4

Вінницький національний технічний університетІнститут менеджменту

Кафедра менеджменту та моделювання в економіці

Пояснювальна запискадо дипломної роботи

за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр»

на тему:

УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ПРИВАБЛИВІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА (НА

ПРИКЛАДІ ПАТ «ВІННИЦЬКА КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА»)

08-38. ДР.005.00.000ПЗ

Виконав: студент 4 курсу, групи МОз-10 напряму підготовки 6.030601 – «Менеджмент»

Сорока Л. Ю.

Керівник: д.е.н., професор каф. ММЕ

Карачина Н. П.

«____» __________________ 20__ р.

Рецензент: д.е.н., професор каф. фінансів

Зянько В. В.

«____» __________________ 20__ р.

Вінниця ВНТУ – 2014 рік

5

Вінницький національний технічний університетІнститут менеджменту

Кафедра менеджменту та моделювання в економіці

Напрям підготовки 6.030601 – «Менеджмент»

ЗАТВЕРДЖУЮзавідувач кафедри ММЕд.е.н., професор Карачина Н. П.

_______________________«12» грудня 2013 р.

З А В Д А Н Н Я НАДИПЛОМН У РОБОТУСТУДЕНТУ

Сороці Людмилі Юріївні_______________________ ( , ’ , )прізвище ім я по батькові

1. Тема роботи : Управління інвестиційною привабливістю підприємства (на

прикладі ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика»)

керівник роботи Карачина Наталія Петрівна, д.е.н., професор , ( прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання)

затверджена наказом ВНТУ від «14» лютого 2014року №31.

2. Строк подання студентом роботи: 04.06.2014_________________

3. Вихідні дані до роботи: Закони України, підзаконні акти, що регулюють діяльність підприємств у сфері інвестування, підручники і посібники, публікації з питань управління інвестиційною привабливістю, дані статистичної та фінансової звітностей ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика» , матеріали офіційних сайтів.

4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно розробити): теоретико-методичні засади управління інвестиційною привабливістю підприємства, оцінювання системи управління інвестиційною привабливістю на прикладі ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика», рекомендації та пропозиції щодо удосконалення управління інвестиційною привабливістю на ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика», охорона праці.

5. Перелік графічного матеріалу: Таблиці: підходи до тлумачення поняття «інвестиційна привабливість»; фактори, що формують інвестиційну привабливість; переваги та недоліки методів оцінок інвестиційної привабливості; динаміка зміни показників, які характеризують фінансовий стан ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика»; Рисунки: механізм взаємодії інвестиційного потенціалу та інвестиційного ризику; організаційна структура ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика»; система формування інвестиційної привабливості на підприємствах, план заходів для підвищення інвестиційної привабливості ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика».6. Консультанти розділів роботи:

6

Розділ Прізвище, ініціали тапосада консультанта

Підпис, датазавдання

видавзавдання прийняв

1. Спеціальна частина Карачина Н. П.,профеор кафедри ММЕ

2. Охорона праці Заюков І. В.,доцент кафедри БЖД

7. Дата видачі завдання «____» ____________ 20__ р.

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

№з/п

Назва етапів бакалаврської дипломноїроботи

Строк виконання

етапів роботиПримітка

1 Формування та затвердження теми бакалаврської дипломної роботи (БДР) вересень

2Виконання спеціальної частини БДР.Перший рубіжний контроль виконання БДР.(1-й розділ БДР)

жовтень-січень

3Виконання спеціальної частини БДР.Другий рубіжний контроль виконання БДР.(2-й розділ БДР)

лютий-квітень

4Виконання спеціальної частини БДР.Третій рубіжний контроль виконання БДР.(3-й розділ БДР)

квітень-травень

5 Виконання розділу «Охорона праці».(4-й розділ БДР)

квітень-травень

6 Нормоконтроль БДР. Попередній захист БДР 1-а декада червня

7 Рецензування БДР 2-а декада червня

8 Захист БДР2,3-я декада

червня(за графіком)

Студент Сорока Л. Ю.

(підпис)

Керівник роботи Карачина Н. П. (підпис)

7

ЗМІСТ

Вступ 41 Теоретико-методичні основи управління інвестиційною привабливістю

підприємства

6

1.1 Сутність інвестиційної привабливості підприємства 61.2 Управління інвестиційною привабливістю підприємства 121.3 Методичні підходи до оцінювання інвестиційної привабливості

підприємства

18

2 Аналізування інвестиційної привабливості ПАТ «Вінницька кондитерська

фабрика»

37

2.1 Загальна економічна характеристика та аналізування основних

показників діяльності ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика»

37

2.2 Оцінювання інвестиційної привабливості ПАТ «Вінницька

кондитерська фабрика»

53

2.3 Аналізування системи управління інвестиційною привабливістю на

ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика»

58

3 Шляхи та напрямки удосконалення процесу управління інвестиційною

привабливістю на ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика»

62

3.1 Заходи удосконалення інвестиційної привабливості підприємства 623.2 Пропозиції щодо покращення управління інвестиційною

привабливістю ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика»

73

3.3 Прогнозування тенденції зміни частки ринку та обсягу реалізації

продукції ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика»

80

4. Охорона праці 844.1 Характеристика професії та приміщення 844.2 Аналіз стану умов охорони праці в приміщенні 864.3 Розробка заходів щодо покращення умов праці в приміщенні 93Висновки 95Список використаних джерел 97Додатки 101

8

ВСТУП

На даному етапі розвитку України важливим є питання залучення інвестицій

в будь-яку сферу народного господарства. Одним із найбільш важливих завдань,

які стоять перед інвестором є вибір об’єктів інвестування, що мають

найпривабливіші перспективи розвитку та дозволяють забезпечити найвищу

ефективність інвестицій. В той же час підприємство проявляє ініціативу і прагне

знайти потрібного інвестора, а потім переконати його інвестувати грошові кошти.

Поняття «інвестиційна привабливість» в економічній літературі з’явилось

нещодавно і не існує чіткого визначення цієї економічної категорії.

Оцінка інвестиційної привабливості підприємства має вагоме значення у

процесі прийняття рішення щодо його інвестування. Інвестиційний процес

безперервний у часі і безмежний у просторі. Для залучення коштів підприємство

має постати перед інвестором як інвестиційно привабливе, тобто підприємство, в

яке доцільно вкладати капітал. Тому актуальним постає питання інвестиційної

привабливості вітчизняних підприємств.

Питання управління інвестиційною привабливістю неодноразово

обговорювались такими вченими як І.А. Бланк, В.В. Бочаров, А.П. Гайдуцький,

І.В. Нападовська, Я.Є. Задорожна, Л.П. Дядечко, В.О. Коюда, Т.І. Лепейко,

О.П. Коюда, Л.С. Валірунова, О.М. Ястремська, О. Д. Данілов, Г. М. Івашина,

О. Г. Чумаченко.

Метою бакалаврської дипломної роботи є розроблення пропозицій щодо

підвищення інвестиційної привабливості підприємства на основі результатів

оцінювання інвестиційної привабливості та стану управління.

Для досягнення поставленої мети в бакалаврській дипломній роботі потрібно

вирішити наступні завдання:

- розглянути інвестиційну привабливість підприємства як економічну

категорію;

- дослідити методики аналізування ефективності управління інвестиційною

привабливістю підприємств;

9

- надати загальну економічну характеристику підприємству;

- провести аналіз рівня інвестиційної привабливості підприємства;

- дослідити місце управління інвестиційною привабливістю підприємства в

системі фінансового управління;

- сформувати пропозиції та рекомендації щодо покращення стану ПАТ

«Вінницька кондитерська фабрика»;

- дослідити стан охорони праці на підприємстві.

Об'єктом дослідження в дипломній роботі є процес управління

інвестиційною привабливістю підприємства.

Предметом дослідження в дипломній роботі є теоретико-методичні та

прикладні аспекти управління інвестиційною діяльністю ПАТ «Вінницька

кондитерська фабрика».

В процесі написання бакалаврської дипломної роботи використано методи

системного підходу в процесі визначення сутності інвестиційної привабливості та

методик аналізування управління інвестиційною привабливістю, статистичні

методи – для дослідження впливу факторів на зміну рівня інвестиційної

привабливості, порівняльний аналіз динаміки економічних показників − для

оцінювання стану і розвитку досліджуваного підприємства та для прогнозування

фінансово-господарської діяльності ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика»,

табличний метод – для систематизації даних по підприємству, графічний метод.

Отримані результати наукового дослідження обговорювалися на

Міжнародній науково-практичній конференції «Поведінкові засади розвитку

підприємств в контексті менеджменту: генезис і перспективи» (м. Вінниця, 2014),

Всеукраїнській науково-практичній конференції «Інноваційне забезпечення

сталого розвитку України в контексті інтеграції до Європейського

співтовариства» (м. Вінниця, 2013) та на Міжнародній науково-практичній

конференції «Дни науки - 2014» (Чехія, 2014). За результатами виконаних

досліджень було опубліковано 3 тези доповідей у збірниках матеріалів

міжнародних і всеукраїнських конференцій.

10

1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ

ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ПРИВАБЛИВІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність інвестиційної привабливості підприємства

В умовах загострення ринкової конкуренції між підприємствами за нові

ринки збуту готової продукції оцінка інвестиційної привабливості окремого

суб’єкта, що господарює, є важливим питанням при прийнятті інвестиційного

рішення потенційним інвестором. Інвестиційна привабливість підприємства є

об’єктом управління, керуючи яким можна залучати інвестиційні ресурси для

інноваційного розвитку підприємства в необхідних обсягах та на прийнятних

умовах. У багатьох випадках привабливість вітчизняних підприємств (у

загальному розумінні) для інвесторів у глобалізованій економіці невисока через

низьку конкурентоспроможність українських товаровиробників на зовнішньому

та внутрішньому ринках. Однак навіть неприбуткові та неконкурентоспроможні

українські підприємства можуть бути привабливими як для вітчизняних, так і для

іноземних суб’єктів інвестування за умов упровадження інновацій та за наявності

перспектив довгострокового розвитку.

Інвестування відіграє ключову роль у фундаментальних економічних

процесах, що відбуваються на підприємствах. Від якісних і кількісних

характеристик інвестиційних рішень залежить виробничий потенціал

підприємства, ефективність його функціонування, галузева і відтворювальна

структура суспільного виробництва. В теорії не існує загальноприйнятого

розуміння терміну «інвестиційна привабливість підприємства». Підприємство

повинно максимально підвищувати свою інвестиційну привабливість для того,

щоб інвестор вклав гроші саме в його проект, тому дефініція поняття

„інвестиційна привабливість” має суттєве значення при активізації інвестиційного

процесу, а більш повне його розуміння дозволить прискорити процес залучення

іноземних інвестицій в українські підприємства.

Думки науковців дещо розрізняються, але доповнюють одна одну (табл. 1.1).

11

Таблиця 1.1 – Підходи до тлумачення поняття "інвестиційна привабливість

підприємства" [1-9]

Автор Інвестиційна привабливістьЛ.М. Алєксєєнко [1] узагальнена характеристика переваг та недоліків окремих суб’єктів

інвестування з точки зору конкретного інвестора згідно зі

сформованими ним критеріями

Г.В. Козаченко,

О.М. Антипов,

О.М. Ляшенко, Г.І. Дібніс

[1-3]

інтегральна характеристика підприємства як об’єкта майного

інвестування з позиції перспектив розвитку (динаміки обсягів

продажу, конкурентоспроможності продукції), ефективності

використання ресурсів і активів, їх ліквідності, стану

платоспроможності і фінансової стійкості, а також значення низки

неформалізованих показників

Н.П. Макарій [3] справедлива кількісна та якісна характеристика зовнішнього та

внутрішнього середовища об’єктаС.Ф. Покропивний [4] інтегрована фінансово-економічна оцінка тієї чи іншої фірми як

потенційного об’єкта інвестуванняС.В. Юхимчик,

С.Д. Супрун [3]

фінансово-майновий стан підприємства, ефективність

використання його ресурсів, а також якісні характеристики:

професійні здатності керівництва, галузева та регіональна

приналежність підприємства, стадія життєвого циклу,

добросовісність підприємства як партнера.В.А.Машкін [4] наявність таких умов інвестування, які впливають на переваги

інвестора у виборі того або іншого об'єкта інвестування

В . А. Пахомов [5] сукупність характеристик, що дозволяє потенційному інвестору

оцінити, наскільки той або інший об’єкт інвестицій привабливіше

за інші для вкладення коштівН.Ю. Трясціна [7] комплекс показників діяльності підприємства, який визначає для

інвестора область переважних значень інвестиційної поведінки

М. Е. Маленко,

К. В. Хазанов [7]

визначається рівнем доходу, який інвестор може одержати на

вкладені кошти

В.Г. Федоренко [8] "економічний паспорт" підприємства, який містить дані про нього

та його діяльність

12

Продовження таблиці 1.1

Автор Інвестиційна привабливістьР.П. Іванов,

І.В. Сахарова,

Е.Ю. Хрустальов [7,9]

сукупність економічних і фінансових показників підприємства, що

визначають можливість одержання максимального прибутку в

результаті вкладення капіталу при мінімальному ризику вкладення

коштів

В. С. Яковлев [5] інвестиційна привабливість підприємства - це сукупність

характеристик його фінансово-господарської та управлінської

діяльності, перспектив розвитку та можливостей залучення

інвестиційних ресурсів. Цей підхід не враховує психологічний

аспект, який відіграє важливу роль при виборі об’єкта

інвестування.О.А. Верзаков [1] «інвестиційну привабливість підприємства» слід розуміти як

оціночну характеристику стану підприємства, що задовольняє

вимогам інвестора та переконує його в доцільності вкладання

коштів в даний об’єкт.

Т.В. Майорова [2] «інвестиційна привабливість» тотожне поняттю «інвестиційне

підприємництво». На її думку, чим вище ефективність інвестицій,

тим вищий рівень інвестиційної привабливості. Але це

суперечливий висновок, оскільки ефективність можна отримати

через деякий час і не завжди в матеріальному вигляді.

Є.А. Якименко [3] «Інвестиційна привабливість - це ступінь ймовірності досягнення

висунутих цілей інвестування, яка виражена в індивідуальних

очікуваннях економічних агентів потенційних суб’єктів

інвестиційного процесу”.В.М. Колот [4] визначає інвестиційну привабливість як сукупність сприятливих

інвестиційних і інноваційних умов і переваг, які принесуть

інвестору додатковий прибуток і зменшать ризик вкладень.

Узагальнюючи вище наведене, можна відзначити, що складність,

багатогранність та відносна новизна категорії «інвестиційна привабливість

підприємства» обумовлює розбіжність думок науковців відносно її визначення.

Огляд наукових робіт показав, що ряд вчених дають досить схожі визначення

даного терміну. Деякі автори розглядають його досить вузько й акцентують увагу

13

лише на фінансовому стані підприємства та ототожнюють ці поняття. Проте варто

враховувати низку неформалізованих показників: економіко-географічне

положення, галузева приналежність, статус власності, інтелектуальний капітал

підприємства, діловий імідж керівництва підприємства, лояльність клієнтів,

вартість бренда, положення на ринку, конкурентоспроможність підприємства,

збалансованість контрольних карт, оборотність капіталу, фінансова стійкість

підприємства, прибутковість (рентабельність) діяльності, платоспроможність і

ліквідність, структура активів і капіталу[10].

Більшість учених-економістів, досліджуючи інвестиційну привабливість

підприємства, нерідко згадують про інвестиційну привабливість країни або

регіону, ототожнюють це поняття з поняттям "інвестиційний клімат". Серед

найбільш поширених визначень поняття "інвестиційний клімат" слід виділити

такі:

- інвестиційний клімат — це багатофакторна система цілеспрямованих

вчинків і дій, що свідомо формується на державному і регіональному рівнях в

інтересах більш широкого залучення на конкретну територію додаткових ресурсів

як у грошовій, так і в матеріальній формах [23].;

- інвестиційний клімат — це загальна атмосфера розуміння економічної

ситуації і потреби в залученні додаткових ресурсів, що існує в різних сферах

соціально-економічного розвитку країни[24].;

- інвестиційний клімат — це комплекс політичних, соціальних, інноваційних,

інфраструктурних елементів, що існують на певній території[25].;

- інвестиційний клімат — це внутрішня атмосфера (енергетика), що

сформована на конкретній території відповідно до пріоритету залучення

додаткових фінансових ресурсів і впливає на позицію інвестора щодо ухвалення

рішення про інвестування об'єктів певної території [26].

Отже, поняття "інвестиційний клімат" — досить широке, і рівень його

сприяння залежить від багатьох чинників, у тому числі і від інвестиційної

привабливості. Тому терміни "інвестиційна привабливість" і "інвестиційний

клімат" не можна ототожнювати.

14

При дослідженні інвестиційної привабливості підприємства слід

враховувати, що вона перебуває під впливом таких чинників, що не мають

вартісної оцінки (неформалізованих чинників): політичні і загальноекономічні

зміни, реорганізація галузі, зміна форми власності, діловий імідж керівництва

підприємства. Перераховані фактори відносно підприємства можна умовно

розділити на дві групи — зовнішні (мають визначальний вплив на роботу

підприємства ззовні) і внутрішні (існують усередині підприємства). Відповідно ці

дві групи факторів формують певні системи зовнішніх і внутрішніх ризиків, що

з'являються за інвестиційного кредитування підприємницької діяльності. Хоч на

даному рисунку 1.1 всі фактори мають номер, це не означає, що який-небудь з

них є більш або менш пріоритетним настільки, що під час оцінювання

інвестиційної привабливості підприємства на нього можна не зважати.

Обов'язково потрібно застосовувати комплексний підхід, що передбачає аналіз

усіх факторів з урахуванням їхніх взаємозв'язків і взаємовпливу.

Основні структурні елементи інвестиційної привабливості суб’єктів гос-

подарювання і їх взаємозв’язок представлені на рис. 1.1, який пояснює логіку

аналітичних підходів, використаних у даній розробці методики оцінки інвес-

тиційної привабливості суб’єктів господарювання.

Рисунок 1.1 – Механізм взаємодії інвестиційного потенціалу та

інвестиційного ризику суб’єкта господарювання [12]

15

При цьому тісно пов’язаними з інвестиційною привабливістю є такі поняття:

1) інвестиційний потенціал суб’єкта господарювання - сукупність фінансово-

економічних ресурсів, які можуть бути залучені за рахунок всіх (зовнішніх і

внутрішніх) джерел фінансування, та чинників, що створюють необхідні умови

для забезпечення бажаного рівня його інвестиційної активності, оптимального

використання цих ресурсів з метою досягнення стабільного фінансово-

економічного функціонування даного суб’єкта господарювання та зростання

ефективності його діяльності [13];

Реалізація інвестиційного потенціалу передбачає виконання підприємством

таких умов [13]:

- наявність власного капіталу достатнього для виконання умов ліквідності

та фінансової стійкості;

- можливості залучення капіталу в обсязі, необхідному для реалізації

ефективних інвестиційних проектів;

- рентабельність вкладеного капіталу;

- наявність ефективної системи управління фінансами (у т. ч. ризиками), що

забезпечує прогнозованість поточного і майбутнього фінансового стану.

2) інвестиційна активність суб’єкта господарювання - інтенсивність за-

лучення довгострокових інвестицій у капітал підприємства;

3) інвестиційний ризик суб’єкта господарювання - ймовірність неповної

реалізації його інвестиційного потенціалу, наслідок дії об’єктивних несприя-

тливих умов інвестиційної діяльності, що формують вірогідність фінансових

втрат доходу від інвестицій або зменшення капіталу.

Отже, проаналізувавши значну кількість трактувань поняття «інвестиційна

привабливість» можна взяти за основу визначення таких учених як В.С. Яковлева

та О. А. Верзакова, а саме: інвестиційна привабливість підприємства – це

багаторівнева інтегральна характеристика сукупності економічних,

фінансових,виробничих та організаційних аспектів оцінки підприємства, які

повинні відповідати вимогам потенційних інвесторів та забезпечує позитивний

ефект від вкладень.

16

1.2 Управління інвестиційною привабливістю підприємства

Збільшення обсягів залучення інвестицій є засобом забезпечення умов

виходу підприємств з економічної кризи, сприяє процесу їх економічного

зростання, стимулює впровадження новітніх технологій, зростання продуктив-

ності праці та в цілому підвищення життєвого рівня населення. Для отримання

залучених інвестиційних ресурсів підприємство повинно бути інвестиційно

привабливим. Основною перепоною на шляху до інвестиційно-інноваційної

діяльності постають обмежені можливості щодо відтворення основного капіталу.

Більшість вітчизняних підприємств працюють в умовах нестачі власних

інвестиційних ресурсів і вкрай обмеженого надходження іноземних

інвестицій[14].

Інвестиції є передумовою забезпечення економічного зростання

підприємства, а у зв’язку з дефіцитністю у підприємств власних фінансових

ресурсів, виникає необхідність залучення інвестицій. Отже, першочерговим

завданням, виконання якого зумовлює успіх у цій конкурентній боротьбі, є

максимальне підвищення інвестиційної привабливості, що визначає актуальність

питання управління інвестиційною привабливістю підприємства.

При управлінні інвестиційною привабливістю слід враховувати для кого

підприємство повинно бути привабливим, так як різні групи інвесторів надають

перевагу різним оціночним показникам. Так, фінансово-кредитні установи

надають перевагу оцінюванню фінансового стану; дрібні інвестори, а відповідно і

фонди спільного інвестування, — показникам віддачі акціонерного капіталу;

стратегічні інвестори вважають за потрібне бути обізнаними не тільки з цими

двома аспектами діяльності, а й із становищем внутрішнього середовища

підприємства, переважно з його слабкими сторонами, бо їх подолання в

подальшому потребуватиме вкладення нових коштів у відтворювальні процеси чи

реструктуризацію[15].

17

Управління фінансовим станом підприємства в свою чергу передбачає

управління майновим станом, фінансовою стійкістю, ліквідністю активів, діловою

активністю, рентабельністю, ринковою вартістю цінних паперів. Так, здійснюючи

управління ліквідністю, відбувається управління інвестиційними ризиками.

Ефективне управління фінансовою стійкістю, дає можливість, з одного боку,

зменшити рівень інвестиційного ризику, пов’язаного зі структурою формування

інвестиційних ресурсів, а з іншого — підвищити раціональність використання

джерел фінансування виробничої діяльності підприємства, що є суттєвими

моментами для інвестора. Для акціонерів підприємства є дві головні цілі

інвестування в цінні папери: отримання дивідендів (інакше поточного доходу), а

також нагромадження засобів внаслідок зростання курсової вартості акцій.

Певною мірою ці дві цілі дещо суперечать одна одній, однак як свідчить

практика, стабільність отримання дивідендів (навіть і незначних) є одним із

найголовніших факторів інвестиційної привабливості для інвесторів — акціонерів

підприємства. Управління рентабельністю, дозволяє збільшити прибутковість

акцій та підвищити інвестиційну привабливість підприємства з погляду

акціонерів [14].

При управлінні інвестиційною привабливістю варто враховувати те, що

інвестор при виборі об’єкта капіталовкладення проводить оцінку інвестиційної

привабливості на таких рівнях (рис. 1.2.) — рівні держави, регіону, галузі та

безпосередньо самого підприємства.

18

Рисунок 1.2 – Рівні інвестиційної привабливості

Оскільки склад факторів, що впливають на формування кожного рівня є

недостатньо чітко визначеним, необхідно здійснити їх уточнення. Який з

визначених рівнів з точки зору впливу на інвестиційну привабливість є

домінантним, а який є менш важливим — встановити вкрай важко. З ієрархічної

точки зору найвищими є фактори, що формують державну компоненту

інвестиційної привабливості. За нею слідують чинники, що обумовлюють

привабливість регіону та галузі, яка ієрархічно знаходиться на тому ж рівні, що й

регіон. Нижній щабель формують фактори інвестиційної привабливості

підприємства.

Найбільш узагальненою формою прояву місця національної економіки у

світогосподарській системі є сформований міжнародний імідж країни.

Особливого значення проблема формування позитивного міжнародного іміджу

набуває для країн, що перебувають на стадії трансформаційних перетворень. Саме

для них існує небезпека негативних проявів примусової глобалізації, таких як

нав’язування застарілих технологічних процесів, низьких стандартів життя,

виснаження ресурсів та загострення екологічних проблем. Формування

позитивного міжнародного іміджу країни, що є засобом посилення її міжнародної

конкурентоспроможності також забезпечує формування системи національної

економічної безпеки та збереження власної національної ідентичності [11].

Держава

Регіон(галузь)

Підприємство (проект)

Вкладення коштів

19

Українські дослідники М. Іщенко і О. П'єцух [24] визначають, що

технологія України є одночасно відповідальною політикою. Тут потрібен пошук

ефективних шляхів оптимізації масової свідомості, інформаційного оснащення

привабливого іміджу України, відповідальність за які має взяти на себе наука.

Залучення основи науково-пізнавальної та практично-перетворюючої діяльності

суспільства сприяє формуванню вихідних методологічних ідей для всебічної

модернізації суспільного життя, для модифікованого сприйняття та інтерпретації

новітніх політичних, економічних і культурних трансформацій в Європі і світі

[24].

Ю.В. Таранова [25] визначила, що цілями формування позитивного іміджу

країни є: залучення інвестицій, вихід на міжнародний ринок. Водночас слід

відзначити те, що відсутнім є дослідження щодо затвердженого документу, який

регулює реалізацію іміджевої політики.

Ф. П. Ткачик стверджує, що імідж держави сприяє формуванню умов, за

яких економіка стає сприйнятливою до інвестицій, забезпечує захист інвестора

від інвестиційних ризиків [27] і спонукає до вирішення соціальних проблем,

забезпечує високий рівень зайнятості населення, дозволяє оновлювати

виробництво, проводити модернізацію й нарощування основних фондів

підприємств, впроваджувати новітні технології тощо. Натомість несприятливий

клімат пригнічує економічний розвиток, загострює економічні, соціальні,

інституціональні та інші проблеми.

 А.П. Панкрухін [28] доповнює наведені твердження зауваженням, що імідж

держави існує на декількох рівнях – побутовому, соціально-економічному,

діловому, фінансовому та ін. Він зазнає впливів з боку, насамперед,

психологічних, політичних й економічних факторів і являє собою результат їхньої

взаємодії.

Дослідження вище згаданих вчених дають змогу стверджувати, що фактори

формування інвестиційної привабливості – це домінанти, які забезпечують

створення переваг для підприємства у боротьбі за обмежені інвестиційні ресурси.

Таким чином у науково-прикладних джерелах [1-9,13] наведено класичний поділ

20

факторів формування інвестиційної привабливості (інституціональні, економічні,

соціальні), а саме на таких рівнях реалізації як макро- ,мезо- та макрорівень

(табл.1.2). Аналіз останніх джерел засвідчує, що на розвиток економіки

підприємств впливає низка факторів, серед яких політичні, економічні, соціальні,

технологічні.

Політичні фактори, що визначають ділове середовище країни та можливості

одержання ключових ресурсів для підприємств та їх ефективного

функціонування, з одного боку, вказують на стабілізацію ситуації на

підприємствах. Це створює сприятливе підґрунтя для структурних перетворень.

Проте з іншого боку, заполітизованість влади, нестабільність політичних процесів

й нормативно-правових засад економічної діяльності мають несприятливий вплив

на ефективність запровадження стратегічних програм розвитку підприємств.

Економічні фактори є базисом для функціонування галузей народного

господарства і створюють картину розподілу ресурсів на всіх рівнях економіки.

Одним із найкритичніших із групи економічних факторів є несприятливість

інвестиційного клімату, що ставить під загрозу реалізацію інвестиційної стратегії

в цілому.

Соціальні фактори визначають основні передумови економічного розвитку

підприємств в певному соціумі. Низка технологічних факторів мають індика-

тивний характер і вказують на основні причини негативних проявів

функціонування підприємств в економіці країни.

Таблиця 1.2 – Фактори, що формують інвестиційну привабливість

Ріве

нь

впли

в Фактори

Інституціональні Економічні Соціальні

1 2 3 4

21

Мак

рорі

вень

(дер

жав

а)

- внутрішня і зовнішня політична стабільність країни;- гарантія прав і свобод особи;- ступінь державного втручання в економіку країни;- торговельна політика країни;- рівень інтегрованості національного законодавства у світове правове поле;-стабільність господарського, фінансового та податкового права;- захист інтелектуальної власності у країні;- митна політика й участь і світових організаціях;- захист прав вітчизняних та іноземних інвесторів

- загальна оцінка економіки й стабільність національної валюти;- темпи росту ВВП;- податки, тарифи,пільги;- можливість репатріації капіталів;- характеристика банківської системи та їїпослуг в економіці країни;- екологічна обстановка: вимоги стандартизації, квотування та штрафи в економіці країни;- валютні та фінансові ризики.

- рівень соціального розвитку суспільства,соціальних умов та життя населення вкраїні;- толерантність суспільства відносно інших віросповідань і національностей у країні;- ступінь політичної активності населення вкраїні;- рівень криміногенності в країні;- рівень розвитку профспілкового руху вкраїні.

Продовження таблиці 1.2

1 2 3 4

Мез

орів

ень

- внутрішня і зовнішня політична стабільність регіону;

- гарантія прав і свобод особи;- ступінь державного втручання в економіку регіону (галузі);- підтримка малого та середнього бізнесу в регіоні (галузі);- торгівельна політика регіону;- захист інтелектуальної власності у регіоні;

ступінь легкості отримання дозволів та підключення до комунікацій.

- загальна характеристика економіки регіону (галузі);

- темпи росту ВРП;- вивчення потреб та ресурсів регіону (галузі);- інформаційна кампанія в регіоні (галузі);- екологічна обстановка: вимоги стандартизації, квотування та штрафи в економіці регіону (галузі);

характеристики місцевих ринків.

- рівень соціального розвитку суспільства, соціальних умов та життя населення в регіоні;- ступінь політичної активності населення в регіоні;

- рівень криміногенності в регіоні.рівень розвитку профспілкового руху в регіоні.

22

Мік

рорі

вень

- стабільність внутрішньої політики підприємства;

- гарантія прав і свобод працівника;- ступінь державного втручання в економіку підприємства;

- торговельна політика підприємства;- діяльність підприємства відповідно до чинного нормативно-правого законодавства;- розвиток комунікаційної мережі на підприємстві.

- загальна характеристика економіки підприємства;- темпи росту валової продукції підприємств;

- норми середнього прибутку на підприємствах даного типу;- легкість та доступність кредитних ресурсів для підприємств;- фінансові ризики;- рівень інформаційного забезпечення та доступу до глобальних мереж;- вартість виробничих ресурсів.

-рівень освіченості та кваліфікаційної підготовки робочої сили;

- активність профспілок на підприємстві;- соціально-психологічний клімат на підприємстві;- стилі та форми управління на підприємстві.

З метою забезпечення ефективного управління інвестиційною привабливістю

необхідно здійснити комплексний вплив на сукупність чинників (економічних,

соціальних, екологічних, політичних) на всіх рівнях ієрархії (державному,

галузевому та рівні підприємства.

Таким чином, управління на нижньому рівні ієрархії «держава – галузь-

підприємство» пов’язане з прийняттям конкретних управлінських рішень в

конкретних умовах і потребує впровадження комплексу заходів з метою:

аналізу стану інвестиційної привабливості на базі первинних даних

(статистичних кількісних та якісних, експертних);

діагностування рівня інвестиційної привабливості і виявлення

проблемних ситуацій;

моделювання рівня інвестиційної привабливості з метою складання

прогнозу, який лежить в основі вибору стратегії подальшого розвитку.

23

1.3 Методичні підходи до оцінювання інвестиційної привабливості

підприємства

Досліджуючи інвестиційну привабливість суб’єктів господарювання,

доцільно розглядати її з позиції забезпечення можливості реалізації

інвестиційного потенціалу підприємства. Інвестиційна привабливість та

інвестиційний потенціал є своєрідними формами взаємодії інвестиційного

інтересу та інвестиційної потреби. Якщо врахувати, що інвестиційні потреби та

інвестиційний інтерес перебувають у певному протиріччі (бажання отримати

істотні доходи за мінімальних вкладень), то саме взаємодія між інвестиційною

привабливістю та інвестиційним потенціалом розкриває внутрішній механізм

здійснення інвестиційної діяльності як рушійної сили розвитку виробництва. При

цьому інвестиційна привабливість є загальною характеристикою переваг і

недоліків інвестування окремих напрямків та об’єктів із позиції конкретного

інвестора [14]. Також доцільно виокремлювати поняття інвестиційної

привабливості групи підприємств, що являє собою середньозважену оцінку рівня

інвестиційної привабливості підприємств, що входять до групи, з урахуванням їх

відносної величини, масштабу діяльності та ступеню значущості. Узагальнення

результатів дослідження свідчить, що єдиного критерію оцінки інвестиційної

привабливості підприємств не існує, що обумовлено наступними причинами.

По-перше, обираючи систему показників для здійснення оцінок інвести-

ційної привабливості підприємства, слід враховувати різне змістовне наповнення

цього поняття для потенційного кредитного інвестора та потенційного

інституціонального інвестора, обумовлене специфікою реалізації кредитної та

інвестиційної форм фінансування. Для банку в процесі розгляду питання про

можливість довгострокового кредитування потенційного позичальника основним

пріоритетом у розгляді його інвестиційної привабливості є перспективна та

поточна платоспроможність, тому що він зацікавлений у своєчасній виплаті

основної суми боргу та виплаті відсотків і не бере участі у розподілі прибутку від

реалізації проекту Дія інституційного інвестора головним є ведення ефективної

24

господарської діяльності підприємства, отже перевага у формуванні

інформаційної бази оцінки інвестиційної привабливості належить показникам

рентабельності та оборотності [14].

По-друге, має особливе значення передбачувана сума інвестування. Для

капітальних вкладень існують як чиста приведена вартість (NPV), так і внутрішня

норма рентабельності (IRR). Якщо завдання полягає в тому, щоб оцінити

привабливість різних підприємств щодо інвестування фіксованої величини ін-

вестицій, то основним показником буде чиста поточна вартість. Якщо йдеться

про диверсифіковані вкладення з можливістю варіювання суми фінансування, то

пріоритет надається показнику внутрішньої норми рентабельності.

По-третє, необхідно чітко розрізняти поняття абсолютної та відносної

інвестиційній привабливості підприємств. Поняття „абсолютна привабливість”

відноситься до розгляду конкретного чітко специфікованого інвестиційного

проекту. В цьому випадку інвестиційна привабливість підприємства в

абсолютному значенні позитивна у тому випадку, коли NPV протягом амо-

ртизаційного циклу вищий нуля. Поняття „відносна інвестиційна привабливість”

завжди передбачає базу порівняння, в якості якої можуть виступати:

середньогалузева інвестиційна привабливість; порівняння з іншими підпри-

ємствами галузі; порівняння з деякими нормативними (заданими замовником)

значеннями [15].

Оцінка інвестиційної привабливості діючого підприємства насамперед

припускає виявлення стадії його життєвого циклу, яких у теорії ринку виділяють

шість: «народження»; «дитинство»; «юність»; «рання зрілість»; «остаточна

зрілість»; «старіння». Загальний період всіх стадій життєвого циклу підприємства

визначається приблизно в 20-25 років, після чого підприємство припиняє своє

існування або відроджується на новій основі й з новим складом власників і

керуючого персоналу.

Інвестиційно привабливими вважаються підприємства, що перебувають у

процесі зростання, тобто на перших чотирьох стадіях свого розвитку. На стадії

«остаточної зрілості» інвестування доцільно лише в тому випадку, за якого

25

продукція, яку випускає підприємство, має досить високі маркетингові

перспективи, а обсяг інвестицій у технічне переозброєння відносно невеликий,

вкладені кошти можуть окупитися в найкоротший термін. На стадії «старіння»

інвестування, як правило, недоцільне, за винятком тих випадків, коли

передбачається суттєва диверсифікація продукції, що випускається, тобто певне

перепрофілювання підприємства [11].

Визначення стадій життєвого циклу підприємства здійснюється шляхом

проведення динамічного аналізу. З цією метою за останні роки аналізуються такі

показники: динаміка обсягу продукції; динаміка загальної суми активів; динаміка

суми власного капіталу; динаміка суми прибутку. За темпами зміни цих

показників можна судити про стадії життєвого циклу підприємства. Найбільш

високі темпи приросту показників по роках характерні для стадії «юність» і

«рання зрілість»; стабілізація більшості перерахованих показників характерна для

стадії «остаточна зрілість», а зниження — для стадії «старіння».

Поряд з виявленням стадії життєвого циклу підприємства оцінка його

інвестиційної привабливості передбачає здійснення детального фінансового

аналізу його діяльності, який надає можливість оцінити можливу прибутковість і

строки повернення вкладених (інвестованих) коштів, а також виявити найбільш

значимі за фінансовими наслідками інвестиційні ризики.

В сучасних умовах існує значна кількість методик оцінювання рівня

інвестиційної привабливості підприємств із використанням різноманітних

чинників, що впливають на наміри інвесторів. Можна виділити два основні

підходи до оцінювання інвестиційної привабливості'-f загальний, який базується

на аналізі обмеженої кількості показників, що є універсальним, проте достатньо

звуженим, та факторний - оснований на оцінці комплексу чинників, що

впливають на інвестиційну привабливість.

У процесі фінансового аналізу можуть бути розглянуті різні аспекти

діяльності підприємства. Однак, для оцінки його інвестиційної привабливості як

об'єкта інвестування пріоритетне значення має аналіз певних показників

діяльності [12], Обов'язково звертається увага на форму власності підприємства та

26

його галузеву приналежність. Оцінка інвестиційної привабливості повинна

базуватися на комплексному підході до об'єкта господарювання, як об'єкта

дослідження в конкретній системі господарювання. У ході оцінки інвестиційної

привабливості рекомендується вивчити можливість підприємства продовжувати

свою діяльність у майбутньому шляхом оцінки неплатоспроможності та

ймовірності банкрутства. А. А. Садєков та Н. А. Лісова пропонують модель

оцінки інвестиційної привабливості підприємств на основі рейтингових зіставлень

певної системи індикаторів, яку автори поділяють на показники фінансово-

господарської діяльності, показники оцінки цінних паперів, і доповнюють

показниками інвестиційної привабливості бізнес-планів інвестиційних проектів

підприємств [13, с. 22].

Метод рейтингової оцінки проводиться в два етапи. Перший етап полягає в

аналізі обмежень, що накладаються інвестором, з метою „відсіювання”

підприємств і формування „вузького списку” кандидатів що задовольняють

початковим вимогам і претендують на отримання коштів для фінансування своєї

інвестиційної програми. Другий припускає рейтингову оцінку підприємств з

„вузького списку” - ранжирування по мірі зниження інвестиційної привабливості

підприємств, що потрапили в нього.

Аналіз обмежень здійснюється в контексті вибору „відповідність-

невідповідність”: якщо підприємства відповідають заданим обмеженням, вони

включаються у „вузький список”, при невідповідності - виключаються з

подальшого розгляду.

Для аналізу інвестиційної привабливості накладаються наступні основні

обмеження щодо:

- абсолютної окупності інвестицій при заданому відсотку за залучення

інвестицій (вартість капіталу);

- мінімальної рентабельності інвестицій.

Рейтингова оцінка ґрунтується на розрахунку деякого комплексного

показника, який розраховується як сума зважених репрезентативних коефіцієн-

тів, що характеризують різні аспекти ефективності діяльності та стійкості фі-

27

нансового стану підприємства.

Таким чином, при складанні рейтингу аналізуються дві групи фінансових

показників, які характеризують інвестиційну привабливість. У першу з них

об’єднані п’ять показників, що характеризують ефективність діяльності

підприємств, а саме можливість отримання прибутку. У другу групу входять

п’ять фінансових показників, які характеризують платоспроможність підприємств

або, іншими словами, опосередковано оцінюють імовірність повернення

вкладених інвесторами коштів.

До показників, що характеризують ефективність діяльності підприємства,

належать:

1. Рентабельність продажу, який розраховується як відношення валового

прибутку до виручки від реалізації. Рентабельність продажів показує, який

прибуток отримає підприємство з кожної гривні реалізованої продукції. Величина

даного показника широко варіює залежно від сфери діяльності підприємства, що

пояснюється різною швидкістю обороту коштів, пов’язаних з відмінностями в

розмірах капіталу, необхідного для здійснення господарських операцій в

необхідному обсязі, термінах кредитування, величиною складських запасів і т.п.

Тривалий оборот капіталу викликає необхідність отримання більшого прибутку з

метою досягнення очікуваних результатів. Величина показника рентабельності

продукції знаходиться в безпосередній залежності від структури інвестицій

підприємства. Очевидно, що за інших рівних умов рентабельність продажів буде

знижуватися зі зростанням величини позикового капіталу (і відповідно, плати за

кредитні ресурси) [16]:

Рпрод=ВПЧД

×100 %

(1.1)

де ВП – валовий прибуток;

ЧД – чистий дохід .

2. Рентабельність активів - розраховується як відношення чистого прибутку

28

до середньорічної вартості активів. Вона показує, скільки гривень прибутку

отримано підприємством з одиниці вартості активів незалежно від джерел

залучення коштів. Доцільність використання цього показника при оцінці

інвестиційної привабливості обумовлена тим, що він дозволяє оцінити

ефективність використання всього майна підприємства (прибутковість сукупних

активів).За допомогою цих активів підприємство буде отримувати доходи і в

наступні періоди діяльності. Таким чином, рентабельність активів дає можливість

оцінити ефективність використання активів, а, отже,впливає на інвестиційну

привабливість підприємства[16]:

Ра=ЧПА

×100 %, (1.2)

де А – середньорічна вартість активів.

3. Рентабельність оборотних активів. Визначається як відношення чистого

прибутку до середньорічної величини оборотних коштів[16]:

Роа=ЧПОА

×100 %,

(1.3)

де ОА – оборотні активи

4. Рентабельність власного капіталу. Даний показник визначається як

відношення чистого прибутку підприємства до величини власного капіталу.

Інвестори капіталу (акціонери) вкладають у підприємство свої кошти з метою

отримання прибутку від інвестицій, тому, з точки зору акціонерів найкращою

оцінкою результатів господарської діяльності є отримання прибутку на вкладений

капітал, а саме рентабельність власного капіталу[16]:

Рвк=ЧПВК

×100 %, (1.4)

де ВК – власний капітал.

5. Коефіцієнт зносу. Даний показник визначається як відношення суми зносу

29

до середньорічної вартості основних засобів та вказує на технічний стан основних

засобів підприємства[16]:

Кзн=∑ ЗОЗ

×100 %, (1.5)

де З – знос; ОЗ – середньорічна вартість основних засобів.

Показники, що характеризують платоспроможність підприємства:

1. Коефіцієнт поточної ліквідності - показує, яку частину поточних зо-

бов’язань підприємство зможе погасити, мобілізувавши всі оборотні активи.

Багаторазове перевищення оборотних активів над короткостроковими зо-

бов’язаннями дає змогу зробити висновок про те, що підприємство володіє

значним обсягом вільних ресурсів, які формуються з власних джерел. З позиції

кредиторів така ситуація є більш прийнятною, оскільки посилює їх упевненість у

погашенні боргів. Однак з погляду ефективності діяльності підприємства значне

накопичення запасів, відволікання коштів у дебіторську заборгованість спричиняє

уповільнення оборотності його коштів, а отже, призводить до зменшення маси

прибутку[16]:

Кп=ОАПЗ , (1.6)

де ОА−оборотні активи;

ПЗ−поточні зобов’язання.

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності, який за часткою оборотних активів, коли

з їх загальної величини вилучають найменш ліквідну частку - виробничі запаси.

Логіка такого вилучення полягає не тільки в значно меншій ліквідності запасів, а

й у тому, що грошові кошти, які можна отримати на випадок змушеної реалізації

виробничих запасів, можуть бути значно менші за витрати на їх придбання[16]:

К лшв=

ОА−ЗПЗ

= ДЗ+ПФІ +ГКПЗ , (1.7)

30

де ПФІ−поточні фінансові інвестиції;

ДЗ−дебіторська заборгованість;

ГК− грошові кошти та їх еквіваленти.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яку частину поточних

зобов’язань зможе погасити підприємство негайно за рахунок наявних грошових

коштів. Даний фінансовий коефіцієнт розраховується як відношення найбільш

ліквідних активів до короткострокових зобов’язань. Обсяг коштів є свого роду

страховим запасом і призначається для покриття короткострокової

незбалансованості грошових потоків. Оскільки грошові кошти не приносять

доходу підприємства, то їх розмір повинен підтримуватися на рівні безпечного

мінімуму[16]:

К лабс=ПФІ+ ГК

ПЗ, (1.8)

4. Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власними коштами. Показує,

яка частина оборотних коштів підприємства була сформована за рахунок

власного капіталу. Чим вища частка власних коштів позичальника в покритті

оборотних активів, тим безпечнішим для кредитора є укладання кредитних угод

[16]:

Кзоа=ОАВК , (1.9)

5. Коефіцієнт автономії. Показує частку власних коштів у загальній сумі

джерел фінансування. Даний фінансовий коефіцієнт дозволяє оцінити залежність

підприємства від зовнішніх джерел фінансування, тобто можливість здійснення

діяльності без додаткового залучення позикового капіталу. З іншого боку,

коефіцієнт автономії показує, наскільки фінансові зобов’язання підприємства

можуть бути покриті за рахунок власного капіталу [16]:

31

Кавт=ВКК , (1.10)

На основі експертних досліджень [16] була розроблена бальна оцінка

параметрів, що входять в рейтингову оцінку інвестиційної привабливості (табл.

1.2). При цьому оцінюється величина первинного параметра (за певний рік),

потім отриманий бал коригується з урахуванням динаміки.

Таблиця 1.3 – Бальна оцінка параметрів інвестиційної привабливості

підприємства

Показники Оцінкадобре задові-

льно

в межах до-пустимого значення

Незадо-

вільно

дуже не- задовіль-

ноРентабельність продажу, % >20 5-20 0-5 -20-0 <-20Рентабельність активів, % >15 5-15 0-5 -10-0 <-10Рентабельність власного капіталу, % >45 15-45 0-15 -30-0 <-30

Частка зносу основних засобів, % <20 20-30 30-45 45-60 >60Рентабельність оборотних активів, %

>30 10-30 0-10 -20-0 <-20

Коефіцієнт поточної ліквідності >1,3 1,15- 1-1,15 0,9-1 <0,9Коефіцієнт швидкої ліквідності >1 0,8-1 0,7-0,8 0,5-0,7 <0,5

Коефіцієнт абсолютної ліквідності >0,3 0,2-0,3 0,15-0,2 0,1-0,15Коефіцієнт забезпеченості оборот-них активів власними коштами, %

>22 12-22 0-12 -11-0 <-11

Коефіцієнт автономії, % >50 20-50 10-20 3-10 <3

Первинні параметри даної методики наступні.

Оцінки:

- „добре” - 2 бали;

- „задовільно” - 1 бал;

- „в межах допустимого значення” - 0;

- „незадовільно” - мінус 1 бал;

- „дуже незадовільно” - мінус 2 бали.

Коригування на динаміку показників:

- „дуже позитивна” (+50%) - плюс 20%;

- „позитивна” (від +10% до 50%) - плюс 10%;

32

- „стабільна” (від -10% до +10%) - 0;

- „негативна” (від -50% до -10%) - мінус 10%;

- „вкрай негативна” (менше -50%) - мінус 20%.

Далі проводиться ранжирування підприємств за кількістю попередньо

розрахованих балів і скоригованих з урахуванням динаміки. У підсумку

складається рейтинг підприємств по їх інвестиційній привабливості. Складання

рейтингу є заключним етапом оцінки абсолютної та відносної інвестиційної

привабливості підприємств. На практиці це означає, що інвестор отримує

кількісне обґрунтування порівняльної прибутковості різних альтернатив

вкладення фінансових ресурсів з врахуванням обмежень та вимог щодо окупності

інвестицій.

Для визначення виявлення найбільш вагомих факторів впливу

рекомендується провести факторний аналіз зміни рентабельності за формулою

(1.11)

Рвк=а×б×в×г×д , (1.11)

де а−рентабельність продаж;б−коефіцієнт фінансового левериджу;в−коефіцієнт поточної заборгованості;г− коефіцієнт покриття;д− коефіцієнт оборотності активів.

Агентством з питань запобігання банкрутства підприємств та організацій

розроблена «Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості

підприємств та організацій» з метою визначення інтегрального показника

інвестиційної привабливості суб'єктів господарювання, прискорення реалізації

інвестиційних проектів, заохочення до інвестицій вітчизняних та іноземних

підприємців, надання методичної допомоги спеціалістам, які займаються

розробкою заходів з проведення оздоровлення виробничої сфери [14]. Методика

визначає «інвестиційну привабливість підприємства» як рівень задоволення

фінансових, виробничих, організаційних чи інших вимог чи інтересів інвестора

33

щодо конкретного підприємства, яке може визначатися чи оцінюватися

значеннями відповідних показників, в тому числі інтегральної оцінки.

Інтегральна оцінка інвестиційної привабливості є показником, в якому

відтворюється значення інших показників, скоригованих у відповідності до їх

вагомості та інших чинників. Ця методика об’єднує в одному показнику різні за

змістом, одиницями вимірювання, питомою вагою та іншими характеристиками

показники фінансового становища, що значно спрощує процедуру оцінки

конкретної інвестиційної пропозиції. Алгоритм розрахунків полягає в отриманні

середньої зваженої оцінки показників двох груп: фінансового становища й

оцінки цінних паперів, емітованих підприємством. Основною метою цієї

методики є оцінювання інвестиційної привабливості підприємств за допомогою

економіко-математичного аналізу даних річного балансу та звіту- про фінансові

результати діяльності підприємств. Дана методика надає можливість інвестору

комплексно оцінити теперішнє становище підприємства, проте не враховує

майбутніх перспектив розвитку суб’єкта господарювання.

Метод інтегральної оцінки дозволяє розрахувати показник, у якому уза-

гальнюються значення інших показників, скоригованих відповідно до їх ва-

гомості та за іншими факторами. Інтегральна оцінка дозволяє узагальнити в

одному показнику ряд факторів, відмінних за змістом, одиницям виміру, ва-

гомістю та іншим характеристикам. Це спрощує процедуру оцінки конкретної

інвестиційної пропозиції, а іноді є єдино можливим варіантом її проведення та

формулювання об’єктивних остаточних висновків [16]

Розглянемо методику інтегральної оцінки інвестиційної привабливості

підприємства, розроблену за ініціативою керівництва Агентства з питань запобігання

банкрутству підприємств і організацій у 1998 році [16]. Ця методика розроблена

відповідно до Закону України "Про інвестиційну діяльність", Указу Президента

"Про утворення Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та

організацій" та Положення про реєстр неплатоспроможних підприємств та

організацій, з метою визначення інтегрального показника інвестиційної

привабливості підприємств та організацій, прискорення реалізації інвестиційних

34

проектів, заохочення до інвестицій вітчизняних та іноземних підприємців,

надання методичної допомоги спеціалістам, які займаються розробкою заходів з

проведення оздоровлення виробничої сфери.

Інтегральна оцінка дає змогу поєднати в одному показнику багато різних

за назвою, одиницями виміру, вагомістю та іншими характеристиками

чинників. Це спрощує процедуру оцінки конкретної інвестиційної пропозиції, а

інколи є єдино можливим варіантом її проведення і надання об'єктивних

остаточних висновків. Фінансова оцінка підприємств передбачає розрахунок

понад 40 відповідних показників за різними напрямками господарської

діяльності підприємства.

У практичному використанні метод інтегральної оцінки інвестиційної

привабливості підприємств сприяє збільшенню кількості потенційних

інвесторів в Україні і відповідно швидшій відбудові виробничої сфери

держави. Зазначений метод у простому і наочному поданні забезпечує

достатньо об'єктивне бачення фінансової ситуації на підприємстві, в яке

передбачається вкласти інвестиції. Суб'єктивізм, який супроводжує будь-яку

оцінку, особливо при визначенні вагомості показників, практично усувається

внаслідок можливості проведення контрольних оперативних розрахунків по

декількох підприємствах на підставі розробленого до цього методу

програмного комплексу із застосуванням обчислювальної техніки.

Усім групам показників оцінки інвестиційної привабливості підприємств

та організацій, а також показникам, розміщеним у цих групах, присвоюються,

залежно від їх вагомості, відповідні числові значення. Вказана вагомість є

похідною від часу, конкретної політичної, соціальної ситуації, інших факторів, а

тому ця характеристика має вірогідне походження.

Ця методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств

та організацій передбачає розрахунок 5 груп показників:

1. Показники оцінювання майнового стану;

2. Показники оцінювання фінансової стійкості (платоспроможності);

3. Показники оцінювання ліквідності активів;

35

4. Показники оцінювання прибутковості;

5. Показники оцінювання ділової активності;

Усі наведені в групах показники є достатніми для визначення загального

інтегрального показника інвестиційної привабливості підприємства. У разі

потреби кількість показників можна корегувати.

Експертним оцінюванням визначають вагомість груп показників, а також

вагомість показників у групах.

Для розрахунку інтегрального показника інвестиційної привабливості

(фінансового стану) розроблено програмний комплекс для персонального

комп'ютера - INTEGRAL. Алгоритм базується на методах математичної

статистики (варіаційний аналіз).

На основі вихідних даних зі стандартних форм фінансової звітності

спочатку розраховують показники щодо всіх підприємств. Фіксують мінімальне

та максимальне значення і напрямок оптимізації кожного показника. Для

визначення інтегрального значення показника інвестиційної привабливості

розраховується наступна група показників:

- вагомість j-го показника у і-й групі з урахуванням групової вагомості:

де: Віj - значення вагомості j-го показника у і-й групі,

Гі – значення групової вагомості;

- частка варіаційного розмаху для j-го показника у і-й групі на прийняту

кількість одиниць (nіj) у множенні:

- ранжоване

значення j-го показника з і-ої групи:

Віj = Bij x Гі

(1.12)--------------------,

100

Δіj = Рij max - Рij min

(1.13)--------------------------------,

nіj

Rіj = |Фіj - Рij min(max)|

(1.14)------------------------------------,

Δіj

36

де Фіj – фактичне значення показника відповідно до прийнятих множин j-

их показників у і-их группах,

Рij min(max) – значення екстремальних показників, які задаються залежно від

напрямку оптимізації;

- інтегральне значення показника інвестиційної привабливості:

де m – число груп,

n – кількість показників.

Результат розрахунку - інтегральний показник фінансового стану

наводиться в балах. Рейтинг підприємств визначається у порядку спадання

результатів.

Агентством з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій

розроблено «Методику проведення поглибленого аналізу фінансово-

господарського стану підприємств та організацій» (методика ПАФГС), головним

завданням якої є оцінка результатів господарської діяльності за попередній та

поточний роки, виявлення факторів, які позитивно чи негативно вплинули на

кінцеві показники діяльності підприємства, прийняття рішення про визнання

структури балансу задовільною (незадовільною), а підприємства -

платоспроможним (неплатоспроможним) та подання пропозицій Кабінету

Міністрів України щодо доцільності внесення цього підприємства до Реєстру

неплатоспроможних підприємств та організацій [15]. Ця методика охоплює всі

основні напрямки фінансово-господарської діяльності підприємства. Кінцевий

висновок, отриманий в результаті аналізу результатів діяльності підприємства,

надає можливість зробити висновок щодо доцільності інвестування в певне

підприємство. На думку окремих вчених перевагою цієї методики є й те, що вона

І = ∑∑ Rіj Віj

(1.15)---------------------------,

∑∑ Віj

37

дає можливість уникнути помилкової оцінки підприємства, можливої за суто

цифрових розрахунків із застосуванням шкали.

Недоліком методики є її суб'єктивність, оскільки, не зважаючи на

об'єктивність фактичних показників стану підприємства, що аналізуються,

остаточний висновок робиться експертом (експертами), а не отримується

автоматично згідно зі шкалою/градацією. Крім того, у ситуації дво- чи

багатозначності деяких показників, коефіцієнтів, що розраховуються, експерт

обирає найбільш справедливий варіант з огляду на його досвід, кваліфікацію. Ця

методика розроблялась у першу чергу для Агентства з питань запобігання

банкрутству підприємств і організацій, і її основним завданням є визначення

позитивного чи негативного стану підприємства, а для інвестування, крім того

важливо виявити ще й особливості позитивного чи негативного стану, що

передбачає необхідність другого етапу аналітично-експертного аналізу.

Г. В. Савицька [5], розглядаючи питання аналізу інвестиційної привабливості

підприємства, до основних показників, які характеризують інвестиційну

діяльність відносить такі показники: рентабельність власного капіталу; частка

привілейованих акцій в загальній їх кількості; чистий прибуток на одну

привілейовану акцію; рівень дивідендів; курс акцій підприємства.

Окрім зазначених методичних підходів, доцільно здійснювати матричне

моделювання оцінки інвестиційної привабливості підприємств, де для прийняття

інвестиційного рішення обрано матричну форму як зручний математичний апарат

[11].

Для забезпечення можливостей порівняння фінансової привабливості різних

підприємств може бути використана матриця попереднього обґрунтування

інвестиційних пріоритетів.

Більш трудомістким і складним є матричне моделювання [16], що передбачає

формування певного інтегрального показника, який дасть змогу здійснити

кількісну оцінку різноманітних показників господарської діяльності підприємств.

На першому рівні в даній моделі визначається мета інвестиційного завдання

та зміст його вирішення.

38

На другому рівні здійснюється інформаційне забезпечення, необхідне для

вирішення інвестиційного завдання. Для цього використовується відкрита

інформація, а саме — фінансова та статистична звітності підприємства.

На третьому рівні формується набір критеріїв, які дають змогу оцінити

інвестиційну привабливість підприємств. Такий набір критеріїв передбачає

проведення аналізу кількісних показників F(xl...xn), які допомагають всебічно

здійснити процес оцінювання.

Так, складовими показника F(xl...xn) можуть бути такі групи показників

(вектори оцінки):

f(xl) — показник, за допомогою якого визначається ліквідність активів

підприємства;

f(x2) — показник, що визначає фінансову стійкість підприємства;

f(x3) — показник, що дає змогу проаналізувати оборотність активів

підприємства;

f(x4) — показник, що визначає прибутковість використовуваних активів;

f(x5) галузева приналежність підприємству на основі

середньогалузевого рівня прибутковості використання активів;

f(x6) - регіональна інвестиційна привабливість на основі попереднього

групування областей України;

f(x7) — стадія життєвого циклу підприємства тощо.

При формуванні системи показників у матричній моделі важливим є

дотримання однакової кількісної наповнюваності всіх груп показників, тобто

якщо вектор f(xl) представлено трьома показниками, то і всі інші також мають

складатися з такої кількості показників.

Для відображення інвестиційної привабливості використовується матрична

форма, яка забезпечує зручність і прозорість в інтерпретації відповідних

результатів. Врахування показників пропонується здійснювати шляхом складання

підсумкової матриці, кількість рядків якої визначається числом кількісних

показників, що оцінюють фінансовий стан підприємства, а кількість стовпчиків

39

матриці - кількістю складових, які забезпечують коректне визначення відповідних

кількісних показників.

Важливо відзначити, що оцінка інвестиційної привабливості підприємств, які

вважаються близькими до банкрутства (що є актуальним для багатьох

підприємств України), може проводитись за спрощеною схемою, з використанням

таких фінансових показників [21];

- Z-рахунок Альтмана (який вважається головним критерієм для оцінки

перспективи банкрутства);

- три основні показники неплатоспроможності або можливостей її

відновлення:

1) коефіцієнт поточної ліквідності, що характеризує забезпеченість

підприємства обіговими коштами, необхідними для відновлення господарської

діяльності та погашення короткотермінових зобов’язань;

2) коефіцієнт забезпеченості власними коштами, що характеризує достатній

рівень обігових коштів для забезпечення фінансової стійкості;

3) коефіцієнт відновлення платоспроможності, що показує реальність за

певний термін відновити або втратити платоспроможність.

Відомо безліч методик оцінки інвестиційної привабливості підприємства.

Однак всі вони мають певні недоліки. Порівняння методик оцінки інвестиційної

привабливості підприємств подано в табл. 1.4

40

Таблиця 1.4 – Перваги та недоліки методик інвестиційної привабливості підприємства

Автори та їх підходи Переваги підходу Недоліки підходу1. На основі фінансового аналізу

1. Бланк І.О. «Інвестиційна привабливість підприємства» являє собою аналіз інвестиційної привабливості підприємства на основі фі-нансових показників таких як: фінансова стійкість, прибутковість, ліквідність активів та оборотність активів.

Зосередження уваги на напрямах інвестування та складових інвестиційної привабливості.

Недостовірність інформації при аналізі фінансових показників, їх розрахунку у часі.

2. Спеціалісти Агентства з питань запобігання банкрутства підпри-ємств - визначають ІПП як розрахунок інтегрального показника ін-вестиційної привабливості підприємств, в якому відтворюються зна-чення показників оцінки майнового стану, фінансової стійкості (пла-тоспроможності), ліквідності активів, прибутковості інвестиційного об’єкта, оцінки ділової активності, оцінки ринкової активності, ско- риговані відповідно до їхньої вагомості, та інших факторів.

Такий підхід дозволяє оцінити багато аспектів госпо-дарської діяльності шляхом розрахунку незначної кі-лькості показників, що дають характеристику поточ-ного стану об’єкта та не потребує значних витрат часу на проведення.

Підходу бракує конкретності та чіткості, що суттєво знижує можливість його застосування практиками.

3. Коюда В.О., Лепейко Т.І., Коюда О.П. «ІПП» - сукупність харак-теристик фінансово-господарських та управлінської діяльності під-приємства, перспектив розвитку та можливостей залучення інвести-ційних ресурсів на основі формалізації оціночних методів.

Добре, коли інвестора хвилюють конкретні показники, щоб не тратити кошти та час, оцінюючи психологічний аспект проблеми.

Підхід передбачає однозначну можли-вість формалізації оціночних методів, що залишає поза увагою психологічний аспект даної проблеми.

2. На основі вкладення грошей у цінні папери4. Бочаров В.В. «ІПП» - досягнення мінімального ризику при вкла-денні грошей у цінні папери тільки тих підприємств, які є стабіль-ними та забезпечать отримання високого прибутку.

Вкладення грошей у цінні папери дає змогу інвестору контролювати управлінням на підприємстві, отриму-вати постійний дохід у формі дивідендів.

Українські підприємства не можуть ефективно використовувати інструменти ринку цінних паперів, оскільки цей ринок знаходиться на стадії становлення і є малоефективним.

5. Донцов С.С. «ІПП» - це надійність отримання прибутку при вкла-данні грошей у цінні папери підприємства.

Можливість інвестора брати участь в управлінні під-приємством.

Цей підхід не враховує майбутніх перспектив розвитку суб’єкта господа-рювання.

3. На основі психологічного аспекту6. Нападовська І.В. «ІПП» - це системна сукупність потенційних можливостей вкладання коштів з метою отримання економічної ефективності у майбутньому як наслідок результатів минулої госпо-дарської діяльності потенційного об’ єкта інвестування, суб’ єктивно оцінювана інвестором.

Потенційна можливість може принести великий при-буток .

Підхід не містить зіставлення цілей ін-вестора з їх можливостями без ризико- вої реалізації, а також не враховує сту-пінь готовності інвестора прийняти на себе цей ризик.

7. Чорна Л. О. «ІПП» - взаємозв’язок двох характеристик: з боку психологічного змісту інвестицій і з боку психологічної форми (привабливість).

Якісна оцінка інвестиційної привабливості, яка буде враховувати ще й такі аспекти, як: привабливість про-дукції підприємства, кадрова, інноваційна, фінансова, територіальна, екологічна і соціальна привабливість, інвестиційний ризик.

Характеризується необхідністю обробки значного обсягу інформації для одер-жання бажаного результату.

41

Отже, за результатами дослідження методичних підходів щодо

оцінювання інвестиційної привабливості, можна дійти до висновку, що на

сучасному етапі не існує методики яка б повністю задовольняла принципи

та інтереси інвесторів. Міжнародні методики неадаптовані для

використання в нашій країні. Більшість методик пристосовані тільки для

акціонерних підприємств або конкретної галузі економіки, а також

потребують значних ресурсів для їх здійснення. Особливою рисою

вітчизняних методик є те, що вони відображають виключно фінансовий

стан підприємства і як наслідок неповною мірою характеризують

інвестиційну привабливість. Сучасні методики оцінки інвестиційної

привабливості недостатньо розроблені та потребують подальшої розробки,

внесення коректив, нових підходів і практичної реалізації.

В першому розділі розглянуто теоретичні питання оцінки інвестиційної

привабливості підприємства. Оцінка інвестиційної привабливості підприємства є

необхідною передумовою для вибору подальшої фінансової стратегії його

розвитку, обґрунтування доцільності здійснення капітальних вкладень.

Раціональні управлінські рішення при цьому мають спрямовуватися на

підвищення якості інвестиційного потенціалу підприємства шляхом узгодженого

покрашення пропорцій між його компонентами, динамічного та гнучкого

розвитку внутрішньої структури і посилення проблемної орієнтації згідно із

системою стратегічних цілей розвитку.

Інвестиційна привабливість підприємства – це багаторівнева інтегральна

характеристика сукупності економічних, фінансових, виробничих та

організаційних аспектів оцінки підприємства, які повинні відповідати вимогам

потенційних інвесторів та забезпечує позитивний ефект від вкладень.

На інвестиційну привабливість підприємства впливає ряд факторів, які

можна умовно розділити на дві групи — зовнішні (мають визначальний вплив на

роботу підприємства ззовні) і внутрішні (існують усередині підприємства). Що до

оцінювання інвестиційної привабливості, то на даний час не існує методики, яка б

повністю задовольняла інтереси інвесторів, хоча часто використовується метод

42

рейтингової оцінки та методику інтегральної оцінки.

2 АНАЛІЗУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ

ПАТ «ВІННИЦЬКА КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА»

2.1 Загальна економічна характеристика та аналізування основних показників

діяльності ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика»

Публічне акціонерне товариство «Вінницька кондитерська фабрика» є

структурною одиницею всесвітньо відомої Кондитерської корпорації ROSHEN і

входить у п'ятірку найбільших кондитерських підприємств України.

Публічне акціонерне товариство «Вінницька кондитерська фабрика»

засновано відповідно до рішення регіонального відділення Фонду державного

майна України по Вінницькій області від 7 серпня 1995 року №146-П шляхом

перетворення державного підприємства «Вінницька кондитерська фабрика» у

відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України "Про

заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних

майнових сертифікатів" від 26 листопада 1994р. № 699/94.

Метою діяльності ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика» є одержання

прибутку від здійснення виробничої, комерційної, посередницької та іншої

діяльності у відповідності і на умовах, визначених чинним законодавством та

Статутом.

Предметом діяльності підприємства є :

- виробництво кондитерських виробів, напівфабрикатів, інших товарів

народного споживання та виробничого призначення;

- комерційна діяльність, пов'язана з придбанням сировини, матеріалів,

реалізацією готової продукції та інших товарно-матеріальних цінностей, а також

здійснення бартерних та лізингових операцій;

- торговельна діяльність у сфері оптової, роздрібної, комісійної торгівлі та

громадського харчування щодо реалізації продовольчих і непродовольчих

товарів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів;

43

- торговельна діяльність у сфері оптової торгівлі через оптові бази, товарні

склади, склади-холодильники, склади-магазини;

а) продуктами харчування та харчовими добавками;

б) предметами гігієни та санітарії;

в) косметично - парфумерними виробами;

г) алкогольними напоями;

д) тютюновими виробами; є) товарами побутової хімії;

ж) іншими товарами широкого вжитку та промислового призначення;

- торговельна діяльність у сфері роздрібної торгівлі через власну фірмову

мережу магазинів, кіосків, розкладок, виїздні торговельні точки, інші

торгівельні заклади тощо:

а) продуктами харчування та харчовими добавками;

б) предметами гігієни та санітарії;

в) косметично-парфумерними виробами;

г) алкогольними напоями;

д) тютюновими виробами; є) товарами побутової хімії;

ж) іншими товарами широкого вжитку та промислового призначення;

- комісійна торгівля товарами широкого вжитку;

- торгово-закупівельна та торгово-посередницька діяльність у сфері торгівлі

непродовольчими товарами;

- оптова торгівля сировиною, продукцією виробничо-технічного

призначення;

- експорт-імпорт сировини, матеріалів, устаткування та обладнання,

комплектуючих та запасних частин, робіт та послуг, товарів народного

споживання продовольчих товарів, будівельних матеріалів тощо;

- виробництво та закупівля товарів широкого вжитку та спеціалізованої

продукції згідно з програмами підприємства та подальша їх реалізація в Україні

кордоном з оплатою в національній та іноземній валюті;

- створення мережі оптово-роздрібних підприємств торгівлі і надання

послуг населенню;

44

- реалізація товарів широкого вжитку, надання торговельних послуг

громадянам та організаціям;

- створення, оренда та експлуатація закладів громадського харчування в

тому числі ресторанів, барів, піцерій;

- виконання посередницьких, комерційних, дилерських та

дистриб'юторських послуг виробничого та невиробничого характеру, здійснення

угод по експорту-імпорту;

- надання послуг населенню по профілю основної діяльності підприємства

індивідуальними та колективними заявками;

- надання послуг автосервісу, транспортне обслуговування юридичних та

фізичних осіб;

- надання транспортних, транспортно-експедиційних послуг по

перевезеннях зовнішньоторговельних і транзитних вантажів;

- надання послуг з технічного обслуговування, прокату та автотранспорту;

- внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів і вантажів повітряним,

річковим, залізничним та автомобільним транспортом;

- проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт

самостійно чи з залученням співвиконавців;

- здійснення інвестиційної діяльності;

- зовнішньоекономічна діяльність.

Фабрика спеціалізується на виробництві вафельної і желейної продукції,

глазурованих шоколадно-вафельних тортів, пористих шоколадних плиток. Крім

того Вінницька фабрика випускає бісквітну продукцію, карамель, шоколадно-

пралінові, глазуровані та збивні цукерки із різними смаками.

Вінницька кондитерська фабрика ROSHEN сертифікована відповідно до

вимог міжнародних стандартів якості ISO 9001:2008 та  безпеки продуктів

харчування ISO 22000:2005.

На сьогоднішній день Вінницька кондитерська фабрика входить до п'ятірки

найбільших кондитерських підприємств України. На сучасному потужному

45

обладнанні випускається більше 100 найменувань кондитерських виробів, а

загальний обсяг виробництва складає більше 100 тис. тонн у рік.

Український ринок кондитерських виробів завершив етап свого формування

і знаходиться в стані жорсткої конкурентної протидії. Утримання і заохочення

нових споживачів можливе за рахунок новинок продукції, рекламної та

маркетингової політики, пошуку нових ринків збуту (переважно за рахунок

експорту), а також - освоєння виробництва некондитерської продукції (снеки,

кава і т.д.). ведучі українські кондитерські компанії планують закріпить свої

лідируючі позиції за рахунок експорту продукції в Росію, Грузію, Казахстан,

Вірменію, Азербайджан, Балтику, Молдову та інші країни.

Зараз на ринку кондитерських виробів працюють близько 800 підприємств.

Із них 28 вважаються великими. При цьому, близько двох третин всього ринку і

три четверті експорту контролюють 9 виробників кондитерської галузі, а саме:

АВК, Бісквіт-Шоколад, "Житомирські ласощі", Конті, Kraft Foods Україна,

Полтавакодитер, Roshen, "Світ ласощів", та "Світоч" (Nestle).

Для компанії "ROSHEN" постачальниками є: швейцарська компанія Taloca -

какао-боби; ТМ "NEMIROFF", ТМ "Златогор", ТМ "Французький бульвар", ТМ

"ВінЛюкс", "Бюро Вин", Одеський вино-коньячний завод - виробники і

постачальники алкогольної продукції; Bears (Київ), "Етол-Україна" (Борислав

Львівської обл), "Есаром-Україна" (Харків), "Лев" (Дніпропетровськ), "Аромат"

(Хмельницький; дочірнє підприємство Санкт-Петербурзького комбінату) - харчові

добавки (ароматизатори); "Світ Юніон" (Київ), "Авіс" (Макіївка), "ЗІМ" (Рівне),

"Ін-Вайс" і "Троя" (Дніпропетровськ) - какао-порошок; Полтавський цукрозавод -

цукор; Австралія - рослинні жири (для начинки); Польська компанія „Пемпакс” -

сухе молоко; Німецька компанія „Vita+” - емульгатори, ванілін.

Посередниками підприємства є:магазини харчової промисловості, кав’ярні -

на етапі реалізації; спеціалізовані фірми та установи - поставка напівфабрикатів,

пакувальних предметів; транспортні організації - займаються доставкою продукції

до місця її реалізації; фінансові установи - при реалізації продукції на ринку.

Загальні збори акціонерів

Спостережна рада Президент Ревізійна комісія

Директор

46

  Управління ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика» здійснюють наступні

ланки:

- Загальні збори акціонерів;

- Спостережна рада товариства;

- Директор товариства;

- Ревізійна комісія товариства;

- Президент товариства (рис. 2.1).

Загальні збори акціонерів є вищим органом товариства.

Спостережна Рада є органом товариства, який представляє акціонерів

період між Загальними зборами акціонерів, контролює і регулює діяльність:

виконавчого органу товариства - Директора.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю товариства здійсню

Ревізійна комісія товариства.

Президент товариства репрезентує товариство в усіх українських іноземних

установах, закладах і організаціях.

Рисунок 2.1 – Структура управління ПАТ ««Вінницька кондитерська

фабрика»

Дана структура об'єднує в собі переваги лінійної і функціональної структур.

В структурі ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика» при лінійному керівництві

на кожному рівні управління створюються спеціалізовані підрозділи, які мають

визначені права по відношенню до нижчестоящих ланок (рис. 2.2).

47

Рисунок 2.2 – Організаційна структура ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика»

ДИРЕКТОР

Виробничий департамент

Фінансовий департамент

Департаментмаркетингу

Служба безпеки

Відділ добору сировини

Відділ приготування концентратів

Відділ виробництва продукції

Відділ фасування

Відділ продаж

Плановий відділ

Економіст по ціноутворе-нню

Відділ ЗЕД

Відділ організації праці і зарплати

Відділ з охорони кадрів

Юридичний консультант

Відділ кадрів та перепідговки кадрів

Бухгалтерія

Відділ досліджень

Відділ реклами

Відділ режиму і охорони

Спеціальний відділ

Групи безпеки зовнішньої діяльності

48

Головною метою дiяльностi ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика» є

сприяння розвитку економiки України для стабiлiзацiї економiчної ситуацiї i

насичення споживчого ринку необхiдними товарами, впровадження прогресивних

технологiй, залучення капiталовкладень для розвитку перспективних напрямкiв i

отримання максимального прибутку, що напрявляється на розширення

виробничих можливостей товариства, укрiплення його матерiальної бази та

розвиток дiяльностi, задоволення матерiальних та iнших потреб засновникiв та

трудового колективу. Для більш чіткого і конкретного аналізу фінансового стану

ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика» з метою виявлення тенденцій розвитку

підприємства проводиться аналіз основних фінансових показників за даними

Форми № 1 та № 2 за 2011 - 2012 (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 – Показники оцінки майнового стану та фінансових результатів

ПАТ «ВКФ»

Показник 2011 рік 2012 рік Абсолютна зміна

Темп приросту, %

Загальна вартість майна, тис.грн 810744,5 1772614,5 961870 118

Власний капітал, тис.грн 257457 642408,5 384952 149,52

Оборотні активи, тис.грн 85479 82749 -2730 -3,19

Валовий прибуток, тис.грн 303786 129155 -174631 -57,48

Залучений капітал, тис.грн 549606 1124518 574912 104,6

Необоротні активи, тис.грн 725198 1689807,5 964610 133,01

Фінансовий результат від операційної діяльності, тис.грн 257696 72529 -185167 -71,85

Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування, тис.грн

257560 75916 -181644 -70,52

Чистий прибуток, тис.грн 196327 67725 -128602 -65,5

Коефіцієнт оновлення основних засобів 0,06 0,57 0,51 1233,3

Коефіцієнт вибуття основних засобів 0,005 0,004 -0,001 20

49

За даними таблиці 2.1 можна зробити висновки, що майновий стан

підприємства покращився у 2012 році у порівнянні з 2011 роком, про це свідчить

збільшення загальної вартості майна на 961870 тис. грн. (118%). На зміну даного

показника позитивно вплинуло збільшення власного капіталу на 384952 тис. грн.

та збільшення необоротних активів на 964610 тис. грн.. Незначний вплив

здійснила зміна оборотних активів у напрямку зменшення на 3,19%. Збільшення

показника залученого капіталу на 104,6% веде до погіршення майнового стану

підприємства, адже воно використовує більше залучених коштів, що є негативним

явищем.

Щодо фінансових результатів ПАТ «ВКФ», то за дослідженими

показниками спостерігається негативна тенденція, адже валовий прибуток

зменшився на 57,48%, фінансовий результат від операційної та звичайної

діяльності до оподаткування зменшився на 71,85% та 70,52% відповідно.

Величина чистого прибутку також є негативною (рис. 2.3) - 128602 (-65,5%).

Рисунок 2.3 – Зміна чистого прибутку в 2011-2012 рр.

Коефіцієнт оновлення основних фондів характеризує інтенсивність

уведення в дію нових основних фондів. Він показує частку введених основних

фондів за визначений період у загальній вартості основних фондів на кінець

звітного періоду. Даний показник також свідчить про позитивну тенденцію, яка

відбувається на підприємстві, адже ми бачимо, що оновлення основних засобів

має додатній темп приросту і становить 1233,3%. Тобто швидкість оновлення

значно збільшилась.

Коефіцієнт вибуття основнім фондів характеризує рівень інтенсивності

вибуття основних фондів зі сфери виробництва. Даний показник зменшився на

20%, що також є позитивним для підприємства.

50

Отже, після проведеного аналізу майнового стану підприємства, робимо

висновок, що основні засобі підприємства зношені тільки, ніж на 14%, що вказує

на задовільний майновий стан на підприємстві.

Однією з важливих ознак фінансового стану підприємства є його фінансова

стійкість.

Фінансова стійкість підприємства характеризується:

- достатньою фінансовою забезпеченістю безперервності основних видів

діяльності;

- фінансовою незалежністю від зовнішніх джерел фінансування;

- здатністю маневрувати власними коштами;

- достатнім забезпеченням матеріальних оборотних засобів власними

джерелами покриття;

- станом виробничого потенціалу.

Таблиця 2.2 – Динаміка коефіцієнтів фінансової стійкості ПАТ «ВКФ»

Показник 2011 рік 2012 рік Абсолютна зміна

Темп приросту,

%Коефіцієнт концентрації залученого капіталу 0,68 0,63 -0,05 7,4

Коефіцієнт фінансового ризику 2,1 0,18 -1,92 91,4

Коефіцієнт маневреності власного капіталу -1,82 -1,63 0,19 10,4

Коефіцієнт забезпеченості власним оборотним капіталом -5,47 -12,65 -7,18 131,3

Коефіцієнт забезпечення матеріальних запасів власними оборотними коштами

-35,87 -55,96 -20,09 56

Після проведення аналізу коефіцієнтів фінансової стійкості, ми можемо

зробити висновок щодо того на скільки даний об’єкт дослідження є фінансово

стійким.

Коефіцієнт концентрації залученого капіталу показує частку залученого

капіталу в загальній сумі капіталу підприємства. Збільшення даного показника

свідчить про підвищення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства.

Абсолютне відхилення показника становить -0,05, а темп приросту 7,4%. Отже,

51

підприємство фінансується за рахунок залучених коштів в основному, відповідно

й заборгованість підприємства знижується і зростає фінансова стійкість.

Коефіцієнт фінансового ризику є співвідношенням залучених і власних

коштів. Коефіцієнт показує кількість одиниць залученого капіталу, яка припадає

на одиницю власного капіталу. Показник у 2012 році становив 0,18 ,що є

позитивним явищем, адже спостерігається тенденція до зменшення залежності

підприємства від інвесторів і кредиторів і зниження фінансової стійкості.

Абсолютне відхилення показника становить -1,92, а темп приросту 91,4%.

Коефіцієнт маневреності відображає здатність підприємства маневрувати

своїми коштами. Коефіцієнт маневреності показує, яка частина власного капіталу

використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку частину

вкладено в оборотні кошти, а яку – капіталізовно. Чим вищим є цей показник, тим

краще. Він характеризує ступінь мобілізації власного капіталу. Оптимальне його

значення становить від 0,3 до 0,5. І 2012 році даний показник має від’ємне

значення, і відповідно абсолютне відхилення становить 0,19, а темп приросту

10,4%. Даний показник має від’ємне значення, яке спричинене нестачею власного

оборотного капіталу.

Коефіцієнт забезпеченості власним оборотним капіталом розраховується як

відношення величини чистого оборотного (робочого) капіталу до величини

оборотних активів підприємства і показує забезпеченість підприємства власними

оборотними засобами. Станом на 2012 рік даний показник становив -12,65, тобто

це є ознакою того, що підприємству не вистачає власного оборотного капіталу.

Відповідно і абсолютний приріст склав -7,18 і темп приросту 313,3%, що є

негативною тенденцією.

Коефіцієнт забезпечення матеріальних запасів власними оборотними

коштами показує, якою мірою матеріальні запаси покриті власними коштами і не

потребують залучених позик. Нормальним є рівень коефіцієнта в межах 0,6-0,8.

Як бачимо, в нашому випадку підприємство не може покрити запаси власними

коштами, адже даний показник у 2012 році становив -55,96. Абсолютне

52

відхилення склало -20,09, а темп приросту 56%. Що свідчить про недостатню

фінансову стійкість підприємства.

Отже, в загальному можемо зробити висновок, що майже всі показники не

відповідають нормативним значенням, крім коефіцієнта концентрації залученого

капіталу. А отже, це свідчить про те, що підприємство є фінансово нестійким і в

великій мірі залежить від фінансування з боку інвесторів та від кредитів банків. І

відповідно потребує покращення даної ситуації.

Таблиця 2.3 – Динаміка показників ділової активності ПАТ «ВКФ»

Показник 2011 рік 2012 рік Абсолютна зміна

Темп приросту, %

Коефіцієнт оборотності активів, оборотів 0,87 0,29 -0,58 66,6

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості, оборотів

10,89 8,67 -2,22 20,4

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості, оборотів

1,39 0,52 -0,87 62,6

Строк погашення дебіторської заборгованості, дні 33,06 41,52 8,46 25,6

Строк погашення кредиторської заборгованості, дні 258,99 692,3 433,31 167,3

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів 23,3 6,9 -16,4 70,4

Коефіцієнт оборотності основних засобів 1,78 0,4 -1,38 77,5

Коефіцієнт оборотності власного капіталу 2,74 0,79 -1,95 71,2

Ділова активність підприємства характеризується абсолютними та

відносними показниками використання ресурсів і обсягами господарської

діяльності. Вона відображається в досягнутих абсолютних показниках, які

характеризуються розміром обсягів господарської діяльності, доходу, фінансових

результатів та податків.

Отже, після проведених обрахунків, можемо зробити висновок щодо

показників ділової активності підприємства за 2011-2012 рік.

53

Коефіцієнт оборотності активів характеризує ефективність використання

підприємством наявних ресурсів (незалежно від джерел їх залучення) та показує,

наскільки зміни у наявних активах пов'язані зі змінами доходу (виручки) від

реалізації. На даному підприємстві коефіцієнт оборотності активів становив в

2011 році 0,87, а в 2012 році – 0,28, і відповідно абсолютне відхилення даного

показника -0,58. Це є негативною тенденцією для підприємства. Тобто у 2011 році

на 1 грн. чистого доходу припадало 0,87 грн. середньорічної вартості активів

підприємства, а 2012 році – 0,28 грн.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує швидкість

обертання дебіторської заборгованості підприємства за період, що аналізується,

розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємством.

Даний показник у 2012 році знизився на 2,22 і становив 8,67. Це є негативною

тенденцією для підприємства, тобто дебіторська заборгованість повільніше

обертається на 20,4 % у звітному періоді в порівнянні з попереднім.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості показує швидкість

обертання кредиторської заборгованості підприємства за період, що аналізується,

розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємству. В

2011 році на 1 грн. чистого доходу припадало 1,39 грн. кредиторської

заборгованості, а на 2012 році – 0,52грн. Отже, даний показник зменшився на

0,82, що є позитивним для підприємства, адже комерційний кредит зменшився на

62,6%.

Строк погашення кредиторської та дебіторської заборгованості

розраховується як відношення тривалості звітного періоду до коефіцієнта

оборотності кредиторської та дебіторської заборгованостей відповідно. Термін

погашення дебіторської заборгованості збільшився на 8,46. Це є негативним, тому

що на підприємство повільніше повертаються кошти, що воно надало в позику.

Термін погашення кредиторської в 2011році становив 258,99 дні, а в 2012 році –

692,3 дня. Дане збільшення на 167,3% для підприємства є негативним, тому що

підприємство довше погашатиме кредиторську заборгованість.

54

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів  характеризує швидкість

реалізації товарно-матеріальних запасів підприємства. В даному випадку у

звітному році і у попередньому даний показник склав 23,3 та 6,9 оборотів

відповідно. Дане відхилення в 16,4 є негативним, адже матеріальні запаси

підприємства використовуються неефективно. І темп приросту даного показника

показує, що він зменшився на 70,4%.

Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача)  показує

ефективність використання основних засобів підприємства. У 2011 році

фондовіддача становила 1,78 грн. основних засобів на 1 грн. чистого доходу, а в

2012 році– 0,4 грн. Дане зменшення на 1,38 (77,5%) є негативним явищем.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу показує, скільки гривень виручки

від реалізації припадає на одну гривню власного капіталу. В 2011 році даний

показник становив 2,74, а на кінець зменшився до 0,79. Темп приросту становить -

71,2% що є негативним для підприємства, адже на 1 гривню власного капіталу

припадає 0,79 грн. виручки від реалізації.

Таблиця 2.4 – Динаміка зміни показників ліквідності ПАТ «ВКФ»

ПоказникЗначення Відхилення значень звітного року

попередній рік звітний рік абсолютне темп приросту

1 2 3 4 5

Коефіцієнт покриття 0,16 0,08 -0,08 -50

Коефіцієнт швидкої

ліквідності0,13 0,07 -0,06 -46

Коефіцієнт абсолютної

ліквідності0,00019 0,00018 -0,00001 -5,2

Оцінити стан ліквідності підприємства нам допоможе система коефіцієнтів:

коефіцієнт покриття, коефіцієнт швидкої ліквідності, коефіцієнт абсолютної

ліквідності, чистий оборотний капітал.

Обрахувавши дані показники платоспроможності підприємства, можемо зробити

висновок того якою є ситуація на даному підприємстві чи може підприємство за

допомогою власних оборотних засобів покривати короткострокові зобов’язання.

55

Аналізуючи перший показник – коефіцієнт покриття, який показує, скільки

грошових одиниць оборотних активів припадає на кожну грошову одиницю

поточних зобов’язань. Отримані значення даного показника свідчать про те, що

підприємство не може своєчасно ліквідовувати борги (значення на початок року

0,16, а на кінець 0,08). Динаміка зміни даного показника є негативною, адже

абсолютне відхилення у звітному році становить –0,08, темп приросту також має

від’ємне значення –50. Отже, дане підприємство не має достатньо оборотних

активів для покриття поточної заборгованості.

Наступний показник – коефіцієнт швидкої ліквідності він показує, скільки

за необхідності підприємство може покрити своїх зобов’язань. Даний показник

використовується тоді, коли підприємство на покриття зобов’язань передбачає

мобілізувати оборотні активи в частині грошових коштів і в розрахунках.

Отриманні значення даного показника у звітному і у попередньому періодах є

значно меншими за нормативні, що є негативною тенденцією (значення на

початок року 0,13, а на кінець 0,07). Абсолютний приріст становить – -0,06, і

відповідно темп приросту є від’ємний –46. Отже, за рахунок за рахунок

найліквіднішої частини оборотних активів підприємство не може покрити власні

зобов’язання.

Показник – коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, скільки своїх

зобов’язань підприємство може покрити негайно. Значення даного показника є

далеким від нормативного (на початок року 0,00019, а на кінець 0,00018), також

прослідковується негативна тенденція зменшення, адже абсолютний приріст у

звітному періоді становить –0,00001, темп приросту становить – 5,2.

Загальна тенденція до зменшення показників свідчить про негативну

тенденцію діяльності підприємства. Також всі розраховані показники мають

значно менші значення за нормативні, що є негативною тенденцією і свідчить про

неліквідність балансу.

При аналізі рентабельності в першу чергу необхідно оцінити рентабельність

видів діяльності, для чого розраховуються такі показники:

56

Таблиця 2.5 – Аналіз показників рентабельності ПАТ «ВКФ» за 2011-2012рр.

ПоказникЗначення Абсолютне

відхилення

Відносне

відхиленняПопередній рік Звітний рік

1 2 3 4 5

Рентабельність операційної

діяльності, коп.57 16,2 -40,8 -72

Рентабельність звичайної

діяльності, коп.56 17 -39 -70

Рентабельність господарської

діяльності, коп.43 15 -28 -65

Коефіцієнт загальної

рентабельності, коп.43 25,3 -17,7 -41

Коефіцієнт рентабельності

активів, коп.24 3,8 -20,2 -84

Коефіцієнт власного капіталу, коп. 76,3 10,5 -65,8 -86

Рентабельність залученого

капіталу, коп.39,4 11 -28,4 -72

Рентабельність витрат, коп. 75,5 33,9 -41,6 -55

Рентабельність продаж, коп. 27,8 13,3 -14,5 -52

Проведені розрахунки даних показників дають нам можливість оцінити стан

підприємства, зокрема його рентабельність, тобто економічну ефективність

виробництва, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації

продукції (робіт, послуг) повністю відшкодовує витрати на її виробництво й

одержує прибуток як головне джерело розширеного відтворення.

Рентабельність операційної діяльності. Даний показник показує, скільки

отримано прибутку від операційної діяльності з однієї гривні операційних витрат.

У 2011 році отримано - 57копійок прибутку з 1 гривні операційних витрат, а в

2012 році отримано –16 копійок прибутку з 1 гривні операційних витрат. Тобто

ситуація в 2012 році погіршилась адже абсолютне відхилення склало 40,8 копійок.

Рентабельність звичайної діяльності. Даний показник показує, скільки

отримано прибутку від звичайної діяльності на 1 гривню звичайних витрат.

Ситуація в 2012 році погіршилась в порівнянні з 2011 роком, але підприємство

отримує прибуток від звичайної діяльності.

57

Рентабельність господарської діяльності. Показує скільки отримано прибутку

від господарської діяльності з 1 гривні загальних витрат. У 2012 році дане

підприємство отримувало прибуток у розмірі 43 копійок з 1 гривні загальних

витрат. Проте у 2012 році відбулося погіршення даного показника на 28% в

порівнянні з 2011 роком.

Коефіцієнт загальної рентабельності показує розмір чистого прибутку з

однієї гривні чистого доходу від реалізації продукції, товарів, послуг. В 2012 році

значення даного показника становило 25,3, тобто на 17,7% менше, ніж в 2011

році, що є негативною тенденцією. Адже чистий прибуток з однієї гривні чистого

доходу від реалізації продукції, товарів, послуг зменшився.

Нами також був проведений аналіз основних показників, які характеризують

рентабельність підприємства, зокрема таких, як: коефіцієнт рентабельності,

рентабельність власного капіталу, рентабельність залученого капіталу,

рентабельність витрат, рентабельність продаж.

Рентабельність активів показує величину отриманого прибутку в розрахунку

на одну гривню активів підприємства, які постійно знаходяться на його балансі. У

2012 році отримано 3,8 копійок прибутку в розрахунку на одну гривню активів, а

у 2011 році отримано 24 копійок прибутку в розрахунку на одну гривню активів.

Тобто у 2012 році ситуація погіршилась, але залишилась прибутковою.

Рентабельність власного капіталу характеризує величину отриманого

прибутку або збитку, отриманого на одну гривню власного капіталу

підприємства. У 2012році підприємство отримувало прибуток у розмірі 10,5

копійок на одну гривню власного капіталу підприємства, а в 2011 році 76,3

копійок збитку. Тобто даний показник зменшився на 86%.

Рентабельність залученого капіталу показує величину прибутку, яка

припадає на одну гривню залученого капіталу. У 2011 році на 1 гривню

залученого капіталу підприємства припадало 39,4 копійки чистого прибутку, який

отримувало підприємство. У 2012 році величина чистого прибутку, яка надходить

на підприємство на кожну гривню залученого капіталу становила 11 копійки.

Тобто ефективність використання залученого капіталу зменшилась на 72%.

58

Рентабельність витрат. Характеризує розмір валового прибутку, одержаного

підприємством в розрахунку на одну гривню, понесених при формуванні

собівартості продукції. У 2012 році розмір валового прибутку, одержаного

підприємством в розрахунку на одну гривню, понесених при формуванні

собівартості продукції становив 33,9 копійок. Що на 55% менше, ніж у 2012 р.

Рентабельність продаж. Даний показник показує величину чистого прибутку

або ж збитку, що надходить на підприємство в кожній гривні від продажу

продукції, товарів, робіт, послуг і визначається відношенням чистого прибутку до

чистого доходу. У 2012 році підприємство отримало 13,3 копійок прибутку, що на

14,5 копійок менше, ніж у 2011 році.

Після проведення аналізу фінансової діяльності ПАТ «ВКФ», можна

зробити висновок, що підприємство характеризується поганим фінансовим

станом, про що говорять задовільні показники ліквідності, ділової активності,

фінансової стійкості та рентабельності, а саме їх негативна динаміка.

2.2 Оцінювання інвестиційної привабливості ПАТ «Вінницька кондитерська

фабрика»

Для проведення аналізування інвестиційної привабливості ПАТ «ВКФ»

обрана методика рейтингової оцінки. При складанні рейтингу аналізуються дві

групи показників, які характеризують інвестиційну привабливість. Детальніша

характеристика методики наведена у першому розділі.

Оцінка параметрів показників, що входять в рейтингову оцінку скоригована з

урахуванням динаміки (табл. 2.6). В таблиці отримане кількісне обґрунтування

рівня інвестиційної привабливості підприємства.

Таблиця 2.6 – Рейтингова оцінка інвестиційної привабливості ПАТ «ВКФ»

59

Показники2011рік Бальна

оцінка 2012 рік Бальна оцінка

Рентабельність продажу, % 27,8 2 13,3 1Рентабельність активів, % 24 2 3,8 0Рентабельність власного капіталу, % 76,3 2 10,5 0

Частка зносу основних засобів, % 0,51 -1 0,14 2Рентабельність оборотних активів, %

229,7 2 82 2

Коефіцієнт поточної ліквідності 0,16 -2 0,08 -2Коефіцієнт швидкої ліквідності 0,13 -2 0,07 -2

Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,00019 -2 0,00018 -2Коефіцієнт забезпеченості оборот-них активів власними коштами, %

-1,82 2 -1,63 2

Коефіцієнт автономії, % 0,33 1 0,36 1Сума балів - 4 - 2

Методика рейтингової оцінки показала (табл. 2.6), що інвестиційна

привабливість ПАТ «ВКФ» знизилась у 2012 році на 50% у порівнянні з 2011

роком. Основними причинами стало зниження рентабельності підприємства у

звітному періоді, а також коефіцієнтів ліквідності.

Проведемо п’ятифакторний аналіз зміни рентабельності для визначення

напрямів їх підвищення за формулою (1.11). Дані розраховані у пункті 2.1, а саме

у таблицях 2.5 та 2.4

Визначаємо загальну зміну рентабельності власного капіталу за формулою

(2.1):

Δ Рвк=Рвкз−Рвкп (2.1)

Δ Рвк=0 ,11−0 ,29=−0 ,18

Визначаємо зміну рентабельності власного капіталу внаслідок зміни

прибутковості продаж за формулою (2.2):

Δ Рвк а=(аз−аб )×б п×вп×гп×дп (2.2)

Δ Рвк а=−0 ,15×3,3×0 ,65×0 ,04×11 ,18=−0 ,144

60

Визначимо зміну рентабельності власного капіталу за рахунок зміни

коефіцієнта фінансового левериджу за формулою (2.3):

Δ Рвкб=аз×(б з−б п )×вп×гп×дп (2.3)

Δ Рвкб=0 , 13×−1 , 15×0 ,65×0 , 04×11 , 8=−0 , 046

Визначимо зміну рентабельності власного капіталу за рахунок зміни

коефіцієнта поточної заборгованості за формулою (2.4):

Δ Рвкв=аз×б з( вз−вп )×гп×дп (2.4)

Δ Рвкв=0 ,13×2 ,15×−0,2×0 , 04×11 ,18=−0 ,025

Визначимо зміну рентабельності власного капіталу за рахунок зміни

загальної ліквідності підприємства за формулою (2.5):

Δ Рвк г=аз×б з×вз×(г з−гп )×дп (2.6)

Δ Рвк г=0 ,13×2 ,15×0 ,45×0 , 13×11 , 18=0 ,18

Визначимо зміну рентабельності власного капіталу за рахунок зміни

ефективності використання оборотних активів за формулою (2.7):

Δ Рвк д=аз×б з×вз×гз×(дз−дп ) (2.7)

Δ Рвк д=0 ,13×2 ,15×0 ,45×0 , 17×(−6 ,196 )=−0 ,132

Визначаємо зміну рентабельності під впливом вищезазначених факторів за

формулою (2.8):

Δ Рвк=Δ Рвка+ Δ Рвкб+Δ Рвк в+ Δ Рвкг+ Δ Рвкд (2.8)

Δ Рвк=−0 , 144−0 , 046−0 , 025+0 ,18−0 ,132=−0 , 18

61

Таблиця 2.7 – Розрахунок показників для проведення факторного аналізу

рентабельності власного капіталу

Показник Методика розрахунку Значення2011 2012

Рентабельність продаж а= ЧПЧД ( В) Р

0,28 0,13

Коефіцієнт фінансового левериджу б= АВК

3,3 2,15

Коефіцієнт поточної заборгованості в= ПЗА

0,65 0,45

Коефіцієнт покриття г=ОАПЗ

0,04 0,17

Коефіцієнт оборотності активів д=ЧД ( В )Р

ОА11,8 4,99

Коефіцієнт рентабельності Рвк=ЧПВК

0,29 0,11

Результати факторного аналізу узагальнимо в таблиці 2.8.

Таблиця 2.8 – Результати факторного аналізу зміни рентабельності ПАТ

«ВКФ»Показник Вплив

Загальна зміна рентабельності власного капіталу -0,18

в т.ч. за рахунок зміни:

- рентабельності продаж -0,144

- коефіцієнта фінансового левериджу -0,146

- коефіцієнта поточної заборгованості -0,025

- коефіцієнта покриття 0,18

- коефіцієнта оборотності активів -0,132

Рентабельність власного капіталу характеризує величину отриманого

прибутку (збитку), отриманого на одну гривню власного капіталу підприємства і

визначається відношенням чистого прибутку до власного капіталу. Для даного

підприємства рентабельність власного капіталу у 2012 році зменшилась на 0,18 в

порівнянні з 2011 роком. Дана тенденція є негативною для даного підприємства.

62

Зокрема на зміну рентабельності власного капіталу вплинули такі показники

(табл. 2.6): рентабельність продаж, коефіцієнт фінансового левериджу, коефіцієнт

поточної заборгованості, коефіцієнт покриття, коефіцієнт оборотності активів.

За рахунок зміни рентабельності продаж на -0,15, рентабельності власного

капіталу зменшилась на 0,144. Тобто дана зміна є негативною.

Негативно вплинула зміна коефіцієнта фінансового левериджу, який

зменшився у 2012 році на -1,15, проте за рахунок даної зміни рентабельності

власного капіталу зменшилась на 0,046. Також за рахунок зміни коефіцієнта

поточної заборгованості на 0,2 рентабельності власного капіталу зменшилась на

0,025.

Позитивно вплинула зміна коефіцієнта покриття, а саме збільшився на 0,13,

він призвів до збільшення рентабельності власного капіталу на 0,18 (рис. 2.4).

Зміна коефіцієнта оборотності активів негативно вплинула, зменшивши

рентабельності власного капіталу на 0,132 пунктів.

Загальна зміна рентабельності власного капіталу

- рентабельності продаж

- коефіцієнта фінансового левериджу- коефіцієнта поточної заборгованості

- коефіцієнта покриття

- коефіцієнта оборотності активів

-0.2

0

0.2

Рисунок 2.4 – Графічне зображення результатів факторного аналізу зміни

рентабельності ПАТ «ВКФ»

Для того, щоб покращити рівень рентабельності власного капіталу

підприємству необхідно збільшувати його розмір, але не за рахунок зовнішніх

джерел.

Отже, за даними рейтингової оцінки інвестиційної привабливості ПАТ

«ВКФ» можна зробити висновок, що показник у звітному році зменшився на 50%

63

у порівнянні з попереднім роком. Причиною даного зменшення стала негативна

динаміка показників рентабельності та ліквідності підприємства.

2.3 Аналізування системи управління інвестиційною привабливістю на

ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика»

Управління інвестиційною привабливістю ПАТ «ВКФ» є складовою системи

управління фінансовою діяльністю в цілому.

Ефективне управління інвестиційною привабливістю підприємства

забезпечується реалізацією наступних принципів:

інтегрованість із загальною системою управління підприємством;

- комплексний характер формування управлінських рішень;

- динамізм управління, що враховує зміну факторів зовнішнього середовища,

темпів економічного розвитку, форм організації виробництва і фінансової

діяльності, фінансового стану підприємства і т.п.;

- різноманітність підходів до розробки управлінських рішень, тобто облік

альтернативних можливостей дій;

- орієнтованість на стратегічні цілі розвитку підприємства.

На ПАТ «ВКФ» нажаль не всі ці принципи повністю виконуються. Механізм

управління інвестиційною привабливістю складається з науково-технічних,

інформаційних, соціально-економічних, організаційно- управлінських,

виробничих, нормативно-правових, тактичних, стратегічних та інших

взаємозалежних елементів, що забезпечують досягнення виробничого інтересу.

Виходячи з цього, механізм управління інвестиційною привабливістю

повинен бути спрямований на мотивацію і цілеспрямоване використання

організаційних форм управління у виробничій і соціальних сферах. Він

реалізується шляхом формування цілей завдань, основних функцій управління,

принципів його функціонування, методів організаційної структури управління та

факторів та критеріїв оцінки ефективності управління, які разом розкривають

відповідний механізм управління інвестиційною привабливістю підприємства.

64

Даний механізм управління інвестиційною привабливістю складається із

детально запланованої послідовності інвестиційних заходів і включає наступні

складові:

– визначення макроекономічних умов здійснення інвестиційної діяльності;

– попередню діагностику внутрішнього середовища підприємства; розробку

інвестиційної стратегії; розробку інвестиційної програми; механізм реалізації

інвестиційної програми;

– механізм коригування інвестиційної програми.

Усі вище перераховані складові управління інвестиційною привабливістю

підприємства є взаємозалежними і достатніми для його успішного

функціонування. Структура механізму управління інвестиційною привабливістю

підприємства і термін його дії залежать від цілей і завдань соціально-

економічного розвитку виробництва. Він може адаптуватися, здобувати нові риси

під впливом різних умов господарювання, не змінюючи при цьому своєї сутності.

Завдання механізму управління інвестиційною привабливістю підприємства такі:

1. розв’язання протиріч процесу управління інвестиційною привабливістю

підприємства;

2. забезпечення ефективності управління інвестиційною діяльністю;

3. узгодження економічних інтересів інвесторів, власників і менеджерів

підприємства;

4. підвищення зацікавленості виконавців у реалізації інвестиційних заходів;

5. організація роботи основних напрямів об’єкта і;: суб’єкта інвестиційної

діяльності;

6. своєчасне удосконалення структури виробництва і управління відповідно до

зміни попиту.

Крім того, при розв’язанні завдань, які ставляться перед механізмом

управління інвестиційною привабливістю необхідно враховувати: визначення

привабливості пріоритетних напрямів для сталого економічного розвитку

підприємства; інноваційну спрямованість інвестиційної діяльності; забезпеченість

65

різними видами ресурсів у достатніх обсягах, передусім фінансовими; стан та

розвиток інвестиційного середовища.

Механізм управління інвестиційною привабливістю підприємства є

динамічною і чутливою економічною системою, яка ґрунтується на відповідному

базисів і має діючу надбудову. Базисом механізму є економічні закони,

взаємозв’язок яких відповідно до ієрархії взаємодії, дозволяє отримати результат

інвестування. Без правильного використання й урахування дії яких механізм не

може виконувати своїх функцій.

Для виконання функцій управління інвестиційною привабливістю

підприємства необхідна відповідна надбудова, що втілена в правових нормах

зовнішнього інвестиційного оточення, що реалізує свої функції через

представницькі, державні органи, систему управління підприємства. Головною

функцією надбудови є налагодження тісного зв’язку між інвесторами органами

влади і управління, керівництвом -підприємства. Інструментами надбудови є

мотиваційні заходи ідеологічного, морального, матеріального впливу на

інвесторів та осіб, які приймають участь в інвестуванні. Таким чином надбудова

приймає участь за мотивацію та інформованість сторін-учасників процесу

інвестування.

Вся сукупність складових механізму управління інвестиційною

привабливістю від базисних відносин до надбудови має певний рівень

самостійності і в той же час являє собою цілісну систему процесу управління

інвестиційною привабливістю. Незважаючи на загальність економічних процесів,

яка полягає в кінцеві меті, а саме, в досягненні поставлених комерційних

результатів і суспільних цінностей, таких як, матеріальні, екологічні, моральні,

ідеологічні, технічні, технологічні, механізм управління інвестиційною

привабливістю підприємства, може мати відмінності, що містяться в формах і

методах інвестування. Існуючі відмінності обумовлені стадійністю розвитку

об’єктів інвестування;

В другому розділі проаналізовано інвестиційну привабливість ПАТ «ВКФ».

Основним предметом діяльності ПАТ «ВКФ» є виробництво кондитерських

66

виробів, напівфабрикатів, інших товарів народного споживання та виробничого

призначення.

Проаналізувавши фінансову діяльність ПАТ «ВКФ», можна зробити

висновок, що підприємство характеризується поганим фінансовим станом, про що

говорять задовільні показники ліквідності, ділової активності, фінансової

стійкості та рентабельності, а саме їх негативна динаміка.

За методикою рейтингової оцінки було проведено аналіз інвестиційної

привабливості підприємства. Визначено, що інвестиційна привабливість ПАТ

«ВКФ» знизилась у 2012 році на 50% у порівнянні з 2011 роком. Основними

причинами стало зниження рентабельності підприємства у звітному періоді, а

також коефіцієнтів ліквідності.

Проведено факторний аналіз рентабельності власного капіталу, який

показав, що для того, щоб покращити рівень рентабельності власного капіталу

підприємству необхідно збільшувати його розмір, але не за рахунок зовнішніх

джерел. Необхідно робити акцент на покращення прибутковості виробництва та

збільшення оборотних активів в порівнянні з ростом поточних зобов’язань.

Проаналізовано стан управління інвестиційною привабливістю на ПАТ

«ВКФ». Визначено, що не виконуються усі принципи управління інвестиційною

привабливістю. На ПАТ «ВКФ» управління інвестиційною привабливістю

виконує плановий відділ, який знаходиться у підпорядкуванні фінансового

департаменту.

3.ШЛЯХИ ТА НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ

ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ПРИВАБЛИВІСТЮ НА ПАТ «ВІННИЦЬКА

КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА»

3.1 Заходи удосконалення інвестиційної привабливості підприємства

67

З’ясування факторів та визначення резервів підвищення інвестиційної

привабливості основане на теоретичному обґрунтуванні проблеми формування

достатньої конкурентоспроможності підприємства на інвестиційному ринку й

безперечно пов’язано з загальними факторами інвестиційної привабливості, які

укрупнено можна розподілити на:

1. фінансово-економічні;

2. соціальні;

3. інформаційні.

Серед діючих факторів і резервів підвищення інвестиційної привабливості

основне значення доцільно приділити першій групі чинників, які, безперечно,

мають найсуттєвіший вплив на формування рівня інвестиційної привабливості

підприємства.

До фінансово-економічних факторів і резервів підвищення інвестиційної

привабливості пропонується віднести:

1) підвищення ефективності використання основних фондів на підприємстві;

2)зростання якості управління кредиторською й дебіторською

заборгованістю;

3) ріст ефективності використання оборотних коштів;

4) удосконалення управління прибутком підприємства;

5) запровадження маркетингових заходів та управління якістю;

6)підвищення ефективності управління ціноутворенням на продукцію

підприємства;

7) зростання ефективності діяльності підприємства за рахунок впровадження

екологічно безпечного обладнання;

8) налагодження та якість діяльності внутрішнього аудиту.

Комерційна робота на підприємстві повинна будуватись з урахуванням

швидкого реагування на попит, що динамічно змінюється. Аналізу підлягають, з

одного боку, місткість ринку, система ціноутворення, рівень і динаміка цін,

споживчі властивості товарів, рівень і структура ринкового попиту та пропозиції,

наявність і методи діяльності конкурентів, канали збуту, розвиток

68

інфраструктури, стан реклами тощо. А з іншого боку, визначаються виробничо-

збутові можливості самого підприємства (обсяг продукції і товарний асортимент,

виробничі потужності, система організації матеріально-технічного постачання,

фінансове становище та ін.).

Підвищення інвестиційної привабливості як чітко спланований елемент

стратегічного розвитку підприємства повинно відбуватися у рамках наступної

системи (рис.3.1):

Рисунок 3.1 – Система формування інвестиційної привабливості на

підприємстві

Результатом комплексного вивчення ринку є виявлення поточних і

перспективних реальних потреб ринку, узгодження їх з можливостями залучення

власних та позичених ресурсів підприємства по задоволенню цих потреб з

урахуванням оптимального використання можливостей регіонів і підприємства.

З метою збільшення прибутку на підприємстві доцільно збільшувати

величину залученого капіталу. З цією метою визначимо рентабельність для

69

підприємства за різних умов поєднання величини власного та позикового капіталу

за умови, що загальна вартість капіталу залишиться на рівні 2011р.

Таблиця 3.1 – Формування рентабельності власного капіталу ПАТ «ВКФ»

згідно запропонованих варіантів

Показники Варіанти1 2 3 4

Середня величина власного капіталу, тис. грн.

263837 430256 596675 860512

Середня величина залученого капіталу, тис. грн..

596675 430256 563837 0

Середня сума усього капіталу, тис. грн..

860512 860512 860512 860512

Величина валового прибутку, тис. грн.

303786 303786 303786 303786

Середній рівень відсоткової ставки за кредит, %

23 23 23 23

Сума відсотків за кредит, сплачена за користування капіталом

137235 98959 129683 0

Сума валового прибутку підприємства із врахуванням витрат за сплатою відсотків

166551 204827 174103 303786

Ставка подачку на прибуток 18 18 18 18Сума податку на прибуток 29979 36869 31339 54681Сума чистого прибутку після сплати податку

136572 167958 142764 249104

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу

51,8 39 24 28,9

В першому випадку розраховано фактичні значення показників ПАТ

«ВКФ» за 2011р., в другому - у випадку якщо власний капітал дорівнюватиме

залученому, третій варіант - в капіталі підприємства переважатиме власний,

частка якого складе 70%, четвертий варіант - в складі майна підприємства

відсутній залучений капітал. З таблиці видно, що вищий рівень рентабельності

має перший варіант. Проте він не є ефективним для підприємства, оскільки в

такому випадку ПАТ «ВКФ» втратить фінансову стійкість. Тому підприємству

варто обрати другий варіант, за якого власний та залучений капітал будуть

знаходитись в однакових межах.

Отже, підприємству варто активно збільшувати власний капітал

підприємства.

70

З метою залучення капіталу недержавних інвесторів треба прискорити

створення механізму захисту від некомерційних ризиків вкладених ними коштів.

Важливим чинником нагромадження на підприємствах є підвищення

ефективності використання фондів нагромадження й інвестицій. В цьому

напрямку першорядне значення має поліпшення відтворювальної структури

нагромадження і капіталовкладень. Нині підприємства не мають коштів на

формування фондів невиробничого нагромадження і страхових запасів. При

наявності коштів вони направляються насамперед у фонд виробничого

нагромадження. У свою чергу, кошти цього фонду направляються переважно на

технічне переозброєння і реконструкцію підприємств.

Розміри нагромадження на підприємствах істотно залежать і від

ефективності використання фонду нагромадження, і від його складових частин —

фондів виробничого і невиробничого нагромадження, резервів (страхових

запасів). Найбільший ефект можна одержати від раціонального використання

фонду виробничого нагромадження через різке скорочення витрат на розвиток

невиробничої сфери і на формування страхових запасів.

Одним з найбільш суттєвих чинників, що сприяють підвищенню

інвестиційної привабливості підприємства є розробка концепцій перспективних

проектів. Саме висока потенційна доходність впровадження новітніх розробок у

сфері виробництва та реалізації продукції є свідченням інвестиційної

привабливості підприємства.

Аналіз, проведений в попередньому розділі показав, що на ПАТ «ВКФ» стан

основних засобів є незадовільним, оскільки більша їх частина є зношеними.

Оновлення обладнання надасть підприємству можливість знизити собівартість

продукції, оскільки нові основні засоби створять можливість знизити витрати на

електроенергію. Також підприємству варто розробити інвестиційний проект

щодо впровадження нових видів продукції. Розрахуємо прогнозовані витрати

пов’язані з розробкою та впровадженням нової лінійки продукції ПАТ «ВКФ»

1. Основна заробітна плата розробників (дослідників) Зо, які працюють в

наукових установах бюджетної сфери розраховується за формулою:

71

Зо=МТ р

⋅t , (3.1)

де М – місячний посадовий оклад конкретного розробника, грн. У 2013

році величини окладів знаходиться в межах (2500…5000) грн. за місяць;

Тр – число робочих днів в місяці; приймемо Тр = 20 днів;

t – число робочих днів роботи розробника (дослідника).

Зроблені розрахунки зведемо до таблиці 4.1.

Таблиця 3.2 – Розрахунок основної заробітної плати робітників (розробників)

Найменування посади

виконавця

Місячний

посадовий

оклад, грн.

Оплата за

робочий

день, грн.

Число

днів

роботи

Витрати на

оплату

праці, грн.

1. Керівник роботи 5000 250 15 3750

2. Розробник 2000 100 60 6000

3. Допоміжний персонал 3000 150 50 9000

Всього Зо=17750

2. Основна заробітна плата працівників Зр, які беруть участь у виконанні

даного етапу роботи, розраховується за формулою:

Зр=∑1

n

t i⋅C i, (3.2)

де ti – норма часу (трудомісткість) на виконання конкретної роботи,

годин;

n – число робіт по видах та розрядах;

Сі – погодинна тарифна ставка робітника відповідного розряду, який

виконує дану роботу. Сі визначається за формулою:

C i=M м⋅К і

Т р⋅Т зм , (3.3)

72

де Мм – розмір мінімальної заробітної плати за місяць, грн.; з 1.07.2013 р.

Мм = 1102 грн.;

Кі – тарифний коефіцієнт робітника відповідного розряду;

Тр – число робочих днів в місяці; приблизно Тр = 20 днів;

Тзм – тривалість зміни, зазвичай Тзм = 8 годин.

Зроблені розрахунки зведемо до таблиці 3.3.

Таблиця 3.3 – Розрахунок заробітної плати робітників

Найменування робіт

Трудоміст-

кість,

н.-годин

Розряд

роботи

Погодинна

тарифна ставка,

грн./год

Величина

оплати, грн.

1. Розразункові 20 6 20 400

2. Аналітичні 20 6 20 400

Всього Зр = 800

3. Додаткова заробітна плата Зд всіх розробників та працівників, які брали

участь у виконанні даного етапу роботи, розраховується як (10…12)% від суми

основної заробітної плати всіх розробників та праівників, тобто:

Зд=(0,1. . .0 , 12)⋅Зо . (3.4)

Для нашого випадку:

Зд = 0,1 * (17750 + 800) = 1855 грн.

4. Нарахування на заробітну плату Нзп розробників та працівників, які брали

участь у виконанні даного етапу роботи, розраховуються за формулою:

Н зн=( Зо+Зр+Зд )⋅β

100 , (3.5)

де Зо – основна заробітна плата розробників, грн.;

Зр – основна заробітна плата робітників, грн.;

73

Зд – додаткова заробітна плата всіх розробників та робітників, грн.;

β – ставка єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне

страхування, %. З 1.01.2011 року ставка єдиного внеску на загальнообов’язкове

державне соціальне страхування для бюджетних установ встановлена у розмірі

36,3%.

Тоді:

Н зп=(17750+800 +1855) * 0,363 = 7407 грн.

5. Амортизація обладнання, комп’ютерів та приміщень, які

використовувались під час виконання даного етапу роботи.

У спрощеному вигляді амортизаційні відрахування (А) в цілому бути

розраховані за формулою:

А=Ц⋅Н а

100⋅Т12 , (3.6)

де Ц – загальна балансова вартість всього обладнання, комп’ютерів,

приміщень тощо, що використовувались для виконання даного етапу роботи, грн;

На – річна норма амортизаційних відрахувань. Для нашого випадку можна

прийняти, що На = (10...25)%;

Т – термін, використання обладнання, приміщень тощо, місяці.

Зроблені розрахунки бажано звести до таблиці 3.3.

Таблиця 3.3 – Розрахунок амортизаційних відрахуваньНайменування

обладнання,

приміщень тощо

Балансова

вартість,

грн.

Норма

амортизації,

%

Термін

використання,

міс.

Величина амортизаційних

відрахувань, грн.

74

1.Комп’ютери,

принтери, інша

комп’ютерна техніка

тощо

20000 20 6 2000

Всього А = 2000

6. Витрати на матеріали (М), що були використані під час виконання даного

етапу роботи, розраховуються по кожному виду матеріалів за формулою:

М=∑1

n

H i⋅Ц і⋅К і−∑1

n

Bi⋅¿Ц в ¿, (3.7)

де Нi – витрати матеріалу i-го найменування, кг;

Цi – вартість матеріалу i-го найменування, грн./кг.;

Кi – коефіцієнт транспортних витрат, Кі = (1,1…1,15);

Вi – маса відходів матеріалу i-го найменування, кг;

Цв – ціна відходів матеріалу i-го найменування, грн/кг;

n – кількість видів матеріалів.

Для нашого випадку загальні витрати на матеріали (за аналогією з іншими

розробками) на рівні 1000 грн.

7. Витрати на силову електроенергію (Ве )розраховуються за формулою:

Ве=В⋅П⋅Ф⋅К п , (3.8)

де В – вартість 1 кВт-год. електроенергії, в 2012 р. В ≈ 0,70 грн./кВт;

П – установлена потужність обладнання, кВт;

Ф – фактична кількість годин роботи обладнання, годин,

Кп – коефіцієнт використання потужності; Кп < 1.

Для нашого випадку:

Ве = 0,7 * 2 * 1000 * 0,9 = 1260 грн.

75

8. Інші витрати (Він) можна прийняти як (100…300)% від суми основної

заробітної плати розробників та робітників, які були виконували дану роботу,

тобто:

Він = (1..3)* (Зо+Зр). (3.9)

Для нашого випадку:

Він = 2 * (17750 + 800) = 37100 грн.

9. Сума всіх попередніх статей витрат дає витрати на виконання частини

роботи – (В).

В = 17750 + 800 + 1855 + 7407 + 2000 + 1000 + 37100 = 67912 грн.

Розрахунок загальних витрат на виконання роботи. Загальна вартість всієї

наукової роботи визначається за (Взаг ) формулою:

В заг=Вα , (3.10)

де – частка витрат, які безпосередньо здійснює виконавець даного

етапу роботи, у відн. одиницях. Для нашого випадку α = 0,8.

Тоді В заг=

679120,8

=84890 грн.

Прогнозування загальних витрат на виконання та впровадження результатів

виконаної розробки здійснюється за формулою:

ЗВ=Взаг

β , (3.11)

де – коефіцієнт, який характеризує етап (стадію) виконання роботи.

Для нашого випадку β ≈ 1,0.

Тоді:

76

ЗВ=848901,0

≃85000 грн.

Тобто прогнозовані витрати на виконання та впровадження результатів

наукової роботи може скласти приблизно 85000 грн.

Також підприємству варто вжити заходів щодо стимулювання збуту,

удосконалюючи маркетингову політику комунікацій.

Обидві ці складові однаково важливі, їхній взаємозв’язок дає підставу

говорити про маркетингову комунікацію як про систему. Жодне підприємство не

може охопити всі ринки збуту своєї продукції та задовольнити потреби усіх

верств споживачів. Навпаки, концентруючи зусилля на окремій цільовій

аудиторії, підприємство досягає максимального успіху.

Сучасне підприємство управляє складною системою корпоративних

комунікацій. Воно підтримує комунікації зі своїми посередниками, споживачами

та різноманітними контактними аудиторіями.

Останнім часом більшість науковців схиляються до інтегрованої системи

маркетингових комунікацій, під якою розуміють концепцію планування

маркетингових комунікацій, пов'язана з необхідністю оцінювання стратегічної

ролі окремих напрямків (реклами, стимулювання збуту, зв'язків з громадськістю

та ін.) і пошуком оптимального їх поєднання для забезпечення чіткості,

послідовності та максимізації впливу комунікаційних програм з допомогою

несуперечливої інтеграції всіх окремих звернень (табл. 3.4).

Таким чином, поєднання різних інструментів маркетингових комунікацій

дозволяє отримати більший економічний ефект, ніж при використанні кожного

інструменту окремо.

Обидві ці складові однаково важливі, їхня єдність дає підставу говорити про

інтегровану маркетингову комунікацію як про систему. Підприємство буде

процвітати лише в тому випадку, якщо воно націлене на такий зовнішній ринок,

клієнти якого з найбільшою ймовірністю будуть зацікавлені в його маркетинговій

програмі.

77

Таблиця 3.4 – Середня ціна розміщення реклами на місяць в обласних

центрах України

Місце розміщення реклами

Опис Кількість Ціна

1 2 3Білборд Щити з зовнішнім (в окремих випадках можуть

пропонуватися з внутрішнім) підсвічуванням. Розмір рекламного поля щита 3*6 м або 4*8 м.

250 3800 грн. за 1 бігборд3800*250=950000грн

Сітілайт Яскрава підсвічувана конструкція, розташована на рівні очей людей. Стандартний розмір 1,2*1,8 м. Зазвичай розміщуються на зупинках громадського транспорту та у місцях, де заборонена установка білбордів.

200 4350 грн за 1 сітілайт4350*200=870000 грн

Брандмауер Величезне рекламне полотно із банерної тканини, яке натягається завдяки спеціальній конструкції на фасад будівлі.

125 2500 грн. за 1 бранмаеур2500*125=312500 грн

Промоакції в супермаркеті

Дегустація з професійно підготовленими промоутерами, одягненими в промо одяг з фірмовим логотипом. Кількість промоутерів на один супермаркет – 2 особи.Тривалість промоакції 2-3 дня. 8-годинний робочий день (15 грн/год)

100 480 грн/1 супермаркет480*100=48000 грн

Реклама на телебаченні з 19:00-21:00

Реклами на загальнодержавному телебаченні (30 секунд ефірного часу) з 19:00-21:00 (телеканали ICTV, Inter, 1+1, Новий канал, СТБ,НТН,М1, 5 канал)

379469 грн.

Розкрутка сайту В пошукових системах, на форумах, розсилка об’яв

20 3000 грн. з одного сайту3000*20=60000 грн

Реклама на інформаційних інтернет-порталах

Мiстить офiцiйний блок (назва, адреса, телефон, e-mail тощо), логотип (або кiлька логотипiв та товарних знакiв) та iнформацiйний блок (перелiк послуг, види продукцiї тощо)

Від 2000 грн.

Мінімальні витрати на рекламу на місяць з урахуванням середніх цін (реклама на телебаченні бралася мінімальна – 30 секунд, в журналі – реклама площею 20 см2), зовнішня реклама лише в обласних центрах України

2639789грн

78

ПАТ «ВКФ» доцільно займатись більш активним стимулюванням покупців

за рахунок розповсюдження зразків товарів, проведення конкурсів і

демонстрацій; стимулювання сфери торгівлі - це зарахування за закупку,

надання товарів безкоштовно, проведення спільної реклами, стимулювання

власного торгового персоналу підприємства - це можуть бути премії, конкурси,

конференції продавців.

Отже, посилення рекламної кампанії на місяць, як розкрутка нової лінійки

продукції, обійдеться підприємству в 2639,789 тис. грн. Враховуючи особливості

споживання, посилення рекламної кампанії передбачається на 4 місяці.

Відповідно сума необхідних коштів становитиме:

2639,789*4 = 105559,156 тис.грн.

Загальна сума інвестиційного проекту розробки нової лінійки продукції

складе 85+105559,156=105664,156 тис. грн

Оскільки, виручка від реалізації продукції в 2012 році становила 613981 тис.

грн.., то за 4 місяці 204660 відповідно становитиме – 204660,3 тис. грн..

Припустимо, що нова лінійка продукції призвела до збільшення виручки від

реалізації на 15%. Тоді з урахуванням збільшення на 15% виручка від реалізації

продукції за 4 місяці становитиме 204660,3+204660,3*0,15=235359,4 тис.грн.

Проект окупиться за 3,5 місяці 105559,156/(204660,3*0,15)=3,43 місяці

3.2 Пропозиції щодо покращення управління інвестиційною привабливістю

ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика»

Виробництво шоколаду і шоколадних виробів нині є найпопулярнішим

напрямком на ринку кондитерських виробів у світі. В Україні обсяг споживання

шоколаду складає 7,5% солодкої продукції, або 1,2–1,3 кг шоколаду щорічно на

душу населення, що в 4–6 разів нижче від країн Європи. Це свідчить про те, що

існують достатні резерви на ринку для збільшення споживання шоколаду. Тому

79

для підвищення інвестиційної привабливості ПАТ «ВКФ» доцільним було б

створення нового каналу збуту, а саме шоколадних «шоу-румів».

Створення абсолютно нового каналу збуту продукції ПАТ «ВКФ» вимагає

розробки чіткого бізнес-плану. Для реалізації власної мережі спеціалізованих

«шоу-румів», пропонується сформувати бюджет проекту в розмірі 1916 тис. грн.

Приблизна площа приміщення: 200 м ², який розрахований на 100 посадочних

місць. Запропонована структура середніх витрат наведена у таблиці 3.1.

Таблиця 3.2 – Структура середніх витрат бізнес-проекту створення мережі

шоколадних «шоу-румів» в розрахунку на одиницю

Сума, тис.

грн.Призначення коштів

1 2

600 Безпосередньо будівництво

110 Отримання ліцензій та дозвільної документації

120 Додаткові елементи живлення електрики

20 Послуги дизайнера-декоратора, який працює над проектом і

дизайном

15 Оплата послуг інженера, що стежить за правильним

виконанням проекту

10 Пожежна сигналізація

10 Система водоочищення

80 Опалення та системи вентиляції

15 Освітлення

80 Вбудовування меблів, підготовка комунікацій та інші роботи

280 Меблі, вивіска, дрібна обробка інтер’єру

110 Обладнання для кухні (холодильне, теплове та механічне)

90 Барне обладнання

40 Посуд

Продовження таблиці 3.2

80

1 2

20 Кухонне начиння

10 Форма співробітників

40 Оргтехніка

6 Музика

10 Комутація для ТБ-сигналу, музики, комп’ютера

20 Касова система

30 Зарплата персоналу до відкриття (шеф-кухар, керуючий і

заступники, лінійний персонал)

20 Опрацювання страв

50 Реклама

80 Створення стратегічного запасу плюс поточні продукти і напої

на п’ять перших днів

50 Непередбачені витрати

Разом: 1916 тис.грн. або 236,54 тис. дол.

Розглянемо статті витрат:

1. Отримання ліцензій та дозвільної документації

1.1.Підготовка і підписання франчайзингової угоди

1.2.Відкриття поточного рахунку в банку

1.3.Підготовка документів до реєстрації в державній реєстраційній палаті

1.4.Сплата державних мит за реєстрацію

1.5.Формування і виплата статутного фонду

1.6.Проведення процедури реєстрації підприємства в державній

реєстраційній палаті

1.7.Реєстрація в податковій інспекції, відділі статистики, Пенсійному фонді,

фондах соціального захисту

2. Створення «шоу-руму», безпосередньо будівництво

2.1.Побудова приміщення

2.2.Підготовка і отримання документів дозвільного характеру

2.2.1.Узгодження проекту з санепідстанцією

2.2.3. Узгодження проекту пабу з пожежною інспекцією

81

2.2.4. Узгодження проекту з відділом архітектури і будівництва

2.2.5. Складання і затвердження проектно-кошторисної документації

2.2.6. Підписання договору з постачальниками теплової, електричної

енергії, підприємствами водоканалізаційної служби

2.3. Оснащення «шоу-руму»

2.3.1. Розробка дизайну «шоу-руму»

2.3.2. Формування загальної концепції «шоу-руму», вимог до дизайну і

оснащення

2.3.3.Укладення договору з агенством по дизайну

2.3.4.Розробка дизайну «шоу-руму» агентством по дизайну

2.3.5. Затвердження дизайну «шоу-руму»

2.3.6. Проведення ремонтних і оформлювальних робіт, закупівля і

установка устаткування і оснащення

2.3.6.1. Закупівля витратних матеріалів

2.3.6.2. Ремонт приміщення

2.3.6.3. Дизайнерське оформлення

2.3.6.4. Закупівля меблів

2.3.6.5. Закупівля техніки

2.3.6.6. Закупівля інвентарю

2.3.6.7. Облаштування робочих місць

2.3.6.8. Закупівля засобів пожежогасіння і безпеки

2.4. Прийом приміщення до експлуатації

2.5. Підбір персоналу

2.5.1. Визначення чисельності, вимог до персоналу і штатного розкладу

2.5.2. Підбір персоналу власними силами або за допомогою

рекрутингового агентства

2.5.3. Оголошення в ЗМІ про пошук необхідного персоналу

2.5.4. Проведення співбесіди

2.5.5.Остаточний вибір персоналу

2.5.6. Укладання договорів із співробітниками

82

2.5.7. Реєстрація необхідного персоналу, проведення інструктажу по

техніці безпеки

2.5.8. Формування і підписання колективного договору

2.6.Отримання дозвільних документів на відкриття «шоу-руму»

2.6.1. Отримання свідоцтва торгової точки

2.6.2. Отримання дозволу санепідстанції

2.6.3.Отримання дозволу пожежної інспекції

2.6.4. Сплата і отримання ліцензії на право торгівлі алкогольними

напоями

2.7. Укладання договорів на матеріально-технічне постачання сировини,

матеріалів, продуктів та напоїв.

2.8.Розробка цінової політики послуг «шоу-руму»

2.9.1. Складання пакетів послуг

2.9.2. Оцінка вартості пакету

2.9.3. Складання цін меню

2.9. Розробка рекламної кампанії

2.10.1.Складання плану рекламної кампанії

2.10.2.Розробка рекламних текстів і рекламних роликів

2.10.3. Проведення рекламної компанії

3. Запуск «шоу-руму»

3.1. Підготовка до відкриття

3.2. Урочисте відкриття (святковий фуршет)

Основними статтями витрат будуть маркетингові заходи з маркетингових

досліджень, за результатами яких можна було б правильно позиціонувати

шоколадний «шоу-рум» по всій території України, а також асоціювати його з

брендом «ROSHEN», під яким випускається продукція ПАТ «ВКФ».

Після формування повного пакета пропозиції, пропонується відкрити

перший шоколадний «шоу-рум» у Вінниці, який би повністю належав ПАТ

«ВКФ», що матиме певні переваги. Відкриття першого шоколадний «шоу-руму» у

Вінниці було б позитивно сприйняте громадськістю, завдяки прихильності до

83

продукції ПАТ «ВКФ». По-друге, розміщення «шоу-руму» біля заводу дасть

змогу використовувати знання фахівців шоколаду, і оптимально здійснювати

виробництво безпосередньо у закладі згідно з оригінальною рецептурою.

Враховуючи той факт, що ведення ресторанного бізнесу передбачає кінцеве

споживання продукції безпосередньо в місці покупки, можна говорити про

створення нульового каналу розподілу, за схемою виробник-споживач. Об’єкти

розгляду – є кінцевими заключними ланками окремого каналу збуту ПАТ «ВКФ».

Важливими і витратними при реалізації бізнес-плану з створення мережі

цукерень будуть заходи комунікаційної політики. Найбільшою складовою

проекту бюджету є витрати на рекламу. Необхідність її широкого використання

пояснюється важливістю поінформованості потенційних споживачів про

створення подібного закладу, формування у споживачів пива особливого

ставлення до його споживання. Здійснення рекламної діяльності доречно буде

доручити одній з провідних рекламних агенцій в Україні. Для реклами слід

застосовувати такі засоби:

− реклама на телебаченні;

− реклама на радіо;

− зовнішня реклама (в вигляді світлової вивіски або щитової

конструкції);

− реклама в періодичних виданнях.

Відкриття кожного шоколадного «шоу-руму» повинно супроводжуватись

промоакціями, які мають бути розроблені в межах підтримання їх іміджу.

Важливим елементом діяльності є дотримання єдиних стандартів до якості і

створення єдиної системи постачання. Досягти її ефективного функціонування

можна завдяки використанню комп’ютерним систем прийняття замовлень і

правильній організації логістичних процесів.

Проведемо аналіз чутливості інвестиційного проекту відкриття шоколадного

«шоу-руму» від ПАТ «ВКФ».

Виручка від реалізації пабу ресторану – 243000 грн

84

Оскільки, очікується, що середній товарний чек на одну особу становитиме

65-100 грн, то з виручки від реалізації можна зробити висновок, що в місяць буде

243000:100=2430 осіб, а в день відповідно – 2430:30=81 особа.

Постійні витрати – 33750 грн.

Змінні витрати – 54000 грн.

Побудуємо точку беззбитковості діяльності шоколадного «шоу-руму», тобто

точку, яка визначає, яким має бути обсяг продажів для того, щоб паб-ресторан міг

покрити всі свої витрати, не отримуючи прибутку (рис.3.2).

Рисунок 3.2 – Точка беззбитковості діяльності шоколадного «шоу-руму»

Отже, точка беззбитковості для шоколадного «шоу-руму» становить

43393,86 грн в місяць. Беручи до уваги вартість середнього торгівельного чеку, то

для беззбиткової діяльності шоколадного «шоу-руму» необхідно 43392,86:100 =

434 відвідувача в місяць.

Чистий прибуток для шоколадного «шоу-руму» в місяць становитиме:

243000-33750-54000-43393,86= 111856,14 грн

Звідси, реалізація моделі окупиться за:

1916000:111856,14 =17,1 ≈17 міс. або 1 рік 5 місяців

85

3.3 Прогнозування тенденції зміни частки ринку та обсягу реалізації

продукції ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика»

У відповідності до розробленого комплексу заходів щодо удосконалення

системи управління інвестиційною привабливістю досліджуваного підприємства

основними результативними змінами після впровадження відповідних напрямків

управлінських дій стануть зростання прибутків та обсягів реалізації продукції

підприємства, зростання частки ринку підприємства, захоплення нових ринків та

завоювання лідерства на них і т.п.

В середньостроковому періоді (2014-2015 рр.) першочергово очікується

зростання частки ринку ПАТ «ВКФ», що в свою чергу, обумовлює зростання

обсягів реалізації та прибутків підприємства.

Розрахуємо очікуваний економічний ефект від зростання частки ринку

досліджуваного підприємства в середньостроковому періоді.

За даними ПАТ «ВКФ» протягом 2002-2013 рр. підприємство займало таку

частку на ринку кондитерської продукції (табл. 3.3):

Таблиця 3.3 – Частка ринку та обсяги реалізації ПАТ «ВКФ» в період 2002-

2013

Рік Частка ринку,% Обсяг реалізації, млн. грн2002 23,1 41,852003 23,2 49,62004 21,4 90,362005 21,9 113,282006 20,9 102,682007 21,3 161,572008 21,9 249,032009 24,6 366,932010 25,3 484,492011 27,2 828,32012 30 613,982013 30,5 740,96

Використовуючи функцію тренда спрогнозуємо зростання частки ринку

досліджуваного підприємства в 2014-2015 роках (рис. 3.2).

86

2000 2002 2004 2006 2008 2010 2012 20140

5

10

15

20

25

30

35f(x) = 0.173001998002141 x² − 693.862112887685 x + 695742.621703871R² = 0.958587593489925

Рік

Част

ка р

инку

Рисунок 3.2 – Прогнозування динаміки частки ринку

Показник достовірності апроксимації становить 0,933, що свідчить про

досить високий рівень відповідності емпіричним даним і дозволяє будувати

обґрунтовані прогнози на майбутнє.

У відповідності до побудованого графіка в 2014 році очікується зростання

частки ринку ПАТ «ВКФ» до 39,3%, а в 2015 році – до 43,3 %.

Відповідно до зростання частки на ринку досліджуваного підприємства

визначаємо прогнозовані обсяги реалізації підприємства в 2014-2015 рр.

0 2 4 6 8 10 12 140

100

200

300

400

500

600

700

800

900

f(x) = 5.59713536463538 x² − 0.484892607392866 x + 20.2261363636371R² = 0.901989079854775

2002-2013 рр.

Обс

яи р

еалі

заці

ї, м

лн. г

рн

Рисунок 3.3 – Прогнозування обсягу реалізації продукції ПАТ «ВКФ»

87

Значення парного лінійного коефіцієнта кореляції свідчать, що побудоване

рівняння відзначається високими статистичними характеристиками, тому можна

скласти прогноз за даною моделлю на 2014-2015рр. Отже, в 2014 році обсяг

реалізованої продукції складе – 959,821 млн. грн., а в 2015 році – 1110,456 млн.

грн.

Однак розроблений комплекс заходів для ПАТ «ВКФ» (табл. 3.4)

спрямований саме на активізацію інвестиційної діяльності підприємства та

збільшення частки виробленої і реалізованої продукції на 9%-13% відповідно.

При цьому обсяги реалізації продукції в 2014 р. складуть – 959,821 млн. грн., в

2013 р. – 1110,456 млн. грн.

Таблиця 3.4 – План заходів для підвищення інвестиційної привабливості ПАТ

«ВКФ» та покращення результатів його діяльності

Най

мену

ванн

я та

зміс

т за

ходу

, що

проп

онує

ться

Від

пові

даль

ні за

реал

ізац

ію за

ходу

Терм

іни

вико

нанн

я

Вит

рати

, грн

Екон

оміч

ний

та

ніш

і вид

и еф

екті

в,

грн

1. Збільшення частки залученого капіталу з метою забезпечення фінансової стійкості

Фінансовий департамент

1 рік 36869 167958

2. Розробка та впровадження інвестиційного проекту нової лінійки продукції

Департамент маркетингу та виробництва

6 місяців 105664,15 235359,4

3. Створення абсолютно нового каналу збуту («шоу-руму»)

Департамент маркетингу та

фінансовий департамент

1,5 роки 1916000 111856,14

Разом - 1,5 роки 2058533,15 515173,54

88

Отже, в третьому розділі описано заходи удосконалення інвестиційної

привабливості підприємства. Визначено, що основними факторами та резервами

підвищення інвестиційної привабливості є такі: фінансово-економічні, соціальні,

інформаційні. Також для досягнення інвестиційного розвитку підприємства варто

прогнозувати майбутню діяльність та дотримуватись запланованих заходів щодо

поліпшення інвестиційного рейтингу.

З метою збільшення прибутку підприємства запропоновано збільшувати

величину залученого капіталу до рівня власного. В такому випадку підприємство

збереже свою фінансову стійкість та не втратить альтернативних можливостей.

Також одним із заходів пропонується розробити інвестиційний проект щодо

впровадження нових видів продукції, що також включає стимулювання збуту та

маркетингової політики.

Визначено, що споживання шоколаду та шоколадних виробів має тенденцію

до зростання, тому з метою підвищення інвестиційної привабливості доцільним

вважається створення нового каналу збуту, а саме шоколадних «шоу-румів».

Розраховано, що проект окупиться за 1 рік 5 місяців.

У відповідності до вище наведених заходів, використовуючи функцію

тренда, спрогнозовано зростання частку ринку та обсягу реалізації ПАТ «ВКФ»

на 2014-2015рр.

89

4 ОХОРОНА ПРАЦІ

4.1 Загальна характеристика професії та приміщення

Загальні характеристики професії «Помічники керівників виробничих та

інших підрозділів» з урахуванням даних Національного класифікатору професій

наведено у таблиці 1[32].

Таблиця 4.1 – Загальні характеристики професії Помічники керівників

виробничих та інших підрозділів[32]

Назва ОписРозділ 3. ФахівціГалузі

застосування знань

Професійні завдання полягають у виконанні спеціальних робіт, пов'язаних із застосуванням положень та використанням методів відповідних

наук.Освітній документ

Диплом про повну вищу освіту, що відповідає рівню спеціаліста, магістра

Код професії 3436.2Випуск ДКХП -

Завдання та обов’язки у

сфері охорони праці

- Помічник керівника зобов'язаний дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, режиму праці і відпочинку і строго дотримуватися інструкції з охорони праці для оператора ЕОМ.

- Помічник керівника зобов’язаний повідомити безпосереднього керівника про будь−які ситуації, загрозливі для життя і здоров'я людей, про кожний нещасний випадок, який стався під час робочого часу, про погіршення стану свого здоров'я, у тому числі про прояв ознак гострого захворювання.

- Працівник зобов'язаний знати та дотримуватися правил особистої гігієни: приходити на роботу в чистому одязі і взутті; постійно стежити за чистотою тіла, рук, волосся; мити руки з милом після відвідування туалету, дотику з забрудненими предметами, після закінчення роботи.

- Підготувати робочу зону для безпечної роботи: перевірити оснащеність робочого місця, справність обладнання, електропроводки на видимі пошкодження. При несправності повідомити безпосередньому керівникові. Перевірити зовнішнім оглядом достатність освітлення і справність вимикачів і розеток тощо.

- Забороняється зберігати на своєму робочому місці пожежо та вибухонебезпечні речовини.

Кваліфікаційні вимоги

Повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст) без вимог до стажу роботи або повна вища освіта (спеціаліст, магістр), стаж роботи за фахом — не менше 2 років

23

3

3

3

1 6

3

3

2

2

2

2

24

4,5 м

1,4м1,4 м

5 м

55

1,6 м

0,8 м

90

Об’єктом дослідження є відділ бухгалтерського обліку ПАТ «ВКФ».

Приміщення відділу знаходиться на четвертому поверсі адміністративної будівлі.

Рисунок 4.1 – Схема планування приміщення

де: 1 – холодильник:2 – робочі місця (столи);

3 – персональні комп’ютери;4 – дверний отвір;

5 – вікна (розмір вікна 1,4×1,4 м.);6 – шафа.

Загальна площа приміщення становить 5×4,5=22,5 м2, висота –3 м. Кількість

працюючих у приміщенні − 7 осіб, обладнано ЕОМ – 7 робочих місць. Отже, на

одного працюючого в приміщенні припадає: 22,5 : 7 = 3,21 (м2/ос.) робочої площі.

4 м

2

3

91

Об’єм приміщення становить – 22,5×3=67,5 м3, а на одну особу в приміщенні

припадає 67,5/7=9,64(м3/ос.).

Згідно із СНиП 2.09.04–87 на кожного працюючого в управлінських

приміщеннях повинно припадати не менше 4 (м2/чол.)робочої площі[33].

Відповідно до НПОАП 0.00-1.28-10 на одного працівника, який застосовує ЕОМ

має припадати не менше 6 кв. м., а об’єм повітря в приміщенні має бути не менше

20 куб. м[34]. Висота приміщення – не менше 2,5 м. Отже, нормативу

забезпечення працюючих об’ємом повітря та робочою площею в бухгалтерії не

дотримано.

Передбачено два вікна розмірами (довжина 1,4м., висота 1,4 м.).У

приміщенні розташовано 7 комп’ютерів. Напруга джерела живлення комп’ютерів

у приміщенні − 220 В. У приміщенні розміщені 7 письмових столів, одна шафа

для зберігання документів, один холодильник.

За небезпекою ураження електричним струмом приміщення

бухгалтеріїналежить до приміщень без підвищеної небезпеки ураження

електричним струмомпрацюючих.Схема приміщення наведена на рис.4.1.

За типовими нормами належності вогнегасників НАПБ Б.03.001−2004для

приміщення бухгалтерії варто обрати два вуглекислотних вогнегасника ВВК-3,5,

що у випадку загоряння ЕОМ можуть використовуватись для гасіння. Тип

пожежної сигналізації варто обратидимовий автоматичний сповіщувач.

4.2 Аналіз стану умов охорони праці в приміщенні

Аналіз умов робочого місця проводився в теплий період року. На робочому

місці, що є непостійним для робітника, виконуються роботи середньої тяжкості

категорії ІІб. Характеристика метеорологічних умов наступна:

− температура – 20ºС;

− вологість – 70%;

− швидкість руху повітря – 0,45 м/с.

92

Концентрація шкідливих речовин в повітрі робочої зони: оксиду вуглецю –

20 мг/м3, озону – 0,16 мг/м3, оксиду азоту – 4,5 мг/м3, формальдегіду – 0,1 мг/м3.

Згідно ДСН 3.3.6.042−99[35] (Санітарні норми мікроклімату виробничих

приміщень)для категорії робіт середньої тяжкості ІІб в теплий період року

ставляться такі вимоги: оптимальна температура повинна становити 20-22ºС,

допустима – 15-29ºС; оптимальна відносна вологість – 40-60%, допустима – не

більше 75%; оптимальна швидкість руху повітря – не більше 0,3 м/с, допустима

не більша 0,2-0,5 м/с; концентрація оксиду вуглецю – не більше 20 мг/м3, озону –

не більше 0,1 мг/м3, оксиду азоту – не більше 2 мг/м3, формальдегіду – не більше

0,5 мг/м3.

Відповідно до нормативів, у приміщенні є завищеними концентрації таких

речовин як озон та оксид азоту.Інші значення мікроклімату відповідають

оптимальним та допустимим значенням. Варто застосувати заходи щодо

зниження концентрації озону та оксиду азоту в приміщенні бухгалтерії.

Відношення відстані між протилежними будівлями до висоти карнизу

протилежного будинку становить 1 м. Вид світлопропускаючого матеріалу скло

листове сонцезахисне. Вид віконної рами – металеві одинарні. Сонцезахисні

пристрої – регульовані жалюзі. Стан стелі – свіжопобілена. Стан стін – обклеєні

темними шпалерами. Стан підлоги – оливково-зелений. Характеристика зорової

роботи – роботасередньої точності. Місто розташування приміщення – Вінниця.

Для аналізу достатності природнього освітлення наведемо схему приміщення

бухгалтерії ПАТ «ВКФ» (рис.4.2).

Нормоване значення коефіцієнта природного освітлення (КПО)

(eн),визначається у відсотках за формулою. Нормоване значення КПО беремо з

ДБН В.2.5−28−2006 «Природне і штучне освітлення»(приймаємо роботу

середньої точності). Тоді КПО будестановити 1,5. Орієнтація світлових прорізів

за сторонами горизонту (приймаємо,що вікна виходять на північний схід). Тоді

нормоване значення КПО складе [36-37]:

еN = 1,5 · 0,9 = 1,35

Для робочих місць, де застосовують ЕОМ, значення КПО має становити не

0,8 м

4 м0,8 м

4,5 м

1,4 м

3 м

1

93

менше 1,5%.

Для визначення достатності природного освітлення потрібно розраховуємо

фактичне значення КПО виходячи із формули [36-37]:

eф

100∙ Sв ∙ τ з ∙ r1

Sn ∙ ŋв ∙К з∙ Кбуд (4.1)

де Sв – площа усіх вікон у приміщенні;

Sn – площа підлоги приміщення;

τз – загальний коефіцієнт світлопроникності віконного прорізу;

r1 − коефіцієнт, який враховує відбиття світла від внутрішніх

поверхоньприміщення;

ŋв − світлова характеристика вікна;

Кбуд − коефіцієнт, що враховує затемнення вікон іншими будинками;

Кз − коефіцієнт запасу.

Площа всіх вікон у приміщенні становить Sв=1,4·1,4·2=3,92 м2. Площа

підлоги приміщення Sh=22,5 м2.

а) вигляд збоку

4 м

23

3

3

1 6

3

3

2

22

2

24

4,5 м

1,4 м1,4 м

5 м

55

1,6 м

0,8 м

94

б) вигляд зверху

Рисунок 4.2 – Схема розрахунку природнього освітлення

Загальний коефіцієнт світлопроникності віконного прорізу (τз) розраховуємо

за формулою[36-37]:τ з= τ1 ∙ τ2 ∙ τ3 ∙ τ 4 ∙ τ5

де де τ1 – коефіцієнт світло пропускання матеріалу (τ1=0,65);

τ2 – коефіцієнт, що враховує втрати світла у віконній рамі (τ2=0,9);

τ3 – коефіцієнт, що враховує втрати світла у несучих конструкціях (при

боковому освітленні τ3 = 1)

τ4 – коефіцієнт, що враховує втрати світла у сонцезахисних пристроях (τ4=1);

τ5 – коефіцієнт, що враховує втрати світла у захисній сітці, яка

встановлюється під ліхтарями (приймається рівним 1).

2

3

3

95

τ з=0,65∙0,9 ∙1 ∙ 1∙1=0,585

Світлову характеристику вікна (ŋв)розраховуємо відповідно за

даниминаведеними в таблиці 8 методичних вказівок [36].

Відношення довжини приміщення (L) до його глибини (В) = 5/4,5 = 1,11.

Відношення глибини приміщення (В) до висоти від рівня робочої поверхні

доверхнього краю вікна (h) = 4,5/1,4 = 3,21. Таким чином, ŋв = 18.

Приймаємо в розрахунок те, що біля адміністративного будинку є будинки на

відстані 1 м, тоді Кбуд = 1,4. Приймаємо коефіцієнт запасу рівним 1,3.

Визначаємо середньозважений коефіцієнт відбиття. Приймаємо, що стеля

свіжопобілена, тоді ρстелі = 0,7. Приймаємо, що стіни обклеєні темними

шпалерами, тоді ρстін = 0,15.Приймаємо, що підлога оливково-зелена, тоді ρпідлоги

=0,2. Площа стін становить Sстін=(3·5·2 + 3·4,5·2) =57м2.

Рср=0,7 ∙ 22,5+0,55∙ 57+0,2∙ 22,522,5+57+22,5

=51,6102

=0,5

Таким чином, Рср = 0,5.

Порахувавши значення параметрів, що характеризують

адміністративнеприміщення (бухгалтерію) визначаємо коефіцієнт r1:

відношення глибини приміщення (В) (до висоти від рівня

умовноїробочої поверхні до верху вікна (h): 4,5/1,4 = 3,21;

відношення відстані до розрахункової точки від зовнішньої стіни (l)

доглибини приміщення (B): 4/4,5 =0,89;

відношення довжини приміщення (L) до його глибини (B): 5/4,5 =

1,11.

Враховуючи наведені вище співвідношення та дані таблиці 9 методичних

вказівок [36],коефіцієнт, якийвраховує відбиття світла від внутрішніх поверхонь

приміщення будедорівнювати r1= 4,2.

Отже, фактичне значення природного освітлення (еф) дорівнює:

96

еф=100 ∙3,92 ∙ 0,5∙ 4,222,5 ∙18 ∙1,3∙1,4

=823,2737,1

=1,12

Оскільки фактичне значення природного освітлення нижче нормованого

(1,12<1,35 (1,5)) то природне освітлення в приміщенні не є достатнім.

Для освітлення бухгалтерії ПАТ «ВКФ» застосовуються люмінесцентні

лампи потужністю 60 Вт. Система освітлення − загальна. Отже,

нормованезначення освітленості повинне становити не менше 300 люкс ( за ДБН

В. 2.5−28−2006) [38].

Розрахуємо фактичне значення освітлення (Еф). Приймаємо, що

потужністьламп – 80 Вт, а кількість ламп у світильнику – 1 шт. Фактичне

значення штучногоосвітлення (Еф) розраховуємо за формулою[36-37]:

Еф =Fл∙ ŋB ∙N∙nS∙k∙z

де Fл – світловий потік однієї лампи, лм;

ηв – коефіцієнт використання світлового потоку. Для світильників,

яківикористовуються в адміністративних будівлях для традиційних

розмірівприміщення і кольорового оздоблення, може набувати значення в межах

ηв = 0,4 −0,6;

N – кількість світильників у приміщенні, яке досліджується, шт.;

n – кількість ламп у кожному світильнику, шт.;

S – площа приміщення, м2;

k – коефіцієнт запасу.

z – коефіцієнт нерівномірності освітлення: для ламп розжарювання z = 1,15;

длялюмінесцентних ламп z = 1,1.

Розраховуємо значення світлового потоку (Fл) для люмінесцентних ламп

потужністю 60 Вт. Згідно таблиці вибираємо тип лампи ЛДУ 80(світловий потік

буде становити 3740 лм).

Коефіцієнт використання світлового потоку (ŋВ). Приймаємо середнє

йогозначення 0,5 ((0,4+0,6) /2).

1,75 м1,75 м

4,5 м

5 м

1,25 м1,5 м

1,25 м

97

Схема розміщення світильників у приміщенні бухгалтерії ПАТ «ВКФ»

наведена на рис. 4.3.

Рисунок 4.3 – Схема розміщення світильників

Кількість світильників – 2 штуки. Кількість ламп у світильнику –2 штуки.

Площа приміщення 22,5 м2. Коефіцієнт запасу К = 1,5. Коефіцієнт

нерівномірності освітлення Z = 1,1.

Таким чином, фактичне значення штучного освітлення буде складати:

Еф =3740∙0,5∙2∙222,5∙1,5∙1,1

= 748037,125

=201,48 (люкс)

Отже, фактичне значення штучного освітлення менше нормованого більш

ніж у 2 рази (201,48<300−500 лк), а це свідчить про недостатність штучного

освітлення в приміщенні.

4.3 Розробка заходів щодо поліпшення умов праці в приміщенні

1,75м1,75м

98

Відповідно до здійснених розрахунків в таблиці 4.2 наведено теоретично

перелік заходів щодо покращення умов праці на робочому місці, що вході

проведених досліджень були виявлені і невідповідають умовам праці за діючими

законодавчими та нормативно-правовими актами з охорони праці.

Таблиця 4.2 - Розробка заходів покращення стану охорони та умов праці

№ п/п Виявлені недоліки Заходи покращення умов праці

1Не дотримано нормативу забезпечення працюючих об’ємом повітря

- зменшити кількість працюючих в приміщенні.

2Невідповідність нормам концентрації озону та оксиду азоту в приміщенні

- налагодити функціонування припливно-витяжної вентиляції.

3 Недостатність штучного освітлення в приміщенні

- не змінюючи тип світильників, збільшити кількість ламп у світильнику;

- збільшити кількість світильників у приміщенні.

4 Недостатність природного освітлення в приміщенні

- замінити темні шпалери на світлі та не застосовувати жалюзі:

- у разі необхідності користуватись штучним освітленням.

Виконання даних рекомендацій є обов’язковим для нормалізації умов

праці на робочому місці. Перевіримо ефективність покращення штучного

освітлення в приміщенні. Розрахуємо фактичне значення штучного освітлення за

новими даними.

У випадку збільшення кількості ламп у світильнику (до 4 штук):

Еф =3740∙0,5∙2∙422,5∙1,5∙1,1

=1496037,125

=402,96 (люкс)

У випадку збільшення кількості світильників у приміщенні (до 5 штук):

Еф =3740∙0,5∙4∙237,5∙1,5∙1,1

= 1496037,125

=402,96 (люкс)

Отже, у будь-якому випадку отримане значення буде відповідати

нормативним. Запропоновані заходи є ефективними.

Умови праці представляють собою сукупність факторів виробничого

середовища і процесу виконання службових обов’язків на підприємстві, вустанові

99

чи організації усіх форм власностіта незалежно від роду діяльності, які впливають

на здоров’я і працездатність людинипід час її професійної діяльності.Отже

забезпечення належних умов є першочерговим завданням роботодавця та служби

охорони праці на підприємстві.

В ході виконання теоретичної частини було наведено характеристику такої

професії як «Помічники керівників виробничих та інших підрозділів» з

урахуванням даних Національного класифікатора професій.

У практичній частині було складено опис приміщення бухгалтерії ПАТ

«ВКФ» та зображено схему планування даного відділу.Розрахунок показав, що на

одного працівника в приміщенні припадає 3,21 (м2/ос.) робочої площі, а

об’єму –9,64(м3/ос.), що не відповідають нормативу, тому варто зменшити

кількість працівників у приміщенні. Запропоновано для приміщення бухгалтерії

обрати два вуглекислотних вогнегасника ВВК-3,5, що у випадку загоряння ЕОМ

можуть використовуватись для гасіння пожежі. Тип пожежної сигналізації варто

обратидимовий автоматичний сповіщувач.

Аналіз метеорологічних умов на робочому місці показав, що концентрації

озону та оксиду азоту є завищеними. Інші мікрокліматичні умови є в межах

оптимальних або допустимих значень.

В результаті виконання роботи було оцінено ефективність природного та

штучного освітлення в приміщенні, що в обох випадках є недостатніми.

Враховуючи недоліки, що виявлені під час дослідження, розроблено ряд

рекомендаційних заходів покращення умов праці на робочих місцях в бухгалтерії.

ВИСНОВКИ

100

В бакалаврській дипломній роботі досліджено теоретико-методичні та

прикладні дослідження інвестиційної привабливості підприємства та розроблено

пропозиції щодо покращення стану підприємства на основі дослідження

ефективності управління інвестиційною привабливістю підприємства.

Виконавши поставлені завдання зроблено наступні висновки:

1. Визначення суті поняття «інвестиційна привабливість підприємства»

показало, що якщо інвестиційну привабливість підприємства розглядати в якості

показника, який характеризує можливість генерування максимального прибутку,

її оцінку необхідно проводити на підставі аналізу фінансово-господарської

діяльності підприємства. Якщо інвестиційну привабливість підприємства

ототожнювати з інвестиційним ризиком, який визначає вірогідність фінансових

втрат інвестора, то для її визначення необхідна якісна та кількісна оцінка

фінансового ризику та вірогідності банкрутства підприємства. Визначаючи

інвестиційну привабливість як міру ефективності фінансових потоків, для її

аналізу необхідна оцінка рівня рентабельності підприємства. Крім того,

інвестиційну привабливість можливо оцінити на підставі порівняльного аналізу,

зіставляючи підприємства однієї галузі, різні галузі, або держави.

2. В сучасних умовах існує значна кількість методик оцінювання рівня

інвестиційної привабливості підприємств із використанням різноманітних

чинників, що впливають на наміри інвесторів. Можна виділити два основні

підходи до оцінювання інвестиційної привабливості - загальний, який базується

на аналізі обмеженої кількості показників, що є універсальним, проте достатньо

звуженим, та факторний - оснований на оцінці комплексу чинників, що

впливають на інвестиційну привабливість.

3. Публічне акціонерне товариство ПАТ «Вінницька кондитерська

фабрика». Фабрика спеціалізується на виробництві вафельної і желейної

продукції, глазурованих шоколадно-вафельних тортів, пористих шоколадних

плиток. Крім того Вінницька фабрика випускає бісквітну продукцію, карамель,

шоколадно-пралінові, глазуровані та збивні цукерки із різними смаками.

101

Незалежно від сезонних змін виробництво не змінює свого темпу. Одні види

продукції, які за сезоном не мають попиту, змінюються іншими.

4. Аналіз інвестиційної привабливості підприємства здійснювався за

показниками ліквідності, фінансової стійкості, рентабельності за методом

рейтингової оцінки. Аналіз показав, що ПАТ «ВКФ» є інвестиційно привабливим

підприємством, проте існує тенденція до зниження даного показника.

5. Підприємству для підвищення інвестиційної привабливості потрібно

спрямовувати власний капітал у виробництво та оновлення основних засобів.

Крім того, підприємству доцільно залучати зовнішні джерела фінансування. З

метою збільшення прибутку підприємства запропоновано збільшувати величину

залученого капіталу до рівня власного. В такому випадку підприємство збереже

свою фінансову стійкість та не втратить альтернативних можливостей.

6. Сформовано пропозиції щодо підвищення інвестиційної

привабливості ПАТ «ВКФ» за рахунок поліпшення маркетингових комунікацій

підприємства, розробки нових лінійок продукції, інвестиційних проектів що

надасть можливість збільшити прибуток. Одним із заходів пропонується

розробити інвестиційний проект щодо впровадження нових видів продукції, що

також включає стимулювання збуту та маркетингової політики. З метою

підвищення інвестиційної привабливості доцільним вважається створення нового

каналу збуту, а саме шоколадних «шоу-румів».

7. В дипломній роботі проаналізовані умови праці в приміщенні

бухгалтерії на ПАТ «ВКФ». Так, нормативи забезпечення працюючих робочою

площею та об’ємом повітря в приміщення не дотримані. Тому з метою

проведення аналізу достатності кількості повітря в відповідному приміщенні нами

було проведено дослідження ефективності природної вентиляції. Крім того,

проведений аналіз небезпеки при роботі з ЕОМ та побудовано «дерево подій»

щодо можливості настання небезпеки, спричиненою знехтуванням ергономічних

принципів під час розробляння конструкції машин.

102

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бутинко В.В. Інвестиційна привабливість підприємств економічний зміст та

дефініції / В.В. Бутинко – Агросвіт. – 2013. – №9. – С. 61-64

2. Римарева Л.М. Інвестиційна привабливість як стратегічна мета

підприємства / Л.М. Римарева – Вісник наукових досліджень 2008, №9 , С. 35-40.

3. Кухта П.В. Управління інвестиційною діяльністю підприємств України :

автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.00.04 –

«Економіка та управління підприємствами» / Кухта П.В. — К., 2008. — 20 с.

4. Удалих О. О. Управління інвестиційною діяльністю / О. О.Удалих. –

К., 2006 – 289с.

5. Гриньова В.М. -Інвестування / В.М. Гриньова, В.О. Коюда, Т.І. Лепейко,

О.П. Коюда— 2-ге вид., доопр. і доп. — X.: Інжек, 2008. — 452 с.

6. Кириченко О.А. Інвестування / О.А. Кириченко., С.А. Єрохін. –

К.: Знання, 2009. — 573 с.

7. Чернятін А.С. Методичні підходи до оцінювання інвестиційної

привабливості / А.С. Чернятін // Інвестиції: практика та досвід. – 2010. – №10. –

С. 14-17

8. Резник Н.П. Методика економічної оцінки інвестиційної привабливості /

Н.П. Резник // Формування ринкових відносин в Україні . – 2011.–№1. – С. 87-91

9. Тютюнник Ю.М. Формування та факторний аналіз фінансових результатів

діяльності сільськогосподарських підприємств / Ю.М. Тютюнник // Вісник

Полтавської державної аграрної академії . – 2011. –№ 1. – С. 195-200

10. Бриль К.Г. визначення складових мехнізму підвищення інвестиційної

привабливості підприємства / К.Г. Бриль // Інвестиції: практика і досвід. –2010. –

№24. – С. 12-15

11. Боліновська Н.Я. Інвестиційна привабливість та ефективність відтворення

потенціалу торговельного підприємства : дис. канд. екон. наук : 08.00.04 /

Н.Я. Боліновська; Укоопспілка, Львів. комерц. акад. - Л., 2008. – С. 112

103

12. Мордвінцева Т.В. Методичний підхід до оцінювання інвестиційної

привабливості підприємства / Т.В. Мордвінцева // Держава та регіони. Серія:

Економіка та підприємництво. - 2010. - № 6. - С. 286-291.

13. Єпіфанов А. О. Оцінка кредитоспроможності та інвестиційної

привабливості суб’єктів господарювання: монографія / А.О. Єпіфанов,

Н.А. Дехтяр, Т.М. Мельник та ін. / За ред. А.О. Єпіфанова. - Суми : УАБС НБУ,

2007. - 286 с.

14. Жуков М.Ю. Методика оценки инвестиционной привлекательности

предприятий и групп предприятий / М.Ю. Жуков // Вестник Сибирского

государственного университета им. академика М.Ф. Решетнева. - 2010. - № 4. -

С. 200-204.

15. Боярко І.М. Оцінка інвестиційної привабливості суб’єктів господарювання /

І.М. Боярко // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - № 7. - С. 90-99.

16. Рейтингове агентство „Експерт”. Режим доступу : http://www.raexpert.ru

17. Зянько В.В. Фінансовий аналіз та звітність: практикум: навч. посібник /

В.В. Зянько, І.Ю. Єпіфанова. – Вінниця: ВНТУ, 2008. – 82 с.

18. Офіційний сайт ПАТ «ВКФ» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : //

http://www.roshen.ua.

19. Soroka L. Y. Іnvestment attractiveness as an integral description of firms in the

context of competitiveness / I. Y. Epifanova, L. Y. Soroka // [Електронний ресурс].

Режим доступу: http://www.rusnauka.com/Economics/10_161718.doc.htm

20. Гребенюк Н. О. Інвестиційна привабливість : сутність та засоби покращення

/ Н. О. Гребенюк // Інвестиції : практика та досвід. — 2012. — № 12. — С. 12-17.

21. Івахненко І. Інвестиційна діяльність в Україні: сучасний стан та можливості

її активізації / І. Івахненко // Інвестиції: практика та до¬свід. — 2010. — № 2. —

С. 7-9.

22. Личова Г. В. Імідж країни в глобальному просторі / Г. В. Личова // Вісник

КНУ імені Тараса Шевченка. Серія: “Економіка” – 2006. – Випуск 85. – С. 33-36.

104

23. Іщенко М. Імідж України в контексті глобальних трансформаційних

процесів / М. Іщенко, О. П'ецух // Політичний менеджмент. — 2008. — № 4 —

С. 158 – 165.

24. Таранова Ю. В. Специфика формирования имиджа региона в условиях

информационного общества / Ю. В. Таранова ; под ред. Л. П. Громовой ; сост.

О. А. Никитина // Средства массовой информации в современном мире. Молодые

исследователи. – С.-Пб., 2008. – С. 143 – 145.

25. Абрамович І. В. Напрями активізації державної політики щодо залучення

іноземних інвестицій в економіку України / І. В. Абрамович // Економіка та

держава. – 2006. – № 9. – С. 25–27.

26. Ткачик Ф. П. Ключові орієнтири формування сприятливого інвестиційного

клімату / Ф. П. Ткачик // Інвестування: практика та досвід. – 2011. – № 20. –

С. 47–50

27. Панкрухин А.П. Маркетинг территорий: [2-е изд.] / Панкрухин А.П. – СПб. :

Питер, 2006. – 416 с. – С. 53.

28. Гребенюк Н. О. Інвестиційна привабливість : сутність та засоби покращення

/ Н. О. Гребенюк // Інвестиції : практика та досвід. — 2012. — № 12. — С. 12–17.

29. Івахненко І. Інвестиційна діяльність в Україні: сучасний стан та можливості

її активізації / І. Івахненко // Інвестиції: практика та досвід. — 2010. — № 2. —

С. 7–9.

30. Томарева В. В. Оцінка інвестиційного клімату України та її регіонів

[Електронний ресурс] / В. В. Томарева. — Режим доступу:

http://www.nbuv.gov.ua/portal.

31. Чорна Л. О. результативна стратегія досягнення інвестиційної

привабливості підприємства / Л. О. Чорна // Інвестиції: практика та досвід. –

2008. – №24. – С. 4-6.

32. Національний класифікатор професій. Державний комітет України з питань

технічного регулювання та споживчої політики (ДК 003:2010) від 28.07.2010 року

№ 327. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http//www.kadrovik01.com.ua.

105

33. СНиП 2.09.04 – 87 Здания и сооружения. Административные и

бытовыездания. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http//

www.document.ua/docs/tdoc429.php.

34. НПОАП 0.00-1.28-10 Правила охорони праці під час експлуатації

електронно-обчислювальних машин. Режим доступу:

http//www.library.univ.kiev.ua.

35. ДСН 3.3.6.042-99 Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень

[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http//www.dnaop.com.

36. Методичні вказівкидо виконання контрольної роботиз дисципліни «Основи

охорони праці»студентів напрямів підготовки0306 − «Менеджмент» та 0401

«Екологія, охорона навколишнього середовища» −, укладач: доц. кафедри БЖД,

к.е.н. Заюков І. В., Вінниця, ВНТУ, 2014.

37. Лемешев, М.С. Основи охорони праці для фахівців менеджменту:

навчальний посібник / М.С.Лемешев, О.В.Березюк ; ВНТУ. – Вінниця : ВНТУ,

2009. – 206 с. – 28.

38. ДБН В.2.5-28-2006 «Природне і штучне освітлення». [Електронний ресурс].

– Режим доступу : http//www.dnaop.com.

106

ДОДАТКИ