the ukrainian cleveland, issue 15, july 2008

THE UKRAINIAN CLEVELAND – НЕЗАЛЕЖНА УКРАЇНСЬКО-АМЕРИКАНСЬКА ГАЗЕТА Випуск 7 (15) | Липень 2008 р. www.ukrainiancleveland.com Виходить щомісяця

КИЇВ, 4 липня. /УКРІНФОРМ/. Гла-ва Української держави Віктор Ющенко надіслав вітання Президентові Спо-лучених Штатів Америки Джорджу Бушу з нагоди національного свята, по-відомляє УКРІНФОРМ із посиланням на офіційне інтернет-представництво Президента України.

“Від імені народу України та від себе особисто сердечно вітаю Вас з націо-нальним святом — Днем незалежності. Ідеї рівності прав та можливостей, від-критого й демократичного суспільства, поваги до прав людини, що їх сформу-лювали 1776 року батьки-засновники американської нації, знайшли своє вті-лення у цитаделі свободи, якою стали Сполучені Штати Америки”, — йдеться у вітанні.

В. Ющенко зазначив, що з часів здо-буття Україною незалежності у 1991 році наші держави заклали міцну осно-ву двосторонніх відносин, які сягнули рівня стратегічного партнерства. “Ми

КИЇВ. – Патріарх Української Пра-вославної Церкви Київського Патріар-хату Філарет ще 19 липня відправив на Софійській площі у Києві літургію з нагоди 1020-річчя хрещення Київ-ської Русі.У відправі, за повідомленнями, взя-

ли участь 30 архієпископів та понад сто священиків Київського патріарха-ту.Провідник УПЦ КП Філарет навів

приклад київських князів і закликав українців дивитися на Захід: «Дорога у нас одна – до Бога, до церкви, в Єв-ропу.»За словами речника УПЦ КП єпис-

копа Євстратія, Київський патріархат не вважає 1020-річчя хрещення Ки-ївської Русі ювілеєм, але святкує цю дату, щоб виправити несправедли-вість, коли 20 років тому основні захо-ди 1000-літнього ювілею відбувалися в Москві. А за тиждень, у п’ятницю, 25 лип-

ня, до Києва на офіційні врочистості з відзначення 1020-ліття Хрещення Київської Русі прибув Вселенський па-

тріарх Варфоломій І. В аеропорту його в урочистій церемонії зустрічав Пре-зидент України Віктор Ющенко.Літак зі Вселенським патріархом

приземлився в аеропорту Бориспіль близько 10-ї години ранку. Той факт, що його зустрічає Президент, мав, за задумом організаторів, підкреслити особливий характер візиту, адже за протоколом глава держави особисто ніколи не зустрічає гостей з-за кордо-ну. Церемонію зустрічі транслювали в ефірі одразу кілька загальнонаціо-нальних телеканалів.На початку свого візиту до Украї-

ни Патріарх Варфоломій заявив про необхідність єднання православних церков в Україні. Потім Патріарх відвідав Києво-Печерську Лавру, де розташована резиденція провідни-ка Української Православної Церкви Московського Патріархату і провів урочисту відправу у Софійському Со-борі, на якій були присутні посадовці, зокрема президент Ющенко.Українська Автокефальна Прав-

ЮЩЕНКО ПРИВІТАВ

ПРЕЗИДЕНТА США

Фото прес-служби Президента України

Президент України Віктор Ющенко відвідав села, вражені повінню. Івано-Франківська областіь 27 липня 2008 року

ТРИВАЄ ЛІКВІДАЦІЯ НАСЛІДКІВ ПОВЕНІ НА ЗАХОДІ УКРАЇНИ

Сильні грозові дощі 23-26 липня і погіршення погодних умов при-звели до різкого підняття рівнів води у ріках Карпатського басей-ну і масове підтоплення та руйну-вання об’єктів життєзабезпечення населення, автомобільних доріг, мостів, залізничних колій, а також сільськогосподарських угідь у за-хідних областях України.

31 липня дощі на заході Укра-їни припинилися, але скрізь си-туація залишається складною. Після п’яти діб безперервної зли-ви, потоки води розбили карпат-ські греблі, вода зламала мости і житла. Гірські греблі були роз-

раховані на п’ятиметровий рі-вень води і розсипалися від удару дев’ятиметрової хвилі. Підтоплено понад 40 тис. житлових будинків, чимало з них вода забрала з со-бою. Більш ніж 30 тис. гектарів сільсько-господарських угідь зни-щено. Лихо забрало понад 30 жит-тів. Вражено території насамперед Івано-Франківської, Львівської, Чернівецької, Тернопільської та Закарпатської областей.Через чотири дні після почат-

ку трагедії за указом Президента України Віктора Ющенка статус зони надзвичайної екологічної си-

далі на стор. 2


СВЯТКУВАННЯ ЮВІЛЕЮ ХРЕЩЕННЯ КИЇВСЬКОЇ РУСІ


УКРАЇНСЬКИЙ КЛІВЛЕНД2 Випуск 7 (15) | Липень 2008 р.

УКРАЇНЦІ В АМЕРИЦІ

Вашинґтон, Д.К. (УНІС) – 19-го червня 2008 року, Центральна та Східно-Європейська Коаліція прове-ла в Капітолії круглий стіл, присвяче-ний важливим питанням закордон-ної політики включно з відносинами між США та Росією, розширенням НАТО, та безпекою в реґіоні. ЦСЄК

складається з 18-ти етнічних орга-нізацій, які представляють понад 22 мільйони американців, які походять з Центральної та Східньої Європи. Український конґресовий комітет Америки (УККА) та Український на-родний союз (УНС) є членами ЦСЄК.Під час імпрези, яка відбулася у

конґресовому будинку Рейберн, до учасників звернулися члени Конґре-су Аллісон Шварц (Д-Пенсильванія) та Денн Ліпінскі (Д-Ілліной), а потім відбулася дискусія з призначеним послом США в НАТО Куртом Вол-кером та колишнім послом США до Казахстану та Грузіїї Білом Кортні. Обговорення звернуло основну увагу на російсько-американські стосунки, спроби Москви розширити енерге-тичний вплив, як також і дестабіліза-ційні заходи на периферії та дальшу опозицію розширенню НАТО. Про-мовці зауважили, що США повинні продовжувати допомагати Україні та Грузії отримати План дій до членства в НАТО, який є наступним кроком до членства в НАТО, а також, що Росія та Європа повинні шукати стратегічного партнерства щодо вирішення енерге-тичних питань.Член Конґресу Аллісон Шварц рі-

шуче підтримала демократичний рух у Центральній та Східній Європі, як також і вступ країн регіону до НАТО. У своїй промові вона окреслила пере-ваги, які створить членство України та Грузії в НАТО та запевнила учас-ників, що Конґрес і далі підтримува-тиме рух цих країн до демократії та НАТО. Конґресмен Ден Ліпінскі, спів-голова Конґресового кокусу з питань Центральної та Східньої Європи (ра-зом з республіканським спів-головою Тадеушем МакКоттером з Мічиґану)

були спонсорами обговорення з боку Конґресу і привітали учасників.Конґресмен Крис Сміт, який ра-

зом з Сенатором Крисом Доддом (Д-Коннектикут) отримав відзнаку від ЦСЄК за їхню “визначну службу та посвяту справам, які впливають на США та центрально- та східно-європейський реґіон.” Приймаючи нагороду, Конґресмен Крис Сміт по-дякував різним етнічним громадам за інформування Конґресу щодо їх-ніх потреб та питань, які виникають у тій частині світу. Він засудив тиск Росії на країни колишнього радян-ського бльоку і заявив, що США пови-нні продовжувати боротьбу за права людини та демократію в реґіоні. Кон-ґресмен Сміт також є лідером у під-тримці розбудови демократії в Біло-русі, чому свідчить Belarus Democracy Reauthorization Act, якій він предста-вив на розгляд Конґресу. Він привітав білоруських американських активіс-тів, які брали участь у цій імпрезі.У заході також взяли участь пред-

ставники різних посольств, як та-кож і дорадники декількох Членів Конґресу та Комітетів Конґресу. Ця подія успішно дала можливість при-людно обговорити та роз’яснити де-кілька важлих питань міжнародної політики, які є центральними для американської політики напередодні виборів Президента США у листопаді цього року.

Члени Центральної та Східньо-Европейської Коаліції з Конґресменом Крис Сміт (3-ій зправа). Перший зліва – Михайло Савків, мол., Президент Українського конґресового комітету Америки, четвертий зліва – Орест Дейчаківський — Гелсінська комісія США.

високо цінуємо підтримку США у пи-таннях реалізації зовнішньополітичних пріоритетів України, зокрема інтеграції до євроатлантичних структур, приєд-нання до СОТ, міжнародного визнання Голодомору 1932–33 рр. в Україні, за-безпечення енергетичної безпеки”, — підкреслив Глава Української держави.

За словами В. Ющенка, квітнева зу-стріч у Києві з Дж. Бушем, її відвертий характер укотре продемонстрував, що

Сполучені Штати і надалі поділяють курс України на міжнародній арені, а також твердо підтримують вибір укра-їнського народу на подальшу успішну розбудову громадянського суспільства, демократичних інститутів та ринкової економіки.

В. Ющенко побажав своєму амери-канському колезі міцного здоров’я, до-бробуту, прихильності долі та успіхів у відповідальній державній діяльності, а дружньому американському народові — миру і добробуту.

славна Церква та УПЦ Київського па-тріархату не брали участі в урочистос-тях за участі Патріарха Варфоломія.Президент Ющенко, який зустрівся

віч-на-віч з патріархом Варфоломієм, висловив сподівання, що його візит сприятиме зусиллям з об’єднання українських православних церков. Він також сказав, що святкування річниці хрещення Русі важливе для зміцнення зв’язків України з Константинополем.Тим часом священний синод Укра-

їнської православної церкви Мос-ковського патріархату закликав па-тріарха Варфоломія не втручатися в подолання церковного розколу в Україні, назвавши його внутрішньою проблемою.У суботу, 26 липня, продовжилося

святкування 1020-ї річниці Хрещен-ня Київської Русі. Зранку президент Віктор Ющенко та вселенський па-тріарх Варфоломій І виступили на Софійській площі, де висловилися за об’єднання православних в Україні.Патріарх Варфоломій І, звертаючись до українського народу у суботу, за-кликав українську еліту докласти всіх зусиль для об’єднання православних церков в Україні.Він підкреслив, що розділення

церкви “руйнує не тільки духовну, але й громадянську єдність україн-ського народу та несе у собі очевидні проблемні наслідки для майбутнього України.”Водночас український президент

Віктор Ющенко попросив у Вселен-ського Патріарха благословення на створення єдиної помісної православ-ної церкви в Україні.Після виступів Ющенка та Варфо-

ломія І присутні переглянули “Укра-

їнську літургію”.У заході взяли участь голова Верхо-

вної Ради Арсеній Яценюк, глава се-кретаріату президента Віктор Балога, секретар Ради нацбезпеки і оборони Раїса Богатирьова, міністр закордон-них справ Володимир Огризко, пред-ставники православних церков понад 15 країн.Пізніше Ющенко з дружиною, Яце-

нюк і Варфоломій І поклали квіти до пам’ятного знаку жертвам Голодомо-ру в Україні 1932-33 років. Після цього Вселенський Патріарх відправив па-нахиду по жертвах Голодомору.Також у суботу Ющенко і Варфо-

ломій І взяли участь у церемонії від-криття галереї портретів видатних діячів України та виставки православ-ного живопису України, що відбулася в “Українському домі”.Варфоломій І передав у подарунок

українському народу від вселенсько-го патріархату виконану на горі Афон ікону Святого Андрія та мозаїку “До-брий пастир”.

За матеріалами преси

ЮЩЕНКО ПРИВІТАВ БУША (зі стор. 1)

ЦЕНТРАЛЬНА ТА СХІДНО-ЄВРОПЕЙСЬКА КОАЛІЦІЯ В КОНҐРЕСІ США

ЮВІЛЕЙ ХРЕЩЕННЯ УКРАЇНИ-РУСИ(зі стор. 1)

Вселенський Патріарх Варфоломій І відправляє панахиду по жертвах Голодомору.

УКРАЇНСЬКИЙ КЛІВЛЕНД 3Випуск 7 (15) | Липень 2008 р.

УКРАЇНЦІ В АМЕРИЦІ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ОСТРОЗЬКА АКАДЕМІЯ”ІНСТИТУТ ДОСЛІДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ

УКРАЇНСЬКЕ ІСТОРИЧНЕ ТОВАРИСТВОСВІТОВА НАУКОВА РАДА СВІТОВОГО КОНҐРЕСУ УКРАЇНЦІВ

УКРАЇНСЬКА АМЕРИКАНСЬКА АСОЦІАЦІЯ УНІВЕРСИТЕТСЬКИХ ПРОФЕСОРІВ

ЗАПРОШУЮТЬ Взяти участь у Третій міжнародній науковій конференції “Українська діа-

спора: проблеми дослідження”, яка відбудеться в Національному універси-теті “Острозька академія” 9-10 вересня 2008 р.Під час конференції планується розглянути питання:• Українська діаспора як історичне, соціальне та демографічне явище.• Перспективи співпраці між діаспорою і Україною.• Суспільно-громадське життя в діаспорі.• Розвиток науки в діаспорі.• Архівні фонди і книжкові колекції діаспори в Україні та за кордоном.• Українські періодичні видання в діаспорі. • До 45-ліття журналу “Український історик”.• Видатні українці за межами України.• Мистецькі здобутки в діаспорі.• Українська освіта поза Україною. Передбачається проведення науково-методичного семінару для виклада-

чів діаспоріани в університетах. Організатори забезпечують проживання та харчування учасників. Робочими мовами конференції є українська, англійська, французька, ні-

мецька.Про Ваше бажання взяти участь у конференції просимо повідомити най-

пізніше до 20 червня 2008 року.У заяві просимо подати:1. Ім’я та прізвище;2. Тему доповіді;3. Місце роботи або установу, яку Ви представляєте;4. Контактний телефон та адресу (у т. ч. електронну).Заяви просимо надсилати на адресу: Інститут досліджень української діяспориНаціонального університету “Острозька академія”вул. Семінарська, 2м. Острог Рівнен. обл., 35800 Українаабо на електронні адреси: [email protected] чи [email protected].

net. Тексти доповідей в електронному варіанті (Microsoft Word) і на папері об-

сягом до 8 стор. (кегль 12, одинарний міжрядковий інтервал) просимо по-дати під час конференції. За додатковою інформацією просимо звертатися за вказаними адресами

або за телефоном +380-3654-229-49.Оргкомітет

ЗАКЛИК І ПРОХАННЯРАДИ ОБОРОНИ І ДОПОМОГИ УКРАЇНЦЯМ (РОДУ)

Українського Конґресового Комітету Америки

ДО ВСІЄЇ УКРАЇНСЬКОЇ СПІЛЬНОТИ В АМЕРИЦІ...

Вельмишановні пані і панове, як Вам відомо, що області Західної України навістила стихійна трагічна доля, через небувало велику руйнуючу грізну повень. Затоплені цілі села і міста та всі харчові продукти на полях. Покищо, відомо про 24-жертви в людях та багато домашньої худо-би і дробу. Наша скора і жертвенна допомога є необхідною, бо створенні втрати ви-

носитимуть на багато мільйонів дол. Тому РОДУ – УККА сердечно просить всіх українців, щоб ніхто не залишився осторонь, допоможім потерпілим братам в Україні.Хто дає скоро, той дає подвійно. Чеки просимо виписувати: UCCA – CAU,

на долині чеку зазначити – поводянам. Чеки слати на адресу:

UCCA-CAUc/o Flood Victims203 Second AvenueNew York, NY 10003

Михайло Савків, мол. Іван Буртик Президент УККА Голова РОДУ30-го липня 2008 року

туації отримали території шести областей. Разом з Україною від по-вені постраждали Румунія і Мол-дова.Українські екологи переконані,

що причиною повені в західних областях стало хижацьке вирубу-вання гірських лісів. Втративши за останні 40 років значну частину лісового покриву, українські Кар-пати нездатні утримувати вологу. Вода швидко стікає на долини, створюючи масштабні екологічні лиха. Рятувальні акції очолив спеці-

альний штаб, до якого увійшли провідники ряду урядових мініс-

терств.У зв’язку зі стихійним лихом в

Україні скасовано до кінця року всі

маштабні святкові заходи. Міністерство закордонних справ

України (МЗС) звернулося до між-народних організацій та урядів з проханням про надання гумані-тарної і технічної допомоги. Між-народна допомога вже почала при-бувати в Україну.Президент України Віктор

Ющенко звернувся до українсько-го народу, а також до підприємців із закликом надати допомогу по-терпілим. Президент упевнений, що наслідки стихійного лиха мож-

на подолати за чотири-п’ять міся-ців. Він відвідав села, що потерпі-ли від стихії.Прем’єр-міністр Юлія Тимошен-

ко побувала в Івано-Франківській, Львівській, Вінницькій, Чернівець-кій, Закарпатській та Тернопіль-ській областях, ознайомилась з ходом аварійно-відновлювальних робіт, провела нараду з керівни-цтвом штабу з ліквідації наслідків стихійного лиха.

За матеріалами преси

ЗВЕРНЕННЯ ПОСОЛЬСТВА

УКРАЇНИ В СШАШановна українська громадо в

США!Повідомляємо, що внаслідок зна-

чних опадів, що відбулися 23-27 лип-ня 2008 року в західних регіонах України, сталося масове підтоплення та руйнування об’єктів життєзабез-печення населення, автомобільних доріг, мостів, залізничних колій, а також сільськогосподарських угідь. Зокрема, станом на 28 липня на тери-торії Львівської, Закарпатської, Тер-нопільської, Чернівецької та Івано-Франківської областей підтоплено 40 тис. 601 житловий будинок та 33 тис. 882 га сільськогосподарських угідь, пошкоджено 360 автомобільних та 561 пішохідний міст, розмито 680,61 км автомобільних доріг, знеструм-лено 185 населених пунктів. За попе-редніми розрахунками, сума збитків складає близько 7 млрд. грн. Урядом України прийнято рішення про ви-плату з резервного фонду державного бюджету матеріальної грошової допо-моги постраждалому населенню для забезпечення умов проживання на загальну суму 145 млн. грн., для ре-

монту автомобільних доріг 1200 млн. грн. та надання часткової фінансової допомоги сільськогосподарським під-приємствам, які зазнали збитків.Кабінет Міністрів України також

визнав доцільним залучення інозем-ної фінансової допомоги для ліквіда-ції згаданого стихійного явища.У цьому зв’язку Державне казна-

чейство України відкрило Міністер-ству праці та соціальної політики не-бюджетний рахунок для зарахування коштів, які надходять від фізичних та юридичних осіб для надання допомо-ги постраждалим громадянам.Реквізити рахунку для переказу

коштів на ліквідацію катастрофи Валюта: USD, EUR and otherBenefi ciary (Одержувач): Ministry

of Labor and Social Policy of Ukraine, Kyiv (Міністерство праці та соціаль-ної політики України)

Account number (Номер рахун-ку): 2600 7010 041123

Account with institution, Benefi ciary bank (Банк одержува-ча): Joint-Stock company State Export Import Bank of Ukraine, 127 Gorkogo Str., Kyiv, Ukraine

SWIFT: EXBSUAUXЗ повагою,

Посольство України в США.

ПОВІНЬ В УКРАЇНІ (зі стор. 1)

Фото з персонального сайтк Юлії Тимошенко

Прем’єр-міністр України Юлія Тимошен-ко зустрічається з мешканцями зато-плених сіл.


УКРАЇНСЬКИЙ КЛІВЛЕНДЩОМІСЯЧНА УКРАЇНСЬКО-АМЕРИКАНСЬКА ГАЗЕТА

Засновник і видавець: UKRSVIT LTDГоловний редактор: Володимир БоднарЕл. адреса: [email protected]

Веб: www.ukrainiancleveland.com

THE UKRAINIAN CLEVELANDMONTHLY UKRAINIAN-AMERICAN NEWSPAPER

Founder & Publisher: UKRSVIT LTDEditor-in-Chief: Volodymyr Bodnar

E-mail: [email protected]: www.ukrainiancleveland.com

Редакція не відповідає за зміст реклами і приватних оголошень. Рукописи не повертаються і не рецензуються. Погляди редакції можуть не збігатись із думками авторів статей. Дизайн рекламних матеріалів і статтей є власністю UKRSVIT LTD і не може відтворюватися без

згоди редакції. При використанні матеріалів посилання на «Український Клівленд» обов’язкове.

THE UKRAINIAN CLEVELAND, P. O. Box 627, Kent, OH 44240-0011Реклама: 330-554-6429 або [email protected]© THE UKRAINIAN CLEVELAND All Rights Reserved

КЛІВЛЕНДСЬКІ ВІСТІ

СВЯТО ГЕРОЇВУкраїнські державницькі орга-

нізації під патронатом Українських злучених організацій Огайо влашту-вали відзначення Свята Героїв і про-голошення відновлення Державності України Актом 30 червня 1941 року. Свято відбулося на ширших сходинах української громади в неділю, 6 липня 2008 року, у залі осередку “Верховина” в Пармі. Сходини відкрив вступним словом член управи 3-го відділу ООЧ-СУ редактор Петро Твардовський. На початку програми виступили

учениці 10-го класу Школи україноз-навства ім. Т. Шевченка Богдана і Со-ломія Зборовські й учениця 10-го кла-су Школи українознавства т-ва “Рідна Школа” Олеся Рабосюк, які продекла-мували вірш Володимира Переяслав-ця “У свято Героїв”. Потім із доповід-дю виступив секретар управи ООЧСУ пан Євген Бачинський, який розкрив суть визвольної боротьби українсько-го народу в період двох світових воєн і після них. Він з’ясував геройські чини провідників ОУН Симона Петлюри, Євгена Коновальця, Степана Бандери, Ярослава Стецька, Романа Шухевича та інших. Цим шляхом ішли Василь Білас, Дмитро Данилишин, Ольга Ба-сараб, Олена Теліга, воїни УПА і дивізії УНА, тисячі знаних і незнаних героїв, які віддали своє життя за Українську Соборну Самостійну Державу. Їхні імена і геройські подвиги ми зберігає-мо сьогодні в пам’яті народній. Після доповіді продовжувалась

мистецька частина, в якій виступав уже відомий у Клівленді український співак Ігор Гнида, який при музично-му супроводі Зіновія Цимка, виконав три пісні: “Ой, у лісі на полянці”, “Ся-яли на сонці шаблі запорозькі”, “Ми – українці”. Виконанням Державного гімну України закінчено свято Героїв. Далі присутні пригощалися смачним обідом, приготовленим членством ООЧСУ.

Петро СКАЛА

УКРАЇНЦІ ПАМ’ЯТАЮТЬ, СВІТ ВИЗНАЄ

Під таким гаслом відбувся сумів-ський виховно-відпочинковий табір ім. гетьмана Богдана Хмельницького. Табір почався 13 липня 2008 року на оселі “Хортиця” в Гантінґтоні, Ога-

йо. Комендантом табору був друг Ігор Кріслатий. Інші пости в таборі займа-ли: Михась Міґелич – бунчужний, Христя Міґелич – писар, Олекса Лис і Адріяна Краснянська – обозні, Со-фія Смеречинська – відповідальна за спорт. Додатковими впорядниками в команді були Лук Кирилюк і Ліда Апостолюк. Відповідно до вказівок Світової

управи СУМ в таборі було відзначено 75-роковини Голодомору 1932-1933 років в Україні, а також 360-річчя об-рання Богдана Хмельницького геть-маном України. Комендант табору зорганізував серію гутірок і теренових

змагань, що стосувалися тем. Подруга Леся Мигаль відвідала наш табір і під час тижня проводила мистецькі за-няття. Під її проводом таборовики на-малювали малу Козацьку Січ, портрет гетьмана Б. Хмельницького та інших. Зробили мистецьку виставку фото-графій, написали згадку про табір. Л. Мигаль подарувала для табору квіти і прикрасила ними культурний город. Щиро дякуємо подрузі Л. Мигаль за допомогу.

Таборовики відбули прогулянку до водяного парку “Калагарі” та їздили до “Skate Land”. Друг Богдан Дмитрик провів гутірку про ракети. У суботу, 19

липня, на нашу оселю прибуло четве-ро суменят під проводом подруги Тані Шуран і подруги Тереси Полатайко. Вони спілкувалися з таборовиками, навчилися марширувати і приготови-ли виставку до ватри. Кінцева ватра відбулася ввечері в суботу, 19 липня. Вступне слово відчитав комендант друг І. Кріслатий, а святочну програ-му виконували члени команди. Олеся Рабосюк і Юля Твардовська прочита-ли вірш Т. Шевченка про гетьмана Б. Хмельницького.

Складаємо щиру подяку головній виховниці осередку СУМ подрузі Окса-ні Рабосюк за підготовку програми на ватру. Мистецьку частину ватри під-готовили юначки і юнаки, які співали народних пісень, виконували смішні сценки і радісно сприйняли прихід на ватру циганки “Зосі”. При кінці ватри сумівці написали на клаптику паперу свої найкращі спомини про табір, від-читали їх і кинули до ватри на згадку. Ось такою церемонією і закінчився наш табір. Чекаємо на зустріч з ним наступного року.Таборова комісія складає щиру по-

дяку капелянові СУМ-у о. Івану Ці-хоцькому, кухаркам, санітаркам, тим, що стояли на стійці, голові комісії другові Михайлові Міґеличу, фінансо-вій референтці подрузі Марійці Крас-нянській, подругам Любі Ґудз і Ліді Лішнянській, другові Б. Дмитрикові, гостям і всім, хто допомагав таборовій комісії. Честь України! Готов борони-ти!

Михась МІҐЕЛИЧ, головний виховник табору

На верхній світлині На нижній світ-лині таборовики на відпочику. Посе-редині Ігор Кріслатий. Світлини Олі Міґелич.

********************************33-ій відділ СУА ім. Лесі Укра-

їнки провів свій щорічний традицій-ний пікнік 13 липня 2008 року в сумів-ському осередку “Верховина” в Пармі, на який численно прибула українська громада Парми. Вступним словом імп-резу відкрила культурно-мистецька референтка Олена Хміляк і передала слово старійшині відділу, почесній членці СУА Ірині Кашубинській. Вона коротко пояснила, що під назвою пік-нік розуміємо заміську розважальну прогулянку в компанії групи людей, найчастіше на лоні природи. Розва-гову частину розпочала гуморесками Едварда Козака Любомира Мичков-ська. Вона підкреслила велику вагу гумору та сатири, як особисто людині, так і в суспільстві. Із задоволенням, як завжди, слухали гуморески Понеділ-ка у виконанні Ірини Барнич-Дубас. Веселили компанію Олена Хміляк піс-нями, Оксана Шараневич, Роман Ста-хур, Петро Пенґрин віршами, різними анекдотами. А поскільки 12 липня (за старим календарем) було свято Петра і Павла, то й заспівали “Многая літа” Петру Пенґрину, редакторові Петрові Твардовському та всім присутнім і не-присутнім Петрам і Павлам. Було ві-тання й з днем народження для Олени Гентиш-Брехун, Євгенії Бенко, Марусі Почтар, Володимири Баслядинської

Світлина Франка БЕНКА

Ігор Гнида і Зіновій Цимко на Святі Ге-роїв.

ДО ЗУСТРІЧІ (зі стор. 4)


З ЖИТТЯ УКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДИ

Рубрику підготував Петро ТВАРДОВСЬКИЙ

Світлини Олі МІҐЕЛИЧ

Таборовики на відпочинку. Посередині Ігор Кріслатий.

Світлини Олі МІҐЕЛИЧ

Таборовики в культурному городі біля сумівської каплички після проведеного мо-лебня. Посередині о. Іван Ціхоцький, другий зліва Михась Міґелич.

Світлина Франка БЕНКА

Петро Твардовський, Олеся Рабосюк, Богдана і Соломія Зборовські на Святі Героїв.


і Галини Чех. 33-ій відділ СУА щиро дякує адміністрації посілості “Верхо-вина”, яка люб’язно надала приміщен-ня для забави, працівникам кухні за смачний обід, посестрам-союзянкам за солодке і чай, усім гостям, які є ве-ликою опорою солідному 33-му відді-лові. Дохід з пікніку призначений на потреби СУА.

*********************************Управа 33-го відділу СУА ім.

Лесі Українки щиро дякує рефе-рентці суспільної опіки Ірині Крісі та касирці відділу Люсі Медицькій за організацію своєчасної допомоги постраждалим від повені на Івано-Франківщині. А також висловлює сердечну вдячність таким гуртам та окремим родинам: членам Каплички Вишгородської Матері Божої при Шев-ченковому домі; панству Грицівим, Русиним, Раковським, Мичковським, Крісам, Вовк, Брехун, Шараневичам, Ірині Кашубинській, Ярославі Брехун, Дорі Миронович, Лукії Медицькій, Ользі Дем’янчук, Любі Боднар, Марії Футей, Стефанії Балагутрак, Мар-ті Віґант-Воляник, Емілії Воляник, Олександрі Волошин, Ірині Дубас, Василю Ярмоленку. Сума допомоги становила 1,650 дол. Крім грошової допомоги надали допомогу речами такі мешканці Парми: Ганна Гладун, Мирослав Гейниш, Гелен Павлишин, Стефанія Мельникович, Оля і Василь Ільчишини, Віра і Михайло Несте-раки, Марія Грабська, Марта Віґант-Воляник. Нехай Господь Бог тримає Вас всіх у своїй опіці!

За управу

Оксана ШАРАНЕВИЧ, голова Оля ДЕМ’ЯНЧУК, секретар

********************************Парафія Покрова Пресвятої Бого-

родиці в Пармі успішно провела свій дев’ятий український літній фестиваль 1-3 серпня 2008 року. Присутні мали нагоду поласувати смачними україн-ськими стравами, пивом та придбати різні національні мистецькі вироби. У розважальній частині фестивалю до послуг присутніх була відеопрограма концертів з України, а також виступав гурт “Черемшина” з Чикаґо, дует бан-дуристів Тараса Лазуркевича і Олега Созанського. А до танців пригравала оркестра “Нова хвиля” під керівни-цтвом Ігора Гниди. Проводились ціка-ві футбольні змагання і був розиграш лотереї. Дохід з фестивалю призначе-ний на будову нового храму.

ІМПРЕЗИ В ОСІННЬОМУ СЕЗОНІ Відзначення 17-ої річниці держав-

ної незалежности України 24 серпня, XX Конґрес українців Америки 17-19 жовтня, зустріч з о. д-ром Борисом Ґудзяком, ректором Українського ка-толицького університету 26 жовтня, академія в пам’ять жертв Голодомору-геноциду українського народу в 1932-1933 роках 23 листопада. Всі ці імп-рези вимагатимуть посиленої праці громади і свідчитимуть про рівень громадської активности. Клівлендська громада в минулому

виявила організований хист, зрілість, дисципліну і жертвенність на потре-би громадські і загальнонаціональні. Численні організації і установи допо-могли і продовжують допомагати в збереженні української етнічної іден-

тичності, культури і духовності. З названих імпрез зустріч з о. д-ром

Б. Ґудзяком викликала сентимент не тільки у прихильників УКУ, але також у всієї громади Великого Клівленду. Заснування УКУ у Львові – подія іс-торична і благородна, мрія кількох поколінь галичан, великого Митропо-лита Андрея Шептицького і Патріярха УГКЦ Йосифа Сліпого. УКУ став дій-сністю за старанням о. д-ра Б. Ґудзяка, Патріярха УГКЦ Любомира Гузара, пожертв прихильників і меценатів української діяспори. УКУ – це єдиний на просторах колишнього Радянсько-го Союзу заклад, головною діяльністю якого є вишкіл освічених, духовно зрі-лих молодих кадрів для добра Церкви і України. Важливою діяльністю УКУ є також екуменізм. Програму з екуменізму і важли-

вість її відзначили Папа Римський Бенедикт XVI, голова Папської комісії

Вальтер Каспер і багато інших авто-ритетів. За понад 10 років діяльности УКУ здобув визнання університетів України і поза її межами та заслуго-вує на нашу допомогу. Бюджет УКУ покривається з пожертв української діяспори і Української католицької освітньої фундації. Клівлендська громада в минулому

підтримала різні проєкти національ-ного значення, а УКУ є одним із них, і тому пожертви на його діяльність – справа важлива і благородна. З по-жертв діяспори споруджено багато пам’ятників, храмів, уможливлено працю наукових і освітніх інституцій, придбано багато надбань на різні по-треби, одні з них проминальні, інші залишаться на століття. А Україн-ський католицький університет нале-жить століттям.

Євген БАЧИНСЬКИЙ


ЛИПЕНЬСубота, 5 — субота, 26 — Плас-

тові окружні табори на оселі “Писа-ний камінь”.Неділя, 6 – Відзначення Свята

героїв та Відновлення Державності України актом 30-го червня 1941 р. в залі осередку “Верховина”.Неділя, 13 — субота, 26 — Су-

мівські виховно-відпочинкові табо-ри на оселі “Хортиця”.Неділя, 13 — Пікнік 33-го відді-

лу СУА на оселі “Верховина”.Середа, 16 – Сходини Дискусій-

ного клубу в Шевченковому домі.Субота, 19 — Український фес-

тиваль в Українській католицькій церкві Святого Духа (Акрон).Середа, 23 — Збори Комітету

відзначення 75-ї річниці Голодо-мору і Управи УЗО в галереї Свято-Володимирського культурного осе-редку.Неділя, 20 — День Пластуна на

оселі “Писаний камінь”.Неділя, 27 — Храмове свято

Свято-Володимирської парафії.Неділя, 27 – субота, 9 – Учи-

тельський семінар Шкільної Ради при УККА на оселі “Союзівка”, Кер-гонксон. Четвер, 31 — Українська клів-

лендська “щаслива година”.

СЕРПЕНЬП’ятниця, 1 — неділя, 3 —

Український фестиваль у парафії св. Покрови.Неділя, 10 — Неділя, 24 — Та-

бір “Кобзарська січ” на таборовій оселі Всіх Святих Української пра-вославної церкви в Емлентоні, Пен-сильванія.Середа, 20 – Сходини Дискусій-

ного клубу в Шевченковому домі.Субота, 23 — День відкритих

дверей Школи українознавства ім. Т. Шевченка.Неділя, 24 — Свято Державнос-

ті України в парафіяльній залі св. Покрови.Четвер, 28 — Українська клів-

лендська “щаслива година” в “Shooters on the Water”. Субота, 30 — Виступ Клівленд-

ського Українського жіночого во-кального ансамблю “Зоря” на 57-у річному Здвизі СУМу, Еленвіл, Нью-Йорк.

ВЕРЕСЕНЬВівторок, 2 — Збори Комітету

відзначення 75-ї річниці Голодо-мору і Управи УЗО в галереї Свято-Володимирської Великої залі.П’ятниця, 5 — неділя, 7 — Все-

американська конференція учите-лів шкіл українознавства, м. Елен-віл, Нью-Йорк.Субота, 6 — Початок 2008-2009

шкільного року в школах україноз-навства.Середа, 17 – Сходини Дискусій-

ного клубу в Шевченковому домі.Субота, 20 – неділя, 21 – На-

уково-практична конференція “Українська діаспора — джерело утвердження позитивного образу України в світі», Стемфорд, Конек-тикут.Четвер, 25 — Українська клів-

лендська “щаслива година”.Субота, 27 — Друга Тремонтська

хода — Чорнобилю — Збірка фондів для дітей, потерпілих від аварії в Чорнобилі.

ЖОВТЕНЬ Субота, 11 — Фестиваль у пара-

фії св. Йосафата. П’ятниця-неділя, 17-19 — XX

Конґрес українців Америки, Клів-ленд, Огайо. Неділя, 26 — Зустріч з ректором

Українського католицького універ-ситету у Львові о. д-ром Борисом Ґудзяком в парафіяльній залі св. Покрови.

Щонеділі, від 10:06 до 11:00 вечора, на хвилях FM90.3

WCPN Cleveland Public Radio слухайте

РАДІОХВИЛЮ УЗО «УКРАЇНА».

Ті, хто мешкає за межами Великого Клівленду, можуть слухати радіохвилю «Україна»

у зазначений час через всесвітню павутину (Інтернет) за такою адресою:

www.wcpn.org/index.php/WCPN/streaming/Редактор програми Петро Твардовський,

диктор — Оксана Рабосюк. Тел. 216-749-3025

-----------------------------------------------------------------------------------------Для того, щоб дата проведення вашого заходу чи імпрези з’явилась у

громадському календарі «Українського Клівленду», потурбуйтесь завчас-но повідомити про це редакцію «УК» електронною поштою, телефоном або звичайною поштою.

ГРОМАДСЬКИЙ КАЛЕНДАР

З ЖИТТЯ ГРОМАДИ (зі стор. 4)



Незабаром, із початком нового шкільного року, уже втретє привітно відкриє свої двері садочок «Світлич-ка» під патронатом 130-го відділу Со-юзу українок Америки. Знову кімнати дитячого закладу запросять на на-вчання маленьких мешканців району Великого Клівленду. Союзянки подбали, щоб у дитя-

чому садочку були створені чудові умови для навчання та відпочинку малят, щоб діти почувалися в «Світ-личці» затишно, як удома.Минулого навчального року в дит-

садку навчались дві групи дітей віком від трьох і до п’яти років. Навчання та виховання дітей у закладі планувало-ся й проходило так, щоб діти змогли максимально розкрити й розвинути свої здібності, навчаючись своєю рід-ною українською мовою. Для цього в нашому садочку вчителі використо-вували різні методики, що добре за-рекомендували себе серед фахівців дошкільного навчання як в Україні, так і в США. У «Світличці» тричі на тиждень діти пізнавали довкілля, опановували згідно свого віку прак-тичні вміння та навички з самооб-слуговування, праці, навчалися гра-мотно і виразно розмовляти. Малята збагачували та активізовували свій словниковий запас, покращували звукову культуру та зв’язність мови, навчалися читати. Вони співали та слухали музику, малювали фарбами та олівцями, майстрували та робили аплікації, ліпили. Із великим задово-ленням діти працювали на заняттях з математики та з розвитку мислення, знайомились з культурою свого на-роду. І найголовнішим є те, що вони

навчалися, спілкувалися та гралися рідною мовою!Малята з непідробним бажанням

приїздили навчатися у своїй, як вони називали “маленькій українській школі”. Чого варті щирі відповіді дітей-випускників садочку на запи-тання «Чому вам подобається бути в «Світличці?» Ось лише деякі з них: «Я люблю слухати й дізнаватись щось нове», «Я просто люблю навчатися», «Я люблю співати», «А мені подоба-

ється математика», «А я люблю гра-тися», «Я люблю малювати». На протязі року маленькі школя-

рики виступали кілька разів з кон-цертними програмами перед місце-вою українською громадою.Якщо ви, батьки та близькі дитині

люди, хочете щоб ваша дитина одер-жала належне дошкільне навчання, опанувала українську мову, розвину-ла навички, які будуть необхідні їй у майбутньому, та знайшла собі друзів,

то приводьте її до нас у «Світличку». Навчання в садочку розпочинається 3 вересня о 9-ій годині ранку у примі-щенні Астродому церкви святого Йо-сафата за адресою – 5720 State Road, Parma, Ohio 44134.За додатковими інформаціями

звертайтесь телефоном на (330) 554-4038.

Наталія БОДНАР, учительСвітлини Аретки КУЛЬЧИЦЬКОЇ

ДРУГА ТРЕМОНТСЬКА ХОДА – ЧОРНОБИЛЮКЛІВЛЕНД, ОГАЙО — Українські

злучені організації Огайо (УЗО) за-прошують українську громаду до участі у другій річній Тремонтській Ході Чорнобилю (відомій як «Tremont Walk for Chornobyl»), яка відбудеться у суботу, 27 вересня 2008 року, у ра-йоні Тремонт (у Клівленді, Огайо). Ця п’ятикілометрова хода почнеться біля Парку Лінкольна, поруч Україн-ського музею-архіву. Минулого року, незважаючи на

холодну погоду і пересичений гро-мадський календар, Хода “Tremont Walk for Chornobyl” привабила 300 учасників, серед них школярів і сту-дентів коледжів, ветеранів гумані-тарних місій до різноманітних ліка-рень і сиротинців в Україні. Дякуючи компаніям-спонсорам й індивіду-альним жертводавцям, Хода зібрала понад $15,000 для Програми допо-

моги лікарням Фонду допомоги і роз-витку “Дітям Чорнобилю” («Children of Chornobyl Relief and Development Fund» - CCRDF). Особи, зацікавлені участю в цьо-

горічній ході, можуть зареєструва-тись на подію до 10 вересня 2008 р. на веб-сайті Ходи за такою адресою: www.tremontwalkforchornobyl.org.Звертаємось також до членів

української громади за фінансо-вим спонсорством. Зібрані гроші від Ходи та надлишкові гроші від спонсорів підуть на пожертву для організації «Children of Chornobyl Relief and Development Fund», ство-реної 1989 року для допомоги дітям, що постраждали від Чорнобилю (childrenofchornobyl.org).У день Ходи, 27 вересня, запро-

шуємо цілу українську громаду на відправу-молебень о годині 9.30 ран-

ку біля Українського музею-архіву, який буде відчинений для перегляду його виставок і колекцій учасниками Ходи.Ми знаємо, що ці дні є непростими

для багатьох людей. Ціни на автомо-більне паливо і загальна слабкість господарства робить усе більш склад-ним. Ми просимо людей пам’ятати, що наш “складний” час може сприй-матися як бажаний тими, хто живе в тіні ядерної радіації. Це є час, щоб показати свою щедрість, як індивіду-альну, так і громадську.Додаткові інформації про цю по-

дію та реєстрацію і спонсорство можна відшукати на веб-сайті tremontwalkforchornobyl.org. Також можна зареєструватися та дати по-жертву електронно через веб-сайт.КОМІТЕТ “ТРЕМОНТСЬКА ХОДА

— ЧОРНОБИЛЮ”

Довідка УК: Українські злучені організації Огайо (УЗО) – непри-буткова організація, звільнена від податкування. Усі спонсори будуть забезпечені листом, що вказувати-ме підставу звільнення від податку і розмір їхньої пожертви.

СВІТЛИЧКА ЗНОВУ ЧЕКАЄ

МАЛЯТ



Всечесніший отче Іване! В • Україні відзначають 1020-ту річницю Хрещення Київської Русі. При цьому Київський Па-тріархат Української Пра-вославної Церкви заявив, що святкує цю дату, щоб виправи-ти несправедливість, коли 20 років тому 1000-літній ювілей Хрещення відбувався в Москві, а не в Києві. Яке Ваше ставлен-ня до такої заяви Київського Патріярхату?

– Мені приємно виступати, осо-бливо в цьому важливому тижні, коли в Україні Православна Церква святкує 1020-ту річницю свого Хре-щення. Пригадаємо, що 1000-літній ювілей Хрещення 20 років тому від-значався у Москві. Ми, тут в Амери-ці, протестували проти цього мос-ковського відзначення і робили все по-своєму. Наприклад, чудову моза-їку, що ми маємо перед собором св. Володимира – це є знак святкування 1000-ліття Хрещення нашою грома-дою в Пармі. Для встановлення цієї мозаїки нам з України люди таємно привезли з собою сюди землю з Киє-ва і воду з Дніпра. І коли ми почина-ли ставити ту мозаїку, то розробляли цемент водою і землею з Києва. Це відбулося перед церквою на дворі і всі ми тут знали у парафії св. Володи-мира, що ми є поєднані з Україною. Ми молились за те, щоб колись на Україні відбулося святкування Хре-щення Руси-України. Бог дав нам дар відновлення нашої Української Автокефальної Православної Церк-ви 19 серпня 1989 року у місті Льво-ві, де було проголошено відроджен-ня української автокефалії у церкві святих Петра і Павла покійним Па-тріярхом Яремою. Радіємо, що тепер святкування 1020-ліття Хрещення нарешті відбувається в Україні. Ра-діємо, що у цих святкуваннях беруть

участь багато архиєреїв з різних пра-вославних церков світу. Радіємо, що світ тепер розуміє, що Хрещення Русі відбулося у Києві, а не в Москві, яка хоче, щоб люди думали і вірили, що вона є центром православ’я, а не Київ.

У святкуваннях 1020-річчя • Хрещення Руси-України бере участь і Вселенський Патріарх Варфоломій I. У зв’язку з його приїздом в Україну, Констан-тинопольська патріархія у спеціальному матеріалі заяви-ла, що “в Україні буде єдина По-місна Церква, до якої прагнуть дійсні християни і патріоти своєї землі”. Як Ви розцінюєте таку заяву про створення єди-ної Помісної Церкви в Україні?

– Українська Православна Церк-ва в США має свій осередок у Саут-Баунд-Бруку в Нью-Джерзі. Її очо-лює Блаженніший Митрополит Константин. Вірні нашої церкви від самого дня відродження автокефалії в Україні в 1989 році вірили і вірять, що колись православна церква буде в українській державі незалежною. Держава, яка має понад 30 мільйо-нів православних християн, мусить мати свою незалежну канонічну по-місну церкву. Наприклад, у сусідній Польщі є незалежна автокефальна православна церква, яка має всього 300 тисяч вірних. У Словаччині є по-місна автокефальна церква і так само має 200-300 тисяч вірних. Сусідні держави такі, як Румунія, Болгарія, Сербія, Греція також мають помісні церкви. А на Україні зрусифікова-не духовенство каже, що Українська Православна Церква має належати до Москви. Це є абсурд і я думаю, що й інші православні церкви розу-міють це. Тому прийшов час, коли Патріярх Варфоломій на запрошен-ня президента сам захотів побачити

Україну і побачив, яка зараз в Украї-ні є складна ситуація. Ми розуміємо, що московська церква проти його ві-зити, так само як вона була проти ві-зити Папи Римського в Україну. Але все ж таки часи міняються і ми йде-мо вперед, бо віримо, що так має бути і що, нарешті, в Україні буде Помісна Українська канонічна церква, так як Українська Автокефальна церква, чи наша УПЦ в США є так само каноніч-ні.

Чи проводиться цього року • відзначення 1020-річчя Хрещен-ня Руси-України в українських церквах Америки?

– Сам Патріарх Філарет сказав, що це святкування сьогодні не є таке важливе, якби мало бути 1050-чи 1100-ліття. Але воно має особливе значення тепер тому, що президен-том України є Віктор Ющенко. Я мав велику приємність особисто спілку-ватися з Патріархом Варфоломієм і з Архиєпископом Антонієм майже 15 років тому. Ми разом говорили про Україну, про проблему незалежної помісної церкви і Патріярх тоді ска-зав: “Нехай президент України за-просить мене і я приїду”. А у той час президентом України був Л. Кучма і він не мав бажання запрошувати Патріярха. На сьогоднішній день ми радіємо, що президент В. Ющенко розуміє, що для держави потрібно мати помісну церкву. Він також ро-зуміє, що за пару років може бути інший президент, який знову буде прагнути до єднання з Москвою, як це робив В. Янукович. Якби Януко-вич був президентом сьогодні, то Патріярх Варфоломій ніколи не діс-тав би запрошення. І тому це свято потрібно зараз відзначати, бо якраз прийшов той час, коли президент є

з народом. Що стосується святкуван-ня Хрещення у нас, то кожного року в якійсь мірі це відзначаємо на наше храмове свято св. Володимира. Цьо-го року воно припадає на неділю 27 липня і ми проводимо Богослужен-ня, в якому молимося за народ, за церкву, за Хрещення Руси-України. Потім після Літургії сходимось на спеціальний обід з участю парафіян і численних гостей. Але я ще хочу зу-пинитися й на тому, що кажуть ніби православні мають між собою непо-розуміння, розколи і т.д. Але ми є грішні, як і всі люди. Є різні ситуації і треба розуміти, що в кожній вірі є свої труднощі, свої успіхи. Слід добре усвідомити, що Москва хоче знищи-ти Українську Православну Церкву. Я думаю, що греко-католики розумі-ють те саме, бо чому нема офіційно-го визнання патріархату Української Греко-Католицької Церкви? Тільки тому, що Москва цього не бажає, а Рим не хоче йти проти Москви. Так само і святіший Патріарх Варфоло-мій невідомо, чи буде мати відвагу проголосити канонічну незалежність Української Православної Церкви. Чи також буде такий сильний вплив на нього Москви, щоб не робити роз-колу у світовому православ’ю. Тож ми всі християни повинні молитися і старатися спільно працювати. Є різні проблеми, спокуси у світі, різні про-тестантські церкви існують сьогодні тому, що люди між собою не мають злагоди. Але це не є тільки проблема православної церкви, це проблема людства. Ми не бажаємо зла для Ро-сійської Православної Церкви та для інших церков, але ми хочемо, щоб люди спільно служили Богові.

Інтерв’ю провів редактор Петро ТВАРДОВСЬКИЙ

Українська Православна Церква з 19 по 27 липня 2008 року величаво відсвятку-вала в Києві 1020-ту річницю Хрещення Київської Русі з участю Вселенського Па-тріярха Варфоломія та багатьох священ-нослужителів православних церков світу. У процесі цього відзначення редакція газе-ти “Вісті УЗО” і радіохвилі “Україна” запро-сила настоятеля собору св. Володимира УПЦ в Пармі о. Івана Наконечного поділи-тися своїми думками з приводу святкувань 1020-ліття Хрещення Руси-України. Ось до уваги читачів подаємо це інтерв’ю.

Parma-Snow Library• , 2121 Snow Rd. (Парма), 15-31 серпня Case WRU Library• , 10900 Euclid Ave. (Клівленд), 15 серпня – 15 ве-ресняParma South (Regional) Library• , 7335 Ridge Rd. (Парма), 2-15 ве-ресняSouth Brooklyn Library• (на розі State і Pearl), 4303 Pearl Rd. (Клів-ленд), 3-30 вересняCCC Library Western Campus, • 11000 W. Pleasant Valley Rd. (Парма Гайтс), 1 жовтня – 30 листопадаCleveland Public Library• (downtown), 325 Superior Ave. (Клівленд), 1-30 листопада

---------------------------------------------------------------------------------Також запитуйте в місцевих книгозбірнях такі книги про Голодомор:

Robert Conquest. The Harvest of Sorrow: Soviet Collectivization and the • Terror-Famine.Miron Dolot. Extcution by Hunger: The Hidden Holocaust.• Dmytro Solovei. The Golgotha of Ukraine.• The Great Famine in Ukraine: The Unknown Holocaust (compiled and • edited by the editors of the Ukrainian Weekly).Olexa Woropay. The Ninth Circle: In Commemoration of the Victims of the • Famine of 1933.

-------------------------------------------------------------------------------Комітет з відзначення 75-0ї річниці Голодомору 1932-1933 рр. в Україні

під патронатом Українських злучених організацій Огайо (УЗО).

РОЗКЛАД ВИСТАВОК У ПАМ’ЯТЬ ГОЛОДОМОРУ-ҐЕНОЦИДУ

В УКРАЇНІ В 1932-1933 РР.

МОСКВА ХОЧЕ ЗНИЩИТИ УКРАЇНСЬКУ ПРАВОСЛАВНУ ЦЕРКВУ


ШКІЛЬНІ ВІСТІ

За останні кілька років кіль-кість учнів у школі ім. Т. Шев-ченка при Українському право-славному соборі св. Володимира суттєво збільшилася. Очевидно, що цьому сприяла професійна робота колективу школи та по-кращена співпраця школи з бать-ками.Минулого навчального року

замість двох у нас працювало три дошкільні групи, у яких навча-лись діти відповідно від трьох, чотирьох і п’яти років. Такий роз-поділ дав можливість учителям краще навчати дітей відповідно до їхніх вікових особливостей.Уже на протязі кількох остан-

ніх років навчання школярів мо-лодших класів проходить за під-ручниками, виданими в Україні. Це нововведення дало змогу на-багато покращити, урізноманіт-нити та полегшити учбовий про-цес. Діти залюбки навчаються за книжками, що мають цікаві тек-сти і яскраві кольорові малюнки. Також учителі мають можливість більш диференціювати навчан-ня, дати дітям додаткові завдан-ня тощо. Покращилась в останні роки й

матеріально-технічна база шко-ли. Це дає можливість учителям-предметникам використовувати багато наочності при викладі матеріалу. Такий підхід набагато полегшує дітям сприйняття і ро-зуміння навчального матеріалу з історії, географії чи культури. Щосуботи молодші школярі та

школярі середнього віку мають заняття з музики. На цих занят-тях діти навчаються українсько-му співу, грають у музичні ігри, слухають музику, а маленькі... ще й танцюють. Завдяки цьому діти залюбки виступають з концерта-ми перед своїми батьками та гро-мадою Великого Клівленду.До потреб учителів, учнів та

батьків школи є дуже гарна біблі-отека, яка щороку поповнюється новими виданнями. Однак наша Школа україноз-

Загальне фото Школи українознавства ім. Тараса Шевченка. Жовтень 2007 р.

ШКОЛА ІМ. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Деякі з організаторів шкільного обіду-барбек’ю.

Учасники Фестивалю учнівських талантів “Калиновий цвіт 2008”.



ЗА ПОЖЕРТВИ600 дол. – Стефан Фединяк (в т.

ч. в пам’ять любої дружини Наталії)250 дол. – Михайло і Таня До-

броноси; д-ри Єремія і Христина Ра-ковські

200 дол. – Ростислав і Роксолана Козії

150 дол. – Володимир і Ніна Са-мійленки

130 дол. – д-ри Марко і Катерина Раковські

115 дол. – д-р Ярослав і Надія Мі-гайчуки

110 дол. – Володимир і Ольга Ка-шуби

105 дол. – Гелен Дмитревич100 дол. – Микола Кузик; Огайо

Експорт (Роман Боднарук) (пожерт-ва колядникам); Кредитівка “Само-поміч” (пожертва колядникам); Lviv International (пожертва колядни-кам); International Food & Deli (Ві-талій Созанський і Віктор Каланча) (пожертва колядникам); “Вісник”, Український поштовий сервіс (Юрій і Людмила Дяченки) (пожертва ко-лядникам); Ігор і Оксана Ковалі; На-дія Іванчук; Тарас Шмагала, мол. і Гелен Ярем; д-р Джоанна Ліпська; Володимир і Марія Стецьківи; Борис і Любов Жури; д-р Ігор і Ірина Мах-лаї; Віталій і Олена Скрибки

75 дол. – о. Михайло і паніматка Наталія Страпки; Володимир і Га-лина Долбини

70 дол. – Михайло і Лідія Добро-носи; Джефрі й Олена Ґрінліфи

65 дол. – Надія Мельничук60 дол. – Ігор і Зоряна Верховля-

ки50 дол. – Олег і Наталія Махлаї;

д-р Андрій і Христина Жури; Віктор Богуславський; Марта Мойсеєнко; Орест і Марія Бурбани; Михайло й Ірина Адаміви; д-р Любомир і Анна Винарі; д-р Орест Рижій; “Карпати” (Галина Козій) (пожертва колядни-кам); State Meats (пожертва коляд-никам); Колодій-Лазута похоронний дім (пожертва колядникам); Давид і д-р Марія Ґрифітси; Іван і Галина Норки; Володимир і Катерина Ма-мусі; о. Богдан і Алла Згоби; Марія Богуславська; Мирон і Галина Бі-линські; Петро Самійленко і д-р Кеті Тобер; Стефан і Кристі Шеметило; Володимир і Світлана Дуйські; Ми-рослав Губар; о. Іван і паніматка Ма-ріанна Наконечні

45 дол. – Ігор і Зоряна Верховля-ки

40 дол. – Олександер Гурин; Єв-

ген Кобізький; Леонід і Катерина Бо-ровці

35 дол. – Василь і Віра Ліщинець-кі; Давид Возняк

30 дол. – Віталій і Наталія Ко-тяші; Іван Богонос; д-р Осип і Анна Мартинюки; Наталія Кондуш; Олег і Ольга Ванчосовичі; Петро і Галина Прищепи

25 дол. – Богдан й Іванна Ба-рицькі; Тереса Пігуляк (у пам’ять любого чоловіка Романа); Петро і Ніна Руді; Роман і Надія Крив’яки; Андрій і Лідія Дем’янчуки; Україн-ська кредитівка “Основа” (пожертва колядникам); Алла Петрівська

20 дол. – Клавдія Коровайчук; Паніматка Анна Ганкевич; Лідія Ро-вінська; Володимир і Одрі Сидіри; Марія Богдан; Володимир і Тетяна Шедні; Анна Сорочак; Михайло і Лідія Корчевські; Іванна Шкарупа; Андрій і Наталія Ґембаровські; Алла Янківська; Дуся Бедік; д-р Юрій і Дарія Кульчицькі; Галина Цебак; Глорія і Гелен Борис; Філіп і Тетяна Троч; Невідомий; Марія Шпетко; Михайло і Рома Фульмеси; Володи-мир Лендел

15 дол. – Василь і Оля Ільчишини; Анатолій Борсук і Ірина Мельничук; Михайло і Катерина Висоцькі

10 дол. – Богдан і Ольга Дем’янчуки; Денвер і Валентина Гамрики; Олександр і Ольга Бокачі (пожертва колядникам); Володимир і Марія Кошкалди (пожертва коляд-никам); Микола Скориченко (по-жертва колядникам); Ігор і Оксана Цибулі; Сергій і Зоряна Доніки; Та-рас і Дарлін Захарії; Теодор і Вален-тина Василики

5 дол. – Григорій Скрипник; Анна Яременко; Ніна Ярема (пожертва ко-лядникам)

ЗА ПОДАРУНКИ ШКОЛІ

100 книжечок Володими-ра Штокала, “Про малят і про звірят” для дітей школи – Ігор КмицьРечі для лотереї – паніматка

Анна ГанкевичУкраїнські вишиті сорочки –

Люба Галат КовальськаМорозиво для учнів – д-р Во-

лодимир і Наталія БоднариЩИРО ДЯКУЄМО ВСІМ, ХТО

БЕЗКОРИСЛИВО ПІДТРИМУЄ Й САМОВІДДАНО ДОПОМОГАЄ ШКОЛІ УКРАЇНОЗНАВСТВА ІМ. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА!

ШКІЛЬНІ ВІСТІ

навства має не лише гарні здо-бутки, але й проблеми, які треба вирішувати. Найбільшою зали-шається проблема з приміщен-ням школи, яка з кожним роком стає все гострішою з огляду на зростання охочих навчатися у нас. Уже минулого року учні старших класів займалися в додатковому арендованому приміщенні. Про-те без зацікавленості й допомоги усієї української громади, Школа не в змозі самостійно виріши-ти цю проблему. А зважаючи на те, що цього року зачинила свої двері єдина в Клівленді щоденна Українська католицька школа св. Йосафата, очевидно, що така за-цікавленність не скоро з’явиться.

Хоч особисто нашій Школі гріх скаржитись на підтримку окре-мих осіб чи організацій, про що-свідчить великий перелік при-хильників-жертводавців школи. Літо незабаром закінчується і

настане час знову повертатись до школи. 23 серпня 2008 р. наша Школа українознавства ім. Т. Шевченка проводить День від-критих дверей, щоб дати змогу батькам ще до початку навчання, яке почнеться 6 вересня, записа-ти своїх дітей до школи, придбати необхідні підручники. Завітайте до нас познайомитися та при-водьте своїх дітей для навчання!

Наталія БОДНАР, учитель географії і культури

Світлини В. БОДНАРА

Свято матері в Школі українознавства ім. Т. Шевченка. Травень 2008 р.

ПОДЯКИ ШКОЛИ УКРАЇНОЗНАВСТВА

ІМ. Т. ШЕВЧЕНКА В 2007-2008 ШК. РОЦІ

ШКОЛА ІМ. Т. ШЕВЧЕНКА (зі стор. 8)


УКРАЇНА І СВІТФРАНЦІЯ: БЕЗ ЛІСАБОНСЬКОГО

ДОГОВОРУ НЕ БУДЕ РОЗШИРЕННЯ ЄС

ПАРИЖ, 1 липня. Франція сьогод-ні на півроку очолила Європейський союз. Перший день головування за-тьмарило рішення президента Поль-щі Леха Качинського не підписувати Лісабонський договір про реформу ЄС. На думку Качинського, після відхилення договору на референду-мі в Ірландії, це питання позбавлено змісту. У відповідь Франція заявила, що блокування Лісабонського дого-вору ставить хрест на подальшому розширення ЄС, якого прагне Поль-ща. Зокрема в Парижі називають Хорватію, що має статус кандидата на вступ, та Україну, яка прагне його отримати. Франція тепер збираєть-ся провести консультації з Польщею на найвищому рівні. Французький президент Ніколя Саркозі виступає за продовження ратифікації Ліса-бонського договору всіма країнами ЄС. Його підтримує канцлер Німеч-чини Ангела Меркель. Попри по-зицію Польщі, процес ратифікації базового договору ЄС має тривати, вважає Меркель.

“Німецька хвиля”

ПРЕЗИДЕНТИ П’ЯТЬОХ КРАЇН ПІДПИСАЛИ БАТУМСЬКУ

ДЕКЛАРАЦІЮМайдан-ІНФОРМ, 1 липня. – Пре-

зиденти п’яти країн підписали Ба-тумську декларацію «ГУАМ – інте-груючи Схід Європи».Як передає кореспондент УНІ-

АН, документ на Третьому самміті ГУАМ підписали Президент Укра-їни Віктор ЮЩЕНКО, Президент Грузії Михайло СААКАШВІЛІ, Пре-зидент Азербайджанської Республі-ки Ільхам АЛІЄВ, Президент Литов-ської Республіки Валдас АДАМКУС, Президент Республіки Польща Лех КАЧИНСЬКИЙ.У декларації підтверджується

відданість держав демократичним цінностям, повазі до прав і свобод людини, верховенства права, збере-ження духовної та культурної спад-щини народів та зміцнення духу то-лерантності.Сторони наголошують на не-

змінності курсу щодо розвитку ре-гіональної співпраці як складової загальноєвропейських і азійських інтеграційних процесів, зміцнення міжнародних партнерських зв’язків ГУАМ із США, Польщею, Японією, іншими державами, а також міжна-родними об’єднаннями.Підписанти підкреслюють важ-

ливість реалізації Стратегії розви-тку галузевого співробітництва для поглиблення взаємодії в економіч-ній, гуманітарній та інших сферах.Також в декларації висловлюєть-

ся глибока стурбованість у зв’язку із загрозами, породженими конфлік-тами, що затяглися, агресивним се-паратизмом, екстремізмом, міжна-родним тероризмом.Декларація підкреслює готов-

ність членів ГУАМ спільно протиді-яти цим загрозам у тісній співпраці з іншими країнами й міжнародни-ми структурами, а також підкрес-люється необхідність мобілізації підтримки міжнародної спільноти для вирішення цих конфліктів.Президенти країн – членів ГУАМ

підтверджують готовність до по-дальшої розбудови системи енерге-тичної безпеки та підтримки зусиль, спрямованих на лібералізацію і ди-версифікацію європейського ринку енергоносіїв.У Декларації висловлюєть-

ся готовність до поглиблення торговельно-економічної співпраці

на основі повномасштабної реаліза-ції угод про створення зони вільної торгівлі, про міжнародні мультимо-дальні перевезення вантажів та ін-ших договорів, укладених в рамках організації.

УКРАЇНСЬКИЙ ТЕЛЕКАНАЛ 1+1 СТАВ АМЕРИКАНСЬКИМ

КИЇВ, 2 липня. (УКРІНФОРМ). Другий за величиною телеканал в Україні “Студія 1+1” фактич-но перейшов у повне володіння американської корпорації Central European Media Enterprises /CME/. Вона закрила операцію з прибдання в Олександра Роднянського і Бориса Фуксмана 30% телеканалу. Компа-нія купила частки колишніх влас-ників каналу за $79,6 млн і тим са-мим збільшила свою частку до 90%.

“Студія 1+1” – перший комерцій-ний телеканал, створений в неза-лежній Україні. Вона посідає друге місце за величиною аудиторії серед українських телеканалів: середньо-добова частка каналу в 2007 році – 16%, в прайм-таймі – 18,2%.

ОБСЄ ВИЗНАЛА ГОЛОДОМОР, НЕ ВИЗНАВШИ ЙОГО ГЕНОЦИДОМБі-Бі-Сі, Київ, 3 липня 2008 р.

– Парламентська асамблея ОБСЄ ухвалила резолюцію про Голодомор 1932-1933 років в Україні. В докумен-ті не йдеться про геноцид, а лише про умисні дії сталінського режиму проти мільйонів українців. Однак з Росії вже заявили, що визнання Го-лодомору – повна маячна.Резолюцію щодо Голодомору,

ініційовану керівником делегації українського парламенту Олегом Білорусом, Парламентська асамб-лея Організації безпеки та співро-бітництва в Європі ухвалила на сесії в Астані.Документ визнає Голодомор, як

факт, але не як акт Геноциду проти українського народу. В резолюції, зокрема, йдеться, що ОБСЄ віддає належне пам’яті невинним життям мільйонів українців, які загинули під час Голодомору 1932-33 років внаслідок масового голоду, викли-каного брутальними умисними ді-ями і політикою тоталітарного ста-лінського режиму.Член української делегації Ва-

лентин Зубов розповів Бі-Бі-Сі, що резолюція в жодному разі не зобов’язує Росію до якихось компен-сацій, її ухвалили, аби наголосити на жахливих наслідках комуністич-ного режиму.Однак, спікер ради Російської

Федерації Сергей Миронов назвав “повною маячнею” факт визнання Голодомору в Україні Парламент-ською асамблеєю ОБСЄ.

“Маячня повна: історія дуже мстить, і такі помилки робити не-припустимо і дуже кон’юктурно,” – сказав Сергей Миронов. Він також зазначив, що голод був не лише в Україні, а й на всій території радян-ської Росії.Нову резолюцію щодо Голодомо-

ру у вересні також мають ухвалити на Генеральній асамблеї ООН – до відзначення 75-ї річниці трагедії. Президент Світового конґресу укра-їнців Аскольд Лозинський в інтерв’ю Бі-Бі-Сі сказав, що там, швидше за все, також не йтиметься про Голодо-мор, як про геноцид, а лише як про штучний злочин проти людства.

СИМВОЛІЧНИЙ СМОЛОСКИП «НЕЗГАСИМА СВІЧКА»

ВИРУШИТЬ ДО ЕСТОНІЇСТОКГОЛЬМ, 8 липня. (Олена

Ламанова — УКРІНФОРМ). У Сток-гольмі протягом двох днів пройшли

заходи в рамках міжнародної акції «Незгасима свічка», присвяченої 75-им роковинам Голодомору в Україні в 1932-33 роках, повідомляє корес-пондент УКРІНФОРМу. Символіч-ний факел, що вже подолав кордони 12 країн і був перевезений до Швеції з Великобританії, Надзвичайний і Повноважний Посол України у Ве-ликобританії Ігор Харченко пере-дав представникові української діа-спори Степанові Адаменку, живому свідкові трагедії 1932-33 років.Сьогодні факел «Незгасима свіч-

ка» вирушить до Естонії. Символіч-ний факел передається з однієї краї-ни в іншу протягом восьми місяців.Міжнародна акція «Незгасима

свічка» проводиться за ініціати-вою МЗС України і Українського Світового Конгресу за підтримки Секретаріату Президента України в рамках року Пам’яті жертв Голодо-мору. Її мета — поширювати правду про події 1932-1933 років, добитися визнання Голодомору геноцидом українського народу, а також при-вернути інтерес засобів світової ма-сової інформації до цієї історичної трагедії.

Акція розпочалася 1 квітня 2008 в Австралії, всього в списку 33 кра-їни. У листопаді символічний смо-лоскип прибуде до Києва, де про-йдуть загальнонаціональні заходи, присвячені 75-им роковинам Голо-домору.

ВІДБУВСЯ ЧЕТВЕРТИЙ У ЦЬОМУ РОЦІ ЗАПУСК РН “ЗЕНІТ-3SL” ЗА

ПРОГРАМОЮ “МОРСЬКИЙ СТАРТ”КИЇВ, 16 липня. /УКРІНФОРМ/.

Сьогодні о 8.21 за київським часом із плавучої платформи “Одісей”, яка знаходиться на екваторі в Ти-хому океані у районі острова Різд-ва (Республіка Кірибаті), успішно стартувала ракета-носій “Зеніт-3SL” з телекомунікаційним супутником EchoStar XI, який належить аме-риканській компанії DISH Network, повідомляється на сайті компанії “Морський старт”.Це вже четвертий успішний старт

з морського космодрому в цьому році. Телекомунікаційний супутник EchoStar XI з потужним 20-кіловат-ним передавачем Кu-діапазону і ма-сою 5511 кг збудований компанією Space System/Loral на базі платфор-ми SS/L-1300 для прямого телемов-лення на станції американського континенту. Термін служби супут-ника розрахований на 15 років.Ракета “Зеніт-3SL” спроектована

Державним підприємством “Кон-структорське бюро “Південне”. Пер-ший і другий ступені розроблені ДП “КБ “Південне” і виготовлені ДП “ВО Південмашзавод” в кооперації з російськими і українськими під-приємствами. Третій ступінь (роз-гінний блок ДМ-SL) розроблений і виготовлений ракетно-космічною корпорацією “Енергія” (Росія).Міжнародне партнерство “Сі

Лонч” (“Морський старт”) включає в себе компанію Boeing Commercial Space company (США), РКК “Енер-гія” (Росія), ДП “КБ “Південне”/ДП “ВО Південмашзавод” (Україна) і Akar ASA Норвегія).

ФРАНЦІЯ ЗАПРОПОНУЄ УКРАЇНІ УГОДУ ПРО АСОЦІАЦІЮ З ЄСБРЮССЕЛЬ, 19 липня. – Франція,

що зараз головує в Європейському союзі, планує наступного тижня ви-ступити з пропозицією змін у відно-синах між ЄС і Україною. Як передає агентство «Рейтер» з посиланням на офіційні та дипломатичні дже-рела, наступного вівторка на зу-стрічі міністрів закордонних справ

ЄС у Брюсселі Франція запропонує назвати нову партнерську угоду з Україною «Угодою про асоціацію». Така назва може бути використана ЄС як для підготовки країни до май-бутнього членства, так і для співп-раці з неєвропейськими державами, наприклад, Єгиптом.Зміст угоди буде предметом дис-

кусій, оскільки в ЄС не хотіли б да-вати Україні занадто великі надії, цитує «Рейтер» джерело в Брюсселі. За його словами, український уряд наполягає на отриманні конкрет-ної перспективи членства, але ЄС не може зараз піти на це. Європейські країни не мають спільної позиції щодо нової угоди з Україною. Дея-кі держави вважають, що Євросоюз має визнати – Україна колись приєд-нається до нього. Інші пропонують не поспішати, зважаючи на кризу в ЄС після відхилення на референду-мі в Ірландії Лісабонського догово-ру. За даними агентства «Рейтер», деякі країни, такі як Бельгія, сумні-ваються в необхідності нової угоди з Україною, як би вона не називалася, оскільки Україна є учасником по-літики сусідства, що не передбачає перспективи членства в ЄС.

“Німецька хвиля”

РАДНИК МЕРКЕЛЬ: НІМЕЧЧИНА ПРИНЦИПОВО ЗА ЧЛЕНСТВО

УКРАЇНИ В НАТОНІМЕЦЬКА ХВИЛЯ, 19 липня.

– Ангела Меркель підтримує член-ство України в НАТО. Про це напе-редодні запланованого на 21 липня візиту Меркель до Києва сказав у ексклюзивному інтерв’ю україн-ській програмі «Німецької хвилі» радник канцлера з питань безпеки Крістоф Гойсген. За його словами, це принципова позиція і саме Меркель сприяла тому, що на саміті НАТО в Бухаресті було вирішено – «Україна стане членом НАТО».Що стосується швидкого за-

прошення України до Плану дій з набуття членства, проти чого ви-ступила Меркель у Бухаресті, то за-лишається виконати певні кроки, сказав Гойсген. Радник Меркель на-звав реформу Збройних сил України та продовження загальних реформ у країні. Гойсген особливо наголо-сив на необхідності збільшення під-тримки вступу НАТО з боку укра-їнського населення, щоб уникнути поляризації суспільства.Гойсген сказав, що на наступному

саміті НАТО буде проведено лише першу оцінку поступу України на шляху до Північноатлантичного альянсу. «З моєї точки зору, далі цього справа не піде», — сказав рад-ник Меркель і висловив сумнів, що в грудні Україна приєднається до ПДЧ.Що ж до Росії, яка виступає про-

ти приєднання України до НАТО, то Москва «не має права вето на рішен-ня альянсу», сказав Гойсген. За його словами, канцлер Меркель говори-ла про це російському керівництву.На запитання, як реагують у Ні-

меччині на територіальні претен-зії деяких російських політиків до України та рекомендацію Держду-ми президенту і уряду вийти з До-говору про дружбу з Україною в разі її вступу до НАТО, Крістоф Гойсген відповів так: «Звичайно це непри-йнятно, коли з боку третьої сторони лунають натяки на шантаж чи інші заходи, але це окремі голоси. Від уряду і президента Росії таких заяв не було. Але в інтересах Європей-ського союзу, НАТО і Німеччини, щоб Україна мала дружні відносини зі своїм сусідом Росією».


“Українське слово” (Мурманськ)Наталя ЛИТВИНЕНКО-ОРЛОВА

Продовження, початок в №6(14).До жаданого від’їзду лишалося об-

маль часу, усього три дні, і Оксана не приховувала своєї радості і збудже-ності.

У сільському клубі було все готове до свята Врожаю. Оксана погодилась піти на свято разом з тіткою Лесею. А й справді, хай знають і ті, хто ще не знає, яка в неї, в Оксани, радість. Вона покидає це село разом з усіма його го-родами, сільськими пльоткарками, буряками та недолями. У клубі її об-ступили дівчата, розпитували, гомо-ніли і було видно, що май вони таку тітку десь в далекому місті, то й вони б не всиділи в цьому ярмі сільського безвихіддя. Тітка Леся жвавилася роз-мовами з жінками, — декого не бачи-ла аж від того часу, як виїхала в город. Дарма, що приїздила в село майже кожного літа. Винуватили роботу, за якою і головочку ніколи до гори під-няти, а не те, щоб побачитись, або по клубам ходити. Оце випала добра на-года, побачитись, то така радість, наче й років не минало, не бігло, не втікало, хто й зна куди і навіщо.Святковий концерт розпочали діти,

далі були промови керівників району і знову концерт. Додому йшли великим гуртом і тітці Лесі пригадалось, як і сама вона колись співала в сільському ансамблі в товаристві шкільних по-друг, доярок та телятниць. Спочатку тихо, а далі голосніше, затягла вона пісню, її підхопили інші жінки. І так одну, далі другу, третю… Співали про зозулю, про козаченька, про ді-вчину, що сиділа край віконця і про терен, якому цвіт опадає… У піснях тих радість обіймалася з журбою, бо співаючи плакали і раділи, щось при-гадували та знову поринали у цнотли-ву далечінь іншої пісні: «...Тільки ти ходи, як вчила мати, не обрізуй русої коси». І ширилась співанка луною че-рез усе село, розтікалась яром, полем, аж до дальніх левад і просік. Настав день від’їзду. Бабі плака-

лось від самої ночі. Її старечі вицвілі очі мерехтіли дотліваючим вогником неосяжної рідності. І стільки було в них туги та розпачу, що розплакалась і Оксанка. А бабуся все пригортали та благословляли: «На успішну доро-гу та на добру Вдачу…» Навіть батько розгублено розводив руками, нама-гався щось порадити, але сам чомусь здавався схожим на беззахисну і хво-ру людину. Мати скупо сказала: «В разі чого, в тебе є прихисток, дочко. Ти, слава Богу, не сирота. Як щось не складеться, доню, вертай додому…» і також зайшлася слізьми.До станції їхали підводою. Дядько

Карпо Червоній, а як по-вуличному, то, Медунець, справно керував сивим кониченьком. Ще звечора сам зголо-сився в помічники. Колись давно, зо-ставшись вдовим, запримітив він, тоді ще молоду дівчину, Лесю Бодриченко-ву. Та де там… Олександрі подавай ви-сокого та стрункого, — такого, як був її Петро. Покійний дядько Петро до-водився рідним братом Оксанчиному батькові, а мати доводилась двоюрід-ною сестрою тітці Лесі. Грали відразу на селі два весілля. Довго по весіллі гомоніли в селі баби. Старі люди ка-зали, що недобре то, коли дві сестри та за двома братами… Чи вірити тим сільським пересторогам, а чи не віри-ти, але дійсно таки, дуже рано лиши-лась тітка Леся вдовою, але про когось іншого і чути не хотіла.

До Карпа ж була привітна в розмо-ві, але далі сусідських приятельських відносин справи не заходили. А він і тому був нечувано радий, бо що Доля призначила, тим і тішився, хоч тими рідкими побаченнями. Сина виростив сам, а коли той поїхав на навчання у Київ, ще з більшим старанням припав до клопоту біля своїх бджіл. Подейку-вали на селі баби, мовляв, пошлюбив-ся Карпо з пасікою, а душечкою навіки прикований до вередливої гордовитої

Бодриченчихи. Частенько перемов-лялись між собою і бабця з матір’ю. Бувало скажуть: «Карпо так і тов-четься біля двору, як Леся гостює». А ще болісно та слізно гнівили на те, що немилосердна доля має жорстоке право – розлучати, — «А так же ж любилися Леся з Петром, «як голубів пара…»

На станцію, на своєму незмінному транспорті примчав схвильований Сашко. Поки Сашко нітився та нама-гався щось сказати, тим часом Павло, зробив декілька кругів на «велома-шині», якби сказала баба Хведорка. А бідний Сашко не знав, що й гово-рити, бо відчував, які б слова він за-раз не промовив, повернути Оксану не в силі жодне його слово. А ще й до того, трапилась біда. Не втримавши в натомлених руках чавуна, дуже об-пеклася мати, виливши до ніг мало не весь паруючий окріп. Тепер вона лежала в лікарні. І Сашко твердо ви-рішив нікуди цього року не їхати, ні на які іспити, бо вважав за синівський обов’язок допомогти матері по хазяй-ству і діждати поки та стане на ноги після виписки з лікарні. «От видужає мати, тоді й поїду до технікуму», — думав він. «А до того часу попрацюю наладчиком технічного обладнання на фермі» — планувалося хлопчині. Все складалось у хлопця так, що тіль-ки на майбутній рік міг він планувати своє подальше навчання. «От, якби ж хоч Оксанка нікуди не їхала» — але ж її не втримаєш… Вона вперта, а ще гір-ше те, що зовсім байдужа до нього, до Сашка.Ще до приходу поїзду Оксана по-

мітно нервувалась тим, що багато на-пакували їм в дорогу клунків. «Торба на торбі, а ще й бабина стара кор-зинка, їдемо наче кугути якісь, або злидні, в Мурманську засміють…»— цідила вона крізь зуби. Тітка Олек-сандра гнівно обірвала такі розмовки: «А якого родимця їсти будемо, як при-їдемо? Коли ще заробиться та перша зарплата після відпустки?» А вже в тамбурі, коли потяг рушив, вибухнула останніми рештками гніву: «Город, то тобі, дівко, не село. Крамницями на-тицяно на кожному кроці, мало не в кожному вікні по крамниці, але без грошей нічим не розживешся, хіба що витрішками, або ще дулею з ма-ком. Ніхто на дурняк нічого не дасть і в льосі не візьмеш. Так що, тягни та дякуй, що батьки нас так справно від-рядили. Батько кабанця заколов, то ж будемо зимувати з домашнім салом. А ще й Карпо, щира душа, медку не шко-дуючи наділив. Звісно ж, Медунець! Весь їхній рід , від діда-прадіда, були вдалими пасічниками. А торби, то ді-вко, свідчення достатку, а не злиднів. Українці тим і уславилися, що землі не цуралися та аграріями-гречкосіями бути не стидалися, ото ж і мають, що до торби покласти. І до старцювання не звиклі, — з газом, чи без газу, з тру-бою чи без неї, а бараболю та добрий шматок сала, мимо рота не пронесуть. Натоплять і дровами, як забракне того газу, будь він неладний… А кугути, — то є ті духовні каліки, які нас торбеш-никами вважають. Найшла чим пере-йматись. Хай сміються, коли дурні. Якщо їм не вчеплено кебети, то вже й не пристачиш… Соромно бути леда-щем, а торби та кашолки, то не сором і не ганьба, то наша, уся в мозоленьках, українська хліборобська вдача. Де ти бачила злидаря, або гультяя з таким повними торбами, як оце в нас, га? Тим, що привеземо, тим і прохарчує-мось на перших порах. Зима в Мурман-ську довга, все підбере. Чула?» Оксана перекліпала очима й замовкла. Вгаму-валась і тітка Олександра.Відразу, на вокзалі, було видно, що

Мурманськ велике метушливе місто не схоже на село, та й навіть на район. Додому їхали на таксі. Вже по дорозі Оксані подобалось все, що минало за вікном машини. І широкі вулиці, і ве-ликий людський натовп, ціла череда дорогих машин на дорозі, а ще великі

багатоповерхові будинки та витягнута Кольська затока. Неначе велика калю-жа розтяглася затока на багато кіломе-трів і гойдала на своїй поверхні безліч різноманітних кораблів та баштових кранів. Само ж місто тяглося по оби-два береги від затоки і приваблювало подихом романтики та сучасності.Ще колись давно тітка Олексан-

дра розповідала, що Кольська затока не береться кригою навіть в зимові морози, бо географічно споріднена з Баренцовим морем, яке в заполярних глибинних сховищах води повсякчас струмує теплими течіями Гольфстрі-му, а відтак ніколи і не замерзає. І хоча Мурманськ Оксана бачила вперше, однак вже відчувала себе причетною до цього міста і його рухливого порто-вого ритму. Все її єство спрагувало до перемін і ось тепер вона тішиться від-чуттям дотику до нового життя. Праця в лікарні Оксанці подоба-

лась. «Все ж не з сапачкою у полі, де рядкам не видно ні кінця ні краю. А проганяли ж у літню пору не один ря-док за день і не два. Городяни купують цукор, ласують його до чаю, але мало хто з них знає, як тяжко дістаються ті цукрові буряки, що йдуть на сиро-вину при виготовленні цукру. Але ж і городяни не пустують, он скільки промисловості у місті, скільки ро-боти у тому, хоч і не замерзаючому, але такому непривітному холодно-му та сірому морі. Скільки чоловіків зайнято видобутком риби?! Це тобі не ставок, де закинув вудку і рибою повечеряв» — так думалось Оксанці, коли вона порядкувала у лікарні, або йшла з роботи додому. У колективі її прийняли добре, але повсякчас, наче й не винуватили, але ж якось зне-важливо кепкували та збиткувалися з її вимову і відразу ж визначали, що приїхала вона з України. Оксанці це не подобалось, дряпало душу, але вона на те змовчувала, старалась годити та годити, аби не підводити тітку Олек-сандру. Минув місяць. От вже й перша зарп-

лата. Тітка Леся порадила Оксанці бути з грошима ощадною. Радила з кожної получки відкладати більшу частину грошей, мовляв, їй, Оксані, потрібно купити нову одежину і щось тепле на ноги. Оксана погодилась, бо й самій кортіло мати нове пальтечко, а ще кра-ще, хоч куценьку та дешевеньку, але шубку. Під Новий рік тітка Леся дода-ла трохи своїх грошенят і на святкову дискотеку Оксана побігла у новенькій шубі і чепурних руденьких чобітках на високому модному підборі. Обнови їй не тільки пасували, а робили відразу дорослішою, вищою на зріст, а головне, схожою на усіх модниць, які снували вулицями цього розрядженого порто-вого міста. Знайомство з Віктором до-давало настрою і впевненості. Оксана відчувала, що вона не гірше за інших, а навіть краща, бо одна справа, коли тебе, твою вроду, твої коси, помічають жінки, з якими ти працюєш, але інша справа, коли на тебе споглядає такий вродливий хлопець, як Віктор. Шкода, що він ще не капітан, а тільки курсант морехідного училища. Оксанці було з ним цікаво, – Віктор знав багато захо-плюючих історій і любив їх розповіда-ти, коли вони гуляли вулицями міста, або пили каву в маленькій кав’ярні, поблизу будинку, де жила Оксана. Не-вдовзі, Віктор пішов у рейс, аж на до-вгих шість місяців судової морської практики. Оксанка довго сумувала і все розглядала мапу, пильно вишуку-ючи на карті, де той порт Дудинка?! А далі, як казав Віктор, підуть аж до бе-регів Аляски.

Оксана не дуже любила оті диско-теки в гучних сутінкових залах, де і роздивитись не втрапиш, навіть того з ким танцюєш. Але, як задавалось дівчині, саме в нічних клубах було зо-середжене усе молодіжне життя міста. Тітка ж Леся сварилася і вимагала, аби Оксана приходила додому не дуже пізно. Але як їй пояснити, тій старо-модній тітці Лесі, що нині інші часи і, ведучі перед, вирує, інше життя, зо-всім не схоже на те, коли дівувала тіт-ка Олександра. Тітка ж Леся вперто

доводила, що у всі часи були і гульки і кохання і робота. Раз у раз торочила, що в усі часи потрібно дівці шанувати-ся і не розкидатися собою, бо хлопці самі собі на меті: гуляють з одними, а як до шлюбу, то беруть інших. «Ну хіба може бути таким нещирим Льо-ша?» — думалось Оксанці. — Ні, він до неї з усією душею, навіть кличе до себе жити. І вона погодилась, не зва-жаючи на те, що стосунки з тіткою Ле-сею досягли верхівки великої сімейної сварки. А коли наступного дня Льоша зустрічав Оксанку з роботи, то таки не уникнули вони зустрічі з тіткою. Оксана переможно показала колечко, яке подарував їй Льоша. Тітка Леся пильно подивилась Оксані в очі і знай-шовши причину закликала її в свій робочий кабінет. А вже в кабінеті ви-казала все, що думала. А думала вона чомусь не на добре, а на вражаючи бо-люче, — підозрювала, що Льоша має жінку, і взагалі сипала таким брид-кими словами, які тільки траплялись їй на язик: «Прогайнувала ти, дівко свою честь, а Льоша цей якийсь про-йдоха, або шахрай, куди тільки твої очі дивляться…» — просто в очі Окса-ні жбурляла тітка Олександра страш-ні образливі слова. Наполягала на тому, аби Оксана вертала додому, а як не схоче прислухатись до її порад, то скінчиться це тим, що буде їй куплено квитка і поїде Оксана назад в село, до батька та матері.

«Як він порядна людина, то чому отак взяв тебе налигом і повів до себе, не вважаючи навіть за потріб-не зустрітися з ріднею. Так добро-порядні хлопці не поводяться з дівча-тами. Та він схожий на пройдисвіта, а не на жениха. І ти добра шльон-дра. Ач як розприндилась, від’їхавши села! Та тільки нема з чого. Краще сама добренько поміркуй: куди тебе, Оксанцю, втеребило?! І не сподівайся, Оксано, не буде він тебе сватати. А колечко його – то облуда і обман, якби ще й не крадене…», — доводила тітка Леся. «Та, що ви таке кажете? На-бридли мені ваші люті навроки. Чи я не маю свого розуму?» — відказувала розчервоніла Оксана.

«Дурна ти, дівко, дурна. Не на-врочую я лихого, ти ж мені не чужа, дитино… і не хочу я огидою сипати, але душа мені болить, що він не по-людськи до тебе поставився. Зрозу-мій, Оксано: я ж за тебе відповідати мушу перед твоїми батьками, та й хіба ж я тобі не добра бажаю, га?!… Я б і рада була порадіти за тебе, пле-міннице, та не бачу такої нагоди. І де він узявся цей Льоша? Який тільки родимець його приніс на нашу голо-ву?» — мало не плачучи переконувала її тітка Леся. Оксана скоро знайшла-ся з відповіддю, мовляв, причому тут вона, тітка Леся?! Вона, Оксана, вже доросла, та зрештою, є в неї рідні бать-ко й мати і що в першу ж відпустку, вона поїде знайомити з ними Льошу. Після таких образливих слів тітці Лесі урвався останній терпець і вона в розпачі прокричала: «Ага, ладнай ве-сільний поїзд… та не забудь у дружки запросити отих подруг, з якими ти тут спізналася і які тебе цигарки палити навчили…» Оксана розпла-калась і кинулась на вулицю, де на неї чекав Льоша.

Тітка Олександра не знала, куди себе подіти, не могла зібрати себе до купи і геть не розуміла, як зарадити тому, що на неї звалилось. Якась лиха доля вовкує над нею, — думалось їй. А на другий день впала на плечі ще одна несподіванка: Оксана не вийшла до роботи. Не з’явилась вона і до наступ-ної зміни. Тітка Олександра, переду-мувала все, але думки, всі до єдиної, пнулися в жебри до тривог, ятрились розпачем і сльозами. Як не намага-лась заспокоїти себе тітка думкою про те, що Оксана вже доросла і не дуже то й дасть комусь себе образити, але від тих непевних заспокоювань тривкіше на душі не ставало. А ще ж відсутність Оксани якось потрібно було поясни-ти Павлу, який вже звик до того, що Оксанка живе разом з ними.

Далі буде

ЛІТЕРАТУРНА СТОРІНКА

ОЙ, НЕ РІЖ КОСУ…


ПОГЛЯД

Юрій ЩЕРБАК, Надзвичайний і Повноважний Посол України

1. ПОСЛУЖНИЙ СПИСОК РОСІЇОтже, як і слід було очікувати,

Москва почала форсовану реаліза-цію стратегічного плану щодо зри-ву зусиль України інтегруватися до НАТО. Цей широкомасштабний і ба-гатоетапний план, розроблений ще в 2004-2005 рр., передбачає безпре-цедентний політико-дипломатичний тиск, брутальний шантаж, військові погрози, посилення пропагандист-ської антиукраїнської кампанії, мо-білізацію всіх агентурних резервів та ресурсів «п’ятої колони» всередині України, компрометацію внутрішньої й зовнішньої політики України, по-глиблення розколу правлячих еліт.Упродовж віків свого існування

російське самодержавство (згодом російсько-комуністична імперія) за-стосовувало весь вищеназваний на-бір технологій для упокорення, за-лякування, деморалізації, розкладу чергової країни-жертви, яка стояла на заваді Москві. Від кривавого зни-щення волелюбної демократичної республіки «Свята Софія» (Новгород) у ХV— ХVI ст. — до ліквідації Україн-ської Народної Республіки на початку ХХ століття; від збройного придушен-ня народного повстання в Угорщині 1956 р. — до силового знищення па-ростків «празької весни» 1968 р.; від організації спроби руками польських генералів зруйнувати могутній рух «Солідарності» — до недавнього жор-стокого, з масовими жертвами серед цивільного населення, придушення чеченського опору.Який блискучий послужний спи-

сок каральних акцій, який безцін-ний досвід НКВС, КДБ, ФСБ, яка вражаюча спадщина інформаційно-диверсійних операцій зберігається в московських архівах!Помаранчева революція виклика-

ла справжню лють у вищих ешело-нах влади РФ, бо за своїм характером (спонтанне мирне народне волевияв-лення) цей масовий протест був абсо-лютно неприйнятний для пануючого класу сусідньої держави. «Помаран-чева», волелюбна, непокірлива Укра-їна було оголошена головним викли-ком для напівмонархічного режиму «суверенної демократії», що склався в Росії (як сказав про цю «демократію» після останніх виборів у РФ В. Хомя-ков, гендиректор Ради з національної стратегії, «выбори все більше і більше перетворюються у фарс, а не є інстру-ментом формування влади ...Хочу процитувати Брехта: йдуть барани, б’ють в барабаны, шкури для них дають самі ж барани» — “Известия”, 12.03.2008).Недаремно один з трубадурів пу-

тінської Росії — президент фонду «Політика» В’ячеслав Ніконов (онук залізного сталінського поплічника В. М. Молотова) — розгортає історико-філософську доктрину неприйняття українського зовнішньополітичного курсу. «Україна в НАТО, поза іншим, це відрив Росії від її духовного й іс-торичного коріння», — пише він, наче не розуміє всієї сміхотворності по-

становки такого питання: що сталося з російським корінням в результаті членства Греції та Болгарії в НАТО? — «Це найсерйозніший геостратегічний виклик, але ще не екзистенційний. Питання життя чи смерті може по-стати в тому випадку, якщо — Україна в НАТО — спалахне, наприклад, на-ціональний конфлікт у Криму чи ще десь на південному сході країни і він інтерпретуеться в Брюселі і Вашинг-тоні як зазіхання з боку Росії (!)».Намалювавши такий апокаліптич-

ний сценарій, пан Ніконов дає цілком конкретну пораду керівництву своєї країни: «Росії важливо недвозначно дати зрозуміти: є червоні лінії, пере-ступивши які, не тільки вона, але й увесь світ опиниться біля небезпечної межі» (“Известия”. 16.04.2008).

2. ОСОБЛИВОСТІ ПОЧАТКУ ХХI СТОЛІТТЯ

Московська реакція на кро-ки Києва, можливо, не була б така войовничо-брутальною (з погрозами припинення української державнос-ті, перенацілення ядерних ракет на територію України, розчленування нашої держави і т.д.), якби не сприят-лива геополітична кон’юнктура, що склалася на початку століття:

1. Крах однополярної моделі світу, пов’язаний з військовими і економіч-ними поразками США, результатом чого стало зростання анархії у міжна-родних відносинах, посилене дефіци-том паливно- енергетичних ресурсів; перехід ряду держав на парадигму неореалізму, що веде до поширення агресивної риторики й зростання на-пруженості в ряді регіонів світу.

2. Нова (третя) інкарнація Росії у вигляді «нафтогазової імперії», зрос-тання великодержавних амбіцій Мо-скви щодо домінування на пострадян-ському просторі й спроби повернення РФ, яка «встала з колін», до числа найвпливовіших наддержав світу.

3. Значне послаблення державно-політичного і морального потенціалу України в результаті анархізації про-цесів суспільного життя, поширення політичної корупції і втрати керова-ності державним механізмом, що ро-бить нашу країну, яка не входить до жодного оборонного союзу, особливо спокусливою жертвою в очах потен-ційного агресора.Команді Путіна та оточуючих його

«силовиків» і «євразійців» здалося, що Росія, сповнена нової великодер-жавної ейфорії (газового наркозу), може дозволити собі брутальний тон поводження зі старими васалами — Грузією і Україною. Стосовно України обрано найбільш перспективний, на думку московського керівництва, на-прямок головного стратегічного уда-ру: Крим, Севастополь. Розрахунок на те, що Європа (передовсім Німеч-чина і Франція), яка залежить від по-стачання російського газу і яка взяла на свою стару лицемірну душу гріх Косовського прецеденту, не встряне в конфлікт з Москвою з приводу нелю-бої їм України; Сполучені Штати, що поглинені війною в Іраку й Афганіста-ні й зосереджені на перевиборах пре-зидента, також навряд чи пошлють морських піхотинців на захист укра-їнських територій в Криму.І, нарешті, столиця Третього Риму,

яка виявляє зворушливу турбо-ту щодо долі російського населення поза межами РФ, розраховує на повну підтримку своїх авантюр з боку меш-канців Криму (звичайно, з допомогою спецслужб Чорноморського флоту). Серед можливих сценаріїв на період 2008-2009 рр. не можна виключати й широкомасштабних провокацій по загостренню ситуації в Севастопо-лі і в Криму, включно зі створенням осередків «народного опору», само-проголошенням сепаратистських

структур, які б звернулися до Росії та міжнародних організацій з моль-бою про надання братської допомоги у поваленні ненависної української окупації півострова і т. п. Добре, що «грачі», потрібні для виконання цієї брудної роботи, завжди знайдуться.Такі спроби реставраторів «єдиної

й неподільної» імперії і полум’яних борців проти НАТО змінити пози-цію України, залякати керівництво держави і посилити розкол серед громадян, несуть у собі серйозну за-грозу загальноєвропейській безпеці і можуть призвести до непередбачува-них наслідків. Непередбачуваних пе-редовсім для організаторів цього без-прецедентного тиску, бо Україна має вагомі важелі впливу на ситуацію на півострові — згадати хоча б постачан-ня води з Дніпра та інші аргументи.

3. НОВЕ В ТЕОРІЇ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА

Такий «заклятий друг» України, як пан Затулін, уславився рядом від-криттів у галузі міжнародного права. Ось що пише цей законодавець:

«Російска Федерація, заключив-ши Договір про дружбу, співробітни-цтво і партнерство з Україною... взя-ла на себя зобов’язання поважати її территоріальну цілісність і визнала кордони... Немає «дружби, співробіт-ництва і партнерства» між нами — втрачається основа для визнання Ро-сією суверенітету України над цілою низкою територій(!), передовсім(!) Крммом і Севастополем». (“Извес-тия”, 6.06.2008).Це щось нове й оригінальне в те-

орії міжнародного права. Виходить, РФ підписувала «Великий Договір» з Україною не як з рівноправним суб’єктом міжнародного права, чле-ном ООН, а як з протекторатом чи бандустаном, угода з яким може де-нонсуватися за будь-якою примхою сюзерена, котрий вирішує — що йому вигідно в даний момент.Пан Затулін забуває, що Україна

навіть за радянськими законами не була частиною Росії, а, згідно з со-юзним договором 1922 р., являлась окремою соціалістичною державою, яка мала конституційне право виходу з СРСР.Зазирнімо тепер у текст Договору

про дружбу, співробітництво і парт-нерство між Україною і Російською Федерацією від 1997 р.У жодному рядку, у жодній стат-

ті цього Договору немає згадки про тимчасовий, благодійницький, стар-шебратський, дарований зверху ха-рактер визнання українського суве-ренітету, про якусь залежність між кордонами, територіальною цілісніс-тю України та її поведінкою у майбут-ньому. Навпаки, договір стверджує, що сторони «відповідно до положень Статуту ООН і Зобов’язань по За-ключному акту Наради з безпеки і співробітництва в Європі поважають територіальну цілісність одна одної і підтверджують непорушність існую-чих між ними кордонів».Чи вже відмінений Статут ООН і не

діє Заключний акт наради у Гельсін-кі?Також і стаття 6 Договору не міс-

тить ніяких вказівок щодо порушення Україною відносин «дружби, співро-бітництва і партнерства» при вступі до Альянсу — шанованої регіональної організації Євроатлантичної безпеки. Ось ця стаття:

«Кожна з Високих Договірних Сторін утримується від участі або підтримання яких би то не було дій, спрямованих проти іншої Високої До-говірної Сторони, і зобов’язується не укладати з третіми країнами будь-яких договорів, спрямованих проти іншої Сторони. Жодна із Сторін не до-пустить також, щоб її територія була

використана на шкоду безпеці іншої Сторони».Якщо ж п. Затулін, а з ним і Держ-

дума Росії вважає НАТО «ворожою організацією», «спрямованою проти РФ», то що робити з текстом «Осно-воположного акту про взаємні сто-сунки, співробітництво і безпеку між Російською Федерацією й Організаці-єю північноатлантичного договору» (27.05.1997, Париж)?В акті йдеться про те, що «Росія й

НАТО не розглядають один одного як противників... Даним Актом під-твержується їхня рішучість напо-внити конкретним змістом загальне зобов’язання Росії й НАТО зі створен-ня стабільної, мирної, і нерозділеної Європи, єдиної і вільної, для добра її народів... Виходячи з принципу непо-дільності безпеки всіх держав євроат-лантичного співтовариства, Росія й НАТО будут спільно працювати для того, щоб зробити вклад у створення в Європі загальної і всеохопної без-пеки, що базується на дотриманні за-гальних цінностей, зобов’язань і норм поведінки в інтересах усіх держав».Ясніше не скажеш. Це саме ті прин-

ципи, які сповідує Україна, бажаючи стати членом НАТО і не маючи наміру чинити будь-які дії, спрямовані про-ти інших країн, в тому числі й Росії. Про це постійно заявляє керівництво України і НАТО, і це положення, без-сумнівно, буде покладене в основу відповідного договору.Не дуже вірячи в силу своїх

«міжнародно-правових» аргументів, п. Затулін вдається до улюбленого прийому — погроз.

«У тому, що ця історія привела б до подняття «знизу» потужнього руху за возз’єднання Криму і Севастополя з Росією, ніяких сумнівів немає. Це, безумовно, один з найбільш крайніх сценаріїв развитку ситуації, — про-рокує він наперед (мабуть, читав таки сценарій!) хід подій. — «Існує без-ліч компромісних варіантів, котрі, у свою чергу, залежать від російської рішучості відстоювати свої інтереси, права, російську мову і наших спів-вітчизників в Україні. Відстоювати Севастополь».

4. «ВІДСТОЮВАТИ МІСТО НІМЕЦЬКОЇ СЛАВИ ДАНЦИГ».

УРОКИ ІСТОРІЇЗа кілька днів до початку Другої

світової війни німецький імперський уряд у своєму меморандумі до уряду Великобританії зазначав, що причи-ною непримиренного конфлікту Ні-меччини з Польщею є «неприйнятна лінія кордонів» і «неприйнятне став-лення до німецької меншини». Мемо-рандум містив вимогу: «вільне місто Данциг на основі свого чисто німець-кого характеру і одностайної волі його населення негайно повертається до складу німецького рейха». («Год кризиса». 1938—1939, т. 2. Документы и материалы. М. 1990,с.342).Нагадаймо, що, згідно з Версаль-

ським договором, стратегічний порт-місто Гданськ (Данциг) на балтій-ському узбережжі Польщі отримав в 1920 р. статус «вільного міста», яке перебувало під опікою Ліги Націй. Польща, представлена в Гданську Генеральним комісаром, зберегла контроль над митним простором, за-лізницею і поштою, а також вела за-кордонні справи. Місто, що з понад 900 років своєї історії перебувало під пануванням німців 285 років, одра-зу стало однією з найконфліктніших точок у міжвоєнній Європі, бо як вей-марська, так і нацистська Німеччина не погодилися з польським обмеже-ним контролем над Гданськом. Уже в 1925 р. канцлер Німеччини Густав Штреземан висунув реваншистські вимоги, за допомогою яких згодом Гітлер підпалив Європу:

НЕБЕЗПЕЧНА ГРА МОСКВИ ТА УРОКИ ІСТОРІЇ



КУЛЬТУРА

Сергій Лозниця одержав голо-вний приз Краківського кінофес-тивалю за «Уявлення», а зйомки свого першого художнього філь-му почне вже в кінці 2008-го в Україні.Документальний фільм “Уявлен-

ня” Сергія Лозниці одержав головний приз повнометражного конкурсу 48-го Краківського кінофестивалю – Зо-лотий Ріг.

“Уявлення” – спільний фільм Росії, України і Німеччини, колаж з радян-ських кіножурналів “Наш край” 50-х і 60-х років. Це документальна хроні-ка, яка завдяки монтажу виглядає як щось середнє між язичницьким свят-куванням і фільмом жахів. У своєму дослідженні кінопропаганди Лозни-ця не використав закадрового тексту: хроніка говорить сама за себе.Крім “Золотого Рогу” творцям кар-

тини, Краківський кінофестиваль присудив почесну грамоту колективу операторів, що знімали “Наш край”:

“неназваним і часто невідомим опе-раторам архівних хронік”.

– Я хотів би зіштовхнути в одній картині два різні підходи до доку-ментального матеріалу, – каже Сер-гій Лозниця, – нейтральний, – коли автор фільму пропонує глядачеві са-мостійно виробляти відношення до того, що він бачить на екрані, і про-пагандистський, коли це відношення нав̀ язується автором глядачеві.Краківський кінофестиваль при-

свячений документальному, аніма-ційному та короткометражному кіно, існує з 1961 року. Але окремий приз за повнометражні документальні фільми був введений лише минулого року.Олег Кохан (продюсер, SOTA

Cinema Group) зазначає, що «Уявлен-ня – це безкомпромісний і шокуючий фільм, як і попередня «Блокада» та інші роботи Сергія Лозниці, що за-служено одержали визнання світо-вого кіноспівтовариства і ще поки, на

жаль, не так широко відомі в Україні. Наша ж спільна робота над першим художнім фільмом цього режисера «Щастя моє», зйомки якого почнуть-ся в кінці 2008, сподіваюся, стане по-дією не тільки для України.Зйомки першого повноформатно-

го художнього фільму Сергія Лозни-

ці «Щастя моє» пройдуть в Україні в кінці 2008 — першій половині 2009 року, а світова прем̀ єра запланована на початок 2010. Партнерами SOTA Cinema Group (Україна) у виробництві і просуванні картини виступають Ні-меччина і Нідерланди.

УНІАН

СЕРГІЙ ЛОЗНИЦЯ ОДЕРЖАВ ГОЛОВНИЙ ПРИЗ КРАКІВСЬКОГО

КІНОФЕСТИВАЛЮ

ВИСТАВКА ХУДОЖНИКА ОЛЕКСАНДРА

ПОГРЕБІНСЬКОГОВашингтон, ДК, 16 травня 2008 року – Аме-

риканський художник українського походження Олександр Погребінський представив свою вистав-ку в Посольстві України. О. Погребінський, який працює в європейській традиції, вважається твор-цем стилю, що отримав назву метафізичний та фі-лософський реалізм.

Брама. Олія на попотні. 1983Олександр Погребінський народився в Києві.

Він закінчив Київський державний інститут обра-зотворчого мистецтва та Академію образотворчого

мистецтва СРСР у Москві. В 1990 році Погребін-ський емігрував в США. Мешкає в Клівленді.Серед його найвизначніших робіт, що з‘явились

на початку 1990-х років були філософські компо-зиції “Що є Правда?” та “Я молюся за Тебе”, через які автор висловлює своє бачення інтелектуальних страждань, що припадають на долю особистості в ХХ сторіччі.

Нескінченність 3. Олія на полотні.О. Погребінський став відомим в США завдяки

його видатним портретним роботам, серед яких

портрети католицького єпископа Антонія Пілли та отця Дональда Коценса. У своїх натюрмортах художник експериментує зі світлом, що особливо помітно на картині Білі Троянди, досягнувши візу-альної досконалості в такому зображенні в полотні Рожеві Троянди, що виставлено в Посольстві.

Фонтан Медічі. Олія на полотні. 1996Попри драматичний філософський реалізм,

який є визначальним для композицій та натюр-мортів митця, він є прекрасним пейзажистом. Та-ким його роботам, як Прозорість, цикл з чотирьох робіт Нескінченність, Пісок і Кристал, виставленим в Посольстві, притаманні ці ж естетичні та інтелек-туальні особливості.

Посольство України в США

Цього року виповнюється дві кру-глі дати із життя легендарної укра-їнської співачки Квітки Цісик, яка народилася в Нью–Йорку — в родині Іванни та Володимира Цісиків, після-воєнних емігрантів із заходу України. Минуло десять років з часу її трагічної смерті, й цього року — 4 квітня — вона б відсвяткувала 55 років. Вона була професійною співачкою — вчилася вокалу у хранителя віденської опер-ної традиції Севастіана Енгельберга та закінчила Нью–Йоркську консер-ваторію, Цісик допомагала Роберті Флек, Бобу Джеймсу, Девіду Санбор-ну, Майклу Болтону, Карлі Саймон, Лінді Ронстад, Мікіо Масуо, а також Квінсі Джонсу — найпотужнішому аранжувальнику–продюсерові Аме-рики, який відкрив феномен Майкла Джексона. Два її альбоми «Пісні Укра-їни» (1980) та «Два кольори»(1989), записані в Америці, увійшли до золо-того фонду української музики. Вони здобули чимало нагород у Канаді й номінувалися на премію «Греммі». До слова, Квітка Цісик є єдиною укра-їнською співачкою, чия пісня You light up my life здобула премію «Оскар» у 1977 році.Та, схоже, Україна ще не дозріла

до того, аби вшанувати один із кра-щих своїх голосів. Принаймні не чути

про якісь широкі заходи з приводу 55–річчя з дня народження Квітки чи десятиріччя з часу її несподіваної смерті. Тільки на День незалежності США у відділі іноземних мов Одеської державної наукової бібліотеки імені Горького зібралися ті, для кого голос Квітки Цісик є частинкою душі. Нічо-го дивного тут нема: життя співачки, яку у США знали під псевдо Kейсі, не-відривне від цієї країни. Квітка була рекламним голосом потужних аме-риканських корпорацій Coca–Cola, American Airlines, Sears, Safeway, Starbucks та інших, а знаменитого автомобільного гіганта «Форд» — не-змінно, аж 17 років, до самої перед-часної смерті. Випадок унікальний у цьому делікатному бізнесі. За під-рахунками американців, Квітку Ці-сик тією чи іншою мірою прослухало 22 мільярди людей. Хто з українців може похвалитися цим неймовірним рекордом?Одеські шанувальники Квітки Ці-

сик могли не тільки поділитися сво-їми враженнями від «золотого со-прано», але й подивитися на відео, як здійснювався запис її «оскарівської» пісні, послухати безсмертні хіти і на-віть поспівати разом зі своєю улюбле-ницею.

“Україна Молода”.

КВІТКУ ЦІСИК ЗГАДУВАЛИ В … ОДЕСІЧИ ВШАНУЄ «ЗОЛОТЕ СОПРАНО» УКРАЇНА?

Квітка Цісик

Сергій Лозниця


Микола ЖИТОВКА, Президент, Insurance Cleveland Agency, LLCКупуючи страхівку для дому,

слід брати до уваги не лише суму її вартості. Як страхові агенти, ми працюємо з кожним клієнтом, вра-ховуючи його індивідуальні по-треби, пересвідчуючись, що клієнт купує нуобхіднне покриття. По-трібно враховувати пра вильний розмір покриття, додаткове по-криття на природні лиха та спе-ціальне покриття на коштовності, комп’ютерне обладнання та іншу власність. Беручи позичку, банки-пози-

чаль ники зазвичай вимагають від своїх клієнтів купувати страхівку на дім. Не покладайтесь лише на розмір покриття, що вимагає банк. Цього є досить аби захистити дім, та не завжди власність у нім. Ось чому варто порадитись зі страхо-вим агентом аби отримати адек-ватне покриття.Адвокат Олег Махлай рекомен-

дує аби Ви уважно оцінили потре-би страхування вашого дому, так як будинок є одним з найбільших Ваших багатств і місцем, де збері-гається Ваша особиста власність. У той час, коли люди не слухають порад страхового агента або не переглядають уважно покриття, страхівка є незамінною на випадок нещасного лиха.

ОСНОВНІ ТИПИ ПОКРИТТЯЄ кілька основних типів страхо-

вих полісів на нерухомість:НО-1 Основний тип страхування • домуЗахищає Ваш дім та власність • від 11 лих

НО-2Широкий тип страхування • домуЗахищає Ваш дім та власність • від 17 лих, при цьому вартує на 5-10 % більше ніж НО-1

НО-3Спеціальний тип страхування • домуЗахищає від усіх лих, окрім • спеціально виключених. Вар-тує на 10-15% більше ніж НО-1

НО-4Страхівка для тих, хто знімає • помешкання Захищає від 17 зазначених лих • і включає покриття особистої відповідальності. Не страхує саму будівлю.

НО-5Екстенсивна страхівка для • домуПокриває шкоду практично • від усього, окрім землетрусу, війни та паводків.

НО-6Для власників спілок та кон-• домінімумівНадає покриття на особис-• ту власність, особисту відпо-відфльність та ремонт примі-щення власника.

НО -8Страхівка для старіших бу-• динківПропонує те саме покриття, • що і НО-1, але платить лише за витрати на ремонт або вар-тість на момент втрати, так як повністю відновити дім зро-било би страхівку дорогою.

Вище перераховані типи страху-вання мають різні варіанти. Напри-клад, власник приміщення може купити покриття лише на будівлю, а не на особисту власність (покри-

вається страхівкою для рентників). Існує також спеціальна страхівка для перевізних будинків.

ПОДАЮЧИ ЗАЯВКУКоли Ви подаєте заявку на стра-

хування вашої нерухомості, агенту буде необхідно чимало інформації від Вас. Вас запитають чим Ви за-ймаєтесь, Ваш сімейний статус, попередні адреси проживання, дату народження та номер Social Security. Страховій компанії буде необхідна інформація про сам бу-динок, включаючи вік даху, опа-лення, чи електрика на пробках чи на автоматичних вимикачах, тип труб (мідь, пластик). Компанія на-магатиметься визначити чи Ви є прийнятним типом ризику для неї. Аби визначити це, компанія пере-вірить Вашу кримінальну, кредит-ну та страхову історію, включаючи Ваші втрати та відшкодування зі сторони страхових компаній.Коли компанія приймає Вас як

клієнта, ви маєте можливість пого-ворити з Вашим агентом, який до-поможе Вам визначити, який тип покриття Вам потрібен, скільки deductible Ви хочете платити, а та-кож спосіб оплати Вашої страхівки. Ваш агент або страхова компанія визначить суму,необхідну для від-будування Вашого будинку та від-шкодування особистої власності. Особлива увага буде приділятися дорогим речам, таким як коштов-ності та комп’ютери.

АНАЛІЗУЮЧИ ВАШ ДІМСтрахова компанія використо-

вує багато факторів аби визначити вартість Вашої страхівки. Такими факторами є:

Скільки років Вашому будин-• куЗ яких матеріалів його збудо-• ваноДе він розташований• Загальна площа будинку• Скільки кімнат в домі• Чим він опалюється• Скільки людей живе в ньому• Відстань від будинку до по-• жежної станції та колонкиЗагальний стан будинку•

СПОСОБИ ЗЕКОНОМИТИ ГРОШІЄ багато способів зекономити

гроші на страховці дому. Встанов-лення сигналізації, детекторів диму та глухих замків робить Ваш дім безпечнішим а також еконо-мить гроші на страхівці. З іншого боку, якщо у вашому дворі є басейн, собака злої породи чи батут, Вам прийдеться платити більше гро-шей за страхівку. Деякі компанії можуть взагалі відмовитись прода-ти Вам покриття. Вам прийдеться платити більше, якщо ви прожиі-вєте в зоні підвищеного ризику, як узбережжя. Страхова компанія та-кож захоче знати, чи Ви збираєтесь використовувати дім в бізнесових цілях, чи думаєте здавати його або його частину в оренду, що підви-щить ціну страховки.Маючи цю інформацію на руках,

страхова компанія зможе дати Вам ціну Вашої страхівки за лічені хви-лини.

РОЗМІР ПОКРИТТЯ НА СТРАХІВЦІ

Дуже важливо для Вас, як для власника страхівки, знати розмір її покриття. Якщо Ви застрахува-ли Ваш дім на 100,000, це є мак-симум, що Ви отримаєте, коли він буде знищений, навіть, якщо його відбудування буде коштувати біль-

ше. Не чекайте лиха, аби дізнатися суму Вашого покриття. Цю важ-ливу і корисну інформацію можна знайти на першій сторінці пакету страхових документів.

ПОКРИТТЯ НА ВІДШКОДУВАННЯ ВАШОЇ ОСОБИСТОЇ ВЛАСНОСТІПеред тим, як купувати страхів-

ку на дім, визначте різницю між “replacement cost” і “actual cash value”. Більшість страхових полі-сів пропонують replacement cost (повне відшкодування) на дім та actual cash (часткове відшкодуван-ня) на особисту власність.Страхові поліси автоматично по-

кривають речі в домі – меблі, одяг, побутову техніку та ін. – аж до 40% застрахованої вартості дому. Це означає, якщо Ваш дім застрахо-ваний на 100,000 доларів, то речі в ньому є застраховані до 40,000. За додаткову плату можна отримати вище покриття. Це покриття за-платить actual cash value за пошко-джені, вкрадені та зруйновані речі. Actual cash value – це є ціна об́ єкта з урахуванням його зношення.Поліси, що мають replacement

cost дають більше покриття, ніж ті з actual cash value. Наприклад, якщо у Вас украли 6-ти річний телевізор, поліс з actual cash value заплатить Вам як за телевізор шестирічної давності, в той час як з replacement cost страхівка зарлатить суму вар-тості нового телевізора подібного до украденого.Страхові компанії зазвичай хо-

чуть доказ того, що Ви замінили річ, перед тим, як платити Вам гро-ші. Іноді вони пропонують заміни-ти річ самі. Але вибір за Вами.

ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ МАЙНАБагато людей дізнаються уже

після пожежі чи шторму про те, що у них не було достатнього покриття на особисту власність. Зробивши інвентаризацію, Ви будете знати суму покриття, шо Вам необхідне. Це також упростить процес від-шкодування.Інвентаризація повинна включа-

ти кожну річ, її вартість та серійний номер. Сфотографуйте або зніміть на відео кожну кімнату, включаю-чи шафи, відкриті шухляди, сараї та гараж. Зберігайте квитанції для дорогих речей у захищеному від вогню місці.

ДОДАТКОВИЙ ЗАХИСТ, ЩО НАДАЄ МОЯ СТРАХІВКА.

Страхові поліси зазвичай вклю-чають додаткові типи покриття, такі як крадіжки поза межами дому та несанкціоноване використання кредитних карток. Деякі з них ав-томатично включені в покриття, а деякі можна додати за додаткову плату.

ДОДАТКОВЕ ПОКРИТТЯСтрахові поліси покривають пев-

ні ризики. Залежно від типу влас-ності та місця проживання Вам зможе знадобитися додаткове по-криття.

СТРАХУВАННЯ ВІД ПАВОДКУ Страхівки на нерухомість не

страхують від паводку. Національ-на програма страхування від па-водку пропонує покриття в бага-тьох місцевостях. Наше агенство Insurance Cleveland Agency продає цей тип покриття і один із наших обізнаних агентів зможе надати Вам необхідну інформацію. За-


ОСНОВИ СТРАХУВАННЯ НЕРУХОМОСТІ


95% всього населення земної кулі схильні до усіляких страхів і фобій. Це й недивно, адже страх виконує деколи дуже корисну роль – він не дозволяє нам чинити дурниці, що являють загрозу здоров’ю і психіці. Виявляється, страх служить своє-рідним гальмом, контролером, адже без страху не спрацює інстинкт само-збереження. Можна навіть говорити про те, що для нормального психіч-ного розвитку особистості наявність страху необхідна. Але коли страх переростає у фобію? Коли природ-ний інстинкт самозахисту і самозбе-реження витворяє з нашою психікою таке, про що й подумати страшно? Запитайте себе – чи часто я відчуваю страх? Чого я боюся? Чи страх це або, можливо, побоювання, обережність? Як моє тіло реагує на страх? А може, якісь мої страхи вже стали фобією? Стільки питань, а відповіді одержати непросто. Спершу – непогано б мати уявлення про те, «who is who».

ЯКІ “ОЧІ” У СТРАХУ?Страх – це негативна гостра емо-

ція, яка може виникнути в обстанов-ці реальної загрози індивідові (таке визначення дає словник психологіч-них термінів). Цілком природно, нам хочеться, щоб ця не дуже приємна емоція зникла, тому ми прагнемо що-найшвидше змінити загрозливу нам чимось обстановку. А ось загрозу ми можемо відчувати в різних ситуаціях. Для когось це – виступ перед ауди-торією, для когось – гонка на мото-циклі, для інших – їзда в ліфті з не-знайомцем. Всі ці страхи нескладно пояснити з погляду логіки.Більшість з нас схильна до страхів,

і це – природно. Скажімо, батьків-ський страх, страх перед негативною оцінкою, засудженням суспільства, страх за своє життя. Ці страхи на-стільки природні, що людина, якій вони невластиві, щонайменше, див-но. От як ви віднесетеся до мами, яка не злякається, побачивши, що дитина її грається поряд з дорогою, а на неї мчить машина? Як ми оцінимо люди-ну, якій абсолютно наплювати на те, що подумають і скажуть про неї інші? Нам відомо, що є люди, що безроз-судно грають із смертю, вони ходять по лезу ножа, потрапляють в загроз-ливі ситуації. Невже вони абсолютно не бояться за своє життя? Є і такі, а є просто гравці – адреналін в крові для них важливіше за цілісність їх фізич-ної оболонки.Окремо пригадаємо про такі зви-

чайні, навіть повсякденні страхи, як боязнь втратити роботу, гроші, владу, страх залишитися самотнім, гніко-му не потрібним, боязнь виглядати дурнем, втратити обличчя. Нам про-понують змінити роботу, а ми боїмо-ся, сумніваємося. «Невідомо, як там платити будуть, а раптом не колектив – а самі лише земноводні?» Або від-булася сімейна сварка, кохана люди-на пішла, грюкнувши дверима – ну з ким не буває? Але гризе черв̀ ячок – а раптом не повернеться? І що ж тоді робити, як жити?

«Є немало засобів для того, щоб ефективно боротися із страхом, так би мовити, в домашніх умовах, –стверджує Юлія Борисов, психолог. – Це навіть звичайні дихальні впра-ви, вони дають можливість розсла-битися, а тому і подивитися на свій страх з боку. Часто ми, хвилюючись про щось, уявляємо собі саме нега-тивний розвиток подій (не повернеть-ся, не візьмуть, не дадуть і т.д.) і «щоб бути готовим», в думках розглядаємо різні варіанти невдач. Але можна при-думати собі 100 варіантів проблем – а трапиться 101-й, і ми будемо до нього непідготовлені. Тому краще свідомо зосередитися, уявити собі найсклад-ніші, жахливіші, страшніші варіанти

розвитку подій, і зрозуміти – адже з них теж знайдеться вихід. А після сміливо і із задоволенням розгляда-ти численні позитивні можливості і варіанти.Але кращий спосіб подолати страх

– посміятися над ним. Скажімо, ви боїтеся свого начальника – вам не хо-четься зайвий раз попадатися йому на очі. Ви з жахом думаєте про те, що зустрінете його в коридорі, а вже про те, що він вам наговорить чогось не-приємного – і помислити неможливо, відразу кидає в тремтіння, піт, долає паніка. А уявіть – зустріли ви началь-ника. Жахливо, так. Але він – не в звичному вигладженому костюмчи-ку, а в балетній пачці і при цьому з вінком з пір̀ їнок на голові, як бале-рини в «Лебединому озері». Та ще і не розмовляє, а співає. Всі слова проспі-вує оперним голосом. Склався образ? Спробуйте уявити це все ще і на тлі «відповідної» музики, хоч би, з «Бре-менських музикантів» про бяки-буки. Невже ви його ще боїтеся? Ні, страх не зник зовсім, але, повторивши цю вправу кілька разів, ви відмітите, що начальник вже не вселяє вам жах».А скільки страхів у наших дітей! У

комірці живе Бабай, в лісі – баба Яга, а в темяві – обов̀ язково щось підсте-рігає. Вогонь – поганою, він обпалює. Ніж – чіпати не можна, а то поріжеш-ся. Машина – чудовисько, вона може переїхати. Сумно, але більшість стра-хів в дітях породжують батьки. Для малюків все навколо – чистий лист, і саме батьки дають всьому навколо оцінку. Ось це погано, це – добре. Це – страшно, ти повинен боятися, по-боюватися. Або ще – не відповіси біля дошки (напишеш з помилками, не ви-рішиш приклад) – інші діти над то-бою сміятимуться. Страшна справа!

«Батьки, бажаючи дитині добра, іноді ростять в ній страхи, а потім їх ще і зміцнюють, – продовжує Юлія Борисов. – Часто батькам простіше залякати дитину, ніж зайняти її чи-мось цікавим і при цьому безпечним. Простіше задавити цікавість (а пра-вильніше сказати – допитливість) у зародку, чим устежити за всіма ди-тячими «дослідженнями». Думаю, мамам це знайомо – легше сказати, мовляв, сонечко, сірники дітям – не іграшка, чим пояснювати, чому ж, власне, грати з ними не варто. Адже дітям – спробуй поясни! Для цьо-го потрібно запастися терпінням і приготуватися до чималої кількості

«чому». До речі, дитячі страхи (які пізніше стають страхами дорослих людей) з̀ являються ще й з іншої при-чини. Наприклад, гуляє матуся з ди-тинчам. І тут в маму на льоту врізала-ся муха. Муха сама по собі абсолютно нестрашна, але від несподіванки мама здригнулася, а то і скрикнула, й забула тут же. А дитина зробила свої висновки і теж забула. Але потім вона росте і чогось боїться комах».Дев̀ ятнадцятирічна Олена Нико-

ненко з дитинства з побоюванням відноситься до собак. Трирічне маля налякала велика дворняга. Дитина не зрозуміла, що собачка – загалом, була настроєна доброзичливо і збира-лася, скажімо, лизнути дитя в щоку. Ні, дівчинка побачила величезні зуби і відкриту пащеку, готову проковтну-ти її повністю. Ось і залишився страх – і перед величезним лабрадором, і перед нешкідливою шавкою (до речі, саме маленькі собаки, згідно з дослі-дженням, найагресивніші). «В прин-ципі, цей страх мені не дуже заважає, – говорить дівчина. – Я знаю, що я ніколи не заведу собаку як домашню тварину, прагну обходити зграї собак стороною, не можу розчулюватися на виставках собак. При цьому я не ці-пенію, не блідну, не втрачаю контр-оль над собою. Я усвідомлюю, що мій страх собаки чують і відповідають на нього гавкнням».Фахівці говорять, що в подібних

випадках людина сама може вирі-шити, чи потрібно їй позбавлятися, звільнятися від страху. Таку боязнь нескладно виправити з допомогою близької людини, охочої допомогти, а краще – психолога або психіатра. Але важливе, звичайно, бажання. Якщо воно відсутнє, то і сенсу перемагати страх – немає.Проте часто буває, що страх по-

збавляє нас дару мови, ми погано мір-куємо, як нам діяти, не в змозі зрозу-міти, що зробити, щоб звільнитися від заціпеніння. Чи доречно говори-ти про те, що це нормальна реакція, з якою цілком можна миритися? Ні. Ти бачиш, що на тебе летить цеглина, і не можеш відійти убік. У приємній літній воді тебе за ногу хапає. ні, не водяний, банальна судома, і замість того, щоб робити те, чому тебе вчили з дитинства, ти приречено думаєш: «кінець». Та що там, ти навіть дума-ти ні про що в цю секунду не можеш, тому що – паніка. Це вже не просто страх, це вже фобія, пані та панове. Хтось скаже – та в чому ж різниця? Адже це слова синоніми. Не зовсім.

У КОЖНОГО СВОЇ ФОБІЇСлово «фобія» – від грецького

phobos. Означає воно страх, нетерпи-мість, боязнь. Начебто нічого нового, так? А от і ні. Фобія – це психічний розлад, при якому людина мимоволі відчуває хворобливий страх, що зму-шує її уникати безпечних ситуацій або об є̀ктів. При цьому людина, що

ЗДОРОВ’Я І КРАСА

Людина протягом життя витра-чає на сон декілька десятків років. Погодьтеся, що жертвувати такою кількістю часу якось не хочеться. Виявляється, що якщо дотримува-тися декілька простих правил, то час сну можна скоротити без шкоди для здоров̀ я.Правило 1. Обов̀ язково щодня

виділяйте хоч би п̀ ятнадцять хви-лин на заняття фізкультурою, ро-біть прави групи м̀ язів спини, ніг і живота. Це дозволить вам скороти-ти час сну на годину-півтори. Крім того, це допоможе вам зняти втому, яка накопичується у жителів міст.Правило 2. Прагніть спати в при-

міщенні, що провітрюється або на свіжому повітрі.Літом залишайте відкритим на

всю ніч або вікно або балконні две-рі.Взимку, перш ніж йти спати, кім-

нату слід протягом тривалого часу провітрювати.Правило 3. Якщо є можливість,

то придбайте подушку і матрац, набиті соломою або кінським воло-сом.Правило 4. Не слід лягати спати

на повний шлунок. Між останнім прийомом їжі і відходом до сну по-винно пройти не менші п̀ ять го-дин.Правило 5. Відмовіться від «во-

льового сну». Коли прокинулися, відразу вставайте з ліжка, оскільки ніжитися в ліжку – це недозволена розкіш і часто погана звичка.Правило 6. Якщо, прокинувшись

вранці, ви відчуваєте себе мляво, то прийміть прохолодний приємний душ, а ще краще облийтеся холод-ною водою.Правило 7. Ведіть активний спо-

сіб життя. Помічено, що активні люди потребують меншої кількості часу на сон, але при цьому завжди бадьорі і енергійні.

УНІАН

СПІТЬ ПРАВИЛЬНОCТРАХИ І ФОБІЇ УКРАЇНЦІВ



питайте у свого позичальника, чи ваш дім знаходиться у небезпечній для паводку зоні. У такому випадку Вам необхідно буде купувати стра-хівку від паводку.

СТРАХУВАННЯ ВІД ЗЕМЛЕТРУСУЯкщо Вас непокоїть можливість

землетрусу, Ви можете купити окреме покриття.

ДОДАТКОВЕ ПОКРИТТЯ (ENDORSEMENTS)

За додаткові кошти Ви можете купити додаткове покриття або ж підвищити покриття. Серед до-даткових є покриття на коштов-ності, витвори мистецтва, камери та устаткування, колекції монет та марок, комп ю́тери та радіо і теле-візійні антени.

ПОКРИТТЯ ОСОБИСТОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ UMBRELLA

АБО ПОКРИТТЯ НА ВИПАДОК ТРАВМИ

Якщо ви маєте власний дім, ад-вокат Майкл Добронос рекомендує купувати покриття Umbrella, що ніби як парасоля захищає ваш дім і авто. Далі він пояснює, що ця стра-хівка покриває різні ситуації такі як спортивні травми, а також бату-ти, джакузі та басейни. Ця страхів-ка необхідна аби захистити вашу власність у випадку притягнення вас до суду. Вона покриває також послуги адвоката. Якщо у вас є дім, вам неодмінно потрібне це покрит-тя.Покриття Umbrella пропонує

більший захист на особисту відпо-відальність ніж страхівка на неру-хомість дає за окрему ціну. Обидві

страхівки, як на авто так і на неру-хомість включають в себе покриття на випадок притягнення Вас до суду унаслідок завдання шкоди чиїйсь власності або здоров’ю у результа-ті аварії. Хоча в наш час такого по-криття буває недостатньо. Сьогод-ні перелом ноги може коштувати 80,000 доларів. А скільки тоді буде коштувати серйозніша травма? Ось чому все більше і більше людей купують покриття Umbrella. Воно вступає в силу, коли автомобільної або страхівки нерухомості буває недостатньо. Якщо у Вас є власний дім і 2 авто, вам прийдеться запла-тити 300-400 доларів аби мати по-криття на 1-2 мільйони. Я думаю, варто відмовитися від кількох обі-дів у ресторані аби придбати таке покриття.Цей тип покриття захистить Вас

від таких позовів як наклеп, неза-конний арешт та вторгнення, втру-чання в приватне життя та інше. Немає територіального винятку. Це покриття поширюється на по-шкоджену власність інших осіб, яка є у Вашому користуванні.

«Однією з переваг страхування особистої відповідальності є те, що страхова компанія зобов́ язується захищати Вас у суді» додає Клів-лендський адвокат Олег Махлай. «Хоча адвокат виступає захисни-ком у судовій справі, страхова ком-панія оплачує витрати».

ВИЩИЙ DEDUCTIBLE ЗНИЖУЄ ЦІНУ СТРАХІВКИ

Deductibles дозволяють знизити ціну страхівки. Якщо Ви маєте 250 доларів Deductible на Вашій стра-хівці, ви погоджуєтеся заплатити 250 доларів перед тим, як страхів-

ка заплатить решту суму збитку. Збільшивши Deductible до 1000 до-ларів, Ви зекономите від 20 до 30% загальної вартості страхівки. Роз-мова зі страховим агентом допо-може Вам визначитись, що є кра-ще для Вас: нищий Deductible чи Premium ( вартість страхівки).

ПОГАНА КРЕДИТНА ІСТОРІЯ МОЖЕ КОШТУВАТИ ВАМ

ГРОШЕЙСтрахові компанії дивляться на

фінансову ситуацію апліканта, що звертається за страховкою. Стра-хові компанії пересвідчилиссь, що люди з фінансовими проблемами становлять більший ризик для компанії. Деякі страхові компанії запросять більшу плату, якщо у Вас є проблеми з кредитною історією.Страхова оцінка відрізняється

від кредитної. Страхова компанія використовує кредитну інформа-цію разом із страховою історією аби передбачити наскільки ймовір-ним є можливість втрати з Вашої сторони. Це дозволяє страховій компанії надавати страхові послу-ги для більшої кількості людей і за нищу ціну для тих, хто відповідає стандартам компаніїМета цієї статті – дати загаль-

не уявлення про страховий поліс. Покриття та термінологія можуть бути різними у різних компаніях. Перевірте свою страхівку щодо термінології та покриття.

ПРО АВТОРАМикола ЖИТОВКА розпочав

свою страхову кар’єру в 1997 році. У 2001 році він отримав ліцензію продавати страхівку в Огайо. З того часу він працював наполегли-во, пропонуючи різні страхові по-

слуги своїм клієнтам: страхуван-ня авто, бізнесу, здоров’я, дому та життя. Його професійний підхід до страхового бізнесу створив різ-номанітну та віддану клієнтуру в Клівленді( Пармі), Огайо.У 2007 році була створена

Insurance Cleveland Agency LLC (ICA). Як незалежне агенство, Insurance Cleveland Agency має до-ступ до кількох різних страхових компаній, включаючи Encompass (власник Allstate), The Hartford, Ohio Casualty, Progressive Drive, Safeco, Travelers, Victoria (власник Nationwide), Dairyland/Viking та інші.Нашій компанії приємно повідо-

мити про долучення до нашої ко-манди Івана Войтовича. Пан Вой-тович є високо кваліфікованим та цінним додатком до нашої команди і допомагає агенції обслуговувати клієнтів, що розмовляють англій-ською, українською та російською мовами.Ми зручно розташовані від Pearl

Rd. і Highway 71 в Islander Offi ce complex. Наші робочі години: понеділок-п’ятниця з 9:00 до 12:30 і 1:30 до 5:00. Будь-ласка телефо-нуйте завчасно, аби призначити зустріч. Чекаємо на Ваш дзвінок!Зателефонуйте нам і ваша без-

платна оцінка вартості страху-вання чекає на Вас… жодного зобов’язання купувати що-небудь. Багато страхових полісів є дороги-ми без потреби… і часто застаріли-ми. Ми зробимо все можливе, аби надати вам найкращий сервіс, так що існує дуже добра нагода, щоб зберегти вам гроші й одночасно покращити ваше забезпечення.

Доступний веб-гостінґ для

малого бізнесу

Пакет Silver Gold Platinum Серверний простір 200 Mb 500 Mb 800 Mb Пропускна здатність 3000 Mb 5000 Mb 10000 Mb E-mail/Webmail CGI PHP MySQL Розширення Frontpage Fantastico ImageMagick Багато інших рис Місячна оплата $4.95 $9.95 $13.95 Річна оплата* $54.45 $109.45 $143.45 *Один місяць безплатно

www.ukrsvit.com 330-554-6429 Розмовляємо українською

СТРАХУВАННЯ НЕРУХОМОСТІ(зі стор. 15)


ДУХОВНІСТЬ

КУПОН НА ПЕРЕДПЛАТУ

ГАЗЕТИ «УКРАЇНСЬКИЙ КЛІВЛЕНД»

Повне ім’я (англійською) ______________________Повне ім’я (українською)______________________Адреса (англійською)______________________City___________________State______Zip_________Телефон ______________Оберіть кількість випусків:[ ] 6 місячних випусків ($12.50) [ ] 12 місячних випусків ($23.50)Виповнений купон і бан-ківський чек або money-order виписаний на The Ukrainian Cleveland ви-слати на:The Ukrainian ClevelandP. O. Box 627Kent, OH 44240-0011

ДРІБНІ ОГОЛОШЕННЯ

КУПОН ОГОЛОШЕННЯВ “УКРАЇНСЬКОМУ КЛІВЛЕНДІ”

□ ШУКАЮ РОБОТУ □ ПРОПОНУЮ РОБОТУ□ ПРОПОНУЮ ПОСЛУГИ □ ПОТРЕБУЮ□ КУПЛЮ □ ПРОДАМ□ ВИНАЙМУ □ ЗДАМ У НАЙМ□ ШУКАЮ □ ПОЗНАЙОМЛЮСЬТекст оголошення (до 20-ти слів, писати розбірливо):

________________________________________________________________

________________________________________________________________

________________________________________________________________

________________________________________________________________

Контактний телефон: (_______)_______________________

Ім’я ______________________________________________ОПЛАТА: Оголошення $10.00□ Рамка і збільшені шрифти ($5.00) $_______□ Виділення кольором ($5.00) $_______ Загальна вартість $_______× ______ випуск(ів) Для розміщення оголошення у кількох місячних випусках газети, загальну вартість помножте на число випусків. Вкладено: $ _______ -----------------------------------------------------------------------------------------------------------Виповнений купон разом з чеком або грошовим переказом (money order), виписаним на The Ukrainian Cleveland, вислати на адресу:

Вартість короткого оголошення (до 20-ти слів) в

розділі «Дрібних оголошень» газети «Український

Клівленд» — 10 дол. за один випуск. Оголошення з

жирним шрифтом і рамкою — 15 дол. Оголошення

з використанням кольору — додатково 5 дол.

Дрібні оголошення можна подавати електрон-

ною поштою на classifi eds@ukrаiniancleveland.com,

або звичайною поштою на адресу The Ukrainian

Cleveland, P. O. Box 627, Kent, OH 44240-0011,

вклавши чек або грошовий переказ (money order)

для оплати.

Якщо висилаєте оголошення електронною по-

штою, переконайтесь, що ви повідомили місяць

випуску газети, платіжні відомості і контактну ін-

формацію для зв’язку з вами.

Крайній термін подання оголошень — 25 число

кожного місяця.

Оголошення телефоном не прийматимуться.

ПРОПОНУЄМО РОБОТУ вчителя в суботній школі українознавства в м. Парма, Огайо. Освітній диплом і дозвіл на працевлаштування в США обов’язкові. Звертатись тел. 330-554-6429.

ПОТРЕБУЄМОУкраїномовну особу для читання

українських газет незрячому добро-дієві похилого віку. Район Lakewood.

Оплата договірна. Дзвонити 440-356-1288

----------------------------------ЗДАМ1 кімнату в 2-х спальній квартирі з меблями в Parma Hts. або цілу квар-тиру. Тел. (440) 845 -7095. Запитати п. Ірину.

--------------------------------

Ігор ЖДАНОВ, “Українська Правда”

Писати статті на теми, які пов’язані з релігійною тематикою, досить важ-ко. Віра є глибинною основою життя людини і будь-які спроби прийти у чу-жий монастирзі своїм статутом є дуже небезпечними.Тим більше, важко однозначно

оцінювати процеси, які відбувають-ся в українському православ’ї. Однак, всі ми визнаємо прикрий факт – на сімнадцятому році незалежності в Україні немає Автокефальної (тобто самоврядної) Помісної (тобто націо-нальної) Православної Церкви, визна-ної іншими східними церквами (тобто утвореної відповідно до церковних правил – канонів).На глибоке переконання автора,

кожна національна держава, в основі якої лежить християнство і, зокрема, православ’я, повинна мати свою влас-ну помісну церкву.Оскільки в умовах демократично-

го суспільства, а, отже, відсутності офіційно затвердженої державної іде-ології, саме церква продукує духовні основи національної державності.Якщо ж гіперболізувати, і залиши-

ти інші фактори – економічні та по-літичніпоки що за кадром, то коротко можна сказати так: “без утворення Ав-токефальної Помісної Православної Церкви Україна не має перспектив як самостійна держава”.Відзначення 1020-річчя Хрещення

Русі, візити Вселенського патріарха Варфоломія I та Патріарха Москов-ського Алексія II до України, заго-стрили тему створення помісної церк-ви в Україні. Наслідки цих подій є неоднозначними, а повною мірою ми їх відчуємо трохи згодом.Проте, вже сьогодні ми можемо по-

міркувати над досить складним запи-танням: чи буде найближчим часом в Україні утворена Автокефальна По-місна Православна Церква?

КОРОТКИЙ ІСТОРИЧНИЙ ЕКСКУРС АБО ЯК УКРАЇНСЬКА ЦЕРКВА

ПЕРЕТВОРИЛАСЯ З ЦЕРКВИ-МАТЕРІ НА ЦЕРКВУ-ДОНЬКУ

Без короткого історичного екскурсу в цій темі не обійтися. В 988 році князь Володимир Великий охрестив Русь. З тих пір, в Україні існувала де-факто автокефальна Київська митрополія, яка канонічно підпорядковувалася Царьгородському (Константинополь-ському) патріарху, а її єпископ титу-лувався як митрополит Київський та всієї Русі.Яким же чином Українська церква

перетворилася з церкви-матері – при-наймні, для нинішньої Росії, оскільки саме з Києва почалося розповсюджен-ня православ’я територією нинішньої України, Білорусії, Росії, на церкву-доньку?Як тепер модно говорити, головною

причиною був зовнішній фактор.Піс-ля монголо-татарського нашестя Київ занепав - за окремими свідченнями у місті було не більше 200 будинків.Значно посилився вплив давньо-

руських князів, престоли яких знахо-дилися в інших містах. Кожен з них був зацікавлений у посиленні своєї влади та підвищенні політичного пре-стижу через залучення до себе Київ-ського митрополита, який декілька десятків років не перебував у Києві.Остаточно ситуація визначилася

у 1300 році, коли митрополит Київ-ський Максим офіційно переніс ми-трополичу кафедру до Володимира на Клязьмі. Потім, з посиленням ролі Московського князівства, престол був

перенесений до Москви, хоча владика так і залишив за собою титул Київ-ського митрополита.У 1458 році за допомогою царської

влади відбулося розділення Москов-ської і Київської митрополії. Каноніч-ною територією Київської митрополії, яка продовжувала підпорядковувати-ся Константинопольському патріарху, була територія України, Білорусії та Литви.До речі, таке розділення на дві

митрополії на той час так і не було визнано Константинопольською па-тріархією. Період неканонічності в іс-торії Російської Православної Церкви продовжувався 141 рік і завершився у 1589 році утворенням Московського патріархату, вже визнаного Констан-тинополем.Ситуація значно змінилася після

підписання Переяславських угод і по-силенням політичної експансії Росії на території Лівобережної України. Зрозуміло, що московські владномож-ці були зацікавлені і у підпорядкуван-ні Київської митрополії Московському патріарху.Такому розвитку подій підіграли

українські політики, зокрема, геть-ман Іван Самойлович, який 8 липня 1685року організував Елекційний собор з виборів Київського митропо-лита, де єпископом був обраний Ге-деон Святополк-Четвертинський, та наступне його затвердження у Москві.Цікаво, що українське духовенство

намагалося захистити власні права та наполягало на виконанні деяких умов, зокрема, щоб:

“1. Царі і патріярх самі зверну-лися до царгородського патріярха в справі передачі Київської митрополії в юрисдикцію московського патріяр-ха; ... щоб патріярх не образився та

щоб латино-уніяти не скористали з цього моменту і не перевели розколу в Київській митрополії, а врешті щоб заспокоїти й совість новообраного митрополита, який при висвяті його в єпископа Луцького присягав не від-ступати від послушенства царгород-ському патріярхові...

2. ... московська влада подбала про те, щоб за Київським митрополитом і надалі залишено було титул екзар-ха царгородського патріярха....

3. За Київським митрополитом треба заховати його владу над попе-редніми всіма установами...

5. Київська митрополія повинна стояти вище всіх митрополій мос-ковського патріархату...

6. Відносини до патріярха Москов-ського встановлюються згідно з Пе-реяславськими статтями, а саме, що “митрополит приймає тільки благословення і поставлення на своє достоїнство, а в суди його митропо-лії патріярх не вступається, і ніхто від них не ходить до патріярха”.

7. Митрополит собором в митро-полії вільно вибірається і займає ка-тедру до смерти...

9. За Київським митрополитом зберігаються стародавні його приві-леї...; митрополит звільняється від чергового річного перебування в Мо-скві при патріярхові; в титулі Київ-ського митрополита залишається прибавка “і всея Росії”.Як кажуть, добрі були наміри та

підвело погане виконання. Жодна з цих умов так і не була виконана, втім, як були “забуті” і гарні статті Переяс-лавських угод.Однак, таке перепорядкування Ки-

ївської митрополії де-факто необхідно

ЧИ БУДЕ УТВОРЕНА УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ПОМІСНА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВААбо про наслідки візиту вселенського Патріарха Варфоломія до України

-----------------------ТУТ МОЖЕ МІСТИТИСЯ ВАШЕ ОГОЛОШЕННЯ!

----------------------

ПРОПОНУЄМО РОБОТУ Потрібні касири на заправну станцію у Клівленді, Огайо.

Надається житло. Перспективи росту. 216.338.5196 Запитати Анатолія


УКРАЇНСЬКИЙ КЛІВЛЕНД 19Випуск 7 (15) | Липень 2008 р.СВІТОВИЙ БАНК: УКРАЇНА

ВТРАТИТЬ 20% НАСЕЛЕННЯ

БРЮССЕЛЬ, 2 липня. (Дмитро Шкурко — УКРІНФОРМ). Україна має найвищі темпи старіння населення в Європі. Якщо ця тенденція зберіга-тиметься й надалі, до 2025 року на-селення України скоротиться на п’яту частину від сьогоднішнього рівня, що матиме руйнівні наслідки для темпів економічного зростання та соціаль-ного розвитку всієї країни. Такий ви-сновок міститься в новій доповіді Сві-тового банку, яку було оприлюднено сьогодні в Брюсселі.Документ під назвою “Від реформ

перехідного періоду до зближення економічних інститутів в країнах Східної Європи і колишнього Радян-ського Союзу з інститутами розвину-тих країн” містить прикладний ана-ліз тенденцій розвитку країн регіону.Головна теза доповіді полягає в

тому, що країни Східної Європи, Кав-казу та Середньої Азії, переважно, подолали кризу 1990-х років, але для забезпечення подальшого сталого розвитку потребують впроваджен-ня інновацій, посилення соціальної складової економічного розвитку та продовження інтеграції у глобальну економіку. При цьому довгостроко-ве процвітання може бути досягнуто лише шляхом зростання продуктив-ності виробництва.Передумовами такого зростання є

розвиток внутрішньої та міжнародної конкуренції серед виробників, під-

вищення ефективності фінансового ринку. Саме цим шляхом рухаються зараз більшість країн колишнього СРСР, хоча й різними темпами.У доповіді також зазначається:

країни Східної Європи та колишньо-го СРСР сьогодні долають так званий третій перехідний період — період старіння населення. Ця проблема є дуже серйозною для країн регіону, за винятком Азербайджану та ряду кра-їн Центральної Азії, де кількість насе-лення працездатного віку не лише не скорочується, але й має тенденцію до зростання. Уряди країн, які стикають-ся з протилежними тенденціями, вже

сьогодні мають здійснювати активні зусилля із залучення до трудової ді-яльності більшої кількості громадян, із підвищення ефективності вико-ристання ресурсів, у сфері реформу-вання систем пенсійного забезпечен-ня та охорони здоров’я з тим, щоб не створювався непідйомний тягар для державного бюджету. Якщо необхід-ність таких дій ігноруватиметься, тенденція до старіння населення буде суттєво й дедалі більше заважати еко-номічному зростанню кожної окремої країни.Доповідь представив її автор, го-

ловний економіст Світового банку в

регіоні Європи та Центральної Азії Прадіп Мітра (Pradeep Mitra). Відпо-відаючи на запитання кореспондента УКРІНФОРМу щодо впливу міжна-родних економічних інституцій, зо-крема, СОТ, на економічний розвиток країн колишнього СРСР, він заува-жив, що такий вплив прямо залежить від ставлення згаданих країн до ре-алізації власних зобов’язань у сфері торгівлі, послуг та фінансів. Прове-дене Світовим банком дослідження показало, що у більшості країн СНД, які приєдналися до СОТ, така робота



ДІАСПОРА

УКРАЇНСЬКА ЛАТВІЯ

МАЙЖЕ 60 ТИСЯЧ НАШИХ ЗЕМЛЯКІВ ЖИВУТЬ У ЛАТВІЇ,

КОРИСТУЮЧИСЬ УСІМА БЛАГАМИ ЄВРОСОЮЗУ

15 років тому, на світанку неза-лежності Латвії, активні представ-ники української діаспори одними з перших виступили ініціаторами створення національних товариств. У Латвійській республіці нині діють Спілка українців Латвії, Латвійське об’єднання українок Латвії, україн-ські культурно-просвітницькі товари-ства “Дніпро” (Рига), “Кобзар” (Вент-спілс), “Водограй” (Резекне), “Мрія” (Даугавпілс), ансамбль “Веселка” (Вангажі). 1991 року в Ризі відкрили українську середню школу, це дер-жавний заклад.Українське посольство у Латвії очо-

лює відомий українсько-грузинський поет і літературознавець Рауль Чі-лава, якому в ці дні виповнюється 60 років. Одним із пріоритетним на-прямків роботи посольства є розши-рення зв’язків із українською діаспо-рою, сприяння етнічним українцям у підтримці контактів із батьківщиною, допомога в отриманні громадянства. Для української громади Спілка укра-їнців Латвії видає газету “Вісник” — але, на превеликий жаль, дуже рідко. Причина банальна: обмаль коштів.

ЛАТВІЙЦІ ЖИВУТЬ У ЧОТИРИ РАЗИ КРАЩЕ, НІЖ МИ

На Великодні свята на історичну батьківщину завітала Оксана Рогаль-ська — заступник керівника україн-ського культурно-національного то-вариства “Дніпро”, що діє у Ризі. Вона відвідала рідну Тернопільщину, Ярем-че, а також Львів. Пані Оксана захо-плено розповідала про свої враження від чарівної краси нашого краю. Але мене передусім цікавило, як живеть-ся Латвії, котра, як і її прибалтійські посестри Литва й Естонія, є вже по-вноправним членом Європейського Союзу, НАТО і Шенгенської зони.Пані Оксана каже, що у двоміль-

йонній невеличкій Латвії, де прак-тично немає корисних копалин і ро-дючих земель, рівень життя в чотири рази вищий, ніж в Україні.Практично всі житлові багатоквар-

тирні будинки у тамтешніх містах ви-глядають привабливо й охайно. У Ризі всі ЖЕКи перетворені на товариства з обмеженою відповідальністю, які за-ймаються експлуатацією будинків. Більшість багатоквартирних будин-ків у містах республіки — будівель-ні кооперативи чи створені самими мешканцями товариства з обслугову-вання; власники квартир не чекають милості ні від держави, ні від місцевої влади. Окремі будинки входять до ве-ликих житлових кооперативів або то-вариств, які акумулюють гроші, отри-мані від мешканців як плату за житло та на ремонт. Ці кошти використову-ють там, де вони найбільш потрібні. Переваги великих кооперативів у тому, що зменшується кількість бю-рократів в апараті управління, зни-жується вартість оптових закупівель і з’являється більше можливостей для раціонального використання грошей. Наприклад, мешканці одного будин-ку беруть в інших членів об’єднання позичку на виконання певних робіт — завдяки такому руху “по колу” можна підтримувати в належному стані кож-ну споруду. Якщо потрібен серйозний ремонт, кооператив може звернутися по кредит до банку — рішення про це приймають на зборах уповноважених будинків. А гарантом виступає коопе-ратив чи товариство: кредит надають під заставу самих будинків чи обіго-вих коштів, оскільки у банку коопера-тив тримає двомісячний запас плате-

жів за житло.Що ще привертає увагу на латвій-

ських вулицях? По-перше, охайні телефонні будки, у кожній з яких є повний телефонний довідник або-нентів. А по-друге, на вулицях... не-має сміття. Це, звісно, можна пояс-нити і характерною прибалтійською ментальністю — точніше охайністю, яка передається із покоління в поко-ління. Проте таки не останню роль тут відіграють смітники, розташовані ледь не на кожному кроці.Хоча, зі слів пані Рогальської, за-

вжди так не було. У давнину мешкан-ці латвійської столиці мали погану звичку викидати сміття просто в річ-ку Ригу — аналог нашої сумнозвісної Полтви. Закінчилося все тим, що її довелося просто засипати піском і прокласти дерев’яні труби для стоку ґрунтових вод. Можливо, безславна історія цієї ріки, що дала назву столи-ці, стала уроком для латишів, і сьогод-ні вони набагато уважніше ставляться до своєї природи. Над юрмальськими пляжами Майорі та Булдурі вже тра-диційно майорить блакитний прапор. Це означає, що багаторазові аналізи води та піску підтвердили: тут все відповідає європейським стандартам.

ЮРМАЛА — ГОЛОВНА БАЛТIЙСЬКА “ПЕРЛИНА”

Це місто відоме як курорт ще з XIX століття. Море, повітря соснових лі-сів, мінеральні джерела та лікувальні грязі — основа юрмальського багат-ства. Сьогодні у Юрмали нове, мод-не обрамлення: у відреставрованих корпусах “совкових” санаторіїв розта-шувалися spа-готелі з закритими ба-сейнами, процедурними кабінетами (озокерит, масаж, лікувальні ванни, інгаляції, магнітотерапія...) й салона-ми краси — все, чого душа забажає та гаманець зможе оплатити. Відпочи-нок тут коштує недешево. Наприклад, спеціальна пропозиція — 363 євро за двох на дві доби. До речі, серед клі-єнтів є й деякі латиські пенсіонери, які отримали чималі відшкодування, коли сейм ухвалив закон про рести-туцію.Згідно з даними “Євростату”, ми-

нулого року Латвію відвідали майже три мільйони туристів (це більше, ніж населення країни!), а зростання

кількості відпочивальникiв у готелях було одним із найбільших у Європі. У готельний бізнес приходять й іно-земні інвестиції. Варто додати, що у Латвії промтоварні базари не так роз-повсюджені, як в Україні. Всі вони давно приватизовані, нові власники збудували акуратні кіоски і здають їх крамарям в оренду. Торгувати на рин-ку можна тільки з касовим апаратом, тому вижили лише значніші торгов-ці, а ціни зрівнялися з магазинними. Більшість громадян воліє купувати в супермаркетах, де і вибір більший, і часто проводяться акції — продаж то-варів за зниженими цінами.

ДО ПІЛЬГ ЩЕ ПОТРІБНО ДОЖИТИНадзвичайно приємне враження

справляє міський електротранспорт Латвії, а саме стан і вигляд трамваїв та тролейбусів, інтервал руху, час ро-боти — все, “як у кіно”. Забули латвій-ські пасажири і про пільговий проїзд — потрібно дожити до вісімдесяти, щоби мати на нього право. А середній вік латвійця — 64 роки (пенсійний вік для чоловіків та жінок у країні одна-ковий — 62 роки). Весь латвійський електротранспорт дотаційний, незва-жаючи на досить значну вартість про-їзду (по-нашому — майже 2 гривні).

УКРАЇНСЬКА СТАТИСТИКАЗгідно з переписом населення 1989

року, в Латвії мешкали понад 92 ти-сячі українців, 60 тисяч із яких наро-дилися в Україні. За даними Регістру жителів Латвії, 1995 року було зареє-стровано 69 334 українців (або 2,73% від усього населення республіки). У самій Ризі проживали 33 985 україн-ців (або 4,2% всіх постійних жителів столиці). Переважна більшість (71,4%) місцевих українців мешкають у семи найбільших містах Латвії з числом жителів понад 30 тисяч. Як і в інших державах колишнього СРСР, відро-дження українців у Латвії розпочало-ся 1988 року зі створення культурних товариств. З 1991-го в Ризі діє єдина у всій східній українській діаспорі дер-жавна українська середня школа (ди-ректор — Лідія Кравченко), яка стала осередком не тільки української осві-ти, але й культури.Українська громада Латвії за інте-

лектуальним потенціалом та за рів-нем освіти посідає друге місце серед

об’єднань емігрантів (після євреїв).Останніми роками у зв’язку зі змі-

нами структури народного господар-ства чимало українців змушені пере-кваліфіковуватись — і, як правило, їм це вдається. Проте нині майже 3,5% від числа працездатного українського населення є безробітними.Однією з найболючіших проблем

українців у Латвії була (і залишається) проблема громадянства. Після того, як 22 липня 1990 року сейм прийняв закон про громадянство Латвійської Республіки, у якому передбачено, що громадянами можуть стати лише осо-би, які мають статус постійних меш-канців і після 4 травня 1990 року не менше п’яти років постійно прожива-ли на території Латвії та здали дово-лі жорсткі іспити зі знання латиської мови, основних положень сатверсме (конституції), конституційного зако-ну про права та обов’язки людини і громадянина, державного гімну та іс-торії цієї країни, українська спільнота опинилася в надзвичайно скрутному становищі. За інформацією Департа-менту громадянства та імміграції ЛР, станом на 10 грудня 1996 року лише 4 531 українець (що становить 6% від загальної кількості) набули грома-дянство цієї країни. Переважна ж більшість українців змогла подати клопотання про його набуття лише після 2002 року в ході процесу нату-ралізації, який розпочався 1 лютого 1995 року. Зараз цей показник зріс і становить трохи більше 10%.Певним чином труднощі україн-

ської спільноти спричиняє і те, що вона, як і українці Естонії, не нале-жить до так званих історичних наці-ональних меншин.Законодавчу основу для розвитку

національних груп та діяльності наці-ональних товариств культури закла-дено у 1989-1992 роках. Найважливі-шими законодавчими актами стали прийнятий 19 березня 1991 року пар-ламентом Латвійської Республіки за-кон про вільний розвиток національ-них і етнічних груп та їхні права на національно-культурну автономію, а також ухвалений 10 грудня 1991 року конституційний закон про права та обов’язки людини і громадянина. З діяльністю меншин тісно пов’язані законодавчі акти про функціонуван-ня державної мови, без досконалого знання якої навіть не варто думати про навчання у вузах чи службову кар’єру.Незважаючи на те, що під понят-

тям “національні меншини” законо-давець розуміє постійних жителів Латвії, це практично не впливає на ви-рішення проблем цих меншин, зокре-ма української. Щоправда, як слушно зазначає Лео Дрібінс, автор книги “Українці в Латвії”, “головні інтереси переважної більшості місцевих укра-їнців пов’язані з їхнім економічним становищем, із намаганням підви-щити свій правовий статус і отрима-ти допомогу від України як соціальне забезпечення тут на місці (особливо для повернення на батьківщину), так і при вирішенні питань колишніх вій-ськовослужбовців та учасників Другої світової війни. Не надто енергійно ви-суваються вимоги та пропозиції щодо забезпечення національного культур-ного життя, створення мережі україн-ських національних шкіл”.

Мирослав ГРЕДІЛЬ

ДОВІДКАЗа даними перепису 1989 року, 33%

українців у Латвії були зайняті в про-мисловості, 8,6% — в сільському гос-подарстві, 8,9% — на будівництві, 6,6% — в торгівлі, 10,7% — на транспорті та у службі зв’язку, 2,1% — в науці. Ви-соку питому вагу складали офіцери і прапорщики розташованих на тери-торії Латвії військових частин.

Укртайм

Оксана Рогальська


“Не той тепер Миргород,Хорол-річка не та...”

П. ТичинаЩе років 15-20 тому про відпо-

чинок за кордоном чи, пак, на ку-рортах країни пересічний українець міг лише мріяти. Одержати пільгову путівку або курсівку в санаторій, бу-динок відпочинку мали можливість окремі люди з числа керівного скла-ду, партійно-господарського активу чи учасники війни. А переважна біль-шість “трудящих” проводила вік-енд на сінокосах, буряковому полі, або на присадибній ділянці.Якщо ж посміхнулася доля про-

стому обивателю придбати злощасну путівку, то це не був повноцінний від-починок, а безліч різноманітних про-блем.На півдні України, тобто на Чор-

ному чи Азовському морях, для такої категорії людей були так звані бази відпочинку: літні павільйони без будь-яких побутових зручностей, від-далені від моря і населених пунктів. На пляжі з великими труднощами ви знаходили місце аби позасмага-ти. Збовтана сотнями людей морська вода з водорослями не освіжала тіло від пекучого сонця.До всіх цих незручностей слід до-

дати й проблему з харчуванням. Од-номанітне меню, несмачні страви — звичне явище в таких відпочинкових закладах.Не краща ситуація була з

санаторно-курортним лікуванням. Безперечно, “знатні” люди поправля-ли своє здоров’я в добротних умовах. Пригадую, як років 20 тому мені по-

пала путівка в Трускавець. Посели-ли мене в одному з готелів у кумнаті на чотири особи. До поліклініки та їдальні – кілометрів півтора. Моєю сусідкою за столом виявилася вчи-телька з Тернопільщини. Вона роз-повідала, що поселили її в школі, яку на час літніх канікул пристосували як санаторій для освітян.Як журналіст районної газети, я

виїжджав з туристичними групами за кордон, які комплектувалися так званими представниками трудових колективів колгоспів, радгоспів, сіль-госпів. Щоразу до таких груп “підса-джували” 2-3 передовиків львівських підприємств. Насправді, це були спів-робітники КДБ. Перед поїздкою кож-ного викликали в управління КДБ для “профілактичної” розмови, а “Ін-турист” організовував заняття з “пра-вил хорошого тону”, на яких навіть на-вчали, як користуватися виделкою та ножем. При повернення із-за кордону керівник групи мав здати повний звіт з деталізацією “поведінки” кожного з туристів за кордоном.Минули ті часи. Як сказав поет:

“Не той тепер Миргород, Хорол-річка не та...” Нині, навіть пересічний укра-їнець робить усе для того, аби добре провести вакації, заздалегідь складає плани, де і як відпочити.Сьогодні вже немає паломництва

на Південь України. Лякає людей за-брудненість моря, поганий сервіс та й ціни високі.Отож наші краяни облюбували

Карпати, де чисте повітря і високий рівень туристичної індустрії. Усе біль-шої популярності набуває так званий

“зелений туризм”, де в приватних осе-лях з усіма побутовими зручностями та харчуванням можна чудово про-вести вік-енд. До того ж постояльці можуть назбирати собі ягід, грибів, покататися верхи на конях, посидіти ввечері біля ватри, скуштувати смач-них бойківських та гуцульських страв, побувати на фолькльорних фестива-лях, народних святах тощо.Ті, хто віддає перевагу готелям –

чудові відпочинкові комплекси з по-вним оздоровчо-відпочинковим сер-вісом для найвибагливіших гостей. Особливою популярністю нині корис-туються зимові курорти Карпат, коли в розпалі лещатарський сезон.Не складає великих матеріальних

затрат і поїздка на вакації за кордон. Десятиденний вік-енд до Туреччини, Греції, Італії чи Болгарії обходиться для українців дешевше, ніж відпочи-нок в Одесі чи Криму. Аби пересвідчитися, куди найчас-

тіще їздять наші краяни на відпочи-нок, я відвідав понад 20 туристичних агенцій Львова. І був приємно вра-жений: путівки на курорти Європи розкуповуються заздалегідь. Найдо-ступніший за ціною вік-енд до Туреч-чини. Тому зі Львова до Анатолії орга-

нізовані щоденні авіарейси. Наприкінці травня вирішив відпо-

чити в Туреччині і я. Політ зі Львова триває лише дві години. І ось я в со-нячній Анталії. Без зайвих клопотів пройшов митний і прикордонний контроль, тут же в аеропорту відкрили візу. На туристів вже чекав добрий де-сяток білосніжних чудових автобусів з кондиціонерами, відео і привітними водієм та гідом. Автолайнери фірми

«TES TOUR» взяли курс на Аланью – найтепліший курорт на Середзем-ному морі. Годинна поїздка до отелю чотирьох зірок майнула непомітно. Російськомовна привітна гід коротко й доступно ознайомила українських туристів з історією країни, звичаями, культурою та з екзотичними місцями Туреччини, територія якої розташо-вана на двох континентах: європей-ська частина називається Фракією, а азійська – Анатолією. А за вікном автобуса – неповторні

гірські краєвиди, невеликі ділянки стиглої пшениці, ячменю, городини та велетенські пальми обабіч авто-магістралі, невеликі будинки, укри-ті червоною черепицею. Неповторну красу турецького пейзажу доповню-ють гостроверхі високі башти мече-тей. Благодатний клімат цієї країни: від континентального в центральній зоні до субтропічного – у західній і південній. Понад 300 днів у році сяє сонце і триває купальний сезон на ку-рортах Середземного та Егейського морів. Згідно з останнім переписом на-

селення в Туреччині проживає 70.6 млн. осіб. 90 відсотків – мусульмани, а решта – іудеї, католики, протестан-

ти та інші конфесії. І ось ми в Аланьї. Древній Кораке-

сіон розкинувся на кілька кілометрів побережжя біля підніжжя скелястого масиву. Мальовничий пейзаж, чудові пляжі, добротні отелі й вілли зроби-ли це містечко улюбленим курортом тисяч українських туристів. До дрібниць фірма «TES TOUR»

продумала програму нашого вік-енду. Засмагання можна вдало по-єднати з активним, насиченим при-ємними враженнями відпочинком. Це і мандрівки на катерах до святих та історичних місць, соляних печер і віковічних храмів, амфітеатрів, до дикої природи з пікніками, забавами та іграми. А як не скористатися зна-менитою турецькою сауною. У якій, крім парної, розслабитесь на веле-тенському мармуровому столі з піді-грівом. Досвідчений фахівець своєї справи обливатиме ваше тіло теплою мильною водою, «окутає» піною. Від-так, годинний масаж, відпочинок на лежаку з чаєм чи кавою та ненад-окучливою музикою, можете зробити кілька затяжок кальяну. Полишаєте сауну з відчуттям легкості, нової сили і доброго настрою. Якщо хочете відчути на хвильку

себе султаном чи побувати в «гаремі», проведіть з друзями турецьку ніч. З отелю вас привезуть у заміський за-мок з великим рестораном, посеред якого бархатна сцена-подіум. Профе-сійні танцівниці відтворюють своїм мистецтвом образи минулого, тут по-бачите справжній «танець живота» у виконанні дівчини й хлопця. Ви не залишитесь нудьгувати під час дій-ства на сцені і можете продемонстру-вати і свій талант. А вечеря – багата

ВІДПОЧИНОК

Член Національної спіл-ки журналістів України, наш активний автор, за пле-чима якого понад 35 років газетярської справи, Василь Романчук нещодавно повер-нувся з рідного краю. І не з порожнім творчим портфе-лем, а з низкою нових ціка-вих тем про сучасне україн-ське буття.Сьогодні пан Василь роз-

мірковує над дещо незвич-ною, на перший погляд, про-блемою: як і де проводить свій вік-енд наш пересічний краянин?

ВІК-ЕНД УКРАЇНЦЯ

Курорти Туреччини манять українців.

Готель “Aura” в Аланьї.



ЖИТЕЙСЬКІ ІСТОРІЇ

Його вона не шукала. Він був їй зовсім непотрібним і не вписувався у таку цікаву схему, над якою зараз працювала. На меті — колега, юнак видний, гарний до того ж, як би ска-зала її мама, “вдала партія для одру-ження”. Вона працювала старанно й наполегливо: тут треба бути розум-ною дурепою, а це у великого комбі-натора завжди викликало труднощі. Натомість він просто постукав у її ан-кету на сайті знайомств. Вона відпо-віла, навіть не задумуючись над тим, що вже програла цю війну.

“Ти дуже цікава. Я не можу пові-рити, що така дівчина досі когось шу-кає”

“Я не шукаю. Воно мені не треба. Ті, хто може мені знадобитися, знахо-дять мене самі”

“Тоді я постукав куди треба”“Впевнений?”“Так, на всі сто”“І чим же ти мені можеш знадоби-

тися?”“Якщо я зміг тебе заінтригувати, то

значить вже знадобився”“Якщо ти вже знадобився, то далі я

можу тобою й не скористатися”“Дарма, краще дай свій номер IСQ”“Тримай....”Тепер вони вже не спілкувались на

сайті, тепер все було простіше. Леся досі не сприймала його серйозно, але почала зацікавлюватись. У цьому чо-ловікові — Олегові — було щось, від чого не могла відмовитись. Він був розумним і вміло аргументував своє рішення, він завжди мав свою думку й спокійно її висловлював. Вона за-хоплювалась іншими чоловіками, але щоранку писала йому “Привіт”. Він охоче обговорював з нею стратегію й тактику наступних перемог.

— Слухай, я ж про тебе нічого не знаю, — якось написала Леся.

— А що ти хочеш про мене знати?— Все, — щиро відповіла вона.— Всього не знає ніхто.— І все-таки...Олег одружився вже у зрілому віці,

але з великої любові. Всі казали, що вона йому не пара, що він довго не витримає, що вона над ним знущати-меться. Але кохання було насправді сліпим. За рік спільного життя все стало так, як пророкували знайомі. Постійні скандали, звинувачення й спроби робити все так, як я сказала. Він не витримав і... Вони розлучили-ся. Болю в Олеговому серці вистачи-ло надовго, він не зник звідти й досі. Леся не злякалася цього, навпаки, їй стало ще цікавіше. Він отримав номер її телефону (як багато зусиль потрібно було витратити Лесі, щоб він нарешті попросив цей номер!), а ввечері зате-лефонував. Тепер вони були на зв’язку постійно: вдень по IСQ, а ввечері — по мобільному. Іноді він лякав її незро-зумілими фразами, намаганням по-яснити щось, а що саме й сам не знав, а іноді зачаровував.Вона ще довго не могла заснути

після розмови з ним. Він поступово “виживав” з неї ту дитину, якою вона намагалася бути для оточуючих, яку в собі плекала. При думці про мож-ливу зустріч Лесю кидало в піт, але він тої зустрічі так і не призначав. Їй так кортіло поглянути йому в очі, по-глянути на людину, яка стала для неї символом божевілля й мудрості вод-ночас, а у відповідь почула лише фра-зу: “Знаєш, я вкрай рідко спілкуюсь по телефону з тими, з ким спілкуюсь в Інтернеті. Але я ніколи не зустріча-юсь з цими людьми”.

— Одне правило ти вже практично порушив, бо говориш зі мною щове-чора, — думала собі Леся. — Тож наша зустріч лише питання часу. Я таки вмію прораховувати.Ситуація, як у старому фільміПроте сподіватися на зустріч вона

перестала. І недарма. Все йшло як за планом. За тиждень після цієї роз-мови він раптом призначив зустріч. Мила бесіда ні про що, ласкава усміш-ка й холодний погляд. Щось відштов-хувало від нього з шаленою силою, але ще більша сила притягувала Лесю до Олега.Тиждень після першої зустрічі

вони не бачилися, а потім... Як на-бралася духу й потрапила до нього в квартиру — Леся не пам’ятала. Отя-милась, коли вечеряла у нього на кух-ні, а за тим танцювала в центрі кім-нати. Відчувала себе так затишно й впевнено у його міцних руках, танула під його подихом і мліла від аромату. Та вмить здоровий глузд прокинувся. Леся швидко почала збиратися додо-му. Олег намагався втримати, але ні — це у її плани не входило. Викликала таксі, й швидко поїхала.Розглядаючи себе у дзеркалі, Леся

аж підстрибнула від жаху: у вусі не було сережки. Ситуація як у старому й доброму фільмі: він, вона й загубле-на прикраса, яку за жанром мала б знайти дружина. Але дружини нема, так само як і сережки.

— Тільки не смійся, — важко ви-дихнула вона у слухавку мобільного. — Я в тебе сережку загубила.

— Так? — іронічно запитав він. — Зараз подивлюся.Леся панічно розглядала одяг, а

раптом вона зачепилася за светр? Але прикраси ніде не було.

— Я знайшов, — звучав знайомий голос у слухавці. — Вона на підлозі лежала, випадково помітив.Леся полегшено зітхнула. Значить

буде ще одна зустріч.Наступного вечора вона знову опи-

нилася у тій квартирі, у тих же обі-ймах, у полоні такого ж аромату. І за-крутилось...Їх роман не мав квітково-

цукеркового періоду. Були спільні ве-чері, незміряна кількість чашок чаю, перегляд фільмів та сон на плечі. А ще постійне: “Виклич мені таксі!” і “Може ти залишишся?” Була довіра й підозри, розмови й суперечки. Вона хотіла як краще, а він звинувачував її в тому, що вона читає думки. Вона знала чого він хоче, знала, що йому потрібно, а він доводив протилежне...Як би там не було, але за кілька мі-

сяців такого роману нічого в ньому міняти обом не хотілося. Непомітно для себе вона навіть перестала загля-дати на інших, можливих чи потен-ційних кавалерів. Вона просто стала щасливою. І намагалася поділитися тим щастям з ним.Припущення, передчуття, інтуїціяВже не перший день у Лесі було

дивне відчуття. Наче вона — вагітна. Місячних чекати було ще довго, та й навряд оце може трапитись — гарне заспокійливе.

— Слухай, а що буде, якщо я зава-гітнію?

— А ти хочеш дитину?— Хочу.— І не зарано тобі? Ти ж сама дитя.— Та й ти сам дитину хочеш, тобі

вже давно час... — ця розмова раптом спливла в її пам’яті.Він тоді погодився, Олег хотів мати

дитину, хотів мати нормальну сім’ю,

хотів повертатися не в порожню квар-тиру... Задзвонив мобільний. Це теле-фонував він. Слово за слово...

— З чого ти взяла, що вагітна? — голос звучав роздратовано.

— Та ні з чого, просто припущення, передчуття. Інтуїція, якщо тобі так зрозуміліше.

— Тобто, це неточно?— Звісно, ні... Просто поділилася з

тобою.— Ні про яку дитину мови не може

бути, чуєш. Якщо ти вагітна, ні про що інше як аборт навіть не думай...У неї не було слів. Нервова розмова

ні про що точилася ще хвилин з двад-цять... Кожна репліка, кожне слово різало їй по нервах... Врешті Леся лягла в ліжко. Чомусь їй не хотілося більше Олега чути щонайменше тиж-день. Але... Щось незрозуміле почало керувати ним. За годину знову почу-лася мелодія мобільного. Та сама роз-мова, і ті переживання. Слово “аборт”, фраза “мені не треба ця дитина”, ре-пліка “ти псуєш не лише своє життя, а й моє” бриніли у вухах незнайомим голосом. Вона плакала, спокійно, не надривно плакала... Було боляче, ще й невідомо чи вагітна вона, а тут таке посипалося... Ще й від кого? Від Оле-га, чоловіка, який би мав радіти їх ди-тині...Останній цієї ночі дзвінок від Оле-

га пролунав десь о пів на п’яту ранку.— Лесь, давай ми домовимося так,

— цього разу він був спокійним. — Про те, що робити, подумаємо тоді, коли ти точно знатимеш: так це чи ні.На цьому й закінчили. Нерви у

Лесі не витримали, зірвавшись з ліж-ка вона прожогом кинулась до ванної кімнати... Тест був негативним.Але все виявилось складніше. Дов-

гоочікуваних місячних так і не було, та й черговий тест став тепер якимось сумнівним.Вони розмовляли спершу спокійно.

Олег не кричав і не нервував. Та зре-штою зі слухавки почулися образи, а Леся зайшлася істеричним плачем.

— Знаєш, ти таки повна дурепа, — заявив він замість вітання під час на-ступного дзвінка. — Ти не розумієш, що я тебе люблю.Вони зустрілися й Олег перекону-

вав у важливості цієї дитини для них двох, у її необхідності, у її ледь не гло-бальному значенні. А за день знову за-співав про аборт...

37 пропущених викликівГолова йшла обертом. Ні, її не ну-

дило і не паморочилось в голові. Це все нерви. Вона намагалася заспокої-тися, сидячи під кабінетом гінеколо-га. Вердикт винесено. Шість тижнів вагітності, як вона й думала. Остання розмова й чергова відмова. Три дні на роздуми... Більше часу немає...

“Вирішуй поки не пізно. Потім я нічим не зможу тобі допомогти...” Це смс-повідомлення вона отримала за 20 хвилин після їх останньої розмови. Тепер, лежачи в лікарняному ліжку, вона знову і знову його перечитувала. А ще питання “Навіщо тобі ця дити-на?”...

— Коли двоє різних людей одружу-ються заради дитини, це ненормаль-но!

— А вбивати свою дитину при нор-мальних здорових батьках, нормаль-но?Голка зі снодійним увійшла у

вену... Як з’ясувалося, наркоз вона пе-реносила погано. Лише за тиждень після цього змогла повернутися до-дому. Жити не хотілося, а сльози не

спинялися.— Чого ти хочеш? — якомога спо-

кійніше поцікавилась на його рапто-вий дзвінок.

— Хочу знати, що ти вирішила, — різко у відповідь.

— Тепер це не твоя справа...— Вирішила народжувати? — він

зірвався на крик. — Бог тобі суддя...— Тобі також...Бліда, безсила й розбита, нервова

й безпорадна вона лежала на ліжку у своїй кімнаті. Батьки нічого не каза-ли. Вони розуміли, що так буде кра-ще... Вона сама себе в цьому переко-нувала. Знову задзвонив мобільний. Олег... Леся вимкнула звук і закинула телефон подалі... Хай дзвонить, тепер вже неважливо... А зранку вона вида-лила 37 пропущених викликів та дві смс з проханням перетелефонувати від Олега...

— А може все ж набрати номер? — тихенько попискував голос усеред-ині.

— Ні, досить, — відповів інший, не такий жіночний, але впевненіший. — Досить його з мене, досить...

Ярина ГОР, “Рівненська газета”

Бойові дії великий комбінатор завжди починала продумано. Крок за кроком наближалася до мети, а потім, коли вся програма виконана, коли все, чого хотілося, отримане, вона йшла у пошуках нової цілі — нового чоловіка, якого ще не завоювала. І все було легко, гарно й невимушено. Жодних сварок з сумлінням, жодних моральних принципів, жодного жалю.

КОМЕНТАР ПСИХОЛОГА АЛЛИ ЯРЕМОВИЧ

Рідко хто з нас не переживав розчарувань в особистому житті. Але не варто нести у своє майбутнє тягарі з минулого. Це всього лише уроки, на яких варто вчитися, ро-бити висновки і жити далі. Але перед тим необхідно пробачити собі власні помилки і усвідомити, що не помиляється той, хто нічого не робить. Так, звісно легше сказа-ти, ніж зробити, але без прощення біль втрати, сум і розчарування на-завжди залишаться в душі і не пус-тять у серце любов, радість і довіру, а відтак годі й сподіватися змін на краще.Досвід першого невдалого шлю-

бу залишив на серці Олега рану і по-значився на теперішніх стосунках із Лесею. Він просто злякався того, що знову буде біль, розчарування, що станеться так, як минулого разу. Адже народження дитини це не просто приємні романтичні зустрі-чі, а відповідальність і обов’язки. Часто чоловіки навіть одружившись деякий час не можуть наважитися заводити дітей. Жінка і чоловік по-різному сприймають звістку про на-родження малюка. І коли дружина сповіщає своєму коханому радісну новину про вагітність, його реакція може бути досить різною — від ша-леної радості до панічного страху. Можливо саме таку паніку пере-живав Олег. Чоловік може пережи-вати подібні відчуття ще й через те, що боїться втратити свободу, або право вибору. Його ставлять перед фактом, де він не може нічого ви-рішувати. Існує навіть такий факт, — жінка перебуваючи у громадян-ському шлюбі, частіше вважає себе заміжньою, а чоловік — вільним. Та як би не складалися обста-

вини, не треба піддаватися на вмовляння чи погрози з боку чоло-віка. Пройде зовсім мало часу і при-страсті вляжуться самі собою, а от помилок можна наробити багато. Вирішіть перш за все для себе, чи хочете ви мати дитину, чи зможете її народити і виховувати. Жінка від природи чутлива і мудра, а чоловік раціональний і логічний, йому важ-ко відчути, що у тому маленькому, ще ненародженому створінні його майбутнє, щастя, любов і продо-вжувач роду. Радість материнства це велике таїнство, ні з чим незрів-нянне відчуття. Його важко пере-дати словами, а відтак і зрозуміти.

“ВИРІШИЛА НАРОДЖУВАТИ? БОГ ТОБІ СУДДЯ...”


Академік Юхновський: форма юридичної процедури проти винуватців Голодомору визначаєтьсяУ матеріалі британського

часопису Times за 23 червня iдеться про плани української влади вже найближчим часом перенести питання Голодомору у юридичну, правничу площину і домогтися покарання винних.Що це за плани? Які конкретні

кроки планує Україна? Із цих питань почалася розмова Фіделя Павлен-ка з директором Інституту націо-нальної пам’яті академіком Ігорем Юхновським.І. Ю.: Сам геноцид 1932-33 року,

згідно з конвенцією 1948 року пе-редбачає означення жертв геноциду і означення виконавців геноциду, і відповідне покарання виконавців. Цьому геноциду передував цілий ряд злочинів проти людяності, згід-но з означенням Статуту міжнарод-ного кримінального права вже 1998 року, і того факту, що злочини проти людяності не мають терміну давнос-ті. Таким чином, коли ми хочемо го-ворити про Голодомор, то ми мусимо говорити про той ланцюжок злочи-нів, який мав місце до того. Це роз-куркулення: було знищено 280 тисяч

сімей найкращих селян. Це колекти-візація: був знищений споконвічний рільничий селянський уклад в Укра-їні. Це нищення церков в Україні, це відокремлення дітей від батьків, це зрештою заведення системи, яка за-бирала у людей останні їхні сімейні багатства. Таким чином, після гено-циду 1932-33 року Україна лежала розпластана, без будь-яких ознак державності, національної свідомос-ті, без будь-яких ознак моральності. Це все є ланцюжок злочинів супро-ти людяності, і проти них ми будемо робити певні юридичні кроки. Я чіт-ко не знаю, чи то будуть суди, де ми будемо намагатися знайти винних і визначити їм міру покарання, чи це будуть певні юридичні означення, які ми будемо робити на основі таких засідань українських юристів і з за-прошенням іноземних. Ми ще точно не визначились, поки що збираємо матеріали, які дадуть нам можли-вість визначити склад злочину і ви-значити прізвища злочинців.Бі-Бі-Сі: Коли Ви говорите

про певні юридичні процеду-ри і пошук винних, чи мається на увазі лише пошук окремих винних осіб, чи, можливо, об-винувачення можуть бути висунуті цілим структурам, скажімо, уряду того часу, чи партії, тоді була єдина пар-тія? Чи йдеться про окремих людей, чи організації також?І. Ю.: Правильно ви сказали — і

те, і те. Тобто там, де ми зможемо вказати прізвища винних, бо діло вже було давно, ми їх назвемо. Але в усьому тому був жахливий терор, і він був розв’язаний більшовиками, і цей терор виніс на вершину більшо-вицької піраміди Сталіна, і, фактич-

но, Сталін був основним виконавцем і інспіратором тих всіх злочинів. Так що головного виконавця, головних найближчих виконавців цього зло-чину ми одразу визначимо. Це буде певне означення кари, яке є дуже суттєвим для всього українського суспільства. По-перше, визначення кари і надання покарання означає, що цей чоловік відбув це покаран-ня, і з нього таким чином знімаєть-ся вина. Знімається вина і з його на-щадків, вони не мають носити на собі якогось тавра злочинності свого прадіда. Ці люди є вільні, бо прадід був покараний, він був розглянутий у певному юридичному процесі. Крім того, це є пошанування тих жертв, які до цього часу є фактично непоховані, невідспівані, невідмічені. А вони всі є українці. Тож це є, фактично, честь нації, провести оце все.

Бі-Бі-Сі: Чимало юристів ка-жуть, що коли вже мова зайде про потенційно судові, кримі-нальні процеси, вони можуть потягнути за собою цілий лан-цюжок інших процесів, цивіль-них, наприклад, з вимогами компенсацій. І багато людей кажуть, що це одна з причин, чому, скажімо, Росія так люто виступає проти взагалі визна-

ння факту Голодомору укра-їнського народу і заперечує проти спроб України довести міжнародній спільноті, що це було свідоме винищення міль-йонів саме українців. Чи ви пе-редбачаєте, що можливі ота-кі звернення до інших країн, не обов’язково Росії, щодо компен-сації за нищення українського народу?Ігор Юхновський: Це якраз най-

більш дражливе питання, і якби я на це питання відповів ствердно чи не-гативно, це не відповідало б дійснос-ті. Я б не хотів на це питання відпо-відати. Тільки тому, що я не готовий на нього відповісти.Бі-Бі-Сі: Чи насправді у Вас є

доступ до всіх архівів, до яких ви хотіли б мати доступ, чи йдеться лише про українські архіви, а ті, що зберігаються у Москві, і надалі залишаються закритими?І. Ю.: Архіви, які стосуються ви-

звольного руху українців, ці радян-ські архіви є однобокі, тенденційні, вони зображають всіх тих людей як злочинців. Українців зображено та-кими, що злісно не хотіли викону-вати, скажімо, поставки зерна. Оці архівні матеріали є тенденційні. І в тому наша трудність. Але існують ще десятки тисяч свідчень людей, за-писані, засвідчені нотаріально, які говорять про той чи інший вид зло-чину. Таким чином, ми ці злочини будемо доводити як на основі матері-алів архівного характеру, радянських архівних матеріалів, що є тенденцій-ними, так і на основі свідчень свідків, які ми зараз систематизуємо і нама-гаємося зробити їх офіційними.

Бі-Бі-Сі

ГОЛОДОМОР – ЗЛОЧИН БЕЗ ТЕРМІНУ ДАВНОСТІПАМ’ЯТАЄМО ПРО ГОЛОДОМОР 1932-1933 РР. В УКРАЇНІ


страждає від фобії, прекрасно розу-міє безглуздя своєї боязні.Можливо, вона навіть намагається

боротися з фобією (рідкісний, втім, випадок). Так, людина, що боїться закритого простору (клаустрофобія), спускається в печеру або їздить в ліф-ті, кидаючи виклик фобії.На жаль, іноді боротьба закінчу-

ється сумно. Взагалі ж фобіки (люди, яких тримає в полоні страх) можуть боятися кого, чого і коли завгодно. Треба відмітити, вони ще й пережи-вають при цьому не дуже приємні від-чуття фізично. Це можуть бути скач-ки тиску, підвищене потовиділення, непритомність, астматичні припадки і навіть серцеві напади, що пов̀ язане з адреналіновою активністю. Як ві-домо, надлишок адреналіну впливає на серце, дихательну, гормональну системи. Іншими словами, приємно-го мало. Тільки уявімо, дивиться лю-дина на книгу, і охоплює її при цьому паніка, здається їй, що з книги на неї дивляться очі. І тоді – обходить всі книги фобік десятою дорогою. А хіба їх обійдеш, коли там – телефонний довідник, тут – словничок, а ось і ен-циклопедії в ряд стоять.Або боязнь змій. Здавалося б, що

тут дивовижного – хто ж їх не боїть-ся? Хіба тільки дядечко, який, заради рекорду, з коброю цілується. Але ж боятися можна по-різному. Один – прагне не попадатися зміям на шляху і ні за що не поїде на сафарі. Інший – в кожному товстому дроті бачить змію. Від нешкідливого ужика біжить, як від вогню, а уві сні відчуває, як на ньо-го з усіх боків кидаються анаконди. Може, читати про такі безглуздості і смішно, але як з цим жити?Статистика свідчить, що найбільш

поширена фобія – соціофобия (це і боязнь публічних виступів, і боязнь приймати їжу при людях, боязнь ви-

словлювати свою думку – як би не засміяли). При соціофобії люди бо-яться представників протилежної статі, вони побоюються розмов по телефону, прагнуть обмежити свої контакти з суспільством і зовнішнім світом. Досить часто зустрічається також агорафобія (боязнь не тільки відкритих просторів, але і наявності скупчень людей, боязнь виходити з дому і входити в магазини, страх пе-ред натовпом).

«З того часу, як проблему фобій стали вивчати, їх з̀ являється все більше, дослідники постійно фіксу-ють щось нове, – розповідає Дарина Федоренко, психолог, – спочатку го-ворили про 500 різних фобій, піз-ніше – вже про 1000. З кожним ро-ком їх кількість збільшується, адже з̀ являється все більше предметів і явищ, яких можна боятися. Як вини-кають фобії? Адже вони народжують-ся не з кожного страху, а тільки у разі, коли людина робить невдалу спробу втечі. І спрацьовує рефлекс – ви бі-жите від чогось жахливого, і ось вар-то у цей момент пов̀ язати свій страх з чимось конкретним, у вас з̀ явиться фобія. Однозначно можна говорити про те, що якщо страх людина най-частіше намагається подолати, сам з собою змагаючись, підключаючи розум, то фобія - відчуття пасивне і при цьому ірраціональне: фобіст уни-кає неприємних ситуацій, але при цьому не прагне позбавитися свого нав̀ язливого стану.Можливо, в глибині душі це стоян-

ня йому приємне саме тим, що не по-трібно долати страх, а можна за своєю фобією сховатися. Ну звичайно, куди легше близько не підходити до літака (аерофобія), не говорячи вже про те, щоб літати на ньому, падати в непри-томність побачивши цього монстра і взагалі поводитися неадекватно, а не спробувати подолати свій страх. До речі, страх польотів на літаку цілком

може бути і раціональним, виправ-даним – наприклад, якщо людина перед цим дивилася вражаючу пе-редачу про авіакатастрофи. У таких випадках, вона потурбується про на-дійність літака. Але фобія – це зовсім інше. Важливо усвідомити, що фобія – це страх, який абсолютно не обгрун-тований і не потрібний для виживан-ня, страх даремний і нещадний».Адже яких тільки фобій не буває!

Втім, добре, що лише одиниці з нас схильні до найбільш екзотичних з них. Ацерофобія - боязнь кислого. При цьому фобіки уникають кислого смаку (тобто, кислих яблук, лимонів, оцту, кефіру), уявіть – вони ж позбав-ляють себе такої частини смачних і корисних продуктів!А в ресторанах (якщо вони туди хо-

дять) поводяться, щонайменше, див-но. Ще одна смакова, навіть антиал-когольна фобія – ойнофобія (боязнь вина). При цьому можна не боятися віскі, джина, горілки і так далі. Зага-лом, бій – найкориснішому з міцних напоїв. А уявіть тільки, що з ойнофо-біком трапиться, якщо вино виллють йому, скажімо, на голову, на знак про-тесту проти фобії? Вельми вигідно прикриватися гамофобією (гамето-фобією) – боязню одруження, шлюбу. «Знаєш, дорогенька, боюся, обручки на палець від мене ти так і не дочека-єшся. Розумієш, я хворий. Все дуже серйозно – гамофобія. А до психіатра з цим якось соромно». З того ж ряду венстрафобия – боязнь красивих жі-нок. Вже краще хай жаба, чим царів-на. І плювати на те, що краса взагалі-то позитивно впливає на об є̀ктивну дійсність і навіть, можливо, врятує світ. У страху очі великі. А деякі боя-тися, та ні, не очей, волосся (гіпертри-хофоіия). Добре, якщо людина при цьому від природи лиса і гладенька, як немовля? А якщо ні? Болісні про-цедури електро- або воскової епіляції не тільки для фобіка, але і для всієї

сім̀ ї. А хто ж буде їх проводити? Теж абсолютно безволоса людина!Дарина Федоренко переконана: «З

фобіком важко бути поряд. Саме тому на лікуванні наполягають найчасті-ше рідні людини, схильної до фобії. Досить ефективно лікування експо-зицією. Людина повинна подивитися в обличчя своєму страху. При цьому – хай з фобіком буде поряд той, кому він довіряє. Спочатку можна дивити-ся на зображення об є̀кта, що викли-кає страх, і поступово, крок за кроком – дійти до того, що фобія – яйца ви-їденого не варта. І без неї настільки приємніше жити! Головне при цьому – не поспішати і не нервувати, якщо щось не виходить відразу. Від будь-якої фобії можна позбавитися, важ-ливо тільки – по-справжньому цього захотіти».

Євгенія УСТИНОВАglavred.info

ДО МОВИ З РОЗУМОМ

Святослав КАРАВАНСЬКИЙ*До практики вживання у нас форм

типу співаючий, танцюючийтощо, доводиться звертатися знову і знову, бо це питання не має однознач-ної розв’язки. Даючи ту чи ту реко-мендацію, давець її повинен вказати конкретно, для якої манери письма її слід прикладати. Ці роздуми, напри-клад, адресовано тим, хто кохається в образно-живомовнім українськім стилі, що в усній формі має за пле-чима не одне тисячоліття. Цей стиль не є ні науково-точним, ні офіційно-протокольним. Ці два пізнші стилі виникли разом з появою письма й письмової мови і мають свої норми слововжитку і свої, скажу так, уподо-бання, щоб не вживати дуже вченого слова преференції.Форми ж, які виробив наш живо-

мовний стиль, часом “перепльову-ють” яскравістю форми, вироблені пізніше науковим та офіційним сти-лем. Візьмім, слово гнітючий або разючий. Чи не місткіші й не образ-ніші вони від слів пригнічуючийабо вражаючий? Або слово мину-щий. Чи не краще його вжити у де-сятках випадків образного мовлен-ня замість слова проминаючий? Отже, відмова від живомовних форм словотворення і переключення сло-вотворчости на рейки стандартиза-ції, скорочує образність української мови. Як правило, це переключен-ня діється під впливом копіювання інших мов, зокрема російської. Але інші мови мають свою тональність, а наша мова – свою. Суміш тональнос-тей – це вже гібрид, а не чиста порода. Мої ж рекомендації саме для люби-телів чистих порід. Існування чисто-породнього варіянту нашої мови і далі сприятиме появі словесних форм значно вищої мовної якости, ніж у на-

явному “всеслов’янському” варіянті. Цим двом варіянтам треба співісну-вати і змагатися у мовній вправності. А всяке змагання завжди на користь удосконаленню. Отож, удосконалюй-мось!

ІНТРИГУЮЧИЙ чи ІНТРИГУЙ-ДУШУ?

Коли вже дбати про свій не від кого не залежний стиль, то треба бути по-слідовним і, коли хочете, іти ва-банк. Тоді Ваш стиль буде Ваш і тільки Ваш. І буде шанований, бо “Відвага городи бере”. Пише автор: “(інтригуюча на-зва ‘Кохання на Шпреє’)”. А що як ска-зати “(інтригуй-душу-назва ‘Ко-хання на Шпреє’)”? Буде невтямки?

СУПРОВОДЖУЮЧИЙ чи СУПРОВІДНИЙ або СУПУТНІЙ?Читаю далі: “Німці вважають,

що будь-який супроводжуючийхарч...”. Мати моя! Аж шість складів! Поки скажеш – язик зломиш! Чи ж ми так спілкуємось між собою? А чому не сказати супровідний (чотири склади) або супутній (три склади), а будь-який замінити на всякий:

“Німці вважають, що всякий супут-ній харч...”?

ЗАКРІПЛЮЮЧИЙ ПРИСТРІЙ чи ЗАКРІПЛЮВАЧ?

Нас привчили, що форми, скопі-йовані з сусідських форм – найкра-щі, найвиразніші і найдосконаліші. Коли ж це далеко не так. Наприклад, пару записуючий пристрій легше передати одним словом записувач. Тобто виходити з можливостей сво-єї мовної палітри. У наслідку маємо чи не кращий лексичний зразок. Так само поняття закріплюючий при-стрій може передати одне слово за-кріплювач.

БАЖАЮЧІ чи ХТО ХОЧЕ?Пригадую: у перших класах шко-

ли староста класу звертався до нас так: “Хто хоче піти в кіно – піднесіть руку!”. У дещо старших класах питан-ня виглядало так: “Хто бажає піти в кіно – піднесіть руку!”. А у випускному класі цей пасаж звучав уже так: “Ба-жаючі піти в кіно – піднесіть руку!”. Отак, у процесі навчання жива мова дітей оберталася на канцелярське арго. Чи не варто іноді вдмовлятися від канцелярської мови й переходити на людську?

ПРОЦВІТАЮЧИЙ чи КВІТУЧИЙ або МЕДОНОСНИЙ?

“Кельн стає процвітаючим... міс-том”. А що як сказати квітучим або медоносним? Буде образніше чи на-впаки?

ДОЛИНАЮЧИЙ чи ВІДДАЛЕНИЙ?Дохідливість висловленого багато

важить для сприйняття тексту чи-тачем. Щоб уникнути важкомовного стилю, часом варто вдатися до стиліс-тичної переробки. Який з двох наступ-них текстів краще сприйме читач:

“Ми споглядали місто під долина-ючу музику естрадних оркестрів” чи

“Ми споглядали місто під музику віддалених естрадних оркестрів”?

НАВИСАЮЧИЙ чи НАВИСЛИЙ НАД чим?

У мовному потоці час дії часто може залежати не стільки від доскі-пливої передачі факту, як від наявних мовних засобів. Ми всі вживаємо ско-роспілі овочі, коли вони насправді скороспіючі. Але мовна стихія схва-лила слово скороспілий, і жодна логіка того не змінить. Минулий час передає час теперішній. Цю живомов-ну рису можна практикувати у цілій низці випадків. Так, “нависаючі ске-лі” на річці – це “навислі над водоюскелі”, а на суходолі – “навислі над землею скелі”.

ЕПАТУЮЧИЙ чи БЕЗПАРДОННИЙ?Коли дієприкметник застосувати

до малозрозумілого читачам дієсло-ва, то ефект незрозумілости через му-дромовність зростає. Навряд чи вираз “...епатуючі довгі поцілунки на очах у сторонніх людей...” додасть шарму будь-чиїй розповіді. Чи ж недосить нам слова шокувати, що ми запус-каємо у вжиток ще одне чуже слово, розписуючись у власній безсловес-ності? Таж давно запозичене і зрозу-міле загалу слово безпардоннийкуди краще віддає те, що має відда-вати епатуючий!: “...безпардоннідовгі поцілунки на очах у сторонніх людей...”.

* * *Мушу застерегти ще раз. Наведені

рекомендації лише для тих, хто хоче звільнитися від пут усталених за-позичених стилів. Кого ж ці пута не муляють, може гуляти по буфету, як казали в Одесі, без обмежень.

*******************************) Зберігаємо правопис автора

Майдан-Інформ

АДРЕСИ В ІНТЕРНЕТІ ЗМОЖУТЬ БУТИ УКРАЇНСЬКОЮ

Міжнародний орган, який регу-лює Інтернет – Інтернетна корпо-рація з присвоєння імент та номе-рів (ICANN) погодився послабити правила щодо доменів тобто клю-чових інтернетних назв та адрес.Рішення означає, що з наступно-

го року значно збільшиться кіль-кість варіантів доменів і вперше в адресах зможуть використовувати-ся не лише латинські літери.Це відкриває можливість для за-

стосування зокрема кирилиці для українських адрес.Окрім типів адрес .com, .org чи

.net буде дозволено створювати такі домени як .лондон чи .kyiv, або .бренд.

Бі-Бі-Сі

УДОСКОНАЛЮЙМО ЧИСТУ ПОРОДУ!

СТРАХИ І ФОБІЇ (зі стор. 16)


ДУХОВНІСТЬ

— захист німців, що мешкають за кордоном (10-12 млн. «співвітчизни-ків, які перебувають у чужих країнах під чужим ярмом»);

— ревізія кордонів Німеччини, по-вернення «споконвічно» німецьких земель — Гданська і Сілезії.Проти Польської держави, яку ні-

мецька пропаганда називала «тим-часовою і позбавленою перспектив на майбутнє», розгорілася справжня війна в Гданську. Десятки вищих чи-новників Німеччини (сучасною мо-вою «фон-лужкових») приїздили до Гданська, де вели розгнуздану ан-типольську кампанію, порушуючи статус міста. Вершиною став приїзд Геббельса, войовничу промову якого транслювало гданське радіо і всі ні-мецькі радіостанції. Лейтмотивом усіх виступів була «німецькість» Гданська і те, що Гданськ відділено від фатер-ланду «без згоди населення».Коли ж Польща, перебуваючи

перед загрозою німецької збройної агресії, уклала в 1939 р. оборонний пакт з Великобританією, Гітлер, ви-ступаючи в рейхстазі, заявив, що цей договір ... суперечить Угоді про «не-агресію», укладеній між Німеччиною і Польщею в 1934 р., що є порушенням з боку Польщі, і скасував цю угоду (!).Дуже повчально вивчити методи

дій знавіснілого реваншизму, якому держава-жертва своєчасно не чинить належного опору. Так, перед Другою світовою війною на території Польщі, де проживало понад 700 тис. німців, публікувалося 114 німецьких газет тиражем 320 тис. примірників, ді-яло понад 200 німецьких бібліотек, функціонували німецькі наукові то-вариства, союзи вчителів, студентів, у Сеймі засідали від 17 до 21 депутатів-німців і п’ять сенаторів, серед яких були відверті нацисти. Цілком ле-гально діяли злютовані залізною дисципліною загони закордонної ор-ганізації нацистської партії, які ста-новили ядро п’ятої колони в Польщі. Всі ці сили, об’єднані в розгалужену інфраструктуру етнічних організації, вели відверто антипольську діяль-ність, проголошуючи свої претензії до території Речі Посполитої.Загони СА і СС, які вільно почува-

ли себе в Гданську, сіяли терор серед польського населення міста; мораль-ною підтримкою реваншистам слу-жили візити військових кораблів Ні-меччини.

«Цей порт потрібний Німеччині тільки для того, щоб, ставши мор-ською базою, служив Німеччині для захоплення Балтики, щоб згодом від-кинути Польщу від моря», — писав колишній президент гітлерівського сенату Вільного Міста, а згодом — по-літичний емігрант Герман Раушнінг.

Навряд чи варто нагадувати — чим закінчилася ця європейська трагедія, повна крові й страждань мільйонів людей.Але варто нагадати, що в ході ро-

боти Міжнародного Військового Три-буналу в Нюрнберзі (1946) була дана принципова оцінка таким діям, як на-садження й підтримка п’ятих колон в країнах — об’єктах агресії, ведення пропаганди шляхом розповсюджен-ня брехливих повідомлень з метою викликати підозру і ненависть до народу та його держави, наміченої в якості жертви агресії, спроби припи-сати цьому народові ворожі наміри, втручання у внутрішні справи дер-жав і т. ін.Слід пам’ятати ці уроки.

5. ІСТОРІЯ ПОВТОРЮЄТЬСЯ У ВИГЛЯДІ ФАРСУ

Зрозуміло, що вищенаведений ко-роткий історичний огляд подій на-вколо Гданська в 1920— 1930-х роках минулого століття (а ще можна, при потребі, згадати аншлюс Австрії з Ні-меччиною в 1938 р. і відторгнення Су-детської області від Чехословаччини в тому ж 1938 р.) не має ніякого відно-шення до сучасної демократичної Ро-сії, стратегічного партнера України, ядерної держави, шанованого члена Ради Безпеки ООН, члена «вісімки», близького партнера НАТО.Просто — випадковий збіг окре-

мих обставин у докорінно зміненому світі. І пан Затулін (думаю, походить з українського роду Затул) ні в чому, звичайно, не схожий на бундюч-них нацистських емісарів переддня Другої світової війни. Він набагато більш лагідний і милосердний щодо суверенної України: «Не думаю, що Росія «зверху», на офіційному рівні, повинна після виходу з договору по-спішати з висуненням своїх претен-зій на повернення Севастополя чи Криму (!)», — заспокоює він Україну, виступаючи від імені Росії, не маючи, правда, на це жодного права. Також і брутальний паяц Жириновський ні в чому не нагадує зловісних поплічни-ків фюрера: жалюгідна пародія, не більше.Набагато більш серйозними є за-

яви В. Путіна, і не лише про «складне державне утворення» — Україну (так, в інтерв’ю Le Mond він сказав, що роз-ширення НАТО призведе до зведення нової Берлінської стіни), та погрози С. Іванова ввести візовий режим між РФ та Україною. Зростає тиск Москви на Німеччину і Францію з метою забло-кувати спроби Києва. Вічно сердитий міністр закордонних справ РФ С. Лав-ров з перманентно похмурим облич-чям наполегливо роз’яснює західним партнерам — чому Україна не має права на участь у безпековій органі-

зації (хоча сама Росія, беручи участь в організації договору (ташкентського) про колективну безпеку — такого собі міні-анти-НАТО недемократичних держав — та в Шанхайський організа-ції співробітництва, до якої з любов’ю приглядаються Іран і Пакистан, не питала Україну про доцільність ство-рення таких блоків).Ворожа антиукраїнська метушня

північного сусіда свідчить не лише про великодержавну силу РФ, але й про кризу її зовнішньої політики — саме політики В. Путіна, — який зумів за роки свого панування по-гіршити стосунки Москви з 11 з 17 сусідніх країн. Проголошення бідної матінки-Росії фортецею, оточеною зусібіч ворогами, стало блідою копі-єю провальної сталінської політики ізоляціонізму і виглядає жалюгідним анахронізмом у добу глобалізації та європейської інтеграції.Зрозуміло, що Росія як велика

європейська авторитетна країна по-винна зміцнювати співробітництво з ЄС, НАТО, ОБСЄ, Радою Європи, іншими організаціями, посилювати співпрацю з дружньою Україною, а не будувати потьомкінські стіни біля хутора Михайлівського, відлякуючи своїх європейських союзників і укра-їнських прибічників. Інколи склада-ється враження, що команда В. Пу-тіна, почавши галасливу кампанію залякування України, зумисне ро-бить усе, щоб поставити новообраного президента Д. Медведєва перед доко-наним фактом погіршення російсько-українських відносин, звузити поле його зовнішньополітичного маневру в майбутньому.У світі, у якому йде активне пере-

групування сил напередодні гіпоте-тичного Великого Зіткнення, союзни-ків обирають не з примусу («насильно мил не будешь»), а з раціональних міркувань, з бажання стати кращи-ми, сильнішими, мати гарантовано вищий рівень достатку, особистої та національної безпеки.Ті, хто, цинічно відкидаючи страш-

ні уроки європейської історії, хочуть нав’язати свій режим, свій патронаж, свою мову, свою «демократію», свою ненависть до всього українського і своє бажання заселити сибірські про-стори малоросійськими простаками, йдуть хибним шляхом.Москві в довшій перспективі не

вдасться утримувати Україну на за-двірках Європи, у сірій зоні безпеки. Бо надто змінився світ від часів Ста-ліна й Гітлера. Та й у самій Росії зву-чать тверезі голоси тих, хто застерігає Кремль від реалізації неоімперського проекту: «...«запаморочення від успі-хів», що проявилось у розпалі газо-вої кризи, може призвести до про-валів і навіть катастрофи. Занадто

ризикована гра в Україні, проба цієї країни на розрив перед лицем роз-ширення НАТО здатні спровокувати справжній конфлікт. Такий конфлікт майже напевне призведе до того, що Захід стане розглядати Росію як во-рожу країну і перейде щодо неї до політики стримування. Звичайно, Росія зможе і далі продавати нафту й газ (як це робить зараз Іран), але така напівізоляція коштуватиме надто до-рого. Крім того, майже неминучий за цим «кидок на Схід», в обійми Пекі-ну, також не обіцяє нічого доброго. ОДБК і ЄврАзЕс постануть під знаком ШОС, і замість самостійного центру сили Росія перетвориться в джерело ресурсів і геополітичний буфер для азійської держави, що швидко рос-те» (Д. Тренін, “Независимая газета”, 31.01.2006).

6. ВИБІР ЗА РОСІЄЮНаступні місяці перед зустріччю

міністрів закордонних справ НАТО (грудень 2008) і самітом НАТО (кві-тень 2009) будуть сповнені тривожно-го очікування: до яких каральних за-собів вдасться Росія? Невже переможе галасливе затулінсько-дугінське во-їнство і почне реалізовуватися план провокацій в Севастополі й Криму з метою дестабілізації ситуації в Укра-їні? Які ще методи втручання і тиску може застосувати Кремль? Це знають лише володарі суворо таємної спец-папки з написом «Україна».Але вони мають пам’ятати: Украї-

на — не Польща в 1939 р., НАТО — не держави Осі напередодні Другої сві-тової війни. І, врешті-решт, Росія — не СРСР часів політбюро, НКВД, ГУЛА-ГУ і масового порушення міжнарод-них зобов’язань.Хочеться сподіватися, що в Росії

початку ХХI століття знайдуться не засліплені неоімперськими міража-ми, сучасно мислячі політики, які не переступлять межі, чітко окресленої сучасними міжнародно-правовими документами, міцніючим духом співпраці на європейському конти-ненті.Політики, які зрозуміють, що Укра-

їна — член НАТО і ЄС — конче потріб-на Росії в її пошуках свого місця у світі та для створення магічної формули безпеки.

“День”, 26 червня 2008 р.

було закріпити де-юре, тобто згідно з церковними канонами. З цією метою, у 1686 році московськими царями, ма-лолітніми Петром та Іваном до Кон-стантинополя було направлено по-сольство Микити Алєксєєва.За допомогою великого осьмансько-

го візиря завдання посольства було виконане і Константинопольський патріарх Діонисій надав грамоти про підпорядкування Київської митропо-лії Москві.В одному з листів, долучених до

грамоти царям, патріарх посвідчив: “Приняли есми милостиню святого вашого царствія от посланого вашого господина Никити Алексієвича три сорока соболей і двісті червоних”.Через рік патріарх Діонисій був змі-

щений з престолу. Однією із головних провин, яка йому інкримінувалася, було визнання неканонічного перехо-ду київських єпископів у підпорядку-вання московських патріархів.З огляду на канонічні правила,

оцінка діям тодішнього Константино-

польського патріарха була надана че-рез двісті з гаком років у “Томосі Все-ленського Царгородського патріарха Григорія VII” (1924 рік). Цим Томосом було визнано автокефальну Польську Православну Церкву.Оскільки новоутворена церква була

історичною частиною Київської ми-трополії, в Томосі надається оцінка перепорядкування цієї митрополії Москві: “відірвання від нашого пре-столу Київської митрополії й право-славних митрополій Польщі й Литви, залежних від неї, а прилучення їх до Московської церкви відбулося не за приписами канонічних правил, а та-кож не було дотримано всього того, що було встановлено відносно повної цер-ковної автономії Київського митропо-лита, який мав титул екзарха Вселен-ського Престолу”.На цьому короткий історичний екс-

курс можна завершити. З нього стає зрозуміло, що історія взаємин Укра-їнської та Російської православних церков не так однозначна, як намага-ються це довести історики сусідньої

держави.Ті, хто гарно знає історичні факти,

досить скептично поставилися до біл-бордів зі слоганом: “Україна вітає сво-го патріарха” (Алексія ІІ).Ці ж історичні факти надають під-

стави для обґрунтування канонічного шляху утворення Української Автоке-фальної Помісної Церкви.

УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ПОМІСНА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА: ЯК ЗАБЕЗПЕЧИТИ КАНОНІЧНІСТЬ

УТВОРЕННЯ?Напередодні візиту до України

першого серед рівних православних патріархів Вселенського патріарха Варфоломія І у політичних та журна-лістських колах почала активно цир-кулювати інформація про можливість утворення української помісної право-славної церкви та досягнутих секрета-ріатом президента відповідних домов-леностей.Окремі з політиків навіть були

упевнені, що революційні кроки від-будуться саме під час святкування 1020-річчя Хрещення Русі.

Інші ж наголошували, що такі до-мовленості нібито є, але вони будуть реалізовані після святкувань, аби не допустити скандалу безпосередньо під час свят. Правими виявилися останні.Під час свого візиту Варфоломій

І лише дипломатично заявив, що “турбота про оборону і відновлення церковної єдності є нашим спільним обов’язком, що переважує будь-які по-літичні чи церковні цілі”.Водночас Патріарх ще раз підтвер-

див, що дії з підпорядкування Київ-ської митрополії Московському патрі-архату дорівнювали нанесенню явної шкоди канонічним правам Церкви-Матері, тобто Константинополю.

ЯК ЖЕ МОЖУТЬ РОЗВИВАТИСЯ ПОДІЇ НАДАЛІ?

Як ми бачимо з короткого історич-ного екскурсу, єдиний реальний шлях до канонічного утвердження помісної православної церкви в Україні – це рі-шення Вселенського патріархату про офіційне визнання канонічної терито-

ГРА МОСКВИ ТА УРОКИ ІСТОРІЇ (зі стор. 12)

ПОМІСНА ЦЕРКВА (зі стор. 18)



Син розповідає батькові:– А нам вчора в школі розповідали про екологічно чисті методи бороть-би з комарами.– Це тапками, чи як?

У суді:– З якої причини Ви хочете розвести-ся зі своєю дружиною?– Ми дуже серйозно розходимося у поглядах.– Деталі, будь ласка.– Ну, їй подобаються чоловіки, а мені – жінки...

– Громадянине Петренко, я сподіва-юся, Вас не дуже втомив цей чотири-годинний допит?– Та що Ви, пане слідчий! Я ж одруже-ний вже двадцять років!

Класичний приклад зануди: чоловік, що регулярно повертається з рибалки тверезий і з рибою.

– Коханий, ти помітив, що я схудла?– Коли? Я ж цілий день був на роботі!

– Лікарю, я постійно чогось боюся, без видимої причини.– Пийте ці пігулки (подає проносне), буде вам причина. Наступний!

Комп’ютерний пароль – як коньяк: чим більше зірочок, тим краще.

– Кажуть, що чоловіки люблять очи-ма...– А чому ж тоді Василь ходить у чор-них окулярах?– Запобігається!

Він: – Хочеш цього разу я приготую тобі поїсти?Вона: – Це погроза?

Знайомий купив крутий кейс, супер надійний, водонепроникний і т.д. Га-рантія довічна, але в інструкції вказа-но, що гарантія знімається, якщо кейс потрапив у лапи ведмедя, у щелепи акули або у руки дитини до п’яти ро-ків...

Бабуся з дідусем дуже любили гра-тися в хованки. Вранці бабуся ховала самогон, і якщо дід його знаходив – то увечері ховалася вже бабуся.

Летить літак. З кабіни виходить ко-мандир з парашутом за спиною, і з сумним виглядом йде по салону. Па-сажири, хвилюючись, питають:– Що трапилося, капітане?Він у відповідь тільки зітхає. Доходить до хвоста і відкриває люк. Останній

пасажир питає:– Та що ж трапилося?!А командир зітхнув і тихо-тихо ска-зав:– Та нічого... просто проблеми на ро-боті...

Новини металургії: несподівано висо-ким виявився попит на вироби з по-рошкової сталі виробництва Колум-бії...

Вид голого тіла далеко не завжди збу-джує. Особливо свого... і особливо на морозі...

Митник, заглядаючи у валізу щойно прибулого пасажира:– Отже, шановний, давайте визначи-мося, де тут ваші речі, а де – мої...

Абсолютно незрозуміло, чому жінки люблять кішок. Кішки істоти неза-лежні, вони не слухаються, не йдуть, коли їх кличуть, люблять шлятися ночами, потім приходять, щоб бути нагодованими і обласканими. Потім вони хочуть, щоб їм дали спокій, щоб поспати.Іншими словами: у кішках жінки чо-мусь люблять те, що ненавидять в чо-ловіках....

Приходить сторож до директора кла-довища і протягує заяву про звільнен-ня. Директор дивується:– Чому?Сторож і каже:– Ходжу, по кладовищу, а там скрізь такі написи: “тут покоїться”, “тут знайшов спокій”, “тут відпочиває”...

Один я тут працюю!

– Татку, а чому наречений і наречена тримаються за руки, коли йдуть під вінець?– Такий звичай, синку. Ось, напри-клад, боксери перед боєм теж потис-кують один одному руки.

– Скажіть будь ласка, а чому у гене-рала на цьому пам’ятнику така дивна поза?– Ну, розумієте, була задумана кінна статуя, але потім на коня грошей не вистачило.

– Боюся, сер, я нічим не зможу Вам допомогти, хвороба Вашої дружини – спадкова.– Ну, тоді і рахунок за візит перешліть моєму тестеві.

У кабінет господині косметичного са-лону ввалюється розлючений клієнт і заявляє, що він записався в солярій на дві години, а його виставили за п’ятнадцять хвилин. Господиня йому спокійно пояснює:– По інструкції в солярії можна зна-ходитися не більше п’ятнадцяти хви-лин.– Не знаю, скільки там можна знахо-дитися – але мені треба завтра з моря повернутися.

Подружня пара крутиться біля авто-салону:– Коханий, подаруй мені що-небудь таке, щоб я легко так правою ніжкою натиснула – і ррраз, стрілка від 0 до 100 за 3 секунди!

Через декілька днів:– Кохана, ось тобі вага! Ставиш її на підлогу — і тисни ніжкою у своє задо-волення...

Потенційний зять – тестеві:– Скажіть, чому Ви не дозволяте мені одружуватися на вашій дочці? Адже я не п’ю, не палю, не матюкаюся, не граю в азартні ігри... Так чому?– А я не хочу, щоб мені кожного разу ставили Вас у приклад.

Приходить програміст до музиканта в гості. Роздивляється піаніно:– Клавіатурка, так собі – всього 89 клавіш. А ось те, що shift ногою натис-кати треба... це прикольно!

У крамниці:– Скажіть, ці чоботи справді з Італії?– Звичайно, справжні чоботи з Італії!– Так, схоже, у них звідти хтось пішки йшов...

Якщо назустріч Вам швидко біжить даїшник з радаром, розмахуючи па-личкою – водію, пам’ятайте, що та-ким нехитрим способом цей даїшник може накрутити покази радара на 30 км/год.

Оголосили про виставку ослів. Від-вели майданчик. Відгородили його. Продали квитки. Народ прийшов, ходив, всі дивилися один на одного і запитували:– А де ж осли?

– Як Ви потрапили до Америки?– Точно так же ж, як і Ви. Мене шеф теж послав в банк з величезною су-мою грошей.

Щойно одружена у сльозах дзвонить матері:– У нас тут сімейна сцена розігралася! Жах!– Спокійно, донечко, не турбуйся. У кожній сім’ї колись виникають перші конфлікти.– Та це я знаю. А що з трупом роби-ти?

В амазонських джунглях виявлено невідоме плем’я. Найбільше дослід-ників здивував величезний напис ан-глійською мовою, що виразно був ви-дний з літака: “Нафти немає!”

Справжні жінки ніколи не виходять заміж за справжніх чоловіків, тому що справжні жінки ніколи відразу не погоджуються, а справжні чоловіки ніколи не пропонують двічі.

Професор на лекції:– Шановний студенте, розбудіть сво-го сусіда.– Ви його приспали, ви і будіть!!!

ГУМОР

Протягом останніх п’яти років в

Україні спостерігається тенденція

до зменшення кількості розірвання

шлюбів.

Про це УНІАН повідомили у

прес-службі Міністерства юстиції

України.

За статистикою Департаменту у

справах цивільного стану громадян

Мін’юсту, за перше півріччя поточ-

ного року в Україні було укладено

112,5 тис. шлюбів, що на 39.3% пе-

ревищує кількість розлучень. При

цьому розірвали шлюб 80.7 тис. по-

дружніх пар, що майже на 6% роз-

лучень менше, ніж за аналогічний

період 2007 року.

Як зазначають в Мін’юсті, показ-

ники першого півріччя поточного

року підтверджують багаторічну

тенденцію щодо поступового змен-

шення кількості українців, які ви-

являють бажання розірвати шлюб.

При цьому кількість зареєстрова-

них шлюбів традиційно перевищує

кількість розлучень на 15-20% – ця

тенденція також є сталою і фіксу-

ється із року в рік.

У Мін’юсті також наголосили,

що за статистикою органів реєстра-

ції актів цивільного стану грома-

дян, найміцніші сім’ї в Україні про-

живають в Закарпатті, де кількість

шлюбів більш ніж удвічі перевищує

кількість розлучень. У першому

півріччі поточного року тут взяли

шлюб 3942 пари, у той час як роз-

лучилося лише 1516 пар.

Найбільше ж весіль за півроку

було справлено у Донецькій (10448),

Дніпропетровській (8033), Львів-

ській (6647), Харківській (6541),

Одеській (6329) областях, в м. Києві

(6265), а також у Луганській (5289),

Київській (4799) областях і в Авто-

номній Республіці Крим (4613).

Найбільша кількість розлучень

була зареєстрована практично в

тих же регіонах. Але, як зауважу-

ють в Міністерстві юстиції, такі по-

казники здебільшого пов’язані із

кількістю населення, що проживає

у даних регіонах.

При цьому, як оцінюють в

Мін’юсті, найкраще співвідно-

шення кількості взятих шлюбів до

кількості розлучень традиційно

фіксується у Західній Україні.

УНІАН

УСМІШКИ

УКРАЇНСЬКІ ШЛЮБИ МІЦНІШАЮТЬ


свині. 26. Каустична сода. 28. Квітка-”ворожка”. 30. Ан-глійська міра площі. 32. Ре-мінь для закріплення сідла на коні. 37. Отруйна змія. 41. Жезл бога виноградарства. 42. Сиг-нальний пристрій. 44. Болот-на рослина. 45. Армія україн-ських повстанців. 47. Реальна подія. 48. Український танець. 49. Лиман. 50. Верхня кінців-ка. 52. Арбалет. 53. Народ в Азії. 54. Картярська гра. 57. Зібран-ня священних книг. 58. Деталь крою взуття. 59. Радикал етану. 61. ... Люпен. 62. Велика сітка для лову звірів. 67. “Спальня” вагонів. 68. Одіж попа. 69. Сму-гастик. 72. Цар Фів. 74. Місце впадання ріки в море. 75. “Пред-ок” шкарпетки. 77. Індійський князь. 79. Східний учитель. 80. ... Браун. 81. Людина ве-ликої фізичної сили. 82. Сорт груш. 84. Ведучий Костянтин .... 85. Кількість речовини. 87. Біг

коня. 88. Перелітний птах. 91. Зимовий віз. 92. “Ревуть у П. Мирного. 94. Саморозван-тажувальний короб. 97. Лісова ягода. 99. Квантовий генератор. 101. Бард у вірменів. 102. Гли-биномір на судні. 103. Дерев-ний попіл. 104. Патрисія .... 105. Ні ... ні м’ясо. 106. Зустріч агентів. 107. Військовий підроз-діл. 108. Прогалина в очереті. 109. Густа молода трава. 111. Кер-манич “Наутілуса”. 114. Укра-їнська телелотерея. 115. “Ас-канія-...”. 121. Сани на півночі. 123. Шафка для ікон. 125. Плос-кодонний човен. 127. Дерева, повалені бурею. 128. Незвичай-не, виняткове явище. 130. Кру-глий рубець посередині живота. 132. Штучне озеро. 133. Релігій-на пісня. 134. Телець, Козеріг. 136. Форма мусульманської тео-кратії. 137. Французький фізик. 138. Горюча рідина. 140. Давній плуг. 142. Дрібна двокрила ко-

маха. 144. Великий період часу. 145. Символ папської влади. 146. Обтесана колода. 147. Фар-ба для малювання. 148. Ка-лендарний день. 151. Фантазія. 156. ...-Анджелес.

ПО ГОРИЗОНТАЛІ3. Сталевий стрижень штан-

ги. 5. Використання, ужиток. 7. Об’єднання держав. 9. Фахі-вець з миловаріння. 10. Священ-ний бик у Стародавньому Єгип-ті. 11. Асія .... 13. Індивід. 15. Герб племені. 18. Розділовий знак. 21. ... Новикова. 24. Куля для стрільби з рушниці. 25. Сорт яблуні. 27. Посудина для збе-рігання води. 29. Ріка в Карпа-тах. 31. Муза любовної поезії. 33. Квант звуку. 34. “Посміш-ка” тигра. 35. Їжа для тварин. 36. Рисова горілка. 38. Східний головний убір. 39. Дорожня сумка. 40. “Цеглина” молеку-ли. 43. Німецька пані. 46. Ве-лика ліра. 48. Художній стиль. 49. Компанія вовків. 51. Пряма й широка шабля. 53. ... природи. 55. Клоччя, намотане на палицю. 56. Одиниця космічних відста-ней. 60. ...-кола. 62. Астрономіч-ни прилад. 63. Музичний інтер-вал. 64. Вірш-хвала. 65. Житель ОАЕ. 66. Текстильний барвінок. 70. Антипод підлоги. 71. ... Де-лон. 73. 1/100 крони. 74. Негли-бока печера. 76. Стрижень із загартованої сталі. 78. Зручний момент. 81. Сукупність шарів гір-ських порід. 83. Варення-желе. 86. Категорія, чин. 89. Зброє-носець гетьмана. 90. Козацький чин. 93. ...-ревю. 95. Бог війни. 96. Канатна рослина. 98. Автор емоційних поезій. 100. Широка плоска чашка у Стародавній Гре-ції. 104. Тенісний майданчик. 107. Найпростіший механізм для зрошування. 110. Крупа, ви-готовлена з проса. 112. Валюта ЄС. 113. “Бард” у Середній Азії. 116. Гігант зв’язку в Україні. 117. Шведська поп-група. 118. За-дня частина. 119. “З” у кирилиці. 120. “Поле бою” боксерів. 122. ... Планк. 124. ... Денс. 126. Дерево з перистим листям. 129. Розчин солі. 131. Кручена кольорова вовняна пряжа. 133. Положення тіла. 135. Простір для радіох-виль. 137. Борт судна. 139. Пагін для вегетативного розмножен-ня. 141. Пісня Діани Гурцької. 143. Послідовник, прихильник вчення або ідеї. 146. Робоча гру-па. 149. Х/ф “Довга ... в дюнах”. 150. Музичний твір. 152. Косогір. 153. Духовний глава мусульман. 154. “Хатина” морського молюс-ка. 155. Вид шлюпки. 157. Ящик для бюлетенів. 158. Античний плащ. 159. Допоміжна теорема. 160. Запашний ранковий напій. 161. Капела. 162. Прикрашає чо-ловіка. 163. Мінеральна хромо-ва фарба. 164. Асфальтований шлях. 165. Ощадна ....

ПО ВЕРТИКАЛІ1. Решето. 2. Шаланда.

3. Мешкає в Афінах. 4. “Облич-чя” будинку. 5. Ішак. 6. Шум юрби. 7. Механізм для подаван-ня палива у паровозі. 8. Дру-жина Юпітера. 12. Аура Сонця. 14. Марка пива. 15. Тулуб люди-ни. 16. Т-72. 17. Оповідання про богів. 19. Цибуля, огірок. 20. Ви-раз обличчя. 21. С/г професія. 22. Найкращий захист. 23. Ніс

Відповіді на кросворд, розміщений у числі 6 (14) «Українського Клівленду» (червень 2008 року).


рії Московського патріархату в межах до 1686 року.Відповідна заява була зроблена ще

у 2005 році архієпископом Скопелось-ким Всеволодом, який зазначив, що Константинопольський патріархат визнає канонічну територію Москов-ського патріархату лише в кордонах до 1686 року, тобто до приєднання до нього Київської митрополії. Але тоді справа завершилася лише словами.Якщо за словами послідують дії,

то в Україні буде відновлена ми-трополія, яка буде напряму під-порядковуватися Константино-полю. Ні про яку самоврядну помісну церкву на цьому етапі мова не йде. Од-нак, це дозволить нам розпочати важ-кий шлях з її утворення.Зокрема, дасть змогу об’єднати

проукраїнські налаштованих мирян і священиків з Української Православ-ної Церкви (у канонічному підпоряд-куванні Московського патріархату – УПЦ МП), Української Православної Церкви Київського патріархату (УПЦ КП) та Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ) в єдину канонічну Київську митрополію.Відновлення Київської митрополії

та відповідне рішення Вселенського патріархату буде визнане і іншими православними церквами, що дозво-лить уникнути масових звинувачень у

неканонічності такого шляху.Хоча, зрозуміло, що реакція Ро-

сійської Православної Церкви (РПЦ) буде супер гострою. Її представники за декілька днів до візиту Варфоло-мія І навіть заявили про можливість чергового розколу православ’я по лі-нії “Константинополь – Москва”, і що російську церкву у цьому питанні під-тримають інші православні церкви, правда, не уточнюючи, які саме.Не слід забувати, що на боці РПЦ

буде грати і такий політичний важко-ваговик як російський “Газпром” та й російська влада не залишиться осто-ронь цього процесу.Однак, в УПЦ МП поступово ство-

рюється критична маса вірних та ду-ховенства, які розуміють необхідність утворення помісної автокефальної церкви та виходу із підпорядкування Москви.За окремою інформацією, “націо-

нальну” партію в УПЦ МП очолює мо-лодий єпископ Олександр – секретар Митрополита Київського і всієї Украї-ни Володимира.У грудні 2007 року на останньому

соборі єпископів УПЦ МП були внесе-ні зміни до її Статуту, які не були по-годжені із РПЦ, та була засуджена ді-яльність проросійських радикальних православних організацій на терито-рії України.У червні 2008 року Патріарх Алек-

сій ІІ критикував цю позицію УПЦ МП на Архієрейському соборі.Єдина вимога, яку висувають наці-

онально налаштовані єпископи УПЦ МП – це канонічність утворення та неможливість об’єднання з УПЦ КП та УАПЦ, які РПЦ вважає розкольни-ками.З іншого боку, представники УПЦ

КП – Патріарх Філарет та єпископ Євстратій – публічно зайняли дуже стриману позицію щодо незапрошен-ня цієї церкви до участі у святкуванні 1020-річчя Хрещення Русі.Уникаючи скандалу, ієрархи УПЦ

КП свідомо йдуть на тактичний про-граш, розраховуючи на стратегічну перемогу – відновлення Київської митрополії у канонічному підпоряд-куванні Вселенському патріархові. За інформацією з джерел всередині УПЦ КП, її предстоятель навіть готовий відмовитись від патріаршества задля переходу під омофор Константинопо-ля. Така позиція викликає, принай-мні, повагу та розуміння.

Одна із проблем, яка може серйоз-но ускладнити процес відновлення Київської митрополії, – це боротьба за посаду митрополита. Зрозуміло, що це має бути компромісна фігура, яка задовольнить інтереси всіх цер-ковних груп, що візьмуть участь в об’єднавчому процесі.Водночас, виникає закономірне пи-

тання – задля чого затівається весь цей “сир бор”?Адже, виходячи з підпорядкування

Москви, Україна переходить до підпо-рядкування Константинополя.Однак, сенс у таких діях є. Перспек-

тиви створення Української Автоке-фальної Помісної Православної Церк-ви за нинішнього стану речей - тобто шляхом надання РПЦ автокефалії УПЦ МП - немає.Україна дуже ласий шматочок, щоб

його відпускати у вільне плавання. Адже приблизно 60% приходів РПЦ знаходяться на території України та

входять до складу УПЦ МП.Втрата такої великої кількості ві-

рних, інакше як розгромною пораз-кою, не назвеш. А останнім часом Ро-сія не звикла програвати.У випадку відновлення Київської

митрополії, надія на створення поміс-ної автокефальної церкви є.Зрозуміло, що Вселенський патрі-

арх може планувати власну гру - не-дарма ж вживаються визначення “візантійщина” або “візантійська полі-тика”, однак його політична вага сьо-годні значно менша, аніж Московсько-го патріарха. Та й домовлятися про перспективи будуть сьогодні, а отже, є шанс на їхнє виконання.Шанс у найближчій історичній

перспективі утворити канонічним шляхом Українську Автокефальну По-місну Церкву.

Ігор ЖДАНОВ, президент Аналітичного центру

“Відкрита політика”

не завжди є ефективною, що обмеж-ує вплив механізмів СОТ на подаль-шу лібералізацію послуг, торгівлі та інвестицій. Саме тому ступінь впливу таких зобов’язань на темпи економіч-них реформ, розвиток конкурентного середовища, впровадження іннова-цій — всього комплексу економічних факторів, які б могли реально допо-могти урядам країн у впровадженні внутрішніх реформ, на сьогодні все ще залишається відкритим питан-ням. На думку експерта, Світовому банку ще не до кінця зрозуміло, на-скільки потужними є ці фактори і за рахунок чого вони можуть зміцнюва-ти свій вплив.

“Що стосується України — хочу привітати її з успішним, попри всі труднощі, завершенням процесу при-єднання до Світової організації тор-гівлі. Протягом останніх кількох ро-ків Україна пройшла довгий шлях у цьому напрямі. Ще одним фактором є обговорення можливості щодо ство-рення поглибленої зони вільної тор-гівлі з Євросоюзом, яка несе з собою потужний потенціал для подальшого покращення ділового середовища. Ми залишаємося оптимістами у цьо-му сенсі, тому що бачимо не тільки те, що відбувається на поверхні, але й глибинні реформи в інституціях, ко-трі залучені до формування ділового середовища. Все це в Україні рухаєть-ся у вірному напрямку,” — зауважив економіст Світового банку.

різноманітних національних і євро-пейських страв з чудовим вином та іншими напоями. Ця чудова ніч за-кінчується чудовою дискотекою. Чимало вражень і від мото-сафарі-

прогулянки серпантином гірських доріг на джипах чи квадрациклах, або ж від риболовлі-пікніка, під час якої кожен обов’язково впіймає свою рибку, яку вправний молодий кухар підсмажить для вас. А відвідини древнього міста Міра,

заснованого ще в V ст. до н. е., де збе-

реглися наскельні гробниці і рим-ський амфітеатр, залишається надов-го в пам’яті.Перебуваючи в Аланьї, можна здій-

снити за невисоку плату подорожі до Стамбулу, Єрусалиму, на Північний Кіпр. Такого багатого вибору товарів і

такої нагоди зробити вигідні покупки ви не знайдете ніде, крім Туреччи-ни. Знамениті турецькі базари, наче магніт, притягують покупців з усього світу. Чудовим подарунком для рід-них чи друзів будуть ювелірні вироби зі срібла чи золота. На весь світ сла-

виться м’яка турецька шкіра та виро-би з неї. Головне – доступні ціни. Ви обов’язково поторгуйтеся на базарі чи в супермаркеті і дорогу річ придбаєте за мізерну ціну. Та найголовніше, що проведений в

Туреччині час я не змарнував. Приві-тні, доброзичливі службовці отелів, магазинів, люди на вулиці не зіпсу-ють настрою. І кожен повертається додому з найпрекраснішими вражен-нями. Відпочивають на курортах Туреч-

чини переважно українці, росіяни, білоруси. Приїздять сюди мешканці середньоазійських країн, Прибалти-

ки. Бо ціна доступна і сервіс високого класу. Для українця такий вік-енд об-ходиться майже в 2500 грн. Це, в се-редньому, двомісячна зарплата вчи-теля, медика, працівника культури, сфери послуг. Літо в розпалі. У туристичних аген-

ціях Львова «жарко». З кожним днем все більше і більше моїх краян бажає провести свої вакації за кордоном. А це – добрий знак: українці стали за-можнішими.

Василь РОМАНЧУК,Львів-КлівлендСвітлини автора

Фото прес-служби Президента України

Вселенський Патріарх Варфоломій І і Президент України Віктор Ющенко під час урочистостей на Софійському майдані.

РЕКЛАМУЙТЕ НА ШПАЛЬТАХРЕКЛАМУЙТЕ НА ШПАЛЬТАХ

«УКРАЇНСЬКОГО «УКРАЇНСЬКОГО КЛІВЛЕНДУ»КЛІВЛЕНДУ»

Тел. 330-554-6429 Тел. 330-554-6429 або ел. пошта або ел. пошта

[email protected]@ukrainiancleveland.com

ВІК-ЕНД УКРАЇНЦЯ (зі стор. 21)

ПОМІСНА ЦЕРКВА (зі стор. 25)

УКРАЇНА ВТРАЧАЄ НАСЕЛЕННЯ(зі стор. 19)

Екзотика на кожному кроці.

Замок у Аланьї.

the ukrainian cleveland, issue 15, july 2008

Documents