forest vak 1 2010 newdklg.kmu.gov.ua/forest/document/94029;/forest_vak_1_2010_web.pdf · ський...

НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ

Лісовий журнаЛ «Scientific And Production edition «FORESTRY JOURNAL»

ВИДАННЯ

№ 1-2011

Іван

ДУ

МА

У НОМЕРІ:

НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ

ЛІСОВИЙ ЖУРНАЛ№ 1-2011 Періодичність – 4 рази на рік

ЗАСНОВНИКИ

Державне агентство лісових ресурсів України

Український науково-дослідний інститут лісового господарства

та агролісомеліорації ім. Г. М. Висоцького

Український науково-дослідний інститут гірського лісівництва

ім. П. С. ПастернакаВидавничий дім «ЕКО-інформ»Державний вищий навчальний

заклад «Національний лісотехнічний університет України»

Головний редактор: Ю. М. Марчук

Редакційна колегія:

П. В. Білей, д.т.н.А. О. Бондар, д.с.-г.н.М. М. Ведмідь, к.с-г. н.О. А. Гірс, д.с.-г.н.М. А. Голубець, д.б.н. О. А. Грушанський, к.т.н.А. М. Дейнека, д.е.н.В. І. Домнич, д.б.н.І. Ф. Калуцький, д.с.-г.нМ. Д. Кірик, д.т.н. М. П. Козловський, д.б.н.В. П. Краснов, д.с.-г.н. Г. Т. Криницький, д.б.н.В. Л. Коржов, к.т.н.Б. В. Кульчицький, д.е.н.П. І. Лакіда, д.с.-г.н.В. Л. Мєшкова, д.с.-г.н. В. М. Максимів, д.т.н. В. І. Парпан, д.б.н.О. О. Пінчеська, д.т.н. С. Ю. Попович, д.б.н.В. П. Ткач, д.с.-г.н. А. С. Торосов, к.е.н.Ю. Ю. Туниця, д.е.н. В. І. Самоплавський, к.е.н.О. І. Фурдичко, д.е.н.Г. С. Шевченко, д.е.н.М. Х. Шершун, к.е.н.В. Ю. Юхновський, д.с.-г.н.

Дизайна та верстка:

Р. І. Новіков

Літературне редагування: І. А. Бакум

Коректура:А. А. Ярмоленко

ВИДАННЯ

Пре-прес та друк:

ТОВ «Новий друк»02660, Україна,

м. Київ, вул. Магнітогорська, 1тел./факс: (044) 451-48-00

Адреса видавництва та редакції:

Видавничий дім «ЕКО-інформ» 01601, м. Київ,

вул. Шота Руставелі, 9-А, тел.: (044) 235-31-36, тел./факс: 235-52-33,

e-mail: [email protected],www.ekoinform.com.ua

Номер підписано до друку: 28.02.2011 р.Формат: 60x90/8, умовн.-друк. арк. 4

Свідоцтво Міністерства юстиції України про державну реєстрацію друкованого

засобу масової інформаціїКВ № 16407–4879Р від 16.03.2010 р.

Рекомендовано до друку рішенням Ученої ради УкрНДІЛГА, протокол

№7 від 9 жовтня 2010 р.

Наклад 1000 примірників

Лісознавство та лісівництвоСУЧАСНИЙ РОЗПОДІЛ РАДІОНУКЛІДІВ У ЛІСОВИХ ЕКОСИСТЕМАХ ПОЛІССЯ УКРАЇНИВ. П. Краснов, О. О. Орлов, Т. В. Курбет............................................................................4

ИЗМЕНЕНИЕ ХИМИЧЕСКОГО СОСТАВА ПРИРОДНЫХ ОСАДКОВ ПОД ПОЛОГОМ СОСНОВЫХ НАСАЖДЕНИЙ В УСЛОВИЯХ ТЕХНОГЕННОГО ЗАГРЯЗНЕНИЯ СРЕДЫА. А. Мартынюк, Е. В. Дороничева, Т. В. Рыкова.............................................................8

ВЗАИМОСВЯЗЬ БИОХИМИЧЕСКИХ ПРИЗНАКОВ КАК ПОКАЗАТЕЛЬ УСТОЙЧИВОСТИ ПРИРОДНЫХ ПОПУЛЯЦИЙ ДУБА ОБЫКНОВЕННОГО Л. В. Полякова.....................................................................................................................12

Відтворення лісівСУЧАСНИЙ СТАН ПОЛЕЗАХИСНОГО ЛІСОРОЗВЕДЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЙОГО РОЗВИТКУГ. Б. Гладун, Ю. Г. Гладун....................................................................................................16

ГЕНЕТИКО-СЕЛЕКЦИОННЫЕ ОСНОВЫ РАЦИОНАЛЬНОГО ИСПОЛЬЗОВАНИЯ ЛЕСНЫХ РЕСУРСОВ БЕЛАРУСИА. И. Ковалевич, В. Е. Падутов, А. И. Сидор, А. П. Кончиц............................................19

Охорона і захист лісівНАУКОВІ ОСНОВИ ДІАГНОСТИКИ АНТРОПОГЕННОГО ПОШКОДЖЕННЯ ЛІСОВИХ ЕКОСИСТЕМВ. П. Ворон..........................................................................................................................24

ДИНАМІКА САНІТАРНОГО СТАНУ ДУБОВИХ ДЕРЕВОСТАНІВ У ЛІВОБЕРЕЖНОМУ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ ПІСЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ЛІСОГОСПОДАРСЬКИХ ЗАХОДІВВ. Л. Мєшкова.....................................................................................................................28

ДИНАМІКА СТАНУ НАСАДЖЕНЬ ОСНОВНИХ ЛІСОУТВОРЮВАЛЬНИХ ПОРІДУКРАЇНИ ЗА ПЕРІОД 1990–2006 pp. І. М. Усцький.......................................................................................................................32

Лісовпорядкування та таксаціяОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ПРОДУКЦІЇ СТОВБУРОВОЇ ДЕРЕВИНИ У БЕРЕЗОВИХ ДЕРЕВОСТАНАХ ЧЕРНІГІВСЬКОГО ПОЛІССЯ П. І. Лакида, А. М. Білоус, Л. М. Матушевич, І. С. Случик, М. Г. Сорока......................36

Економіка, організація та управлінняСТАН ТА ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ЛІСОВОЇ СЕРТИФІКАЦІЇ В УКРАЇНІГ. В. Бондарук, І. Ф. Букша................................................................................................39

PRINCIPLES OF FOREST TYPES CLASSIFICATION AND FOREST MANAGEMENT PLANNING METHODS OF THE CZECH REPUBLIC AND THEIR IMPLEMENTATION FOR UKRAINIAN CARPATHIANS O. Holusha, V. Parpan..........................................................................................................42

ЗАГОТІВЛЯ ДЕРЕВИНИ У РІВНИННИХ БУКОВИХ ЛІСАХ У КОНТЕКСТІ СТАЛОГО ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВАС. І. Миклуш........................................................................................................................45

ДІАГНОСТИКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ЛІСОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВАВ СИСТЕМІ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯА. С. Торосов, І. М. Жежкун, Є. С. Зуєв...........................................................................48

Механізація лісового господарства. Деревообробка.РЕЖИМИ ВИГОТОВЛЕННЯ МАЛОТОКСИЧНОЇ ФАНЕРИ НА ОСНОВІ КАРБАМІДОФОРМАЛЬДЕГІДНОЇ СМОЛИ, МОДИФІКОВАНОЇ АМОНІЙ ПЕРСУЛЬФАТОМР. Й. Салдан, П. А. Бехта...................................................................................................53

2 ЛІСОВИЙ ЖУРНАЛ, 1/2011

Сучасні реалії управлінських процесів вимага-ють об'єднання наукових досліджень і технологіч-них розробок. Наступає новий етап зв'язку науки та практики, що є запорукою успіху у будь-якій сфе-рі діяльності, і в лісівничій галузі зокрема. Філосо-фи стверджують: в усіх науках і мистецтвах плодом є практика. Сьогодення диктує нові вдосконалені форми управління лісами, які мають охопити всі на-прямки розвитку галузі та втілити наукові досягнен-ня у виробництво.

Генеральна Асамблея ООН проголосила ни-нішній рік Міжнародним роком лісів, щоб привер-нути увагу до проблеми скорочення площі зеле-них насаджень на планеті у зв’язку з незаконни-ми рубками, пожежами та деградацією земель. Міжнародна спільнота занепокоєна цими гло-бальними проблемами і намагається знайти шля-хи ефективного управління лісами задля їх збе-реження і примноження. Не лишаються осторонь цих процесів і лісівники України – професіонали, науковці та просто талановиті люди, від діяльнос-ті яких залежить успішний розвиток лісового гос-подарства.

Саме цього року, присвяченого лісам, побачи-ло світ теоретичне і науково-практичне видання «Лі-совий науковий журнал». Державне агентство лісо-вих ресурсів України спільно з фаховими науковими установами пропонує вашій увазі можливість поєд-нання плідної співпраці лісівників різних країн. Така згуртована робота фахівців створює вагоме підґрун-тя для вітчизняних та зарубіжних наукових розробок, починань та ініціатив у аспекті погляду на європей-ський досвід ведення лісового господарства.

Метою створення «Лісового наукового журна-лу» є не лише інформувати читачів про сучасні тен-денції розвитку галузевої науки, а ще й допомогти використати необхідну інформацію у повсякденній роботі. З одного боку видання висвітлюватиме на-укові полеміки наукової полеміки про події, що від-буваються в галузі, а з іншого – сприятиме форму-ванню наукової стратегії розвитку лісового госпо-дарства України на основі досвіду роботи багатьох інституцій Європи чи світу.

У зв’язку з цим вважаємо за потрібне у пер-шому випуску журналу окреслити пріоритетні на-прямки розвитку лісового господарства Украї-ни, які й мають стати основою науково-практичної дискусії на сторінках новоствореного видання.

1. Забезпечення ефективного управління лісо-вим господарством, що можливо за умов:

– підтримки лісів державної власності, ефектив-ного використання сучасних технологій, поєднання державного і приватного партнерства при виконан-ні лісогосподарських операцій;

– створення законодавчої та нормативної бази для стимулювання приватної власності на ліси на приватних землях;

– збереження і розвитку системи полезахисних смуг як основного елемента агролісомеліорації;

– удосконалення системи обліку, інвентаризації та лісовпорядкування в лісовому господарстві;

– ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку.

2. Ефективне, комплексне і збалансоване вико-ристання лісових ресурсів.

Систематичне нарощування та ефективне ви-користання лісових ресурсів, є основою еконо-мічної системи управління, за рахунок яких галузь отримує власні кошти для відтворення лісів, про-ведення лісівничих, лісоохоронних та інших заходів передбачає такі методи:

– впровадження принципів невиснажливого лі-сокористування, забезпечення комплексного ви-користання лісових ресурсів на основі розвитку лі-сової інфраструктури та екологобезпечних техно-логій;

– формування цивілізованого ринку продук-ції лісового господарства та ціноутворення для забезпечення вітчизняного виробництва дере-виною на основі розвитку державно-приватного партнерства та підтримки малого і середнього бізнесу;

– створення ефективних інструментів фінансу-вання та оподаткування лісового господарства.

3. Розвиток інвестиційної діяльності, впрова-дження державно-приватного партнерства. Осно-вною метою цього напрямку є залучення коштів приватних інвесторів для сучасних технологій лі-созаготівель, створення лісової інфраструктури та переробки деревини. Реалізувати мету можливо за допомогою введення податкових пільг для сти-мулювання виробництва біопалива, глибокої пере-робки деревини, ввезення екологобезпечних меха-нізмів для лісозаготівель, а також – розвитку вітчиз-няного машинобудування для потреб лісового гос-подарства.

4. Забезпечення екологічної ролі лісів шляхом:– дотримання оптимального балансу площ зе-

мель природно-заповідного фонду в лісовому гос-подарстві;

– планування лісогосподарських заходів за ландшафтно-водозбірним принципом;

– стимулювання застосування екологобезпеч-них технологій у лісозаготівлях;

– збільшення лісистості територій до оптималь-ної за рахунок передачі і залісення деградованих земель;

– забезпечення просвітницької роботи в шко-лах, створення мережі лісівничо-просвітницьких центрів тощо.

Основною метою вказаних пріоритетів є розши-рення та збереження лісового фонду держави, за-безпечення сталого розвитку лісового господар-ства.

ПЕРЕДМОВА

3ЛІСОВИЙ ЖУРНАЛ, 1/2011

Викладене дає підстави акцентувати увагу на необхідності розширення напрямів наукових до-сліджень, представлених у виданні. Зокрема, прак-тиків цікавлять розробки таких концептуальних пи-тань:

– Розроблення механізмів реалізації регіональ-ної політики з нарощування темпів відтворення лі-сів та збільшення їх площі. На сьогодні маємо об-межену кількість коштів на створення нових лісів, складний механізм надання земель для лісороз-ведення та високу вартість виконання робіт з отри-мання правовстановлювальних документів на зем-лю. За рахунок розроблених механізмів передба-чається досягнення головної мети – збільшення за-гальної площі лісів та своєчасне відновлення наса-джень на зрубах.

– Аналіз впровадження плану заходів щодо реалізації Концепції створення єдиної державної системи електронного обліку деревини. Зараз у країні відсутня оперативна та достовірна інформа-ція про баланс деревини, яка заготовлюється всі-ма постійними лісокористувачами, відсутній також і контроль за законністю походження деревини. Якісний аналіз проблеми дасть можливість ство-рити єдину державну систему електронного облі-ку деревини, яка дозволить аналізувати інформа-цію щодо походження якості та обсягу деревини на всіх етапах її обігу, від таксації та відведення лі-сосіки до відвантаження деревини кінцевому спо-живачеві.

– Розроблення стратегії удосконалення лісо-впорядкування і обліку лісів. Лісовпорядкування має забезпечити інвентаризацію та оцінку лісових ресурсів для належної організації їх охорони і за-хисту, раціонального використання і відтворення, а також підвищення культури ведення лісового гос-подарства. Це сприятиме плануванню лісогоспо-дарського виробництва, переведенню лісовпоряд-кування на ГІС-технології, проведенню державного обліку лісів.

– Дослідження напрямків оптимізації лісозаготі-вельних робіт та правил рубок. Нинішня направле-ність підприємств на сталий розвиток вимагає пе-реоснащення на сучасну високопродуктивну тех-ніку, зменшення енергоємності валового продукту, раціо нального використання лісосировинних ресур-сів.

– Аналіз позитивного досвіду європейських країн у питаннях охорони лісів від пожеж задля збе-реження природних екосистем і ресурсного потен-ціалу лісів.

– Вивчення шляхів забезпечення ефективно-го захисту лісів від шкідників і хвороб з метою збе-реження лісових насаджень та попередження втрат лісового господарства.

– Розвиток лісової селекції, направленої на ви-рощування стійких і високопродуктивних лісів.

– Пошук шляхів збереження біологічного різно-маніття в лісах з метою збалансованого розвитку сировинних і соціальних цінностей лісу, ефективно-го утримання і розвитку інфраструктури природо-заповідних об’єктів.

На сьогодні перелічені критерії в галузі поступа-ються показникам сусідніх європейських країн.

Охопивши у своїх дослідженнях увесь спектр проблем, розвитку лісового господарства Укра-їни, і запропонувавши реальні та зважені шляхи їх вирішення, кожен автор зробить вагомий внесок у спільну справу – вивести лісівничу галузь на якісно новий щабель європейського рівня розвитку.

«Лісовий науковий журнал», сподіваюся, стане достойним новаторським плацдармом як для вже сформульованих поглядів, розробок, теорій, так і для таких, що лише зароджуються. Наш журнал уже став місцем для науково-виробничої полеміки фа-хівців із різних країн. Множинність і багатоаспек-тність представлених суджень є показником акту-альності проблем лісівництва не лише для науки, а й, насамперед, для практичного впровадження.

Шановні автори та читачі, можливість висло-вити ваші думки, погляди, тенденції в напрямку розвитку лісового господарства на сторінках на-шого журналу є відкритою і створеною саме для вас. Наша мета – розробити сучасне, актуаль-не, науково-прикладне видання, на сторінках яко-го знайдуть місце теоретичні надбання і звучатиме голос практики, стверджуючи нерозривний зв’язок виробництва з наукою.

Щиро сподіваємося, що наш журнал надасть можливість науковцям, спеціалістам, усім, хто має власну думку з актуальних лісівничих питань, поді-литися своїми ідеями. Номер, що дає старт видан-ню, містить у собі широке коло лісівничих питань, які турбують потенційних читачів і авторів. Отже ми розраховуємо на вашу активну позицію при спіль-ному формуванні цікавого й пізнавального видання у царині лісового господарства.

Ю. М. Марчук,

головний редактор


ЛІСОЗНАВСТВО ТА ЛІСІВНИЦТВО

В. П. КРАСНОВ, д-р с.-г. наук,

О. О. ОРЛОВ, канд. біол. наук,

Т. В. КУРБЕТ, канд. с.-г. наук

Поліський філіал УкрНДІЛГА

Подано матеріали стосовно розподілу 137Cs у

компонентах лісових екосистем на прикладі

соснових насаджень у різних типах лісорослин-

них умов – свіжих і вологих борах, вологих су-

борах. Отримані дані можна використовувати

при реабілітації лісів, що зазнали радіоактив-

ного забруднення.

Ключові слова: лісові насадження, радіонуклі-ди, лісові екосистеми, радіоактивне забруднення, тип лісорослинних умов.

За 25 років, що пройшли з часу аварії на Чорно-бильській АЕС, радіаційна ситуація у лісах суттєво змінилася:

– здійснюється розпад основних радіоактивних елементів (137Cs, 134Cs та 90Sr), за рахунок чого їх су-марна активність зменшилася майже вдвічі;

– відбулося необмінне закріплення значної час-тини 137Cs у ґрунті, внаслідок чого спостерігається зменшення його міграційної здатності;

– відбувся перерозподіл радіонуклідів між ком-понентами лісових екосистем, унаслідок чого змі-нилися можливості їх практичного використання.

Радіаційна ситуація у лісах, які опинилися у зоні радіоактивного забруднення аварійними викида-ми ЧАЕС, нині визначається складним комплек-сом факторів: ізотопним складом радіонуклідів та його динамікою, величиною щільності забруднення ґрунту радіонуклідами, фізичними та агрохімічними властивостями ґрунтів, які, з одного боку, визнача-ють видовий склад лісових ценозів, а з іншого – ін-тенсивність біологічного кругообігу радіоактивних елементів у лісових екосистемах.

Динамічна радіаційна ситуація у лісах потребує постійного моніторингу міграції радіонуклідів у них, перерозподілу й накопичення останніх у певних компонентах лісових екосистем, що, з одного боку, дає змогу поглибити теоретичні знання з цього пи-тання, а з іншого – отримати обґрунтування можли-вого використання ресурсів лісу у процесі лісогос-подарського виробництва. Крім того, дослідження міграції радіонуклідів у лісових екосистемах дають

змогу обґрунтувати заходи щодо реабілітації лісів, які зазнали радіоактивного забруднення у період аварії на ЧАЕС. Таким чином, наведені дослідження мають теоретичне і практичне значення.

Після аварії на ЧАЕС підтвердилося значен-ня лісу як локального стабілізуючого компоненту ландшафтів і біогеохімічного бар’єра на шляху мі-грації радіонуклідів у суміжних ландшафтах. Лісо-ві масиви накопичили радіонукліди й перетворили-ся на джерело або початкову ланку у трофічних лан-цюжках радіонуклідів, які ведуть до людини [4, 7].

Дослідники різних країн, переважно централь-ної та північної Європи (Німеччини [8], Швеції [9], Данії [10]), а також України [3] й Республіки Біло-русь [1, 6] вивчали розподіл валових кількостей де-яких радіонуклідів у найпоширеніших у тому чи ін-шому регіоні типах лісових екосистем. Вони кон-статували поступове переміщення на поверхню ґрунтового покриву радіоактивних елементів, які спочатку переважно осіли на крони деревних порід першого ярусу, та поступове їх заглиблення у лісо-ву підстилку, часткове вимивання у верхні горизон-ти мінеральної частини ґрунту та доволі інтенсивну міграцію у рослинні організми та гриби.

Після швидких змін радіаційної ситуації в лісах у перший післяаварійний період поза межами зони відчуження ЧАЕС у 1989 р. настав період квазірів-новаги вмісту 137Cs у ґрунтово-рослинному покри-ві лісів, що триває донині [7]. Характерними його особливостями є: домінування кореневого шляху надходження радіонукліду до судинних рослин, яке залежить переважно від ландшафтно-геохімічних умов території; повільний перерозподіл 137Cs між компонентами лісових екосистем; приблизна рів-новага щорічного надходження 137Cs з ґрунту до рослинності та повернення радіонукліду в ґрунт з рослинним опадом.

В останні 10 років досліджень щодо розподі-лу радіонуклідів у лісових екосистемах стало зна-чно менше і проводяться вони переважно в Укра-їні та Білорусі. Обсяги таких досліджень невели-кі, у зв’язку зі значною трудомісткістю робіт і недо-статнім фінансуванням. Так, білоруські дослідни-ки вивчали розподіл 137Cs у ярусах березових наса-джень при різному ступені обводнення гідроморф-них ґрунтів [2]. Установлено, що в 2004 р. у дерев-ному ярусі поблизу осушувального каналу містило-ся 4,4%, а за межами впливу каналу – 14,9% від ва-

УДК 551.521

СУЧАСНИЙ РОЗПОДІЛ РАДІОНУКЛІДІВ У ЛІСОВИХ ЕКОСИСТЕМАХ ПОЛІССЯ УКРАЇНИ


лового запасу радіонуклідів в екосистемі. Україн-ські вчені дослідили розподіл 137Cs у дубових наса-дженнях на порівняно багатих ґрунтах вологих су-грудів і встановили, що 95,58% валового запасу ра-діонуклідів знаходиться у ґрунті та лісовій підстилці і лише 4,42% – у компонентах фітоценозу [5].

Дослідження проводили на постійних пробних площах у Житомирському Поліссі в найпоширені-ших у регіоні бідних (свіжих і вологих борах) і порів-няно бідних (вологих суборах) типах лісорослинних умов (табл. 1).

На кожній пробній площі відбирали три модель-ні дерева сосни, які характеризували основні ступені товщини деревостану. Модельні дерева звалювали, розкряжовували на відрізки завдовжки 2 м, крону ді-лили на три частини за висотою. З відрізків стовбура відбирали деревину в корі, деревину без кори, кору зовнішню й кору внутрішню. Із трьох частин крони (верхньої, середньої й нижньої) відбирали зразки гі-лок, пагонів дворічних та однорічних, хвої однорічної та дворічної. Перед звалюванням модельних дерев у межах проекції їх крон відбирали позбірних зразків ґрунту, а також вимірювали потужність експозицій-ної дози гамма-випромінювання на поверхні ґрунту й на висоті 1 м. На кожній пробній площі на п’яти об-лікових ділянках площею 1 м2 кожна відбирали зраз-ки мохового покриву (за видами) й під’ярусу епігей-них лишайників (за видами), а на шести облікових ділянках – представників трав’яно-чагарничкового ярусу (за видами). Усі відібрані зразки висушували до повітряно-сухого стану, подрібнювали та гомо-генізували, після чого в них вимірювали питому ак-тивність 137Cs на гамма-спектроаналізаторах СЕГ-01 із сцинтиляційними детекторами БДЕГ-63 та напів-провідниковим детектором ДГДК-100В3. Віднос-на похибка вимірювання питомої активності 137Cs у зразках не перевищувала 15%.

Питома активність радіонукліда у фітомасі ха-рактеризує інтенсивність його надходження до певних видів рослин або їх окремих органів, що пов’язано з біологічними особливостями конкрет-ного виду або функціями та будовою певного орга-на чи тканини рослини. Найбільші значення на всіх пробних площах показник мав у нижніх ярусах фі-

тоценозу – трав’яно-чагарничковому, моховому та лишайниковому. Так, на пробній площі, закладеній у свіжому бору, середньозважена величина пито-мої активності 137Cs у трав’яно-чагарничковому яру-сі сягала 26 420 Бк/кг, моховому – 23 266 Бк/кг, ли-шайниковому – 20 027 Бк/кг. Це значно вище, ніж у підрості (8125 Бк/кг) та першому ярусі деревоста-ну (4543 Бк/кг) (табл. 2), що вказує на наявність у складі нижніх ярусів рослинності видів, які інтенсив-но накопичують 137Cs. Подібні закономірності про-стежуються й на інших пробних площах – серед-ньозважена питома активність 137Cs у деревоста-ні була значно нижчою, порівняно з іншими яруса-ми фітоценозу. Водночас у межах кожного з яру-сів фітоценозу питома активність 137Cs у фітома-сі варіювала. Так, у компонентах соснового дере-востану в умовах вологого бору значення цього по-

казника були максимальними у фізіологічно най-активніших тканинах та органах дерева – корі вну-трішній з лубом і пагонах однорічних – 22 783 та 20 837 Бк/кг відповідно, а мінімальними – у дере-вині й товстих гілках – 1451 та 5877 Бк/кг відповід-но. Подібна закономірність чітко виявилася й на ре-шті пробних площ, незалежно від лісорослинних умов. Характерним прикладом відмінностей аку-муляції 137Cs з ґрунту різними видами є трав’яно-чагарничковий ярус сосняку вологого бору. Зокре-ма, міжвидові відмінності питомої активності сяга-ли 3,9 разів, при цьому найбільші значення питомої активності 137Cs визначено у представників порядку вересоцвітих (чорниця – 29 900 Бк/кг та верес зви-чайний – 27 370 Бк/кг), а найменші – у представни-ка злаків (польовиця виноградникова – 7600 Бк/кг). Аналогічну ситуацію було виявлено на решті про-бних площ.

Оскільки живлення мохів і лишайників має спе-цифічний, позакореневий характер, чим суттєво відрізняється від живлення судинних рослин (коре-невий шлях), висока питома активність 137Cs у пред-ставників цих груп біоти пояснюється їх поверхне-вим радіоактивним забрудненням у період аварії на ЧАЕС і безпосередньо після неї, а також перехо-пленням радіонуклідів низхідних потоків – стовбу-рового та кронового стоків.

Середньозважена питома активність цього ра-діонукліду у 30-см шарі ґрунту пробних площ у всіх проаналізованих типах лісорослинних умов вия-вилася найменшою – від 557 до 814 Бк/кг. Однак у ґрунтах досліджуваних пробних площ виявлено за-гальні закономірності: експоненційне зменшення з глибиною питомої активності 137Cs, досить швидке у поверхневих шарах ґрунту і поступове – у глибин-них; експоненційне зменшення сумарної активнос-ті 137Cs з глибиною; більша відносна частка запасу радіонукліду, яка мігрувала до мінеральної частини ґрунту та, відповідно, менша, що утримується лісо-вою підстилкою (рис. 1).

У 30-см шарі мінеральної частини ґрунту на цих пробних площах виявлено зв’язок середньої щіль-ності між питомою активністю 137Cs та глибиною від-

№ Таксаційна характеристика насаджень

As*, кБк/м2

ТЛУ склад вік боні-тет підріст повно та

61 В3 10 С 60 Іпооди-

ноко сосна

1,0 226,8

68 А3 10 С 55 Іпооди-

ноко сосна

1,0 296,1

56 А2 10 С 60 ІІпооди-

ноко сосна

0,9 287,1

Примітка: As – щільність радіоактивного забруднення ґрунту

Таблиця 1Характеристика насаджень і щільності

радіоактивного забруднення на постійних пробних

площах (ППП)


бору зразка. Коефіцієнт лінійної кореляції становив -0,65 на ППП-61, -0,57 на ППП-68 і -0,49 на ППП-56. У ґрунті досліджуваних типів лісорослинних умов основна частка валового запасу 137Cs нині зосеред-жена у мінеральній товщі. У вологому бору мінераль-ний 30-см шар ґрунту містив 81,02% валового запа-су радіонукліда, вологому субору – 87,59%, свіжо-му бору – 78,92%. Порівняння частки запасу 137Cs у ґрунтах вологих суборів і вологих борів свідчить, що в бідніших умовах у мінеральну товщу мігрувала більша кількість 137Cs, порівняно з багатшими умо-вами, що може бути пов’язано з меншою товщиною мохового покриву та, відповідно, меншою його рол-лю як геохімічного бар’єра на шляху міграції радіону-кліда з лісової підстилки до мінеральної товщі ґрун-

ту в умовах вологого бору. Аналогічне порівняння свіжих борів і вологих борів також демонструє, що в більш зволожених умовах у мінеральну товщу мігру-вала більша кількість 137Cs, порівняно із сухішими.

Розрахунки величини сумарної активності 137Cs на одиниці площі (табл. 2) дали змогу виявити важ-ливі закономірності. Так, незважаючи на найниж-чу величину середньозваженої питомої активнос-ті радіонукліду, найбільша сумарна його активність сконцентрована у ґрунті – 2525,43 – 3422,62 МБк/га (маса 30-см шару – від 4203 т/га у вологих борах до 4510 т/га у вологих суборах).

Частка ґрунту в утриманні валового запасу раді-онукліда від частки в екосистемі загалом становила: 78,97% – у свіжому бору; 89,29% – у вологому бору та 75,32% – у вологому субору, а загалом усі компо-ненти фітоценозу у таких лісорослинних умовах міс-тили його 21,03%, 13,71% та 24,68%. Значно біль-шу частку валового запасу радіонукліду виявлено у фітоценозі вологого субору, що потребує окремо-го пояснення, адже радіонуклід у таких умовах менш інтенсивно надходить із ґрунту до рослинності, по-рівняно з біднішими умовами вологих борів. Деталь-ний аналіз первинних даних засвідчує, що наведе-на невідповідність добре пояснюється запасом фі-томас головних ярусів фітоценозу на одиниці пло-щі у порівнюваних лісорослинних умовах. Зокрема, незважаючи на однакову повноту деревостану, він, відповідно до загальновідомих закономірностей, значно краще росте в умовах вологого субору, де його фітомаса сягає 160,4 т/га, а в умовах вологого бору – лише 113,6 т/га. Аналогічну картину виявле-но стосовно мохового ярусу, який має більші потуж-ність і проективне покриття та, відповідно, фітомасу на одиниці площі у вологих суборах (14,6 т/га) порів-няно з вологими борами (13,3 т/га). Крім того, фіто-маса трав’яно-чагарничкового ярусу у порівнюваних лісорослинних умовах становила 0,9 і 1,6 т/га відпо-

Рис. 1 – Розподіл валової активності 137Cs

на 1 га у ґрунті вологого бору і вологого субору

Компонент екосистеми

Свіжий бір (А2) Вологий бір (А3) Вологий субір (В3)

серед-ньозва-

женапитома ак-

тивність137Cs,Бк/кг

актив-ність,

MБк/га

частка сумарної

активності 137Cs,

%


женапитома ак-

тивність137Cs, Бк/кг


MБк/га



%


женапитома актив-ність137Cs, Бк/кг


MБк/га



%

Деревостан 4543 446,88 11,33 2607 296,17 7,47 2563 410,90 12,25Підріст 8125 0,26 0,01 8790 0,29 0,01 6600 0,61 0,02

Лишайниковий ярус 20 027 5,08 0,12 19 350 0,55 0,01 22 700 0,91 0,03

Трав’яно-чагарничковий

ярус26 420 5,13 0,13 25 611 21,95 0,55 25 204 36,55 1,09

Моховий ярус 23 266 372,25 9,44 16 883 224,88 5,67 25 914 378,60 11,29Ґрунт з лісовою

підстилкою (0–30 см шар)

669 3114,47 78,97 814 3422,62 86,29 557 2525,43 75,32

Усього – 3944,1 100,0 – 3966,5 100,0 – 3353,0 100,0

Таблиця 2Розподіл 137Cs у компонентах лісових екосистем – 60-річних соснових насадженнях

у різних типах лісорослинних умов


відно. Одержані дані свідчать, що розподіл валово-го запасу 137Cs між компонентами лісових біогеоце-нозів загалом відповідає розподілу їхніх мас. Водно-час результати наших досліджень продемонструва-ли, що розподіл сумарної активності 137Cs між яру-сами фітоценозу також досить близький до розпо-ділу фітомас відповідних ярусів (рис. 2). Винятком є окремі яруси, більшість представників яких – інтен-сивні накопичувачі цього радіонукліду, що обумов-лює у чотири-п’ять разів більшу частку в утриманні 137Cs цими ярусами порівняно з їх часткою у форму-ванні загальної фітомаси ценозу. Наприклад, у во-логому бору таким є лишайниковий ярус, представ-лений у згаданих лісорослинних умовах лише епі-фітним під’ярусом на стовбурах сосни: його част-ка у створенні фітомаси ценозу становить 0,02%, а в утриманні запасу радіонукліду від фітоценозу зага-лом – 0,1%. Таким чином (див. рис. 2), останній по-казник удвічі перевищив частку підросту в утриман-ні сумарної активності фітоценозу, незважаючи на більшу фітомасу, ніж у лишайникового ярусу.

Беручи до уваги наведені дослідниками [5, 6] дані про сучасні тенденції перерозподілу 137Cs між компонентами лісових екосистем, правомірно кон-статувати, що у подальшому частка цього радіону-кліду, що утримується ґрунтом, поступово збільшу-ватиметься, а частка, що утримується компонента-ми фітоценозу, меншуватиметься.

При цьому швидкість самоочищення ярусів фі-тоценозу від радіоактивного забруднення буде від-різнятися за таксономічними групами фітоценозу, насамперед у судинних рослин з кореневим над-ходженням радіонукліду до фітомаси та мохів і ли-шайників – з позакореневим надходженням.

ВИСНОВКИ

В усіх проаналізованих типах лісорослинних умов найбільшу величину середньозваженої пито-мої активності 137Cs визначено у нижніх ярусах фі-тоценозу – трав’яно-чагарничковому, моховому та лишайниковому. У компонентах соснового дере-

востану в усіх типах лісорослинних умов вміст 137Cs був максимальним у фізіологічно найактивніших тканинах і органах дерева – корі внутрішній з лубом і однорічних пагонах, а мінімальним – у деревині.

У ґрунтах, незалежно від лісорослинних умов, виявлено загальні закономірності: експоненцій-не зменшення з глибиною питомої активності 137Cs та його сумарної активності; більшу відносну част-ку запасу радіонукліду, що мігрувала до мінераль-ної частини ґрунту, і меншу, що утримується лісо-вою підстилкою.

Частка ґрунту в утриманні валового запасу ра-діонукліду від такої частки екосистеми загалом становила: 78,97% – у свіжому бору; 89,29% – у вологому бору та 75,32% – у вологому субору, а частка фітоценозу – 21,03%, 13,71% та 24,68% відповідно.

Загальні закономірності розподілу валового за-пасу 137Cs між компонентами лісових біогеоценозів та у межах кожного фітоценозу відповідають розпо-ділу їх мас.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Булавик И. М. Миграция 137Cs в лесных экосистемах / И. М. Булавик, А. Н. Переволоцкий // Лес и Чернобыль. – Минск: МНПП «Стенер», 1994. – С. 7 – 42.

2. Булко Н. И. Особенности накопления 137Cs яру-сами берёзового насаждения в условиях различной обводнённости гидроморфных почв / Н. И. Булко // Сб. науч. тр. Ин-та леса НАНБ. – Гомель: Ин-т леса НАН Бела-руси, 2006. – Вып. 66. – С. 73 – 81.

3. Краснов В. П. Распределение активности 137Cs в компонентах лесного биогеоценоза влажной субори Укра-инского Полесья / В. П. Краснов, В. Н. Турко, А. А. Орлов, Е. З. Короткова // Лесная наука на рубеже ХХІ века. – Го-мель: Ин-т леса НАН Беларуси, 1997. – С. 405 – 407.

4. Краснов В. П. Радіоекологія лісів Полісся України / В. П. Краснов– Житомир: Волинь, 1998. – 112 с.

5. Орлов О. О. Закономірності розподілу 137Cs в еко-системі дубового лісу у вологому сугруді Центрального Полісся України / О. О. Орлов// Лісівництво і агролісоме-ліорація. – 2008. – Вип. 112. – С. 188 – 194.

6. Переволоцкий А. Н. Распределение 137Cs и 90Sr в лесных биогеоценозах / А. Н. Переволоцкий– Гомель: РНИУП «Институт радиологии», 2006. – 256 с.

7. Щеглов А. И. Биогеохимия техногенных радиону-клидов в лесных экосистемах / А. И. Щеглов– М.: Наука, 1999. – 268 с.

8. Bunzl K. Interception and retention of Chernobyl-derived Cs-134, 137 and Ru-106 in spruce stand / K. Bunzl, A. Schimmack, K. Kreutzer, R. Schierl// Sci. Total Eviron. – 1989. – Vol. 78. – P. 77 – 87.

9. McGee E. J. Chernobyl fallout in a Swedish forest ecosystem / E. J. McGee, H. J. Synott, K. J. Johanson, B. H. Fawaris, S. P. Nielsen et al. // J. Environ. Radioactivity. – 2000. – Vol. 48. – P. 59 – 78.

10. Strandberg M. Radiocesium in a Danish pine forest ecosystem / M. Strandberg// Sci. Total Eviron. – 1994. – Vol. 157. – Special issue. Forests and radioactivity. – A collection of papers presented at the Seminar on the Dynamic Behaviour of Radionuclides in Forests (Stockholm, Sweden, 18 – 22 May, 1992) / Eds. G. Desmet, A. Janssens, J. Melin. – P. 125 – 132.

Рис. 2 – Розподіл фітомаси (%) та валового

запасу 137Cs (%) за ярусами рослинності

у вологому бору


CONTEMPORARY DISTRIBUTION OF RADIONUCLIDES IN FOREST ECOSYSTEMS

OF POLISSYA OF UKRAINEV. P. KRASNOV, Dr. habil, O. O. ORLOV, PhD,

T. V. KURBET, PhD

Polissya branch of URIFFM

Data on 137Cs distribution in the components of forest ecosystems on the example of pine stands in different forest site conditions – fresh and wet bors and wet subors – are presented. Obtained data can be used for forest rehabilitation after radioactive con-tamination.

Key words: forest stands, radionuclides, forest ecosystems, radioactive contamination, forest site conditions.

СОВРЕМЕННОЕ РАСПРЕДЕЛЕНИЕ РАДИОНУКЛИДОВ В ЛЕСНЫХ ЭКОСИСТЕМАХ

ПОЛЕСЬЯ УКРАИНЫВ. П. КРАСНОВ., д-р с.-х. наук, А. А. ОРЛОВ,

канд. биол. наук, Т. В. КУРБЕТ, канд. с.-х. наук

Полесский филиал УкрНИИЛХА

В статье представлены материалы относи-тельно распределения 137Cs в компонентах лесных экосистем на примере сосновых насаждений в разных типах лесорастительных условий – свежих и влажных борах, влажных суборах. Полученные данные можно использовать при реабилитации ле-сов после радиоактивного загрязнения.

Ключевые слова: лесные насаждения, радио-нуклиды, лесные экосистемы, радиоактивное за-грязнение, тип лесорастительных условий.

А. А. МАРТЫНЮК, д-р с.-х. наук,

Е. В. ДОРОНИЧЕВА,

Т. В. РЫКОВА,

Всероссийский научно-исследовательский

институт лесоводства и механизации лесного

хозяйства(ВНИИЛМ), Россия

Рассматриваются закономерности измене-

ния химического состава природных осадков в

сосновых экосистемах, подверженных техно-

генному воздействию. Максимальные концен-

трации загрязнителей отмечаются в пробах у

стволов деревьев, что формирует наиболее

высокие техногенные нагрузки выпадающих

веществ на нижние ярусы фитоценоза и лес-

ную почву в приствольной и подкроновой час-

тях насаждения.

Ключевые слова: загрязнение среды, лесные экосистемы, природные осадки, химический со-став, сосновые насаждения, стволовой сток.

Атмосферные осадки играют важную роль в жизнедеятельности лесных экосистем, обес-печивая дополнительное поступление в почву питательных веществ. Насаждения способны не только перераспределять объемы выпадающих осадков, но и изменять их химический состав [1, 5], что особенно важно учитывать при загрязне-нии среды техногенными выбросами. Знание за-кономерностей изменения химического состава природных осадков позволяет глубже понять вза-имодействие компонентов лесной экосистемы в условиях техногенеза, совершенствовать систему

оценивания уровня их загрязнения и средоохран-ной роли лесов в неблагоприятной экологической ситуации.

В этой работе изложены основные результаты исследований трансформации химического со-става твердых и жидких осадков под древесным пологом сосновых насаждений, подверженных воздействию промышленных выбросов пред-приятий химической, нефтехимической и стро-ительной промышленности. Исследования про-водились в сосняках II и IV классов возраста на пробных площадях в зеленомошно-лишайниковых, зеленомошниковых (А

2) и сложных (В

2) типах леса,

расположенных на разном удалении от источников промышленного загрязнения.

Изучение закономерностей пространственного загрязнения снега проводили по смешанным про-бам (из 20 – 25 индивидуальных), отобранным сне-гомером на всю глубину покрова в период наиболь-шего снегонакопления. Для оценивания изменения химического состава снега его пробы отбирали с пятикратной повторностью у стволов деревьев, под их кронами и в межкроновом пространстве (окнах). Дождевые осадки собирали в пластиковые или стеклянные осадкоприемники, которые устанавли-вали у стволов деревьев сосны (сбор осуществля-ли с помощью полиэтиленовых поясов, врезанных в кору), под кронами и в межкроновых простран-ствах. Количество осадкоприемников в каждом ва-рианте эксперимента колебалось от 3 до 10 еди-ниц, что связывалось с изменчивостью химическо-го состава осадков, а также необходимостью обес-печения минимального количества воды для хима-нализов. Определение загрязняющих веществ в

УДК 630*425ИЗМЕНЕНИЕ ХИМИЧЕСКОГО СОСТАВА

ПРИРОДНЫХ ОСАДКОВ ПОД ПОЛОГОМ СОСНОВЫХ НАСАЖДЕНИЙ В УСЛОВИЯХ ТЕХНОГЕННОГО

ЗАГРЯЗНЕНИЯ СРЕДЫ


пробах осадков проводили потенциометрическим (величина рН), аналитическим (соединение азо-та, сульфаты, хлориды) и плазменно-эмиссионным (металлы) методами [4, 8].

Статистическая обработка данных исследо-ваний показывает (табл. 1), что в сосновых на-саждениях (расчеты выполнены по объединенной выборке насаждений разных возрастных групп и полнот) снег содержит больше химических со-единений, чем на открытых местоположениях (поля, большие прогалины, вырубки). Отмечен-ная тенденция характерна практически для всех изученных химических веществ, а для сульфа-тов, соединений азота, хлоридов, калия и каль-ция различия в концентрациях между лесом и по-лем достоверны при 95% уровне значимости. Не-которое подщелачивание снеговых вод в сосняках, по сравнению с открытыми местоположениями, объясняется поступлением пылевых компонентов выбросов в снежный покров. Расчеты (при средних влагозапасах в лесу – 86 мм, на открытых местнос-тях – 118 мм) показывают, что за зимний период в снеге сосновых насаждений может накапливаться,

по сравнению с открытым местом, в 1,8 раза боль-ше сульфатов, в 1,4 раза – хлоридов, в 1,3 раза – кальция и пылевых веществ, в 1,2 раза – аммоний-ного азота.

Различия между содержанием химичес-ких веществ в рядах и междурядьях лесных куль-тур достоверны только для аммонийного азота, меди и никеля (табл. 2). В насаждениях старших возрастных групп, для которых характерны отсут-ствие рядового размещения деревьев и относи-тельно сниженная сомкнутость полога древо стоя, различия в содержании химических веществ в про-бах из-под крон и стволов деревьев, по сравне-нию с данными для межкроновых пространств, достоверны по сере сульфатов, хлоридам и меди. Вместе с тем, для обеих групп насаждений про-сматривается устойчивая тенденция к повышению концентраций большинства веществ в пробах сне-га, отбираемых у стволов и под кроной при сравне-нии с межкроновыми пространствами.

Изучение химического состава дождевых осад-ков в спелых насаждениях показывает (табл. 3), что достоверные различия (при α = 0,05) между

Показатели загрязненияСреднее содержание, мг/л Fa = 0,05 Среднее накопление

веществ, кг/га

лес открытое место факт. теор. лес открытое место

Величина рН 5,94 ± 0,10 5,87 ± 0,09 0,26 1,67 – –Плот. остаток 0,10 ± 0,05 0,06 ± 0,03 0,56 2,64 0,09 0,07Сульфаты 12,50 ± 1,83 5,16 ± 0,65 17,1 1,75 10,8 6,1Нитраты 0,93 ± 0,09 0,72 ± 0,09 2,7 1,74 0,8 0,85Аммоний 1,03 ± 0,08 0,60 ± 0,05 23,2 1,75 0,88 0,71Карбонаты 42,7 ± 4,2 43,0 ± 2,3 0,01 2,74 36,7 50,7Хлориды 2,63 ± 0,51 1,45 ± 0,20 7,0 1,92 2,3 1,7Натрий 1,11 ± 0,07 1,02 ± 0,05 1,0 1,73 0,95 1,2Калий 0,58 ± 0,04 0,46 ± 0,03 7,0 1,73 0,5 0,54Кальций 6,4 ± 0,99 3,6 ± 0,4 8,5 1,84 5,5 4,2

Таблица 1Химический состав снеговых вод и накопление загрязнителей под сосновыми насаждениями

и на открытых местоположениях

Таблица 2Изменение химического состава снега под сосновыми насаждениями (1995–1996 гг.)

Примечание: * – различия достоверны с α = 0,05; ** – различия достоверны с α = 0,10

Показатели загрязнения

Среднее содержание (мг/л) в местах отбора проб

Молодняки Зрелые

в рядах культур в междурядьях у стволов под кронами в «окнах»

Величина рН 7,63 ± 0,17 7,57 ± 0,14 7,50 ± 0,05 7,36 ± 0,06 7,48 ± 0,10N – NO

3– 0,76 ± 0,23 0,75 ± 0,24 0,65 ± 0,18 0,47 ± 0,07 0,50 ± 0,14

N – NH4

+ 0,62* ± 0,16 0,31 ± 0,06 0,22 ± 0,06 0,34 ± 0,09 0,30 ± 0,09S – SO

42– 1,20 ± 0,18 1,13 ± 0,25 1,29* ± 0,07 1,29* ± 0,37 0,70 ± 0,14

Cl– 3,32 ± 0,35 4,01 ± 0,28 3,80* ± 0,24 4,28* ± 0,59 3,01 ± 0,29Ca2+ 11,89 ± 2,87 14,54 ± 3,30 4,49 ± 0,44 3,66 ± 0,43 3,89 ± 0,38Mg2+ 1,24 ± 0,24 1,32 ± 0,30 1,13 ± 0,10 0,81 ± 0,10 0,94 ± 0,06K+ 2,30 ± 0,34 2,56 ± 0,22 1,61 ± 0,29 1,72 ± 0,41 1,16 ± 0,15Cu2+ 0,10** ± 0,04 0,03 ± 0,01 0,05** ± 0,01 0,05** ± 0,03 0,02 ± 0,003Zn2+ 0,08 ± 0,01 0,14 ± 0,08 0,09 ± 0,02 0,08 ± 0,01 0,09 ± 0,007Ni2+ 0,06* ± 0,01 0,03 ± 0,01 0,02 ± 0,01 0,04 ± 0,02 0,03 ± 0,016


данными по стволовому стоку и осадками в межкроновых пространствах отмечаются для всех изученных химических элементов и величин рН. Те же выводы (за исключением меди и цинка) можно сделать для различий в пробах стока со стволов и отобранных под кронами сосны. Как и для твердых осадков, наибольшие изменения химизма лесной среды создаются в подкроновом пространстве и особенно у стволов деревьев. Стволовой сток на-иболее концентрирован: среднее за летний пе-риод содержание в нем серы сульфатов и соеди-нений азота существенно (в 4–35 раз) выше, чем в межкроновых пространствах. Повышено здесь также содержание хлоридов, калия, кадмия, цин-ка, никеля, кобальта, меди и кальция. Величина рН стволового стока сдвинута в сторону подкисления, по сравнению с другими местами отбора проб, что объясняется специфическими особенностями вли-яния коры сосны на химизм осадков [7].

Следующим этапом трансформации хими-ческого состава атмосферных осадков является их взаимодействие с почвой, которое включает сложный комплекс явлений физико-химической и биологической природы. Лизиметрические воды (использовали лизиметры конструкции Шиловой), прошедшие через лесную подстилку (горизонт А0) и горизонт А

2 –А

2В (глубина 30–35 см, где сосре-

доточена основная масса корней лесной расти-тельности) с приближением к источникам загряз-нения имели повышенную щелочность. В этих во-дах увеличивается содержание сульфатной серы, азота нитратов, калия, меди и кадмия, что согла-суется с повышенным содержанием большинства загрязнителей в органогенном горизонте лесных почв [6].

Анализ обобщенных данных по измене-нию некоторых показателей химического соста-ва дождевых осадков по вертикальному профи-лю экосистемы показывает (табл. 4), что величи-на кислотности осадков на всех пробных площа-дях повышается по мере приближения к источ-

никам загрязнения. Это связано с подщелачи-вающим действием преимущественно пылевых выбросов предприятий строительного комплек-са (цементных заводов). Подщелачивающее воз-действие промышленности проявляется по все-му надземному профилю фитоценоза и в слое лесной подстилки. Под элювиальным (элювиально-иллювиальным) горизонтом почв величина рН ли-зиметрических вод в условиях техногенного за-грязнения и на фоновых участках выравнивается. При этом наиболее низкие величины рН отмечают-ся в стволовом стоке (особенно в фоновых услови-ях), что обусловлено спецификой влияния сосны на химизм природных осадков.

Содержание сульфатной серы в дождевых осадках на всех пробных площадях увеличивается по ряду: над кронами < в окнах < под подстилкой < под кронами < под эллювиальным горизонтом почв < в стволовом стоке. Те же закономерности отно-сятся, в целом, к нитратному и аммонийному азо-ту. С приближением к промышленным предприя-тиям наблюдается выраженная тенденция к уве-личению концентрации выбрасываемых химичес-ких веществ в дождевых осадках, что согласуется с выводами других исследователей [2, 3].

ВЫВОДЫ

Химический состав атмосферных осадков лесных экосистем неразрывно связан с общим уровнем и составом химического загрязнения среды промышленными выбросами. При этом в снеговом покрове под сосновыми насаждениями накапливается на 20–80% больше загрязняющих веществ, чем на открытых пространствах.

Древесный полог насаждений значительно вли-яет на перераспределение загрязняющих веществ, поступающих с атмосферными осадками, внут-ри лесной экосистемы. Содержание большинства изученных анионов в дождевых осадках увеличива-ется по ряду: над кронами < в окнах < под лесной подстилкой < под кронами < под эллювиальным

Таблица 3Изменение концентрации некоторых химических элементов в пробах дождевых вод

из-под зрелых древостоев сосны

ПоказателиСредние концентрации в местах отбора, мг/л

стволовый сток осадки под кроной осадки в «окнах»pH 5,19 ± 0,27 6,65 ± 0,09 6,32 ± 0,08Хлориды 15,9 ± 1,7 13,1 ± 0,7 12,1 ± 1,1Сера сульфатов 49,1 ± 4,9 15,4 ± 2,4 1,6 ± 0,2Азот нитратов 4,9 ± 0,7 1,6 ± 0,4 0,6 ± 0,2Азот аммония 4,8 ± 0,03 3,9 ± 0,2 1,1 ± 0,2Кальций 5,9 ± 8,1 19,1 ± 1,9 4,1 ± 0,7Железо 0,9 ± 0,1 0,3 ± 0,02 0,14 ± 0,01Калий 0,02 0,01 0,01Кадмий 0,02 ± 0,004 0,01 ± 0,002 0,01 ± 0,002Медь 0,06 ± 0,01 0,08 ± 0,03 0,02 ± 0,008Цинк 7,3 ± 0,9 5,7 ± 0,8 4,6 ± 1,1Никель 0,12 ± 0,02 0,12 ± 0,02 0,08 ± 0,02Кобальт 0,08 ± 0,04 0,03 ± 0,01 0,03 ± 0,01


горизонтом почв < в стволовом стоке. Первооче-редное подкисление лесной среды природными осадками за счет повышения рН стволово-го стока происходит вблизи стволов деревьев. Максимальные концентрации загрязнителей на-блюдаются в пробах снега у стволов деревьев и дождевых осадков стволового стока, что приводит к формированию наиболее высоких техногенных нагрузок выпадающих веществ на нижние ярусы насаждений и лесную почву в приствольной и под-кроновой частях насаждения.

СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ

1. Воронков Н. А. Роль лесов в охране вод / Н. А. Во-ронков. – Л.: Гидрометеоиздат, 1988. – 286 с.

2. Давыдова Н. Д. Ландшафтно-геохимический ана-лиз состояния геосистем территории промышленного воздействия / Н. Д. Давыдова, В. Г. Волкова // География почв и геохимия ландшафтов Сибири. – Иркутск: СО АН СССР. Ин-т географии, 1988. – С. 56 – 75.

3. Дончева А. В. Ландшафт в зоне воздействия промышленности / А. В. Дончева. – М.: Лесн. пром-сть, 1978. – 98 с.

4. Дроздова В. М. Химический состав атмосферных осадков на Европейской части территории СССР / В. М. Дроздова, О. П. Петренчук, Е. Е. Селезнева, М. В. Свис-тов. – М.: Гидрометеоиздат, 1964. – 160 с.

5. Карпачевский Л. О. Лес и лесные почвы / Л. О. Карпачевский. – М.: Лесн. пром-сть, 1981. – 264 с.

6. Мартынюк А. А. Загрязнение лесных подстилок и почв сосновых экосистем выбросами промышленных предприятий / А. А. Мартынюк, А. В. Костенко, Л. Л. Ко-женков // Антропогенное изменение почв Севера в ин-дустриально развитых регионах. – Апатиты: КНЦ РАН. – 1995. – С. 62 – 63.

7. Мелехов И. С. Лесоведение / И. С. Мелехов. – М.: Лесн. пром-сть, 1980. – 408 с.

8. Новиков Ю. В. Методы исследования каче-ства воды водоемов / Ю. В. Новиков, К. О. Ласточкина, З. Н. Болдина. – М.: Медицина, 1990. – 400 с.

CHANGES OF CHEMICAL COMPOSITION OF NATU-RAL PRECIPITATION UNDER PINE FOREST CANOPY

CROWNS IN CONDITIONS OF TECHNOGENIC CONTAM-INATION OF ENVIRONMENT

A. A. MARTINYUK, Dr Habil, K. V. DORONICHEVA,

T. V. RYKOVA

All-Russian Research Institute of Forestry

and Forest Mechanization(VNIILM), Russia

Regularities of change of chemical composition of natural precipitation in pine ecosystems subjected to tech-nogenic influence are considered. Maximal concentration of pollutants are found in the samples near tree stems. It provides the highest technogenic loading of pollutants on the lower layers of phytocenosis and forest soil near stems and under crowns.

Key words: environment pollution, forest ecosys-tems, natural precipitation, chemical composition, pine stands, stem flow.

ЗМІНИ ХІМІЧНОГО СКЛАДУ ПРИРОДНИХ ОПАДІВ ПІД НАМЕТОМ СОСНОВИХ НАСАДЖЕНЬ В УМОВАХ

ТЕХНОГЕННОГО ЗАБРУДНЕННЯ СЕРЕДОВИЩАО. О. МАРТИНЮК, д-р с.-х. наук, К. В. ДОРОНИ-

ЧЕВА, Т. В. РИКОВА

Всеросійський науково-дослідний ін-

ститут лісівництва і механізації лісового

господарства(ВНДІЛМ), Росія

Розглянуто закономірності зміни хімічного складу природних опадів у соснових екосистемах в умовах тех-ногенного забруднення. Максимальні концентрації за-бруднювачів визначено в пробах біля стовбурів дерев, що обумовлює найвище техногенне навантаження ре-човин, що випадають з атмосфери, на нижні яруси фі-тоценозу та лісові ґрунти у пристовбуровій і підкроновій частинах насадження.

Ключові слова: забруднення середовища, лісові екосистеми, природні опади, хімічний склад, соснові насадження, стовбуровий стік.

Таблица 4Изменение химического состава жидких осадков по вертикальному профилю сосновых экосистем

на разном удалении от источников выбросов (пр. пл. 1–4 км; пр. пл. 2–5 км; пр. пл. 14–18 км)

№№пр. пл.

Показатели химического состава в разных местах отбора проб

над кроной в окнах под кроной сток по стволу ниже А0

ниже А2(А

2В)

Величина рН1 6,6 6,8 6,9 5,2 6,2 5,62 7,0 6,7 6,6 5,6 7,1 5,8

14 6,4 6,3 5,3 4,0 5,6 5,5Сера сульфатов, мг/л

1 2,9 2,5 14,6 49,1 6,5 26,52 11,1 12,8 38,3 68,2 24,8 9,6

14 1,1 1,3 1,3 5,6 3,6 13,5Азот нитратный, мг/л

1 1,4 1,5 1,8 4,9 4,8 3,82 10,4 3,0 5,6 6,6 2,2 1,8

14 1,2 1,8 2,2 3,1 2,2 2,7Азот аммонийный, мг/л

1 2,0 0,7 1,9 4,8 0,8 1,42 0,8 0,1 3,6 1,8 0,8 2,5

14 0,8 0,1 8,8 0,1 0,8 0,8


Л. В. ПОЛЯКОВА, д-р биол. наук

Украинский НИИ лесного хозяйства

и агролесомелиорации им. Г. Н. Высоцкого

Вещества первичного и вторичного мета-

болизма в листьях дуба связаны устойчивыми

корреляционными связями позитивного или

негативного характера. Анализ природной по-

пуляции показал, что структура корреляций ре-

ализуется разными биохимическими генотипа-

ми деревьев, что влияет на видовой состав па-

тогенов и насекомых, заселяющих деревья.

Ключевые слова: природная популяция, структура корреляций, коадаптивные комплексы, по лу сибсовое потомство.

Новый аспект в понимании роли генетическо-го разнообразия для сохранения устойчивости на-саждений отражен в работе, посвященной изу-чению природной и гибридной популяций тополя узколистного [14]. Было установлено, что расселе-ние разнообразных видов вредителей на листьях деревьев не является хаотичным, а носит вполне предсказуемый характер, связанный с генетиче-ски контролируемым составом вторичных метабо-литов.

Вторичные метаболиты (фенольные соедине-ния) относятся к компонентам неспецифической защиты растений от разнообразных патогенов и вредителей, что связано с их значительной антиок-сидантной активностью [11]. В лаборатории защи-ты леса УкрНИИЛХА в течение последних лет изу-чалась связь накопления различных групп феноль-ных соединений с устойчивостью дуба к мучнистой росе (Microsphaera alphitoides). Вследствие повы-шенной вариабельности веществ вторичного об-мена в дальнейшем в анализ были включены груп-пы первичных метаболитов, что расширило воз-можности интерпретации взаимосвязи веществ в

устойчивых и восприимчивых к заболеванию дере-вьях и сеянцах [8]. Выполненный корреляционный анализ позволил улучшить понимание основ фор-мирования биохимических коадаптивных комплек-сов, наследуемых деревьями [1, 4, 13].

Цель работы – изучить структуру кор ре ля-ционных отношений первичных и вторичных ме-таболитов деревьев популяций, чтобы составить представление: о сбалансированности обменных процессов в природной популяции; о значении первичных и вторичных метаболитов в формирова-нии генотипов, обладающих разной устойчивостью к вредителям.

Материалом для анализа служили листья дере-вьев и сеянцев. Как правило [14], для биохимиче-ского анализа используется выборка из 5–15 ли-стьев дерева. Листья собирали с нижних побегов южной экспозиции кроны. В анализ включено 8–16 листьев каждого дерева. Листья собраны в первой половине июля, когда листовые пластины полно-стью сформированы даже у поздно распускающих-ся форм (07.07.2010 г.). Проанализированы образ-цы из насаждения лесопарковой зоны ЛП г. Харько-ва. В такое же время были собраны листья много-вековых дубов в НПП «Святые горы» – 600-летне-го, двух 300-летних и 100-летнего. Начальный уро-вень накопления метаболитов в распускающихся листьях, не испытавших длительного воздействия погодных условий, проанализировали в 50-летнем насаждении дуба пушистого (Quercus pubescens L.) (21.05.2009 г., Крым). Видовой состав вредителей и патогенов определен сотрудниками лаборатории защиты леса [7].

Содержание белка (далее Б) определяли ме-тодом осаждения амидо-черным [3], хлорофил-ла (далее ХЛ) – в ацетоновой вытяжке листьев [5], флавонолов (ФЛ) – по реакции с АlСl

3 [2], конден-

сированных танинов (КТ) – по реакции с ванилин-НСl [10], проантоцианидинов (ПА) – по методу [10], содержание гидролизуемых танинов (ГТ) – с ис-

УДК 630*160

ВЗАИМОСВЯЗЬ БИОХИМИЧЕСКИХ ПРИЗНАКОВ КАК ПОКАЗАТЕЛЬ УСТОЙЧИВОСТИ ПРИРОДНЫХ ПОПУЛЯЦИЙ

ДУБА ОБЫКНОВЕННОГО (QUERCUS ROBUR L.)

Популяция ХЛ – Б ХЛ – ФЛ ХЛ – ГТ ХЛ – К Б – ГТ Б – К

НПП «Святые горы», 64 образца, 2007–2009 гг.

0,53* 0,75* -0,50* -0,67* -0,39* -0,29*

ЛП, 64 образца, 2007–2010 гг. 0,69* 0,28* -0,14 -0,54* -0,34* -0,33*

Дуб пушистый, 50 лет, май 2009 г. 0,60* 0,43* -0,13 – -0,38* –

Восприимчивая группа, 36 образцов 0,40* 0,36* 0,13 – -0,15 –

Устойчивая группа, 24 образца 0,65* 0,89* -0,57* – -0,55* –

Таблица 1Корреляционная структура признаков первичного и вторичного обмена

в популяциях дуба черешчатого и дуба пушистого


пользованием хроматографического метода [6]. Статистическую обработку данных осуществляли с помощью программ MS Excel.

В качестве стабилизированных природных по-пуляций рассматривали насаждение дуба обык-новенного (возраст около 100 лет) лесопарковой зоны г. Харькова, где рубки ухода не проводили, многовековые деревья в НПП «Святые горы» и по-пуляцию дуба пушистого (табл. 1)

Материалы табл. 1 показывают, что связь меж-ду содержанием отдельных первичных метаболитов ХЛ-Б, а также ХЛ и группы вторичных (ФЛ) в стаби-лизированных популяциях носит всегда позитивный характер на уровне значений (r – 0,6 – 0,8). Устойчи-вая отрицательная корреляция характерна для ве-ществ первичного обмена и групп гидролизуемых (ГТ) и конденсированных (КТ) танинов (r – -0,3 – 0,6). Наиболее высокие значения коэффициентов корре-ляции всех исследованных пар компонентов оказа-

лись характерными для устойчивой к зеленой дубо-вой листовертке (Tortrix viridana L.) группы 50-летних деревьев дуба пушистого. Восприимчивая к вреди-телю группа отличалась более хаотичным уровнем накопления разных групп веществ, что проявилось в заметно более низких значениях коэффициента корреляции между признаками.

Деревья лесопарковой зоны г. Харькова харак-теризуются более низкими коэффициентами кор-реляции по сравнению с группой долгоживущих деревьев НПП «Святые горы». Это может указывать на то, что, чем дольше живет популяция, тем лучше сохранившиеся деревья приспособлены к среде обитания. Анализ одних и тех же деревьев в тече-ние нескольких лет показывает, что биохимические отличия носят устойчивый характер, тоесть имеют генетическую основу (рис. 1).

Как видно из рис. 1, по значениям биохимиче-ских признаков 600- и 300-летние деревья зани-мают разные положения в функциональном поле, концентрируясь в собственной зоне матрицы различия-сходства. Так как в данном анализе ви-зуализируется не только сходство по заданным пе-ременным, но и их варьирование, то наблюдаемое различие закреплено, вероятно, на генетическом уровне [9, 11]. Биохимическая характеристика де-ревьев лесопарковой зоны и многовековых дере-вьев представлена в табл. 2.

Значительные отличия уровней накопления всех групп компонентов в разных деревьях и груп-пах хорошо укладываются в существующую корре-ляционную структуру признаков, в соответствии с которой, если в листьях дерева уровень первичных метаболитов выше среднего для популяции, то ему соответствует пониженный уровень вторичных ме-таболитов, и наоборот. Анализ природной популя-ции лесопарковой зоны показал, что подобие ге-нотипов разных групп деревьев генотипу 600- или 300-летнего дерева может указывать на наличие разных коадаптивных комплексов сочетания пер-вичных и вторичных метаболитов. Наиболее ча-сто встречаются пропорции, свойственные устой-чивым многовековым деревьям. Промежуточ-ные варианты имеют значительные отклонения от оптимального характера взаимосвязи признаков.

0,08

0,06

0,04

0,02

0,00

�0,02

�0,04

�0,06�0,5 �0,4 �0,3 �0,2 �0,1 0,0 0,1 0,2 0,3 0,4 0,5 0,6

Dimension 1; Eigenvalue: ,08367 (98,89% of inertia)

Dim

en

sio

n 2

; Eig

en

valu

e: ,

00

07

2 (

84

,82

% o

f in

ert

ia)

Row 1

600600600

300�1

300�1

300�1

Row 2

Row 5

Row 4

Row 6

Row 3

Рис. 1 – Результаты анализа соответствия

биохимических фенотипов листьев 600-

и 300-летних деревьев дуба черешчатого

(Row1 – хлорофилл, Row2 – белок, Row3 –

флавонолы, Row4 – проантоцианидины,

Row5 – конденсированные танины,

Row6 – гидролизуемые танины)

Примечания: * – достоверно при Р< 0,05; **– достоверно при Р< 0,01.

Таблица 2Содержание веществ первичного и вторичного обмена в листьях дуба черешчатого

Варианты ХЛ Б ФЛ ГТ

Генотип 600-летнего дерева – 5 деревьев 2,2 ± 0,2 8,2 ± 1,1 0,67 ± 0,04 1,43 ± 0,16

Генотип 300-летнего дерева – 7 деревьев 1,5 ± 0,05 7,2 ± 0,24 0,7 ± 0,06 1,78 ± 0,09

tst 2,6* 2,0* – 2,1*

Промежуточный вариант – 4 дерева 1,66 ± 0,08 8,1 ± 0,86 0,63 ± 0,05 1,15 ± 0,09

600-летнее дерево 1,7 ± 0,07 9,6 ± 0,4 0,79 ± 0,03 1,62 ± 0,1

300-летнее дерево 1,26 ± 0,06 8,6 ± 0,11 0,68 ± 0,03 2,0 ± 0,12

t st 4,7** 2,4* – 4,1**


Наблюдаемые биохимические отличия оказались связанными с разным характером биотических по-вреждений деревьев каждой группы (рис. 2).

Данные, представленные на рис. 2, свидетель-ствуют о существенных различиях групп деревьев по содержанию отдельных метаболитов и характе-ру повреждений патогенами и вредителями, рас-пространенными в насаждении летом 2010 г. Дере-вья с повышенным уровнем накопления первичных метаболитов и пониженным – вторичных, поража-лись преимущественно сажистым грибком и слабо мучнистой росой. Деревья с низким уровнем пер-вичных веществ и повышенным вторичных актив-но поражались мучнистой росой и были объеде-ны пяденицей-обдирало. Деревья промежуточно-го типа (нарушены пропорции ХЛ и Б (табл. 2) были поражены одновременно несколькими видами па-тогенов и вредителей. Следовательно, корреля-ционная структура признаков связана с опреде-ленной сбалансированностью между синтезом ве-ществ первичного и вторичного обмена, а образуе-мые ими коадаптивные комплексы влияют на видо-вой состав патогенов и вредителей отдельных де-ревьев. Вследствие вариабельности биохимиче-ских признаков, составляющей от 13 до 30%, каж-

дое дерево имеет свои уровни накопления всех групп веществ, то есть свой генотип, для которо-го главной характеристикой является сохранение корреляционной структуры в соотношении первич-ных и вторичных веществ.

Выполненный нами ранее анализ полусибсо-вого (ПС) потомства 600- и 300-летнего деревьев [6] показал, что большая часть потомства повторя-ет особенности материнского дерева в плане по-вышенного уровня содержания первичных либо вторичных метаболитов. В последующие годы это было подтверждено (табл. 3).

Данные табл. 3 показывают, что полусибсовое потомство разных деревьев существенно отлича-ется уровнем накопления основных групп веществ, давая представление о реальном наследовании определенных пропорций первичных и вторичных метаболитов (коадаптивных комплексов) материн-ских деревьев. Так как потомство каждого дерева в насаждении можно отнести к полусибсам, то ока-зывается, что, чем выше корреляционно сбаланси-рованное генотипическое разнообразие деревьев, тем выше этот показатель у потомства и выше его потенциальная устойчивость к патогенам и вреди-телям [14].

Рис. 2 – Содержание первичных (Б, ХЛ) и вторичных (ГТ) метаболитов в листьях деревьев дуба

черешчатого (лесопарковая зона), характеризующихся доминированием разных видов патогенов и

вредителей: 1 – мучнистая роса; 2 – сажистый грибок (Apiosporum sp.); 3 – пяденица обдирало (Erannis

sp.); 4 – другие виды: орехотворка шишковидная (Andricus foecundatrix Fouzl.), монетовидная (Neroterus

numismalis Hart.), войлочный клещик (Eriophyes quercinum Can.), скелетирующий долгоносик (Curculio

pyrrhoceras Marsh.), листовертка боярышниковая (Archips crataegana Hbr.) и некоторые др.

Варианты ХЛ Б ФЛ ГТ

600-летнее дерево 2,06 ± 0,03 10,7 ± 0,34 0,36 ± 0,03 2,2 ± 0,15

300-летнее дерево 1,6 ± 0,06 8,4 ± 0,35 0,33 ± 0,03 3,4 ± 0,18

t st 4,2** 4,7* – 5,2**

Полусибсовое потомство 600-летнего дерева 2,9 ± 0,08 14,0 ± 0,78 0,73 ± 0,11 1,6 ± 0,1

Полусибсовое потомство 300-летнего дерева 2,7 ± 0,07 12,1 ± 0,42 0,68 ± 0,04 2,6 ± 0,14

t st 2,0* 2,2* – 5,7**

Таблица 3Содержание веществ первичного и вторичного обмена в листьях материнских деревьев

и их полусибового потомства (июль 2008 г.)


ВЫВОДЫ

Сбалансированность обменных процессов в стабилизированной природной популяции опреде-ляется корреляционной структурой признаков пер-вичного и вторичного обмена. Более тесная связь признаков выше в многовековых деревьях и дере-вьях насаждений, устойчивых к вредителям. Раз-ные уровни накопления веществ в рамках корре-ляционной структуры образуют коадаптивные ком-плексы, лежащие в основе генотипических разли-чий деревьев. Разные биохимические генотипы по-вреждаются, как правило, разными группами пато-генов и вредителей. Источником наиболее сбалан-сированного накопления первичных и вторичных метаболитов в семенном потомстве, а также со-хранения генетического разнообразия могут быть долгоживущие популяции вида.


1. Алтухов Ю. П. Генетические процессы в популя-циях / Ю. П. Алтухов // М.: Наука, 1989. – 329 с.

2. Беликов В. В. Оценка содержания флавононол-производных в плодах Silybum marianum (L.) Gaerth. / В. В. Беликов // Раст. рес. – 1985. – Вып. 3. – С. 350 – 358.

3. Бузун Г. А. Определение белка в растениях с помо-щью амидо-черного / Г. А. Бузун, К. М. Джемухадзе, Л. Ф. Милешко // Физиол. раст. – 1982. – Т. 29. – С. 350 – 358.

4. Голиков А. М. Рост и формовая структура потом-ства ели европейской в зависимости от гетерогенности деревьев и условий произрастания / А. М. Голиков // Ле-соведение. – 2007. – № 4. – С. 51 – 58.

5. Карначук Р. А. Об активности фотосинтетическо-го аппарата некоторых видов Sedum L., адаптированных к свету разного качества / Р. А. Карначук, Е. И. Венгеров-ская, В. М. Постовалова, Т. А. Ревина// Физиол. раст. – 1981. – Т. 28. – С. 59 – 66.

6. Полякова Л. В. Фенольные соединения листьев материнских деревьев и сеянцев полусибсового потом-ства дуба черешчатого / Л. В. Полякова, П. Т. Журова // Биологический вестник. – 2007.– Т. 11.– № 2.–С. 61 – 66.

7. Полякова Л. В. Биохимическое изучение дуба че-решчатого в связи с разнообразием листогрызущих на-секомых и патогенов, повреждающих листья / Л. В. По-лякова, П. Т. Журова, Ю. А. Болтенков, С. Г. Гамаюнова// Наукова конф., присвячена 80-річчю від дня заснування УкрНДІЛГА. – Х.: УкрНДІЛГА, 2010. – С. 203 – 204.

8. Полякова Л. В. Биохимическая характеристика сеянцев дуба черешчатого, используемых для размно-жения in vitro / Л. В. Полякова, Е. А. Губин // Матеріали міжнар. конф. «Фактори експериментальної еволюції организмів». – К.: Логос, 2008. – Т. 5. – С. 314 – 317.

9. Andrew R. Marker-based Quantitative Genetics in Wild? The Heritability and Genetic correlation of Chemical Defences in Eucalyptus / R. Andrew , R. Peacall, J. R. Wallis, J. T. Wood, E. J. Knight, W. J. Foley // Genetics. – 2005. – V. 171. – P. 1989 – 1998.

10. Julkunen-Tiitto R. Phenolic constituents in leaves of northern willows: methods for the analysis of certain phe-nolics / R. Julkunen-Tiitto // J. Agric.Food Chem. – 1985. – V. 33. – P. 213 – 217.

11. Haviola S. Additive genetic variation of second-ary and primary metabolites in mountain birch / S. Haviola, J. Saloniemi, V. Ossypov, E. Haukioja// OIKOS. – 2006. – V. 112. – Р. 382 – 391.

12. Namkoong G. Maintaining Genetic Diversity in Breeding for Resistance in Forest Trees / G. Namkoong // Ann. Rev. Phytopatol. – 1991. – V. 29. – P. 325 – 342.

13. Silander J. A. The Genetic Basis of Ecological Am-plitude of Spartina patens. Variance and Correlation analysis /J. A. Silander// Evolution. – 1985. – V. 39, N. 5. – P. 1034 – 1052.

14. Wing G. M. Plant Genetics Predicts Intra-annual Variation Phytochemistry and Arthropod Community Struc-ture / G. M. Wing, R. Wooley, K. Bandgert, R. Yung, G. Mar-tinsen, P. Keim, B. Rehill, J. Lindroth, T. Witham // Molecular Ecology. – 2007. – V. 16. – P. 5057 – 5069.

RELATIONS OF BIOCHEMICAL TRAITS AS INDEX OF RESISTANCE OF NATURAL POPULATIONS

OF QUERCUS ROBUR L.L. V. POLYAKOVA, Dr Habil

Ukrainian Research Institute of Forestry & Forest

Melioration named after G. M. Vysotsky

Relations between content of first and second me-tabolites was determined with the help of Pirson’s cor-relation. Considerable positive correlation was found between the content of different primary metabolites (chlorophyll, protein) and negative one between pri-mary and secondary metabolites.

Analysis of old trees and natural populations show, that correlation structure is realized by different geno-types of trees. It has influence on peculiarities of fo-liage colonization by pathogens and insect pests. It shows, that species composition if insects and patho-gens in the crowns depends on biochemical genotype of each tree.

Key words: natural population, correlation struc-ture, co-adaptive complexes, half-sib progeny.

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК БІОХІМІЧНИХ ОЗНАК ЯК ПОКАЗНИК СТІЙКОСТІ ПРИРОДНИХ

ПОПУЛЯЦІЙ ДУБА ЗВИЧАЙНОГОЛ. В. ПОЛЯКОВА, д-р біол. наук

Український НДІ лісового господарства


У листі дуба аналізували вміст первинних (хлорофіл, білок) і вторинних (флавоноли, таніни) груп сполук. На популяційному рівні визначали кореляції між вмістом цих метаболітів. Виявило-ся, що між вмістом окремих груп первинних сполук завжди існує позитивна кореляція (r – 0,6 – 0,8), між різними групами сполук – негативна – (r – -0,3-0,6). Аналіз багатовікових дерев і природних популяцій свідчить, що кореляційна структура реалізується у деревостані різними генотипами дерев. Геноти-пове різноманіття у насадженні пов’язане з осо-бливостями розселення патогенів і шкідливих ко-мах на листі. Це свідчить, що склад патогенів і шкідників на деревах не є випадковим, а залежить від біохімічного генотипу кожного дерева.

Ключові слова: природна популяція, структура кореляцій, коадаптивні комплекси, полусибове по-томство.


ВІДТВОРЕННЯ ЛІСІВ

Г. Б. ГЛАДУН, канд. с.-г. наук,

Ю. Г. ГЛАДУН, молодший науковий співробітник

Український науково-дослідний інститут лісово-

го господарства та агролісомеліорації

ім. Г. М. Висоцького

Розглянуто становлення та розвиток поле-

захисного лісорозведення як основної складо-

вої захисту аграрних угідь від негативних при-

родних та антропогенних впливів. Запропоно-

вано заходи щодо адаптації розміщення поле-

захисних лісових смуг до умов багатоукладного

сільського господарства, які будуть корисними

при вдосконаленні просторової структури су-

часних агролісоландшафтів.

Ключові слова: полезахисне лісорозведення, полезахисна лісистість, структура агроландшафту, ефективний захисний вплив.

Питання захисту польових угідь від негативного впливу природних та антропогенних чинників тур-бують людство з моменту зародження землероб-ства. Перше відоме письмове згадування про за-хисні лісові смуги належить до XV ст., коли шотланд-ським парламентом було затверджено положення про захисту сільськогосподарського виробництва лісовими насадженнями [9, 10]. З тих часів робо-ти з полезахисного лісорозведення у країнах Євро-пи поширювалися не надто інтенсивно до середи-ни XVIII ст., коли захисні насадження створювали-ся лише на несільськогосподарських землях, пере-важно на розбитих пісках.

Полезахисне використання лісових смуг запо-чатковано в Україні, де вперше у 1789 р. пе ре селен-цями-менонітами були створені лісові смуги для захисту орних угідь і помешкань від несприятливих кліматичних явищ [3, 11].

В. Я. Ломиковський [4, 6] у 1809 р. вперше в іс-торії землеробства застосував лісові смуги для за-хисту сільськогосподарських культур на полях від несприятливих явищ степового клімату. Після цього успішного експерименту В. Хлоповський у 1815 р. в Познанському воєводстві Польщі започаткував по-лезахисне лісорозведення, яке не набуло значного поширення у зв’язку з дрібноконтурним типом зем-лекористуванням і труднощами у розміщенні за-хисних лісонасаджень.

Найінтенсивніше полезахисне лісорозведен-ня стало розвиватися у ХХ ст., коли загрозливі по-сухи, масштабні пилові бурі та катастрофічні невро-жаї набули небачених досі масштабів. Так, у невро-жайні 1921, 1932, 1933 та 1947 роки посушливий період супроводжувався масштабними пиловими бурями, які повністю блокували функціонування ба-гатьох галузей народного господарства, завдаючи величезних збитків.

У США проблеми захисту аграрних угідь захис-ними насадженнями розпочали розв’язувати на по-чатку минулого століття [8]. Проте лише в 30-х ро-ках, після тривалих та нищівних пилових бур, відо-мих під назвою «Пиловий казан», американський Конгрес ухвалив «Проект лісівництва степових шта-тів» щодо створення вітроломів і лісових смуг. Зага-лом створено близько 1,5 млн акрів (600 тис. га) лі-сових смуг, а протяжність смуг до 1948 р. станови-ла 123, 2 тис. миль.

У Північному Китаї в 50-х роках було ініційова-но крупні проекти щодо створення лісових смуг для захисту полів від пустельних вітрів і пилових бур. Нині темпи робіт із захисного лісорозведення в Ки-таї залишаються інтенсивними. Вважається [12], що створення на площі понад 7,7 млн. га захис-ної лісової «Великої зеленої стіни» протягом 2006–2010 рр. є найбільшим всесвітнім екологічним про-ектом. Завдяки збільшенню захисної та загальної лісистості встановлено тенденції позитивних змін у регіональному кліматі посушливих регіонів Китай-ської Народної Республіки.

Програми розвитку смугового лісорозведення було прийнято в Австралії, Канаді, Новій Зеландії (на Кентерберських рівнинах Нової Зеландії ство-рено смуги завдовжки майже 300 тис. км), Півден-ній Америці й інших країнах з розвиненим сільським господарством.

Отже, полезахисне лісорозведення стало обов’язковим і незамінним елементом у сучасних системах землеробства, що забезпечує необхідні екологічні умови для успішного виробництва сіль-госппродукції в сучасних агроландшафтах.

Метою дослідження є узагальнення науково-практичних уявлень щодо сучасного просторово-го розміщення полезахисних смуг, що забезпечує їх високу ефективність. Методологічною основою досліджень є праці В. В. Докучаєва, Г. М. Висо-цького, Г. Ф. Морозова з теорії захисного лісороз-

УДК 630*266

СУЧАСНИЙ СТАН ПОЛЕЗАХИСНОГО ЛІСОРОЗВЕДЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЙОГО РОЗВИТКУ


ведення. Застосовано статистично-порівняльні, історичні й типові в лісових меліораціях методи до-слідження.

Полезахисне лісорозведення базується на ви-користанні корисного впливу лісової рослиннос-ті, який поширюється далеко за межі її розміщен-ня. Це явище Г. М. Висоцький назвав лісовою пер-тиненцією. Він підкреслює, що у сухих умовах до-цільно використовувати не масивні ліси, не широкі лісокультурні смуги на вододілах, а лише вузькі, які створюють густою сіткою, що сприяє більш рівно-мірному розподілу снігу та вологи на полях і таким чином підвищує врожай. У цьому він вважав безза-перечну користь полезахисних смуг [2].

Для обґрунтування розміщення полезахисних смуг на місцевості враховують дальність ефектив-ного захисного впливу, яка встановлюється міні-мальним зменшенням швидкості вітру на навітря-ному та завітряному полі на 20% від швидкості вітру у відкритому просторі (рис. 1).

Ґрунтовні дослідження Ю. П. Бялловича [1], проведені у передвоєнні роки, дали змогу уточни-ти основні принципи розміщення полезахисних на-саджень (рис. 2).

Йому на основі польових досліджень вдалося знайти зв’язок між середнім збільшенням врожай-ності завдяки позитивному впливу лісових смуг, ши-риною клітини поля та часткою вилучених під поле-захисні насадження земель. Наприклад, для чорно-земів типових лісостепу збільшення врожаю мож-ливо 13–47% при зменшенні відстані між основни-ми смугами з 800 до 200 м. Приблизно подібні цьо-му тенденції виявлено в міжсмугових полях на ін-ших зональних типах ґрунтів.

0

20

40

60

80

100

120

�25H �3H �1H 5H 10H 15H 20H 25H 30H

Дальність впливу у відносних висотах, НДальність впливу у відносних висотах, НШви

дкі

сть

вітр

у д

о в

ідкр

ито

го п

ро

сто

ру,

%Ш

вид

кіст

ь ві

тру

до

від

кри

того

пр

ост

ор

у, %

Ряд1 Ряд2 Ряд3

Рис. 1 – Скорочення швидкості вітру на різних від-

станях з навітряного і підвітряного боку лісової сму-

ги з різною оптичною щільністю,% (Ряд 1– щільність

25–30%; Ряд 2 – 40–60; Ряд 3 –100%)

Рис. 2 – Середнє збільшення врожайності завдя-

ки позитивному впливу лісових смуг (модифіковано

авторами за Ю. П. Бялловичем [1])

Примітка: * – відстані розраховані для величини захисної зони 25 Н

Зони, підзониМеханічний склад ґрунтів

сугли-нисті

супіща-ні піщані

Полісся 580 330 330Лісостеп 500 330 290Степ:звичайних чорноземів 420 – –південних чорноземів 370 – –

темно-каштанових ґрунтів 330 – –

каштаново-солонцюватого комплексу 250 – –

Таблиця 2Уточнені ефективні відстані між основними

полезахисними лісовими смугами*

Таблиця 3Мінімально необхідна полезахисна лісистість

рівнин і на схилах до 3°(за даними різних авторів)

Зона, ґрунтиМНПЗЛ, % Розрахо-

ванаавтора-

миУкрНДІЛГА,

1979 р.НУБіПУ [7]

Ґрунти – глинясті й суглинковіПолісся – 2,4 1,7Лісостеп 2,5 2,7 2,7Степ:

чорноземи звичайні 3,1 3,8 3,7чорноземи південні 4,0 4,1 4,8

темно-каштанові 4,9 4,8 5,3каштаново-солонцюваті 6,2 6,2 6,5

Ґрунти – піщані й супіщаніПолісся 4,1 4,5 4,6Лісостеп:

супіщані 4,1 4,4 4,7піщані 5,7 6,7 6,9Степ:

супіщані 6,8 7,1 7,3піщані 9,8 11,8 12,3


Для запобігання подальшому погіршенню ста-ну довкілля та ґрунтового покриву агроландшаф-тів, особливо ріллі, необхідно законодавчо затвер-дити нормативи полезахисної лісистості на осно-ві уточнених розрахунків. З урахуванням вищевка-заного визначено відстані між основними смугами (табл. 2).

Допоміжні лісові смуги доцільно розміщувати у Поліссі та Лісостепу на відстані не більше 1000 м, а у Південному Степу та на піщаних і супіщаних ґрун-тах незалежно від ґрунтово-кліматичної зони – не більше 800 м.

Величина мінімально необхідної полезахисної лісистості (МНПЗЛ), визначена з урахуванням за-пропонованих змін, зросла (табл. 3), що призве-ло до необхідності збільшення планових показни-ків необхідної кількості полезахисних лісових смуг порівняно з оприлюдненими нами раніше розра-хунками [5].

ВИСНОВКИ

Запропоноване обґрунтування розміщення по-лезахисних лісових смуг на полях підтверджуєть-ся численними дослідженнями вітчизняних і зару-біжних учених та позитивними практичними ре-зультатами їх впровадження. Зменшення міжсму-гових відстаней як мінімум до 25 Н відповідає опти-мальним агроекологічним параметрам і забезпе-чує більшу врожайність, ніж та, що досягається при застосуванні чинних нормативів. Впровадження за-пропонованих нормативів, як і інших охоронних за-ходів, потребує відповідного законодавчого врегу-лювання та розроблення програми розвитку поле-захисного лісорозведення агроландшафтів на най-ближчу перспективу за зональним принципом. Для повного захисту полів необхідно додатково ство-рити, за попередніми розрахунками, ще близько 672 тис. га лісових смуг.


1. Бяллович Ю. П. Размещение полезащитных по-лос по территории / Ю. П. Бяллович //Научный отчет за 1939 г., УкрНИИАЛ / под. ред. П. В. Быкова. – К. – Х: Гос. изд. с.-х. лит., 1940. – С. 26 – 40.

2. Высоцкий Г. Н. Защитное лесоразведение / Г. Н. Высоцкий. – К.: [б. и.], 1983. – 203 с.

3. Гладун Г. Б. В. В. Докучаев и лесные мелиорации / Г. Б. Гладун, Н. А. Лохматов. – Харьков: Новое слово, 2007. – 574 с.

4. Гладун Г. Б. Василь Якович Ломиковський – укра-їнський патріот, етнограф, агролісомеліоратор (з нагоди 200-річчя створення перших полезахисних насаджень) / Г. Б. Гладун // Лісовий і мисливський журнал. – 2009. –№ 4. – С. 20 – 21.

5. Ліс у Степу: основи сталого розвитку: Монографія / О. І. Фурдичко, Г. Б. Гладун, В. В. Лавров; за наук. ред. О. І. Фурдичка. – К.: Основа, 2006. – 490 с.

6. Логгінов Б. Й. Полезахисне лісонасадження / Б. Й. Логгінов – К.: Держсільгоспвидав УРСР, 1951. – 120 с.

7. Пилипенко O. I. Системи захисту ґрунтів від ерозії / O. I. Пилипенко, В. Ю. Юхновський, М. М. Ведмідь. – К.: Златояр, 2004. – 435 с.

8. Bates C. G. Windbreaks: their influence and value / C. G. Bates // Forest. – Service Bulletin. – USDA, Washington, DC, 1911. – Vol. 86. – 36 рр.

9. Brandle J. R. Windbreaks in North American Agricultural Systems /J. R. Brandle, L. Hodges, X. H. Zhou // Agroforestry Systems. – 2004. – No. 61. – Р. 65 – 78.

10. Droze W. H. Trees, Prairies, and People: A History of Tree Planting in the Plains States / W. H. Droze / USDA For. Serv. and Texas Woman’s University Press, Denton, TX. 1977. – 313 p.

11. Stoeckeler J. H. Windbreaks and Shelterbelts / J. H. Stoeckeler, R. A. Williams // Windbreaks and Shelterbelts. Ed. U.S. Dept. of Agriculture, 1949. – Р. 191 – 200.

12. Zhao Z. Windbreaks for Agriculture. China Forestry Publishing House, Beijing (In Chinese). /Z. Zhao, L. Xiao, T. Zhao and H. Zhang / – 1995. – http://www. german. china.org.cn.

CONTEMPORARY CONDITION OF FIELD PROTECTIVE AFFORESTATION AND PERSPECTIVES OF ITS

DEVELOPMENT G. B. GLADUN, PhD, Yu. G. GLADUN

Ukrainian Research Institute of Forestry and For-

est Melioration named after G. M. Vysotsky

Formation and development of field protective af-forestatation is considered as a basic constituent con-cerning protection of agrarian lands from negative influences of natural and anthropogenic origin. Mea-sures on adaptation of placing of field protective for-est belts to conditions of multistructure agriculture and effective land-improvement influence are suggested. It can be profit for improvement of spatial structure of contemporary agrarian and forest landscapes.

Key words: field protective afforestatation, field protective forest coverage, structure of agrarian land-scapes, effective protective influence.

СОВРЕМЕННОЕ СОСТОЯНИЕ ПОЛЕЗАЩИТНОГО ЛЕСОРАЗВЕДЕНИЯ И ПЕРСПЕКТИВЫ ЕГО

РАЗВИТИЯГ. Б. ГЛАДУН, канд. с.-х. наук, Ю. Г. ГЛАДУН

Украинский НИИ лесного хозяйства и агроле-

сомелиорации имени Г. Н. Высоцкого

Рассмотрено становление и развитие поле-защитного лесоразведения как основной состав-ляющей защиты аграрных угодий от негативных влияний природного и антропогенного проис-хождения. Предложены мероприятия по адапта-ции размещения полезащитных лесных полос к условиям многоукладного сельского хозяйства и эффективного мелиоративного влияния. Это мо-жет быть полезным для усовершенствования про-странственной структуры современных агролесо-ландшафтов.

Ключевые слова: полезащитное лесоразве-дение, полезащитная лесистость, структура агро-ландшафта, эффективное защитное влияние.


А. И. КОВАЛЕВИЧ, канд. с.-х. наук,

В. Е. ПАДУТОВ, д-р биол. наук,

А. И. СИДОР, канд. с.-х. наук,

А. П. КОНЧИЦ, канд. биол. наук

Государственное научное учреждение «Институт

леса Национальной академии наук Беларуси»

Подведены итоги селекционно-генети чес-

кой работы с лесообразующими поро дами Бе-

ларуси. Рассмотрены вопросы эф фективности

плюсовой селекции. Пред ложены подходы к

оптимизации создания лесосеменных планта-

ций по селекционным и генетическим крите-

риям.

Ключевые слова: постоянная лесосеменная база, лесосеменные плантации, фенотипические и генетические характеристики, наследование, популяционно-генетическая структура плантаций.

В Беларуси разработка научных основ орга-низации постоянной лесосеменной базы начата с 60-х годов прошлого века. Для этого в лесах прово-дятся широкие исследования по изучению формо-вого разнообразия основных лесообразующих по-род [2, 9]. В ходе выполнения работ разработаны критерии проведения селекционной оценки древо-стоев, выделения селекционных категорий насаж-дений и деревьев.

Широкие исследования по популяционной из-менчивости основных лесообразующих пород, проведенные в Беларуси, значительно углубили представление о роли и месте различных форм, их полезности для лесного хозяйства. Они позволи-ли усовершенствовать критерии отбора и разрабо-тать новые практические указания по отбору плю-совых насаждений и деревьев в Беларуси [11].

Во всех лесхозах республики проведена полная селекционная инвентаризация лесов. В результа-те этой оценки было выделено 57 плюсовых насаж-дений общей площадью 1252,6 га, отобрано 2579 плюсовых деревьев сосны, ели, дуба и других ви-дов. Отобранные плюсовые насаждения и деревья стали исходным материалом для реализации про-граммы создания лесосеменных плантаций перво-го порядка и развития плантационного направле-ния лесного семеноводства.

Работа по обоснованию и развитию клонового плантационного семеноводства стала приоритет-ной. Наряду с разработкой технологии по заклад-ке семенных плантаций началось изучение эффек-тивности разных способов создания плантаций, оценка плодоношения семейственных и клоновых плантаций, закладывание опытов по стимулиро-ванию плодоношения плантаций ели. В результа-

те для условий Беларуси были выявлены особен-ности плодоношения сосны и ели на плантациях в зависимости от возраста, климатических условий формирования стробилов, установлена изменчи-вость основных показателей шишек и качества се-мян, разработана шкала оценки урожайности де-ревьев на ЛСП в зависимости от возраста, шкала хозяйственной оценки урожайности сосны на ЛСП, критерии для оценки клонов по показателям каче-ства шишек и семян. Была исследована отзывчи-вость семенных деревьев на внекорневую обра-ботку биологически активными веществами и ми-неральными удобрениями, выявлены высокоуро-жайные клоны, разработаны методы формирова-ния крон, облегчающие доступность сбора урожая.

Одним из основных элементов системы плюсо-вой селекции является исследование генетических свойств плюсовых деревьев в испытательных куль-турах. В связи с этим испытательные культуры ста-новятся неотъемлемой частью выполнения селек-ционных программ. Начаты исследования по раз-работке методов ранней диагностики для оцен-ки генетических свойств плюсовых деревьев. Для этих целей использовали корреляцию различных признаков и свойств у древесных пород в раннем и зрелом возрасте. С помощью этих методов, вклю-чающих физиологические, цитологические и ге-нетические исследования, были выделены плю-совые деревья с высокими показателями генети-ческого улучшения, которые рекомендованы для размножения на лесосеменных плантациях перво-го порядка. ДНК-анализ потомства быстрорасту-щих форм ели позволил выявить аллельные вари-анты по двум генам, детерминирующим биосинтез и полимеризацию лигнина, которые можно исполь-зовать для ранней диагностики деревьев, облада-ющих быстрым ростом [1].

Красной нитью через все исследования прохо-дит задача сохранения ценного генофонда наших лесов. Работа по выделению плюсовых насажде-ний и деревьев, созданию лесосеменных планта-ций и участков, испытательных и географических культур проводилась не только в рамках использо-вания их для целей селекции, но большинство дан-ных мероприятий было направлено на поддержа-ние материала с целью его сохранения. Проводит-ся большая работа по организации в Беларуси сети лесных генетических резерватов. Выделению 17 лесных генетических резерватов сосны, ели, дуба и ясеня общей площадью 5413 га.

В целом, проведенные мероприятия позволили организовать постоянную лесосеменную базу на генетико-селекционной основе (табл. 1).

По результатам многолетних исследований по-лусибсовых потомств отобранных материнских

УДК 630.0.232.31

ГЕНЕТИКО-СЕЛЕКЦИОННЫЕ ОСНОВЫ РАЦИОНАЛЬНОГО ИСПОЛЬЗОВАНИЯ ЛЕСНЫХ РЕСУРСОВ БЕЛАРУСИ


деревьев в испытательных культурах выделено кан-дидатами в элиту 184 плюсовых дерева, 11 плюсо-вых насаждений – кандидатами в сорта-популяции, отселектировано около 40 клонов сосны с высо-кими показателями смолопродуктивности. В ис-пытательных и географических культурах стар-ше 15-летнего возраста проведена селекционная оценка деревьев и отобрано 439 плюсовых дере-вьев (вторичного отбора). Они будут использованы в качестве исходного материала для комплектации клонов в лесосеменных плантациях повышенного генетического уровня.

Для реализации следующего этапа селекцион-ных работ – создания лесосеменных плантаций по-вышенного генетического уровня и перевода семе-новодства на сортовую основу – разработана долго-временная «Программа сохранения лесных генети-ческих ресурсов и развития селекционного семено-водства Беларуси на период до 2015 года» [10]. При её подготовке учитывалось состояние лесного фон-да, экологическое состояние лесов и структура лесов будущего. Цель программы – создание системы лес-ного семеноводства на селекционно-генетической основе, полностью обеспечивающей потребности лесовосстановления в семенах с высокими наслед-ственными и посевными качествами. Приоритетные направления программы включают: мероприятия по сохранению лесных генетических ресурсов, даль-нейшее совершенствование лесосеменной базы и развитие селекции лесных древесных видов.

Реализация мероприятий по сохранению лес-ных генетических ресурсов проводится в рамках Го-сударственной программы «Создание националь-ного генетического фонда хозяйственно-полезных растений». Главной задачей сохранения лесных ге-нетических ресурсов является сохранение генети-ческого разнообразия для обеспечения принципа постоянной целостности генетической информа-ции. Воздействие комплекса антропогенных фак-торов кардинально изменяет естественную среду обитания видов. Поэтому у лесных древесных по-род для успешной адаптации к изменениям усло-вий окружающей среды, сохранение генетического разно образия является крайне важным условием. Охрана наиболее продуктивных и адаптированных к местным условиям популяций, которые содержат

максимальное количество генетического разноо-бразия, необходимо также для проведения селек-ции.

В системе мероприятий по сохранению гене-тических ресурсов лесообразующих пород на-мечены два направления: охрана в естественных местообитаниях (метод in situ) и в специально со-зданных искусственных объектах (метод ex situ). Главной формой сохранения in situ являются гене-тические резерваты, популяционно-генетическая структура которых представляет динамическую систему, способную эволюцинировать на протя-жении многих поколений. Служить объектами со-хранения в местах естественного произрастания также будут плюсовые насаждения, хозяйствен-ные семенные древостои и семенные резерваты. Причем эти участки будут выполнять функции не только сохранения, но и активного использования популяционно-генетических ресурсов.

Второе направление в мероприятиях обеспе-чивает сохранение наиболее ценного генофон-да и предполагает создание архивов клонов, ис-пытательных культур, лесосеменных плантаций и т. д. В ходе практической реализации мероприятий площади лесных генетических резерватов должны увеличится до 15 тыс. га, будет дополнительно ото-брано около 3 тыс. га плюсовых насаждений, зало-жено около 200 га искусственных объектов. Конеч-ная цель – создание в республике сети объектов по консервации лесных генетических ресурсов. Боль-шая роль по сохранению ценного генофонда от-водится созданному при Институте леса генному банку семян, где формируется коллекция семян плюсовых деревьев и плюсовых насаждений.

Эффективное сохранение лесных генетических ресурсов требует знаний не только об их современ-ном состоянии, но и об изменениях, которые в них происходят [8]. Поэтому необходима организация постоянного генетического мониторинга. Его зада-ча – долговременное слежение за состоянием по-пуляционных генофондов, оценка и прогнозирова-ние их динамики во времени и пространстве, опре-деление пределов допустимых изменений.

В области развития лесной селекции будут углублены исследования по следующим направле-ниям:

Таблица 1Распределение генетико-селекционных объектов по древесным породам

Род

Генетичес-кие

резерваты,га

Плюсовыенаса ж-дения,

га

Плюсовыедеревья,

шт.

Лесосе-менные

плантации,га

Клоновые архивы,

га

Испыта-тельные

культуры,га

Географи-ческие

культуры,га

Pinus 1550,0 531,1 1468 944,9 13,5 24,3 35,7Picea 1127,0 233,9 379 235,2 7,4 38,0 27,5Quercus 2622,0 427,2 503 263,4 3,0 9,0 20,2Betula – 24,0 101 – – – –Alnus – 34,5 118 – – – –Populus – 1,9 10 – – – –Fraxinus 114,0 – – – – – –


– изучение и отбор деревьев и популяций мест-ных видов, обеспечивающих повышение продук-тивности и устойчивости насаждений;

– введение в культуру инорайонных видов и происхождений, не уступающих лучшим местным популяциям;

– получение и внедрение в культуру высокопро-дуктивного и высокоустойчивого гибридного по-томства от внутривидовых скрещиваний.

Исходя из этих направлений исследований, определены четыре основные цели селекции лес-ных древесных видов Беларуси:

– улучшение количественных и качественных признаков насаждений, обеспечивающих повы-шение продуктивности лесов в пределах 10 – 15%. Селекционная работа проводится практически со всеми лесообразующими видами. В качестве исхо-дного материала используются плюсовые насаж-дения, плюсовые деревья, клоновые и семействен-ные плантации, популяционно-экологические и гео графические культуры. Основная роль здесь от-водится популяционной селекции. В качестве ме-тодов оценки применяется тестирование популя-ций, семей, клонов;

– улучшение качественных показателей дере-вьев и древесины (смолопродуктивность, узорча-тость древесины и др.). Предусматривается полу-чение селекционного материала для закладки про-мышленных культур специального назначения. В се-лекционном процессе участвуют все лесообразую-щие виды. При отборе на улучшение этих показате-лей применяется индивидуальная селекция. Исхо-дным материалом служат плюсовые деревья, кло-новые и семейственные плантации, испытательные культуры. Основные методы оценки – тестирование семей, клонов, проведение контролируемых скре-щиваний с последующим тестированием семей;

– увеличение массы древесины при коротких циклах выращивания: хвойных – до 40 – 60 лет; ли-ственных – до 35 – 40 лет. Селекция проводится с со-сной, елью, осиной, березой, ольхой. Исходным ма-териалом служат плюсовые деревья, семьи и клоны. Основные методы: тестирование семей, клонов, кон-тролируемые скрещивания и тестирование семей;

– повышение устойчивости деревьев к грибным заболеваниям и техногенным нагрузкам. Основное назначение: получение материала повышенной устойчивости для закладки культур в районах по-вышенных повреждений губкой и техногенных за-грязнений. Селекция на устойчивость к корневой губке проводится с сосной и елью. Исходный мате-риал: деревья повышенной толерантности к данно-му патогену. Методы оценки: тестирование семей, клонов, искусственно зараженных патогеном. Се-лекция на устойчивость к радиационному загряз-нению ведется в первую очередь с сосной.

Качественно новый этап развития лесной селек-ции и семеноводства, характеризующий переход селекционного семеноводства на элитную основу, связан с началом реализации программы создания лесосеменных плантаций хвойных второго порядка.

К началу 90-х годов прошлого века была окончена закладка плантаций хвойных первого порядка, про-ведена генетико-селекционная оценка потомства плюсовых деревьев в испытательных культурах.

В период с 1966 года заложено 28,6 га испы-тательных культур сосны, ели и дуба. На участках испытательных культур проходят проверку почти 1340 плюсовых деревьев. Так, только по сосне ис-пытывается 752 плюсовых дерева, а всего на се-лекционных участках изучается около 30 000 рас-тений из 74 лесхозов.

К настоящему времени выделены кандидаты в элиту, разработаны типы лесосеменных плантаций второго порядка, агротехника их создания, форми-рования и эксплуатации, подготовлены «Методи-ческие рекомендации по созданию лесосеменных плантаций хвойных второго порядка» [7]. С исполь-зованием данных методических разработок ле-сохозяйственными предприятиями республики с 1992 года ведется закладка плантаций сосны и ели второго порядка.

Полученные предварительные данные по ге-нетической оценке потомства плюсовых деревьев различных пород в испытательных культурах по-казывают, что в результате однократного феноти-пического отбора плюс-вариантов генетическое улучшение по объему ствола составляет 2–3%, по общей продуктивности – 7–8%. На семенных план-тациях, в зависимости от набора клонов, эти пока-затели могут быть ниже или выше.

Критерием селекционной ценности выделен-ных фенотипов чаще всего служит их общая комби-национная способность, определяемая по резуль-татам роста и развития полусибсового потомства. В практической лесной селекции эффект от примене-ния индивидуального отбора оценивается обычно по двум параметрам: 1) величине генетического улуч-шения селектируемого признака за одно поколение; 2) относительному числу испытываемых семей, до-стоверно превышающих контрольные варианты по фенотипическому выражению данного признака.

Имеющиеся наблюдения показывают, что гене-тический сдвиг, достигаемый от применения инди-видуального отбора по признакам продуктивности в популяциях лесных древесных пород, обычно не пре-вышает 10%. В основном генетический сдвиг состав-ляет всего – 2–5%, значительно реже – 20–30%.

С использованием моделей дисперсионного анализа установлено, что доля влияния фактора про-исхождения плюсовых деревьев составляет лишь не-сколько процентов, фактор семейной принадлежно-сти не превышает 14%, а фактор повторности, вклю-чающий взаимодействие генотип-среда, составляет около 20%. Доля фактора, которая приходится на ин-дивидуальную изменчивость, доходит до 90%.

Следует отметить, что испытание фенотипов, отбираемых в популяциях по качеству их семенно-го потомства, остается пока единственно надеж-ным, хотя и довольно трудоемким методом их ге-нетической оценки по энергии роста. Испытание потомства позволяет не только отобрать плюсовые


деревья, которые действительно имеют генетиче-ские факторы предрасположенности к повышен-ной продуктивности, но и повысить значения ряда параметров генетического разнообразия.

В ходе проведения молекулярно-генетической инвентаризации лесосеменных плантаций ели ев-ропейской было проведено сравнение ЛСП перво-го и второго порядков (табл. 2). Материал для ана-лиза был взят с 1548 деревьев ели европейской, произрастающих: на лесосеменных плантациях первого порядка, заложенных в Костюковичском, Могилевском и Чериковском лесхозах; на лесосе-менных плантациях второго порядка, заложенных в Глубокском, Полоцком и Крупском лесхозах; в на-саждениях естественного происхождения.

Из табл. 2 следует, что на ЛСП первого порядка значения параметров как ожидаемой гетерозигот-ности, так и наблюдаемой гетерозиготности (0,128 и 0,132 соответственно) близки к естественным на-саждениям (0,137 и 0,140 соответственно). В то же время на ЛСП второго порядка значения этих по-казателей достоверно более высоки (0,164 и 0,162 соответственно) [3]. Таким образом, показатель гетерозиготности можно не только использовать в качестве критерия оценки генетического потен-циала лесосеменной плантации, но и на его осно-ве определять степень эффективности использо-вания ЛСП в селекционном семеноводстве.

Аналогичная ситуация должна наблюдаться и на лесосеменных плантациях второго порядка сосны обыкновенной, поскольку, как было установлено при проведении генетического анализа, кандида-ты в элиту по параметру гетерозиготности (ожидае-мая – 0,251, наблюдаемая – 0,256) достоверно пре-вышают средние показатели деревьев в сосняках естественного происхождения (0,224 и 0,237 соот-ветственно). Однако генетический анализ 21 план-тации показал, что только 28% плантаций имеют по-казатели гетерозиготности выше, чем в сосняках естественного происхождения, 29% плантаций со-ответствуют природным популяциям, а у 43% план-таций значения этих параметров ниже. Главной при-чиной этого являются ошибки и отклонения от схем закладывания плантаций во время их создания.

Для хранения, перерабатывания и эффективно-го использования накопленной информации соз-дан информационный компьютерный банк данных по генетическим ресурсам лесообразующих по-род Беларуси. При описании плюсовых деревьев, включенных в базу данных «Селекционный фонд

лесных древесных пород Беларуси», учитываются результаты не только молекулярно-генетического анализа, но и компьютерной биометрии [4].

Биометрические работы предполагают большой объём измерений, требующих значительных мате-риальных и временных затрат. Однако измерения, проводимые с участием человека, зачастую содер-жат значительную погрешность. Описания таких при-знаков биологических объектов, как окраска, форма, текстура, весьма субъективны. Измерение меняю-щихся во времени количественных показателей био-логических объектов зачастую невозможно без ис-пользования компьютерного анализа видеоизобра-жений. Также следует отметить, что лишь незначи-тельная часть генетически обусловленных признаков носит явный, легко наблюдаемый характер.

Для обнаружения и анализа большей части ге-нетически обусловленных признаков разрабатыва-ются и используются специальные методы и тех-нологии. Одним из таких методов может быть ис-пользование компьютерного анализа цифровых изображений биологических объектов – «компью-терного зрения». Этот подход является развитием классических методов морфометрии. Он дает воз-можность проведения большого количества вы-сокоточных измерений однотипных объектов (ме-тамеров) с использованием компьютера и цифро-вых устройств получения изображений и позволя-ет проводить объективное количественное описа-ние фенотипических признаков растений на осно-ве алгоритмического анализа полученных данных. С использованием данного подхода возможно ис-пользование качественно новой биометрической информации. На этой основе возможна замена ка-чественных фенотипических признаков в количе-ственные. Это позволяет увеличить количество по-лучаемой биометрической информации, повысить ее точность, сократить время и стоимость прово-димых измерений [6].

Для практического использования значений па-раметров, заложенных в базе данных, разработан многокритериальный метод отбора клонов для ле-сосеменных плантаций.

Существует большое количество критериев, по которым следует производить оценку и отбор кло-нов. Клоны, оптимальные по одним критериям, мо-гут оказаться непригодными по другим. Причем от-бор по всем критериям может привести к слишком бедному набору клонов. Проведение отбора кло-нов по всем критериям вручную достаточно затруд-

Таблица 2Значения основных показателей генетической изменчивости ели европейской на лесосеменных

плантациях и в естественных насаждениях

Место произрастанияДоля полиморфных локусов Число ал лелей

на локус Средняя гетерозиготность

P95

P99

А ожидаемая Не

наблюда емая Но

ЛСП I порядка в целом 0,389 0,500 2,611±1,335 0,128±0,003 0,132±0,003ЛСП II порядка в целом 0,444 0,556 2,778±1,215 0,164±0,002 0,162±0,002Природные насаждения 0,444 0,667 2,278±1,074 0,137±0,007 0,140±0,007


нительно и может приводить к неточному выделе-нию оптимального множества клонов. Необходи-мым этапом в решении любой многокритериаль-ной задачи является построение множества Паре-то. Клон плюсового дерева относится к множеству Парето, если он является лучшим по хотя бы одно-му из критериев оценки. Свойства данного мно-жества изучены достаточно подробно, разработа-ны методы и алгоритмы его построения. Для осу-ществления многокритериального отбора клонов при создании лесосеменных плантаций был разра-ботан метод и на его основе создано программное обеспечение для нахождения Парето – оптималь-ного набора клонов сосны обыкновенной [5].

Входными данными этой программы является исходный набор клонов, совокупность целевых ре-продуктивных и генеративных признаков, по кото-рым необходимо провести отбор, и значения этих признаков для каждого клона. Выходными данными является оптимальный набор клонов для заклады-вания лесосеменных плантаций. Если полученный набор клонов слишком мал, то целесообразно по-вторить данную процедуру отбора, предварительно удалив клоны, отобранные на предыдущем этапе. При моделировании популяционно-генетических показателей ЛСП необходимо учитывать вероят-ностный характер их функционирования, целесо-образность применения метода имитационного мо-делирования, в частности метод Монте-Карло, ко-торый предусматривает генерацию случайно рас-пределенных популяций в соответствии с заданным законом распределения их аллельных частот.

ВЫВОДЫ

На основе предложенного подхода можно кон-тролировать генетическую структуру создавае-мых селекционных объектов и их семенного по-томства, приближая ее к оптимальной по генетиче-ским и селекционным параметрам. Решение этой задачи соответствует одному из принципов лес-ной сертификации: поддержанию внутривидового биоразно образия основных лесообразующих по-род на естественном популяционно-генетическом уровне.


1. Баранов О. Ю. Рестрикционный анализ CAD-гена ели европейской / О. Ю. Баранов, В. Е. Падутов // Моле-кулярная и прикладная генетика: Науч. труды в 3 т. – Т. 3. – Минск, 2006. – С. 9 – 10.

2. Василевская Л. С. Селекционно-генетическая оценка насаждений и деревьев главных лесообразую-щих пород / Л. С. Василевская // Селекция, генетика и семеноводство древесных пород как основа создания высокопродуктивных лесов. – М., 1980. – С. 97 – 100.

3. Генетические основы селекции растений: в 4-х т. / редкол. А. В. Кильчевский, Л. В. Хотылева (гл. ред.) [и др.]. – Минск: Беларуская навука. – Т. 2. Частная генети-ка растений / редкол. А. В. Кильчевский, Л. В. Хотылева (гл. ред.) [и др.]. – 2010. – 579 с.

4. Ковалевич А. И. База данных по учету селекционно-генетических ресурсов лесных древесных

пород / А. И. Ковалевич, А. П. Кончиц // Леса Беларуси и их рациональное использование: Материалы междунар. науч.-техн. конф., Минск, 29 – 30 ноября 2000г. / БГТУ. – Минск: БГТУ, 2000. – С. 19 – 21.

5. Ковалевич А. И. Моделирование лесосемен-ных плантаций с заданной популяционно-генетической структурой семенного потомства / А. И. Ковалевич, А. П. Кончиц, А. И. Сидор // Труды БГТУ, Серия I, Лесное хоз-во. Вып. XVI. – Минск: УО БГТУ, 2008. – С. 412 – 416.

6. Кончиц А. П. Анализ изменчивости лесных дре-весных растений с использованием методов компью-терной биометрии/ А. П. Кончиц, А. И. Ковалевич // Про-блемы лесоведения и лесоводства: Сб. науч. трудов Ин-т леса НАН Беларуси. – Гомель: ИЛ НАН Беларуси, 1999. – Вып. 50. – С. 146 – 151.

7. Методические рекомендации по созданию лесо-семенных плантаций хвойных второго порядка. – Мн., 1994. – 29 с.

8. Падутов В. Е. Генетические ресурсы сосны и ели в Беларуси / В. Е. Падутов. – Гомель: 2001. – 144 с.

9. Поджарова З. С. Рекомендации по закладке ис-пытательных культур и архивов клонов главных лесо-образующих пород / З. С. Поджарова, А. И. Ковалевич. – Гомель, 1982. – 20 с.

10. Программа сохранения лесных генетических ре-сурсов и развития селекционного семеноводства Респу-блики Беларусь на период до 2015 года. – Минск, 1998. – 43 с.

11. Савченко А. И. Повышение продуктивности ле-сов на селекционно–генетической основе / А. И. Савчен-ко, З. С. Поджарова, Л. С. Василевская. – Минск: Урад-жай, 1981. – 199 с.

GENETIC AND SELECTION PRINCIPLES OF FOREST CONSERVATION IN BELARUS

KOVALEVICH A. I., Ph. D.; PADUTOV V. E., Dr. Ha-

bil; SIDOR A. I., Ph. D.; KONCHITS A. P., Ph. D.

Results of selection and genetic research on the forest-forming species of Belarus are presented. Prob-lems of efficiency of plus tree selection and advanced approaches to optimization of seed orchards based on selection and genetic criteria are described.

Key words: permanent forest seed area, seed or-chards, phenotypic and genetic characteristics, inher-itance, population and genetic structure of orchards, computer simulation.

ГЕНЕТИКО-СЕЛЕКЦІЙНІ ЗАСАДИ РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ ЛІСОВИХ РЕСУРСІВ БІЛОРУСІ

КОВАЛЕВИЧ О. І., канд. с.-г. наук; ПАДУТОВ В. Є.,

д-р біол. наук; СИДОР О. І., канд. с.-г. наук; КОН-

ЧИЦ А. П., канд. біол. наук

Підбито підсумки селекційно-генетичної ро-боти з лісоутворювальними породами Білорусі. Розглянуто питання ефективності плюсової селекції. Запропоновано підходи до оптимізації лісонасінних плантацій за селекційними й генетич-ними критеріями.

Ключові слова: постійна лісонасінна база, лісонасінна плантація, фенотипні й генетичені харак-теристики, успадкування, популяційно-генетична структура плантацій, комп’ютерне моделювання.


ОХОРОНА І ЗАХИСТ ЛІСІВ

В. П. ВОРОН, канд. с.-г. наук



Наведено результати досліджень впливу

антропогенних чинників різних типів (забруд-

нення, рекреаційне навантаження, лісові по-

жежі) на лісові екосистеми. Визначено основні

показники антропогенної трансформації ком-

понентів лісових екосистем. Методичні підхо-

ди можуть бути використані при діагностиці по-

шкодження лісових екосистем.

Ключові слова: аеротехногенне забруднен-ня, рекреаційне навантаження, лісові пожежі, лісові екосистеми, підстилка, ґрунт, біокругообіг.

Стан навколишнього середовища значною мі-рою залежить від впливу антропогенних чинників. Антропогенне перетворення ландшафтів досягло 80–85% поверхні суші, а процес глобального зне-лісення й деградації лісів розглядається як один із важливих чинників зростання вмісту СO

2 в атмо-

сфері [8]. У результаті негативних змін урбосфери й техносфери та зниження фотосинтетичної про-дуктивності екосистем Україна недоотримує що-року 280 млн т кисню і 150 млн т вуглекислого газу, що відповідає втраті 80 млн т сухої речовини біоге-оценозів [9]. Поширеність і концентрація антропо-генного впливу та порушення, що виникають уна-слідок цього в навколишньому середовищі на об-меженій території, переважно суттєво перевищу-ють природний рівень і тому лісові екосистеми не встигають своєчасно до них пристосуватися. За-

УДК 630*425;630*182; 630*43

НАУКОВІ ОСНОВИ ДІАГНОСТИКИ АНТРОПОГЕННОГО ПОШКОДЖЕННЯ ЛІСОВИХ ЕКОСИСТЕМ

Рис. 1 – Схема трансформації лісових екосистем під дією аеротехногенного забруднення


гальними проблемами у вивченні всіх типів антро-погенного впливу на лісові екосистеми є вдоско-налення діагностики трансформації екосистем, оцінювання збитків, розробка екологічного нор-мування антропогенних навантажень і визначен-ня на ближню та дальню перспективу стратегії пе-реорієнтації лісокористування з ресурсного до бі-осферного типу [8].

У комплексі негативних антропогенних чинни-ків особливе місце за масштабами й небезпекою впливу посідає аеротехногенне забруднення [12]. Техногенне надходження багатьох фітотоксикантів в атмосферу може в десятки разів перевищувати природне при вивітрюванні гірських порід і вулка-нізмі. У другій половині XX ст. внаслідок забруднен-ня суттєво погіршився стан лісів на площі, яка лише в Європі сягала мільйонів гектарів.

УкрНДІЛГА з кінця 80-х років XX ст. розпочала вивчення особливостей антропотехногенної транс-формації лісів і розробку лісогосподарських захо-дів щодо підвищення їх стійкості і запобігання збит-кам для лісового господарства [11]. Сформовано систему індикаторів пошкодження лісів аеротехно-генним забрудненням [10]. Установлено, що вна-слідок дії токсикантів відбуваються суттєві зміни компонентів лісових екосистем (рис. 1).

Одним із найбільш інформативних і простих способів оцінювання потоку забруднювачів у лісо-ву екосистему є хімічний склад снігового покри-ву. Встановлено, що у період забруднення макси-мального рівня поблизу цементних виробництв щорічно осідало до 16 т/га пилу, Зміївської ТЕС-3–5 т/га, у техногенній зоні Лисичансько-Рубежансько-Сєверодонецької промагломерацїї (ЛРСПА) – до 150 кг/га сульфатiв.

Загальною ознакою змін хімізму як аеротопу (по-вітря, опади), так і трофотопу (підстилка і ґрунт) є порушення балансу іонів [7, 10, 11, 14]. Для всіх до-сліджуваних типів забруднення характерним є під-лужування снігового покриву, зростання рівня за-бруднення зі збільшенням періоду лежання снігу та наближенням до джерел викидів. Особливо вели-ке воно в зонах цементних виробництв, де рН снігу може досягати 9,0–11 одиниць [7]. Маркерами цьо-го типу забруднення є вміст пилу та лужних катіонів, карбонатів і гідрокарбонатів. Підлужування опадів у техногенних зонах РВАТ «Азот», Черкаської прома-гломерації (ЧПА) та ЛРСПА було викликано викида-ми аміаку, а в районі Зміївської ТЕС – лужними і важ-кими металами (Cd, Ni, Cu, Zn) [10].

Надходження аеротехногенних забруднювачів у лісові екосистеми призводить до значних змін у ґрунті [4, 11, 14]. Їх характер і ступінь залежать як від кількісно-якісних характеристик забруднен-ня, тривалості надходження потоку полютантів, так і від фізико-хімічних властивостей самих ґрун-тів. Але спільними є насамперед зміни у ґрунтово-поглинальному комплексі, гальмування мікробіоло-гічних процесів, унаслідок яких порушується режим живлення деревної рослинності.

Виявлено негативні зміни біокругообігу в ланці опад-підстилка в екосистемах техногенних зон [6]. Потужним біогеохімічним бар’єром на шляху мігра-ції забруднювачів є лісова підстилка. Саме в ній ре-єструється максимальний рівень забруднювачів. Поряд зі зменшенням надходження опаду зроста-ють запаси і період деструкції підстилки. В усіх ша-рах підстилки накопичення мортмаси домінує над процесами розкладання. При аеротехногенному забрудненні важкими металами виявляються зони з високим їх вмістом у ґрунті, підстилці, грибах, яго-дах, лікарських рослинах, що створює загрозу для здоров’я людини [4].

У результаті вказаних негативних аеротехно-генних змін довкілля відбувається трансформація деревостанів, основними ознаками якої є:

– наслідки гострого пошкодження є більшою мі-рою катастрофічними, ніж хронічними;

– відбуваються передчасна дефоліація, змен-шення приросту і продуктивності деревостанів, по-гіршення стану та всихання дерев;

– найбільшого пошкодження зазнають дерево-стани, розташовані в напрямку переважаючих ві-трів, особливо на узліссях;

– пошкодження насаджень зростає з наближен-ням до джерел викидів;

– сильніше пошкоджуються насадження на по-чатку вегетаційного періоду;

– ступінь пошкодження залежить від походжен-ня особин, їх віку, положення у деревостані;

– чутливість дерев, як правило, зростає зі збіль-шенням віку або генерації вегетативного похо-дження;

– найбільшою мірою пошкоджуються дерева панівних класів Крафта, що формують верхню час-тину намету.

З посиленням урбанізації зростає інтенсивність рекреаційного користування лісом, а рекреацій-не навантаження при перевищенні ним допустимо-го рівня стає негативним лімітуючим чинником, дія якого може призвести до деградації і навіть усихан-ня лісів [1, 3].

Рівень трансформації лісів визначається рекре-агенними змінами основних компонентів лісових екосистем.

Домінуючим чинником трансформації лісових екосистем є зміни фізико-механічних властивостей ґрунтів, тому базовими критеріями визначення ста-дії рекреаційної дигресії (СРД) є показники стану їх поверхні (насамперед частка витоптаної площі).

Інтенсивність рекреагенних змін деревоста-нів, що викликані ущільненням ґрунтів, найчіткіше характеризуються негативними змінами фізико-механічних властивостей і водного режиму ґрун-тів, насамперед значеннями об’ємної маси, по-ристості і твердості верхнього шару ґрунту. Так, у сосняках зеленої зони м. Рівне при збільшенні об’ємної маси верхнього шару ґрунту на 0,1 г/см3

індекс стану сосняків збільшується на 0,53 одини-ці [11].


У сосняках зеленої зони м. Харкова при рекре-агенному ущільненні ґрунтів збільшується величи-на об’ємної маси ґрунту і зменшується вміст воло-ги у ньому. Утворюються умови, за яких гальмуєть-ся ріст активних коренів, листя та пагонів дерев, що призводить до погіршення стану соснових дерево-станів. Ці негативні зміни є особливо відчутними у посушливі роки [3].

Лісова підстилка сосняків за таких умов набу-ває специфічної, рекреагенно порушеної структу-ри, що виявляється у зниженні її запасів, потужнос-ті, вологості, швидкості мінералізації тощо. Визна-чено чітку залежність між СРД та цими показниками підстилки [2].

Естетичний вигляд дубово-соснових насаджень суттєво погіршується внаслідок спричинення ре-креантами механічних пошкоджень. Збільшення ступеня деградації супроводжується збільшенням середньої площі механічних пошкоджень стовбурів.

Негативні рекреагенні зміни продуктивності на-саджень також можуть бути відчутними. Так, у зеле-ній зоні м. Рівне радіальний приріст деревини у со-сняках зменшився при ІІ стадії рекреаційної дигре-сії на 20%, ІІІ і ІV СРД – на 42 та 40% відповідно [11]. Зменшення запасу відбувається не лише внаслідок зниження приросту, а й у результаті зниження по-вноти й густоти деревостанів [3, 11].

Дія негативних антропогенних чинників має си-нергізм з екстремальними кліматичними та гідро-логічними умовами, внаслідок чого стан дерево-станів погіршується. Так, хоча загалом природні умови району зеленої зони м. Рівне є сприятливи-ми для росту рослинності, суттєве погіршення ста-ну деревостанів спостерігалося після посушливих 1983, 1987 та 1990 років. Подібну ситуацію виявле-но в лісах зеленої зони м. Харкова.

Діагностичним показником фітоценотичних змін лісових екосистем є зменшення кількості та проек-тивного покриття антропофобних, розростання ан-тропотолерантних і поява антропофільних видів. Диференційовано оцінити реакцію рослин нижніх ярусів лісу на різні форми антропогенного впливу

та визначити напрями змін рослинно сті дають змо-гу шкали антропотолерантності видів трав’янистої та чагарничкової рослинності [1].

Отримані результати досліджень щодо впли-ву рекреаційних навантажень на лісові екосистеми дали змогу визначити низку показників, за якими складено діагностичну таблицю для виділення СРД (табл. 1) [11].

Особливо небезпечним антропогенним чинни-ком, дія якого призводить до найкатастрофічніших наслідків для лісів України, є лісові пожежі. Найбіль-ша кількість пожеж спостерігається переважно в лі-сах навколо міст і селищ. У таких лісах цьому спри-яють: велика інтенсивність відвідувань населенням; близькість населених пунктів, рекреаційних уста-нов, доріг.

Найбільшу кількість пожеж у лісах зеленої зони м. Харкова зареєстровано у травні [5]. Подібна си-туація спостерігається і в лісах зеленої зони ЛРСПА. Найбільша пожежна небезпека існує у квітні-вересні, максимальна кількість пожеж виникає у липні та червні. Частота виникнення й негативні наслідки по-жеж різко зростають у роки й місяці з посушливими умовами [4]. Визначено чіткий зв’язок між частотою виникнення пожеж і ймовірністю перебування лю-дини у лісі – найбільша загроза виникнення пожеж-виникає з 12 до 16 години у вихідні та передвихідні дні. Пожежі в лісах зелених зон відбуваються пере-важно у кварталах, що прилягають до доріг чи межу-ють із населеними пунктами [5].

Схематично наслідки змін лісових екосистем, пошкоджених низовими пожежами, наведено на рис. 2.

Вони залежать від строків пожеж (весняна, літ-ня, осіння), маси й вологості підстилки, потужності і тривалості пожежі, віку насадження, глибини зна-ходження поглинаючого коріння тощо [5, 13]. Голо-вними критеріями і показниками ступеня пошко-дження насаджень низовими пожежами є середня висота нагару (особливо небезпечне обпалювання нижньої частини зони тонкої кори), виділення живи-ці на стовбурах, ґрунтовими – глибина прогорання

Таблиця 1Основні характеристики рекреаційних змін дубово-соснових насаджень зони

м. Рівне (С2 гС, дерново-опідзолені ґрунти)

ПоказникиСтадії рекреаційної дигресії

І ІІ ІІІ ІV V

Частка витоптаної площі,% 0 – 5 6 – 20 21 – 50 51 – 80 < 80

Твердість ґрунту, кг/см2 > 11,0 11,1 – 12,5 12,6 – 14,0 14,1 – 15,5 < 15,5

Індекс санітарного стану (Іс) 1,01 – 1,5 1,51 – 2,50 2,51 – 3,0 < 3,0

Частка дерев з механічними пошкодженнями,%

> 2 3 – 10 11 – 30 31 – 60 < 61

Частка запасу від контролю,% 100 83 – 95 < 83

Приріст деревостану за запасом, м3/га на рік > 6,3 5,9 –6,3 4,8 – 5,8 < 4,8

Середня повнота > 0,75 0,68 – 0,74 0,58 – 0,67 < 0,58

Зменшення,%

радіального приросту 0 20 21 – 40 < 40

депонування СО2

– > 8 9 – 18 19 – 30 < 30

продукування О2

– > 5 5 – 7,5 7,6 – 25 < 25


мохового покриву та органічних горизонтів ґрунту і ступінь пошкодження кореневих систем [5, 13].

У пошкоджених низовими пожежами соснових деревостанах визначено залежність стану дерев від висоти підняття вогню по стовбурах дерев. У та-ких сосняках радіальний приріст деревини у пер-ший рік після пожежі зменшився на 25,3%.

У сосняках, що ростуть на похованих ґрунтах і які схильні до розвитку осередків кореневої губ-ки, під впливом комплексу несприятливих чинників (забруднення атмосфери, лісові пожежі, посушли-ві умови і рекреаційне навантаження) провокується розвиток епіфітопії цього патогена.

Негативні зміни стану пошкоджених пожежами сосняків призводять до суттєвих втрат товарнос-ті деревини – зменшується вихід ділової дереви-ни. Так, якщо у 60–80-річних сосняках зеленої зони м. Харкова частка ділової деревини коливається від 67 до 78%, то вже через декілька місяців після пожежі в результаті погіршення стану дерев вона зменшується до 40–55%, через 1–2 роки – 30–41%, а через 3–4 роки – до 13–17%. Кількість і частка ді-лової деревини в сосняках, пошкоджених лісовими пожежами, мають тісний зворотний достовірний кореляційний зв’язок з індексом санітарного ста-ну деревостану, середній зворотний – з тривалістю післяпожежного періоду та слабкий кореляційний зв’язок з висотою підняття нагару по стовбуру де-рев. Виявлені тенденції необхідно враховувати при призначенні лісогосподарських заходів.

ВИСНОВОК

У результаті негативного антропогенного впли-ву відбувається трансформація лісів, що виража-ється не лише у погіршенні стану і продуктивності деревостанів, а й у зміні інших компонентів лісових екосистем. Рівень і характер трансформації лісових екосистем визначаються особливостями механіз-мів дії антропогенних чинників. Проведені комплек-сні дослідження дали змогу визначити основні по-казники антропогенної трансформації лісових еко-систем. Вказані закономірності необхідно врахо-вувати при проведенні лісогосподарських заходів щодо підвищення стійкості деревостанів.


1. Бондарук М. А. Оцінка антропотолерантності трав’яно-мохового ярусу соснових лісів зеленої зони Хар-кова / М. А. Бондарук, О. Г. Целіщев // Лісівництво і агро-лісомеліорація. – Х. : С.А.М., 2003. – Вип. 104.– С. 39 – 49.

2. Ворон В. П. Опад і підстилка сосняків середньої течії Сіверського Донця як показник антропогенних змін біокругообігу / В. П. Ворон, В. О. Лещенко, О. І. Романен-ко, Є. Є. Мельник // Лісівництво і агролісомеліорація. – Х.: УкрНДІЛГА, 2009. – Вип . 116.– С. 231 – 237.

3. Ворон В. П. Рекреаційні зміни сосняків зеленої зони м. Зміїв / В. П. Ворон, В. О. Лещенко, О. І. Романен-ко, Є. Є. Мельник // Вісник ХНАУ. – 2009. – № 2. – С. 157 – 162.

4. Ворон В. П. Розвиток соснових деревостанів в умовах зниження аеротехногенного забруднення Зміїв-

Рис. 2 – Схема трансформації лісових екосистем внаслідок низових пожеж


ської ТЕС / В. П. Ворон, І. М. Коваль, О. В. Леман, О. І. Воронцова, С. В. Зібцев // Науковий вісник НАУ. Лісівни-цтво. Декоративне садівництво. – 2006. – № 103. – С. 24 – 33.

5. Ворон В. П. Тенденції виникнення пожеж у лісах двох державних підприємств зеленої зони м. Харкова / В. П. Ворон, В. О. Лещенко, Є. Є. Мельник // Науковий ві-сник НЛТУ України. – 2009. – Вип. 19.3. – С. 22 – 28.

6. Ворон В. П. Трансформація опаду та підстилки як показник техногенних змін біокругообігу в сосняках Укра-їнського Полісся / В. П. Ворон // Науковий вісник УДЛТУ: Зб. наук.-техн. праць. – 2004. – Вип. 14.6. – С. 40 – 49.

7. Ворон В. П. Хімічний склад снігового покриву як показник аеротехногенного забруднення лісових еко-систем / В. П. Ворон // Науковий вісник УДЛТУ: Зб. наук.-техн. праць. – 2004. – Вип. 14.5. – С. 151 – 154.

8. Голубець М. А. Вступ до геосоціосистемології / М. А. Голубець. – Львів: Поллі, 2005. – 199 с.

9. Дегодюк Е. Г. Порушення і відновлення біосфер-них функцій педосфери як інтегральні показники антро-погенезу / Е. Г. Дегодюк, С. Е. Дегодюк, С. З. Гуральчук // Агрохімія і ґрунтознавство. Міжвідомчий тематичний науковий збірник. Спеціальний випуск до VII з’їзду УТГА. Ґрунти – основа добробуту держави, турбота кожного. Книга 3. – Харків, 2006. – С. 214 – 216.

10. Діагностика та зонування пошкодження лісів України аеротехногенним забрудненням (Методичні ре-комендації). – Харків: УкрНДІЛГА, 2008. – 53 с.

11. Ліси зеленої зони м. Рівне та їх еколого-захисні функції / [Ворон В. П., Івашинюта С. В., Коваль І. М., Бон-дарук М. А.] – Харків : Нове слово, 2008. – 224 с.

12. Мартынюк А. А. Сосновые экосистемы в услови-ях аэротехногенного загрязнения / А. А. Мартынюк. – М.: ВНИИЛМ, 2006. – 216 с.

13. Усеня В. В. Лесные пожары, последствия и борь-ба с ними / В. В. Усеня. – Гомель: ИЛ НАН Беларуси, 2002. – 236 с.

14. Voron V. P. Aeral-technogenic soil transformation in the forest ecosystems of the Ukraine / V. P. Voron. // Collection of papers by Ukrainian members European Society for soil conservation. – 1997. – №3. – P. 45 – 54.

SCIENTIFIC BASE OF DIAGNOSTICS OF ANTHROPOGENIC DAMAGE OF FOREST

ECOSYSTEMSV. P. VORON, PhD

Ukrainian Research Institute of Forestry and For-

est Melioration named after G. M. Vysotsky

Results of research of influence of different an-thropogenic factors (contamination, recreational load, forest fires) on forest ecosystems are presented. The main indices of anthropogenic transformation of com-ponents of forest ecosystems are determined. Me-thodical approaches can be used for diagnostics of damage of forest ecosystems.

Keywords: aerotechnogenic pollution, recre-ational load, forest fires, forest ecosystem, forest lit-ter, soil, biorotation.

НАУЧНЫЕ ОСНОВЫ ДИАГНОСТИКИ АНТРОПОГЕННОГО ПОВРЕЖДЕНИЯ ЛЕСНЫХ

ЭКОСИСТЕМВОРОН В. П., канд. с.-х. наук

Украинский НИИ лесного хозяйства и агроле-

сомелиорации имени Г. Н. Высоцкого

Представлены результаты исследований влия-ния антропогенных факторов разных типов (загряз-нение, рекреационная нагрузка, лесные пожары) на лесные экосистемы. Определены основные по-казатели антропогенной трансформации компо-нентов лесных экосистем. Методические подходы могут быть использованы при диагностике повреж-дения лесных экосистем.

Ключевые слова: аэротехногенное загряз-нение, рекреационная нагрузка, лесные пожары, лесные экосистемы, подстилка, почва, биокруго-ворот.

В. Л. МЄШКОВА, доктор с.-г. наук



Досліджено динаміку середнього зваженого

індексу санітарного стану дерев дуба I – IV кате-

горій (IcI – IV) на ділянках, де проведено вибір-

кові санітарні рубки, на межах зі зрубами суціль-

них рубок і на відстані від них у 70–80-річних де-

ревостанах у свіжій кленово-липовій діброві.

Ключові слова: дубові деревостани; лісогос-подарські заходи; санітарний стан дерев; індекс санітарного стану.

Результати наших досліджень свідчать, що на ді-лянках, де раптово змінюється мікроклімат унаслі-док пошкодження листя комахами-листогризами, стихійних лих або здійснення господарських захо-дів, зменшується стійкість дерев до атак стовбу-рових шкідників [3–5]. Одним із кількісних критері-їв стійкості дерев до заселення стовбуровими шкід-никами є показники їх санітарного стану, які визна-чають не лише з метою оцінювання наслідків дії різ-них чинників, а й для прийняття рішень стосовно подальшого призначення лісогосподарських і лісо-захисних заходів.

Згідно із «Санітарними правилами...» [6] дере-ва за зовнішнім виглядом розподіляють на шість

УДК 630.244; 630.453

ДИНАМІКА САНІТАРНОГО СТАНУ ДУБОВИХ ДЕРЕВОСТАНІВ У ЛІВОБЕРЕЖНОМУ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

ПІСЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ЛІСОГОСПОДАРСЬКИХ ЗАХОДІВ


категорій: здорові (І), ослаблені (ІІ), сильно осла-блені (ІІІ), всихаючі (IV), свіжий сухостій (V) і старий сухостій (VІ).

В. В. Степанчиком [7, 8] запропоновано роз-раховувати коефіцієнт інтенсивності процесів ди-ференціації дерев у насадженнях (частка дерев І категорії), коефіцієнт ослабленості (співвідно-шення часток здорових і ослаблених дерев), ко-ефіцієнт стабільності (співвідношення часток здорових і сильно ослаблених дерев) і коефіці-єнт стійкості (співвідношення часток здорових і всихаючих дерев) та наведено критичні значен-ня зазначених коефіцієнтів для соснових дере-востанів. Водночас для дубових деревостанів за-стосовувати такі коефіцієнти складно, оскільки у зв’язку з накопиченням сухих гілок у кронах у міру старіння дубів залишається дуже мало дерев І ка-тегорії стану.

При дослідженнях техногенного впливу на стан лісів О. Д. Карпенком [1] було впроваджено показ-ник – середній зважений індекс санітарного ста-ну насаджень (Іс), який визначають діленням суми добутків кількості дерев кожної категорії стану і ба-лів відповідних категорій стану на загальну кількість дерев у переліку. У зв’язку з тим, що знакопичен-ням «старого сухостою» індекс санітарного стану насаджень має тенденцію до збільшення, було за-пропоновано включати до розрахунку середнього зваженого індексу санітарного стану деревостану лише сиророслу його частину, тобто дерева I – IV категорій (I

cI – IV) [7]. Цей індекс можна обчислювати

за кількістю дерев, за площею перерізу та за пло-щею бокової поверхні стовбурів дерев окремих ка-тегорій санітарного стану (останнє – для вивчення поширення стовбурових комах).

Метою цієї роботи було порівняння динаміки середнього зваженого індексу санітарного ста-ну дерев дуба I–IV категорій (I

cI – IV) на ділянках,

де проведено вибіркові санітарні рубки, на межі зі зрубами суцільних рубок і на відстані від неї в 70–80-річних деревостанах у свіжій кленово-липовій діброві.

Дослідження проводились упродовж 2005–2010 рр. на 27 постійних пробних площах, закла-дених у дубових деревостанах Харківської облас-ті. Для можливості порівняння результатів дослі-джень усі пробні площі закладено в умовах свіжої кленово-липової діброви (D

2-КлД) в деревостанах

насіннєвого походження ІІ бонітету віком 70–80 років, повнотою 0,7 і 8–10 одиниць дуба звичайно-го у складі. На кожній постійній пробній площі було пронумеровано від 100 до 600 дерев дуба звичай-ного, стосовно яких щорічно визначали діаметр на висоті 1,3 м, категорії санітарного стану і кла-си за Крафтом. До аналізу, наведеного в цій статті, було взято дані стосовно індексу санітарного ста-ну дуба I–IV категорій (I

cI–IV), визначеного за кіль-

кістю дерев. Динаміку I

cI–IV порівнювали для таких варіантів:

– ділянки насаджень, де вибіркові санітарні руб-ки проведено в 2003 (дуб звичайний ранньої та піз-ньої форм) і 2007 роках (дуб звичайний пізньої фор-ми), у зв’язку з погіршенням стану дерев унаслі-док пошкодження листя комахами-листогризами в 2001–2003 роках;

– ділянки насаджень, що межують з ділянкою зрубу суцільнолісосічної рубки з шириною зрубу 150 м, та ділянки насаджень, що межують із зру-бом шириною 30 м, утвореним для прокладання лі-нії електропередач (обидві рубки проведено в 2005 році у зимовий період);

– ділянки насаджень, що межують з ділянками суцільнолісосічних рубок з шириною зрубу 150 м, проведених в осінньо-зимовий і весняно-літній пе-ріоди року;

– ділянки насаджень, що межують із ділянкою суцільнолісосічної рубки з шириною зрубу 150 м, та ділянки насаджень, розташовані на відстані 50 м від межі зрубу в глибині лісу.

На ділянці, де вибіркову санітарну рубку було проведено в 2003 році, за період 2006–2010 рр. середнє значення індексу санітарного стану де-рев I – IV категорій дерев дуба ранньої форми було меншим (ІІ,27 балів), ніж пізньої форми (ІІ,38).

2,0

2,2

2,4

2,6

2,8

2006 2007 2008 2009 2010Роки

I cI –

IV

ВСР�2007 р., пізня форма ВСР�2003 р., рання формаВСР�2003 р., пізня форма

Рис. 1 – Динаміка середнього зваженого індексу санітарного стану дерев I – IV категорій (IcI–IV

)

на ділянках, де проведено вибіркову санітарну рубку


Це пов’язано з тим, що дерева дуба ранньої форми більшою мірою пошкоджуються ранніми весняними приморозками та комахами листогризами [2]. Під час вибіркової санітарної рубки вилучено переваж-но дерева ранньої форми, що найбільше були по-шкоджені гусеницями п’ядунів і мали гірший стан. За даними обліку, проведеного при закладанні про-бної площі у 2005 році, дерева ранньої форми ста-новили 76,1%. Як видно з рис. 1, стан дерев дуба пізньої форми через три роки після рубки дещо поліпшився (IcI – IV у 2006 році становив ІІ,05 ба-лів), проте, починаючи з 2006 року, стан дерев дуба обох форм став різко погіршуватися. Однією з при-чин цього явища є пошкодження крон комахами-мінерами листя, що відбувалося в другій половині літа й виявлялося на деревах як ранньої, так і піз-ньої форм дуба.

На ділянці, де у складі переважав дуб пізньої форми, пошкодження крон гусеницями п’ядунів та-кож відбувалося в 2001–2003 рр., проте стан дерев погіршувався повільно (див. рис. 1).

Вибіркову санітарну рубку було проведено взимку 2006–2007 рр., але це не зупинило проце-

су погіршення стану насаджень. У 2007 році по-казник I

cI–IV досяг ІІ,5 балів і залишався на такому

рівні до 2010 року, що дає підставу вважати наса-дження ослабленим. На деревах IV категорії са-нітарного стану виявлено ознаки поселень дубо-вої двоплямистої вузькотілої златки, а також мі-целій опенька.

Порівняння санітарного стану дерев дуба на ді-лянках, що межують із суцільним зрубом завширш-ки 150 і 30 м, свідчить про різке зростання показ-ника I

cI–IV після проведення рубки на сусідніх ділян-

ках (рис. 2). У 2007 році цей показник становив ІІ,98 і ІІ,71 балів на межах зі зрубами завширшки 150 і 30 м, що дає підставу вважати деревостан надто ослабленим.

Водночас значення показника IcI–IV

на межі зі зрубом завширшки 30 м знизилося у 2010 році до ІІ,12 балів, що свідчить про відновлення стану дере-востану, тоді як на межі зі зрубом завширшки 150 м лишалося високим (ІІ,82 бала) (межі похибки – 5%).

Порівняння динаміки показників санітарного стану дерев I – IV категорій на ділянках, що межу-ють із зрубами, утвореними восени 2003 р. та вес-

2,0

2,2

2,4

2,6

2,8

3,0

3,2

2005 2006 2007 2008 2009 2010

Роки

I cI –

IV

Ширина зрубу 150 м Ширина зрубу 30 м


)

на межі зі зрубами різної ширини


) на межах

із ділянками зрубу рубки, утвореними восени та навесні

1,5

2,0

2,5

3,0

2005 2006 2007 2008 2009 2010

Роки

I cI –

IV

Межа зрубу (рубка восени) Межа зрубу (рубка весною)


ною 2004 р., свідчить, що вже у 2005 році стан наса-джень, що ростуть поряд із зрубом, утвореним во-сени, є кращим (I

cI–IV сягає ІІ,18 і І,67 бала для дерев,

що ростуть біля «весняного» та «осіннього» зрубів відповідно) (рис. 3) (межі похибки – 5%).

Стан насаджень поряд із «осіннім» зрубом різко погіршується до 2007 року, а в наступні роки повіль-но покращується. Водночас стан насаджень поряд із «весняним» зрубом погіршується до 2006 року і залишається майже незмінним протягом усього періоду досліджень.

Більше ослаблення дерев на межі з «весняним» зрубом пов’язане з тим, що при проведенні руб-ки в період вегетації різке збільшення їх освітлен-ня спричиняє інтенсивний ріст крон убік зрубу, який випереджує розвиток коріння. Ближчі до зрубу сто-рони стовбурів нагріваються, що призводить як до опіків, так і збільшення вразливості дерев до засе-лення стовбуровими комахами [4]. Останні, сво-єю чергою, прискорюють розвиток, збільшують у сприятливих умовах життєздатність і плодючість, що створює умови для заселення інших вразливих дерев, кількість яких на межі зі зрубом неухильно зростає [5].

Як видно з рис. 4, стан деревостану поряд із ділянкою, де було проведено рубку навесні 2005 року, був майже однаковим на межі зі зрубом (ІІ,4) і на відстані 50 м від нього. У 2006 році стан наса-джень на межі зі зрубом різко погіршився і продо-вжував погіршуватися до 2007 року, тоді як на від-стані 50 м від межі зрубу стан деревостану в 2006 році був навіть кращим, ніж у 2005 році, а у 2007 році також погіршувався. У 2008 році відбулося пев-не покращення стану дерев дуба на обох ділянках, значною мірою пов’язане з відпадом сильно осла-блених дерев. Різниця значень показника IcI – IV на цих ділянках поступово зменшувалася. У 2009 році стан деревостану на межі зі зрубом майже стабілі-

зувався, хоча показник IcI–IV

залишався на доволі ви-сокому рівні – ІІ,75 – ІІ,82 балів. Водночас на відста-ні від зрубу тривало погіршення стану (I

cI–IV набли-

зився до ІІ,94 бала) (межі похибки – 5%).Аналіз даних, наведених на рис. 1 – 4, свідчить,

що загалом дубові ліси на досліджених ділянках є ослабленими. Середнє значення індексу санітар-ного стану дерев I – IV категорій за період 2005 – 2010 рр. сягає ІІ,2 – ІІ,7 бала, причому на ділянках вибіркових рубок цей показник становить ІІ,2 – ІІ,3 балів, на межі із суцільними зрубами – ІІ,4 («осінній» зруб) – ІІ,7 («весняний» зруб) балів, на відстані 50 м від межі зрубу – ІІ,6 балів.

ВИСНОВКИ

1. Після вибіркової санітарної рубки, проведе-ної в осередках комах-листогризів, санітарний стан дубового насадження покращується лише тимча-сово.

2. У 70–80-річних дубових деревостанах, які зростають в умовах свіжої кленово-липової дібро-ви, після проведення суцільно-лісосічних рубок на межі зі зрубом починається процес ослаблення де-рев, яке поступово поширюється на відстань до 50 м від цієї межі вглибину лісу. Через 3–5 років після рубки стан насаджень на межі зі зрубом і на відстані 50 м від неї дещо поліпшується внаслідок того, що частина дерев відпадає і не обліковуєть-ся при визначенні індексу стану сиророслої части-ни деревостану (I

cI–IV зменшується).

3. Стан дерев має тенденцію до швидшого від-новлення у деревостанах, що межують із зрубами завширшки 30 м, ніж зі зрубами завширшки 150 м.

4. Стан дерев має тенденцію до швидшого від-новлення у деревостанах, які межують із зрубами завширшки 150 м, утвореними в осінньо-зимовий період, ніж зі зрубами, утвореними у весняно-літній період.


)

на межі з ділянкою суцільнолісосічної рубки

2,2

2,4

2,6

2,8

3,0

2005 2006 2007 2008 2009 2010

Роки

І с I�

IV

Межа зрубу На відстані 50 м від межі зрубу



1. Карпенко А. Д. Оценка состояния древостоев, на-ходящихся под воздействием промышленных эмиссий / А. Д. Карпенко // Экология и защита леса: Межвузовский сборник научн. трудов. – Л.: ЛТА, 1981. – Вып. 6. – С. 39 – 43.

2. Мешкова В. Л. Сезонное развитие хвое листо-грызущих насекомых /В. Л. Мешкова – Х.: Новое слово, 2009. – 396 с.

3. Мешкова В. Л. Целесообразность и сроки про-ведения санитарных мероприятий в лесах с учетом сро-ков сезонного развития насекомых и особенностей ми-кроклимата /В. Л. Мешкова // Наука о лесе ХХІ века: материалы международной научно-практичнской кон-ференции, посвященной 80-летию Института леса НАН Беларуси, Гомель, 17 – 19 ноября 2010 г. / Ин-т леса НАН Беларуси; редколлегия: А. И. Ковалевич [и др.]. – Гомель: Институт леса НАН Беларуси, 2010. – С. 352 – 356.

4. Мєшкова В. Л. Мікроклімат дубового зрубу та куп лісосічних залишків залежно від їх розміщення / В. Л. Мєшкова, О. М. Кукіна // Наук. вісник НУБІП України / Лісівництво. Декоративне садівництво / К., 2009. – Вип. 135.– С. 85 – 94.

5. Мєшкова В. Л. Підсумки досліджень впливу лі-согосподарських заходів на поширення стовбурових ко-мах / В. Мєшкова // Ентомологічна наукова конференція, присвячена 60-й річниці створення Українського ентомо-логічного товариства «Сучасні проблеми ентомології»: Тези доповідей (Умань, 12–15 жовтня 2010 р.). – К.: Ко-лобіг, 2010. – С. 137 – 138.

6. Санітарні правила в лісах України. – К.: Міністер-ство лісового господарства України, 1995. – 11 с.

7. Степанчик В. В. Виталитетная структура куль-турценозов сосны в системе оценки их устойчивости / В. В. Степанчик, А. И. Василенко,С. В. Савлук // Проблемы лесоведения и лесоводства: сб. науч. тр. ИЛ НАН Белару-си. – Гомель: Институт леса НАН Беларуси, 2010. – Вып. 70. – С. 514 – 525.

8. Степанчик В. В. Методологические подходы к оценке устойчивости древостоев сосны / В. В. Степан-чик// Наука о лесе ХХІ века: материалы международ-ной научно-практической конференции, посвященной 80-летию Института леса НАН Беларуси (Гомель, 17–19 ноября 2010 г. – Гомель : Институт леса НАН Беларуси, 2010. – С. 484 – 487.

DYNAMICS OF SANITARY CONDITIONOF OAK STANDS IN THE LEFT-BANK FOREST

STEPPE OF UKRAINE AFTER FOREST MANAGEMENT OPERATIONS

V. L. MESHKOVA, Dr. habil Ukrainian Research

Institute of Forestry & Forest Melioration named

after G. M. Vysotsky

Dynamics of weighted average value of index of sanitary condition for living oak trees of I – IV catego-ries (I

cI – IV) was evaluated in the plots of selective cut-

ting, on the border with clear-cuts and at different dis-tance from it in the 70–80-years old stands in the fresh maple-lime oak forest.

Key words: oak stands; forest management; sani-tary condition of trees; index of sanitary condition.

ДИНАМИКА САНИТАРНОГО СОСТОЯНИЯ ДУБОВЫХ ДРЕВОСТОЕВ В ЛЕВОБЕРЕЖНОЙ ЛЕСОСТЕПИ УКРАИНЫ ПОСЛЕ ПРОВЕДЕНИЯ

ЛЕСОХОЗЯЙСТВЕННЫХ МЕРОПРИЯТИЙ

В. Л. МЕШКОВА., доктор с.-х. наук



Исследована динамика средневзвешенно-го индекса санитарного состояния деревьев дуба I – IV категорий (I

cI – IV) на участках, где проведены

выборочные санитарные рубки, на границе с вырубками сплошных рубок и на расстоянии от нее в 70–80-летних древостоях в свежей кленово-липовой дубраве.

Ключевые слова: дубовые древостои; лесо-хозяйственные мероприятия; санитарное состоя-ние деревьев; индекс санитарного состояния.

І. М. УСЦЬКИЙ, канд. с.-г. наук

Український науково-дослідний інститут

лісового господарства та агролісомеліорації


На основі узагальнення результатів лісопа-

тологічного моніторингу наводиться аналіз ди-

наміки площ соснових, дубових та ялинових на-

саджень, в яких відбувалися патологічні проце-

си за період 1990–2006 рр.

Ключові слова: лісопатологічні процеси, лісо-патологічний моніторинг, дубові, соснові та ялинові насадження, всихання лісів.

З ініціативи УкрНДІЛГА започатковано прове-дення лісопатологічного моніторингу на основі по-видільних баз даних лісів України, в яких виявлено патологічні процеси. На відміну від загальноприй-нятих систем моніторингу, де основою для фіксації змін стану насаджень є визначення ступеня дефо-ліації крон дерев і дехромації асиміляційного апа-рату [1]. У розробленій системі основним показни-ком є ступінь патологічного всихання дерев. Вси-хання вважається патологічним у разі всихання де-рев 1-го та 2-го класів Крафта. Дані щодо таких на-саджень збирали через кожні три роки, починаючи з 1994-го, згідно з розробленою методикою [2].

УДК 630.18 : 551.5 : 330.15

ДИНАМІКА СТАНУ НАСАДЖЕНЬ ОСНОВНИХ ЛІСОУТВОРЮВАЛЬНИХ ПОРІД УКРАЇНИ

ЗА ПЕРІОД 1990–2006 pp.


Таблиця 1Частка дубових насаджень, у яких спостерігаються патологічні процеси,

від загальної площі дубових деревостанів

ОбластіРоки


1994 1997 2000 2003 2006 1994 1997 2000 2003 2006Вінницька 2,6 2,3 1,5 9,0 2,7 Миколаївська 1,7 8,7 13,2 21,8 33,0Волинська 0,3 1,1 0,1 0,6 5,9 Одеська 10,1 3,5 5,9 1,2 8,8Дніпропетровська 0,7 3,8 2,9 3,4 1,6 Полтавська 2,3 1,5 2,0 2,6 0,9Донецька 2,1 1,2 2,4 2,3 1,1 Рівненська 0,1 0,1 0,5 1,5 5,7Житомирська 0,4 0,7 1,2 8,4 2,3 Сумська 0,2 0,7 1,3 2,7 3,5Закарпатська 5,8 2,9 1,6 1,9 1,3 Тернопільська 0,2 2,5 1,1 1,3 2,2Запорізька 4,5 3,9 2,5 2,4 1,2 Харківська 4,0 5,7 4,8 8,4 10,1Івано-Франківська 2,7 1,5 2,7 4,1 0,1 Херсонська 2,2 17,7 15,4 12,0 16,1Київська 0,3 1,5 0,2 0,3 1,3 Хмельницька 0,3 0,5 0,3 2,4 4,4Кіровоградська – 2,4 2,3 7,3 8,9 Черкаська 0,2 0,8 – 1,4 5,7АР Крим 0,2 0,3 0,3 1,5 – Чернівецька 3,7 0,4 – 0,7 8,4Луганська 0,9 0,5 1,0 1,7 4,2 Чернігівська 1,7 2,7 4,0 14,4 1,4Львівська 2,0 1,7 1,9 2,3 3,8

З метою оцінювання масштабів патологічних процесів у насадженнях основних лісоутворюваль-них порід, зважаючи на відмінності їх поширення у різних природних зонах, ми розглядали частки пло-щі тієї чи іншої породи, що всихає, від відображе-ної у відсотках площі, яку займають деревостани цієї породи. Згідно зі значеннями цього показника було запропоновано градації розвитку патологіч-них процесів: 0,1–2,4% – слабкий; 2,5–5,0% – по-мірний; 5,1–10,0% – середній; 11–15% – сильний; 15,1–20,0% – дуже сильний; > 20,0% – критичний (районного, обласного чи регіонального масшта-бів).

Усихання дубових насаджень. Загалом, ви-сновки досліджень, що проводились у різних краї-нах світу, різняться хіба що довжиною ланцюга іні-ціюючих чинників, на початку якого знаходяться клі-матичні зміни, а в кінці –збудники хвороб [3]. Остан-нім часом проблема всихання дубів знову стає ак-туальною для багатьох господарств у різних регіо-нах України (табл. 1).

Так, стан дубових насаджень погіршився у 14 областях: слабкий ступінь – Київська, Тернопіль-ська; середній – Хмельницька, Черкаська, Луган-ська, Львівська, Сумська; сильний – Рівненська (рі-вень усихання зріс порівняно з даними станом на 2003 р. майже у 4 рази), Черкаська (у 4 рази), Во-линська (майже в 10 разів), Одеська (у понад 7 ра-зів), Чернівецька (у 12 разів), Кіровоградська – на 1,6%, Харківська – на 1,7%. Суттєво поширили-ся патологічні процеси в дубових насадженнях Херсонщини – частка насаджень, що всихають, зросла тут на 4% і залишається дуже високою. Най-катастрофічнішим є стан дубових насаджень Ми-колаївщини – всихає третина всіх дубових наса-джень області. Певне зменшення площ насаджень, у яких виявлено патологічні процеси, спостеріга-ється у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській областях, де загалом ступінь поши-рення патологічних процесів залишається слаб-ким. Суттєве зменшення поширення патологічних

процесів у дубових деревостанах від сильного до слабкого ступенів спостерігається на Чернігівщині. Загалом в Україні поширення патологічних проце-сів у дубових насадженнях за період 2001–2006 рр. характеризується середнім ступенем і за останніми обліками становить 4,5% від загальної площі дубо-вих деревостанів.

Усихання ялинових насаджень. Зважаючи на те, що близько 70% ялинників зосереджено в Івано-франківській і Закарпатській областях, а близько 22% їх площ знаходяться у Львівській і Чернівець-кій областях, явище всихання цих насаджень має чіткий регіональний характер. Проте частка наса-джень ялини, що всихають, сягає значних величин і в областях, де ця порода займає незначні площі за межами ареалу її поширення (табл. 2).

Так, найбільші масштаби патологічних процесів у ялинових насадженнях спостерігаються у Рівнен-ській (критичний рівень) та Хмельницькій облас-тях – близько 17% (дуже сильний рівень). Критич-ного рівня набуло всихання ялинників Львівщини (22,1%). Середній і сильний ступінь має всихання у Харківській і Тернопільській областях (7,5 і 11,4% відповідно), середній – у Вінницькій (7,4%), Закар-патській (5,4%), Черкаській (8%) і Тернопільській (5,9%) областях.

Слабке поширення патологічних процесів вияв-лено у ялинниках Чернівецької та Сумської облас-тей (0,7 і 0,2%). Помірний ступінь патологічних про-цесів спостерігається на Волині, Івано-Франківщині та Чернігівщині (3,1; 4,9 і 3,7% відповідно). Піс-ля суттєвого зниження рівня всихання ялинників у період 1997–2000 рр. відбулося значне зростання площ, охоплених патологічними процесами до се-реднього ступеня поширення – 6,1% у 2003 р. та 7,2% у 2006 р. Це свідчить про те, що наростання хвилі всихання ялинників, незважаючи на проведе-ні санітарні заходи, триває.

Всихання соснових насаджень. Усихання со-сняків має хронічний характер, і за період спосте-режень станом на 1994, 1997 та 2000 рр. масш-таби патологічних процесів у них знаходилися


практично на одному рівні. В умовах Західного По-лісся найбільше поширення патологічних процесів станом на 2003 р. зафіксовано в Житомирській об-ласті – 3,5%, а станом на 2006 р. – у Рівненській – 3,8% (табл. 3). Станом на 2003 р. надзвичайно кри-тичний рівень мали патологічні процеси у соснових насадженнях Чернівецької області (23,1%), проте вже у 2006 р., після проведених заходів, частка та-ких сосняків зменшилася до 6,0%. Значне поширен-ня всихання соснових насаджень у 2003 р. спосте-рігалося в Дніпропетровській області – 13,2%, а у 2006 р. цей показник зменшився до середнього рівня – 8,9%.

У Миколаївській області поширення патологіч-них процесів від сильного ступеня (11% у 2003 р.) зросло до критичного (15,7% у 2006 р.). У Херсон-ській області поширення патологічних процесів за весь період спостережень знаходилося на критич-ному рівні. Суттєве збільшення – від помірного та сильного ступенів поширення патологічних проце-сів станом на 2003 і 2006 рр. зафіксовано в Луган-ській (4,7 і 13% відповідно) області. У межах серед-нього ступеня зросло за цей час поширення пато-логічних процесів у Кіровоградській області (5,2 та 10,2% відповідно). Дещо нижчу, порівняно з попе-

редніми обліками, частку насаджень, що всихають, станом на 2006 р. виявлено в Донецькій (4,7% у 2003 р. – 3,3% у 2006 р.) і Закарпатській областях (4,3% у 2003 р. – 2,8% у 2006 р.). Певне зростан-ня поширення патологічних процесів до помірного ступеня станом на 2006 р., порівняно з попередні-ми обліками, визначено у Рівненській, Сумській та Черкаській областях (2,3 – 3,8%, 3,2 – 3,3% та 2,5 – 3,1% відповідно). Суттєве зменшення поширен-ня патологічних процесів із помірного до слабкого ступеня за останні два обліки зафіксовано у Він-ницькій області. У Волинській, Івано-Франківській, Запорізькій, Київській, Львівській, Одеській, Пол-тавській, Тернопільській і Хмельницькій облас-тях поширення патологічних процесів станом на 2006 р. з деякими коливаннями, порівняно із 2003 р., залишається слабким. Найнижче поши-рення всихання соснових насаджень станом на 2006 р. спостерігалося в Івано-Франківській, Запо-різькій і Хмельницькій областях (0,1%, 0,5% і 0,2% відповідно). Загалом по Україні стан соснових на-саджень за останні два періоди суттєво погіршив-ся – частка насаджень, у яких спостерігалися пато-логічні процеси, досягла помірного рівня поширен-ня – 3,7% станом на 2003 р. і 4,1% станом на 2006 р.

Таблиця 2Частка ялинових насаджень, у яких спостерігаються патологічні процеси,

від загальної площі ялинових деревостанів



1994 1997 2000 2003 2006 1994 1997 2000 2003 2006Вінницька 4,3 10,7 6,0 7,9 7,4 Миколаївська – – – – –Волинська – 0,5 0,6 0,9 3,1 Одеська – 1,3 - 6,7 –Дніпропетровська – – – – – Полтавська – 7,2 8,3 9,3 –Донецька – – – – – Рівненська 1,0 2,3 8,3 22,6 22,4Житомирська – 0,2 2,4 1,6 – Сумська 0,4 – 0,3 – 0,2Закарпатська 9,0 5,2 4,1 5,3 5,4 Тернопільська 2,9 18,9 5,9 5,9 11,4Запорізька – – – – – Харківська – 10,8 7,7 15 7,5Івано-Франківська 9,8 3,1 2,9 4,5 4,9 Херсонська – – – – –Київська – 3,8 – 0,2 - Хмельницька 13,7 15,2 9,7 23,4 17,5Кіровоградська – 78,1 19,0 - - Черкаська – 0,5 5,4 0,9 8,0АР Крим – – – – – Чернівецька 0,9 0,7 0,8 5,6 0,7Луганська – – – – – Чернігівська 0,5 2,9 0,6 1,2 3,7Львівська 7,3 12,5 5,1 12,1 22,1

0

20000

40000

60000

80000

100000

1994 1997 2000 2003 2006

Роки

Пло

ща,

га

дуб сосна ялина

Рис. 1 – Динаміка площ насаджень основних лісоутворюючих порід України (га),

в яких спостерігалися лісопатологічні процеси


Аналіз динаміки патологічних процесів свідчить, що найбільш суттєво збільшились площі проблем-них дубових насаджень: у 2006 р. – у 2,8 рази, по-рівняно з даними на 1994 р. (рис. 1), та у 2,2 раза, порівняно з даними на 2000 р.

Патологічні процеси у дубових насадженнях характеризуються поступовим збільшенням, по-чинаючи з 1994 р. Площі ялинових насаджень, у яких спостерігалися патологічні процеси, за період 2001–2006 рр. зросли в 2,1 рази. Площі проблем-них ялинників поступово зменшувалися в період з 1994 до 2000 р. і знову збільшувалися до 2006 р. Площі соснових насаджень, у яких зафіксовано па-тологічні процеси, станом на 2006 р., порівняно з обліками станом на 1994 та 1997 рр., збільшились у 1,3–1,4 рази.

ВИСНОВКИ

Період з 2001 до 2006 р. характеризується зна-чним погіршенням стану лісових насаджень Укра-їни. Найбільше це стосується дубових насаджень, в яких патологічні процеси зросли з 1994 р. у 2,8 рази. У 2,1 рази, порівняно зі станом на 2000 р., зросли площі всихаючих ялинників і у 1,4 рази, по-рівняно з даними на 1997 р., збільшилися площі всихаючих сосняків.

У період з 1997 до 2006 р. патологічні процеси в ялинниках були поширені в середньому ступені (частка лісів, що всихають, – 6,0 – 7,3%), а у дубо-вих і соснових – у помірному, причому патологічні процеси у дубових насадженнях поширені більше, ніж у соснових. Найбільш суттєве погіршення ста-ну лісових насаджень за останні періоди спостере-жень виявлено у Степовій зоні, зокрема у Херсон-ській і Миколаївській областях.


1. Мешкова Т. С. Оцінка стану деревного ярусу лісо-вих насаджень Лівобережного Лісостепу України за да-ними моніторингу: автореф. дис. канд. с-г. наук: 06.03.03

/ Мешкова Тетяна Сергіївна; Національний аграрний уні-верситетет. – Київ, 2007. – 20 с.

2. Усцький І. М. Методичні вказівки зі збору інфор-мації для повидільної бази даних лісових насаджень Укра-їни, в яких відмічені патологічні процеси / І. М. Усцький. – Х.: УкрНДІЛГА, 2008. – 14 с.

3. Яковлев И. А. Дубравы Среднего Поволжья (ис-тория, причины деградации и современное состояние) / И. А. Яковлев, А. С. Яковлев. – http://www.rus-forest.info/3/index2.html. –2007 г.

DYNAMICS OF CONDITION OF FOREST STANDS OF THE MAIN FOREST FORMING TREE SPECIES

IN UKRAINE IN 1990–2006I. M.USTSKIY, PhD

Ukrainian Research Institute of Forestry & Forest

Melioration named after G. M. Vysotsky

On the basis of generalization of results of forest pathological monitoring, the analysis of dynamics of areas of oak, spruce and pine stands with pathological processes was carried out for 1990–2006.

Key words: pathological processes of forest, monitoring of forest pathology, oak, pine and spruce stands, forest decline.

ДИНАМИКА СОСТОЯНИЯ НАСАЖДЕНИЙ ОСНОВНЫХ ЛЕСООБРАЗУЮЩИХ ПОРОД

УКРАИНЫ ЗА ПЕРИОД 1990–2006 гг..И. М. УСЦКИЙ, канд. с.-х. наук

Украинский научно-исследовательский

институт лесного хозяйства


На основе обобщения результатов лесопато-логического мониторинга приводится анализ ди-намики площадей сосновых, дубовых и еловых на-саждений, в которых происходили патологические процессы за период 1990–2006 гг.

Ключевые слова: лесопатологические про-цессы, лесопатологический мониторинг, дубовые, сосновые и еловые насаждения, усыхание.

Таблиця 3Частка соснових насаджень, у яких зафіксовано патологічні процеси,

від загальної площі соснових деревостанів



1994 1997 2000 2003 2006 1994 1997 2000 2003 2006Вінницька 1,4 2,4 2,6 4,1 1,7 Миколаївська 7,3 7,0 12,7 11,0 15,7Волинська 0,1 1,8 2,4 2,3 2,0 Одеська 2,3 2,7 5,9 1,3 2,3Дніпропетровська 4,3 3,9 6,1 13,2 8,9 Полтавська 16,2 2,0 5,4 6,2 2,3Донецька 1,2 3,9 2,5 4,7 3,3 Рівненська – 0,9 0,4 2,3 3,8Житомирська 0,6 1,0 1,7 3,5 1,8 Сумська 3,4 1,6 2,1 3,2 3,3Закарпатська 0,1 7,0 – 4,3 2,8 Тернопільська 5,9 10,7 5,0 0,8 1,2Запорізька 1,3 1,2 0,6 – 0,5 Харківська 2,4 8,1 3,3 6,0 8,8Івано-Франківська 0,4 1,3 1,2 1,8 0,1 Херсонська 30,9 20,7 22,6 22,3 21,6Київська 6,1 1,7 1,2 0,8 1,5 Хмельницька 0,1 0,2 0,1 0,2 0,2Кіровоградська 2,1 6,6 10,0 5,2 10,2 Черкаська 7,4 4,2 6,6 2,5 3,1АР Крим 1,5 0,3 0,3 2,3 – Чернівецька 1,7 – – 23,1 6,0Луганська 3,7 13,1 4,7 4,7 13,0 Чернігівська 2,5 6,1 5,5 5,7 5,8Львівська 0,3 0,6 2,4 1,7 18,0


ЛІСОВПОРЯДКУВАННЯ ТА ТАКСАЦІЯ

П. І. ЛАКИДА, д-р с.-г. наук,

А. М. БІЛОУС, канд. с.-г. наук,

Л. М. МАТУШЕВИЧ , канд. с.-г. наук,

І. С. СЛУЧИК, здобувач*,

М. Г. СОРОКА, здобувач*

Національний університет біоресурсів

і природокористування України

Проведено дослідження продукції стовбур-

ної деревини берези повислої. Встановлено,

що березові насадження в умовах Чернігівсько-

го Полісся є високопродуктивними і щорічно

забезпечують високий річний приріст продукції

стовбурної деревини. Опрацьовано нормативи

оцінювання продукції стовбурної деревини.

Ключові слова: деревостан, біотична продук-тивність, таксаційна характеристика, кореляція, поточний приріст за запасом.

Опрацювання системи нормативно-інфор ма цій-ного забезпечення з оцінювання оптимальних об-сягів використання природних ресурсів є актуаль-ною проблемою сьогодення. Особлива увага приді-ляється лісовим екосистемам, адже природні умо-ви існування лісів суттєво змінилися під впливом ан-тропогенних факторів. Наслідки цього впливу прояв-ляються в забрудненні атмосфери і ґрунтів, знижен-ні рівня ґрунтових вод, зміні лісорослинних умов під дією рекреації. Особливо вагомим для лісового гос-подарства України є вплив змін умов росту лісів і ве-дення лісового господарства, пов’язані із глобаль-ним потеплінням та забрудненням значних терито-рій радіонуклідами в результаті аварії на ЧАЕС [6]. Тому питанню розробки принципово нової моделі природокористування, яка найбільшою мірою спри-ятиме соціально-економічному зростанню та не ста-витиме під загрозу асиміляційний потенціал терито-рій і стабільність еколого-економічних систем, при-діляється особлива увага. Для успішного вирішення поставлених завдань потрібна коректна оцінка за-гальної біопродуктивності лісів та її складових.

Завдяки дослідженням Міжнародної біологіч-ної програми в наукову літературу ввійшли обґрун-товані визначення біотичної продуктивності лісів та її складових [3]. Одне з них, що становить певний науковий інтерес в межах проведених нами дослі-

джень, є первинна біотична продуктивність – про-дукція, що утворюється в надземній та підземній частинах лісового біоценозу в процесі фотосинте-зу за одиницю часу на одиниці площі, вимірюється у т•га-1•рік [1].

Метою досліджень було визначення й оцінюван-ня продукції стовбурної деревини у березових де-ревостанах Чернігівського Полісся, яке входить до Києво-Чернігівського Поліського округу і охоплює два лісогосподарські райони – Придніпровсько-Поліський та Східнополіський. Частка берези пови-слої (Betula pendula Roth.) за площею тут становить 12,7% і посідає перше місце серед м’яколистяних порід.

За літературними даними [3], ця деревна поро-да вважається незамінною завдяки своїй швидко-рослості, інтенсивному синтезу органічної речови-ни, киснепродуктивності, значній концентрації вуг-лецю у компонентах фітомаси. Оцінювання про-дукції стовбурної деревини берези повислої дасть змогу отримати достовірну інформацію про ємність та інтенсивність депонування вуглецю з атмосфе-ри, а також вплив рекреаційно-захисних функцій на довкілля.

Для оцінювання продукції стовбурів дерев бе-рези повислої у березових насадженнях лісогоспо-дарських підприємств регіону було підібрано типові деревостани, в яких закладалися тимчасові пробні площі (ТПП). Вивчення біотичної продукції дерев за компонентами надземної фітомаси здійснюється шляхом поєднання емпіричних та теоретичних ме-тодів. Експериментальні дослідження ґрунтують-ся як на суто таксаційних розробках, так і на спеці-альних біометричних прийомах. При виконанні по-ставленого завдання за основу було взято методи-ку збору та опрацювання дослідних даних П. І. Ла-киди [2]. Для оцінювання показників щільності де-ревини та кори стовбура, гілок крони, визначення відсотка листя у кроні дерева брались дослідні зрі-зи, модельні гілки та зразки.

Для нормативно-інформаційного забезпечен-ня оцінювання продукції стовбурної деревини у бе-резових деревостанах Чернігівського Полісся було закладено 24 ТПП з рубкою, обмірюванням дерев та пофракційним оцінюванням компонентів над-земної фітомаси у 126 МД. Серед них 2 ТПП закла-дено у віці 64 та 19 років з суцільною рубкою і обмі-

УДК 630*5:582.632.1

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ПРОДУКЦІЇ СТОВБУРОВОЇ ДЕРЕВИНИ У БЕРЕЗОВИХ ДЕРЕВОСТАНАХ

ЧЕРНІГІВСЬКОГО ПОЛІССЯ


рюванням усіх дерев на ділянці. Було оцінено так-саційні ознаки стовбурів і компоненти надземної фітомаси на 104 і 91 МД відповідно.

Обробка вихідних даних за програмою PERTA (розроблена науковцями кафедри лісової такса-ції та лісовпорядкування НУБіП України) дала змо-гу одержати повну таксаційну характеристику до-слідних деревостанів за результатами перелікової таксації та обмірюванням модельних дерев на про-бних площах. У табл. 1 представлено розподіл тим-часових пробних площ за основними таксаційними ознаками.

Слід підкреслити, що березові деревостани представлені в повному діапазоні віку, середньо- та високоповнотними насадженнями, характеризу-ються високими класами бонітету (I, Iа), зростають переважно у свіжих суборах, а також у свіжих та во-логих сугрудках.

За допомогою програм спеціальної біометрич-ної обробки (ZRIZ, PLOT) дослідних даних було отримано кількісні та якісні параметри компонентів фітомаси дерев. При цьому здійснювалось оціню-вання й аналізування природної та базисної щіль-ності компонентів фітомаси стовбурів берези по-вислої, де природна щільність відображає сумарну масу абсолютно сухої речовини та вологи, накопи-ченої в компоненті фітомаси, базисна щільність ви-ражає вміст абсолютно сухої речовини в компонен-тах фітомаси [5].

Основу біотичної продукції стовбурної дере-вини становить поточний приріст за запасом, що визначається першочергово для оцінювання цієї ознаки. Під час виконання завдання використову-валися методи статистичного аналізу, де досліджу-валося кореляційне відношення поточного прирос-ту за запасом до інших таксаційних показників на-саджень, щоб оцінити ступінь і щільність їх статис-тичної залежності.

Найтісніший кореляційний зв’язок поточний приріст за запасом має з повнотою і сумою площ по-перечного перерізу деревостану. Для встановлення залежності поточного приросту за запасом від інших таксаційних показників було використано: вік, діа-метр, висоту, суму площ поперечних перерізів тощо.

Враховуючи точність одержаних регресійних моделей та можливість їх практичного використан-ня, було рекомендовано таке рівняння:

Zпт

=1,834•А-0,432•G0,919, (1)де Z

пт – поточний приріст за запасом, м3·га

1·рік-1;A – вік деревостану, років;G – сума площ поперечних перерізів (абсолют-на повнота), м2·га-1.Це регресійне рівняння, враховуючи кількість

ступенів свободи, має достатній рівень апроксима-ції (Q2=0,53).

Отримані показники поточного приросту за за-пасом залежно від віку і суми площ поперечних пе-рерізів мають деякі відмінності від нормативних [4]. Графічна інтерпретація цієї залежності представле-на на рис. 1.

Аналізуючи отримані результати, варто вказати, що спостерігається прямопропорційна залежність між показниками. Тобто, зі збільшенням суми площ поперечних перерізів поточний приріст за запасом зростає. У середньовікових деревостанах отримані та нормативні дані знаходяться в однакових межах зміни поточного приросту. Відмінності спостеріга-ються у молодняках і стиглих деревостанах, що ха-рактеризує специфіку формування поточного при-росту за запасом березовими деревостанами регі-ону досліджень.

Для отримання нормативів оцінювання стовбу-рової продукції (Prs) деревостанів берези повислої Чернігівського Полісся було здійснено розрахунки за такою формулою:

Prs

= Zпт

•Qбаз

, (2)де, P

rs – продукція, т•га-1•рік,

Qбаз

– середня базисна щільність деревини, т•(м3)-1.

Середня базисна щільність деревини (Qбаз) стовбурів дерев берези у наших дослідженнях ста-новила 0,529 т•(м3)-1.

Фрагмент отриманих нормативів наведено в табл. 2.

Таблиця1Розподіл тимчасових пробних площ за основними

таксаційними ознаками, шт.

За класами вікуI II III IV V VI VII VIII IX1 6 7 3 4 1 1 - 1

За класами бонітетуIa I II9 10 5

За повнотою0,5 0,6 0,7 0,8 0,9 12 5 4 6 3 4

За типами лісорослинних умовВ2 В3 С2 С319 2 1 2

0

2

4

6

8

10

12

20 25 30 35 40 45 50 55 60 65 70 75 80

Вік, років

Zп

т, м

3·г

а�1·р

ік�1

Вік, років

Zп

т, м

3·г

а�1·р

ік�1

G=12 (ндм)

G=12 (отр)

G=20 (ндм)

G=20 (отр)

G=32 (ндм)

Рис. 1. Зміна поточного приросту за запасом залежно від віку та суми площ поперечних перерізів

(ндм – нормативно-довідкові матеріали,отр – отримані дані)


За даними табл. 2 можна стверджувати, що за рік найбільше продукції приростає у середньовіко-вих деревостанах, де залежно від суми площ по-перечного перерізу вона сягає 4,1 – 4,8 т•га-1•рік. Накопичена річна продукція стовбурної дереви-ни фактично демонструє річний стік (депонування) вуглецю. Беручи до уваги дослідження Г. Матзев-са (G. Matthews [7]), за яким в 1 кг абсолютно сухої фітомаси деревини накопичується 0,5 кг вуглецю, можна стверджувати, що в стовбурній деревині бе-резняків у досліджуваному регіоні щорічно депону-ється від 0,8 до 2,4 т•га-1 вуглецю.

ВИСНОВКИ

Результати проведених досліджень засвідчу-ють, що деревостани берези повислої у Чернігів-ському Поліссі є перспективними щодо вирішення однієї з екологічних проблем довкілля досліджува-ного регіону – депонування вуглецю з атмосфери. Опрацьовані нормативи оцінювання продукції стов-бурової деревини є оперативним інструментом для проведення прогностичних економічних та еколо-гічних розрахунків.


1. Голубець М. А. Екосистематологія / М. А. Голубець – Львів: Поллі, 2000. – 316 с.

2. Лакида П. І. Головні лісоутворювальні породи України та їх вплив на інтенсивність депонування вугле-цю // Наук. вісн. НАУ: Зб. наукових праць / П. І. Лакида, О. А. Дибкалюк, Л. М. Матушевич – К., 1998. – Вип. 10.– С. 251–255.

3. Лакида П. І. Фітомаса березових лісостанів Укра-їнського Полісся: Монографія / П. І. Лакида, Л. М. Мату-шевич – К: ННЦ ІАЕ, 2006. – 228 с.

4. Нормативно-справочные материалы для такса-ции лесов Украины и Молдавии. — Киев: Урожай, 1987. – 559 с.

5. Полубояринов О. И. Плотность древесины. – М.: Лесная про-сть, 1976. – 160 с.

6. Хвестик М. А. Стратегічні імперативи раціо-нального природокористування в контексті соціально-економічного піднесення України / М. А Хвестик:

Монографія. – Донецьк. ТОВ «Юго-Восток. Лтд», 2008. – 496 c.

7. G. Matthews. The Carbon Contens of Trees/Foresty Commission. Tech. Paper 4. – Edinburgh. 1993. – 21 p.

FEATURES OF FORMATION OF STEM WOOD PRODUCTS IN BIRCH STANDS

IN CHERNIGOV POLISSYAP. I. LAKYDA, Dr. habil, A. M. BYLOUS, PhD,

L. M. MATUSHEVYCH, PhD, I. S. SLUCHYK, PhD

student, M. G. SOROKA, PhD student

Research of production of stemwood of birch is conducted. It is found that birch stands in Chernihiv Polissja are highly productive and provide high annual growth rate of production of stemwood annually. Stan-dards for evaluation of production of stemwood are de-veloped.

Key words: stand, boiproductivity, correlation, taxation characteristic, annual increment on volume.

ОСОБЕННОСТИ ФОРМИРОВАНИЯ ПРОДУКЦИИ СТВОЛОВОЙ ДРЕВЕСИНЫ В БЕРЕЗОВЫХ ДРЕВОСТОЯХ ЧЕРНИГОВСКОГО ПОЛЕСЬЯ

П. И. ЛАКИДА, д-р с.-х. наук, А. Н. БИЛОУС,

канд. с.-х. наук, Л. Н. МАТУШЕВИЧ, канд. с.-х.

наук, И. С. СЛУЧИК, соискатель*,

Н. Г. СОРОКА, соискатель *

Национальный университет биоресурсов

і природопользования Украины

Проведены исследования продукции стволо-вой древесины березы повисшей. Установлено, что березовые насаждения в условиях Черниговско-го Полесья являются высокопроизводительными, ежегодно обеспечивают высокий годовой прирост продукции стволовой древесины. Разработаны нормативы оценивания продукции стволовой древесины.

Ключевые слова: древостой, биотическая про дуктивность, таксационная характеристика, корреляция, текущий прирост по запасу.

Таблиця 2 Продукція стовбурів дерев берези повислої, т•га-1•рік

Сума площ попе-речних перерізів,

м2·га-1

Вік, років

20 25 30 35 40 45 50 55 60 65 70 75 8010 2,2 2,0 1,9 1,7 1,612 2,6 2,4 2,2 2,1 2,0 1,9 1,7 1,714 3,0 2,8 2,5 2,4 2,2 2,1 2,0 2,0 1,9 1,8 1,716 3,4 3,1 2,9 2,6 2,5 2,4 2,3 2,2 2,1 2,1 2,0 1,9 1,918 3,8 3,4 3,2 3,0 2,8 2,6 2,5 2,4 2,4 2,3 2,2 2,1 2,120 4,2 3,8 3,5 3,3 3,1 3,0 2,8 2,7 2,6 2,5 2,4 2,4 2,322 4,1 3,8 3,6 3,4 3,2 3,1 3,0 2,9 2,8 2,6 2,6 2,524 4,1 3,9 3,7 3,5 3,3 3,2 3,1 3,0 2,9 2,8 2,726 4,4 4,2 3,9 3,8 3,6 3,4 3,3 3,2 3,1 3,0 2,928 4,4 4,2 4,0 3,8 3,7 3,5 3,4 3,3 3,2 3,130 4,8 4,5 4,3 4,1 3,9 3,8 3,7 3,5 3,4 3,332 4,5 4,3 4,1 4,0 3,9 3,8 3,7 3,534 4,8 4,5 4,4 4,2 4,1 4,0 3,9 3,8


Г. В. БОНДАРУК, канд. біол. наук

І. Ф. БУКША, канд. с.-г. наук


та агролісомеліорації

Проаналізовано існуючі в Україні механіз-

ми досягнення сталого ведення лісового госпо-

дарства, зокрема, лісову сертифікацію – фак-

тори, що сприяють її розвитку, та проблеми, що

виникають при її практичному втіленні. Пропо-

нуються заходи зі сприяння подальшому розви-

тку лісової сертифікації в Україні.

Ключові слова: стале ведення лісового госпо-дарства, лісова сертифікація, сертифікат ведення лісового господарства, сертифікат походження лі-сової продукції.

У 1987 році було запропоновано концепцію ста-лого (невиснажливого, чи збалансованого) роз-витку сучасної цивілізації, тобто «розвитку, що від-повідає потребам сьогодення без піддавання ри-зику можливості майбутніх поколінь задовольня-ти власні потреби». За п’ять років на конференції в Ріо-де-Жанейро було прийнято план досягнен-ня невиснажливого розвитку у ХХІ сторіччі. Також було визначено лісові принципи, згідно з якими кра-їни зобов’язалися розробити науково обґрунтова-ні критерії та керівні принципи для невиснажливого (сталого) розвитку лісів та сталого ведення лісово-го господарства.

Під сталим веденням лісового господарства ро-зуміють догляд за лісами і лісовими землями та їх використання таким чином і з такою інтенсивністю, щоб підтримувати біорізноманіття, продуктивність, відновну здатність, життєвість та їх потенціал щодо виконання нині і в майбутньому всіх притаманних лі-сам екологічних, економічних і соціальних функцій на місцевому, національному та глобальному рів-нях, не викликаючи при цьому пошкодження інших екосистем.

Концепція сталого ведення лісового госпо-дарства тісно пов’язана з багатьма міжнародними зобов’язаннями України. Як приклад можна навес-ти Конвенцію з охорони біорізноманіття, одним із найважливіших завдань якої є застосування екоси-стемного підходу (ecosystem approach) до природ-них екосистем. Згідно з одним із рішень 7-ої кон-ференції країн-учасниць Конвенції в Куала-Лумпур,

стале ведення лісового господарства вважається практичним застосуванням екосистемного підходу до лісів.

Іншим прикладом таких зобов’язань на рівні лі-сової галузі є Резолюції конференцій міністрів із за-хисту лісів Європи, зокрема резолюції Н1 «Загальні принципи сталого господарювання в лісах Європи» (1993) та L2 «Загальноєвропейські критерії, індика-тори та практичні рекомендації із сталого ведення лісового господарства» (1998).

Механізмами досягнення невиснажливості (ста-лості) ведення лісового господарства вважаються національне законодавство та національна політика, а також маркетингові механізми. Ще в 1996 році було затверджено Програму сприяння сталому розвитку в Україні, а з 1997 року функціонує Національна комісія сталого розвитку при Кабінеті Міністрів України.

У новій редакції Лісового кодексу України, за-твердженій Верховною Радою в 2006 році, прописа-ні положення про стале ведення лісового господар-ства та стале використання лісових ресурсів.

Основним маркетинговим механізмом досяг-нення сталого ведення лісового господарства вва-жається сертифікація лісів – процес, за яким неза-лежна третя сторона (аудитор) здійснює оцінюван-ня, щоб визначити, чи відповідає ведення господар-ства у лісах заздалегідь установленим стандартам, і засвідчує це у письмовому документі – сертифіка-ті, який підтверджує, що ліси управляються згідно з принципами невиснажливості (сталості).

Багаторічною світовою практикою доведено, що впровадження сертифікації лісів поліпшує рівень ведення лісового господарства та лісозаготівель, формує привабливий для споживача імідж підпри-ємства, яке отримує при цьому найновіші знання та практичні навички екологічно та соціально орі-єнтованого лісівництва. Коли рівень економічних, екологічних і соціальних стандартів лісового гос-подарства наближується до належного, підприєм-ство отримує від незалежної міжнародної органі-зації сертифікат – як підтвердження високого рівня ведення лісового господарства. Маючи сертифікат, підприємство отримує конкурентні переваги: дов-готермінове партнерство з покупцями сертифікова-ної лісової продукції за кордоном та доступ до нових ринків збуту, зокрема тих, які мають високі екологіч-ні вимоги до лісової продукції.

Нині рушійними силами зростання попиту на сертифіковану лісопродукцію у світі є:

ЕКОНОМІКА, ОРГАНІЗАЦІЯ ТА УПРАВЛІННЯ

УДК 630*22

СТАН ТА ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ЛІСОВОЇ СЕРТИФІКАЦІЇ В УКРАЇНІ


– «зелена» політика державних закупівель лі-сової продукції (запроваджена станом на травень 2010 року у восьми європейських країнах, а також у Китаї, Японії, Мексиці та Новій Зеландії);

– зобов’язання великих видавництв – збільшити використання паперу з джерел постачання, вартих довіри (тобто сертифікований папір і папір, виготов-лений з макулатури);

– широке впровадження політики «зеленого бу-дівництва», в якому, згідно зі стандартами, має ви-користовуватися сертифікована лісова продукція;

– прийняття законодавства щодо законності по-ходження деревини. З 2011 року деревина та вироби з неї можуть реалізовуватися на ринках країн-членів Євросоюзу лише за наявності доказів щодо легаль-ності їх походження. Одним із доказів (проте не єди-ним можливим) законності походження деревини є наявність сертифікату однією з міжнародних схем.

Площа сертифікованих лісів у світі за станом на травень 2010 року сягає 355 млн га (9% від площі усіх лісів). У Західній Європі площа таких лісів ста-новить 85 млн га (51,2% від площі західноєвропей-ських лісів) [3]. Кількість сертифікатів ланцюга похо-дження деревини (CoC) зросла за останній рік з 18 до майже 24 тисяч [3].

Єдиною схемою сертифікації лісів, яка нині іс-нує в Україні, є сертифікація лісів за схемою Лісової опікунської ради – ЛОР (Forest Stewardship Council – FSC). Створена у 1993 році кількома торговельни-ми й екологічними організаціями за підтримки та-ких міжнародних неурядових екологічних організа-цій, як Фонд охорони дикої природи (WWF), Грін-піс (Greenpeace) та інших, ця схема нині домінує на ринку сертифікованої лісової продукції.

Згідно з Лісовим кодексом України лісова сер-тифікація є складовою ведення лісового господар-ства. У статті 56 Кодексу (2006 р.) вказується, що «Лісова сертифікація – оцінка відповідності системи ведення лісового господарства встановленим між-народним вимогам щодо управління лісами та лі-сокористування на засадах сталого розвитку. Ме-тою лісової сертифікації є забезпечення економіч-но, екологічно і соціально збалансованого ведення лісового господарства».

У 2004 році було створено Національну робо-чу групу з лісової сертифікації для розробки укра-їнських національних стандартів лісової сертифіка-ції. У 2008 році в Держспоживстандарті України за-реєстровано українські національні стандарти до-бровільної лісової сертифікації: СОУ «Сертифікація системи ведення лісового господарства. Принци-пи, критерії та індикатори». Стандарти передано до ЛОР для затвердження.

На початку рушійними силами розвитку лісової сертифікації в Україні був попит на сертифіковану деревину закордонних покупців – імпортерів укра-їнської лісової продукції. Саме за їх ініціативи у 1999 році було розпочато перші роботи з добровільної лі-сової сертифікації в Україні, а наступного року було сертифіковано за схемою ЛОР чотири лісогоспо-дарських підприємства.

Важливим чинником, що сприяв розвитку лісо-вої сертифікації в Україні, був вступ у 2004 році до Євросоюзу Польщі, Словаччини та Угорщини, кра-їн – традиційних імпортерів української лісової про-дукції. У цих країнах значно зріс попит на лісову про-дукцію, сертифіковану за схемою ЛОР.

Останнім часом з’явився попит на сертифікова-ну лісову продукцію і в Україні. Про це свідчить різ-ке зростання сертифікатів походження лісової про-дукції, отриманих деревообробними підприємства-ми України за останні роки (рис. 1).

Станом на грудень 2010 року в Україні є чинни-ми шість сертифікатів ведення лісового господар-ства у п’яти областях Карпатського регіону і Поліс-ся, які поширюються на 824 тис. га лісів, і 20 серти-фікатів ланцюга походження деревини (табл. 1).

Реалізація процесу сертифікації лісів в Україні ускладнюється неузгодженістю лісівничих правил із сертифікаційними вимогами, схематичною та спро-щеною практикою ведення лісового господарства, відсутністю практичних навичок з питань сталого ве-дення лісового господарства, поганою адаптацією

0

5

10

15

20

25

2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010

Роки

Кіл

ькіс

ть с

ер

тиф

ікат

ів

Рис. 1 – Зростання кількості сертифікатів по-

ходження лісової продукції в Україні

Таблиця 1Площа сертифікованих лісів і кількість сертифікатів

ведення лісового господарства

та походження лісової продукції в Україні,

дійсних на 01.12.2010 р. [4]

Області

Кількість сертифікатівПлоща сер-тифікованих

лісів, тис. га

ведення лісово-

го госпо-дарства

похо-дження лісової

продукції

Волинська 1 1 52,540Житомирська 2 2 56,038

Закарпатська 8 –

Івано-Франківська 2 –

Київська 1 3 35,906Львівська 1 2 478,200

Одеська 1 –

Рівненська 1 –Чернігівська 1 201,325Разом 6 20 824,009


лісових працівників і спеціалістів до нових вимог щодо ведення лісового господарства. Все ще слаб-кими й нерозвиненими лишаються інституційна та інформаційна інфраструктури лісової сертифікації, відсутні належні експертна та консалтингова під-тримки для місцевих спеціалістів, існують проблеми щодо термінів і понять між аудиторськими компані-ями та українськими спеціалістами-практиками.

Для подолання вказаних перешкод дуже важ-ливою є наукова підтримка процесу сертифі-кації лісів. Останнім часом лісовими освітні-ми та науково-дослідними установами проведе-но науково-методичні дослідження питань впрова-дження лісової сертифікації, в яких брали участь на-уковці різних спеціальностей (біологи, екологи, еко-номісти, географи тощо).

У рамках інформаційної та консультативної під-тримки процесу сертифікації, крім численних ста-тей, видано також дві монографії [1, 2].

Важливою умовою розвитку лісової сертифіка-ції є співпраця представників виробництва, громад-ськості, науки, національних і зарубіжних експертів.

ВИСНОВКИ

Для розвитку лісової сертифікації в Україні необ-хідно здійснити такі заходи:

законодавчо-нормативні:

– затвердити «Положення про організацію та проведення лісової сертифікації в Україні» (на вико-нання статті 56 Лісового кодексу України);

– переглянути нормативні документи з ведення лісового господарства з метою усунення протиріч із принципами та критеріями FSC, зокрема стосовно поводження із сухостійними та лежачими мертвими деревами, фаутними та поодинокими старовікови-ми деревами, які є важливими елементами збере-ження біорізноманіття;

проектні (що стосуються планування й ве-

дення лісового господарства):

– на замовлення лісогосподарських підпри-ємств, що мають (або збираються отримати) серти-фікат, при розробці Проекту організації та ведення лісового господарства необхідно:

– оцінювати можливі екологічні та соціальні на-слідки лісогосподарської діяльності;

– розробляти план з виявлення й охорони рід-кісних видів, видів, що перебувають під загро-зою, та зникаючих видів, наводити перелік усіх та-ких виявлених видів, указавши їх місцеперебуван-ня. Для кожного виду вказувати заходи з охорони (загальні обмеження у лісокористуванні або спе-ціальні заходи, спрямовані на збереження таких видів);

– включати опис особливо цінних для збережен-ня лісів та плани заходів щодо їх збереження;

– створити картографічні матеріали з нанесе-ними репрезентативними ділянками лісових еко-систем, місцями перебування на території підпри-ємства рідкісних і зникаючих видів флори й фауни, рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України, особливо цінних для збереження лісів;

– залучати представників органів місцевого са-моврядування та інших зацікавлених сторін до роз-робки проекту організації й ведення лісового госпо-дарства та планів розвитку підприємства;

економічні:

– надати право лісогосподарським підприєм-ствам, що мають міжнародні сертифікати, які під-тверджують стале ведення лісового господарства на підприємстві, встановлювати вищу (до 15%) ціну на власну лісову продукцію, котра продається як сертифікована.


1. Інституційна розбудова лісової сертифікації в Укра-їні / [Кравець П. В., Лакиза П. І., Кременецька Є. О. та ін.] ; за ред. П. В. Кравця . – К.: ННЦ ІАЕ, 2009. – 250с.

2. Сертифікація лісогосподарського підприємства: практичний посібник. Монографія (Бондарук Г. В., Букша І. Ф.). – Х.: УкрНДІЛГА, 2008. – 172 с.

3. Forest Products Annual Market Review 2009 – 2010. Geneva Timber and Forest Study Paper 25 / Project Manager Ed Pepke. – United Nations, New York and Geneva, 2010. – 185 p.p.

4. www.info.fsc.org

CURRENT STATUS AND PROBLEMS OF FOREST CERTIFICATION DEVELOPMENT IN UKRAINE

G. V. BONDARUK., PhD, I. F. BUKSHA., PhD

Ukrainian Research Institute of Forestry and

Forest Melioration named after G. M. Vysotsky

Existing in Ukraine mechanisms to reach the sus-tainable forest management, in particular forest certifi-cation – incentive factors and difficulties for its practical implementation – are analyzed. Promoting measures for forest certification development in Ukraine are pro-posed.

Key words: sustainable forest management, forest certification, forest management certificate, chain on custody certificate.

СОВРЕМЕННОЕ СОСТОЯНИЕ И ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ЛЕСНОЙ

СЕРТИФИКАЦИИ В УКРАИНЕГ. В. Бондарук, канд. биол. наук,

И. Ф. Букша, канд. с.-х. наук


и агролесомелиорации имени Г. Н. Высоцкого

Проанализированы существующие в Украи-не механизмы достижения устойчивого ведения лесного хозяйства, в частности, лесная сертифи-кация – факторы, содействующие её развитию, и трудности, возникающие при её практической ре-ализации. Предлагаются мероприятия по содей-ствию дальнейшего развития лесной сертифика-ции в Украине.

Ключевые слова: устойчивое ведение лесного хозяйства, лесная сертификация, сертификат ве-дения лесного хозяйства, сертификат происхожде-ния лесопродукции.


УДК 630*094.4+630*23+630*3+630*62

PRINCIPLES OF FOREST TYPES CLASSIFICATION AND FOREST MANAGEMENT PLANNING METHODS

OF THE CZECH REPUBLIC AND THEIR IMPLEMENTATION FOR UKRAINIAN CARPATHIANS

O. HOLUSHA, PhD

Вranch Fridek Mistek of Czech Institute for

Forest Management (UHUL);

V. I. PARPAN, Prof., Y. S. SHPARYK, Dr.

Ukrainian Research Institute for Mountain

Forestry.

Analysis of the Czech experience gives a

chance to implement their principles of the forest

type classification for the Ukrainian Carpathians

forests. Forestry action planning within forestry

complexes is possible for 18–20 groups of forest

types. The introduction of this planning system

would significantly increase the area of managed

forests in the region.

Keywords: classification, forest type, forestry complexes, silvicultural actions.

The main tasks of forestry are the sustainable use of forests for obtaining the maximum volume of wood and byproducts per hectare, improving forest health and timber quality, and conservation, using, and re-storing multifaceted functions of forests. Success-ful completion of these tasks is possible under forest management based on forest typologies. In the clas-sification of Ukrainian Carpathians’ forest types used typological principles of Pogrebnyak P. S., and Vorob-jov D. V., which were adapted to mountainous condi-tions by Ostapenko B. F., Shevchenko S. V., Fedets’ I. P., Molotkov P. I., Pasternak P. S., Gerushynskyj Z., et al. The result of detailed soil typological survey of the region during 1960-th years was inventory of for-est types in the Ukrainian Carpathians [1]. In practice it fined out that the forestry planning has to be done within groups of forest types. Similar groups were proposed by Holubets’ M. A., Herushynskyj Z. Y., Sto-jko S. M., Parpan V. I. [1-4].

Principles of forest type classification and meth-ods of forest management planning in the Czech Re-

public are close to Ukrainian. For possible use of the Czech experience a joint research in «Nadvirna For-estry» enterprise and in «Gorgany» Natural Reserve was done. Work within international project «System of forest management in forest ecosystems in the Ukrainian Carpathians» held last six years and end-ed in 2010. Their main results are prepared methods of differentiated planning of forest management, in cluding: forest management actions within of forest type groups; the use of satellite images for mapping of forests; planning of ecological network for forest areas; identification of natural habitat in the Ukrainian Carpathians forests [5].

Planning of forestry in the Czech Republic based on the forest type classification of Pliva (1991), devel-oped on the basis of biogeocenological system of Prof. Zlatnyk (1976). According to this classification gives 7 main series of soil conditions (extreme, acid, mezotro-phic, megatrophic, gleyed, flooded, and peaty) and 10 altitude stages of vegetation (Table 1). Forest type is determined according to the vegetation stage and to the soil conditions [6–9]. For example, the index of the forest type «5A» has a name «fir beech forests on stony megatrophic soils».

In the field determining the forest types indexes are clearer. To the vegetation stage number research-ers should add a soil series index, a number of the hydrological conditions, and specific notes. For ex-ample, most common forest type on the pilot project area in the Ukrainian Carpathians according to the Czech classification has index 5B3e and name – «fir beech forests normal watering on the slopes». For the planning of forest management similar forest types within a one (maximum – two adjacent) vegetative stage together in forestry complexes [5]. Forest man-agement actions for the most common forest type on the project pilot area processed on the base of the field study results (Table 2) confirm a reasonability of their applications in the mountain forests of the Ukrai-nian Carpathians.

Table 1Classification of the forest type groups in the Czech Republic (Pliva, 1991)

FSC* Extreme (X,Z,Y)

Acid (M,K,N,I)

Mezotrophic (S,F,C,B,W,H)

Megatro phic (D,J,A,L,U,V)

Gleyed (O,P,Q)

Flooded (T,G) Peaty (R)

VS**

altitude stages of vegetation 9 – Moun tain Pine 9Z,9Y 9K – – – – 9R

8 – Norway Spruce 8Z,8Y 8M,8K,8N 8S,8F 8A,8V 8O,8P,

8Q 8T,8G 8R


FSC* Extreme (X,Z,Y)

Acid (M,K,N,I)

Mezotrophic (S,F,C,B,W,H)

Megatro phic (D,J,A,L,U,V)

Gleyed (O,P,Q)

Flooded (T,G) Peaty (R)

VS**

altitude stages of vegetation

7 – Beech- Spruce 7Z,7Y 7M,7K,7N 7S,7F,7B 7V 7O,7P,

7Q 7T,7G 7R

6 – Spruce- Beech 6Z,6Y 6M,6K,

6N,6I 6S,6F,6B,6H 6D,6A,6J, 6L,6V

6O,6P, 6Q 6T,6G 6R

5 – Silver Fir-Beech 5Z,5Y 5M,5K,

5N,5I5S,5F,5C, 5B,5W,5H

5D,5A,5J,5L,5U,5V

5O,5P, 5Q 5T,5G 5R

4 – Com mon Beech 4X,4Z,4Y 4M,4K,

4N,4I4S,4F,4C, 4B,4W,4H 4D,4A,4V 4O,4P,

4Q 4G 4R

3 – Oak- Beech 3X,3Z,3Y 3M,3K, 3N,3I

3S,3F,3C, 3B,3W,3H

3D,3A,3J, 3L,3U,3V

3O,3P, 3Q 3T,3G 3R

2 – Beech-Oak 2X,2Z,2Y 2M,2K, 2N,2I

2S,2C,2B, 2W,2H

2D,2A,2J, 2L,2V

2O,2P, 2Q 2T,2G –

1 – Oak 2X,2Z 1M,1K, 1N,1I 1S,1C,B, 1W,1H 1D,1A,1J,

1L,1U,1V1O,1P,

1Q 1T,1G –

azonal vegetation stage

0 – Scotch pine 0X,0Z,0Y 0M,0K,0N 0C – 0O,0P, 0Q 0T,0G 0R

* FSC – forest site (soil) conditions, ** VS – vegetation stages.

Table 2Forest management action plan for the forestry complex No. 51 «Disadvantageous site conditions»

Complex No.51

Name:DISADVANTAGEOUS SITE CONDITIONS(exposed site conditions on high altitude – steep slopes, rock deposits;

sandstones, argillites)

Area:5991

га 62,4%

Forest types: 5, 6; А, АВ, В, ВС, С, ВD, СD; 3, 3-4, 3-5, 4, n, e, f

Main forest species*: РА, АА, FS Secondary forest species: -

Basic species composition**: РА 3-6, FS 2-4, АА 1-3, APS 0-2

MAIN FORESTRY ACTIONS:

Minimal part of melioration and stable

species,%:

Melioration and stable species *: Economic type: Forestry method:

30 FS, АА, APS, U, T High stem seed-culturalforest strip-grandual felling, natural regeneration

FORESTRY ACTIONS WITHIN STAND TYPES:

Stand 5111 – Norway spruce 512 – Silver fir 516 – Common beech

Basic forestry reccomenda-tions

Age offelling:

110

Period of restoration:

30

Age offelling:

120


40

Age offelling:

130


40Start of restora-

tion:

91

Forestry method: strip-grandual felling, natural regeneration

Start of restora-

tion:

91

Forestry method: grandual

felling, natural regeneration

Start of restora-

tion:

121

Forestry method:strip-grandual felling, natural regeneration

Dominant height of stand 30–40 m 28–34 m 26–32 m

Natural regene-ration success

Spruce – below middle, Fir and Beech – middle

Fir – under middle, Beech – middle, Spruce – low

Beech – middle, Spruce – low, Fir – under middle

Forest tending:– plantations Trend on quality Trend on quality Trend on quality

– young stands Felling for negative characteristics

Felling for negative characteristics, Beech and

Spruce tending

Felling for negative characteristics, Maple, Fir, and

Spruce tending

– close to ripe stands

Felling for positive characteristics from upper

level

Felling for positive characteristics,Beech and

Spruce tending

Felling for positive characteristics, Maple, Fir, and

Spruce tendingRecommended technology track-type tractors, cable-transport systems

* – species: РА – Norway Spruce, АА – Silver Fir, FS – Common Beech, APS – Maple, U – Elm, T – Lime-tree.


ВИСНОВКИ

1. Методичні засади класифікації типів лісу Чеської Республіки можна застосовувати при опра-цюванні систем диференційованого ведення лісо-вого господарства в Українських Карпатах, а лісо-господарські заходи – з урахуванням української еколого-лісівничої класифікації.

2. Європейська практика розв’язання пробле-ми ґрунтується на основі господарських комплек-сів, для яких складений перелік лісогосподарських заходів в розрізі існуючих типів деревостанів. Роз-робка системи господарських комплексів в лісово-му господарстві регіону повинна включати 18–20 господарських групах типах лісу, що об’єднуються за фітоценотичним принципом.

CONCLUSIONS

1. Czech Republic methodical principles of forest type classification can be used for preparing a system for differentiated forest management in the Ukrainian Carpathians, and forest management action plans – on a base of Ukrainian ecological forest classification.

2. European practice of the problem solution is based on forestry complexes, which compiled a forest management action plan within existing stand types for. The development a system of forestry complexes in the region should include 18–20 groups of forest types, which are united by phytocenotic principle.

LIST OF LITERATURE

1. Герушинський З. Ю. Типологія лісів Україн-ських Карпат. – Львів: Піраміда, 1996. – 208 с.

2. Голубець М. А. Ретроспектива і перспектива лісової типології. – Львів: Поллі, 2007. – 78 с.

3. Стойко С. М. Дубові ліси Українських Кар-пат: екологінчі особливості, відтворення, охорона. – Львів: Меркатор, 2009. – 220 с.

4. Парпан В. И. Структура, динамика, экологические основы рационального использова-ния буковых лесов карпатского региона Украины. / Автореф. дисс. докт. биол. наук за спец. 03.00.16. – Днепропетровск, 1994. – 42 с.

5. Голуша О., ПарпанВ. И., Шпарик Ю. С. и др. Инструменты регионального и хозяйственного лесного планирования для Украины/ Отчёт проекта No. 134/05-07/MZE/B. – Фридек-Мистек: Леспро-ект ЧР, 2007. – 198 с.

6. AMBROS Z. 1991: Charakteristiky skupin typů geobiocénů ČSFR. – Folia Universitatis agriculturae, VŠZ Brno, Brno. – 94 pp.

7. BUČEK A. & LACINA J. 1999: Geobiocenologie II. – MZLU v Brně, Brno. – 240 pp.

8. PLÍVA K. 1991: Typologický systém ÚHÚL. – Ústav pro hospodářskou úpravu lesů Brandýs nad Labem, Brandýs nad Labem. – 90 pp.

9. ZLATNÍK A. 1976: Lesnická fytocenologie. Vydání 1. – Státní zemědělské nakladatelství, Praha. – 495 pp.

PRINCIPLES OF FOREST TYPES CLASSIFICATION AND FOREST MANAGEMENT PLANNING

METHODS OF THE CZECH REPUBLIC AND THEIR IMPLEMENTATION FOR UKRAINIAN CARPATHIANS

O. HOLUSHA, PhD

Вranch Fridek Mistek of Czech Institute for

Forest Management (UHUL);

V. I. PARPAN, Prof., Y. S. SHPARYK, Dr.

Ukrainian Research Institute for Mountain

Forestry.

Analysis of the Czech experience gives a chance to implement their principles of the forest type classification for the Ukrainian Carpathians forests. Forestry action planning within forestry complexes is possible for 18-20 groups of forest types. The introduction of this planning system would significantly increase the area of managed forests in the region.

Keywords: classification, forest type, forestry complexes, silvicultural actions.

ПРИНЦИПЫ КЛАССИФИКАЦИИ ТИПОВ ЛЕСА И МЕТОДЫ ПЛАНИРОВАНИЯ ЛЕСНОГО ХОЗЯЙСТВА

ЧЕШСКОЙ РЕСПУБЛИКИ И ИХ ВНЕДРЕНИЕ В УКРАИНСКИХ КАРПАТАХ

О. ГОЛУША, д-р наук

Филиал Фридек-Мистек Чешского института

управления лесами

В. И. ПАРПАН, д-р биол. наук, Ю. С. ШПАРИК,

к. с.-х. наук

Украинский научно-исследовательский инсти-

тут горного лесоводства.

Анализ чешского опыта позволил сделать вывод о возможности применения их принципов классификации типов леса для условий Украинских Карпат. Планирование мероприятий по ведению лесного хозяйства в разрезе хозяйственных комп-лексов возможно для 18–20 групп типов леса. Вне-дрение такой системы планирования существен-но увеличит площадь лесов хозяйственного пред-назначения.

Ключевые слова: классификация, тип леса, хозяйственный комплекс, лесоводческие меро-приятия.


С. І. МИКЛУШ, докт. с.-г. наук

Національний лісотехнічний університет України

Зважаючи на багатофункціональність лісо-

вих масивів і здатність букових лісостанів до

природного відновлення, необхідно поступово

здійснити перехід до вибіркової форми госпо-

дарства у букових лісах. Це дасть змогу ефек-

тивно використовувати приріст деревини бук-

няків доцільної структури з орієнтацією на ці-

льові дерева та забезпечить потребу у високо-

якісних грубих сортиментах.

Ключові слова: бук, рівнинні ліси, приріст, лі-сокористування, лісові ресурси.

Стале використання лісових ресурсів потре-бує переорієнтації лісового господарства з одно-цільового (сировинного, захисного, рекреаційного тощо) на модель екологічно, економічно й соціаль-но збалансованого багатоцільового використання лісових ресурсів і втілення ринкових механізмів у практику їх використання. Багатоцільове викорис-тання лісових ресурсів має забезпечувати на нау-ково обґрунтованих засадах формування та функ-ціонування механізму стабільного розвитку лісових екосистем, їх біологічного різноманіття, продуктив-ності, здатності до відновлення, життєздатності та спроможності виконання ними на тривалий час різ-нопланових функцій на місцевому, національному і глобальному рівнях.

Аналіз лісового сектора у країнах, що мають об-межені лісові ресурси, починається з оцінювання запасів лісу та швидкості їх вичерпування, а інтен-сивність вирубування лісу, забезпеченість лісовими ресурсами становлять основні проблеми більшості країн світу. У лісовому секторі України основні про-блеми поточного періоду стосуються не запасів де-ревини, а їх використання [8].

В основі досліджень – повидільна база да-них «Лісовий фонд України» та матеріали пробних площ, закладених у штучних і природних букових деревостанах [6].

Ведення лісового господарства на засадах ста-лого розвитку має регіональні особливості та ви-значається природно-кліматичними й економічни-ми умовами, оптимальною віковою структурою лісів. Згідно з теорією «нормального лісу» для забезпе-чення безперервності використання лісових ресур-сів усі класи віку в межах обороту рубки мають бути представлені однаковими площами. Вікова структу-ра лісостанів України характеризується співвідно-шенням площ молодняків, середньовікових, присти-глих, стиглих і перестиглих насаджень різних дерев-

них порід як 34 : 37 : 17 : 12 [9]. У букових лісоста-нах, що ростуть на рівнині, це співвідношення відріз-няється від наведеного і є таким – 14 : 57 : 18 : 11. Середньовікові рівнинні насадження перевищують нормативну частку майже на 20%, а молодняки, на-впаки, не забезпечені площами, що позначається на ефективному використанні деревини й інших пере-ваг букового лісу.

У природних насіннєвих лісостанах переважа-ють середньовікові та пристиглі деревостани, у на-садженнях штучного походження – молодняки, а у насадженнях вегетативного походження – серед-ньовікові букняки. Частка штучних букових молод-няків перевищує 77% площі усіх букових насаджень штучного походження, а майже 66% площі наса-джень вегетативного походження займають се-редньовікові букняки. Частка стиглих букових наса-джень штучного походження становить лише 0,56% від площі штучних букових насаджень, дещо біль-шою серед насаджень вегетативного походження (близько 2%) є частка стиглих насаджень, а частка природних насіннєвих стиглих насаджень є найви-щою серед букових насаджень різного походження і становить 12,7%. Значна частка природних насін-нєвих стиглих букових насаджень зосереджена на територіях природних та історичних пам’яток при-роди, на ділянках, виділених для збереження біо-різноманіття та здійснення наукових досліджень, їх виключено з розрахунку головного користування лісом. Характер лісогосподарських заходів у буко-вих насадженнях позначається на їх середніх запа-сах (рис.1) і величині середнього й поточного при-ростів, які використовують для обґрунтування роз-міру користування деревиною.

У букових насадженнях до 60-річного віку запас на 1 га, залежно від походження, зростає до 217 – 246 м3/га, після цього до 100-річного віку внаслідок господарських заходів зростання запасів стано-вить у середньому менше 100 м3/га. Характерним для досліджуваних насаджень є поступове змен-шення середніх запасів пристиглих і стиглих буко-вих деревостанів.

Середній приріст букових деревостанів, що ростуть на рівнині, за запасом становить 3,91 м3/га, найвищим він є у букових насадженнях штучно-го походження – 4,07 м3/га, дещо меншим у при-родних насіннєвих деревостанах – 3,90 м3/га, та ще меншим – у порослевих букняках – 3,80 м3/га. За-гальний середній приріст рівнинних букових дере-востанів становить 433,38 тис. м3. Величина при-росту свідчить про значні потенційні можливос-ті заготівлі букової деревини. Переважання молод-няків і середньовікових насаджень, як це спостері-гається у досліджуваних насадженнях, забезпечує

УДК 630*5

ЗАГОТІВЛЯ ДЕРЕВИНИ У РІВНИННИХ БУКОВИХ ЛІСАХ У КОНТЕКСТІ СТАЛОГО ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА


Рис. 1 – Середні запаси на 1 га букових насаджень різного походження

високі показники приросту, а відсутність відпо-відних площ стиглих насаджень не дає змоги його ефективно використати, що позначається на по-казнику використання середнього приросту, який в Україні в середньому становить 32,1% [2].

Букові лісостани не завжди формують стій-кі лісові екосистеми. Основна причина нестійкос-ті, особливо для деревостанів з незначною част-кою бука у складі, – їх одновіковість. Такі похідні де-ревостани не завжди ефективно виконують захис-ні, охоронні чи рекреаційні функції тощо. Забезпе-чити стійкість і функціональність деревостанів мож-на шляхом проведення в них вибіркових рубань, зо-рієнтованих на природне відновлення та одночас-не функціонування деревостану. Зростання затрат на використання складніших технологій лісозаго-тівель компенсується зменшенням коштів на ство-рення лісових культур і догляд за молодняком. Не-тривалий вплив на лісове середовище під час ви-конання вибіркових рубок, як правило, не призво-дить до значної зміни екобалансу системи, не впли-ває на передання генетичної інформації та не ви-снажує генофонд, якщо рубки здійснюються згід-но з вимогами [10]. Опрацьовані у лісовому госпо-дарстві принципи вибіркової системи ведення лісо-вого господарства полягають у вибиранні з ділянки певної кількості деревини, що приблизно дорівнює її приросту. Основним критерієм відбору дерев для вирубування є досягнення стовбуром відповідного товарного діаметра. Інші дерева можуть вирубува-

тись лише за станом чи для забезпечення природ-ного відновлення.

Зважаючи на важливе захисне, охоронне, со-ціальне значення букових лісів, зростаючу потре-бу економіки держави у високоякісній грубій діловій буковій деревині, необхідно на основі новітньої тех-ніки й технологій здійснювати перехід до вибіркової форми ведення господарства. Поступове, в межах приросту, вибирання грубих стовбурів забезпечить стабільність лісових екосистем, підвищить охорон-ні й захисні функції лісів, знизить затрати на лісовід-новлення. Зважаючи на біоекологічні особливос-ті букових насаджень, перехід до вибіркової форми господарства забезпечить ефективне використан-ня грубої деревини, не допустить погіршення са-нітарного стану насаджень та зменшить площу зе-мель лісогосподарського призначення, де заборо-нено заготівлю деревини суцільними способами.

Водночас значна потреба економіки держа-ви у грубій діловій деревині потребує нових підхо-дів до її оцінювання. Груба ділова букова деревина має поділятися на грубу-1 і грубу-2 з діаметром до 40 см та більшим у верхньому відрізі відповідно [5, 6]. Необхідність такого поділу пов’язана зі значною різницею у вартості сортиментів певних розмірів на міжнародному ринку.

Зважаючи на багатофункціональність лісових масивів, екологізацію використання лісових ресур-сів, важливе значення для встановлення обсягів за-готівлі деревини належить віку стиглості лісу, що


визначають оборот рубок головного користуван-ня. Лише науково обґрунтований оборот рубок, що базуються на стиглостях еколого-економічної при-роди, гарантують безперервне й постійне викорис-тання лісових ресурсів [1, 7].

Питання обґрунтованого обороту рубки зали-шається актуальним для букових лісів, оскільки гру-ба у стиглих букових насадженнях деревина має ве-ликий приріст несправжнього ядра, що призводить до значного заниження ціни на букову деревину з несправжнім ядром. Частковим вирішенням цієї проблеми може бути незначне (на 10 років) змен-шення обороту рубки у рівнинних букових лісах, як це рекомендує Р. М. Вітер [3], хоча О. А. Гірс [4] ре-комендує для продуктивних букових насаджень гір-ської та рівнинної зон Українських Карпат вік рубки – 101–120 років (для високопродуктивних букняків – 121–140 років). Рентабельність вікового букового деревостану можна забезпечити у довгостроковій перспективі, якщо належними лісівничими захода-ми підвищити якість деревини, а деревообробна ін-дустрія збільшить збут і застосування букової дере-вини. Такою є практика організації рубок головного користування у букових насадженнях деяких дер-жав Європи (Чехія, Німеччина), в яких оберт рубан-ня вищий, ніж в Україні [4].

Один із шляхів вирішення цієї проблеми – ви-користання поряд із високоякісною деревиною бу-кової фітомаси для виробництва енергії, що є акту-альним за міжнародного підняття ціни на енергію й подальшого світового виснаження енергоресурсів. Цьому сприяє вища теплотвірна здатність букових дров, ніж хвойних порід. Середньорічна зростаюча потреба у сировині може бути задоволена завдяки дешевій віковій деревині та відходам високосорт-ної деревини.

Ведення у букових лісах господарства, набли-женого до природи, сприяє формуванню склад-ної структури деревостану та збереженню і при-множенню букових екосистем. Такий підхід забез-печить розвиток стабільних і структурованих міша-них букових лісів з максимальним виходом дорого-цінної сировини – здорової, безсучкової, безядро-вої, стрункої деревини. На міжнародному ринку ви-соко цінується букова груба деревина доброї якос-ті з великою протяжністю стовбура без вад дереви-ни та сучків.

Значна кількість букових деревостанів, у зв’язку зі зростанням у них лише поодиноких високоякісних стовбурів, не забезпечує можливості вирощуван-ня цінних, стабільних, високопродуктивних і високо-товарних деревостанів. Тому поступово необхідно здійснити перехід до формування насаджень при-родної структури, від високоякісних поодиноких де-рев до груп, які формують основу для розвитку ба-гатоярусної структури деревостану. Здійснити такий перехід можна через двофазову концепцію догляду, що передбачає вчасний і послідовний догляд за де-ревами майбутнього. Як наголошував Е. Угленберґ (Е. Uhlenberg) [11], який досліджував формування

букових насаджень у Землі Нордгай-Вестфален, у букових насадженнях можна поліпшити безсучкову довжину стовбура шляхом доглядових рубань, орі-єнтуючись на дерева майбутнього. Для цього до віку 45–60 років з урахуванням біо логічних особливос-тей, динаміки росту бука, формування стовбура та висоти прикріплення живих сучків у дерев майбут-нього доглядовими рубаннями формується доціль-на структура деревостану.

У першій фазі молоді букові деревостани утри-муються густими. Доглядовими рубаннями форму-ється їх склад і забезпечуються параметри якос-ті – прямостоячість, безсучковість, неушкодженість дерев. У другій фазі, коли буде досягнуто бажаної безсучкової довжини стовбура, здійснюють сильне зрідження і підтримуються кращі дерева. При цьо-му ріст у висоту сповільниться, але протяжна без-сучкова деревина сформована. Світловий приріст вплине на приріст за діаметром і забезпечить фор-мування грубої ділової деревини [11].

ВИСНОВОК

Впровадження вибіркової форми господарю-вання у букових деревостанах на базі сучасної тех-ніки й технологій дасть змогу вирощувати грубу ді-лову деревину, забезпечить біологічну стійкість на-саджень та виконання лісовими масивами захис-них, екологічних і соціальних функцій.


1. Багинский В. Ф. Лесопользование в Беларуси / В. Ф. Багинский, Л. Д. Есимчик. – Минск: Беларуская на-ука, 1996. – 367 с.

2. Бобко А. М. Регіональні аспекти і проблеми лісів-ництва в контексті сталого управління лісами / А. М. Боб-ко // Наук. вісн. Національного аграрного університету. – К.: НАУ, 2002. – Вип. 54. – С. 169 – 178.

3. Вітер Р. М. Сучасний стан, структура і раціональне використання букових лісів Опілля: автореф. дис. на здо-буття наук. ступеня канд. с.-г. наук: спец. 06.03.03 «Лісо-знавство і лісівництво» / Р. М. Вітер. – Львів, 2004. – 20 с.

4. Гірс О. А. Обґрунтування віку головної рубки буко-вих деревостанів в умовах Карпат / О. А. Гірс // Наук. вісн. Національного аграрного університету: лісівництво. – К.: НАУ, 2004. – Вип. 71. – С. 148 – 155.

5. Миклуш С. І. Користування деревиною в рівнин-них букових насадженнях України / С. І. Миклуш // Наук. вісн. Національного аграрного університету. – К.: НАУ, 2006. – № 96. – С. 140 – 145.

6. Миклуш С. І. Продуктивність рівнинних букових лісів та особливості організації сталого господарства в них: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. с.-г. наук: спец. 06.03.02 «Лісовпорядкування та лісова такса-ція» / С. І. Миклуш – К., 2009. – 37 с.

7. Моисеев Н. А. Економика лесного хазяйства / Н. А. Моисеев. – М.: МГУД, 1999. – Ч. 1. – 158 с.

8. Основи стійкого розвитку : [посібник для перепід-готовки фахівців] / За заг. ред. д. е. н., проф. Л. Г. Мель-ника. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. – 325 с.

9. Поляков О. Ф. Вікова структура лісів України: регі-ональний аспект / О. Ф. Поляков // Наук. вісн. Національ-ного аграрного університету: лісівництво. – К.: НАУ, 2002. – Вип. 54. – С. 179 – 185.

10. Правила рубок головного користування в лісах України. – К., 2009. – 12 с


УДК 630* 67

ДІАГНОСТИКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ЛІСОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА В СИСТЕМІ

АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯА. С. ТОРОСОВ, канд. екон. наук,

І. М. ЖЕЖКУН, канд. екон. наук,

Є. С. ЗУЄВ

Український науково-дослідний інститут лісо-

вого господарства та агролісомеліорації


Визначено основні напрями дослідження

рівня фінансових показників діяльності лісо-

господарських підприємств. Запропоновано

оригінальну модель інтегрального оцінювання

фінансового стану підприємств лісового гос-

подарства лісозабезпечених регіонів в системі

антикризового управління.

Ключові слова: діагностика, фінанси, аналіз, антикризове управління, лісогосподарське підпри-ємство.

Реформування економічної та фінансової си-стем лісового господарства з метою забезпечення самоокупності та прибутковості лісогосподарської діяльності потребує постійного спостереження за їх фінансово-економічним станом і здатністю ви-конувати покладені на них господарські, екологічні та соціальні функції. Раціональне планування, орга-нізація та контроль поточної лісогосподарської ді-яльності сьогодні мають здійснюватися з викорис-танням сучасних методів діагностики, моніторингу та прогнозування небажаних економічних явищ та процесів. Аналіз у динаміці показників фінансово-економічного стану підприємств за декілька років

дає змогу поліпшити фінансовий стан підприєм-ства та ефективність операційної діяльності в май-бутньому. Тому аналітична робота з вивчення стану та динаміки економічних показників є необхідною складовою ефективної антикризової стратегії роз-витку підприємства.

Основними завданнями економічної діагности-ки як функції антикризового управління підприєм-ством є своєчасне виявлення ознак кризового ста-ну, створення необхідного підґрунтя для його подо-лання з метою забезпечення фінансової стійкості окремого суб’єкта господарської діяльності у кон-курентному ринковому середовищі, сприяння фор-муванню відповідного управлінського та господар-ського механізму запобігання кризовим явищам у майбутньому.

Дослідженню методичних проблем здійснен-ня фінансово-економічної діагностики присвячено праці багатьох вітчизняних та зарубіжних науковців, таких як В. О. Мец [7], Т. В. Головко [5], М. І. Баканов та А. Д. Шеремет [3], А. В. Матвійчук [6], М. В. Біло-шкурський [4], К. С. Салига [8]. Науково-методичні засади теорії антикризового управління розробле-но такими відомими вченими, як О. А. Сметанюк [10], З. Є. Шершньова [2], І. Ансофф [1], Є. А. Уткін [11], А. К. Свірідов [9]. Для оцінювання ефективнос-ті існуючого економічного механізму функціонуван-ня лісового господарства необхідні подальші на-укові дослідження у науково-теоретичному і прак-тичному аспектах.

Специфіка лісового господарства, а саме – велика тривалість виробничого циклу та сезон-

11. Uhlenberg E. Empfelungen fuer eine naturnahe Bewirtschaftung von Buchenrein-und-mischbestaenden in Nordhein-Westfahlen / E. Uhlenberg. – Muenster : Wald und Holz NRW, 2006. – 54 s.

WOOD STOCKING IN PLAIN BEECH FORESTS IN CONTEXT OF SUSTAINABLE FOREST MANAGEMENTMYKLUSH S. I., Dr. Habil

Ukrainian National Forestry University

Considering multifunction meaning of forests and ability of natural regeneration of beech stands, it is necessary to accomplish gradual transition to selec-tive form of silviculture in such forests. It will enable efficient usage of yield of beech wood of expedient structure with an orientation on purpose-oriented trees and will secure demand of high-quality rough assortments.

Key words: beech, plain forests, yield, forest us-age, forest resources.

ЗАГОТОВКА ДРЕВЕСИНЫ В РАВНИННЫХ БУКОВЫХ ЛЕСАХ

В КОНТЕКСТЕ УСТОЙЧИВОГО ЛЕСНОГО ХОЗЯЙСТВА

МИКЛУШ С. И., доктор с.-х. наук

Национальный лесотехнический университет

Украины

Учитывая многоцелевое значение лесов и воз-можность возобновления буковых лесов естест-вен ным путем, необходимо постепенно обеспе-чить переход к выборочному хозяйствованию в них. Это позволит эффективно использовать при-рост древесины буковых насаждений оптимальной структуры, ориентированной на целевые деревья, удовлетворит потребности в качественных крупных сортиментах.

Ключевые слова: бук лесной, равнинные леса, прирост, лесопользование, лесные ресурсы.


ність проведення низки лісогосподарських ро-біт і заходів, ставить особливі вимоги до підпри-ємств стосовно структури капіталу, рівня показ-ників ліквідності та платоспроможності, оборот-ності, забезпеченості матеріально-технічними за-собами тощо. Втрата лісогосподарськими під-приємствами стабільності та міцності фінансово-го стану має не тільки економічні наслідки – уне-можливлюється своєчасне проведення у повно-му обсязі необхідних лісогосподарських робіт та заходів, що може призвести до недостатнього освоєння лісосічного фонду, втрати цінної дере-вини, погіршення товарної і сортиментної струк-тури деревостанів, ослаблення їх екологічних та санітарно-гігієнічних функцій тощо. Отже, моніто-ринг основних фінансово-економічних показни-ків діяльності лісогосподарських підприємств має дуже важливе значення, оскільки їх низький рівень може привести до відсутності у підприємств за-собів для розвитку виробництва, подальшої не-платоспроможності й, зрештою, до банкрутства, а надлишковий буде перешкоджати зростанню, об-тяжуючи витрати підприємства зайвими запасами й резервами.

Дослідження рівня фінансових показників під-приємств лісозабезпечених регіонів країни, зо-крема Новгород-Сіверського Полісся, дозволяють стверджувати про наявність позитивних тенденцій, пов’язаних зі збільшенням вартості майна лісгос-пів, обсягів їх виробничого потенціалу, щорічним

зростанням обсягів реалізації продукції, фінансо-вих результатів від операційної діяльності. З іншо-го боку, значними коливаннями між окремими під-приємствами (а в певних лісгоспах і за роками ) або переважно негативними тенденціями в більшості лісогосподарських підприємств регіону в аналізо-ваному періоді характеризувались динаміка стану основних засобів (рівнів зносу, оновлення, списан-ня), залежність від позичених коштів, обсягів влас-ного обігового капіталу, рівнів ліквідності та плато-спроможності (табл. 1), поточної фінансової стій-кості, прибутковості та рентабельності реалізова-ної продукції.

Аналізовані підприємства мають незбалансова-ні показники обсягів активів за групами ліквіднос-ті та пасивів, згрупованими за строками їх пога-шення. У складі груп ліквідності активів лісогоспо-дарських підприємств Східного Полісся переваж-но збільшувалися обсяги: найбільш ліквідних акти-вів (у 87,5% підприємств); активів, що реалізують-ся повільно (у 87,5% підприємств), та активів, що складно реалізуються (у 75% підприємств). Навпа-ки, зменшувались обсяги активів, що реалізуються швидко (у 62,5% підприємств).

У складі груп пасивів, утворених за ознакою строковості їх оплати, також спостерігалися спільні тенденції. Зростали у більшості підприємств обся-ги негайних пасивів (75% підприємств) і постійних пасивів (100%). Короткострокові пасиви (строк по-гашення до 1 року) були відсутні протягом аналізо-

Таблиця 1Показники ліквідності та платоспроможності лісогосподарських підприємств

Східного Полісся за 2003–2007 рр.*

ПоказникиДержавні лісогосподарські підприємства

Н.-Сіве-рський

Семені-вський

Холми-нський

Корюків-ський

Чернігів-ський

Шосткин-ський

Кроле-вецький

Свесь-кий

1. Загальний коефі-цієнт покриття

1,1501,2501,2401,2451,197

2,1402,0801,7001,7241,828

1,6141,5161,6511,3271,198

1,3791,5821,2750,818

–

0,9780,8910,4980,579

–

0,4660,8080,670

––

0,6780,8221,2391,192

–

1,4073,4231,9992,714

–

2. Коефіцієнт швид-кої ліквідності

0,4440,4530,2060,1560,389

0,7980,8480,5850,8341,024

0,4220,3670,3160,3060,381

0,3760,4470,2820,121

–

0,6270,3730,2220,320

–

0,1550,2230,152

––

0,2200,1960,2040,225

–

0,7471,5711,0721,126

–

3. Коефіцієнт абсо-лютної ліквідності

0,0020,0440,0050,0040,006

0,2530,4900,4390,5450,650

0,1580,1310,0560,0860,074

0,0040,1060,0080,006

–

00,0020,005

0–

0,0070,0130,003

––

0,0100,1180,0530,166

–

0,2060,6840,7660,816

–

4. Коефіцієнт розра-хункової платоспро-можності

0,5240,5150,3770,3680,589

0,9391,0270,8791,1291,248

0,6360,4940,4130,3350,474

0,6600,8500,5070,151

–

0,5900,3930,2330,345

–

0,1760,3660,241

––

0,3400,3260,5880,531

–

0,9532,1301,4561,726

–

5. Коефіцієнт лік-відної платоспро-можності

0,9310,8670,7270,9030,838

0,9070,9210,931

––

1,1321,0901,080

––

1,0071,2411,0000,702

–

0,7720,5300,3500,430

–

0,3470,7950,628

––

0,4760,5350,7160,161

–

1,1471,1631,1921,221

–

* У рядках таблиці показники послідовно відповідають рокам: 2003, 2004, 2005, 2006, 2007.


ПоказникиДержавні лісогосподарські підприємства

Н-Сівер-ське ЛГ

Семенів-ське ЛГ

Холмин-ське ЛГ

Корюків-ське ЛГ

Чернігів-ське ЛГ

Шосткин-ське ЛГ

Кроле-вецьке ЛГ

Свесь-ке ЛГ

1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу

0,6330,6740,6930,6980,580

0,8840,8870,8480,8050,796

0,8110,7920,7730,6650,618

0,7790,7690,7800,701

–

0,6770,6900,6430,552

–

0,5300,6200,678

––

0,7570,7800,8640,812

–

0,8510,8680,8040,817

–

2. Коефіцієнт фінансової залежності

1,5801,4841,4431,4431,724

1,1311,1271,1791,2421,256

1,2331,2631,2941,5041,618

1,2841,3001,2821,427

–

1,4771,4491,5551,812

–

1,4961,6131,474

––

1,3211,2821,1571,231

–

1,1751,1521,2441,224

–

3. Коефіцієнт маневреності власного капіталу

-0,0110,0240,0300,1060,143

0,1480,1300,1180,1750,212

0,1430,1270,1540,005-0,017

0,1070,1750,077-0,078

–

-0,092-0,099-0,307-0,393

–

-0,511-0,240-0,203

––

-0,103-0,0420,0380,039

–

0,0710,2230,1670,225

–

4. Коефіцієнт структури залученого капіталу

0,1500,1570,141

00

00000

00

0,0740,2370,186

0000–

0,1660,1210,0930,107

–

0,09100––

000

0,014–

0000–

5. Коефіцієнт довгострокового залучення позичених коштів

0,0800,0700,059

00

00000

00

0,0210,1070,103

0000–

0,0730,0510,0490,080

–

0,07500––

000

0,003–

0000–

6. Тип поточної фінансової стійкості

Нестійк.Нестійк.Нестійк.Нестійк.

Норм.

Абс.Абс.Абс.Абс.Абс.

Нестійк.Нестійк.Нестійк.Нестійк.Критич.

Норм.Абсол.

Нестійк.Критич.

–

Критич.Критич.КритичКритич.

–

Критич.Критич.Критич.

––

Критич.Критич.Нестійк.Нестійк.

–

Абсол.Абсол.Абсол.Абсол.

–

Таблиця 2Показники фінансової стійкості лісогосподарських підприємств

Східного Полісся за 2003–2007 рр.*

* У рядках таблиці показники послідовно відповідають рокам: 2003, 2004, 2005, 2006, 2007.

ваного періоду у 37,5% лісогосподарських підпри-ємств, довгострокові пасиви – у 25%, а зростали – у 37,5 і 50% лісогосподарських підприємств.

Отже, беручи до уваги динаміку обсягів груп лік-відності активів і груп пасивів за строками оплати, можна зробити висновок, що на більшості лісогос-подарських підприємств регіону домінують тенден-ції зростання обсягів як груп активів, так і груп па-сивів при загальній їх незбалансованості по роках за розмірами в межах самих підприємств.

Аналіз тенденцій змін у стійкості фінансового стану лісогосподарських підприємств у довгостро-ковій перспективі свідчить здебільшого про погір-шення ситуації у 75,0% з них. Дуже складне поло-ження із власним обіговим капіталом і збільшенням обсягів позичання коштів виявлено у 50,0% лісгос-пів регіону (табл. 2).

Аналіз тенденцій змін у стані фінансової стій-кості лісогосподарських підприємств Східного По-лісся за період 2003–2007 рр. дав змогу виявити наступне:

– 75,0% підприємств знизили рівень власної фі-нансової незалежності в довгостроковій перспекти-ві (на 3,4–19,3% до рівня 2003 року) і лише 25,0% – її підвищили;

– у короткостроковій перспективі лише 50,0% підприємств мали достатній рівень поточної фінан-сової стійкості, решта – характеризувалися критич-ним станом при фінансуванні поточної операційної діяльності.

У динаміці відносних показників ефективнос-ті діяльності (рентабельності) підприємств ре-гіону загалом переважали позитивні тенденції. Зросли показники: рентабельності активів, рен-табельності інвестицій і власного капіталу в 2006–2007 рр. до рівня 2003 року – у 85,7% лісогоспо-дарських підприємств. Однак рентабельність реа-лізованої продукції зросла наприкінці аналізовано-го періоду до рівня 2003 року лише у 50% підпри-ємств, а в інших – зменшилася. Динаміка показни-ків рентабельності за роками була нестійкою, в пев-ні роки рентабельність складових майна і реаліза-ції продукції зростала, в інші – зменшувалися. Рів-ні показників рентабельності, особливо реаліза-ції продукції, протягом аналізованого періоду були низькими у більшості лісогосподарських підпри-ємств регіону (не перевищували 2,7–6,0%).

Проблеми з платоспроможністю, ліквідністю, фінансовою стійкістю, рентабельністю в лісогоспо-дарських підприємствах регіону досліджень мають


дві основні причини: недостатність результатів ді-яльності для збереження прийнятного фінансово-го стану (низький рівень прибутковості) або нера-ціональність розпоряджання результатами діяль-ності (фінансами). Дефіцит грошових коштів або низька платоспроможність лісгоспів призводять до нестачі грошових ресурсів для своєчасного по-гашення зобов’язань. Індикаторами цього процесу на підприємствах є незадовільні показники ліквід-ності, прострочена кредиторська заборгованість, наднормативна заборгованість перед бюджетом, персоналом та кредитними установами. Індика-тори недостатньої фінансової стійкості лісогоспо-дарських підприємств – зменшення показника фі-нансової незалежності нижче оптимального рівня (0,7–0,6), від’ємний або нижчий від нормативного рівень значення показника власного обігового капі-талу. Недостатня віддача на вкладений у підприєм-ство капітал (низька рентабельність) свідчить про недостатні доходи на обсяг використаного капіта-лу. Індикаторами є низькі рівні відносних показників ефективності діяльності (рентабельності реаліза-ції продукції та рентабельності капіталу). За низької рентабельності капіталу в лісгоспах необхідні захо-ди з оптимізації джерел фінансування (структури пасивів).

У сучасних умовах одне з найважливіших за-вдань теорії антикризового управління підприєм-ством – діагностика ймовірності банкрутства та перспективної оцінки фінансових наслідків його виникнення. У лісовому господарстві існує гостра необхідність розробки власної моделі діагностики фінансового стану, здатної адекватно відбити об-лікові параметри національної економіки й галузе-ві особливості лісогосподарського виробництва. Для її побудови використано результати аналі-зу тенденцій зміни фінансово-економічного стану лісгоспів Новгород-Сіверського Полісся за період 2003–2007 рр. Проведено попередній відбір най-більш значущих вхідних факторів, які охоплюють усі основні групи фінансово-економічних показни-ків діяльності лісогосподарських підприємств (лік-відності й платоспроможності, оборотності, рен-табельності, фінансової стійкості, структури капі-талу тощо).

Завдання класифікації спостережень за прин-ципом максимальної подібності (віднесення до од-ного із класів на підставі певного набору параме-трів) здійснювали за допомогою багатофакторно-го дискримінантного аналізу. З розрахунків було виключено фінансові коефіцієнти з тісним кореля-ційним зв’язком, насамперед ті, що поєднуються в одну групу фінансового аналізу й розраховують-ся на підставі тих самих статей балансу. В результа-ті відбору дискримінантних змінних було визначено по одному інформативному показнику з кожної гру-пи фінансових індикаторів, а саме: коефіцієнт абсо-лютної ліквідності, який має слабкий зв’язок прак-тично з усіма показниками інших аналітичних груп (щільність кореляції < 0,3); коефіцієнт забезпече-

ності власними обіговими коштами; коефіцієнт ма-невреності власного капіталу; коефіцієнт фінансо-вої залежності й коефіцієнт рентабельності активів.

Після включення розглянутих факторних показ-ників дискримінантна модель інтегрального оціню-вання фінансового стану лісогосподарських під-приємств отримала такий вигляд:

F = 9,835 + 0,739 q1 + 1,685 q

2 – 0,937 q

3 – 7,539

q4 + 0,069 q

5, (1)

де F – константа дискримінації (інтегральний показник фінансового стану = 0);

q1 – коефіцієнт абсолютної ліквідності;

q2 – коефіцієнт забезпеченості власними обо-

ротними коштами; q

3 – коефіцієнт маневреності власного капіталу;

q4 – коефіцієнт фінансової залежності;

q5 – коефіцієнт рентабельності активів.

Оскільки константу дискримінації, або дифе-ренційний індекс дискримінантної функції, приве-дено до нуля, подальшу економічну інтерпретацію значень інтегрального показника необхідно прово-дити таким чином:

1. Якщо величина константи дискримінації F більше нуля (F > 0), фінансовий стан лісогосподар-ського підприємства отримує загальну оцінку «за-довільно». Це вказує на відносну ліквідність балан-су, платоспроможність та фінансову стійкість під-приємства, його забезпеченість власними оборот-ними засобами, ефективне використання наявних ресурсів. Вірогідність втрати фінансової стабіль-ності та банкрутства невелика.

2. У разі якщо величина константи дискримі-нації F дорівнює або менша нуля (F ≤ 0), фінансо-вий стан лісогосподарського підприємства оціню-ється на «незадовільно». Подібний фінансовий стан характеризується неефективним розміщенням ре-сурсів та їх неефективним використанням, незадо-вільною ліквідністю та платоспроможністю підпри-ємства, можливою наявністю простроченої забор-гованості перед бюджетом, з заробітної плати, не-достатньою фінансовою стійкістю та діловою ак-тивністю, неспроможністю керівництва забезпечи-ти нормальний цикл виробництва і збуту продукції. Ймовірність втрати фінансової стабільності та бан-крутства при цьому є достатньо великою.

Інтегральний показник фінансового стану F до-цільно використовувати як індикатор поточного фі-нансового стану лісгоспів і постійно (не менш ніж 1 раз на квартал) розраховувати на підприємствах галузі за підсумками квартальної фінансової звіт-ності. За його значень ≤ 0 необхідним є поглибле-ний комплексний аналіз фінансового стану підпри-ємства з визначенням заходів його поліпшення.

ВИСНОВКИ

Складовою системи антикризового управління лісогосподарським підприємством є діагностика фінансових показників діяльності лісгоспів, як не-обхідний інструментом для прийняття ефективних управлінських рішень. Аналіз основних економічних


показників, а саме – складу майна й джерел його утворення, ліквідності й платоспроможності, фінан-сової стабільності, ділової активності та фінансової результативності (прибутковості і рентабельнос-ті) дає змогу визначити шляхи досягнення стабіль-ного фінансово-економічного стану господарських суб’єктів.


1. Ансофф И. Стратегическое управление / И. Ан-софф. – М.: Экономика, 1989. – 519 с.

2. Антикризове управління підприємством: Навч. по-сібник / З. Є. Шершньова, В. М. Багацький, Н. Д. Гетман-цева; За заг. ред. З. Є. Шершньової. – К.: КНЕУ, 2007. – 680 с.

3. Баканов М. И. Теория экономического анализа / М. И. Баканов, А. Д. Шеремет. – М.: Финансы и статисти-ка, 1996. – 288с.

4. Білошкурський М. В. Деякі особливості діагнос-тики кризового стану підприємства / М. В. Білошкур-ський // Актуальні проблеми економіки. – 2005. – № 3 (45). – С. 85 – 89.

5. Головко Т. В. Методика аналізу фінансової звіт-ності підприємства / Т. В. Головко. – К.: Компас, 2000. – 293 с.

6. Матвийчук А. Диагностика банкротства пред-приятий / А. Матвийчук // Экономика Украины. – 2007. – № 4. – С. 20 – 28.

7. Мец В. О. Економічний аналіз фінансових резуль-татів та фінансового стану підприємства: Навч. посібник / В. О. Мец. – Київ: КНЕУ, 1999. – 132 с.

8. Салига К. С. Методичні підходи діагностування фінансового стану / К. С. Салига // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2007. – № 3. – С. 204 – 210.

9. Свиридов А. К. Антикризисное управление: при-нятие решений на краю пропасти / А. К. Свиридов // Проблемы теории и практики управления. – 1999. – № 4. – С. 19 – 26.

10. Сметанюк О. А. Алгоритм визначення антикри-зових заходів на основі результатів діагностики фінансо-вого стану підприємства // Вісник СумДу. Серія Економі-ка. – 2007. – № 1. – С. 163 – 168.

11. Уткин Э. А. Антикризисное управление / Под ред. Э. А. Уткина. – М.: Ассоц. «Тандем», изд. ЭКМОС, 1997. – 400 с.

DIAGNOSTICS OF FINANCIAL CONDITION OF FORESTRY ENTERPRISES IN THE SYSTEM

OF CRISIS MANAGEMENTA. S. TOROSOV, PhD, I. N. ZHEZHKUN, PhD,

E. S. ZUYEV

Ukrainian Research Institute of Forestry

and Forest Melioration named after

G. M. VYSOTSKY

The main research trends of investigation of the level of financial indices of forest enterprises are de-termined. Original model of integrated assessment of financial state of forestry enterprises in forest-covered regions in the system of crisis management is sug-gested.

Key words: diagnostics, finance, analysis, crisis management, forest enterprise.

ДИАГНОСТИКА ФИНАНСОВОГО СОСТОЯНИЯ ЛЕСОХОЗЯЙСТВЕННЫХ ПРЕДПРИЯТИЙ

В СИСТЕМЕ АНТИКРИЗИСНОГО УПРАВЛЕНИЯ А. С. ТОРОСОВ, канд. экон. наук,

ЖЕЖКУН И. Н., канд. екон. наук, Е. С. ЗУЕВ

Украинский научно-исследовательский

институт лесного хозяйства


Определены основные направления исследо-ваний уровня финансовых показателей деятель-ности лесохозяйственных предприятий. Предло-жена оригинальная модель интегральной оценки финансового состояния предприятий лесного хо-зяйства лесообеспеченных регионов в системе ан-тикризисного управления.

Ключевые слова: диагностика, финансы, ана-лиз, антикризисное управление, лесохозяйствен-ное предприятие.


МЕХАНІЗАЦІЯ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА. ДЕРЕВООБРОБКА

Р. Й. САЛДАН,

П. А. БЕХТА, д-р техн. наук

Національний лісотехнічний університет України

Наведено результати експериментальних

досліджень впливу параметрів режиму пресу-

вання на виділення вільного формальдегіду з

фанери, виготовленої на основі карбамідофор-

мальдегідної смоли, модифікованої амоній

персульфатом. Отримано адекватну та відтво-

рювану регресійну залежність виділення віль-

ного формальдегіду з фанери від тиску, тем-

ператури та тривалості пресування. Рекомен-

довано раціональні режимні параметри пресу-

вання фанери, використання яких забезпечить

мінімальне виділення вільного формальдегіду

та задовільну межу міцності під час сколюван-

ня: тиск – 1,8 МПа, температура – 140°С, три-

валість – 5,7 хв.

Ключові слова: фанера, карбамідоформаль-дегідна смола, тиск, температура, тривалість пре-сування, формальдегід.

Формальдегід – отруйний газ, який виділяється з карбамідоформальдегідної смоли під час пресуван-ня та експлуатації фанери, виготовленої на її осно-ві. Він призводить до захворювань системи дихан-ня, шкіри і слизових оболонок, онкологічних захво-рювань і офіційно визнаний канцерогеном. Також викиди формальдегіду спричинюють матеріальні та фінансові збитки, пов’язані з негативними наслідка-ми забруднення водних ресурсів і ґрунтів, знижен-ням врожайності сільськогосподарських культур, бі-опродуктивності природних комплексів тощо.

У роботах [1, 3, 4] доведено можливість виго-товлення малотоксичної фанери на основі карбамі-доформальдегідної смоли, модифікованої амоній персульфатом, а також наведено властивості роз-робленої малотоксичної клейової композиції та фа-нери, виготовленої на їх основі. Зокрема, встанов-лено, що за вмісту 1,5% амоній персульфату одер-жана карбамідоформальдегідна композиція харак-теризується задовільними властивостями та низь-ким вмістом вільного формальдегіду. До того ж фа-нера, виготовлена на її основі, характеризується високим показником межі міцності під час сколю-

вання та виділяє значно менше вільного формаль-дегіду, порівняно з амоній хлоридом і належить до класу емісії Е1 [1, 3, 4].

Вплив амоній персульфату на виділення вільно-го формальдегіду з фанери у згаданих вище робо-тах вивчали за сталих значень параметрів пресу-вання: тиску 1,5 МПа, температури 120°С і трива-лості 8 хв. Питання, що стосуються поведінки за-пропонованого затверджувача у разі зміни зна-чень параметрів режиму пресування, залишили-ся нез’ясованими. Водночас відомо, що навіть не-значна зміна параметрів режиму пресування може суттєво вплинути на властивості як запропонованої клейової композиції, так і фанери, виготовленої на її основі, зокрема на виділення з неї вільного фор-мальдегіду.

Тому метою досліджень було розроблення раціо нальних режимних параметрів виготовлен-ня малотоксичної фанери на основі карбамідофор-мальдегідної смоли, модифікованої амоній пер-сульфатом.

Для проведення досліджень використовували березовий лущений шпон завтовшки 1,5 мм, кар-бамідоформальдегідну смолу марки КФС-01-МУУ. Як замінник амоній хлориду для затвердіння кар-бамідоформальдегідної смоли використовували амоній персульфат за вмісту 1,5%. Показники ви-ділення вільного формальдегіду з фанери визнача-ли методом газового аналізу згідно із ДСТУ ЕN 717-2:2006, зразки відбирали згідно з ЕN 326-1, а вміст вологи визначали згідно з ЕN 322.

За допомогою багатофакторного планування експерименту досліджували вплив параметрів тех-нологічного режиму пресування (тиску, темпера-тури і тривалості) на виділення вільного формаль-дегіду з фанери. Як план експерименту викорис-тано трирівневий В3 план другого порядку. Рівні та інтервали змінювання факторів у вибраному плані експерименту наведено в табл. 1.

За результатами реалізації В3 плану отримано адекватне та відтворюване рівняння регресії виді-лення вільного формальдегіду з фанери, виготов-леної на основі карбамідоформальдегідної смоли, модифікованої амоній персульфатом:

Хформ.

= 0,16 + 2,6 Р – 0,009 Т – 0,157 τ – 0,902 Р2+ + 0,000001 Т2 + 0,02 τ2 + 0,002 Р Т – 0,0024 Р τ – –0,0005 Т τ (1)

УДК 674.093.26

РЕЖИМИ ВИГОТОВЛЕННЯ МАЛОТОКСИЧНОЇ ФАНЕРИ НА ОСНОВІ КАРБАМІДОФОРМАЛЬДЕГІДНОЇ СМОЛИ,

МОДИФІКОВАНОЇ АМОНІЙ ПЕРСУЛЬФАТОМ


На основі рівняння регресії графічно побудова-но залежність виділення вільного формальдегіду з фанери від параметрів режиму пресування, які зо-бражено на рис. 1, 2.

Установлено, що збільшення тривалості пре-сування по-різному впливає на показники виді-лення вільного формальдегіду, оскільки зі збіль-шенням тривалості пресування від 4 до 6 хв. виді-лення вільного формальдегіду зменшується, а на-ступне збільшення тривалості від 6 до 8 хв., навпа-ки, призводить до збільшення виділення. Збіль-шення тривалості пресування від 4 до 6 хв. за тис-ку 1,2 МПа призводить до зменшення виділеного формальдегіду за температури: 100°С – на 1,6%; 120°С – на 7,7%; 140°С – на 31,3%. Наступне збіль-шення тривалості пресування від 6 до 8 хв. за тис-ку 1,2 МПа, навпаки, призводить до збільшення виділення вільного формальдегіду за температу-ри: 100°С – на 26,2%; 120°С – на 30,8%; 140°С – на 62,5% (рис. 1).

Під час пресування фанери за тиску 1,2 МПа з підвищенням температури пресування від 100 до 140°С виділення вільного формальдегіду зменшу-

ється за тривалості: 4 хв – у 3,0 рази; 6 хв. – у 3,8 рази; 8 хв. – у 3,0 рази (див. рис. 1).

Отже, вплив температури і тривалості пресу-вання на виділення вільного формальдегіду з фа-нери є різним. Підвищення температури пресуван-ня від 100 до 140°С забезпечує зменшення виділен-ня формальдегіду, а збільшення тривалості від 6 до 8 хв. збільшує і його виділення.

Підвищення температури пресування призво-дить до поглиблення процесу затвердіння карбамі-доформальдегідної смоли, реакції поліконденсації та полімеризації проходять до кінця, внаслідок чого у самій смолі немає частинок непрореагованого фор-мальдегіду, що зменшує токсичність фанери, а ви-ділення вільного формальдегіду з неї є незначним. Окрім того, висока температура (понад 100°С) спри-яє утворенню полімеризаційного зшивання між ма-кромолекулами смоли та амоній персульфату.

З підвищенням тривалості пресування від 4 до 6 хв. зростає рухливість макромолекул полімеру та збільшується когезійний зв’язок, унаслідок чого зменшується виділення формальдегіду. Однак над-мірно висока тривалість пресування (від 6 до 8 хв.)

Таблиця 1Рівні та інтервали змінювання факторів

Назва фактора

Позначенняфактора Рівень змінювання фактора Інтервал

змінювання факторанату-

ральненорма-

лізованенижній

(-1)основний

(0)верхній

(+1)Тиск пресування, МПа Р x1 1,2 1,5 1,8 0,3Температура пресування, oС Т x2 100 120 140 20Тривалість пресування, хв τ x3 4 6 8 2

0

0,1

0,2

0,3

0,4

0,5

0,6

0,7

0,8

0,9

3 4 5 6 7 8 9 10Тривалість пресування, хв

Ви

діл

ен

ня

віль

но

го ф

ор

мал

ьде

гід

у,

мг/

м2 г

од

100oС120oС140oС

Рис. 1 – Залежність виділення вільного формальдегіду з фанери

від тривалості й температури за тиску пресування 1,2 МПа


призводить до деструкційних процесів у смолі, вна-слідок чого збільшується частина непрореаговано-го формальдегіду, що призводить до збільшення виділення формальдегіду з фанери.

Значною мірою на виділення вільного фор-мальдегіду з фанери впливає тиск пресування. З підвищенням тиску пресування від 1,2 до 1,5 МПа виділення вільного формальдегіду з фанери збіль-шується, а при наступному підвищенні тиску від 1,5 до 1,8 МПа – зменшується. У діапазоні тиску 1,2 – 1,5 МПа приріст збільшення виділення віль-ного формальдегіду є значно меншим, порівняно із приростом зменшення виділення формальдегі-ду в діапазоні 1,5 – 1,8 МПа, що свідчить про важ-кість дифузії вільного формальдегіду із клейового шару.

За тривалості пресування 4 хв. з підвищенням тиску пресування від 1,2 до 1,5 МПа виділення віль-ного формальдегіду збільшується за температу-ри: 100°С – на 8,1%; 120°С – на 11,9%; 140°С – на 28,6% (рис. 2). Водночас за такої тривалості пре-сування підвищення тиску пресування від 1,5 до 1,8 МПа призводить до зменшення виділення віль-ного формальдегіду, а саме за температури: 100°С – на 19,6%; 120°С – на 30,6%; 140°С – на 68,8%. Як можна побачити з наведених значень, збільшен-ня виділення формальдегіду в діапазоні тиску 1,2– 1,5 МПа відбувається менш інтенсивно, ніж його зменшення у діапазоні 1,5 – 1,8 МПа.

З підвищенням тиску пресування від 1,2 до 1,5 МПа виділення формальдегіду збільшуєть-ся, а з наступним підвищенням тиску від 1,5 до 1,8 МПа, навпаки, зменшується. Це відбува-ється внаслідок того, що в діапазоні тиску 1,2 –

1,5 МПа немає необхідного контакту склеюваль-них поверхонь і не відбувається достатнього збли-ження листів шпону одного з одним. Унаслідок цього шляхів виділення вільного формальдегіду є значно більше, порівняно з діапазоном тиску 1,5–1,8 МПа. Окрім того, під час пресування фанери за тиску 1,2–1,5 МПа товщина клейового шару є більша, ніж за тиску 1,5–1,8 МПа, тому в такому шарі є значно більше мікродефектів, через які ви-діляється формальдегід.

У діапазоні тиску 1,2–1,5 МПа приріст збільшен-ня виділення вільного формальдегіду є значно мен-шим, порівняно із приростом зменшення виділен-ня формальдегіду у діапазоні 1,5–1,8 МПа, що свід-чить про важкість дифузії вільного формальдегіду із клейового шару. Під час тиску 1,8 МПа сили пресу-вання є значно більшими, порівняно із тиском 1,2 та 1,5 МПа, тому збільшується площа склеювальних поверхонь, підвищується адгезійна взаємодія між клеєм і деревиною, частина формальдегіду виділя-ється під дією сил пресування. Окрім того, зменшу-ється товщина клейового шару, а внаслідок змен-шення надлишку клею зменшується виділення віль-ного формальдегіду.

Подібний характер зміни виділення вільного формальдегіду з фанери спостерігається й під час пресування за тиску 1,5 та 1,8 МПа та тривалості 6 і 8 хв.

У роботі [2] за результатами реалізації В3 пла-ну отримано адекватне та відтворюване рівняння регресії межі міцності під час сколювання фане-ри, виготовленої на основі карбамідоформальде-гідної смоли, модифікованої амоній персульфа-том:

Рис. 2 – Залежності виділення вільного формальдегіду з фанери

від тиску й температури за тривалості пресування 4 хв.

0

0,1

0,2

0,3

0,4

0,5

0,6

0,7

0,8

1 1,2 1,4 1,6 1,8 2

Тиск пресування, МПа

Ви

діл

ен

ня

віль

но

го ф

ор

мал

ьде

гід

у,

мг/

м2

го

д

100oС

120oС

140oС


σск.

= – 11,586 + 4,02 Р + 0,141 Т + 0,919 τ – –1,182 Р2 – 0,001 Т2 – 0,0775 τ2 – 0,001 РТ – –0,048 Рτ – 0,00001 Тτ (2)

На основі отриманих рівнянь регресії (1), (2) проведено пошук раціональних параметрів пресу-вання фанери, за яких спостерігаються задовільні показники межі міцності під час сколювання та мі-німальні показники виділення формальдегіду. Для цього основним критерієм пошуку раціональних параметрів було обрано виділення вільного фор-мальдегіду, значення якого прямувало до мініму-му, а для межі міцності під час сколювання фанери встановлювалося обмеження:

σск.

≥ 2,2 МПа (3)

Отже, для виготовлення фанери на основі кар-бамідоформальдегідної смоли, модифікованої амоній персульфатом, з мінімальним виділенням вільного формальдегіду (0,1 мг/м2•год) і задовіль-ною межею міцності під час сколювання (3,01 МПа) можна рекомендувати такі режимні параметри пре-сування: тиск – 1,8 МПа, температуру – 140°С, три-валість – 5,7 хв.

ВИСНОВКИ

Виділення вільного формальдегіду з фанери, виготовленої на основі карбамідоформальдегід-ної смоли, модифікованої амоній персульфатом, суттєво залежить від умов пресування. З підви-щенням тиску пресування від 1,2 до 1,5 МПа, тем-ператури – від 100 до 140°С і тривалості – від 4 до 6 хв. виділення вільного формальдегіду з фанери спочатку зменшується, а при підвищенні тиску від 1,5 до 1,8 МПа і тривалості від 6 до 8 хв – збільшу-ється. Фанера з мінімальним виділенням вільного формальдегіду та задовільним показником межі міцності під час сколювання утворюється за таких режимів пресування: тиск – 1,8 МПа, температу-ра – 140°С, тривалість – 5,7 хв.


1. Бехта П. А. Аналіз методів визначення ток-сичності фанери. / П. А. Бехта, Р. Й. Салдан // Нау-ковий вісник Національного лісотехнічного універ-ситету України: Збірник науково-технічних праць. – Львів: НЛТУ України, 2010. – Вип. 20.5 – С. 106 – 109.

2. Бехта П. А. Розроблення режимів пресуван-ня фанери, виготовленої на основі малотоксич-них клейових композицій / П. А. Бехта, Р. Й. Салдан // Науковий вісник НЛТУ України: зб. наук.-техн. праць. – Львів: РВВ НЛТУ України, 2010. – Вип. 20.10. – С. 63 – 67.

3. Бехта П. А. Щодо впливу різного типу за-тверджувачів на властивості карбамідоформаль-дегідних клеїв і фанери на їх основі / П. А. Бехта, Р. Й. Салдан // Науковий вісник Нац. аграрн. ун-ту

/ Лісівництво. Декоративне садівництво/ Редкол.: Д. О. Мельничук (відп. ред.) та ін. – К.: НАУ, 2007. – Вип. 113. – С. 328 – 331.

4. Bekhta P. Hardeners of UF glues for manufacturing low-toxic рlywood / P. Bekhta, R. Saldan // Adhesives in woodworking industry: Proceedings of XIX Symposium. – Slovakia, Zvolen, 2009. – Pр. 74 – 78.

MODES OF FABRICATION OF LOW-TOXIC PLYWOOD ON THE BASIS OF AMINO-FORMALDEHYDE RESIN,

MODIFIED BY AMMONIUM PERSULPHATESALDAN R. J., BEKHTA P. A., Dr Habil

National Forest Technical University of Ukraine

Results of experimental researches of influence of pressing mode parameters on release of free formal-dehyde from plywood, made on the basis of amino-formaldehyde resin, modified by ammonium per-sulphate, are presented. Adequate and reproduced regressive dependence of free formaldehyde release from plywood from pressure, temperature and press-ing duration is obtained. Parameters of rational regime of plywood pressing are recommended. Their use will provide the minimum release of free formaldehyde and satisfactory limit of strength during splitting off: pres-sure – 1,8 Mpa, temperature – 140 °s, duration – 5,7 minutes.

Keywords: plywood, amino-formaldehyde resin, pressure, temperature, pressing duration, formalde-hyde.

РЕЖИМЫ ИЗГОТОВЛЕНИЯ МАЛОТОКСИЧНОЙ ФАНЕРЫ НА ОСНОВЕ

КАРБАМИДОФОРМАЛЬДЕГИДНОЙ СМОЛЫ, МОДИФИЦИРОВАННОЙ АММОНИЙ

ПЕРСУЛЬФАТОМР. И. САЛДАН, П. А. БЕХТА, д-р техн. наук

Национальный лесотехнический университет

Украины

Приведены результаты экспериментальных исследований влияния параметров режима пре-ссования на выделение свободного формальде-гида из фанеры, изготовленной на основе кар-бамидоформальдегидной смолы, модифициро-ванной аммоний персульфатом. Получена адек-ватная и воспроизводимая регрессионная зави-симость выделения свободного формальдеги-да из фанеры от давления, температуры и про-должительности прессования. Рекомендованы рациональные режимные параметры прессова-ния фанеры, применение которых обеспечит ми-нимальное выделение свободного формальдеги-да и удовлетворительный предел прочности при сколе: давление – 1,8 МПа, температура – 140°С, продолжительность – 5,7 минут.

Ключевые слова: фанера, карбамидофор-мальдегидная смола, давление, температура, про-должительность прессования, формальдегид.

росЛинний світ

Червона книга україни

Pulsatilla grandis Wender. (Anemone grandis (Wender.) Kerner, A. polonica Błocki, P. grandis Wender. subsp. polonica (Błocki) Aichele et Schwe-gler, P. halleri (All.) Willd. subsp. grandis (Wender.) Meikle, P. vulgaris Mill. subsp. grandis (Wender.) Zamels)Родина Жовтецеві — RanunculaceaeПриродоохоронний статус видуВразливий.Наукове значенняЦентральноєвропейський вид, що має дифузне поши-рення близько сх. межі ареалу.Ареал виду та його поширення в УкраїніСр. Європа, пд. зх. Сх. Європи. В Україні – в ізольова-них оселищах на Поділлі, Передкарпатті, рідко в Пра-вобережному Лісостепу, можливо у Лівобережному Степу. Адм. регіони:Кв, Лв, Ів, Тр, Чц, Хм, Вн, Чк, Дн, Од.

Чисельність та структура популяційЛокальні популяції нечисленні; однак на Поділлі дея-кі досягають кількох тисяч особин, повночленні. Насін-нєва продуктивність задовільна, але поновлення від-бувається дуже повільно.Причини зміни чисельностіНадмірний випас, часте випалювання, сільскогоспо-дарське освоєння, видобування копалин. Масово зни-щується з метою використання в приватному озеле-ненні, збирання на букети. Частина відомих локаліте-тів знищена.Умови місцезростанняСхили з лучно-степовою і степовою рослинніс-тю на рендзинах і малопотужних чорноземах, узліс-ся дубових і соснових лісів, галявини, на сірих і дерново-підзолистих ґрунтах, у заростях термофіль-них чагарників. В угрупованнях кл. Festuco-Brometea, Trifolio-Geranietea sanguinei, Rhamno-Prunetea, Sedo-Scleranthetea, Quercetea pubescenti-petraeae, Vac-cinio-Piceetea. Ксеромезофіт.Загальна біоморфологічна характеристикаГемікриптофіт. Багаторічна трав’яна рослина з вкороче-ним каудексом. Прикореневі листки з’являються після цвітіння, молоді густо й відстовбурчено жовтуватопух-насті, пізніше розсіяно опушені; пластинки їх яйцевид-ні, трійчастопірчасто розсічені, з лінійно-ланцетними сегментами. Квіткове стебло 10–40 см заввишки, пря-мостояче, разом зі стебловими листками густо вкри-те м’якими жовтуватими волосками, одноквіткове; сте-блові листки утворюють дзвоникувате покривало. Квіт-ка прямостояча, широкодзвоникувата, пізніше розкри-та; листочків оцвітини 6, довгасто-яйцевидних, лілових або фіолетових, зовні густоволохатих. Плодики довгас-ті, волосисті. Цвіте у квітні–травні, плодоносить у черв-ні–липні. Розмножується насінням.

Сон великий

forest vak 1 2010 newdklg.kmu.gov.ua/forest/document/94029;/forest_vak_1_2010_web.pdf · ський...

Documents