The SowerVol. XXXVI; No. 1 January 27, 2019Stamford, Connecticut 06902

OFFICIAL PUBLICATION OF THE UKRAINIAN CATHOLIC DIOCESE OF STAMFORD

Україномовна частина знаходится на ст. 5

Eparchial Kolyada 2019Heaven and earth now sing in triumph, angels and people join in celebration.

“Nebo i Zemlya” carol

STAMFORD, CT - The traditionalEparchial Kolyada was held at St. BasilSeminary Auditorium on Saturday,January 12. Every year, on the occasion ofChristmas Holidays, the faithful from theEparchy gladly come to greet their spiri-tual Father, Bishop Paul Chomnycky,OSBM. This year more then 150 guestsarrived for this annual event, including 30children, students of the UkrainianHeritage School of St. Vladimir’sCathedral in Stamford.

Rev. Taras Chaparin, MC, opened thecelebration with a greeting from Bishop

Paul and caroling by the students of theUkrainian Music Studio based inStamford, under the direction of Mrs.Liliya Kushnir and Mrs. Lesya Shuflyada.

Following a very special prayer“Molytva na Rizdvo Mytropolyta AndreyaSheptytskoho” (Christmas Prayer ofMetropolitan Andrey Sheptytcky), a deli-cious luncheon was served, graciouslyprepared by the Catechists of the SacredHeart of Jesus.

During the meal the Choir of St.Vladimir Cathedral, under the directionof Mr. Mykola Maksymiuk, masterfully

entertained the guests with a profession-al rendering of famous Ukrainian carols.In addition, the students of theUkrainian Heritage School staged theirversion of Vertep (a traditional UkrainianChristmas play).

Afterwards, a tasteful dessert wasserved, and distinguished guests then hadthe opportunity to greet the Bishop fromthe stage. Among them were Msgr. JohnTerlecky, Pastor of SS. Peter and PaulParish in Spring Valley, NY, and Directorof the Ukrainian Museum and Library,representing the eparchial clergy; Very

Rev. Bohdan Tymchyshyn, Rector of St.Basil Seminary with the seminarians, whosang favorite carols, and Sir WalterKozicky, representing the SUMAYonkers Credit Union—his unique senseof humor always adding to the festive andmerry atmosphere.

At the conclusion, Bishop Paulthanked all for attending and participat-ing, as well as those who had helped withthe preparations for the celebration. Thecarol “Boh Predvichnyj” closed the joyfulafternoon.!

MORE PHOTOS ON PAGES 5-6.

Choir of St. Vladimir Cathedral Parish performs at this year Kolyada Over the years, Sir Walter Kozicky’s unique greetings have become a tradition at the Eparchial Kolyada!

God’s Word and CatechesisPastoral Letter of the 2018 Synod of Bishops of the Ukrainian Greek Catholic Church to the Clergy, Religious and all the Laity

For if I preach the gospel, that gives me no ground for boasting. For necessity is laid upon me. Woe to me if I do not preach the gospel!—1 Cor 9:16

Very Reverend and Reverend Fathers!Venerable Brothers and Sisters in religious and monastic life!

Dear Brothers and Sisters in Christ!

Following His gloriousResurrection on the third day,our Saviour Jesus Christentrusted His Apostles with aparticular mission: “Go thereforeand make disciples of all nations,baptizing them in the name of theFather and of the Son and of theHoly Spirit, teaching them toobserve all that I have commandedyou. And behold, I am with youalways, to the end of the age” (Mt28, 19-20). To be Christiansmeans to be followers of JesusChrist, the only Teacher, bear-

ers of His Spirit, heralds of HisGood News and witnesses ofthe Truth, that is Jesus Himself.As a member of the Church ofChrist, every Christian is calledto grow in the discipleship ofJesus: by the Power and actionof the Holy Spirit to know ourDivine Teacher, who is presentin the community of theChurch, ever deeper, and toshare this experience with hisor her neighbour.

Fulfilling His promise, “I

am with you always, to the end ofthe age”, the Risen Christabides in the Body of HisChurch in the Holy Mysteries(Sacraments) and in the Wordof God. Every time we read theHoly Scriptures, we can hearthe Word of our Teacher, whoinstructs us through His HolySpirit, educates and leads us toall good things. In hisApostolic Exhortation,“Evangelii Gaudium” (The Joy ofthe Gospel), His HolinessPope Francis stresses the intri-

cate relationship between theWord of God and the studyand passing on of faith, whichis catechesis: “The study of thesacred Scriptures must be a dooropened to every believer. It is essen-tial that the revealed word radical-ly enrich our catechesis and all ourefforts to pass on the faith.Evangelization demands familiar-ity with God’s word, which callsfor dioceses, parishes and Catholicassociations to provide for a seri-

CONTINUED ON PAGE 3

page 2, January 27, 2019 The Sower

THE SOWEROFFICIAL PUBLICATION OF THE UKRAINIAN CATHOLIC DIOCESE OF STAMFORD

Most Reverend Paul P. Chomnycky, OSBM, D.D., PublisherRev. Taras Chaparin, Editor-in-Chief

Rev. Vasyl Behay, Ukrainian Section EditorThe Sower (ISSN 08966184) is published monthly at 161 Glenbrook Road, Stamford, CT 06902.

Subscription rate: $20 domestic $25 foreign (checks and money order, made out to Diocese of Stamford, in U.S. currency only).Submissions policy: news articles and press releases must be received no later than three weeks before publication, with return address and telephone number.

All submitted materials are subject to editing for style, content or length.Address all mail, including change of address, to The Sower, 161 Glenbrook Road, Stamford, CT 06902.

E-mail: thesower@optonline.net; Telephone – Editorial Office: (203) 324-7698; Fax: (203) 357-7681.Periodical postage paid at Stamford, CT.

POSTMASTER: Send address changes to:The Sower, 161 Glenbrook Road, Stamford, CT 06902

Towards the end of college football’s regular season,the Walter Camp Foundation announced that blindlong-snapper Jake Olson (that’s right, he’s blind) was therecipient of their 2018 Award of Perseverance. A fewdays later, in a Thanksgiving weekend matchup withNotre Dame, Olson took the field for the final game ofthe season, accompanied by his father and led by hisguide dog, Quebec. If you were lucky enough to bewatching, you received a glimpse of Olson’s story, whichtruly does transcend the game.

Born with retinoblastoma, a rare cancer of the reti-na, Olson lost his left eye when he was just 10 monthsold. When he was 12, doctors determined that his righteye needed to be removed. An avid USC football fan,Olson wanted to see the team play before his surgery.Then Pete Carroll, USC’s head coach at the time, heardabout Olson’s story and invited him to meet the team.

When Carroll introduced Olson, the team loudlychanted his name, and he was invited to sit next to hisfavorite player. In the month leading up to his surgery,Olson spent much time with the USC team. Regardingthe arrangement, SB Nation quotes Carroll as saying,“The first thing was, ‘Let’s make sure that he...gets to see every-thing that he wants to see. God bless him; he deserves every bitof it.”

Recalling the impact of those days, the Los AngelesTimes reports that Olson said, “There were nights of cry-ing and stressful times when I couldn’t get the thought of goingblind out of my psyche. But every time I was up at USC or talk-ing to one of the players or just being around, it was just purefun. And, truthfully, pure peace.”

After surgery, Olson took up long snapping, the onlyposition on the football field that doesn’t require sightof the ball or the opponents. He played for his highschool team and then got accepted to USC, where he

was given a spot on the team asa reserve. In 2017, Olsonstunned the nation when heentered USC’s opening gameagainst Western Michigan anddelivered the snap for a suc-cessful point after attempt.

Pete Carroll had moved onto coaching professional foot-ball by that time, but hewatched the game and wasoverwhelmed with emotion,saying, “We’re all going to see himdo a lot of stuff in this world.

There’s nothing holding Jake back. I was so excited to see it, Icouldn’t stop crying.”

Olson has only been in a few games in his collegecareer and those situations have required certain coop-eration from other teams in order to assure his safety.But such arrangements only add to the beauty of thisstory. To see Division I football teams appreciate andapplaud the struggle of another human being amid theirfierce competition offers perspective on life that we canall learn from.

After his first long snap in a college game, Olsonsent a powerful message to the world when he toldreporters, “If you can’t see how God works things out, then Ithink you’re the blind one.”

Olson may not have become a football “star” in thetraditional sense of the word, but he has accomplishedmore than any star player possibly could. He hasinspired us all to understand how God can use our faithand perseverance to bring about amazing results, evenfrom the most desperate situations in life.

For free copies of the Christopher News Note FINDINGTHE COURAGE WITHIN, write: The Christophers, 5Hanover Square, New York, NY 10004; or e-mail:mail@christophers.org

Blind Football PlayerTranscends the Game

LIGHT ONE CANDLEFr. Ed Dougherty, M.M., The Christophers’ Board of Directors

“If you can’t seehow God worksthings out, thenI think you’rethe blind one.”

Dear Brothers and Sisters,Good morning!

Today’s catechesis refers tothe Gospel of Luke. In fact, it isespecially this Gospel, begin-ning with the Childhood narra-tives, which describe the figureof Christ in an atmospheredense with prayer. In it are thecontents of three hymns whicheach day articulate the Church’sprayer: the Benedictus, theMagnificat and the Nunc Dimittis.

And we are moving forwardin this catechesis on the ‘OurFather’; we see Jesus as a prayer-ful man. Jesus prays. In Luke’snarrative, for example, theepisode of the Transfigurationsprings from a moment ofprayer. It says this: “And as he waspraying, the appearance of his coun-tenance was altered, and his raimentbecame dazzling white” (9:29). Buteach step in Jesus’ life is as ifgently propelled by the breathof the Holy Spirit who guideshim in every action. Jesus praysin the baptism on the Jordan; hedialogues with the Father beforetaking the most important deci-sions; he often withdraws in soli-tude to pray; he intercedes forPeter who will soon deny him.He says: “Simon, Simon, behold,Satan demanded to have you, that hemight sift you like wheat, but I haveprayed for you that your faith maynot fail” (22:31-32). This is com-forting: to know that Jesus praysfor us, prays for me, for each oneof us so that our faith will notfail. And this is true. ‘But Father,does he still do so?’ He still does sobefore the Father. Jesus prays forme. Each one of us can say so.And we can also say to Jesus:

‘You are praying for me; continueto pray because I am in need of it’.In this way: courageous.

Even the Messiah’s deathis immersed in a climate of

prayer, such that the hours ofthe Passion seem characterizedby a surprising calm: Jesus con-soles the women, prays for hiscrucifiers, promises heaven tothe good thief and he breatheshis last breath, saying: “Father,into thy hands I commit my spirit!”(23:46). Jesus’ prayer seems toallay the most violent emotions,the desire for vendetta andrevenge; it reconciles man withhis fierce enemy, reconciles manwith this enemy, which is death.

It is also in the Gospel ofLuke that we find the request,expressed by one of the disci-ples, to be able to be taught topray by Jesus himself: And it saysthis: “Lord, teach us to pray” (11:1).They saw him praying. ‘Teach us— we too can say to the Lord —Lord, you are praying for me, Iknow, but teach me how to pray sothat I too can pray’.

This request, “Lord, teach usto pray” generates a ratherlengthy lesson, through whichJesus explains to his followerswith which words and whichsentiments they must addressGod.

The first part of this lessonis precisely the Our Father. Praythus: ‘Father, Who art in Heaven’.‘Father’: that word which is sobeautiful to say. We can alwaysremain in prayer with that wordalone: ‘Father’. And to feel thatwe have a father: not a masternor a step-father. No: a father. AChristian addresses God first ofall by calling Him “Father”.

In this teaching that Jesusgives his disciples, it is interest-ing to pause on a few instruc-tions that crown the text of theprayer. To give us confidence,Jesus explains several things.These focus on the attitudes ofthe believer who prays. For ex-ample, there is the parable ofthe importunate friend, whogoes to disturb an entire familythat is sleeping, because a per-son suddenly arrived from a jour-ney and he has no bread to offerhim. What does Jesus say to thisman who knocks on the doorand wakes his friend?: “I tell you”— Jesus explains — “though hewill not get up and give him any-thing because he is his friend, yetbecause of his importunity he willrise and give him whatever heneeds” (11:8). With this, he wantsto teach us to pray and to perse-vere in prayer. And immediatelyafterwards he gives the exampleof a father who has a hungry son.

All of you, fathers and grandfa-thers who are here: when a sonor grandson asks for something,is hungry, and asks and asks,then cries, shouts that he’s hun-gry: “What father among you, if hisson asks for a fish, will instead of afish give him a serpent...?” (v. 11).And all of you have experiencedthis: when the son asks, you givehim what he wants to eat for hisown good.

With these words Jesusmakes it understood that Godalways responds, that no prayerwill remain unheard; why?Because He is Father, and doesnot forget his suffering children.

Of course, these affirma-tions disconcert us, becausemany of our prayers seem not toobtain any results. How oftenhave we asked and not received— we have all experienced this— how many times have weknocked and found a closeddoor? Jesus advises us, in thosemoments, to persist and to notgive up. Prayer always trans-forms reality, always. If thingsaround us do not change, at leastwe change; our heart changes.Jesus promised the gift of theHoly Spirit to each man and toeach woman who prays.

We can be certain that Godwill respond. The only uncer-tainty is due to time, but let usnot doubt that he will respond.Perhaps we will have to persistfor our whole life, but he willrespond. He promised us this:he is not like a father who givesa serpent instead of a fish. Thereis nothing more certain: thedesire for happiness which we allcarry in our heart will one day befulfilled. Jesus asks: “will God notvindicate his elect, who cry to himday and night?” (Lk 18:7). Yes, hewill mete out justice; he will hearus. What a day of glory and res-urrection that day will be!Henceforth, praying is victoryover solitude and desperation.Praying. Prayer transforms reali-ty; let us not forget this. It eitherchanges things or changes ourheart, but it always transforms.Henceforth, praying is victoryover solitude and desperation. Itis like seeing every fragment ofcreation teeming amid the list-lessness of a history whosemeaning we sometimes fail tograsp. But it is in motion, it is ona journey, and at the end of everyroad, what is there at the end ofour road? At the end of prayer, atthe end of the time in which weare praying, at life’s end: what isthere? There is a Father whoawaits everything and everyonewith arms wide open. Let uslook to this Father.!

No prayer will remain unheard: Pope Francis made this reassuring affir-mation during the General Audience in the Paul VI Hall on Wednesday,9 January, continuing his catechesis on the ‘Our Father’. The following isa translation of the Holy Father’s catechesis, which he gave in Italian.

At the General Audience the Pontiff ’s catechesis on the ‘Our Father’

No Prayer Remains Unheard

Bishop’s CalendarFRIDAY, FEBRUARY 8

Conference Commemoratingthe Fifth Anniversary of the‘Heavenly Hundred’;Washington, DC.

SATURDAY, FEBRUARY 9Mass and supper at St. JohnFisher Roman CatholicSeminary; Stamford, CT.

SUNDAY, FEBRUARY 10Visitation to Blessed MykolaCharnetsky Mission; Brooklyn,NY.

WEEKEND, FEB. 15-17 AltarBoy Convention, St, BasilSeminary; Stamford, CT.

MONDAY, FEBRUARY 25Meeting of Museum Board ofDirectors; Stamford, CT.

page 3, January 27, 2019The Sower

ous, ongoing study of the Bible, while encourag-ing its prayerful, individual and communalreading” (par. 175).

In reading the Word of God, reflectingupon it and praying with it, we meetChrist, come to know Him and acceptHim. This is the task of catechetical min-istry—not only to bring a person to anencounter with Jesus Christ, but also, hav-ing met Him, to believe in Him, to live inunity with Him and, in the words of St.Paul, to mature to the fullness of Christ.

When the apostles, who on the wayfrom Jerusalem to Emmaus were talkingand arguing among themselves about allthat had happened, Jesus approachesthem, guides them and interprets for themthe Scriptures (see Luke 24:13-35). A persontoday also needs that kind of guidance infaith throughout his or her earthly journeyfollowing Christ. The Church providesthis guidance in many ways, especiallythrough its catechetical ministry. “The goalof catechesis, as the essential work of the Church,is to teach and to form Christians in the faith,leading them into fellowship with Jesus Christand the Church community” (Catechism of theUGCC, “Christ Our Pascha”, 54). Providingcontinuous catechesis to children, youth,adults and the elderly throughout theirlife—that is an essential element of avibrant parish as a place to encounter theliving Christ.

We wish to emphasize that being a dis-ciple of Christ is a task that requires us tobe engaged throughout our entire life.This is precisely why the teaching andtransmission of the faith (catechesis)—isnot merely the preparation of children fortheir first Confession and solemn HolyCommunion, but a constant and continu-

ous growth in the faith for all the faithfulof Christ’s Church—children, youth,adults.RESPONSIBILITY FOR THE PROCLAMATION

OF GOD’S WORD AND CATECHESISHaving examined the state of the

proclamation of the Word of God and cat-echetical ministry, we thank God for allthe good and abundant fruits, which theproclamation of Christ’s Gospel hasbrought through the pastoral ministry ofour Church, both in Ukraine and through-out the world. We wish to acknowledgeand thank our priests, religious, catechistsand parents—everyone who is sincerelydedicated to the proclamation of God’sWord and participates in the teaching andtransmission of our holy faith.

The entire Church is responsible forthe Christian formation of its faithful, for,as a mother, she cares for the birth into anew life in Christ, and nurtures the growthin faith of every person. The wholeChurch is called to share her faith andpreach the Gospel of salvation. However,each member of the Church fulfills thismission according to their particular call-ing in the Body of the Church. Our hopeis that all the faithful, filled with the joy ofencountering the living Christ and ofmembership in the church parish commu-nity, would live and share their faith in theRisen Christ.

THE FAMILY—LOCAL CHURCH,PARENTS—THE FIRST NURTURERS OF THE

FAITHWe wish to express our deepest grati-

tude to the parents, grandparents and god-parents who hand down the living treasureof faith from one generation to the next.We remember that throughout the diffi-

cult decades of the communisticregime, it was our families who becamethe place where the Holy Spirit wouldact, beyond the reach of atheistic prop-aganda—the place, where faith in Godand faithfulness to the Church ofChrist were nurtured and preserved.At all times, no matter what the exter-

nal circumstances, the family, as the localChurch, was, is and shall be the first localefor the nurturing and passing on of thefaith. Therefore, also today we focus ourgaze and attention on the family, in orderto help it, and especially the parents, todeepen their own spiritual life, so that theymight be capable of transmitting the giftof holy faith to their children and grand-children. In this important task the par-ents should be supported by godparents,grandparents, family members, friends,school and parish community. We say“support” because in this responsible taskno one can replace the nuclear family unit.

Dear Families! Our VenerableMetropolitan Andrey Sheptytsky said:“The family home is the first and most impor-tant school, where your children are to learn tolove God and others. As will be that school, sowill be the learning” (Khrystianska rodyna[The Christian Family], 13). Raise your chil-dren in a Christian spirit, create a particu-lar atmosphere of family prayer—pray as afamily before the holy icons, celebrateSundays and holy days by participatingwith your children in the parish DivineLiturgy. When celebrating together, culti-vate Christian family traditions and prac-tices, instill in your children a Christianoutlook on life and develop in them asense of belonging to the parish churchcommunity and native people.

Dear Parents! You are the first teach-ers of faith for your children. Teach themby the example of your everyday life andby the word of prayer. Proclaim to themthe Gospel, read the Word of God, thelives of the Saints and especially the lives

of our new martyrs who are models of afaith that is received, lived and witnessed.Begin your day with morning prayer andend the day with evening prayer, encour-aging your children with the words: “Come,let’s pray.” Bear witness to your faith withyour life.

LEARN THE LANGUAGE OF FAITHThe Apostle Paul in his letter to the

Romans states that “faith comes from hear-ing, and hearing through the word of Christ”(10,17). The “textbook” from which we learnthe language of faith is the Bible andCatechism of our Church. Therefore, weencourage you to treat the Holy Scripturesand the Catechism of the UkrainianGreek Catholic Church, “Christ OurPascha,” as the most important books inevery family.

Our Venerable Metropolitan AndreySheptytsky teaches us how to read theBible in the family: “It is necessary for everyChristian to clearly understand the value ofreading and knowing the Bible. The HolyGospel is what sanctifies every home and show-ers it with grace, for it bestows faith and love onits inhabitants. The Gospel protects them fromharm, shows them the path in life, uplifts theirhearts to heaven and cleanses their souls of stain.I would not hesitate to say that it heals allwounds of their bodies. The practice of readingthe Holy Scriptures every day, even briefly,ought to become the practice of every Christianfamily. Such reading should be seen as dailynourishment. It is a healthy, healing andstrengthening food…” (On Venerating the HolyCross).THE PRIEST IN THE NAME OF THE BISHOP

IS THE CHIEF CATECHIST AND TEACHEROF FAITH IN THE PARISH

We turn our attention to you, dearReverend Fathers, brothers in thePriesthood. Help us organize, properlyand with good content, and with a sense ofyour sacred obligation, the entire processof Christian teaching and education of

God’s Word and Catechesis Continued from page 1

CONTINUED ON PAGE 14

Eparchial Pilgrimage to Italy — September 17-27, 2018

In the Footsteps of the Saints (Part I)by Bishop Paul Chomnycky, OSBM

MONDAY, SEPTEMBER 17: TheEparchial Pilgrimage to Italy, “In theFootsteps of the Saints”, officially com-menced on the arrivals level of LeonardoDa Vinci International Airport in Romewhere two groups of pilgrims - one arriv-ing from Newark International Airportin the United States, and the other fromBorispyl International Airport in Kyiv,Ukraine, met to begin a ten day pilgrim-age to visit historic Italian sites and ven-erate the relics of some of Italy’s mostfamous saints. It took some time amidstthe mass of chaotic humanity for the 28pilgrims to be re-united with themselvesand their luggage, but once this wasaccomplished we were loaded on ourwaiting coach and driven to our hotel.More than half of the group had alreadyexperienced the pleasure of travellingwith each other. For those who had par-ticipated in the eparchial pilgrimage toPortugal and Spain last year, the bus rideafforded an opportunity for ‘catching up’.Leading the spiritual pilgrimage wasBishop Paul Chomnycky along with Fr.Olvian (Mykola) Popovici of Holy FamilyParish in Lindenhurst, NY and Fr. StepanSus of Lviv, Ukraine.

After checking in at our hotel andtending to our physical needs - freshen-ing up and eating supper - the spiritualaspect of our pilgrimage took prece-dence. We were driven to the UkrainianCatholic Church of Saints Sergius andBacchus, located on Piazza Maria deiMonti in the centre of Rome only stepsfrom one of the most recognizable mon-uments of ancient Rome, the Colosseum.This small but beautiful church was builtin the early 1600’s as a Roman Catholicchapel but was given to the UkrainianBasilian monks in 1641 by Pope UrbanVIII. It has been a Ukrainian church

downtown and taken on a walking tourof the historic center of Rome (centrostorico). We began at the CastelSant’Angelo, which was built in the 2ndcentury AD by the Roman EmperorHadrian as a mausoleum for himself andhis family. Much later it was used by thepopes as a fortress and, among otherthings, it provides the setting for the finalact of Puccini’s famous opera, Tosca. It isnow a museum. From there we walked,in a sudden cloudburst, across one of themany bridges that span the venerableTiber River that snakes through Rome.The rain quickly abated and we contin-ued our meanderings through the wind-ing, narrow streets of old Rome that werefilled with many enticing sights, soundand smells and especially, filled with anoverabundance of tourists, just like our-selves!

We finally emerged from thelabyrinth of alleyways into the sunsplashed expanse of Piazza Navona withits three famous fountains and then wan-dered the short distance to thePantheon, a former Roman temple dat-ing from the 1st century BC, but nowfunctioning as a church. From there oursteps took us to the spectacular TreviFountain and from there to Piazza diSpagna at the base of the famous SpanishSteps. The Column of the ImmaculateConception dominates the square. Thestatue of the Mother of God affixed ontop of an ancient Roman obelisk waserected in 1857 following the proclama-tion of the dogma of the ImmaculateConception of the Blessed Virgin Maryin 1854. Every year on the Feast of theImmaculate Conception (December 8),the firemen of the city of Rome, oftenwith the Pope in attendance, place a

since then. In 1970 Patriarch Josyf Slipyjacquired it and established it as a Ukrainiannational parish in Rome and the adjoiningbuilding as a guest hotel for Ukrainian pil-grims. A copy of the miraculous icon, theZhyrovytska Mother of God, the originalbeing Belarus, is venerated in the church.The pilgrims sang a moleben dedicated tothe Zhyrovytska Mother of God which con-cluded our visit.

TUESDAY, SEPTEMBER 18: On this hotand humid Roman morning we traveled inour coach to St. Sophia Sobor on via Bocceawhere Bishop Paul, along with Fr. Olvian andFr. Stepan, celebrated the Divine Liturgy.Built according to the design of the originalSt. Sophia Sobor in Kyiv, the Roman St.Sophia was blessed in 1969 by Patriarch Josyf

Slipyj in the presence of Pope Paul VI, whopresented relics of Pope St. Clement to beplaced in the altar. From the time of its com-pletion the Sobor served as the de factomother church for Ukrainian Catholics,until 1991 when His Beatitude CardinalMyroslav Ivan Lubachivsky returned to St.George Cathedral in Lviv, following the col-lapse of the Soviet Union. The awe inspiringinterior of the Sobor is completely coveredin mosaics—the work of the notedUkrainian iconographer, SviatoslavHordynsky. To commemorate the 50thanniversary of the blessing of the Sobor, theannual meeting of the Synod of Bishops ofthe Ukrainian Catholic Church will be heldin Rome next September.

Following the liturgy we were driven CONTINUED ON PAGE 14

St. Sophia Sobor on via Boccea

page 4, January 27, 2019 The Sower

Monsignor John Squiller, STL, a priest for 62 years,has rendered service in the Eparchy of Stamford ina variety of assignments. He has served many yearsboth in parish ministry and seminary formation. Currently Monsignor resides at St. Basil Seminaryand still teaches a course in Religion for the semi-narians.

If a Catholic worthily prepared(by state of sanctifying grace, rightintention, and observance of theEucharistic fast rules) wishes toreceive the Eucharist in ourUkrainian Greek Catholic Church,he/she should observe the followingprocedure: At the words of the priestin the Divine Liturgy, “Approach withthe fear of God and with faith”, theworthily prepared Catholic shouldadvance to the Communion area, andstand with hands crossed close to thebreast. As the priest is about toimpart the Eucharist to the recipient,the latter should tilt the head backslightly, open the mouth wide, butshould not extend the tongue. Withappropriate prayer the priest willplace the Eucharist under bothspecies on the recipient’s tongue bymeans of the golden spoon. Byobserving this proper procedure, onewill avoid oral contact with thespoon. Upon receiving, it is not neces-sary for the recipient to say “Amen”;it is not necessary for the recipient tomake the Sign of the Cross, becauseone might inadvertently strike thechalice. Upon receiving, one should

consume the Sacred Species as he/shereturns to the pew for private prayersof adoration, thanksgiving, repara-tion, and petition, and for participa-tion in the concluding liturgicalprayers of the Divine Liturgy.

In your thanksgiving, considermaking this meditation: Upon receiv-ing the Eucharist worthily, I am trulyhumbled by this sublime blessing: Mytongue—indeed, my very faculty ofspeech—is actually blessed and sanc-tified by the most precious Body andBlood of our Lord and God andSavior Jesus Christ! What an awe-some thought! It inspires me to makea special resolution. Therefore, Ifirmly resolve never to use mytongue––my faculty of speech—to sayGod’s name in vain, or to speakharshly and wrongly about my neigh-bor. Rather, I firmly resolve always touse my tongue—my faculty ofspeech—to praise and glorify God inprayer and conversation, and to speakkindly and rightly about my neighbor.Holy Mary, whose maternal wordswere always so edifying and exempla-ry, help me to keep this special reso-lution each and every day. !

What is the proper procedurefor receiving the Eucharist in our

Church?Spirituality Column by Msgr. John Squiller

The Christmas cycle of feast-days concludes with the feast ofthe Presentation of our Lord onFebruary 2nd, the fortieth dayafter the Nativity of Christ. Thisfeast is closely connected withthe Nativity of our Lord, for justas Christ's divinity was revealedat his Nativity, so it is also mani-fested at his presentation in theTemple. From the meeting of theDivine Child and his most HolyMother with the just Simeon, thefeast in the Eastern Churchreceives its name "The Meeting orEncounter".

The feast of the Presentationor the Encounter is based on anevent from the life of our Saviour,recorded in the Gospel of St.Luke (2:22-40). The Law ofMoses prescribed that everywoman who gave birth to a malechild was excluded from the tem-ple for forty days, for during thattime she was regarded as impure.These forty days were called"days of purification". When thisperiod of purification was ended,the mother of the newly bornchild went to the temple andoffered a year old lamb as a burntoffering, and a young pigeon orturtle dove, while a poor womanhad to offer a pair of pigeons or apair of turtle doves. The mostPure Virgin Mary, being theMother of God, was not boundto submit to this rite of purifica-tion, for she was sanctified by thebirth of Christ, as our kontakionstresses: "You, O Christ, sanctified

the Virgin's womb by your birth."Nevertheless, in her humility, shefulfilled the prescription of thelaw and offered as a sacrifice twoturtle doves.

In addition to this, anotherrite was performed over the first-born male on the fortieth day -the rite of offering him up toGod and his subsequentredemption. He who was tosanctify and redeem allmankind, desired that he, him-self, first be consecrated to Godand then redeemed. "The EternalGod," says the stichera of Lytiya,"who of old gave the law to Moses onSinai appears this day as an infant.The Creator of the law fulfills theLaw. He is brought into the templeand given over to the elder."

Here the providential meet-ing or encounter of the DivineChild and his most Pure Motherwith the righteous Simeon mer-its special consideration. St.Luke relates that Simeon "wasjust and devout, looking for the conso-lation of Israel, and the Holy Spiritwas upon him. And it had beenrevealed to him by the Holy Spiritthat he should not see death before hehad seen the Christ of the Lord."(2:25-26) Through divine inspira-tion Simeon recognizes the ChildJesus as the Messiah. He takeshim into his arms and with abeautiful prayer blesses the LordGod for the grace of seeing withhis own eyes the PromisedRedeemer. Our Church alwaysconcludes the Vespers service

with the prayer of Simeon "Nowyou may dismiss..." Meanwhile, theaged Simeon predicts to theMost Holy Mother of God herforthcoming sacrifice and suffer-ing because of Jesus Christ.

The feast of the Presentation

or the Encounter originated inJerusalem in the second half ofthe fourth century. First mentionof it is made by the pilgrim SilviaEgeria in her Diary, where shecalls it "the fortieth day after theEpiphany".

From Jerusalem the feastspread throughout the entireEast, but only in the sixth centu-ry under the Emperor Justinian(527-565) did it assume special sig-nificance. Emperor Justinianordered that the feast of thePresentation or Encounter be

regarded as a great feast and cele-brated throughout the entireEmpire.

The motives for the solemncelebration of the feast of thePresentation were two extraordi-nary events: a plague in

Constantinople and vicinity, andan earthquake in Antioch. Atthe end of the year 541 a plague,from which people died daily bythe thousands, afflictedConstantinople and its sur-rounding districts. This plaguelasted for three months. Inaddition to this, a great earth-quake occurred in Antioch.Tradition reports that, at thetime, a certain holy manreceived a revelation from Godthat the disaster which hadbefallen the nation would ceasewhen the solemn celebration ofthe Lord's Presentation hadbeen instituted. The emperorordered the feast of thePresentation to be solemnly

observed and the plague ceased.From the East, the feast of

the Presentation passed over toRome in the fifth century, andfrom there it spread to Franceand Spain in the seventh century,and then to Germany in theeighth century. Some ascribe itsinstitution in the West to PopeGelasius (+496), while othersattribute it to Pope Gregory theGreat (+604). Pope Sergius (687-701) is believed to have intro-duced the custom of holding aprocession with candles on this

feast, a custom which quicklyspread from Rome to Jerusalemand other cities in Palestine. Thelight of the candles is a beautifulsymbol of the true light of God -our Lord Jesus Christ himself.

Carrying candles in proces-sion on the feast of thePresentation seems to have beenpracticed earlier in Alexandria. Inhis sermon on the bringing of theChild Jesus to the temple, Cyrilof Alexandria (+444) mentionsthe carrying of candles on thatday. Theodotus of Ancyra (+446)speaks of the same custom beingpracticed in Ancyra. Blessing can-dles on the feast of thePresentation became a customonly after the tenth century. Firstmention of it is made in theRoman-German Missal of thetwelfth century.

In the Eastern Church, thefeast of the Presentation is cele-brated as a Marian feast and issometimes called, "The Meeting(or Encounter) of the Most HolyMother of God”. This feast has aone-day pre-feast and a seven-daypost-feast. Many Fathers andDoctors of the Eastern Churchhave sermons for this feast, andSt. Andrew of Crete, St. JohnDamascene, St. Cosmas ofMaiuma, Patriarch of Germanusand Joseph the Studite all havecontributed to the liturgy of thisfeast. The Church solemnizes thememory of the Just Simeon andAnna on the day following thefeast of the Presentation. !

Feast of the Presentation of our Lord Jesus Christfrom A BYZANTINE RITE LITURGICAL YEAR by Julian Katrij, OSBM

February 15 – 17, 2019

ALTAR BOY CONVENTIONat St. Basil Seminary

“Serve the LORD with gladness; come into His presence withjoyful songs” (Ps. 100:2).

Young men, grades 6 - 12, are invited to attend.

For more information contact your pastor or St. Basil Seminary:St. Basil Seminary

195 Glenbrook RoadStamford, CT 06902

203-324-4578ukrcathsem@optonline.net

SAVE THE DATE!

«БОЖЕ СЛОВО І КАТЕХИЗАЦІЯ»Послання Синоду Єпископів

Української Греко-Католицької Церкви 2018 рокудо духовенства, монашества і мирян

Бо коли я проповідую Євангелію, нема мені від того слави, бо це мій обов'язок; і горе мені, коли б я не проповідував Євангелії (1 Кор. 9, 16).

Всесвітліші та всечеснішіотці!

Преподобні брати і сестри вмонашестві!

Дорогі браття і сестри вХристі!

Після свого славноготриденного воскресіннянаш Спаситель ІсусХристос передав своїмапостолам особливу місію:«Ідіть, отже, і зробіть учня-ми всі народи: хрестячи їхв ім’я Отця, і Сина, іСвятого Духа; навчаючи їхберегти все, що я вам запо-відав. Отож я з вами по всідні аж до кінця віку» (Мт.28, 19-20). Бути християна-ми означає бути учнямиІсуса Христа, єдиногоУчителя, носіями ЙогоДуха, вістунами ЙогоДоброї Новини та свідка-ми Істини, якою є Він сам.Як член ЦерквиХристової, кожен христия-нин покликаний зростатив Ісусовому учнівстві:Силою і діянням СвятогоДуха щоразу глибше пізна-вати свого БожественногоУчителя, який присутній успільноті Церкви, та діли-тися своїм досвідом ізближніми.

Здійснюючи своє запев-нення − «Я з вами по всі дніаж до кінця віку», воскрес-лий Христос перебуває вТілі своєї Церкви у СвятихТаїнствах та БожомуСлові. Щоразу, коли мичитаємо Святе Письмо,маємо нагоду слухатиСлово нашого Вчителя,який нас навчає СвоїмДухом Святим, виховує,провадить до всякого доб-рого діла. Святіший ОтецьФранциск у своємуАпостольському повчанні«Радість Євангелія» під-креслює нерозривнийзв'язок між Божим Словомта навчанням і передаван-ням віри, тобто катехизаці-єю: «Вивчення СвятогоПисьма має бути дверима,відкритими для всіх вірую-чих. Основне, щоб об’явле-не Слово глибоко збагати-ло катехизацію і всі зусил-ля з передавання віри.Євангелізація вимагаєблизькості зі СловомБожим, а це зобов’язує,

щоб єпархії, парафії і всікатолицькі організаціїзабезпечували ґрунтовне іпостійне вивчення Біблії, атакож сприяли особистомуі спільнотномумолитовномучитанню СловаБожого» (п.175). Ч и т а ю ч и

Боже Слово,р о з д у м ую ч инад ним і моля-чись ним, миз у с т р і ч а є м оХриста, пізнає-мо і приймаємоЙого. Саме це іє завданнямкатехитичногослужіння – нетільки приве-сти людину дозустрічі зІсусом Христом, а досягтитого, щоб вона, пізнавшиЙого, повірила в Нього,жила в єдності з Ним і, засловами апостола Павла,дозрівала до повнотиХриста. До апостолів, які, про-

стуючи з Єрусалима доЕмауса, розмовляли і спе-речалися між собою проте, що сталося, Ісус набли-жається, супроводжує їх іпояснює їм Писання (пор.Лк. 24, 13 – 35). Cучасналюдина також потребуєтакого супроводу віри про-тягом усієї своєї земноїмандрівки за Христом.Церква здійснює цейсупровід у різний спосіб,зокрема й за допомогоюкатехитичного служіння.«Метою катехизації –основного діяння Церкви –є навчати й виховувати увірі християнина та прова-дити його до сопричастя зІсусом Христом та церков-ною спільнотою»(Катехизм УГКЦ «Христос– наша Пасха», 54).Постійна та безперервна увіковому сенсі катехизаціядітей, молоді, дорослих ілітніх осіб – необхіднаякість живої парафії якмісця зустрічі з живимХристом.Прагнемо підкреслити,

що бути учнем Христовим– це завдання всього нашо-го життя. Ось чому навчан-

ня і передавання віри (кате-хизація) – це не лише під-готовка дітей до першоїСвятої Сповіді та урочи-стого Святого Причастя, а

постійне і безперервнезростання у вірі всіх вірнихХристової Церкви – дітей,молоді, дорослих.

Відповідальність за проголо-шення Божого Слова та кате-

хизаціюРозглянувши стан прого-

лошення Слова Божого такатехитичного служіння,дякуємо Богові за вседобро та рясні плоди, якіприносить благовістьХристового Євангелія впастирському служіннінашої Церкви як в Україні,так і в різних країнах світу.Хочемо висловити визнан-ня і вдячність священикам,богопосвяченим особам,катехитам, батькам − усім,хто щиро присвячує себепроголошенню БожогоСлова та бере участь унавчанні і передаванні свя-тої віри. За християнське вихован-

ня своїх вірних відповідаєвся Церква, бо, як матір,вона дбає про народженнядо нового життя в Христіта зростання у вірі кожноїлюдини. Уся Церквапокликана ділитися своєювірою та проповідуватиЄвангеліє спасіння, алекожен виконує цю місіювідповідно до місця свогослужіння в церковномуТілі. Ми прагнемо, щоб усівірні, сповнені радістюзустрічі з живим Христом і

належності до церковноїпарафіяльної спільноти,жили та ділилися вірою увоскреслого Христа.

Сім’я – домашняЦерква, батьки –перші вихователі

віри Висловлюємо

щиру вдячністьбатькам, бабу-сям і дідусям,хресним, якіп е р е д а ю т ьживий скарбвіри з поколін-ня в покоління.Ми пам’ятаємо,що впродовжважких десяти-літь комуні-стичного режи-му саме наші

сім’ї були тим просторомдії Святого Духа, не під-владним атеїстичній про-паганді, − простором, деплекали і зберігали віру вБога та вірність ХристовійЦеркві. У всі часи, незалежно від

зовнішніх обставин, сім’я,як домашня Церква, була, єі буде першим середови-щем плекання і передаван-ня віри. Тому і сьогодніскеровуємо погляд і увагуна сім’ю, щоб допомогтиїй, а передусім батькам,поглибити своє духовнежиття, щоб вони булиздатними передавати дарсвятої віри своїм дітям івнукам. У цьому важливо-му завданні батькам повин-ні допомагати хресні бать-ки, дідусі, бабусі, їхні роди-чі, друзі, школа, парафіяль-на спільнота. Кажемо«допомагати», бо замінитисім’ю в цьому відповідаль-ному завданні не моженіхто. Дорогі родини! «Ваша

домівка є першою і най-важливішою школою, деваші діти мають навчитисялюбити Бога і людей.Якою буде та школа, такимбуде й навчання», – казавправедний митрополитАндрей (Християнськародина, 13). По-христи-янськи виховуйте дітей,створюйте в сім’ї особливуатмосферу спільної молит-ви – моліться разом перед

святими іконами, святкуй-те неділі і свята, беручиучасть зі своїми дітьми вп а р а ф і я л ь н і йБожественній Літургії.Святкуючи разом, плекай-те християнські родиннізвичаї та традиції, виховуй-те в дітей християнськіпогляди на життя та розви-вайте в них відчуттяналежності до церковноїпарафіяльної спільноти ісвого народу. Дорогі батьки! Ви є пер-

шими вчителями віри длясвоїх дітей, виховуйте їхприкладом власного життяі словом молитви.Звіщайте їм Євангеліє,читайте Слово Боже,твори про життя святих інаших новомучеників, які євзірцями віри, прийнятої,пережитої і засвідченої.Починайте день ранковоюмолитвою, а завершуйтевечірньою, заохочуючидітей словами: «Ходімомолитися». Свідчіть своювіру власним життям.

Вчитися мови віриАпостол Павло в

Посланні до римлян твер-дить, що «віра із слухання,а слухання через словоХристове» (10, 17).«Букварем», з якого вивчає-мо мову віри, є СвятеПисьмо і Катехизм нашоїЦеркви. Тому заохочуємо,щоб Святе Письмо таКатехизм УГКЦ «Христос– наша Пасха» булинастільними книгами вкожній родині. Про читання Святого

Письма в родині наш пра-ведний митрополитАндрей навчає: «Треба,щоб кожний християнинясно здавав собі справу зкористі читання і знанняСвятого Письма. СвятеЄвангеліє є предметом, щохату освячує і стягає на неїблагодать, бо є предметомвіри й любові жителів хати.Воно стереже їх передзлом, показує їм дорогу,підносить їх серця до неба,очищує плями їх душ. Я невагався б сказати, що вонолікує рани їх тіл. Звичайчитати Святе Письмо кож-ного дня, хоч би хвилинку,повинен стати звичаєм

Стемфорд, Коннектикут

ОФІЦІЙНЕ ВИДАННЯ СТЕМФОРДСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ В США

СівачРік XXXVI; Число 1 27 січня, 2019

Сівачсторінка 6, 27 січня, 2019

кожної християнськоїродини. Те читання повин-но бути щоденним кормомлюдей. Воно ж кормомздоровим, цілющим, скріп-ляючим...» (Про почитанняСвятого Хреста).

Священик від імені єпископа єголовним катехитом і учите-

лем віри у парафіїЗвертаємося до вас, доро-

гі отці, браття у священ-стві. Допоможіть намдобре організувати та якіс-но і з відчуттям святогообов’язку забезпечити весьпроцес християнськогонавчання і вихованнядітей, молоді та дорослих,щоб донести Слово Боже іправди віри до всіх вірних.З ревністю і запалом про-

голошуйте Боже Слово,підтримуйте і провадьтевірних до його розуміннята молитви з ним.Створюйте в парафіях біб-лійні гуртки, заохочуйтевірних до практики моли-товного читання СвятогоПисьма у церковній спіль-ноті та сім’ї. Ретельно, змолитвою готуйте своїпроповіді, ґрунтуючись наБожому Слові, щоб вонобуло «живим і діяльним» ужитті вірян.Організовуйте та особистосупроводжуйте в парафіїгрупи вивчення КатехизмуУГКЦ, щоб читання цієїкниги провадило людей дозустрічі з воскреслимХристом, живило їхнювіру, давало їм відповіді напроблеми сьогодення танадихало їх до служіння.Ви, дорогі священики, є

відповідальними за якістькатехитичного служіння впарафії. Дбайте, щоб хри-стиянське навчання булопристосоване до віку кож-

ного. Супроводжуйтедітей, молодь, дорослих уїх постійному зростанні увірі. Разом із катехитамиплануйте катехитичнізустрічі й різні заходи, зва-жаючи на поступовість ісистематичність навчаннята виховання у вірі. Пам’ятайте про важли-

вість передавання христи-янської віри відповідно доспособу спілкування сучас-них людей, тому залучайтедо процесу християнсько-го навчання і вихованняновітні методи й засоби.Дбайте про катехитів, проїх початкову та постійнуформацію, підтримуйте їхслужіння духовно і матері-ально.Плекайте катехитичну

справу і заохочуйте доцього інших, пробуджуйтеі підтримуйте запал до слу-жіння, щоб ваша парафіясправді була місцем зустрі-чі з живим Христом, зро-стання у вірі та передаван-ня її наступним поколін-ням.

Катехити – «надійні поміч-ники священиків у катехи-

тичному служінні»Звертаємося до вас, доро-

гі катехити – миряни йбогопосвячені особи, іскладаємо вам щиру подя-ку за віддане служіння впарафіях. Ви – надійніпомічники для священиківу місії християнськогонавчання і виховання поко-лінь вірних нашої Церкви.Церква високо цінує вашепокликання і служіння.Ваше покликання переда-

вати віру в живого Христапоходить із радості особи-стої зустрічі з Ним і належ-ності до церковної парафі-яльної спільноти. Ваше

бажання ділитися цієюрадістю з іншими, допома-гати їм пізнати Христа євідповіддю на прагненнясучасної людини, якашукає «Дорогу, Істину іЖиття». Допоможітьсучасній дитині, молодій ізрілій людині зустрітиІсуса, пізнати Його науку,живитися Божим Словом іПресвятою Євхаристією. Від імені Церкви пробуд-

жуйте, надихайте і підтри-муйте запал до пізнаванняСлова Божого і правд віри,до життя ними. Плекайтеособисту молитву та про-вадьте до молитви тих,кого виховуєте. Дбайтепро свою постійну форма-цію, щоб краще послужитиБожій справі та відповістина сучасні виклики.Проявляйте активність ітворчість у своїй парафі-яльній спільноті. Будьтелюдьми молитви та свід-чення християнськогожиття.

Парафіяльна спільнотаЗвертаємося до всіх вір-

них нашої Церкви, адже допередавання віри поклика-ні всі члени церковноїспільноти. Від сумлінностівиконання цього права іобов’язку кожним христия-нином залежить розвитокпарафії, Церкви та суспіль-ства. Парафіяльна спільно-та повинна дбати продуховно-моральний розви-ток кожного її члена, атакож проповідуватиЄвангеліє всім людям. Цяспільнота має бутинатхненницею і рушіємкатехизи та основним міс-цем її проведення. Тому плекайте покликан-

ня до богопосвяченогожиття, священичого та

катехитичного служіння.Цінуйте осіб, які звіщаютьБоже Слово, провадять дозустрічі з Христом, вихо-вують і супроводжують увірі. Моліться за них,виявляйте їм сприяння тапідтримку.Пізнавайте щоразу глиб-

ше Слово Боже, дозвольтейому змінювати вас.Читайте Катехизм УГКЦ«Христос – наша Пасха»,щоб пізнавати правди вірита жити ними. Ділітьсярадістю зустрічі з воскрес-лим Христом, берітьактивну участь у спільнот-ному і молитовному життіпарафії. Свідчіть свою віруприкладом життя в особи-стій, сімейній, професій-ній і суспільній сферах.Щодня живіть вірою,молитвою і ділами мило-сердя. Пресвята Богородиця –

Мати й Учениця Ісуса, якапочула Його Слово і пові-рила в Нього, прийняла ідарувала Його світові.Вона завжди є для нас при-кладом того, як бути учня-ми Христа і вести доНього інших, щоб завдякинашому свідченню віри

люди, які сьогодні взи-вають: «Хочемо бачитиІсуса» (Ів. 12, 21), – моглипізнавати, приймати Йогоі жити в єдності з Ним. Хай Пресвята

Богородиця провадить насу місії слухання БожогоСлова і втілення його вщоденне життя, щоб мидедалі глибше пізнавалинауку Христову, зростали увірі та передавали її іншимз радістю і запалом.Благословення Господнє

на вас!

Від імені СинодуЄпископів УкраїнськоїГ р е к о - К а т о л и ц ь к о їЦеркви

+ СВЯТОСЛАВ

Дано в Києві,при Патріаршому соборіВоскресіння Христового,у день Святих мучениківПарамона та Філумена,

12 грудня 2018 року Божого

“Нова радість стала ...”Калейдоскоп фотографій Різдвяних святкувань у Стемфордській єпархії

Хор парафії Св. Володимира на Коляді у семінарії Св. Василія Різдвяний виступ юних талантів

Виступ братів-семінаристів під час Коляди Дитячий вертеп пригощається на Коляді у семінарії Св. Василія

Офіційно

Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви

СВЯТОСЛАВпризначив владику-емерита

Василя Лостена членом новоствореної Патріаршої ради

з економічних справ УГКЦ терміном на п’ять років.

Сівач сторінка 7, 27 січня, 2019

Лист до Редакції

Допоможімо описати Греко-Католицьке кладовище в Горайцю, Польща

“Каміння, яке говорить. Греко-католицьке кладовище вГорайцю” – це буде наступна пуб-лікація Адама Бобровича, якапредставить історію Горайця ійого мешканців. Праця буде про-довженням опису цього села, роз-ташованого в Любачівському пові-ті. Цей опис автор започаткував укнижці під заголовком “Там ще

чути шепіт молитов і биття цер-ковних дзвонів”, яка користу-ється великим успіхом середчитачів (Пасленк, 2016, вид. І,ISBN 978-83-945581-9-2).

Цвинтар у Горайцю разом зхарактерними білими вапнянимихрестами становить ціліснийелемент краєвиду любачівськоїземлі. Ліс, у якому знаходитьсяце виняткове кладовище, додаєцьому місцю чарівності, таємни-чості і магії. Оточення й атмо-

сфера дозволяють перенестися вкраїну задумливості, рефлексії ізатишшя.

Некрополь у Горайцю, з оглядуна свої духовні, історичні тахудожні цінності, має характервизначної пам'ятки. Там похованіхристияни, переважно греко-като-лицького обряду. Цвинтар і надалі

залишається невичерпним джере-лом знань про релігійне життятамтешньої спільноти. Надгробніхрести, статуї і барельєфи (датова-ні XIX і початком XX ст.) буливиконані уже забутими сьогодніхудожниками.

Автор публікації постаравсяпровести докладну інвентариза-цію кладовища в Горайцю, ство-рити актуальний облік надгробківразом з описом вибитих на нихепітафій. Багато з них уже сьогод-ні нечитабельні. Частина з них ізплином років стала невидимою,затертою, зарослою мохом, руше-ною грибком. Окремі з них покри-ті товстим шаром білої, полуще-ної фарби.

Автор звертається з гарячоюпросьбою до осіб, які володіютьінформацією, що стосується цвин-

таря в Горайцю - описи, спогади,знімки - передати їх або позичити,що дасть можливість деталізувати,уточнити й збагатити зміст май-бутньої публікації.

Стефан Лашин

Контактні дані:Adam Bobrowicz ul. Cicha 514-400 PasłękPoland

tel. 601-729-953e-mail: bobrowicz.ad@gmail.com

Спільна молитва перед початком святкової прогами на Коляді Вертеп

Різдвяний вертеп у парафії Св. Михаїла у Йонкерсі, НЙ

Владика Павло відвідав парафію Петра і Павла у Спрінг Валлей, НЙ під час Різдвянихсвяткувань

Колядники з парафії Св. Володимира у Стемфорді

Владика Павло виголошує вітальне словопід час Коляди

Сівачсторінка 8, 27 січня, 2019

Аналіз просвітницької діяльності Митрополита АндреяШептицького у вихованні української молоді

продовження, початок у попередньомуномері

Процес християнського вихо-вання є безконечним від зачаттядо смерті людини. Скільки триваєлюдське життя стільки треба руха-тися у напрямі до Бога, вчитисяжити по християнські, боротися зпристрастями, виховувати себе, насам перед, у християнському дусі.Потрібно зауважити, що вихован-ня молодої людини є цілком від-мінне від виховання дитини, ботут вже не йдеться про імітативнуповедінку. Молода людина мис-лить та аналізує і своє поведінкоютою чи іншою мірою сама стаєвихователькою тих чи іншихпринципів християнського життя.Прикладів є чимало, коли нашідіти в підлітковому віці і старшінавчають нас, дають нам добрийурок чесності, справедливості, вирозуміння, любові. Тобто процесхристиянського виховання стаєпроцесом двохстороннім, мивиховуємо і в той самий час насвиховують. Ця двох сторонністьможлива тільки при одній умові,на якій базується християнськевиховання – любов.

Виховання дитини, в подаль-шому молодої людини, навітьвиховання дорослого неможливебез любові. Саме любов має над-звичайну силу і потужність долатибудь які перешкоди, ламати будьякі мури. Кожен пам’ятає гімнлюбові: «Любов довготерпить,любов милосердствує, незаздрить, любов не величається,не надимається, не поводитьсянечемно, не шукає тільки свого, нерветься до гніву, не думає лихого,не радіє з неправди, але тішитьсяправдою, усе зносить, вірить у все,сподівається всього, усе терпить!Ніколи любов не перестає!» тому,молодята, що тільки-но побралисяпочинають одне одного виховува-ти і їм це вдається, якщо між нимипанує любов. Бо як зазначаєАндрей Шептицький « Закон под-ружжя мусить бути законом любо-ві. Але не тільки тілесної любови,а перед усім моральної любови.».владика Андрей говорить, щокожна людина обов’язком має дру-гих любити, так само як має правобути любленою. Він зазначає що уХристовій Євангелії не бачитьбільшої науки від науки пролюбов. Владика представляє нам,нащадкам, якою великою є божалюбов, яку силу ми можемо знай-ти в тій любові.

По-перше любов Бога є безко-нечною. Доказом того є те, щолюбов Бога для кожного з нас є утайні Євхаристії, «… безмірна і

направду Божа ця любов – усіхлюдей, і кожного зокрема,вважати такими своїми прия-телями, щоб за … кожногочоловіка зокрема, бажатипролити кожної хвилі і вся-ким можливим способомсвою кров …». Першийобов’язок християнина –любити Бога понад усе.Андрей Шептицький каже«Людина, що знає собі справу,як дуже Бог полюбив її, іскільки вчинив для неї, а дотого людина, яка хоч трохизрозуміла, яким добрим є Богсам у собі, не може не любитиЙого». Тоді людина бачитьусе добре, вона ліпше пізнає

Бога, Божий закон, молитви, зякими вона з Богом розмовляє.Любов Божа просвітлює серцекожної людини, все її життя аж допідвалин. У любові до Бога є і силалюдського життя – джерело спа-сіння наших душ. Ціла наука Божазвершена у тому напрямі, щобпоказати через Христа безмеж-ність Божої любові до людства,щоб довести людство до любові і вній закріпити.

По чому можна пізнати хри-стиянина? По любові, якщо мати-мемо любов між собою і її поши-рюватимемо. Мірило щастя у кож-ній родині – любов. Нема любові –родинне вогнище погашене. Немалюбові – нема що говорити прохристиянське виховання, бо якщолюдина не любить ближньогосвого – то не любить Бога – то не єсправжнім християнином. АндрейШептицький вчить вірних яклюбити «Свою християнськулюбов треба ділами доказувати».Владика говорить про те, щолюбов правдива є тоді, коли люди-на не тільки бажає добра, але йпричиняється до того, що дбаєпро других, старається по можли-вості зарадити, стерти сльози тим,хто плаче, потішить теплим сло-вом. «Любов ближнього робитьчоловіка чемним і покірним,милосердним і терплячим,повним співчуття і благородно-сті». Нема нічого вищого ніжлюбов, все минеться, бо все нібигасне перед заслугами любові.Андрей Шептицький каже, щоколи ми доберемося до Бога томине наша віра, що була тут, наземлі, початком нашого зростан-ня, минеться надія також «… а однатільки любов … має полишитисянавіки, як чеснота ангелів і свя-тих». Все людство завжди у всічаси прагнуло щастя. А це такпросто. Там можна знайти щастя,де є любов. Бо з любові як з цілю-щого джерела людині даєтьсяключ до правдивого христи-янського життя, ключ до правди-вого християнського вихованнядітей та молоді. Саме з цього дже-рела черпає силу весь народ, болюбов – це і любов до своєї землі і«патріотизм є якраз тим вищим іблагороднішим, чим більше опи-рається на Божий Закон». Цейзакон є перш за все законом любо-ві. Бо всіх громадян в’яже в одиннарод любов до Бога. АндрейШептицький говорить, що пер-шим щастям для людини є любовдо Бога, а другим щастям є любовдо ближнього, бо «любов Божа і доближнього дає щастя правдиве і

тривале». Діти, а згодом молодь,мають бути виховані у послуху, нев страху що їх покарають, а послухмає йти з любові. Якщо в хатіпанує любов, то легко дітей добревиховати, а згодом молодь, наслі-дуючи любов батьків, буде шири-ти її по світу.

Християнське виховання базу-ється, також, на принципі спра-ведливості. Кожен християнинвідноситься до ближнього свого зповагою. Люди завжди шукалиякогось мірила справедливості.Важливо зазначити, що абсолют-ної справедливості не існує.«Справедливість позволяє чолові-кові уживати своїх прав і накладаєобов’язки шанувати чужі». Тобтовиховувати в дусі християнськомутреба, але якщо ваші діти вжедорослі, то треба менше на нихтиснути і вимагати, а зважати на їхпотреби, бо потреба молоді є сво-бода, значить батькам требанавчити своїх чад , як то бути віль-ним у Христі.

Ще одним важливим пунктомщодо християнського виховання вродині Андрей Шептицький вва-жає вирозуміння. «Правдивалюбов родинна так має душу здушею зв’язати та зрівняти, щобив усім була згода і єдність».Владика наводить багато прикла-дів як досягти згоди в хаті. Вінзазначає, що добрий приклад бать-ків закладає підвалини для май-бутнього дітей, неодноразовоАндрей Шептицький потверджує,що «а оно в життю пізніше такпоказується, що важніша річ –згода, любов, чим всякі достаткичи маєтки». На першому місці єзгода, а потім любов, як бачимо.Це ні в якому разі не через те, щовладика вважає більш вартнішоюзгоду, а через те, що якщо неможна досягти згоди, вирозумін-ня, то любові ніякої нема. АндрейШептицький вчить як бутипоступливим, терплячим, взаємо-допомагати один одному і тоді, вінпереконує, настане згода і прийделюбов. Дуже важливим є ви розу-міння у родині коли діти є не малі,а підліткового чи юнацького віку.Проблема є у тім, що в усі віки цейперіод зростання і укріплення осо-бистості був не простим, бомолодь, виростаючи, думає, щовже вільна від обов’язків які булипокладені на неї у дитинстві, восновному це обов’язок послухубатькам. Якщо малу дитину берешза руку та ведеш до церкви, то зюнаком нічого не вдієш, якщо вчомусь впреться. Тут важне є неперегнути палку, не вдаватись досварні, чи чогось подібного.Згадаймо приклад Марії і Йосифа,коли вони довго шукали Ісуса,який був підліткового віку, стом-лені від багатоденних пошуків,вони не кричали, а лише з любов’юдокорили: «Дитино, - чому так Тизробив нам ? Ось Твій батько та яіз журбою шукали тебе». Якраз вирозуміння і любов приходять напоміч у складних ситуаціях.

ІІІ. Аспекти християнського вихо-вання

Християнська Родина-це теособливе, що об’єднує кілька осіб уБозі. Особливість родини христи-

янської має бути добра домашняцерква. Якщо це є, то основнафункція Християнської родинивиконується, якщо ні - то требанайскоріше латати діри.

Саме цієї премудрості, як ство-рити добру християнську родину,вчить нас митрополит АндрейШептицький.

Дуже багато він говорить пропедагогіку. Педагогіка (від гр.paidagogike) – наука про вихованнята навчання людини. АндрейШептицький не використовуєцього терміну взагалі, але всі йоголисти є глибоко педагогічними.Щиро вболіваючи за свій нарід,він розумів, що основою людсько-го життя є саме родина. АндрейШептицький свою родину педаго-гіку лаштує з огляду на майбутнєнації і пише: «Подаю вам науку, відякої залежить і на якій опираєтьсямайбутність цілого народу.».

Першим пунктом, тобто осно-вою для Християнської родинимає бути святість, тобто шлюб! Тоє першочергове, бо в теперішнімчасі дуже багато люду створюютьродини, але не будучи у шлюбі, а вгріху, йдуть до пекла цілою роди-ною.

Другим і дуже важливим чин-ником є подружня християнськалюбов. Тут про рівноправ’я нейдеться взагалі, бо жіноча сторонаприсягає послух, тобто жінка маєбути і настільки любляче мудрою,щоб уміти йти за провідником,яким є чоловік. Зараз у час еманси-пації світ, здається, перевернувсядогори дригом, бо торочить прорівні права жінки і чоловіка, скіль-ки жінок було тим було тим зведе-но, знищено подружжя. Ясне діло,Андрей Шептицький ще в ті часиговорив, що послух жінки не маєбути неволею. «Рівновага між вла-дою і послухом є любов. Томузакон подружжя мусить бути зако-ном любові. Але не тільки тілесноїлюбові, а передусім, моральноїлюбові.»

Незвичайно просто геніально ідоступно про подружні стосункиподає апостол Павло у Посланнідо Ефесян. «Жінки нехай корятьсясвоїм чоловікам, як Господеві, бочоловік – голова жінки, як іХристос голова Церкви …Чоловіки, любіть своїх жінок, як іХристос полюбив Церкву й видавсебе за неї». Якщо чоловік любитьдружину, то він не буде її гнобити,принижувати, якщо жінка правди-во любить чоловіка, то вона знає,що якщо він їй щось наказує, то злюбові, бо дбає про добро родини.Воістину, легко поступатися тому,кого правдиво любиш. Це даєзмогу уникнути любого роду свар-ні.

Андрей Шептицький говоритьпро те, що родина (подружжя)повинна бути нерозлучною,чистою і святою, бо в теперішньо-му часі дуже важко є остерігатисьподружнім від різного роду збо-чень, до яких доводять їх пристра-сті, сваволя.

продовження у наступному номері

о. д-р Богдан Тимчишин

Сівач сторінка 9, 27 січня, 2019

Приглядаючись до себе

Християнинові приглядатисядо себе слід щодня, може навітьщохвилини, звіряючись зПисанням і, звісно, релігійні часо-писи покликані до того, аби допо-магати в цьому процесі всім і кож-ному.

У шостому номері«Патріярхату» приглядатимемосьнашому розумінню взаємозв’язкубагатства та віри через матеріалиотця Петра Балога «Багатство івіра» та д-ра Зиновія Свереди «Відбідності до багатства і навпаки».Перша стаття – це, до певної міри,спростування усталеної останнімидесятиліттями думки про залеж-ність економічного добробуту відконфесійної приналежності.Автор розглядає радше залеж-ність економічного успіху відширокої системи культури, а невиключно релігії, хоча значноюмірою релігія теж має вплив і накультуру. З іншого боку, «базую-чись на попередньому досвіді «без-божних економік», можна зробитивже деякі невтішні припущення»про майбутній добробут секуляри-зованого суспільства. Якщо отецьБалог розглядає глобальнийзв'язок віри і багатство, то д-р

Зиновій Свереда дивиться на них«під мікроскопом» – аналізує при-чини бідності в конкретнихлюдях, у світогляді, у моделях кон-кретних суспільств, у явищахтощо.

Далі, рубрика «Богослов’я»надає слово Джастінові Це –китайцю, який народився у Канаді,мешкав у США, був протестантомі став греко-католиком. Він розпо-відає історію особистого духовно-го пошуку в якому, врешті, відкривсвою глибинну ідентичність самезавдяки УГКЦ. До того ж, авторчерез осмислення проблеми уніа-тизму в науковому ключі розгля-дає питання ідентичності націо-нальних меншин: «Дослухаючисьдо порухів свого серця: азійсько-американський перехід від «уніа-тизму» до «взірцевої меншини»».

«Повертайтеся додому і розка-жіть усім те, що Бог учинив вам», –таким гаслом і запрошенням сталозавершення проповіді-зверненняБлаженнішого ПатріархаСвятослава до учасників ІІІВсеукраїнського з’їзду мирян,котрі у перші вихідні листопадаз’їхалися до Києва з різних єпархійУГКЦ. Хочемо, щоб це словозаохочення до більш повного здій-снення свого священичого, про-рочого і царського служіння, малинагоду почути якомога більше вір-них нашої Церкви, тому не оми-наємо нагоди поширити йогосеред читачів «Патріярхату» –журналу мирян і для мирян.

«Інтелектуальне життяЦеркви: сучасні виклики і від-повіді на них» під такою назвоюпублікуємо інтерв’ю з отцем-доктором Богданом Прахом,ректором Українського като-лицького університету, проважливість освіти «приправле-ної» духовністю: «Як сказав вла-дика Борис, один день в універ-ситеті без євангелізації –

втрачений день. Ми стараємося,щоб жодний день не був втраче-ний. Нам це дуже потрібно, нетільки університету, а всьому сус-пільству. Ми взяли на себе виклик,розуміючи, що це фундамент длявідродження нашої Церкви вУкраїні і в цілому здорового сус-пільства».

Дуже цікавою та різноплано-вою вдалась історична частинаномеру. Отець д-р АтанасійМакВей детально змальовує істо-рію становлення українськоїгреко-католицької спільноти іперипетії на шляху придбаннякатедрального храму у ВеликійБританії, присвячуючи цій теміматеріал «“Вже не у вигнанні”:катедра Пресвятої Родини від-святкувала 50 років».

Віктор Чернов, учасник про-екту «Врятуймо скарби разом»,спрямованого на збереження тапопуляризацію національної спад-щини представляє нам розповідьпро «Втрачену зарваницьку святи-ню: історія чудотворної ікониРозп’яття Ісуса Христа», слід якоїв час ІІ Світової війни загублено,проте, цілком випадкове віднай-дення у 1997 році частини ризицієї ікони відновлює теж і пам'ятьпро неї.

У цьому номері «Патріярхату»завершується цикл статей «Шлях

до національного маніфесту:Греко-Католицька Церква і укра-їнське відродження в Галичині»Віктора Заславського. В останнь-ому, шостому епізоді, автор наво-дить приклади того, як люди різ-них політичних поглядів все ж,прислужилися розвиткові укра-їнської науки та культури, як сво-бода тих же поглядів, дозволялатримати баланс і не підлягати«лінії партії».

«На берегах Дунаю: українськагромада Будапешта» – короткийекскурс в життя української греко-католицької спільноти Будапештазавершує шостий номер«Патріярхату», але не завершуєшляху нашої інформаційної манд-рівки віхами історії та сьогоденняУкраїнської Греко-КатолицькоїЦеркви.

Запрошуємо й надалі залиша-тися з нами, у тому числі черезсайт часопису «Патріярхат», де угрудні поточного року започатко-вано роботу англомовної сторін-ки!

З пошаною,Ліда Мідик, заступник головного

редактора

Глава УГКЦ: «Томос консолідує український народ і ми зможемопротистояти ворогу, який хоче нас знищити»

www.news.ugcc.ua

Отець і Глава УкраїнськоїГреко-Католицької ЦерквиБлаженніший Святослав привітавукраїнців із врученням текстуТомосу про надання Константи-нополем автокефалії Православ-ній Церкві України.

«Вітаю братів православних зцією, без перебільшення, історич-ною подією, на яку чекало нашесуспільство, зокрема православнаспільнота, упродовж століть. І

Церква-мати древньогоКонстантинополя зро-била крок назустрічсвоїм дітям в Україні», –сказав Предстоятель підчас щорічного різдвяно-го інтерв’ю для «5 кана-лу», яке вийде в ефір удень навечір'я Різдва.

На переконання Бла-женнішого Святослава,сьогодні ми ще вповні нерозуміємо, яке значенняматиме ця подія на май-бутнє.

«Думаю, – сказав Предстоятель,– ми вповні сьогодні ще не усві-домлюємо цього. Але те, що вонаматиме значний вплив, це сьогод-ні є очевидним. Гадаю, тут ужеможна добачити кілька вимірівцього впливу. Передусім – спад-коємці Київського християнства вУкраїні, православні та греко-католики, справді зможуть кращепізнати свою тотожність, ким ми єяк діти нашої Київської Церкви.

Ми зможемо відкрити правду пронаше коріння».

Бо дуже часто, нагадав духов-ний лідер українців, історіяКиївського християнства або булазамовчувана, або зманіпульованана догоду тим чи іншим імперсь-ким геополітичним інтересам іперетворена на ідеологію.

«Ми не можемо змінити істо-рії, – наголосив БлаженнішийСвятослав, – але ми можемо збуду-вати майбутнє. І тому ось цевизнання Церкви-матері, що їїкиївська дочка дозріла для того,щоб бути самостійною автоке-фальною Церквою, передусім управославному контексті розумін-ня цього поняття, є дуже важли-вим. Це знак зрілості».

Глава УГКЦ також відзначив,що це також гарна нагода нарештівийти з внутрішньої ізоляції ізаговорити потужним голосом досвітового християнства. «І тут ясподіваюся, що УГКЦ і нашасестра Православна Церква

України будемо разом одним голо-сом говорити правду про Україну,правду про наші болі і страждан-ня», – додав Предстоятель УГКЦ.

Також Глава Церкви бачить воб’єднанні православних ЦерковУкраїни здатність України пере-могти російського агресора.«Чому? Бо коли ми зростаємо увнутрішній єдності, – єдності, якаконсолідує наш народ, усуває лініїроздорів, розколів, які є між нами,ми стаємо сильнішими. Наша хри-стиянська єдність може статинеобхідною платформою дляєдності народної, суспільної, єдно-сті державної. І тоді, безперечно,ми зможемо протистояти всімзовнішнім силам, які намагаютьсязнищити нашу церковну, націо-нальну тотожність, а також зни-щити нашу з вами державність –соборність українського народу,століття відновлення якої ми уро-чисто святкуватимемо цьогороку», – вважає БлаженнішийСвятослав.

Сівачсторінка 10, 27 січня, 2019

22 січня 1919 року - Акт Злуки Східної і Західної України в ОднуСоборну Державу

Любов Волинець

Упродовж років 1917-1918 років,українці по всьому світу відзнача-ли 100 ліття визвольних змагань,здобуття незалежности від росій-сько-царського та австро-угорсь-кого панувань. Україна здобуланезалежність 1918 року, і хоча булавона короткотривалою, протезалишила значний вплив на при-йдешні покоління українськогонароду. Це досягнення поглибилов народу патріотичні почування,збільшило запал до дальших зма-гань за волю і вселило у народпереконання, що таке здобуття єможливим і необхідним.

Століттями українські землібули поділені на дві частини –східну (більшу) і західну (меншу),кожна з яких була під чужим пану-ванням двох окремих могутніхдержав. Український народ обид-вох частин єднала одна мова, куль-тура, традиції, а ділили політичніграниці і чужа тиранічна влада.Століттями в народі нуртувалоглибоке бажання і мрія про об’єд-нання східної і західної частиниУкраїни в одну державу під влас-ним урядуванням.

Невдовзі після розвалу царсь-кої Росії і російської революції1917 року, східні землі України у1918 р. у Києві проголосили неза-лежність і створили УкраїнськуНародну Республіку (УНР). Цьогосамого року, після розвалуАвстро-Угорської Імперії, західнітериторії, які складалися з укра-їнських регіонів Галичини,Буковини і частин Закарпаття,проголосили свою незалежність уЛьвові і створили ЗахідноУкраїнську Народну Республіку(ЗУНР). Незабаром уряди обохреспублік почали вести перегово-ри щодо можливості злуки в однунезалежну українську державу.Уряд ЗУНР затвердив злуку 3-госічня 1919 року, а уряд УНР схва-лив злуку 22 січня 1919 року.Окремим Універсалом було про-голошено Акт Злуки в Києві наСофійській площі 22 січня 1919року. Після цього ЗУНР дісталаназву !Західні Області УНР!.Цього року відзначаємо 100 літтяцієї події.Через політичні перепи-тії та воєнну ситуацію уряди обид-

вох республік провадили роботунезалежно, залишаючи власнуурядову структуру, бо мали пере-борювати різні труднощі і воюва-ти з різними ворогами. УрядЗУНР мав добре зорганізованевійсько - Українську ГалицькуАрмію. Для підсилення військовихчастин, уряд ЗУНР проголосивзагальну мобілізацію. А такожстворив авіаційні відділи.

Існування УНР і ЗУНР булокороткотривалим, проте можли-вості, які появились у здобуттіволі, незалежності та злуки в однудержаву не були забутими, а зали-шились , як дороговказ, за якимтреба слідувати прийдешнімпоколінням .

У нашому Музеї і Бібліотецімаємо ряд цікавих архівних мате-ріалів, які ілюструють ці історичніподії - а це фотографії, плакати,газети тощо. Українські емігрантив Америці більшість яких походи-ла із західних земель України,раділи створенню незалежноїукраїнської держави і старалисядопомогти своїм рідним. Вонирізними способами збиралифонди для допомоги, зокремавидаючи бонди та позичкові сер-тифікати. Зразки цих документівмаємо у наших фондах. Недавнонам пощастило придбати фото-графії одного із перших українсь-ких летунів авіаційного відділуукраїнської галицької армії - світ-лину Володимира Пилипця (1902-1968). Пізніше він був висвяченийна священика (1927 року) та бувпарохом церкви в Білих Ославах(до 1944 року). Згодом емігрувавдо Америки та був парохом вцерквах філядельфійської єпархії,однією із яких була Церква СвятоїРодини у Вашінѓтоні.

Це лиш кілька зразків цінногоархівного матеріялу, який ми збе-рігаємо в нашій бібліотеці, і якимможуть користуватись бажаючі. Ідавайте збережемо його длянаступних поколінь!

Маніфестація на Софійській Площі у Києві з нагоди проголошення Акту Злуки 22 січня1919 р

Грамота від Українського Народного Комітету на пам’ятку освободження України

Зразки авіації ЗУНР Володимир Пилипець - один із перших українських летунів авіаційного відділу українськоїгалицької армії

Сівач сторінка 11, 27 січня, 2019

"Нехай їжа буде тобі медициною,а медицина їжею" - повчав батькосучасної медицини Гіпократ. Уцьому лаконічному виразі закла-дена мудрість життя та основапідтримання здоров'я людини.Пригадую читачеві, що людсь-кий організм має внутрішнюприродну здатність до саморегу-ляції, самовідновлення та само-зцілення при наявності всіхпоживних речовин, макро і мік-роелементів, а саме: білків,жирів, вуглеводів, вітамінів, міне-ралів, фітонутрієнтів, поліфено-лів, ензимів, різних біологічноактивних речовин, клітковини,тощо. Тому логічно можемо зро-бити заключення, що саме здоро-ва, жива, повноцінна збалансова-на їжа може природньо забез-печити оптимальне функціону-вання організму. В англійськіймові існує досить вдалий вираз, асаме: "we do not have drug deficiency,but rather we have nutrients deficiency,"що означає, людський організмне має недостатності у штучностворених лікарствах, які завждибудуть сприйматися організмом,як чужородний елемент, а радшелюдський організм часто - густопереживає недостатність життє-вонеобхідних поживних речовин,які знаходяться саме у природі.Це є логіка та закон природи. Нажаль, ми не сприймаємо природ-ні закони, як Закони Божі, якихми повинні дотримуватися. Знашого власного досвіду знаємо,коли нехтуємо моральними зако-нами тоді наражаємо себе наморальний упадок та деградацію.У той самий час, коли нехтуємоприродними законами щодопідтримки нашого здоров'я тодітерпимо від різного роду хвороб-ливих станів.

У цій статті запрошую читачазвернути увагу на наукові дослід-ження вибірково трьох науков-ців, які саме зрозуміли логікуприродних законів щодо підтри-мання здоров'я через здоровеповноцінне харчування з наголо-сом на саме вмісткість/щільністьпоживних речовин, а не чистих

калорій у раціоні та дотриманняперіодичного лікувальногопосту. Отже, пропоную проаналі-зувати наукові доробки наступ-

них науковців: д-ра КолінаКемпбела (Colin Campbell,PhD., books: “The ChinaStudy” and “Whole”, та д-раДжоела Фурмана (JoelFuhrman, MD., books: “Eat toLive” and “The End ofDieting”).

Професор Колін Кемп-бел у  двох надрукованихкнигах “The China Study” і“Whole” заклав сконцентро-вану інформацію своїх 50 -річних  наукових дослід-жень у ділянці здоровогохарчування. На початкусвоєї наукової діяльності

професор Кемпбел пропагувавпоживну вар-тість саме тварин-ного протеїну і навіть присвятивцій темі свою докторську дисер-тацію. Але сила одного випадку унауковій діяльності д-раКемпбела стала поворотниммоментом у його професійнійкар'єрі. Як ведучий експерт уділянці оптимального харчуван-ня разом зі своїми колегами бувзапрошений до Філіпін з метоюзабезпечення тамтешніх дітейпротеіном у щоденному раціоні.Джерелом протеїну був вибранийгоріх pеаnut, якого булодостатньо у цій країні. Через дея-кий час було зауважено різкезбільшення випадків раку печін-ки у дітей, які споживали щоден-но саме ці горіхи. Відтак вияви-лось, що причиною раку печінкиу дітей був сильнодіючий ендок-син, афлатоксин/aflatoxin (Asper-gillus flavus), який був знайдений узіпсованих горіхах тим патоген-ним грибком. Удодаток д-рКемпбел побачив, що у дітейсаме з багатих родин, які крімвживання горіхів могли собі доз-волити споживати м'ясо тамолочні продукти, рак печінкиагресивно прогресував і доводивчасто смерті. Після докладногоаналізу ціє трагедії професоромКемпбелом  було зробленонаступне заключення: афлаток-син, як сильнодіючий карцено-ген, викликав рак печінки у дітей,а тваринний протеїн (м'ясо ,молоко) якого було більше 10 % ущоденному раціоні каталізувавагресивний ріст злоякісної пух-лини. Після Філіпінського трагіч-ного виявленого феномену д-рКемпбелл різко змінив своєнаставлення щодо вартості тва-ринного білка у великій кількостіу щоденному раціоні людини.Останнім доказом аргументом уйого заключенні став висліддослідження-експеременту улабараторії над мишами якимвводили афлатоксин викликаючирак печінки та регулювали злоя-кісний ріст пухлини додаючи ураціон тваринний білок.Науковці-екперементатори бук-вально могли мануально  регу-лювати ріст пухлини під контро-лем збільшуючи чи зменшуючи

саме тваринний білок у їжі-раціо-ні мишей. У той самий час білокрослинного походження невикликав ріст злоякісної пухли-ни.

Відтак професор Кемпбелорганізував і став очільникомнаукового дослідження,  якебуло проведено у різних регіонахКитаю науковцями з Америки(Cornel University), Англії (OxfordUniversity) та Китаю (ChineseAcademy of Preventive Medicine) напредмет кореляції між харчуван-ням та розвитком різних недугвключаючи ракові захворювання.Саме у своїй першій книзі “TheChina Study” професор Кемпбел,разом зі своїм сином - лікаремТомасом Кемпбелом (ThomasCampbell, MD), подає докладно хіді висліди досліджень зроблених уКитаю та робить своє наступнезаключення, що саме whole foodplant based nutrition/ цілісна їжарослинного походження є най-більш оптимальною дієтою (ста-лий здоровий спосіб харчування) длялюдини. Саме ця оптимальнадієта, а радше усвідомлений спо-сіб харчування, запобігає розвит-ку серцево-судинних захворю-вань, набутого цукрового діабету,раку та інших недуг. Одночаснопрофесор Кемпбел повідомляє ізастерігає, що вживання тварин-них білків (м'ясо, молоко) у щоден-ному раціоні більше ніж 10%значно підвищує ризик розвиткураку. Саме у тих регіонах Китаюде мешканці багато споживалим'ясні продукти та жири тварин-ного походженя було виявленорізке збільшення випадків серце-во-судинних недуг, набутогоцукрового діабету та раковихзахворювань. У той самий час,білки рослинного походженнятакого негативного впливу налюдський організм не мають – цеє доброю новиною. Напрошу-ється висновок - потрібно шука-ти джерело білка саме у продук-тах  рослинного походження,яких є вдосталь у природі. У тихпродуктах ми знайдемо крімпотрібних амінокислот багатоінших поживних речовин дляоптимального функціонуванняорганізму. Професор Кемпбелрекомендує наступну формулущодо оптимального харчування:(80 – 10 – 10) 80% вуглеводів, 10%білків та 10% жирів у щоденномураціоні. До речі, у зрілому груд-ному молоці матері знаходитьсятільки 1-2% протеїну до загальноїкількості калорій.

У своїй першій книзі “TheChina Study” пропонує людям щосаме їсти, а у другій книзі “Whole”пояснює саме чому людствоповинно адаптувати цей опти-мальний спосіб харчування, вико-ристовуючи дари природи, якізакладені в свіжих овочах, фрук-тах, зернах, горіхах, ягодах, тощо.У додаток, професор Кемпбел

присвятив багато матеріалу щодокритики загально вживаного під-ходу (reductionist approach) у сучас-ній науці та медицині, а самепринципу звуженого до окремоїмолекули діючого фактору. Цейпідхід дає змогу, на думку автора,поглибити наші знання до моле-кулярного рівня, але є хибнимстверджувати, що саме один відо-кремлений фактор (silver bullet) улюдському організмі має вирі-шальне значення. У природі та ворганізмі людини діє іншийпринцип (wholism) - принципцілісності системи та синергізмскладових. Фактично професорКемпбел повертається до біблій-ного принципу цілісності людсь-кого єства та нероздільності всіхсистем організму, які за задумомТворця повинні працювати в уні-сон та гармонії. ПрофесорКемпбел пережив метаморфозусвого власного життя. Виріс намясомолочній родинній фермі.Як науковець - експерт у ділянціздорового харчування завзятоспочатку пропагував твариннийбілок у великих кількостях дляширшого загалу, але відтак ради-кально змінив своє наставленнядо вартості білків тваринногопоходження після наукових дока-зів про високий ризик їх вживан-ня більше ніж 10% у щоденномураціоні. Професор Кемпбел осо-бисто, його власна родина таоднодумці – сподвижники вжи-вають їжу у більшості рослинно-го походження (whole food plantbased diet) і втішаються добримздоров’ям.

У додаток рекомендуючитачеві прочитати книги д-раДжоела Фурмена (Joel Fuhrman,MD. -  #1 New York Times BestsellingAuthor), а саме: “Eat to Live” і “TheEnd of Dieting: How to Live for Life” уяких автор, подібно до д-раКемпбела, пропонує whole foodplant based nutrition, їжу у більшостірослинного походження. Д-рФурман вводить дуже цікавийновий термін у ділянці харчуван-ня, повний здоровоґо глузду, асаме: nutrient dense/rich plant   nutri-tion за формулою H=N/C (Health =Nutrients/Calories). Головноюметою д-ра Фурман є переконатичитача через наукові досліджен-ня та практику життя, що людиповинні їсти їжу насампереднасичену поживними речовина-ми, а не тільки високо калорійнуїжу без біологічних активнихречовин. Д-р Фурман запрошуєраз і назавжди зрозуміти, щовирішення проблем зі здоров’ямта зайвої ваги ми не знайдемо утій чи іншій дієті, а саме у здоро-вому харчуванні на протязі всьо-го життя. Будь-яка тимчасовадієта за визначенням не є корис-ною, бо через деякий час людинаповертається назад звідки почалата й ще з розбалансованим орга-нізмом.

Здорове харчування, як вияв здорової духовності*

(продовження)Підготував о. д-р Ярослав Налисник, парох Церкви Христа Царя у м. Бостоні

о. д-р Ярослав Налисник

*Перед початком будь-якої дієти проконсультуйтеся з вашим лікарем.

Сівачсторінка 12, 27 січня, 2019

Сповідь – це очищення.Сповідь – це Таїнство. Сповідь –це духовний подвиг, що вимагаєсистематичності.

Однак нерідко християни від-ходять від дотримання Господніхнастанов і не навідуються до спові-дальні довгими роками. Комусьздається, що сповідь потрібна,коли відчуваєш тягар на душі, іншівідчувають невпевненість абобояться реакції священика черезтаку тривалу відсутність.

Тоді справжня вартість і сенсТаїнства втрачаються, бо ж хри-стияни забувають, що головнамета сповіді – стати на крок ближ-че до Бога, почути його слово,отримати пораду, настанову та,зрештою, покуту. Священик –тільки посередник між християни-ном і Господом.

Християнин має прийматиКров і Тіло Христа щоразу, як від-відує Службу Божу. Принаймніраз у тиждень, у неділю повиненприступити до Причастя. Це БожаБлагодать, тому нехтувати нею,

перебуваючи у храмі – щонай-менше нерозумно. Тільки регу-лярна участь у СвятійЄвхаристії може зробитилюдину вірним виконавцемБожої Волі, СлужителемНайвищої Істини.

Сповідь перед Причастям –це не тільки благочестива тра-диція, а й чудова нагода зроби-ти «роботу над помилками» і в

духовному, і у світському житті.

Позбутись від невпевненостіперед Сповіддю, навіть якщо ви неприступали до Таїнства дужедовго, допоможуть ці поради:

Іспит совісті.До Сповіді треба приготувати-

ся: ретельно осмислити всі гріхи,що вчинив за тривалий час. Занеобхідності записати на аркушіпаперу. Його можна використову-вати на Таїнстві.

Не обходиться без труднощів:зазвичай ми пам’ятаємо «великі»гріхи, а ті, що здаються нам меншсуттєвими, не згадуємо. Однак топастка диявола: найбільший гріх –гординя, що переконує людину увласному всевладді – нерідко зали-шається непоміченим.

Не бійтеся налякати священика.Повірте, богослужителям вже

доводилося чути вражаючі спискиі не раз. Отець добре знає СвятеПисьмо – навряд чи вам вдасться

назвати вчинки, про які священикдізнався би вперше.

Якщо ви не назвете свого гріха,прощення отримати не вдасться –зате дістанете нагоду «збагатити-ся» ще одним гріхом – замовчуван-ням лихого вчинку на Сповіді.

Ознайомтеся з розкладом про-ведення Таїнства Сповіді у храміабо домовтеся із священиком осо-бисто.

Сповідь після тривалої перервивимагає більшої зосередженості іуваги, ніж зазвичай. Тому кращепризначити сповідь в індивідуаль-ному порядку або прийти до церк-ви у спеціально відведені години.

Уточнення – не зайві.Приступаючи до Сповіді, ви

можете звернутися до священика ісказати: «Отче, це перша моя спо-відь за 5 років. Ось мої гріхи: …»

Не кваптеся і зосереджуйтесяна кожному вчинку, про який жал-куєте. Пам’ятайте, що немає вели-ких і малих гріхів: кожен просту-пок – то крок проти Бога.

Після сповіді – покута.Мета священика – провести

християнина на праведний шляхдуховних пошуків. Для цього післясповіді отець призначає «покуту»(епітимію) – це може бути перелікмолитов або певна дія, що їїнеобхідно виконати, аби отриматипрощення за конкретний гріх.

Подякуйте Богу за цю благодать.Нерозкаяяний гріх – стіна між

людиною і Господом. Таїнствосповіді – руйнування цієї стіни;ліки для душі.

(Молитва після сповіді)

Безконечно Милосердний Господи!Дякую Тобі від усього серця, що Ти про-стив мені мої гріхи й очистив моюдушу. Допоможи мені, Господи, щоб яназавжди став Твоєю доброю й вірноюдитиною; надалі обіцяю ніколи більшене грішити й уникати всього, що менедоводить до злого.

Пречиста Діво, Богородице Маріє!Небесною силою і благодаттю допомо-жи мені якнайкраще виконувати ВолюБожу, будь моєю Заступницею передБогом.

Святий Ангеле Божий, Охоронцю іЗаступнику мій, бережи мене від усьогозлого. Амінь.

Пам’ятайте, що немає гріха,якого не відпускає Господь. Але єгріхи, в яких не хочуть розкаятисялюди. Сповідь потрібна, абиомити душу. І бодай спробуватибільше її не бруднити.

Не сповідався за багато років: що робити?www.catholicnews.org.ua

Святіший Отець Францисквидав декрет про геройські чесно-ти митрополита Андрея Шеп-тицького, згідно з яким митропо-лит Андрей отримав титул «пра-ведний».

Про це розповів Отець і ГлаваУкраїнської Греко-КатолицькоїЦеркви Блаженніший Святослав вінтерв’ю інтернет-виданню Глав-ком.

Пояснюючи, чому затягнувсяпроцес беатифікації митрополитаАндрея Шептицького, Блаженні-ший Святослав відзначив, що мит-рополит Андрей – постать, якавийшла поза рамки свого історич-ного часу, яка була небезпечноюдля всіх загарбників, що посягалина територію України. «Зокрема,для російської – царської і ста-лінської – пропаганди. Так само

неоднозначно його оцінює пол-ьська історіографія», – додавПредстоятель УГКЦ.

Архиєрей пригадав, що процесбеатифікації передбачає кількаетапів.

«З одного боку, потрібно булодати відповідь на всі запитання,які ставить історія: зібрати і вив-чити архіви, всі твори митрополи-та Андрея, його листи, звернення,душпастирські послання. Пот-рібно було вивчити всі ті закиди йзастереження, які висловлювалисярізними сторонами щодо йогоімені, – повідомив Глава УГКЦ. –Ось тому цей процес був такимтривалим і громіздким. Але йоговже завершено. Відбулося спеці-альне засідання, на якомуСвятіший Отець Франциск видавдекрет про геройські чесноти мит-рополита Андрея Шептицького.Він навіть має тепер інший титул:до декрету називався "слугаБожий", а відтепер – "праведний"».

Також Блаженніший Святос-

лав пояснив, що для того, щобмитрополит був проголошенийблаженним, зараз досліджуєтьсячудо, що відбулося за молитвами іособливою дією заступництваАндрея Шептицького.

Як повідомив Предстоятель, насьогодні бракує наукового дослід-ження життя митрополитаАндрея до завершення Першоїсвітової війни, зокрема періодуйого чернецтва, перебування напосадах єпископа Станіславськогоі Галицького митрополита уЛьвові. «Це непроста праця, бомитрополит Андрей є постаттюсвітового масштабу. Кожен, хто нанауковому рівні починає вивчатийого життєпис, бачить, що цеморе унікальної інформації. Я бнавіть сказав, що сьогодні митро-полит Андрей Шептицький зали-шається «великим незнаним»серед українського народу. І нашсвятий обов’язок – зробити йогознаним», – підсумував ГлаваЦеркви.

Глава УГКЦ: «Митрополит Андрей – постать, яка вийшла поза рамки свого історичного часу і була небезпечною для всіх

загарбників»www.news.ugcc.ua

page 13, January 27, 2019The Sower

During the years 2017-2018,Ukrainians throughout the world havebeen commemorating the 100thanniversary of Ukraine’s struggle forindependence from both the Russiantsarist and Austro-Hungarian domina-tion. Independence was achieved in1918 and although short-lived, it has lefta significant impact upon theUkrainian people for generations tocome. It has deepened their patrioticfeelings, heightened their zeal for con-tinuous struggle for freedom, andinstilled a conviction in the populacethat this achievement is possible andindispensable.

For centuries, Ukrainian lands havebeen split into the Eastern (the larger)part and the Western (smaller) part andhave been dominated by two differentforeign powers. The Ukrainian popu-lace in both parts were united by thesame language, the same culture andtraditions, but separated by politicalborders and controlled by two separatetyrannical rules. For years there hasbeen a deep-felt desire among the pop-ulace for the two parts—the EasternUkraine and the Western Ukraine—to

be united into one country, one state,under one ruler.

Shortly after the downfall of TsaristRussia and the ensuing RussianRevolution of 1917, Eastern Ukraineproclaimed its independence in 1918 inKyiv and became the UkrainianNational Republic (UNR). That sameyear, with the dissolution of the Austro-Hungarian Empire, Western Ukraine(consisting of the Ukrainian regions ofGalicia, Bukovyna, and parts ofTranscarpathia) proclaimed its inde-pendence in Lviv; it became theWestern Ukrainian National Republic(ZUNR). Soon afterwards both govern-ments of the newly formed UkrainianRepublics led talks on the possibility ofuniting the two States into oneIndependent Ukrainian State. TheZUNR government approved thisunion on January 3, 1919 and theDirectory of the UNR approved it onJanuary 22, 1919. An Act of Union of thetwo States was proclaimed on January22, 1919 in Kyiv at St. Sofia Square. Thisyear marks the 100th anniversary of theproclamation of this Act. The ZUNRState was known as the Western

Province of the Ukrainian NationalRepublic. But, because of the politicaland wartime situation, both govern-ments continued to work separately,retaining its own governmental struc-ture due to the fact that it had differ-ent obstacles to overcome and differ-ent enemies to fight. The ZUNR gov-ernment had its own UkrainianGalician Army, but for additional mili-tary readiness and protection, it pro-claimed general mobilization. As partof the military force, the GalicianArmy, also formed its own aviationregiment.

The existence of the UkrainianNational Republic (UNR) and theWestern Republic (ZUNR) was short-lived; however, the possibility ofachieving freedom, independence, andunification into one State was not for-gotten, but was left to following gen-erations to achieve.

In our Museum and Library hold-ings we have some interesting archivalmaterial illustrating these historicalevents. Among them are photographs,posters, newspaper issues of the day,etc. Members of the Ukrainian

Diaspora in the United States (most ofwhom came from western Ukraine andstill had family back home) rejoiced atthe news of the formation of WesternUkrainian Republic, and the unifica-tion of the two Republics into oneUkrainian State. To help their brethren,Ukrainians in America issued loan cer-tificates (similar to war bonds) and col-lected donations for the Ukrainiancause. We have samples of these certifi-cates in our archives. We were also for-tunate to have received photographsfrom the family of one of the early avi-ators of the Ukrainian Army, namelyVolodymyr Pylypec, 1902-1968. He wasordained a priest in 1927 and served aspastor in the town of Bili Oslavy,Stanyslaviv district until 1944. He lateremigrated to the United States andserved in several parishes in thePhiladelphia Archeparchy, one of whichwas the Ukrainian Catholic Church ofthe Holy Family in Washington, D.C.

This is just a small sample of therich and invaluable collection ofarchival material which our Museumand Library has and is carefully pre-serving for posterity.!

EXPLORING OUR MUSEUM AND LIBRARY

The Act of Union of the Eastern and Western Ukraine into One StateBy Lubow Wolynetz, Curator

For more information about The Ukrainian Museum and Library of Stamford, please, visit www.ukrainianmuseumlibrary.org, call 203-324-0499 or 203-323-8866.The Museum is open Wednesday through Friday from 1 p.m. to 4:30 p.m., or by appointment, and is located at:

161 Glenbrook Road, Stamford, CT 06902.

Heaven meets earth: celebrating Paschaand the twelve feasts by John KosmasSkinas. (Chesterston, IN: Ancient FaithPublishing, 2015 $24.95)

During my three years of missionarywork at Holy Spirit Ukrainian GreekCatholic Seminary in L’viv, Rudno (1919-1994), my knowledge and appreciationof the world of icons was greatly

enhanced by countless questions raisedby seminarians there. Since I returnedto the Stamford Eparchy in the fall of1994, I have sought out resources onByzantine iconography and have evenconducted adult classes in parishes onthe symbolism and theology of what hasbeen popularly identified as “windowsinto heaven”.

Although this wonderful book (list-ed above) was published three years ago,I just discovered it a couple of monthsago while browsing through the “bookson sale” department of the ByzantineRite Church Supplies store inPhiladelphia. I was enthralled with boththe beauty and the simplicity of thisbook that is primarily aimed at the gen-eral reader and might even be of assis-tance to a specialist in the field. Thebook has the shape of what is referredto as a “coffee-table” style. It offersmuch information on the great feaststhat are celebrated both within theOrthodox Church and the EasternCatholic Churches of the ByzantineRite. It consists of four-colored iconplates and other illustrations containing

scriptural, theological and liturgicalknowledge within just sixty-four pages.

The book is arranged by feastsaccording to the fixed calendar of theliturgical year which starts with thesolemn feast of the Nativity of the HolyMother of God in September. It thenfollows the cycle of feasts by season: theExaltation of the Holy Cross; theEntrance of the Blessed Mother intothe Temple; The Nativity, Theophany(Baptism), and the Presentation ofChrist in the Temple and theAnnunciation of the Blessed Mother.The book then crosses over to themoveable or non-fixed cycle of holydaysthat are celebrated each spring: Palm orWillow Sunday, the Great Feasts of theResurrection and Ascension of OurLord and Pentecost Sunday. This vol-ume concludes with the summer holy-days of the Transfiguration of Our Lordand the Holy Dormition of the BlessedMother.

Each feast is subdivided into thefollowing categories: the icon itself,asterisked bits that focus on key ele-ments contained in the icon, a brief

note of the meaning of the feast, fol-lowed by Scriptural readings that comefrom the Vespers, Matins and DivineLiturgy for the feast, a parallel connec-tion of each feast to Old Testamentevents, a noteworthy connection to out-standing example of a church inChristendom dedicated to the feast [Ienjoyed seeing mention of theAnnunciation Church in Bukovyna andof the Holy Dormition Church of theKyievo-Pecherska Caves Monastery],special customs associated with thefeast, and a brief meditation for reflec-tion.

Since my personal discovery of thiswork, I have purchased about a dozencopies through Amazon services anddistributed each as a gift. I find theasterisked tidbits mentioned above toreally focus on offering clarity to theuniqueness of a given icon. I recom-mend this book as an exceptionalresource especially for families withhigh school teenagers and youth adultsin college.!

Book Review by Museum DirectorMsgr. John Terlecky

Ukrainian Lands following the Act of the Union of 1922.

The Galician Army aviation regimen, Photograph, Ukrainian Museum and Library of Stamford

page 14, January 27, 2019 The Sower

HISTORIC TRIVIAby Fr. Ivan Kaszczak, Ph

When Bishop ConstantineBohachevsky arrived in the UnitedStates in 1924 not a single seminarianfrom the exarchy was in any of the Latinrite seminaries and we had no seminaryof our own in the United States.

On September 1, 1925 St. Paul’sMissionary Institute – an unofficial“seminary”, which had been establishedby Bishop Ortynsky at 818 NorthFranklin Street in Philadelphia,reopened with Rev. Michael Kuzmak asits rector. There were only 3 seminariansstudying in Rome.

Also, in 1925 the first UkrainianCatholic permanent day school in theUnited States was founded. The schoolwas established on 702 Parish Street inPhiladelphia. It was originally called St.Joseph’s but it was later changed to St.Basil’s.

In September of 1931 St. Basil’sAcademy for girls was opened by theSisters of St. Basil the Great (OSBM) inFox Chase, PA. This was the firstUkrainian Catholic High School in theUnited States. It is in operation to thisday..

In September of 1933 Very Rev. PaulProcko was appointed as the FirstRector of St. Basil Seminary (HighSchool) in Stamford, CT. He had beenthe rector of St. Paul’s MissionaryInstitute in Philadelphia since 1925. Hewas a married priest with two children(Neonila and Bohdan). The next timeSt. Basil Seminary (College) would havea married rector would be in Septemberof 2018 when Very Rev. Dr. BohdanTymchyshyn would be nominated rec-tor by Bishop Paul Chomnycky, OSBM.

To be continued

During the night of December 26,2018, Sister Maria Lubov Petroka,OSBM, passed from this world to eter-nal life. Her contemplative Sisters hadsurrounded her with prayer during herfinal four days and nights in the hospitalin Middletown, NY.

Sister Lubov was born on September27, 1924 in Palmerton, PA. OnSeptember 21, 1943, she entered theSisters of the Order of St. Basil theGreat in Uniontown, PA, Our Lady ofPerpetual Help Province, where she wasprofessed in 1951. She served for manyyears in various teaching assignments inparish schools in PA and NJ. OnSeptember 8, 1967, she entered SacredHeart Monastery in Astoria, NY, thecontemplative branch of the Sisters ofthe Order of St. Basil the Great.Between 1972 and 1975, at the request ofGeneral Superior Mother EmeliaProkopik, Sister Lubov spent time help-ing the contemplative nuns in Albano,Italy, and then writing the MonasteryDirectory for the Astoria contemplativenuns while at the Generate in Rome.The majority of her contemplative lifewas spent in Middletown, NY, where

the contemplative community had relo-cated in 1992.

Sister Lubov loved music, and wouldsing at any opportunity. She loved theDivine Office, and even when ill, wantedto be present to pray it. She had a deepreverence for the Holy Eucharist, as wellas a great devotion to her guardian angel,the Mother of God, and all the saints,especially St. Michael the Archangel.She had a love and reverence for priests,and faithfully prayed for them. At com-munal prayer in the evening, she alwaysprayed by name for the deceased Sistersfrom Uniontown. She had a special lovefor the holy souls in purgatory, and inthe “Heroic Act of Charity,” she offered themerits of all her prayers, works, and suf-fering for them.

In the past few years, Sister Lubovstruggled with many health issues,including a number of hospitalizationsand then months at a time in rehab. Yetshe never complained, but alwaysaccepted the suffering as the Will ofGod and offered it for souls. OnDecember 26, Sister Lubov’s fervent andfrequent prayer was answered as shewent “home” to the God she had soloved and had so faithfully served duringher 75 years of monastic life. She died asshe had lived, seeking to pray always.Even as she struggled to breathe onChristmas Day, her whispered prayerhad been, “My God, my God! I love You.”

The funeral Divine Liturgy for Sr.Lubov was celebrated by Bishop PaulChomnycky, OSBM on Monday,December 31, 2018 at St. AndrewUkrainian Catholic Church, located onthe grounds of Holy Spirit Cemetery,where she was laid to rest. The pastor,Rev. Yaroslav Kostyk, concelebrated theDivine Liturgy.

May her memory be eternal!!

Sister Maria Lubov Petroka, OSBMSeptember 27, 1924 – December 26, 2018

children, youth and adults, to bring theWord of God and the truths of faith to allthe faithful.

Proclaim the Word of God with zealand passion. Support and lead the faithfulto understand it and pray it. EstablishBible study groups in your parishes.Encourage your faithful in the practice ofprayerful reading of the Word of God inthe church community and in the family.Prepare your homilies carefully and inprayer, grounded in the Word of God, sothat it might be “alive and active” in thelives of the faithful. Organize and per-sonally lead study groups on theCatechism of the Ukrainian GreekCatholic Church in your parishes, so thatthe reading of this work might lead thepeople of God to an encounter with theRisen Christ, nourish their faith, provideanswers to the problems of everyday lifeand inspire them to service.

You, dear priests, are responsible forthe quality of catechesis in the parish.Take care that catechetical teaching besuited to each age group. Guide the chil-dren, youth and adults in their continu-ous growth in the faith. Together withyour catechists plan catechism classes,meetings and other activities, payingattention to the gradual and systematicaspects of learning and education in thefaith.

Remember the importance of trans-mitting the Christian faith with a sense ofhow people communicate today.Therefore, utilize new methods andmeans in the process of Christian learn-ing and education. Take care of your cat-echists, ensuring their foundational andongoing formation. Support their min-istry both spiritually and materially.

Foster the task of catechesis andencourage others to do the same. Inspireand support the zeal for service, so that

your parish can truly be a place ofencounter with the Living Christ—aplace of growth in the faith and of passingit on to the next generations.

CATECHISTS—"RELIABLE HELPERS OFPRIESTS IN CATECHETICAL MINISTRY”

We turn to you, dear catechists—laityand consecrated men and women, and wethank you sincerely for your dedicatedservice in the parishes. You are the reli-able helpers of priests in the mission ofChristian teaching and educating thenext generations of the faithful of ourChurch. The Church highly values yourvocation and ministry.

Your vocation to pass on the faith inthe living Christ stems from the joy ofyour personal encounter with Him andyour membership in the church parishcommunity. Your desire to share this joywith others, to help others encounterChrist, is the response to the strivings ofa person today, who seeks “the Way, theTruth and the Life.” Help the child, youthand adult of today encounter Jesus, recog-nize His teaching and be nourished bythe Word of God and the BlessedEucharist.

On behalf of the Church, awaken,inspire and support the fervour to discov-er the Word of God and the truths of thefaith, to live by them. Nurture in your-selves a life of personal prayer and lead toprayer those whom you are forming. Takecare of your personal ongoing formation,in order to better serve God’s purposeand better respond to contemporary chal-lenges. Be active and creative in yourparish community. Be people of prayerand witnesses of Christian life.

PARISH COMMUNITYWe address all the faithful of our

Church, for indeed, all members of thechurch community are called to be trans-

God’s Word and Catechesis Continued from page 3

CONTINUED ON PAGE 15

wreath over the outstretched hand of Mary.Following our walking tour and before

returning to our hotel we had an opportuni-ty to indulge in one of the most beloved ofRoman pastimes: dining and relaxing in oneof the innumerable sidewalk restaurantswhile watching the world go by.

WEDNESDAY, SEPTEMBER 19: Today wasdedicated to visiting the Vatican City. Weleft our hotel in plenty of time to be on St.Peter’s Square for the beginning of the week-ly papal audience. Many thousands of pil-grims filled the square and were growing tan-gibly more excited as the 10:00 am starttime crept nearer. The sky was overcast andthreatening but, thankfully, the rain held off.Finally, a great roar was heard at one end ofthe square. Pope Francis had finally

appeared in his popemobile! He spent someminutes in traversing the square back andforth, greeting the pilgrims and even, as he isknown to do, taking at least one baby in hisarms to bless. He eventually ascended to hischair in front of the basilica overlooking St.Peter’s Square and delivered his catecheticalteaching for the day, which centered on theFourth Commandment.

Following the papal audience we pro-ceeded to the entrance of the VaticanMuseum where a Ukrainian tour guide orig-inally from Pochaiv led us through only a fewof the museum’s many galleries which arefilled with priceless artifacts and antiquities.Finally, after being led what seemed for milesthrough the Vatican corridors we enteredthe crown jewel of the Vatican Museum - the

Sistine Chapel. As everyone knows, theinterior of the chapel is decorated with mag-nificent frescoes. Especially notable is thechapel ceiling, with its depiction of the LastJudgement, completed by Michelangelo inthe 16th century. The Sistine Chapel is alsowhere papal conclaves are convened by theCollege of Cardinals to elect a new pope.Pope Francis was elected during the lastpapal conclave held in the Sistine Chapel in2013. We could have spent much more timethere, but the press of people was continu-ous; we had to move along.

Our tour of the Vatican ended in St.Peter’s Basilica itself, the largest and mostfamous of the four major Roman basilicasand still considered the largest Catholicchurch in the world. The main altar of thebasilica lies directly over the burial place ofSt. Peter, the Apostle. The present basilica,completed in the late 16th century, replacedthe old basilica which had stood on that spotsince the 4th century. Once started, it tookover a century to complete the construction.And little wonder! The physical dimensionsof St. Peter’s are truly awe-inspiring! Justinside the main doors, we meditated first atthe foot of one of the most famous sculp-tures in the world, Michelangelo’s Pieta,which depicts a lifeless Christ on the lap ofhis mother, Mary following his Crucifixion.From there we continued deeper into thebasilica, where we prayed at the tomb of St.Josaphat our great Ukrainian saint, and atthe tomb of Pope St. John Paul II and PopeSt. John XXIII and then descended into thecrypt where we prayed over the spot whereSt. Peter’s tomb is located, and also at thetombs of several other popes, includingPope St. Paul VI and Pope John Paul I.Following this, our day completed, wereturned to our hotel for supper, meditatingon all we had experienced today.

To be continued.The Vatican

In the Footsteps of the Saints Continued from page 3

page 15, January 27, 2019The Sower

No news from your parish? Ask your pastor to submit parish updates regularly!

Parish Update

A Catholic Pilgrimage 2019 Tour to SICILY & ITALYUnder the spiritual direction of Fr. Dr. Paul Luniw

May 20, 2019 – June 1, 2019

Visiting Pompei, Sorrento, Amalfi, Capri, Monte Sant’Angelo, San GiovanniRotondo, Bari, Messina, Taormina, Syracuse, Agrigento, Palermo & more!

There will be a beautiful drive along the Amalfi coast with panoramic look outpoints offering incredible views.

We will celebrate the Divine Liturgy at the miraculous shrine of Our Lady ofPompei, visit St. Padre Pio in San Giovanni Rotondo and in Bari visit the tomb

of St. Nicholas. While in Sicily we will visit the Basilica of Our Lady of theTears and see the miraculous image of the weeping Madonna of Syracuse.

Our guide will once again be Laura.

For more details contact: Fr. Paul Luniw Text or phone: 860.922.8088

Monday, February 18Civil Holiday: Presidents’ DayOur Holy Father Leo, Pope of Rome(461).Bright vestments. Weekday Service forMonday.Scripture readings for Meatfare Monday:Epistle: 1 John §71 [2:18-3-10].Gospel: Mark §49 [11:1-11].Tuesday, February 19The Holy Apostle Archippus. Bright vestments. Weekday Service forTuesday.Scripture readings for Meatfare Tuesday:Epistle: 1 John §72 [3:11-20]. Gospel: Mark §64 [14:10-42].Wednesday, February 20Our Venerable Father Leo, Bishop ofCatania. Dark vestments. Weekday Service forWednesday. Scripture readings for MeatfareWednesday: Epistle: 1 John §73 [3:21-4:6]. Gospel: Mark §65 [14:43-15:1].Thursday, February 21Our Venerable Father Timothy ofSymbola (8th c.); Our Holy FatherEustathius, Archbishop of Great Antioch(338). Bright vestments. Weekday Service forThursday. Scripture readings for Meatfare Thursday: Epistle: 1 John §74 [4:20-5:21]. Gospel: Mark §66 [15:1-15].Friday, February 22The Discovery of the Relics of the HolyMartyrs at Eugenius (345-408).Bright vestments. Weekday Service for

Friday. Scripture readings for Meatfare Friday: Epistle: 2 John §75 [1:1-13]. Gospel: Mark §68 [15:22-25; 33-41].Saturday, February 23All Souls—First Memorial SaturdayThe commemoration of the Holy PriestMartyr Polycarp, bishop of Smyrna (155-56). Dark vestments. Services for Saturday ofthe Meatfare Sunday, including TypicalAntiphons. Scripture reading for Saturday ofMeatfare Sunday: Epistle: 1 Corinthians §146 [10:23-28].Gospel: Luke §105 [21:8-9; 25-27; 33-36].

Note: Panakhyda with general commemo-ration of the deceased is celebrated follow-ing the Ambon Prayer, beginning with theTropar So duchy pravednykh. Followingthe “Amen” of the Exclamation, the cele-brant returns to the Ambon from whichhe imparts the Final Blessing and theDismissal proper to the Divine Liturgy.Close with Vichnaya Pam’yat.

Sunday, February 24MEATFARE SUNDAYFirst and Second Finding of the Precious Headof the Holy, Glorious Prophet and ForerunnerJohn the Baptist. Our Venerable FatherErasmus.Tone 7. Matins Gospel VII.Bright vestments. Resurrection tropar(Tone 7); Tropar of the Baptist;Glory/Now: Kondak of Meatfare Sunday.Prokimen, Alleluia Verses andCommunion Hymn of Meatfare Sunday.Scripture readings for Meatfare Sunday:Epistle: 1 Corinthians §140 [8:8-9:2].Gospel: Matthew §106 [25:31-46].!

Typikon Continued from page 16

BRIDGEPORT, CT – ST. MARYThe pastor is grateful to all those who helped with the New Year’s Day Party. Itraised a generous donation for various pastoral needs of the parish. God bless!BUFFALO, NY – ST. NICHOLASEliza Mason Arthurs, daughter of Christina Hynes and Wyatt Robert Arthurs,received the Sacraments of Initiation. Many and Happy Years!Damian Liddell, son of Adrianna Moroz and Michael Liddell, received theSacraments of Initiation. Many and Happy Years!Anna Tkalich and Martin Croce were united in the Holy Sacrament of Matrimonyon November 24, 2018. Many and Happy Years!JOHNSON CITY, NY – SACRED HEARTAdalynn Paulina Sanyshyn Frazeur, daughter of Morgan and Marci nee SanyshynFrazeur, received the Sacraments of Initiation on December 30. Many and HappyYears!KERHONKSON, NY – HOLY TRINITYSincere “Thank You” to everyone who organized and worked at the wonderfulparish events, including our Bazaar, the Visit from St. Nicholas and the BethlehemPeace Light ceremony. We are grateful to our children who performed so beautiful-ly, and to our parishioners and guests for all the support of our parish and for join-ing us for these wonderful traditions! SYRACUSE, NY – ST. JOHN THE BAPTISTAnastasia Belov, daughter of Nikolay and Mariya Belov, received the Sacraments ofInitiation on December 3. Many and Happy Years!+ William Lischak fell asleep in the Lord on December 10. Eternal Memory!A New Year’s Party and Zabava was held in the parish on December 31st. Good foodand live music was enjoyed by all who attended.A rescheduled Christmas concert by Kalyna Youth Choir was held on Saturday,January 12 after the 4 pm Divine Liturgy.The teachers and students of the Lesia Ukrainka School of Ukrainian Studies per-formed Christmas carols after Divine Liturgies on January 13.The parish Christmas dinner (Prosfora) was held on January 20. We also celebratedRight Reverend Mitered Archpriest Mihai Dubovici’s 25th anniversary of ordina-tion to the priesthood. Many and Happy Years!ROCHESTER, NY – ST. JOSAPHATFr. Phil wishes to thank all the parishioners who attended this year’s Prosfora —Traditional Christmas Dinner. A special Thank You to our kitchen staff for the outstanding job in preparing andcooking the meal. We are most appreciative of the exhausting long hours it takes toproduce such a meal, as well as setting up the cafeteria and the clean-up all donegratis out of love for our Church! May God Bless everyone for their great love and generosity for our Parish Churchof St. Josaphat!

mitters of faith. The development of theparish, the Church and society depends onthe conscientious fulfillment of this rightand obligation by every Christian. A parishcommunity ought to care for the spiritual-moral development of each of its mem-bers, and also to preach the Gospel to allpeople. The Parish community is to be theinspiration and motivation of catechesis,and the main source of its actualization.

We, therefore, call upon you to nur-ture vocations to the religious life, to thepriestly and catechetical ministry. Show anappreciation for those who preach theWord of God, lead others to encounterChrist, educate and guide others in thefaith. Pray for them, show them yourappreciation and support.

Grow ever deeper in the knowledge ofthe Word of God, allow it to transformyou. Read the Catechism of the UkrainianGreek Catholic Church, “Christ OurPascha,” in order to learn the truths of thefaith and to live by them. Share the joy ofmeeting the Risen Christ and take activepart in the community and prayer life ofthe parish. Bear witness to your faith inyour personal, family, professional and

social circles. Live every day with faith,prayer and good works.

The Most Holy Theotokos is Motherand Disciple of Christ, who heard HisWord and believed in Him, received Himand gave Him to the world. For us, she isthe model of how to be followers of Christand lead others to Him, so that inresponse to our faith witness people, whotoday call out, “We wish to see Jesus” (Jn12:21) can recognize, accept Him, and livein unity with Him.

May the Most Holy Theotokos lead usin the mission of listening to the Word ofGod and incarnating it into our daily lives,so that ever more profoundly we mayknow the teaching of Christ, grow in thefaith and pass it on to others with joy andfervour.

The blessing of the Lord be upon you!On behalf of the Synod of Bishops of

the Ukrainian Greek Catholic Church+Sviatoslav

Given in Kyiv at the PatriarchalCathedral of the Resurrection of Christ, on theDay of the Holy Martyrs Paramon andPhilomen the 12th of December in the 2018thYear of our Lord.!

God’s Word and Catechesis Continued from page 3

St. Josaphat Christmas Bake Sale VolunteersFrom left to right: Daria Hanushevsky, Nancy Andrews, George Hanushevsky,

Genevieve Futa, Janice Kornifel, Danusia Kowalchuk.

St. Nicholas visited our Children and Seniors at St. Nicholas Ukrainian CatholicChurch in Buffalo, NY. He graciously brought gifts to the Children and Seniors,because they were so good during whole year. May the Lord bless them abundantly

with His many choicest blessings!

page 16, January 27, 2019 The Sower

Sunday, January 2736TH SUNDAY AFTER PENTECOST+The Transfer of the Precious Relics (438) ofOur Father among the Saints JohnChrysostom.Tone 3. Matins Gospel III.Bright vestments. Sunday Antiphons.Resurrection Tropar (Tone 3); Tropar ofthe Saint; Glory:/Now: ResurrectionKondak (Tone 3). Prokimen, AlleluiaVerses and Communion Hymn of Sunday(Tone 3).Scripture readings of the Thirty-firstSunday:Epistle: 1 Timothy §Mid-280 [1:15-17].Gospel: Luke §93 [18:35-43]. Monday, January 28Our Venerable Father Ephrem the Syrian(373).Bright vestments. Weekday Service forMonday.Scripture readings of the Thirty-SecondMonday:Epistle: James [2:14-26].Gospel: Mark [10:46-52].Tuesday, January 29The Transfer of the Relics of the Great-Martyr Ignatius the God-bearer (ofAntioch). Bright vestments. Weekday service forTuesday.Scripture Readings of the Thirty-SecondTuesday:Epistle: James §54 [3:1-10].Gospel: Mark §50 [11:11-23].Wednesday, January 30The Three Holy and Great Hierarchs: Basilthe Great, Gregory the Theologian, and JohnChrysostom and the Holy Priest-MartyrHippolytus (235).

Bright vestments. Service for January 30.Scripture readings for the Three HolyHierarchs: Epistle: Hebrew §334 [13:7-16].Gospel: Matthew §11[5:14-19].Thursday, January 31The Holy Wonderworkers andUnmercenaries Cyrus and John (284-305).Bright vestments. Weekday Service forThursday. Scripture readings of the Thirty-SecondThursday:Epistle: James [4:7-5:9].Gospel: Mark [11:27-33].Friday, February 1Fore-feast of the Encounter; the Holy MartyrTryphon (249-51).Blue vestments. Tropar and Kondak ofthe Fore-feast. Prokimen, Alleluia Verses,and Communion Hymn of Friday.Scripture readings of the Thirty-SecondFriday:Epistle: 1 Peter §58[1:1,2, 10-12; 2:6-10].Gospel: Mark §53 [12:1-12].

In the Evening: Vespers with Lytiya.Saturday, February 2THE ENCOUNTER OF OUR LORD, GODAND SAVIOR JESUS CHRIST. Blue vestments. Service for February 2.Readings for the Feast:Epistle: Hebrews §316 [7:7-17].Gospel: Luke §7 [2:22-40].

Note: Candles are blessed before theDivine Liturgy (cf. Molytvoslov, p. 867).After the Liturgy: Anointing of the faith-ful and distribution of prosfora.

Sunday, February 3OF ZACCHAEUSThe Holy and Just Simeon, Who Received

God, and the Prophetess Anna. Tone 4. Matins Gospel IV. Blue vestments. ResurectionTropar (Tone 4); Tropar of thePresentation; Glory:/Now:Kondak of the Presentation.Prokimen, Alleluia Verses, andCommunion Hymn of Sunday(Tone 4). Hirmos of the Feast. Scripture readings of the Thirty-Second Sunday:Epistle: 1 Timothy §285b [4:9-15].Gospel: Luke §94 [19:1-10].Monday, February 4Post-feast of the Encounter. OurVenerable Father Isidore ofPelusium (408-50).Blue vestments. Service for theMeeting, taking the dailyAntiphons [excluding festalIntron], including properProkimen, Alleluia Verses andCommunion Hymn for SS.Simeon and Anna. Hirmos of theMeeting.Scripture readings of the Thirty-ThirdMonday:Epistle: 1 Peter [2:21-3:9].Gospel: Mark [12:13-17].Tuesday, February 5Post-feast of the Encounter. The Holy MartyrAgatha (249-51).Follow Typikon for February 4.Scripture readings of the Thirty-ThirdTuesday:Epistle: 1 Peter [3:10-22].Gospel: Mark [12:18-27].Wednesday, February 6Leave-taking of the Encounter. TheVenerable Father Boucolus, Bishop ofSmyrna; The Holy Priest-Martyr Sylvanus,Bishop of Emessa and Those with Him. Follow Typikon for February 4.Scripture readings of the Thirty-thirdWednesday:Epistle: 1 Peter §61 [4:1-11].Gospel: Mark §56 [12:28-37].Thursday, February 7Our Venerable Father Parthenius, Bishopof Lampsacus (312-37); Passing intoEternal Life (1957) of Blessed PetroVerhun, Apostolic Visitator of ForcedLaborers in Germany and Martyr ofSiberia. Bright vestments. Weekday service forThursdayScripture readings of the Thirty-thirdThursday:Epistle: 1 Peter §62 [4:12-5:5].Gospel: Mark §57 [12:38-44].Friday, February 8The Holy Great-Martyr Theodore theGeneral (286-305); the Holy ProphetZachary (c. 520 BC). Dark vestments. Weekday service forFriday.Scripture readings of the Thirty-thirdFriday:Epistle: 2 Peter §64 [1:1-10].Gospel: Mark §58 [13:1-8].Saturday, February 9The Holy Martyr Nicephorus.Bright vestments. Weekday service forSaturday.Scripture readings of the Thirty-thirdSaturday:Epistle: 2 Timothy §293 [2:11-19].Gospel: Luke §88 [18:2-8].Sunday, February 10SUNDAY OF THE PUBLICAN AND PHARISEE.The Holy Martyr Charalampias (193-211).Tone 5. Matins Gospel V. Bright vestments. Resurrection Tropar(Tone 5); Glory:/Now: Kondak of thePublican and Pharisee. Prokimen, AlleluiaVerses and Communion Hymn of Sunday(Tone 5).Scripture readings for the Publican andPharisee:Epistle: 2 Timothy [3:10-15].Gospel: Luke [18:10-14].

Note: There is no fasting this week.Monday, February 11The Holy Priest-Martyr Blaise, Bishop of

Sebastea (313-24).Bright vestments. Weekday Service forMonday.Scripture readings of the Thirty-fourthMonday:Epistle: 2 Peter §66 [1:20-2:9].Gospel: Mark §59 [13:9-13].Tuesday, February 12Our Holy Father Meletius, Archbishop ofAntioch (379-95).Bright vestments. Weekday Service forTuesday.Scripture readings of the Thirty-fourthTuesday:Epistle: 2 Peter §67 [2:9-22].Gospel: Mark §60 [13:14-23].Wednesday, February 13Our Venerable Father Martinian.Dark vestments. Weekday Service forWednesday.Scripture readings of the Thirty-fourthWednesday: Epistle: 2 Peter §68 [3:1-18].Gospel: Mark §61 [13:24-31].Thursday, February 14The Repose of Our Venerable FatherConstantine the Philosopher, in theMonastic Life, Cyril, Teacher of the Slavs(869) and our Venerable Father Auxentius(457-74); and the Venerable Maron theWonderworker and Hermit. Bright vestments. Weekday Service forThursday.Scripture readings of the Thirty-fourthThursday:Epistle: 1 John §69 [1:8-2:6].Gospel: Mark §62 [13:31-14:2].Friday, February 15The Holy Apostle Onesimus. Dark vestments. Weekday service forFriday.Scripture readings for the Thirty-fourthFriday:Epistle: 1 John §70 [2:7-17].Gospel: Mark §63 [14:3-9].Saturday, February 16The Holy Martyrs Pamphilius the Priest(c. 309), and Porphyrius and TheirCompanions. Bright vestments. Weekday Service forSaturday.Scripture readings for the Thirty-fourthSaturday:Epistle: 2 Timothy §295 [3:1-9].Gospel: Luke §103 [20:46-21:4].Sunday, February 17OF THE PRODIGAL SONThe Holy and Great-Martyr Theodorethe Recruit (286-305). Tone 6. Matins Gospel VI.Bright vestments. Resurrection tropar(Tone 6); Glory:/Now: Kondak of theProdigal Son.Prokimen, Alleluia Verses andCommunion Hymn of Sunday (Tone 6).Scripture readings for the Sunday of theProdigal Son:Epistle: 1 Corinthians §135 [6:12-20].Gospel: Luke §79 [15:11-32].

TYPIKONOfficial Eparchial - Arranged by Fr. Taras Chaparin

CONTINUED ON PAGE 15

100110100 thtth AnAAnnivAnnAnniAnniversarAnniveAnniverAnniversAnniversaAnniversaryAnniversaryBlBBlessBleBlesBlessedBlesseBlessed Blessed //SW/S/SWET/SWE/SWETLE/SWETL/SWETLEX/SWETLEXEk/SWETLEXE/SWETLEXEkW/SWETLEXEkW

ApAApril AprApriAprilApril 4April 4--7,77, 7, 27, 207, 20197, 2017, 2019death

DeDDetDetailsDetaDetaiDetailDetails Details tDetails toDetails to fDetails to Details to foDetails to folDetails to follDetails to followDetails to folloDetails to follow

SSiSisSisterSistSisteSistersSisters Sisters SSisters SeSisters ServSisters SerSisters ServantsSisters ServaSisters ServanSisters ServantSisters Servants Sisters Servants -- SSlSloatsbSloSloaSloatSloatsSloatsburgSloatsbuSloatsburSloatsburg, Sloatsburg,Sloatsburg, NYSloatsburg, NSloatsburg, NY

REMEMBER OUR DECEASED PRIESTS AND RELIGIOUSFebruary 1, 1954†Father Nicholas MartyakFebruary 1, 1979†Sister Salome Berdar, OSBM February 1, 2011†Father Ivan MakFebruary 2, 1968†Father Nicholas ZbyrFebruary 3, 1924†Father Theophane ObushkewychFebruary 3, 1949†Father Vladimir Tytar February 3, 1957†Father Leontius YuchnowiczFebruary 3, 1958†Father Epifany Theodorowych, OSBMFebruary 3, 1971†Father Theodore WarechaFebruary 4, 1960†Father Peter PoniatyshynFebruary 4, 1961†Father Dionysius Holowecky, OSBMFebruary 5, 1951†Rev. Canon Damjan LopatynskyjFebruary 5, 1995†Father Andrew BaunchalkFebruary 6, 1981†Father Roman HanasFebruary 6, 1989†Sister Dorothy Oshanick, OSBM February 7, 1967†Father Joseph GalyshFebruary 7, 1976†Father Wolodymyr KowalFebruary 8, 1951†Father Damian LopatynskyFebruary 8, 1954†Father Peter PelechatyFebruary 9, 1945†Father Michael LysiakFebruary 11, 1975†Father Leo LischynskyFebruary 11, 1994†Sister Josaphata Kizlyk, SSMIFebruary 12, 2000†Mitered Msgr. Peter LeskiwFebruary 13, 1987†Sister Monica Bolesta, SSMI†Father Paul Canon Smal February 13, 1992†Sister Christine Kraynick, OSBMFebruary 14, 1938†Father Eustachy SydorakFebruary 14, 1967†Father Peter BaranowskyFebruary 14, 1997†Sister Cassiana Slywka, SSMI February 16, 1951†Father Eustachy TeslyaFebruary 16, 1977†Father Nicholas Pawlyshyn

February 16, 1996†Msgr. John BeckageFebruary 16, 2006†Mitered Msgr. Viktor PospishilFebruary 17, 1903†Father Nicholas SeregellyFebruary 17, 1977†Father Eustacius WeselowskyFebruary 18, 1939†Father Basil MerenkiwFebruary 18, 1953†Father Porphery Sywak, OSBMFebruary 20, 1964†Sister Anthony Karbut, OSBM February 20, 1978†Father Bessarion Andreychuk, OSBMFebruary 20, 1984†Sister Apollinaria Strutynski, SSMI February 20, 2003†Father Sebastian Sabol, OSBMFebruary 21, 1963†Mother Apolinaria Bilous, OSBMFebruary 22, 1945†Father Michael KapecFebruary 22, 1959†Father Onuphrey Burdiak, OSBMFebruary 22, 1964†Father Alexander LonkewychFebruary 22, 2006†Father Bohdan KinFebruary 23, 1980†Msgr. Myroslav MyschyshynFebruary 24, 1946†Father Stephen BilynskyFebruary 24, 1973†Sister Agnes Prokopchuk, OSBM February 24, 1976†Father Simeon MilanichFebruary 24, 1984†Father Nicholas HolovatyFebruary 24, 2007†Father Bohdan KarasFebruary 25, 1931†Father Ilias GojdychFebruary 25, 1963†Mother Euphemia Kurylas, OSBMFebruary 25, 1967†Father Joseph AtamaniukFebruary 25, 1999†Yaroslav Canon ShustFebruary 26, 1953†Father Basil TereszczukFebruary 26, 1967†Father Vasil VasylykFebruary 27, 1952†Father Lazar Berezowsky, OSBMFebruary 28, 1978†Father Vladimir TereschukFebruary 28, 1990†Msgr. Joseph Shaloka

PLEASE PRAY FOR VOCATIONS DAILY