public disclosure authorized - world...

Pub

lic D

iscl

osur

e A

utho

rized

Pub

lic D

iscl

osur

e A

utho

rized

Pub

lic D

iscl

osur

e A

utho

rized

Pub

lic D

iscl

osur

e A

utho

rized

Pub

lic D

iscl

osur

e A

utho

rized

Pub

lic D

iscl

osur

e A

utho

rized

Pub

lic D

iscl

osur

e A

utho

rized

Pub

lic D

iscl

osur

e A

utho

rized

wb20439

Typewritten Text

55895

Звіт № 55895-UA

Україна Меморандум про економічний розвиток

Стратегічний вибір щодо прискорення та підтримки зростання

31 серпня 2010 року

Управління зменшення бідності та економічного менеджменту

Регіон Європи та Центральної Азії

Документ Світового банку

ЕКВІВАЛЕНТ ГРОШОВОЇ ОДИНИЦІ(станом на 31 серпня 2010 року)

грошова одиниця = українська гривня (грн.)1 дол. США = 7,9 грн.

ФІСКАЛЬНИЙ РІК УРЯДУ УКРАЇНИ1 січня – 31 грудня

СКОРОЧЕННЯ ТА АБРЕВІАТУРИ

ВВП Валовий внутрішній продуктВЕЗ Вільна економічна зонаВЦ Відношення витрат до ціниДВ Додана вартістьДП Державні підприємстваДПА Державна податкова адміністраціяДСІІ Дорадча служба з питань іноземних інвестиційЄБРР Європейський банк реконструкції та розвиткуЄС Європейський союзЄЦА Європа та Центральна АзіяЗСР Звіт про світовий розвитокЗФП Загальна продуктивність факторів виробництваІГГ Індекс Герфіндаля-ГіршманаІЕЛ Індекс ефективності логістикиІСЦ Індекс споживчих цінКДЄC Статистична класифікація видів економічної діяльності в Європейському співтовариствіКФД Квазіфіскальний дефіцитМВФ Міжнародний Валютний ФондМОС Міжнародна організація стандартизаціїМФК Міжнародна Фінансова КорпораціяМФО Міжнародна фінансова організаціяНБУ Національний банк УкраїниНДР Наукові дослідження та розробкиНКРЗ Національна комісія з питань регулювання зв’язку УкраїниНПК Непрацюючі кредити

ОБЕП Обстеження умов ведення бізнесу та ефективності роботи підприємствОВБ Огляд ведення бізнесуОДФ Огляд державних фінансівОЕСР Організація економічного співробітництва та розвиткуОЖПП Огляд життя в перехідний періодПВП Пиловугільне паливоПДВ Податок на додану вартістьПДФО Податок на доходи фізичних осібПІВ Права інтелектуальної власностіПІІ Прямі іноземні інвестиціїПК Прибуток на капіталППП Податок на прибуток підприємствПФ Пенсійний фондРЕОК Реальний обмінний курсСНД Співдружність незалежних державСОТ Світова організація торгівліСПС Солідарна пенсійна системаССО Спрощена система оподаткуванняССПВ Система середньострокового планування видатківСФС Санітарні та фітосанітарні нормиУДФ Управління державними фінансамиФГВФО Фонд гарантування вкладів фізичних осібTIMMS Тенденції у міжнародній математичній і природничій освітіWITS Всесвітньо інтегроване торгове рішення (бази даних)

Віце-президент:Директор у справах України, Білорусі та Молдови:Директор сектора:Менеджер сектора:Керівник проекту:

Філіпп Ле Уору

Мартін РайзерЛука БарбонеБену БіданіПабло Сааведра

ЗМІСТРЕЗЮМЕ i

1. СТРАТЕГІЧНИЙ ВИБІР: УКРАЇНА У ЦЕНТРІ ЗМІН ЧИ ЗУПИНИЛАСЯ НА ПЕРЕХРЕСТІ ДОРІГ? 1

2. ОБ’ЄКТИВНЕ РОЗУМІННЯ СИТУАЦІЇ В УКРАЇНІ 7A. МАКРОЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА: ЗРОСТАННЯ І СПАД 7B. РОЗРАХУНОК СКЛАДОВИХ ЗРОСТАННЯ 21C. ДІАГНОСТИКА ЗРОСТАННЯ: ЗАГАЛЬНА ПЕРСПЕКТИВА 22

3. ПОГЛИБЛЕНИЙ АНАЛІЗ: УВАЖНІШИЙ ПОГЛЯД НА РЕАЛЬНИЙ СЕКТОР 32A. ПРОМИСЛОВІСТЬ 32B. СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО 38C. СЕКТОР ПОСЛУГ 40D. ЕНЕРГЕТИЧНИЙ СЕКТОР 45E. ВІДМІННІ ТА СПІЛЬНІ ПЕРЕШКОДИ ДЛЯ ЗРОСТАННЯ В РІЗНИХ СЕКТОРАХ 46

4. ЩЕ ГЛИБШИЙ АНАЛІЗ: МІКРОЕКОНОМІЧНІ ЧИННИКИ ЗРОСТАННЯ 48A. ДИНАМІКА РОЗВИТКУ І ПРОДУКТИВНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ 48B. КОНКУРЕНЦІЯ 53C. УДОСКОНАЛЕННЯ ТА ДИВЕРСИФІКАЦІЯ ЕКСПОРТУ 57D. АБСОРБЦІЯ ТЕХНОЛОГІЙ, ІННОВАЦІЙ ТА КВАЛІФІКАЦІЇ І ЗНАНЬ 63E. ПІДТРИМКА ТОРГОВЕЛЬНОЇ ЛОГІСТИКИ 68

5. ПРИСКОРЕННЯ ЗРОСТАННЯ 72A. ЗАПОЧАТКУВАННЯ ФІСКАЛЬНОЇ РЕФОРМИ ДЛЯ СТВОРЕННЯ ПРОСТОРУ

ДЛЯ ДЕРЖАВНИХ ІНВЕСТИЦІЙ ТА ПРИВАБЛЕННЯ ПРИВАТНИХ ІНВЕСТИЦІЙ 72B. СТВОРЕННЯ УМОВ ДЛЯ АКТИВНОГО РУХУ В ЕКОНОМІЦІ:

ДОЛАННЯ БАР’ЄРІВ ДЛЯ ЗАПОЧАТКУВАННЯ БІЗНЕСУ ТА ВИХОДУ З БІЗНЕСУ 75C. ВИПРАВЛЕННЯ СИТУАЦІЇ У ФІНАНСОВОМУ СЕКТОРІ 76

6. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО ЗРОСТАННЯ 78A. ПОГЛИБЛЕННЯ РЕФОРМ, ПОВ’ЯЗАНИХ З ІНВЕСТИЦІЙНИМ КЛІМАТОМ 78B. ПОГЛИБЛЕННЯ ФІСКАЛЬНИХ РЕФОРМ 81C. ПІДТРИМКА РЕФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО СЕКТОРА 83

ДОДАТКИ: 89ДОДАТОК 2.1. Вплив кризи на рівень бідності і окремі заходи з реформування 89ДОДАТОК 2.2. Схема діагностики зростання —Гаусманн, Родрік та Веласко (2005 р.) 92ДОДАТОК 3.1. Аналіз джерел економічного зростання і дохід на капітал в реальному секторі 93ДОДАТОК 3.2. Огляд сталеливарного сектора 102ДОДАТОК 3.3. Небанківський фінансовий сектор 104ДОДАТОК 4.1. Аналіз продуктивності компаній і конкуренції 105ДОДАТОК 4.2. Концентрація експорту 113ДОДАТОК 4.3. Ускладнення і трансформація структури експорту 114

ПОДЯКА

Цей звіт підготувала група фахівців, до складу якої входили Руслан Піонтківський, Галліна Вінчелле-те, Олексій Балабушко, Марія Кореняко, Світлана Будаговська, Фрідеріке Келер-Гайб, Оласупо Олусі, Ешлі Тейлор, Гаррі Стаггінс, Ядвіга Семіколенова, Аурора Феррарі, Маріус Вісмантас, Санджар Ібрагі-мов, Наташа Капіл, Мартін Райзер (колишній керівник проекту) і Пабло Сааведра (керівник проекту).

У цьому звіті використовувалися допоміжні матеріали та дослідження, що їх здійснили Бейлі Клін-гер (Гарвардський інститут розвитку), Ерік Бартельсман (Амстердамський університет), Умут Кілінч (Тінбергенський інститут), Бюро економічних досліджень і технологій (BEST), Інститут економічних досліджень і політичних консультацій, Ганна Вахітова і Том Купе (Київська школа економіки). Допо-могу в підготовці, перекладі та організації роботи над документом надали Юрій Луценко, Тетяна Ко-машко та Джуді Вілтшир.

Оглядачами-експертами були Каті Крамм і Мона Гаддад. Мартін Райзер консультував групу і надавав детальні коментарі до проміжних результатів звіту. Цінні поради і вказівки групі надавали Лука Бар-боне, Бену Бідані, Асад Алам та Індерміт Гілл. У цьому звіті було також використано коментарі колег зі Світового банку, зроблені під час внутрішніх презентацій і неформальних обговорень звіту, вклю-чаючи коментарі, одержані на різних етапах огляду.

Група підготовки звіту вдячна представникам влади України за їхню співпрацю і допомогу під час об-говорень звіту на різних етапах його підготовки та доопрацювання. Ми особливо вдячні працівникам Державного комітету статистики України та Міністерства економіки України.

Україна. Меморандум про економічний розвиток

i

РЕЗЮМЕ1. Україна досягла значних успіхів у консолідації держави, створенні базових інституцій демокра-тії та ринкової економіки. Однак майже через 20 років після проголошення незалежності перед її еко-номікою все ще стоїть завдання з відновлення того рівня доходу, що був за радянських часів. Озира-ючись на два перші десятиліття переходу до ринкової економіки, складається загальне враження, що країна демонструє значно нижчу ефективність, ніж можна було б очікувати, зважаючи на її потенціал. Україна має широкі можливості, щоб скористатися наступною фазою глобалізації, використавши своє вигідне географічне розташування, багаті природні ресурси та освічену робочу силу. Однак, як пока-зано в цьому звіті, для реалізації свого потенціалу повною мірою Україні необхідно здійснити глибо-кі фіскальні та структурні реформи. Рішення, які керівники української держави ухвалять сьогодні та упродовж наступних трьох років, можуть визначити сценарій майбутнього розвитку України: це може бути або сценарій хаотичних заходів з низькими темпами зростання, або сценарій швидкої модерніза-ції, який перетворить Україну на економічний локомотив у Східній Європі.

2. В Україні точиться сильна боротьба за політичну владу, яка знайшла відображення в частих ви-борах та змінах уряду протягом періоду між 2005 і 2009 роками. У цьому контексті політики не змо-гли протистояти популістській економічній політиці, що давала виборцям короткострокові фіскаль-ні вигоди (такі як пенсії і субсидії) та стала причиною великого зростання видатків у період з 2005 до 2008 року. Тоді ж, маючи до 2008 року зростаючу економіку і не маючи сильного якоря для прове-дення реформ у вигляді перспективи членства в ЄС, керівники держави не відчували жодного реаль-ного тиску, який змушував би їх здійснювати складні структурні реформи для зміцнення економіки. Однак теперішня економічна криза, яка стала причиною падіння ВВП на 15 % у 2009 році, та повіль-ний темп глобального відновлення доводять, що минула модель зростання України є непридатною для руху вперед.

3. У цьому звіті зроблена комплексна оцінка процесу зростання української економіки за остан-нє десятиріччя. Описується, яким чином накопичувалися вразливості під час економічного підйо-му. І як відбувалося зростання, що становило в середньому 7% на рік у період з 2000 до 2008 року, без розв’язання добре відомих слабкостей України, пов’язаних з інвестиційним кліматом та управ-лінням у державному секторі. У звіті також простежується поява, починаючи з 2004 року, великих структурних фіскальних дефіцитів та труднощів у фіскальній сфері, за умов, коли бум доходів та кон’юнктурних прибутків маскував зростаючу нестабільність фіскальної системи. Також показано, як надлишкова міжнародна ліквідність дозволила Україні залучити через банківську систему вели-кий потік капіталу, тоді як законодавство у фінансовій сфері залишалося недосконалим. Аналізуєть-ся, яким чином взаємопов’язані поганий інвестиційний клімат, низький конкурентний тиск, обмеже-ні інновації і повільна структурна трансформація економіки, і як ці фактори консервують залежність України від експорту, що ґрунтується на кількох видах товарів.

4. Відповідно, у звіті наведені аргументи того, що шлях до сталого відновлення в Україні лежить у поглибленні ключових реформ. У звіті міститься глибокий аналіз чинників зростання економіки України на макрорівні, рівні сектора та рівні підприємства і наводяться визначені в результаті аналі-зу ключові перешкоди для сталого зростання. Рекомендації вказують на три головні проблеми, які за-слуговують на першочергову увагу в Україні для повернення її економіки на шлях сталого зростання. По-перше, Україна повинна подолати свою фіскальну кризу для відновлення макроекономічної дові-ри та створити фіскальне середовище для інвестицій, необхідних для підтримки зростання приват-ного сектора. По-друге, Україна повинна покращити інвестиційний клімат і навести лад у фінансовій системі для залучення інвестицій у приватний сектор. По-третє, Україна повинна розв’язати пробле-ми з державним врядуванням шляхом проведення глибоких реформ у державному секторі, судовій та адміністративній системах. Оскільки це великий обсяг роботи, у звіті визначені першочергові завдан-ня на короткий та середній строки. У звіті також наводяться аргументи того, що вищенаведені ключо-


ii

ві реформи тісно пов’язані між собою, і косметичних та часткових заходів буде недостатньо.

Зростання без значних реформ (2001-2008 роки)? 5. Україна мала середні показники зростання у порівнянні з іншими країнами регіону, який стрімко розвивався, між 2000 і 2008 роками середнє значення темпів зростання ВВП України становило 7% на рік. Економічне зростання дало змогу істотно знизити рівень бідності, незважаючи на погіршення ста-новища останнім часом, зумовлене економічним спадом. Частка бідного населення постійно знижува-лася – від 47% у 2002 році до лише 12,3% у 2007 році (при цьому використовувалася межа бідності, рів-на 5 доларам США за паритетом купівельної спроможності). Основним чинником зменшення бідності було швидке зростання реальної заробітної плати, включаючи істотні щорічні підвищення заробітної плати в державному секторі; зниженню рівня бідності сприяло також збільшення соціальних транс-фертів, яке спостерігалося, починаючи з 2004 року. За оцінками, внаслідок економічного спаду, частка бідного населення зросла в 2009 році до рівня майже 16%, що близько до рівня 2006 року.

6. Хоча протягом зазначеного періоду були реалізовані деякі позитивні реформи, головними руші-ями економічного зростання були зовнішні і (певною мірою) тимчасові чинники. Відновлення еконо-міки України почалося від низьких базових показників, оскільки до 1999 року ВВП скоротився вдві-чі у порівнянні з початком переходу до ринкової економіки. Глибина шоку 1990-х років в Україні, пов’язаного з цим переходом, була значнішою, ніж у більшості колишніх радянських республік, роз-ташованих у Європі. Низькі початкові показники забезпечили більші можливості для зростання піс-ля того, як у 2000 році врешті розпочалося економічне відродження. Протягом періоду між 2000 і 2008 роками економічному зростанню України сприяли такі макроекономічні чинники:

■ Вчасне коригування обмінного курсу. Фінансова криза 1998-1999 років у Росії призвела до пере-гляду реального обмінного курсу, що дало важливий поштовх для зростання експорту.

■ Початкові реформи та стабілізаційні заходи. Початкові заходи, спрямовані на стабілізацію фіс-кальної та фінансової ситуації, включаючи заходи із забезпечення пруденційних фіскальних ба-лансів (до 2003 року), відхід від бартерних операцій та приватизацію збиткових державних під-приємств, серед інших реформ, сприяли швидкому зростанню на початку 2000-х років (у Встав-ці 1 наведено низку даних про окремі успішні реформи, здійснені протягом 2000-2008 років).

■ Безпрецедентні позитивні зміни в умовах торгівлі. Економіка України значнішою мірою вигра-ла від істотного покращення умов торгівлі, ніж більшість інших країн. Загалом протягом пері-оду між 2001 і 2008 роками умови торгівлі поліпшилися на 50% до того, як у 2009 році відбу-лося їх зниження на 11%. Між 2001 і 2009 роками у розвинених країнах та країнах Центральної Європи зміни умов торгівлі у середньому були нульовими, а в країнах, що розвиваються, умови, пов’язані із зовнішніми цінами, поліпшилися приблизно на 15%, тоді як відносні зовнішні ціни для України зросли на 34%. Що стосується експорту, значний відсоток у поліпшенні відносних цін припадає на сталь. Щодо імпорту, то до 2009 року ціни на імпортний природний газ були дуже вигідними для України. Прихована субсидія, пов’язана із імпортом природного газу за за-ниженою ціною, протягом 2000-2008 років становила в середньому 7,6% ВВП.

■ Надлишкові виробничі потужності. Протягом початкового періоду відродження економіки, за-кінчуючи 2006 роком, значні надлишкові виробничі потужності, які з’явилися внаслідок змен-шення обсягів виробництва у 1990-х роках, допомогли без значних інвестицій збільшити вироб-ництво. Загальна продуктивність факторів виробництва в Україні виглядала вражаюче протя-гом цього періоду, однак вона істотно зменшується, якщо ці цифри скоригувати на використан-ня потужностей (див. Главу 2B).

■ Різке збільшення припливу капіталу у другій половині 2000-х років. Хоча приплив капіталу розпо-чався на початку 1990-х років, він стрімко зріс після 2005 року завдяки високоліквідним міжна-родним ринкам капіталу, сподіванням на поліпшення захисту прав власності (навіть незважаю-чи на те, що закони й інституції істотно не поліпшилися) і перспективам, які відкривав великий


iii

внутрішній ринок. Зовнішній борг приватного сектора зріс від 12,5 млрд. дол. США у 2003 році до 86,1 млрд. дол. США – його максимального значення – у третьому кварталі 2008 року. Швидке накопичення зовнішнього боргу приватного сектора призвело до експансіоністської монетар-ної політики (за дії до 2008 року режиму де-факто фіксованого обмінного курсу) і створило зна-чний інфляційний тиск.

■ Збільшення обсягів кредитування економіки, стимульоване зовнішніми запозиченнями комерцій-них банків. Спостерігалися безпрецедентні темпи зростання обсягу кредитів, що їх банківський сектор, який був головним бенефіціаром дешевих зовнішніх запозичень, спрямовував у формі кредитів у корпоративний і споживчий сектори. Кредитний портфель збільшився від 9% ВВП у 2000 році до 78% ВВП у 2008 році (він зріс удвічі у відсотках ВВП лише за період між 2005 і 2008 роками), хоча збільшення обсягу депозитів відбувалося дещо повільнішими темпами – до 2008 року воно досягло 37% ВВП. До збільшення споживання спонукало також інтенсивне нарощу-вання споживчих кредитів, тоді як швидке зростання іпотечного портфеля сприяло роздуван-ню мильної бульбашки у секторі нерухомості.

Вставка 1: Дуже важливі позитивні реформи /заходи, вжиті Україною протягом періоду між 2000 і 2008 роками

♦ Вступ до СОТ (і всі реформи, пов’язані з цим процесом) ♦ Скорочення неплатежів і бартерних операцій, насамперед, у сфері бюджетних операцій та опе-

рацій в енергетичному секторі ♦ Новий закон про акціонерні товариства, який наближає корпоративне управління до стандар-

тів ОЕСР ♦ Видача актів на право власності на землю сільськогосподарського призначення ♦ Дозвіл на роботу в Україні іноземних банків ♦ Ухвалення Бюджетного кодексу, створення нової системи бюджетної класифікації та запрова-

дження формули вирівнювання в міжбюджетних відносинах ♦ Створення системи Державного казначейства, включаючи Єдиний казначейський рахунок,

який обслуговує бюджети всіх рівнів ♦ Створення функції внутрішнього аудиту та покращення доступної фіскальної інформації ♦ Скорочення податкових видатків, включаючи ліквідацію податкових прогалин, зумовлених

вільними економічними зонами ♦ Запровадження фіксованої ставки податку на прибуток фізичних осіб ♦ Запровадження системи оцінювання TIMMS (Тенденції у міжнародній математичній і природ-

ничій освіті) та незалежного оцінювання в школах

7. Зазначені макроекономічні чинники сприяли також фіскальній експансіоністській політиці, зі зна-чними структурними фіскальними дефіцитами, які з 2004 року маскувалися високими темпами еконо-мічного зростання. Пенсійні видатки досягли рекордного максимуму – близько 18% ВВП (що було од-ним із найвищих значень у світі), виросли від 9,2% ВВП у 2003 році. Заробітна плата у державному секто-рі також зросла на кілька пунктів ВВП. З іншого боку, обсяг інвестицій в основний капітал зменшувався. Упродовж 2001-2008 років касовий фіскальний дефіцит становив у середньому 1,9% ВВП, однак у 2009 році загальний касовий фіскальний дефіцит бюджету уряду становив 8,8% ВВП1. Хоча найбільші касо-ві дефіцити, які мали місце упродовж 2001 – 2008 років, виглядають помірними, структурні дисбаланси, які лежали в основі цих дефіцитів, були значно серйознішими (див. Рис. 2.11 у Главі 2, на якому показано

1 Включно з дефіцитом компанії «Нафтогаз України», однак не враховуючи коштів на рекапіталізацію банків, які досягли 2,3% ВВП. Їх було узгоджено як частину коригування, нижчого від нормативного, у рамках угоди про кредит “стенд бай” з МВФ.


iv

фактичний касовий баланс, циклічно скоригований баланс2 та скоригований структурний баланс дина-міки умов торгівлі). Така високою мірою проциклічна фіскальна політика в Україні посилила економіч-не зростання та залишила мало простору для маневру у випадках негативних шоків.

8. Усі ці події призвели до різкої зміни у структурі зростання економіки. Тоді як до 2004 року ру-шійною силою економічного зростання був експорт, у період між 2005 і 2008 роками зростання ви-значалося передусім споживанням. Фіскальна експансія і швидке збільшення обсягу кредитів, які на-давали комерційні банки, були головними чинниками збільшення внутрішнього попиту. Іноземні за-ощадження за посередництвом банківської системи сприяли купівлі домогосподарствами спожив-чих товарів тривалого користування (переважно імпортних) та житла. Це призвело до додаткового тиску на поточний рахунок платіжного балансу, сальдо якого стало у 2006 році від’ємним (після кіль-кох років додатних значень). До того ж, зростання заробітної плати протягом кількох докризових ро-ків поспіль випереджало зростання продуктивності праці.

Наскільки ймовірно, що основні рушійні сили економічного зростання 2001-2008 років будуть так само значущими протягом середньострокового періоду?

9. Найімовірніше, ні. По-перше, міжнародні ринки капіталу стали значно менш схильними до ри-зиків і більш прискіпливими до кредитних портфелів країн з перехідною економікою. За таких умов схоже, що банки, для яких у 2009 році залучення капіталу істотно зменшилося3, у 2010 році зміцню-ватимуть свої баланси, а обсяги кредитів збільшуватимуть лише в 2011 році, і не такими темпами, як це відбувалося до кризи. По-друге, є висока ймовірність того, що в 2010 році умови торгівлі внаслі-док відновлення цін на сировину будуть позитивними, однак вони можуть бути близькими до нуля протягом наступних трьох років. Реальний валютний курс нині більш рівномірний, і тому конкурент-ні переваги від подальшої девальвації гривні є обмеженими. З огляду на наявний фіскальний тиск і необхідність у консолідації державних фінансів фіскальна експансія є неможливою або недоцільною. Врешті-решт, надлишкові виробничі потужності незабаром повернуться до докризового рівня, і це означає, що для збільшення обсягів виробництва необхідні інвестиції у час, коли фінансування, ймо-вірно, буде скупішим, ніж у докризовий період.

10. Крім того, аналіз змін в економіці, які відбулися протягом останнього десятиліття, показує, що в Україні виникла низка уразливих місць у фіскальному та банківському секторах, внаслідок чого їй загрожують серйозні виклики, про які йдеться нижче.

У фіскальному секторі: ■ Згідно з оцінками Огляду державних фінансів Світового банку (2006) постійно зростаючі по-

треби державної інфраструктури (включаючи ремонт наявної зношеної інфраструктури) ста-новлять 100 млрд. дол. США на період між 2006 і 2015 роками. Зважаючи на тип необхідної ба-зової інфраструктури, це викликає потребу у збільшенні нинішнього рівня видатків на держав-ну інфраструктуру, рівного 2% ВВП (середнє значення за 2000-2008 роки), щонайменше втричі.

■ Незважаючи на те, що ціни на імпортний газ в іноземній валюті зросли більш ніж удвічі, на зна-чну девальвацію гривні та на двозначну величину інфляції протягом останніх трьох років, тари-фи на комунальні послуги з 2006 року було підвищено на дуже незначну величину. Місцеві тарифи на житлово-комунальні послуги (насамперед на газ і централізоване теплопостачання) є значно нижчими від їхньої собівартості. За відсутності програми підвищення тарифів компанії “Нафтогаз України” та комунальним підприємствам може загрожувати банкрутство, тоді як інфраструктура й надалі руйнується, і це ще більше знижує ефективність і створює додатковий фіскальний тиск.

2 Показники циклічно скоригованого фіскального балансу дають оцінку фіскального балансу у разі, якщо обсяг виробни-цтва відповідає своєму потенційному рівню. У здійснених тут розрахунках з квартальних часових рядів реального ВВП було усунуто тренд з використанням фільтру Годріка-Прескотта.

3 Ставка реструктуризації зовнішнього боргу для комерційних банків у 2009 році становила 76%.


v

■ Демографічні тенденції, які спостерігаються в Україні, а також велика чисельність осіб пенсій-ного віку (понад 14 мільйонів) створюють серйозні проблеми для сталого розвитку. Нерефор-мована пенсійна система та старіння населення України загрожують короткостроковій фіскаль-ній життєздатності (зі зростанням дефіцитів, фінансувати які стає дедалі складніше) та дов-гостроковій стабільності (до 2020 року на кожного платника пенсійних внесків припадатиме близько одного пенсіонера, і з часом це співвідношення різко погіршиться). Водночас, багато пенсіонерів отримує маленьку номінальну пенсію. Для захисту нинішніх і майбутніх пенсіоне-рів та забезпечення отримання ними обґрунтованих пенсійних виплат, які краще узгоджувати-муться з їхніми внесками, потрібні реформи.

■ Швидке старіння населення також підвищуватиме тиск на сферу обслуговування (див. ОДФ Сві-тового банку II), створюючи навантаження на державну систему охорони здоров’я, особливо коли йдеться про тривале лікування. Ці тенденції також впливають на систему освіти, яка пере-живає скорочення лав студентів. Необхідно поліпшити якість освіти для того, щоб підвищити рівень знань і навичок, яких потребує економіка, однак без витрачання на це додаткових ресур-сів. Це вимагає переходу від системи нормованих видатків радянської доби до прямого фінан-сування студентів через наявні системи міжгалузевих трансфертів, чого можна досягти лише за рахунок раціоналізації кадрової політики та мережі спеціалізованих установ. Процес раціона-лізації кадрової політики та мережі спеціалізованих установ лежить в основі реформування як системи охорони здоров’я, так і системи освіти.

■ Зважаючи на важкий податковий тягар і на високі граничні ставки для прямих податків, фіс-кального простору не можна забезпечити шляхом підвищення податкових ставок або за допо-могою процедур адміністрування податків, які стримують самостійне виконання податкового законодавства. Ця проблема є особливо гострою тоді, як податкові пільги з ПДВ, міжнародні до-говори про подвійне оподаткування та прогалини в законодавстві продовжують руйнувати по-даткову базу, а заборгованість із повернення ПДВ шкодить експортерам у той час, коли економі-ка найбільше їх потребує. Важливо натомість створити стабільнішу та менш громіздку податко-ву систему, яка матиме ширшу базу та приваблюватиме інвесторів.

■ За великих фіскальних (та квазіфіскальних) дефіцитів державний і гарантований державою борг надалі зростатиме. Якщо не вжити заходів із виправлення цієї ситуації, це може вплину-ти на вартість зовнішнього фінансування для всієї економіки в середньостроковій перспективі, оскільки ринки капіталу стають більш перебірливими.

■ Усі вказані вище потреби потрібно задовольняти із поступовим паралельним зниженням втру-чання держави в економіку та створенням умов для ширшого залучення приватного сектора.

У банківському секторі: ■ Банківський сектор недостатньо капіталізований і уразливий навіть до незначних шоків та до

подальшого збільшення обсягу невизнаних непрацюючих кредитів (НПК). ■ Для відновлення довіри до банківського сектора необхідно підвищити його прозорість. Банків-

ська система продовжує страждати від браку інформації про операції та результати діяльнос-ті для окремих банків (розкриття такої інформації є загальноприйнятою міжнародною практи-кою). Відсутність прозорості щодо кінцевого власника банку зменшує довіру та перешкоджає ефективному нагляду.

■ Відсутність довіри в поєднанні зі стрімким збільшенням споживання призвела також до скоро-чення внутрішніх заощаджень. Рівень заощаджень в Україні як частка ВВП, починаючи з 2004 року невпинно скорочувався.

■ Наявність кланових інтересів сповільнює процес реабілітації та знижує вартість чутливих до часу зберігання активів у проблемних банках. Якщо дивитися ширше, то нинішня участь комерційних банків у наглядовій раді регуляторного органу погіршує ефективність державного управління.

■ Незважаючи на прогрес, досягнутий у 2009 році, регулювання залишається слабким.


vi

■ Для ефективного посередництва в операціях із внутрішніми заощадженнями слід здійснити консолідацію банківського сектора. Банківська система за її нинішньої будови більш ніж 175 банків (багато з яких – це малі банки із переважаючими операціями пов’язаного кредитування) та без посилення пруденційного регулювання, включаючи практики формування резервів на покриття можливих втрат незалежно від змін економічної кон’юнктури, матиме менші можли-вості опиратися майбутнім шокам.

11. Рушійною силою економічного відновлення та сталого розвитку має стати вища продук-тивність, а для цього, у свою чергу, потрібно, щоб Україна розпочала фіскальні та структурні реформи, здійснення яких затримувалося протягом попередніх років, які були роками еконо-мічного зростання.

12. Порядок денний реформ в Україні містить багато пунктів і охоплює майже всі сектори економі-ки. Для того, щоб краще визначити пріоритетність реформ, у цьому звіті під різними кутами і з вико-ристанням різних методологій розглядаються перешкоди на шляху зростання; при цьому виокрем-люються ті бар’єри та перешкоди, які є спільними для різних секторів і тому, очевидно, їх усунення може принести найбільшу користь. Як перший крок, було здійснено діагностику економічного зрос-тання, маючи на меті визначити основні перешкоди для зростання і чинники, які призвели до їх поя-ви (див. Главу 2B). Отримано такі основні висновки:

■ Недостатньо розвинута та застаріла інфраструктура України неспроможна підтримувати зрос-тання приватного сектора. Потреби державної інфраструктури є величезними і мають ключове значення для підтримки зростання. Визначальною в цій проблемі став низький рівень держав-них витрат на інфраструктуру. Однак для збільшення відповідних державних інвестицій бракує фіскального простору.

■ На перешкоді припливу капіталу стоять макроекономічні дисбаланси та побоювання, пов’язані, насамперед, з фіскальною політикою.

■ Граничні ставки для прямих податків є високими. Хоча усереднений податковий тягар не є іс-тотно вищим, ніж в інших європейських країнах, він є високим порівняно з країнами, що мають такий самий рівень доходів, та з іншими країнами з перехідною економікою. Для платників по-датків високими також є витрати, пов’язані із дотриманням податкового законодавства (вклю-чаючи часті й обтяжливі перевірки).

■ Тоді як у докризовий період доступ до фінансів не становив проблеми, це питання вийшло на пер-ший план у зв’язку зі стрімким скороченням обсягів залучення капіталу в банківському секторі.

■ Для України характерна низька віддача від освіти, тому зростання не залежить від обмежених трудових ресурсів, хоча наявні дані можуть бути проблематичними з огляду на компресію заро-бітної плати та заниження даних звітності про доходи. Інші факти свідчать про те, що дефіцит фахових знань і навичок є перешкодою для росту підприємств, особливо тих, що динамічно роз-виваються.

■ Існують серйозні недоліки у питаннях про права власності на нерухомість (включаючи землю), договірні права та права інтелектуальної власності.

■ Регуляторні та інші бар’єри для започаткування бізнесу є високими. Витрати, пов’язані із по-чатком діяльності, та операційні витрати особливо обтяжливі для зростаючих експортних секторів.

■ Основною перешкодою для залучення прямих іноземних інвестицій (ПІІ) є недовіра, пов’язана з неефективним державним управлінням і корупцією.

13. По-друге, було здійснено оцінку окремих підсекторів галузей промисловості, послуг та сільсько-го господарства з аналізом показників секторальної продуктивності та ефективності інвестицій. На додачу для певних підсекторів виконано деталізовані розгляди конкретних випадків (case studies), включаючи поглиблені інтерв’ю з представниками підприємств. Мета цього аналізу полягала в іден-


vii

тифікації ключових секторальних перешкод для зростання (див. Главу 3). Оцінка виявила такі осно-вні перешкоди для зростання, пов’язані із конкретними секторами:

Питання, які мають короткострокову природу: ■ Недостатнє фінансування (це стосується як обігових коштів, так і інвестицій): усі сектори. ■ Заборгованість із повернення ПДВ: сільське господарство, виробництво продуктів харчування,

виробництво сталі, машинобудування, експортери.

Структурні питання: ♦ Високі ставки податків та обтяжливі перевірки податкової адміністрації: всі сектори. ♦ Неналежна транспортна та енергетична інфраструктура: металургія, машинобудування, сільське

господарство, виробництво продуктів харчування та енергетика. ♦ Високі транспортні тарифи та низька надійність: металургія та виробництво сільськогосподарських

продуктів. ♦ Неналежна інфраструктура логістики експорту: сільське господарство, виробництво продуктів хар-

чування, оптова та роздрібна торгівля. ♦ Питання земельної політики: сільське господарство, виробництво продуктів харчування, оптова та

роздрібна торгівля. ♦ Інституційна та регуляторна база, яка встановлює високі бар’єри для початку та завершення підпри-

ємницької діяльності, високі операційні витрати і, відповідно, обмежену конкуренцію: всі сектори (крім банківського сектора).

♦ Права інтелектуальної власності: машинобудування, виробництво складних товарів тривалого ви-користання (легкої промисловості).

♦ Невідповідні технічні знання та навички: виробництво сталі та машинобудування.

14. По-третє, для того, щоб краще усвідомити ключові мікроекономічні чинники, які стимулювали зростання економіки, було здійснено поглиблений аналіз з використанням даних щорічних обсте-жень підприємств, даних для різних видів промисловості і торгівлі та одержаних з інших джерел мі-кроекономічних даних. Це дало змогу проаналізувати такі чинники, як динаміка започаткування біз-несу та виходу з бізнесу, підвищення продуктивності, конкуренція, диверсифікація та ускладнення експорту, а також абсорбція технології (див. Главу 4). Одержані результати свідчать про таке:

■ Бар’єри для початку і завершення підприємницької діяльності негативно впливають на спро-можність економіки ефективно розподіляти ресурси і тим самим перешкоджають зрос-танню продуктивності. Показники започаткування бізнесу та виходу з бізнесу є низьки-ми порівняно з іншими країнами. Бар’єрами для початку і завершення бізнесової діяльності, пов’язаними із законодавчою та нормативно-правовою базою, можна пояснити слабкий дина-мізм підприємств. Помірковані реформи, здійснені між 2001 і 2007 роками, були недостатніми для стимулювання динамізму підприємств. У секторі послуг новостворені підприємства є в се-редньому продуктивнішими, ніж уже працюючі, що свідчить про високі вхідні бар’єри. Середнє підприємство, яке закривається (у різних секторах), робить це з надзвичайно низьким показни-ком продуктивності. Хоча цілком природно, що підприємства, які закриваються, мають нижчий рівень продуктивності, ніж, у середньому, ті, що далі працюють. У випадку України ця різниця є особливо значною, що вказує на слабкі ринкові стимули до відбору, – а це дає змогу фірмам ви-живати, працюючи з низькою продуктивністю протягом тривалого часу.

■ Показники оцінки тисків концентрації та конкуренції вказують на низький рівень конкуренто-спроможності в економіці України. Схоже, що конкуренція в промисловості зросла з 2001 року на дуже незначну величину, тоді як у важкій промисловості конкуренція залишалася на попередньо-му рівні або навіть зменшувалася. Високі націнки, які переважають у секторі комерційної діяльнос-ті/послуг, показують, що в цьому секторі бракує конкуренції. Це добре узгоджується з даними про


viii

високі вхідні бар’єри до початку діяльності та значну маржу в секторах гуртової торгівлі, великої роздрібної торгівлі і транспортних перевезень, зібраними в дослідженнях конкретних випадків. Цей аналіз показує, що заходи щодо полегшення започаткування бізнесу та виходу з бізнесу, запро-ваджені з метою посилення конкуренції, можуть забезпечити істотне підвищення продуктивності.

■ Концентрація експорту є високою порівняно з іншими країнами, і значній частці експорту (на-самперед, продукції металургійної і хімічної промисловості) далі загрожує нестабільність цін.

■ Україна в 2000 році мала сприятливе ускладнення експорту порівняно з доходами від нього, од-нак з того часу не відбулося помітного поступу. Україну перегнали найсерйозніші конкуренти, яким вдалося швидше здійснити ускладнення експорту. Набір (кошик) продукції, експортованої Україною до країн СНД, є складнішим, ніж продукції, експортованої до інших країн, однак важ-ка промисловість, як-от машинобудування, втрачає свою частку ринку в Росії (яка є найбільшим ринком для продукції українського машинобудування) порівняно з іншими конкурентами, а це, у свою чергу, чинить додатковий тиск щодо ускладнення експортної продукції.

■ Схоже, що кількість нових видів експортної продукції відповідає даним для інших країн, які по-рівнюються, однак для України спостерігаються нижчі показники досягнення успіху з часом.

■ Абсорбція технології є особливо важливою для підвищення продуктивності та ускладнення продукції країни, що не виходить за межі сучасних технологій, такої як Україна. Однак схоже, що абсорбція технології в Україні низька. Слабкий захист прав інтелектуальної власності, слаб-ке дотримання законів та неоднакові правила гри утримують іноземних інвесторів від участі у спільних підприємствах з місцевими інвесторами в технологічно містких секторах, насамперед, у машинобудуванні. Ліцензування технологій і закупівля стандартних технологій є недостатні-ми, до того ж відповідність прийнятим у світі стандартам є низькою.

■ Більше, ніж дві третини наявних стандартів радянської доби, не відповідають стандартам ЄС – ринку, на якому Україна має великий потенціал. Питання інфраструктури та метрологічного об-ладнання становлять частину проблеми поліпшення стандартів. Однак ще важливішими є ре-форми у сфері гармонізації стандартів і контролюючих органів, повноваження яких часто є над-мірними, і яким властива культура пошуку ренти.

■ Відома в минулому інноваційна система України повільно руйнується внаслідок поганого узго-дження прав власності та економічних стимулів, слабких зв’язків з приватним сектором та ста-ріння наукових кадрів.

■ Знання та навички робочої сили стають серйозною перешкодою для зростання підприємств, осо-бливо для підприємств, які швидко розвиваються. Ця проблема є гострішою для технічних спеці-альностей у промисловому секторі (головним чином у важкій промисловості). Схоже, що це спри-чинено невідповідністю між знаннями й навичками, які дає система освіти, та попитом на рин-ку робочої сили. Третина респондентів Обстеження ринку робочої сили в Україні повідомила, що вони виконують роботу, яка вимагає або освіти в іншій сфері або /та іншого рівня освіти.

■ Україна посідає низьке місце у сфері логістики та інфраструктури, яка сприяє торгівлі, та в ін-ших сферах, пов’язаних з перетином кордонів. Найсерйознішими проблемами є застаріла або недостатня інфраструктура, високі та непрозорі тарифи на вантажні транспортні перевезення, обтяжливі процедури перетину кордону та недостатня площа складських приміщень і споруд для зберігання продукції (включаючи холодильники).

15. Проведені аналіз сектора та мікроаналіз показують, що Україна, здається, потрапила в пастку тривалої стагнації, спричиненої високими бар’єрами для входу на ринок, низьким рівнем конкурен-ції, слабкими стимулами для впровадження технологій, низьким рівнем диверсифікації та складнос-ті експорту, а також високою вразливістю до змін у цінах на сировинні товари. Це порочне коло пе-решкоджає структурній перебудові економіки країни, тоді як головні конкуренти стрімко рухаються вперед, та стримує прагнення до досягнення більш високого рівня доходу на душу населення та жит-тєвого рівня громадян України.


ix

16. Ці проблеми ускладнюються через патронаж і тісні зв’язки в багатьох взаємовідносинах дер-жавного сектора з бізнесом та громадянами. Державний сектор має великі масштаби – лише органи державного управління витрачають приблизно 47 % ВВП. Незважаючи на деякі покращення, Украї-на демонструє неефективне управління державним сектором. Регулятивні органи, інспекційні орга-ни та органи контролю, органи державних закупівель, галузеві міністерства та державні підприєм-ства (ДП) значною мірою пов’язані з діяльністю приватного сектора та неоподаткованими витрата-ми, які він несе. Значні фактори невизначеності щодо виконання договорів та справедливості систе-ми правопорядку стримують потік прямих іноземних інвестицій, необхідних для модернізації еконо-міки. Реформування державного сектора вимагає зосередження зусиль на скороченні його масшта-бів та позбавленні монопольного становища вкорінених монополій, щоб підвищити якість соціаль-них послуг для населення та створити умови для справжньої конкуренції. Інвестиційний клімат та фінансові реформи не матимуть ефекту без одночасного проведення глибоких реформ у державному секторі та у сфері управління.

17. Діагностичне дослідження економіки України, описане в цьому звіті, вказує на такі три ключові сфери реформ, необхідних для прискорення зростання у короткостроковій перспек-тиві: фіскальна стабілізація, започаткування бізнесу (та вихід з бізнесу), реабілітація банків-ського сектора.

18. Для підтримки зростання у середньостроковій перспективі необхідно реалізувати рефор-ми також у трьох ключових сферах, а саме: поглиблення фіскальної реформи та реформи інвес-тиційного клімату, що доповнюються реформою управління в державному секторі. Коротко ка-жучи, метою є перетворення України в країну, в економіці якої вплив держави зменшується і стає більш безстороннім, а приватний сектор швидко розвивається і здійснює інвестиції завдя-ки тиску конкуренції, а не внаслідок пільг, зумовлених зв’язками з державною владою.

Завдання на короткострокову перспективу19. Фіскальні реформи у короткостроковій перспективі спрямовані на виконання таких завдань (і мають наступний зв’язок із прискоренням зростання): (і) забезпечення стабільності із встановлен-ням пруденційного фіскального дефіциту, що дасть змогу повернути інвесторів до країни; (іі) сплата на-лежної заборгованості із поверненням ПДВ, щоб підтримати експортний сектор; (ііі) закладення підва-лин для формування фіскального простору для державних інвестицій, що має сприяти підвищенню за-йнятості та економічному зростанню. Фіскальні реформи, які стосуються видаткової частини бюдже-ту, означають започаткування пенсійних реформ і підвищення тарифів на енергоносії. До цього проце-су слід ставитися дуже уважно, щоб належним чином профінансувати програми соціальної допомоги із чітко встановленою адресністю, з метою захисту бідних від економічного спаду, і забезпечити майбут-ні реформи, переспрямувавши кошти від програм з низькою адресністю. Фіскальні реформи, які стосу-ються дохідної частини бюджету, передбачають розширення податкової бази шляхом ліквідації подат-кових пільг і усунення прогалин в податку на прибуток підприємств (таких як міжнародні договори про подвійне оподаткування). Крім того, заходи, пов’язані з дохідною частиною бюджету, дають змогу кра-ще збалансувати коригувальні заходи між громадянами і підприємствами. Ці заходи є першим кроком у процесі заощадження та перерозподілу фіскальних ресурсів із їх спрямуванням на більш продуктивне використання, яке стимулюватиме економічне зростання. Таблиця 5.1 містить детальний перелік кон-кретних заходів, які може вжити уряд, щоб виконати ці завдання.

20. Реформи у сфері започаткування бізнесу та виходу з бізнесу у короткостроковій перспек-тиві спрямовані на виконання таких завдань (і мають такий зв’язок із прискоренням зростан-ня): (і) уможливлення здорового перерозподілу ресурсів в економіці від секторів і підприємств, які занепадають, до більш життєздатних секторів і нових підприємств, що сприятиме підвищенню рів-ня зайнятості та зростанню, та (іі) усунення найсерйозніших перешкод для започаткування бізнесу та виходу з бізнесу, що дасть змогу залучити ПІІ та заохотити місцевих інвесторів, які мають необхід-


x

ні ресурси, започатковувати нові підприємства. У короткостроковій перспективі необхідно провести надійні реформи, щоб достатньою мірою активізувати процеси ліцензування, дозволів, стандартів і сертифікації. Енергійні заходи щодо започаткування бізнесу не лише сприятимуть зайнятості, а й до-поможуть розбудові впевненості в стабільності економіки та довіри до процесу реформ. У Таблиці 5.2 наведено запропоновані короткострокові заходи.

21. Завданням реабілітації банківського сектора є забезпечення стабільності, уможливлення посередництва та підготовка сектора до майбутніх шоків. Схоже, що доступ до фінансів за посеред-ництвом банківського сектора навряд чи буде перешкодою для зростання у середньостроковій пер-спективі, однак у короткостроковій перспективі економіка не може витримати ще одного року стрім-кої втрати коштів. Для забезпечення стабільності та відновлення необхідна реабілітація банківського сектора. Реформи вимагають поновлення зусиль, щоб упоратись зі спадщиною минулого та зміцнити регулювання і прозорість для відновлення довіри. Незважаючи на прогрес, досягнутий за останній рік (наприклад, запровадження процесу рекапіталізації, забезпечення органу регулювання інструмента-ми, необхідними для вирішення проблем), існують значні тиски та загрози, з якими система стикається сьогодні: можуть зрости невизнані непрацюючі кредити, поки що існує велика кількість слабких дріб-них банків, які не можуть забезпечити ефективне посередництво за умов зниження рівня національ-них заощаджень, а нагляд і регулювання не готові запобігти черговій кризі. Рекапіталізація системи з одночасним підвищенням її прозорості посідає центральне місце у процесі реабілітації. Крім цього, ре-форми у сфері регулювання та нагляду мають допомогти підвищити стійкість сектора до шоків і при цьому бути надійним джерелом фінансування для зростаючої вітчизняної економіки. Але влада пови-нна діяти швидше, оскільки вікно можливостей для реформ у цьому секторі зачиняється. Таблиця 5.3 містить перелік конкретних заходів, які може вжити уряд, щоб виконати ці завдання.

22. Ці три виклики щодо реформ є взаємопов’язаними. Без фіскальних реформ неможливе до-сягнення макроекономічної стабільності і сталого відродження, а інвестори далі остерігатимуться ризику, пов’язаного з Україною. За відсутності приватних інвестицій (які вкладаються через вихід на ринок нових підприємств), які могли б стимулювати економічне відродження, ускладниться фіскаль-на консолідація, і банки будуть змушені боротися, шукаючи можливості для надійних кредитів у ре-альному секторі. Без стабільного і належно капіталізованого банківського сектора і відновленої до-віри вкладників банки не матимуть ресурсів і можливостей для підтримки приватного підприємни-цтва. З огляду на такі взаємопов’язані проблеми у всіх цих трьох сферах реформ необхідно працюва-ти водночас; крім того, потрібно вжити рішучих заходів на випередження.

Завдання на середньострокову перспективу

23. Для забезпечення сталого зростання слід здійснити серйозніше вдосконалення інвестиційного клімату та глибші реформи фіскального й державного секторів. За високої ймовірності того, що рин-ки капіталу й надалі залишаться більш перебірливими та менш схильними до ризиків, економічне зростання України мусить спиратися на істотне підвищення продуктивності. Такі зміни можуть від-бутися лише завдяки динамічнішому процесу започаткування бізнесу та виходу з бізнесу, сильнішій конкуренції і значнішій диверсифікації та ускладненню експортного кошика України. Водночас, це завдання вимагає вирішення проблеми, пов’язаної із значним запізненням із інвестиціями в держав-ну інфраструктуру, та підвищення ефективності державних послуг (що стимулюватиме висококва-ліфіковану робочу силу) задля підтримки підвищення продуктивності та збільшення обсягу експор-ту. Це вимагатиме глибших фіскальних реформ і продовження описаного вище процесу фіскального перерозподілу ресурсів. Врешті-решт, для забезпечення сталого зростання необхідно раціоналізува-ти й реформувати державний сектор, усунувши бюрократичну тяганину, забезпечивши захист прав власності та верховенство права.

24. Реформи у сфері поліпшення інвестиційного клімату спрямовані на виконання таких за-вдань (і мають такий зв’язок із відновленням зростання): (і) усунення перешкод для започат-


xi

кування та виходу з бізнесу для того, щоб посилити конкуренцію і підвищити продуктивність; (іі) збільшення обсягу ПІІ та збереження рівня їх надходження, що сприятиме абсорбції технологій, мо-дернізації та підвищенню продуктивності, (ііі) сприяння диверсифікації та ускладненню продукції, щоб посилити стійкість українського експорту до шоків і забезпечити стійкий динамічний розвиток. За нинішніх жорстких умов надання кредитів навряд чи буде можливо і доцільно фінансувати стрім-ке збільшення внутрішнього споживання за рахунок іноземних заощаджень. Однак серйозне вдоско-налення політики, спрямоване на зміцнення інституційної бази для підприємницької діяльності та продовження процесу модернізації в ключових секторах економіки, допоможе прискорити та підтри-мувати підвищення продуктивності у середньостроковій перспективі. Таблиця 6.1 містить перелік конкретних заходів, які може вжити уряд, щоб виконати ці завдання.

25. Реформи у сфері поглиблення фіскальних реформ спрямовані на виконання таких завдань (і мають такий зв’язок із відновленням зростання): (і) створення фіскального простору для дер-жавних інвестицій з тим, щоб інфраструктура могла стабільно підтримувати зростання приватного сектора; (іі) поступове зменшення ролі державного сектора в економіці, що, відповідно, дасть змогу розширити роль приватного сектора; (ііі) підвищення ефективності і якості надання послуг населен-ню України; та (iv) забезпечення стабільності державних фінансів і соціального страхування. Табли-ця 6.2 містить перелік конкретних заходів, які може вжити уряд, щоб виконати ці завдання.

26. Реформи державного сектора спрямовані на виконання таких завдань (і мають такий зв’язок із відновленням зростання): (і) підвищення впевненості населення та інвесторів у верхо-венстві права та в економіці України; (іі) стале залучення ПІІ, яке може допомогти модернізувати еко-номіку, на відміну від короткострокових вкладень в пошуках високих рент; (ііі) зменшення бюрокра-тичної тяганини, зловживань і корупції в регуляторних і контролюючих органах, які завдають шко-ди інвестиціям і зростанню приватного сектора. Для вдосконалення управління, зміцнення довіри інвесторів та населення необхідне реформування державного сектора та здійснення інституційних реформ. Бюрократизм, обтяжливе регулювання, звинувачення в корупції та зловживаннях, не забез-печена реалізація майнових прав, відчуття слабкого верховенства права, слабке управління держав-ними підприємствами та обмежена підзвітність є серйозними проблемами, що перешкоджають пер-спективам України стати місцем, привабливим для довгострокових інвестицій. Вирішення цих про-блем вимагає радикальних реформ у способі взаємодії держави з підприємцями та з населенням: змі-на ролі держави від контролера до помічника у розвитку ринків та підвищенні добробуту. Таблиця 6.3 містить перелік конкретних заходів, які може вжити уряд, щоб виконати ці завдання.

27. Реформи державного сектора тісно пов’язані з поліпшенням інвестиційного клімату і фіс-кальними реформами. Реформування державного сектора потребуватиме програми реформ дер-жавного управління, яка передбачатиме скорочення надто численних органів державного контролю та зайвих функцій у самому уряді та яку слід здійснити паралельно з поліпшенням інвестиційного клімату та регуляторною реформою. Вирішення проблеми надмірної зайнятості в державному сек-торі повинно проводитися водночас із проведенням фіскальних реформ у сфері соціальних послуг, як-от реформ, пов’язаних з оптимізацією у сферах охорони здоров’я та освіти. Ці реформи вимагати-муть радикального підвищення прозорості, управління та стимулів для державних підприємств із паралельним проведенням реформування управління фіскальною та державною фінансовою систе-мами. Серйозного реформування вимагатиме судова система, щоб можна було забезпечити однакові правила гри. Від цих реформ значною мірою залежить стале збільшення ПІІ у середньостроковій пер-спективі від країн, які можуть допомогти Україні розпочати диверсифікацію та ускладнення експорт-ної продукції. Реформи в державному секторі є складними. Для їх реалізації найвище керівництво по-винно взяти на себе управління цим процесом.


1

1. СТРАТЕГІЧНИЙ ВИБІР: УКРАЇНА У ЦЕНТРІ ЗМІН

ЧИ ЗУПИНИЛАСЯ НА ПЕРЕХРЕСТІ ДОРІГ?1.1 Баланс сил у світовій економіці зміщується в бік ринків, що розвиваються. Глобальна економіч-на та фінансова криза 2007-2009 років посилила цю тенденцію. За таких обставин Україна має вели-кі шанси отримати користь від наступної фази глобалізації, зважаючи на своє виграшне розташуван-ня, багаті природні ресурси та кваліфіковану і низькооплачувану робочу силу. Україна може опинити-ся у центрі змін і стати потужною державою Східної Європи. Однак, як показано в цьому звіті, Украї-на потребує глибоких структурних реформ, які дадуть змогу реалізувати її потенціал повною мірою. Крім того, вона потребує стратегічного мислення та керівництва, щоб уникнути розрахованої на ко-роткі строки політики, яка була характерна для України протягом останніх п’яти років. Рішення, які приймають провідні підприємці та політики щодо розвитку, можуть визначити різницю між тим, чи Україна далі зволікатиме на периферії старої Європи, чи стане країною, яка зазнає збалансованої мо-дернізації у рамках глобальної економіки.

Цикли економічного зростання і спаду та їхні економічні рушійні сили

1.2 Упродовж 2001-2008 років середнє значення темпів зростання ВВП в Україні становило 7% на рік. Однак у 2009 році ВВП різко скоротився; це падіння склало 15%, і в доларовому обчисленні ВВП України нині знову такий, як наприкінці 2005 року. Чому країна переживає такий глибокий спад піс-ля багатьох років високих темпів зростання? Відповіддю є ціла низка чинників, які вивчаються в цьо-му звіті.

1.3 Економічне зростання України було зумовлене надзвичайно сприятливими зовнішніми обста-винами. Упродовж періоду економічного зростання умови торгівлі для України разюче нагадували умови торгівлі країн, що добувають нафту. Таке поліпшення умов торгівлі, причиною якого було ста-ле зростання цін на сталь та продукцію хімічної промисловості, а в 2007-2008 роках – і на сільськогос-подарські продукти, призвело до того, що реальні доходи зростали швидшими темпами, ніж продук-тивність. Коли почалася криза глобальної економіки, ціни на сировину стрімко знизилися, і додатне сальдо торговельного балансу України змінилося від’ємним; при цьому попит на експортну продук-цію також різко скоротився. У 2009 році доходи від експорту зменшилися приблизно на 45%.

1.4 Україна із запізненням приєдналася до поясу “зближення” фінансів у Східній Європі. У якості прикордонного ринку Україна користувалася напливом великого обсягу ПІІ та банківських креди-тів, значну частину яких було вкладено в сектори товарів для внутрішнього споживання, і це пояс-нювалося очікуваннями на неминуче зближення з рештою Європи, як це сталося раніше з країнами – новими членами ЄС. Це ще більше стимулювало споживання, незважаючи на те, що рахунок поточ-них операцій України змістився від значного додатного сальдо – 11% ВВП у 2003 році – до від’ємного сальдо у розмірі 7% ВВП у 2008 році. Регулювання фінансового ринку України виявилося неспромож-ним адекватно реагувати на таке зростання. Банківський нагляд не відповідав потребам, так само, як і практики роботи з кредитними ризиками в комерційних банках. Раптове припинення зовнішнього фінансування виявило основні кредитні ризики; ризики, пов’язані зі співвідношенням власного і по-зикового капіталу; ризики, пов’язані зі строками погашення кредитів та з валютним курсом.


2

1.5 Внутрішній ринок України страждає від браку конкуренції, а отже від браку тиску щодо іннова-цій. За сприятливих зовнішніх умов і низьких показників виходу на ринок місцевих підприємств про-тягом періоду економічного зростання не було стимулів до контролю за вартістю та до запроваджен-ня інноваційних продуктів і процесів. Крім того, як достатньо технологічно розвинута країна, Украї-на також втрачала у процесі абсорбції технологій, що є ключовою сходинкою до запровадження інно-вацій. Натомість українські підприємства витратили багато своєї енергії на придбання активів та по-будову великих корпоративних імперій, не приділяючи при цьому особливої уваги стратегічній меті. У багатьох випадках конкурентні бар’єри зумовлені державним регулюванням і правоохоронними заходами. Підприємства, які вже працювали на ринку, та державні чиновники вступали в таємну змо-ву, ускладнюючи вихід на ринок нових підприємств і ділячи між собою відповідну ренту. Однак від-сутність конкуренції є основною причиною низької продуктивності в економіці України та, відповід-но, найбільшим бар’єром для подальшого зростання.

1.6 Висновки щодо перспектив економічного зростання України на найближче десятиріччя є оче-видними. Для того, щоб надолужити втрачене, Україні слід підвищити темпи зростання продуктив-ності. Стара модель зростання на основі споживання, стимульованого зовнішнім фінансуванням, вже себе вичерпала. Фінансова система України і надалі протягом певного часу продовжуватиме скоро-чувати частку боргового фінансування і, коли кредитування відновиться, воно буде доступним лише для компаній з надійними перспективами продажів, які випливатимуть з їхньої конкурентоспро-можності на міжнародних ринках. Ринки сировини повільно відновлюються, однак, навіть у своїй традиційно сильній сфері – виробництві сталі – Україна зіткнеться з ціновими тисками, оскільки інші ринки, що розвиваються, розширили свої потужності, а Україна втратила свою перевагу, пов’язану з дешевими енергоносіями.

1.7 Глибина падіння може дати підстави для висновку про те, що докризовій моделі економічного зростання України була властива внутрішня нестабільність. Водночас, важливо визнати, що Україна, так само, як і решта країн Європи, зазнала важкого зовнішнього шоку. Різна чутливість різних країн до цього шоку дає підстави зробити висновок, що існували межі, до яких відповідна політика могла запобігти розгортанню кризи в усій повноті (див. World Bank’s Turmoil at Twenty report, 2009). Однак, як показано в цьому звіті, політика відіграватиме вирішальну роль у визначенні форми, в якій відбу-ватиметься відродження, та у виборі майбутнього шляху зростання.

Політична економія зростання і спаду

1.8 Україна виграє від гострої політичної конкуренції в демократичній системі. Останніми роками в Україні відбувалася запекла боротьба за політичну владу. При цьому політики не можуть утрима-тися від популістської політики, яка передбачає надання виборцям короткотермінових фінансових виплат, таких як пенсії та субсидії, щоб здобути підтримку на частих виборах. Політики практично не відчувають реального тиску щодо підвищення підзвітності і поліпшення державного управління, оскільки спрацьовує популістська політика. Наслідком є політична рівновага, що характеризується низькими очікуваннями; при цьому корисливі інтереси залишаються захищеними, а багато розум-них реформаторських пропозицій пропадають через їхню начебто непопулярність. У докризовий пе-ріод це також призводило до різкого збільшення видатків та структурних фіскальних дефіцитів, од-нак вони маскувалися швидким економічним зростанням.

1.9 Зовнішні чинники не змогли допомогти Україні вийти з її стану рівноваги, яка характеризуєть-ся низькими очікуваннями. Відсутність перспективи членства в ЄС позбавила країну міцного стиму-лу до реформування, одного із чинників, які сприяли поглибленню інституційних і структурних ре-


3

форм у країнах Східної Європи. У порівнянні з іншими країнами Співдружності незалежних держав Україна не була винятком у боротьбі із поглибленням реформ. Із успадкованим слабким державним управлінням важко упоратися навіть рішучому політичному керівництву. До того ж, слід пам’ятати, що Україна, попри всю нестабільність, забезпечила дуже відчутне поліпшення рівня життя протягом періоду між 2005 і 2008 роками. Навіщо запроваджувати реформи, якщо життя стає кращим? Ще у ве-ресні 2008 року багато українських коментаторів заспокоювали знервованих інвесторів, запевняю-чи, що економіка України та її фінансові ринки є невразливими до політичної нестабільності.

Кінець популізму та неминучість фіскального коригування

1.10 Криза повністю змінила цю ситуацію. Вона спустошила фіскальні скрині і різко зменшила мож-ливості для соціальних виплат, які б заспокоювали виборців. Консолідований фіскальний дефіцит (включаючи дефіцит компанії “Нафтогаз України”) у 2009 році досягнув 8,7% ВВП, а державний борг збільшився від 10% ВВП у докризовий час до 35% ВВП у 2009 році. За відсутності серйозного фіскаль-ного коригування стабільності державних фінансів досягти неможливо. Необхідного фіскального ко-ригування не можна буде здійснити, не зменшуючи державних трансфертів: у прихованій формі, ско-рочуючи субсидії на енергоносії та комунальні послуги, та у явній формі, шляхом реформування роз-дутої пенсійної системи. Від цих коригувань постраждає середній виборець, і лідери усіх політичних партій опиралися їх впровадженню. Попри це, фіскальні коригування є головною частиною всіх стра-тегій виведення України з кризи. Вони дуже важливі, оскільки безпосередньо впливають на довіру ін-весторів і на вартість капіталу, а отже тим самим підтримують швидкість і стабільність відновлення у приватному секторі. Для середнього українського домогосподарства неспроможність провести фіс-кальне коригування може виявитися значно дорожчою від належно здійсненого коригування надмір-них державних видатків на споживання, оскільки макроекономічна нестабільність з неминучими не-гативними наслідками для зайнятості призведе до зниження реальних доходів. Таке коригування не завдасть шкоди бідним і уразливим групам населення у разі, якщо буде підвищено рівень адресності соціальних трансфертів і повною мірою використано можливості щодо одержання фіскальних заоща-джень шляхом урізання неефективних субсидій і усунення прогалин у податковій системі.

1.11 Криза створює також можливості для укладення нового соціального договору між громадяна-ми і державою. Українців не задовольняє якість надаваних державою послуг (LITS 2007). Роки недо-статніх капіталовкладень у державну інфраструктуру призвели до її руйнування. Україна витрачає на інвестиції в державний сектор менш, ніж 2% ВВП, що складає близько чверті від відповідних сум у країнах Азії, які здійснюють динамічний перехід до ринкової економіки, як вказано в Огляді дер-жавних фінансів в Україні – I, 2006 р. (ОДФ-І). Газопроводи з витоками газу, зношені системи центра-лізованого теплопостачання та міжміські автошляхи з численними ямами та поганою сигналізацією становлять серйозні ризики для здоров’я і безпеки людей. Показники здоров’я та демографічні по-казники є низькими навіть за стандартами країн з середнім рівнем доходів. І хоча українські учні та студенти все ще демонструють непогані результати в математиці та природничих науках, з’явилися розриви у знаннях і вміннях як для професіоналів найвищого рівня у фінансовій і юридичній сферах, так і для кваліфікованих робітників. Зміщення наголосу у фіскальних і політичних зусиллях уряду, які спрямовані на поліпшення якості наданих державою послуг, може допомогти відновити довіру до держави та забезпечити підтримку необхідних скорочень у поточному споживанні.

Середньостроковий стратегічний вибір для України: переорієнтувати державні фінанси, поліпшити інвестиційний клімат та подолати зрощення бізнесу з політичною владою за допомогою реформування державного сектора


4

1.12 Майже через 20 років після проголошення Україною незалежності перед її економікою все ще стоїть завдання досягти того рівня доходу, що вона мала за радянських часів. Україна досягла зна-чних успіхів у консолідації держави, створенні базових інституцій демократії та ринкової економіки. Проте, якщо озирнутися на два перші десятиліття переходу до ринкової економіки, то складається таке загальне враження, що країна залишається в значно гіршій ситуації, ніж можна було б очікува-ти, зважаючи на її потенціал. Те, що протягом наступних десятиліть можна буде реалізувати цей по-тенціал і перетворити Україну на сильну європейську державу, якою вона могла б бути, залежить від того, яку відповідь дадуть її політичні лідери на три ключові виклики.

1.13 Переорієнтування державних фінансів: чи вистачить керівникам України мужності запропону-вати своїм громадянам новий соціальний договір? Чи вони підтримають ефективніше управління, більш відповідальний фіскальний менеджмент, інвестиції в державну інфраструктуру та надані дер-жавою послуги, або ж далі будуть користуватися популізмом, залежно від економічного зростання і спаду? Україна має шанс протягом найближчих 2-3 років збалансувати свої державні фінанси та роз-будувати фундамент для більш ефективної, підзвітної та соціально відповідальної держави. Існують великі можливості для підвищення ефективності, що дасть змогу підвищити якість послуг, надаючи, водночас, цільову допомогу найбільш уразливим групам населення. У поєднанні з реформою подат-кової політики та адміністрування, яка зможе усунути прогалини, підвищити справедливість і змен-шити можливості для дискреційних рішень, можна буде істотно підвищити податкову дисципліну, а це сформує базу для зниження у середньостроковій перспективі податкового тягаря на капітал і ро-бочу силу та стимулюватиме тим самим інвестиції і підвищення рівня зайнятості. Це забезпечить та-кож фіскальний простір, потрібний для збільшення інвестицій у вкрай необхідну державну інфра-структуру. Однак ці інвестиції не будуть ефективними з погляду видатків, якщо Україна не ухвалить і не запровадить сучасного законодавства про державні закупівлі та не забезпечить подальшого вдо-сконалення управління державними фінансами.

1.14 Поліпшення інвестиційного клімату: чи керівники України намагатимуться зробити її конку-рентоспроможною на світових ринках? У 2010 році економічна політика України опинилася на роз-доріжжі. Для реалізації свого потенціалу Україні слід спростити започаткування нового бізнесу, по-легшуючи наявний бюрократичний тягар. Необхідно залучити прямі іноземні інвестиції, які прино-сять нові технології та “ноу-хау”, встановивши чіткі та стабільні правила і забезпечивши їх виконан-ня. Україна змушена використати конкурентний тиск, модернізацію промисловості та, врешті-решт, інновації. Крім того, вона повинна швидко просуватися в глобальній інтеграції торгівлі, виходячи, зокрема, на нові ринки зі своєю продукцією. Лише тоді Україна зможе диверсифікувати економіку, підвищити рівень складності експорту та здійснити трансформацію його структури, завдяки чому вона зможе досягти вищої сходинки в розподілі доходів. Однак досі не ясно, чи потужні місцеві кла-нові інтереси у бізнесі дадуть змогу здійснити реформи, які сприятимуть виходу на ринок нових під-приємств і посиленню конкуренції. Переговори з ЄС щодо поглибленої та розширеної угоди про зону вільної торгівлі йдуть повільніше, ніж на це спершу сподівалися, тоді як обіцянки доступу до ринку Європейського Союзу стали тихішими з огляду на перспективу низьких темпів зростання в Європі.

1.15 Косметичні зміни не дадуть результатів. У цьому зв’язку лакмусовим папірцем справжніх намі-рів влади стане початок заходів з ґрунтовної дерегуляції. Підприємства в Україні стикаються з над-звичайно заплутаною системою законів і нормативних актів, дозволів, ліцензій, стандартів, вимог щодо сертифікації і правових перешкод для укладення приватних контрактів і їх виконання. Значна їх кількість не слугує державним інтересам, а була розроблена радше для того, щоб армія інспекторів могла виявити недоліки, зібрати штрафи або хабарі і годувати велику армію бюрократів. Регулятор-ний податок на діючі підприємства є чималим, однак його компенсують великі маржі, зумовлені від-


5

сутністю конкуренції. Криза призвела до збільшення тягаря цього податку і, разом з цим, до підтрим-ки підприємцями реформ, орієнтованих на дерегуляцію. Це дає українським керівникам шанс, якого не можна упустити.

1.16 Україна мусить також встановити прозоре та незалежне регулювання фінансового ринку. До-ступ до фінансів за посередництвом банківського сектора не був перешкодою для зростання у докри-зовий період, але він має надзвичайно важливе значення для надання поштовху відновленню еконо-міки. Влада вжила заходів, реагуючи на розгортання кризи у 2009 році, що дало змогу зберегти осно-вну частину банківської системи. Однак фінансовий сектор залишається слабким. У майбутньому в Україні необхідно встановити прозоре регулювання для банків та всього фінансового сектора, яке ха-рактеризуватиметься однаковим ставленням до всіх учасників і базуватиметься на законах. Дані про власників банків і розкриття фінансової інформації має бути прозорим. Реформування фінансового ринку можуть здійснювати лише незалежні центральний банк та регулятори, які не вплутані в жо-ден конфлікт інтересів. Інші ринки, що розвиваються, зробили такий вибір під час останньої фінан-сової кризи наприкінці минулого десятиліття. З кризи 2007-2009 років вони вийшли сильнішими, і довіра до них зросла. Україні слід зробити вибір: чи хоче вона забезпечити стійкість до майбутніх шо-ків чи вживати хаотичних заходів до наступного краху.

1.17 Подолання зрощення бізнесу з політичною владою за допомогою реформування державного сек-тора: Чи керівники України матимуть мужність зруйнувати владу кланових інтересів, які охоплю-ють всю державу, і надавати кращі державні послуги та стимулювати справжню конкуренцію в приватному секторі? Для цього необхідно здійснити зміну в парадигмі: від бюрократичної держави-контролера, яка непрозоро втручається в економіку, щоб отримувати ренту від підприємств і грома-дян, до державного сектора, який сприяє функціонуванню ринку та надає базові послуги. Це вимага-тиме рішучої зміни у підходах до взаємодії державного сектора та всіх його органів з підприємствами та громадянами.

1.18 Для того, щоб подолати зрощення бізнесу з політичною владою, необхідно реалізувати глибокі інституційні реформи, найважливішими з яких є: (i) реформування судової системи і загалом право-вої системи; (ii) реформування державного управління; (ііі) реформування органів, які здійснюють нагляд, та (iv) посилення прозорості та підзвітності інституцій. Міжнародний досвід свідчить про те, що глибші інституційні реформи такого роду є складними та політично незручними. Вони вимагати-муть рішучого керівництва та швидких і результативних перемог, не в останню чергу через те, що та-кий зовнішній якір, як вступ до ЄС, наразі відсутній. Однак, користь від таких реформ велика: приват-ні, місцеві та іноземні інвестори позитивно реагуватимуть на сигнали, які вказуватимуть на поліп-шення управління, і, завдяки зумовленій ним технічній модернізації, буде створено нові робочі місця і можливості для бізнесу. Політики, які матимуть мужність підтримати ці реформи, можуть отримати гідну нагороду.

1.19 Отож, вибір, який потрібно зробити українським лідерам, матиме далекосяжні наслідки. Розви-ток України з часу проголошення незалежності в 1991 році характеризувався тривалими періодами хаотичних рухів із періодичними ривками вперед – найзначніший з яких мав місце після останньої регіональної кризи 2000-2001 років. Через десять років Україна знову має можливість зробити рішу-чий крок уперед, і від українських керівників залежить, чи вони нею скористаються.

1.20 У цьому звіті зроблено ґрунтовну діагностику економіки України з метою оцінки чинників, які стимулювали зростання протягом останнього десятиліття, та визначення перешкод на шляху до еко-номічного відродження і забезпечення майбутнього сталого зростання. Для цього економіка вивча-


6

лася під різними кутами та із застосуванням різних методологій. По-перше, проведено широкий ма-кроекономічний аналіз джерел зростання останніх років (Глава 2, розділ A). По-друге, проаналізова-но показники продуктивності та інвестицій на агрегованій основі (Глава 2, розділ B). По-третє, здій-снено діагностику зростання з паралельним виявленням перешкод для одержання економічних при-бутків (Глава 2, розділ C). По-четверте, розглядаються ключові підсектори реальної економіки (Гла-ва 3). По-п’яте, здійснено глибший аналіз з метою оцінки мікроекономічних підвалин зростання з ви-користанням даних про підприємства, торгівлю та інші мікроекономічні дані (Глава 4). Врешті-решт, виконаний аналіз дав змогу виділити загальні загрози та перешкоди для зростання, і було запропо-новано стратегію реформ із визначенням їх черговості та пріоритетності, яка допоможе Україні в по-вному обсязі реалізувати її потенціал зростання (Глави 4 і 6).


7

2. ОБ’ЄКТИВНЕ РОЗУМІННЯ СИТУАЦІЇ В УКРАЇНІ

2.1 У цьому розділі наведено оцінку макроекономічних рушійних сил зростання в Україні протя-гом останніх років та аналіз потенційних перешкод для сталого економічного відродження. Спершу розглядаються внутрішні та зовнішні макроекономічні чинники, які сприяли зростанню протягом 2001-2008 років, спаду в 2009 році, та значення макроекономічної політики для подальшого зростан-ня. Далі наведено аналіз зростання на основі розрахунків на агрегованому рівні та, врешті-решт, опи-сано загальну діагностику зростання, яка дала змогу визначити перешкоди для зростання.

A. МАКРОЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА: ЗРОСТАННЯ І СПАД2.2 Україна характеризувалася середніми показниками зростання у регіоні, що динамічно розвивався між 2000 і 2008 роками. Після того, як економічні показники досягли в 1999 році, піс-ля російської кризи, свого найнижчого значення, зростання реального ВВП становило в середньому 7% протягом періоду між 2000 і 2008 роками, що є дещо вищим значенням від середнього для регіо-ну Європи та Центральної Азії (ЄЦА)4, що дорівнювало 6,4%, проте нижчим від відповідного значен-ня для групи країн Співдружності незалежних держав (СНД), яке складало в середньому 7,5% (Рис. 2.1a).5 Однак показники зростання виглядають менш вражаючими, якщо врахувати низьку базу по-рівняння після глибокого і тривалого економічного спаду в Україні в 1990-і роки (Рис.2.1b). Україна характеризувалася зростанням, так само, як інші країни регіону, однак не наблизилася за рівнем до-ходів до країн – нових членів ЄС.

Рис. 2.1a: Середні темпи зростання в країнах ЄЦА (2000-2008 рр.), %

Рис. 2.1b: Зміни обсягу виробництва в окремих країнах з перехідною економікою,

1991=100

02468

1012141618

Азе

рбай

дж

анТу

ркм

еніс

тан

Вір

мен

іяК

азах

стан

Тад

жи

кіст

анБ

ілор

усь

СНД

Лат

вія

Ли

тва

Груз

іяЕс

тоні

яУк

раїн

аРо

сія

Регі

он Є

ЦА

Узбе

кіст

анМ

олд

ова

Алб

анія

Слов

аччи

наРу

мун

іяБ

олга

рія

Бос

нія

і Гер

цег

овин

аК

ирг

изі

яЦ

Є і

Бал

тія

Туре

ччи

наСл

овен

іяХо

рват

іяЧ

ехія

Пол

ьща

Угор

щи

наМ

акед

онія

Середні темпи зростання 2000-2008

0

50

100

150

200

250

1991

1993

1995

1997

1999

2001

2003

2005

2007

УкраїнаРосіяБілорусьПольщаЄЦА

Джерело: Світовий банк, МВФ, розрахунки працівників Світового банку.

4 Регіон ЄЦА охоплює такі країни: Албанія, Вірменія, Азербайджан, Білорусія, Боснія та Герцеговина, Болгарія, Хорватія, Чеська Республіка, Естонія, Грузія, Угорщина, Косово, Киргизька Республіка, Латвія, Литва, Колишня Югославська Респу-бліка Македонія, Молдова, Чорногорія, Польща, Румунія, Російська Федерація, Сербія, Республіка Словаччина, Словенія, Таджикистан, Туреччина, Туркменістан, Україна та Узбекистан.

5 До СНД відносяться більшість республік колишнього Радянського Союзу, за винятком країн Балтії.


8

2.3 Зростання допомогло істотно зменшити бідність, незважаючи на те, що цю позитивну тен-денцію перервав економічний спад. Частка бідного населення постійно знижувалася – від 47% у 2002 році до лише 12,3% у 2007 році, при цьому використовувалася межа бідності, рівна 5 доларам США за паритетом купівельної спроможності (Рис. 2.2b). Основним чинником зменшення бідності було швидке зростання реальної заробітної плати в економіці (включаючи істотні щорічні підвищен-ня заробітної плати в державному секторі). Зниженню рівня бідності сприяло також збільшення соці-альних трансфертів, яке спостерігалося, починаючи з 2004 року. За оцінками, внаслідок економічного спаду, частка бідного населення зросла до більш, ніж 16% у 2009 році, приблизно до рівня 2006 року. Криза досягала населення через різні канали, зокрема, відбулися зміни на ринку праці та реальної за-робітної плати, внаслідок коригування валютного курсу зросли витрати на обслуговування боргу для домогосподарств. На зміни в заробітній платі та на ринку праці припадає близько 80% загальних на-слідків кризи, хоча й частка збільшення витрат на обслуговування боргу (зумовлене зміною валют-ного курсу) також значна й становить 12% (у Додатку 2.1 наводиться детальний аналіз). Україна має масштабну систему соціальних платежів і трансфертів, включаючи трансферти, не пов’язані зі спла-тою внесків, та систему соціального забезпечення, яка дещо полегшує становище бідних. Однак рівень адресності систем соціального забезпечення можна підвищити, що дасть змогу пом’якшувати для бід-ніших і більш уразливих домогосподарств шоки та наслідки, зумовлені реформами.

Рис. 2.2a: Валовий національний дохід на душу населення та динаміка зростання кількості

населення (1992-2009)

Рис. 2.2b: ВВП та динаміка бідності

(1992-2009)

-1.2

-1

-0.8

-0.6

-0.4

-0.2

0

0.2

0.4

0

500

1000

1500

2000

2500

3000

3500

1992

1993

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

ВНД на душу населення, Атлас-метод (ліва шкала)

Зростання кількості населення, процент (права шкала)

05101520253035404550

0

20

40

60

80

100

120

1992

1993

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

Ріве

нь

бід

но

сті$

5.0

до

лар

ів н

а д

ень

Реал

ьний

ВВП

, інд

екс:

199

2=10

0

Реальний ВВП, iндекс: 1992=100 бідність $5 на день

ВВП та бідність

Джерело: Держкомстат, Обстеження умов життя домогосподарств, розрахунки працівників Світового банку.

2.4 Хоча в період між 2000 і 2008 роками було реалізовано деякі позитивні реформи, зростан-ня, яке спостерігалося протягом цього періоду, було зумовлене головним чином зовнішніми і (певною мірою) тимчасовими чинниками. Відновлення економіки України почалося від низької бази, оскільки до 1999 року ВВП знизився до рівня, який був більш, ніж удвічі нижчим доперехідного рівня. Російська фінансова криза 1998 року (яка серйозно вплинула на Україну) зумовила корекцію реального обмінного курсу, що, разом із початковими заходами, спрямованими на фіскальну та фі-нансову стабілізацію і реформи, стало поштовхом для зростання на початку 2000-х років. Після 2003 року Україна скористалася з постійного поліпшення умов торгівлі за умов зростання попиту на екс-портну продукцію (див. Таблицю 2.1) (і, що важливо, в час зростання великого сусіда – Росії), що спри-яло зростанню секторів, які виробляли експортну продукцію. Протягом цього періоду – особливо до 2006 року – значні надлишкові виробничі потужності допомогли без значних інвестицій збільшити


9

виробництво. Хоча приплив капіталу і ПІІ почав зростати на початку цього десятиліття, він стрімко зріс після 2005 року завдяки високоліквідним міжнародним ринкам капіталу, очікуванням на підви-щення ефективності управління і поліпшення захисту прав власності після так званої “Помаранчевої революції” (навіть незважаючи на те, що закони й інституції істотно не поліпшилися), і перспекти-вам, які відкривав великий внутрішній ринок. Велика частина зовнішніх вливань капіталу спрямову-валася в банківський сектор, який зростав, надаючи кредити економіці (у тому числі споживчі креди-ти) рекордними темпами.

Таблиця 2.1: Ключові макроекономічні показники, 2000-09

2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009

Реальний ВВП (відсоток зміни) 9,2 5,2 9,6 12,1 2,7 7,3 7,9 2,3 -15,1

Реальне промислове виробництво (відсоток зміни) 14,2 7,0 15,8 12,5 3,1 6,2 10,2 -3,1 -21,9

Індекс споживчих цін, сер. за період (відсоток зміни) 12,0 0,8 5,2 9,0 13,5 9,1 12,8 25,2 15,9

Індекс споживчих цін, кін. періоду (відсоток зміни) 6,1 -0,6 8,2 12,3 10,3 11,6 16,6 22,3 12,3

Обмінний курс, грн./дол. США, сер. за період 5,4 5,3 5,3 5,3 5,1 5,1 5,1 5,3 8,1*

Сальдо рахунку поточних операцій (відсоток ВВП) 3,7 7,5 5,8 10,6 2,9 -1,5 -3,7 -7,1 -1,6

Міжнародні резерви (млрд. дол. США) 3,1 4,4 6,9 9,7 19,4 22,4 32,5 31,5 26,5

Чисті ПІІ (млрд. дол. США) 0,8 0,7 1,4 1,7 7,5 5,7 9,2 9,9 4,7

Фіскальний баланс (відсоток ВВП) -1,6 0,5 -0,9 -4,4 -2,3 -1,4 -2,0 -3,2 8,7

Державний і гарантований державою борг (відсоток ВВП) 38,6 36,5 29,0 24,7 17,7 14,8 12,4 20,1 34,7

Пам’ятка:

Номінальний ВВП (млрд. дол. США) 38,0 42,4 50,1 64,9 86,2 107,8 142,7 180,2 113,5

Валовий національний дохід на душу населення (дол. США, метод Атлас) 720 780 970 1260 1520 1960 2560 3140 2810

* ринковий обмінний курс

Джерела: Держкомстат; НБУ; МВФ; розрахунки працівників Світового банку.

2.5 Структура економічного зростання протягом останнього десятиріччя різко змінилася. Тут можна чітко розрізнити два періоди. Упродовж періоду між 2000 і 2004 роками основною рушійною силою економічного зростання був реальний експорт. У період між 2005 і 2008 роками зростання ви-значалося вже не експортом, а, передусім, споживанням, оскільки внесок експорту в зростання став від’ємним, а частка приватного споживання зросла вдвічі (Рисунок 2.3a). Фіскальна експансія і швид-ке збільшення обсягу кредитів, наданих комерційними банками, були головними чинниками збіль-шення внутрішнього попиту. Експансіоністська фіскальна політика та політика щодо доходів приве-ли до підвищення заробітної плати в державному і приватному секторах і трансфертів населенню (головним чином, пенсій). Іноземні заощадження за посередництвом банківської системи сприяли купівлі домогосподарствами споживчих товарів тривалого користування та житла. Це призвело до додаткового тиску на рахунок поточних операцій платіжного балансу та цінову стабільність. До того ж, оскільки зростання заробітної плати протягом кількох (докризових) років поспіль випереджало


10

зростання продуктивності праці, ще у докризовий період наростала занепокоєність щодо стабільнос-ті та тиску на українську модель економічного зростання (Рисунок 2.3b).6

Рис.2.3a: Структура зростання з розподілом

за видатками, 2000-2009 рр.

Рис.2.3b: Зростання реальної заробітної плати та зростання ВВП на душу населення як замінника продуктивності праці (1996-2009)

-80%

-60%

-40%

-20%

0%

20%

40%

60%

80%

2000-2004 2005-2008 2009

імпорт

експорт

фіксованіінвестиції

державнеспоживання

приватнеспоживання

0

50

100

150

200

250

300 Реальна заробітна плата, індексРеальний ВВП на душунаселення, індекс

Джерело: Держкомстат, розрахунки працівників Світового банку.

2.6 З посиленням кризи економіка України в 2009 році скоротилася на 15%; при цьому вияви-лися її основні макроекономічні та структурні уразливі місця. До таких слабких місць належать, зокрема: (i) проблемна структура строків погашення швидко зростаючого зовнішнього боргу при-ватного сектора; (ii) уразливість банківського сектора, яка пов’язана зі швидким зростанням кре-дитів і посилена переважно зовнішньою природою фінансування і слабким регулюванням і контр-олем; (iii) нестабільні умови торгівлі і відсутність диверсифікації у зовнішньому попиті (експорт пов’язаний головним чином зі сталлю та продукцією важкої промисловості, а імпорт – з газом), (iv) експансіоністська фіскальна політика за проблемної структури бюджетних видатків і надходжень; (v) низький рівень конкуренції та спроможності диверсифікувати продукцію з вищим рівнем дода-ної вартості; та (vi) обтяжливе регуляторне середовище та велика державна частка в економіці, яка гальмує розвиток приватного сектора.

Зростання без значних реформ?

2.7 Для кращого розуміння періоду економічного зростання, який тривав між 2000 роком і серед-иною 2008 року, та стрімкого падіння в 2009 році, у цьому звіті вивчаються основні зовнішні та вну-трішні макроекономічні чинники, які впливають на вказану динаміку.

Умови торгівлі

2.8 Економіка України більше виграла від істотних позитивних змін в умовах торгівлі, ніж більшість інших країн. Зміни в умовах торгівлі були позитивними щороку протягом періоду між 2002 і 2008 роками, і їх поліпшення складало в середньому 6% на рік. Показники умов торгівлі були надзвичайно високими протягом 2005-2008 років і становили в середньому 9% (Рис. 2.4a). Загалом

6 Див. програмний документ Світового банку, який стосується Позики на підтримку політики розвитку II (2007); Огляд державних фінансів I (2006).


11

протягом періоду між 2001 і 2008 роками умови торгівлі поліпшилися на 50% (до зниження у 2009 році на 11%). Схоже, що економіка України більшою мірою виграла від істотних змін умов торгів-лі на краще, ніж переважна кількість країн. Між 2001 і 2009 роками у розвинених країнах та країнах Центральної Європи зміни умов торгівлі у середньому були нульовими, а в країнах, що розвивають-ся, умови, пов’язані із зовнішніми цінами, поліпшилися приблизно на 15%, тоді як відносні зовнішні ціни для України поліпшилися на 34%. (Рис. 2.4b). Розуміння основних чинників, які впливали на ці безпрецедентні відносні ціни, є важливим для оцінки майбутніх перспектив зростання.

Рис. 2.4a: Умови торгівлі, 2001-2009, зміна у %

Рис. 2.4b: Динаміка умов торгівлі, 2001-2009 рр., кумулятивно

-15

-10

-5

0

5

10

15

2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009

Зміна умов торгівлі, р/р

0.8

0.9

1

1.1

1.2

1.3

1.4

1.5

1.6

2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009

Центральна та Східна Європа

Нові та перехідні економіки

Розвинуті економіки

Україна

Джерело: Держкомстат, Comtrade, розрахунки працівників Світового банку.

2.9 Два основні чинники вплинули на швидке підвищення експортних цін. По-перше, Украї-на експортувала порівняно більшу кількість товарів, світові ціни на які стрімко зростали. По-друге, Україна виграла від скорочення різниці середніх експортних цін її експортної продукції порівняно з провідними експортерами розвинутих країн (Рис.2.5a). Експортні ціни на товари, які є об’єктом глобальної торгівлі, зросли протягом періоду між 2001 і 2006 роками на 33%. Водночас, експортні ціни на товари з основного набору (“кошика”) експорту України7, вироблені провідними світовими експортерами з числа розвинутих у технологічному плані країн8 (так званих країн “технологічної межі”), зросли на 91%. Однак фактичні експортні ціни на українські товари, що належали до того са-мого кошика, зросли протягом періоду 2001-2006 років на 125%, зумовлюючи більше, ніж 30 п.п. (або чверть) загального швидкого зростання цін. Скорочення різниці в середніх експортних цінах можна пояснити сукупною дією (a) практики зниження українськими підприємствами трансфертного ціно-утворення під час експортних операцій; та (b) вдосконалення маркетингу, постачання або інших за-ходів, пов’язаних з поліпшенням продукції.

2.10 Усунення решти відмінностей в середніх експортних цінах з країнами “технологічної межі” буде для України дедалі складнішим. У 2006 році експортні ціни України все ще були приблизно на 30% нижчими від експортних цін США, ЄС та Японії (передових виробників) та приблизно на 10% нижчими, ніж експортні ціни Бразилії, Росії та Туреччини, але приблизно на 15% вищими від експорт-них цін Китаю (Рис. 2.5b). Однак рух угору ціновими сходинками корелює з рівнем економічного роз-

7 Сорок чотири найдорожчих за вартістю (що виражається 6-значними цифрами) товарів (COMTRADE, класифікація HS1996), на яких припадає 53% українського експорту в 2006 році. Вони охоплюють всі товари, вартість експорту яких перевищує 200 млн. дол. США, та найбільші позиції з груп 84-87.

8 До них належать США, Європейський Союз, Японія і Швейцарія.


12

витку та рівнем складності експортної продукції (див. Главу 4). Що вищий ВВП країни, то вища ціна її експорту порівняно з іншими виробниками (Рис. 2.5c). Україна вже не випадає з цієї кореляції, і тому в майбутньому поліпшення умов торгівлі із збільшенням одиничної вартості необхідно буде досягати завдяки інвестиціям і технологічній модернізації, тобто способом, в якому Україна відстає.

Рис. 2.5a: Зростання середніх цін експортної продукції

Рис. 2.5b: Відмінності в середніх цінах для

експортного кошика України

Рис. 2.5c: Кореляція між відмінностями в середніх експортних цінах та ВВП

0

20

40

60

80

100

120

140

Світ (усі товари)

Найефективнішівиробники (основні

продукти українськогоекспорту)

Україна (основніпродукти українського

експорту)

-60%

-50%

-40%

-30%

-20%

-10%

0%

10%

20%

30%

Шве

йцар

ія ЄС

Япон

ія

США

Коре

я

Туре

ччин

а

Росі

я

Браз

илія

Поль

ща

Укра

їна

Кита

й

-60%

-50%

-40%

-30%

-20%

-10%

0%

10%

20%

30%

0 5000 10000 15000 20000 25000 30000 35000 40000 45000

Швейцарія

США

Чехія

Японія

ЄС / Німеччина

Корея

Україна

Польща

Росія

Бразилія

Т уреччина


2.11 Що стосується імпорту, то до 2009 року ціни на імпортний природний газ були дуже ви-гідними для умов торгівлі України. Після розпаду Радянського Союзу ціну на імпортований Украї-ною газ встановлювали щороку разом із платою за транзит газу, яку стягувала Україна за російський газ, що транспортувався до Європи. Вочевидь, це була бартерна операція “газ за транзит”, яка покри-вала частину попиту на газ, тоді як його решту Україна імпортувала за фіксованою ціною. Між 2000 і 2005 роками зважена ціна на газ становила близько 60 дол. США за 1 тис. куб. м. З 2006 року Росія відокремила ціноутворення за імпортований газ від плати за газовий транзит (і оплачувала останній готівкою), однак принцип щорічного визначення ціни залишався в силі до кінця року, і щороку після переговорів ціна зростала. У січні 2009 року цей принцип було замінено на ціноутворення на осно-ві формули, пов’язане із динамікою цін на нафту (із певним відставанням), із застосуванням у 2009 році 20% знижки. Динаміка фактичної ціни імпортованого Україною природного газу та гіпотетич-ної встановлюваної на основі формули ціни, яку було обчислено із урахуванням попередньої динамі-ки цін на нафту, показує, що Україна сплачувала протягом 2000-2008 років у середньому на 116 дола-рів за 1 тис. куб. м газу менше, ніж це було б у разі застосування ціни за формулою (Рис. 2.6a). Для того, щоб порівняти формулу для України з регіональними цінами на природний газ, на Рис. 2.6b наведено ціни за одиницю імпортованого газу в кількох країнах Європи у 2008 році. Цей рисунок підтверджує, що ціни на газ без знижки в Україні приблизно відповідають цінам в Австрії, Угорщині і Чеській Рес-публіці, тоді як ціни в Німеччині і країнах Балтії є нижчими.


13

Рис. 2.6a: Розрахунок цін на імпортований газ на основі нині чинної формули (зі знижкою)

порівняно з фактичними сплачуваними цінами

Рис. 2.6b: Середні ціни на газ в окремих країнах

050

100150200250300350400450500

ціна на основі формули із знижкою 20%

повна ціна на основі формули (без 20% знижки)

фактична ціна

050

100150200250300350400450500

Біло

русь

Рум

унія

Укра

їна

Мол

дов

а

Лат

вія

Нім

еччи

на

Сло

вачч

ина

Лит

ва

Чех

ія

Угор

щи

на

Авс

трія

фор

мул

а (У

краї

на)

ціна природного газу у 2008 р., дол. США/тис. куб.

Джерело: Держкомстат, Світовий банк, Comtrade, розрахунки працівників Світового банку.

2.12 Прихована субсидія, зумовлена імпортом природного газу за заниженою ціною, становила в середньому 7,6% ВВП упродовж 2000-2008 років. Формула, погоджена в січні 2009 року, є хоро-шим базовим рівнем для розрахунку субсидії, якою Україна користувалася протягом останнього де-сятиліття. На Рис. 2.7a і Рис. 2.7b представлено оцінку субсидії на газ в розрахунку на один рік у до-ларах США та у відсотках ВВП з використанням як повної формули, котра застосовується з 2010 року, так і формули з 20% знижкою, котра застосовувалася в 2009 році. У 1997-1999 роках, коли спостері-гався спад економіки України, вона фактично сплачувала ціни, вищі за ринкові, так що субсидія була негативна. З відновленням економіки після 2001 року щорічна субсидія становила в середньому 6 млрд. дол. США при обчисленні за повною формулою9 і 3,8 млрд. дол. США при обчисленні за форму-лою зі знижкою. Перехід до встановлення ринкової ціни на газ у 2009 році загострив економічний спад. Після різких змін цін на нафту (у бік їх зниження), ціни на газ в Європі у 2009 році знизилися порівняно з 2008 роком (згідно з формулою, це зниження порівняно з попереднім роком становить 26%), тоді як в Україні ціна на імпортований газ зросла, порівняно з попереднім роком, на 22%. Від-носну цінову перевагу, якою Україна користувалася протягом періоду 2001-2008 року, було раптово втрачено, і ця подія співпала з іншими несприятливими зовнішніми макроекономічними змінами.

9 Субсидія, повністю розрахована на основі формули, могла б вважатися граничною для субсидії, оскільки вона відображає ціноутворення в країнах, які здебільшого платять максимальну ціну за газ. Наприклад, використання німецьких цін на імпортний газ, очевидно, дасть більш низьке розрахункове значення субсидії.


14

Рис. 2.7a: Субсидія на імпорт газу, 1997-2009 рр. (у дол. США)

Рис. 2.7b: Субсидія на імпорт газу, 1997-2009 рр. (у % ВВП)

-4000

-2000

0

2000

4000

6000

8000

10000

12000

14000

1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009

Обсяг субсидій (зі знижкою 20%), млн. дол. СШАОбсяг субсидій (з повною ціною на основіформули), млн. дол. США

-6%

-4%

-2%

0%

2%

4%

6%

8%

10%

12%

1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009

Субсидія (із 20% знижкою), % ВВП

Субсидія (з повною ціною на основіформули), % ВВП

Джерело: Держкомстат, Світовий банк, розрахунки працівників Світового банку.

Притоки капіталу

2.13 Різке збільшення припливу капіталу у другій половині 2000-х років спричинило стрім-ке зростання внутрішнього попиту (Рис. 2.8a). Зовнішній борг приватного сектора збільшився від 12,5 млрд. дол. США у 2003 році до 86,1 млрд. дол. США за його максимального значення у третьому кварталі 2008 року. Найчисельнішими тут були запозичення комерційних банків із вражаючим зрос-танням зовнішнього боргу банківського сектора протягом цього періоду від 1,7 млрд. дол. США до 44 млрд. дол. США. Істотно збільшився також борг корпоративного сектора, який зростав зі швидкістю 5% ВВП на рік. З іншого боку, завдяки сприятливим зовнішнім умовам і тенденції до збільшення бю-джетних надходжень, загальний державний борг скорочувався (до середини 2008 року). Як наслідок, накопичення зовнішнього боргу перевищило надходження загалом більш стабільних ПІІ (зростання яких складало в середньому 5% ВВП на рік) і портфельних інвестицій (Рис. 2.8b).

Рис. 2.8a: Зміни в зовнішньому боргу з розбиттям за секторами, 2004-2009 рр.

Рис. 2.8b: Зовнішні надходження капіталу

-10%

-5%

0%

5%

10%

15%

20%

2004 2005 2006 2007 2008 2009

Інші секториБанкиОргани грошово-кредитного регулюванняСектор державного управління

-0.05

0

0.05

0.1

0.15

0.2

0.25

0.3

2004 2005 2006 2007 2008 2009

Борг

Портфельніінвестиції

ПІІ

Джерело: Держкомстат, Світовий банк, розрахунки працівників Світового банку.


15

2.14 Зміну в результаті кризи напрямку потоків приватного капіталу на протилежний частко-во компенсувало накопичення державного боргу, здебільшого з офіційних джерел фінансуван-ня. У четвертому кварталі 2008 року фінансові потоки банківського сектора різко змінили свій на-прямок. Більш, ніж чверть боргу цього сектора було погашено до кінця 2009 року – лише в 2009 році українські банки погасили борг, еквівалентний понад 7% ВВП. Вчасно розпочата співпраця з МВФ на-прикінці 2008 року забезпечила достатню підтримку платіжному балансу і бюджету, яку доповнили інші джерела офіційного фінансування (у тому числі Світового банку), і допомогла компенсувати ско-рочення приватного боргу. Внаслідок серйозної девальвації реального обмінного курсу і економічно-го спаду зовнішній борг зріс до кінця 2009 року до понад 90% ВВП.

Монетарна політика та політика валютного курсу

2.15 Монетарна політика, за якої до 2008 року домінував режим де-факто м’якої фіксації ва-лютного куpсу, призвела до нестабільної динаміки інфляції. До останнього кварталу 2008 року діяв режим де-факто фіксованого валютного куpсу. Надлишкова глобальна ліквідність і швидке на-копичення зовнішнього боргу приватного сектора призвело до експансіоністської монетарної полі-тики. Понад 70% грошової бази, створеної до кризи, пов’язано з накопиченням резервів Національ-ного банку в іноземній валюті (Рис. 2.9a,b,c). Як наслідок, спостерігалась нестабільна споживча ін-фляція, на яку впливали світові цінові шоки та зміни глобальних монетарних умов. Дефляція за ін-дексом споживчих цін (ІСЦ) у 2002 році змінилася підвищенням цін, яке виражалося двозначними цифрами, у 2003 році, і досягла максимального значення (більш ніж 30% за рік) у травні 2008 року, що було реакцією на інфляцію цін на харчові продукти у світі та на надлишкову ліквідність у гло-бальному масштабі. Збільшення грошової маси перевищувало 40% на рік у більшу частину років, і обсяг кредитів приватному сектору перевищував 60% у 2006-2008 роках. Криза призвела до змі-ни завдань монетарної політики, і втрат резервів іноземної валюти, направлених на захист валюти, було компенсовано активним рефінансуванням банківської системи і кредитами держави.

Рис. 2.9a: Збільшення пропозиції грошей та інфляція

-10

0

10

20

30

40

50

60

70

80

90

2000

m1

2000

m6

2000

m11

2001

m4

2001

m9

2002

m2

2002

m7

2002

m12

2003

m5

2003

m10

2004

m3

2004

m8

2005

m1

2005

m6

2005

m11

2006

m4

2006

m9

2007

m2

2007

m7

2007

m12

2008

m5

2008

m10

2009

m3

2009

m8

2010

m1

Вимоги до приватного сектораM3ІСЦ


16

Рис. 2.9b: Структура монетарної бази

Рис. 2.9c: Реальний і номінальний валютний курс

-60%

-40%

-20%

0%

20%

40%

60%

80%

2000-2008Q3 2008Q4-2009

Інші вимоги , чисті

Вимоги доінших секторів

Чисті вимогидо держави

Вимоги додепозитнихкорпорацій

Чисті зовнішніактиви

4

4.5

5

5.5

6

6.5

7

7.5

8

8.580

90

100

110

120

130

140

M1

2000

M6

2000

M11

200

0M

4 20

01M

9 20

01M

2 20

02M

7 20

02M

12 2

002

M5

2003

M10

200

3M

3 20

04M

8 20

04M

1 20

05M

6 20

05M

11 2

005

M4

2006

M9

2006

M2

2007

M7

2007

M12

200

7M

5 20

08M

10 2

008

M3

2009

M8

2009

РЕОКгривня/долар США

Джерело: Держкомстат, Національний банк України, розрахунки працівників Світового банку.

Фінансовий сектор

2.16 Збільшення активів банківського сектора України, стимульоване зовнішніми запозиченнями, відбувалося рекордними темпами упродовж періоду 2005 - 2008 років; цей процес супроводжував-ся нагромадженням ризиків. Кредитний портфель зріс від 9% ВВП у 2000 році до 77% ВВП у 2008 році, однак обсяг депозитів досяг до 2008 року лише 37% ВВП (Рис. 2.10). До збільшення споживання спонукало також інтенсивне нарощування споживчих кредитів, тоді як швидке зростання іпотечного портфеля спри-яло роздуванню мильної бульбашки у секторі нерухомості. Регулювання та нагляд не встигали за ситуаці-єю зі швидкозмінною кредитною політикою та стрімким зростанням обсягу кредитів у цьому секторі. До кінця 2008 року обсяг зовнішніх запозичень банків встановився на рівні 40% загального кредитного порт-феля; ці запозичення характеризувалися проблемною структурою строків погашення. Основну масу депо-зитів складали (і надалі складають) короткострокові депозити, одну третину становлять безстрокові де-позити, а майже дві третини – депозити, строки погашення яких є меншими, ніж один рік. Майже 58% кре-дитного портфеля в 2008 році було деноміновано в іноземних валютах (здебільшого у доларах США).

Рис. 2.10: Відношення обсягу кредитів до депозитів у банківському секторі України, 2004-2010 рр.

80%100%120%140%160%180%200%220%240%

2004

m1

2004

m5

2004

m9

2005

m1

2005

m5

2005

m9

2006

m1

2006

m5

2006

m9

2007

m1

2007

m5

2007

m9

2008

m1

2008

m5

2008

m9

2009

m1

2009

m5

2009

m9

2010

m1

Співвідношення кредитів і депозитів

Джерело: Національний банк України, розрахунки працівників Світового банку.


17

2.17 Девальвація гривні та швидке скорочення обсягу експорту і попиту на експортну продук-цію призвели до зростання непрацюючих кредитів та до кризи довіри вкладників. Падіння по-питу на експортну продукцію вдарило по корпоративному сектору, а девальвація гривні – по неза-страхованих позичальниках, що стосується насамперед споживчого кредитування. Іноземні банки від девальвації постраждали сильніше, оскільки структура їхнього портфеля була уразливішою до споживчого кредитування (здебільшого іпотечних кредитів, деномінованих у доларах США) та кор-поративного кредитування. Ця криза завдала також значної шкоди депозитній базі. Протягом пері-оду між третім кварталом 2008 року та першим кварталом 2009 року банківський сектор втратив майже 25% депозитів. Стратегія реабілітації банків, детально розроблена за підтримки міжнародних фінансових інституцій (МФІ), допомогла стабілізувати ситуацію. Системні банки було піддано стрес-тестовій діагностиці, і їх попросили підготувати плани рекапіталізації. Держава націоналізувала та рекапіталізувала три місцеві банки, щодо ще двох було здійснено інтервенцію (питання про один із них, банк “Надра”, ще не розв’язано), і окремі малі банки було ліквідовано. Та все ж у першій половині 2010 року обсяг непрацюючих кредитів зростав, і без додаткових вливань капіталу, консолідації деф-рагментованого банківського сектора, в якому є понад 175 банків, і кращої прозорості та управління, банківський сектор має тенденцію до подальшого делевериджингу.

Фіскальна ситуація

2.18 З 2004 року високі темпи економічного зростання маскували зростаючі структурні дефі-цити. Упродовж періоду 2001-2008 років касовий фіскальний дефіцит становив у середньому 1,9% ВВП, однак у 2009 році фіскальний дефіцит загального бюджету уряду на готівковій основі стано-вив 8,7% ВВП (включаючи дефіцит компанії «Нафтогаз України», однак не враховуючи коштів на ре-капіталізацію банків)10. Хоча найбільші дефіцити, які мали місце упродовж 2001-2008 років, вигля-дають помірними, структурні дисбаланси, які лежать в основі цих дефіцитів, були значно більшими. На Рис. 2.11 показано фактичний касовий баланс, циклічно скоригований баланс11 та скоригований структурний баланс (цей баланс, окрім циклічного коригування, було скориговано на динаміку умов торгівлі)12. Результати Рис. 2.11 свідчать про високо проциклічну фіскальну політику в Україні. Така політика посилила економічне зростання та, як наслідок, залишила мало простору для маневру, коли виникла потреба в реагуванні на шоки.

10 Включаючи «Нафтогаз», однак не враховуючи витрати на рекапіталізацію банків, які досягли 2,3% ВВП. Витрати на ре-капіталізацію банків були узгоджені як коригування, нижче від нормативного, у рамках угоди про кредит “стенд бай” з МВФ.

11 Показники циклічно скоригованого фіскального балансу дають оцінку фіскального балансу у разі, якщо обсяг виробни-цтва відповідає своєму потенційному рівню. У здійснених тут розрахунках з квартальних часових рядів реального ВВП було усунуто тренд з використанням фільтру Годріка-Прескотта.

12 Вплив умов торгівлі обчислювався з використанням відхилень цін на імпортований газ від цін імпорту газу, розрахова-них на основі формули; та з використанням відхилень експортних цін на сталь від сталої реальної ціни на сталь на євро-пейському ринку.


18

Рис. 2.11: Порівняння касового та структурного балансів, 2001-2010 рр.

-12

-10

-8

-6

-4

-2

0

2

2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009

% ВВ

ПФіскальний баланс

Структурний фіскальний баланс (розрив виробництва)

Структурний фіскальний баланс (розрив виробництва і умови торгівлі)

Джерело: Міністерство фінансів України, Національний банк України, розрахунки працівників Світового банку.

2.19 Структура державних видатків погіршилася. Між 2003 і 2009 роками державні видатки зрос-ли більш, ніж на 10 відсоткових пунктів (в. п.) ВВП (майже на третину) до 47,2 відсоткових пунктів ВВП (Рис. 2.12a). Таке збільшення бюджету було зумовлене зростанням державного споживання (4,8 в. п.) та трансфертів (6,5 в. п.), оскільки всі уряди, що приходили до влади, різко збільшували заробітну пла-ту і пенсії в державному секторі. Пенсійні видатки досягли рекордного максимуму, близького до 18% ВВП, що було одним із найбільших значень у світі (Рис. 2.12b), після постійного зростання із 9,2% ВВП у 2003 році. Заробітна плата в державному секторі досягла 11,6% ВВП у 2009 році, що було наслідком її різкого підвищення і відсутності реформ у сфері послуг, які надані державою, зокрема, освіти і охоро-ни здоров’я13. З іншого боку, видатки на капіталовкладення зменшилися більш, ніж на 2 в. п. Капітало-вкладення в інфраструктуру упродовж останнього десятиліття становили в середньому лише 2% ВВП, що призвело до зростання суми необхідних інвестицій в інфраструктуру (див. розділ C у цій главі).

Рис. 2.12a: Структура видатків: порівняння 2003 і 2009 рр.

Рис. 2.12b: Пенсійні видатки, у % ВВП, порівняння різних країн 1/

0

10

20

30

40

50

60

2003 2009

Фіскальна структура як % ВВПінші

капітальні трансфертиінвестиції

субсидії

трансферти

споживання02468

1012141618

1/ Дані для України наведено для 2009 року; для всіх інших країн – для 2008 року.Джерело: Держкомстат, Міністерство фінансів України, Світовий банк, розрахунки працівників Світового банку.

13 Ці сектори характеризуються надмірною кількістю працівників і високою неефективністю в наданні послуг (див. Огляд дер-жавних фінансів Світового банку II, 2008). Бюджетні видатки на освіту становлять 6,3% ВВП, а на охорону здоров’я – 3,7% ВВП.


19

2.20 За період між 2003 і 2009 роками структура податків поліпшилася, і відбулася низка пози-тивних реформ, однак граничні ставки для прямих податків, середнє податкове навантаження і витрати, пов’язані з виконанням податкового законодавства, залишилися порівняно високи-ми. Протягом кількох останніх років Україна досягла певного прогресу в податковій політиці та в ад-мініструванні податків. Так, у 2005 році було ліквідовано значну кількість податкових пільг і прога-лин (хоча чимало їх ще збереглося), припинено практику надання податкових амністій, раціоналізо-вано систему податку на доходи юридичних осіб, реформовано податок на доходи фізичних осіб, по-ліпшено збирання надходжень за ПДВ та підвищено акцизні збори. Незважаючи на досягнутий про-грес, попереду ще залишається багато роботи. У структурі податків залишається перекос у бік пря-мих податків, які створюють значне податкове навантаження з високими граничними ставками на робочу силу і капітал (Рис. 2.13a і Таблиця 2.2). У 2009 році бюджетні надходження досягли 41% ВВП; у них на податкові надходження припадало понад 35% ВВП. Такий рівень податкового навантажен-ня близький до відповідних середніх показників для країн – нових членів ЄС, але істотно перевищує ці показники для інших країн з перехідною економікою та країн з близькими значеннями доходів на душу населення. Крім того, Україна надалі посідає низькі місця в міжнародних порівняннях і місце-вих опитуваннях через високі значення витрат, що пов’язані з виконанням податкового законодав-ства, включаючи тягар податкових перевірок14.

Рис. 2.13a: Податковий тягар у різних країнах (2008 р.)

Таблиця 2.2: Ставки податків на фонд заробітної плати (внески на соціальне страхування), порівняння різних країн

05

101520253035404550

Мек

сика

Туре

ччин

аКо

рея

США

Ірла

ндія

Япон

іяСл

овач

чина

Шве

йцар

іяГр

еція

Кана

даІс

пані

яН

ова

Зела

ндія

Пол

ьща

ОЕС

Р се

р.Ве

лика

Бри

тані

яІс

ланд

іяН

імеч

чина

Пор

туга

лія

Чехі

яСл

овен

іяУк

раїн

аБі

лору

сьУг

орщ

ина

Фін

лянд

іяФ

ранц

іяІт

алія

Бель

гія

Частка роботодавця Частка працівника ЗагаломБілорусь 39.6 1.0 40.6Хорватія 17.2 20.0 37.2Грузія 20.0 0.0 20.0Казахстан 17.0 10.0 27.0Латвія 24.1 9.0 33.1Литва 31.2 3.0 34.2Молдова 28.0 5.0 33.0Польща 20.4 25.4 45.8Росія 26.0 0.0 26.0Сербія 17.9 17.9 35.8Туреччина 21.5 15.0 36.5Україна 38.0 3.5 41.5

КраїнаПодаток на ФЗП (внески на соціальне страхування)

Джерело: Держкомстат, Міністерство фінансів України, Світовий банк, розрахунки працівників Світового банку.

2.21 Значні фіскальні тиски та виклики становлять загрозу для стабільності та середньостро-кового зростання. Призупинення необхідних реформ протягом останнього десятиріччя та зовнішні і внутрішні наслідки міжнародної економічної кризи висунули на перший план проблеми, пов’язані з фіскальним тиском:

■ Державна інфраструктура має великі потреби і відіграє ключову роль в підтримці зростання. Згідно з оцінками Огляду державних фінансів Світового банку (2006 р.) основні потреби інфра-структури становлять 100 млрд. дол. США на період між 2006 і 2015 роками. Зважаючи на тип

14 Обстеження податків, виконане Дорадчою службою з питань іноземних інвестицій (FIAS tax Survey, 2009) та Показники ведення бізнесу (Doing Businesses Indicators, 2010).


20

необхідної базової інфраструктури та на нинішні інвестиційні умови в країні, найбільшу част-ку цих проблем має задовольнити державний сектор, що потребуватиме збільшення середньо-го рівня видатків на державну інфраструктуру, які здійснені протягом останніх років, щонай-менше втричі.

■ Демографічні тенденції, які спостерігаються в Україні, а також вже велика чисельність осіб пен-сійного віку (понад 14 мільйонів) створюють серйозні проблеми для сталого розвитку. Нере-формована пенсійна система та старіння населення України ставлять фіскальну життєздатність під загрозу вже в короткостроковій перспективі (зі зростанням обсягів дефіциту, покривати які стає дедалі складніше), а в довгостроковій перспективі загрожують стабільності розвитку (до 2020 року на кожного платника пенсійних внесків припадатиме близько одного пенсіонера, і з часом це співвідношення різко погіршуватиметься). Водночас, багато пенсіонерів номінально отримує маленьку пенсію. Для захисту нинішніх і майбутніх пенсіонерів та забезпечення отри-мання ними обґрунтованих пенсійних виплат, які краще узгоджуватимуться з їхніми внесками, потрібні реформи.

■ Швидке старіння населення також справлятиме тиск на сферу обслуговування (див. ОДФ Світо-вого банку II), створюючи навантаження на державну систему охорони здоров’я, особливо у ви-падках, що вимагають тривалого лікування. Ці тенденції також по-своєму впливають і на систе-му освіти, яка переживає скорочення лав студентів. Ця галузь потребує підвищення якості сво-єї роботи з тим, щоб розвивати такі навички, яких потребує економіка, але без витрачання до-даткових ресурсів. Це вимагатиме переходу від системи нормованих затрат радянської доби до прямого фінансування студентів через наявні системи міжгалузевих трансфертів, чого можна досягти лише за рахунок раціоналізації кадрової політики та мережі спеціалізованих установ. Процес раціоналізації кадрової політики та мережі спеціалізованих установ лежить в основі ре-формування як системи охорони здоров’я, так і системи освіти.

■ Граничні ставки для прямих податків і середній податковий тягар необхідно знизити. Важливо створити стабільнішу та менш громіздку (в плані політики та адміністрування) податкову сис-тему, яка матиме ширшу базу та приваблюватиме інвесторів.

■ Державний і гарантований державою борг надалі зростає і його необхідно стабілізувати, а з ча-сом і зменшити. Нинішня слабка фіскальна позиція та відсутність випереджувальних дій, спря-мованих на зменшення дефіциту, призведуть до значного підвищення цього боргу. Якщо не вжити заходів із виправлення цієї ситуації, то це може збільшити вартість зовнішнього фінансу-вання, оскільки ринки капіталу стають більш перебірливими. Отож, існує великий ризик того, що підвищення вартості як внутрішнього, так і зовнішнього фінансування призведе до витіс-нення приватних інвестицій.

■ Проблеми, пов’язані з усіма вказаними вище потребами, потрібно вирішувати, встановивши ро-зумні цільові показники дефіциту, поступово знижуючи, водночас, частку бюджету уряду в еко-номіці, та створюючи умови для ширшого залучення приватного сектора. Вкрай необхідною є програма формування та перерозподілу фіскального простору з урахуванням усіх цих обмежень.

На що можна очікувати в майбутньому?

2.22 У середньостроковій перспективі рушійні сили економічного зростання 2001-2008 років навряд чи залишаться такими самими за порядком своєї значимості. По-перше, міжнародні рин-ки капіталу стали менш схильними до ризиків і більш прискіпливими до кредитних портфелів кра-їн з перехідною економікою. Схоже, що банки, для яких у 2009 році залучення капіталу істотно змен-шилося15, у 2010 році зміцнюватимуть свої баланси, а обсяги кредитів почнуть збільшувати лише в

15 Ставка реструктуризації зовнішнього боргу для комерційних банків у 2009 році становила 76%.


21

2011 році, та й не такими темпами, як це відбувалося до кризи. По-друге, є висока ймовірність того, що в 2010 році умови торгівлі внаслідок відновлення цін на сировину будуть позитивними, однак вони можуть бути близькими до нуля протягом наступних трьох років. Реальний валютний курс нині близький до рівноважного, і тому конкурентоспроможність, пов’язана із коригуванням валютного курсу, є обмеженою. З огляду на наявний фіскальний тиск і необхідність у майбутній фіскальній кон-солідації, фіскальна експансія є неможливою або недоцільною. Врешті-решт, рівень використання виробничих потужностей скоро повернеться до докризового рівня, що не дасть змоги наростити об-сяги виробництва без відповідних інвестицій, одержання фінансування для яких стало складнішим.

2.23 Як наслідок, можна зробити висновок, що економічне зростання України має значнішою мірою базуватися на підвищенні продуктивності, підставою для якого стануть структурні ре-форми (включаючи фіскальні реформи) із збереженням, водночас, макроекономічної стабіль-ності. За умов України, якій необхідно реалізувати дуже широкий діапазон реформ, питання полягає в тому, з чого їх розпочати. Метою наступного розділу та подальших глав є вивчення під різними ку-тами зору найбільших перешкод для зростання та оптимальних варіантів стратегії їх подолання.

B. РОЗРАХУНОК СКЛАДОВИХ ЗРОСТАННЯ2.24 У центрі уваги цього розділу – оцінка ролі різних факторів виробництва: капіталу, робочої сили, технологічного прогресу та продуктивності, – у поясненні динаміки зростання. У ньому розглядаєть-ся також виробнича функція економіки на агрегованому рівні разом із аналізом показників продук-тивності та ефективності інвестицій. Це корисний і наочний спосіб дослідження зростання та його компонентів.

2.25 Підвищенням продуктивності пояснюється більш, ніж 40% економічного зростання про-тягом періоду 2003-2008 років. На Рис. 2.14a показано щорічне зростання з розбиттям за різними чинниками, а на Рис. 2.14b представлено ту саму інформацію у формі внесків у зростання у відсотко-вих пунктах (в. п.) ВВП. На загальну продуктивність факторів виробництва припадала більш ніж по-ловина зростання ВВП упродовж років швидкого економічного зростання (2003-2004 років та 2006 року), її внесок був близьким до нуля в 2005 році, а у 2008 році, з розгортанням економічної кризи, він став від’ємним. Збільшенням обсягу основних фондів можна пояснити в середньому 55% зрос-тання ВВП, тоді як внесок робочої сили був мінімальним16. Високу частку в зростанні основних фон-дів можна пояснити високим інвестиційним попитом і дедалі значнішими надходженнями ПІІ. Важ-ливий елемент аналізу і розуміння динаміки продуктивності – це відмінність між ефективним і капі-талом, що не використовується. Якщо основні фонди скоригувати на фактичне використання потуж-ностей, то внесок змін в ефективному капіталі є більшим, і роль підвищення загальної продуктивнос-ті факторів виробництва – меншою.

16 З огляду на високу капіталомісткість економіки України, в цьому аналізі в обчисленні зростання та в оцінці дохідності ка-піталу використовується частка капіталу у зростанні на рівні 40% та робочої сили – на рівні 60%.


22

Рис. 2.14a: Структура зростання, %

Рис. 2.14b: Структура показників реальногоекономічного зростання, відсоткові пункти

-40%-20%

0%20%40%60%80%

100%20

03

2004

2005

2006

2007

2008

% реального зростання доданої вартості внаслідок капіталу% реального зростання доданої вартості внаслідок капіталу скори-гований на коефіцієнт використання виробничих потужностей % реального зростання доданої вартості внаслідок праці

% реального зростання доданої вартості внаслідок ЗФП

-0.05

0

0.05

0.1

0.15

2003

2004

2005

2006

2007

2008

Реальні темпи зростання доданої вартості внаслідок капіталуРеальні темпи зростання доданої вартості внаслідок капіталу скори-гований на коефіцієнт використання виробничих потужностей Реальні темпи зростання доданої вартості внаслідок праці

Реальні темпи зростання доданої вартості внаслідок ЗФП

Джерело: Держкомстат, розрахунки працівників Світового банку.

2.26 Відносний вплив підвищення продуктивності та зростання капіталу різко змінюється в періоди між 2003-2004 і 2005-2008 роками. До 2005 року підвищенням продуктивності мож-на було пояснити більшу частину зростання ВВП – 57%, тоді як після 2005 року перевагу мав капі-тал, внесок якого у зростання ВВП становив у середньому 62%. Що стосується зростання основних коштів, то частка, зумовлена посиленням використання потужностей, протягом періоду 2005-2008 року зменшилася, оскільки в економіці непрацюючі потужності почали вичерпуватися. Динаміка, яку дав розрахунок складових зростання, узгоджується з картиною зовнішньої конкурентоспромож-ності України, яка була високою протягом більш раннього періоду, а пізніше поступово знижувалася, і рушійною силою зростання дедалі більшою мірою ставало внутрішнє споживання.

C. ДІАГНОСТИКА ЗРОСТАННЯ: ЗАГАЛЬНА ПЕРСПЕКТИВА2.27 Підсумкові індикатори прогресу реалізації реформ, такі, наприклад, як розроблені ЄБРР, дають підстави зробити висновок, що Україна до 2009 року досягла рівня прогресу в реформах, який не від-різняється від досягнутого країнами – новими членами ЄС в другій половині 1990-х років. Водночас, ці індикатори свідчать про те, що Україна була не в змозі ліквідувати різницю в реалізації структур-них реформ порівняно з такими країнами, як наприклад, Болгарія, Румунія й інші нові члени ЄС. Інші рейтинги, в яких порівнюються різні країни, включаючи Індекс глобальної конкурентоспроможнос-ті Світового економічного форуму, так само вказують на те, що Україна відстала від багатьох схожих країн у Східній Європі, як і від більш передових країн з середнім рівнем доходу. Хоча протягом остан-ніх 10 років було здійснено цілу низку реформ (ключові досягнення у здійсненні реформ наведено у Вставці 2.1), Україні необхідно втілити у життя дуже широку програму реформ, і визначення їхньої пріоритетності є невідкладним завданням.


23

Вставка 2.1: Важливі позитивні реформи /заходи, вжиті Україною протягом 2000-2008 років

♦ Вступ до СОТ (і всі реформи, пов’язані з цим процесом) ♦ Скорочення неплатежів і бартерних операцій, насамперед, у бюджетних транзакціях та енерге-

тичному секторі ♦ Ухвалення нового закону про акціонерні товариства, який наближає корпоративне управління

до стандартів ОЕСР ♦ Видача актів на право власності на землю сільськогосподарського призначення ♦ Дозвіл на роботу в Україні іноземних банків ♦ Ухвалення Бюджетного кодексу, створення нової системи бюджетної класифікації та запрова-

дження формули вирівнювання в міжбюджетних відносинах ♦ Створення системи Державного казначейства, включаючи Єдиний казначейський рахунок, який

обслуговує бюджети всіх рівнів ♦ Створення функції внутрішнього аудиту та покращення доступної фіскальної інформації ♦ Скорочення витрат, пов’язаних з податками, включаючи ліквідацію податкових прогалин, зумов-

лених вільними економічними зонами ♦ Запровадження фіксованої ставки податку на прибуток фізичних осіб ♦ Запровадження TIMMS та незалежного оцінювання в школах

2.28 У цьому розділі зроблено спробу звузити ключові пріоритети реформ за допомогою аналізу по-тенційних середньострокових обмежень для зростання, які існували до кризи, змін цих обмежень протягом кризи, і їх наслідків для подальшої діяльності. Для того, щоб отримати загальну картину ключових проблем, які обмежують потенційне економічне зростання, ми використовуємо схему Га-усмана, Родріка і Веласко (Hausmann, Rodrik, and Velasco, 2005) (див. Додаток 2.2). Ця схема допомагає розбити процес економічного зростання на його основні складові частини. Вона дає змогу перевіри-ти жорсткість обмежень для зростання за допомогою вивчення ринкової інформації, такої як норми рентабельності та ціна матеріально-технічних ресурсів. Базове припущення полягає в тому, що якщо певний фактор є перешкодою для зростання, ціна його усунення буде високою, про що свідчать ті-ньові ціни на виробничі фактори, а також кількісні та якісні дані. Знаючи це, розробники політики можуть розробити цільові заходи та встановити їх черговість, щоб подолати такі обмеження. Це осо-бливо корисно для такої країни, як Україна, де порядок денний реформ надзвичайно широкий.

Чи була і чи є висока вартість фінансування проблемою для економічного зростання в Україні?

2.29 У разі, якщо вартість фінансування висока, інвестиції не можуть бути реалізовані (і віддачі від них не можна отримати), навіть якщо вони мають потенційно високу соціальну віддачу, та/або якщо віддача від них є вартою витрат. Оцінка вартості фінансування показує, що до кризи іноземні та міс-цеві заощадження були доступними для приватного сектора в Україні за розумними ставками, і тому фінансування не накладало обмеження на зростання. Проте після кризи та із зупиненням кредиту-вання економіки доступ до капіталу став ключовим короткостроковим обмеженням для прискорен-ня економічного зростання. Як обговорюється в іншому місці цього звіту, можливість подолати це обмеження нерозривно пов’язана зі здійсненням реформ у банківському та фінансовому секторах та належним макроекономічним управлінням.


24

2.30 До 2007 року спреди для України не надто відрізнялися від середніх спредів для країн, що розвиваються. Протягом періоду між 2004 і 2007 роками вартість фінансування не була найбільшою проблемою, і Україна мала можливість використовувати зовнішні заощадження для розумного допо-внення внутрішніх заощаджень, які характеризуються високими ставками. Однак недоліки в еконо-мічному управлінні, пов’язані (як обговорювалося вище) з політичною нестабільністю та погіршен-ням зовнішніх умов, призвели до підвищення спредів до рекордних значень на початку 2008 року та до утримання цих значень упродовж 2009 року ( Рис. 2.15a). Це, у поєднанні з процесом зміцнення балансів фінансових установ у всьому світі, практично закрило зовнішнє фінансування для України – ставки реструктуризації зовнішнього боргу приватного сектора сягали в 2009 році 82%. Хоча спре-ди знизилися порівняно з їх значеннями під час кризи, середньострокова вартість запозичень може зрости у разі, якщо не буде запроваджено належної макроекономічної та структурної політики.

2.31 До кризи місцеве фінансування, вартість посередництва та доступ до капіталу не станови-ли серйозної перешкоди для зростання. Рівень внутрішніх заощаджень в Україні порівняно з інши-ми країнами з перехідною економікою не є низьким (Рис. 2.15b). Вартість посередництва поступово знижувалася із розвитком банківського сектора і, хоча адміністративні витрати, схоже, є дещо вищи-ми, ніж у порівнюваних країнах, це навряд чи було серйозним обмеженням за умов стрімкого зростан-ня обсягу кредитів (Рис. 2.15c). Водночас, починаючи з 2004 року, обсяг внутрішніх заощаджень неу-хильно скорочувався і, паралельно, відбувався перехід до моделі зростання на основі споживання, і ця тенденція посилилася за умов кризи. Україні потрібно буде розраховувати на збільшення мобілізації внутрішніх ресурсів для відновлення зростання кредитування після кризи, тому поновлення довіри до фінансової системи є ключовим короткостроковим обмеженням для економічного зростання.

Рис. 2.15a: Спреди для країн, що розвиваються, та для України

0

500

1000

1500

2000

2500

3000

3500

4000

8/5/

2002

12/1

3/20

02

4/25

/200

3

9/3/

2003

1/14

/200

4

5/24

/200

4

9/30

/200

4

2/10

/200

5

6/21

/200

5

10/2

8/20

05

3/13

/200

6

7/19

/200

6

11/2

7/20

06

4/9/

2007

8/15

/200

7

12/2

6/20

07

5/6/

2008

9/12

/200

8

1/23

/200

9

6/3/

2009

10/9

/200

9

2/22

/201

0

bsp

Тенденції у спредах (2002-2010, щоденні дані)СпредисувереннихоблігаційУкраїни

Глобальний індексоблігацій країн,що розвиваються(ЕMBI Global)


25

Рис. 2.15b: Заощадження у % ВВП, порівняння для різних країн

Рис. 2.15c: Вартість посередництва

0

5

10

15

20

25

30

35

2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008

Заощадження (як % ВВП) у вибраних країнах

Україна

Перу

Польща

Бразилія

ПАР 0

5

10

15

20

25

30

Q1

2001

Q1

2002

Q1

2003

Q1

2004

Q1

2005

Q1

2006

Q1

2007

Q1

2008

Q2

2008

Q3

2008

Q4

2008

Q1

2009

Q2

2009

Q3

2009

Q4

2009

%

Різниця між ставками кредиту та депозиту вбанківському секторі (сер. період)

Україна

Мексика

Чехія

Джерело: Блумберг, Держкомстат, Національний банк України, Індекс світового розвитку (ІСР), розрахунки працівників Світового банку.

Чи низька соціальна віддача становить перешкоду для економічного зростання?

2.32 Навіть коли наявний дешевий доступ до капіталу, відсутність додаткових чинників, таких як людський капітал, суспільні блага (насамперед, інфраструктура) та місце розташування, може впли-вати на доходи приватного сектора і, отже, на економічне зростання. Оцінка цих питань в Україні по-казує, що географічне розташування, безперечно, є перевагою, а не перешкодою для зростання. З ін-шого боку, нерозвинута та зношена інфраструктура не може слугувати підтримкою для приватного сектора (особливо, експортерів) і є, потенційно, серйозним обмеженням для прискорення зростання економіки і сталого її розвитку. Аналіз не дає таких однозначних висновків щодо людського капіталу і знань та вмінь, якщо розглянути тіньові ціни (наприклад, доходи від освіти), однак є факти, які вка-зують на дедалі значнішу проблему, пов’язану з відсутністю фахових знань і вмінь, яких потребують приватні підприємства, що швидко розвиваються.

Чи є проблемою для України несприятливе географічне розташування?

2.33 Україна має надзвичайно сприятливе стратегічне розташування. Територія України є при-родним коридором «схід – захід» між Європою та Азією (через Росію). Вона має порти на Чорному морі, через які Туреччина, країни Закавказзя та Близького Сходу пов’язуються з Північною Європою. Украї-на межує з країнами Європейського Союзу і, отже, має прямий зв’язок з одним із найбільших економіч-них ринків у світі. Отож, географічні перешкоди не накладають серйозних обмежень для зростання.

Чи є перешкодою людський капітал?

2.34 Для України характерна низька віддача від освіти, що свідчить про відсутність дефіци-ту людського капіталу. Попри те, що існує зв’язок між вищим рівнем освіти та нижчим рівнем без-робіття (наприклад, рівень безробіття для осіб, які мали лише повну середню освіту, був вищим, ніж для осіб з вищою освітою), віддача від освіти в Україні низька. Остання оцінка показника річного рів-ня доходу від одного додаткового року навчання, здійснена для цього звіту, становила тільки 5,2%. Це низький показник порівняно з іншими країнами з перехідною економікою або з країнами, що роз-


26

виваються (Рис. 2.16); цей показник для 2003 року також був низьким, що дає підстави зробити ви-сновок, що не відбулося істотного поліпшення. Дані для більшості країн з перехідною економікою свідчать про низьку віддачу від освіти в перші роки перехідного періоду, однак у подальші роки ця віддача стрімко зростає в усіх країнах, за винятком України (Reilly and Newell 1999; Flabbi, Paternostro and Tiongson, 2007). У середині 1980-х років віддача від освіти була нижчою в Росії, ніж в Україні, і рів-ні освіти були однаковими. До середини 1990-х років показники віддачі від освіти в Росії різко зрос-ли і обігнали незмінні показники в Україні (Gorodnichenko and Sabirianova Peter, 2005). Очевидно, це свідчить про те, що в Україні немає ринкової премії за освіту, що дає підстави зробити висновок, що людський капітал не повинен становити обмеження для економічного зростання.

Рис. 2.16: Віддача від освіти – порівняння різних країн

0.0%

2.0%

4.0%

6.0%

8.0%

10.0%

12.0%

1991 1997 1998 1999/2000 2002 2007

Чехія Угорщина Польща РосіяУкраїна 1 Україна 2 Україна 3

Джерело: Україна 1: ISSP 2008, Україна 2 G&P 2005 (дані порівнянні з Україною 1), Україна 3: Обстеження ринку праці України, 2003 і 2007 рр. з таблиці 2, для всіх інших країн: ISSP 2007.

2.35 Однак дані, на основі яких обчислюються тіньові ціни, можуть бути спотвореними. В еконо-міці України спостерігається значна компресія заробітної плати. Однією з його основних причин є зани-ження даних звітності про заробітну плату (до чого, у свою чергу, підштовхують високі граничні ставки податків на фонд заробітної плати)17. Саме це може призводити до низької віддачі від людського капі-талу, на яку вказують здійснені оцінки. Ще один спосіб перевірки того, чи людський капітал може бути серйозною перешкодою для економічної діяльності, полягає в прямому опитуванні підприємців про їх-ній попит на знання та вміння. Обстеження умов ведення бізнесу та ефективності роботи підприємств (ОБЕП) свідчить про те, що великий відсоток підприємств вказує на відсутність належно освіченого пер-соналу як на ключову перешкоду в подальшому збільшенні обороту. Відсоток підприємств, які дали таку відповідь, в Україні значно вищий, ніж у середньому по регіону (див. Главу 4, розділ D). До того ж, підпри-ємства, які розвиваються швидше за інших, частіше вказують на цю проблему як на ключову перешко-ду для зростання. Підсумовуючи, можна зазначити, що є окремі ознаки невідповідності між пропозиці-єю робочої сили і попитом на неї, яка, можливо, пов’язана з освітою. Отже, забезпечення за допомогою системи освіти належних знань і вмінь, які відповідатимуть попиту на робочу силу, на відміну від про-стого забезпечення певного рівня освіти, може стати одним із вирішальних чинників у підтримці, стало-го зростання у довгостроковій перспективі (див. Огляд державних фінансів України, 2008).

17 Велика тіньова економіка в Україні складається головним чином з юридичних і фізичних осіб, які маючи офіційну реє-страцію певного роду, не звітують про значну частину свого доходу і заробітної плати.


27

Чи є неефективна інфраструктура серйозною перешкодою для зростання?

2.36 Протягом останніх 10 років витрати України на інвестиції в державний сектор (основні фонди) були незначними порівняно з іншими країнами з перехідною економікою. Країни з пе-рехідною економікою, особливо ті, періоди економічного зростання в яких тривали не менш, ніж 10 років, щороку витрачають на інвестиції в основні фонди щонайменше 7% ВВП (Звіт комісії про зрос-тання, 2008). Україна протягом останніх 10 років витрачала на капіталовкладення в основні фонди в середньому 2% ВВП (Рис. 2.17a). Державні видатки, що належать до цієї категорії, за умов кризи ско-ротилися до близько 1% ВВП. Потреби капіталовкладень в інфраструктуру в Україні є величезними, як це показано в Огляді державних фінансів України, 2006-2008 (див. Рис. 2.17b).

Рис. 2.17a: Державні інвестиції в основний капітал і формування валового основного

капіталу, середнє значення для 2000-2009 рр.

Рис. 2.17b: Потреби інфраструктури на період

2006-2015 рр.

0

0.05

0.1

0.15

0.2

0.25

0.3

0.35

0

0.01

0.02

0.03

0.04

0.05

0.06

0.07

0.08

Країни з сер.рівнем доходу

(нижчий рівень)

Нові члени ЄС (ЄС-8) сер.

ОЕСР сер.

Державні (фіксовані)капітальні інвестиції

Формуванняваловогофіксованогокапіталу як % ВВП (сер. 2000-08і 2000-09 по Україні)

0

1

2

3

4

5

6

7

Країни з середнімрівнем доходу

(нижній сегмент )

Країни з сер . рівнем доходу

(вищий сегмент )

УкраїнаУкраїна

Середньорічні потреби в державнихкапіталовкладеннях в розв. базової інфраструктури

як % ВВП (2006-2015)

Сер. за ост.10 рр.

Джерело: Держкомстат, Звіт Комісії з питань економічного зростання, розрахунки працівників Світового банку.

2.37 Схоже, що обмежена і зношена інфраструктура в Україні не в змозі підтримувати зростан-ня приватного сектора. Ключові сфери, як-от транспорт, логістика і енергетика найбільш стражда-ють від недостатніх інвестицій. Однак недостатнє інвестування в інфраструктуру можна розглядати комплексно, включно з послугами водопостачання, опалення та іншими комунальними й соціальни-ми послугами (Рис. 2.18a). Слабкі місця в інфраструктурі транспорту та логістики можуть стати де-далі серйознішими обмеженнями для міжнародної конкурентоспроможності України. Відносна про-дуктивність країни у цій сфері стрімко знижувалася, починаючи з 2007 року (див. Індекс ефективнос-ті логістики Світового банку, 2007 і 2010 рр.). Дані на рівні підприємств із Обстеження умов веден-ня бізнесу та ефективності роботи підприємств підтверджують проблеми, зумовлені слабкою інфра-структурою (див. Рис. 2.18b). Наявна інфраструктура швидко руйнується і цілком очевидно, що вона не спроможна підтримувати оновлення економіки і її зростання у середньостроковій перспективі. Видається, що інфраструктура у коротко- і середньостроковій перспективі становитиме серйозну пе-решкоду для економічного зростання України; це питання детальніше розглядатиметься в наступ-них главах цього звіту.


28

Рис. 2.18a: Щільність мережі автомобільних доріг, порівняння різних країн

Рис. 2.18b: Транспортна інфраструктура як основна перешкода для розвитку підприємств

0

0.2

0.4

0.6

0.8

1

1.2

1.4

1.6

Франція Польща ОЕСР Країни ЄЦА з середнім рівнем

доходу (вищий рівень)

ЄЦА Туреччина Україна

Щільність мережі автодоріг (км/1000 км2), 2006км/1000 км2

05

101520253035

Відсоток фірм, що відзначили транспорт найбільшим/серйозним обмеженням

ЄЦА сер.

Джерело: Фіскальна політика та зростання в регіоні ЄЦА (2007); Обстеження умов ведення бізнесу та ефективності роботи підприємств (ОБЕП) (2009); розрахунки працівників Світового банку.

Чи становлять перешкоду для зростання низькі можливості використання прибутків?

2.38 Навіть за доступності фінансування і високої соціальної віддачі відсутність можливостей викорис-тання одержаних прибутків, зумовлена державною політикою та слабкими інституціями, може стати на заваді інвестиціям та загальмувати зростання. Відповідні оцінки показують, що проблеми, пов’язані з можливостями використання одержаних прибутків, становлять одну з найбільших перешкод для зрос-тання. Основними причинами цих проблем є, головним чином, неефективне управління та корупція у взаємодії державного сектора з приватними суб’єктами економічної діяльності (у тому числі через за-старілу регуляторну систему), недоліки у системі прав власності, макроекономічна нестабільність та ви-сокі граничні ставки податків. Це разом призвело до високих бар’єрів для започаткування і завершен-ня підприємницької діяльності і низького рівня конкуренції. Крім того, ці чинники поєднувалися з бра-ком довіри до макроекономічного управління, особливо у фіскальній сфері. До початку кризи та за умов швидких темпів зростання, високих прибутків і низької конкуренції значну частину питань можна роз-глядати як великий “додатковий податок” під час початку діяльності і протягом ведення діяльності. За нинішніх умов і загалом у післякризовий період із більш обмеженими можливостями для одержання прибутку вказані проблеми стають ще серйознішими перешкодами для зростання, ніж раніше.

Чи помилки в державній економічній політиці становлять перешкоду для зростання?

2.39 Неоднозначні результати впровадження програми стабілізації макроекономічної ситуації в 2009 році та на початку 2010 року у поєднанні з політичною нестабільністю призвели до того, що потоки капіталу стали оминати Україну. Як обговорювалося в розділі A цієї глави, постійне під-вищення фіскальних трансфертів, політика у сфері доходів, м’яка монетарна політика (за умов фік-сованого обмінного курсу) та слабке регулювання і нагляд у банківському секторі протягом докри-зового періоду призвели до “перегрівання” економіки. Такий розвиток подій викликав занепокоєн-ня, і за перших ознак потенційної міжнародної кризи, що з’явилися на початку 2008 року, призвів до раптової зупинки припливу капіталу. Ближче до кінця 2008 року розпочалися відтік капіталу і знят-тя депозитів з рахунків у банківському секторі, які продовжувалися і в 2009 році. Хоча макроеконо-мічна політика й не була перешкодою для зростання у докризовий період, вона не змогла забезпечи-ти побудови захисту від зовнішніх шоків, і запровадження адекватнішої політики у фіскальній, моне-тарній і фінансовій сферах є надзвичайно важливим для стимулювання відновлення економіки.


29

2.40 Після 2005 року захист договірних прав і прав власності поліпшився, однак все ще викли-кають серйозне занепокоєння недоліки у сфері державного управління та верховенства пра-ва. Протягом періоду між 2000 і 2004 роками обсяг ПІІ та загалом припливу капіталу постійно по-волі збільшувався, оскільки ще свіжою була пам’ять про недружні захоплення, поширені наприкін-ці 1990-х років і на початку 2000-х років. Відчуття поліпшення захисту прав власності та підвищення ефективності управління після так званої “Помаранчевої революції” сприяло стрімкому збільшенню припливу ПІІ в Україну після 2005 року. Протягом періоду між 2004 і 2007 роками ПІІ кумулятивно збільшилися втричі. На чистий приплив капіталу в 2005-2008 роках припадало в середньому 10,8% ВВП. Іноземні інвестори вважали, що їхні інвестиції в Україні є більш захищеними, навіть незважаю-чи на те, що законодавство та дотримання законів у сфері прав власності істотно не змінилися. За-гальносвітова слава “Помаранчевої революції” також сприяла поширенню інформації про Україну як про невикористовуваний ринок, який має великий потенціал з огляду на розташування в Європі та на великий внутрішній ринок. Вступ України до СОТ у 2007 році та ухвалення закону про акціонерні товариства, який відповідає сучасним вимогам, у 2008 році забезпечили деякий додатковий захист для інвесторів. Однак для того, щоб забезпечити стабільний приплив ПІІ у більш обережному щодо ризиків іноземному середовищі, Україна потребуватиме подальшого вдосконалення законодавчої і нормативно-правової бази та, понад усе, її послідовного впровадження.

2.41 Серйозні прогалини залишаються у питаннях прав власності на землю та нерухомість, до-говірних прав та прав інтелектуальної власності. В Україні відсутня ефективна уніфікована сис-тема реєстрації землі і нерухомості, і процес реєстрації землі страждає від проблем, пов’язаних з державним управлінням. Мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення набрав чинності з 2001 року і утримав інвесторів від вкладання значних коштів у один із найбільш бага-тообіцяючих експортних секторів України18. Права інтелектуальної власності пов’язані з цілою низ-кою невирішених проблем, як, наприклад, географічні показники, реєстрація медичної продукції, зобов’язання щодо авторських прав і стримувальні санкції. Що стосується загальніших питань, то все ще триває гармонізація системи патентування процесів і продуктів. Навіть якщо правова база є адек-ватною, забезпечення захисту законних прав у судах є дуже сумнівним, і законодавча база, яка стосу-ється вирішення цих питань у судах, є недостатньо розвинутою. Однак, незважаючи на те, що у сфе-рі прав власності є низка недоліків, ця проблема сама по собі не була обмеженням для зростання про-тягом докризового періоду, хоча заборона на продаж земель сільськогосподарського призначення іс-тотно вплинула на інвестиції в аграрний сектор. За нових післякризових умов, коли ринки капіталу виявляють несхильність до ризику, ці проблеми можуть стати набагато серйознішою перешкодою. Ці питання детальніше розглядаються в Главі 4.

2.42 Незважаючи на поліпшення деяких аспектів податкової політики, граничні ставки для прямих податків є високими. У 2009 році фіскальні надходження досягли 41% ВВП, при цьому лише податкові надходження складали загалом 35% ВВП. Хоча цей рівень податкового тягаря є близьким до середнього рівня для країн – нових членів ЄС, але він помітно вищий від рівня для країн, які по-рівнюються з Україною (див. розділ А цієї глави). Більша частина (більш ніж 50%) податкових надхо-джень досі надходить від прямих податків, які стягуються з робочої сили і капітал за високими гра-ничними ставками. Однак тіньова економіка має великі масштаби, які сягають рівня 47-52% ВВП (Світовий Банк, 2008 р., а також Шнайдер та ін., 2010 р.). Тіньова економіка пов’язана головним чи-ном із заниженням даних звітності про доходи (включаючи доходи від заробітної плати і прибутки) для уникнення високих граничних ставок прямих податків (див. ОДФ-І, 2006, для ознайомлення з до-датковою інформацією), які є більш серйозною перешкодою, ніж середнє податкове навантаження.

18 Цей мораторій мав бути тимчасовим, однак відтоді його щороку поновлювали.


30

2.43 Бар’єри для започаткування, ведення та закриття бізнесу є високими. Україна посідає 134-те міс-це серед 183 країн за легкістю початку нового бізнесу (Огляд ведення бізнесу), яке є одним із найнижчих у регіоні та одним із найгірших порівняно з іншими країнами з перехідною економікою. Підприємці му-сять виконати вимоги довгого переліку дозволів, пройти через тривалий процес отримання ліцензій, не-потрібні обов’язкові сертифікації та подолати інші перешкоди, які створює застаріла регуляторна система. Це може пояснювати низькі рівні якості продукції та слабку ринкову конкуренцію (Таблиця 2.3). Для того, щоб закрити підприємство, його власники повинні пройти тривалу, обтяжливу та дорогу процедуру лікві-дації, до того, як вони зможуть розпоряджатися активами, що залишилися, щоб розпочати економічну ді-яльність. Процедура закриття бізнесу в Україні потребує майже трьох років (Огляд ведення бізнесу).

Таблиця 2.3: Рейтинги конкурентоспроможності для окремих країн (2009)

Внутрішнє споживання

Гострота місцевої конкуренції

Ступінь домінування на ринку

Ефективність антимо-нопольної політики

Німеччина 14 1 1 3Корея 52 39 65 31Китай 46 13 26 50Польща 68 33 47 51Бразилія 120 52 35 36Болгарія 91 66 67 99Румунія 66 69 39 66Російська Федерація 105 106 92 107Україна 122 111 91 111

Джерело: Звіт про глобальну конкурентоспроможність.

2.44 Витрати, пов’язані з початком діяльності, та операційні витрати особливо обтяжливі для секторів, що зростають. Наприклад, регулювання для галузей виробництва продуктів харчування та легкої промисловості є обтяжливим, незважаючи на високий потенціал зростання їх експорту, що може забезпечувати значний внесок у зростання. Тривала і дорога процедура отримання ліцензій і до-зволів завдає шкоди виходу на ринок і диверсифікації продукції (див. Главу 3). Безліч органів інспекції в Україні спричинюють істотні втрати людино-годин, коштів і ускладнюють їх взаємодію з фірмами. Технічні стандарти, санітарні і фітосанітарні норми та правила безпеки продуктів харчування застарі-ли і не відповідають стандартам і нормам ЄС, що призводить до збільшення витрат і шкодить експорт-ному потенціалу України. Ці проблеми обговорюються більш детально в подальших розділах.

2.45 Занепокоєність питаннями, пов’язаними з державним управлінням і корупцією, є ключо-вою проблемою в Україні. Недоліки управління можна спостерігати у багатьох випадках взаємодії між фізичними та юридичними особами і державним сектором, включаючи підприємства державної форми власності. Підприємці скаржаться на відсутність верховенства права, надмірну і невиправдану бюрократичну тяганину з боку регуляторних та інспекційних органів, і загалом неоднакові правила гри, яким сприяє слабке управління в установах (Обстеження підприємств України – за кілька років).

Чи є проблемою зовнішні чинники, пов’язані з інформацією та координацією?

2.46 На додаток до слабких можливостей використання одержаних прибутків, проблеми з координа-цією та інформацією можуть також призвести до неоптимальних інвестицій в потенційно привабли-ві сектори. Ці проблеми можуть виявлятися в різний спосіб, наприклад, відсутністю інвестиційних


31

можливостей, низькими рівнями диверсифікації або низькими рівнями складності продукції в екс-портному кошику. Ці проблеми можуть бути пов’язані з використанням технологій, інноваціями або обмеженнями для зростання в окремих інших секторах. Аналіз свідчить про те, що Україна недостат-ньо працює над диверсифікацією та ускладненням експортної продукції і не змогла поліпшити залу-чення технологій до своєї економіки. У Главі 4 викладено детальніше обговорення цих питань і того, як серйозні обмеження, властиві певним секторам, можуть негативно на них впливати.

2.47 Обмежена диверсифікація експорту України призвела до високого ступеня його уразли-вості до цінових шоків. Понад 40% експорту належить металургійній промисловості, яка характе-ризується нестабільними цінами на світових ринках. З роздуванням бульбашок нерухомості та бу-дівництва на світових ринках, що відбувалося протягом останнього десятиріччя, ціни на українську сталь значно перевищили свої середні історичні значення, але потім різко впали у третьому кварталі 2008 року. Стрімке зниження цін і попиту на металопродукцію призвело до значного скорочення екс-портних надходжень і поставило реальну економіку на коліна. Хоча протягом наступних років попе-редні ціни можуть повернутися, однак це, ймовірно, відбуватиметься поступово, і економіка Україна у середньостроковій перспективі залишиться без істотних вигод від сприятливих умов торгівлі.

2.48 Рівень диверсифікації української продукції є низьким, а її складність поліпшується не так швидко порівняно з конкурентами України. Дані про концентрацію експорту для України свід-чать про те, що порівняно з іншими країнами, що розвиваються, Україна має проблему з диверсифі-кацією. Видається, що рівень технології, закладений в українських продуктах, є відносно низьким порівняно сумірних країн світу (Рис. 2.19a) (з глибшим аналізом питання про складність експорт-них продуктів можна ознайомитися в Главі 4). Це можна пояснити відсутністю конкуренції в Україні, що, у свою чергу, спричинена високими бар’єрами для початку підприємницької діяльності та інши-ми чинниками, пов’язаними з проблемами регулювання і управління, які обмежують нові внутріш-ні інвестиції та ПІІ (Рис. 2.19b). Незважаючи на відчуття кращої захищеності після 2005 року, показ-ники створення спільних підприємств між українськими та іноземними партнерами залишаються на дуже низькому рівні, що гальмує передачу технологій. Цей вид партнерства є надзвичайно важливим стосовно передачі технологій для нових економік, які є розвинутими в технічному плані, як Україна. Більша частина ПІІ надходить шляхом 100% придбання діючих підприємств.

Рис. 2.19a: Вища частка експорту технологій у загальному обсязі експорту

Рис. 2.19b: ПІІ на душу населення, середнє значення протягом 2000-2008 рр.

Польща Румунія Туреччина Україна Бразилія

0

50

100

150

200

250

300

Україна Росія Білорусь Польща Румунія ЄЦА

дол.

США

Частка високотехнологічної продукції узагальному експорті

Відс

оток

зага

льно

гоек

спор

ту

1996

3

6

9

12

1998 2000 2002 2004 2006

Джерело: Світовий банк - PRED; таблиці для регіону ЄЦА; розрахунки працівників Світового банку.


32

3. ПОГЛИБЛЕНИЙ АНАЛІЗ: УВАЖНІШИЙ ПОГЛЯД НА РЕАЛЬНИЙ СЕКТОР

3.1 У цьому розділі економіка розглядається на секторному рівні, з аналізом показників продуктив-ності та ефективності інвестицій. Результати секторного аналізу було доповнено висновками аналізу конкретних випадків для ключових підсекторів реального сектора України. Паралельне використан-ня якісного і кількісного аналізу в цьому розділі має на меті розмежування різних чинників та іден-тифікацію ключових секторних перешкод для зростання.

A. ПРОМИСЛОВІСТЬ3.2 Загальний фактор продуктивності (ЗФП) був головною рушійною силою зростання обся-гу промислового виробництва протягом останніх 9 років, однак, починаючи з 2004 року, цей показник знижувався. Величина доданої вартості у промисловості була дуже нестабільною, що ві-дображалося в змінах основного капіталу, скоригованих на рівень використання потужностей. ЗФП і витрати праці залишалися більш сталими, однак ЗФП мав тенденцію до зменшення з 2003 року (Рис. 3.1a). Низькі показники обсягів виробництва в 2005 році були зумовлені в основному впливом змін умов торгівлі, хоча політична нестабільність також мала негативні наслідки для цих показників у першому кварталі 2005 року. Найбільший внесок до доданої вартості серед підсекторів промисло-вості в 2008 році зробила металургія, а наступні місця посідали виробництво продуктів харчування, сільське господарство та машинобудування.

3.3 Норма прибутку від капіталу в промисловому виробництві є високою. Між 2002 і 2007 роками норма прибутку від капіталу становила в середньому близько 18% (Рис. 3.1b), що бага-то за світовими стандартами. Протягом цього періоду промисловість отримала великі обсяги ПІІ, хоча наведені цифри, можливо, слід зменшити внаслідок “схем слабкої капіталізації”, які широко застосовуються в Україні19. Порівняно з іншими секторами значення, яке мають надходження ПІІ для промисловості, зменшується з часом, головним чином внаслідок швидкого збільшення при-пливу капіталу до фінансового сектора. До підсекторів промисловості, які були особливо успішни-ми в залученні ПІІ, належали харчова промисловість, виробництво базової та обробленої метало-продукції та машинобудування.

19 Слабка капіталізація – це схема, за якою власний капітал вказується в бухгалтерських книгах підприємства, як борг перед пов’язаними компаніями, зазвичай розміщеними в офшорних зонах або в інших юрисдикціях, в яких діє знижена ставка корпоративного податку на прибуток, із якими Україна має договори про подвійне оподаткування (наприклад, Кіпр).


33

Рис. 3.1a: Розрахунок складових зростання – промислове виробництво

Рис. 3.1b: Віддача від капіталу

-0.1

-0.05

0

0.05

0.1

0.15

0.2

0.25

- 0.10

- 0.05

0.05

- 0.15

0

0.10

0.15

0.20

зрост. продуктивності

зміни в розм. капіталу зміни у робочій силі

реальне зрост. доданої вартості

Змін

и у

факт

орах

вир

обни

цтва

(%)

Реа

льне

зро

стан

ня д

од. в

арто

сті (

%)

0 0

1.0%

2.0%

3.0%

4.0%

5.0%

6.0%

7.0%

5%

10%

15%

20%

25%

Сер. ПК (Ліва вісь) ПІІ/ДВ Україна (права вісь)

2003 2004 2005 2006 2007

2002 2003 2004 2005 2006 2007

Сектор виробництваРеальне зростання доданої вартості,

що пояснюється факторами виробництва

Сектор виробництваСередній секторний ПК, скоригований на використання потужностей

і галузеву частку ПІІ у загальній економічній доданій вартості

Джерело: Світовий банк - PRED; Звіт про глобальну конкурентоспроможність, розрахунки працівників Світового банку.

3.4 Спроможність сектора промислового виробництва здійснювати модернізацію є неоднако-вою як для різних секторів, так і в межах секторів. Два підсектори здійснили істотну модерніза-цію: виробництва продуктів харчування і металевих виробів. Цю модернізацію було здійснено завдя-ки залученню ПІІ та кредитів. Перший чинник переважав у виробництві продуктів харчування, а дру-гий – в секторі металургії. Інші два ключові підсектори у секторі промисловості, виробництво хіміч-них продуктів і машинобудування, змогли залучити тільки помірні інвестиції і ПІІ.

3.5 Доступ до кредитів для цього сектора став складним. Це стосується, насамперед, підпри-ємств середнього розміру, оскільки вони не мають доступу до іноземних кредитних ринків. Дуже ускладнився доступ до кредитів для обігових коштів, ускладнюючи гнучкість у виробництві та ство-рення запасів. Довгострокове кредитування нових інвестицій в основний капітал було практично па-ралізованим, загрожуючи подальшій модернізації у короткостроковій перспективі.

3.6 Далі в цьому розділі увагу зосереджено на окремих традиційних і менш традиційних підсекто-рах, які є ключовими для виробництва, і допомагають виявити основні структурні проблеми і кон-кретні секторні обмеження для зростання.

Металургійний сектор

3.7 Металургійний підсектор мав найвищі темпи зростання в період між 2002 і 2007 роками, проте значна частина цього зростання була зумовлена підвищенням цін (Рис. 3.2). У першій по-ловині цього десятиріччя використання зайвих потужностей також було важливим рушієм зростан-ня. Однак у глобальному масштабі виробництво сталі зростало такими самими темпами, як і укра-їнська продукція, і Україна не змогла істотно збільшити частку ринку. Збільшення вартості одиниці сталі були безпрецедентні для українських виробників. Хоча зростання ціни було сприятливим для України, воно було пов’язане також із серйозною уразливістю, оскільки ціни для металопродукції є надзвичайно нестабільними. Крім того, український кошик металопродукції перебуває здебільшого в нижньому сегменті значень доданої вартості для виробництва заліза і сталі (призначених, напри-клад, для будівництва і трубопроводів), для яких історично спостерігається низька стабільність цін. Перед кризою на металургійний сектор припадало приблизно 10% обсягу виробництва в економіці


34

України. Внаслідок економічної кризи ціни знизилися більш, ніж на 40% (наприкінці 2008 року). Ви-користання потужностей в цьому секторі сягало близько 100% у 2007 році, збільшившись із близько 66% у 2001 році, і, за оцінками, становитиме близько 90% на кінець 2010 року.

Рис. 3.2: Зростання, розраховане за обсягом і цінами експорту металопродукції

2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008

0

0.5

1.0

1.5

2.0

2.5

3.0

3.5

4.0

4.5

5.0Обсяг експорту сталі, індекс

Вартість одиниці експорту сталі (дол. США), індекс

Джерело: Comtrade; розрахунки працівників Світового банку.

3.8 Зростання обсягу виробництва і конкурентоспроможність значною мірою залежать від ін-вестицій (у тому числі в енергозберігаючі технології ) і вертикальної інтеграції. Окремі фірми скористалися перевагою високої ліквідності ринку кредитів для модернізації підприємств за раху-нок кредитів. Інвестиції в основний капітал у металургійному секторі, зростали у 2006 і 2007 роках з темпами 12% і 30%, відповідно. Інвестиції спрямовувалися переважно на придбання нових техно-логій (включаючи технологію вдування пиловугільного палива – ПВП)20 на заміну мартенівських пе-чей, що забезпечувало більшу енергетичну гнучкість і вищу енергоефективність. Однак багато інших підприємств, які також отримували прибутки за часів економічного зростання, не вкладали значних коштів в модернізацію виробництва. Ця група підприємств, незважаючи на те, що вони не брали зна-чних кредитів, може виявитися неспроможною забезпечувати прибутковість за умов слабшого зрос-тання цін і попиту, а також потенційно вищих цін на енергоносії у середньостроковій перспективі21. Усі виробники сталі не мають достатніх надлишкових потужностей, щоб нарощувати обсяги вироб-ництва у наступні два-три роки без термінових додаткових капіталовкладень. Вертикальна інтегра-ція шляхом придбання, що дає змогу скористатись перевагами основних сировинних ресурсів, при-носить вигоди тим групам, які могли дозволити собі придбати активи видобувних компаній, таких як залізорудні комбінати і шахти коксівного вугілля (див. докладнішу інформацію в Додатку 3.2). Де-шевий і надійний доступ до цих ресурсів має вирішальне значення для роботи з низькими виробни-чими витратами в цьому секторі22.

20 Набуття компанією Mittal Steel’s підприємства “Криворіжсталь” у жовтні 2005 року сприяло активізації процесу модерні-зації в металургійному секторі.

21 На природний газ припадає 7-15% вартості затрат у металургійному виробництві, залежно від технічного рівня підпри-ємства. Тарифи на природний газ для промисловості протягом періоду між 2005 і 2010 роками було підвищено на 220% у доларах США, наближуючи їх до ринкових цін.

22 Хоча Україна має великі резерви природних ресурсів, які використовуються в металургійному секторі, державі не вдало-ся зібрати достатні інвестиції для продуктивного використання цих ресурсів. У деяких випадках якість вихідного мате-ріалу, наприклад, коксівного вугілля, недостатньо висока, і сектор металургії мусить імпортувати більш ніж його трети-ну (переважно з Росії).


35

3.9 Згідно опитування, новою перешкодою для зростання металургійного сектора є відсут-ність кваліфікованої робочої сили. Обстеження підприємств металургійного сектора, здійснене у рамках цього звіту, показує, що понад 25% підприємств вбачає відсутність кваліфікованої робочої сили головною перешкодою для свого розвитку, особливо для технічних робочих місць. На думку ме-неджерів у цьому секторі, хоча кандидати на робоче місце навчалися достатню кількість років, вони не мають фахової кваліфікації, що необхідна в металургійному секторі, особливо технічні працівни-ки з професійно-технічною освітою і інженери з вищою освітою. Вони вказують, що ця проблема на-була актуальності за минулі п’ять років. Схоже, що відсутність кваліфікованих працівників призвела до підвищення заробітної плати в секторі у докризовий період для технічних посад – середня заро-бітна плата в секторі є на 30% вищою, ніж її середня величина в економіці. Однак цей сектор також відображає більш загальну картину, яка спостерігалася в економіці протягом останніх восьми років, коли зростання реальної заробітної плати випереджало підвищення продуктивності праці.

3.10 Інфраструктура і політика транспортного сектора стали серйозними перешкодами для його експортної конкурентоспроможності. Сектор металургії страждає від обмежень транспорт-ної інфраструктури і логістики, як стосовно імпорту сировинних ресурсів (наприклад, залізної руди і коксівного вугілля), так і експорту готової продукції. Внаслідок зношеного рухомого складу і пере-вантаженої інфраструктури залізниці гостро стоїть питання недостатньої кількості вагонів для ме-талургійної продукції. У 2007 році це призвело до порушень договорів і втрати довір’я серед голо-вних замовників. Нинішнє складне та непрозоре встановлення тарифів на залізничні перевезення ще більше спотворює ситуацію. Адміністрація залізниці і уряд надалі використовують перехресне субсидування пасажирських перевезень за рахунок тарифів для вантажних перевезень, що призво-дить до зростання витрат для сектора. Частка транспортних витрат у вартості виробництва в Украї-ні близька до 8%, порівняно із, наприклад, 1,8-2,2% у Німеччині. Хоча Україна й має розвинену мере-жу морських портів, порти не придатні для розвантаження великотоннажних суден через недостат-ню глибину і відсутність допоміжної інфраструктури23. Більшість з вантажних портів, що спеціалізу-ються в перевантаженні насипних/наливних вантажів, близькі до своєї повної пропускної спромож-ності 24, і розширити їх без належного приватизаційного процесу, який дасть змогу залучити свіжі ін-вестиції, буде дорого і складно.

Машинобудування

3.11 Порушення виробничих ланцюжків і низький регіональний попит призвели до різкого спаду в секторі машинобудування протягом перших років переходу до ринкової економіки, од-нак до 2008 року зростання сектора відновилося. До початку переходу до ринкової економіки на сектор машинобудування припадало 30% загального обсягу промислового виробництва в Україні. Розпад Радянського Союзу призвів до руйнування виробничих ланцюгів у цьому секторі, оскільки де-які частини продукції вироблялися в Україні, а інші – в Росії, Білорусі та інших радянських республі-ках. Економічна ситуація і попит на українську продукцію в колишніх радянських республіках, які є основними пунктами призначення для ринку українських товарів, погіршилися протягом 1990-х ро-ків. До 2000 року обсяг виробництва у машинобудуванні становив третину від його відповідного зна-чення до початку переходу до ринкової економіки. Найбільше постраждали такі сектори як виробни-цтво гірничого устаткування, самохідних механізмів, сільськогосподарської техніки, літаків та обо-ронний комплекс. Такі сектори, як виробництво залізничного рухомого складу та обладнання, спри-

23 Порти Південний і Іллічівськ є єдиними глибоководними морськими портами, які можуть приймати судна типу Panamax (з дедвейтом 50-65 тис. т).

24 Українські морські порти у 2007 році перевантажили 123,7 млн.т вантажів, що близько до їх максимальної пропускної спроможності, яка становить близько 130 млн. т.


36

яли відновленню на початку 2000-х років (у деяких сферах спостерігалося шестиразове збільшення продажів між 2000 і 2007 роками), оскільки країни СНД поновлювали та розширювали свої основні фонди. Загалом, цей сектор залежить від зв’язків з іншими виробниками СНД, із імпортом 40-60% за-пасних частин з інших країн СНД. У деяких випадках суперечки щодо майна та прав інтелектуальної власності на деякі продукти й процеси тривають досі.

3.12 Власність змінилася, однак сектор машинобудування не було модернізовано. Приблизно 40% підприємств сектора у 1995 році перебували в державній власності, виробляючи близько 40% загального обсягу продукції сектора, тоді як нині у державній власності перебуває лише 3% підпри-ємств, на які припадає близько 12% загального обсягу продукції). ПІІ не відіграли жодної ролі в змі-ні власності, і більшість підприємств приватизували місцеві інвестори. Лише невелику частину осно-вних фондів (заводи, техніка та обладнання) у секторі машинобудування було модернізовано. Зно-шення та амортизація є найвищими у виробничій сфері; при цьому приблизно 62% техніки та облад-нання працює ще з радянських часів25. Сама продукція змінилася лише незначно, більша її частина ха-рактеризується низьким рівнем складності, і тому не може проникати на ринки високоякісної про-дукції (див. всебічне обговорення питання ускладнення експортної продукції в Главі 4).

3.13 Сектор машинобудування потребує нових інвестицій і технологій. Без інвестицій у нову тех-ніку та обладнання, без значних ПІІ та партнерства з іноземними компаніями для здійснення транс-ферту технологій, та без внутрішньої політики та стимулів, які дали б поштовх до інновацій, сектор машинобудування може зіткнутися з викликами в майбутньому. Хоча кількість підприємств у сек-торі машинобудування скоротилася, вони мають великі розміри і працюють у секторах, що випуска-ли дуже складну продукцію та мають потенціал виходу на ринки високотехнологічної продукції (на-приклад, турбіни для електростанцій та літаків). Однак інвестиції в ці сектори обмежує дивіденд-на політика уряду, яка не дає змоги використовувати достатні та належно заплановані інвестиції26. Сектор машинобудування був (і через окремі державні підприємства залишається досі) пов’язаним із науково-дослідними лабораторіями радянських часів. Більшість цих лабораторій утримує кадри висококваліфікованих науковців, але не одержує потрібного фінансування, втратила технічну осно-ву та потребує молодих науковців для пожвавлення досліджень. На самих підприємствах кадри ви-сококваліфікованих інженерів і фахівців старіють (вік більшості працівників становить 40-60 років). Поглиблені інтерв’ю з працівниками підприємств машинобудівного сектора також свідчать про “ви-мивання мізків” – виїзди молодих фахівців до сусідніх країн у ЄС. Лабораторіям бракує інституцій-ної бази та стимулів для партнерства з приватним сектором у спільній науково-дослідній діяльності (див. обговорення в Главі 4).

3.14 Більш короткострокові питання також гальмують розвиток сектора машинобудування. Експортери зазнають серйозного навантаження на робочий капітал через те, що вчасно не поверта-ється відшкодування ПДВ. Це навантаження особливо відчутне з огляду на низькі рівні прибутковос-ті деяких підсекторів. Для нормальної роботи цього сектора необхідний робочий капітал, оскільки він характеризується тривалішим обігом коштів між виробництвом, постачанням та оплатою внаслі-док складності продукції.

25 Згідно з даними Держкомстату, терміни експлуатації обладнання становлять у середньому 25-30 років. 26 Політика щодо дивідендів змінюється щороку законом про бюджет на ситуативній основі. Дивіденди, обов’язкове над-

ходження яких до бюджету передбачається в річному бюджеті, використовуються головним чином на фіскальні потреби практично незалежно від інвестиційних потреб та планів державних підприємств.


37

Виробництво продуктів харчування

3.15 Виробництво продуктів харчування належить до секторів економіки з найвищими темпа-ми зростання; цей сектор виявився дуже стійким до кризи. Протягом останнього десятиріччя на виробництво продуктів харчування припадало від 7% до 8% доданої вартості і близько 8% експорту. Цей сектор виявився також досить стійким до зниження виробництва у 2009 році. Провідним експор-тером є підсектор соняшникової олії. Найвищі темпи зростання обсягу виробництва протягом остан-ніх років демонстрували підсектори виробництва консервованих овочів, фруктових консервів і напо-їв. Лише фруктові соки у 2009 році склали приблизно 50% експорту продуктів харчування).

Вставка 3.2: Загальний погляд на сектор виробництва продуктів харчування

Виробництво продуктів харчування охоплює кілька секторів, включаючи харчосмакову промисло-вість, переробку м’яса та молока, виробництво борошна і круп та комбікормове виробництво. Хар-чосмаковий сектор, який є найбільшим у харчовій промисловості, складається з кількох спеціалізо-ваних продуктів, включаючи виробництво цукру, масла та олії, хлібопекарських виробів, вина, алко-гольних напоїв, спирту, пива та безалкогольних напоїв, кондитерських виробів, макаронів, овочів і фруктів, солі, тютюнових виробів, чаю та харчових концентратів. Провідні місця за обсягом продажу посідають такі продукти, як соки з овочів і фруктів та томатні соуси і інші консервовані овочі. У цьо-му секторі працюють великі мультинаціональні компанії. Сектор пройшов через серйозні процеси зміни власності: від державної до приватної. Крім того, хар-чова промисловість перетворилася з фрагментованого ринку із асортиментом виробів здебільшого без торгових марок, до розвинутого ринку, на якому представлено широку низку як місцевих, так і міжнародних торгових марок, та з виробничими підприємствами в Україні. Зміни власності призвели до консолідації сектора. Частково цей процес стимулювала вертикальна інтеграція, починаючи від виробництва сільськогосподарської продукції та закінчуючи її обробкою і продажем. Однак цей сек-тор все ще характеризується чисельними підприємствами середнього розміру і є дуже привабливим для іноземних інвестицій у нові виробництва. Деякі компанії з іноземною власністю ввели практику базового сільського господарства для того, щоб поширити базові стандарти ефективності і якості се-ред українських сільськогосподарських виробників.

3.16 Рівень інвестицій у секторі виробництва харчових продуктів перевищує відповідний по-казник для інших секторів промисловості. Обсяг ПІІ в харчову промисловість за останні 7 років сягнув близько 25% загального обсягу ПІІ в промисловість. Однак частка цього сектора в надходжен-нях ПІІ протягом останніх двох років знижувалася. У харчовій промисловості вкладалися значні ко-шти в нові технології за всім виробничим ланцюжком, включаючи виробництво консервів, розливан-ня у пляшки та пакування.

3.17 Чинна регуляторна база відлякує від виходу на ринок, призводить до збільшення операцій-них витрат, обмежує конкуренцію та є перешкодою для диверсифікації експорту і економічного зростання. Державна політика і регуляторна система в секторі виробництва харчових продуктів є за-старілою, фрагментованою, надто складною і обтяжливою; крім того, вона страждає від недоліків дер-жавного управління. Упродовж кількох років уряд розробив спеціальне регулювання для виробництва цукру, хлібобулочних виробів, насіння соняшника, алкогольних напоїв, молочних продуктів та дитячо-го харчування. Різні підсектори часто мусять керуватися зовсім різними нормативно-правовими акта-ми. В окремих випадках одне підприємство, що виробляє продукцію, яка відноситься до різних підсек-торів, стикається з безліччю складних регуляторних вимог, що часто взаємно накладаються. Законо-


38

давча та нормативно-правова база стандартів для харчових продуктів, включаючи санітарні та фітоса-нітарні норми, є застарілою і не відповідає стандартам Європейського Союзу та інших ринків високоя-кісної продукції. Більшій частині державних лабораторій бракує сучасного обладнання, яке відповіда-ло б міжнародним стандартам, що призводить до істотного подорожчання сертифікації або взагалі уне-можливлює її здійснення в Україні27. Як наслідок, більшість підприємств харчової промисловості екс-портує свою продукцію в основному до країн колишнього Радянського Союзу. Навіть наявні підприєм-ства, які хочуть розширити асортимент своєї продукції, повинні пройти через тривалий і дорогий про-цес отримання ліцензій і дозволів. Наприклад, підприємство, яке виробляє фруктові соки, мусить про-йти через весь процес отримання ліцензій і дозволів лише для того, щоб додати лінію з виробництва грушевого соку до вже наявної лінії з виробництва яблучного соку. Підприємства, які випускають хар-чові продукти, перевіряють численні органи, що призводить до високих витрат людино-годин.

3.18 Проблеми, пов’язані з податками, державною інфраструктурою, матеріально-технічним забезпеченням, сприянням торгівлі та фінансуванням також перешкоджають розвитку секто-ра. Підприємства-експортери страждають від заборгованостей із відшкодування ПДВ, які обмежу-ють обігові кошти та спроможність виконувати замовлення (наприклад, внаслідок великих обсягів серйозних збитків зазнають експортери харчової олії). До того ж, високі ставки чинного експортно-го мита на насіння соняшника та сертифікація олії завдає збитків великим експортерам28. Крім того, експортери несуть значні витрати при перетині кордону через погану логістику та високі транспорт-ні витрати. Площі приміщень для зберігання продукції, включаючи холодильники, обмежені, скон-центровані в певних географічних точках, дорогі та недостатні для підтримки розвитку сектора. Та-рифи на залізничні перевезення високі для експортерів зерна внаслідок пільг для важкої промисло-вості. Серйозно ускладнився доступ харчового сектора до фінансування, за винятком великих під-приємств, які мають доступ до зовнішнього фінансування.

B. СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО3.19 Сільське господарство (включаючи рибне і лісове господарство), яке є дуже важливою складовою економіки України, демонструє низький рівень продуктивності, який продовжує знижуватися (Рис. 3.2 a). Частка доданої вартості сектора в економіці України зменшилася з 16% до 11%, і це відповідає загальній тенденції для країн з перехідною економікою, особливо у разі розви-тку сектора послуг.

3.20 Ця галузь демонструє високу віддачу від капіталу, що сигналізує про її високий потенціал, хоча це і потребує пояснення. Середньорічне значення віддачі від капіталу в сільському господарстві перевищує 25% (Рис. 3.3b). Схоже, що одним із чинників, які пояснюють такі показники віддачі, є вичер-пання і руйнування основного капіталу на початковому етапі переходу до ринкової економіки. Цю тен-денцію посилила відсутність інвестицій та подальша амортизація протягом останнього десятиріччя29. З іншого боку, реальна додана вартість знизилася лише незначно, що вплинуло на підвищення відда-чі від капіталу. Додатковим джерелом завищеної оцінки віддачі є незареєстрований дохід, що накопи-чується в робочої сили. Оскільки в аграрному секторі велика частка припадає на натуральне господар-ство та присадибні ділянки, то видається, що зміни у робочій силі було враховано у змінах в капіталі.

27 Акредитацію відповідно до ISO 17025 отримали менш ніж 2% лабораторій (МФК, 2008)28 Експортні мита на насіння соняшника та льону було зменшено від 17% до 14% у 2008 році, і надалі щороку ці мита зни-

жуватимуться на 1 відсотковий пункт до досягнення значення 10%.29 Наприклад, у 2005 році основний капітал, скоригований на використання потужностей, зменшився на 10%, що дало

збільшення віддачі від капіталу на 18% порівняно з попереднім роком, до 29% у 2005 році.


39

Рис.3.3a: Розрахунок складових зростання – сільське господарство


0.30

0.20

0.10

0.25

0.15

0.20

0.10

0.15

- 0.05

0.05

- 0.10

- 0.15

00.05

- 0.05- 0.10

- 0.15

0.0

Сільське господарство, рибне і лісове господарство Сільське господарство, рибне і лісове господарствоРеальне зростання доданої вартості

за рахунок факторів виробництва


зміни в осн. капіталі зміни у робочій силі


0

5%

15%

25%

35%

10%

20%

30%

40%


2003 2004 2005 2006 20072002 2003 2004 2005 2006 2007

Середній секторний ПК, скоригований на використання потужностей і галузеву частку ПІІ у загальній економічній доданій вартості

0.5%

0.4%

0.3%

0.2%

0.1%

0

Змін

и у

факт

орах

вир

обни

цтва

(%)

Реа

льне

зро

стан

ня д

од. в

арто

сті (

%)

Джерело: Світовий банк-PRED; Звіт про глобальну конкурентоспроможність, розрахунки працівників Світового банку.

3.21 До аграрного сектора було залучено незначні обсяги ПІІ, і його модернізація була обме-женою. Надходження ПІІ були обмеженими і неспроможними компенсувати чітку тенденцію до зни-ження рівня інвестування сектора. Обсяг залучених ПІІ становив у середньому 4% загальнорічної доданої вартості аграрного сектора і тільки 0,4% загальної величини доданої вартості протягом 2003-2007 років. Сектори, які пов’язані з сектором виробництва харчових продуктів на наступних етапах, – особливо з підприємствами з ПІІ, закупили нове обладнання і впровадили нові процеси, щоб уніфікувати якість.

3.22 Обмежена модернізація і знижена конкурентоспроможність аграрного сектора також ви-кликані несприятливими інституційними і політичними обставинами. Не було запроваджено єди-ного реєстру землі та нерухомого майна, і тому права власності на землю слабо захищені. Мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення, який набрав чинності з 2001 року, був вигідним для великих і близьких до політики бізнес-груп, які зібрали у своїх руках продуктивну землю, уклада-ючи договори про оренду. Земельні інвестори зуміли нав’язати ставки оренди помітно нижчі за ставки порівняно з іншими країнами цього регіону, оскільки власники землі не можуть скористатися в якос-ті альтернативи продажем, не можуть віддати землю в заставу, щоб залучити капітал і самим обробля-ти землю, або ж часто вони вже застарі і мають слабке здоров’я, щоб самостійно вести господарство. Водночас, без набуття повних прав власності, стимули для довгострокових інвестицій є обмеженими і врожайність землі залишається низькою. Діяльність аграрного сектора ускладнюється непередбачу-ваною політичною базою. Безсистемні втручання уряду в роботу ринків сільськогосподарської продук-ції зменшили прозорість і ефективність формування цін, підвищили відчуття невпевненості і ризику та сприяли пошуку ренти. Ці чинники стали на перешкоді приватним інвестиціям і призвели до неефек-тивного розподілу державних і приватних ресурсів. Постійні проблеми із відшкодуванням експортного ПДВ створили значний додатковий тиск на обігові кошти експортерів в аграрному секторі.

3.23 Застарілі і обтяжливі стандарти і санітарні вимоги для експорту утримують виробників від освоєння нових ринків і розширення виробництва. Україна має неадекватні системи для пе-ревірок і документації якості і безпеки харчових продуктів. Чинна система контролю безпеки харчо-вих продуктів складна і характеризується наявністю розрізнених контролюючих органів, частковим


40

перекриванням повноважень та обтяжливою бюрократичною тяганиною і корупцією. Багато засобів контролю і стандартів, які застосовуються в Україні, є несумісними з положеннями СОТ і директива-ми ЄС, обмежуючи місця призначення для українського експорту.

3.24 Відсутність державних інвестицій шкодить перспективам розвитку аграрного сектора. Неналежно утримувана мережа автошляхів, дорогі, а іноді й ненадійні послуги залізничних вантаж-них перевезень, відсутність центрів логістики зі складськими спорудами призвели до псування про-дукції в роки рекордного урожаю (наприклад, в 2008 році) і, ймовірно, обмежать подальше зростан-ня. Як стверджується в дослідженні Світового Банку щодо аграрного сектора (2008), маркетингові ланцюжки характеризуються фізичними втратами внаслідок низьких урожаїв і неналежної техноло-гії їх зберігання та неефективною інфраструктурою і матеріально-технічним забезпеченням між во-ротами господарства і місцем експорту. Наслідком є значні збитки: якби фермери в Україні отрима-ли приблизно таку саму частку цін зерна FOB (“вільно на борту”), як їхні колеги в Німеччині, то уро-жай 2006 року, який становив приблизно 35 млн. тонн, мав би дати їм додатковий 1 мільярд дол. США сільськогосподарського доходу або майже 1 відсоток ВВП. Крім того, неефективні субсидії на матеріально-технічні ресурси і виробництво, включаючи спеціальну систему ПДВ в сільському гос-подарстві, які характеризуються низьким рівнем адресності, витіснили необхідні державні інвести-ції і допомогу, призначену для технологічного оновлення в секторі (ОДФ-І, 2006 р.).

3.25 Після фінансової кризи аграрний сектор зіткнувся з істотними обмеженнями в отриманні кредитів. Доступ аграрного сектора до комерційних банківських кредитів, який був легким до кри-зи, після кризи ускладнився, що змусило застосувати інші механізми, які дали б змогу відповідати ба-зовим потребам у фінансуванні та виробництві. Підприємства, які виробляють добрива (які також сильно постраждали від кризи), постачають насіння та інші подібні компанії надали аграрному сек-тору прямі кредити на рахунок урожаю 2009 року. Однак значна частина потреб у фінансуванні зали-шається не виконаною.

C. СЕКТОР ПОСЛУГ3.26 Частка доданої вартості сектора послуг в економіці України зросла від 50,8% у 2002 році до 62,4% у 2009 році. Як і в інших країнах з перехідною економікою, протягом останнього десятиріччя цей сектор динамічно розвивався.

Оптова та роздрібна торгівля

3.27 Паралельно зі споживчим бумом, починаючи з 2005 року спостерігалося стабільне зрос-тання оптової та роздрібної торгівлі та високі показники віддачі від капіталу. Темпи середньо-річного зростання становили більше 10%; цьому зростанню сприяло також 6% середньорічне зрос-тання робочої сили. На зміни в основному капіталі, робочій силі та продуктивності припадає при-близно по третині загального внеску у зростання сектора (Рис. 3.4a). Ця картина відрізняється від си-туації в інших секторах економіки України (де чинник робочої сили відіграє мінімальну роль). Про-тягом періоду 2002 і 2007 років середньорічна віддача від капіталу становила приблизно 18% (Рис. 3.4b), і основним внеском до неї було швидке збільшення доданої вартості після 2004 року. З серед-ини 2000-х років ПІІ у сектор оптової і роздрібної торгівлі складали близько 20% загального обсягу ПІІ, що добре узгоджується з високими показниками віддачі від капіталу. Переважною сферою залу-чення ПІІ були нові підприємства зі 100% іноземною власністю. У цьому секторі діє також дуже обме-жене число спільних підприємств зі змішаною формою власності (іноземною – українською).


41

Рис. 3.4a: Розрахунок складових зростання – оптова та роздрібна торгівля


-0.1

-0.05

0

0.05

0.1

0.15

0.2

0.25

- 0.10

- 0.05

0.05

- 0.15

0

0.10

0.15

0.20

Оптова і роздрібна торгівля: Оптова і роздрібна торгівля:Реальне зростання доданої вартості

завдяки факторам виробництва


зміни в осн. капіталі зміни у робочій силі


% з

мін

иу

фак

тора

хпр

одук

тивн

ості

% з

рост

ання

реал

ьної

дода

ної

варт

ості

0 0

0.5%

1.5%

2.0%

2.5%

2.5%

1.0%

5%

10%

15%

20%

25%


2002 2003 2004 2005 2006 2007

2002 2003 2004 2005 2006 2007

Середній секторний ПК, скоригований на використання потужностей і галузеву частку ПІІ у загальній економічній доданій вартості

Джерело: Фіскальна політика та зростання в регіоні ЄЦА (2007); Обстеження умов ведення бізнесу та ефективності роботи підприємств (2009); розрахунки працівників Світового банку.

3.28 Бар’єри для початку діяльності є високими, а конкуренція залишається обмеженою. До ін-ституційних бар’єрів, які становлять перешкоду для початку діяльності, належать громіздка система одержання ліцензій і дозволів, необхідних для того, щоб розпочати і вести діяльність. Складно зна-йти відповідну землю для купівлі /оренди та отримати дозволи на будівництво. Всі ці процедури, че-рез які потрібно пройти, щоб розпочати нову справу, є сприятливими для пошуку ренти регулятор-ними агентствами і органами місцевої влади. Це призводить до обмеження конкуренції. Наприклад, у сфері роздрібної торгівлі серед фірм, які торгують бакалією та великими споживчими творами, про-відне місце на ринку посідають від 5 до 7 торговельних підприємств. Об’єднання дрібніших підпри-ємств, яке відбулося минулими роками, дало змогу відомим маркам посилити свою присутність на ринку та отримувати квазімонопольну ренту.

3.29 У післякризовий період виживання сектора торгівлі залежить великою мірою від внесен-ня корекції у структуру витрат. За умов низького внутрішнього попиту основні гравці на ринку ма-тимуть можливості для отримання нижчого рівня прибутку, однак дрібніші учасники ринку, можли-во, будуть змушені залишити ринок. Крім того, легкий доступ до споживчих кредитів, яким характе-ризувався період до жовтня 2008 року, вже не відновиться. Кінцевим результатом – у разі, якщо не буде усунено бар’єрів для виходу на ринок і, завдяки дерегуляції, не буде знижено операційних ви-трат, – може бути ще нижчий рівень конкуренції.

Транспорт і зв’язок

3.30 На підгалузі транспорту і зв’язку припадає 15% загальної реальної доданої вартості, з лише незначним зростанням цього показника протягом останніх п’яти років. У рамках цього сектора на транспорт припадає понад три чверті реальної доданої вартості, тоді як на зв’язок, вклю-чаючи Інтернет, мобільний зв’язок і зв’язок з використанням фіксованої лінії – решта доданої вар-тості. Хоча зростанням загального фактора продуктивності пояснювалася більша частина зростан-ня сектора транспорту і зв’язку до 2005 року, збільшення основних фондів стало найважливішою ру-шійною силою зростання цього сектора в наступні роки (див. Додаток 3.1). Найбільш очевидним по-ясненням цієї ситуації є великі інвестиції, що їх великі телекомунікаційні компанії (особливо у сег-


42

менті мобільного зв’язку) вклали у розвиток інфраструктурної мережі мобільного зв’язку після 2005 року. Значне збільшення валових інвестицій позитивно вплинуло на істотне збільшення основного капіталу та знизило показник віддачі від капіталу.

3.31 Надходження ПІІ у сектор зв’язку зросли у номінальному вираженні, але не такими темпа-ми, як в інших секторах. Надходження ПІІ у сектор транспорту та зв’язку спрямовувалися у відкриті сегменти, а саме: у послуги Інтернету та мобільного зв’язку, вантажних авто- та авіаперевезень. Дер-жава надалі відіграє головну роль у секторі, і важливим завданням порядку денного майбутніх ре-форм є лібералізація закритих сегментів цього сектора.

3.32 В окремих сегментах (наприклад, мобільного зв’язку) сектора транспорту і зв’язку рівень конкуренції є високим, однак в інших – низьким (наприклад, у сегменті Інтернету та фіксова-ного зв’язку). На ринку мобільного зв’язку спостерігається динамічна конкуренція із високими по-казниками проникнення та сталим зниженням цін. До кінця 2008 року кількість абонентів мобільно-го зв’язку досягла 55 мільйонів (що на 20% перевищує загальну кількість населення України), хоча реальний рівень проникнення становив близько 70%30. На відміну від цього, на ринку фіксовано-го зв’язку провідне місце посідає державне підприємство “Укртелеком”, яке характеризується нее-фективним наданням послуг. Велику роль у секторі надалі відіграють адміністративні бар’єри із сис-темою подвійного ліцензування, що суперечить загальноприйнятій практиці Європейського Союзу. Крім того, провайдери послуг Інтернету для здійснення діяльності мусять одержати від регуляторів три ліцензії.

3.33 Транспортний сектор, в якому значний вплив має держава, характеризується дефіци-том інвестицій. Державна залізнична монополія представляє первинний сектор перевезень. Інфра-структура залізниць, вантажні пасажирські перевезення та надання послуг пасажирам залишають-ся сильно інтегрованими; при цьому застосовується перехресне субсидування. Система автошляхів, яка включає чотири ключові панєвропейські коридори, недостатня, щоб підтримувати розвиток тор-гівлі – щільність мережі автошляхів України дорівнює приблизно третині середнього значення цього показника для країн регіону Східної Європи і Центральної Азії і є помітно нижчою від щільності авто-шляхів інших країн, що розвиваються. Крім того, мережа автошляхів, яка перебуває в поганому стані, швидко руйнується через недостатнє державне фінансування поточного ремонту і утримання. Країни з подібними мережами автошляхів витрачають на такі роботи щонайменше удвічі більше, ніж Украї-на. Залізнична мережа характеризується поганим (і дедалі гіршим) станом інфраструктури і рухомого складу. Перехресні субсидії від промислових користувачів до пасажирів збільшують вартість вантаж-них перевезень і зменшують експортну конкурентоспроможність в деяких секторах, як-от металургія. Нинішні приготування до чемпіонату Європи з футболу Євро-2012 знову виявили поганий стан інф-раструктури аеропортів. Обмежене матеріально-технічне забезпечення торгівлі і слабке стратегічне планування у різних транспортних секторах гальмують розвиток експорту і перешкоджають перетво-ренню України у великий транзитний вузол (див. детальнішу інформацію в Главі 4).

3.34 Відсутність реформ перешкоджає розвитку приватного сектора. У секторі залізнично-го транспорту все ще невирішеним питанням залишається вертикальне розукрупнення, яке дасть змогу виокремити підсектори вантажних і пасажирських перевезень в окремі компанії і стимулюва-ти конкуренцію. Структура і практика управління залізницею не відповідають ринковим стимулам.

30 Ринок послуг мобільного зв’язку та Інтернету було відкрито для приватних українських та іноземних інвестицій, і він де-монструє вражаючі показники зростання: 125% у річному обчисленні для сегмента мобільного зв’язку та 130% у річно-му обчисленні для сегмента послуг Інтернету (дані НКРЗ).


43

Крім того, цей сектор зазнає постійного втручання уряду в питання встановлення ціни. Подібно до житлово-комунального сектора, промислові користувачі послуг залізниці крос-субсидують приват-них користувачів. Вартість послуг в українських портах є вищою, ніж в порівняних країнах, а портові операції – менш надійними (див. Дослідження сприяння торгівлі та транзиту Світового банку, 2010).

Банківський сектор

3.35 Банківський сектор посідає провідне місце у фінансовому секторі України; в ньому скон-центровано майже 95% сукупних активів фінансового сектора або 96% ВВП. Станом на березень 2010 року в Україні було 175 діючих банків. Банки з іноземною власністю поступово нарощували як свою частку активів, так і капітал (Таблиця 3.1). Частка небанківського фінансового сектора станови-ла менш ніж 10% ВВП у 2008 році, і ця частка далі зменшувалася протягом 2009 року внаслідок бан-крутств і закриття численних страхових і лізингових компаній (див. дані у Додатку 3.3). Концентра-ція у банківській системі залишається порівняно низькою, і на 10 банків, які посідають провідні міс-ця (крім “Укрпромбанку”, який зараз перебуває у процесі ліквідації), припадає 58% кредитів та 57% депозитів станом на березень 2010 року.

Таблиця 3.1: Основні показники банківського сектора

Показники 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 1Q10

К-ть діючих банків, вкл.: 157 157 160 165 170 175 184 182 175

- з іноз.власністю 20 19 19 23 35 47 53 51 51

- з 100% іноз. власн. 7 7 7 9 13 17 17 18 18

Частка іноз. банків у кап., % 13.7 11.3 9.6 19.5 27.6 35 36.7 35.8 34.2

Активи як % ВВП 28.3 37.5 38.9 48.4 62.5 84.5 97.7 96.2 N/A

Зрост. активів, % 34.3 56.9 34 59.2 59.1 76.2 54.5 -4.9 -0.6

Депозити до ВВП,% 17 22 23 30 34 44.9 37.6 35.8 N/A

Кредити як % ВВП 20.7 23.4 25.4 32.2 45.1 60.6 78.1 78.4 N/A

Кредити до депоз., % 106.8 111.2 107.5 106.3 134.1 156 207.6 214.5 206.1

Коеф.адекв. капіталу 18 15.1 16.8 15 14.2 13.9 14 18.1 20.8

Приб./збитки, грн. 0.7 0.8 1.3 2.2 4.1 6.6 7.3 -38.5 -4.4

Віддача від активів 1.3 1 1.1 1.3 1.6 1.5 1 -4.4 -2.1

Віддача від вл. капіталу 8 7.6 8.4 10.4 13.5 12.7 8.5 -32.5 -14.8

Чисті відс. маржа 6 5.8 4.9 4.9 5.3 5 5.3 6.2 5.6

Джерело: Національний банк України

3.36 Зростання обсягу кредитів у банківському секторі України було надто стрімким, співвід-ношення між обсягом кредитів і власних коштів було завеликим (внаслідок іноземних запози-чень), і якість пруденційного регулювання та нагляд не встигали за цими змінами. Темп зрос-тання банківського сектора досяг на час його максимального розвитку в 2007 році 76% порівняно з попереднім роком. Відношення банківських активів до ВВП нині порівняні з країнами Східної Євро-пи з вищим рівнем доходів; цього було досягнуто завдяки вибухоподібному зростанню протягом пе-ріоду між 2005 і 2008 роками, коли відношення обсягу кредитів до ВВП збільшилося втричі (Таблиця


44

3.1). З метою захоплення частки ринку та завдяки дешевим іноземним запозиченням банки безпре-цедентно збільшили свої кредитні портфелі. Таке збільшення кредитів поєднувалося з не особливо ретельним аналізом кредитів і відбувалося за умов обмежень інституційної бази, накладених нена-лежним розкриттям кінцевих контролерів і основних учасників, слабкого дотримання критеріїв від-повідності і придатності та вимог щодо низької оплачуваної частки капіталу. До того ж криза з усі-єю очевидністю показала, що наявна регуляторна база не відповідає потребам процесу реорганіза-ції банків, хоча це було частково вирішено під час процесу реабілітації банків у 2009 році31. Крім того, утримання регулятора від запровадження будь-яких заходів щодо примусового виконання чинних пруденційних вимог призвело до порушення пруденційних індикаторів, включаючи, зокрема, низь-кий рівень протистояння ризикам, надання кредитів пов’язаним сторонам, ризики, пов’язані з лік-відністю та валютним курсом. Врешті-решт, банківська система залишається фрагментованою, до її складу входить велика кількість малих банків, багато з яких мали серйозні проблеми з кредитуван-ням пов’язаних сторін. Цьому сприяє регулювання, яке ускладнює злиття банків, та відсутність сти-мулів до консолідації банківського сектора.

Таблиця 3.2: Відношення суми активів банківського сектора до ВВП, порівняння різних країн

КраїнаАктиви /ВВП, %

2008 р. 2009 р.

Чеська Республіка 112.58 116.43

Литва 92.42 110.92

Болгарія 104.24 106.96

Україна 97.68 96.24

Польща 91.95 91.19

Румунія 66.03 74.64

Джерело: Світовий банк; Національний банк України; розрахунки працівників Світового банку.

3.37 Низька ліквідність і неефективна практика управління ризиками, надмірні ризики, пов’язані з кредитами та валютним курсом та кредитування пов’язаних сторін були основними причинами банкрутства більшості проблемних банків під час кризи. З часу початку кризи НБУ запровадив тимчасову адміністрацію у 24 проблемних банках, яку доповнювали формальний право-вий мораторій на погашення зобов’язань (включаючи замороження депозитів домогосподарств) і вимога до тимчасових адміністраторів розробити програми реорганізації банків. Станом на 30 квіт-ня 2010 року три проблемні банки було продано новим приватним інвесторам, три банки рекапіта-лізувала держава і щодо 18 банків було започатковано процес ліквідації. Ще 5 банків перебувають у тимчасовій адміністрації, очікуючи на рішення НБУ про їхню реорганізацію.

31 До 2009 року можливості для реорганізації банків обмежувалися такими випадками: (i) ліквідацією банку з виплатою компенсації застрахованим індивідуальним вкладникам – через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО); (ii) рекапіталізацією банку державою для системно важливих банків; та (iii) передачею вибраних активів і пасивів банку-банкрута банкові, який їх набуває, без фінансової допомоги держави. Законодавство, схвалене в липні 2009 року (Закон № 1617), забезпечило можливість здійснення операцій з купівлі активів і передачі зобов’язань, добровільного злиття та використання банків-мостів.


45

D. ЕНЕРГЕТИЧНИЙ СЕКТОР3.38 Економіка України належить до найбільш енергомістких у світі, водночас, існують ве-ликі джерела заощаджень. У структурі постачання енергоносіїв в Україні переважає органічне паливо: природний газ (41%), вугілля (30%) та нафта (10%). Близько 70% загального обсягу спо-житого природного газу імпортується з Росії. За енергомісткістю Україна перевищує Німеччину в 3,6 разів (0,7 кг нафтового еквіваленту в Україні порівняно з 0,13 кг у Німеччині). Хоча енергое-фективність України підвищилася, однак вона залишається на рівні, близькому до рівня Польщі на початку 1990-х років. Приблизно 41% усієї сталі в Україні все ще виробляється із використан-ням мартенівських печей, які було замінено майже в усіх країнах світу32. Технологія доменних пе-чей або електричних дугових печей знизила б енергоспоживання більш, ніж у чотири рази. Ймо-вірно, системи опалення в будівлях в Україні також можуть бути значним джерелом заощаджен-ня енергоносіїв, оскільки, за оцінками, енергоефективність будівель в Україні майже у п’ять разів нижча, ніж у Західній Європі. Питання, які стосуються попиту, також загострюються енергетични-ми втратами, пов’язаними з пропозицією; так, втрати в трубах майже удвічі перевищують відпо-відні показники для Західної Європи, а ефективність використовуваних бойлерів приблизно на 20% нижча від нових бойлерів. Всі три підсектори, хоча й різною мірою, все ще є об’єктами актив-ного державного втручання.

3.39 На оплату газу і опалення встановлено чималі субсидії, що призводить до значних фіс-кальних і квазіфіскальних дефіцитів. Квазіфіскальний дефіцит, пов’язаний з цінами на газ в Україні, у 2009 році становив 2,8% ВВП33. Ціна на газ для промисловості встановлюється дещо нижчою, але близькою до передбачуваної ціни імпорту, тоді як ціни на газ для побутових спожи-вачів і комунальних підприємств становлять менш ніж її третину34, внаслідок чого формується подвійна система ціноутворення. Такий стан перешкоджає розвитку внутрішнього газового сек-тора. За оцінками, місцевий видобуток газу міг би зрости на 50%, якби ціни на нього були конку-рентними. Внаслідок неефективного встановлення цін на енергоносії компанії централізованого теплопостачання є фактично банкрутами і в 2009 році сплатили за газ близько 55% від своїх ра-хунків, що призводить до великих фінансових збитків для НАК “Нафтогаз України”. Цю проблему ще більше загострює відсутність лічильників, бо не спонукає до заощадження енергії. До того ж, тарифи встановлюються на місцевому рівні, тоді як органи місцевої влади не мають стимулів до встановлення адекватного рівня тарифів. Хоча ціни на вугілля, починаючи з 2003 року зростали, вони досі нижчі за собівартість енергетичного вугілля, яке використовується для виробництва електроенергії35.

3.40 Наслідком такої політики ціноутворення є висока неефективність і низький рівень інвес-тицій. За оцінками працівників Світового банку, потреби в найважливіших інвестиціях становити-

32 Крім Росії, яка зараз перебуває в процесі заміни цієї технології.33 Ця оцінка базується на середньозваженій вартості дешевого (з ціною значно нижчою від ціни імпортованого газу) газу

місцевого видобутку та газу, імпортованого з Росії. У ній також не враховано повних потенційних капітальних витрат.34 Уряд України встановив ціни на газ для побутових споживачів на такому рівні, щоб вони покривали короткострокові гра-

ничні виробничі витрати місцевого виробництва, які становлять приблизно 15% повних граничних витрат, пов’язаних з постачанням газу.

35 Протягом перших восьми місяців 2009 року середня ціна вугілля, видобутого в державних шахтах, становила 444 грн. (близько 55 дол. США ) за 1 тонну, тоді як його середня собівартість – 707 грн. (близько 88 дол. США) за 1 тонну. Внаслі-док встановлення занижених цін на енергетичне вугілля, собівартість електроенергії, виробленої електростанціями на вугіллі (близько 40% загального обсягу виробленої електроенергії) порівняно низька: 4,6 центів/кВт-год проти 6 цен-тів/кВт-год у разі, якби підприємства мусили сплачувати повну вартість вугілля.


46

муть близько 3 млрд. дол. США на рік36 для наступних десяти років37. Більша частина систем центра-лізованого теплопостачання не зазнала модернізації з часів Радянського Союзу і їй бракує засобів ви-мірювань і контролю, особливо у користувачів. Збільшення інвестицій у газовий сектор обмежене, оскільки приватний сектор у них не зацікавлений, незважаючи на наявність значного потенціалу та зростання імпортних цін. Газотранспортну систему не було модернізовано, незважаючи на повідо-млення про високі технічні втрати38. Стимули до участі в енергетичному секторі приватних підпри-ємств слабкі внаслідок низьких тарифів і неефективного регулювання. Відсутність коштів для тех-нічного обслуговування та інвестицій негативно впливає на ефективність електростанцій, стан яких стрімко погіршується, – це стосується, насамперед, теплових електростанцій39. Вугільний сектор за-лишається нереструктуризованим; на його роботу негативно впливають неефективні державні під-приємства, низька якість енергетичного вугілля (яке становить приблизно 80% видобутого вугілля) та непродумана система централізованих державних закупівель і розподілу. Інфраструктура енерге-тичного сектора руйнується, і субсидії в розмірі 0,6% на рік не змогли забезпечити жодного поліп-шення. Значною мірою цей сектор працює фактично як соціальна програма.

E. ВІДМІННІ ТА СПІЛЬНІ ПЕРЕШКОДИ ДЛЯ ЗРОСТАННЯ В РІЗНИХ СЕКТОРАХ3.41 Зміни в основному капіталі та продуктивності здебільшого пояснюють економічне зростання протягом 2002-2007 років у більшості секторів. Це загалом відповідає тому факту, що українська еко-номіка характеризується високою інтенсивністю капіталу та переживає період ринкової лібераліза-ції. Як і передбачалося, сектори з вищими темпами збільшення продуктивності зростали швидше, ніж сектори, у яких зростання продуктивності було нижчим. Більшість підсекторів демонструвала високі показники віддачі від капіталу, що узгоджується з обмеженою конкуренцією в межах підсекто-рів (Глава 4 і Додаток 3.1). Спостерігається також висока кореляція між вищими нормами прибутко-вості капіталу і ПІІ (див. Додаток 3.1). Це вказує на наявність потенціалу для залучення більшої кіль-кості ПІІ в Україну, у разі якщо уряд прийме стратегію зменшення інвестиційних ризиків шляхом по-кращення інвестиційного клімату та сфери державного управління.

3.42 Деякими з основних пов’язаних із конкретними секторами перешкод для зростання є наступні:

Питання, які мають короткострокову природу:

■ недостатнє фінансування як у плані обігових коштів, так і інвестицій: усі сектори; ■ заборгованість із повернення ПДВ: експорт продуктів сільського господарства, харчової про-

мисловості, сталі, продукції машинобудування.

36 Газова галузь потребує близько 2 млрд. дол. США на рік протягом наступних п’яти років на модернізацію компресорів, за-міну зношених труб та газосховищ, а також на оновлення набору своїх інструментів і засобів контролю. Реабілітація ме-реж централізованого теплопостачання, бойлерів, комбінованих систем тепло- і енергопостачання і ТЕЦ також потребує щонайменше 1,5 млрд. дол. США на рік. Вугільний сектор потребує інвестицій в сумі близько 1,8 млрд. дол. США на рік на безпеку в шахтах і розширення постачання для задоволення дедалі вищих потреб. Інвестиційні потреби сектора вироб-ництва електроенергії (включаючи реабілітацію гідроелектростанцій, енергетичних мереж, секторів атомної енергети-ки та виробництва поновлювальної енергії) перевищують 2,6 млрд. дол. США на рік для модернізації наявних активів і заміни зношеного основного капіталу.

37 В енергетичній стратегії уряду на 2005-2030 роки наведено оцінку загальних інвестиційних потреб енергетичного сек-тора, пов’язаних з постачанням, яка становить 1 трлн. грн. (200 млрд. дол. США).

38 Ефективність газокомпресорних станцій НАК “Нафтогаз України” становить близько 25%, що значно нижче від замісних компресорів, які працюють з рівнем ефективності 36-40%.

39 Більша частина обладнання працює значно довше за звичайний час експлуатації.


47

До кризи ці два питання не викликали великої занепокоєності підприємців. Вони мають тимчасову природу і зумовлені слабкою фіскальною позицією та слабкими місцями банківського сектора.

3.43 Якщо розглядати структурні аспекти, то на зростання, експорт і ПІІ в реальному секторі най-більший негативний вплив справляють такі чинники:

■ Неналежна транспортна та енергетична інфраструктура: виробництво сталі (металу), машино-будування, сільське господарство, виробництво продуктів харчування та енергетика.

■ Високі транспортні тарифи та низька надійність: виробництво сталі (металу) та сільськогоспо-дарських продуктів.

■ Неналежна інфраструктура експортної логістики: сільське господарство, виробництво продук-тів харчування, оптова та роздрібна торгівля.

■ Питання земельної політики: сільське господарство, виробництво продуктів харчування, опто-ва та роздрібна торгівля.

■ Високі ставки податків та обтяжливі перевірки податкової адміністрації: всі сектори. ■ Інституційна та регуляторна база, яка встановлює високі бар’єри для початку діяльності, висо-

кі операційні витрати, високі бар’єри для виходу з бізнесу та, відповідно, обмеження конкурен-ції, виходу нових продуктів на ринок та експортного потенціалу: всі сектори, крім банківсько-го сектора.

■ Права інтелектуальної власності: машинобудування, складне (легке) виробництво товарів три-валого використання.

■ Невідповідні технічні знання та навички: виробництво сталі та машинобудування.


48

4. ЩЕ ГЛИБШИЙ АНАЛІЗ: МІКРОЕКОНОМІЧНІ ЧИННИКИ ЗРОСТАННЯ4.1 У цій главі розглядаються мікроекономічні чинники економічного зростання. Вона складаєть-ся з п’яти розділів. У першому розділі, з використанням даних обстеження підприємств, аналізуєть-ся динаміка створення та закриття підприємств у контексті різноманітних характеристик цих під-приємств і зростання їх продуктивності. У другому, використовуючи ті самі дані рівня підприємств, представлено оцінку динаміки конкуренції в економіці України загалом та в окремих секторах. У тре-тьому розділі наведено аналіз змін структури та ускладнення експорту, які відбувалися в економі-ці України впродовж останнього десятиліття, а також перспектив майбутнього розвитку. У четвер-тому розділі розглядаються питання передачі технологій, інновацій і знань та навичок робочої сили. Врешті-решт, в останньому розділі підсумовано ключові результати оцінки логістики експорту та транспортних перевезень.

A. ДИНАМІКА РОЗВИТКУ І ПРОДУКТИВНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ40

4.2 У центрі уваги цього розділу перебувають три питання, які дають змогу проаналізувати динамі-ку підприємств та процес “конструктивного руйнування”, який сприяє підвищенню продуктивності. По-перше, розглядається демографія підприємств у контексті динаміки створення і закриття та за-гальних факторів продуктивності (ЗФП). Аналіз розподілу підприємств України за розміром важли-вий з кількох причин. Міжнародний досвід свідчить про те, що головною рушійною силою зростан-ня є підприємства малого і середнього розміру (Bartelsman et al. 2005). Якщо в певному виді діяль-ності регуляторний тягар важкий, то підприємства, як правило, намагаються скористатися економі-єю масштабу, щоб мати змогу успішніше долати бюрократичні перепони й працювати в неформаль-ному секторі, аби заховатися від регуляторів з їхнім пошуком ренти. Отож, низька частка малих під-приємств може сигналізувати про надмірну зарегульованість – особливо в країнах з перехідною еко-номікою на зразок України. По-друге, застосовується розподіл продуктивності за різними параме-трами, що дає змогу порівняти динаміку продуктивності у різних секторах та оцінити ефективність розподілу між підприємствами факторів продуктивності виробництва. Врешті-решт, здійснено ана-ліз створення та закриття підприємств у контексті підвищення продуктивності. При цьому було ви-користано інформацію про підприємства з бази даних обстеження підприємств, надану Державним комітетом статистики України. Ця база даних містить дані про 559 943 підприємства, які працювали принаймні один рік у 2001-2007 роках. Хоча ця база даних охоплює більшу частину секторів із систе-ми класифікації NACE (система статистичної класифікації видів економічної діяльності ЄС – КДЕС), у цьому звіті охоплюються переважно показники для секторів промислового виробництва і послуг41.

4.3 Основні висновки полягають у тому, що: (i) середній розмір підприємств в Україні, як прави-ло, менший, ніж в інших країнах; (ii) показники створення та закриття підприємств є низькими; (iii) обмежене підвищення продуктивності зумовлене процесом створення та закриття підприємств; (iii) створення та закриття підприємств призводить до незначного підвищення продуктивності че-рез кращий розподіл ресурсів; і відповідно (iv) рівень ефективності розподілу ресурсів є низьким. Усі

40 Інформація в цьому розділі ґрунтується на матеріалах, підготовлених для цього звіту Еріком Бартельсманом.41 Хоча в базі даних перепису є всі зареєстровані підприємства, дані національних рахунків, можливо, слід скоригувати та-

ким чином, щоб врахувати обсяги і номенклатуру виробництва неформальних підприємств, що дає трохи інші показни-ки зростання (див. Додаток 4.1 для одержання додаткової інформації)


49

вони свідчать про слабку динаміку підприємств і високі бар’єри для створення та закриття підпри-ємств, які стоять на заваді здоровим змінам в економіці і, таким чином, призводять до зменшення рівня зростання продуктивності.

4.4 Частка зайнятості на малих підприємствах в Україні є низькою порівняно з іншими краї-нами з перехідною економікою і надалі знижується42. Частка малих підприємств у загальній за-йнятості ще менша у секторі промислового виробництва. Понад 73% зайнятості сконцентровано у підприємствах із щонайменше 150 працівниками і лише 14% – у підприємствах із менш, ніж 50 пра-цівниками. Відношення малих підприємств до великих підприємств в Україні є низьким порівняно з іншими країнами з перехідною економікою та країнами, що розвиваються (див. Рис. 4.1 і Додаток 4.1). До того ж, частка малих підприємств у зайнятості знизилася між 2001 і 2007 роками.

4.5 Ще одним чинником, який може пояснити малу частку малих підприємств є низький рі-вень закриття великих неефективних підприємств, які часто мають державну власність. Обме-жені фактори виробництва можуть скупчуватися на великих підприємствах і тому є недоступними для ефективніших, хоча й менших розміром виробників, що гальмує створення і розвиток нових під-приємств. Звичайно, не всі великі підприємства неефективні. Отож, важливо проаналізувати дані про створення та закриття підприємств з урахуванням рівня їхньої продуктивності під час створення та закриття підприємств, щоб зрозуміти, чи процес природного відбору серед виробників веде до під-вищення ефективності загалом.

Рис. 4.1: Частка малих підприємств у загальній зайнятості, порівняння для різних країн

0

5

10

15

20

25

30

ОЕС

Р се

р.

Лати

нськ

а Ам

ерик

а

Укра

їна

Рум

унія

Латв

ія

Угор

щин

а

Частка малих підприємств у зайнятості (%)(менше 20 робітників )

Джерело: Дані обстеження українських підприємств; Bartelsman et al. (2005).

4.6 Показники створення нових підприємств були низькими порівняно з іншими країнами (див. Додаток 4.1). Незважаючи на те, що в економіці України протягом першої половини цього деся-тиріччя спостерігалося помірковане підвищення темпів створення нових підприємств, ці темпи зно-ву сповільнилися після 2004 року (Таблиця 4.1). Низькі показники створення нових підприємств та порівняно нетривалий період їх підвищення на більш ранньому етапі періоду переходу може свідчи-ти про те, що в Україні регуляторні перешкоди збереглися, і цим вона відрізняється від інших країн з перехідною економікою (Earle and Brown, 2007).

42 У аналізі підприємства поділено на п’ять груп залежно від їхнього розміру: (i) менш ніж 20 працівників; (ii) від 20 до 49 працівників; (iii) від 50 до 149 працівників; (iv) від 150 до 399 працівників та (v) понад 399 працівників.


50

Показники закриття підприємств були незмінно низькими (Таблиця 4.1). Довге життя низькопро-дуктивних підприємств є типовою проблемою країн, які перебувають на початковому етапі переходу від централізованого планування до вільних ринкових структур (OECD, 2007). Діючі підприємства – часто державної форми власності, які були створені до початку переходу, зіткнулися з відсутністю ва-гомих стимулів до їх реструктуризації та з політичним опором щодо її здійснення, пов’язаним зі стра-хом соціальних наслідків закриття цих підприємств, зумовлених масштабними звільненнями пра-цівників. Тоді як в інших країнах з перехідною економікою велику кількість державних підприємств було зрештою приватизовано або закрито, то в Україні їх частка у ВВП та в низці підсекторів промис-ловості залишається значною (див. Світовий банк, 2010 р.)43. До того ж, управлінські структури в цих підприємствах створюють лише дуже обмежені стимули до підвищення продуктивності. Хоча протя-гом років економічного зростання збереження таких підприємств обходилося державі порівняно не-великими фіскальними витратами, більшість з них не відповідає післякризовому світу з вищим рів-нем конкуренції та більшими бюджетними обмеженнями.

4.7 Отож, в економіці України відсутня здорова динаміка На початку цього десятиліття (протя-гом 2001-2004 років) показники створення нових підприємств були дещо вищими, ніж показники їх закриття, однак, починаючи з 2005 року, показники створення підприємств знизилися до рівня, ниж-чого від і так низького рівня закриття підприємств (Таблиця 4.1).

Таблиця 4.1: Показники входу у бізнес і виходу з нього за секторами (відсоток зайнятості та кількість підприємств)

Промисловість Комерційні послуги

Створено (%)

К-сть працівників К-сть підприємств К-сть працівників К-сть підприємств

2002 3.6 11.9 5.9 15.42003 2.6 9.5 4.2 12.22004 1.7 6.8 3 10.12005 1.1 6.3 2.5 9.32006 1.1 6.4 2.4 9.62007 0.8 5.9 2.6 9.5

Закрито (%)

К-сть працівників К-сть підприємств К-сть працівників К-сть підприємств

2002 2 4.8 3 72003 1.6 4.8 3 6.72004 1.7 4.7 2 6.22005 0.9 4.1 1 .7 5.32006 1.2 4.4 2.3 5.52007 1.2 4.5 2.4 6.1

Джерело: Дані обстеження українських підприємств; Bartelsman et al. (2010), підготовлено для цього звіту.

43 Хоча точні дані складно знайти, за оцінками, частка обсягу виробництва державних підприємств у ВВП наближається до 20%. Цю цифру визначають, головним чином, великі державні природні монополії в енергетичному та транспортному секторах, однак досить значним є також внесок підприємств машинобудівної галузі.


51

4.8 Відсутність динамізму можна пояснити бар’єрами для започаткування і закриття підпри-ємницької діяльності, пов’язаними із законодавчою та нормативно-правовою базою. Аналіз свідчить про те, що помірковані регуляторні реформи, здійснені в Україні протягом 2001-2007 років, були недостатніми для того, щоб стимулювати динамізм підприємств. Ці результати добре узгоджу-ються з іншими оцінками, які показують, що вартість створення нових підприємств, їх функціону-вання та припинення діяльності є високою. Україна посідає 134-те місце серед 183 країн за легкістю початку нового бізнесу (Огляд ведення бізнесу), яке є одним із найнижчих у регіоні та одним із най-гірших порівняно з країнами з перехідною економікою. Водночас, для того, щоб закрити підприєм-ство, його власники повинні пройти тривалу, обтяжливу та дорогу процедуру ліквідації, до того, як вони зможуть розпоряджатися активами, і це гальмує перерозподіл ресурсів44. Схоже, що ці складно-щі відображають як недоліки процедур банкрутства, так і схильність податкових органів розглядати будь-яку форму припинення діяльності, як спробу уникнути податкових зобов’язань.

4.9 Середнє підприємство, яке покидає ринок робить це з надзвичайно низьким показником продуктивності. Хоча цілком природно, що підприємства, які покидають ринок, мають нижчий рі-вень продуктивності, ніж середнє підприємство, що продовжує працювати, у випадку України ця різ-ниця є особливо значною. Така ситуація може вказувати на слабкі ринкові стимули до відбору під-приємств – а це дає змогу фірмам виживати, працюючи з низькою продуктивністю протягом трива-лого часу, до того, як вони зрештою вийдуть з ринку. На галузевому рівні це питання є особливо го-стрим для таких видів промисловості, як транспортне обладнання, вироби з металу та хімічна про-дукція (Рис. 4.2).

4.10 У секторі послуг новостворені підприємства мають, у середньому, вищу продуктивність ніж підприємства, які вже були на ринку, що дає підстави зробити висновок про високі бар’єри для початку діяльності. У готельному секторі нові готелі мають продуктивність, близьку до вже ді-ючих готелів. Нові підприємства у секторі транспорту та зв’язку, а також у оптовій і роздрібній тор-гівлі демонструють вищу продуктивність, ніж підприємства, які вже працюють на ринку. Така ситуа-ція добре узгоджується з даними аналізу, наведеними в Главі 3. Ці сектори належать до секторів з ви-сокими вхідними бар’єрами, зумовленими великими вкладеними коштами або обтяжливими і доро-гими регуляторними процедурами початку діяльності, і для них характерна також значна маржа, зу-мовлена слабкою конкуренцією (див. Главу 3 і Главу 4 b).

44 Для закриття підприємства в Україні потрібно витратити майже три роки. Закриття підприємства коштує зазвичай 42% від вартості активів, тоді як для інших країн з перехідною економікою цей показник, за оцінками, у 2007 році становив у середньому 14%, а для країн ОЕСР – 7%. До того ж, процес закриття забезпечує кредиторам середній показник відшкоду-вання коштів лише на рівні 8,7% (Ведення бізнесу в Україні, 2008).


52

Таблиця 4.2: Відношення середньої продуктивності підприємств, які починають діяльність і завершують її, до продуктивності підприємств, що працюють і залишаються працювати на

ринку

ЗФП Прод-ть праці Розмір підп.

створ закр створ закр створ закр

ПРОМИСЛОВІСТЬ 0.94 0.69 0.78 0.77 0.26 0.3

Виробництво харч. продуктів, напоїв і тютюнових виробів 0.82 0.67 0.87 1.15 0.35 0.38

Виробництво текстилю і текстильних виробів 0.64 0.53 0.58 0.56 0.21 0.33

Виробництво шкіри і виробів зі шкіри 0.63 0.57 0.39 0.44 0.47 0.49

Виробництво деревини і виробів з деревини 1 .14 0.61 0.69 0.47 0.43 0.42

Виробництво целюлози, паперу та виробів з паперу 0.84 0.56 0.85 0.42 0.37 0.41

Виробництво хімікатів і хімічних продуктів 0.92 0.72 0.56 0.46 0.48 0.22

Виробництво каучуку та виробів із пластмаси 1.03 0.78 0.96 0.59 0.32 0.43

Виробництво інших неметалевих мінеральних продуктів 1.1 0.92 0.78 0.69 0.26 0.53

Виробництво базових металів і металевих виробів 0.94 0.71 0.34 0.24 0.16 0.12

Виробництво механізмів і обладн., не відн. до ін. категорій 0.88 0.61 0.95 0.54 0.19 0.27

Виробництво електричного та оптичного обладнання 0.92 0.53 1.55 0.43 0.16 0.25

Виробництво транспортного обладнання 1.06 0.6 0.47 0.48 0.14 0.24

Вир-во не відн. до ін. катег 1.24 1.47 1.47 1.62 0.62 0.39

ПОСЛУГИ 1.57 1.12 1.33 1.52 0.28 0.39

Оптова та роздрібна торгівля 1.42 0.97 1.25 1.04 0.5 0.6

Готелі і ресторани 1.14 0.8 0.84 0.77 0.81 0.88

Транспорт, зберігання і зв’язок 2.04 1.75 1.12 3.29 0.12 0.17

Фінансове посередництво 1.25 0.7 1.01 0.99 0.26 0.33

Оренда та комерційна діяльність 1.57 1.06 1.27 0.99 0.44 0.72


Продуктивність і перерозподіл факторів виробництва

4.11 Ефективність перерозподілу робочої сили в Україні протягом 2001-2003 років зростала, од-нак пізніше підвищення ефективності не спостерігалося. У цьому звіті для аналізу ефективності пе-рерозподілу ресурсів використано методологію Оллі і Пейкса (Olley and Pakes, 1996) (див. Додаток 4.1)45. Основним чинником підвищення ефективності розподілу робочої сили протягом періоду між 2001 і 2003 роками було підвищення ефективності у секторі промислового виробництва. Протягом періоду

45 Оллі і Пейкс розбили агреговану продуктивність на дві частини, перша з яких є незваженим середнім значенням продук-тивності на рівні підприємств, а друга – так званим крос-членом Оллі-Пейкса, який є коваріацією між розміром підприєм-ства та продуктивністю, представленою як:

де θi і Si – представляють частки продуктивності на рівні підприємств і розмірів підприємств (тобто частки вхідних параметрів).


53

між 2004 і 2007 роками відсутнє особливе підвищення ефективності від перерозподілу робочої сили. Протягом цього періоду залишалися також стабільними і низькими показники створення та закриття підприємств, що свідчить про можливу кореляцію між динамікою підприємств і ефективністю розподі-лу ресурсів. Ефективність розподілу ресурсів у всій економіці є нижчою, якщо продуктивність вимірю-ється як загальний фактор продуктивності, а не як продуктивність праці, що пояснюється низькими рів-нями ефективності розподілу ресурсів у секторі послуг (Рис. 4.2a та 4.2b).46. Крім того, збільшення частки цього сектора у доданій вартості економіки створює загальну тенденцію до зниження ефективності.

4.12 Здійснений аналіз показує, що заходи, які сприяють створенню та закриттю підприємств, можуть забезпечити істотне підвищення продуктивності. Ефективність розподілу ресурсів, як правило, підвищується, якщо країни рухаються шляхом переходу до ринкової економіки. Країни ре-гіону Європи та Центральної Азії розпочинали із значно нижчими показниками ефективності роз-поділу ресурсів. На початкових етапах переходу ресурси надходили менш продуктивним підприєм-ствам, однак з часом розподіл поліпшувався, оскільки підприємства з нижчим рівнем продуктивнос-ті йшли з ринку, а рівень продуктивності нових підприємств з часом підвищувався47. В Україні ж цьо-му процесу перешкоджають бар’єри для створення та закриття підприємств.

Рис. 4.2a: Продуктивність праці та частка робочої сили

Рис. 4.2b: ЗФП та частка вхідних параметрів (kt

αltβ)

2001 2004 2005 2006 2007

0.20.1

0.2

0.3

0.4

0.4

0.6

0.8

1.0

0 0

2002 2003 2004 2005 2006 2007

Загальна еокономіка Виробництво Бізнес сектор Загальна еокономіка Виробництво Бізнес сектор


B. КОНКУРЕНЦІЯ48

4.13 Емпіричні дані для країн ЄЦА та ОЕСР показують, що показники зростання продуктивності під-приємств пов’язані з високим рівнем конкуренції продуктів і ринків (див. Світовий банк, 2008; ОЕСР, 2006). Конкуренція має значний вплив на показники економічної діяльності, впливаючи на стимули основних суб’єктів економічної діяльності, спонукаючи їх до інноваційної діяльності та відбираючи з часом ефективніші підприємства. Нові підприємства, як правило, намагаються прискорити зростан-

46 Внаслідок того, що в цей рисунок внесено дані про капіталовкладення, які використовуються в аналізі ефективності, було опущено періоди до 2004 року.

47 Див. World Bank 2008 “Unleashing Prosperity: Productivity Growth in Eastern Union and the Former Soviet Union”48 Інформація в цьому розділі ґрунтується на матеріалах, підготовлених для цього звіту Еріком Бартельсманом.


54

ня продуктивності, особливо у високотехнологічних секторах і секторах, які швидко розвиваються. Вивчення літератури, присвяченої цій темі, показує, що підприємства не мають серйозних стимулів до інноваційної діяльності, якщо їх не спонукає до цього конкуренція, особливо якщо будь-який їх-ній продукт чи процес перебуває далеко від передової лінії світових технологій. Однак ціна, яку дово-диться сплачувати за слабку конкуренцію, зростає мірою того, як країна наближається до розвину-тих в технологічному плані країн (див. Aghion et al 2005; 2006).

4.14 У цьому розділі наводиться оцінка рівнів конкуренції в економіці загалом та в основних підсек-торах з використанням даних обстеження українських підприємств. Визначення конкуренції є важли-вим для оцінки динаміки та функціональних можливостей такого механізму економіки як “конструк-тивне руйнування”, яке сприяє підвищенню продуктивності. У розділі вказані питання оцінюються із використанням трьох різних показників, які слугують замінниками рівнів конкуренції: (i) індекс Герфіндаля-Гіршмана (IГГ) використовується як замінник концентрації (вища концентрація означає меншу кількість суб’єктів економічної діяльності в секторі, що знижує конкурентний тиск); (ii) відно-шення витрат до ціни (ВЦ) використовується як мірило ціноутворення шляхом надбавки до витрат виробництва (країни та сектори економіки з вищими націнками, як правило, характеризуються ниж-чою конкуренцією); та (iii) індекс Буна використовується як замінник конкурентного тиску (і визна-чається через різницю в прибутках між найбільш і найменш продуктивними підприємствами (про-дуктивніші підприємства, як правило, мають вищі прибутки, ніж менш продуктивні у конкурентному секторі). З методологією кожної з цих оцінок і з детальнішим описом можна ознайомитися в Додатку 4.1. Варто зазначити, що нижчі значення ІГГ відповідають вищим рівням конкуренції, тоді як для ін-дексів ВЦ і Буна спостерігається додатна кореляція з конкуренцією. Крім того, тоді як ІГГ охоплює весь період вимірювань (2001-2007 роки), ми, через відсутність даних про матеріально-технічні ресурси і капіталовкладення до 2004 року, змогли обчислити ВЦ лише для періоду 2004-2007 років.

4.15 Результати оцінки із застосуванням ІГГ, дають підстави зробити висновок про низькі рівні конкуренції в Україні. Рівень концентрації підприємств, визначений за допомогою цього індексу, є низьким порівняно з відповідною величиною для інших країн (Рис. 4.3). Однак важливо далі розклас-ти цей тренд на складові для основних секторів економіки.

Рис. 4.3: ІГГ в окремих країнах

0

0.005

0.010

0.015

0.020

0.025

0.030

0.035

0.040

0.045

Україна Угорщина Румунія Росія

IГГ (обробна промисловість)

Джерело: Дані обстеження українських підприємств за 2007 р.; Світовий банк (2008), на основі праці Earle and Browne (2007).


55

4.16 Рівень конкуренції у секторі промислового виробництва погіршився після 2001 року. ІГГ показує збільшення концентрації протягом 2002-2004 років, поліпшення у 2005 і 2006 роках і незна-чну тенденцію до зростання у 2007 році (Рис. 4.4a). Ці тенденції складно пояснити, зважаючи на від-сутність істотних змін у законодавстві в зазначені роки. Однак, як обговорювалося вище у цьому зві-ті, вказані незначні поліпшення можуть пояснюватися активнішим створенням нових підприємств, зумовленим поліпшенням сприйняття ділового клімату та курсу на проведення реформ (наприклад, у 2005 році). Індекс ВЦ підтверджує цю тенденцію, показуючи на невелике поліпшення в 2005 році, а після цього – на значніші підвищення націнок (Рис. 4.4b і 4.4c). Індекс Буна показує погіршення кон-куренції протягом періоду.

Рис. 4.4a: Промисловість - ІГГ Рис. 4.4b: ВЦ Рис. 4.4c: Індекс Буна

0.042

0.039

0.036

0.0332001 2003 2005 2007

0.85

0.83

0.81

0.792004 2005 2006 2007

0.4

0.3

0.2

0.1

02004 2005 2006 2007


4.17 Індекс Буна вказує на те, що для підсекторів промислової галузі спостерігається неодноз-начна картина. Для більшості підсекторів рівень конкуренції протягом періоду 2004-2007 років за-лишався практично незмінним, хоча самі рівні між підсекторами істотно різнилися. Наприклад, для целюлозно-паперової промисловості спостерігаються вищі рівні конкуренції, тоді як у металургії – украй низькі (можливе пояснення – через високі фіксовані витрати), так само, як і в машинобудуван-ні та виробництві обладнання для транспорту (див. Додаток 4.1).

4.18 Конкуренція в секторі послуг не поліпшилася. Рис. 4.5a і 4.5b демонструють тенденції, харак-терні для всіх підприємств у цьому секторі, а Рис. 4.5c і 4.5d – ті самі дані з вилученням підприємств державної власності. У другому випадку рівні концентрації ІГГ істотно зростають з огляду на наяв-ність у секторах транспорту і зв’язку великих державних монополій. Загалом, індекс ВЦ вказує на ви-сокі націнки, які не відрізняються значною мірою для вибірок з державними підприємствами і без них, що свідчить про те, що в рівнях їхньої ренти великої різниці немає. Це може пояснюватися зни-женою кількістю конкурентів у таких секторах, як оптова та велика роздрібна торгівля, і навіть при-ватна частина транспортного сектора. До того ж, із розглядів конкретних випадків ми знаємо, що ці підсектори мають високі бар’єри для створення нових підприємств (див. Главу 3). Індекс Буна демон-струє незначне підвищення рівня конкуренції у 2005 році, і зниження – після49 (див. Додаток 4.1).

49 Розрив у 2005 році можна пояснити низькою рентабельністю, характерною для 2005 року.


56

Рис. 4.5a: Послуги - ІГГ Рис. 4.5b: ВЦ

0.06

0.04

0.02

02001 2003 2005 2007

0.90

0.88

0.86

0.842004 2005 2006 2007

Рис. 4.5c: Послуги - ІГГ (без державних підприємств) Рис. 4.5b: ВЦ

0.010

0.008

0.006

0.0042001 2003 2005 2007

0.89

0.88

0.87

0.862004 2005 2006 2007


4.19 Аналіз на рівні підприємств дає підстави зробити висновок про низькі показники ство-рення і закриття підприємств, що призводить до нинішніх низьких рівнів конкуренції для різ-них секторів. Як обговорювалося раніше, конкуренція має істотний вплив на підвищення продук-тивності і цей вплив надалі посилюватиметься в міру того, як ускладнення продуктів і процесів на-ближає їх до межі їхнього технологічного удосконалення. Більшість підсекторів в Україні не вихо-дить за межі передових технологій, проте в деяких випадках (включаючи окремі сектори машинобу-дування і навіть виробництва харчових продуктів), Україна має достатній потенціал, щоб швидко на-близитися до цієї межі, поки вона спроможна абсорбувати технологію і, згодом, запроваджувати ін-новації (див. розділ D цієї глави). Підвищення рівня конкуренції шляхом зниження бар’єрів для ство-рення нових підприємств і зменшення високих операційних витрат має бути ключовим засобом із за-безпечення сталого зростання продуктивності в Україні.


57

C. УДОСКОНАЛЕННЯ ТА ДИВЕРСИФІКАЦІЯ ЕКСПОРТУ4.20 Економіка України має істотні природні порівняльні переваги, але характеризується вузькою структурою експорту та низькою продуктивністю праці порівняно зі своїми конкурентами з-поміж кра-їн, що розвиваються, а також нестабільним зростанням експорту. Незважаючи на багаті природні ресур-си, стратегічне географічне розташування, успадковані відмінні наукові ресурси і високі показники люд-ського капіталу, у структурі експорту України все ще переважають товари з низькою доданою вартістю.

4.21 Упродовж останнього десятиліття структура експорту України та країни призначення екс-порту змінилася лише дуже незначною мірою. Металургійний сектор надалі переважає в експор-ті: на нього припадає понад 40% загального обсягу експорту (Рис. 4.6a). Упродовж 2009 року ця ситу-ація дещо змінилася внаслідок різкого падіння попиту й цін у цьому секторі, хоча у 2010 році їх зрос-тання почало відновлюватися. Варто відзначити таку зміну, як дедалі більша частка в експортному кошику сектора харчових продуктів та його стійкість за умов кризи протягом 2009 року. Дещо зміни-лися країни призначення експорту, зі збільшенням частки експорту до країн Азії (див. Рис. 4.6b).

Рис. 4.6a: Склад експортного кошика, 2001 – 2008 рр.

11.2

10.8

9.1

41.3

10.5

17.1

2001

харчова і с/г продукціямінеральні продуктипродукти хімічної галузіметали

устаткування і обладнанняінше

16.2

10.5

7.5

41.2

9.5

15.1

2008

харчова і с/г продукціямінеральні продукти

продукти хімічної галузіметали

устаткування і обладнанняінше

Рис. 4.6b: Місця призначення експортної продукції України, 2001-2009 рр.

0

5

10

15

20

25

30

35

ЄС Росія СНД (крім Росії) Азія Інші країни

2000

2009



58

4.22 Рівень концентрації експорту є високим і вартість торгівлі надалі залежить від нестабіль-них цін на метал та хімічну продукцію. В Україні наявний високий рівень концентрації експорту порівняно з іншими країнами (Рис. 4.7a), і на цю проблему також вказують інші оцінки концентра-ції експорту (див. Додаток 4.1). Динаміка ВВП показує чітку кореляцію із цінами на сталь (Рис. 4.7b). Хоча немає достатньої кількості історичних даних, щоб визначити причинний зв’язок, в такій відкри-тій і слабо диверсифікованій економіці, як українська, тим не менш, украй гостро стоїть питання про уразливість до зовнішніх шоків, пов’язаних з цінами та попитом.

Рис. 4.7a: Концентрація експорту Рис. 4.7b: Ціни на сталь і ВВП

20012000 2002 2003 2004 2005 2006

Польща Румунія Туреччина Україна Бразилія

-100%

-80%

-60%

-40%

-20%

0%

20%

40%

60%

80%

100%

-25%

-20%

-15%

-10%

-5%

0%

5%

10%

15%

20%

25%

2002

q120

02q2

2002

q320

02q4

2003

q120

03q2

2003

q320

03q4

2004

q120

04q2

2004

q320

04q4

2005

q120

05q2

2005

q320

05q 4

2006

q120

06q2

2006

q320

06q4

2007

q 120

07q2

2007

q 320

07q4

2008

q120

08q2

2008

q320

08q4

2009

q120

09q2

2009

q320

09q4

Зміна реального ВВП р/р - Україна(ліва шкала) Зміна цін на сталь р/р - ЄС

(права шкала)

Відс

оток

заг

альн

ого

експ

орту

П’ять найбільших продуктів експорту(частка загального експорту)

4

3

2

1

0


4.23 Україна в 2000 році перебувала у сприятливій ситуації з погляду удосконалення (номен-клатури) експорту порівняно з рівнем доходу від нього, однак відтоді не відбулося помітно-го поступу. Рівень складності експорту є не лише показником того, в чому певна країна має перева-гу над іншими в певний момент часу. Як вказують Гаусманн, Гван та Родрік (Hausmann, Hwang and Rodrik, 2007), рівень складності експортного кошика країни може бути хорошим сигналом про пер-спективи майбутнього зростання. У 2000 році Україна значно перевищувала за удосконаленістю екс-порту середній рівень країн із близьким до неї рівнем доходів (Рис. 4.8a). Така ситуація була досить типовою для країн Східної Європи у після перехідний період. Однак, до 2008 року Україна втратила цю перевагу (Рис. 4.8b). До того ж, незважаючи на певний прогрес України у період між 2001 і 2008 роками, Україну випередели у відносному вираженні інші країни, які були її найсерйознішими кон-курентами і яким вдалося значно швидше здійснити удосконалення своїх експортних кошиків (Рис. 4.8c). Див. детальніші/індивідуальні представлення складності номенклатури продукції та експорту для України і ключових порівняних з нею країн у Додатку 4.2.


59

Рис. 4.8a: Удосконалення експортного кошика, 2001 р.

Рис. 4.8b: Удосконалення експортного кошика, 2008 р.

БІЛОРУСЬБРАЗИЛІЯ

Ч ИЛ І

КИТАЙ

КОЛУМБІЯ

ЧЕХІЯ

ЛАТВІЯ

ЛИТВА

MОЛДОВА

ПОЛЬЩА

РУМУНІЯ

РОСІЯ

УКРАЇНА ПАР

0

5

10

15

20

6 7 8 9 10 11

ВВП на душу населення (ПКС, реєстр) ВВП на душу населення (ПКС, реєстр)

УКРАЇНАБІЛОРУСЬ

БРАЗИЛІЯ

ЧИЛІ

КИТАЙ

КОЛУМБІЯ

ЧЕХІЯ

ЛИТВАЛАТВІЯ

МОЛДОВА

ПОЛЬЩАРУМУНІЯ

РОСІЯ

ПАР

5

10

15

20

25

EX

PY

(П

КС

, '0

00

)

EX

PY

(П

КС

, '0

00

)

6 7 8 9 10 11

Рис. 4.8c: Динаміка удосконалення експорту України

10000

11000

12000

13000

14000

15000

16000

17000

18000

19000

2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008

EXP

Y ( П

КС

, дол

.СШ

А)

Болгарія

Китай

Литва

Польща

Румунія

Росія

Україна

ПАР



60

Вставка 4.1: Основні концепції удосконалення та структурної трансформації експорту

Структурна трансформація – це процес зміни структури (набору можливостей) виробництва та експор-ту продукції (зміна в “просторі продукту”) в економіці, яка посилює тим самим її експортні можливості.

Удосконалення експорту одного експортованого продукту позначається як PRODY. Ускладнення екс-порту всього кошика експортованої продукції позначається як EXPY.

PRODY – це удосконалення кожного продукту, виражене у ВВП на душу населення типової країни, що експортує цей товар. Товари, експортовані бідними країнами, зазвичай мають низький рівень удосконалення (або PRODY), а товари, зазвичай експортовані багатими країнами, мають високий рі-вень удосконалення PRODY. Отож, PRODY є зваженим на виявлену порівняльну перевагу (ВПП) ВВП на душу населення кожної країни, яка експортує цей товар:

де xvali,c,t дорівнює експорту товару i країною c iу рік t, Xc дорівнює загальному експорту країни c, а Yc дорівнює ВВП на душу населення країни c.

EXPY є середньозваженими PRODY експортного кошика країни, де ваговими коефіцієнтами є екс-портна частка кожного товару в експортному кошику країни. EXPY – це просто PRODY для кожного то-вару (i), який експортує країна c, зважений на частку цього товару в експортному кошику країни (Xc).

Близькість: формалізує інтуїтивну ідею про те, що спроможність країни виробляти певний продукт залежить від її спроможності виробляти інші продукти, особливо ті, що потребують подібних вхід-них ресурсів.

Густина: відстань товару i від експортного кошика країни c в час t. Густина лежить у межах від 0 до 1, при цьому вищі значення означають, що країна має порівняльні переваги в багатьох близьких про-дуктах, і тому є висока ймовірність того, що ця країна експортуватиме цей товар у майбутньому. На графіках у цьому дослідженні використовується величина, обернена до густини, щоб краще показа-ти відмінності між різними країнами. Отже, нижчі величини означають кращі експортні можливості.

Open Forest: зв’язки /близькість поточного експортного кошика до інших нових та цінних можли-востей структурної трансформації. Вища величина означає, що поточний експортний кошик є час-тиною простору продукту, який тісно пов’язаний з іншими новими та цінними можливостями струк-турної трансформації. Ця величина (Open forest) обчислюється таким чином:

Джерела: Hausmann, Hwang and Rodrik (2007); Hausmann and Klinger (2006, 2007); Hidalgo, C., B. Klinger, A. Barabasi and R. Hausmann (2007).


61

4.24 Для України пов’язання можливостей виробництва та експорту є менш вигідним, ніж для її конкурентів. Згідно зі стандартною теорією торгівлі, перехід до нових експортних продуктів (структурна трансформація) є пасивною послідовністю змінних порівняльних переваг, що базується на накопиченні певних чинників. Однак структурна трансформація може з багатьох причин бути зна-чно складнішою, ніж описана. Кілька чинників можуть призвести до випадків неспроможності рин-ку: конкретне навчання в процесі діяльності (Arrow 1962, Bardhan 1970), промислові чи інформаційні зовнішні чинники (Jaffe 1998; Hausmann and Rodrik 2003), переливання технологій між різними вида-ми діяльності (Jaffe, Trajtemberg and Henderson 1993), або перешкоди для експорту (різні для різних секторів). У працях Гаусманна та Клінгера (2006 і 2007) та Гідальго (2007) досліджувалися чинники, які впливають на складність експорту країни, і було зроблено висновок, що ці бар’єри менш серйозні, якщо перейти до “найближчих” продуктів. Це ґрунтується на ідеї, що в кожен продукт вкладаються такі дуже спеціальні вхідні затрати, як знання, фізичні активи, проміжні внески, вимоги до навчання робочої сили, інфраструктурні потреби, права власності, регуляторні вимоги або інші суспільні бла-га. Отож, дуже важливо, щоб основні можливості країни щодо виробництва продукції/експорту були близькими до себе, оскільки це полегшує структурну трансформацію. Україна посідає порівняно ви-соке місце у світі за цим показником, однак нижче від конкурентів (Рис. 4.9a і Рис. 4.9b).

Рис. 4.9a: Open Forest 2000 Рис. 4.9b: Open Forest 2008

КИТАЙ

РУМУНІЯ

ЛАТВІЯЛИТВА

ЧЕХІЯПОЛЬЩА

БRЗИЛІЯ

БRЗИЛІЯПАР

ПАР

4

3

2

1

0

БІЛОРУСЬ

ЧИЛІ

КИТАЙ

КОЛУМБІЯ

ЧЕХІЯ

ЛИТВАЛАТВІЯ

МОЛДОВА

ПОЛЬЩА

РУМУНІЯ

РОСІЯ

0

1

2

3

4

5

Ope

n Fo

rest

(M)

6 7 8 9 10 11ВВП на душу населення (ПКС, реєстр)

Ope

n Fo

rest

(M)

ВВП на душу населення (ПКС, реєстр)

КОЛУМБІЯ

РОСІЯЧИЛІМОЛДОВА

БІЛОРУСЬ

УКРАЇНАУКРАЇНА

6 7 8 9 10 11

Джерело: Держкомстат, Comtrade

4.25 Набір (кошик) продукції, експортованої Україною до країн СНД, є більш удосконаленим, ніж кошик експорту до інших країн. Як правило, країни мають більш удосконалений кошик про-дуктів, які експортуються до традиційних торговельних партнерів. Зазвичай, цей експорт є плат-формою для підвищення рівня удосконаленості та подальшого переходу до менш традиційних та, можливо, більш конкурентних ринків вищого щабля. Також, зазвичай, рівні удосконаленості з часом зближуються. Схоже, проте, що це не відбувається у випадку українського експорту (Рис. 4.10a). Головним чином, це пов’язано із експортом до країн СНД продукції машинобудування, яка недостатньо сучасна, щоб її можна було експортувати до інших країн. Можливо, ще більше зане-покоєння має викликати те, що сектор машинобудування втрачає свою частку ринку навіть у Ро-сії (Рис. 4.10b), що робить завдання з технологічного оновлення/ускладнення металургійної про-дукції ще більш нагальним.


62

Рис. 4.10a: Ускладнення кошиків експорту до СНД та інших країн

Рис. 4.10b: Російський імпорт продуктів машинобудування

0

2000

4000

6000

8000

10000

12000

14000

16000

18000

2005 2006 2007 2008

УКР-СНДУКР-крім СНДУКР-Світ

Білорусь

70

60

50

40

30

20

2001

2005

2008

10

0

Україна ЄС Китай

Частка глобального експорту продукції машинобудування до Росії, %


4.26 Схоже, що кількість нових видів експортної продукції відповідає даним для інших порів-нянних країн, однак для України спостерігаються нижчі показники досягнення успіху з часом. Україна має непогані показники частоти включення до свого експортного кошика нових видів продук-ції – протягом періоду між 1996 і 2006 роками вона ввела до свого експортного кошика 134 нових видів продукції (Рис. 4.10)50. Це приблизно еквівалентне кількості нових видів продукції у Таїланді і більше, ніж у Бразилії, однак менше, ніж в Угорщині, Польщі та Румунії та ніж у таких світових лідерів, як Індія та Індонезія. Однак показники успішної діяльності51 низькі (Рис. 4.11b), що може вказувати на пошире-ність бар’єрів для експорту на кордоні. У розділі E цієї глави це питання розглядається детальніше.

Рис. 4.11a: Нові експортовані продукти – порівняння за країнами світу

Рис. 4.11b: Коефіцієнти результативності нового експорту

0.00

0.10

0.20

0.30

0.40

0.50

0.60

0.70

0.8060

40

20

0

Бразилія Китай Колумбія Польща Румунія Росія Україна

1996-19971998-1999

1999-20002000-2001

2001-20022002-2003

0.90 Коефіцієнти результативності

Бразилія Китай Колумбія Румунія Росія Україна

Нові експортовані продукти — (кількість)


50 Новий вид експортної продукції або “відкриття” визначається як експортований продукт, який у попередні роки не існу-вав або мав експортну вартість нижчу ніж 100 000 дол. США, а тоді його експортна вартість зросла і становила протягом щонайменше двох років поспіль більше 1 млн. дол. США.

51 Показники успішної діяльності визначаються, як такі, коли новий вид експортної продукції або “відкриття” успішно екс-портуються з доходом понад 1 млн. дол. США протягом ще двох років, тобто протягом чотирьох років поспіль після того, як його експортна вартість вперше досягла 1 млн. дол. США.


63

4.27 Водночас, Україна має великий потенціал для здійснення структурної трансформації. У разі здійснення структурних реформ, які дадуть змогу подолати основні перешкоди, з якими сти-каються приватний і експортний сектори, Україна легко зможе відновити вищий рівень складності експорту та досягти прогресу в його структурній трансформації. У Додатку 4.3 наведено два перелі-ки продуктів, які близькі до наявних технічних потужностей України і могли б підвищити додану вар-тість українського експорту в коротко- і середньостроковій перспективі. Це не означає, що це перелі-ки “переможців”, яким слід допомагати субсидіями та податковими пільгами. Україна вже має нега-тивний досвід надання субсидій окремим секторам, що є сильним аргументом проти будь-яких таких спроб. Однак здійснений аналіз може допомогти визначити пріоритетність в усуненні перешкод для розвитку та інвестицій, залежно від того, як вони різняться для різних секторів. Наприкінці Глави 3 ми розглянули перешкоди, властиві конкретним секторам, які впливають на розвиток ширших під-секторів реальної економіки, які можна ще покращити за допомогою переліку продукції з високим експортним потенціалом. Цей аналіз допомагає також побачити перешкоди, які можна розглядати як спільні для всіх секторів (наприклад, суспільні блага, надання яких краще було б забезпечити держа-ві, як-от транспортна інфраструктура або адекватне регулювання), і, отож, визначити «горизонталь-ні» стратегічні втручання, які сподобаються всім. У цьому звіті зроблено спробу виявити такі спільні заходи для всіх секторів.

D. АБСОРБЦІЯ ТЕХНОЛОГІЙ, ІННОВАЦІЙ ТА КВАЛІФІКАЦІЇ І ЗНАНЬ52

4.28 Рушіями сталого зростання є постійне накопичення не лише факторів виробництва, а й знань і технологій. Ці елементи враховуються в нових компонентах, обладнанні і процесах, які сприяють підвищенню продуктивності. Емпіричні дані свідчать про те, що підвищення продуктивності, необ-хідне для сталого зростання, вимагає технологічного прогресу, який визначається в широкому розу-мінні, як “прийняття і створення знань, які відповідають потребам виробництва” (згідно з Aghion and Howitt, 1998). Успішними економіками, які базуються на знаннях, є, як правило, економіки, в яких за-стосовується довгострокова диверсифікація експорту, підвищення продуктивності та зростання за-вдяки високій абсорбції вже наявних технологій та /або генерування нових технологічних інновацій місцевими підприємствами та дослідницькими установами, що полегшується, крім інших чинників, наявністю кваліфікованої робочої сили та міцною науковою базою.

4.29 За нижчих рівнів доходів технологічний прогрес відбувається спершу завдяки копіюванню, в якому підприємства адаптують / абсорбують технологію, створену в інших країнах світу, до своїх продуктів і процесів. Однак мірою руху вперед, коли країни наближаються до технологічної межі, можливості для копіювання зменшуються, а конкуренція стає більш зобов’язуючою (див. Aghion et al 1998). Україна перебуває на першому етапі у більшості своїх кошиків продукції та експорту. Отож, аб-сорбція технології важливіша у коротко- і середньостроковій перспективі, тоді як інновації вийдуть на перший план у віддаленішому майбутньому. Однак для того, щоб абсорбція технології та іннова-ції могли успішно втілитися, вони потребують відповідного середовища як у державному, так і в при-ватному секторах. Підприємства, безумовно, відіграють центральну роль в абсорбції наявних техно-логій і генеруванні нових та в найманні і навчанні кваліфікованих працівників. Роль держави поля-гає в забезпеченні сприятливого середовища шляхом обмеження хабарництва в державному секто-рі та створення менш агресивного регуляторного середовища для ведення бізнесу, та наданні висо-коякісних суспільних благ (наприклад, інфраструктури та освітніх послуг) і формуванні відповідних стимулів та інституцій.

52 У цьому розділі використовуються, зокрема, матеріали, підготовлені Наташею Капіл (що стосуються запровадження тех-нологій та інновацій), Ганною Вахітовою та Томом Купе (що стосуються віддачі від освіти та кваліфікації робочої сили).


64

4.30 Абсорбція технології особливо важлива для підвищення продуктивності та ускладнення продукції такої країни, що не належить до основних інноваційних країн, як Україна53. Більша частина підприємств у країнах з середнім рівнем доходів (що, зазвичай, не належать до основних ін-новаційних країн) не винаходить і не використовує найбільш передові технології і процеси; вони не перебувають на передньому краї технологій. Тому вони мають великі можливості підвищити продук-тивність завдяки абсорбції наявних сучасних технологій54. Абсорбція знань і технологій – це переда-ча, адаптація та використання наявних передових технологій, методів і навичок в місцевих вироб-ничих процесах, внаслідок чого відбувається запровадження поліпшених товарів і послуг всередині країни та підвищення рівня експорту. Абсорбція технології істотно залежить від розміру підприєм-ства в Україні; при цьому видається, що малі та середні підприємства значно рідше набувають нову технологію або отримують сертифікацію ISO.

4.31 Схоже, що рівень абсорбції технології в Україні є низьким. Існує ціла низка засобів, застосо-вуючи які, підприємства можуть здійснювати абсорбцію технології, зокрема ПІІ, спільні підприєм-ства з іноземними партнерами, ліцензування технологій, або просто купівля імпортної технології у формі готових виробів. Однак Україна посідає низьке місце за цими категоріями порівняно з інши-ми країнами з перехідною економікою. Обсяг ПІІ значно зріс після 200555 року, однак все ще є значно нижчим, ніж в інших основних порівняних країнах, що розвиваються. Низькі рівні ПІІ не лише зни-жують потенціал країни щодо абсорбції технології та диверсифікації експорту, а й обмежують кон-курентний тиск на внутрішніх виробників для поліпшення продуктів та послуг. Обстеження підпри-ємств вказують на те, що спільні підприємства, особливо створені українськими та іноземними парт-нерами, є нечисленними. Кількість зареєстрованих спільних підприємств і плата за їх реєстрацію є низькою (Таблиця 4.3). Навіть частка імпорту капітальних товарів у ВВП, який є мірилом оновлення капіталу, є порівняно низькою (Рис. 4.12). Якісні дані дають підстави зробити висновок, що рівень пе-редачі технологій від іноземних компаній, які нині працюють в Україні, також низький: згідно зі Зві-том про глобальну конкурентоспроможність за 2009-2010 роки, Україна посіла 116-е місце із 133 кра-їн за обсягом ПІІ та передачею технологій.

53 У Звіті про глобальну конкурентоспроможність за 2001-2002 роки “основні інноваційні країни” визначено як країни, спроможність яких впроваджувати інновації значною мірою стимулює їхнє зростання, а “не основні інноваційні країни” – як країни, які більшою мірою залежать від абсорбції іноземних технологій. “Основні інноваційні країни” – це країни, під-приємства та дослідницькі установи яких зареєстрували, як мінімум, 15 патентів США на 1 млн. населення – за цим стан-дартом Україна є “неосновною інноваційною країною”.

54 Важливо підкреслити, що більшість підприємств навіть у найбільш розвинутих або основних інноваційних країнах вкла-дають свої ресурси в абсорбцію наявних знань /технологій та лише незначна їх частина інвестує в генерування нових знань і технологій з комерційним застосуванням. За оцінками, більш ніж половину зростання продуктивності в країнах ОЕСР – за винятком США до 2000 року – було зумовлено імпортованими технологіями, і ця частка є вищою для менших країн. Див. J. Eaton and S. Kortum (1999).

55 У 2005 році Україна залучила надзвичайно великі суми ПІІ: 7,1 млрд. дол. США за дві дуже великі операції – реприватиза-цію Криворіжсталі та продаж другого за розміром приватного банку “Аваль” групі Raiffeisenbank (Австрія).


65

Таблиця 4.3: Інструменти абсорбції технології, порівняння різних країн

Рис. 4.12: Частка імпорту засобів виробництва у ВВП

Роялті таліцензійнийзбір

платежі/населення, 2008

(дол. США)

% підприємствіз визнанимиу

світісертифікатами

якості ISO

Бразилія 14,05 Н/дРосія 32,37 0,088 Польща 46,43 0,044 ЧеськаРеспубліка 69,69 0,134

Болгарія 12,48 0,136 Румунія 16,08 0,129 Угорщина 199,96 0,090 Україна 16,3 0,025

0

5

10

15

20

25 Імпорт засобів виробництва як % ВВП

Імпорт засобів виробництва як % ВВП (окрім транспортного обладнання)

Джерело: База даних Світового банку про економіку знань, Індикатори світового розвитку; розрахунки працівників Світового банку

4.32 Протягом часу переходу до ринкової економіки Україна істотно поліпшила свої права інте-лектуальної власності (ПІВ), однак необхідно ще виконати значний обсяг роботи із залучення ПІІ та покращення передачі технологій. ПІІ може бути каналом для поширення сучасної технології і під-вищення продуктивності місцевих підприємств за допомогою двох способів. Компанії, які мають інозем-них власників, більш схильні до сприйняття сучасної технології, і в багатьох країнах спільні підприєм-ства, утворені місцевими підприємствами та іноземними партнерами, як правило, демонструють вищі рівні передачі знань56. До того ж, іноземний досвід показує, що є вертикальна передача знань і технологій в рамках певного виду діяльності (або тісно пов’язаних між собою), оскільки багатонаціональні корпора-ції мають стимули до передачі технологій місцевим підрядникам. Це відбувається певною мірою в секто-рі виробництва харчових продуктів (див. Главу 3). У більшості країн рівень передачі технологій, як пра-вило, залежить від дієвості режиму захисту ПІВ і людських вмінь. Однак, схоже, що ПІІ та трансферти тех-нологій іноземними інвесторами обмежуються режимом слабкої захищеності інтелектуальної власності. Під час інтерв’ю з представниками підприємств іноземні інвестори, які мають досвід роботи в Україні, ви-словили занепокоєння станом прав інтелектуальної власності і піратством. Вони зазначили, що це зане-покоєння утримувало їх від використання сучаснішого обладнання і процесів та /або партнерства з міс-цевими інвесторами. Основною проблемою для них був страх перед порушенням авторського права вна-слідок прогалин в законодавстві та неналежного його виконання. Це має особливо важливе значення для легкої промисловості та більш технологічно розвинутої частини сектора машинобудування.

4.33 В Україні замало використовується (і може використовуватися надалі) ліцензування техно-логій – передача технологій за договором між підприємствами. Ліцензування відбувається у рамках підприємств, серед спільних підприємств або між непов’язаними підприємствами і часто доповнює ПІІ, як істотна частка глобальних платежів і надходжень від інтелектуальної власності (роялті). Посилення захисту патентів може призвести до переміщення процесу поширення технологій від імпорту техноло-гій та ПІІ до ліцензування та може підвищити приплив знань. Окрім необхідності поліпшення режиму прав власності в подальшому дослідженні слід проаналізувати інші перешкоди для ліцензування, вклю-чаючи слабкий попит внаслідок браку інформації в місцевих підприємств або інших чинників.

56 Див. “Global Integration and Technology Transfer,” World Bank 2004. Дослідження країн з перехідною економікою виявило, що для підприємств з іноземною власністю удвічі вища наявність доступу до Інтернету (див. Clarke, 2001).


66

Вставка 4.2: Чи правильним рішенням є створення спеціальних економічних зон (СЕЗ) або подібних схем?

На цьому етапі з низки причин відповідь, ймовірно, буде “ні”. По-перше, минулий досвід роботи віль-них економічних зон в Україні показує, що кінцевим, хоча й незапланованим результатом було масо-ве застосування схем ухиляння від сплати податків, що дуже дорого обійшлося бюджету (у понад 3% ВВП щороку). Місцеві інвестори присвоюють більшу частину прибутку через схеми мінімізації подат-кових зобов’язань, тоді як надходжень справжніх ПІІ, особливо у секторах, пов’язаних з експортом, або в секторах з високим рівнем наукових досліджень, практично не було. По-друге, цими схемами складно керувати належним чином, і вони вимагають сильного державного управління та сильного інституційного середовища, а це все ще є проблемними питаннями для України.

По-третє, захисники цієї схеми, як правило, змішували вигоди від кластеризації суб’єктів економіч-ної діяльності в одному місці з вигодами, які могли б одержати відстаючі чи віддалені регіони (тоб-то змішували географічне розташування економічного виробництва з географічним розташуванням добробуту – див. Звіт про світовий розвиток Світового банку, 2009). Підприємства утворюють клас-тери, як правило, щоб отримати перевагу від зосередження кваліфікованої робочої сили, доступу до логістики торгівлі, інфраструктури, послуг високого рівня тощо, і саме тому вони, як правило, зосе-реджуються навколо густонаселених, великих та належно облаштованих міст.

По-четверте, міжнародний досвід, який стосується спеціальних економічних зон, є неоднозначним і дає підстави зробити такі висновки: (i) вони не є єдиним найкращим рішенням, (ii) як правило, вони мають обмежену практичну користь і наслідки, (iii) найкраще вони працюють тоді, коли їх було ство-рено належним чином, коли вони мають належне управління та коли вони відповідають вимогам СОТ, (iv) вони працюють найкраще в країнах з розвинутою інфраструктурою, фінансовими ринками та міцними інституціями, коли можна сформувати міцні зв’язки з місцевими економіками, (v) вони призводять до спотворення торговельних інструментів, що вносять дискреційність в політичне се-редовище, і, як наслідок, є уразливими до зловживань, та (vi) вони мають тенденцію до закріплення у системі, тобто, у разі надання пільг лобістські групи допомагають їх утримувати й розширювати.

По-п’яте, одним особливим аспектом ВЕЗ, якого часто не помічають, є те, що вони працюють як запо-біжний клапан для залучення інвестицій тоді як загалом бізнес клімат є поганим, і, отже, вони зни-жують тиск на уряд щодо поліпшення бізнес клімату для всіх інвесторів. Як правило, залучені завдя-ки ВЕЗ інвестиції є невеликими як частка від ВВП, і можуть відвернути увагу від поліпшення загаль-ного інвестиційного клімату, що є вкрай важливим для України.

4.34 Україна посідає низьке місце за відповідністю до міжнародно визнаних стандартів, що, ймо-вірно, є перешкодою для абсорбції технології та інновацій. Як правило, ці стандарти пов’язані з аб-сорбцією технології в продуктах і процесах і, отже, сприяють підвищенню продуктивності підприємств. Найбільш поширеними добровільними міжнародними стандартами є сертифікати ISO 9001. Україна за цим показником виглядає значно гірше, ніж більшість інших порівняних країн (Таблиця 4.3, наведена вище)57. Однак є кілька дуже придатних наборів стандартів, які допомагають підвищити конкуренто-спроможність. Нині режим стандартизації в Україні не відповідає режиму стандартів ЄС, який може най-швидше принести вигоду Україні, оскільки більшість розроблених ще за радянських часів стандартів і сертифікатів на продукцію є застарілими (менш ніж третина із сотень українських стандартів гармоні-зована з міжнародними). Ці стандарти обтяжливі, дорогі та обов’язкові, відлякують від вкладання ко-штів у технології та інновації, а отже, і в диверсифікацію та ускладнення продукції. Питання інфраструк-

57 Вона має другу знизу частку підприємств, сертифікованих за системою ISO, а також другу знизу кількість підприємств, сертифікованих за системою ISO, як частки доданої вартості в промисловості та сфері послуг, де сертифікати ISO вважа-ються найбільш відповідними.


67

тури та метрологічного обладнання (відоме як система МСТЯ) є частиною цієї проблеми. Однак, мабуть, найважливішими є реформи, яких потребує політичне та інституційне середовище, пов’язане з цими стандартами. Це середовище охоплює контролюючі органи, які не мають чітких завдань, живуть за ра-хунок штрафів і тиснуть на підприємства. Їх необхідно раціоналізувати або взагалі ліквідувати.

4.35 Відома в минулому інноваційна система України недостатньо використовується і повіль-но руйнується. Хоча інновації є більшою мірою питанням середньо- і довгострокової перспективи, воно заслуговує на увагу, оскільки реформи та результати в цій сфері потребують часу. Україна воло-діє великою та успішною спадщиною в галузі науки та технологій. Незважаючи на пов’язаний з пере-хідним періодом розрив зв’язків, Україна все ще має систему науково-дослідних інститутів та лабора-торій з порівняно високим рейтингом (хоча й спостерігаються тенденції до погіршення за такими по-казниками, як якість її освіти у галузі природничих наук). До того ж, вона все ще багата на людський і фінансовий капітал. Однак у порівнянні з іншими країнами, що розвиваються, інноваційна система України є дуже неефективною за своїми результатами. Згідно зі Звітом про глобальну конкуренто-спроможність за 2009 рік, Україна за пунктом “інновації” посіла 73-е місце, – далеко позаду від країн ЄС з перехідною економікою, які конкурують з Україною, такими як Польща чи Чеська Республіка або з іншими країнами, що розвиваються, як-от Бразилія чи Туреччина. Такий висновок підтверджуєть-ся, якщо подивитися на рівень технологій, втілений в товарах, які Україна експортує (див. Рис. 2.20a у Главі 2). Крім того, бюджет інноваційної системи скорочується, і наукові кадри швидко старіють.

4.36 Найважливішою причиною такого низького рівня комерційних інновацій є відсутність їх зв’язку з приватним сектором і брак належних стимулів у системі. Науковці часто остерігають-ся співпраці з місцевим приватним сектором через брак довіри. Вони не почуваються захищеними з погляду захисту їхніх прав інтелектуальної власності і пов’язаної з цим плати. Поганий інвестицій-ний клімат і слабкий захист прав інтелектуальної власності роблять невигідними інвестиції в ризи-кові науково-дослідні роботи або співпрацю з державними науково-дослідними установами. Згідно з даними Державного комітету статистики, частка підприємств, які беруть участь в інноваційній ді-яльності, знизилася від 18% у 2000 році до менш, ніж 10% у 2008 році. Через відсутність зв’язків між приватними підприємствами і державними центрами, результати інноваційної діяльності (головним чином фундаментальні дослідження) не переходять на вищі рівні прикладних досліджень і розроб-ки продуктів. Відсутність погоджених економічних стимулів та конкуренції за фінансування, а також недовіра, основною причиною якої є слабка система прав власності і відсутність засобів її виконання, завдають шкоди розвитку ефективної інноваційної системи.

Освіта і знання та вміння

4.37 Отримані останнім часом результати дають підстави вважати, що вигода від ПІІ та лібералізації торгівлі, пов’язана з передачею технологій і знань, посилюється у разі значніших резервів кваліфіко-ваного людського капіталу (Isaksson, 2002). З іншого боку, видається, що країни зі слабкими або зруй-нованими технічними знаннями і вміннями менш спроможні абсорбувати ці знання. Інженери та на-уковці потрібні принаймні для того, щоб полегшити поширення та абсорбцію наявних технологій та щоб забезпечити пристосування до наявних технологій на додаток до створення нових. У розвину-тих країнах наявність кваліфікованих працівників створила для підприємств стимули до розроблен-ня нових більш продуктивних технологій, які потребують вищого рівня кваліфікації (Acemoglu, 2001). На відміну від цього, у багатьох країнах, що розвиваються, вміння робочої сили змушували підприєм-ства закуповувати вживане устаткування – так званий застарілий (вінтажний) капітал – оскільки не-достатні знання та вміння робочої сили зумовлені системами освіти, які не відповідають потребам, на-самперед, у сфері професійно-технічного навчання.


68

4.38 Схоже, що знання та навички робочої сили у технічній сфері становлять серйозну перешко-ду для зростання підприємств. Згідно з даними на рівні підприємств (з Обстеження умов ведення біз-несу та ефективності роботи підприємств), частка українських підприємств, які вважають, що це головна перешкода для розвитку їхніх підприємств, є вищою, ніж у середньому по регіону та ніж в основних кра-їнах з перехідною економікою Східної Європи (Рис. 4.13a). До того ж, схоже, що ця проблема є гострішою для підприємств, які розвиваються, а це може серйозно гальмувати загальне підвищення продуктивності (Рис. 4.13b). Ця проблема гостріша в секторі промисловості, тобто там, де більш потрібні технічні знання. Це дає підстави зробити висновок про те: (i) що є порівняно значна частка кваліфікованої робочої сили, знання й уміння якої погано пристосовані до нинішнього попиту на ринку праці; (ii) що працівники не мають достатніх чи належних навчальних можливостей, щоб набути знань і вмінь, на які є попит; та/або (iii) що система освіти, особливо професійно-технічної та вищої, не надає своїм учням і студентам необ-хідних знань. Цю очевидну невідповідність підтверджують результати Обстеження ринку робочої сили в Україні (2007), згідно з яким більш ніж третина його респондентів повідомили, що вони виконують робо-ту, яка вимагає або освіти в іншій сфері або іншого рівня освіти. Так чи інакше, очевидну невідповідність між пропозицією і попитом на робочу силу необхідно виправити за допомогою більш відповідних вимог систем професійно-технічної та вищої освіти. Наявні стимули, закладені у механізми фінансування уста-нов професійно-технічної та вищої освіти (зокрема те, що фінансування пов’язується радше з установами, ніж зі студентами), суперечать меті належного реагування на потреби (див. ОДФ Світового банку II).

Рис. 4.13a: Відсоток підприємств, для яких кваліфікація працівників

є головною перешкодою для розвитку

Рис. 4.13b: Підприємства, для яких кваліфікація працівників

є дуже важливою перешкодою для розвитку

0

10

20

30

40

50

60

Процент підприємств, що визначають трудові навички як основну/серйозну перешкоду

ЄЦА сер.

0%10%20%30%40%50%60%70%80%90%

100%

Підприємства, що розширюються

Підприємства, що не розширюються

Інтенсивність навичок

Дуже важливоВажливоНеважливо


E. ПІДТРИМКА ТОРГОВЕЛЬНОЇ ЛОГІСТИКИ58

4.39 Експорт України значною мірою спирається на свою транспортну інфраструктуру і підданий впливу транспортних витрат. Її експортний кошик, який має значне тяжіння до металів, хімічних про-дуктів та продуктів сільського господарства, потребує майже 6 тонно-км вантажних перевезень на кожний долар США ВВП порівняно в середньому з 0,3 тонно-км на долар США ВВП у 25 країнах ЄС.59

58 Цей розділ в основному спирається на основні висновки за результатами останнього Дослідження Світового банку у сфе-рі сприяння торгівлі і транзиту, виконаному для України (World Bank’s Trade and Transit Facilitation Study (2010).

59 Див. http://www.eea.europa.eu/publications/eea_report_2006_3; інтенсивність транспортного руху в країнах Балтії в серед-ньому складала 5 тонно-км на один долар США ВВП.


69

Отже, логістичні витрати є високими. Попередня оцінка “Сукупних логістичних витрат торгівлі” скла-дає близько 15 % загального обсягу торгівлі в 2008 році, що є високим показником порівняно з інши-ми країнами з перехідною економікою. З покращанням та спрощенням процедур перетину кордону та уникненням неофіційних платежів непрямі логістичні витрати можна було б зменшити на 5 млрд. дол. США, а прямі – на 1 млрд. дол. США.

4.40 За результатами дослідження Світового банку за індексом логістичної ефективності (ІЛЕ) Україна зайняла низьке місце. За результатами останнього дослідження (2010) Україна за-йняла 102-е місце серед 155 країн. Для порівняння, Польща – 30-е, Румунія – 50-е і Росія – 94-е. Присвоєні індекси спираються на оцінки спеціалістів у галузі транспортно-експедиторських та ло-гістичних операцій за межами України і ґрунтуються на восьми показниках ефективності робо-ти: інфраструктура транспортної логістики, ефективність процедур митного оформлення, якість транспортних та інформаційних технологій, легкість і доступність міжнародних постачань, ком-петентність місцевої логістичної індустрії, здатність здійснення контролю за організацією міжна-родних постачань, вчасність постачань до місця призначення та внутрішні логістичні витрати (Рис. 4.14). В 2007 році Україна фактично зайняла 73-е місце в останньому раунді цього дослідження. Бе-ручи до уваги те, що за цей час в Україні не сталося жодних значних змін (і оцінка в абсолютному значенні майже не змінилась), це означає, що більшість країн досягли поступу у сфері інвестицій і реформ, заливши Україну позаду.

Рис. 4.14: Ефективність торговельної логістики за категоріями: порівняльна характеристика України серед інших країн світу (2009)

1 2 3 4 5

НімеччинаКорея, респ.КитайБразиліяПольщаТаїландМексикаБолгаріяВище середньогодоходу (серед. дохід)РумуніяРегіон Европи та Центр. Азії (в сер. по рег.)УкраїнаРегіон Східн. Азії та Тихоок. (в сер. по рег.)Російська Федерація

Комплексність в логістиці

1 2 3 4 5

Німеччина Корея, респ.КитайТаїландБразиліяПольщаМексикаВище середньогодоходу (серед. дохід)Регіон Східн. Азії та Тихоок. (в сер. по рег.)УкраїнаРегіон Европи та Центр. Азії (в сер. по рег.)Російська ФедераціяБолгаріяРумунія

Інфраструктура

1 2 3 4 5

НімеччинаКорея, респ.КитайПольщаТаїландМексикаБолгаріяВище середньогодоходу (серед. дохід)Регіон Східн. Азії та Тихоок. (в сер. по рег.)БразиліяРумуніяРегіон Европи та Центр. Азії (в сер. по рег.)Російська ФедераціяУкраїна

Митниця

1 2 3 4 5

НімеччинаКорея, респ.КитайПольщаТаїландБразиліяМексикаРумуніяБолгаріяВище середньогодоходу (серед. дохід)Регіон Европи та Центр. Азії (в сер. по рег.)Регіон Східн. Азії та Тихоок. (в сер. по рег.)Російська ФедераціяУкраїна

Загальний індекс логістичної ефективності

Джерело: ІЛЕ Світового банку (2010)


70

4.41 Залізничний транспорт має відносно високі тарифи на вантажні перевезення та нерівно-мірну надійність. На залізничний транспорт припадає понад 80 % перевезень вантажів в Україні. Найбільша частина перевезень залізничним транспортом припадає лише на половину існуючої ме-режі, спричиняючи до значних заторів. В останнє десятиріччя система потерпає від значного недо-інвестування технічного обслуговування та розвитку, яке складає лише приблизно 25-30 % потреб. Як наслідок, зросли операційні витрати на паливо та ремонт. Крім того, тарифи на вантажні переве-зення субсидують пасажирські тарифи, що створює додатковий тиск на експортний сектор. Більше того, внаслідок відсутності коригування пасажирських тарифів загальний фінансовий стан залізнич-ної компанії є слабким, що в свою чергу становить загрозу для необхідних інвестицій.

4.42 Існуюча обмежена і застаріла дорожня інфраструктура більше нездатна підтримува-ти зростання приватного сектора. Протяжність мережі автомобільних доріг України становить 169,400 км або 281 км на 1000 кв. км і відповідає одному з найнижчих показників щільності дорож-ньої мережі в Європі. Лише 280 км доріг відповідає стандартам транс’європейських транспортних мереж ЄС TEN.60 За останні роки автомобільний парк та обсяги перевезень на автомагістралях зна-чно зросли. Найважливіші стратегічні експортні коридори знаходяться у поганому стані і працю-ють з максимальною потужністю внаслідок постійного зростання комерційних перевезень. Серед-ній рівень фінансування технічного обслуговування та ремонту національної мережі автомобіль-них доріг за останні п’ять років становив приблизно 0,5 % ВВП, тоді як у більшості країн витрати на технічне обслуговування та ремонт доріг втричі вищі від цього рівня. Усі ці проблеми, разом із слабкою регуляторною базою для комерційного транспортного сектора, збільшують витрати на переміщення вантажів.

4.43 Система портів України генерує високі витрати для експортерів і не забезпечує надійне обслуговування. Україна має 18 основних морських портів, розташованих вздовж Чорного і Азов-ського морів, та кілька річкових портів на річках Дніпро і Дунай. Більшість портів призначені для пе-ревезення вантажів навалом і лише три мають потужності для проведення значних контейнерних операцій. Деякі основні порти мають значні потреби в капіталі, пов’язані зі зростанням потужнос-тей контейнерних причалів і обробки вантажів (див. Дослідження Світового банку з питань сприян-ня транспорту і торгівлі).

4.44 Довгострокове планування розвитку портів, залізниць, доріг та митних і прикордонних служб є непов’язаним. Планування інвестицій, розвитку та обсягів виробництва здійснюється на основі розрізненого підходу до планування і прийняття рішень за окремими та негармонізованими стратегіями. Внаслідок цього стратегічне географічне розташування України як транспортного і ло-гістичного центру залишається майже не використаним.

4.45 В Україні бракує складських приміщень та інших логістичних потужностей. Фірми, які пра-цюють в Україні, або займаються транзитними перевезеннями вантажів територією України, здій-снили інвестиції, достатні для забезпечення власних потреб внаслідок недорозвиненості сфери надання логістичних послуг третіми особами. Міжнародний досвід показує, що відсутність бізнес-послуг, зокрема, логістики та сприяння, генерує значні втрати продуктивності (Світовий банк 2005). Попит на зберігання вантажів на складах є набагато вищим, ніж постачання існуючих товарних запа-сів і наявність земельних ділянок під будівництво нових потужностей, особливо у великих міських центрах. Дефіцит потужностей для зберігання вантажів на термоскладах є більш гострим і гальмує

60 Майже 63 % мережі збудовано згідно із застарілими технічними стандартами. В 2008 році вимогам належних стандартів безпеки не відповідали понад 500 мостів.


71

обробку продуктів, які вимагають дотримання безперервного холодового ланцюжка від переробки до зберігання (наприклад, сектор переробки продуктів харчування). Частково ці недоліки спричиня-ють проблеми у сфері земельної політики та надання дозволів на будівництво.

4.46 Щільний транспортний потік на західних кордонах України перевищує існуючі потужнос-ті прикордонних служб. Існує ймовірність того, що затримки, спричинені відсутністю потужностей, стримують розвиток торгівлі. Так зване “єдине вікно” для здійснення прикордонних формальностей працює неефективно, оскільки воно працює інакше, ніж за міжнародними стандартами, створеними Центром сприяння торгівлі і електронного бізнесу ООН (UN/CEFACT). Воно просто є офісом в пунктах перетину кордону, де в одному місці розміщено більшість відомств, але залишається процедура роз-гляду документів кожним відомством. Існує значний потенціал для зменшення проявів бюрократиз-му в існуючій системі шляхом збільшення кола повноважень Митної служби. Крім того, потрібна змі-на системи здійснення контролю – заміна 100% сканування вантажів на відповідну систему обсте-ження з урахуванням факторів ризику.


72

5. ПРИСКОРЕННЯ ЗРОСТАННЯ5.1 Комплексна діагностика перспектив економічного зростання України, здійснена в главах 2 – 4, свідчить про глибину і масштабність реформ, яких потребує країна. Це завдання здається непосиль-ним. Однак вивчення економіки з різних точок зору і виокремлення основних перешкод для зрос-тання також допомагає розробити програму реформ із визначення їх пріоритетності та черговості. У цій главі представлено нагальні короткострокові завдання в ключових сферах реформ, необхідні для прискорення зростання, та наведено набір детальних заходів для досягнення цієї мети. У наступній главі розглядається середньостроковий (більш ніж на 12 місяців) порядок денний реформ для забез-печення стабільно високих показників зростання з часом.

5.2 В основі наступного обговорення і рекомендацій лежить бачення України, в якій держава віді-грає меншу і справедливішу роль, і де стимулом до збільшення обсягу приватних інвестицій і розви-тку бізнесу буде радше конкуренція, ніж зв’язки з державою та політичний патронаж.

5.3 Для того, щоб забезпечити стабілізацію та прискорити зростання, нагально потрібні ре-форми у фіскальній, банківській сферах та у сфері започаткування бізнесу. Державні фінанси треба стабілізувати шляхом зменшення дефіциту, щоб поновити довіру інвесторів та сприяти по-верненню притоків капіталу. Невідкладні фіскальні заходи і реформи також необхідні для створен-ня фіскального простору для інфраструктурних інвестицій, які підтримають слабкий реальний сек-тор, стимулюватимуть зайнятість та зроблять можливими відновлення. Заходи у банківському сек-торі необхідні для реабілітації хиткої системи та створення умов для започаткування посередництва банків у сфері ресурсного забезпечення економіки. Також, треба безповоротно усунути основні пере-шкоди для започаткування бізнесу, щоб привабити інвестиції і зменшити безробіття.

5.4 Ці три проблеми реформування є взаємопов’язаними. Без фіскальної реформи макроеконо-мічна стабільність і стале відновлення будуть неможливі і інвестори надалі утримуватимуться від ризиків, пов’язаних з діяльністю в Україні. Без приватних інвестицій, шляхом започаткування бізне-су, у відновлення, фіскальна консолідація буде більш складною, і банки докладатимуть зусиль, щоб знайти можливості для життєздатного кредитування. Без стабільного і належним чином капіталізо-ваного банківського сектора та поновлення довіри серед вкладників банки не матимуть ресурсів і сили, щоб підтримати приватні підприємства. Беручи до уваги усі ці взаємозв’язки, усі три сфери ре-форм мають впроваджуватись одночасно і повинні мати достатньо сили і заслуговувати на довіру, щоб створити імпульс у короткостроковій перспективі.

A. ЗАПОЧАТКУВАННЯ ФІСКАЛЬНОЇ РЕФОРМИ ДЛЯ СТВОРЕННЯ ПРОСТОРУ ДЛЯ ДЕРЖАВНИХ ІНВЕСТИЦІЙ ТА ПРИВАБЛЕННЯ ПРИВАТНИХ ІНВЕСТИЦІЙ5.5 Існуюча фіскальна модель довела свою неприйнятність і фіскальна реформа стала най-більш нагальним пріоритетом. У контексті обмеженого зовнішнього фінансування, затримок із ко-ригуванням витрат, зростанням державного боргу та значних потреб в інфраструктурному інвесту-ванні фіскальна модель України є неприйнятною. У короткостроковій перспективі відсутність ко-ригувальних фіскальних заходів збільшує макроризики внаслідок їхнього впливу на довіру учасни-ків ринку. Крім того, відсутність фіскального простору для державних капіталовкладень перешко-джає відновленню і можливостям створення робочих місць. У середньостроковій перспективі від-


73

сутність фіскальної реформи може поставити під загрозу сталість боргу, утримувати витрати за за-позичення на високому рівні та залишити малий фіскальний простір для відставання державних ка-піталовкладень, необхідних для підтримки зростання приватного сектора, особливо експорту. Нере-формована пенсійна система та старіюче населення України загрожують короткостроковій фіскаль-ній життєздатності (зі зростанням дефіцитів, фінансувати які стає дедалі складніше) та довгостро-ковій стабільності (до 2020 року на кожного платника пенсійних внесків припадатиме майже один пенсіонер, і з часом це співвідношення різко погіршуватиметься). Водночас багато пенсіонерів номі-нально отримує маленьку пенсію. Для захисту нинішніх та майбутніх пенсіонерів і покращення пер-спектив отримання ними пенсійних виплат, які краще узгоджуватимуться з внесками, потрібні ре-форми. Незважаючи на те, що ціни імпортного газу в іноземній валюті зросли більш ніж удвічі та на значну девальвацію гривні і двозначну величину інфляції протягом останніх трьох років, тари-фи на комунальні послуги з 2006 року скориговано на дуже незначну величину. Внутрішні тарифи на житлово-комунальні послуги (насамперед на газ і централізоване теплопостачання) є значно ниж-чими за їхню собівартість. За відсутності програми підвищення тарифів компанії “Нафтогаз” та ко-мунальним підприємствам може загрожувати ризик банкрутства, тоді як інфраструктура руйнуєть-ся, призводячи до подальшого зниження ефективності і фіскальних тисків. Разом з тим, звільнення від сплати ПДВ та міжнародні договори про подвійне оподаткування і лазівки в законодавстві про-довжують руйнувати потенціал мобілізації доходів і вимагають високих граничних ставок податків, щоб утримувати середній податковий тягар як відсоток ВВП. Крім того, накопичення заборгованості з відшкодування ПДВ шкодить експортерам у той час, коли економіка країни потребує їх найбільше для підтримки відновлення.

5.6 Фіскальні заходи і реформи у короткостроковій перспективі спрямовані на виконання та-ких завдань і мають такий зв’язок із прискоренням зростання: (і) забезпечення стабільності із встановленням пруденційного фіскального стану, що дасть змогу повернути інвесторів до країни; (іі) вирішення проблеми заборгованості із повернення ПДВ, щоби підтримати експортний сектор; (ііі) формування фіскального простору для держаних інвестицій, що має сприяти підвищенню зайня-тості та економічному зростанню. Фіскальні реформи, які стосуються видаткової частини бюджету, означають започаткування пенсійних реформ і підвищення тарифів на енергоносії. До цього проце-су слід ставитися дуже уважно, щоб належним чином профінансувати програми соціальної допомоги із чітко встановленою адресністю, захистити бідних, переспрямовуючи кошти від програм з низькою адресністю. Фіскальні реформи, які стосуються дохідної частини бюджету, передбачають ліквідацію податкових пільг і усунення прогалин в податку на прибуток підприємств, таких як міжнародні до-говори про подвійне оподаткування, для розширення податкової бази. Крім того, заходи, пов’язані з дохідною частиною бюджету, дають змогу краще збалансувати коригувальні заходи між домогоспо-дарствами і підприємствами.

5.7 Описана вище стратегія по суті означає переорієнтування фіскальних ресурсів для подолання поточних тисків і створення умов для відновлення економіки. Конкретні заходи, які розглядаються далі, потребують впровадження впродовж перших 6-12 місяців відновлення та зростання (Табл. 5.1). Вони розроблені з метою підтримки переорієнтування бюджету на зростання шляхом усунення ко-роткострокових дисбалансів і визначення стратегії поступового відновлення стабільності. Усі ці за-ходи розробляються паралельно з покращанням адресності системи соціального захисту бідних до-могосподарств. Інші середньострокові і структурні заходи наведені в наступній главі.


74

Таблиця 5.1: Короткострокові фіскальні заходи і реформи

Державні капіталовкладення

♦ Збільшити інфраструктурні інвестиції на 1% ВВП в 2010 р. та 2012 р. (зосередження уваги на тран-спортному та енергетичному секторах).

Пенсії

♦ Обмежити пенсійні виплати працюючим пенсіонерам. ♦ Зменшити у мінімальному розмірі ставки нарахування для усіх пенсіонерів та/ або повернути

ставки нарахування 1% для нових пенсіонерів. ♦ Відстрочити виплати спеціальних пенсій до настання передбаченого законом пенсійного віку. ♦ Заморозити виплати спеціальних і пільгових пенсій, які перераховуються з бюджету (загальний

розмір та надбавки). ♦ Скасувати 1% підвищення пенсії за вислугу років за наявності стажу роботи не менше 20-25 років

для жінок та чоловіків. ♦ Поступово підвищити пенсійний вік жінок з 55 до 60 років зі збільшенням пенсійного віку кожно-

го року на шість місяців. ♦ Почати конвергенцію рівнів спеціальних та пільгових пенсій до формули розрахунку звичайних пен-

сій. ♦ Поступово підвищити період усереднення зарплат, які дають право на пенсію для деяких катего-

рій пільговиків, що отримують спеціальні пенсії. ♦ Подовжити страховий стаж, необхідний для отримання мінімальної пенсії з 20-25 до 30-35 років

для нових пенсіонерів. ♦ Запровадити стабільну процедуру індексації інфляції.

Тарифи на житлово-комунальні послуги та адресність соціальної допомоги для найбільш вразливих домогосподарств

♦ Підвищити граничні значення у програмі допомоги для рівня крайньої форми бідності з поточно-го рівня до 50% мінімального прожиткового рівня (збільшення фінансування для цієї програми допомоги з належним рівнем адресності).

♦ Підвищити граничні значення у програмі субсидій на оплату житлово-комунальних послуг до 30%.

♦ Запровадити граничний рівень критеріїв прийнятності для житлово-комунальних пільг на рівні двох або трьох прожиткових мінімумів.

♦ Підвищити тарифи на газ для домогосподарств, підприємств централізованого теплопостачання (забезпечити конвергенцію тарифів для цих двох категорій споживачів) та бюджетних установ.

♦ Змінити порогові значення диференціації тарифів на газ для домогосподарств для кращої адрес-ності субсидії у короткостроковій перспективі.

♦ Підвищити тарифи на газ для промислових споживачів. ♦ Підвищити тарифи на централізоване теплопостачання для домогосподарств. ♦ Підвищити тарифи на електроенергію для резидентів та нерезидентів протягом 2010-12 рр. ♦ Централізувати механізм встановлення тарифів на тепло. ♦ Відкрити спеціальний рахунок для централізованого збору платежів за газ від підприємств тепло-

постачання.


75

Податкова політика та адміністрування податків

♦ Запровадити програму погашення заборгованості перед платниками податків з відшкодування ПДВ, яка не призводить до зниження ефективності ринку і накладення стягнень на кредиторів за ПДВ у формі прихованих знижок. Усі відшкодування ПДВ в 2010 році повинні здійснюватися у гро-шових коштах.

♦ Скасувати пільги зі сплати ПДВ в сільському господарстві. ♦ Скасувати пільги зі звільнення від ПДВ лікарських засобів, видавництв та друкованих матеріалів. ♦ Скасувати звільнення від акцизного збору на біокомпоненти палива. ♦ Скасувати преференційний податковий режим за угодою з Кіпром щодо податку на прибуток під-

приємств (ППП).

Управління державними фінансами

♦ Прийняти законодавство про державні закупівлі згідно з гарною міжнародною практикою та гар-монізованого з директивами ЄС.

♦ Зміцнити державну регуляторну базу відбору та оцінки державних інвестиційних проектів.

B. СТВОРЕННЯ УМОВ ДЛЯ АКТИВНОГО РУХУ В ЕКОНОМІЦІ: ДОЛАННЯ БАР’ЄРІВ ДЛЯ ЗАПОЧАТКУВАННЯ БІЗНЕСУ ТА ВИХОДУ З БІЗНЕСУ5.8 Витрати на започаткування бізнесу та здійснення діяльності в Україні є високими і також існують перешкоди для виходу з бізнесу. Україна займає 134-е місце серед 183 країн за показни-ком легкості започаткування бізнесу (Обстеження ведення бізнесу), яке є одним з найгірших в регіо-ні та серед інших країн з перехідною економікою. Підприємці мусять одержати довгий список дозво-лів, пройти через тривалий процес отримання ліцензій, непотрібні обов’язкові стандарти і сертифі-кації та інші перешкоди, створені застарілою регуляторною системою радянських часів. Вони також мусять пройти аналогічний важкий процес, щоб почати випуск нових лінійок продукції (навіть якщо вони подібні до існуючих) у межах фірми-виробника. Витрати на започаткування бізнесу та здійснен-ня діяльності особливо обтяжливі для перспективних обіцяючи секторів, які мають експортний по-тенціал і є стійкішими до кризи, як-от харчова промисловість і нова легка промисловість. Для того, щоб припинити діяльність підприємства, його акціонерам необхідно пройти через складний і обтяж-ливий процес ліквідації, перш ніж вони зможуть розпоряджатися активами і розпочати інший вид економічної діяльності, що заважає ефективному перерозподілу ресурсів. До кризи та за умов висо-ких прибутків і низької конкуренції багато з цих питань просто розглядалися як “додатковий пода-ток”. За нинішніх умов та в післякризовому середовищі, за нижчих прибутків і повільнішого зростан-ня, ці проблеми обмежуватимуть створення нових підприємств і ПІІ, гальмуючи зростання та віднов-лення зайнятості.

5.9 Реформи у сфері започаткування та закриття бізнесу у короткостроковій перспективі спрямовані на виконання таких завдань і мають такий зв’язок із прискоренням зростання: (і) уможливлення безпечного перерозподілу ресурсів в економіці від секторів і підприємств, які занепа-дають, до більш життєздатних секторів і нових підприємств, що сприятиме підвищенню рівня зайня-тості та зростанню, та (іі) усунення найсерйозніших перешкод для започаткування бізнесу та виходу з бізнесу, що дасть змогу залучити ПІІ та заохотити місцевих інвесторів, які мають необхідні ресурси,


76

започатковувати нові венчурні підприємства. У короткостроковій перспективі необхідно провести реформи, які мають довіру в населення, щоб достатньою мірою активізувати процеси отримання лі-цензій, дозволів, стандартів і сертифікатів. Енергійні заходи із започаткування бізнесу не лише спри-ятимуть зайнятості, а й допоможуть розбудові впевненості в стабільності економіки та довіри до по-літиків. У Таблиці 5.2 наведено пропоновані короткострокові заходи.

Таблиця 5.2. Реформи щодо започаткування та виходу з бізнесуЗапочаткування бізнесу

♦ Зменшити кількість видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, щонайменше на 30%. ♦ Скасувати застарілі технічні норми і прийняти нормативи ЄС (потрібний цілеспрямований “гіль-

йотинний” підхід, щоб надати поштовху процесам у цій галузі реформування). ♦ Скасувати обов’язкову сертифікацію товарів і послуг, для яких вона не вимагається згідно з прак-

тикою ЄС і гарною міжнародною практикою.

Вихід з бізнесу

♦ Законодавчо закріпити і впровадити спрощену оперативну правову базу банкрутства і неплато-спроможності.

C. ВИПРАВЛЕННЯ СИТУАЦІЇ У ФІНАНСОВОМУ СЕКТОРІ5.10 Банківський сектор сприяв перегріванню економіки, був у центрі макроекономічних тис-ків під час розгортання кризи і відіграє важливу роль у відновленні. Криза загострила слабкі місця у банківському секторі, що виникли внаслідок слабкого кредитного аналізу в умовах швидко-го зростання кредитів, підживлюваних зовнішнім запозиченням. У роки, що передували спаду, регу-лювання і нагляд не відповідали темпам зростання сектора і, отже, валютні ризики та ризики невід-повідності за строками залучених ресурсів та активів, в яких вони розміщені, зросли у поєднанні з го-стрим недоформуванням резервів на покриття можливих збитків для потенційних проблемних по-зик. Економіка не може витримати ще один рік значного скорочення залучення капіталу в банків-ський сектор і тому реабілітація сектора є важливою для забезпечення стабільності та відновлення. Це вимагає поновлення зусиль, щоб упоратись зі спадщиною минулого та зміцнити регулювання і прозорість для відновлення довіри.

5.11 Зараз слушний час для реформування банківського сектора, що дасть змогу уникнути тривалого спаду, зумовленого відсутністю фінансового посередництва, та підготувати сектор до майбутніх шоків. Незважаючи на прогрес, досягнутий за останній рік (наприклад, запроваджен-ня процесу рекапіталізації, забезпечення органа регулювання інструментами, необхідними для ви-рішення проблем), існують значні тиски та загрози, з якими система стикається сьогодні: невизнані непрацюючі кредити можуть зрости, велика кількість дрібних банків не може забезпечити ефектив-не посередництво в умовах зниження рівня національних заощаджень, та нагляд і регулювання не готові запобігти черговій кризі. Рекапіталізація системи в умовах підвищення її прозорості посідає центральне місце у процесі реабілітації. Крім цього, реформи у сфері регулювання та нагляду мають полегшити гнучкість сектора і при цьому бути надійним джерелом фінансування для зростаючої ві-тчизняної економіки. Але вікно можливостей для реформ у цьому секторі зачиняється.


77

Таблиця 5.3. Заходи і реформи у банківському секторі

Регулювання та нагляд

♦ Ввести в дію зміни до законодавчої бази для підтримки реструктуризації непрацюючих кредитів. ♦ Ввести в дію зміни до законодавчої бази для підтримки злиття та реорганізації банків. ♦ Ввести в дію законодавчу базу (шляхом закону про банківську діяльність та закону про фінансо-

ві послуги) для забезпечення виконання розкриття інформації про кінцевих власників банків та небанківські фінансові установи. Нове законодавство має істотно зміцнити визначення кінцевих бенефіціарів (при цьому порогове значення має бути 5%) і включати юридичних пов’язаних осіб, членів сім’ї та інших пов’язаних осіб на усіх рівнях.

♦ Забезпечити виконання в усіх банках планів капіталізації. ♦ Законодавчо закріпити та забезпечити здійснення консолідованого нагляду за фінансовими кон-

гломератами. ♦ Ввести в дію законодавчу і регуляторну базу для запровадження оновленої регуляторної бази Ба-

зельських принципів банківського нагляду. ♦ Підвищити вимоги щодо нормативів достатності капіталу, необхідних для відкриття банку, та

зміцнення стандартів і забезпечення виконання критеріїв “професійної придатності, бездоганної репутації і добросовісності розкриття інформації”.

♦ Переглянути вимоги щодо нормативів достатності капіталу і порядку формування резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями, щоб забезпечити платоспроможність та уникнути надмірно проциклічного банківського кредитування.

Виведення банків з ринку та реструктуризація банків, що знаходяться у власності держави

♦ Надалі вдосконалювати набір інструментів виведення банків з ринку, наданих НБУ. ♦ Завершити комплексну юридичну оцінку в усіх банках, рекапіталізованих за рахунок бюджетних

коштів, та покращити заходи щодо розвитку корпоративного управління. ♦ Передати повноваження щодо виведення банків з ринку Фонду гарантування вкладів фізичних

осіб (ФГВФО). ♦ Відмовитися від націоналізованих банків, що є комерційно життєздатними і можуть бути прода-

ні за справедливою вартістю.

Прозорість та управління

♦ Ввести в дію законодавство щодо забезпечення прозорості та публічності фінансової інформації за окремими банками згідно з поширеною міжнародною практикою.

♦ Уникати конфліктів інтересів при призначенні членів ради НБУ.


78

6. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО ЗРОСТАННЯ6.1 Географічна та економічна позиція України дають їй можливість стати державою з потужною економікою. Однак, досягнення цього залежатиме від продовження економічних реформ і після закінчен-ня періоду відновлення після нинішньої кризи. Підвищення продуктивності має призвести до збільшення доходів, і програму реформ, викладену в цій главі, розроблено для досягнення зазначених цілей.

6.2 Забезпечення сталого зростання вимагає створення більш сприятливого інвестиційного клімату та здійснення глибших реформ фіскального й державного секторів. За високої ймовір-ності того, що ринки капіталу й надалі залишаться більш перебірливими та менш схильними до ри-зиків, ніж раніше, економічне зростання України має спиратися на істотне підвищення продуктив-ності. Такі зміни можуть відбутися лише завдяки динамічнішому процесу утворення і закриття під-приємств, сильнішій конкуренції та, відповідно, значнішій диверсифікації експортного кошика Укра-їни. Водночас це завдання вимагає значних державних капіталовкладень та вдосконалення держав-них послуг для підтримки підвищення продуктивності та зростання експорту, що в свою чергу вима-гатиме глибших фіскальних реформ. Насамкінець, для забезпечення сталого зростання необхідно ра-ціоналізувати й реформувати державний сектор, забезпечивши верховенство права та усунувши бю-рократичну тяганину, що перешкоджає ПІІ, юридичним та фізичним суб’єктам господарювання.

A. ПОГЛИБЛЕННЯ РЕФОРМ, ПОВ’ЯЗАНИХ З ІНВЕСТИЦІЙНИМ КЛІМАТОМ6.3 Україна, здається, потрапила в пастку тривалої стагнації, спричиненої високими бар’єрами для входу на ринок, низьким рівнем конкуренції, слабкими стимулами для впровадження технологій, низьким рівнем диверсифікації та вдосконалення експорту, високим рівнем чутливості цін на сиро-винні товари, а також побоюваннями посадових осіб з приводу скорочення власних доходів, які під-штовхують їх до збереження бар’єрів для входу на ринок (Рис. 6.1)

Рис. 6.1: Замкнене коло інвестиційного клімату, конкуренції та структурної перебудови

Обмежені стимули до впровадженнясучасних технологій та інновацій

Обмежена конкуренціяПобоювання зменшення ренти

Висока вразливість до цін

Обмежена структурна трансформація: обмежена диверсифікація

і технологічна складність продукту

Високі бар’єри для започаткування бізнесу(регулювання, майнові права) та високі операційні витрати (обмежена інфраструктура, податки, слабке управління)


79

6.4 Підприємці стикаються з величезною кількістю правил та положень, громіздких процедур отримання дозволів та ліцензій, застарілих норм та сертифікаційних вимог, а також зі слабким за-конодавством у сфері прав власності. Бар’єри для входу на ринок пов’язані з високими операційни-ми витратами через жорсткі перевірки з боку численних нереформованих органів контролю, висо-кою вартістю дотримання податкового законодавства, а також високою вартістю транспортних та логістичних послуг. Хоча антимонопольне право є в цілому узгодженим з міжнародною практикою, його застосування здійснюється в деяких випадках за умов політичного тиску. Ці фактори, в поєд-нанні з іншими, обмежили конкуренцію в усіх галузях. Обмежена конкуренція також уповільни-ла впровадження та модернізацію технологій. Країні не вдалося протягом останнього десятиріччя оновити свою технологічну базу, і вона застрягла на шляху екстенсивного, товарозалежного зрос-тання, що посилюється нестабільністю та обмеженістю зростання продуктивності. Головні конку-ренти стрімко вирвалися вперед на шляху диверсифікації експорту та вдосконалення продукції, за-лишивши Україну позаду. Це замкнене коло перешкоджає структурній перебудові економіки кра-їни, а також стримує прагнення до досягнення більш високого рівня доходу на душу населення та життєвого рівня громадян України.

6.5 Реформи у сфері поліпшення інвестиційного клімату спрямовані на виконання таких за-вдань (і мають такий зв’язок із відновленням зростання): (і) усунення всіх перешкод для запо-чаткування та виходу з бізнесу для того, щоб посилити конкуренцію і, зрештою, підвищити продук-тивність; (іі) збільшення обсягу ПІІ та збереження рівня їх надходження, що сприятиме абсорбції тех-нології, модернізації та підвищенню продуктивності, (ііі) сприяння диверсифікації та ускладненню продукції, щоб посилити стійкість української економіки до шоків і зробити експорт основним локо-мотивом зростання. Тож, залежність від іноземних заощаджень для фінансування стрибкоподібно-го внутрішнього споживання не є можливою альтернативою в нинішніх умовах браку кредитних ко-штів. Але докорінне вдосконалення політики для зміцнення інституційної бази підприємницької ді-яльності та конкуренції допоможе вийти з глибокої стагнації та прискорити і стабілізувати зростан-ня економіки в середньостроковій перспективі.

6.6 Таким чином, крім початкових рішучих заходів, спрямованих на усунення перешкод для запо-чаткування та виходу з бізнесу, рекомендованих для стимулювання економічного відновлення (роз-глядаються в Главі 5), потрібно здійснити глибші реформи у сфері бізнес-регулювання і контролю, щоб забезпечити швидкі темпи зростання в середній та довгостроковій перспективі. В Табл. 6.1 наве-дені деякі конкретні заходи, що їх необхідно розглянути.

Таблиця 6.1. Заходи і реформи, пов’язані з інвестиційним кліматом

Регуляторні аспекти

♦ Зменшити до мінімуму категорії, що підлягають ліцензуванню згідно з міжнародною практикою. ♦ Повністю впровадити в усіх органах інспекції нагляд з урахуванням ризиків.

Стимулювати диверсифікацію, ускладнення та зростання експорту

♦ Прийняти єдині для всіх стандарти, гармонізовані з директивами ЄС. ♦ Реформувати санітарні і фітосанітарні вимоги та впровадити сучасну нормативно-правову базу

регулювання безпеки харчових продуктів. ♦ Скасувати притаманні сектору перешкоди для продуктів і галузей з експортним потенціалом.


80

♦ Вдосконалити нормативно-правову базу прав інтелектуальної власності та забезпечити її вико-нання в судах.

♦ Покращити захист прав іноземних інвесторів, насамперед у спільних партнерствах, щоб уможли-вити передачу технологій.

♦ Підтримати маркетингові та інвестиційні субсидії (зелена вставка), а не субсидії у матеріально-технічні ресурси та сільськогосподарське виробництво.

♦ Переглянути спонуки фінансування наукових досліджень та розробок, наприклад, шляхом кон-курсного відбору грантових схем.

♦ Покращити стимули для співпраці між державними науково-дослідними інститутами і приват-ним сектором.

Стимулювати внутрішні інвестиції та ПІІ:

♦ Скасувати заборону на продаж земель сільськогосподарського призначення. ♦ Впровадити єдиний реєстр земель та нерухомого майна. ♦ Замінити концесійне та інше законодавство єдиним законом або базою регулювання діяльності

державно-приватних партнерств (ДПП) на основі принципів, зафіксованих у Модельному законі, прийнятому Комісією ООН з міжнародного торгового права (UNCITRAL) та ОЕСР, які також пруден-ційно враховують фіскальні ризики.

♦ Поновити приватизацію шляхом проведення прозорих конкурентних аукціонів для приваблення ПІІ та досягнення дуже необхідної технологічної модернізації стратегічно важливого промислово-го та енергетичного секторів.

♦ Підвищити ціни на постачання газу вітчизняного виробництва для стимулювання приватних ін-вестицій та зростання виробництва.

Конкуренція

♦ Уніфікувати законодавство, пов’язане з наданням державної допомоги та зміцнити політичну не-залежність антимонопольного комітету.

♦ Узгодити скасування пільг у рамках українсько-російських та інших двосторонніх угод про ство-рення зон вільної торгівлі з країнами СНД.

Питання, пов’язані з транспортом і перетином кордонів

♦ Розмежувати господарсько-фінансові функції і заходи щодо державного управління між залізни-цею та урядом.

♦ Поступово скасувати перехресне субсидування пасажирських залізничних перевезень за рахунок вантажних, що обтяжує експорт.

♦ Інвестувати в транспортну інфраструктуру під парасолькою комплексної стратегії розвитку муль-тимодального транспорту для забезпечення найбільш ефективного використання інвестицій.

♦ Сприяти інвестиціям в об’єкти логістики шляхом більш гнучкої політики надання дозволів на опе-рації із землею та будівництво, щоб уможливити заощадження коштів та сприяти експорту і тран-зиту.

♦ Спростити операції, пов’язані з перетином кордону, і процедури митного контролю та вести бо-ротьбу з неофіційними платежами на прикордонних переходах.


81

B. ПОГЛИБЛЕННЯ ФІСКАЛЬНИХ РЕФОРМ6.7 Глибші фіскальні реформи спрямовані на виконання таких завдань (і мають такий зв’язок із відновленням зростання): (і) створення фіскального простору для державних інвестицій з тим, щоб інфраструктура могла стабільно підтримувати зростання приватного сектора (особливо стосов-но експорту); (іі) поступове зменшення ролі державного сектора в економіці, що, відповідно, дасть змогу розширити роль приватного сектора; (ііі) підвищення ефективності і якості надання послуг населенню України; та (iv) забезпечення стабільності державних фінансів і соціального страхування.

6.8 Загалом, завданням реформи має бути більш ефективний, менший уряд. З точки зору витрат-ної частини бюджету це означає перерозподіл ресурсів зі сфери споживання і трансферти у продуктивні витрати на інфраструктуру. Субсидії в економічні сектори, пенсії, тарифи на житлово-комунальні послуги, підвищення адресності соціальної допомоги перебувають у центрі необхідних фіскальних реформ. Це та-кож означає перерозподіл ресурсів у межах соціальних послуг (таких як освіта та охорона здоров’я), завдя-ки якому фінансування витрат на підвищення якості зростає за рахунок заощаджень, досягнутих внаслідок більш ефективного використання матеріально-технічних ресурсів у контексті аналогічного або дещо мен-шого фіскального пакета. В частині надходжень широка середньострокова мета має бути нижчою від се-реднього податкового тягаря за рахунок менших граничних ставок на прямі податки, насамперед, подат-ки на фонд заробітної плати (тобто, страхові внески). Це має також супроводжуватись важливими реформа-ми спрощеної системи оподаткування, яка руйнує базу усіх звичайних податків, та заходами з покращення дотримання податкового законодавства. Реформа має бути достатньо потужною, щоб витримати істотний перерозподіл ресурсів для забезпечення державних інфраструктурних витрат (насамперед у транспортно-му та енергетичному секторах). В третьому році реформ країна має здійснювати витрати у державну інфра-структуру в розмірі приблизно 4-5 % ВВП та підтримувати цей рівень впродовж наступних 10 років.

6.9 В Табл. 6.2, наведеній далі, визначено деякі основні заходи, що їх необхідно вжити для досягнен-ня широких завдань, окреслених вище. Перший та другий Огляди державних фінансів Світового бан-ку (2006 і 2008 рр.) містять більш детальну оцінку та обговорення потенційних фіскальних реформ у розрізі кожного відповідного аспекту.

Таблиця 6.2. Фіскальні заходи і реформи

Державні капіталовкладення

♦ Збільшувати інфраструктурні витрати на 1% ВВП щороку до досягнення рівня 4-5% ВВП на рік. ♦ Привести у повну відповідність усі капітальні витрати стратегії розвитку країни. ♦ Покращити фінансові стимули державних підприємств, щоб спонукати інвестиції в модернізацію

(наприклад, політика дивідендних виплат).

Пенсії

♦ Подовжувати підвищення пенсійного віку для жінок з 55 до 60 років зі збільшенням пенсійного віку кожного року на шість місяців.

♦ Поступово підвищувати період усереднення зарплат, які дають право на пенсію для деяких кате-горій пільговиків, що отримують спеціальні пенсії.

♦ Подовжити страховий стаж, необхідний для отримання мінімальної пенсії з 20-25 до 30-35 років для нових пенсіонерів.

♦ Запровадити стабільну процедуру індексації інфляції.


82

Тарифи на житлово-комунальні послуги та адресність соціальної допомоги для більшості вразливих господарств

♦ Продовжувати поступово збільшувати щонайменше на 25% на рік, у міру необхідності, тарифи на газ для домогосподарств до досягнення рівня відшкодування імпортних паритетних витрат (включаючи інвестиції).

♦ Скоригувати тарифи на газ для промислових споживачів для відображення відшкодування ім-портних паритетних витрат (включаючи інвестиції).

♦ Продовжувати поступово підвищувати щонайменше на 25% на рік, у міру необхідності, тарифи на тепло до досягнення рівня відшкодування витрат (вартість газу + інвестиції).

♦ Запровадити формулу автоматичної індексації для коригування тарифів до імпортних цін на газ (включаючи інвестиції).

♦ Інвестувати в енергозберігаючі технології на підприємствах теплопостачання і в житловому сек-торі та підвищення обліку споживання тепла.

Податкова політика та адміністрування податків

♦ Поступово зменшити податок на прибуток підприємств (ППП) у міру фіскальної пруденційності та здійсненності.

♦ Реформувати ППП у секторі страхування для припинення схем уникнення та ухиляння від спла-ти податків.

♦ Реформувати спрощену систему оподаткування (ССО), щоб вона включала лише дійсно малі під-приємства (включаючи переорієнтування порогового рівня ССО на відповідний рівень ПДВ).

♦ Продовжити розробку бази оподаткування небанківського фінансового сектора. ♦ Покращити оподаткування добувних галузей (в тому числі у газовому секторі, щоб привабити

приватні інвестиції). ♦ З часом поступово зменшити граничні ставки соціального страхування, щоб зменшити податко-

вий тягар на пряме оподаткування разом з розширенням податкової бази інших податків і зроби-ти процес фіскально керованим.

♦ Поновити законодавче обмеження, за яким відшкодування заборгованості за ПДВ вважається простроченим (максимум 60 днів).

♦ Припинити або жорстко контролювати добровільну реєстрацію платників нижче порогового рів-ня ПДВ.

♦ Уніфікувати кілька ставок внесків до соціальних фордів в єдину ставку. ♦ Створити посилений та централізований відділу у справах великих платників податків. ♦ Зменшити заходи з трансфертного ціноутворення і тонкі схеми капіталізації шляхом здійснення

законодавчого контролю за цими практиками у фінансово-промислових групах (згідно з рекомен-даціями ОЕСР).

♦ Гармонізувати бухгалтерський та податковий облік. ♦ Створити належну базу переоцінки активів. ♦ Законодавчо закріпити і впровадити прямі методи аудиту фізичних осіб з великими доходами

(встановлення порогового рівня) ♦ Зменшити кількість платежів у сфері комунальних, земельних, транспортних та природоохорон-

них податків.


83

Освіта та охорона здоров’я

♦ Переглянути, перевизначити (або скасувати) норми, які встановлює Міністерство освіти та Мініс-терство охорони здоров’я для формування бюджету на рівні закладу.

♦ Надати місцевим органам самоврядування більш дискреційні права у сфері оптимізації мережі шкільних та медичних закладів, сприяння синергії та усунення дублювань в різних закладах.

♦ Розробити та впровадити оптимізацію лікарень на обласному рівні. ♦ Запровадити природний процес вибуття для сприяння процесу раціоналізації шляхом ненайман-

ня працюючих пенсіонерів та мінімізації нового наймання в секторі освіти. ♦ Покращити реагування професійно-технічних закладів на потреби у технічних навичках в реаль-

ному секторі. ♦ Провести експеримент на пілотній основі з ваучерною системою для “фінансованих з бюджету”

студентів вищих навчальних закладів, завдяки якому студенти забиратимуть з собою фінансуван-ня для навчання у закладі, який вони оберуть. Це стимулюватиме конкуренцію серед університе-тів та покращить відповідність потребам ринку.

♦ Створити належні стимули для переходу більшої частки лікарів у галузь первинної медичної до-помоги та активного інтегрування моделі сімейної медицини в систему охорони здоров’я України.

♦ Змінити систему розрахунків для лікарень на таку, що спирається на конкретний випадок, а для центрів первинної медичної допомоги – на сплату послуг в розрахунку на одного хворого.

Управління державними фінансами

♦ Включити фіскальні реформи в середньострокову бюджетну структуру. ♦ Впровадити інтегровану систему управління державними фінансами для кращого контролю за

державними фінансами. ♦ Вдосконалити фінансове управління державними підприємствами. ♦ Впровадити законодавство, що передбачає удосконалення у сфері планування, оцінки та відбору

для багаторічних державних капіталовкладень.

C. ПІДТРИМКА РЕФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО СЕКТОРА 6.10 Реформи державного сектора спрямовані на виконання таких завдань (і мають такий зв’язок із відновленням зростання): (і) підвищення впевненості населення та інвесторів у верхо-венстві права в Україні; (іі) стале залучення ПІІ, яке може допомогти модернізувати економіку, на від-міну від короткострокових вкладень в пошуку високих рент; (ііі) зменшення бюрократичної тягани-ни, зловживань і корупції в регуляторних і контролюючих органах, які завдають шкоди інвестиціям і зростанню приватного сектора. Серйозна робота над реформуванням державного сектора необхідна для вдосконалення управління, посилення довіри до держави та впевненості інвесторів та населен-ня. Україна має надзвичайно низький показник за рівнем управління державним сектором, незважа-ючи на деякі покращання, здійснені в останні роки. Бюрократизм, обтяжливе регулювання, скарги на корупцію та зловживання, ненадійні майнові права, зрощення бізнесу і влади, відчуття слабкого вер-ховенства права, слабке управління державними підприємствами та обмежена підзвітність є серйоз-ними проблемами, що перешкоджають перспективам України стати місцем, привабливим для дов-гострокових інвестицій. Вирішення цих проблем вимагає радикальних реформ у способах взаємодії уряду з підприємствами та населенням: зміна ролі контролера на роль посередника у сфері ринків та добробуту.


84

6.11 Реформи державного сектора тісно пов’язані з поліпшенням інвестиційного клімату і фіс-кальними реформами. Реформування державного сектора потребуватиме програми реформи дер-жавного управління, яка передбачатиме скорочення надто численних органів державного контро-лю та зайвих функцій в уряді та яку слід здійснити паралельно з поліпшенням інвестиційного кліма-ту та регуляторною реформою. Проблема надмірної зайнятості в державному секторі потребувати-ме розв’язання паралельно із проведенням фіскальних реформ для збільшення самостійності у здій-сненні витрат та підзвітності на місцевому рівні у сфері соціальних послуг, таких як охорона здоров’я та освіта. поліпшення прозорості, управління та стимулів для державних підприємств необхідно про-водити із одночасним реформуванням управління фіскальною та державною фінансовою системами. Врешті-решт, це вимагатиме серйозного реформування судової системи, щоб можна було забезпечи-ти однакові правила гри. Від цих реформ залежить стале збільшення у середньостроковій перспек-тиві ПІІ від країн, які можуть допомогти Україні розпочати диверсифікацію та ускладнення експорт-ної продукції, однак всі ці реформи потребують, щоб найвище керівництво взяло на себе політичні зобов’язання та очолило процес.

6.12 Далі наведено деякі ключові заходи і реформи, які треба розглянути.

Таблиця 6.3. Заходи і реформи в державному секторі

♦ Реформувати та/або скасувати непотрібні регуляторні органи та інспекції згідно з міжнародною практикою та провести реформи у галузі стандартів і сертифікації продуктів.

♦ Провести об’єднання фондів соціального страхування в єдиний орган як перший крок до пізнішо-го злиття з іншими органами адміністрування доходів.

♦ Реформувати систему зайнятості в недержавній службі державного сектора і здійснення оплати паралельно з процесом оптимізації у секторах освіти та охорони здоров’я.

♦ Реформувати державну службу, розпочавши з упорядкування діяльності КМУ і галузевих мініс-терств згідно з розподілом функціональних повноважень.

♦ Зміцнити систему міжбюджетних фіскальних стосунків (див. конкретні рекомендації в Другому огляді державних фінансів).

♦ Започаткувати та запровадити адміністративну децентралізацію. Ключовими цілями має бути: надання основних функцій та адміністративних повноважень місцевим органам самоврядування, які мають достатні розміри і можливості здійснювати управління ними. Це може не потребувати територіальних реформ.

♦ Корпоратизувати великі державні підприємства (природні монополії) як спосіб надання їм змоги привабити приватний капітал і утворити спільні підприємства.

♦ Покращити стимули та управління державних підприємств. ♦ Покращити фінансову звітність державних підприємств. ♦ Впровадити судову реформу, щоб зробити систему справедливою і збалансованою.


85

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИAcemoglu D., S. Johnson and J. Robinson (2001). “The Colonial Origins of Comparative Development: An Empirical Investigation.” The American Economic Review 91, No. 5 (Dec.), 1369-1401.

Aghion, P., and Howitt, P. (1992), “A Model of Growth through Creative Destruction”, Econometrica, 60 (March), 323–51.

Aghion, P., Bloom, N., Blundell, R., Griffith, R., and Howitt, P. (2005). “Competition and Innovation: An Inverted-U Relationship” Quarterly Journal of Economics, 120(2), 701-728.

Aghion, P, M. Braun, and J. Fedderke (2006). “Competition and Productivity Growth in South Africa”

Balassa, B. (1986). “Comparative Advantage in Manufactured Goods: A Reappraisal.” The Review of Economics and Statistics 68(2): 315-19.

Bartelsman, Eric J., Stefano Scarpetta, and Fabiano Schivardi. (2005). “Comparative Analysis of Firm Demographics and Survival: Evidence from Micro-level Sources in OECD Countries.” Industrial and Corporate Change 14, no. 3 (June 1): 365-391.

Brown and Earle (2007). “Firm Level Components of Aggregate Productivity Growth in ECA Countries”. Prepared for the World Bank ECA Regional Study “Unleashing Prosperity: Productivity Growth in Eastern Union and the Former Soviet Union” (forthcoming).

Bernard, Andrew B., J. Bradford Jensen, Stephen J. Redding, and Peter K. Schott. (2007). “Firms in International Trade.” Journal of Economic Perspectives 21(3): 105-130.

Bloom, Nick. (2007). “Uncertainty and the Dynamics of R&D.” American Economic Review, Papers and Proceedings 97(2): 250-255.

Broda, Christian, and David Weinstein. (2005). “Globalization and the Gains from Variety.” Quarterly Journal of Economics.

Broadman, Harry (ed.), From Disintegration to Reintegration. The World Bank, Washington.

Brülhart, Marius, Robert J. R. Elliott, and Joanne Lindley. (2006). “Intra-Industry Trade and Labour-Market Adjustment: A Reassessment Using Data on Individual Workers.” Review of World Economics 142(3).

Fagerberg, J. (1999), Structural Change and Productivity Growth in Manufacturing: A Comparative Study, paper presented at SCED/ECIS/MERIT Conference on ‘Economic Growth, Trade and Technology’ in Eindhoven, October 1999.

Falcetti, Elisabetta, Martin Raiser and Peter Sanfey (2002), “Defying the Odds: Initial Conditions, Reform, and Growth in the First Decade of Transition”, Journal of Comparative Economics Volume 30, Issue 2. pp 229-250.


86

Falcetti, Elisabetta, Tatiana Lysenko and Peter Sanfey (2006). “Reforms and Growth in Transition: Re-examining the Evidence”, Journal of Comparative Economics Vol. 34 Issue 3 pp. 421-445.

Feenstra, Robert. (1994). “New Product Varieties and the Measurement of International Prices.” American Economic Review 84(1): 157-175.

Feenstra, Robert. (2004). “On the Measurement of Product Variety in Trade”. American Economic Review, 94 (2): 145-149.

Feenstra, Robert, and H.L. Kee. (2007). “Export Variety and Country Productivity: Estimating the Monopolistic Competition Model with Endogenous Productivity.” Forthcoming in Journal of International Economics.

Flabbi, Luca, Stefano Paternostro, and Erwin R. Tiongson. (2008). “Returns to Education in the Economic Transition: A Systematic Assessment Using Comparable Data.” Economics of Education Review 27: 724-740.

Gorodnichenko, Yuriy, and Klara Sabirianove Peter. (2005). “Returns to Education in Russia and Ukraine: A Semiparametric Approach to Cross-country Comparative Analysis.” Journal of Comparative Economics 33: 324-350.

Gorodnichenko. Y, Svejnar. J, and Terrell (2007) “When Does FDI Have Positive Spillovers? Evidence from 17 Emerging Market Economie” University Of Michigan.

Hausmann, Ricardo, and Dani Rodrik (2003). “Economic Development as Self-Discovery” Journal of Development Economics 72(2): 603-33.

Hausmann, Ricardo, Dani Rodrik, and Velasco (2005) “Growth Diagnostics”. Working Paper.

Hausmann Ricardo, Bailey Klinger (2006). “Structural Transformation and Patterns of Comparative Advantage in Product Space.” Center for International Development Working Paper #128, Harvard University, Cambridge, Massachusetts.

Hausmann, Ricardo, Jason Hwang, and Dani Rodrik (2007). “What You Exports Matters.” Journal of Economic Growth. Vol. 12 No. 1 pp. 1-25.

Hidalgo, C.A., B. Klinger, A.L. Barabasi, and R. Hausmann (2007). “The Product Space Conditions the Development of Nations.” Science 317: 482-487 (July 27).

Hummels, David, and Peter Klenow (2005). “The Variety and Quality of a Nation’s Trade.” American Economic Review 95(3): 704-723.

Iacovone, Leonardo, and Beata Javorcik. 2007. “Getting Ready: Preparation to Export.” Mimeo, The World Bank, Washington, DC.

IFC (2007). Business Environment Survey Report.


87

Imbs, J., and R. Wacziarg (2003). “Stages of Diversification.” American Economic Review 93(1): 63-86.

Isaksson, A. (2002). “The Importance of Human Capital for the Trade-Growth Link”. SIN Working Paper 2, June. Statistics and Information Networks Branch of UNIDO, Vienna.

Keller, Wolfgang (2004). “International Technology Diffusion.” Journal of Economic Literature 42, 3:752-82.

Khandelwal, Amit (2007). “The Long and Short (of) Quality Ladders,” Mimeo, Columbia Business School.

Klinger Bailey, Daniel Lederman (2006). “Diversification, Innovation, and Imitation inside Global Technological Frontier”. World Bank Policy Research Paper 2872.

Murrell, Peter and Simeon Djankov (2002), “Enterprise Restructuring in Transition: A Qualitative Survey” Journal of Economic Literature. Vol. XL pp. 739-792.

Newell, A and B. Reilly (1999) “Rates of Return to Educational Qualifications in the Transitional Economies”, Education Economics, 7, No 1.

OECD. (2007). Ukraine Economic Assessment (2007). OECD Economic Surveys. Organization for Economic Cooperation and Development, Paris.

Olley, G. Steven, and Ariel Pakes (1996). “The Dynamics of Productivity in the Telecommunications Equipment Industry.” Econometrica 64, no. 6: 1263-1297.

Paci, R. and F. Pigliaru (1997), “Structural Change and Convergence: An Italian Regional

Perspective”, Structural Change and Economic Dynamics, pp. 297-318.

Rodrik, Dani (2005). “What’s So Special About China’s Exports” Blackwell Synergy.

Shleifer, Andrei & Frye, Timothy (1997). “The Invisible Hand and the Grabbing Hand,” American Economic Review, American Economic Association, vol. 87(2), pages 354-58, May.

Shneider F. A. Buehn, C. Montenegro (2010). “Shadow Economies all Over the World”. Policy Research Working Paper 5356. World Bank. Washington DC.

Solow, Robert (2007). “The Last 50 years in Growth Theory and the Next 10”. Oxford Review of Economic Policy, Volume 23, Number 1, 2007, pp.3–14

Svejnar, Jan, and Commander, Simon (2007). “Do Institutions, Ownership, Exporting and Competition Explain Firm Performance? Evidence from 26 Transition Countries”. University Of Michigan.

Syrquin, M. (1988), ‘Patterns of Structural Change’, in H.B. Chenery and T.N. Srinivasan (eds),

Handbook of Development Economics, Amsterdam: North-Holland, pp. 203-273.


88

Timmer, M.P and A. Szirmai (1999), “Productivity Growth in Asian Manufacturing: The Unimportance of Structural Change”, Conference on Economic Growth, Trade and Technology, Eindhoven, October, mimeo.

World Bank (2004). “Global Integration and Technology Transfer”, Washington DC.

World Bank (2004). Country Economic Memorandum “Ukraine, Building Foundations for Sustainable Growth”, Washington DC.

World Bank (2005). “Ukraine Trade Policy Study”. Washington DC.

World Bank (2006). “Ukraine. Creating Fiscal Space for Growth: A Public Finance Review”, Washington DC.

World Bank (2007). “Private Sector Development Policy Note”, Washington DC.

World Bank (2008). “Unleashing Prosperity: Productivity Growth in Eastern Union and the Former So-viet Union”, Washington DC.

World Bank (2008). “Ukraine. Improving Intergovernmental Fiscal Relations and Public Health and Edu-cation Expenditure Policy: Selected Issues”, Washington DC.

World Bank (2008). “Unleashing Prosperity: Productivity Growth in Eastern Union and the Former So-viet Union” (forthcoming). Washington DC.

World Bank (2009). “Turmoil at Twenty – Recession, Recovery, and Reform in Central and Eastern Eu-rope and the Former Soviet Union”, Washington DC.

World Bank (2009). Knowledge Absorption and Innovation in ECA: Links to Trade, FDI and Knowledge Flows. Chief Economist’s regional Working Paper Series (part of the Europe and Central Asia Knowledge Economy Study Part III (ECKE II), Washington DC.


89

ДОДАТКИДОДАТОК 2.1. Вплив кризи на рівень бідності і окремі заходи з реформування

Рис. A2.1.1. Вплив кризи на рівень бідності і уразливості в Україні(у відсотках населення і млн. чол.)

7.96.1

4.93.9

12.3

8.9

16.815.5

12.9

0.0

2.0

4.0

6.0

8.0

10.0

12.0

14.0

16.0

18.0

2007 2008 2009 2010 2011 2007 2008 2009 2010 2011

Прогнозований рівень бідності $5 /день

Докризовий прогноз Поточний прогноз Докризовий прогноз Поточний прогноз

3.52.7

2.21.7

5.5

4.1

7.56.9

5.8

0.0

1.0

2.0

3.0

4.0

5.0

6.0

7.0

8.0

Прогноз рівня бідності $5/день(млн.чол.)

Джерело: Обстеження умов життя домогосподарств в Україні; підрахунки співробітників Світового банку.

Рис. А2.1.2. Декомпозиція впливу на бідність: наслідки змін у доходах та зайнятості, а також підвищення витрат на обслуговування боргу домогосподарств

внаслідок коригування валютного курсу

Зміни у доходах, 79%

Зміни у зайнятості, 9% Зміни в погашенні боргувнаслідок коригування

валютного курсу, 12%



90

Рис. A2.1.3. Прогнозований ризик бідності в Україні, 2009 р.

Київ

Інш

і міс

та

Села

Найм

ані п

раці

вник

и

Сам

озай

няті

особ

и

Безр

обітн

і

Пенс

іоне

ри

Студ

енти

Інш

і

Нем

ає 1

/4 к

ласи

Непо

вна

сер.

5-1

2кл.

Сере

дня

Вищ

а

Нем

ає д

ітей

1 ди

тина

2 ди

тини

3 і б

ільш

е ді

тей 1 2 3 4 5 6

7 і б

ільш

е

Виро

бниц

тво

Посл

уги

Сіль

ське

госп

одар

ство

Нем

ає п

енсі

онер

ів

Пенс

іоне

ри та

інш

і

Усі п

енсі

онер

и

Місце знаходження Статус робочої сили

Рівні бідності Середній рівень бідності

Освіта Кількість дітей Розмір домогосподарства Сектор Пенсіонери

0

10.0

20.0

30.0

40.0

50.0

60.0

70.0

80.0Прогнозовані рівні бідності за категоріями, 2009


Рис. A2.1.4. Прогнозовані втрати в результаті бідності в млн. чол. і відсотках у 2009 році (ліва діаграма). Розподіл населення за станом бідності і групами населення (права діаграма)

діти, 1,00124%

наймані працівники,

1,35933%

самозайняті, 54, 1%

безробітні, 387 9%

пенсіонери84318%

студенти, 264 6%

Інші, 458 10%

27% 24% 16%

26% 32% 39%

12% 10% 7%

16% 18% 22%6% 6% 7%12% 10% 7%

0%10%20%30%40%50%60%70%80%90%

100%

Бідні до кризи

Збіднілі внаслідок

кризи

Населенняразом

Інші

студенти

пенсіонери

безробітні

самозайняті

наймані прац.

діти

Розподіл втрат в результаті бідності за віком і статусом робочої сили

Розподіл населення



91

Рис. A2.1.5a та b. Декомпозиція збільшення сум погашення боргів домогосподарствами внаслідок падіння валютного курсу, за квінтилями

Рис. A2.1.5a. Збільшення співвідношення погашення боргів домогосподарствами і витрат у 2003 – 2007 рр. за квінтилями

Рис. A2.1.5b. Співвідношення погашення боргів

і споживання за квінтилями

44.7

66.0

187.4

8.4

53.163.4

0

20

40

60

80

100

120

140

160

180

200

Збільшення по квінтилях

Середній дохід

4

6

8

10

12

14

16

18

2003 2004 2005 2006 2007

Квінтиль 1 (ниж.)

Квінтиль 2

Квінтиль 3

Квінтиль 4

Квінтиль 5 (вищ.)

Квінтиль 1 (ниж.) Квінтиль 3 Квінтиль 5 (вищ.)

Джерело: підрахунки співробітників Світового банку з використанням Обстеження умов життя домогосподарств.


92

ДОДАТОК 2.2. Схема діагностики зростання - Гаусманн, Родрік та Веласко (2005 р.)

Низька прибутковість економічної діяльності Висока вартість фінансування

Низька соціальна віддача

Несприятливігеографічні

фактори

Погана якістьінфраструктури

Низьке освоєння Низька якість міжнародного фінансування

Низька якість внутрішнього фінансування

Неефективність державного управління

Неефективність ринку

Зовнішні інформаційніфактори

˝самопізнання˝

Зовнішні координаційні

факториНизький рівень

внутрішніхзаощаджень

Слабкепосеред-ництво

Низький рівеньлюдського капіталу

Мікроризики:права власності,

податки,корупція

Макроризики:фінансова,

грошово-кредитна,бюджетна нестабільність

Проблема: Низький рівень приватного інвестування


93

ДОДАТОК 3.1. Аналіз джерел економічного зростання і дохід на капітал в реальному секторі

Аналіз також показує, що сектори з більш високою продуктивністю праці зростають швидше, ніж менш продуктивні сектори (Рис. A3.1.1a). У цьому немає нічого дивного, враховуючи те, що зростан-ня продуктивності забезпечує більш ефективне використання наявних факторів виробництва, при-носячи, у свою чергу, більш високу прибутковість цим секторам. Так само, взаємозв’язок між доходом на капітал і прямими іноземними інвестиціями в Україні показує певну закономірність. У більшості секторів доход на капітал і прямі іноземні інвестиції рухалися в одному напрямку (Рис. A3.1.1b). Не дивно, що інвестори, схоже, розміщують ресурси у секторах з найвищим доходом, за винятком секто-ра сільського господарства, який показує високий дохід на капітал, але скромні прямі іноземні інвес-тиції (ПІІ) (Рис A3.1.1 b та d). Ще одна цікава модель – це тенденція українських секторів до конвер-генції. Конвергенція означає, що сектори, які почали з найнижчих доходів, з часом показали найви-ще збільшення доходу, а сектори з високим початковим доходом на капітал продемонстрували тіль-ки скромне зростання або зменшення доходу на капітал (Рис. 3.1.1c).

Рис. A3.1.1a. Зростання ВВП та загальної продуктивності факторів

економічного зростання

Рис. A3.1.1b. Дохід на капітал і ПІІ

-0,2

-0,1

0

0,1

0,2

0,3

-0,2 0 0,2 0,4

Зрос

танн

я ВВ

П

Зростання продуктивності

Середня норма прибутку на капітал , скоригована на використання виробничих потужностей і частку ПІІ

у доданій вартості загальної економіки

8%9%

10%11%12%13%14%15%

2002 2003 2004 2005 2006 200710%12%14%16%18%20%22%24%

Середня норма прибутку на капітал (ліва вісь)

ПІІ/ДВ Україна (права вісь)

Рис. A3.1.1c. Загальна продуктивність факторів

економічного зростання за секторами

Рис. A3.1.1d. Середній дохід на капітал,

2002-2007 рр.

Сільське, лісове господарство та рибальство

Гірничо- видобуванняПром. виробництво

Електро-, газо- та водопостачання

Будівництво

Гуртова та роздрібна торгівля

Транспорт та зв'язок

Освіта

Охорона здоров’я та соц. робота

-0.04

-0.02

0

0.02

0.04

0.06

0.08

0.10

0.12

0.14

0 0.05 0.10 0.15Змін

а НП

К, 2

001-

2007

Норма прибутку на капітал у 2001 р.

00.050.100.150.200.250.30

Екон

омік

а за

гало

м

(А, В

) с/г

, лісн

ицтв

ори

баль

ство

(G) Г

урто

ва та

розд

р. то

ргів

ля та

інш

.

(F) Б

удів

ницт

во

(I) П

ром

исло

веви

робн

ицтв

о

(Е) Е

лект

ро-.

Газо

- та

водо

пост

ачан

ня

(С) Г

ірни

чо-

видо

бувн

а га

лузь

(I) T

ранс

порт

тазв

'язо

к

(О) І

нші в

иди

екон

о-м

ічно

ї дія

льно

сті

Джерело: Держкомстат; підрахунки співробітників Банку


94

Рис. A3.1.2. Аналіз джерел економічного зростання за секторами (з частками основного капіталу (0,4) та праці (0,6), динамічне коригування

на коефіцієнт використання виробничих потужностей).

-0.15-0.1-0.0500.050.10.150.2

-0.2

-0.1

0

0.1

0.2

0.3

2003

2004

2005

2006

2007 %

real

valu

e ad

ded

grow

th

% ch

ange

s in

pro

duct

ion

fact

ors

Сільське господарство Реальне зростання доданої вартості за рахунок факторів виробництва

зміни в осн. капіталі зміни в робочій силі

зростання продуктивності реальне зрост. дод. вартості







-60%

-40%

-20%

0%

20%

40%

60%

80%

100%

2003

2004

2005

2006

2007

Економічне зростання, сільське господарство

Реальне зростаннядоданої вартостіна прикладі ЗФП(%)

Реальне зростаннядоданої вартостіна прикладі роб. сили(%)

Реальне зростаннядоданої вартостіна прикладі основного капіталу (%)





Реальне зростаннядоданої вартостіна прикладі роб. сили (%)





-60%

-40%

-20%

0%

20%

40%

60%

80%

100%

2003

2004

2005

2006

2007

Економічне зростання, гірничо-видобувна промисловість

0

0.02

0.04

0.06

0.08

0.1

-0.15

-0.10

-0.05

0

0.05

0.10

0.15

0.20

2003

2004

2005

2006

2007

% re

al va

lue

adde

d gr

owth

% ch

ange

s in

pro

duct

ion

fact

ors

Гірничо- видобувна промисловість Реальне зростання доданої вартості за рахунок факторів виробництва

00.020.040.060.080.10.120.140.160.18

-0.15

-0.10

-0.05

0

0.05

0.10

0.15

0.20

2003

2004

2005

2006

2007

% re

al va

lue

adde

d gr

owth

% ch

ange

s in

pro

duct

ion

fact

ors

Виробництво Реальне зростання доданої вартості за рахунок факторів виробництва

-60%

-40%

-20%

0%

20%

40%

60%

80%

100%

2003

2004

2005

2006

2007

Економічне зростання, виробництво

-60%

-40%

-20%

0%

20%

40%

60%

80%

100%

2003

2004

2005

2006

2007

Економічне зростання, електро- газо- та водопостачання

-0.08

-0.06

-0.04

-0.02

0

0.02

0.04

0.06

-0.20

-0.15

-0.10

-0.05

0

0.05

0.10

0.15

2003

2004

2005

2006

2007

% re

al va

lue

adde

d gr

owth

% ch

ange

s in

pro

duct

ion

fact

ors

Електро- газо- та водопостачання Реальне зростання доданої вартості за рахунок факторів виробництва


95

-0.2-0.15-0.1-0.0500.050.10.150.20.250.3

-0.2-0.15

-0.1-0.05

00.05

0.10.15

0.20.25

0.3

2003

2004

2005

2006

2007

% re

al v

alue

add

ed g

row

th

% ch

ange

s in

pro

duct

ion

fact

ors

БудівництвоРеальне зростання доданої вартості за рахунок факторів виробництва

Оптова та роздрібна торгівляРеальне зростання доданої вартості за рахунок факторів виробництва

Транспорт та зв’язокРеальне зростання доданої вартості за рахунок факторів виробництва

Інша економічна діяльністьРеальне зростання доданої вартості за рахунок факторів виробництва

-60%

-40%

-20%

0%

20%

40%

60%

80%

100%

2003

2004

2005

2006

2007

Економічне зростання, будівництво

-0.1-0.0500.050.10.150.20.25

-0.15-0.1

-0.050

0.050.1

0.150.2

2002

2003

2004

2005

2006

2007

% re

al v

alue

add

ed g

row

th

% ch

ange

s in

pro

duct

ion

fact

ors

-40%

-20%

0%

20%

40%

60%

80%

100%

2002

2003

2004

2005

2006

2007

Економічне зростання, оптова та роздрібна торгівля

0

0.02

0.04

0.06

0.08

0.1

0.12

-0.15

-0.1

-0.05

0

0.05

0.1

0.15

0.2

2002

2003

2004

2005

2006

2007

% re

al v

alue

add

ed g

row

th

% ch

ange

s in

pro

duct

ion

fact

ors

-40%

-20%

0%

20%

40%

60%

80%

100%

2002

2003

2004

2005

2006

2007

Економічне зростання,транспорт та зв’язок

0

0.05

0.1

0.15

0.2

0.25

-0.1

0

0.1

0.2

0.3

0.4

2002

2003

2004

2005

2006

2007

% re

al v

alue

add

ed g

row

th

% ch

ange

s in

pro

duct

ion

fact

ors

-40%

-20%

0%

20%

40%

60%

80%

100%

2002

2003

2004

2005

2006

2007

Економічне зростання,інша економічна діяльність






















96

Рис. A3.1.3. Прибутковість капіталу (RoRK, ПК) за секторами економіки (включаючи підсектори виробничої сфери)

00.020.040.060.08

0.10.120.140.16

1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007

ПК у сукупній екон.

00.020.040.060.08

0.10.120.140.160.18

2002 2003 2004 2005 2006 2007

ПК, скоригована на використання потужностейу сукупній екон.

Сільське господарство, лісове і рибне господарствоПК, скоригована на використання потужностей

Сільське господарство, лісове і рибне господарство

Гірничо- видобувна промисловістьПК, скоригована на використання потужностей

ПКГірничо-видобувна промисловість

ВиробництвоПК, скоригована на використання потужностей

ПКВиробництво

00.05

0.10.15

0.20.25

0.3

2001 2002 2003 2004 2005 2006 20070

0.050.1

0.150.2

0.250.3

0.350.4

0.45

2002 2003 2004 2005 2006 2007

0

0.05

0.1

0.15

0.2

0.25

2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007

00.020.040.060.08

0.10.120.140.160.18

2002 2003 2004 2005 2006 2007

00.020.040.060.08

0.10.120.140.160.18

2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007

Правило великого пальця

Частка капіталу на основі Б&Г

Середній показник ПК на основі вищезгаданих методологій


















Частка капіталу (динамічн.)




Частка капіталу (динамічн.)


0

0.05

0.1

0.15

0.2

0.25

2002 2003 2004 2005 2006 2007


97

00.020.040.060.08

0.10.120.140.160.18

2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007

00.010.020.030.040.050.060.070.080.09

2002 2003 2004 2005 2006 2007

00.020.040.060.08

0.10.120.140.160.18

0.2

2001 2002 2003 2004 2005 2006 20070

0.050.1

0.150.2

0.250.3

0.350.4

0.45

2002 2003 2004 2005 2006 2007

0

0.05

0.1

0.15

0.2

0.25

2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007

00.10.20.30.40.50.60.7

2002 2003 2004 2005 2006 2007

00.020.040.060.080.100.12

2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007

00.020.040.060.080.100.12

2002 2003 2004 2005 2006 2007

























Електро-, газо- та водопостачанняПК, скоригована на використання потужностей

ПКЕлектро-, газо- та водопостачання

Електро-, газо- та водопостачанняБудівництво

ПКБудівництво

Оптова та роздрібна торгівляПК, скоригована на використання потужностей

ПКОптова та роздрібна торгівля

Транспорт та зв'язокПК, скоригована на використання потужностей

ПКТранспорт та зв'язок


98

00.020.040.060.08

0.10.12

2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007

00.020.040.060.08

0.10.12

2002 2003 2004 2005 2006 2007

0

0.05

0.1

0.15

0.2

0.25

2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007

00.05

0.10.15

0.20.25

0.3

2002 2003 2004 2005 2006 2007

00.05

0.10.15

0.20.25

0.30.35

0.40.45

2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007

00.10.20.30.40.50.6

2002 2003 2004 2005 2006 2007

00.10.20.30.40.50.60.70.80.9

2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007

00.20.40.60.8

1

1.2

2002 2003 2004 2005 2006 2007

























Інша економічна діяльністьПК, скоригована на використання потужностей

ПКІнша економічна діяльність

Продовольча і сільгосп. обробкаПК, скоригована на використання потужностей

ПКПродовольча і сільгосп. обробка

Текстиль та одягПК, скоригована на використання потужностей

ПКТекстиль та одяг

Шкіра та взуттяПК, скоригована на використання потужностейШкіра та взуття


99

0

0.05

0.1

0.15

0.2

0.25

2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007

00.05

0.10.15

0.20.25

0.30.35

2002 2003 2004 2005 2006 2007

0

0.05

0.1

0.15

0.2

0.25

2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007

00.05

0.10.15

0.20.25

0.30.35

2002 2003 2004 2005 2006 2007

00.010.020.030.040.050.060.070.080.09

2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007

00.020.040.060.08

0.10.120.14

2002 2003 2004 2005 2006 2007

00.05

0.10.15

0.20.25

0.3

2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007

00.05

0.10.15

0.20.25

0.30.35

0.40.45

0.5

2002 2003 2004 2005 2006 2007

























Деревина та папірПК, скоригована на використання потужностейДеревина та папір

Кокс та нафтопродуктиПК, скоригована на використання потужностейКокс та нафтопродукти

Хімічна та нафтохімічна промисловістьПК, скоригована на використання потужностей

Хімічна та нафтохімічна промисловість

Виробництво гумових та пластмасових виробівПК, скоригована на використання потужностей

Виробництво гумових та пластмасових виробів


100

00.020.040.060.08

0.10.120.140.160.18

2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007

0

0.05

0.1

0.15

0.2

0.25

2002 2003 2004 2005 2006 2007

0

0.05

0.1

0.15

0.2

0.25

2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007

00.05

0.10.15

0.20.25

0.3

2002 2003 2004 2005 2006 2007

00.020.040.060.08

0.10.120.14

2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007

0

0.05

0.1

0.15

0.2

0.25

2002 2003 2004 2005 2006 2007



















Неметалеві мінеральні виробиПК, скоригована на використання потужностей

Неметалевімінеральні вироби

МеталургіяПК, скоригована на використання потужностей

Металургія

МашинобудівництвоПК, скоригована на використання потужностей

ПКМашинобудівництво


101

Рис. A3.1.4. Додана вартість за секторами

(А,В) Сільс. госп., риб-во, лісове госп.

(С) Гірничодобувна та обробна пром..

(D) Виробництво

(Е) Електро-, газо- та водопост.

(F) Будівництво

(G) Оптова і роздрібна торговля

(І) Транспорт і зв’язок

(М) Освіта

(N) Охорона здоров’я та соц. робота

(О) Інші види госп. діяльності

4%

15%

11%

15%

20%

22%

4%

4%

3%2%

12%

16%16%

14%

4%

3%5%

4%

6%

20%

Додана вартість за секторами (2002) Додана вартість за секторами (2007)


Рис. A3.1.5. Додана вартість у виробництві, за секторами

(DA) харч. та сільське госп.

(DB) текстильна і швейна пром.

(DС) шкіра та взуття

(DD, DЕ) деревообробна і паперова пром.

(DF) Кокс і переробка нафти

(DG) хімічна і нафтохімічна

(DН) гумові та пластмасові вироби

(DI) інші неметал. мінеральні продукти

(DJ) металургійна промисловість

(DК) машинобудування

Додана вартість у виробництві за секторами (2002)

Додана вартість у виробництві за секторами (2007)

4%

4%

6%

6%5%

23%

24% 25%

2%

21%22%

30%

7%

5%

5%1%

3%

3%

3%



102

ДОДАТОК 3.2. Огляд сталеливарного сектора

Гірничо-металургійний комплекс України складається з рудовидобувної промисловості, вироб-ництва коксу, сталеливарного виробництва і виробництва металопрокату (Рис. A3.2.1). Протя-гом багатьох років найбільш успішні компанії зуміли інтегруватися вертикально і скористалися наявними в країні ресурсами (близько 20 відсотків світових запасів залізної руди, 30 млрд. тонн залізняку, 30 відсотків світових запасів марганцю, а також запаси коксівного вугілля – хоча краї-на імпортує більше третини потреб у коксівному вугіллі).

Основною продукцією сектора є стальний прокат, арматура з кольорових металів і сталі, чавун, труби та порожнисті профілі, металобрухт. Ця продукція знаходяться у спектрі з більш низькою доданою вартістю у промисловості. Основні ринки збуту: Близький Схід (в основному для будів-ництва), Європа (у багатьох випадках продається європейськими дочірніми компаніями на інші ринки) і СНД (Рис. A3.2.2). Головні конкуренти цього сектора знаходяться в Китаї і Туреччині.

Рис. A3.2.1. Гірничо-металургійний комплекс України

Виробництвоферосплавів

Виробництвотруб

Вогнетривкіматеріали

Вугільний сектор Коксівне вугілля Кокс

Вапняк

Доломіт

Концентрат

Концентратаглоруда

Вогнетривкі матеріали

Агломерат

Гранули

Обпаленийдоломіт

Вапняк

Концентрат,агломерат Феросплави

Металобрухт

Сляб

Заготовки

Металопрокат

Листовийпрокат

Вогнетривкіматеріали

Агломерат

Чавун

Обпаленийдоломіт

Труби

Виробництвовогнетривких

матеріалів

Видобуток ізбагачення

плавнів


марганцевихруд


залізноїруди

Виробництво коксу

Агломерація

Доменневиробництво

Заготівля залізного

та сталевого брухту

Виробництвосталі

Виробництвопрокату


103

Діаграма A3.2.2. Окремі показники сталеливарного сектора

Географічна структура імпорту, більйон дол. США

$0,0$0,2$0,4$0,6$0,8$1,0

СНД

ЄСАзія

2006 2007

Структура експорту товарів, більйон дол. США

0

2

4

6Феросплави

Напівфабрикати

МеталпрокатиСтрижні/бруси

Труби

2006 2007

Недостатня кваліфікація як перешкода для розвитку підприємства

0

5

10

15

20

25

30

Використання виробничих потужностей у металургії

50

60

70

80

90

100

%

2001

Q2

2001

Q3

2002

Q2

2002

Q3

2002

Q4

2003

Q1

2003

Q2

2006

Q3

2006

Q4

2007

Q1

2001

Q1

2002

Q1

2003

Q1

2004

Q1

2005

Q1

2006

Q1

2007

Q1


104

ДОДАТОК 3.3. Небанківський фінансовий сектор

Розвиток небанківської фінансової системи відстає від банківського сектора, незважаючи на зрос-таючий інтерес іноземних інвесторів до українських страхових і небанківських фінансових компа-ній (наприклад, лізингових). Частка небанківського фінансового сектора становила менше 10 від-сотків ВВП в 2008 році і далі скоротилася в 2009 році через банкрутства і закриття багатьох кредит-них спілок, страхових і лізингових компаній та скорочення загального попиту на фінансові послу-ги (Табл. А3.3.1).

Таблиця A3.3.1. Показники небанківського фінансового сектора, 2008-2009 роки

Небанківські фінансові

установи (НБФУ)

Страхові компанії Кредитні компанії

Нед

ерж

. пен

с. фон

ди

Фінансові компанії

Разом

Стра

хува

ння життя

Стра

хува

ння збитків

Разом

Кред

ит. спілк

и

Інші кре

дитні ком

панії

Пуб

лічн

о-пр

авов

і кор

пора

ції

Разом

Лізи

нг

Фак

тори

нг

Ломба

рди

Інве

стуван

ня у

нер

ухом

ість

Кількість установ

2008 469 72 397 878 829 20 29 110 193 32 47 315 362

2009 450 72 378 816 755 32 29 109 208 43 64 373 313

Активи, млрд. грн.

2008 41,9

немає

да

них

немає

да

них

12,6 6,1 3,2 3,3 0,6

немає

да

них

28,5 1,4 0,5 8,0

2009 42,0

немає

да

них

немає

да

них

11,8 4,2 3,1 4,5 0,9

немає

да

них

27,2 1,6 0,6 7,8

Джерело: Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України (Держфінпослуг).


105

ДОДАТОК 4.1. Аналіз продуктивності компаній і конкуренції

Рис. A4.1.1. Розподіл компаній за розміром

Частки груп компаній за розміром (%)

Економіка в цілому

Несільсько-господарський

сектор

Виробничий сектор Бізнес-послуги

Група за розміром #підпр. #праців. #підпр. #праців. #підпр. #праців. #підпр. #праців.

≥ 400 1,03 44,50 0,56 44,82 2,80 57,77 0,33 37,07

≥150, <400 2,70 16,87 1,22 10,91 4,72 15,87 0,93 10,96

≥50, <150 6,73 15,60 4,34 13,75 9,42 11,62 3,54 14,76

≥20, <50 12,48 10,83 10,91 13,14 17,64 8,10 9,28 14,77

>0, <20 77,06 12,20 82,97 17,37 65,41 6,64 85,92 22,45

#підпр. - співвідношення кількості компаній у групі і загальної кількості компаній. #праців. – частки, зважені на зайнятість робочої сили.

Частки груп компаній за розміром (%) (приватний сектор)

Економіка в цілому

Несільсько-господарський

сектор

Виробничий сектор Бізнес-послуги

Група за розміром #підпр. #праців. #підпр. #праців. #підпр. #праців. #підпр. #праців.

≥ 400 0,79 35,41 0,32 27,91 2,66 56,18 0,19 15,95

≥150, <400 2,42 18,67 0,93 12,18 4,54 16,24 0,73 12,56

≥50, <150 6,16 17,78 3,59 16,53 9,22 11,99 2,96 18,07

≥20, <50 11,87 12,79 10,07 17,65 17,79 8,62 8,61 20,06

>0, <20 78,75 15,35 85,08 25,72 65,79 6,96 87,51 33,36


106

Середня частка фірм з менше, ніж 20 працівниками

Кількість фірм (%) Зайнятість (%)

Екон

оміка

в ціло

му

Несіл

ьськогоспд

. сектор

Виро

бнич

ий

сектор

Ділов

і по

слуги

Екон

оміка

в ціло

му

Несіл

ьськогоспд

. сектор

Виро

бнич

ий

сектор

Ділов

і по

слуги

Індустріальні країниДанія 91.3 89.5 76.6 92.3 32.7 31.1 17.6 35.0

Франція 82.1 82.3 77.9 82.0 15.9 16.0 19.9 13.6

Італія 93.8 93.6 88.6 96.0 35.9 39.6 31.3 36.4

Нідерланди 96.3 96.5 88.3 97.1 31.8 36.8 18.3 32.9

Фінляндія 93.6 92.7 85.4 95.3 29.5 32.7 13.5 39.1

Португалія 89.2 88.9 75.3 93.8 32.2 31.4 18.9 42.9

США 88.0 88.0 72.6 88.7 18.4 19.3 6.7 19.9

Латинська АмерикаМексика 90.1 90.0 82.8 92.2 23.2 24.5 13.9 28.5

Аргентина 90.0 89.4 82.1 91.1 27.7 27.7 21.3 27.7

Перехідні економікиУкраїна 77.1 83.0 65.4 85.9 12.2 17.4 6.6 22.5

(Приват. сектор) 78.8 85.1 65.8 87.5 15.4 25.7 7.0 33.4

Словенія 87.7 88.0 71.6 93.1 13.4 13.5 5.1 26.0

Угорщина 84.4 85.5 71.1 90.8 16.0 16.4 8.8 23.6

Естонія 80.6 81.3 64.6 87.1 22.8 22.6 11.5 34.2

Латвія 87.7 87.7 87.8 87.6 24.7 24.8 26.9 24.2

Румунія 90.9 91.5 77.1 95.6 12.9 12.8 4.2 31.6

Статистика по інших країнах взята з Бартельсман та ін.., 2005. Частки по країнах, крім України, усереднені за періоди 90-х-поч. 2000-х років, що є різними для кожної країни


107

Рис. A4.1.2. Коефіцієнти входження у бізнес і виходу з бізнесу в економіці в цілому і тільки у приватному секторі

Табл.: Коефіцієнт входу/виходу загалом по галузях

Промислове вир-тво Бізнес-послугиВхід (%)

#праців. #підпр. #праців. #підпр.2002 3.6 11.9 5.9 15.42003 2.6 9.5 4.2 12.22004 1.7 6.8 3.0 10.12005 1.1 6.3 2.5 9.32006 1.1 6.4 2.4 9.62007 0.8 5.9 2.6 9.5

Вихід (%)#праців. #підпр. #праців. #підпр.

2002 2.0 4.8 3.0 7.02003 1.6 4.8 3.0 6.72004 1.7 4.7 2.0 6.22005 0.9 4.1 1.7 5.32006 1.2 4.4 2.3 5.52007 1.2 4.5 2.4 6.1

Табл.: Коефіцієнт входу/виходу загалом по галузях

Промислове вир-тво Бізнес-послуги

Вхід (%)


Вихід (%)



108

Рис. A4.1.3. Зважені на зайнятість коефіцієнти входження у бізнес і виходу з бізнесу у групах за розміром (%) (весь виробничий сектор)

2002

0.6

1.2

1.8

2.4

0 0

2.5

5.0

7.5

10

2003 2004 2005 2006 2007 2002 2003 2004 2005 2006 2007

Entry Rate Exit RateEntry Rate Exit Rate

Малі компанії (<20) Великі компанії (≥400)

Рис. A4.1.4. Зважені на зайнятість коефіцієнти входження у бізнес і виходу з бізнесу у групах за розміром (%) (приватний виробничий сектор)

2002

0.25

0.50

0.75

1.0

0 0

3

6

9

12

2003 2004 2005 2006 2007 2002 2003 2004 2005 2006 2007

Entry Rate Exit RateEntry Rate Exit Rate

Малі компанії (<20) Великі компанії (≥400)


109

Рис. A4.1.5. Коефіцієнти входження у бізнес і виходу з бізнесу за субсекторами

ГалузьКоеф. виходу

(%)

Коеф. входження

(%)

зайнят. кільк. зайнят. кільк.

Сільське господарство, мисливство і лісництво 3,58 5,40 2,22 5,22

Рибальство 1,37 2,69 1,83 6,88

Видобуток і розробка корисних копалин енергоресурсів 11,43 10,08 9,38 8,54

Видобуток і розробка, крім корисних копалин енергоресурсів 1,51 2,54 1,28 7,95

Виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюну 1,93 4,40 1,71 5,04

Виробництво текстилю і текстильних виробів 1,24 2,85 1,83 5,77

Виробництво шкіри та виробів зі шкіри 1,62 3,29 3,10 6,05

Виробництво деревини та виробів з деревини 1,59 3,12 3,40 6,18

Виробництво целюлози, паперу та паперових виробів; видавнича та поліграфічна діяльність 1,40 3,19 2,92 6,87

Виробництво коксу, продуктів нафтопереробки і ядерного палива 0,96 2,41 0,38 7,51

Виробництво хімікатів, хімічної продукції і штучних волокон 1,00 3,09 1,81 6,19

Виробництво гумових та пластмасових виробів 1,08 2,39 2,60 8,28

Виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції 2,03 3,19 2,05 6,73

Виробництво виробів з недорогоцінних металів та виробництво готових металевих виробів 0,53 2,65 0,98 7,34

Виробництво машин і устаткування, не віднесене до інших категорій 1,45 3,12 1,68 5,84

Виробництво електричного та оптичного устаткування 1,16 2,50 1,36 6,09

Виробництво транспортних засобів та устаткування 1,10 2,79 1,50 6,04

Виробництво, не віднесене до інших категорій 1,78 3,48 2,78 7,22

Електроенергія, газ та водопостачання 0,79 2,86 1,13 9,15

Будівництво 2,22 3,34 4,08 9,61

Оптова і роздрібна торгівля, ремонт автотранспортних засобів, мотоциклів, побутових товарів 2,34 4,32 4,16 8,49

Готелі та ресторани 2,15 3,07 3,75 5,49

Транспорт, складське господарство та зв’язок 0,90 3,13 1,18 8,59

Фінансове посередництво 1,06 3,66 4,14 12,61

Операції з нерухомим майном, оренда та комерційна діяльність 2,63 2,90 4,82 8,85

Державне управління та забезпечення військової безпеки; обов’язкове соціальне забезпечення 16,12 11,21 0,33 2,13

Освіта 8,23 6,41 2,62 5,73

Охорона здоров’я та соціальні послуги 2,20 2,19 5,00 7,62

Інші суспільні, соціальні та персональні послуги 2,89 3,41 3,84 6,59


110

Декомпозиція продуктивності за методом Оллі-Пейкса (Olley-Pakes)

Оллі і Пейкс (1996 р.) розклали сукупну продуктивність на дві частини, де перший компонент – це не-зважене середнє значення продуктивності на рівні компаній, а другий, так званий перехресний член Оллі-Пейкса, – це коваріантність між розміром та продуктивністю компаній.

У наведеній вище формулі θi та Si представляють продуктивність на рівні компаній і частку рин-ку компанії (наприклад, частку виробничих факторів). Таким чином, ми розраховуємо перехрес-ний член у кінці правої сторони цього рівняння, визначивши різницю між зваженим і незваже-ним середніми значеннями продуктивності. Зробивши це, ми отримуємо емпіричне мірило того, наскільки ефективно фактори виробництва розподіляються між виробничими підрозділами, так що коли більше факторів використовується у більш продуктивних компаніях, коваріантність є по-зитивною і високою.61 Частки компаній на ринку праці використовуються як мірило розміру ком-паній у розрахунку коваріантного члена продуктивності праці, а спільна частка капіталу і праці

береться до уваги при розрахунку коваріантного члена із загальною продук-

тивністю факторів економічного зростання.

Рис. A4.1.6. Середній перехресний член Оллі-Пейкса у підсекторах ділових послуг

-0,3 0 0,3 0,6

Оптова і роздрібна торгівля, ремонт автотранспортнихзасобів, мотоциклів, рухомого майна і госп. товарів

Готелі, ресторани

Транспорт, складське господарство та зв’язок

Фінансове посередництво

Операції з нерухомим майном, оренда та комерційна діяльність

TFP Labor p.

Переклад Рис. A4.1.6:

Показники конкуренції

Індекс Герфіндаля-Гіршмана (ІГГ) - Hirshman-Herfindal Index (HHI)

Перший індекс, який ми беремо до уваги, - ІГГ, визначає інтенсивність конкуренції з низкою компа-ній на ринку, а також ступінь однорідності їхніх часток на ринку. Таким чином, ІГГ вимірює конкурен-цію у галузі j за такою формулою:

61 Більш точне обґрунтування зв’язку між ефективним розміщенням і перехресним членом Olley-Pakes наведене у Bartelsman et al. (2009).


111

де xi – обсяг виробництва компанії i, а pi – рівень цін компанії. ІГГ також згадується як індекс концен-трації, особливо якщо частки виробничих факторів виробничих підрозділів використовуються за-мість часток доходу, так що отримане в результаті значення відображає ступінь концентрації вироб-ничих факторів у даній галузі.

Співвідношення витрат і цін (ВЦ) – Cost-to-Price ratio (CP)

Другий індекс у нашому аналізі - це СР як емпіричне мірило частки прибутку в ціні. CP втілює ідею про те, що високий ступінь конкуренції створює тиск на компанії, так що частка прибутку у загально-му доході знижується. Можна розрахувати CP на рівні компанії або на галузевому рівні. Формула для рівня компанії може бути просто записана в такий спосіб:

У цій формулі нижній індекс i - ідентифікатор компанії, t – часовий індекс, а xi - обсяг виробництва, так що pixi означає дохід, а cixi - номінальні затрати на виробництво. Однак тоді як дані про трудо-ві і матеріальні затрати, як правило, доступні, часто буває важко знайти дані про затрати на вико-ристання капіталу у наборах даних на рівні компаній. Оскільки ми безпосередньо не бачимо реаль-ного основного капіталу, розрахунок D ще більше ускладнюється. Однак ми використовуємо наведе-ну нижче формулу, де змінна доходу відображає загальні продажі компанії за вирахуванням податків.

, деrevenue – дохід, materials – матеріали, payroll – зарплата, depreciation – амортизація, capital – капітал.

У формулі CP для окремої компанії всі змінні, за винятком капіталу, використані в номінальному об-численні, а uex - це фактичні затрати на використання капіталу, визначені за таким рівнянням:

У вищенаведеному рівнянні rt - це альтернативні затрати капіталу, для яких ми використали між-банківську процентну ставку за кредитами „овернайт”. πt

K - це (річний) рівень інфляції цін на засо-би виробництва, що є річною зміною дефлятора капітальних вкладень, наведеного у попередній час-тині. δ - це норма амортизації, яка приблизно становить 0,05. Зрештою, Pt - це ціна на засоби ви-робництва. Виведення рівняння затрат на використання капіталу пояснюється в додатковій частині.

Є альтернативні способи розрахунку CP на галузевому рівні, такі як усереднення (середнє арифме-тичне) CP на рівні компаній або використання співвідношення суми витрат по галузі і загального об-сягу продажів. Однак, слідом за Буном (b2008), ми використовуємо середні СР на рівні компаній, зва-жені на ринкові частки компаній, так що індекс CP також чутливий до асиметричних впливів конку-рентів на компанії в галузі. Таким чином, середнє арифметичне буде помилковим, якщо високопри-буткова компанія розширить свою частку на ринку, не змінюючи співвідношень витрат і доходів ком-паній, а загальне сумарне співвідношення не буде залежати від того, що відбувається в галузі, утри-муючи співвідношення загальних витрат і продажів на постійному рівні.


112

Індекс Буна (Boone Index)

Індекс Буна (2008) вимірює еластичність відносних прибутків до відносної ефективності у галузі. Якщо ми побудуємо рейтинг компаній на ринку в залежності від їхньої рентабельності, то коефіцієнт прибутковості ефективної компанії порівняно з неефективною буде більшим у разі більш сильної конкуренції, тобто неефективні компанії страждають більше, коли рівень конкуренції вищий.

Припустимо, що компанія j є менш ефективною, ніж компанія i, тоді співвідношення мірил еконо-мічної ефективності є таким: cj > ci , тоді як πj > πi. Тому якщо конкуренція є більш сильною у час

t+1, тоді саме у час t слід очікувати, що утримається нерівність . З точки зору галу-зі в цілому, припустивши, що компанія j є найменш ефективною компанією в галузі, слід очікувати, що нерівність утримається для кожної компанії i у цій галузі. Еластичність прибутків до економічної ефективності можна виміряти, розрахувавши нижченаведене рівняння, де та представляють контрольну компанію (компанію j у наведеному вище обговоренні), але не обов’язково це має бути найменш ефективна компанія з причин, які ми обговоримо нижче.

Отож ми можемо переписати вищевказане рівняння таким чином:

де .

Таким чином, наше мірило конкуренції – це просто кутовий коефіцієнт α. В ідеалі нам потрібна контр-ольна компанія (якою є компанія j у вищевикладеному обговоренні), яка може бути найменш ефек-тивною компанією у галузі, але вибір контрольної компанії впливає тільки на константу, а не на ку-товий коефіцієнт. Таким чином, якщо лінія регресії стане крутішою, іншими словами, α буде більшим за абсолютною величиною, то метод аналізу відносних прибутків покаже, що конкуренція посилю-ється. Тому індекс Буна розраховується шляхом регресування прибутків компанії на граничні витра-ти виробництва для кожного року окремо. Слідом за Буном та ін. (2007) ми використали співвідно-шення сукупних витрат і сукупних доходів як мірило економічної ефективності. Для залежної змін-ної ми розраховуємо загальний прибуток компанії шляхом вирахування матеріальних витрат, вклю-чаючи витрати на енергію, обслуговування і виплату заробітної плати, із загальної суми доходів. Ін-декс Буна відрізняється від інших традиційних методів вимірювання конкуренції, оскільки він вра-ховує наявність відхилень в галузі. Наприклад, у випадку більш високих бар’єрів для входження у біз-нес більш інтенсивна конкуренція може змусити деякі менш ефективні компанії або скорочуватися, або виходити з ринку. У цьому випадку працюючі компанії отримають більшу владу на ринку і біль-шу частку від загального обсягу наявних рент. Якщо це так, то мірила, основані на концентрації, і СР можуть свідчити про нижчу інтенсивність конкуренції, в той час як індекс Буна здатен відобразити посилення конкуренції, оскільки ефективні компанії будуть краще себе почувати на ринку порівня-но з менш ефективними компаніями, що приводить до того, що співвідношення відносних прибут-ків буде вищим.


113

ДОДАТОК 4.2. Концентрація експорту

Рис. A4.2.1a. Відсоток концентрації експорту (10 найбільших експортних товарів)

Рис. A4.2.1b. Концентрація експорту - IГГ (4 цифри)

Польща Румунія Туреччина Україна Бразилія Польща Румунія Туреччина Україна Бразилія

Десять найбільших продуктів експорту (частка від загального експорту)

Чотиризначний індекс Герфіндаля

Відс

оток

зага

льно

го е

кспо

рту

AA

32

24

16

8 0.01

0.02

0.03

0.04

2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 1996 1998 2000 2002 2004

Джерело: інструменти Департаменту економічної політики і боргу мережі PREM Світового банку; підрахунки співробітників Світового банку


114

ДОДАТОК 4.3. Ускладнення і трансформація структури експорту

Щоб проаналізувати, яким чином змінюється модель спеціалізації країни в порівнянні з рештою сві-ту, ми також представляємо індекс виявлених порівняльних переваг (RCA) для кожної товарної гру-пи. Ми використовуємо визначення Баласса (Balassa, 1986), де xval – це експортна вартість секто-ра i у країні c в році t:

Це співвідношення відсотка, який сектор займає в експортній корзині країни, і відсотка загальної част-ки цього сектора у світовому експорті, або в якості альтернативи - співвідношення відсотка ринкової частки країни у цьому секторі і загальної ринкової частки країни у експорті. Таким чином, якщо якась країна посилює свою спеціалізацію в конкретному секторі в порівнянні з рештою світу, то її індекс RCA (виявленої порівняльної переваги) буде рости. Коли це співвідношення більше 1, то це означає, що цей сектор є більш важливим в експортному кошику країни, ніж в експортному кошику світу в ціло-му, або ж що країна має більшу ринкову частку в цьому секторі, ніж у загальному обсязі світового екс-порту. Тому коли цей індекс більший за 1, кажуть, що країна має порівняльну перевагу в цьому секторі.

Ми наводимо дані у двох форматах кодування: SITC та HS (Рис. А4.31а та b). Перевага SITC перед HS полягає у тому, що він був широко доступний до 2000 року, а тому дає можливість проводити більш довгостроковий аналіз.

Рис. A4.3.1a. Виявлена порівняльна перевага українського експорту за категоріями

Leamer, (обрахована з використанням SITC)

Рис. A4.3.1b. Виявлена порівняльна перевага українського експорту за категоріями

Leamer, (обрахована з використанням HS)

Хімічна


КапітальнагалузьТрудо-

місткість

Хлібні злаки

Продукти тварин-ва

Тропічнеземлеробство

Лісо-продукти

Сировина

Нафта

0 0.5 1.0 2.01.5

Хімічна


КапітальнагалузьТрудо-

місткість

Хлібні злаки

Продукти тварин-ва

Тропічнеземлеробство

Лісо-продукти

Сировина

Нафта

0 1.0 2.0 3.0 4.0 5.0 6.01996 2000 2004 2008 2000 2004 2008

Джерело: База статистичних даних ООН з торгівлі товарами з використанням чотиризначних показників SITCr2 і HS


115

Рис. A4.3.2. Товари, що більше всього посприяли підвищенню рівня складності експорту України, 2008 р.

Код Н

S

Назва продукції Група Leamer

Експор

т(м

лн. $

)Св

іт. то

рг.

(млр

д. $

)

PRO

DY

Внесок

у

EXPY

7208 Гар. прокат, залізо/сталь, шир.> 600мм, не віднесені Капіталомістка 5381 78 15563 12517216 Кутки, профільний матеріал із заліза або нелегов. сталі Капіталомістка 877 24 40174 5267214 Заліз./сталев. прут, ков. гаряче кат., волочіння, екструз. Капіталомістка 1886 30 15310 4317304 Трубч. або порожн. профіль безшов. заліз./стал. не лит. Капіталомістка 1420 42 17406 3697213 Гаряче кат. полоска, прут із зал./сталі, у нестандарт. рул. Капіталомістка 1130 14 15283 2587225 Полос. лігов. сталь, не вказана в ін. кат., шир.> 600мм Капіталомістка 598 27 25479 2272814 Аміак, безводний або у водному розчині Хімічна 680 7 19946 2038703 Автомашини для перевезення людей (крім автобусів) Машин. обладнання 602 621 22495 2028504 Електр. трансформ-ри, статич. перетвор-чі і випрямлячі Машин. обладнання 682 67 17956 1838607 Частини залізнич., трамвай. локомотивів, рухом. складу Машин. обладнання 583 11 19526 1708411 Турбореактив., турбогвинто. двигуни/ін. газотурб. двиг. Машин. обладнання 404 88 27748 1672701 Вугілля, брикети, овал. шматки тощо, зробл. з вугілля Сировина 554 93 18951 1577209 Полос.залізо/сталь>600мм, неплакав. без гальванопок. Капіталомістка 581 21 16800 1467228 Брус, прут, куток, не вказані в ін. кат., бурові штанги Капіталомістка 419 19 23026 1441806 Шоколад та інші харчові продукти, що містять какао Тропічне сіль. госп. 489 19 15309 112

406 Сир твердий і м’який Продукція тваринн. 403 26 18492 1117306 Труби із заліза та сталі, крім безшовних > 406,4 мм Капіталомістка 491 26 15051 1104811 Папір, картон з покрит., просоч., кольор., не включені Продукція лісництва 195 17 37521 1098525 Радіо- і телевізійні передавачі, телевізійні камери Машин. обладнання 305 156 21468 988414 Повітряні, вакуумні насоси, компресори, вентилятори Машин. обладнання 299 57 21369 96

Рис. A4.3.3. Наочний показ простору української продукції

Не віднесено дожодної категорії

Нафта

Сировина

Продукція ліс.промисл.Тропічнесільське госп.

Продукціятваринництва

Злаки

ТрудомісткітовариКапіталомісткітовариМашиннеобладнання

Хімічнапродукція

Not Classified

Petroleum

Raw Materials

Forest Products

Tropical Agriculture

Animal Products

Cereals

Labor Intensive

Capital Intensive

Machinery

Chemical

01

23

45

67

89

10

Джерело: База статистичних даних ООН з торгівлі товарами


116

Рис. A4.3.4. Ускладнення і схожість простору продукції: кілька країнPR

OD

Y-EX

PY ('

000)

1 1.5 2 2.5 3 3.5 4

Україна, 2001 р.

-20-

15-1

0-5

05

1015

20PR

ODY

-EXP

Y ('0

00)

1 1.5 2 2.5 3 3.5 4

Україна, 2008 р.-2

0-1

5-1

0-5

05

1015

20PR

OD

Y-EX

PY ('

000)

1 1.5 2 2.5 3 3.5 4

Польща, 2008 р.

-20

-15

-10

-50

510

1520

PRO

DY-E

XPY

('000

)

1 1.5 2 2.5 3 3.5 4

Чеська Республіка, 2008 р.

-20 -

15-1

0-5

05

1015

20PR

OD

Y-EX

PY ('

000)

1 1.5 2 2.5 3 3.5 4

Бразилія, 2008 р.

-20 -

15-1

0-5

05

1015

20PR

OD

Y-EX

PY ('

000)

1 1.5 2 2.5 3 3.5 4

Росія

-20

-15

-10

-5 0

5

10

15

20

Нафта СировинаЛістопродукти Тропічне землеробствоПродукція тваринництва ЗернопродуктиТрудомісткі КапіталомісткіМашинне обладнання Хімічні продукти

Щільність (зворотна)Нафта СировинаЛістопродукти Тропічне землеробствоПродукція тваринництва ЗернопродуктиТрудомісткі КапіталомісткіМашинне обладнання Хімічні продукти

Щільність (зворотна)








117

Румунія, 2008 р. Китай, 2008 р.

Південна Африка, 2008 р. Білорусь, 2008 р.

05

1015

20St

rate

gic

Val

ue ('

000)

1 1.5 2 2.5 3 3.5 4

-20

-15

-10

-50

510

1520

PRO

DY-

EXPY

('00

0)

1 1.5 2 2.5 3 3.5 4

05

1015

2025

Stra

tegi

c Va

lue

('000

)

1 1.5 2 2.5 3 3.5 4

05

1015

20St

rate

gic

Valu

e ('0

00)

1.5 2 2.5







Джерело: Розрахунки, зроблені з використанням Бази статистичних даних ООН з торгівлі товарами


118

Рис. A4.3.5. Можливості поблизу (або в рамках) існуючої спроможності: „не потребують особливих зусиль”

Група Leamer Код НS Назва продукції

PRO

DY

Щіль-

ність

Капіталомістка 7309 Резервуари, цистерни, баки тощо, залізні або сталеві кришки> 300l 16551 0.225Капіталомістка 7311 Ємності для стисненого, скрапленого газу, залізні, стальні 15317 0.219Капіталомістка 7321 Печі, плити/барбекю тощо, неелектричні, залізні/стальні 16555 0.214Капіталомістка 7313 Дріт для огорож, включаючи колючий дріт 14878 0.210Капіталомістка 7322 Радіатори, неелектричні обігрівачі (з вентилятором), заліз./стальні 20552 0.207Машинне обладнання 8411 Турбореактивні, турбогвинтові двигуни/інші газотурбінні двигуни 27748 0.23Машинне обладнання 8802 Повітряні судна, включаючи вантажні 13518 0.23Машинне обладнання 8716 Причепи і немеханічні транспортні засоби, не вказані в інших кат. 22995 0.222Машинне обладнання 8702 Пасажирський автотранспорт типу громадського транспорту 12978 0.219Машинне обладнання 8418 Холодильники, мороз. камери і тепл. насоси, не вказані в ін. кат. 18219 0.217Машинне обладнання 8707 Кузови (включаючи кабіни) для автомобілів 20602 0.206Машинне обладнання 8906 Військ. кораблі, рятув. шлюпки, госпітал. судна, кораблі, не вказані 18663 0.206Машинне обладнання 8902 Рибальські судна і плавучі рибозаводи 12411 0.205Машинне обладнання 8503 Запчастини для електродвигунів і генераторів 23748 0.198Хімічна 3306 Гігієнічні засоби для ротової порожнини і зубів 11383 0.216Хімічна 3307 Засоби для гоління і космет. засоби, не вказані в ін. кат., косметика 21622 0.209Хімічна 3209 Полімерні фарби, лаки, розчинні у водному середовищі 15143 0.206Хімічна 3921 Пластик. пластини, листи, плівка, фольга, смуги, стільникові, не вка 22489 0.206Сировина 7605 Алюмінієвий дріт 19229 0.220Продукція лісництва 4409 Деревина, оброблена уздовж будь-яких країв 10936 0.239Продукція лісництва 4421 Вироби дерев’яні, не вказані в інших категоріях 15093 0.228Продукція лісництва 9406 Будівлі зі збірних елементів 18082 0.228Продукція лісництва 4413 Пресована деревина в блоках, плитах, смугах або профілі 8665 0.226Продукція лісництва 4805 Некрейдований папір і картон, не вказаний в інших категоріях 19243 0.224Продукція лісництва 4808 Папір і картон гофрований, крепований, тиснений, перфорований 16302 0.221Продукція лісництва 4412 Фанера, фанеровані плити та ін. матеріали з шаруватої деревини 11921 0.217Тропічне сільське госп-во 2007 Джеми, желе, повидло, фрукти, горіхові пасти, пюре 7358 0.225Продукція тваринництва 401 Молоко та вершки, неконцентровані, без додавання цукру 21664 0.228Продукція тваринництва 405 Вершкове масло та інші жири і масла, отримані з молока 22288 0.220Продукція тваринництва 403 Пахта, вершки, йогурт тощо 21584 0.216Продукція тваринництва 105 Жива птиця, домашня птиця, качки, гуси тощо 14097 0.214Трудомістка 9404 Опори для матраців, матраци, постільна білизна 14041 0.229Трудомістка 3925 Пластмас. вироби для використ. в будівництві, не вказані в ін. кат. 17705 0.227Трудомістка 3923 Контейнери, котушки та упаковки з пластмаси 14221 0.220


119

Рис. A4.3.6. Можливості стратегічного значення

Виробництво меблів та приладдя, за винятком головно металевого Виробництво предметів одягу, крім взуттяБазові галузі, які вробляють залізо і стальМашини та обладнання, крім електричного, не включеного до інших категорійВиробництво автомобілівВиробництво целюлози, паперу та картонуВиробництво молочних продуктівЛісопилки,стругальні та інші заводи з обробки деревиниВиробництво пластмасових виробів, які не включені в інші категоріїВиробництво металевих конструкційВиробництво готових металевих виробів, крім машин і обладнання, які не включені в інші категоріїКонсервування, збереження і переробка риби, ракоподібних і аналогічних продуктівБазові галузі кольорових металів


120

public disclosure authorized - world...

Documents