euro-american scientific cooperation -...

_____________________________________________________________________________

International Journal

EURO-AMERICAN SCIENTIFIC COOPERATION

www.escj.eu

Volume #8 April 2015

Research articles

Hamilton 2015

http://www.escj.eu/

_____________________________________________________________________________

Edition EURO-AMERICAN SCIENTIFIC COOPERATION

International Scientific Journal

www.escj.eu, [email protected]

Publisher Accent Graphics Communications

1807-150 Сharlton av. East Hamilton, Ontario, Canada L8N 3X3, [email protected]

Organizer Scientific Research Centre of the ―Slavic world‖

03037, Ukraine, Kyiv, str. Osvity, 6, of. 24, Tel: +3 8.044. 520.1205,

International Scientific Journal EURO-AMERICAN SCIENTIFIC COOPERATION:

research articles / Responsible editors: Tonkyh S., Pryhodko N., Mintz A. – Hamilton,

Canada: «Accent Graphics Communications», 2015. – Volume 8. – 94 p.

This special journal report is the result of a compilation of various country research

scientists who have written articles covering theory and practice along with other specific types

of scientific research in multiple fields of science. The compilation of articles represented were

published in English, Russian and Ukrainian languages. The publisher does not accept

responsibility for the expression of the authors in their writings which resulted from their

research and personal beliefs. Articles are published in the author's edition.

Editorial board

Zhurba M. Prof. Dr.Hist. Senior Research Fellow in Hist. of Science and Technology, Kyiv, Ukr;

Padalka S. Prof. Dr.Hist. Senior Research Fellow in Hist. of Science and Technology, Kyiv, Ukr;

Gordon F. Dr. Economy, Leeds city, Yorkshire, England;

Hasanov S. Professor, Dr. Philology, Director of the State Museum of Literature Alisher Navoi Uzbek

Academy of Sciences, Tashkent, the Republic of Uzbekistan;

Inshin N. Professor, Dr. of Juridical Sciense, Honored jurist of Ukraine, head of the department of labor

law and social security law of the Taras Shevchenko Kiev National University Kyiv, Ukraine;

Mgaloblishvili N. Associate Professor at the State Academy of Fine Arts, Doctoral Student at

the Iv.Javakhishvili State University, Member of the Artists' Union of Georgia, Tbilisi, Georgia;

Karev D. Dr.Hist. Professor of Humanities University Yanka Kupala, Grodno, Belarus;

Djikia M. - Doctor of Medicine, State University of Ac. Tsereteli, Kutaisi, Georgia.

Ilchev I. Professor, Dr. Habil Rector, University St. Kliment Ohridski, Sofia, Bulgaria.

Klyuchnik A. – Dr. Economy, Professor, Department of world agriculture and foreign trade, National

Agrarian University, Mykolaiv, Ukraine

Dolya V. Doctor of Pharmacy, professor of pharmacognosy, pharmacology and botany State Medical

University, Zaporizhzhya, Ukraine.

Serduk L. Doctor of Psychology, Professor, Head of Department of Psychology Open International

University of Human Development "Ukraine" Kyiv, Ukr;.

GodovanetsY.D. Doctor of Medicine, professor of pediatrics, neonatology and perinatal medicine

Bukovinian State Medical University, Chernivtsi Ukraine.

Chernigovets N. - Ph.D., Lecturer, Department of History and Archaeology Slavs, Institute of History

Education, National Pedago978gical University M. Drahomanova, Kyiv, Ukraine;

Responsible editors: Tonkyh S., Pryhodko N. Kyiv, Uk. Mintz A., Hamilton, Canada.

ISBN 978-1-77192-181-7 (Canada) International Scientific Journal

EURO-AMERICAN SCIENTIFIC COOPERATION Vol.8

© S R C ―Slavic world‖

© Accent Graphics Communications

http://www.escj.eu/

https://e.mail.ru/sentmsg?mailto=mailto%[email protected]

International Scientific Journal EURO-AMERICAN SCIENTIFIC COOPERATION Vol. 8

3

CONTENTS

Section I. Economics

Dvoynykh K.E. Ukraine. THE ETHNIC GROUPS IN ECONOMIC PROJECTS

REALIZATION: RESEARCH METHODOLOGICAL APPROACHES……………………5

Sheleg L.S. Ukraine. METHODOLOGICAL PRINCIPLES OF THE LAW

ENFORCEMENT OFFICERS' EMOTIONAL INTELLIGENCE STUDIES……………….9

Section II. History

Dotsenko V. O. Ukraine. JEWISH RELIGIOUSLY-ELUCIDATIVE RUH in

UKRAINE the second half of ХІХ of century........................................................................15

Prykhodko M. Ukraine. REFORMING OF DIPLOMATIC CORPS OF

UKRAINIAN STATE AT QUADRUPLE ALLIANCE………………………….20

Section III. Jurisprudence

Fazilov I.Yu. Uzbekistan. THE ISSUES OF LIABILITY FOR HUMAN

TRAFFICKING IN THE COUNTRIES OF CENTRAL ASIAN REGION ON PRE-

ISLAMIC PERIOD………………………………………………………………………….26

Kamalov O. A. Uzbekistan. CONDITIONS AND FORMS OF LIABILITY FOR

NON-PERFOMANCE OR IMPROPER PERFORMANCE OF CONTRACT

RESPONSIBILITIES………………………………………………………………………..29

Kobzar O. Ukraine. INTERACTION - AN INTEGRAL PART OF MANAGEMENT

IN LAW ENFORCEMENT…………………………………………………………………33

Kolesnikov D. Ukraine. STATE CONTROL SYSTEM: THE ESSENCE AND

SIGNIFICANCE…………………………………………………………………………….36

Mammedov E. Ukraine. ADMINISTRATIVE LEGISLATION ON THE

MONITORING OF ECONOMIC ACTIVITY OF EXTRACTION AND REALIZATION

OF OIL AND NATURAL GAS……………………………………………………………..40

Yusupov V. A. Ukraine. DIRECTION AND THE MAIN PROBLEMS OF

ACTIVITY OF INTERNAL AFFAIRS BODIES OF UKRAINE IN MODERN

CONDITIONS……………………………………………………………………………….44


4

Section IV. Medicine

Kuzniak N. B. Ukraine. PARTICULAR QUALITIES OF THE VOMER

ANATOMIC DEVELOPMENT AND FORMATION IN THE EARLY ONTOGENESIS OF

THE HUMAN……………………………………………………………………………….49

Babintseva A., Hodovanets Yu., Zapotichna A. Ukraine. URINARY BETA – 2

MICROGLOBULIN AND ALPHA – 1 MICROGLOBULIN AS MARKERS OF

TUBULAR INJURY IN TERM NEWBORN……………………………………………....53

Bambuliak A.V Ukraine. FEATURES OF EPITHELIUM OF HUMAN FRONTAL

SINUSES MUCOSA………………………………………………………………………...57

Boichuk O., Bambuliak A., Gorytsky V. Ukraine. TOPOGRAPHOANATOMICAL

PECULIARITES OF NASAL CONHAE IN MEN OF DIFFERENT AGE………………..62

Khomych N., Ogonovsky R.Z., Kushnir O.L. Ukraine. EVALUATION OF LOCAL

BLOOD FLOW IN PATIENTS WITH ATYPICAL REMOVAL OF LOWER WISDOM

TEETH……………………………………………………………………………………….65

Mytchenok M.P. Ukraine. SECRETORY CAPACITY OF PAROTID GLANDS IN

PATIENTS WITH TYPE 2 DIABETES MELLITUS……………………………………....69

Section V. Philology

Ospanov B. Kazakistan. ISLAMIC WORLDVIEW AND MORAL EDUCATION IN

THE WORKS OF STORYTELLERS, LAND SYR…………………………………………….73

Section VI. Philosophy

Makuhin P. G. Russia. ON PRESERVATION OF THE HISTORICAL PART OF

THE PHILOSOPHY COURSE IN THE RUSSIAN EDUCATION: ISSUE OF PROGRESS

IN THE PHILOSOPHICAL KNOWLEDGE IN THE SPECIFIC CONTEXT OF SOCIAL

SCIENCES AND HUMANITIES…………………………………………………………...80

Stoian S. P. Ukraine. SIMBOLISM IN THE UKRANIAN ART XXI CENTURY

IN THE CONTEXT OF CULTURE……………………………………………..………….83

Pigosh M. A. Ukraine. IDEALISTIC-ASCETIC PHILOSOPHY OF PAISIUS

VELICHKOVSKY………………………………………………………………………….88


5

Section I. Economics

Dvoynykh K.E., Ph(D) Economics

Odessa National University, Ukraine

Двойних К.Є., кандидат економічних наук

Одеський національний університет, Україна

THE ETHNIC GROUPS IN ECONOMIC PROJECTS REALIZATION:

RESEARCH METHODOLOGICAL APPROACHES

ЕТНІЧНІ ГРУПИ В РЕАЛІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСЬКИХ ПРОЕКТІВ:

МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРИЗМИ ДОСЛІДЖЕННЯ

The article is devoted to ethnic groups participation in economic projects realization

phenomenon through a prism of research methodological basis. Corresponding

mathematical models are suggested. Several controversial economical aspects of ethnic

groups interrelations are explained.

Keywords: ethnic group, economic project, energy density.

Стаття присвячена феномену участі етнічних колективів в реалізації

господарських проектів через призму методологічних дослідницьких підходів.

Запропоновані математичні моделі та пояснені суперечливі економічні аспекти, що

стосуються міжетнічних відносин.

Ключові слова: етнічна група, господарський проект, енергетична щільність.

The sense of certain ethnical group (or number of ones) involving into economical

project realization in accordance to energy density formula definition consists in concrete

work which would be done by every from such groups. By the way corresponding group is

being staying as an only energetic integer system without any requirements concerning

additional external interventions into its members internal interrelations during the common

working process .Therefore, exactly that will be able to rescue from the necessity of energy

mutual damping detail analyzing for any processes in the context «non-motivated activity –

intellectual level».That is why for concrete ethnical group is necessary the timely concrete

problem statement in very own practical measurement system. It is obviously, that, as a rule,

exactly this excludes any additional requirements for any creative expressions. Therefore, the

energetic density dynamic formula for project stipulated by several localized ethnical groups

participation will be the next:


6

;

1

1

1

1

1 11

M

k

k

M

k

k

k

LN

j

j

LN

j

jM

k

L

j j

jN

i i

i

I

Т

I

Т

I

Т

(1)

Т – non-motivated intellectual activity level of every project participant;

I - intellectual level of everyone project participant;

N – numerical strength of project participants whose ethnical identification is being

corresponding to project realization ethno-cultural environment;

M – quantity of other ethnical groups involved to project realization under the ethnical

localization conditions;

L – internal numerical strength of certain ethnical group.

Presented formula demonstrates that during ethnical groups involving conditions into

certain works executions in the framework of the project its energetic density increases. This

is due to the main purpose of ethnical groups involving into any project: most effective

completing local works without outside binding to project behavior as a whole system. In

practice this means that concrete ethnic groups the certain types of local works are able to

complete so quickly in comparing to the total duration of the project which (even if the

maximum allowable level of energy density is overcome) in anyway still will not be able for

its energy discharging into external environment timely. Accordingly, the ethnic factor in

this similar case allows in energy interpretation to save exactly the duration of the project

contacts with the external economical environment.

However, if representatives of different ethnic groups of the project are mixed between

together in different parts of its implementation without any logical system it would mean

the fundamentally opposite superposition of affairs. This situation will mean that itself fact

of ethnic groups participation (including their individual members) in the project will reduce

its overall level of energy intensity. This will occur because due to the interaction between

representatives of different energy systems integrities (ethno-cultural environments) will

provide a substantial loss of energy in order to overcoming ethnical potential barriers.

Therefore, the part side of the formula 1 will be seen as follow one:

M

k

L

j

j

N

i

i

M

k

kM

j

jMk

M

i

Ni

M

k

L

j

j

N

i

i

k

k

II

FFTT

1 11

1

1 1

)1(

11 11

(2)


7

F - the energy that should be spent from the total potential of the project in order to

overcome interethnic potential barriers between ethnic group (everyone is an integral part of

project realization environment) and all other involved into project ethical groups, so

including all their common interrelations in pairs.

By the way it is reasonable to note that in denominator of early presented fraction are

missing any operations with the sign "minus‖. This is due to the fact that common

intellectual space of system will not change because of peoples belonging to different ethno-

cultural environments. In accurately measuring intelligence will represent the same universal

essence as the technosphere. I.e., the intellect as a ethno-cultural phenomenon is a part of the

space within which the proliferation of ethnic energy flowing is taking place.

Thus, from the formula 2 implies that the chances for successful implementation of the

project will increase due to reduction of its energy density. But simultaneously it seems as

basic reason that decreasing of the energy density did not lead for the project to overcoming

its lower allowable values of energy intensity. Exactly this aspect means: the impossibility to

complete certain of project previously planned tasks. After all exactly such situation can be a

result of similar performers of ethnical groups mixing.

Here it is worth to mention about the historical example of the tower of Babylon

construction (original economic project one). Through this process the mutual linguistic

misunderstandings (very probably - different ethnicity of project involved executors-

participants) had so enough energetically decrease and reduce of such project density and

tension prepared it to be really unimplemented in practice It should be timely to emphasize

that the taken from "energy gates" model lower barrier (behind which is the fully inability to

implement for any project plans) is not been in dependences concerning economic

development or combination of the energy densities, But exactly, stipulated by ethnic vector

as an energy economic field, its creativity potential in the form of unmotivated intellectual

activity and corresponding objectives in the form of decisions and plans laid by

representatives of this ethnic group in the vast majority of socio-economic projects. That is

why unmotivated intellectual activity laid into the basis of every project during its

development is a direct consequence of the concrete ethnical phenomenon manifestation.

And after then, during its practical implementation process, the project will acquire certain

own energy characteristics values through those it will be able to interact with the

environment (external superposition of energy densities). However simultaneously to such

process the creativity is remaining independent from external conditions as a natural

phenomenon with a clear differentiation of ethnic and cultural environments.

Thus, in the case if representatives of other ethnic groups in the economic project are

being using, it (ethnos) should not be allocated by its mosaic elements (peoples) throughout

the project realization environment, bat contrary - more or less been localized. Exactly In this

case will be appearing the phenomenon of ethnic (energy) field providing the additional

opportunities to specific jobs (de-facto, energy spending) completing. And conversely, if the

situation is requiring the rapid decreasing for energy density of the project (being saving

itself from discharging to external environments), then the best and most simple way for this

is ethnic mixing application principle.


8

As an example of such situation can be found the Soviet Army internal superposition:

it was enough sustainable system being adhering to the rules of ethnic mixing and become

starting to break up as only gained power the processes of ethnic localization. The energy

intensity and density of the system as a whole one has increased so much that it had "broken"

all potential barriers having discharged into the external environment. About the

corresponding socio-economic consequences discussions are not reasonable. However after

such collapse the ethnic groups which were the parts of corresponding empire not always

effectively able to withstand contrary energy impact from economic (market in common

sense) fields formed by inter-ethnic interaction. Consequently they are economically doomed

to lose their ethnic characteristics and finally disappearing as system integrity. It is also can

be argued that the financial support of certain infrastructure kinds (hospitals, schools,

scientific and cultural institutions, etc.,) due to the state (government) means decreasing the

energy density for these institutions as economic projects in a particular environment or,

more precisely, such density decreasing regarding environment corresponding energy density

level,

In fact the goals for this infrastructure appearance will be defined by ethnical vector

and expected financing from state budget, Similar situation actually is meaning the

increasing for the total volumes of technosphere and intelligence which are taking part in the

tasks completed and defined in accordance to objectives closely linked to established goals.

For example, if the hospital interrelates with a pharmaceutical factory, science, energy

(meaning its industrial sector), local authorities and self-government actually being reducing

their energy density and, consequently, viability for its goals to be realized in corresponding

environment, seems as are waiting for serious summary economic fiasco.

All of the above prove that the position concerning implementation of economic

projects which consists in a completely different question statement: not what should be

written in business plan of the project depending from external environmental conditions, but

how to get providing for previously existing on paper business plan in order to achieve its

successfully implementation in concrete terms. The basic principle within such approach is

that: it is not necessary to modify the goals and objectives of the project (because of this is

going to disappearing the main reasons concerning project success or fiasco}, so they are not

the variable values independent concerning external factors and economic environment. The

concept of the energy approach seems as next: the purpose, goals and objectives are

established, therefore, they have to be done because of fundamentally it is always possible.

Economic project (previously defined goal) is a fragment of ethnic and energy flows.

Accordingly to that it also extends the energy principle concerning economic rotor (exclusive

focusing on money and material recourses involved) with the gradual weakening of the linear

acceleration vector (correction of the goals and objectives of the project during

implementation towards their simplification) becoming detrimental for a project as a whole

system.

And in addition we should accent that a collision in the economic environment of two

or more different projects (similar to ethnic threads) can dramatically increase the powers of

mentioned rotors. Therefore, as a rule no one from these projects will not be able to be


9

realized. In the energy sense the economic project has to be able for "floating" in the external

environment energy as in idiosyncratic kind of sea. In order to this its (project) energy

density must not exceed the external environment (space of implementation) energy density

value. In this case such environment is becoming for project as peculiar sphere of energetic

nourishment and project itself will acquire the characteristics as successful and perspective

ones in social-economical system of measurement.

L.S. Sheleg

candidate of Legal Psychology Chair of the

National Academy of the Internal Affairs of

Ukraine

METHODOLOGICAL PRINCIPLES OF THE LAW ENFORCEMENT OFFICERS'

EMOTIONAL INTELLIGENCE STUDIES

Summary. The paper dwells on the methodological approach to identification of

individuals prone to psychosomatic disorders, and the results of the inquiry conducted. The

concept and the structure of emotional intelligence have been introduced. Methods of

emotional intelligence analysis have been characterized.

Key-words: psychosomatic disorders, emotional intelligence, methodological

approach, techniques.

The law enforcement officers‘1 activity is characterized with the inherent peculiarity

of constant encounter with danger. The extreme work conditions threat their lives, physical

and psychological health imminently. The response to the emergency situations becomes an

integral part of their professional experience. It is reflected in the emotional and volitional

personality issues, and therefore contributes to the development of psychosomatic disorders.

An inquiry of 275 LE officers aged 25-35 (with minimum service experience of 5

years) was carried out in order to determine the individual grounds for the psychosomatic

disorders development. Respondents‘ psychosomatic status was analyzed in the following

aspects: 1) current general condition; 2) positive or negative changes in physical health; 3)

health deterioration symptoms; 4) dominant emotional condition.

1 Further – LE officers


10

Summarizing the data obtained, we assumed that the predominance of positive

answers and the presence of certain symptoms prove the officers' propensity to

psychosomatic disorders (group 1) and the predominance of the negative ones to prove its

absence (group 2).

According to the inquiry:

- 62,9% (173 officers) are in stable satisfactory general condition, have no chronic

psychophysiological problems or undesirable emotional conditions and decline any negative

effects concerning health;

- 37,1% (102 officers) were identified as prone to psychosomatic disorders (specific

signs were detected).

While some representatives of group 2 admitted the presence of the satisfactory

psychophysiological condition, other respondents mentioned the following health problems:

27,4% - symptoms of gastro-intestinal diseases; 20,6% – headaches, 24,1% – heartaches and

severe fluctuations of blood pressure, 12,5% – problems with respiratory organs.

As for the feeling of stability/instability of physical condition (general health), we will

start with the absence of concentration among the representatives of group 2 detected with

„has not changed―, „it is difficult to say―(36,8% each). The respondents from group 1

mentioned current deteriorations (58,1%) and absence of changes (23,5%) in their general

condition.

The significant differences in suggested parameters are evident from data provided by

the group 3. It also concerns the criteria of evaluation: certain nihilism, neglection of health

issues, lack of determination, doubts and fears

(„traumatic factor avoidance―).

This conclusion is confirmed by the respondents‘ comments testifying the significant

influence of the psychosomatic condition on person‘s life.

There are essential distinctions in predominant emotional condition between the

representatives of different groups. Thus, individuals resistant to psychosomatic disorders

characterize themselves as energetic (89,6%), confident (81,5%), determined (78,0%); well-

balanced (42,4%) and satisfied (15,3%); not excluding stress (5,9%), frustration (7,8%) and

personal conflicts (28,6%). Individuals prone to psychosomatic disorders also claim to be

energetic (76,5%), confident (54,9%) and determined (52,9%), though the percentage is

lower. An essential difference in percentage of calm (5,7%) and satisfied (4,3%) respondents

is observed. Distinctions concerning psychologically tense negative conditions are clear:

stress (47,1%), frustration (29,7%) and personal conflicts (13,2%).

Two essentially different „profiles― of prevalent emotions can be distinguished. In the

first case, sthenic emotional condition is claimed to be a professional standard resulting in

low level of susceptibility to negative emotions. Moreover, attempts to fit in the missing

personal prerequisites can cause a personal conflict and provoke negative changes in the

psychosomatic condition of an individual. In the second case, we observe the prevalence of

sthenic emotions, hence, the general balance in the emotional status in spite of mentioned

negative influences.


11

Taking the abovementioned into account, we state that mechanism of psychosomatic

disorder initiation is largely represented by the emotional peculiarities of an individual,

which requires one‘s emotional intelligence to be thoroughly examined. As the concept of

―emotional intelligence‖ has recently appeared in specialized, we shall dwell on its main

features. Thus, emotional intelligence is identified as:

- ability to behave according to one's inner scope of feelings and desires [1];

- ability to understand the relations represented by emotions and manage one's

emotions through intellectual analysis and synthesis [2];

- ability to effectively control one's emotions and use it for the cognitive process to be

improved [3];

- combination of emotional, personal and social capabilities, which influence the

general ability to meet the requirements and withstand the pressure of the environment [4];

- emotional and intellectual activity [5].

To sum up, we state that high level of emotional intelligence enables people to

interpret and manage emotions adequately and provide higher level of adaptability for

communication skills improvement. Unlike the general intelligence (IQ), aimed at the

reflection of the external world, the emotional intelligence (EQ) deals with reflection of the

inner world, its interconnections with individual behavior and reality. Emotional intelligence

is a key factor in decision-making process based on reflection and interpretation of emotions

(personal evaluation of the significance level) [6]. Finally, the emotional intelligence defines

the peculiarities of the emotional self-regulation.

EQ is not essentially different from IQ – it is a mental ability aimed at processing of

emotional information. However, IQ and EQ must be balanced: people with high IQ and low

EQ are incapable of maximum unlock of their potential and lose chances to achieve success

due to communication problems [4].

According to J.Mayer, P.Salovey and D.Caruso, emotional intelligence has the

following structure [3]:

1. Conscious emotional regulation – emotions can be managed indirectly if direct

control is impossible. The initial step of this process requires the undifferentiated emotion to

be split into subject and response and to be singled out as a separate object. The next step is

to limit or expand the flow of emotional information with the help of controlling thoughts.

Generally mood is adjusted automatically – a certain metaexperience of emotional

conditions is perceived by a person and enables one to create an implicit theory due to

situation provoking certain mood.

Positive mood can be kept by avoiding negative emotions or acting in other people‘s

interests – a stimulus for altruistic behavior [3]. The metaexperience of mood can influence

on the choice of emotional conditions due to the positive expansion of one's general inner

experience.

It is known that uncontrolled expression of emotions makes interpersonal relations

more complicated. Paradoxically, the constant restraint of one's emotions leads to the same

result and may stimulate the development of psychosomatic disorders and diseases.


12

2. Comprehension of emotions – identification of emotions is a result of constructive

process, which is based on modification of perceptive experience into the inner one. In other

words, experiencing and identification of emotion are different psychological phenomena.

The inability to express one's emotions verbally is called alexithymia. The symptoms of

alexithymia include difficulties in feelings and bodily perceptions distinguishing; poor

imagination, rigidity and concreteness [7].

3. Differentiation and expression of emotions – requires mastering the forms of their

expression common in specific culture, as well as understanding the individual

manifestations of emotions. It is more difficult to discern emotions than to express them; this

ability depends on person's level of empathy (ability to understand and imaginatively enter

into another person's feelings).

The difficulties in understanding of individual emotions are caused by concentration

on one's own personality, feeling of one's own superiority; emotional anxiety [8].

As for the techniques of empirical analysis of a person's psychosomatic status, we

have used the following:

1. SAN method – allows the researcher to carry out an express diagnosis of three

important psychological indices: the general condition as a complex of subjective

perceptions reflecting the degree of the physiological and psychological comfort, the

direction of one‘s thoughts and feelings; a person's activity (reflection of temperament)

determined by the intensity and volume of a person's interaction with environment.

According to this index, personal characteristics may be divided into passive and active;

mood as comparatively stable phenomenon is represented by: а) the emotional background

(elevated or depressed); b) clearly identified condition (boredom, sadness, fear, excitement,

joy, admiration, etc.).

The reduction of these indices' values may be a sign of undesirable psychoemotional

conditions. This technique enables the current psychosomatic condition to be adequately

diagnosed.

2. The S.Spilberger – Yu.Khanin diagnostic method of anxiety level self-evaluation

allows to determine: presence of inner tension; situational (reactive) anxiety characterized by

tension and nervousness; personal anxiety (ability to mark environment as threatening with

relevant reaction). High level of personal anxiety indicates neurotic conflict, emotional and

nervous breakdowns, psychosomatic disorders.

3. M.Lüschere's color test is used for identification of current emotional problems;

inner personal conflicts; level of physiological stress. Prevalent color is an indicator of:

- latent conflicts; current inner problems and the compensation degree;

- presence of psychological and physiological stress;

-individual psychological aspects.

4. D.Lusin's emotional intelligence questionnaire (EmIn) – based on the self-account

as to the ability to understand and manage personal emotions.

The ability to understand emotions is a tool for recognition of emotion ( establishing

the fact of the emotional experience), identification and verbalization of emotion and reasons

which caused this emotion and the relevant consequences. The obtained data enables


13

specialists to define the causes of a certain psychosomatic condition through comprehension

of external or internal influence.

5. The Toronto alexithymic scale (TAS-26) – aimed at determining the level of

alexithymia (difficulties in definition and description of emotional experience, difficulties in

distinguishing feelings and bodily perceptions, the decreased level of the symbolization

ability reflected in poor imagination, concentration on the external events or inner emotions).

The abovementioned peculiarities cause difficulties in the perception of emotions and

their cognitive processing, resulting in intensification of the physiological reactions to stress.

Thus, alexithymia is a significant risk factor in psychosomatic disorder development.

6. N.Hall's emotional intelligence test (EQ) – was designed to establish the ability to

understand personal relations, which is represented in the verbalization of the emotions. The

method is based on the concept of emotional intelligence as a personal characteristic which

allows to identify and manage emotions. It provides clear understanding of the emotional

condition, self-control and self-motivation, empathy, recognition of other people's emotions

and the ability to affect it.

Thus, the test allows to assess the psychosomatic condition of the personality

concerning verbalization of psychical experience.

7. The emotional intelligence test (ЕмIQ-2)is intended to evaluate:

- self-analysis and self-defense;

- self-control (self-discipline);

- the expression of emotions;

- social sensitivity (correct comprehension and evaluation of the motives of other

people's behavior);

- self-appraisal sensitivity.

8. J.Mayer–P.Salovey–D.Caruso methodology (MSCEIT v 2.0) – deals with emotional

intelligence as set of abilities and skills used for: maximum objective evaluation of one‘s

emotions; expression of one's emotions and its effective adjustment.

The methodology provides unique tools for the emotional intelligence assessment

based on the following criteria: the adaptive (self-adjusting) abilities, the evaluation and

expression of the emotions (verbal and non-verbal), the evaluation of other people's emotions

(non-verbal perception, empathy), regulation of emotions, the use of emotions in the process

of thinking and acting (creative thinking) and motivation. It characterizes a person's

psychosomatic status concerning the ability to oppose the undesirable emotional influences.

Undoubtedly, the researcher should aspire to cover the widest possible range of the

phenomena within the object of his/her investigation, in our case the personality of the law-

enforcement officer prone to psychosomatic disorders is defined. However, the study of an

integral personality in this aspect is a complex task. We believe that the possibility to narrow

the object of the investigation lies in the emphasis put on the emotional component of the

human psychology: the psychosomatic disorder is often a result of the excessive negative

experience and chronic stress condition. Therefore, choice of diagnostic methods requires

concentration on the identification of the peculiarities of the emotional intelligence


14

concerning persons prone to psychosomatic disorders, and the establishment of the

interrelations between these peculiarities and other structural components of the personality.

References:

1. Яковлева Е. Л. Эмоциональные механизмы личностного и творческого

развития // Вопросы психологии. – 1997. – № 4. – С. 20-27

2. Salovey P., Mayer J. Some final thoughts about personality and intelligence //

Stenberg J., Ruzlis P. (eds). Personality and intelligence. – Cambridge: Cambr. Univ. Press,

1994. – Р. 433-442

3. Mayer J., Salovey P. Emotional intelligence. – [Electronic resourse]. – 2005. Mode

of access: http://www.unh.edu/emotional_intelligence

4. Mayer J., Di Paolo M., Salovey P. Perceiving affective content in ambiguous visual

stimuli: а component of emotional intelligence // J. Pers. Assessment. – 1990. – V. 54. – №

3-4. – P. 772-781

5. Спасибенко С. Г. Эмоциональное и рациональное в социальной структуре

человека // Социально-гуманитарные знания. – 2002. – № 2. – С. 109-125

6. Ильин Е. П. Свойства личности, влияющие на эффективность общения

[Электронный ресурс]. – Режим доступа к сайту : http://www.

elitarium.ru/2011/06/22/svojjstva_lichnosti.html

7. Семенова Н. Д. Возможности психологической коррекции алекситимии //

Телесность человека: междисциплинарные исследования. – М.: Философское

общество СССР, 1991. – С. 89-96

8. Холмогорова А. Б., Гаранян Н. Г. Культура, эмоции и психическое здоровье //

Вопросы психологии. – 1999. – № 2. – С. 61-74

http://www.unh.edu/emotional_intelligence


15

Section II. History

Доценко В.О.,

к.і.н., доцент

Національний університет ДПС України, Україна,

Марчук В.В., д.і.н., професор,

Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника, Україна

Dotsenko V. O.

candidate of historical sciences, associate professor,

National university of Government tax service of Ukraine, associate professor, Ukraine

Мarchuk V.V., doctor of historical sciences., professor

Prykarpattya national university the name of Vasyl Stefanyk, Ukraine

ЄВРЕЙСЬКИЙ РЕЛІГІЙНО-ПРОСВІТНИЦЬКИЙ РУХ в УКРАЇНІ друга

половина ХІХ ст.

JEWISH RELIGIOUSLY-ELUCIDATIVE RUH in UKRAINE the second half of ХІХ of

century

У статті на основі аналізу архівних матеріалів, періодичної та монографічної

літератури розглядається історія єврейського релігійно-просвітницького руху в

Україні другої половини ХІХ ст. Визначено його основні форми та напрямки впливу на

єврейську громаду українських земель Російської імперії.

Ключові слова: меламед, Талмуд-Тора, освіта, Хаскала.

In the article on the basis of analysis of the archived materials, periodic and

monographic literature history of Jewish religiously-elucidative motion is examined in

Ukraine of the second half of ХІХ of century certainly him basic forms and directions of

influence on Jewish society of Ukrainian earth of the Russian empire.

Keywords: melamed, Talmud-Tora, education.

З початку ХІХ ст. єврейська політика царизму в освітній сфері була направлена

на русифікацію та хрещення євреїв імперії. Царський уряд визначив декілька етапів

досягнення поставленої мети. По-перше, це боротьба проти єврейської релігійної

освіти; по-друге, відкриття в першій половині ХІХ століття антиталмудичних

світських казенних єврейських училищ двох розрядів; по-третє, заохочення

поширення між євреями російської мови і допуск їх до навчання в російські навчальні

заклади.


16

Аналіз архівних матеріалів, наукових праць засвідчує, що в ХІХ ст. у підходах до

єврейської освіти можна виділити три напрямки: традиційний (консервативний),

просвітницький (прихильники руху Хаскала) та офіційний (імперський).

У першій половині ХІХ ст. євреї Російської імперії отримували виключно

релігійну освіту в хедерах, талмуд-торах, молитовних школах та ієшиботах. На Волині

в середині ХІХ ст. працювало 543 єврейських освітніх заклади різних типів, у яких

навчалося 17275 учнів. [5, с. 203] Початкову освіту складали релігійні школи-хедери.

Хедери – це приватні навчальні заклади релігійного спрямування, де навчались

єврейські діти з трирічного віку. Навчання організовував вчитель-меламед. У хедерах

вивчали тексти священних єврейських книг староєврейською мовою.

Окремо меламед міг займатися приватною практикою, навчаючи єврейських

хлопчиків, що не відвідували хедери. На Волині в другій половині ХІХ ст. 51 меламед

приватно навчали 468 хлопчиків. [5, с.203]

Батьки самостійно сплачували меламедам за навчання дітей, хоча частину їх

утримання брала на себе єврейська громада. Зокрема, в 1892 році при єврейській

громаді Миколаєва почала функціонувати «Комиссия по раздаче пособий бедным

евреям», яка створила спеціальний фонд «для навчання дітей у хедерах» щорічна сума

якого складала 2300 крб.; більша частина цих коштів надходила від коробочного

збору. [8, с. 131]

До середини сорокових років ХІХ ст. навчання в хедерах було обов‘язковим для

всіх єврейських хлопчиків віком від 3 до 13 років. Навчання тривало від 7 до 10 років.

Про масовість даної освіти говорять дані обстеження Єврейського колонізаційного

товариства, проведеного на початку ХХ ст. Так, в межах смуги осілості існувало 17

тис. хедерів. [3, с.593]

Для бідних учнів єврейські общини утримували Талмуд-тори. Вони відкривались

завдяки клопотанням міщанських громад, товариств допомоги бідним, духовного

правління або господарського комітету при єврейських молитовних справах. Рішення

даних єврейських громадських організацій фіксувалися в міській або міщанській

управі і подавалися разом із проханням на ім‘я директора народних училищ.

Внутрішня організація талмуд-тори визначалася статутом, який затверджувався

піклувальником навчального округу. [1]

Талмуд-тори утримувалися за кошти батьків, за рахунок коробкового збору,

кошти приватних благодійників, гроші, отримані від благодійних концертів і вистав та

кошти отримані від орендної плати і відсотки, отримані з благодійних капіталів, що

перебували у державних банках. Надходили кошти і від благодійних товариств. Так,

Житомирська талмуд-тора отримала 600 крб. на одяг учням від Комітету з надання

допомоги євреям, постраждалим від погрому в Житомирі та околицях у квітні 1905

року. [4, с.219]

Підготовку рабинів здійснювали особливі школи ієшиви, де вивчався

Вавілонський Талмуд з коментарями. Молитовні школи допомагали підліткам засвоїти

основи юдаїзму та морально-етичні норми єврейських громад. На Волині у 1906 році

працювало 513 хедерів і 17 талмуд-тор, в яких навчалося майже 11 тис. дітей, тобто в


17

16 разів більше, ніж у державних єврейських училищах і втричі більше, ніж учнів у

них. [5, с.204] Релігійна освіта фінансувалася єврейськими громадами й заможними

євреями. В кінці ХІХ – на початку ХХ ст. релігійна освіта залишалася найбільш

популярною початковою освітою серед українських євреїв Російської імперії.

Як ми вже зазначали вище, саме проти системи релігійної єврейської освіти

направив свою асиміляційну політику царський уряд з початку ХІХ ст.

Згідно «Положення» 1804 р. євреям гарантувалась недоторканість їх релігійних

переконань при навчанні в російських народних гімназіях, училищах і університетах.

Навчання у світській державній школі давало євреям право проживати за межами

смуги осілості. [7] Але ініціатива не знайшла підтримки з боку релігійно

налаштованих євреїв. Кагали і рабини виступали проти світської освіти, розглядаючи

її як фактор асиміляції містечкового єврейства.

В середині ХІХ ст. урядова політика змінюється в напрямку реорганізації та

русифікації єврейської релігійної освіти. В хедерах і талмуд-торах запровадили

вивчення російської мови і арифметики. Меламеди мали здавати іспити зі знання ними

граматики івриту та інших єврейських предметів, а з 1849 р. – і з російської та

німецької мови. З 1877 р. в ієшивах стали викладати російську мову.

В 1844 р. відкривається і перше казенне єврейське двокласне училище з

загальноосвітньою програмою навчання. У другій половині ХІХ ст. формується

мережа державних початкових училищ. Так, у Житомирі в різний час діяли

Житомирське ремісниче єврейське училище, Житомирське рабинське училище,

Житомирський єврейський учительський інститут. [4, с.218] Основною метою училищ

було навчання бідних єврейських дітей і формування так званої російсько-єврейської

інтелігенції. Але і дану просвітницьку акцію єврейські общини розглядали як прояв

асиміляційної політики влади.

В 20-ті роки ХІХ ст. виникають і перші приватні єврейські школи. Перші

єврейські училища було організовано в Одесі. Училища ділились на дві групи. В

першій групі вивчались виключно єврейські предмети. В другій групі до них

додавались російська мова і арифметика.

В 50-60-ті роки ХІХ ст. змінюється ставлення єврейського населення до світської

освіти. Причинами змін стало проведення в імперії буржуазно-демократичних реформ

імператора Олександра ІІ та послаблення російського законодавства щодо євреїв. В

1860-ті роки уряд підтвердив право єврейських дітей отримувати релігійну освіту в

хедерах. Однак діти заможного єврейства мали відвідувати і загальнодержавні школи.

На 1881 рік 12,3% єврейських дітей відвідували державні школи. [2, с.71] На думку

М.М. Шитюка та В.В.Щукіна, російські урядовці прагнули встановити обмеження для

євреїв в отриманні середньої та вищої освіти. Початкова школа вважалося достатнім

освітнім рівнем для єврейської молоді. [8, с. 157]

Розвиток єврейської освіти в 1860-ті роки призвів до появи єврейських вчителів

та викладачів, які працювали в єврейських училищах і школах. Маючи обмежене

фінансування, єврейські освітні установи не мали можливостей адекватно оплачувати

освітню діяльність єврейських педагогів. Єврейські освітяни перебували у край


18

нужденному фінансовому становищі і повністю залежали від волі адміністрації

власників навчальних закладів. Серед єврейських викладачів в середині 1860-х років

стала поширюватись ідея про створення товариств взаємодопомоги за професійною

ознакою. В 1865 році ідея єврейської вчительської профспілки знайшла своє втілення в

Одесі. За ініціативою радника новоросійського та бессарабського генерал-губернатора

єврея Маркуса Гуревича, вчителя казенного училища Лазаря Генікеса та одеського

поета і викладача казенного училища для дівчаток Ісаака Варшавського створюється

учительська асоціація «Товариство взаємної допомоги вчителів-євреїв

Новоросійського краю та Бессарабської губернії». Статут новоствореного товариства

було зареєстровано в вересні 1866 року. Згідно статуту, товариство створювалось з

метою організації взаємодопомоги єврейським педагогам краю, організації для

вчителів та їх сімей медичної допомоги на пільгових умовах та допомога дітям-

сиротам. [6, с.182]

Маючи обмежені фінансові можливості активних членів, Одеське товариство

залучало до свого складу почесних членів, які надавали товариству великі суми

пожертв, що були основним джерелом його функціонування. В 1879 році до

товариства вступили 41 почесний і 9 дійсних членів, в результаті чого склад

Товариства збільшився до 52 дійсних та 80 почесних членів. [6, с. 182]

В 1880-ті роки, в період контрреформ та реакції Олександра ІІІ, російська влада

почала наступ на єврейські громадські культурно-освітні установи та єврейську

релігійну освіту. З‘являються заборони на реєстрацію нових товариств єврейської

інтелігенції. У 1880 році з ініціативи молодих єврейських інтелігентів м.

Катеринослава було здійснено спробу створити у місті товариство «Початкова освіта і

ремесло». Ініціативна група звернулася з клопотанням до уряду про отримання

дозволу на заснування єврейського училища з ремісничим відділенням і приєднання

його до талмуд-тори. Цей проект було відхилено міністром внутрішніх справ. [1]

Протягом 1880-х років будь-які спроби вчителів Катеринослава організувати

товариство взаємодопомоги завершувались відмовою місцевої влади.

Професійну спілку єврейських вчителів Катеринослава вдалося створити та

зареєструвати лише в 1895 році. Ініціатором створення товариства взаємодопомоги

єврейським учням і вчителям міста Катеринослава став громадський рабин міста

Володимир Шахов. До кінця 1895 року товариство об‘єднувало 135 вчителів,

меламедів, лікарів, адвокатів та інженерів. [6, с. 185]

Отже, царська реакція та наступ на єврейську традиційну освіту 1880-х років не

могли зупинити розвиток єврейських культурно-освітніх установ на території

Російської імперії. Завдяки реформам серед російського єврейства формується

прошарок нової освіченої купецько-промислової буржуазії та інтелігенції, яка

прагнула очолити рух за відродження єврейського національно-культурного життя.

Саме серед представників єврейських фінансово-промислових кіл в середині ХІХ

століття набуває поширення ідея створення громадських організацій філантропічного

зразка для поширення серед єврейської громади світської освіти. Ініціаторами

створення загальноімперських освітньо-культурних організацій, які б захищали


19

єврейську традиційну та світську освіту, були активні учасники кампаній з поширення

Гаскали (єврейського просвітництва). Гаскала зародилась у ХVІІІ ст. в Берліні.

Засновником руху став єврейський філософ Мозес Мендельсон. Прибічники руху

виступали за стирання культурно-релігійної відособленості євреїв Європи. Під цим

розумілось отримання єврейською молоддю світської освіти, вивчення державної мови і

культури країни проживання, а також відмова від ортодоксальних релігійно-культурних

заборон та звичаїв. У Російській імперії прибічники Гаскали прагнули розвивати

єврейську національну освіту на основі традиційної єврейської школи у поєднанні з

сучасною світською освітою. Вивчення російської мови розглядалось російськими

маскілами (освіченими світськими євреями) в першу чергу як спосіб отримання вищої

освіти та статусу в суспільстві.

Джерела та література

1. Гончаров В.В. Деякі аспекти модернізації общинної школи євреїв

Катеринославської губернії (1861-1913 рр.) // Електронний ресурс. Режим доступу.

http://archive.nbuv.ua/portal/soc_gum/Iipd/2008_1_2/goncharov.htm

2. Долгатов А.Г. Правительственная политика по отношению к этноконфессиональным

меньшинствам: «еврейский вопрос» в жизни советского общества (ноябрь 1917-го –

начало 1930-х годов). / А.Г. Долгатов. – СПб.: Нестор, 2002. – 204с.

3. Еврейская Энциклопедия. Свод знаний о еврействе, его культуре в прошлом и

настоящем / Под ред. А. Гаркави, Л. Канцельсона: В 16 т. – СПб.: Изд. Общества

для научных еврейских изданий и изд. Брогауз-Эфрон, 1906-1913. – Т.15. – С.593.

4. Коцута А.А. Фінансування єврейського шкільництва на Волині у ХІХ – на початку

ХХ ст. / А.А. Коцута // Психолого-педагогічні та культурологічні засади формування

особистісної спрямованості студентської молоді: суспільство, професія, сім‘я:

Матеріали шостої науково-практичної конференції молодих учених, магістрів,

студентів. 6-11 травня 2010 року / За ред.. Л.М. Єршової, І.Є. Копоть, О.Б. Талько,

О.М. Пелехатого, О.А. Шоботенко. – Житомир: ЖНАЕУ, 2010. – С.215-222.

5. Можарівська І.М. Етнонаціональні особливості становлення позашкільної освіти на

Волині в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. / І.М. Можарівська // Психолого-

педагогічні та культурологічні засади формування особистісної спрямованості

студентської молоді: суспільство, професія, сім‘я: Матеріали шостої науково-

практичної конференції молодих учених, магістрів, студентів. – 6-11 травня 2010 року

/ За ред.. Л.М. Єршової, І.Є. Копоть, О.Б. Талько, О.М. Пелехатого, О.А. Шоботенко. –

Житомир: ЖНАЕУ, 2010. – С. 196-210.

6. Полищук М. Евреи Одессы и Новороссии: социально-политическая история евреев

Одессы и других городов Новороссии 1881-1904 / М. Полищук. – М.-Иерусалим:

Мосты культуры, Гешарим, 2002. – 446 с.

7. Полное собрание законов Российской империи. Собр.1., Т.8., № 21547.

8. Шитюк М.М., Щукін В.В. Єврейське населення Херсонської губернії в ХІХ – на

початку ХХ століть / М.М. Шитюк, В.В. Щукін. – Миколаїв: Видавництво Ірини

Гудим, 2008. – 222 с.

http://archive.nbuv.ua/portal/soc_gum/Iipd/2008_1_2/goncharov.htm


20

Приходько Микола Миколайович, аспірант

Національний педагогічний університет

ім. М. П. Драгоманова

Prykhodko Mykola, Post graduate student,

National Dragomanov Pedagogical University

ПЕРЕФОРМОТУВАННЯ ДИПЛОМАТИЧНОГО КОРПУСУ

УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ В КРАЇНАХ ЧЕТВЕРТНОГО СОЮЗУ

REFORMING OF DIPLOMATIC CORPS OF UKRAINIAN STATE AT

QUADRUPLE ALLIANCE

Дана стаття присвячена розгляду процесу переформатування і зміни роботи

дипломатичного корпусу держави гетьмана Скоропадського на якісному рівні. На

основі проведеного дослідження в даній статті виявлено проблемні сторони взаємин

з Четверним союзом, як в економічному напрямку, так і у військовому, а саме в

напрямку військового будівництва.

Ключові слова: четвертний союз, дипломатичний корпус, міжнародні відносини,

Українська держава гетьмана Скоропадського

This article deals with the process of reformatting i change the work of the diplomatic

corps of the State of hetman Skoropadsky at a qualitative level. On the basis of research in

this paper revealed problematic aspects of relationships with the Quadruple Alliance, both in

economic direction, and in the military, namely in the direction of military construction.

Keywords: quadruple alliance, diplomatic corps, international relations, Ukrainian State of

hetman Skoropadsky

Важливу роль у встановленні й розвитку стосунків з блоком Центральних держав

і насамперед з Німеччиною, відігравало зовнішньополітичне відомство Української

держави та його дипломатичні структури. У спадок від Центральної ради міністрові

Української держави Д. Дорошенку дісталися посольства у Німеччині, Австро-

Угорщині, Болгарії та Туреччині. Рада Міністрів гетьманату, за поданням Д.

Дорошенка, підтвердила їх функціонування, але суттєво оновила їх склад.

Так посла Олександра Севрюка у Берліні замінив набагато досвідченіший барон

Федір Штейнгель. Німець за походженням, він народився і виріс на Волині, освіту

здобув у Київському університеті, був послом 1-ї Державної думи Росії від м. Києва,

членом Товариства українських поступовців [1, с.79 ].

У своїх спогадах Д. Дорошенко згадував його теплими словами, характеризував його

як щирого патріота, який громадсько-політичною діяльністю засвідчив свою

прихильність українській національній справі та виявив визначні моральні якості. На

високій відповідальній посаді Ф. Штейнгель з перших днів перетворив українське

посольство у Берліні на помітний осередок дипломатичного життя німецької столиці,

який приваблював представників інших, зокрема, нейтральних держав. В апараті

посольства плідно працювали недавній російський дипломат О. Іванов, а також молоді


21

фахівці І. Товстоліс, В. Ланін, В. Козловський, торгівельний агент М. Страдомський

та інші [2,c. 28].

Варто зауважити, що міністр Д. Дорошенко вимагав від працівників посольства

у Берліні гідно репрезентувати не лише Українську Державу, а й особисту національну

свідомість, наполегливо працювати й відстоювати інтереси держави, ,,оскільки дехто з

них використовував ліберальне ставлення посла в особистих інтересах‖. З прикрістю

писав Д. Дорошенко, що про деяких дипломатів говорили про себе, як про „ росіян з

українського посольства‖ [3,c.45].

Проте енергійний і досвідчений посол зумів організувати діяльність

представництва на належному рівні, піднести його престиж. Ф.Штейнгель встановив

тісні стосунки з міністром закордонних справ Кюльманом, мав зустрічі з канцлером,

контакти з впливовими особами при імператорському дворі та уряді. Він здобув

авторитет і повагу дипломатичного корпусу різних країн у Берліні, що позитивно

вплинуло на встановлення дружніх відносин з європейськими державами, зокрема з

такими як Іспанія і Голландія, було зроблено вагомий внесок у зближення України з

низкою нейтральних країн.

Найбільш проблематичними були стосунки українських дипломатів, як і уряду, з

німецьким вищим командуванням у питаннях військового будівництва. Німеччина з

власних міркувань категорично виступала проти формування Збройних сил

Української держави. Гетьман П. Скоропадський згадував, як генерал Гренер

намагався переконувати його: „Нащо Вам армія? Ми знаходимося тут, нічого, що б

зашкодило Вашому урядові не дозволимо, а відносно Ваших північних кордонів Ви

можете бути спокійними: ми не допустимо більшовиків‖ [4,c.119].

Приблизно такими аргументами німецьке командування в Україні мотивувало

відмову повернути їй захоплений Чорноморський флот і берегові укріплення.

Переконавшись, що проблему військового будівництва з німецьким

командуванням у Києві розв‘язати не вдасться, гетьман поставив завдання перед

міністерством закордонних справ перенести центр ваги українсько-німецьких

переговорів з цього питання до Берліна. Після цього українське посольство на чолі з

бароном Штейнгелем розгорнуло активну роботу з підготовки візитів спочатку глави

уряду Ф. Лизогуба, а потім - П. Скоропадського. Отже, завдяки дипломатичним

заходам рівень українсько-німецьких стосунків суттєво підвищився і найважливіші

питання українське керівництво розв‘язувало безпосередньо у Берліні на найвищому

рівні[5,с.103].

У серпні з офіційним візитом у Німеччині побував прем‘єр-міністр Ф. Лизогуб,

який домовився про надання Німеччиною кредиту, подальшого розвитку взаємної

торгівлі й підтримки України в територіальних проблемах з сусідніми державами.

Щоправда, переговори про розгортання збройних сил не досягли успіху. На наш

погляд, Берлін не допускав створення значної військової сили в Україні, вважаючи її

наявність у руках гетьмана загрозою для власних планів на Сході [6,с.141].

Внаслідок активної діяльності керівництва зовнішньополітичних відомств

Української держави і Німеччини на початок вересня був підготовлений візит


22

гетьмана П. Скоропадського до Берліна і його зустріч та переговори з імператором

Вільгельмом Другим та рейхсканцлером Г. Гертлінгом.

Це була перша в історії української державності подібна дипломатична акція.

Прибувши до столиці Німеччини 4 вересня, П. Скоропадський прийняв усі належні

протокольні почесті як глава держави й провів низку переговорів з вищим

керівництвом. Тоді ж імператор нагородив гетьмана України орденом Великого

Хреста Червоного Орла. Пізніше гетьман писав у спогадах, що вони обговорили

найважливіші проблеми України: державні кордони, майбутнє Криму і

Чорноморського флоту, підтримку Німеччиною державотворчих зусиль його уряду [7,

с.17].

За участю фактичного Верховного головнокомандувача генерала піхоти Еріха

Людендорфа, було досягнуто кілька угод з військових питань, зокрема будівництва

української армії. Загалом під час візиту 4-18 вересня 1918 р. П.Скоропадський

успішно розв‘язав низку проблем: погодив лінію українсько-російського кордону

(зауважимо, що німецькі війська окупували частину російської території, що

прилягала до України, зокрема Дон), визнання Криму автономною частиною

Української держави, виділення Україні частини Чорноморського флоту: лінкора,

крейсера, 11 есмінців, кількох підводних човнів тощо[8,c.68].

Водночас залишалося чимало зовнішньополітичних, насамперед,

територіальних проблем, неврегульованих через непоступливу позицію Австро-

Угорщини. Незважаючи на підтримку гетьмана німецькою стороною й активну

діяльність міністра Кюльмана та посла Мумма, які обстоювали обов‘язкове виконання

Брестської угоди щодо Холмщини, Відень порушив домовленості про її передання

Україні, мало того, відмовлявся ратифікувати Брестський договір Центральних держав

з Україною, тому угода про автономію Галичини й Буковини не була реалізована.

Берлін не підтримав вимоги Української держави на переговорах з

більшовицькою Росією долучити до її складу суміжні території, заселені переважно

українцями на північному кордоні. Взагалі німці виступали проти будь-яких операцій

українських військ проти Росії з цією метою й пропонували розв‘язувати ці проблеми

шляхом переговорів безпосередньо з Москвою[ 9,c.56].

У зв‘язку з цим, заслуговує на увагу ставлення німецької сторони до

більшовицької Росії, яке було досить шанобливим впродовж 1918 р. і суттєво

впливало на ситуацію в Україні та українсько-німецькі відносини. Безперечно, Берліну

була вигідніша Росія на чолі з В. Леніним, пов‘язана з ним Брестською мирною

угодою та іншими таємними домовленостями, ніж біла Росія А. Денікіна і О. Колчака -

союзників Антанти, з якою Німеччина все ще знаходилася у стані війни[10,c.45].

Уряди ж України - Центральна рада чи П. Скоропадський дотримувалися відверто

антибільшовицької зовнішньої політики і перебували у жорсткому або збройному

протистоянні з Москвою.

Отже, політика німців в Україні полягала в тому, щоб утримувати в ній певну

рівновагу сил, про що свідчило їх досить прихильне ставлення до діяльності делегації


23

більшовицької Росії Х. Раковського на переговорах з українцями; майже неприховане

вороже ставлення до тисяч офіцерів і генералітету колишньої царської армії у Києві,

які залучалися гетьманом П. Скоропадським до формування кадрової української

армії; вимоги німецьких представників сформувати у столиці лівий уряд України,

укомплектований національно свідомими українцями і звільнити арештованих

провідників Українського національного союзу на чолі з С.Петлюрою. Надзвичайно

важливе місце в українсько-німецьких відносинах посідали торговельно-економічні

стосунки, які базувалися на Брестських угодах та економічному договорі Центральної

ради від 23 квітня 1918 р.

Враховуючи його значення для обох держав, П. Скоропадський та його уряд

прийняли зобов‘язання попередньої влади у повному обсязі. 10 серпня було підписано

новий протокол, який продовжив термін дії договору до 30 червня 1919 р. Він

передбачав, що Україна експортуватиме до Центральних держав майже 35% свого

врожаю хліба і металопродукції, вироблених 20% спирту і 10% цукру, а також іншу

сільськогосподарську продукцію, зокрема, 11 млн пудів м‘яса [11,c.146].

Так, у вересні 1918 р. з 69 млн пудів зібраного збіжжя підлягало експортові 24,2

млн. Центральні ж держави мали забезпечити Україну, передусім, вугіллям - 9 млн

пудів, майже 5 тис. т нафтопродуктів щомісячно та устаткуванням для промисловості.

Україна отримувала також кредит на суму 1 млрд німецьких марок [12,c.46].

Таким чином, Німеччина найбільше з усіх держав Центрального блоку була

зацікавлена в існуванні й розвитку Української Держави гетьмана П. Скоропадського,

оскільки була тісно пов‘язана з нею військово-політичними та вигідними

економічними угодами. Водночас забезпечення в Україні миру і спокою, міцної й

авторитетної влади, були необхідні для суспільно-економічного життя українського

населення. Як наголошують сучасні вітчизняні історики Ю. Павленко і Ю. Храмов,

„інтереси Німеччини та гетьманського уряду, як і всього населення України, за

винятком радикально-соціалістичних сил, повністю збігалися. Тому ця успішна

співпраця П. Скоропадського з німецьким командуванням заслуговує не на осуд, а на

цілком схвальну оцінку‖ [13,c.232].

Але існування і розвиток Української Держави залежали не лише від її стосунків

з Німеччиною чи Центральними державами. Впродовж усього 1918 р. радикально

змінювалася геополітична ситуація навколо України і співвідношення трьох основних

сил: Центральних держав, більшовицької Росії та Антанти, які радикально впливали на

внутрішнє становище в державі та на її зовнішньополітичну орієнтацію. Коли восени

1918 р. стало очевидним, що блок Центральних держав програє війну, а Антанта

активізувала зацікавленість проблемами у Східній Європі насамперед на території

постімперської Росії, дипломатія Української Держави шукала можливості зав‘язати

стосунки з Антантою.

Треба додати, що гетьман П. Скоропадський вважав шкідливим поділ українського

суспільства на „антантофілів‖ і „германофілів‖ і постійно наголошував, що у

зовнішній політиці треба керуватися перш за все інтересами держави. „Я завжди

вважав необхідним, - писав він у спогадах, вичленити себе із числа германофілів та із


24

числа прихильників союзників, залишаючись щиро доброзичливим і до тих, і до

інших. Я впевнений, що лиш таким шляхом ми можемо заслужити повагу до себе

інших держав» [14,c.36].

Повстання Директорії у середині листопада 1918 р., поразка гетьманського

війська в умовах позиції нейтралітету і поспішної евакуації німецької та австрійської

армій, призвели до падіння гетьманату, відмови П. Скоропадського від влади, а отже,

до закінчення дипломатичних і економічних українсько-німецьких відносин.

Підсумовуючи вищевикладене, можна дійти висновку ,що по-перше,як на правовому

так і на теоретичному рівні окреслені проблеми переформовування відносин

Української держави і Четвертного союзу відбувалися у партнерському форматі, і

мали перспективу подальшого розвитку. По-друге саме з приходом до влади гетьмана

Скоропадського зовнішня політика України у напрямку Четветного союзу стає чіткою

і послідовною, а в практичній площині питання відповідає міждержавним

домовленостям.

Джерела і літератури :

1. Соловйова Вікторія Вікторівна Формування та діяльність

дипломатичних представництв українських національних урядів

1917-1921 рр. (07.00.01 – історія України) / Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук. – Донецьк,

2006.;

2. Дещинський Л.Є. Міжнародні відносини України : історія і

сучасність / Л.Є. Дещинський, А. В. Панюк ; Нац. ун-т «Львівська

політехніка», Ін-т гуманіт. і соц. наук. – Львів : Вид-во Нац. ун-ту

«Львівська політехніка», 2001. – 424 с.;

3. Дацків І.Б. Дипломатія українських національних урядів узахисті

державності. (1917‒1923 рр.): історіографія та джерела

дослідження. ;

4. Українська дипломатія, 1917–1921 рр. : матеріали до бібліографії /

Держ. архів. служба України, Укр. наук.-дослід. ін-т архів. справи та

документознавства, Галуз. центр наук.-техн. інформації з архів.

справи та документознавства, Нац. іст. б-ка України / уклад.: С. С.

Артамонова, А. А. Майстренко, З. М. Мусіна, Л. П. Одинока, Р. В.

Романовський. – К., 2012. – 94 с. – (Бюлетень Галузевого центру

науково-технічної інформації з архівної справи та

документознавства ; № 17, І–ІІ квартал 2012 р.);

5. Українська Центральна Рада: Док. і матеріали в 2-х томах. – К.,

1996–1997 (упорядник В. Верстюк);

6. Директорія, Рада Народних Міністрів Української Народної

Республіки. Листопад 1918 – листопад 1920 рр.: Док. і матеріали. –

К., 2006 (упорядник В. Верстюк);


25

7. The Ukraine under Hetman Pavlo Scoropadskyi. «The Ukraine, 1917–

1921: A Study in Revolution». Cambridge, 1977;

8. В. Солдатенко (1999) «Українська революція: концепція та

історіографія». – К. : Пошуково-видавниче агентство «Книга пам‘яті

України». Видавниций центр «Просвіта», 1999. – 508 с.;

9. М. Грушевский Иллюстрированная история Украины, 1918.;

10. Храпко І. Збірник законів і постанов Українського Правительства

відносно закордонних інституцій. – Відень, 1919.;

11. Доценко О. Літопис української революції. Матеріали й документи

до історії української революції. 1917-1922. – Т. 2. – Книга 4, 5. – К.;

Львів, 1923–1924;

12. Мирні переговори між Українською Державою та РСФРР 1918 Р.

Протоколи і стенограми пленарних засідань. – Київ – Нью-Йорк –

Філадельфія, 1999.;

13. Україна і Польща в документах, 1918-1922: (У 2 т.). – Нью-Йорк,

1983.;

14. Дипломатія УНР та Української Держави в документах і спогадах

сучасників, Том 2 / І. М Гнатишин, Олександр Кучерук,

О.О.Маврін, Інститут української археографії та джерелознавства

ім. М.С. Грушевського. – К. : Український письменник, 2008.


26

Section III. Jurisprudence

Фазилов И.Ю., старший научный сотрудник-соискатель

Академии Министерства внутренних дел Республики Узбекистан

Fazilov I.Yu., senior research scientist

of the Academy of the Ministry of Internal Affairs of the Republic of Uzbekistan

ВОПРОСЫ ОТВЕТСТВЕННОСТИ ЗА ТОРГОВЛЮ ЛЮДЬМИ В

СТРАНАХ ЦЕНТРАЛЬНО-АЗИАТСКОГО РЕГИОНА В ДОИСЛАМСКИЙ

ПЕРИОД

THE ISSUES OF LIABILITY FOR HUMAN TRAFFICKING IN THE COUNTRIES

OF CENTRAL ASIAN REGION ON PRE-ISLAMIC PERIOD

В статье анализируются вопросы ответственности за торговлю людьми в

странах центрально-азиатского региона в доисламский период.

Ключевые слова: торговля людьми, ответственность за торговлю людьми,

ответственность за торговлю людьми в доисламский период, страны центрально-

азиатского региона.

The article analyzes the issues of liability for human trafficking in the countries of

Central Asian region on pre-islamic period.

Key words: human traffic, liability for human trafficking, liability for human

trafficking on pre-islamic period, countries of central asian region.

Национальные уголовно-правовые нормы, определяющие ответственность за

торговлю людьми, в зависимости от социальных, экономических, политических

процессов в обществе формировались в течение длительного исторического периода.

Поэтому, рассматриваемые уголовно-правовые нормы требуют проведения

ретроспективного анализа.

Ретроспективный анализ уголовно-правовых норм предусматривает следующее:

во-первых, каким образом эти нормы появились и какие этапы развития они прошли; с

другой стороны, определение современного состояния данных норм и будущее их

развитие.

Для эффектного осуществления ретроспективного анализа необходимо процесс

формирования уголовно-правовых норм разделить на несколько этапов.

Большинство специалистов теории уголовного права Узбекистана считают, что

процесс формирования национальных уголовно-правовых норм необходимо разделить

на три этапа (период доколониального завоевания царской Россией, период

колониального завоевания царской Россией и советская колонизация, период

установления независимости), некоторые специалисты – на два этапа (период до

установления независимости и период независимости Узбекистана).


27

Мы считаем, что эти классификации специалистов не имеют возможности более

полного и определенного освещения данного вопроса. Потому что в каждый

исторический период правовые источники, регулирующие вопросы ответственности

по торговле людьми, были своеобразными и отличались друг от друга. А это, в свою

очередь, требует деления на этапы развития процесс формирования уголовно-

правовых норм, исходя из правовых источников определенного исторического

периода.

Поэтому, считаем целесообразным, процесс формирования национальных

уголовно-правовых норм, определяющих ответственность за торговлю людьми,

разделить на следующие этапы: первый этап – период до исламизации (до VIII века);

второй этап – период от исламизации до колонизации царской Россией (VIII-середина

XIX вв.); третий этап – период колонизации царской Россией (середина XIX в.-1922

г.); четвертый этап – период советской тоталитарной системы (1922г.-1991г.); пятый

этап – современное время (1991 г.-до н.в.).

Такое заключение получило одобрение большинства ведущих специалистов

теории уголовного права Узбекистана.

Анализ историческо-правовой литературы свидетельствовал о том, что в период

до исламизации в странах региона вопросы ответственности за торговлю людьми

регулировались на основе этических норм и книги «Авеста», которая являлась

основным религиозным источником. По этим правовым источникам, торговля людьми

как негативное социальное явление вызывала резкое недовольство.

Необходимо подчеркнуть, что в первобытном обществе человеческой истории

не было проблемы торговли людьми. Хотя и в первобытном обществе были лишенные

свободы личности, то есть взятые в плен во время войны люди. Первобытные люди их

или убивали, или даже занимались каннибализмом.

С появлением и развитием в обществе двух классов: рабов (эксплуатируемый

класс) и рабовладельцев (эксплуататорский класс) – первобытное общество перешло в

рабовладельческое. Рабовладельцы стали превращать свободных людей в рабов,

использовать их в качестве обмена на другой товар и, наконец, когда в обращении

появились деньги, появился порядок купли-продажи рабов. Рабов использовали также

в качестве денег. Таким образом, в рабовладельческом обществе появилась торговля

людьми.

В рабовладельческом строе (также и в феодальном) свободных людей

превращали в рабов следующими методами: 1) брали в плен во время войн. Среди

рабовладельцев (феодалов) организовывались междоусобные войны с целью захвата

земли, воды, имущества, а также пленения людей. Пленных определяли или в войска,

или продавали в пользу казны; 2) похищение людей. Похищая свободных людей,

похитители требовали за них выкуп, продавали на рынке рабов или эксплуатировали

их; 3) превращение в рабов задолжников или членов их семей. Лица, оказавшие в долгу,

не могущие оплатить налог или подать, вынуждены были продать в рабство члена

семьи или самому стать рабом; 4) превращение в рабов, приговоренных к смерти

людей. По учению Зараустры, существовало правило, позволяющее сохранить жизнь


28

приговоренного к смерти человека, сделав его рабом [2, – с. 42]; 5) дети рабов

становились рабами. Дети, рожденные от рабов и рабынь, тоже были рабами.

Вот такими путями оказавшимися рабами свободные люди эксплуатировались,

превращаясь в предмет купли-продажи, найма, дара, наследия и других договоров.

В доисламский период в странах нашего региона торговля людьми хоть и

оценивалась как негативное социальное явление, однако ущерб здоровью человека

считалось преступлением. Например, по «Авеста», человек, нанесший увечье кому-то,

исходя из тяжести повреждений, количества раз, получал 30-90 ударов плетьми

(орудие наказания «аспахих-ашатра») и еще 30-90 ударов плетьми (орудие наказания

«саравушу-чарана») [1, – с. 119–120, 339]. Если иметь в виду, что торговля людьми в

большинстве случаев сопровождается нанесением вреда здоровью людей, то

приведенные в «Авеста» эти мысли вызывают определенный интерес.

В странах нашего региона в существующем рабовладельческом (феодальном)

строе потерпевшие от торговли людьми – рабы не считались субъектами права. В

результате этого:

– рабы не имели никаких прав. Все права и свобода рабов были в подчинении

рабовладельцев;

– рабовладельцы имели права лишать рабов жизни. Если кто-то другой убивал

раба, то это убийством не считалось, а оценивалось как покушение на имущество

рабовладельца;

– рабовладельцы использовали рабов в качестве бесплатной рабочей силы в

сельском хозяйстве, в других производствах или в качестве средства удовлетворения

своих тех или иных потребностей;

– все, что производили рабы в своей трудовой деятельности, принадлежало

рабовладельцу. Рабы не имели имущества, а получали то, что им давал рабовладелец;

– рабовладелец полностью господствовал над рабом и держал их под

сильнейшим контролем. Очень строго наказывали рабов, пытавшихся сбежать;

– кукуруза и просо были основной едой рабов и лошадей [3, – с. 31]. Из-за

изнурительного труда и некачественной пищи многие рабы заболевали различными

болезнями и погибали.

Как подчеркивал Т.Файзиев, у рабов было право только свободно мыслить и

видеть сны, когда спишь [3, – с. 36].

Однако, мы думаем, что после тяжелого труда и длительного рабочего времени

у рабов использовать эти права не было ни времени, ни возможности.

Источники и литература

1. Авесто. Тарихий-адабий ѐдгорлик / Асқар Маҳкам таржимаси. –– Т.: «Шарқ», 2001.

2. Криминология фанининг шаклланиши, ривожланиши ва ҳозирги ҳолати: Ўқув

қўлланма / И. Исмаилов, Қ. Р. Абдурасулова, И. Ю. Фазилов. –– Т.: Ўзбекистон

Республикаси ИИВ Академияси, 2014.

3. Файзиев Т. Бухоро феодал жамиятида қуллардан фойдаланишга доир ҳужжатлар

(XIX аср). –– Т.: «Фан», 1990.


29

Камалов О. А., начальник кафедры правовых дисциплин Академии

Министерства внутренних дел Республики Узбекистан,

кандидат юридических наук, доцент

Kamalov O. A., Chief of the Department of Juridical disciplines of the Academy of the

Ministry of Internal Affairs of the Republic of Uzbekistan,

Candidate of juridical sciences, associate professor.

УСЛОВИЯ И ФОРМЫ ОТВЕТСТВЕННОСТИ ЗА НЕИСПОЛНЕНИЕ ИЛИ

НЕНАДЛЕЖАЩЕЕ ИСПОЛНИЕ ДОГОВОРНЫХ ОБЯЗАТЕЛЬСТВ

CONDITIONS AND FORMS OF LIABILITY FOR NON-PERFOMANCE OR IMPROPER

PERFORMANCE OF CONTRACT RESPONSIBILITIES

В статье проводится анализ правовых норм, регулирующих ответственность

за неисполнение или ненадлежащее исполнение договорных обязательств, на основе

чего предлагаются пути ее дальнейшего совершенствования.

Ключевые слова: ответственность за невыполнение или ненадлежащее

выполнение договорных обязательств, договорные обязательства, гражданско-

правовые отношения.

In the article the author conducts analyses of legal norms regulating the liability for

non-perfomance or improper performance of contract responsibilities on the bases of which

the proposals on further improving the legislation in this sphere are recommended.

Key words: Liability for non-perfomance or improper performance of contract

responsibilities, contract responsibilities, civil-and-legal relations.

It is known that supremacy of law is one of the important features of legal state. It

means that the main social, first of all the economic relations, are regulated only by the law,

and all its participants without exception are responsible for breach of legal norms. The

responsibility in contract relations is reflected in the rules and principles formed and

approved by the parties in development of contract. Each participant of any contract is

interested in performance of the contract up to the mark.

As H. Rakhmankulov fairly states that in the condition of market economy the reason

for such interest is in the fact that the activity carried out by business owners is directed at

getting profit under their property accountability and entirely depends on the profit they

receive [6, – p. 321]. In regulating the relations of market economy and ensuring the

performance of contract responsibilities the civil liability is of decisive importance. Because

the main purpose of the civil liability is to recover the losses caused by non-perfomance or

improper performance of contract responsibilities or some offence at the expense of the

participants of property relations.

It is appropriate to mention here that there is a difference between the liability for

breach of responsibilities and the liability arising from causing damage [5, – p. 127]. In other

words liability for non-perfomance or improper performance of contract responsibilities is

one of the types of civil liability [7, – p. 39]. And the measures of liability are considered to

be a mode, the tasks of which include, firstly creation of legal conditions for establishing the


30

mechanism for the creditor (victim) to protect his legal rights, and secondly, securing

unfavorable consequences of regulative character for the debtor (offender) [4, – p. 9].

There are different approaches to the definition of the notion of ―civil legal liability‖

in juridical literature. Particularly, V.P.Gribanov considers the civil legal liability to be one

of the forms of governmental compulsion directly connected with applying of a sanction of

property type aimed at restoration of violated rights of participants of civil relations

possessing juridically equal rights and at encouragement of normal economic relations [2, –

p. 172-173]. N.D.Yadgarov also interprets the civil legal liability as a sanction in the form of

imposing on an offender additional civil legal obligation or divesting him of his civil right.

At the same time criticizing the assertion that the civil legal liability is one of the forms of

governmental compulsion, he says that in the definition the voluntary compensation of losses

or paying a penalty by the debtor without any threat or governmental compulsion is not taken

into account [1, – p. 480-481].

M.I.Braginskiy mentions that liability for violation of obligations should be

understood as a measure of property influence established by a law on the debtor who has

violated obligations and that there are two forms of such liability – compensation of damage

and paying a penalty [3, – p. 269].

In our opinion legal liability has the following distinctive features:

Firstly, civil legal liability is of property character as application of civil legal liability

is always connected with compensation of harm and payment of penalty. Even when an

offence is connected with violation of personal non-property rights or infliction of physical

or spiritual damage on another person, application of civil legal liability provides for paying

compensation in order to recover the losses or spiritual damage inflicted on a victim.

Secondly, according to the civil law liability means responsibility of a participant of

civil legal relations before the other party, the offender‘s responsibility before the victim.

This circumstance is connected with the regulation of relations between the equal and at the

same time independent subjects of civil law. In property relations violation of a party‘s

liabilities leads to violation of the other party‘s rights. Therefore the ―property sanction‖

applied for a committed offence always has the objective of restoration of victim‘s violated

rights or compensation of damage.

At the same time the legislation sometimes provides application of ―property

sanction‖ for the benefit of the state and the committed offence is interpreted as an offence

directed at damaging the state and society‘s interests and compulsory measure in the form of

confiscation is assigned. For example, taking of an item of historical and cultural value

subject to transfer to the ownership of the state as a result of owner‘s use the item belonging

to him without properly care and does not assure its protection (Civil Code of Uzbekistan,

Article 190), in case of discovery of a treasure trove containing things classified as items of

historical or cultural value, transferring them into state ownership (Civil Code of Uzbekistan,

Article 196), confiscation (Civil Code of Uzbekistan, Article 204).

Thirdly, one of the important features of civil legal liability is compliance of the

degree of liability with the extent of inflicted damage.


31

Fourthly, in applying the measures of liability for the offences of the same type of

participants of different status of property intercourse the principle of equality in extent is

followed. For instance, Article 15 of the Civil Code of Uzbekistan provides for compensation

of losses by the state or self-government bodies of citizens if the losses caused to a citizen or

legal entity on as the result of illegal actions (or inactions) of state bodies, bodies of local

self-government of citizens, or officials of these bodies including the promulgation of an act

of a state body or a body of local self-government of citizens that does not correspond to

legislative act of a state body or of self-government bodies of citizens.

In addition to that, the analysis of contract intercourses being used more and more

widely in the market economy conditions and other court practice connected with it show

that it is necessary to develop the bases and conditions of liability for violation of

obligations. For instance, the method of ―compensation for losses‖ for non-perfomance or

improper performance of obligations now is not applied often as a way of protection of civil

rights. The issue of proving not only the fact of existence of losses caused as a result of

violation of obligations by the debtor but the exact extend of losses is becoming a topical

problem. In this connection it is appropriate to mention that Chapter 24 of the Civil Code of

Uzbekistan does not contain concrete rules for applying the above mentioned form of civil

legal liability while Article 456 of the Civil Code reflects respective norms concerning only

the contract of supply.

On the basis of the above stated facts, as it seems to us, it is necessary to introduce

several new articles into Chapter 24.

Firstly, introducing an article named ―Definition of a size of harm subject to

compensation‖ and to set forth in it the following rules:

a) the debtor who has violated an obligation has the duty to fully compensate the

creditor the harm, unless otherwise provided by legislation or the contract;

b) the debtor who has violated the contract has not the duty to compensate for the

losses caused if while concluding the contract he could not foresee or realize the

consequences that the violation of the contract might cause;

c) the size of losses subject to compensation must be defined by a reasonable maesure

of confidence. The court, basing on the absence of the possibility of defining the size of

losses caused by violation of obligations by a reasonable measure, may not refuse the

satisfaction of the claim of its compensation. In such cases the court shall define the harm

subject to compensation by the debtor on the basis of reasonableness and fairness of the

liability for violation of obligations taking into account all conditions of the case.

Secondly, introduction of a separate article named as ―Compensation of harm

connected with termination of the contract‖.

a) in case when violation of the contract by the debtor has entailed early rescission of

the contract and the creditor has conducted another transaction in substitution, he has the

right to demand compensation for losses in the form of the difference between the piece of

goods, work and services established in the terminated contract and the price of the

transaction made in substitution.


32

b) if, after rescission of a contract, no transaction has been made in substitution for the

rescinded contract but there is a current price for the given goods, creditor may make a

demand for compensation of losses in the form of the difference between the price

established in the contract and the current price at the time of rescission of the contract; the

current price is the price usually charged under comparable circumstances for analogous

goods in the place where transfer of the goods was to take place. If there is no current price

in this place, the current price used in another place may be used that can serve as a

reasonable substitute, taking into account the difference in expenses for transportation of the

goods;

c) satisfaction of these demands shall not discharge the party who has not performed

or improperly performed his obligations from compensation for other losses inflicted to the

other party provided for by Article 14 of the Civil Code of Uzbekistan.

Thirdly, it is reasonable to introduce into Article 324 of the Civil Code of Uzbekistan

the following rule: ―Unless otherwise provided by legislation or the contract, in enjoying by

the creditor the other means of protection of the violated rights provided for in a Law or the

contract, his right to demand compensation for the losses caused as a result of non-

performance or improper performance of obligations shall not be discharged.‖

Fourthly, in order to regulate application of payment for unlawfully use of another‘s

monetary assets it is necessary to introduce into Article 327 of the Civil Code of Uzbekistan

the following rules:

a) if a penalty is provided for non-performance or improper performance of monetary

obligations in the transaction, recovery of the payment of interest established by Article 327

of the Civil Code shall not be allowed, unless otherwise provided by a Law or the contract;

b) unless otherwise provided by a Law, calculation of compound interest shall not be

allowed; unless otherwise provided by a Law or the contract, application of compound

interest for obligations performed in conducting entrepreneurial activity by the parties shall

not be allowed.

Fifthly, Article 337 of the Civil Code should be supplemented with a rule containing

the following meaning: ―if the actions provided in this part have not been taken by them, and

also in cases when the debtor is not able to perform his obligations, the creditor shall not be

considered to have delayed.‖

Making conclusion it is necessary to mention that analysis of court cases connected

with contract of supply shows that their number is increasing year after year. Such state of

things requires investigation of several actual problems like further improvement of the bases

of civil legal regulation of the practice of application of law in the sphere of products

delivery, review of the order of settling disputes before trial, development of models of

contracts of supply and others.

Sources and literature

1. Grajdanskoe pravo: Uchebnik. Chast 1 / Pod red. Yu. K. Tolstogo, A. P. Sergeeva.

– Moskva: TEIS, 1996.

2. Grajdanskoe pravo: Uchebnik. V 2-h t. T. 1 / Pod red. E.A. Sukhanova. – Moskva:

BEK. – 1993.


33

3. Grajdanskoe pravo Rossii. Kurs lektsiy. Chast pervaya / Pod red. O.N.Sadikova. –

Moskva: Yuridicheskaya literature, 1996.

4. Krasheninnikov M.P. Gradzdansko-pravovye otvetstvennosti za neispolneniye

obyazatelstv: Avtoreferat dissertatsii na soiskaniye uchyonoy stepeni kandidata

yuridicheskih nauk. – Saratov, 2012.

5. Khudayberdiyeva A.N. Gradzdansko-pravovaya otvetstvennost za narusheniye

dogovornyh obyazatelstv // Khususiy huquq: fuqarolik huquqining dolzarb muammolari:

Yosh olimlarning kafedral o‗qishlari/Mas‘ul muharrir akad. H.R.Rahmonqulov. 2 qismli. II

qism. – Toshkent: TDYI, 2003.

6. Rahmonqulov H. Majburiyat huquqi (umumiy qoidalar): Darslik. – Toshkent:

TDYI, 2005.

7. Ruziyev R.D. Dogovorno-pravovye problemy imushchestvennogo nayma v

usloviyah rynochnoy ekonomiki: Avtoreferat dissertatsii na soiskaniye uchyonoy stepeni

doktora yuridicheskih nauk. – Tashkent, 2002.

Oleksandr Kobzar

Candidate of Sciences in Law (PhD), docent

Doctorate candidate at Doctorate and Post-graduate Courses

of Kharkiv National University of Internal Affairs

INTERACTION - AN INTEGRAL PART OF MANAGEMENT IN LAW

ENFORCEMENT

The main principles of interaction as a part of law enforcement have been analyzed.

The basic features characterizing interaction as a function of public administration have

been described. The key guidelines and criteria to which the organization of such interaction

must correspond have been identified.

Key words: interaction, cooperation, law enforcement, law enforcement agencies,

state administration.

Everything in the world has existed and developed in interrelations. Any common

human activity, whether it is production or entertainment, politics or education, public

safety in the state or the protection of the rights and freedoms of a citizen, requires certain

coordination, arrangement and targeting of individual and group efforts and will, that is

appropriate management.

Without management the human society is impossible, as it is impossible without

production. When the management system in society is violated, the crises phenomena,

such as production decline, fall of morality, and rising of crime, eventually emerge [1, p.

11].


34

Management (administration) is carried out at all phases of reproduction, covering

social production, distribution, accounting and consumption of goods and services.

Administrative activities provide organization and order necessary for the proper functioning

and development of any social organization, whether it is formed by the state or society.

Administration is a process of interaction between the parties in which one of them

makes an impact, while the other appears able to accept this impact and therefore to behave

accordingly. Administration may be considered effective when the subject (the party making

an impact) possesses means and opportunities to exercise it. Administrative (managerial)

interaction can actually function only if the object of administration executes commands of

its subject. Carrying out administrative process requires, on one hand, the subject‘s needs

and abilities to manage the object, and on the other hand, wish and ability of the object to

perform these commands. Thus this interaction should have mutual interest [1, p.13-14].

Considering management in law enforcement it should be noted that this type refers to

public (state) administration.

Analyzing different forms and directions of public administration through legal

means, it is easy to establish that the specific content and choice of forms depends on the

subject of legal regulation, which is the subject of administrative relations at the same time.

Indeed, the extent of the legal order, for example, in the spheres of production and in

administration of law enforcement, may not be identical due to specific tasks performed in

them. However, we do not consider which performance is more important for the society.

There are certain objective parameters that indicate the need for regulation of social relations

by means of law.

Status of the Internal Affairs‘ agencies entirely depends on their place in the system

of government that determines a particular approach to constructing models of their

activities‘ legal regulation.

The functions of public administration are carried out by the state through the system

and structure of agencies. The type of functions is determined by the objectives set before the

state in the sphere of administrating social life including combating crime. In order to fulfill

the given tasks public agencies possess the authority of state and imperious character.

Administration in law enforcement is a kind of public administration and should

provide the interaction between systems, departments and services of agencies carrying

out law enforcement, as a whole in order to perform their tasks in the field of public law

enforcement [2, p.10].

Effective functioning of law enforcement agencies and institutions in Ukraine is

possible only if close joint activity of all its components is provided. Each agency

exercises only its exclusive tasks in certain course of national policy, namely the law

enforcement sphere. The priority task of national policy realization is of major

importance, since at any time only in intersystem interaction all efforts of interacting

parties are directed towards its accomplishment.

Interaction is a type of a relationship. This means that during the interacting

process there occurs an impact of the course, nature and contents of a party‘s actions upon

the actions of another. That is why if one of the parties has no interest in the subject of


35

common activity, has another (opposite or inconsistent) interest, rejects the tasks set to it,

lacks trust to another party, then it becomes impossible to establish real cooperation or to

make it efficient enough. The concept of interaction is closely related to the concept of

structure and acts as an integrating factor by which the parts are combined into certain

integrity. Thus, as a result of joint efforts of several previously differently acting subjects

or qualitative change in relations within a group of people, the newly created or somehow

reorganized structure by its potential abilities significantly outperforms a similar

organization that functions without considering rules of interaction [4, p.11]. Therefore, in

any activity performed by a group of people, the issue of interaction is very important in

solving problems dealing with its improvement.

Interaction is considered in the narrow and broad meaning. In a broad sense

interaction is understood as a cooperation disclosed in jointly concerted actions aimed at

achieving a common goal, and mutual assistance in solving problems. Using the category of

―interaction‖ in any field of knowledge, it should be noted that this concept is broad in scope,

especially in administrative activity. The systematic approach to the issue under study

involves identifying the quality characteristics of interaction in social relations, including the

field of combating crime by different subjects.

In practical terms, it is important to consider interaction as a process of mutual

influence and complementarity of the subjects‘ activity, particularly in law enforcement. The

essential characteristic of interaction is a common goal for all subjects. Because strictly

under this condition their activities overlap and only in this case combating crime is a

common goal. Thus, a common goal does not mean uniformity of functions and tasks, but

rather implies their differentiation [7, p.80]. Each subject is endowed with certain

competence according to which it operates using inherent methods: an investigator, having

legally defined tasks sure to be established in a criminal case, as an interaction subject enters

into legal relationship with a local policeman, who in his turn provides the investigator with

necessary assistance to establish the objective truth in a criminal case.

Administration in law enforcement sphere is provided by implementing a number of

functions that is specific activities, a series of direct actions which in the science of

management and in practice have been named "administrative functions" [2, p.16-17].

The function of interaction occupies a special place among functions of public

administration.

Interaction as a function of public administration is considered a category, related to

the specific subjects of management (government agencies, officials, citizens, community

organizations, etc.). As for administration, this function means managerial activities, the

outward manifestation of the governance properties in the modern system of social relations.

Regarding the role of interaction functions in administrating law enforcement, it is

important enough, since it aims "to create the necessary conditions for the effective

functioning of law enforcement agencies by coordinating actions."

Interaction in law enforcement is an indication of targeted influence that provides for

necessary coordination of certain subjects‘ actions, as a part of process of achieving the


36

objectives to protect the citizens‘ rights and freedoms; to ensure public safety and security; to

prevent and eliminate offences; and to eliminate conditions that facilitate them.

Thus, properly organized interaction, distinct division of competences among law

enforcement agencies directed at achieving certain common result let perform the tasks

faster, with less effort, specifically use various features of different units avoiding

duplication and narrow departmental approach in dealing with challenges of combating

crime.

List of used sources

1. Bandurka O.M. Fundamentals of management in the Internal Affairs of Ukraine:

theory, experience, and ways of improving–Kharkiv: ―Osnova‖, 1996.-386p.

2. Bandurka O.M. Management in the agencies of Internal Affairs of Ukraine: A

textbook.- Kharkiv: University of Internal Affairs, 1998.-480p.

3. Malinovskiy V.Y. Public administration. A study-guide. – Lutsk: Vezha, 2000. – 789

p.

4. Naumkin U.V. Interaction of the agencies of internal affairs with mass media

institutions in combating crime. Tashkent, 1999.- 91 p.

5. Plishkin V.M. Theory of managing the internal affairs‘ agencies: A textbook/ edited

by candidate of sciences in law Kravchenko U.F.–Kyiv: National Academy of Internal

Affairs of Ukraine, 1999.-702p.

6. Uyemov A.I. Things, properties and relations. – Moscow: USSR Academy of

Sciences, 1963. – 184 p.

7. Philosophical encyclopedic dictionary.– Moscow, 1983.- 751p.

D. Kolesnikov

Deputy Director of Ltd "Legal Company Aspekt".

Система державного управління: сутність і значення

"State control system: the essence and significance"

Здійснена загальнотеоретична характеристика системи державного

управління, запропонований власний авторський підхід до розуміння системи

державного управління.

Ключові слова: державне управління, сутність, поняття, значення,

адміністративне управління.

Осуществленаобщетеоретическаяхарактеристикасистемы государственного

управления, предложенныйсобственныйавторскийподходк пониманиюсистемы

государственного управления.

Ключевыеслова: государственноеуправление, сущность, понятие, значение,

административноеуправление.


37

Realized the general theoreticalcharacteristicsof public administration,proposedits

ownarchitecturalapproach to the understandingof public administration.

Keywords: public administration, the nature,concepts,values, administration.

Здійснення заходів щодо ефективного та послідовного державного управління

різноманітними сферами суспільного життя з метою забезпечення прав та

основоположних свобод людини і громадянина, гарантування комплексного та

стабільного соціального, економічного та культурного розвитку як суспільства в

цілому, так окремих індивідів, яке є особливим видом діяльності держави, що

реалізується на постійній основі та не має рівноцінних аналогів у сучасному

суспільстві, зумовлює необхідність формування чіткого уявлення про систему, за

допомогою якої здійснюється досягнення довгострокових та короткострокових цілей


Першим заходом, спрямованим на формування уявлення про систему державного

управління, повинне стати визначення його поняття, до тексту якого слід включити

найбільш вагомі ознаки досліджуваної системи, які сприятимуть вирізненню її з кола

інших систем, що створені та існують з метою регулювання суспільних відносин та

наділені аналогічними організаційними рисами.

Теоретичні та практичні аспекти формулювання поняття та розкриття сутності

системи державного управління в умовах демократизації публічних відносин

досліджувалися такими вченими, як Г. Д. Голубчик, О. М. Домбровська, С. В.

Загороднюк, О. Б. Кірєєва, Ю. В. Ковбасюк, В. М. Купрійчук, Н. Р. Нижник, В. М.

Олуйко, М. Г. Орел, В. П. Пилипишин, Л. М. Пісьмаченко, А. В. Решетніченко, Б. В.

Соркін, І. І. Черленяк, К. В. Шабатько, О. А. Шпак та інші.

З огляду на стан наукових досліджень в галузі розробки базових понять та

загальної характеристики, притаманних системі державного управління, що існує та

розвивається в умовах демократизації публічних відносин, очевидною є необхідність

подальшого вивчення зазначеного питання з метою практичного застосування

результатів дослідження в ході планування та реалізації заходів, спрямованих на

максимально якісне, швидке та ефективне реформування вітчизняної системи


Вивчення системи державного управління доцільно розпочати із аналізу

вітчизняних наукових розробок, що стосуються поняття та сутнісних характеристик

даної системи, що визначають її місце серед інших систем управління суспільними

відносинами.

Поняття системи державного управління К. В. Шабатько визначає як «органи

державної влади та управління у їх взаємодії» [1, с. 1024]. На наше переконання,

наведене визначення є надто звуженим, внаслідок чого у ньому не враховані істотні

характеристики системи державного управління, які є вирізняючими для даної

системи. По-перше, залишається нез‘ясованим, з якою метою автор вжив поняття

«органи державної влади та управління» і чи слід тлумачити його як термін, що

включає в себе дві категоріїінституцій: органи державної влади та органи державного

управління. По-друге, система державного управління не є і не може бути обмеженою


38

виключно аспектами взаємодії структурних елементів державного апарату, оскільки

вона не функціонує автономно від суспільства в цілому, а отже, повинна включати в

себе і інші складові частини.

На думку Ю. В. Ковбасюка, для розуміння суті системи державного управління

необхідно усвідомлювати, що дана система об‘єднує ряд окремих напрямків

державного управління (внутрішня та зовнішня політика, правове регулювання

господарських, цивільних, земельних, податкових відносин, формування та реалізація

державного бюджету тощо) [2, с. 646], що реалізуються в унікальних умовах,

спричинених набором особливостей соціально-економічних, природно-географічних,

культурно-історичних умов, які в ході взаємодії всередині системи надають їй якісно

нових особливостей, що відрізняються від узагальнених ознак її структурних

елементів [2, с. 647]. Вважаємо за доцільне погодитися з позицією автора, виходячи з

того, що система державного управління дійсно формується під впливом (і, у свою

чергу, самостійно впливає на подальший розвиток) багатьох чинників, до яких слід

відносити соціальні, економічні, природні, географічні, культурні умови тощо. Разом

із тим, необхідно вказати на те, що, на переконання автора, система державного

управління є комплексом напрямків державного управління у різноманітних сферах,

єдність яких надає зазначеній системі якісно нових характеристик порівняно із

узагальненим переліком індивідуальних ознак кожної складової частини системи

державного управління. Проте недоліком даного підходу є те, що поза увагою автора

залишаються інституційні, організаційні, нормативно-правові елементи системи

державного управління, оскільки дослідник концентрує свою увагу виключно на

галузевих напрямкаж державного управління, що реалізуються через аналізовану

систему.

Як зазначає І. О. Савченко, система державного управління, проблема

трансформації якої має не лише зовнішній, а і внутрішній характер, є явищем, що

відображає правову політику відповідної держави щодо підходів, шляхів та

інструментів державного впливу на суспільно важливі відносини в умовах

інтернаціоналізації феноменів правової державності та демократії [3, с. 62]. На нашу

думку, дана позиція, хоч і не може сприйматися як повноцінне визначення системи

державного управління, здатна сприяти розкриттю одного з аспектів сутності даного

поняття. Дійсно, система державного управління характерна тим, що не лише не може

залишатися абсолютно статичною у зв‘язку із дією зовнішніх чинників, але і здатна

самостійно коригувати себе в порядку, передбаченому нормами/ правилами, які є

неодмінними атрибутами системи державного управління. Таким чином, система

державного управління у відповідний період її розвитку є точним відображенням

політики відповідної держави щодо підходів, шляхів та інструментів впливу на

суспільні відносини у діючих соціально економічних, геополітичних, природних,

культурних умовах тощо.

На переконання І. О. Парубчака, систему державного управління необхідно

розглядати як єдність декількох складних соціальних систем, серед яких: 1) система,

що здійснює управління (держава); 2) система, щодо якої здійснюється управління


39

(компоненти суспільства, що піддаються управлінському впливу); 3) система взаємодії

(інститути держави та суспільства) [4, с. 130]. Цілком обґрунтованим, на нашу думку,

видається включення автором до системи державного управління не лише органів

державної влади, але і компонентів, що є об‘єктом управлінського впливу. Разом із

тим, деякі запитання викликає відмежування держави від інститутів держави в рамках

аналізу системи державного управління, адже якщо розглядати інститути держави як

самостійні елементи системи державного управління, цілком логічним є запитання,

яке полягає у виявленні конкретних суб‘єктів, які представляють державу в системі

управління і не є при цьому державними інститутами. На особливу увагу заслуговує і

виділення інститутів взаємодії держави та суспільства в системі державного

управління, проте для більшої конкретності аналізованого визначення автору

необхідно було навести приклади таких інститутів взаємодії (до яких можна віднести,

наприклад, громадські ради при органах державної влади).

Позиція Б. В. Соркіна щодо поняття системи державного управління полягає у

визначенні його як комплексу норм та державних органів, що створені та

функціонують для здійснення цілеспрямованого впливу влади на суспільні відносини

[5, с. 111]. Дане визначення містить недоліки, аналогічні тим, що були допущені при

формулюванні попереднього визначення, проте у даному випадку вони є дещо менш

очевидними через існування вказівки на наявність системи державних органів, які

створені та функціонують із певною метою (яка у визначенні сформульована дещо

некоректно у зв‘язку з відсутністю уявлення про кінцеве благо, досягнення якого

пов‘язується із ефективним функціонуванням системи державного управління,

оскільки сам по собі вплив на суспільні відносини не може сприйматися як самоціль

процесу управління). Ключовим недоліком даного визначення є відображення у ньому

статичного уявлення про систему державного управління в умовах виявлення

основних її характерних рис, а також недоліків саме процесі її динамічного розвитку.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, систему державного управління слід

визначити як цілісний, внутрішньо узгоджений та ієрархічно побудований комплекс

державних органів, їх посадових осіб, а також правових норм, звичаїв та практики їх

реалізації, що регулюють порядок, форми та межі взаємодії зазначених органів та осіб

із підконтрольними їм суб‘єктами та об‘єктами, що існує з метою забезпечення

реалізації прав та основоположних свобод людини і громадянина, гарантування

стабільного розвитку суспільства із урахуванням існуючих соціальних, економічних,

політичних, природних, культурних, історичних умов тощо в рамках відповідного

державного утворення.

Список використаних джерел:

1.Шабатько К. В. Особливості міжрівневої взаємодії в системі державного управління

України / К. В. Шабатько // Форум права. – 2012. – № 4. – С. 1024 – 1028. [Електрон.

наук. фах. видання]. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-

pdf/FP_index.htm_2012_4_171.pdf - Назва з екрана.

http://nbuv.gov.ua/j-pdf/FP_index.htm_2012_4_171.pdf

http://nbuv.gov.ua/j-pdf/FP_index.htm_2012_4_171.pdf


40

2.Енциклопедія державного управління: у 8 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові

України; наук. – ред. колегія: Ю. В. Ковбасюк (голова) та ін. – К.: НАДУ, 2011. – Т. 1 –

748 с.

3.Савченко І. О. Модернізація системи державного управління України в аспекті

європейської інтеграції / І. О. Савченко // Наукові праці МАУП. – 2012. – Вип. 4. – С.

62 – 65.

4.Парубчак І. О. Взаємодія суб‘єктів соціальної політики в системі державного

управління в умовах демократичних реформ в Україні / І. О. Парубчак // Теорія та

практика державного управління. – 2012. – Вип. 4. – С. 129 – 137.

5.Соркін Б. В. Відносини в системі державного управління як предмет правового

регулювання / Б. В. Соркін // Наукові праці МАУП. – 2014. – Вип. 1. – С. 111 – 114.

Мамедов Эльчин Айдынович

ген.директор ТОВ "Socar Энерджи Украина"

E. Mammedov, General Director of Ltd

"Socar Energy of Ukraine"

Адміністративнезаконодавство про контроль загосподарськоюдіяльністю з

видобутку та подальшоїреалізаціїнафти та природного газу

"Administrative legislation on the monitoring of economic activity of extraction and

realization of oil and natural gas"

Розглядається сутність поняття «законодавство», наводяться власні

визначення понять «законодавство», «адміністративне законодавство», визначено

ієрархічну структуру адміністративного законодавства про контроль за

господарською діяльністю з видобутку та подальшої реалізації нафти та природного

газу.

Ключові слова: адміністративне законодавство, господарська діяльність,

контроль за господарською діяльністю, особливості, характерні риси.

Рассматриваетсясущность понятия «законодательство»,

приводятсясобственные определенияпонятий«законодательство»,

«административноезаконодательство»,

определеноиерархическуюструктуруадминистративногозаконодательствао

контроле захозяйственнойдеятельностьюпо добыче идальнейшейреализациинефти и

природногогаза.


41

Ключевыеслова: административное законодательство,

хозяйственнаядеятельность, контроль захозяйственнойдеятельностью,

особенности, характерные черты.

The article analyzes the essence of the concept of "legislation", provided its own

definition of "legislation", "administrative law", defined hierarchical administrative

legislation of the control of economic activities from production and further realization of oil

and natural gas.

Keywords: administrative law, business activities, control of economic activities,

features, characteristics.

Однією з необхідних умов ефективного контролю за господарською діяльністю з

видобутку та подальшої реалізації нафти та природного газу є якісне законодавство в

даній сфері. Останній період розвитку адміністративного законодавства

характеризується постійними пошуками оптимальних моделей організаційно-

правового впорядкування адміністративних правовідносин. Це стосується як правових

такі інституційних змін у сфері державного контролю за різними сферами

господарської діяльності, в тому числі і за сферою, яка стала предметом нашої

дисертації.

Стан адміністративного законодавства у загальній системі державного

контролю за господарської діяльності став предметом дослідження таких вчених як

А.Л. Антонов, В.В. Добровольська, А.С. Ластовецький, М.А. Погрібняк, І.П.

Поповська, О.П. Рябченко, О.Х. Юлдашевта багато інших. Особливо хочеться

відзначити наукові розробки вченого О.В. Кацуби, який досліджував стан

адміністративного законодавства у різних аспектах господарської діяльності з

видобутку та подальшої реалізації нафти та природного газу досліджували такі вчені.

Відтак розпочнемо виконання роботи з дослідження понять «законодавство» та

«адміністративне законодавство», розглянемо класифікацію адміністративного

законодавства та, використовуючи структурно-логічний метод та метод юридичного

аналізу, дослідимо адміністративне законодавство про контроль за господарською

діяльністю з видобутку та подальшої реалізації нафти і природного газу.

Як зазначають вчені О. Петришин та Д. Лук‘янов, що «законодавство» часто

вживається або навіть ототожнюється з такими категоріями як закони, законодавчі

акти, акти законодавства, нормативно-правові акти, тощо. Науковці наголошують, що

термін «законодавство» часто зустрічається в Конституції України, законах України та

інших нормативно-правових актах, проте останні не дають його визначення, що

призводить до можливості множинності тлумачень тих чи інших приписів,

неоднаковості їх застосування [1, с. 13]. Цілком погоджуємось з даними тезами

вчених, оскільки відповідний термін включає в себе не лише закони, а й певний обсяг

підзаконних нормативно-правових актів. Крім цього особливо гостро це питання

постає при віднесенні тих чи інших актів до категорії «законодавство».

Враховуючи наведене у науковій доктрині сформульоване широке і вузьке

розуміння категорії «законодавство». Таким чином дослідимо поетапно обидва

підходи та зробимо відповідний власний висновок.


42

У широкому розумінніпідзаконодавством П.М. Рабінович розуміє

сукупністьусіхчинних нормативно-правовихактів у державі [2, с. 96]. Інші вчені

зазначають, що до поняття «законодавство» входять не тільки нормативно-правові та

підзаконніакти, а й навітьвідомчіінструкції [3, с. 12],

нормативніактимісцевихорганіввиконавчоївлади [4, с. 41]. В даному випадку можна

зробити висновок, що під законодавством мається на увазі, крім законів та

міжнародних правових договорів, всі підзаконні акти, які мають ознаки нормативності

та здійснюють регулювання того чи іншого спектру правовідносин. В тому числі,

такими будуть вважатися і акти місцевого характеру.

Представники концепції вузького розуміння терміну «законодавство»

пропонують його розуміти як сукупність нормативно-правових актів найвищої

юридичної сили, тобто закони, що приймаються найвищим представницьким органом

або референдумом [5, с. 173]. До таких актів також, згідно позиції таких науковців

відносяться ратифіковані міжнародні нормативно-правові акти.

Перейдемо до визначення поняття «адміністративне законодавство». Серед

запропонованих у навчальних джерелах з адміністративного права слід назвати

визначення, надані в Академічному курсі з адміністративного права за заг. ред. В.Б.

Авер‘янова та у «Словнику базової термінології з адміністративного права» за ред.

Т.О. Коломієць, в яких адміністративне законодавство визначається як «система

нормативно-правових актів, у яких містяться найбільш загальні й важливі

адміністративно-правові норми» [6, с. 147;7, с. 10] та опосередковане визначення,

надане в «Курсі адміністративного права України» за ред. В.В. Коваленка як

«сукупність нормативно-правових актів, у яких знаходять зовнішнє вираження

адміністративно-правові норми» [8, с. 32]. Більше схиляємось до підтримки другого

наведеного визначення, оскільки останнє встановлює ознаку законодавства –

нормативність. Тобто в даних актах встановлюються загальноприйняті формально

визначені правила поведінки учасників адміністративних правовідносин.

Враховуючи наведене дамо власне визначення адміністративного

законодавства. Адміністративне законодавство – це система нормативно-правових

актів чи окремих їх положень, в яких встановлюються норми, що регулюють суспільні

відносини управлінського та владно-організаційного характеру. До актів

адміністративного законодавства відносимо Конституцію України, закони України,

чинні міжнародні договори України, згода на обов‘язковість яких надана Верховною

Радою України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України,

декрети і постанови Кабінету Міністрів України, а також накази центральних органів

виконавчої влади прийняті в межах їх повноважень і відповідно до Конституції

України та законів України. Віднесення до адміністративного законодавства наказів

центральних органів виконавчої влади є доцільним з огляду на те, що основний масив

суто адміністративних норм знаходиться в таких підзаконних актах.

Натомість адміністративне законодавство про контроль за господарською

діяльністю з видобутку та подальшої реалізації нафти та природного газу – це система

нормативно-правових актів та окремих їх положень, в яких встановлюються норми,


43

що регулюють суспільні відносини між контролюючими органами та суб‘єктами

господарювання під час здійснення різних видів контролю за господарською

діяльністю з видобутку та подальшої реалізації нафти та природного газу.

На нашу думку, доцільно було б ще згадати про наявність класифікації

адміністративного законодавства в залежності від предмета правового регулювання.

На основі цього можна поділити і весь масив норм, що регулюють порядок здійснення

державного контролю, на певні інститути за ознаками предмету контролю, не

забуваючи про ієрархію адміністративного законодавства.

Адміністративне законодавство у сфері державного контролю за господарською

діяльністюз видобутку та подальшої реалізації нафти та природного газу можна

поділити за предметом контролю на різні види. До таких видів можна віднести

загальний контроль та спеціалізований контроль. Відповідно, дослідимо поетапно,

спочатку загальні, а згодом спеціальний види державного контролю у сфері

господарської діяльності.

Однією з найпоширеніших форм державного контролю у сфері господарської

діяльності є податковий контроль. Останній встановлений нормам Податкового

Кодексу України. Під даний вид контролю підпадають всі без виключення суб‘єкти

господарювання. Відповідний контроль є важливим зокрема у відношенні до суб‘єктів

господарювання, які здійснюють діяльність у сфері видобутку та подальшої реалізації

нафти та природного газу. Даному виду контролю присвячені 5, 6, 7, 8 глави І розділу

Податкового Кодексу України [9]. Проаналізувавши положення адміністративних

норм Податкового кодексу України, які регулюють порядок проведення контролю,

можна зробити висновок про високий рівень деталізації та систематизації відповідних

норм у вказаному законодавчому акті. Зокрема визначено поняття податкового

контролю та його предмету, встановлено три шляхи здійснення такого контролю:

ведення обліку платників податків, інформаційно-аналітичного забезпечення

діяльності контролюючих органів, перевірок та звірок відповідно до вимог

Податкового Кодексу України, а також перевірок щодо дотримання законодавства,

контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку,

встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Таким чином зупинимося на визначених нами спеціальних видах контролю у

сфері видобутку та подальшої реалізації нафти та природного газу. Тому

проаналізуємо спеціальне законодавство, яке встановлює повноваження та види

контролю за господарською діяльністю з видобутку та подальшої реалізації нафти і

природного газу.

Враховуючи досліджувану вище проблему, можна виокремити позитивні та

негативні риси адміністративного законодавства про контроль з видобутку та

подальшої реалізації нафти і природного газу. До негативних рис можна віднести

несистематизованість досліджуваного законодавства, його розосередженість по різних

законах та підзаконних нормативно-правових актах. Позитивним аспектом вважаємо

належний рівень деталізації адміністративних норм, що регулюють досліджуваний

контроль.


44

Список використаних джерел:

1.О. Петришин, Д.Лук‘янов Законодавство України у сфері державної безпеки:

загальнотеоретичні підходи до визначення. / О. Петришин, Д. Лук‘янов

//ВісникАкадеміїправових наук України. - 2009. - № 2. - С. 13-24.

2.Рабінович П.М. Основизагальноїтеорії права та держави: навч. посіб. /П.М.

Рабінович. – К., 1994. – 236 с.

3.Головатий С. Нова КонституціяУкраїни та подальшийкодифікаційнийпроцес/

СергійГоловатий // Українське право. – 1997. – С. 12-16.

4.Поленина С. В. Теоретические проблемы системы советского законодательства/ С.В.

Поленина. – М., Наука ,1979. – 205 с.

5.Колодій А.М. Загальнатеоріядержави і права : навч. посіб. / А.М. Колодій,В.В.

Копейчиков, С.Л. Лисенков. – К., 1997. – 208 с.

6.Адміністративне право України. Академічний курс: [підручник]: [у 2 т.] / [ред. кол.

В.Б. Авер‘янов (голова) та ін.]. – К.: Юридична думка, 2004р., - Т. 1: Загальна частина.

– 584с.

7.Словник базової термінології з адміністративного права: [навч. посібн.] / [за заг. ред.

Т.О. Коломоєць]. – К.: Істина, 2010. – 240 с.

8.Курс адміністративного права України: [підручник] / [Колпаков В.К., Кузьменко

О.В., Пастух І.Д. та ін.]; за ред. В.В. Коваленка. – К.: Юрінком Інтер, 2012р. – 808 с.

9.Податковий Кодекс України: Закон України від 02.12.2010 № 2755-VI // Відомості

Верховної Ради України (ВВР). – 2011. – № 13-14. – № 15-16. – № 17. – ст.112

Юсупов Валерий Андреевич,

кандидат юридических наук,

доцент кафедры правоведения Криворожского экономического института

Киевского национального университета имени Вадима Гетьмана

Yusupov V. A., PhD,

assistant professor of jurisprudence chair of Krivoy Rog Economic Institute of Kyiv National

University named after Vadym Hetman

Направления и основные проблемы деятельности органов внутренних

дел Украины в современных условиях

Direction and the main problems of activity of internal affairs bodies of Ukraine in

modern conditions

В статье рассматриваются направления и основные проблемы деятельности

органов внутренних дел Украины в современных условиях и предложены пути их

решения и усовершенствования. Раскрываются трудности, возникающие как при

профессиональной, так и психологической подготовке.

http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=JUU_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=IJ=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9668574


45

Ключевые слова: органы внутренних дел, профессиональная подготовка,

психологическая подготовка, информационно-техническое и материально-

техническое обеспечение.

The article discusses trends and major issues of activity of internal affairs bodies of

Ukraine in modern conditions and ways to solve them and improve. Reveals the difficulties

both in the professional and psychological preparation.

Keywords: internal affairs agencies, vocational training, psychological training,

information technology and logistics.

Совершенствование деятельности работы правоохранительных органов в

современном обществе является необходимым, ведь сегодня в Украине наблюдается

тенденция к уменьшению доверия простого населения к органам внутренних дел. В

современных условиях развития внутренних дел достаточно распространенными и к

сожалению, не решенными есть проблемы как правового регулирования деятельности

органов внутренних дел, так и материально-технического, кадрового и социального

обеспечения, что в свою очередь является следствием неэффективной деятельности

этих органов.

Вопрос направлений и основных проблем деятельности органов внутренних дел

Украины рассматривали такие ученые: А.Н. Бандурка, М.Ф. Криштанович, В.К.

Колпаков, Т.А. Проценко, И.П. Голосниченко, А.Г. Цыганов, П.П. Кульчицкий, Д.М.

Мартынов, В.Г. Андросюк, Л.И. Казмиренко, В.С. Медведев, Е.М. Потапчук, В.А.

Лефтеров, С. Е. Бутов, А.М. Клочко, С.М. Шило, А.В. Зубач, А.Н. Кокорев, Ю.А.

Загуменна, А.В. Джафарова, М.М. Чудак и другие.

Целью этой статьи является определение направлений и основных проблем

деятельности органов внутренних дел Украины в современных условиях, предложить

пути их решения и усовершенствования.

По нашему мнению, одним из основных и приоритетных направлений

деятельности органов внутренних дел является защита человека, его прав, свобод и

законных интересов, которые закреплены Конституцией Украины и законами

Украины. Более подробный перечень основных направлений работы органов

внутренних дел можно найти в соответствующих законах и подзаконных нормативно-

правовых актах, регулирующих их деятельность. Сейчас же остановимся на отдельных

проблемах, возникающих могут возникнуть при реализации органами внутренних дел

направлений своей деятельности.

Направления деятельности органов внутренних дел могут быть достигнуты на

должном уровне только в том случае, когда на законодательном уровне будут решены

проблемные вопросы, возникающие в работе органов внутренних дел. На сегодня

существуют проблемы по осуществлению управления в этой сфере, что влечет

снижение эффективности деятельности органов внутренних дел. К сожалению,

довольно часто возникают коллизии в законодательстве, регулирующем деятельность

высших и низших уровней органов внутренних дел. Вообще вся система состоит из

большого количества подразделений, звеньев, должностных лиц, осуществляющих


46

подобные по своему содержанию полномочия. О проблеме уменьшения количества и

численности подразделений органов внутренних дел же неоднократно говорилось на

законодательном уровне. Так, например, М.Д. Мартынов отмечал, что управление

органами внутренних дел есть слишком громоздким, многочисленные подразделения

и отделы дублируют друг друга, что приводит к несогласованности и параллелизм в

выполнении функций. Отсюда - низкий уровень воздействия управленческих структур

на эффективность деятельности системы [1, с. 294]. Действительно на сегодняшний

день в органах внутренних дел существует дуализм в полномочиях, в свою очередь,

приводит к ситуации, когда работник для совершения соответствующего

процессуального действия должен согласовать ее с не одним, а зачастую с

несколькими вышестоящими руководителями.

Деятельность органов внутренних дел существенно связана с теми, кто ее

осуществляет, а потому необходимо изучение проблемных вопросов, возникающих

как при профессиональной, так и психологической подготовке. Мы считаем, что

необходимо на законодательном уровне осуществлять соответствующие действия,

среди которых, должны быть: постоянное общение с психологом по поводу тех или

иных проблемных ситуаций, возникающих в деятельности работника органа,

обсуждение определенных ситуаций, вызванных стрессом, например, при исполнении

профессиональной задачи, задержания правонарушителя и др. Особое значение

общения с психологом приобретает для лиц, которые только вступили на службу в

органы внутренних дел и впервые расследуют такие виды преступлений как убийство,

изнасилование и т.д., так как они еще достаточно уязвимы и могут подвергаться

негативному психологическому воздействию, расследуя преступления, совершенные с

особой жестокостью. Следующим важным путем для решения проблемы психолого-

эмоционального состояния работников органов внутренних дел, по нашему мнению,

является осуществление постоянного психологической диагностики

профессиональной пригодности работников.

Существенной проблемой на сегодня остается проблема подбора

высокопрофессиональных кадров. Сегодня кадровое обеспечение уровней внутренних

дел, к сожалению, не соответствует тем требованиям, которые предусмотрены как

национальным законодательством, так и международно-правовыми нормами.

Наблюдается постоянная текучесть кадров, отсутствие у работников соответствующей

квалификации, нестабильность психологического здоровья, а потому необходимо

совершенствование кадровой политики органов внутренних дел.

Первым вопросом, что требует рассмотрения, по нашему мнению, является

проблема физической подготовки кадров для работы в органах внутренних дел. Работа

в органах внутренних дел тесно связана с физической силой, постоянным физическим

нагрузкам, возможностью применить средства физического воздействия, рукопашного

боя для того, чтобы защитить как себя, так и других лиц от злоумышленников,

возможности задержать преступника и тому подобное. В действующем

законодательстве, например, в статье 17 Закона Украины «О милиции» [2] к

кандидатам на службу в милицию выдвигается требование физической подготовки,


47

однако, к сожалению, этого мало. Мы считаем, что необходимо внесение изменений в

действующее законодательство и конкретизацию, какой именно физической

подготовкой должен обладать кандидат для принятия на службу в органы внутренних

дел. Учитывая вышеизложенное, необходимо на законодательном уровне разработать

примерное положение, в котором предусмотреть нормативы по физической

подготовке для кандидатов на замещение конкретных вакантных должностей в

системе органов внутренних дел. Другим решением этой проблемы может стать

прохождение соответствующего теста на выносливость и физическую подготовку для

лица, желающего работать в правоохранительной системе.

На сегодня в связи со значительным развитием Интернет ресурсов органами

государственной власти, в том числе и органами внутренних дел, создаются

собственные сайты, на которых любое лицо, имеющее доступ к сети Интернет может

ознакомиться с нормативно-правовой базой, регулирующей их деятельность,

новостями, организационной структурой, руководством. Положительным моментом

является возможность пользователя послать письмо в соответствующий орган, с

определенным предложением. Что касается жалоб на действия работников органов

внутренних дел или сообщений о коррупционных деяниях, оставленных на сайтах

Министерства внутренних дел или сайтах отдельных структурных подразделениях, к

сожалению, это не считается официальным сообщения и не могут быть рассмотрены,

поскольку для них существует отдельный порядок их представления, определенный

действующим законодательством.

По нашему мнению, на законодательном уровне необходимо четко определить

принципы взаимодействия органов внутренних дел с общественностью, определить

основные направления их совместной деятельности, предусмотреть права и

обязанности отдельного гражданина, могут быть им использованы при осуществлении

взаимодействия.

Следующим направлением деятельности органов внутренних дел является

международное сотрудничество Украины с другими странами мира. На сегодня в

связи со значительным развитием сотрудничеством Украины с другими странами мира

приобрело довольно широкое развитие международного сотрудничества в

деятельности по расследованию преступлений, розыска лиц, предоставлении

соответствующей информационной и материальной помощи в области

правоохранительной деятельности между органами внутренних дел зарубежных стран.

Мы считаем, что международное сотрудничество органов внутренних дел с

органами внутренних дел других стран должно выражаться в: 1) выработке

совместных мер по преодолению преступлений, которые закрепляются в

соответствующем нормативно-правовом акте; 2) осуществление совершенствования

национального законодательства по вопросам получения международно-правовой

помощи в уголовных и гражданских делах в международно-правовых требований; 3)

установлении четкого механизма осуществления правового сотрудничества между

правоохранительными органами Украины и другими странами; 4) повышение уровня

организационно-правового обеспечения деятельности органов внутренних дел с


48

международными правоохранительными органами; 5) актуальным является принятие

соответствующего Закона Украины «О правоохранительной международную

деятельность», который определял основе принципы, задачи, цели и направления

международной деятельности в сфере осуществления международного

сотрудничества.

Таким образом, внедрение в национальное законодательство вышеупомянутых

задач необходимо для повышения уровня работы органов внутренних дел,

направленности их работы для усовершенствования уже существующих нормативно-

правовых актов по вопросам международного сотрудничества и повышения уровня

правового и организационного обеспечения деятельности и работы этих органов.

Список использованных источников:

1. Мартинов М.Д. Сучасні проблеми організації діяльності органів внутрішніх

справ України та шляхи їх вирішення / М.Д. Мартинов // Форум права. – 2010. – № 3. –

С. 290-296.

2. Про міліцію: Закон України від 20.12.1990 № 565-XII // Відомості Верховної

Ради УРСР. – 1991. – N 4. – Ст. 20


49

Section IV. Medicine

Kuzniak Nataliya Bogdanivna

Professor, Chair of the Children’s dental surgery department,

Bukovyna State Medical University, Ukraine,

Кузняк Наталия Богдановна,

доцент, завкафедрой хирургической и детской стоматологии

Буковинского государственного медицинского университета, Украина

PARTICULAR QUALITIES OF THE VOMER ANATOMIC DEVELOPMENT AND

FORMATION IN THE EARLY ONTOGENESIS OF THE HUMAN

ОСОБЕННОСТИ АНАТОМИЧЕСКОГО РАЗВИТИЯ И СТАНОВЛЕНИЯ СОШНИКА В

РАННЕМ ПЕРИОДЕ ОНТОГЕНЕЗА ЧЕЛОВЕКА

Abstract: The aim of the surgery of the nasal septum is to restore respiration, improve

the drainage and ventilate the paranasal sinuses. A lot of scientific researches on the given

problem prove its topicality. At the same time the analysis of the scientific literature shows

that the given data on the age-specific and anatomic peculiarities of the nasal septum and its

blood supply characteristics are still fragmentary and incomplete.

Keywords: prenatal period, bone tissue, nasal cavity, vomer.

Ключевые слова: пренатальный период, костная ткань, носовая полость,

сошник.

Аннотация. Целью хирургических вмешательств на носовой перегородке

является восстановление носового дыхания, улучшение дренажа и вентиляции

околоносовых пазух. Большое количество научных публикаций по данной проблеме

свидетельствует об ее актуальности. В то же время анализ научной литературы

показывает, что имеющиеся данные относительно возрастных анатомических

особенностей составляющих носовой перегородки и характера ее кровоснабжения

фрагментарны и неполны.

Investigating the dynamics of the organ development in the prenatal period of the

ontogenesis with the aim to find out the interrelation and inter-influence of the morphogenic

process on the space-time organization of the anatomic structures is one of the most

important scientific tendencies in the anatomic researches [1,2]. One of the conditions of the

given tasks‘ successful solution should be a deep investigation of the anatomic peculiarities

of the structural constituents of the nasal septum [3,4,5]. Due to N.R. Emelianenko, at the

beginning of the prenatal period in the middle and back thirds of the nasal septum the

immature vomer bone is distingushed. In the embryonic development period the bigger part


50

of the nasal septum is represented as a tunicated cartilaginous tissue. Its back lower part is

represented with the vomer bone which is formed by two plates [6]. Recently, the

otolaryngologists paid much attention to the increasing rates of the upper respiratory tract

diseases, especially pathology of the nasal septum constituents. A great number of the

scientific publications on the given topic prove its topicality with the scientists. Besides,

there is no mutual opinion on the anatomic building, the formation process, the

topographico-anatomic interrelation with the adjoining formations, functioning, age-specific

and sexual changes of the nasal septum [7,8,9]. The question of the occurrence reasons of the

nasal septum deviation evokes a lot of scientific disputes in many publications. The most

interesting topic is the role of the vomer in the nasal septum deviation development.

Tools and methods. Biological objects of 60 preparations of the human nasal cavity

were investigated by the successive steps of the histological shears, acute and common

dissection with the help of the mbc-10 microscope, making the graphical and plastic

reconstructions, radiography, computer and magnetic resonance tomography and

morphometry.

Results and discussion. Till the end of the embryonic period the nasal septum is

developed as a result of knitting of the nasal processes; the nasal septum symmetrically

divides the nasal cavity into two parts. It freely hangs down in the primary nasal cavity.

Vertically the size of the nasal septum is 664 mic, horizontally – 884 mic, the anteroposterior

- 484 mic. At the early stage of the 7th week development the nasal septum is represented as a

mesenchyme from the outside covered with the cylindrical epithelium. The epithelium

thickness varies from 16 to 20 mic (in the lower section of the nasal septum) till 36-40 mic

(in its upper section). In the central part of the embryo‘s nasal septum the mesenchyme‘s

cells locate more compactly than in the other dimensions and build a conglomeration, which

is character gradient at the front shears. At the stage of the 8th week of the embryonic

development with the aid of the nasal septum the primary nasal cavity is divided into two

symmetrical parts. In the central part of the septum as a result of the differentiation of the

mesenchyme‘s cells a layer of the subcartilaginous tissue generates. At the same time in the

back third of the nasal septum the cells of mesenchyme concentrate directly near its low edge

as a pair formation in the form of the plates – embryonic vomers. On the front shears the

mentioned plates are located angularly 45° open up to the top. Their upper edges are located

in the interval 440 mic from each other and lower – 220 mic. Syntoptically the plates of the

future vomer are located on the significant distance from the subcartilaginous tissue of the

nasal septum.

On the 9th week the secondary (final) nasal and mouth cavity develop as a result of the

knitting of the palatine outgrowths. The central part of the nasal septum is in the form of the

plate of the immature cartilaginous tissue. Between the epithelium layer of the nasal septum

and its cartilaginous plate there is a mesenchyme layer from 80 to 180 mic thick. In the

middle and back thirds of the mesenchyme of the nasal septum the embryonic vomer is quite

significant, which is represented by two plates, top ends of which take in the distal end of the

cartilage of the nasal septum, and the lower join together. Their vertical size varies from 332

to 360 mic, and they are more than 88 mic thick.


51

On the 10th and 11th weeks of the embryonic life the cartilaginous plate of the nasal

septum is covered by a perichondrium. Between the epithelium and the cartilaginous plate

there is a layer of the connective tissue. In the middle and back thirds of the nasal septum in

the vomer plates loci of the immature bone tissue of the vomer with distinct borders appear.

The vomer‘s size grows bigger. Its height amounts to 660 – 1100 mic, and its thickness is not

more than 132 mic.

The 4-month embryo of the 81,0 – 134,0 mm vertex-to-coccyx length (VC length) the

nasal cavity is divided by the nasal septum into two symmetrical halves. The bigger part of

the nasal septum is represented with the cartilaginous tissue and only the back lower section

with the bone tissue. Its bone part is the vomer, which like on the previous stages is

represented by two plates. They are knitted together near the low edge of the nasal septum,

up-directed, gradually dispersing laterally. On the sagittal shears their upper edges have the

bow-shaped form with the up-directed venter. The biggest vertical size of the vomer‘s plates

grows bigger from 2,5 mm (embryo 81,0 mm VC length) to 3,0 mm (embryos 130,0 mm VC

length), the front back size – from 10,0 to 12,0 mm accordingly. The plates‘ back ends

almost join the lower side of the wedge-shaped bone.

While investigating the preparations on the 5-month embryo development (135,0 –

185,0 mm VC length) it has been revealed that the hard backbone of the nasal septum is

represented by the cartilaginous tissue of the cartilage of the nasal septum and the

perpendicular plate of the ethmoid bone, and also the vomer‘s bone tissue. It is still

represented by two plates which are joined together at the lower edge of the nasal septum.

They are divided by the insignificant layer of the conjunctive tissue. The vertical size of the

vomer‘s plates grows from 3,2 to 3,4 mm, and the front back – from 12,0 to 15,0 mm. They

are no more than 2,0 mm thick.

On the 6th month of the embryonic life (embryos 186,0 – 230,0 mm VC length) the

vomer according to its form, structure topographico-anatomical interrelation to the adjoining

formations doesn‘t differ from the previous stage of development. It only grows in its size:

the front back – from 14,0 to 16,0 mm, and vertical from 3,3 to 3,5 mm. Its thickness doesn‘t

change.

The embryos of the 7-8th month development (231,0 – 310,0 mm VC length) have a

vomer which is represented by two bone plates with the venter in the cranial direction. Its

back end is already joined with the lower side of the sphenoid bone. In general the nasal

septum is covered with the mucous coat, covered with the high multiserial cylindrical

epithelium, containing cilia. The vomer grows bigger in the front back direction from 17,0 to

22,0 mm. Its biggest vertical size is not more than 5,0 mm.

By the end of the embryonic period (embryos 311,0 – 378,0 mm VC length) the bone

part of the nasal section is formed by a vomer, the front back size of which is 29,0 mm, and

vertical – 8,0 mm.

While investigating the preparations of the nasal cavity of the newborn children it was

cleared up that the nasal septum is formed by the homogeneous cartilaginous tissue of the

nasal septum, perpendicular plate of the ethmoid bone and bone vomer. The front back size

of the vomer is 31,0 – 32,0 mm, and vertical – 9,0 – 9,4 mm.


52

Conclusions. At the beginning of the 8th week of the development as a result of the

mesenchyme‘s cells concentration in the back low third of the nasal septum there appears an

embryonic vomer, which on the frontal shears is represented as two plates. On the 10-11th

weeks the vomer‘s plates join with their lower ends. On the 4th month the upper ends of the

vomer‘s plates become bow-shaped with the upward venter. On the 5th month the venter is

represented with the bone tissue. On the 8th month of the development the back end of the

vomer‘s plate joins with the low side of the sphenoid bone. Till the end of the embryonic

period the vomer‘s form doesn‘t change, but it only grows bigger.

References:

1. Aizenshtat A.A. Nasal septum deformation surgery in the childhood / A.A.

Aizenshtat // Rus. Rhinology. – 2007. – №2. – 104 – 106.

2. Hyusan A.O. Mistakes and complications of the nasal septum surgery / A.O. Hyusan

// Russian Rhinology. – 2009. - №3. – P. 40 – 45.

3. Emelianenko N.R. Adult anatomy of the human nasal septum / N.R.Emelianenko //

Morphology. – 2009. – V.III. - №3. – P. 16 – 20.

4. Bezdenezhnykh D.S. Clinico-anatomical peculiarities of the nasal end section / D.S.

Bezdenezhnykh, V.M. Ezrokhin, V.H. Zenger // Vest. Otolaryngology. – 2006. - №1. – P. 39

– 42.

5. Tapiia-Fernandes V.E. Nose tip surgery recovery after the submucous nasal septum

resection / V.E. Tapiia-Fernandes, I.B. Angotoeva, O.V. Parakhina // Rus. Rhinol.- 2003. -

№4. – P.23 – 25.

6. Yemelianenko N.R. Mechanism of the embryogenesis of the human nasal septum. /

N.R. Yemelianenko // Galytsky likarsky visnyk. 2010. V 17. №17. - №2, Part 2. – P. 56 – 58.

7. Makar B.G. Topographico-anatomical interrelations of the nose sides with the

adjacent structures in a newborn child / B.G. Makar // Kyiv – Ternopil, 2007. – P. 310 – 311.


53

Babintseva A., Candidate of Medical Science

Bukovinian State Medical University, Chernivtsi, Ukraine

Бабінцева А.Г., кандидат медичних наук

Буковинський державний медичний університет, м.Чернівці, Україна

Hodovanets Yu., Doctor of Medicine, M.D., Professor


Годованець Ю.Д., доктор медичних наук, професор

Буковинський державний медичний університет, м.Чернівці, Україна

Zapotichna A., neonatologist

Regional Children's Clinical Hospital Chernivtsi, Ukraine

Запатічна А., неонатолог

Обласна дитяча клінічна лікарня, м.Чернівці, Україна

Urinary beta-2 microglobulin and alpha-1 microglobulin as markers of

tubular injury in term newborn

Бета-2 мікроглобулін та альфа-1 мікроглобулін сечі як маркери канальцевих

пошкоджень у доношених новонароджених

Abstract. The authors demonstrated that term neonates who had clinical symptoms of

disorders on early neonatal period constitute ahigh risk group for the development of kidney

injury including tubular dysfunctions which were characterized by a reliable increase of

beta-2 and alpha-1 microglobulins levels in the urine as compared to healthy children.

Keywords. Urinary beta-2 microglobulin, urinary alpha-1 microglobulin, tubular

injury, term newborns.

Резюме. У статті автори показали, що доношені новонароджені, які мають

клінічні симптоми порушень перебігу раннього неонатального періоду, складають

групу високого ризику щодо розвитку ниркових пошкоджень, включаючи порушення

канальцевих функцій, що характеризується достовірним збільшенням рівнів бета-2

та альфа-1 мікроглобулінів у сечі в порівняні зі здоровими дітьми.

Ключові слова. Бета-2 мікроглобулін сечі, альфа-1 мікроглобулін сечі, канальцеві

пошкодження, доношені новонароджені.

Introduction.Renal injury is associated with disturbances of tubular function, which

can be detected by suitable marker proteins in the urine. The appearance of so-called ‗low-

molecular-weight proteins‘ (LMWP) in the urine is indicative of tubular dysfunction, as

these proteins are completely reabsorbed under normal physiological conditions. The

proteins β2-microglobulin (β2-MG) and α1-microglobulin (α1-MG) are commonly used

LMW proteinswhich can therefore serve as a marker of tubular function [1]. β2-MG is a

single-chain, low molecular weight (11.8 kDA) polypeptide and has similar structure with

the CH3 domain of the immunoglobulin molecule. β2-MG forms the invariant light chain

portion of major histocompatibility complex class I molecules, which can be found on the

membrane of all nucleated cells. β2-MG is filtered freely through the glomeruli of the

kidney, because of its small size. Then, a majority of β2-MG in the filtrate is reabsorbed and


54

catabolized by renal proximal tubular cells. Only trace amounts of β2-MG remain in urine

and are excreted. Therefore, β2-MG serves as a useful biomarker to evaluate both glomerular

and tubular function. Elevated level of serum β2-MG is indicative of glomerular

malfunction, while elevated urinary β2-MG suggests tubular dysfunction [2]. α1-MG is a

glycosylated protein of molecular weight estimated to be between 26000 and 33000 daltons

according to the type of measurement containing 167 amino acids [1]. α1-MG is synthesized

in the liver, that is half of protein circulated is bound to immunoglobulin A complex. The

free forms are filtrated by glomeruli and undergo reabsorption by proximal tubular cells.

Unlike β2-M, α1-M form is stable in urine with vast range of pH as found in routine clinical

examination, therefore, it is a more preferred biomarker. According to the datapresented by

Sri S. Adiyanti (2012) α1-M is also a sensitive biomarker for proximal tubular dysfunction,

even for early stage of dysfunction, when no histological damage could be seen

[3].Measurement of urinary LMWP has appeared to be a popular method of assessing tubular

function clinically [4].Increased β2-MG and α1-MG excretion in urine has been reported as

early signs of tubular dysfunction due to many causes, including hypoxia-ischemia,

infection, nephrotoxic substances exposures, cardiac surgery, kidney transplantation. But in

neonatal cohorts the studies of urinary biochemical markers are conducted in certain

categories, and the results of studies in general group are not many and variable.

The objective of this research is to exam levels of urine β2-MG and α1-MG in term

newborns who received treatment in neonatal intensive care unitin comparison with healthy

children.

Materials and Methods.It is a prospective case control study. 84 term neonates were

selected, 53 infants among them who received treatment in neonatal intensive care unit. The

sick neonates were grouped on the basis of Score for Neonatal Acute Physiology Perinatal

Extension (SNAP-PE) and Neonatal Therapeutic Intervention Scoring System (NTISS) [5].

The first group of observation included 30 sick term neonates who had clinical symptoms of

severe disorders during their first week of life (I group). The second group of observation

included 24 sick term newborn with clinical symptoms of moderate disorders during early

neonatal period (II group). The control group included 34 healthy term neonates (III group).

All the infants were in physiological term of gestation, the groups under observation did not

differ reliably in the body weight and length as well as gender signs. The exclusion criteria of

the study were evidence-based early neonatal sepsisand major congenital abnormalities of

the kidney and urinary tract.

Renal function parameters included urinary β2-MG and α1-MG which were measured

by immunonephelometric methods on 48-72 hours of life. The analyses were conducted on

the basis of the laboratory GemeinschaftslaborCottbus (Germany). Informed written consent

was obtained from parents prior to enrollment of their babies in the study. All studies were

conducted in compliance with the basic provisions of the GCP (1996), Council of Europe

Convention on Human Rights and Biomedicine (1997), Declaration of Helsinki of the World

Medical Association on Ethical Principles for Medical Research (1964 - 2008).

Statistical processing of mathematical data was performed by means of the program

Statistica 7.0 (StatSoftInc., USA) with the detection of median (Me) and interquartile range


55

[Lq – lower quartile; Uq – upper quartile] for the selections with abnormal distribution. Non-

parametric Mann-Whitney (MW) U-criterion was used for the comparison of two selections.

The difference of the parameters was considered to be statistically significant with р<0,05.

Results and Discussion. The results of our studies showed that all the infants with

disorders of early neonatal period had complex somatic and neurological pathology which

could lead to the development of renal injuries. So, in the first group of observation sever

asphyxia was diagnosed in 10 babies (33,3%), moderate asphyxia – 5 (16,7%), sever

respiratory distress syndrome – 18 (59,9%), moderate respiratory distress syndrome – 12

(40,1%), III stage of hypoxic-ischemic encephalopathy − 20 (66,6%), II stage of hypoxic-

ischemic encephalopathy − 10 (33,3%). In the second group of observation moderate

asphyxia was observed in 10 neonates (41,1%), moderate respiratory distress syndrome – 4

(16,7%), hemolytic disease of the newborn − 4 (16,7%), II stage of hypoxic-ischemic

encephalopathy − 5 (20,8%), I stage of hypoxic-ischemic encephalopathy − 19 (79,2%). The

average value of the SNAP-PE in first group of observation was 54,0±2,11 points, in second

group − 26,0±0,61points, p<0,05.In addition, neonates from the I group had more significant

therapeutic intervention and drug loading than children from the II group of observation

which also had adverse effects on renal functions. So, 18 newborns (59,9%) who had clinical

symptoms of severe disorders during their first week of life underwent mechanical

ventilation. Furosemide was administered to 10 children (33,3%) from the I group and 2

children (8,3%) from the II group, p<0,05;dobutamine – to the groups of observationto 20

babies (66,6%) and 2 babies (8,3%) respectively, p<0,05;combination of ampicillin and

amikacin − 20 (66,6%) and 24 (100%), p<0,05. In the first group 5 neonates (16,7%)

received the combination ofcefotaxime and amikacin and 10 children (33,3%) – dopamine.

The average value of the NTISS in the first group of observation was 24,0±0,55 points, in the

second group − 11,1±0,64, p<0,05.

The amount of urinary excreted proteins, especially those of LMWP, is a result of

glomerular filtration of proteins and their reabsorption in the proximal tubules. The quantity

of proteins filtered in renal glomeruli depends on many factors, including renal plasma flow,

protein concentration in the afferent part of the glomerular vessels, hydrostatic and oncotic

pressure on both sides of the filtration membrane, size, shape, and static charge of protein, as

well as the properties of the filtration barrier. Protein reabsorption occurs through receptor-

mediated endocytosis, mainly in the convoluted part and the initial segment of the straight

part of the proximal tubules. Many proteins bound to cell membranes (in the apical part of

cells) were found to be a part of the mechanisms of the reabsorption processes. However, not

all products of protein hydrolysis which come into the renal tubule cells are reintroduced to

the circulation. Furthermore, maturation of the filtration barrier is faster than maturation of

the tubular cells [6].

We measured the levels of urinary β2-MG and α1-MG in term neonates who had

clinical symptoms of different disorders during the first week of life and healthy newborns.

The results are presented on Figure 1 and Figure 2.

Urinary excretion of β2-MG was significantly higher in the group of newborns with

severe disorders during their first week of life as compared to children with clinical


56

symptoms of moderate disorders and healthy neonates. So, levels of urinary β2-MG were

71,2 mg/l [43,0; 107,0] in the I group, 19,9mg/l [13,8; 34,9] in the II group and 19,4 mg/l

[11,0; 34,9] in the III group of observation, рI-II<0,05, рI-III<0,05, рII-III>0,05. Many scientists

indicate that measurement of urinary β2-MG is a convenient and sensitive approach to screen

patients with kidney injury, primarily for patients with tubular injury but also those with

glomerular disease [6].

Fig.1. Urinary β2-microglobulin levels. Fig.2. Urinary α1-microglobulin levels.

It should be noted that the level of urinary α1-MGwas statistically reliably higher in

neonates from the III group of observation ascomparedto children from the I and II groups as

well as in newborns from the II group as compared to children from the III group of

observation. Thus, the levels of urinary α1-MGwere 9,96 mg/l [5,83; 52,2] in the I group,

5,88mg/l [4,21; 16,09] in the II group and 4,06 mg/l [3,0; 4,89] in the III group of

observation, рI-II<0,05, рI-III<0,05, рII-III<0,05. This fact confirms the data obtained by other

researchers concerning urinary α1-MG that it might be one of the valuable indicators for the

evaluation of early renal dysfunction in neonatal patients with hypoxic-ischemic

encephalopathy [7] and after neonatal asphyxia [8].

In conclusion, we demonstrated that term neonates who had clinical symptoms of

disorders during their first week were athigh risk for the development of kidney injury

including tubular dysfunctions. They were characterized by higher levels of urinary β2-MG

and α1-MG as compared to healthy children. This proves that the measurement ofthe

indicators presented is rather essential in routine neonatal practice for timely diagnosis and

correct treatment.The perspectives for further studiesshould include a larger number of

cases using other urinary proteins to diagnose the level of renal lesions in term newborns

who receive treatment in neonatal intensive care unit.

References:

1. Heise D., Rentsch K., Braeuer A., Friedrich M., Quintel M. (2011)Comparison of urinary

neutrophil glucosaminidase-associated lipocalin, cystatin C, and a1-microglobulin for

early detection of acute renal injury after cardiac surgery. European Journal of Cardio-

thoracic Surgery, 39, 38-43 (doi:10.1016/j.ejcts.2010.05.044).

2. Zeng X., Hossain D., Bostwick D.G., Herrera G.A., Ballester B. (2014) Urinary β2-

Microglobulin is a Sensitive Indicator for Renal Tubular Injury. SAJ Case Rep, 1(1), 103.


57

3. Sri S. Adiyanti, TonnyLoho(2012) Acute Kidney Injury (AKI) Biomarker.

ActaMedicaIndonesiana, 44 (3), 246-255.

4. Ozgo M., Skrzypczak W., Drzezdzon D., Lepczynski A., Dratwa-Chalupnik A., Michalek

K., Herosimczyk A. (2009) Urinary Excretion of Low Molecular Weight Proteins in

Goats During the Neonatal Period. Journal Of Physiology And Pharmacology, 60 (3),

119-125.

5. Richardson D.K., Gray J.E., McCormick M.C., Workman K., Goldmann D.A. (1993)

Score for Neonatal Acute Physiology: a physiologic severity index for neonatal intensive

care. Pediatrics, 91(3), 617-623.

6. Aydin B., Dilli B., Erol S., Ozyazici E., Beken S., Ilarslan Ne Cullas, Zenciroglu A.,

OkumusN. (2012) Levels of Serum N-Terminal Pro-Brain Natriuretic Peptide, Cystatin C,

and Urinary B2-Microglobulin in Newborns with Hypoxic Ischemic

Encephalopathy.Arch. Dis. Child., 97:A310 (doi:10.1136/archdischild-2012-

302724.1081).

7. Li Ling (2009) Significance of Urinary α1-MG in Renal Injure of HIE. Chinese Journal of

Trauma and Disability Medicine, 05.

8. Dong Chun-Xiao, Zhang Li-Ming, Zhang Ai-Mei (2009) The Significance Of Urine α1-

Microglobulin In Renal Injury When After Neonatal Asphyxia. Chinese Journal Of

Clinical Rational Drug Use, 04.

Bambuliak A.V. associate professor

Bukovinian State Medical University, Chernovtsy, Ukraine

Бамбуляк А.В. доцент

Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці, Україна

FEATURES OF EPITHELIUM OF HUMAN FRONTAL SINUSES MUCOSA

ОСОБЛИВОСТІ ЕПІТЕЛІЮ СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ ЛОБОВИХ ПАЗУХ ЛЮДИНИ

Abstract. The work contains morphological and histological studies of the epithelium

of the mucous membrane that covers different walls of the frontal sinus. Material for the

study was received from the deceased due to the reasons unrelated to the ENT disorders. In

this study we established that each wall of the frontal sinus mucosa has morphological

peculiarities. On the medial wall, directly on the basal membrane, short and long

intercalated cells are located. Ciliated cells that make up most of highly differentiated cells

are located apically. On the anterior walls of the frontal sinus mucosa the first layer is

represented similarly by short and long intercalated cells. The second layer is occupied by

goblet cells in a phase of release of the secret, and the goblet cells in a phase of secretion

are located apically. In the posterior wall of the frontal sinus mucosa the crypts with

http://en.cnki.com.cn/Journal_en/E-E079-PLHY-2010-04.htm




58

predominant content of villous and intercalated cells are located. Obtained results are to be

considered during histo- and cytological studies of the human frontal sinus mucosa.

Key words: frontal sinus, mucous membrane, pseudostratified ciliated epithelium.

Резюме. У даній роботі проведено морфо-гістологічні дослідження епітелію

слизової оболонки, що вкриває різні стінки лобових пазух. Матеріал для дослідження

отримали у померлих від причин, не пов’язаних з ЛОР-патологією. В ході даного

дослідження визначено, що кожна стінка слизової оболонки лобових пазух має свої

морфологічні особливості. Так на медіальній стінці безпосередньо на базальній

мембрані розташовані короткі та довгі вставні клітини. Апікальне розташування

мають війчасті клітини, які складають переважну кількість високо

диференційованих клітин. На передніх стінки слизової оболонки лобових пазух, перший

шар представлений аналогічно короткими та довгими вставними клітинами. Другий

шар займають келихоподібні клітини в фазі виходу секрету, а апікально розташовані

келихоподібні клітини в фазі секреції. В задній стінці слизової оболонки лобових пазух

розташовані крипти з переважним вмістом мікроворсинчастих клітин поряд з

вставними клітинами. Отримані результати необхідно враховувати при проведенні

гісто- і цитологічних досліджень слизової оболонки лобових пазухи людини.

Ключові слова: лобові пазухи, слизова оболонка, псевдобагатошаровий

багаторядний війчастий епітелій

Introduction. The growth in the incidence of rhiniteses, rhinosinusiteses and

nasopharyngiteses has reached 489.9 per 100,000 people in Ukraine in recent years. If we

consider the structure of the patients, admitted to the ENT hospital, the quantitative index of

patients with inflammatory diseases of the nose and paranasal sinuses is 52%. It should be

noted the important role of the frontal sinus pathology in other sinuses. The situation in

Ukraine has significantly improved for the last 10-15 years thanks to the emergence of new

methods of diagnosis and treatment of frontal sinus [1, 2]. First of all, it is due to endoscopy,

computed tomography, magnetic resonance methods of patient‘s examination. Endoscopy of

paranasal sinuses allows you to visualize anatomical structure of the sinuses, to assess the

condition of the mucous membrane, the presence and condition of the excretory opening, to

detect foreign bodies, deep lesions, to carry out biopsy of the affected mucosa and others. [2,

3].

In most literature sources, the frontal sinus mucosa, like other parts of the upper

respiratory tract is mentioned to be covered with multi-ciliated epithelium [4, 5, 6]. There are

also facts of histological peculiarities of on different walls of the maxillary sinuses [Y.A.

Hasiuk (2000)], of ethmoidal labyrinth cells[M.S. Skrypnikov (1985), [7, 8]. Therefore, we

conducted a thorough study of different parts of the frontal sinus mucosa.

Objective. To study morphological and histological features of human frontal sinus

mucosa in postnatal period of life.


59

Material and methods. A histological study of the human frontal sinus mucosa was

performed on corpses of people whose death hadn‘t been caused by the ENT disorders. The

study was conducted in concordance with the Declaration of Helsinki of the World Medical

Association "Ethical Principles for Medical Research involving human as the object of

study" (1964-2000). The research of frontal sinuses was conducted in Chernivtsi regional

forensic medical office and at the Department of Human Anatomy named after M.H.

Turkevych of BSMU. After fixation in 10% formalin solution, we placed the histological

material in paraffin, using a generally accepted scheme. In order to perform morphological

studies, we used paraffin blocks of human frontal sinus mucosa. We also used sledge

microtome to get sections which enabled serial sections and histological studies. Paraffin

sections 4-6 microns thick were stained with hematoxylin and eosin by standard method and

the method of Van Gieson and then they were subjected to thorough microscopic

examination. The morphometric measurements were performed in typical histostructural

areas of the human frontal sinuses mucosa. At least 200 cellular elements, which had been

previously magnified by 2000 times were studied. A mathematical processing of the findings

was carried out at the Department of Human Anatomy named after M.H. Turkevych of

BSMU by means of methods which are common for morphology.

Results and discussion. Histological studies of pseudostratified ciliated columnar

epithelium, lining the walls of the frontal sinuses – the front, back, lower and medial ones

have been performed.

On the basis of histological studies, we established a difference between the

relationship of the cells of pseudostratified ciliated columnar epithelium on the

corresponding walls.

You can find a pseudostratified ciliated columnar epithelium with a lot of ciliated cells

on the medial wall. The latter ones contain a large number of cilia on their surface, which

provide evacuation of dust particles due to their contraction. The nuclei of ciliated cells form

a layer closest to the apical surface. Goblet cells contain some secret which pushes the

nucleus to the basal membrane a bit. Closer than others to the basal membrane are the nuclei

of short and long intercalated cells. Under the basal membrane there is a submucosal layer

containing microvessels that do not have well-defined lumen and around them there are

fibroblasts and fibrocytes with elongated nuclei. Particular attention should be drawn to the

presence, in the deeper layers of submucosal membrane, of the large vessels that form

numerous anastomoses with each other. These vessels belong to the cavernous sinus. They

have a zigzag clearance and well developed circular or oblique bundles of smooth muscle

fibers.

It was established that ciliated cells have cilia. The nuclei of these cells are oval or

round in shape and located near the apical surface of the polystichous pseudostratified

ciliated columnar epithelium. The middle location of nuclei is occupied by column

microvillus cells, while short or long intercalated cells are directly adjacent to the basement

membrane.


60

The mucosa of the anterior and inferior walls of the frontal sinus, as the results of the

study show, in contrast to the medial wall, consists mainly of goblet cells. When stained with

hematoxylin-eosin, epithelium consists of goblet and intercalated cells in its thin sections.

Secretory cells have no cilia on their apical surface and are goblet-shaped. Depending on the

phases of their secretory cycle their nuclei lie or near the apical surface or, due to

accumulation of the secretion, goblet cell nuclei are pushed to the basement membrane. The

nuclei of short and long intercalated cells have double layer structure near the basement

membrane. Submucous base of the mucosa of the frontal sinuses is with presented loose

connective tissue composed of numerous microvessels as well as of fibroblasts and

fibrocytes.

In order to determine the relation of cellular elements of pseudostratified ciliated

columnar epithelium in the anterior and inferior walls of the frontal sinus mucosa

microscopic study were conducted with higher magnification. It was established that, in

contrast to the previous type of pseudostratified ciliated columnar epithelium, in this area

there are mostly goblet and microvillous cells. The first ones, depending on the

accumulation of secretions in the cytoplasm, have different nucleus location relative to the

basement membrane. During the accumulation phase the secretory granules are small, rare,

and then they increase in size and pile up on top of the cells that give the cell a shape of a

goblet. In the phase of secretion, the secretory granules get fused and empty their secret onto

the surface of epithelial layer by means of exocytosis. Microvillous (columnar) cells contain

elongated nucleus in the central part of the cytoplasm. Finally, near the basement membrane

there are intercalated cells. They are triangular or elongated in shape with a rounded or oval

nucleus containing condensed heterochromatin. Under the basal membrane there are

microvessels in loose connective tissue.

In the mucosa of the frontal sinuses rear walls, there are mostly growth zones of the

pseudostratified ciliated columnar epithelium. The latter, unlike the pseudostratified ciliated

columnar epithelium of the anterior walls, are characterized with epithelium vegetation into

the underlying connective tissue. It should be noted that the growth zones have generally a

lot of microvillous cells that are chaotically located and with nuclei of various shapes.

Among microvillous cells are constantly found goblet cells with different content of the

secretion in the cytoplasm, but ciliary cells occur rarely. Submucosal layer, lying in the area

of growth, consists of loose connective tissue containing large amounts of microvessels.

Perivascularly we can detect numerous small lymphoid cells with a round nucleus and

poorly expressed cytoplasm.

To establish the structural organization of the growth zones, we conducted a more

detailed microscopic examination with high magnification. It was found out that short and

long intercalated cells are located on a indefinitely contoured basement membrane, and

sometimes grow it as vegetations in underlying loose connective tissue. Obviously, this is

why they have different distance of the nucleus center from the basal membrane.

Conclusion. Structurally, you can observe different relationship between the cells of

pseudostratified ciliated columnar epithelium, or more specifically, in the medial wall there


61

are mainly ciliated cells, while in the anterior and inferior ones you can observe goblet cells

at different secretion stages, and, finally, there are some growth zones with prevailing

microvillous cells in the posterior walls.

References.

1. Анютин Р.Г. Вариант расположения клиновидной пазухи и прилегающих

сосудисто–нервных структур по данным компьютерной томографии / Р.Г. Анютин,

М.В. Нерсеян // Ринология. – 2005. – № 3. – С. 26–30.

2. Нерсеян М.В. Возможные причины возникновения сфеноидита по данным

эндоскопического исследования полости носа и носовой части глотки / М.В. Нерсеян,

Р.Г. Анютин, А.М. Корниенко // Ринология. – 2005. – № 1. – С. 13–17.

3. Djambazov K. Anatomo–topographical reference points on the lateral wall of the

nasal cavity uzed in endonasal of operating–room surgery / K. Djambazov, I. Yovchev, G.

Baltadjiev // Folia Med. – 1999. – Vol. 41, № 2. – P. 27–32.

4. Быкова В.П. Состояние слизистой оболочки остиомеатального комплекса при

хронических риносинуситах по данным световой и электронной микроскопии / В.П.

Быкова, А.С. Лопатин, Н.Г. Чучуева // Рос. ринол. – 1994. – Прилож. 2. – С. 24–25.

5. Пискунов С.З. Исследование мукоцилиарной транспортной системы слизистой

оболочки у здоровых лиц / С.З. Пискунов, Ф.Н. Завьялов, Н.Н. Ерофеева // Рос. ринол.

– 1995. – №3-4. – С. 60–62.

6. Совгиря С.М. Топографія та морфометрична характеристика клиноподібної

пазухи у людей різної тіло будови в залежності від віку і статі / С.М. Совгиря // Віс.

пробл. біол. і мед. – 2011. – Вип.2, Т.2. – С. 251–253.

7. Скрипников Н.С. Топографическая анатомия и морфо-функциональная

характеристика лабиринтов решетчастой кости человека (макро-микроскопическое,

гистологическое, электронно-микроскопическое и морфометрическое исследование):

Дис. доктора мед. наук: 14.00.02.-П.,1985.-372 с.:ил.- Библиогр.:с. 328-372.

8. Jacguir A., Facon F., Vidal V., Packal T., Chapon F.,Dessi P., Bartoli J.M., Moulin

G. Sphenoid sinusitis // J.Neuroradiol.-2003 Sep.,30(4):211-218


62

Boichuk Oleh


Бойчук Олег


Bambuliak Andrii associate professor


Бамбуляк А.В. доцент


Gorytsky Victor professor

Danylo Halytsky Lviv National Medical University, Lviv, Ukraine

Горицький Віктор професор

Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, м. Львів,

Україна

TOPOGRAPHOANATOMICAL PECULIARITES OF NASAL CONHAE IN MEN

OF DIFFERENT AGE

ТОПОГРАФОАНАТОМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НОСОВИХ РАКОВИН У ЛЮДЕЙ

ЛІТНЬОГО ТА СТАРЕЧОГО ВІКУ

Abstract. By means of morphological methods, the structure of the nasal turbinates in

the elderly and senile age has been studied on 40 specimens. It was established that the

turbinate bone lamellae in the senile age are much thinner and sometimes their atrophy even

occurs in the elderly age. The lamella of the inferior nasal concha gets the thinnest

compared to those of the middle nasal concha and the superior one in the corresponding age

period.

Key words: turbinate, nasal cavity, elderly and senile age, ontogeny, anatomy.

Резюме. Морфологічними методами на 40 препаратах досліджено будову

носових раковин у людей літнього та старечого віку. Визначено, що кісткові

пластинки носових раковин у старечому віці значно стоншуються, інколи їх атрофія

спостерігається навіть у літньому віці. Найбільше стоншення спостерігається

пластинки нижньої носової раковини порівняно з середньою та верхньою носовими

раковинами у відповідному віковому періоді.

Ключові слова: носові раковини, носова порожнина, літній та старечий вік,

онтогенез, анатомія.

Introduction. Morphologically and clinically the nasal cavity and paranasal sinuses

form a single functional system where each and every anatomical formation performs a

unique physiological function [1-3].

Air warming is carried out by heat of the walls of the nose surfaces. Inhalation of cold

air causes a rapid reflex filling of the cavernous bodies, located in the mucosa of the inferior

and partly of the middle turbinates, with blood. Air resistance increases and it causes its more

intense warming. As it has been noted [4], disturbance in nasal breathing leads to disorders in


63

the skull hemodynamics, leading, in its turn, to headaches, fatigue and impaired memory.

Persistent difficulty in nasal breathing can lead to disorders in the nervous system and to a

number of other diseases.

Exceptional morphological feature of the structure of vascular network of nasal mucosa

is the system of cavernous venous plexuses, which are located in its own layer between the

capillary network and the venules, which are of a great functional and clinical importance.

Cavernous tissue is found deep in the mucosa of inferior turbinates, along the free edge of

middle turbinate, near the rear ends of the superior and middle turbinates. Cavernous venous

plexuses form a tangle of dilated veins, the walls of which are rich in smooth muscle and

contain elastic fibers. These venous vessels are normally found in a fallen state. Under

influence of a wide variety of physical, chemical, infectious or psychogenic factors this

exceptionally labile cavernous tissue fills up with blood, which immediately leads to

swelling of the mucosa. This ability of the turbinates to swell and subside is called the

vasomotor ability [5, 6].

The need for detailed pre-operational study of topographical relationships of

anatomical structures of paranasal sinuses and nasal cavity is dictated by the introduction of

new surgical technologies, primarily endonasal endoscopic techniques, into clinical practice.

With introduction of computed tomography, endoscopic and microscopic techniques into

practice, the scientists have concluded that there is no unified standard that is mandatory to

everybody [7, 8].

Objective of the study. To investigate the structure of nasal turbinates in elderly and

senile age of human ontogenesis.

Material and methods of the study. Fourty specimens of the human head and

organocomplexes of the human nasal region from the Museum of Department of Human

Anatomy in Belarusian State Medical University named after M.G.Turkevich, as well as the

X-rays and CT-scans from the database of the Department of Radiology of the Chernivtsi

Regional Hospital were studied by methods of macro- and micro-preparation, microscopy,

X-ray, CT-graphy, MRI-graphy, morphometry, statistical data processing.

Discussion of results of the study. Three turbinates are clearly identified in 39

macerated specimens (97.5%) and four turbinates - in one (2.5%). The inferior turbinate, as

an independent bone, supplements the side wall of nasal cavity and is located in the

anteroposterior direction. Downwardly and toward with an acute angle from it begins the

maxillary process that limits the lower edge of the maxillary hole. Its dimensions were

different from those in mature age, and were by one-third less. The front end of the turbinate

is fixed to the conchal crest of nasal surface of the upper jaw. A small lacrimal crest connects

with the lacrimal bone and partially closes the nasolacrimal duct. Off the inferior turbinate in

its middle section extends the ethmoidal crest, that comes into the medial wall of the

maxillary sinus. In 26 specimens (65%), it was linked with a hamus of the labyrinth of the

ethmoidal bone. With its posterior end the inferior turbinate is attached to the same crest of

the perpendicular lamella of the palatine bone. The turbinate is fixed along the arcuate line

convexity of which is directed upwards. The middle part of all preparations of this turbinate

is rough, with numerous vascular openings on its surface. Maximum height of the turbinate


64

at its anterior end is (13.5 ± 0.28) mm. The latter gradually decreases in height, its rear end

terminates with sharp edge, whose height does not exceed 2.2 mm. Anteroposterior length of

the inferior turbinate is (36.0 ± 0.28) mm, it is (2.8 ± 0.07) mm thick. The bone lamella of

the inferior turbinate in senile people is much thinner.

The middle turbinate is located in the anteroposterior direction on the medial wall of

the ethmoidal labyrinth. Its rear end is attached to the perpendicular lamella of the palatine

bone. The longitudinal size of the turbinate is (34.0 ± 0.35) mm. The greatest height of the

turbinate is defined by its front end (15.0 ± 0.28) mm and at the rear end it does not exceed

2.8 mm. Its thickness is equal to (4.0 ± 0.05) mm. In 3 specimens (7.5%) the leading edge of

the middle turbinate was thickened. Inside the bone tissue there was a small oval shaped

cavity and was one of the anterior ethmoidal labyrinth cells. In 8 preparations (20%) the

middle turbinate was concave toward the interior, its bottom edge almost touching the nasal

septum. In senile age the marked thinning of the turbinate bone lamella of and atrophy of its

mucous are obvious.

The upper turbinate of all preparations starts from the medial surface of the ethmoidal

labyrinth. Unlike previous nasal turbinates, the latter is much smaller and shorter. Its

anteroposterior size is (16.0 ± 0.1) mm, the height - (5.0 ± 0.05) mm, and the thickness - (2.5

± 0.07) mm. One preparation (2.5%) had a split bone lamella in the upper turbinate.

In one preparation (2.5%) the highest rudimentary turbinate, which also started from

the medial surface of the ethmoid bone ethmoidal labyrinth, was found. Its anteroposterior

dimension was 8.0 mm, the height - 2.0 mm and thickness - 1.5 mm.

Conclusion. Elderly persons' turbinates have definitive shape. In senile and, in some

cases, in elderly age we can observe the thinning of bone lamellae of the turbinates and the

atrophy of the mucosa.

References.

1. Гайворонский И.В. Анатомические корреляции при различных вариантах

строения верхнечелюстной пазухи и альвеолярного отростка верхней челюсти /

Гайворонский И.В., Смирнова М.А., Гайворонская М.Г. // Вестник Санкт-

Петербургского университета. Серия 11: Медицина. 2009. – № 3. – С. 223-228.

2. Бамбуляк А.В. Варіантна анатомія лобових пазух у юнацькому віці / А.В.

Бамбуляк, Б.Г. Макар // Матеріали наукового конгресу «V з‘їзд анатомів, гістологів і

топографоанатомів України». (Вінниця 2-5 червня 2010). – С. 7.

3. Мітін Ю.В. Варіанти аеродинаміки ―клапана‖ носа при різній патології носа і

навколоносових пазух / Ю.В. Мітін, Л.Р. Джурко, С.В. Скицюк, А.Б. Чернов // Журнал

вушних, носових і горлових хвороб. – Київ, 2003. – № 1. – С. 24-30.

4. Коленчукова О.А. Мікробіоценоз слизової оболонки носа і ріносінусіти / О.А.

Коленчукова, С.В. Смирнова, А.А. Савченко. – Красноярськ, 2011.

5. Пухлик С.М. Затрудненное носовое дыхание / С.М. Пухлик // Клиническая

иммунология. Аллергология. Инфектология. – 2010. – № 2. – С. 21-28.


65

6. Овчинников А.Ю., Никифорова Г.Н., Свистушкин В.Н. Возможности местной

терапии при воспалительных заболеваниях полости носа, околоносовых пазух,

носоглотки и слуховой трубы // Рос. оторинолар. – 2004. – № 3 (10). – С. 144-148.

7. Магомедов М.М. Хирургическое лечение заболеваний носа и околоносовых

пазух в условиях дневного стационара / М.М. Магомедов, Х.М. Бутаева, Ш.И.

Ибрагимов // Вестн. Оториноларингол. – 2010. – № 4. – С. 56-57.

8. Бамбуляк А.В. Особенности строения и вариантная анатомия лобных пазух в

пожилом и старческом возрасте / А.В. Бамбуляк, Б.Г. Макар // Эксперим. и клин. мед.

– 2013. – № 1. – С. 45-48.

Хомич Н.М., асистент кафедри

Буковинський державний медичний університет, Україна

Огоновський Р.З., професор кафедри

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Кушнір О.Л., асистент кафедри


Khomych N., professor assistant

Bukovinian State Medical University, Ukraine

Ogonovsky R.Z., professor

The Danylo Halytsky National Medical University in Lviv, Ukraine

Kushnir O.L., professor assistant

Bukovinian State Medical University, Ukraine

ОЦІНКА СТАНУ МІСЦЕВОГО КРОВОПЛИНУ У ХВОРИХ ПІСЛЯ

АТИПОВОГО ВИДАЛЕННЯ НИЖНІХ ЗУБІВ МУДРОСТІ

EVALUATION OF LOCAL BLOOD FLOW IN PATIENTS WITH ATYPICAL

REMOVAL OF LOWER WISDOM TEETH

У статті представлено аналіз результатів допплерографічного дослідження

проведеного у 61 хворого на 1, 3 та 7-у добу застосування локальної гіпотермії та

дексаметазону після операції атипового видалення нижніх третіх молярів.

Ключові слова: локальна гіпотермія, дексаметазон, нижні треті моляри,

післяопераційний період, допплерографія.

The article presents analysis of ultrasonic doppler research conducted in 61 patients at

1, 3 and 7-day use of local hypothermia and dexamethasone after surgery atypical removal

of lower third molars.

Key words: local hypothermia, dexamethasone, lower third molars, the postoperative

period, ultrasonic doppler research.

Вступ. Операції атипового видалення нижніх третіх молярів становлять близько

40% планових оперативних втручань у практиці хірурга-стоматолога [3, с.69]. Вони, як

правило, супроводжуються значною травматизацією м'яких тканин, пошкодженням


66

дрібних судин та розвитком післяопераційного набряку [9, с.1490, 11, с.256].

Початковою реакцією на травму є спазм судин у паравульнарній ділянці, який потім

змінюється їх розширенням. Під впливом гістаміну підвищується проникність

судинної стінки, що супроводжується виходом води та форменних елементів крові в

міжтканинний простір, що і пояснює виникнення набряку [7, с.821]. Фізіологічне

дренування набряку у вогнищі запалення пов'язане з утворенням нових лімфатичних

судин, які спочатку активно проростають в травмовані тканини, а потім регресують.

Утворені капіляри формуються з ендотелію судин, які існували до пошкодження, а

особливості руху крові в таких капілярах пов'язані з тим, що їхні стінки мають

підвищену проникність [11, с.256]. У післяопераційному періоді розвиток набряку

погіршує транспорт кисню до травмованих тканин, тому відновлення мікроциркуляції

у рані є важливим фактором її успішного загоєння [1, с.302].

Перебіг запальної реакції має декілька етапів, на кожному з яких основну роль

відіграють медіатори запалення (гістамін, кініни, простагландини, цитокіни), активне

вивільнення яких відбувається у відповідь на травмуючий агент, їхній вплив зумовлює

розвиток таких основних симптомів як біль, набряк та гіперемія м‘яких тканин. У

фаховій вітчизняній та зарубіжній літературі описано багато методів лікування

вказаних запальних ускладнень [8, с.16]. Активно впливати на загоєння рани хірург

може не лише під час операцї шляхом щадячого відношення до тканин, але і в

післяопераційному періоді. Найбільш широке застосування в гострому

післяопераційному періоді з метою попередження розвитку реактивного набряку та

післяопераційних ускладнень, окрім медикаментозних препаратів, отримали тиснучі

пов'язки та місцеве застосування холоду [5, с.58, 10, с.324]. При гіпотермії в тканинах

спостерігається активне звуження судин, зниження обміну речовин, що сповільнює

розвиток набряку. Звуження судин змінюється їх вираженим розширенням, що

зумовлює розвтиток активної гіперемії, яка, у свою чергу, підвищує фагоцитарну

активність лейкоцитів. Також доведено, що місцеве охолодження має анальгезуючу,

кровоспинну, десенсибілізуючу, протизапальну та бактеріостатичну дію [2, с.49].

Серед медикаментозних засобів для боротьби із запальними явищами у

післяопераційній ділянці використовують також глюкокортикостероїди. У клініці

хірургічної стоматології найбільш широко використовуються препарати

«Дексаметазон» та «Метилпреднізолон». Низкою авторів вивчена ефективність їх

застосування та відзначено, що призначення кортикостероїдів до, під час чи після

оперативного втручання значно зменшує тяжкість післяопераційних ускладнень, таких

як біль, набряк і тризм жувальних м'язів [9, с.1490, 12, с.31].

Метою нашого дослідження було обґрунтування призначення препарату

«Дексаметазон» та локальної гіпотермії у хворих після операції атипового видалення

нижніх третіх молярів.

Матеріал і методи дослідження. Під нашим наглядом у відділенні хірургічної

стоматології Чернівецької обласної клінічної лікарні знаходився 61 пацієнт після

операції атипового видалення третіх молярів нижньої щелепи. Хворих поділено на 5

груп: перша - контрольна, в другій використовували гіпотермію по методиці


67

С.Г.Масловської [4, с.6], в третій - гіпотермію по методиці О.Г. Пастухова [5, с.58], у

четвертій - безпосередньо після ушивання рани вводили 4мг дексаметазону у

жувальний м'яз, у п'ятій - безпосередньо після ушивання рани вводили 4мг

дексаметазону у жувальний м'яз та призначали гіпотермію по методиці О.Г. Пастухова

[5, с.58].

Для дослідження ефективності методик проводили допплерографічне

дослідження в день операції, на 1-шу, 3-тю та 7-му добу за допомогою

ультразвукового діагностичного апарату «En Visor», виробництва «Philips Ultrasound

System» США, вузьким лінійним датчиком з частотою 7 МГц. Проводили

вимірювання середньої швидкості кровотоку, показник дозволяє встановити ранні

зміни судинної стінки в післяопераційній ділянці [6, с.203].

Контролем слугували результати досліджень 20 практично здорових людей,

ідентичних групі хворих за віком і статтю, а також дані літератури з відповідних

вікових груп. Математичну обробку результатів дослідження проводили за допомогою

статистичної програми Statistica 6.0. Значущими вважали відмінності між групами при

р <0,05.

Результати дослідження та їх обговорення. Результати досліджень

застосування локальної гіпотермії та дексаметазону з метою профілактики

післяопераційних ускладнень при проведенні операцій атипового видалення

дистопованих та ретенованих третіх молярів нижньої щелепи засвідчили позитивний

перебіг післяопераційного періоду, менш виразні прояви та прискорені темпи згасання

клінічних симптомів. Встановлено, що в день оперативного втручання спостерігається

значне сповільнення кровотоку в пацієнтів контрольної групи, тоді як показники

основних груп відрізнялись незначним зниженням швидкості кровотоку в судинному

руслі післяопераційної ділянки. На 7-му добу максимально наблизились до норми

показники швидкості кровотоку у пацієнтів четвертої групи, міжгрупова різниця

спостерігалась протягом всього післяопераційного періоду (Таб.1).

Результати допплерографічного дослідження

Таб.1

День/

група

Vm (середня шв.кровотоку),см/с

Контрольна

група

(n= 13)

Перша

група (n=12)

Друга група

(n=12)

Третя група

(n=12)

Четверта

група (n=12)

0-а 6,1±0,5 8,7±0,9 7,6±0,7 8,5±0,5 9,6±0,6

1-а 5,8±0,9 8±0,7 10,2±2,1 9,2±1,1 9,9±0,1

3-я 6,3±0,7 10,3±0,1 11,6±1,1 10,6±0,6 11,4±0,1

7-а 9,3±1,4 11,5±0,7 11,9±0,8 12,0±0,5 12,5±0,3

Норма 12,2±2 12,2±2 12,2±2 12,2±2 12,2±2

Примітка: p – достовірність різниці показників у порівнянні з контрольною

групою (<0,05).

Висновки. Таким чином, результати допплерографічного дослідження

об‘єктивно засвідчують, що включення сеансів локальної гіпотермії у післяопераційну


68

терапію та місцеве застосування дексаметазону у хворих після операції атипового

видалення нижніх третіх молярів сприяє зниженню інтенсивності ознак місцевих

запальних реакцій, а також пришвидшенню репаративних процесів пошкоджених

тканин, за рахунок швидкого відновлення кровотоку у післяопераційній ділянці.

Розпрацювання специфічної методики застосування локальної гіпотермії після

операції атипового видалення нижніх зубів мудрості є перспективним для

впровадження її в клінічну практику хірурга-стоматолога.

Літературні джерела.

1. Боголюбов В.М., Пономаренко Г.Н. Общая физиотерапия. – Москва:

Медицина, 1999. 350с.

2. Кузнецов О.Ф. Лечение гастроэнтерологических больных с применением

наружного холода (методические рекомендации) // Физиотерапия, бальнеология и

реабилитация. – 2006. – 6: 49–52.

3. Маланчук В.О. Спосіб хірургічного лікування утрудненого прорізування

нижніх зубів мудрості // Вісник стоматології. – 2006, №2, с.69-71.

4. Масловская С.Г. Криомассаж и форез лекарственных веществ в терапии

больных с дегенеративным заболеванием позвоночника после декомпрессионных

операций на пояснично-крестцовом уровне // Вопросы курортологии, физиотерапии и

лечебной физкультуры. – 2008. – 2, с.6–10.

5. Пастухов О.Г. Физиотерапия в стоматологии. – Краснодар. 2002. 102с.

6. Прохончуков А.А., Логинова Н.К., Жижина Н.А. Функциональная диагностика

в стоматологической практике. – М.: Медицина, 1980. 272 с.

7. Савельев С.В. 80 лекций по хирургии. — М.: Литтерра, 2008. 912 с.

8. Салаймех Р.Х., Безруков С.Г., Ажицький Г.Ю. Оценка биохимических

показателей слюны при использовании биорезорбируемых пластических материалов с

целью замещения послеоперационных дефектов альвеолярного отростка//Український

стоматологічний альманах. М.Полтава – 2002, № 2, с.16-19.

9. Christensen J. Efficiency of bupivacaine versus lidocaine and methylprednisolone

versus placebo to reduce postoperative pain and swelling after surgical removal of

mandibular third molars: a randomized, double-blinded, crossover clinical trial // Journal of

Oral and Maxillofacial Surgery – 2013. - Vol. 71.9. - P. 1490-1499.

10. Gelesko S. Cryotherapy and topical minocycline as adjunctive measures to control

pain after third molar surgery: an exploratory study//Journal of Oral and Maxillofacial

Surgery. – 2011. – Vol.69(11). – P. 324-332.

11. Hashemi H.M. The effect of sutureless wound closure on postoperative pain and

swelling after impacted mandibular third molar surgery // British Journal of Oral and

Maxillofacial Surgery. – 2012. – Vol.50(3). – P.256-258.

12. Kaur S. To study the efficacy of dexamethasone injected into the masseter muscle

in controlling postoperative sequel after 3rd molar surgery // Farid University Dental Journal.

– 2013. – Vol.4. – P.31-37.


69

M. P. Mytchenok сandidate of medical cience

Bukovinian state medical university, Ukraine

Митченок М.П. кандидат медичних наук


SECRETORY CAPACITY OF PAROTID GLANDS IN PATIENTS WITH

TYPE 2 DIABETES MELLITUS

СЕКРЕТОРНА СПРОМОЖНІСТЬ ПРИВУШНИХ ЗАЛОЗ У ХВОРИХ НА

ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ ТИПУ 2

The article presents data on the secretory activity of parotid glands of 51 patients,

suffering from diabetes mellitus type 2, moderate severity of subcompensated and

decompensated stages (29 and 22 patients, respectively). Results of the study revealed a

reduction in gland`s functional status and reduction of compensatory capacity, especially in

patients with decompensated stage of diabetes. Daily instillation of "Lizomukoyid" to the

ductal system of the parotid glands during 10 days allowed greatly increase production of

parotid secretion and to increase the total amount of oral fluid.

Key words: diabetes mellitus type 2, parotid salivary glands, oral fluid, parotid

secretion.

У статті представлені дані з вивчення секреторної активності привушних

слинних залоз у 51 хворого, який страждає на цукровий діабет типу 2 середнього

ступеня тяжкості з субкомпенсованою і декомпенсованою стадіями (29 і 22 пацієнтів,

відповідно). Результати дослідження дозволили виявити зниження їх функціонального

стану і зменшення компенсаторних можливостей, особливо у пацієнтів з

декомпенсованою стадією діабету. Щоденні інстиляції в протокову систему

привушних залоз «Лізомукоїда» протягом 10 днів дозволило в значній мірі підвищити

продукцію паротидного секрету і збільшити загальну кількість ротової рідини.

Ключові слова: цукровий діабет типу 2, привушні слинні залози, ротова рідина,

паротидний секрет.

Diabetes is one of the most common endocrine diseases in the world. There is 1 100

000 sick people only in Ukraine and, unfortunately, there is the same number of people that

still do not know about their disease [12, p.69]. There is significant amount of monographs

and periodical publications devoted to consideration of the connection between somatic

disorders and changes in the status of the oral cavity associated with pathology of

hemodynamics, metabolism, immunological and neurohumoral disorders of the body [10,

p.31, 6, p.20].

Tipically and quiet often, the first manifestation of diabetes mellitus appears as a

changes in the mouth. It may appear as dryness and edema of the oral mucosa,

hyposalivation that promotes deterioration of hygienic condition of the mouth, the

destruction of dental hard tissues, periodontal tissues and disbalance of the of the ratio of the

components of oral fluid [5, p.9, 3, p.581]. Particularly, the functional activity of major


70

salivary glands, including the parotid gland, is on of the maine oral structures that are the

first to be affected and to indicate the presence of the disease [2, p.171, 11, p.158].

Reduction of the functional activity of the salivary glands, reduction of the secretion,

changes in viscosity, specific weight of oral fluid and pH lead to deterioration of the

physiological process of the mouth cleaning, metabolic disorders, causing the development

of inflammatory-degenerative diseases [7, p.126].

In particular, increase of salivary glands in patients with diabetes mellitus is observed

and it is interpreted as a manifestation of compensatory activity due to the presence of

structural components of insulin-like substances. Hyposalivation thus develops progressively

as the disease progresses [4, p.696, 1, p.49], but there are very little researches done on this

matter that makes it very important to keep studying and obtaining new scientific evidences

in this direction.

The goal of the research - to study the secretory capacity of the parotid glands in

patients with type 2 diabetes and to identify possibilities for correction of the disruptions.

Materials and methods of the research. To achieve the goal we examined 51

patients with diabetes mellitus type 2 of medium severity of subcompensated and

decompensated stage of the disease (29 and 22 patients, respectively) aged 38 to 57 years.

The control group consisted of 25 somatically healthy patients of the same age.

All patients underwent general clinical oral examination and oral fluid sampling was

performed in the morning on an empty stomach for 5 minutes without further stimulation and

additionally, after stimulation; also saliva form both parotid glands was obtained in 30

minutes period. For this purpose plastic catheters were used (Fig. 1), and the procedure was

performed during the initial examination after parotid glands stimulation and treatment

measures.

Figure 1 - Plastic catheters for obtaining saliva from the parotid glands

At the time of our previous studying we found reduction the total number of oral fluid

in patients with diabetes mellitus type 2 [8, p.23]. Taking this into account, we decided to

further explore the functional activity of the parotid glands and we found a significant

reduction in the number of saliva produced by parotid gland, that prompted us to seek

possibilities to enhance its secretory capacity. For this purpose, all patients were prescribed

"Lizomukoyid" rinses during 10 days, 3-4 times a day. However, repeated study allowed us

to establish that such treatment has insignificant changes on total ammount of salivation by

all salivary glands, and parotid gland in particular. Therefore, additional studying was


71

performed in one month time - ―Lizomukoyid‖ was instilled directly into the ducts of parotid

glands during 10 days period.

The obtained data was processed using variation-statistical analysis and reliability of

differences was assessed using the criteria editor "Microsoft Excel" [9, p.320]. Considering

the fact that little difference in the amount of saliva secreted by both glands was obtained, we

present the averages rate.

Results of the research and discussion. In the control group, the average number of

oral liquid per 1 minute was 0,66 ± 0,02 ml and it increased to 0,84 ± 0,04 ml after

stimulation. The functional activity of the parotid gland in 30 minutes tas was 1,72 ± 0,08

and 1,98 ± 0,05, respectively. There was tendency towards increasing of the salivation speed

and increase in ammount of the saliva secreted by parotid glands after "Lizomukoyid" rinses

and "Lizomukoyid" instillations directly into the ducts of parotid glands.

Studying salivation speed revealed that the amount of unstimulated saliva in patients

with type 2 diabetes decreased by 2.0x (subcompensated stage) and by 2.2 times in

decompensated stages of the disease. Amount of saliva produced by parotid gland was

decreased by 1.3 and 1.7 times, respectively. The speed of salivation and the amount of the

saliva produced has increased insignificantly after the stimulation.

After application of "Lizomukoyid" rinses within 10 days, amount of oral fluid in

patients with subcompensated and decompensated stages was increased 1.4 and 1.3 times,

respectively. Also, we found a slight increase in the functional activity of the parotid glands

in all groups, but control group showed more tangible increase.

In the end of the research, both groups of patiens with decompensated and

subcompensated stages of type 2 diabetes, after course of "Lizomukoyid" instillation in the

ductal system of the parotid glands, showed significant increase in total number of oral fluid

compared with the second group (especially comparing to reference value). Comparing to the

initial studying, secretory function of parotid glands has increased 1.4 times in patients with

subcompensated diabetes and 1.3 times with decompensated diabetes, indicating direct

potentiating influence of "Lizomukoyid" on the secretory components of the parotid gland.

Conclusion. The functional activity of the parotid glands in patients with type 2

diabetes is reduced and depends on the stage of the disease. Reduction of the function is

more severe in decompensation stage. Compensatory ability of the gland is significantly

higher in subcompensated stage of diabetes. Daily instillation of the "Lizomukoyid" in the

ductal system of the parotid glands within 10 days can increase its secretory function by1.4

times in patients with subcompensated stage of diabetes and 1.2 times in patients with

decompensated stages of type 2 diabetes of moderate severity, leading to an increase in the

total number of the oral fluid.


1. F. I. Kislyx Clinical and functional changes in the salivary glands in the early stages

of diabetes / F. I. Kislyx, T. V. Loskutova // Diseases and injuries of the salivary glands.

Materials of jubily scientific and practical conference with international participation,


72

dedicated to the 60th anniversary of Doctor of Medicine, Professor V. V. Afanasiev –

Moscow : SEI HPE "MSMDU", 2006 – p. 49-50.

2. I. A. Kolisnyk Functional activity of parotid glands in patients with pterygopalatine

hanhlionitis // I. A. Kolisnyk, P. I. Tkachenko // Bulletin of the problems of biology and

medicine. – 2009. – E. 3. – p. 171-173.

3. L. V. Balakhonov Structural reactions of the oral mucosa in patients with changes in

parodont due to diabetes / L. V. Balakhonov, L. M. Nepomyashchykh, S. V. Aydagulova //

BEBaM. – 2006. – V. 142, № 11. – p. 581-584.

4. Mandel L. Sialadenosis associated with diabetes mellitus: a case report / L. Mandel //

J of Oral & Maxillofac Surg. – 2002. – Jun; 60 (6). – p. 696-698.

5. M. P. Mytchenok. Dental status of the patients with diabete mellitus type 2 / M. P.

Mytchenok // Ukrainian dental almanac. – 2007. – № 6. – p. 9-13.

6. M. P. Mytchenok. Prevention and treatment of alveolitis in patients with type 2

diabetes: synopsis dissertation to obtaine the degree of candidate of medical sciences:

specialisation. 14.01.22 «Dentistry» / M. P. Mytchenok. – Poltava, 2011. – p. 20

7. O. P. Stupak Features of prevention and treatment of candidiasis of the oral mucosa in

patients with insulin-dependent diabetes mellitus: dissertation of the candidate of medical

sciences: 14.01.22 / Olena Pavlivna Stupak. – Poltava, 2009. – 155 p.

8. P. I. Tkachenko The status of the oral cavity and physico-chemical properties of oral

fluid in patients with type 2 diabetes / P. I. Tkachenko, O. U. Zakharchuk, M. P. Mytchenok

// Ukrainian dental almanac. – 2012. – № 1. – p. 23-27.

9. S. N. Lopach Statistical methods in biomedical research using Excel / S. N. Lopach, A. V.

Chubenko, P. P. Babich. – K.: Morion, 2000. – 320 p.

10. T. D. Zvyagynceva Metabolic syndrome and its correction / T. D. Zvyagynceva, I. M.

Plutenko // Clinical endocrinology and endocrine surgery. – 2009. – № 3 (28). – p. 31-36.

11. V. M. Gavryl'ev Loading salivation tests in the diagnostic and therapeutic process in

patients with neurogenic siallopathy // V. M. Gavryl'ev, O. V. Rybalov // Actual problems of

the modern medicine: Bulletin of the Medical Ukrainian Dental Academy. – 2009. – V. 9. –

I. 4 – part 2. – p. 158-161.

12. V. M. Kravchenko Create a permanently active State register ―Monitoring of patients

with diabetes (Sinadiab in Ukraine)‖: problems and prospects / V. M. Kravchenko, M. D.

Khalangod, Y. B. Kul'chinska// Endocrinology. – 2005. – V. 10, № 01. – p. 69-75.


73

Section V. Philology

Оспанов Бақтияр Есенгелдиулы

Магистр религоведение

Кызылординский государственный

Университет имени КоркытАта

Казахстан

BAKTIAR OSPANOV

Kyzylorda State University,

named after Korkyt Ata. Kazakistan.

Исламское мировозрение и нравстивенное воспитане в

произведениях сказителей земли Сыра

Islamic worldview and moral education in the works of storytellers, land Syr

В статье автор обращается к творчеству певцов-сказителей земли Сыра,

которое на протяжении длительного периода было не только забыто, но и под

запретом, были попытки стереть их имена из истории и памяти казахского народа.

Автор считает, что творчество поэтов-жырау является источником национальной

идеологии казахского государства и отражением культурного, духовного сознания

казахского народа.

Ключевые слова: Акыны, певцы-сказители, жырау, гуманизм, литература

Summary

The author refers to the creativity of the Syrland singer-storytellers which was not

only forgotten but banned over a long period; there have been attempts to erase their names

from the history and memory of the Kazakh people.

The author believes that the work of poets of zhyrau is a source of national ideology

of the Kazakh state and a reflection of the cultural, spiritual consciousness of the Kazakh

people.

Keywords: Poetry, story-tellers, zhyrau, humanism, literature.

Казахская земля всегда славилась гениальными и талантливыми

личностями, и к числу этих людей, несомненно, нужно отнести певцов-

сказителей земли Сыра. Известно, что в период советской власти они были

названы «националистами», «религиозными личностями», «врагами народа».


74

Мысли, идеи гениальных людей пытались силой стереть из национального

сознания. Исторические, культурные святыни, памятники литературы были

почти растоптаны. И к кругу этих проблем можно по праву отнести «Проблемы

праведности и патриотизма в произведениях сказителей земли Сыра». В

данное время собран и исследуется богатый материал, который связан с

вопросами праведности и патриотизма в произведениях певцов-сказителей.

Однако, рассматривая вопросы духовности и культуры в творчестве поэтов-

жырау, авторы научных, публицистических статей рассматривают творчество

названных поэтов лишь как традиционную музыкальную школу.

Если рассматривать с научной точки зрения, то творчество поэтов-жырау

можно считать источником национальной идеологии казахской

государственности и отражением культурного, духовного сознания нашего

народа. Глава нашего государства Н.А. Назарбаев в своих выступлениях

неоднократно отмечал необходимость и важность решения вопросов устного

народного творчества на национальном уровне:« Главное, что отличает каждый

народ, что отражает его судьбу–это культура. Культура–это образ нации, его

духовная сущность, душа, мысли и мудрость. Цивилизованная нация, в первую

очередь, гордиться своей историей, культурой, выдающимися личностями,

вкладом, который она внесла в сокровищницу мировой культуры. И

следовательно, через свою национальную культуру узнаваема в мире. То, чем

действительно может гордиться казахский народ, - это богатый фольклор. С

древних времен наш народ уважает искусство слова. Мы уже неоднократно

слышали:« Фольклор казахского народа превысит более, чем сто томов».

Однако, к сожалению, в этом деле слов больше, чем дела. В связи с этим на

специалистов возлагается обязанность создания целостной системы

исследования и осмысления устной литературы, обычаев и традиций нашего

народа. Необходимо подытожить вековой опыт народа в области устного

народного творчества, письменности и издать в виде многотомных книг. [13, 1-

б]

Для народа, освободившегося от политики советской идеологии

ставшего независимым в последние двадцать лет, это является большим

достижением с точки зрения духовной культуры. Малоизученность

исторических, философских, социальных, духовных вопросов, имеющих место

в произведениях поэтов-жырау,- значительный недостаток науки нашего

цивилизованного государства. Очевидно, что проведение исследований в этом

направлении откроет новые возможности для понимания исторического

сознания нашего кочевого народа. Жизнь и деятельность певцов-сказителей

земли Сыра пришлась на период колониальной политики царской России и

не менее кровавый период установления советской власти. Это были трудные

годы в истории казахского народа.

И хотя период творчества поэтов – жырау совпал с периодом свержения

царизма и установления советской шовинистической политики, они в своих


75

произведениях поднимали вопросы истории, религии, общества, чтобы

сохранить национальные ценности своего народа. Наряду с этим в своих

произведениях они отражали вековые традиции и обычаи наших предков.

Своим творчеством поэты-сказители боролись за то, чтобы наша нация не

исчезла с исторической арены. Они сеяли семена любви к казахскому народу.

Если обратиться к творчеству Т. Изтлеуова и рассмотреть его с точки

зрения тематического и идейного содержания, то можно отметить, что поэт

правдиво отражает реалии того времени и несет ответственность за

происходящее. В своем творчестве Т. Изтлеуов показывает быт народа,

общественные противоречия, социальную действительность, что является

показателем того, что поэт ясно сознает общественную эстетическую суть

своей поэзии. Его стихи многоплановы, содержательны и значительны; в них

отражены горести, печали и чаяния народа. Поэт в своих произведениях

осуждает людей, которые не хотят трудиться и без пользы проводят

драгоценное время; он высмеивает ленивых, завистливых людей, стремящихся

к легкой наживе и завидующих другим. Поэт стремится предостеречь молодежь

от таких людей и от таких человеческих пороков.

Многие произведения поэта адресованы детям и подросткам. С

восхищением слушает молодежь стихи поэты, в которых он пропагандирует

нормы взаимоотношений в человеческом обществе. В своем стихотворении

«Камын ойла халкыннын» ( Думай о своем народе ) поэт пишет: Если ты

родился храбрым мужчиной, Думай о своем народе! Для сироты и вдовы, Будь

лучом света.[1, 39-б].

Он призывает людей все свои силы направить на благо своего народа, на

свершение добрых дел. Некоторые произведения поэта, написанные для

молодежи, посвящены проблеме формирования чувства человеколюбия, при

этом он отмечает, что каждый человек может это чувство воспитать в себе сам.

Только человек, обладающий чувством человеколюбия, может честно и

преданно служить своей земле, своему народу.

В стихотворениях «Қайрама халқыңа тісіңді » ( « Не держи зла на свой

народ»), «Кайтсен де оз халкына кызмет кыл » (« Всегда служи своему

народу»), «Ой» (« Мысли»), «Ұядан ұшқанда» (« Когда вылетишь из родного

гнезда»), «Адам» («Человек») и некоторых других поэт говорит, что ценность

джигита определяется его бескорыстным служением своему народу, вкладом в

борьбу за свободу своей земли. Идеи борьбы за национальную и гражданскую

независимость особенно ярко выражены в стихотворениях поэта, написанных в

1905-1907 годы. В этих стихах он использует сочетания «Будь светлым лицом»,

«Не остерегайся приветливого лица», « Праведное лицо». Здесь поэт намекает

на пятое и шестое условие ислама, заканчивает стихотворение легкой шуткой и

демонстирует мастерство импровизатора. По содержанию созвучны с этими

произведениями следующие стихи поэта: «Адамдык ис» «Данасын дәулетине

масыкпасан», «Жигиттер журтты жеген куй болмайды» Как уже было отмечено


76

выше, в произведениях, посвященных молодежи, поэт затрагивает вопросы

воспитания чувства гуманизма, вопросы самовоспитания отдельной личности.

Человек, обладающий этими качествами, должен служить родине. Воспитание

личности определяет еѐ будущую судьбу. Он придерживается народной

мудрости «Уяда не корсе, ушқанда соны иледи» (« Повзрослев, человек

поступает так, как это было заведено в его семье»). И другие поэты-

демократы, подобно Турмагамбету, в своих произведениях поднимают

вопросы воспитания народа, чтобы поднять его до уровня других народов,

являющихся примером. Их цель – воспитать высокообразованное, культурное,

здравомыслящее поколение потомков. И тогда казахский народ станет

сильным, будет далее развиваться его искусство. Слава, известность народа,

страны определяется его искусством. Это понимал сам поэт и разъяснял

остальным.

Поэт призывает народ к единству, к взаимопониманию и к общему

пользованию тем, что имеется. Следуя традициям восточной поэзии, он считает,

что поэзия – самое доступное средство воспитания народа. Поэт считает, что

виновными в том, что в обществе имеются такие недостатки, как

несправедливость, насилие, нерешительность, является не простой народ, а

образованные, интеллигентные личности, а точнее их нерешительность и

бездеятельность. Ситуация бы изменилась, если бы цепи непросвещенности,

навязанные народу насильниками и жестокими людьми, были сняты с него

честными, образованными людьми. Таким образом, содержание стихотворений

Турмагамбета сводится к единой мысли – нужно честно служить своему народу.

Весь свой талант он направил на то, чтобы призывать молодежь к просвещению,

честному служению своему народу. В понимании Турмагамбета быть человеком

– это быть образованным, умным, быть преданным своему народу.

Схожие строки можно встретить у Карасакал Еримбета. В стихотворении

«Карасан, жаман адам бул журтта жоқ» (« У этого народа нет плохих людей» [2,

40-с]

В данном стихотворении под образом Жар дос (друг-опора) поэт пишет о Боге.

У казахов часто используются выражения « Пусть Бог будет опорой», « Пусть

тебе поддержкой будет Бог». Например, в произведениях Шакарима

Кудайбердиева со словом «Жар» связаны стихотворения «Жар конили бир

болек», «Жар жиберген козбен кас», у Турмагамбета в стихотворении

«Жарымсың жар, досыңнан кашыктасан» все слова «Жар» использованы как

форма слова «Создатель» (Бог). Многие религиозные познавательно-

философские произведения и размышления Еримбета Колдейбекулы известны

народу и по сей день..

В строках из произведения поэта «Бұл созим гайбат емес критика» (Эти

мои слова не клевета, а критика) как в аналогичных восточной поэзии

поучительных трудах проявляются новые западные мотивы. «Глубокие мысли,

содержательность, точные сравнения, таинственные и чудесные слова,


77

мудрость, религиозные наставления и поучения отражают мысли и думы

народа, сохраняются в памяти. Это особенная личность, глубоко знающая

традиции и обычаи народа, обладающая даром красноречия, глубокими

знаниями, осознающая все стороны жизни поэта. Его айтыс (песенная

импровизация двух певцов-акынов) с Шораяктын Омары продолжался на

протяжении 6-7 лет. Наряду со стихотворениями в творческое наследие поэта

входят десятки дастанов (высокохудожественное произведение) и рассказов:

«Атымтай Жомарт», «Садуақас», «Сахи», «Актам сахаба». Свидетелством того,

что он был мастером религиозно-пропагандирующих стихов,являются

воспоминания современников поэта, которые отмечают темпераментное

исполнение им своих произведений. Также эти качества поэта отмечены

видным представителем поэтов – сказителей земли сыра [3, 38-б]

Т.Изтлеуов отмечает все положительные качества Карасакала Еримбета,

хотя они неоднократно были соперниками на айтысах. Это обстоятельство –

показатель порядочности Турмаганбета и справедливая оценка, данная поэтом

мастерству Карасакал Еримбета. Мы не ошибемся, если скажем, что у всех

поэтов-сказителей земли Сыра есть общая черта: это соединение поэзии,

искусства жырау и жыр, это дальнейшее развитие поэзии жырау казахского

народа.

Искусство жырау на земле Сыра развивалось по-особенному и

сформировалось как особенная традиция. В казахской литературе есть понятие

«поэзия жырау», но не используется сочетание «искусство жырау». Первое

рассматривается как литературно-поэтическое явление, а второе – как

культурно-музыкальное.

Жыршы - более позднее звено сказителей, личность, исполняющая в

художественной манере ранее созданные произведения в соответствии со

своими талантами и способностями. Они на свой манер обрабатывают

фольклорные сюжеты, художественно оформляют их . Известный ученый Т.

Коныратбай считает: « Различий между понятиями жырау и жыршы не должно

быть. По мнению современных казахских ученых, жырау – большой

импровизатор, исполнитель без подготовки, жыршы –профессионал, заранее

подготовившийся к исполнению. Хотя эта точка зрения в некоторой степени

укоренилась, мы не можем считать еѐ решением научной проблемы, скорее это

способ примиренчества и соглашения. Корень слова – жыр, аффикс –шы

указывает на лицо по виду его деятельности. Вместе они образуют одно слово.

Баксы, жыршы, кобызши (кобызист), домбырашы (домбрист) , сыбызгышы –

все эти слова образованы по данной модели. Следовательно, мнение: первое из

них рассматривать как автора, а второе – как исполнителя является

необоснованным.» [6, 48-б].

Выдающийся литератор М. Ауэзов отметил: «Наш народ не оставил нам в

наследство памятники архитектуры и скульптуры, живописи, но он оставил нам

в наследие бесценное богатство–жыр. Народ –сказитель, народ-поэт изобразил


78

в своих гениальных произведениях–жырах свои духовные устремления.

Особый поэтический дар казахского народа создал особый тип поэта. Это

жыршы, поэты-импровизаторы, сохранившие до наших дней поэтическое

богатство древних времен. Мы в долгу перед этими поэтами за то, что они

сохранили и донесли до нас это богатство» [14,34-35-б.].

Казахская степь не отличается богатством в области письменности и

рисования, но можно отметить богатое наследие в области создания

поэтического слова, сказаний, дастанов, религиозных поучений. И вклад в их

пропаганду внесли жырау и жыршы. Поэты-сказители Балкы Базар, Кете

Жусип, Дур Онгар, Канлы жусип являются мастерами поэтического искусства

и искусства жыршы. К числу известных поэтов Сыра можно отнести и Нартая

Бекежанова, отличавшегося от других исполнителей особой школой игры на

сырнай (гармонь) Все названные поэты –сказители Земли Сыра известны

своими содержательными, наполненными философскими идеями,

поучительными произведениями.

По мнению известного нашего земляка, писателя Абжана Айсаутова «

подлинники произведений сказителей Сыра утеряны. То, что исполняется

сейчас, сохранено и записано на бумаге благодаря стараниям А. Кайнарбаева, К.

Куанбаева, К .Нурмаханова. Это естественно, так как при переписывании и

исполнении рукописи могли обветшать. Следовательно, эти изменения

закономерны. В последний период советской власти имена многих поэтов-

сказителей стали известными, было собрано их поэтическое наследие.[5, 4-5-б.].

Мы имеем в виду конец 80-х годов, когда пошатнулись устои советской власти.

Мнение А. Айсаутова поддерживает М. Каржауов. В статье в газете «Ана тілі»

он пишет: «Омар- поэт, известный не только на земле Сыра, он был знаком со

многими казахскими поэтами того времени. Турмагамбету, который был

младше него- на 4-5 лет, он посвятил многие строки, эти строки не попали в

текст стихотворения, напечатанного в сборнике «Поэт» [ 4, 5-с.] Мы можем

видеть, что творчеству казахских поэтов наносился специальный вред. У

Шораяктын Омары есть 11 известных нам дастанов, свыше семидесяти

стихотворений, но увидели свет только около 20 стихотворений и два дастана. В

своих произведениях поэт поднимал вопросы религии, духовности, часто

использовал религиозные термины ислама. Если проанализировать его

стихотворение«Ұстазым» («Учитель»), то увидим, что он следует примеру поэта

Есенжола.[9, 63-б ] В следующем стихотворении он изображает жизнь после

смерти и показывает, что Аллах поддерживает стремление человека следовать

примеру милосердных, честных людей, показывает, что религия одобряет

законность. Человек, честно и праведно проживший жизнь, без сожаления

встречает смерть. Поэт, воспевающий ислам, в произведении «Жараткан жан

биткенди бир Алласын» [9, 18-б]. В этом стихотворении мир, созданный

Аллахом, поэт сравнивает с образом нежной девушки, перед красотой которой

никто не может устоять. Наряду с этим поэт часто останавливался в своих


79

произведениях на внутреннем содержании религии ислам. Аллах проверяет

человека богатством: в погоне за богатством человек может попасть в сети

шайтана.Чтобы избежать этого, надо довольствоваться малым, раскаиваться в

своих проступках. Общей опорой певцов-сказителей земли Сыра была религия

ислам, но учителя были разные.

Использованная литература :

1. Изтлеулы Т.// Произведения. Том 1- Алматы.2007.- 305с.

2. Карасакал Еримбет. Назидания потомкам- Астана. 2009г.

3. Изтлеулы Т. Произведения. Том 1- Астана. Фолиант. 2009-. 305с.

4. Газета « Ана тілі» . Қай жерде болмай жатыр қазақ күлкі. 7-июля.1994.

5. Айсаутов А. Сыр елінің өнер өрендері- Қызылорда. 1999.

6. Жырау вестник -Алматы.2004г.

7. Кете Жүсіп Ешниязұлы. Произведения- Астана. Фолиант 2009.

8. Айтмукашева А. Лексика традиционного фольклора: идиоэтническая семантика-

Алматы.2007.

9. Шораяқтың О.Сөйле тілім жосылып-Алматы .Рауан.1995.

10. Кенжегулулы Н. Произведения- Том 1. Астана .2008.

11. Алтаев Ж., Габитов Т. Философия и культурология- Алматы. 2004.

12. Қодар А. Очерки по историй казахской литературы (с древнейщих времен до

раннего творчества М.О.Ауезова) - Алматы. Золотой век,1999.-152с. Алматы.Золотой

век.1999.

13. Егеменді Қазақстан 14 февраля 2007.

14. Ауэзов М. Время и литература- Алматы. 1962.

15. Ұлт тағылымы. №27 2004.

16. Сыр сүлейлері-Қызылорда.2003.


80

Section VI. Philosophy

Makuhin P. G., Ph.D., Associate Professor at the Department of Philosophy and SC,

Omsk State Technical University, Omsk, Russia.

Макухин П. Г., к. филос. н., доцент кафедры «Философия и СК» Омского

государственного технического университета, Россия.

On preservation of the historical part of the philosophy course in the

Russian education: issue of progress in the philosophical knowledge in the

specific context of social sciences and humanities

К вопросу сохранения исторической части курса философии в российском

образовании: проблема прогресса философского знания в контексте

специфики социально-гуманитарных наук

The specific aspects of the history of philosophy is discussed in this article within the

context of characteristic properties of social studies and humanities, which makes it

impossible to agree with the claims that the idea of progress is inapplicable to philosophy

(such claims, in turn, are used as a part of the case for uselessness of studying the history of

philosophy constituting a part of the philosophy course).

Keywords: teaching philosophy, social sciences and humanities, progress of knowledge,

history of philosophy, different methodological standpoints.

В статье специфика истории философии рассматривается в контексте

особенностей социально-гуманитарного знания, что не позволяет согласиться с

утверждениями о неприменимости к философии идеи прогресса (которые, в свою

очередь, служат аргументами в пользу бесполезности изучения историко-

философской части курса философии).

Ключевые слова: преподавание философии, социально-гуманитарные науки, прогресс

знания, история философии, разные методологические позиции.

We have already discussed the important issue concerning the specific nature of the

history of philosophy on the pages of the Euro-American Scientific Cooperation journal from

a theoretical and practical standpoint, in comparison with the history of special sciences,

primarily natural and technical ones. First, we pointed out that the development of

philosophy is fundamentally different not from the actual development of natural science, but

from the beliefs about such development, which are inconsistent with the modern state of

science studies. This means that the modern model of the development of science, including

natural sciences, is non-cumulative; it includes scientific revolutions, and in such periods of

paradigm change, science every so often comes back to the seemingly ―resolved‖ problems,


81

which precludes unequivocal contraposition of science and philosophy based on absence of

linear progress in the latter, see [1]. Second, we have mentioned that, despite the widespread

in the modern Russian culture understanding of the history of philosophy as a ―museum‖ (or

even an ―cabinet of curiosities‖) of various opinions, the unity of philosophy, in particular in

the chronological aspect, is retained, despite the continuous confrontation between

philosophical systems and their replacement with new ones; the most consistent argument for

this was made by Georg Hegel, see [2]. However, with the reduction in the teaching of so-

called ―non-core subjects‖, which is made partly at the expense of philosophical disciplines,

and primarily at the expense of the history of philosophy in the philosophy course (the value

of which in the training of students not majoring in philosophy expectedly is highly

controversial), retaining the history of philosophy in the Russian philosophy teaching

requires a more fundamental justification. It is primarily necessary to prove the presence of

progress in philosophical knowledge, which is what the history of philosophy should reveal

to the students. The notion of progress, translated from Latin as ―moving forward‖ or

―success‖, generally means a type of development (e. i. directed movement) from a less

perfect stage to a more perfect one. Nevertheless, another important idea for us is the thought

expressed by Paul Feyerabend, one of the deepest and most paradoxical philosophers of

science, distinguishing between quantitative (additive) and qualitative aspects of the idea of

progress; the former exists wherever ―an art or a science is praised for its inventions,

discoveries, breakthroughs… whose accumulation advances knowledge‖ [3, p. 188]. The

latter ―does not just increase numbers, it also changes the properties of things (skills, ideas,

art works, and so on)‖ [3, p. 188]. It is also necessary to make the problem of progress in

science specific to the type of science: while progress in natural sciences has traditionally

been associated with the explanation (i. e. bringing a natural event to a general pattern)

becoming increasingly deeper and unambiguous, any area of social science and humanities is

based on the history of studying this area, in which context it is possible to consider

emergence of new methodological standpoints in them as a criterion of progress. This is

realized in the modern Russian culture: for instance, the participants of the science seminar

―Progress in psychological science: major manifestations and criteria‖ concluded that, ―in the

humanities, on the other hand (i. e. unlike the natural sciences – M. P.), emergence of

different discourses becomes a criterion of progress‖ [4, p. 254]. In summary of the

foregoing, we conclude that the progress of philosophy, despite the claim that it ―marches in

place, always reasoning on the same‖ (which, for instance, Kant opposed and attempted to

change, whereas Heidegger, for example, assessed this positively), consists, first, in

continuous emergence of new methods of study and new approaches to the ―eternal‖ objects

of philosophical reasoning: existence, cognition, human, society, moral, etc. Second, and

most importantly, the progress of philosophical knowledge consists in moving from the

appearance of these objects to their essence, and then to essence of a deeper order. Referring

to the classical philosophers, the tradition of such understanding of progress may be traced

back to Lucius Annaeus Seneca, who wrote that ―The time will come when diligent research

over long periods will bring to light things which now lie hidden. … Many discoveries are

reserved for ages still to come, when memory of us will have been effaced. … Nature does


82

not disclose all her mysteries at once‖ [5]. Quoting other words by Seneca, ―opinions of the

ancient ones are not sufficiently accurate; they, being inexperienced, were then wrong about

the truth; in the beginning everything the scholars strove to was new, then it became well

studied, but no thing is carried to perfection in the beginning‖ [6, p. 65], Roger Bacon, a

medieval philosopher, applied the idea of progress to knowledge. ―And therefore the

statements of true authorities may largely be duly amended and corrected‖ [6, p. 65] – these

words by Bacon are not typical of his era, but are central for the next one, the New Time,

which may be characterized by the following words of Robert Nisbet: ―No single idea has

been more important than...the Idea of Progress in Western civilization for three thousand

years.‖ [7, p. 127]. Correspondingly, among the new European philosophers, we primarily

refer to the German classical philosophers: Georg Hegel, Friedrich Schelling, and Ludwig

Feuerbach. Hegel‘s understanding of the history of philosophy as a ―the Absolute Spirit

moving to ever deeper self-knowledge‖ was discussed by us in [2]. Schelling also understood

the history of philosophy as a process of gradual and successive development, which needs

to be studied before doing philosophy independently: ―philosophy should not be a

sophisticated invention… The task of philosophy is to demonstrate the movement of the

human spirit itself… And such development should pass through the areas shared by all

philosophical systems‖ [8, p. 47]. Feuerbach similarly said that the history of philosophy is

not ―a history of random subjective thoughts … separate opinions‖ [9, p. 11]. In reality, the

history of philosophy is ―nothing else then temporal (i. e. ―unfolding in time‖ – M. P.)

exhibition of various definitions, which, combined, make up the content of the truth itself‖

[9, p. 12]. Thus the ―true, objective category, in which it (the history of philosophy – M. P.)

should be viewed, is the idea of development‖ [9, p. 12], and, as follows from the context,

progressive development. Among the 20th century philosophers, this idea was especially

consistently developed by José Ortega y Gasset, who pointed out that the ―entire procession‖

of thinkers throughout different epochs ―acts as a sole philosopher living for two and a half

thousand years, throughout which the ‗continued thinking‘‖ [10, p. 220], which is why the

history of philosophy emerges as ―a majestic melody of intellectual experiences a person

goes through‖ [10, p. 220]. The classical philosophers‘ ideas discussed above make an

argument in favor of our claim that whereas the process of teaching, for instance, technical

sciences is expectedly based on turning to the latest discoveries, the study of philosophy is

impossible without turning to the history of philosophy. This means turning to the basic

methodological standpoints which were developed throughout millennia, progressed both

qualitatively and quantitatively, and which will help a representative of any field of science

acquire theoretical perception of new objects.


1. Makuhin PG Reconsideration of the problem of progress of philosophical knowledge in

the light of features of modern science as the condition of preservation of stsiyentichesky

approach to the philosophy status // EURO-AMERICAN SCIENTIFIC COOPERATION,

2014. – Volume 2. – PP. 99-102


83

2. Makuhin, PG On the problem of teaching philosophy in russian universities and the

relevance of Hegel‘s ideas of «philosophy as history of philosophy» // Sharing the Results of

Research towards Closer Global Cooperationamong Scientists: Results of the 2 International

Conference: Collection of Research Papers (May 31, 2014) – Montreal, Canada, PP. 85-89.

3. Feyerabend, P. Farewell mind. – M. : ACT: Astrel, 2010. – 477 p.

4. Martsinkovskaya, TD Progress of psychological science: the main manifestations and

criteria // Methodology and History of Psychology. – 2006. – Volume 1 Issue 1 – Pp. 251-

257.

5. Seneca, LA Natural questions [electronic resource] http://citaty.info/book/seneka-

estestvennye-voprosy (date accessed: 07/03/2015)

6. Bacon, R. Great work ... // Favorites – Moscow: Publishing Franciscans. 2005. – Pp. 41-

413.

7. Quote by: Prigogine I., Stengers I. Order out of Chaos: Man's New Dialogue with Nature –

Moscow: Progress, 1986. – 432 p.

8. Schelling, FVJ. Philosophical letters on dogmatism and criticism // Works: In 2 t. T. 1. –

Moscow: Thought, 1987. – Pp. 39-88.

9. Feuerbach, LA Hegel's philosophy of history // History of Philosophy: In 3 vol. T. 2. –

Moscow : Thought, 1974. – Pp. 5-23.

10. Ortega y Gasset, H. Occurrence of philosophy ... // What is philosophy? – Moscow :

Nauka, 1991. – Pp. 210-290.

Стоян С. П.,

кандидат філософських наук, доцент кафедри соціології

Національного авіаційного університету, Україна, м. Київ

Stoian S. P.,

Ph.D., associate professor of department of sociology

in the National Aviation University

СИМВОЛІЗМ В УКРАЇНСЬКОМУ ОБРАЗОТВОРЧОМУ МИСТЕЦТВІ

ХХІ СТОЛІТТЯ В КОНТЕКСТІ КУЛЬТУРИ

SIMBOLISM IN THE UKRANIAN ART XXI CENTURY

IN THE CONTEXT OF CULTURE

У статті здійснюється спроба філософсько-культурологічного аналізу

символізму в українському образотворчому мистецтві сучасності крізь призму

особливостей і специфіки української культури й ментальності.

Ключові слова: символізм, образотворче мистецтво, культура, символ,

художник.


84

This article is an attempt to philosophical and cultural analysis of symbolism in

Ukrainian contemporary art in the light of the specific features and Ukrainian culture and

mentality.

Keywords: symbolism, art, culture, character artist.

Незважаючи на потужні глобілізаційні тенденції, що постають домінантою

міжкультурних взаємозв‘язків із д.п. ХХ ст. і суттєвим чином позначаються на

розвитку мистецтва сучасності, що у значній мірі стає уніфікованим,

стандартизованим та позбавленим етно-національних рис, українська образотворча

практика, усвідомлюючи свою європейську приналежність, у значній мірі зберігає

своє потужне символічне підґрунтя, що визначається особливостями української

культури.

Як зазначає відомий український естетик, культуролог Володимир Личковах у

збірці праць під назвою «Філософія етнокультури. Теоретико-методологічні та

естетичні аспекти української культури», «українська етноментальність ґрунтується,

зокрема, на таких архетипових принципах конституювання життєвого світу і

культурного простору українства, як кордоцентризм, софійність, антеїзм тощо» [3,

с. 13]. Н. Д. Ковальчук у своєму дисертаційному дослідження «Символічні структури

етнокультурного процесу в Україні» також звертає увагу на те, що «характеристикам

української культури суттєво відповідають софійність, кордоцентризм, розуміння

природи (землі), як материнського початку буття, свобода як особиста гідність

людини, образ шляху (дороги), як втілення долі. Опредмечування цих архетипів

дозволяє тлумачити національні чинники не тільки в буденному бутті, але і в статусі

символічного вираження національних цінностей» [2, с. 5]. М. Л. Шумка у своїй

роботі «Символізм у філософській культурі України» також визначає основні символи

української ментальності, якими, на її думку, «є символи світла, софійності, людини,

слова, серця (душі)» [5, с. 6].

На нашу думку є сенс також зробити акценти на деяких архетипах, коріння яких

сягає трипільської й дохристиянської доби. По-перше, це солярність, адже присутність

у давніх віруваннях солярної, свастичної символіки була наявна на українських землях

ще за часи Трипілля й згодом знайшла своє продовження в язичницькому культі

вшанування Сонця, а пізніше набула особливого сакрального значення в

християнсько-візанійському символіко-містичному тлумаченні світла й

світлоносності. Як зазначає О. Матюхіна, «слов‘янські імена багатьох князів Київської

Русі включають частку ―яр‖ – один із епітетів Сонця: Ярослав, Ярополк, а Володимира

Великого в билинах прямо називають – Володимир – Красне Сонечко. Серед ідолів,

поставлених Володимиром у Києві, Даждьбог і, можливо, Хорс мали солярний

характер» [4, с. 210]. У контексті солярного культу Личковах розглядає й сигнатуру

Семаргла – божество давньокиївського язичницького пантеону. По-друге, це архетип

волелюбності, який споріднений із теперішнім державним символом України –

тризубом, походження якого пов‘язують із монограмою київського князя Володимира,

що означає слово «воля». Окрім цього, символ тризубу виводить нас на єдність


85

язичницького (тривимірність простору світобудови) і християнського (Бог-Батько,

Бог-Син і Дух Святий) образу Святої Трійці. Зважаючи на волелюбну природу

сучасного українця та його прагнення до відчуття єдності власного життєвого

простору, даний архетип постає одним із стрижневих у визначенні нашої національної

ідентичності, у тому числі й у царині мистецтва.

В. Личковах, ґрунтовно досліджуючи у своїй роботі символічні основи

української культури, поряд із категорією архетип, вводить категорію сигнатури –

«знаково-символічної системи, що упорядковує культурний простір етносу. Сигнатура

являє собою знаковий комплекс, що символізує смислові константи духовної культури

певного етносу, краю, регіону. В сигнатурі унаочнюється, візуалізується ідейно-

естетична домінанта ―культурної душі‖, світоглядно-ментальний стрижень філософії

та естетосфери етнокультури, в т.ч. і регіональної» [3, с. 15]. Крізь призму візуалізації

зазначених сигнатур дослідник розглядає й сучасну українську образотворчу

спадщину, приділяючи значну увагу творчості регіональних чернігівських художників,

про яких ще буде йти мова у нашому дослідженні.

На з‘ясування специфіки символічної основи художнього твору спрямована

дисертаційна робота української дослідниці О. О. Щербань, яка зазначає, що «для

художньої практики ХІХ – ХХ століть саме культурні символи, які відображають

екзистенціальний досвід особистісного самовизначення людини, поступово ставали

домінуючим предметом художньої рефлексії, що було наслідком згаданої

цивілізаційної кризи умов і змісту людського буття в цю епоху. Завдяки цьому

мистецтву вдалося стати одним із найважливіших чинників соціокультурних

трансформацій» [6, с. 3]. Дослідниця зазначає, що визначення символічного змісту

твору мистецтва не можливе без його розгляду як феномену культури, що містить у

собі багатовекторну спрямованість на естетичні, комунікативні, ціннісні тощо рівні

сприйняття і розуміння. Щербань характеризує специфіку механізму художньої

символізації, «який полягає в детермінації частини цілим, тобто втіленням цілісного

художнього змісту твору в його окремих структурних елементах, набуває функції

художніх символів» [6, с. 11]. Дослідниця вказує на надзвичайно важливу наявність

діалогу, комунікації між твором мистецтва і глядачем, завдяки чому й виникає

можливість встановлення герменевтичної множинності символічних змістів,

спрямованість яких буде залежати від культурних детермінант, а також від

внутрішньої специфіки глядача.

Сучасна українська дослідниця О. А. Вячеславова у своїй роботі «Естетика міфу

в сучасному образотворчому мистецтві України» зазначає, що «посткласичний

характер неоміфологізму в українському мистецтві набув виявлення в елімінації

класичної лінійної категорії сюжету, у зв‘язку з чим типологізація міфу в

образотворчості можлива на засадах міжсистемного буття символів (розглянуто

семантику міфологем „польоту‖, „драбини‖, „світового древа‖, „шляху‖, „переходу‖,

„ковчега‖, „джерела‖, „гри‖, „сновидіння‖)» [1, с. 5].

Звертаючись до основних векторів реалізації принципів символізму в

українському образотворчому мистецтві, потрібно визначити їх основні спрямування й


86

специфіку. Одним із фундаторів символічних спрямувань в сучасному українському

живописі є нині професор, академік НАМУ, народний художник, лауреат державної

премії України ім. Т. Г. Шевченка, Микола Стороженко – засновник школи сучасного

сакрального живопису й керівника майстерні «Живопису та храмової культури»

НАОМА. Саме сучасний сакральний український живопис, що продовжує національні

барокові традиції, й постає одним із потужних спрямувань у лоні новітнього

українського символізму, поєднуючи у такий спосіб дух минулого із сучасним

художнім світобаченням.

Микола Стороженко є духовним вчителем цілої плеяди українських художників-

символістів, адже викладаючи в Національній академії образотворчого мистецтва і

архітектури, він вже виховав ціле покоління талановитих митців, що достойно

витримують випробовування часу й не втрачають обраних орієнтирів в угоду

кон‘юнктурі й актуальним постмодерним тенденціям. Сакральні необарокові

символічні мотиви присутні й у багатьох інших творах українських митців, детальне

звернення до яких постає горизонтом для подальших розвідок у лоні українського

символізму.

Одним із найулюбленіших учнів майстра (за твердженням Стороженка) є Олексій

Анд – художник, який вперше використав поняття «асоціативний символізм» у

контексті сучасного живопису. В літературі це поняття на початку вже минулого

століття використовує В‘ячеслав Іванов, звертаючись до творчості Інокентія

Анненського і характеризуючи його як поетику недомовленості й натяку. Цей

художній вектор постає наступним в структурі розгляду сучасного українського

символізму.

Для Олексія Анда асоціативний символізм стає основою світорозуміння й

фундаментом художньої творчості. Використовуючи різні техніки, світло-тонові

варіації, він практично у всіх своїх роботах уникає чітких ліній, позначень предметів,

осіб, силуетів - ми вдивляємося у сюжет крізь серпанок, створений художником,

завдяки якому досягається гармонійне єднання всіх смислових елементів картини.

Автор не позначає, а натякає, він цілком усвідомлено провокує нас на участь у процесі

співтворчості, підштовхує до продукування нових і нових асоціацій, які не обмежені

стереотипами і умовностями. Анд хоче відійти від шаблонів традиційного розуміння

символів і переставити акценти із передвизначеності на багатозначність,

багатоплановість, надаючи глядачеві повну свободу власних інтерпретацій

побаченого. До асоціативного символізму можна також віднести й роботи київського

скульптора О. Владімірова, живописців О. Павленка, С. Маруса, О. Левчишиної.

Інший вектор розвитку сучасного українського символізму пов'язаний із

творчістю унікального львівського художника Олега Денисенко, яку можна назвати

гротескним символізмом. Митець створює неординарні графічні й левкасні роботи,

свідомо гротескно деформуючи образи своїх персонажів, завдяки чому досягається

ефект створення власного символіко-фантасмагоричного простору, абсолютно

несхожого на те, що вже з‘являлося у рамках символізму, насиченого багатошаровими

символічними значеннями. До гротескного символізму можна віднести і деякі роботи


87

Леоніда Берната, що також фантасмагорично деформує образи своїх персонажів,

навмисно віддаляючи їх у такий спосіб від реально впізнаваної дійсності,

примножуючи внутрішню загадковість символічного змісту.

Наступний вектор розгортання символізму в межах сучасної української

образотворчості пов'язаний із відображенням етнічно-національної архітектоніки

творів, символічне наповнення яких визначається специфічними особливостями,

етнокультурними традиціями певного регіону чи місцевості України. В. Личковах

детально досліджує особливості сучасного образотворчого мистецтва та його

символічної основи у творчості митців Чернігово-Сіверщини, зазначаючи, що

сіверянські й чернігівські «художники і графіки звертаються до слов‘янської

міфології, християнської релігії, українського національного типу тілесності,

ментальності, етнопсихології та етнокультури» [3, с. 152]. Етно-національним

символізмом сповнені й численні роботи К. Косьяненко, В. Бахтова, О. Сухоліта,

М. Малишка та інших.

Своєрідних форм і змістів набуває символізм у своєму наступному векторі

реалізації – абстрактно-містичному, де за рахунок максимальної візуальної умовності,

силуетним натякам, а іноді лише кольоровим варіаціям створюється містико-

символічна атмосфера єднання з незвіданим, трансцендентним. Яскравим прикладом

подібного роду символізацій постають роботи О. Животкова, А. Фурлета,

О. Клименко, О. Петрової, Б. Єгієзаряна, а також інших українських митців.

Таким чином, ми можемо зазначити, що сучасні українські митці-символісти у

своїй творчості поєднують як давні традиції європейського образотворчого мистецтва,

так і створюють власні символізації із неповторним, індивідуальним контекстом, що

дає нам можливість говорити про народження потужної генерації українських

художників-символістів.

Література

1. Вячеславова О. А. Естетика міфу в сучасному образотворчому мистецтві України:

Автореф. дис. кандидата філос.. наук: 09.00.08 / Східноукраїнський національний

університет ім. В. Даля - Луганськ., 2007. – 18 с.

2. Ковальчук Н. Д. Символічні структури етнокультурного процесу в Україні:

Автореф. дис. доктора філос.. наук: 09.00.04 / Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди -

К., 2007. – 21 с.

3. Личковах В. Філософія етнокультури. Теоретико-методологічні та естетичні

аспекти української культури. – К.: Вид. ПАРАПАН, 2011. – 196 с.

4. Матюхіна О. Солярний культ у віруваннях давніх слов‘ян // Проблеми

слов‘янства, Вип. 50, 1999. – с.210-214

5. Шумка М. Л. Символізм у філософській культурі України: Автореф. дис. кандид.

філос. наук: 09.00.0 / Львівський національний університет ім. І. Франка - Львів., 2001.

– 23 с.

6. Щербань О. О. Твір мистецтва як символічна реальність: Автореф. дис. кандидата

філос. наук: 09.00.08 / Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди - К., 2009. – 20 с.


88

Пігош М. А., асистент

Львівська комерційна академія, Україна

Pigosh M. A., assistant

Lviv Academy of Commerce, Ukraine

ІДЕАЛІСТИЧНО-АСКЕТИЧНА ФІЛОСОФІЯ ПАЇСІЯ

ВЕЛИЧКОВСЬКОГО

IDEALISTIC-ASCETIC PHILOSOPHY OF PAISIUS VELICHKOVSKY

У статті досліджуються філософські погляди Паїсія Величковського.

Проаналізовано вплив ідей Платона та неоплатонізму, через призму отців церкви на

його ідеалістично-аскетичне вчення.

Ключові слова: філософія, аскетизм, неоплатонізм, духовність, людина, душа,

тіло.

The article explores the philosophies of Paisius Velichkovsky. The influence of the

ideas of Plato and Neoplatonism was analyzed in the light of the Church Fathers onto his

idealistic-ascetic teachings.

Keywords: philosophy, asceticism, Neoplatonism, spirituality, man, soul, body.

Паїсій Величковський (1722-1794) – український релігійний філософ, церковний

діяч і перекладач ХVІІІ ст. Його філософські погляди малодосліджені й ще не стали

об‘єктом системного аналізу в українській історико-філософській літературі.

Значна увага дослідників зосереджувалася на вивченні життя та релігійної

діяльності Паїсія Величковського. Головним був не філософський, а історико-

біографічний, літературний та богословський підхід до його творчості. Паїсію

Величковському присвячені дві роботи А. І. Яцимирського, а саме: ―Возрожденія

Византийско-Болгарского религиозного мистицизма и славянской аскетической

литературы в ХVІІІ веке‖ та ―Славянскія и русскія рукописи румынскихъ библиотек‖.

Дослідженням та осмисленням творчої спадщини Паїсія Величковського займався

також Сергій Четвериков. Він написав працю ―Молдавський старець Паїсій

Величковський. Його життя, вчення і вплив на православне монашество‖. Перші

спроби оцінити Паїсія Величковського як українського мислителя зробив митрополит

Іларіон (Іван Огієнко) у монографії ―Старець Паїсій Величковський. Його життя,

праця та наука‖. Аналіз літератури дає можливість зробити висновок про те, що

предметом уваги дослідників здебільшого були питання життя, творчості, літературної

й перекладацької діяльності Паїсія Величковського.

Метою цієї статті є аналіз ідеалістично-аскетичної філософії Паїсія

Величковського. Розглядається вплив отців церкви та античних мислителів на

світоглядно-духовні погляди мислителя.

Відомий дослідник української філософії Дмитро Чижевський ставить Паїсія

Величковського на один щабель з Григорієм Сковородою. ―Найбільш визначні


89

представники української думки мали все ж виразно релігійні інтереси та в багатьох

пунктах дуже наближаються до Сковороди, утворюючи з ним, так би мовити,

―містичне тризір‘я‖ української філософії (Паїсій Величковський та Семен Гамалія)‖

[1, с. 176].

Творчість Паїсія Величковського мали великий вплив на сучасників, а також на

творчість багатьох письменників та філософів XIX ст. ―Паїсій Величковський, – пише

А. М. Окара, – безпосередньо або через своїх учнів та послідовників, що відродили в

XIX столітті Оптину пустинь, вплинув на творчість багатьох філософів і письменників

– Жуковського, Гоголя, Івана Киреєвського, Достоєвського, Памфіла Юркевича,

Костянтина Леонтьєва, Володимира Соловйова‖ [2, с. 224].

Філософсько-релігійні погляди Паїсія Величковського формувалися під

впливом аскетичних творів отців церкви: Антонія Великого, Іоана Дамаскина, Василія

Великого, Іоана Златоуста, Максима Сповідника, Григорія Синаїта, Григорія Палами,

Ісаака Сирина, Псевдо-Діонісія Ареопагіта, Симеона Нового Богослова, Феодора

Студита та інших.

На початку своєї творчої діяльності Паїсій Величковський мав певного роду

недовіру до ―зовнішньої‖ філософії. Проблему ―зовнішньої‖ філософії можемо

спостерігати ще в ХІV столітті у Григорія Палами. Він з цього приводу писав: ―Лица,

стремлящіеся къ познанію внешней мудрости, по собственному сознанію, более

вкушаютъ незнанія, чемъ знанія... Ибо безъ чистоты, хотя бы ты изучилъ въ

совершенстве естественную философію отъ Адама, ты остался бы не менее, если не

более неразумнымъ, чемъ мудрымъ‖ [3, с. 104-105].

Навчаючись у Києво-Могилянській академії, Паїсій Величковський у розмові з

префектом (помічник ректора) академії Сільвестром Кулябкою зазначав: ―Мене

навчають в академії світських наук, а вони не приносять моїй душі жодної користи... Я

чую в академії тільки поганських богів та мудреців: Цицерона, Арістотеля, Платона.

Навчаючись такого, від чого світ збився з належної дороги, не бачучи користи для моєї

душі від такої науки, я й покинув її, щоб і мені самому не споганитись...‖ [4, с. 135]. А

Сільвестр Кулябка вказував йому, що і ―зовнішнє‖ вчення має велику користь, і якщо

він цього не усвідомив, то у цьому немає нічого дивного, тому що він ще тільки

доторкнувся до цього вчення, а також наголошував на тому, що такі найбільші отці

церкви як Василій Великий, Григорій Богослов та Іоанн Златоуст ретельно вивчали

античних поетів й філософів і ця ―зовнішня‖ мудрість не може перешкодити йому, а

тільки допоможе у цьому житті [5, с. 31]. Але тоді цих слів Паїсій Величковський не

сприйняв та не усвідомив, хоча згодом він шкодував, що не закінчив навчання в

академії. А коли Паїсій Величковський почав переклади твори отців церкви, він змінив

своє ставлення до філософії. Він зазначає, що перекладач повинен бути людиною

освіченою і не тільки добре знати граматику, правопис і особливості тої чи іншої

мови, але також і риторику, філософію та богослів‘я. ―І тепер, – пише митрополит

Іларіон (Іван Огієнко), – старець Паїсій сильно пожалкував, що невчасно покинув

Київську духовну академію, пройшовши тільки першу половину її, тоді як друга –

філософія й богословіє (6 років) – якраз були ті науки, яких йому все життя бракувало‖


90

[4, с. 196].

Паїсій Величковський сповідував ―внутрішню‖ філософію та зазначає, що отці

церкви підпорядковували у всьому свою філософію Божественному Писанню, і

подвійною непереможною зброєю, тобто, богослів‘ям і філософськими доказами,

доводили свою правоту. Тому і філософія, якщо нею користатися правильно, також

певною мірою відповідає істині Божій; якщо ж нею користатися всупереч істинному

змісту Священного Писання, вона стає протилежна істині Божій і якщо тримається

неправди, то без зусиль перемагається істинними доказами.

Паїсій Величковський у своєму філософському вченні приділяє велику увагу

душі людини, яка є основною в людині. Душа і тіло єдині й нероздільні в земному

житті. Вона оживляє тіло, оскільки тіло без душі стає мертвим. Тіло є ―грубим‖, тоді

як душа здатна проникнути будь-де через те, що вона вільна у своїй здатності

мислити. Ці думки Паїсія Величковського перекликалися з ідеями Платона, в якого

людська душа домінувала над тілом. Платон пише: ―… чи властивий філософові потяг

до так званих насолод, приміром, до їжі й питва? … А до інших речей, що є догодою

тілу? Як до них ставиться така людина? Візьмімо, наприклад, гарний плащ, або

сандалії, чи інші речі, що прикрашають тіло, – цінує філософ їх високо чи нехтує

ними, крім, звісно, найнеобхідніших? Гадаю, що ні за що не має. Принаймні якщо він

справжній філософ. Отже, як видно, предметом його турбот є не тіло: про тіло він,

вважай, анітрохи не дбає і турбується тільки про душу, чи не так? … Виходить, що

філософа можна пізнати по тому, що він намагається звільнити душу від залежності

від тіла значно більше, ніж усі інші люди?‖ [6, с. 240-241]. Також Паїсій

Величковський вважав, що людина повинна приділяти увагу насамперед духовній

стороні життя, а не тілесній. Він зазначає: ―О, человекъ! Если и сто или тысячу летъ

проживешь на этомъ свете во всякой пище и наслажденіи упитываясь, какъ

телецъ, и прихорашиваясь, какъ лиса; когда же придетъ страшная смертная

кончина, за одинъ день покажется жизнь наша, и всякое пресыщеніе и украшеніе

исчезнетъ безследно, какъ цветъ травы, скоро отпадающій‖ [7, с. 6].

Величковському і Платону притаманне уявлення про первинну досконалість людини, а

аскетичне очищення душі дає їй владу над тілом і вона в їх розумінні є дещо

божественне.

Паїсій Величковський зазнав впливу неоплатонізму. Він сприйняв ідеї

неоплатонізму через призму вчень отців церкви. Багато ідей Паїсія Величковського

були тотожними неоплатонічним.

У своїх роздумах про Бога Паїсій Величковський багато в чому подібний до

вчення неоплатонізму. На думку Величковського, Бог – це, насамперед, повнота буття,

істинне і найвище буття. Плотін також подібно характеризує Єдине. В нього воно є

абсолютно істинна дійсність і сутність всеможливих сутностей. ―Єдине – дивне,

неосяжне, про яке не можна навіть говорити, що воно є, щоб не виникла думка, що

Єдине – предикат чогось іншого, якому у суворому сенсі ніяке ім‘я не притаманне.

Якщо все ж потрібно називати його, то краще за все просто Єдиним, але не в тому

розумінні, що воно спочатку є дещо інше, а потім вже Єдине. Саме по собі воно


91

недоступне нашому пізнанню; пізнається ж через те, що виникає від нього, тобто через

суще‖ [8, с. 46]. Паїсій Величковський, як і Плотін, ототожнює ―безумовне буття‖ і

―благо‖, уявляючи Бога всемогутнім творцем усього видимого і невидимого. Його

сутність розуміється як безконечна єдина засада, без якої і поза якою нічого не

існує.

Паїсій Величковський, як і неоплатоніки, вважав, що людська душа повинна

очиститися від усього зайвого, тобто, від чуттєвих бажань і прагнень. В очищеній душі

відображається Бог, бо це не лише споглядання, але і дійсне наближення до Нього.

Для Паїсія Величковського через духовні подвиги людина входить ―въ сердечную,

умную и душевную чистоту‖ [7, с. 23]. Як і Плотін, Паїсій Величковський вважав, що

зло лежить в самій людині і вона сама може обрати, що їй робити: бути з Богом, або

жити чуттєвим життям. Основні ідеї Плотіна стосовно непізнаваності Бога, містичне

осягнення душею Бога пізніше використали християнські мислителі, а через них і

українські і зрештою Паїсій Величковський.

І все ж не правильно було б думати, що Паїсій Величковський близький до

неоплатонізму в усьому. Відмінність полягає у тому, що Паїсій Величковський, як і

інші християнські мислителі, не прийняв ступеневу еманацію Божества. Бог не еманує,

а цілковито присутній у кожній зі своїх іпостасей, не полишаючи при цьому Своєї

абсолютної єдності. Античний духовно-філософський світ постійно тяжів над

християнськими мислителями, впливав на їх мислення та світогляд. Цього впливу

зазнав і Паїсій Величковський, хоча критично ставився до античної філософії.

У Паїсія Величковського знаходимо багато спільного з християнським

неоплатоніком Августином Аврелієм. Хоча Величковський прямо не посилається на

Августина, а апелює до Святого Письма, проте співзвучність, а надто збіг позицій

обох мислителів очевидний. Вчення Августина ―Про два гради‖ Паїсій Величковський

став сприймати як власне. Світ, згідно з вченням Августина Аврелія, ділиться на

―горний‖ і ―дольний‖, людина бачилася роздвоєною на земну і небесну, плотську і

духовну. У світі постійно відбувається боротьба й вибір між двома протилежностями:

з одного боку ―горним‖ божественним, духовним, а з іншого – ―нижчим‖, плотським,

мирським. Паїсій Величковський радить обирати перший шлях, тому що він веде до

пізнання Бога і єднає нас з Ним. Він пише: ―Не будьте же пленниками дольнего мира,

тела и смерти, но к горнему миру и бессмертному пределу устремляйтесь, да будете

наследниками его света‖ [5, с. 292].

Проблема духовності людини у вченні Паїсія Величковського є трансформацією

вчень отців церкви. Мислитель зорієнтований на осмислення та з‘ясування морально-

духовних начал людини. Постійно наголошував на визначальній ролі внутрішнього

світу в її життєдіяльності. Для Паїсія Величковського основним було духовне

самопізнання, самозаглиблення і самовдосконалення, яке досягається за допомогою

глибоких внутрішньоморальних переживань та аскези.

У Величковського одним з центральних положень в дослідженні людини є синтез

двох протилежних властивостей: тлінне і духовне. Одна з двох ознак завжди

переважає. Але перевага повинна бути за духовним, а тіло має підпорядкуватися душі.


92

Подвійність людської природи породжує велику внутрішню боротьбу всередині

людини, коли тіло протистоїть духу, а дух – тілу. Відбувається вибір між

божественним і тимчасовим, тлінним. Паїсій Величковський стверджує, що людина

повинна прагнути до вищих ідеалів, а визначальними мають бути духовні надбання.

Боротьба з гріхом у Паїсія Величковського – це боротьба духовного і плотського.

Благом є не задоволення своїх пристрастей та надмірних земних потреб, а постійна

моральна праця і самовдосконалення. Попри те, що повчання Паїсія пронизує ідея

боротьби плотського та духовного начал, було б великою помилкою вбачати в ньому

―напівманіхея‖, що обожнює дух та демонізує плоть. Паїсій Величковський,

відповідно до святоотецької аскетичної традиції, вважав, що людська тілесність, як і

душа, теж заслуговує на блаженну вічність, однак для цього вона має стати

безсмертною, ―преобразитися‖ в сяйві несотворенного божественного світла. Тому для

Паїсія Величковського суттєво те, що лише душа є носієм зла. Помисли людини

спокушають її до гріха. На основі онтології рівнозначності духовного і матеріального

начал в людині з тіла знімається відповідальність за гріхи. Душа повинна керувати

тілом, а не навпаки. Тіло саме нічого не чинить без волі людини. Людська воля сама

обирає, що їй чинити – добро чи зло. Тіло тільки підштовхує людину через тілесні

пристрасті до вчинення того чи іншого. Але людина сама вирішує як їй чинити. Тому

остаточне рішення приймає сама людина. В діях та вчинках винна душа, а не тіло. Тіло

підпорядковане душі, і вона схиляє його до гріха. Паїсій Величковський слушно

зауважує: ―Тело не только не враг нам, оно друг нам ... Тело хранит душу от гордости,

ибо душа, будучи высокого рода, как образ Божий, может увлекаться высокоумием;

когда же вспомнит о своем теле, смиряет свое высокоумие‖ [5, с. 292].

Дуже важливою для Паїсія Величковського була проблема земного і вічного. В

житті людини багато нещасть і терпінь, тому не на земні блага потрібно покладати

суть людського існування. В цьому світі все мінливе та недовговічне, не має великої

вартості й минає і слава, і краса, і сила. ―Теперь ты, человекъ, – пише Паїсій

Величковський, – услаждаешься красотою, приглядностью, славою и проводишь

жизнь свою въ суетномъ украшеніи, надеясь провести такъ часъ за часомъ, день за

днемъ, месяцъ за месяцемъ, годъ за годомъ. О, человекъ! Векъ твой проходитъ къ

концу, жизнь минуетъ, время мало-по-малу протекаетъ… Какъ бы одинъ день твоего

рожденія и твоего возраста и старости, а после сего скорый неожиданный конецъ

твоей жизни… Сколько было царей и князей во всякомъ насладженіи и украшеніи!

Что помогло имъ, отходившимъ изъ этой жизни временной, где насладженіе и

украшеніе? Теперь же они земля и пепелъ! Сколько было на этомъ свете сильныхъ,

богатыхъ, храбрыхъ юношей, цветущихъ молодостью и красотою; чемъ же помогла

имъ и посодействовала могучая сила, пріятная молодость, цветущая красотою? Какъ

будто ничего не было!‖ [7, с. 5-7]. Людина повинна задуматися над тим, щоб не бути

позбавленою вічності та протистояти негативним впливам. Тому, на думку Паїсія

Величковського, людина має: ―Поспішати з пітьми гріха в землю обіцяну, до чистоти і

безгрішності богоугодного життя‖ [5, с. 291]. Також, потрібно працювати над собою,

щоб духовно вдосконалюватися. Поступово, починаючи з малих ―подвигів‖, людина


93

може досягнути певного рівня досконалості. Паїсій Величковський з цього приводу

пише: ―Если не можешь такъ какъ святые отцы трудиться, то хотя по силе твоей

начни; со смиреніемъ въ сердечной простоте послужи всякому; зазирая свою немощь и

осуждая себя‖ [7, с. 4].

Отже, філософські ідеї Паїсія Величковського мають велике значення для

людини. Перед нею постає довгий шлях сходження, ціль якого – перехід від способу

життя ―мирського‖ до ―духовного‖ та шлях до Бога. Людина повинна ―преобразитися‖.

Преображення є найвищим її покликанням, яке полягає в перетворенні зовнішньої

людини у внутрішню.

Джерела та література

1. Чижевський Д. Українська філософія // Українська культура. Лекції за

редакцією Дмитра Антоновича. – К.: Либідь, 1993. – С. 167-188.

2. Окара А. М. Паісій Величковський та Григорій Сковорода в культурному

оточенні ХVІІІ століття // Науковий Вісник Українського Історичного Клубу. – М.,

2001. – Т. 5. – С. 218-225.

3. Радченко К. Религіозное и литературное движеніе въ Болгаріи въ эпоху передъ

турецкимъ завоеваніемъ / К. Радченко. – К., 1898. – 344 с.

4. Іларіон Митрополит. Старець Паїсій Величковський. Його життя, праця та

наука // Митрополит Іларіон (Іван Огієнко). Життєписи великих українців. – К.:

Либідь, 1999. – C. 126-239.

5. Четвериков С., протоиерей. Правда христианства. Переиздание Спасо-

Преображенского Мгарского монастыря Полтавская епархия / Протоиерей Сергий

Четвериков. – Б. р. – 420 с.

6. Платон. Діалоги. – К.: Основи, 1995. – 395 с.

7. Крины Сельные или Цветы Прекрасные, собранные вкратце отъ

Божественнаго Писанія. О заповедяхъ Божіихъ и о святыхъ добродетеляхъ

Архимандрита Паисія Величковскаго. Изданіе Русскаго Свято-Ильинскаго скита на

Афоне. – Б. р. – 77 с.

8. Плотин. Космогония. – М.: REFL-book; Ваклер, 1995. – 304 с.


94

Accent Graphics Publishing & Communications

Signed in print 30.04.2015. Format 60x84 1/8.

Paper of chalking. Digital printing. Conventionally printed sheets 11,75.

Accounting - publishing sheets of 5,45

Edition 100 copies.

Published in Accent Graphics Communications 1807-150 Сharlton av.

East Hamilton, Ontario, Canada L8N 3X3

[email protected]

http://accentgraphics.ca/

https://e.mail.ru/sentmsg?mailto=mailto%[email protected]

euro-american scientific cooperation -...

Documents