el-conf.com · 2018. 12. 3. · Підлітковий вік має сенс розділити...

Збірник наукових матеріалів

ХХІV Міжнародної науково-практичної

інтернет – конференції

el-conf.com.ua

«НОВИНИ НАУКИ ХХІ СТОЛІТТЯ»

23 листопада 2018 року

Частина 11

м. Вінниця

Новини науки ХХІ століття, ХХIV Міжнародна науково-практична

інтернет-конференція. – м. Вінниця, 23 листопада 2018 року. – Ч.11, с. 76.

Збірник тез доповідей укладено за матеріалами доповідей ХХІV

Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції «Новини науки ХХІ

століття», 23 листопада 2018 року, які оприлюднені на інтернет-сторінці el-

conf.com.ua

Адреса оргкомітету:

2018, Україна, м. Вінниця, а/с 5088

e-mail: [email protected]

Оргкомітет інтернет-конференції не завжди поділяє думку учасників. У

збірнику максимально точно збережена орфографія і пунктуація, які були

запропоновані учасниками. Повну відповідальність за достовірну інформацію

несуть учасники, їх наукові керівники та рецензенти.

Всі права захищені. При будь-якому використанні матеріалів конференції

посилання на джерела є обов’язковим.

mailto:[email protected]

ЗМІСТ

Соціологічні науки

Байніна Н.О. ОСОБЛИВОСТІ СПІЛКУВАННЯ У СФЕРІ

ОБСЛУГОВУВАННЯ ............................................................................................. 5

Баранова Н.С., науковий керівник Бойко Г. В.

ВПЛИВ ДЕСТРУКТИВНИХ СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖ НА

ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ПІДЛІТКА ..................................................... 9

Ветвінська Т.Ю., Кузнецова О.Д. ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНОЇ

ПРОБЛЕМАТИКИ ГАЗЕТИ «УКРАЇНСЬКЕ СЛОВО»

ЗА 2014-2016 РР. ..................................................................................................... 13

Зубленко О.Б. СЕНСОЖИТТЄВІ ЦІННОСТІ У ЛЮДЕЙ З ВІЛ/СНІД ............. 17

Мазуріна В.В. ДИТЯЧІ ТА МОЛОДІЖНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК СУБ’ЄКТ

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ................................................... 21

Паляничка О.В. РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПРОБЛЕМАТИКИ

У РЕГІОНАЛЬНІЙ ТЕЛЕВІЗІЙНІЙ ЖУРНАЛІСТИЦІ ...................................... 26

Статура Анастасія Олександрівна, Мазур Тамара Василівна

ВІДНОВЛЮВАЛЬНА АРТ-ТЕРАПІЯ ЕМОЦІЙНИХ СТАНІВ

ОНКОХВОРИХ ДІТЕЙ .......................................................................................... 29

Чебаненко Н. В. СОЦИАЛЬНО-ПСИХОЛОГИЧЕСКИЙ КЛИМАТ КАК

ИНДИКАТОР КОММУНИКАЦИИ В ПЕДАГОГИЧЕСКОМ

КОЛЛЕКТИВЕ ........................................................................................................ 34

Чорний Ю.В. ПРОБЛЕМА САМОРЕГУЛЯЦІЇ ВИБОРУ СУЧАСНОЇ

МОЛОДІ ................................................................................................................... 37

Філологічні науки

Бардадим А.Ю. ПРОЕКТНИЙ МЕТОД ЯК СУЧАСНИЙ СПОСІБ

ВИКЛАДАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ЗА ПРОФЕСІЙНИМ

СПРЯМУВАННЯМ ................................................................................................. 40

Бугайова А.С. РОМАН ЮРІЯ ЯНОВСЬКОГО «МАЙСТЕР КОРАБЛЯ»

ЯК ІНТЕРТЕКСТ ..................................................................................................... 44

Вінтоняк О.Д. ЕКЗИСТЕНЦІЙНА ПАРАДИГМА «ВТРАЧЕНОГО

ПОКОЛІННЯ» ЯК ЯВИЩА ПОРОДЖЕНОГО ПЕРШОЮ СВІТОВОЮ

ВІЙНОЮ В РОМАНІ ЕРНЕСТА ХЕМІНГУЕЯ «ПРОЩАВАЙ,

ЗБРОЄ!» .................................................................................................................... 48

Вус П. А. ЕКСПЛІЦИТНА ТА ІМПЛІЦИТНА КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ

БОЛЮ У РОМАНІ ДОННИ ТАРТТ ―ЩИГОЛЬ‖ ................................................ 53

Гайдар В. П., Дядя В. М. ВЖИВАННЯ РОЗМОВНОЇ ЛЕКСИКИ В

ІСПАНСЬКІЙ МОВІ ............................................................................................... 58

Зінченко Т.П. «ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

ПРИ ВИВЧЕННІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ» .......................................................... 63

Тахтарова Е.Е. ОСОБЛИВОСТІ ЛІНГВІСТИЧНОГО ВИВЧЕННЯ

МЕДІАТЕКСТІВ .................................................................................................... 69

Ковалевська О.В. МЕДІАОСВІТА У ВИЩИЙ ШКОЛІ ЯК СПОСІБ

РОЗВИТКУ СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА ....................................................... 72

5

УДК 377.1: 316 Соціологічні науки

ОСОБЛИВОСТІ СПІЛКУВАННЯ У СФЕРІ ОБСЛУГОВУВАННЯ

Байніна Н.О.

студентка Інституту психології та соціального захисту,

кафедра практичної психології та педагогіки,

Львівський державний університет безпеки життєдіяльності,

м. Львів, Україна

Спілкування займає одне із найважливіших місць у житті кожної людини,

як в особистому, так і в професійному. Особливо це стосується сфери

обслуговування, де фахова діяльність працівників відбувається у процесі

міжособистісної взаємодії, змістом якої переважно є спілкування. Однією із

стійких характеристик комунікативної взаємодії у сфері обслуговування

(система «надавач послуги – клієнт») є конфліктні ситуації, які необхідно

конструктивно вирішувати, запобігати їх виникненню, залагоджувати тощо.

Конфлікт – це зіткнення протилежно спрямований цілей, інтересів,

позицій, думок або поглядів двох або декількох людей [4, с. 12]. Основні

труднощі під час вирішення конфлікту виникають внаслідок відчуженості

людини або її недостатньої обізнаності про особливості поведінки у конфлікті,

поганих навичок аналізу ситуації, а також залежать від таких особистісних

якостей, як егоцентризм, самовпевненість, низький рівень емпатії та

самоконтролю. Будь-який гострий конфлікт у період свого розвитку може

призвести до неочікуваних змін подій. Ці фактори невідомості спричиняють

сильні емоційні переживання [8, с. 20–21].

Питання конфлікту в міжособистісних стосунках досліджували вітчизняні

та зарубіжні вчені І. Бекешкіна, К. Боулдінг, М. Вебер, Г. Гумплович,

Р. Дарендорф, Г. Зімель, А. Козер, А. Ручка, А. Сміт, В. Танчер. У їхніх працях

акцентується на проблемах впливу конфлікту на окремих учасників і най-

ближче їхнє оточення; розглядається негативна дія конфлікту на психологічний

стан людини, але водночас відзначаються його конструктивні функції.

Недостатність вивчення в науковій літературі проблеми вирішення

6

конфліктів у контексті професійної діяльності фахівців сфери обслуговування

зумовили актуальність нашої роботи. Її мета полягає в тому, щоб простежити

конфлікті ситуації, що виникають у сфері обслуговування, і запропонувати

оптимальні шляхи їх вирішення.

Сфера обслуговування пов’язана із безперервним задоволенням людських

потреб. І саме послуги, їх якість, своєчасність, швидкість часто спричиняють

соціальні конфлікти. Зазначимо, що поняття соціального конфлікту ми

розглядаємо як процес, під час якого два або більше індивідів шукають

можливість перешкодити один одному досягти певної мети, задовольнити

опонента або змінити його погляди на ситуацію, що склалася [1, с. 110–111].

Під час вирішення конфліктів доцільно використовувати творчий підхід.

Працівник закладу з надання послуг має вирішити конфліктну ситуацію із най-

меншими моральними втратами клієнта, а також максимально зберегти імідж

цього закладу. Він має уважно вислухати клієнта, проаналізувати причини його

незадоволеності. Це може просто стосуватися певного непорозуміння, або ж

бути наслідком психологічної несумісності, конфліктності клієнта тощо. Після

з’ясування причин конфліктної ситуації, потрібно зменшити кількість її учас-

ників (ученими встановлено: чим менше осіб задіяно в конфліктній ситуації,

тим менше зусиль потрібно для її конструктивного вирішення [3, с. 69].

Як правило, причини конфлікту пов’язані з індивідуально-психологічни-

ми особливостями його учасників, тобто зумовлені специфікою процесів, що

відбуваються в психіці людей на момент взаємодії [7, с. 53]. Ці причини

найчастіше невидимі, сприймаються як примхи й необґрунтовані претензії.

Вважається, що багато міжособистісних конфліктів виникають внаслідок

ситуаційного нерозуміння стосовно певної ситуації, і спричинені тим, що хтось

із учасників не чітко або в некоректній формі висловлює свої думки. Клієнтів

закладів обслуговування, що провокують конфліктні ситуації, називають

«важкими», «конфліктними». У взаємодії з такими людьми переважно дуже

складно досягти конструктивного вирішення проблеми.

Отже, щоб уникати або знаходити правильні способи вирішення

7

міжособистісних конфліктів, необхідно розуміти та з’ясовувати причини їх

виникнення. Так, суб’єктивні причини починають діяти тоді, коли передкомф-

ліктна ситуація вже переростає у відкритий конфлікт. І його вирішення

значною мірою залежить від уміння працівника закладу з надання послуг

конструктивно розв’язати ситуацію, що виникла [5, с. 13].

До найбільш поширених причин конфліктів у сфері обслуговування нале-

жать: перенесення клієнтом власних негативних емоцій, що накопичилися, на пра-

цівника закладу з надання послуг, «зірвати на ньому зло» внаслідок невміння

контролювати власні емоції й переживання; фрустрація, не виправдані очікування,

або невідповідність очікувань клієнта від реальності, причому це не обов’язково

стосується якості послуги: клієнта може обурити завищена вартість, непривітність

персоналу, відсутність системи знижок тощо; психологічна несумісність, що має

глибокі причини перенесення витіснених конфліктів з одних об’єктів на інші; пси-

хоемоційний стан як клієнта, так і фахівця, що виник унаслідок сильного стресу,

професійного вигорання, перезбудження тощо. Слід також зауважити, що поведін-

ка обслуговуючого персоналу, позбавлена відвертої некомпетентності або пору-

шень етики спілкування, дуже рідко є справжньою причиною конфліктів [6, с. 96].

Знання основних принципів і правил психології спілкування, етики міжос-

обистісних відносин і конфліктології сьогодні є такими ж важливими професій-

ними характеристиками, як і знання правил обслуговування. Керівникові закладу

з надання послуг потрібно під час наймання персоналу звертати увагу на особли-

вості особистості, виключаючи появу в колективі людей з неврозами характеру,

психоемоційними розладами. Адже конфліктні ситуації виникають не лише між

персоналом і клієнтами, а й всередині трудового колективу, що не може не

позначитися на загальній атмосфері закладу та стані клієнтів.Для більш точного

оцінювання майбутніх співробітників рекомендується залучати на співбесіди й

атестації професійних психологів, проводити психометричне тестування.

Одним із основних превентивних заходів щодо запобігання конфліктів з

клієнтами є підвищення професіоналізму й відповідальності персоналу

компанії з надання послуг, наданні максимальної інформації про послугу

8

клієнту, забезпечення обіцяного рівня якості послуг [2, с. 14].

Поряд з удосконаленням професійних умінь, у персоналу закладу

необхідно постійно розвивати навички психології спілкування, в тому числі й

щодо врегулювання конфліктних ситуацій. Алгоритми роботи з конфліктними

клієнтами і вирішення спірних ситуацій мають бути чітко сформульовані та

зафіксовані у протоколах і скриптах, які обов’язково вивчаються всіма

категоріями співробітників і відпрацьовуються на тренінгах. Оскільки одним із

інструментів роботи з претензією є її запис, будь-які клієнтські зауваження –

якими несправедливими вони б не були – слід аналізувати і переосмислювати.

Отже, спілкування у сфері обслуговування має свої особливості, однією з

яких є виникнення конфліктних ситуацій у процесі міжособистісної взаємодії.

Раптово виникаючи, ці ситуації потребують негайного розв’язання. Успішність

цього процесу значною мірою залежить від умінь персоналу закладу з надання

послуг запобігати конфліктам і конструктивно їх вирішувати. Спілкування пра-

цівника сфер обслуговування з клієнтами та колегами, побудоване на основі вза-

ємоповаги, з’ясування позицій і прагнення порозумітися, є основним інструме-

нтом правильного вирішення конфліктної ситуації, сприяє. оптимізації міжосо-

бистісних взаємин, активізує взаємопізнання членів трудового колективу, забез-

печує самовдосконалення особистості, поліпшує якість її професійної діяльності.

Одними із найбільш дієвих методів профілактики конфліктних ситуацій у

сфері обслуговування є: ретельний підбір персоналу, який має здійснюватися за

участі психолога з метою з’ясування психологічного портрета претендента на

заміщення вакансії; постійне підвищення кваліфікації персоналу через

корпоративне навчання, що передбачає також і проведення тренінгів стосовно

розвитку комунікативної культури працівників.

Література:

1. Валитова Л. А., Тамбовцев В. Л. Организационная экология: взгляд

экономиста: Изд-во Российский журнал менеджмента. 2005. № 2. Т. 3. 119 с.

2. Васильева З. А. Иерархия понятий конкурентоспособности объектов

рынка. М. : Маркетинг в России и за рубежом, 2006. № 2. 89 с.

9

3. Кравченко В. И. Социология: учебное пособие. СПб: Изд-во

СПбГУАП, 2006. 104 с.

4. Леонов Н. И. Психология делового общения: учебное пособие. М.:

Московский психолого-социальный университет, 2010. 256 с.

5. Попова Е. П. Социология организаций: некоторые аспекты становления

и современная проблематика: учебное пособие. Волгоград: ВолГУ, 2002. 168 с.

6. Ребрин Ю. И. Управление качеством: учебное пособие. Таганрог:

ТРТУ, 2004. 174 с.

7. Самыкина Н. Ю. Основы конфликтологии: учебное пособие. Самара:

Универс-групп, 2007. 164 с.

8. Чижов Н А. Проблемы качества обслуживания клиентов. М.:

Маркетинг и маркетинговые исследования. 2003. № 6. 182 с.

____________________________________________________________________

УДК 316.77:316.61-053.6 Соціологічні науки

ВПЛИВ ДЕСТРУКТИВНИХ СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖ НА ФОРМУВАННЯ

ОСОБИСТОСТІ ПІДЛІТКА

Баранова Н.С.,

студентка магістратури спеціальності «соціальна робота»

факультету соціології та управління

Запорізького національного університету

м. Запоріжжя, Україна

Науковий керівник

кандидат психологічних наук, доцент Бойко Г. В.

Підлітки виступають особливою соціально-демографічною групою, що

має певну соціальну специфіку, особливості способу життя, ціннісних

орієнтаціях. Соціально-демографічна група підлітків на етапі свого становлення

здобуває духовні, трудові, моральні основи не тільки свого соціального

майбутнього, але і суспільства в цілому. Проблеми підлітків є одними з

найбільш активно проаналізованих в наукових дослідженнях, однак,

10

незвачаючи на це, актуальним залишається визначення того впливу, який

здійснює на підлітків деструктивні соціальні мережі.

Соціальні мережі на сьогоднішній день є головним ресурсом спілкування

підлітків. В останній час в них поширюються ті мережі, які завдають

руйнівного впливу на підлітка, не тільки сприяють його десоціалізації, а носять

деструктивний характер.

Дослідженням розвитку особистості в підлітковому віці займались як

закордонні, так і вітчизняні дослідники. Зокрема, Бедлінський О. І. розкрив

вікові особливості та проблеми з якими стикається підліток у процесі свого

формування. Про активний розвиток соціальних мереж, їх психологічний вплив

на особистість, аналіз позитивних і негативних наслідків впливу соціальних

мереж на особистість розкривали Войскунский А. Е. та Данько Ю. А. Феномен

―груп смерті‖ за останні роки стали активно розглядатись. Лобанова А. С. та

Калашнікова Л. В. аналізують гостру соціальну і суспільну проблему, яка

полягає у створенні у мережах так званих «груп смерті», до яких під

виглядом ігор масово залучаються підлітки. В названих працях розкривається

соціальна технологія доведення їх до деструктивних дій і навіть до суїциду.

Метою цієї публікації є розкриття специфіки впливу деструктивних

соціальних мереж на формування особистості підлітка через визначення

причин уразливості підлітків.

Характеризуючи підлітковий вік, слід зазначити, що це період в житті

людини, коли відбуваються швидкі зміні в психічному, соціальному,

фізіологічному розвитку особистості. Підлітковий вік має сенс розділити на три

стадії - ранню, середню й пізню. Зміни в кожний із цих періодів відбуваються з

різною інтенсивністю й у різний час для кожного підлітка. Підлітки в ранньому

віці занурені у себе, у них частіше виникають проблеми в школі, родині, що

ведуть до закритості у власних переживаннях. В такому віці може виникати

сором'язливість та не впевненість у собі, прояви поведінки, що мають

розв'язливий та ризиковий характер.

В середньому та старшому підлітковому віці в особистості проявляються

11

незрілість суджень, імпульсивність в бажанні самостійного прийняття рішень,

переживання з приводу власної привабливості в очах протилежної статі.

Особисті проблеми здаються не тільки надзвичайно важливими, а й складними

для вирішення [1, c.7-12].

Отже, основним колом проблем особистості в підлітковому віці є:

ідентифікація себе з однолітками, не порозуміння з рідними та друзями, різке

коливання емоційного стану, не усвідомлення власного значення в суспільстві,

небажання брати на себе зобов'язання.

Соціальні мережі є інститутом, який утворений індивідом чи групою

людей та відображає зв'язки між ними через соціальні взаємовідносини.

Використовуючи соціальні мережі, особистість засвоює певні моделі поведінки,

які прийнятні для віртуального світу, та переносить їх у реальне життя.

За допомогою соціальної мережі підліток задовольняє приховані потреби та

намагається перенести переживання власних проблем, які виникають в його

реальному житті. Даний ресурс забезпечує задоволення потреб підлітків,

створює уявлення про пошук і вирішення проблем через можливість анонімних

соціальних взаємодій, при відсутності невербальної інформації, створює

установку на бажані риси партнера, викликає прагнення до нетипової,

ненормативної поведінки [2, c.269].

Підлітки з соціальних мережах черпають стереотипи та моделі поведінки,

норми діяльності, формують свою соціальну ідентичність, власну самооцінку,

що не завжди є конструктивним. Гострий потяг до користування

деструктивними соціальними мережами – це свого роду хвороба, яка може

виникати через якісь особистісні чи психологічні проблеми, через нереалізовані

бажання, а також приховані комплекси і труднощі у спілкуванні, адже у

віртуальному світі набагато легше виразити себе, створити ідеальний образ.

Особливе значення має усвідомлення власної захищеності та анонімності, чого

немає при живому спілкуванні [3, c.182].

Сучасна ситуація гібридної війни, в якій опинилась наша країна, спричи-

нила виникнення ―груп смерті‖ в соціальних мережах. Серйозну занепокоєність

12

викликає збільшення самогубств серед підлітків, які залучені до них. У соціаль-

них мережах формуються співтовариства, в яких підлітків підштовхують до са-

могубств, що є вкрай небезпечним не тільки для родин з дітьми, але і для суспі-

льства в цілому. Сенс даних груп полягає у розсилці кураторами учасникам

співтовариства завдань деструктивного характеру, за виконання яких вони

отримали доступ до перегляду відео та фото з суїцидальним змістом.

Поширення подібних мережевих груп з суїцидальним контентом в соціа-

льних мережах несе серйозну небезпеку, адже, негативно впливає на свідомість

підростаючого покоління. Більш того, кінцевою метою діяльності таких груп

може бути не тільки формування радикальних підліткових чи молодіжних

структур, здатних до самознищення, але й до терористичних дій [4, c.166-169].

Таким чином, для запобігання впливу деструктивних соціальних мереж на

підлітків, необхідна широка профілактична соціальна робота, що передбачає

створення системи психолого-педагогічної підтримки їх різних вікових груп, за-

лучення системи державних органів і суспільних об’єднань для надання допомо-

ги й захисту законних прав, інтересів дитини; формування позитивного образу

«Я» у підлітків. Формування унікальності й неповторності не лише власної осо-

бистості, але й інших людей; ознайомлення з існуючими у суспільстві соціаль-

ними нормами поведінки, формування дитячого милосердя, розвиток ціннісних

відносин у соціумі. Перспективним в цьому відношенні вважаємо залучення під-

літків до соціально-корисної волонтерської діяльності, формування альтернати-

вних соціально-позитивних, життєстверджуючих соціальних мереж з трансляці-

єю ідей взаємодопомоги, підтримки та розширення соціально-корисної дільності.


1. Бедлінський О. І. Психологічні особливості організації провідної

діяльності підлітків: нав. Посіб. / О. І. Бедлінський, В. О. Бедлінський. - Суми:

Вид-во СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2011. - 136 с.

2. Войскунский А. Е. Психологические аспекты деятельности человека в

Интернет-среде / А. Е. Войскунский // 2-ая Российская конференция по эколо-

гической психологии: тезисы. – М.: Экопсицентр РОСС, 2000 – С. 269- 270.

13

3. Данько Ю. А. Соціальні мережі як форма сучасної комунікації: плюси і

мінуси / Ю. А. Данько // Сучасне суспільство: політичні науки, соціологічні

науки, культурологічні науки. – 2012. – С. 179-184

4. Лобанова А. С. «Групи смерті», що формуються в Інтернет-просторі для

підлітків: небезпека в умовах гібрідної війни / А. С. Лобанова, Л. В.

Калашнікова // Вісник Луганського національного університету ім. Т.

Шевченка. Соціологічні науки. - 2017. - № 5 (310). - С. 163-174.

____________________________________________________________________

УДК (070+82.92):316.4 Соціологічні науки

ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНОЇ ПРОБЛЕМАТИКИ ГАЗЕТИ

«УКРАЇНСЬКЕ СЛОВО» ЗА 2014-2016 РР.

Ветвінська Т.Ю.,

студентка кафедри журналістики

та засобів масової комунікації Інституту права та психології

Національний університет «Львівська політехніка»


Кузнецова О.Д.,

д-р. філол. наук, завідувач кафедри журналістики

та засобів масової комунікації Інституту права та психології

Національний університет «Львівська політехніка»


Одним з важливих завдань сучасної української журналістики є

висвітлення соціальної проблематики, що турбує соціум. Об’єкт аналізу –

газета «Українське слово», що позиціонує себе як громадсько-політичний

тижневик націоналістичного спрямування, перший номер якої побачив світ у

Парижі в 1933 році [1, с.6]. Часовими рамками аналізу є період під час і після

проведення протестних акцій у Києві 2014-2016 років («Євромайдан»).

Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик «Українське слово»

досліджуваного періоду націлений на всебічне інформування читачів, а також

14

критичне осмислення гострих соціальних проблем, що гальмують поступ до

кращого життя.

Висловлюючи оцінку певної проблеми крізь призму українського

націоналізму, редакція видання обнародує пропозиції щодо подолання різних

соціальних проблем. Зокрема, автори розглядають як причину існування

соціальних проблем низьку ефективність роботи українського уряду. Особливу

увагу тижневик «Українське слово» приділяє найболючішим злободенним в

українському суспільстві соціальним проблемам.

Проаналізувавши висвітлення внутрішньої соціальної проблематики в

тижневику «Українське слово», виявили існування чотирьох тематичних груп:

соціально-політичної, соціально-економічної, соціально-екологічної та

соціально-гуманітарної [2].

Оперативне висвітлення сучасних соціальних проблем в «Українському

слові» представлено в інформаційних та аналітичних жанрах під рубриками

«Наголос», «Актуально», «Тема тижня», «Економіка», «Екологія», «Національ-

ний інтерес», «Інформбюро», «Беззаконня», «Державна справа».

Соціальні-політичні проблеми, до яких відносимо рівень забезпечення

миру та безпеки та стабільність в суспільстві, представлені в таких матеріалах

газети: «Експерт: обстріл міліцією протестувальників «зі всіх стволів» не закон-

ний, а застосування гранат – безумство» від 29 січня – 4 лютого 2014 р., «Як

вийти із замкнутого кола неототалітаризму?» від 1–14 січня 2014 р., «Путін

оголосив Україні війну» від 5–11 березня 2014 р., «Потужний бойовий безпіло-

тник розробили українські вчені» від 9–15 березня 2016 р., «Більшість українців

вважають, що влада веде Україну в неправильному напрямку» від 16–22 берез-

ня 2016 р., «Якби українська влада захистила Крим, не було б війни на сході.

Військовий конфлікт на Донбасі – це прямий наслідок бездіяльності офіційного

Києва» від 23–29 березня 2016 р., «Голова НБУ танцює під дудку російських

банкірів» від 20–26 квітня 2016 р., «Одеські активісти проти сепаратистів у

фіскальній службі» від 27 липня – 7 серпня 2016 р.

Соціальні-економічні проблеми, до яких відносимо проблеми економічної

15

відсталості, особливості демографічних процесів та продовольчі проблеми:

«Українські олігархи сховали $53 млрд. в офшорах за останні 2 роки» від 12–18

лютого 2014 р., «Українці в Криму вимагають перекрити постачання

електроенергії та продуктів на півострів» від 4–10 жовтня 2015 р., «Півострів

безнадії: Крим через рік після анексії» від 29–31 березня 2015 р., «На Львівщині

дало газ нове родовище» від 22–28 квітня 2015 р., «Чому в кишенях не видно

реформ?» від 3–9 лютого 2016 р., «Скільки хочуть заробляти українці?» від 2–8

березня 2016 р., «Девальвація гривні – це наслідок валютних спекуляцій» від 9–

15 березня 2016 р., «За крок від соціальної катастрофи» від 9–15 березня

2016 р., «Підтримка фермерів буде європейською» від 18–24 травня 2016 р.,

«Ядерний статус України: міф чи реальність?» від 10–16 серпня 2016 р.

Соціальні-екологічні проблеми, до яких відносимо стан екології та засоби

для її збереження: «Чому білі лебеді покинули Рокинівські ставки?» від 2–8

березня 2016 р., «У Карпатах селяни вимагають на кілька років повністю

припинити вирубку лісу» від 23–9 березня 2016 р., «Українець розробив

унікальну плавучу вітроелектростанцію» від 18–24 травня 2016 р., «В Україні

незаконно знищено понад 10 тисяч гектарів захисних лісосмуг» від 27 липня – 2

серпня 2016 р., «Пирогово віддадуть на поталу забудовникам?» 10–16 серпня

2016 р, «Річка Дніпро реве та стогне в передсмертних муках: екологи кажуть

про загибель Дніпра» від 14–20 вересня 2016 р.

Соціальна-гуманітарна проблематика, до якої відносимо матеріальну і

духовну незабезпеченість життя, порушення прав і свобод особистості, фізичне

і психічне нездоров'я людини, горе та страждання від насильства: «Вражені

газом окуляри – на експертизу!» від 1–14 січня 2014 р., «Жіноче товариство

подарувало казки діткам з будинку «Малятко» від 1–14 січня 2014 р., «Як

врятувати музей у Пироговому?» від 4–10 червня 2014 р., «Великі гроші на

малій земельній ділянці» від 9–15 березня 2016 р., «Господи, позбав нас від

таких суддів, прокурорів і слідчих, а з ворогами самі впораємося!» від 20–26

квітня 2016 р., «Мертві лемки йдуть» від 4–17 травня 2016 р.

16

На основі аналізу наповнення десяти газетних номерів за кожний з трьох

років можемо виділити основні закономірності у висвітленні актуальної

соціальної проблематики.

Серед соціальних проблем, яким приділялась підвищена увага в газеті

«Українське слово» в 2014 році були такі: свавілля з боку правоохоронних

органів по відношенню до протестуючих українців; корупція у вищих

державних ланках та злочинна олігархія; кумівство та хабарі; матеріальна

незабезпеченість найбільше вразливих верств населення, надання їм

можливості зайнятості та додаткових соціальних виплат. В 2015 році

переважали такі злободенні соціальні теми як взаємодія Криму та материкової

України, конфлікт людей та ресурсів, неефективність економічних реформ

влади, загострення та розростання зони конфлікту на Сході. Натомість в 2016

році на часі були такі проблеми як ресурсне забезпечення та озброєння

держави, соціальні гарантії та матеріальне забезпечення військовослужбовців,

екологічні проблеми, забруднення річки Дніпро та вирубка лісів. Всі вище

названі проблеми не полишали видання впродовж усього трирічного періоду.

Таким чином, можна зробити висновок, що соціальна проблематика, яку

розглядає газета «Українське слово» у 2014-2016 роках, має викривальний

характер щодо винуватців проблем, особлива увага приділяється недолікам

керування політиків, бізнесменів та активістів, а також тим, хто не поділяє ідеї

українського націоналізму.


1. Радько А. «Українське слово»: від Парижа до Києва / А. Радько //

Матеріали науково-теоретичної конференції викладачів, аспірантів,

співробітників та студентів факультету іноземної філології та соціальних

комунікацій, Суми (18-23 квітня, 2011 р.). – Суми : СумДУ, 2011. – Ч. 2. – С. 6.

2. Кухарчук Д. В. Социология: конспект лекций - 2-е изд., перераб. и доп.

[Електронний ресурс] / Дмитрий Владимирович Кухарчук // Москва : Юрайт,

2010. – Режим доступу до ресурсу: https://www.e-reading.club/chapter.php/

98484/65/Kuharchuk_-_Sociologiya__konspekt_lekciii.html.

17

____________________________________________________________________

УДК364 Соціологічні науки

СЕНСОЖИТТЄВІ ЦІННОСТІ У ЛЮДЕЙ З ВІЛ/СНІД

Зубленко О.Б.

студентка факультету психології та соціальної роботи

Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя

м. Ніжин, Україна

Поширення ВІЛ інфекції на сьогоднішній день є досить гострою

проблемою як України, так і всього світу. За оцінками Організації Об’єднаних

націй з ВІЛ-інфекції/СНІД (UNAIDS) та ВООЗ, на кінець 2016 р. у світі

нараховувалось 38 млн. людей, які живуть з ВІЛ, а кількість нових випадків

інфікування ВІЛ склала 2,0 млн. ВІЛ забрав понад 39 млн. життів, а в 2015 р.

від причин, пов’язаних з цим збудником інфекції, померли 1,2 млн. людей [1].

У світі не існує жодної країни, яка б не зіштовхнулася з даною

проблемою або ж яку дана проблема обійшла стороною. Не є виключенням і

Україна. Кількість хворих на ВІЛ в Україні є однією з найбільших у Східній

Європі та Центральній Азії.

І не дивлячись на Стратегію ЮНЕЙДС 2016-2020 "Прискорення в

направленні Y 0" 90-90-90, спрямовану в першу чергу на зниження нових

випадків інфікування на 75%, на сьогоднішній день ми спостерігаємо підви-

щення нових випадків ВІЛ-інфекції та СНІДу [2, с.3]. Так, згідно зі статистич-

ними показники ДУ "Центр громадського здоров'я МОЗ України" у 2017 році в

Україні у 18194 осіб було зафіксовано нові випадки ВІЛ-інфекції, при тому, що

у 2016 році дана цифра налічувала - 17066 осіб. Те саме стосується і СНІДу- у

2017 році в Україні у 9308 осіб було зафіксовано нові випадки СНІДу, при

тому, що у 2016 році дана цифра становила - 8852 особи [3].

Тобто, аналізуючи вищезазначену статистику, варто відзначити, що ВІЛ/

СНІД з кожним роком набирає все більшої і більшої поширеності, що в свою

чергу підтверджується тисячами забраних людських життів від даного діагнозу.

Безперечні успіхи сучасної високоефективної антиретровірусної терапії

18

дозволяють продовжити тривалість життя пацієнтів, знизити ризик виникнення

опортуністичних інфекцій, підвищити якість життя. Проте, що означає для

людини ВІЛ-позитивний статус? Ми завжди в першу чергу замислюємося саме

про фізичний стан її здоров'я, але проблема полягає не тільки в поганому

фізичному почутті. Діагноз ВІЛ-позитивний - це завжди безперечно стрес для

людини, адже для більшості людей, що дізнаються свій діагноз, життя

закінчується - втрачають всі надії та сподівання. Це безпосередньо пов'язано зі

страхом озвучити свій діагноз оточуючим, страхом думки оточуючих та

потенційною дискримінацією. Все це виникає у більшості випадків через

відсутність знань оточуючих щодо даного діагнозу, своєрідний стереотип та не

розуміння того, що діагноз ВІЛ-інфекція не означає, що людина повинна

відмовитися від своїх планів і інтересів, від навчання, сфери діяльності та

розваг. Проте цим людям потрібна допомога - допомога, що дозволить їм

зрозуміти, що навіть з таким діагнозом сенс життя існує.

Проведені дослідження формування сенсожиттєвих цінностей та

орієнтацій у людей хворих на ВІЛ/СНІД показали, що дійсно існує проблема

усвідомлення даного діагнозу, після чого у людини відбувається повне

переосмислення її життя і вона потребує не тільки лікування, але й

психологічної підтримки.

Людям, що живуть з ВІЛ-інфекцією, найчастіше приходиться

зіштовхуватися в першу чергу з соціально-психологічними проблемами, які

виникають ще за довго до того, як їм знадобиться медична допомога. Дуже

важливим є приділити особливу увагу вирішенню цих проблем, адже емоційне

самопочуття ВІЛ-позитивної людини вимагає не менше уваги ніж фізичне.

Навчитися жити з ВІЛ - складне завдання, воно вимагає немало сил, а також

підтримки і допомоги з боку близьких і фахівців.

Проте як має виглядати, як має проводитися та реалізуватися політика тієї

самої допомоги, яка надасть можливість людям покращити своє емоційне

самопочуття та надасть можливість усвідомити своє життя та переосмислити

своє життя? Як на мене, в даному випадку допомогою буде виступати ряд

19

соціально-психологічних заходів, який би дозволив би забезпечити

профілактику епідемії, запобігти негативним соціально-психологічним

наслідкам широкого розповсюдження ВІЛ інфекції і безперечно забезпечить

соціальний захист ВІЛ інфікованих людей.

Для здійснення даної допомоги, на мою думку, щонайменш необхідним є:

1. Функціонування цілодобової гарячої лінії - телефону довіри для ВІЛ-

інфікованих людей. Психологи зможуть в будь-який час приймати дзвінки,

надавати психологічну та соціальну підтримку. Це надасть можливість

екстрено реагувати на негативні соціально-психологічні наслідки хвороби, а

також надасть можливість хворому отримати допомогу в будь-якому місці.

2. Відкриття кабінетів психологічного консультування для ВІЛ-

інфікованих людей. Це може бути як надання індивідуальної допомоги, так і

проведення групових занять психологічного консультування, діагностики та

корекції.

3.Надання соціально-психологічної допомоги у напрямку соціалізації ВІЛ-

інфікованних: надання ним соціальної і матеріальної допомоги і захисту, допо-

моги в працевлаштуванні, в профорієнтації і здобуванні освіти, юридичної допо-

моги тощо. Необхідно допомогти ВІЛ-інфікованним зберегти або відновити

соціальний статус, включати їх найрізноманітнішими способами в життя суспі-

льства, створити умови для формування і розвитку мікросоціальних взаємин [4].

4. Проведення інформаційних заходів, спрямованих на усунення стигми

(дискримінації) ВІЛ-інфікованих людей. Це можуть бути просвітницькі заходи,

на яких будуть висвітлюватися інформація про хворобу та шляхи її зараження,

що в свою чергу підвищить рівень обізнаності населення та зменшить

дискримінаційні моменти.

Розглядаючи детальніше вищезазначені заходи, варто відзначити, що

запровадження, повноцінне функціонування на практиці вищезазначених

заходів не є складним для держави, хоч і потребує певних зусиль та коштів,

проте,чим виступають дані заходи для людей з ВІЛ/СНІД? Для них - це

можливість усвідомлення свого діагнозу, переосмислення власного життя,

20

наявність підтримки та взагалі - можливість вирішення проблем, пов'язаних з

наявністю ВІЛ-інфекції в організмі, що дозволить адаптуватися до нових умов

життя та жити кардинально не змінюючи життя.


1. Епідемічна ситуація з ВІЛ-інфекції в Україні станом на 01.07.2018 р

[Електронний ресурс] // ДЕРЖАВНА УСТАНОВА "ЦЕНТР ГРОМАДСЬКОГО

ЗДОРОВ'Я МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я УКРАЇНИ". – 2018. –

Режим доступу до ресурсу: https://phc.org.ua/uploads/documents/83da57/

55827e110af3ec7de3944f27890f3672.pdf

2. Гвоздѐва Э. (Советник по стратегической информации ЮНЭЙДС)

Стратегия ЮНЭЙДС 2016-2020 «Ускорение в направлении "Y «ноль» 90-90-90

/ Э. Гвоздѐва. // ЮНЭЙДС. – 2016. – С. 1–22.

3. ОПЕРАТИВНА ІНФОРМАЦІЯ про офіційно зареєстровані випадки

ВІЛ-інфекції, СНІДу та смертей, зумовлених СНІДом за червень та 6 місяців

2018 року [Електронний ресурс] // ДЕРЖАВНА УСТАНОВА "ЦЕНТР

ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ'Я МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я

УКРАЇНИ". – 2018. – Режим доступу до ресурсу: https://phc.org.ua/uploads/

documents/83da57/40564f9029b8d533ba9877acf572cf09.pdf.

4. ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВІЛ/СНІДУ [Електронний ресурс] //

Бібліотека Helpme. – 2008. – Режим доступу до ресурсу:

http://www.helpme.com.ua/ ua/article/id.606/cid.3/defailt.html.

21

____________________________________________________________________

УДК 159.922.6 Соціологічні науки

ДИТЯЧІ ТА МОЛОДІЖНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК СУБ’ЄКТ

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Мазуріна В.В.,

Студентка факультету управління,

адміністрування та інформаційної діяльності

Ізмаїльський державний гуманітарний університет

м. Ізмаїл, Україна

Анотація: Значне місце в структурі соціально-педагогічної діяльності

займає соціальне виховання підростаючого покоління, яке спрямоване на

успішну адаптацію, індивідуалізацію та інтеграцію в суспільстві. Дитячі та

молодіжні об’єднання являють собою сформовані інститути соціалізації

молодого покоління та виконують саме виховні та соціокультурні функції,

тобтоставлять за мету засвоєння та відтворення культурних і соціальних

цінностей, залучення індивідів до певної субкультури, соціалізацію індивідів

шляхом засвоєння усталених соціокультурних стандартів поведінки, захисту

цінностей і норм. У соціальній структурі суспільства вони стали повноправни-

ми соціальними суб’єктами, саме тому їх роль і значення для громадськості та

країни в цілому дуже важлива.

Ключові слова: дитяча громадська організація, молодіжна громадська

організація, соціально-педагогічна діяльність, індивід, соціальний суб’єкт.

Annotation: A significant place in the structure of social-pedagogical activity is

the social upbringing of the younger generation, aimed at successful adaptation,

individualization and integration in society. Children's and youth associations are

formed by the institutions of socialization of the younger generation and perform

educational and socio-cultural function. They aim at the assimilation and

reproduction of cultural and social values, the involvement of individuals in a certain

subculture, socialization of individuals through the assimilation of established socio-

cultural standards of conduct, protection of values and norms. In the social structure

22

of society, they became full social entities. That is why their role and importance for

the public and the country as a whole is very important.

Key words: children's public organization, youth public organization, social-

pedagogical activity, individual, social subject.

Дитяча та молодіжна організації – це невід’ємна частина будь-якого

цивілізованого, демократичного суспільства. Саме такі об’єднання надають

значний вклад в формування особистості на її ранішньому становленні.

Процес соціального становлення молоді відбувається у різноманітних

сферах її життєдіяльності: сім’ї, навчанні, праці, неформальних та формальних

організаціях, під час дозвілля. Результатисучасних досліджень дозволяють

стверджувати, що на процес соціалізації підростаючого покоління впливають

такі проблеми як загострення відносин між дітьми в школі та поза неї, непоро-

зуміння у поглядах із старшим поколінням, кризові явища в шлюбно-сімейних

стосунках між батьками, значна економічна залежність від батьків, утрата ідеа-

лів, рання комерціалізації підлітків, низький рівень загальної культури молоді

та інше. Саме тому основним завданням соціально-педагогічної діяльності ди-

тячих і молодіжних організацій є підвищення ефективностіпроцесу соціалізації

та соціального виховання підростаючого покоління на основі мінімізації

соціальних проблем молоді.

Проблемами становища молоді, розвитку молодіжного руху на етапі

сучасного розвитку суспільства присвячені дослідження М. Головатого, В.

Головенька, О. Яременка, О. Балакірєвої, М. Перепелиці, Т.Черкашиної та ін.

Варто відмітити дослідження О. Балакірєвої, О. Голобуцького, В. Куліка,

О. Корнієвського, В. Якушика, О. Яременка, які спрямовані на науковий аналіз

соціалізації молоді в контексті державної політики.

В нашій статті ми проаналізуємо різноманітні підходи до визначення,

класифікації та основних характеристик молодіжних та дитячих організацій як

суб’єктів соціально-педагогічної діяльності з метою управління суб'єктної

позиції дитини у соціально-значимій діяльності та житті суспільства.

Нормативні визначення дитячої і молодіжної громадських організацій

23

подано ще у 1998 році у Законі України «Про молодіжні та дитячі громадські

організації». Дитяча громадська організація визначається законом як «…об’єд-

нання громадян віком від 6 до 18 років, метою якого є здійснення діяльності,

спрямованої на реалізацію та захист своїх прав і свобод, творчих здібностей,

задоволення власних інтересів, які не суперечать законодавству, та соціальне

становлення як повноправних членів суспільства», а молодіжна громадська

організація як «…об’єднання громадян віком від 14 до 35 років, метою якого є

здійснення діяльності, спрямованої на задоволення та захист своїх законних

соціальних, економічних, творчих, духовних та інших спільних інтересів» [5] .

Головатий М. визначає молодіжну громадську організацію як «об’єднання

молодих людей, створене для задоволення власних потреб у спілкуванні з одно-

думцями, а також для успішнішої реалізації своїх інтересів у всіх сферах життє-

діяльності. Завдяки цим організаціям регулюють стосунки молоді з державою та

створюють найсприятливіші умови для розвитку молодої людини» [4, с.12].

Черкашина Т.О. розглядає молодіжну організацію з діяльнісного підходу

і вважає, що «об'єднання молоді може діяти для задоволення спільних інтересів

її членів, реалізації суспільнокорисної діяльності в інтересах молоді та інших

громадян держави та реалізації державної молодіжної політики» [6, с.11].

Доволі повне характеристику подано у дослідженні О.Т. Бень, яка

зауважує, що поняття молодіжних громадських організацій є багатовимірним, а

тому його потрібно розглядати з різних поглядів. Авторка пропонує декілька

визначення поняття «молодіжні громадські організації», в основу яких покла-

дено їх субстанціональні, дескриптивні або функціональні характеристики.

Відносно до цього, під молодіжними громадськими організаціями розуміється:

– соціальна спільнота, сформована на добровільних засадах молодими

людьми, які мають спільні чи подібні інтереси і спільно діють для досягнення

певної мети;

- об’єднання молодих людей, сформоване для досягнення певної мети чи

задоволення певної потреби, яке має власну історію, сформувало свою струк-

туру та систему норм і правил, пройшло процеси легітимації та легалізації, а

24

також є невід’ємною (проте незалежною) частиною усього суспільства;

- один з інститутів громадянського суспільства, який відповідає за

формування такого суспільства, виконуючи функцію посередника між

державою і громадськістю [2, с. 341].

Із визначень авторів видно, що соціалізація особистості нерозривно

пов'язана з соціальним вихованням.

Соціальне виховання, за визначенням І.Д. Бех, – це створення в суспільст-

ві умов та заходів, спрямованих на оволодіння і засвоєння підростаючим поко-

лінням загальнолюдських і спеціальних знань, соціального досвіду з метою

формування в нього соціально-позитивних ціннісних орієнтацій [3, с.36].

З попереднім автором погоджується Алексєєва В.А., яка заважує, що

соціалізація - це складний процес, спрямований на розвиток здібностей

особистості до різнобічної діяльності, що забезпечує соціальну активність,

передбачає її включення в широку систему суспільних відносин та засвоєння

соціальних цінностей суспільства [1, с. 21].

Отже, загальне завдання молодіжних організацій полягає у вихованні

людини, але в кожні організації вирішується воно по-різному, що обумовлює

специфіку їх діяльності. Молодіжні організації мають приносити користь не

тільки суспільству, а й в першу чергу особистості. Можемо визначити дві

основні цілі дитячих і молодіжних груп:

1) Завдання та цілі, які мають за основу активну участь підростаючого

покоління у життєдіяльності суспільства та процесу прийняття рішень;

2) Соціальна адаптація такої верстви населення.

Особливу роль в соціалізації молоді має розвиток та її контакт з іншими

людьми в умовах суспільно значущої спільної діяльності. Це пояснюється тим,

що в процесі становлення людина збагачується суспільним досвідом, стає

особистістю, набуває можливості й здатності буди не лише об’єктом , але і

суб’єктом процесу самовиховання.

Дитячий та молодіжних громадський рух має одну із найважливіших

позицій розвитку і діяльності в сучасній Україні. Саме із цих людей залежить

25

як ми будемо жити і розвиватися в майбутньому, тому що вони складають

основну, прогресивну і рухливу частину суспільства. Тому ставлення

підростаючого покоління до ситуації в країні, їх дії, роздуми і діяльність

визначають наше суспільство. Проаналізувавши велику кількість літератури на

цю тему, можна виділити основні різновиди об’єднання дітей та молоді:

- молодіжні організації ( рухи,спілки, союзи, асоціації та інше);

- дитячі та молодіжні фонди;

- релігійні молодіжні об’єднання;

- самодіяльні клуби за інтересами, які мають різну форму, установи та

напрямки;

- дитячі та молодіжні філії, які діють при «дорослих» громадських

організаціях;

- неформальні групи ( самодіяльні об’єднання молоді, статус, структура і

функції яких юридично не оформлені; мають безліч різновидів та форм

управління).

Таким чином, процес соціалізації молоді може проходити в різних за

типами об’єднаннях, які несуть в основі своєї діяльності різні цілі. Зважаючи на

те, що сучасні дитячі і молодіжні об'єднання все більше проявляють себе як

активні учасники громадського і виховного процесу, доцільно звернути увагу

на їх соціалізацією як на процес становлення підростаючого покоління,

формування самого себе, свого життя і моральних цінностей у суспільстві

суспільства в цілому.


1. Алексєєва В.В. Соціалізація особистості як соціально-педагогічна проблема /

В. В. Алексєєва // Збірник наукових праць [Херсонського державного

університету]. Педагогічні науки. - 2016. - Вип. 69(3). - С. 17-21. - Режим

доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/znppn_2016_69(3)__5.

2. Бень О.Т. Молодіжні громадські організації: концептуалізація поняття,

функції, класифікація//Режим доступу:

http://publications.lnu.edu.ua/bulletins/index.php/sociology/article/viewFile/1847/19

26

3. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн.2: Особистісно орієнтований під-

хід: теоретико-технологічні засади: Наук. видання. - К.: Либідь, 2003. - 280 с.

4. Головатий М.Ф. Молодіжна політика в Україні: проблеми оновлення :

монограф. / М. Ф. Головатий. – К. : Наукова думка, 1993. – 237 с.

5. Закон України «Про дитячі та молодіжні громадські організації» // Відомості

Верховної Ради України (ВВР). – 1999. - №1.

6. Черкашина Т. О. Функціонування молодіжних рухів та організацій в умовах

сучасного українського суспільства (на прикладі Херсонської області)

[Текст] : автореф. дис. ... канд. соцiол. наук : 22.00.04 / Черкашина Тетяна

Олександрівна; Харків. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. - Харків, 2016. - 23 с.

____________________________________________________________________

УДК 316.776 Соціологічні науки

РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПРОБЛЕМАТИКИ У РЕГІОНАЛЬНІЙ

ТЕЛЕВІЗІЙНІЙ ЖУРНАЛІСТИЦІ

Паляничка О.В.,

студентка факультету журналістики

Запорізький національний університет

м. Запоріжжя, Україна

Однією з найболючіших проблем сьогодення в усьому світі є зростаюче

забруднення довкілля. І одними з перших увагу на це звернули журналісти [5].

Тому не дивно, що на сьогоднішній день саме ЗМІ є основним джерелом

екологічної інформації для більшості громадян. Екологічна тема у засобах

масової інформації є досить важливою, оскільки вона зачіпає один із основних

наших інстинктів — інстинкт виживання [1, c. 150].

Найпопулярнішим способом отримання інформації населенням

залишається телебачення, переважно завдяки традиційній поширеності в

аудиторії, старшій за 35 років [4].

В наш час розповсюдження екологічної інформації та донесення до насе-

лення важливості охорони навколишнього середовища є важливим напрямком

27

комунікації [2, с. 101]. На жаль, зараз загальний рівень обізнаності населення з

питань охорони довкілля лишається незадовільним [3]. В зв’язку з цим виникає

потреба в дослідженні даної проблеми.

Метою даної роботи є:

1) дослідження функціонування екожурналістики на регіональному рівні;

2) аналіз популярності екологічних матеріалів в телевізійних ЗМІ;

3) виявлення найбільш актуальних екологічних аспектів сьогодення.

В якості об’єкта досліджень була взята Запорізька область. Сучасний

екологічний стан цього регіону є вкрай небезпечним, і причиною цього є не

лише велика кількість промислових підприємств, а й недостатнє екологічне

виховання населення і, як результат, байдуже ставлення до проблем

навколишнього середовища [6].

За період з вересня по листопад 2018 року було проведено контент-аналіз

випусків новин на запорізьких каналах ТВ-5, Алекс та Z.

В результаті проведеного аналізу було виділено кілька пріоритетних тем

в екологічній проблематиці, які найчастіше висвітлюються в регіональних

телевізійних ЗМІ:

1) утилізація сміття

2) екологічне виховання

3) енергетика і довкілля

4) озеленення

5) забруднення водойм

Як виявилось, тема екології та охорони навколишнього середовища не є

пріоритетною в ЗМІ Запорізької області: лише 10,3% із всього об’єму інформа-

ції. У більшості випадків матеріали мали формальний характер та подавались у

вигляді новин з констатацією певного факту, без особливого поглиблення у

проблематику.

Отже, можна зробити висновок, що екологічна тематика у запорізьких

телевізійних ЗМІ не є популярною. Пріоритетними є теми соціально-політичної

або економічної спрямованості та кримінальні новини. Через це у населення

28

складається враження, що екологічні проблеми є другорядними і менш

значущими, ніж соціальна і економічна тематики.

Оскільки вплив мас-медіа на суспільство є достатньо високим — виникає

побажання до ЗМІ збільшувати кількість матеріалів про екологію. Адже

більшість екологічних проблем є результатом необізнаності людей. Тому від

роботи журналістів залежить, наскільки швидко людина почне робити

«маленькі кроки» у допомозі природі.


1. Бєляков О.О. Сучасні проблеми розвитку екологічної журналістики в

Україні // Культура народов Причерноморья. — 2001. — № 22. — С. 149-152.

2. Гузенко Т.А. Екологія як безперечний тренд інформаційного

суспільства // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії.

— 2011. —Вип. 45. — С. 95-102

3. Досвід мас-медіа в Україні [Електронний ресурс] — Режим доступу:

http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=322

4. Екологічна політика та охорона навколишнього природного

середовища в українських ЗМІ. [Електронний ресурс] — Режим доступу:

http://www.dossier.org.ua/sites/default/files/ecopolicy_in_ua_media_2018.pdf

5. Про екологічну журналістику. [Електронний ресурс] — Режим

доступу: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=414 ]

6. Сучасні екологічні проблеми України і Запорізького регіону.

[Електронний ресурс] — Режим доступу:

https://school-2.com/theory/ecology/human_and_nature/2.php)

http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=JUU_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=IJ=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9671781



29

____________________________________________________________________

УДК 316 Соціологічні науки

ВІДНОВЛЮВАЛЬНА АРТ-ТЕРАПІЯ ЕМОЦІЙНИХ СТАНІВ

ОНКОХВОРИХ ДІТЕЙ

Статура Анастасія Олександрівна,

магістрант Чернігівського національного

технологічного університету

м. Чернігів,Україна

Мазур Тамара Василівна,

к. психол. н., доцент Чернігівського національного

технологічного університету

м. Чернігів,Україна

Зростання онкозахворювань серед дітей актуалізує проблему розробки

інноваційних форм клініко-психологічної допомоги, спрямованої на оптиміза-

цію психологічного стану хворої дитини, що обумовлений пролонгованим

стресом на тлі онкологічного захворювання. У документі ВОЗ «Національні

програми боротьби проти раку» прямо зазначається, що психологічна

підтримка хворих на онкологічні захворювання входить у стандарт лікарської

допомоги. Отже, завданням організації психо-терапевтичної допомоги є

мінімізація тяжкого впливу стресогенних чинників, породжених онкологічним

захворюванням, послаблення психотравмуючих переживань, подолання

негативних установок, страху рецидиву хвороби тощо.

Ставлення до раку у дітей як до фатального захворювання,невизначений

прогноз і тривалий шлях до одужання створюють тривожну атмосферу навколо

онкологічного хворого,яка ще більше посилюється,коли пацієнтом є дитина.

У сучасному суспільстві все більше зростає інтерес до арт-терапії як

методу зцілення за допомогою творчості. Арт-терапія сьогодні – це напрям

сучасної психотерапії, що стрімко розвивається та стає все популярнішим у

професійному середовищі як за кордоном, так і в нашій країні. Цей метод

30

використовується з метою терапевтичного впливу та при вирішенні діагностич-

них, корекційних, психопрофілактичних завдань.

Методика арт-терапії є сучасною та ефективною технікою у системі

психокорекційних, психотерапевтичних, психопрофілактичних, реабілітаційних

та інших заходів. Корегування психофізичного й емоційного стану хворих

дітей, подолання проблем, пов’язаних з перебуванням у лікарні – відірваність

від оточуючого світу, складність усвідомлення свого стану, страх перед

лікуванням та своїм майбутнім у цілому, відчуття самотності та незахищеності,

непідготовленість батьків до адекватного сприйняття психологічних труднощів,

що виникають у них та їхньої дитини у зв’язку із хворобою, – стають важливим

аспектом лікувального процесу.

Для України такий напрям психотерапевтичної діяльності, як арт-терапія,

– ще малорозвинена галузь системи соціальної підтримки. Але у світовій

психотерапевтичній практиці вона має вже досить значну історію. Як

самостійна психотерапевтична практика арт-терапія сформувалася вже у 40-50-

х роках минулого століття у Великій Британії та США.

Існують загальні ознаки, що дозволяють говорити про арт-терапію як про

певну область психотерапевтичного втручання. До них можна віднести

використання образотворчих матеріалів для вираження пацієнтом змісту свого

внутрішнього світу; присутність арт-терапевта поруч з пацієнтом у процесі

творчої діяльності і використання ним тих чи інших прийомів, які допомагають

пацієнту висловлювати свої почуття і думки в художній формі. За допомогою

арт-терапевта маленький пацієнт може прийти до усвідомлення сенсу візуаль-

них образів і поступово зрозуміти і подолати свої негативні переживання.

Процес художньої творчості включає кінестетичні, перцептивні і

когнітивні елементи. Завдяки цьому пацієнти можуть ідентифікувати і

усвідомити почуття, сформувати з ними різні асоціації, побачити новий сенс в

минулих подіях і знайти нові, більш здорові захисні механізми. Присутність

арт-терапевта в процесі роботи є важливою умовою подолання травматичних

переживань і сприяє створенню безпечного простору для їх вираження.

31

Арт-терапію в дитячій онкології з повним правом можна назвати цілю-

щою творчістю. Це дієвий засіб активізації внутрішніх резервів і можливостей

дитини, засіб звернення до несвідомого. Це цілком природний спосіб лікування

і розвитку людської душі через художню творчість. Творчість є засобом шевер-

бального вираження думок і почуттів пацієнта. Слова, особливо прозаїчна мова,

є для дитини занадто складним інструментом для передачі найбільш глибоких

переживань. Творчість пов'язана не тільки з символічними образами але й із

сенсорною стимуляцією, розвитком моторики, досягненням седативного ефекту

за рахунок виходу афектів (емоцій, почуттів) і розвитком навичок саморегуляції

за рахунок досягнення контролю над продуктом творчості.

Стосовно до онкології арт-терапію можна віднести до комплементарних

засобів, що сприяє активізації внутрішніх креативних резервів і можливостей ма-

ленького пацієнта, усунення небажаних симптомів і підвищенню ефективності

основного лікування. Для онкологічно хворих дітей арт-терапія - це не тільки мо-

жливість душевного зцілення, але прямий спосіб взаємодії з навколишнім світом.

Напрями сучасної арт-терапії відповідають різним видам мистецтв, а

різноманітність використовуваних технік практично безмежна. Сьогодні

виділяють власне арт-терапію (візуальні види мистецтва), музичну терапію,

танцювальну терапію, драматерапію, казкотерапію, бібліотерапію,

маскотерапію, етнотерапію, ігротерапію, лялькотерапію, орігамі та ін. Єдиною

перешкодою і обмеженням для використання широкого арсеналу засобів і

методів арт-терапії в онкології є стан когнітивної системи і загальний

фізіологічний стан маленького пацієнта, оскільки даний метод вимагає

наявності вільного поля сприйняття і деякої кількості вільної психічної енергії.

Із загального числа засобів арт-терапії, що використовуються в дитячій

онкології, найбільшу популярність і поширення набула робота з малюнком. На

даний час існує досить багато різних способів і технік роботи з малюнком.

Малювання допомагає дитині виплеснути ті емоції, які вона не може

висловити словами, налагодити зв'язок із зовнішнім світом, не

«закриватися» у хворобі.

32

Малювання, таким чином, виступає як спосіб осягнення своїх можливос-

тей і навколишньої дійсності, моделювання взаємовідносин і вираження

емоцій, в тому числі і негативних. Однак це не означає, що активно малює

дитина нічого не боїться, просто у нього зменшується ймовірність появи

страхів, що саме по собі має важливе значення для психічного розвитку.

Крім малюнків страхи можуть бути втілені у вигляді спеціально зробле-

них вдома масок, фігурок з пластиліну, конструкцій з підручних матеріалів.

Наприклад, павука можна зробити з дротика і матерії, дракона – з мотузочок на

ціпку і т.д. Коли подібні вироби – плід спільної діяльності дітей і батьків,

результати усунення страхів, як правило, краще, особливо за участю батька.

В кінці гри потрібно обов’язково відзначити успіхи дітей, похвалити,

потиснути руку і докласти намалювати страхи вдома, сказавши: «Намалюй те,

чого ти боїшся, кожен страх на окремому аркуші». У дошкільнят список страхів

знаходиться в батьків, школярі записують їх під диктовку. В усіх випадках не

йдеться про необхідність малювати себе, досить на перший раз, щоб дитина

зобразила сам об’єкт страху. Відводиться на завдання зазвичай два тижні, і

дитина знову з усіма домочадцями приходить на ігрове заняття, на яке він

заодно приносить свої малюнки. Тим самим усувається зайва фіксація на

страхах і на самій роботі щодо їх подолання.

Ефект усунення страхів досить виражений і стійкий (А. Захаров) і

становить 50% при зображенні страхів за типом «боюся» і 80-85% від решти

страхів при зображенні себе в активній, яка протистоїть страху позиції. Якщо

дитина і перший раз малює себе, а не тільки джерело страху, то ефект відразу

вище. Якщо ж автор не включає себе і на другому малюнку, де він «зобов’яза-

ний» бути по інструкції, то це вказує або на виняткову інтенсивність страху,

або на його нав’язливий характер, що зазвичай поєднується при фобії. Страхи

малюються олівцями, фломастерами або фарбами. Останні більше підходять

для дошкільнят, так як дозволяють робити широкі мазки. Фломастерами

охочіше користуються молодші школярі. Підлітки 12-13 років вважають за

краще олівці, що дає можливість деталізувати зображення і прати те, що не

33

подобається. Хоча більшість дітей все воліють набір фломастерів, їм повинна

бути надана можливість вибору, яка полегшує саму процедуру малювання.

Таким чином, арт-терапія в дитячій онкології сприяє зростанню

внутрішньої активності пацієнта в боротьбі з хворобою, розвитку саморегуляції

і емоційно-вольового контролю, підсилює терапевтичний ефект від інших видів

лікування, забезпечує найбільш ефективну взаємодію хворого з навколишнім

світом, а значить покращує якість життя пацієнта, що, безсумнівно, є

центральним завданням психологічної допомоги в онкологічній практиці.


1. Копытин А. И. Арт-терапия в общеобразовательной школе. Метод. пос

обие / А. И. Копытин СПб. : Академия Постдипломныепедагогическогообразов

ания, 2005. – С. 50-54.

2. Кудрявцева В. П. Два основних принципа психотерапии и лечебной

педагогики в детском возрасте. – В кн. : Тезисы Всесоюзн. научно-практ. конф.

по психиатрии детского возраста. – М., 1957. – С. 38-39.

3. Лебедева Л. Д. Практика арт-терапии: подходы, диагностика система

занятий. – СПб. : Речь, 2003. – 256 с.

4. Максименко С. Д. Психологічна допомога тяжким соматично хворим:

навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / С. Д. Максименко, Н. Ф. Шевченко. –

Ніжин: Міланік, 2007. – 115 с.

5. Практикум по арт-терапии / Пол ред. А. И. Копытина. – СПб. : Питер,

2000. – С. 15-18.

34

____________________________________________________________________

УДК: 316.77 Социологические науки

СОЦИАЛЬНО-ПСИХОЛОГИЧЕСКИЙ КЛИМАТ КАК ИНДИКАТОР

КОММУНИКАЦИИ В ПЕДАГОГИЧЕСКОМ КОЛЛЕКТИВЕ

Чебаненко Н. В.

студентка Факультета информационных

технологий и управления

Киевский университет имени Бориса Гринченко

г. Киев, Украина

Современные тенденции развития учебных заведений Украины опираются

на основополагающие элементы управления образованием. Условно говоря,

гарантией эффективного менеджмента являются непрестанное повышение каче-

ства предоставляемых образовательных услуг, профессиональное совершенст-

вование рабочих кадров, а также обеспечение материально-технической базы.

Профессиональная деятельность педагогов по большей части связана с

необходимостью постоянного разноуровневого и разностороннего общения,

будь то с учениками, которые различаются по возрастным и психологическим

характеристикам; родителями, имеющими различный статус образования;

коллегами; администрацией и т.д. Тем не менее, причинами, по которым

коммуникация может быть осложнена либо слабо реализуема, могут быть

недостаточный уровень развития коммуникативных навыков, отсутствие

благоприятной социально-психологической обстановки на работе, давление со

стороны руководства и т.п..

Наш исследовательский интерес направлен на изучение особенностей

социально-психологического климата педагогического коллектива в контексте

коммуникации в учреждении среднего образования. Под ключевым понятием

коммуникации мы понимаем «систему прямых и опосредованных связей,

взаимодействий педагога с целью обмена информацией, моделирования и

управления коммуникацией, регулирования педагогических отношений»

[2; c. 8]. Следует отметить важность социальной функции коммуникации

35

данного типа: она выражается в том, что общение является средством передачи

социального опыта. Вследствие этого выстраивается фундамент взаимоотноше-

ний между людьми, благодаря чему, соответственно, становится возможным их

интеграция, разного рода взаимодействия, вырабатываются определенные

поведенческие шаблоны и нормы.

Говоря о здоровом, благополучном микроклимате в педагогическом кол-

лективе, обращаем внимание на идею Н. П. Аникеевой. Выделяются слідующие

важные признаки благоприятного психологического климата: доверие, адекват-

ная мера требовательности, доброжелательное отношение друг к другу, отсут-

ствие давление со стороны руководства, деловая критика, активное участие в

принятии решений, важных для группы, высокая информированность, удоволь-

ствие от работы в коллективе, налаженные коммуникационные связи [1]. В

связи с этим мы считаем социально-психологический климат одним из индика-

торов сформированной коммуникации в педагогическом коллективе.

Эмпирически изучить особенности социально-психологического климата

в рабочем коллективе стало возможным на базе специализированной школы

І-ІІІ ступеней № 71 с углубленным изучением английского языка Соломенского

района г. Киева. Участникам исследования (29 человек), было предложено

заполнение анкеты-оценки социально-психологического климата в коллективе

[3]. Полученные данные исследования обнаружили следующие особенности

микроклимата в педагогическом коллективе. Обстановка в коллективе в целом

не благоприятна, поскольку характеризуется повышенным нервным напряже-

нием, раздражением участников взаимодействий. Показатель микроклимата

«ориентация коллектива на дело» выявил следующие проблемные зоны. Педа-

гоги ожидают приятных эмоций и удовольствия от процесса работы, но общая

нервная обстановка портит рабочие отношения. Присутствует недопонимание,

нетерпение по отношению друг к другу. Коммуникация осложнена, описывает-

ся как малоэффективная и скудная. Показатель «ориентация на людей» свиде-

тельствует о том, что педагоги недовольны отношениями с коллегами, а адми-

нистрация не уделяет должного внимания решению проблемы. Вследствие

36

этого коммуникация слабо развита, настроение в группе ухудшается с каждым

разом, когда администрация игнорирует запросы конфликтующих сторон.

Создавшаяся нервная обстановка усиливает групповой конфликт. В межлично-

стные конфликты членов педагогической группы вовлекаются представители

администрации, но одновременно принятые административные решения спо-

собствуют росту внутриличностных конфликтов определенных представвите-

лей группы, поскольку блокируются лишь внешние агрессивные проявления, а

внутреннее несогласие и недовольство остается. Противоборствующим лицам

присущ синдром «подглядывания в чужую тетрадь», критичность оценок кол-

лег, выявление недостатков работы.

Таким образом, полученные данные исследования социально-психологи-

ческого климата в педагогическом коллективе позволили сделать вывод, что

ситуация в данной рабочей группе определяется неблагоприятным, болезнен-

ным состоянием психологического климата. Недоверие, нетерпение, заздраже-

ние и яркие негативные эмоции, присутствующие в рабочей обстановке, сводят

на нет возможность продуктивной коммуникации. Поскольку выявленный

уровень микроклимата характеризуется негативными проявлениями, то можно

сказать, что коммуникация в педагогическом коллективе на данном этапе

деятельности нуждается в коррекции и более детальном изучении с целью

улучшения дестабилизирующей обстановки.

Литература:

1. Аникеева Н. П. Психологический климат в коллективе :

методический материал / Н. П. Аникеева. - М. : Просвещение, 1989. - 223 с.:

табл. - (Б-ка заместителя директора школы по учебно-воспитательной работе).

2. Волкова Н. П. Профессионально-педагогическая коммуникация/

Н. П. Волкова // Учеб. Пособие. - М.: ИЦ «Академия», 2006. - 256 с.

3. Карамушка Л. М. Психология управления: Учеб. Пособие. - М.:

Миллениум, 2003. - С 292-294.

37

____________________________________________________________________

УДК 316 Соціальні науки

ПРОБЛЕМА САМОРЕГУЛЯЦІЇ ВИБОРУ СУЧАСНОЇ МОЛОДІ

Чорний Ю.В.

спеціаліст практичної психології

та соціальної роботи

м. Умань, Україна

У сучасному світі проблема вибору стоїть перед молодою людиною

особливо гостро. Це пов'язано з динамічними змінами в системі громадських

стосунків, зі зникненням уніфікованих моделей соціального розвитку індивідів

і груп, способів їх інтеграції і самореалізації. У недавньому минулому

соціальний розвиток як зміна кількісних і якісних характеристик молоді була

відносно лінійною, поступальною, в цілому прогресивним процесом і

регулювалася переважно на інституціональному рівні. У сучасному ж

суспільстві з його нелінійною соціальною динамікою розвиток втрачає класичні

риси безповоротності, спрямованості і стійкості. Воно виражається у

варіативній потенційності шляхів і виходить з-під інституціонального впливу,

стаючи невизначеним з високою долею випадковості. Сприймана як несподі-

ванку, випадковість носить непередбачуваний, нестійкий характер, роблячи

таким же непередбачуваним і вибір людини. У цьому сенсі невизначеність стає

чинником не лінійності. Поява середовищ, що не лінійно розвиваються,

упорядковує різноспрямовані дії соціальних акторів, реалізує їх потенціал до

самоорганізації, стаючи чинником соціального порядку постмодерністського

типу, визначуваного як порядок, породжений з хаосу [5, с. 96-115].

Зміни, характерні для епохи постмодернізму, проявляються в зростаючому

динамізмі, стрімкому народженні і такому ж швидкому відмиранні структур,

норм, зв’язків і стосунків, в розширенні простору свободи молоді, але і в знижен-

ні передбачуваності її життєвих ситуацій. Для них характерне "скорочення сьо-

годення – процес укорочення протяжності тимчасових інтервалів, в яких можна

розраховувати на певну постійність наших життєвих стосунків" [4, с. 94]. На тлі

38

невизначеності, збільшення числа альтернатив і зниження регулятивного впливу

інститутів вибір способів самореалізації визначається переважно самими моло-

дими людьми на груповому і індивідуально-особовому рівні. Внаслідок названих

чинників увесь процес розвитку молоді має вже не однозначно заданий, а багато-

варіантний характер, де останнє слово залишається за молодими акторами, що

саморганізовуються. Підлеглий внутрішньої доцільності, цей процес здійснюєть-

ся за допомогою індивідуалізації і саморегуляції.

Індивідуалізація як результат зниження ролі інститутів у формуванні жит-

тєвого вибору молоді виражається в необхідності самостійного конструювання

біографій з індивідуально обумовленими траєкторіями і з опорою на індивідуа-

льно доступні ресурси [2]. У свою чергу, саморегуляція – це дія індивідів на

самих себе, спрямована на приведення ними свого життя у бажаний, очікуваний

стан, що сприймається як орієнтир, референтний зразок групової свідомості [1;

3; 7]. Орієнтирами виступають уявлення про соціальне положення, рівень

освіти, матеріальний достаток, спосіб життя, або ширше–про спрямованість

життєвого шляху. Впливаючи на самих себе за допомогою вибору, молоді люди

приводять власне функціонування у відповідність з цими зразками.

Здатність до саморегуляції не розвивається сама по собі, а формується під

впливом зовнішніх соціальних і внутрішніх, суб'єктивних умов. Передумовою

до саморегуляції молоді є як рівень суб'єктності самої молоді, так і стан

суспільства, ступінь допустимої в нім свободи самовизначення. Успішна

саморегуляція досягається лише при оптимальному поєднанні і тих і інших

умов. При цьому можливості індивідуальної активності розширюються в

перехідні епохи, коли здійснюється біфуркаційний перелом, коли не лише

створюється ситуація відкритої реальності, але і активізується потреба самих

молодих людей долати протиріччя, коли зростає мотивація активності з метою

вибудовування нових форм визначеності [6].

При цьому важливо враховувати не лише обставини, що роблять вплив на

індивідів, але також і виборчу здатність індивідів –рефлексивність. Критично

осмислюючи і оцінюючи навколишні структури, в яких реалізується вибір, і

39

свої ресурси, інтерпретуючи зовнішні умови і піддаючи самоаналізувнутрішні

сили і стани, молоді люди формують очікування відповідно до ідеалів і

конкретних індикаторів доступного і недоступного в соціальному середовищі.

Габітуси як системи міцних придбаних схильностей до дії певним способом,

лежать в основі єдності стилю життя різних груп молоді і беруть участь у

виробленні схожих способів саморегулятивної поведінки в ситуації вибору.

Отже, саморегуляція упереджається осмисленням молодими людьми

того, як протікає соціальне життя. Знання соціального життя, уміння

рефлексувати, навички аналізу і відбору стратегій поведінки складаються в

особливий тип саморегуляції, що проявляється у виборі життєвих цілей і

інструментів їх досягнення.


1. Бандурин А.П. Социальная регуляция: рациональное и иррациональное / Отв.

ред. Ю.Г. Волков. М.: Изд-во «Социально-гуманитарные знания», 2005.

2. Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну. М.: Москва: Прогресс

Традиция, 2000.

3. Зинченко Г.П. Социология управления. Учебное пособие для вузов Серия:

Высшее образование. Ростов-на-Дону: Феникс, 2004.

4. Люббе Г. В ногу современем. О сокращении нашого пребывания в

настоящем // Вопр. философии. 1994. № 4. С. 94–113.

5. Пригожин И., Стенгерс И. Время, хаос, квант. М., 1994.

6. Чупров В.И., Зубок Ю.А., Певцова Е.А. Диалектика определенности и

неопределенности в социальном развитии молодежи. М.: Русское слово,

2008. 26.

7. Эфендиев, А.Г. Общая социология. Учеб. пособие. М.: ИНФРА-М, 2000.

40

____________________________________________________________________

УДК 37.016 Філологічні науки

ПРОЕКТНИЙ МЕТОД ЯК СУЧАСНИЙ СПОСІБ ВИКЛАДАННЯ ІНОЗЕМНОЇ

МОВИ ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ

Бардадим А.Ю.,

Викладач іноземної мови

Смілянський коледж харчових технологій НУХТ

м. Сміла, Україна

Навчальний проект - це основна форма організації пізнавальної діяльності

студентів. В основі методу проектів лежить розвиток пізнавальних, творчих

навичок студентів, умінь самостійно орієнтуватися в інформаційному просторі і

презентувати свої знання, критично мислити (від лат. Projectus—висунутий

уперед). Метод передбачає, з одного боку, необхідність використання

різноманітних методів і засобів навчання, а з іншого—інтегрування знань і

умінь з різних сфер знань і мистецтва.

Вивченню методики використання навчального проекту при викладанні

іноземної мови за професійним спрямуванням приділяли багато уваги іноземні і

вітчизняні лінгвісти, а саме: Дж. Дьюї, У. Кілпатрік, Є.С. Полат, О.М. Пехота ,

М.В. Нагач. Різні автори по-різному трактують поняття проекту [2; 4; 5].

Навчальний проект являє собою спільну навчально-пізнавальну, творчу

або ігрову діяльність студентів-партнерів, яка має загальну мету, узгоджені

методи і способи дії, спрямовані на досягнення загального результату. Це є

форма роботи, яка орієнтована на засвоєння навчальної теми або розділу і

становить частину навчального предмета. Для ефективнішого навчання

діяльність студентів необхідно урізноманітнювати, практикувати роботу в

парах, групах та індивідуальну.

Особа, яка навчається, включається в активний пізнавальний процес:

самостійно формулює проблему, збирає необхідну інформацію, знаходить і

порівнює варіанти вирішення цієї проблеми, робить висновки, аналізує свою

діяльність та здобуває новий навчальний і життєвий досвід.

41

Проектна діяльність – це вид інтелектуальної діяльності, яка передбачає пошук

необхідної інформації, її творче перетворення в матеріалізований продукт

(сценарій, плакат, реферат, мультимедійну презентацію) .

Під терміном ―проект‖ розуміють особливий вид пізнавальної діяльності та її

результат, що характеризуються такими ознаками:

наявність соціально значущого завдання;

орієнтованість на дію (планування дій для виконання завдання чи

розв’язання проблеми);

самоорганізація студентів;

робота в команді;

ситуативна спрямованість, співвідносність з реальним життям;

пошук інформації, яка потім буде оброблена й осмислена;

цілісність (проект розглядається як ціле);

орієнтованість на результат;

презентація кінцевого продукту.

За методом або видом діяльності, що домінує в проекті, виділяють такі типи

проектів [4]:

1. дослідницькі (потребують чіткої структури, визначеної мети,

актуальності проекту для всіх учасників, соціальної значимості);

2. творчі (не мають чіткої структури, розвиваються залежно від інтересів

учасників проекту,оформлені результати мають вигляд збірника,

сценарію, програми тощо);

3. ігрові (структура залишається відкритою до самого завершення проекту,

учасники беруть на себе певні ролі, високій ступінь творчості);

4. інформаційні ( спрямовані на збір та аналіз інформації, узагальнення

фактів; потребують чіткої структури, можливостей систематичної

корекції під час проектної діяльності);

5. практично орієнтовані (мають чітко визначений результат діяльності,

зорієнтований на соціальні інтереси учасників роботи (документ,

42

програма дій,довідковий матеріал тощо), потребують продуманої

структури, добре організованої координаційної роботи).

За змістовим аспектом проекти бувають:

1. літературно-творчі;

2. природничо-наукові;

3. екологічні;

4. мовні (лінгвістичні);

5. культурологічні;

6. рольово-ігрові;

7. спортивні;

8. географічні;

9. історичні;

10. музичні.

Виділяють такі етапи роботи над проектом [3] :

I. Обгрунтування проекту: формулювання мети і завдання проекту,

обґрунтування його соціальної значущості, визначення теми, організація

робочих груп, розподіл завдань між учасниками;

II. Пошуковий: дослідження проблеми і збір інформації, вибір

оптимального варіанта виконання проектного завдання (генерування ідеї),

розробка плану роботи, добір матеріалів, вибір форми презентації результату

проекту;

III. Технологічний: здійснення діяльності кожного учасника проекту

згідно із планом роботи (реалізація проекту), підготовка презентації результатів

проекту;

IV. Заключний: захист проекту, оцінка результатів виконання проекту,

колективних і особистих досягнень.

Під час викладання іноземної мови найпопулярніші за використанням є

саме мовні (лінгвістичні) проекти, спрямовані на оволодіння мовним

матеріалом, формування певних мовленнєвих навичок і вмінь, вивчення мовних

особливостей, мовних реалій тощо. Мета використання проектного методу

43

полягає у формуванні навичок ефективного використання інформаційно-

комунікаційних технологій при навчанні студентів, стимулюванні самостійної

(індивідуальної чи групової) дослідницько-пошукової діяльності студентів.

Оцінюючи проект необхідно враховувати змістовий, інтерактивний та

мовленнєвий аспекти [4; 5]

Основними суб’єктами проекту є студенти, які самостійно опановують теоре-

тичний матеріал, добирають приклади, ілюстрації, готують доповідь для презен-

тації свого проекту тощо. Роль викладача є, на перший погляд, другорядною, що

дає студентам змогу відчути себе відносно самостійними й, певною мірою, необ-

меженими під час роботи над завданням. Проте викладач є керівником, курато-

ром, суддею і консультантом, який спрямовує діяльність у необхідне русло.


1. Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання,

оцінювання / науковий редактор українського видання доктор пед. наук,

проф. С.Ю. Ніколаєва. – К. : Ленвіт, 2003. – 273с.

2. Кочетурова Н. Метод проектов в обучении языку: теория и практика/

Н.Кочетурова [електронний ресурс] – Режим доступу: http//www: tlt

edu.nstu.ru /article 4.php

3. Пехота О.М. Освітні технології: [навчально-методичний посібник]-К.:

А.С.К.,2004.-256 с.

4. Полат Е.С. Новые педагогические и информационные технологии в системе

образования –М.: Издательский центр «Академия»; 2002. –272с.

5. Нагач М.В. Застосування методу проектів у вивченні іноземної мови//

Вісник Чернігівського національного педагогічного університету ім.

Т.Г.Шевченка. Серія: Педагогічні науки. – Чернігів: ЧНПУ, 2012. –

Вип.101.– с.235-238

44

____________________________________________________________________

УДК 821 Філологічні науки

РОМАН ЮРІЯ ЯНОВСЬКОГО «МАЙСТЕР КОРАБЛЯ» ЯК ІНТЕРТЕКСТ

Бугайова А.С.,

магістр філологічного факультету

Миколаївський національний університет

імені. В. О. Сухомлинського

м. Миколаїв, Україна

Анотація. У статті розглянуто питання інтертекстуальності у

контексті художніх творів. З’ясовано значення образів-символів у романі Ю.

Яновського «Майстер корабля».

Ключові слова: інтертекстуальність, зіставлення, дискурс, цитата,

ремінісценція, символ.

Швидкість оновлення складу передових аспектів у літературознавчій

науці вельми висока. На початку XXI ст. активізувалося питання щодо поняття

«інтертекстуальність». Невід’ємною складовою виражально-зображальних

засобів у цьому контексті є цитата, ремінісценція, алюзія, стилізація тощо.

Обґрунтування інтертекстуальності представлено насамперед у працях

представників постмодернізму та постструктуралізму ХХ ст. (Р. Барт, Ж. Батай,

Ж. Бодрийяр, Ф. Гваттарі тощо). В українському літературознавстві осмислення

наративного дискурсу на матеріалі вітчизняного мистецтва слова висвітлювали

Т. В. Николюк, О. В. Лось, С. О. Дячок та ін.

Найбільш важливою категорією дискурсу можна вважати інтертекстуаль-

ність. Дискурс усного прозового тексту, який відображає стереотипні

установки, оцінки, логіку оповіді, не обмежується рамками одного оповідання,

він включає інші попередні тексти, обмін думками [8, с. 40].

Інтертекстуальність – текстова категорія, яка відображає співвіднесеність

одного тексту з іншими, діалогічну взаємодію текстів у процесі їх функціонуван-

ня і забезпечує прирощення смислу твору [7, с. 104]. Літературознавець М.Бахтін

зауважував, що кожне явище є конкретно семантичним, тобто займає свою

45

суттєву позицію стосовно наперед віднайденої ним дійсності інших культурних

установок і тим самим долучається до заданої єдності культури [2, с. 27]. Із цією

тезою ми погоджуємося і вважаємо за доцільне її тлумачення та використання

для аналізу у представленій статті. Інтертекстуальність набуває конкретного вті-

лення в різноманітних видах і формах міжтекстової взаємодії, специфіка яких

визначається функціонально-стилістичною належністю текстів, Роман Юрія

Яновського «Майстер корабля» написаний у формі мемуарів діяча кіномистецтва

То-Ма-Кі (Товариш-Майстер-Кіно), який згадує пережите ним кілька десятків

років тому. Для знімання кінофільму будується парусне судно. Автор описує різ-

ні напрямки, зазначає, що творчість – поняття егоїстичне і навіть егоцентричне у

своїй глибокій суті. Між іншим, сюжет роману визначити майже неможливо.

У «Майстрі корабля» центральне місце займає кінематограф: «Ось перша

картина, як перше слово, видряпане дикою людиною на корі дерева, на стіні

печери» [10, с. 12]. Крім власних естетичних властивостей і умов розповсюдь-

ження, «фільм за мотивами» оприсутнює в культурі дві послідовні рецепції

літературного твору: режисера і глядача. Тоді як перша з них публічна і

видима, друга – індивідуальна.

Важливим аспектом у змалюванні людської особистості є показ внут-

рішнього світу. Насамперед, в аналізованому романі показано філософський

вектор розкриття стану людини: «Я знав, що можна вийняти людину з

декорації, яку вона сама собі або інші їй збудували, і порозмовляти з такою

людиною, позбавленою оточення» [10, с. 25]; роздвоєність особистості: «Ми

заходимо до зали переглядів. Це – невелика кімната, в якій, певно, завісився не

один бідолаха, бо й тепер вона навіває думки про самогубство» [10, с. 34].

Одним із властивих ознак інтертекстуальності є використання у творах

авторів цитат інших письменників, що найхарактерніше допомагають розкрити

зміст. Цитата – це більш чи менш дослівно наведений у тексті уривок з

претексту, яким може бути висловлювання іншого мовця або попереднє

висловлювання автора цього ж тексту. У романі Юрій Яновський звернувся до

вислову відомого французького політичного діяча Ж. Фуше: «Слова існують,

46

щоб приховати наші думки» [10, с. 109]. Жанровою домінантою роману є його

глибокий філософізм, що проявляється як на змістовному, так і на

формальному рівнях. Жанроутворювальною особливістю філософського

роману є художнє зображення субстанціальної ідеї на усіх рівнях твору (сюжет,

система образів, композиція, просторово-часові категорії) [1, с. 124].

За допомогою образу-символу поет розкриває складне явище або

позначає його через певні характерні деталі. Наприклад, мотив дороги

символізує такі процеси, як рух, пошук, випробування, оновлення: «Я ніколи не

любив ходити по дорогах. Тому я й люблю море, що на ньому кожна дорога

нова і кожне місце – дорога. Треба не губити напрямку» [10, с. 27]. У дорозі

людина беззахисна, і саме тому подорожньому дозволені будь-які дії, аби

врятуватися від небезпеки й досягти кінця путі [6, с. 79].

У міфопоетичній системі українського фольклору виявляємо широку

палітру символіки води. Нею позначають і пояснюють вічність, космічний

простір, межу між світами і станами людського буття, а також життєдайне

жіноче начало, родючі сили природи, кохання. Тобто вода в уявленні давніх

людей виступає Праматір’ю Світу [9, с. 50]. «Море – розпутна красива жінка,

яка хвилює більше за всіх цнотливих голубок. Ця жінка лише збуджує жагу,

вашу шалену пристрасть» [10, с. 38], але вода може мати й іншу стихію, яка не

задовольняє потребам гармонійного: «Шторм злютувався надвечір» [10, с. 47].

Інша стихія, що відображена у романі – вогонь, який здавна асоціювався з

енергією, активністю, пристрастю: «Вогонь на кораблі – завше небезпека: він

гірший за тайфун, за чуму і за голод. Коли на кораблі з’являється блискучий,

високий, гойдливий полумінь – треба боятися за життя» [10, с. 150].

Собака, за слов’янською міфологією, є священним символом вірності,

непідкупності, мудрості, відданості. Дослідник В. Войтович зазначає те, що ще

трипільські митці створювали цілі композиції, де собака знаходиться у центрі.

В основному собаку зображували не на рівні землі, а у вищому ярусі, ніби на

«небесній землі» [3, с. 532]. Це перша тварина, яку приручила давня

людина. Автор це показує через власне ставлення: «Невідомо, кого більше

http://ua-referat.com/%D0%A1%D0%B8%D0%BC%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%BC

http://ua-referat.com/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81

http://ua-referat.com/%D0%92%D0%B8%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F

47

завсіди в їдальні: людей за столами чи псів під столами. Кожен співробітник

має свого улюбленця. Деякі – двох і більше. Пси гуляють, жирують, плодяться

й поповнюють їдальню щенятами, блохами й нудним запахом» [10, с. 33].

Образ-символ корабля є передовою творчості А. Рембо («П’яний

корабель»). Корабель без керма й вітрил — це символічний, розгорнутий образ

поета, який відчуває себе наче сп'янілим від безмежності простору й

невгамовної жадоби до мандрівок, пригод. Він прагне відкривати нерозгадані

таємниці, невідомі землі. На противагу цьому виступає Ю. Яновський, який

подає докладні описи: «Повний корабель, або фрегат, має троє матч:

попереду фок-матчу, посередині гротмачту й позаду крайц-мачту. Барка…

Шхуна… Бриг…» [10, с. 76], «А мій корабель, як життя невимовне, тоді

пропливатиме, тайни повний» [10, с. 142].

Отже, інтертекст представляє складну систему взаємопов’язаних сюжетів,

образів, символів тощо у контексті певного смислового задуму автора. На

прикладі роману Юрія Яновського «Майстер корабля» нами виокремлено певні

аспекти, що дозволяють із різних векторів проаналізувати основні засади

побудови структури твору як цілісного ядра у творчості письменника.


1. Агеносов В. В. Генезис философского романа. М.: МГПИ, 1986. 131 с.

2. Бахтин М. М. Проблема содержания, материала и формы в словесном

художественном творчестве // Вопросы литературы и эстетики:

Исследование разных лет. М. : Худож. лит., 1975. С. 6-72.

3. Войтович В. М. Українська міфологія. К. : Либідь, 2002. 664 с.

4. Дей О. І. Українська народна балада. Київ : Наук. думка, 1986. 263 с.

5. Історичні пісні : збірник / Упоряд. І. Березовський. К. : Вид-во АН УРСР,

1961. 1067 с.

6. Лотман Ю. М. О русской литературе: Статьи и исследования (1958–1993).

История руссской прозы. Теория литературы.тПетербург: Искусство-СПБ,

1997. 848 с.

7. Лотман Ю. М. Текст в тексте. Тарту, 1981. 150 с.

48

8. Смольников С. Н. Фольклорный текст и дискурс. Вологда: ВГПУ, Изд-во

«Русь», 2000. С. 32-50.

9. Українські символи / за ред. М. Дмитренка. К. : Народознавство, 1994. 140 с.

10. Яновський Ю. І. Твори: в 5-ти т. Т. 2 /Упоряд. К. Волинський, М. Острик. К.:

Дніпро, 1983. 424 с.

____________________________________________________________________


ЕКЗИСТЕНЦІЙНА ПАРАДИГМА «ВТРАЧЕНОГО ПОКОЛІННЯ» ЯК

ЯВИЩА ПОРОДЖЕНОГО ПЕРШОЮ СВІТОВОЮ ВІЙНОЮ В РОМАНІ

ЕРНЕСТА ХЕМІНГУЕЯ «ПРОЩАВАЙ, ЗБРОЄ!»

Вінтоняк О.Д.

Студент факультету іноземних мов

Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника

м. Івано-Франківськ, Україна

Виникнувши на початку ХХ ст., у період занепаду традиційних

гуманістичних цінностей, як філософська відповідь на пошуки виходу з

глобальної духовної і соціальної кризи, що охопила західне суспільство,

екзистенціалізм, або ―філософія існування‖ сформувався як одна з найбільш

особистісно орієнтованих філософських течій, претендуючи на роль єдино

істинної ―філософії людини ХХ століття‖.

На думку літераторів, причиною популярності екзистенціалізму стала

його зосередженість навколо питань, які часом ставить собі кожна людина, а

саме: питань про сутність буття, його сенс, справжність і несправжність, долю

людини, свободу, вибір та особисту відповідальність [1].

У центрі уваги екзистенціалістів ‒ внутрішній світ вільної особистості,

яку оточували страх, самотність, страждання і смерть, що стали складовими

абсурдності буття. Відтак відбулося суб'єктивне зображення письменниками

реальної дійсності. У творах цього напрямку показано протистояння між

буттям (Всесвітом, природою, соціумом) та існуванням (людиною, її

49

внутрішнім життям). Людина стосовно Всесвіту перебувала у стані

незбагненності, а той, у свою чергу, став байдужим до людини. У результаті

цього відбувся розкол: "чужий світ" ‒ "стороння людина", а це і є абсурд ‒

єдиний зв'язок між людиною і Всесвітом.

З рисами екзистенціальної філософії ми зустрічаємося також і в художній

літературі Е. Хемінгуея, Ф. Кафки, Е.-М. Ремарка. Після Другої світової війни

дана літературна течія почала поширюватися по всьому світі. Про «втрачене

покоління», як почали називати молодь ХХ століття, писав і Френсіс Скотт

Фіцджеральд у романі «По цей бік раю»: «З’явилося покоління, яке зросло на

те, щоб знайти всіх богів мертвими, всяку віру в людину – порушеною» [2].

Ернест Хемінгуей у своїх творах відображав не екзистенціальний світо-

гляд, а особистість, яка сформувалася у нелегких умовах початку XX століття,

які, на нашу думку, в його книгах і знаходили відображення риси «філософії

існування», та лише опосередковано, і завжди лише через образи героїв.

Інші письменники, такі як Е. Ремарк, А. Барбюс також були вражені

війною та яскраво описували ті жахливі картини, які можна було побачити на

полі бою. Однак їхнім творам притаманна інша стильова манера, ніж творам

Хемінгуея, оскільки вони відзначили плідну роль людських зусиль і волі

людини у вирішенні соціальних потрясінь свого часу, тоді як американський

письменник зосередився на самій ментальній катастрофі.

В умовах першої світової війни герої Ернеста Хемінгуея, перш за все

Фредерік Генрі з роману «Прощавай, зброє!» зіштовхуються не з конкретним

супротивником, а зі світопорядком в цілому. В образі війни знаходить

метафоричне втілення жорстокість сучасності як така. Єдине, що залишається

герою у таких умовах, – не зраджувати власне поняття про честі, яке, насправді,

не може принести ніяких практичних переваг у загубленому світі, який

знаходиться у хаосі війни. Фредеріку Генрі ця війна не дає нічого, крім уроку

самопізнання.“The world breaks everyone and afterward many are strong at the

broken places. But those that will not break it kills. It kills the very good and the very

50

gentle and the very brave impartially. If you are none of these you can be sure it will

kill you too but there will be no special hurry.” [4, с. 267].

Розчарувавшись у плідності громадської діяльності, Фредерік Генрі

цілком занурюється у світ особистісних переживань, намагається втекти від

реальності у світ любові. «After supper I would go and see Catherine Barkley. I

wished she were here now. I wished I were in Milan with her. I would like to eat at

the Cova and then walk down the Via Manzoni in the hot evening and cross over and

turn off along the canal and go to the hotel with Catherine Barkley» [4, с. 39 – 40].

Те, що він ще не боїться будувати особисті плани, намагається знайти

всеосяжний сенс життя у нестямі, в світі міжособистісних відносин, є

показником несформованості його екзистенціального світогляду.

В якомусь сенсі кохана жінка головного героя – Кетрін Барклі є більшою

мірою особистістю справжньою, оскільки вона чітко вирішує одне з основних

етичних питань екзистенціальної філософії – питання про розмежування моралі

і моральності. На думку Е. Ю. Соловйова, у міркуваннях Кетрін міститься зага-

льний принцип, якого дотримуються кращі представники «втраченого поколін-

ня»: бути моральним – аморально; аморально тому, що в умовах злочинного і

нелюдяного суспільства мораль виявляється гарантією аморальності і духовної

неохайності. Уникнути спокуси цієї зручної і вигідної моралі є обов’язок

людини і найперша умова збереження особистої гідності» [3].

Показовим у цьому сенсі є епізод, коли Фредерік і Кетрін розмовляють

про можливість одруження. Загальноприйнята мораль вимагає, щоб любов була

санкціонована шлюбом. Але в умовах війни шлюб Кетрін і Генрі був би

причиною їх розставання, що, з людської точки зору, важко прийняти. І Кетрін

у цьому випадку відстоює своє бачення моральної поведінки, в той час як її

коханий, який наполягає на офіційному шлюбі, – все ще діє за далекими від

досконалості принципами загальноприйнятої моралі.

Тільки коли Фредерік Генрі вимушено стає дезертиром, у нього починає

формуватися розуміння того, що у світі немає ніякого вищого сенсу, що є

характерним для екзистенціальної особистості. Лише на останніх сторінках

51

роману відбуваються різкі зміни у світогляді Генрі, перехід від бажання і

можливості вірити до зневіри, коли герой приходить до думки, що людина, яка

вже потрапила у цей світ, однаково рано чи пізно помре.«If people bring so much

courage to this world the world has to kill them to break them, so of course it kills

them. » [4, с. 267].

Саме так в особі Фредеріка Генрі формуються риси екзистенціальної

особистості: індивідуалізм, скепсис щодо будь-яких проявів проґресизму,

стоїцизм перед обличчям світу, який завжди забирає те, що найдорожче.

Однією з характеристик такої людини стає вміння зберігати гідність і вірність

своєму «я» навіть в найжорстокіших умовах, знаходити перемогу в поразці,

розуміння того, що у певних життєвих ситуаціях не можна керуватись лише

доцільністю поведінки, робити вибір, сподіваючись на успіх, однак необхідно

дотримуватися своїх внутрішніх переконань.

Концептуальний зміст екзистенціалізму свідчить, що це справді один із

найбільш особистісно зорієнтованих напрямів сучасної філософської думки,

який прагне пояснити сутність людини в нерозривній єдності з усіма

структурами її екзистенції. Вагомим є гуманістичний потенціал екзистен-

ціалізму, який незалежно від свого релігійного чи атеїстичного контексту

утверджує людину як самодостатню особистість.

Можна дійти до висновку, що виникнення явища «втраченого покоління»

є закономірним наслідком історичних подій першої половини ХХ століття, ко-

ли світ сколихнули дві масові жорстокі кровопролитні війни. Літературознавці

відзначають, що настрої «втраченого покоління» не були пов’язані з

приналежністю авторів, що змальовували цю тему у своїх творах, до нації

переможців чи переможених. Гасла, що містили високі слова «честь»,

«гідність», «слава», «священний» «жертва», почали звучати фальшиво. Те, що

здавалося стійким і незмінним – культура, гуманізм, розум, наука, індивідуаль-

на свобода особистості виявилося пустим і нічого не вартувало. Герої роману

«Прощавай, зброє!» не знаходять щастя у відриві від війни. Роман Хемінгуея

говорить про неможливість виходу людини з безвихідної ситуації, спричиненої

52

війною, на рівні тільки особистої долі, особистого щастя. Звідси і трагедія

одинаків, які намагаються укласти «сепаратний мир» з ворожим людині світом,

а зрештою опиняються на самоті внаслідок дії фатальних і таємничих сил долі.

У романі «Прощавай, зброє» герой Е. Хемінгуея втрачає все. Почуття

приреченості, самотності, безпритульності, втрати досягають у кінці твору

найгострішого звучання. Письменник залишає свого героя у стані відчаю,

спустошеного, без надії на майбутнє, демонструючи таким чином типового

представника "втраченого покоління", яке переживши війну, не здатне знайти

свого місця у суспільстві, не йме йому віри і марно проживає життя.


1. Волинка Г.І. Вступ до філософії: Історико-філософська пропедевтика:

Підручник / Г.І.Волинка, В.І.Гусєв, І.В.Огородник, Ю.О.Федів За ред.

Г.І.Волинки. – К.: Вища школа, 1999. – 624 с.

2. Давиденко Г. Й. Історія зарубіжної літератури: Навч. посібник / Г. Й.

Давиденко, Г. Н. Стрельчук, Н. І.Гричаник, М. О.Кушнєрова. – К.: Центр

учбової літератури, 2007 . – 504 с.

3. Долинин К. А. Интерпретацыя художественного текста / К. А. Долинин. –

М.: Просвещение, 1985. – 288 с.

4. Hemingway E. A Farewell to Arms. – N.-Y.: Charles Scribner’s sons, 1929. –

357 p.

53

____________________________________________________________________


ЕКСПЛІЦИТНА ТА ІМПЛІЦИТНА КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ БОЛЮ У РОМАНІ

ДОННИ ТАРТТ ―ЩИГОЛЬ‖

Вус П. А.,

студент кафедри прикладної лінгвістики,

Національний університет “Львівська політехніка”


Одним із основних понять когнітивної лінгвістики є концепт. Концепт

можна назвати одним з найсуперечливіших понять у когнітивній лінгвістиці.

За словами А. Приходько, концепт відрізняється неоднозначністю і

суперечливістю свого тлумачення. Цей факт відбивається вже в тому, що і сам

термін «концепт» не є усталеним і єдино можливим для позначення ментальних

утворень. Нерідко його вживають синонімічно поряд зі «стереотипом»,

«архетипом», «прототипом», «ментефактом», «символом», «гештальтом»,

«культуремою», «логоепістемою» та ін. Такий термінологічний розкид свідчить

не стільки про відсутність єдності точок зору щодо природи і функцій

концепту, скільки про багатство його ознак і властивостей [3, с. 13].

Г. Токарєв зазначає, що концепт – це досить непростий термін у когнітив-

ній лінгвістиці. Він стверджує, що концепт можна сприймати як ―уявне форму-

вання, що має характер усталеного і типового образу та виконує замісну функ-

цію. Особливий акцент робиться на суб'єктивно значущих, динамічних характе-

ристиках концепту, які постулюється в когнітології‖ [7, с. 8]. Концепт – це саме

та складова, на якій базується основний сюжет роману Донни Тартт ―Щиголь‖.

За словами Л. Суворової, у лінгвістичному концептуалізмі зазвичай прий-

нято виділяти два ключових напрямки – когнітивний та лінгвокультурний.

Лінгвокультурний підхід (прихильниками якого були такі дослідники як

Ю.С.Степанов, В. В. Красних, Г. Г. Слишкін, В. А. Маслова, В. І. Карасик та

ін.) пропонує вивчати національну концептосферу за схемою культура →

свідомість індивіда, тому що саме фактор культури, на думку Л. Суворової, є

54

домінантним у формуванні способів мислення та поглядів на навколишню

дійсність. Представники когнітивного напряму (З. Д. Попова, Є. С. Кубрякова,

І. А. Стернін) дотримуються точки зору, згідно з якою в основі знання про світ

перебуває одиниця ментальної інформації, тобто концепт, яка забезпечує вихід

на концептосферу соціуму. У сфері когнітивного напряму науковці розробили

структурну модель концепту, що представлена такими компонентами, як ядро

та периферія [5, с. 190].

Оскільки поняття концепту тісно пов’язане з концептуалізацію, слід

зазначити, що за словами О. Селіванової, під терміном концептуалізації

розуміють певний процес пізнавальної діяльності людини, що проявляються в

усвідомленні результатів внутрішнього рефлексивного досвіду людини, а також

її уявлень про навколишній світ [4, 298]. Існує два рівні вербалізації концепту:

експліцитна та імпліцитна. Як стверджує Л. Невідомська, експліцитний спосіб

концептуаліації передбачає так зване впізнавання тих значень, які є закріплені

усталено мовною нормою, в цей час як імпліцитний спосіб – формується опосе-

редковано і для того щоб його визначити недостатньо лише мовної норми [2, 1].

Згідно з дослідженням у книзі ―Концепт БОЛЬ в типологическом

освещении‖ при описі больових відчуттів слід розрізняти дві зони. З одного

боку, носій цих вічуттів може фізично відчувати вплив на свій орган або на

організм в цілому. В інших випадках описують патологічну зміну

функціонування органу, що не завжди супроводжується появою власне

больових відчуттів. Відповідно, всі предикати можна розділити на дві групи:

дієслова переважно больових відчуттів і функціональних порушень. При цьому

необхідно відзначити, що чіткої межі між зазначеними зонами немає, що

виключає однозначну інтерпретацію окремих розглянутих предикатів […] В

українській мові, як і в більшості інших слов'янських мов, для позначення болю

використовується універсальне дієслово боліти/заболіти. Даний предикат

виражає як фізичні, так і психологічні стани. [1, с. 66]. Дане висвітлення

концепту БІЛЬ чітко та розгорнуто проаналізовано при проведенні вибірки та

аналізу мікрокноцептів концепту БІЛЬ.

55

Для того щоб провести детальний аналіз концепту БІЛЬ у романі Донни

Тартт ―Щиголь‖, методом експериментального відбору було виокремлено 11

периферійних мікроконцептів концепту БІЛЬ: втрата рідної людини, залежність

(наркотична, алкогольна, від куріння), страх втратити друга, страх звинувачен-

ня і схоплення поліцією за крадіжку картини, сиротинство/ бездомність, відчут-

тя провини за крадіжку картини і продаж підробок, думки про самогубство/деп-

ресія, нерозділене кохання, байдужість батька та розчарування у ньому, неспро-

можність часто спостерігати за картиною, нереалізованість кар’єри батька.

Нижче наведено одні з найвиразніших та найяскравіших прикладів

концептуалізації болю у романі Донни Тартт ―Щиголь‖, зокрема такі

мікроконцепти як втрата рідної людини, залежність (наркотична, алкогольна,

від куріння) та нерозділене кохання.

―Home was where we were supposed to meet; home was the emergency

arrangement; she must have realized how useless it would be, trying to find me in all

that crush. But still I felt a petty, irrational pang of disappointment—and, as I walked

home (skull-cracking headache, practically seeing double) I kept looking for her,

scanning the anonymous, preoccupied faces around me. [8, с. 49-50] (Зустрінуся з

нею вдома, подумав я. Саме вдома ми домовилися зустрітися на випадок якоїсь

несподіваної події; вона, либонь, зрозуміла, що марно шукати мене в цьому

безладі. А проте я почував легкий ірраціональний біль розчарування й, ідучи

додому (голова в мене розколювалася від болю, речі двоїлися перед очима), я

все ще намагався знайти її поглядом, пильно вдивляючись у незнайомі

стурбовані обличчя навколо мене [6, с. 56-57])‖.

У цьому уривку простежується надзвичайно точна акцентуація авторки на

емоційному та психологічному стані головного героя, який намагається переко-

нати себе в тому, що його матір вижила після жахливої терористичної атаки.

Концептуалізація БОЛЮ в даному прикладі виявлена у двох своїх проявах:

експіцитному та імпліцитному. Щодо експліцитної концептуалізації, її акценту-

алізовано у фразі I felt a petty, irrational pang of disappointment (я почував легкий

ірраціональний біль розчарування), в якій біль передано у слові pang - раптовий

56

різкий біль або болісні емоції. У наступному висловлюванні чітко окреслено

імпліцитну концептуалізацію skull-cracking headache, practically seeing double

(голова в мене розколювалася від болю, речі двоїлися перед очима). Поєднання

імпліцитної та експліцитної концептуалізації концепту БІЛЬ дає змогу

зрозуміти психоемоційний стан головного персонажа роману.

―Out she whisked, Popchik trotting after her, leaving behind her a smell of

cinnamon gum, and I turned my face into the pillow feeling crushed by my stupidity.

Though I would have died rather than told anyone, I was worried that my exuberant

drug use had damaged my brain and my nervous system and maybe even my soul in

some irreparable and perhaps not readily apparent way. [8, с. 343] (І вона пішла,

залишивши по собі пахощі жуйки з корицею, а я ткнувся обличчям у подушку,

розчавлений відчуттям власної дурості. Попчик потрюхикав за нею. Хоч я

радше помер би, аніж комусь у цьому признався, я боявся, що моя надмірна

любов до наркотиків пошкодила мені мозок і нервову систему, а може, навіть

душу в непоправний або й непомітний спосіб. [6, с. 401])‖.

Крім того, що головний персонаж роману Тео страждає від важких

спогадів дитинства, які в основному пов’язані з втратою близької людини,

будучи вже більш дорослим, він починає занурюватись у світ наркотичної та

алкогольної залежності. У першому прикладі на імпліцитному рівні концептуа-

лізації БОЛЮ яскраво відзначено в якому важкому емоційному стані перебуває

Тео, страждаючи від exuberant drug use (надмірної любові до наркотиків).

Feeling crushed by my stupidity (розчавлений відчуттям власної дурості), він

зізнається, що не може навіть зізнатись комусь про свою залежність.

―I could only think how boring she must find me if she preferred such a

lukewarm gloop of a guy to me. Someday, when we have kids… though he’d said it

half jokingly, my blood had gone cold. He was just the kind of loser you could see

hauling around a diaper bag and loads of padded baby equipment.… I berated myself

for not being more forceful with her, though in truth there was no way I could have

pursued her any harder without at least a tiny bit of encouragement on her end.

Already it was embarrassing enough: Hobie’s tact whenever her name came up, the

57

careful flatness in his voice. Yet my longing for her was like a bad cold that had hung

on for years despite my conviction that I was sure to get over it at any moment. [8, с.

417] (Можна тільки уявити, яким занудним вона вважала мене, якщо віддала

перевагу переді мною цьому млявому слизняку. «Коли-небудь, коли у нас

будуть діти…» Хоч він сказав це напівжартома, кров у мене захолола. Він саме

й був таким невдахою, який тарабаниться всюди з торбиною підгузків та

всілякого дитячого шмоття… Я дорікав собі за те, що не був наполегливішим із

нею, хоч насправді куди вже далі без будь-яких заохочень із її боку. Уже й так я

потрапив у досить принизливе становище: Гобі ставав дуже тактовним, коли

випливало її ім’я, у його голосі відчувалася обережність і осторога. Проте моя

туга за нею була наче погана застуда, яка триває роками, попри мою

переконаність, що я можу позбутися її за одну мить. [6, с. 485-486])‖.

Нерозділене кохання Тео до Піппи неодноразово описано у романі

переважно коли головний герой згадує про свої почуття до неї. у даному

прикладі це виражено в імпліцитному форматі. Найяскравіше концепт БОЛЮ

розкрито у таких думках Тео my blood had gone cold (кров у мене захолола), та I

berated myself for not being more forceful with her (я дорікав собі за те, що не був

наполегливішим із нею). В іншому прикладі імпліцитно розкривається

внутрішня боротьба Тео із своїми почуттями до Піппи my longing for her was

like a bad cold that had hung on for years despite my conviction that I was sure to get

over it at any moment (моя туга за нею була наче погана застуда, яка триває

роками, попри мою переконаність, що я можу позбутися її за одну мить).

Аналіз роману Донни Тартт ―Щиголь‖, зокрема проілюстрованих

фрагментів, дає змогу упевнитись у тім, що концептуалізація БОЛЮ

відбувається на імпліцитному та експліцитному рівнях, які взаємодоповнюють

один одного для підсилення периферійних мікроконцептів концепту БІЛЬ,

зокрема таких мікроконцептів як втрата рідної людини, залежність

(наркотична, алкогольна, від куріння) та нерозділене кохання.

58


1. Концепт БОЛЬ в типологическом освещении / Ред. В. М. Брицын, Е. В.

Рахилина, Т. И. Резникова, Г. М. Яворская. – К.: Видавничий Дім Дмитра

Бураго, 2009. – 424 с.

2. Невідомська Л.М. Імпліцитний зміст символу камінь у драмі лесі українки

―камінний господар‖, 2001. – 5 с.

3. Приходько А. Н. Концепты и концептосистемы / А. Н. Приходько. –

Днепропетровск: Белая Е. А., 2013. – 307 с.

4. Селіванова О. О. Лінгвістична енциклопедія / О. О. Селіванова. – Полтава :

Довкілля-К, 2010. – 844 с

5. Суворова Л.К. Семантика і функціонування поняття «концепт» у

літературознавстві – М. : Житомир, 2009. – С. 190-195

6. Тартт Д. Щиголь / Пер. з англ. В. Шовкун. – Харків: КСД, 2016, 816 с.

7. Токарев Г. В. Концепт как объект лингвокультурологии (на материале

репрезентаций концепта «Труд» в русском языке): Монография. — Волгоград:

«Перемена». 2003. – 213 с.

8. Tartt D. The Goldfinch. Little, Brown and Company, New York, 2013, p. 784

____________________________________________________________________


ВЖИВАННЯ РОЗМОВНОЇ ЛЕКСИКИ В ІСПАНСЬКІЙ МОВІ

Гайдар В. П., Дядя В. М.,

студентка філологічного факультету

старший викладач кафедри романської філології

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

м. Дніпро, Україна

Проблема дослідження розмовного стилю іспанської мови залишається на

сьогоднішній день найбільш актуальною у вітчизняній іспанистиці. Як відомо,

існують певні відмінності між літературною нормою мови, прийнятої за зразок,

якусь точку відліку, яка зафіксована в академічних словниках, і розмовним

59

стилем мови, що функціонує в умовах реального повсякденного життя. В

іспанській мові такі відмінності досить істотні. Першим звернув увагу на цю

ситуацію німецький дослідник В. Бейнхауер, який окреслив особливості

розмовної іспанської мови в своїй книзі «Spanische Umganassprache» ще в 1929

році [1]. Іспанська версія цієї роботи під назвою «Розмовна іспанська» ("El

español coloquial ") побачила світ лише в 1963 році, проте після її написання ця

книга зберегла свою актуальність, і сьогодні її вплив на іспанських філологів

важко переоцінити. Саме ця публікація привернула, врешті-решт, увагу

іспанських лінгвістів до даної проблеми. У 1961 році видатний іспанський

філолог А. Саморо Вісенте також звернувся до цього питання в невеликій статті

«Один погляд на мову мадридців» ("Una mirada al hablar madrileño"),

опублікованій вперше у відомой іспанській газеті АВС, яка потім увійшла в

його книгу «Lengua, literatura, intimidad» (1966) [2].

Роботи іспанських лінгвістів містять великий і цікавий фактичний

матеріал про особливості розмовного стилю іспанської мови та тенденції її

розвитку, однак вони досить розрізнені і носять, в основному, описовий,

прикладний або методологічний характер, розглядаючи окремі особливості

розмовного стилю в рамках методики викладання іспанської мови як іноземної.

У даній статті, вважаючи основним на меті подальше дослідження

розмовного стилю іспанської мови, ми ставимо перед собою завдання

комплексного опису лексичної системи даного функціонального

різновиду сучасної іспанського мови.

Слід зазначити, що в своїх головних рисах склад і організація лексичної

системи розмовного стилю іспанської мови (ісп. El registro coloquial)

співвідносяться з лексичною системою української мови і в ній можна виділити

кілька основних груп.

Так, основу розмовної іспанської лексики становить так звана міжстильо-

ва лексика, яка є стилістично нейтральною і загальною для всіх функціональних

стилів літературної мови. Дана група слів представлена всіма частинами мови:

дієсловами (poner, hacer, colocar, tener, conocer ...), іменниками (país, silla, mundo,

60

luna ...), числівниками (cinco, seis, primero, tercero ...), займенниками (él, ella, esto,

vuestro, nadie ...), прикметниками (blanco, nuevo, ruso ...), а також службовими

частинами мови. Однак відмінності між стилями в області лексики виявляються,

перш за все, в силу наявності для кожної стильової сфери власного набору пред-

метів і понять. Для розмовного стилю, званого також розмовно-повсякденним,

це, в першу чергу, побутовизм, тобто слова, семантика яких безпосередньо пов'я-

зана зі сферою побуту: calcetines (шкарпетки), pijama (піжама), botones (гудзики),

cucharas y tenedores (ложки та вилки), servilletas (серветки), maleta (чемодан),

sortén (сковорода), medicina (ліки) та інші подібні лексичні одиниці.

Іншу групу слів становить власне розмовна лексика, тобто ті лексичні

одиниці, які в словнику позначаються словом coloq. Основну частину даного

відділу лексики утворюють стилістичні синоніми, що володіють

функціонально-стильовою конотацією розмовності. Серед них виділяється

нечисленна група слів, яку можна умовно позначити як стилістично нейтральну

лексику. Нейтральними такі одиниці є, природно, не в результаті відсутності

функціонально-стилістичного забарвлення, а внаслідок недостатньої

вираженості емоційної і експресивної забарвленості.

Відомо, що з часом розмовні синоніми втрачають свою емоційну

виразність, іншими словами, афективна забарвленість слів поступово

стирається в результаті частого вживання; на зміну таким, що втратили свою

експресивність словам, приходять нові лексичні одиниці, поповнюючи

синонімічні ряди стилістичних синонімів розмовного стилю.

Прикладами таких лексичних одиниць, які втратили своє емоційне

забарвлення, але зберегли стильову приналежність розмовності можуть бути

такі слова і словосполучення:

нейтр. розм.

querer 'любити, хотіти' dar la gana

limpiar, colocar la casa

'прибрати в будинку' recoger la casa

tener problemas

61

'Зазнавати труднощів' pasar apuros

ayudar 'допомогти' echar una mano

bocadillo 'бутерброд' bocata

me resulta difícil 'мені важко' me cuesta

hasta muy tarde 'допізна' hasta las tantas

de que trata 'в чому справа,

про що мова ' de que va

Однак, як уже було відзначено вище, кількість стилістично нейтральних

синонімів в складі розмовної лексики відносно невелика. Досягнувши нульової

емоційності, лексичні одиниці або перестають бути вживаними, або переходять

в розряд стилістично нейтральних слів, оскільки вони перестають відповідати

одному з головних критеріїв розмовного стилю, а саме виразності і емоційного

забарвлення [3]. Таким чином, основу розмовної лексики в силу характеру,

властивого даному стилю, складають експресивно забарвлені стилістичні

синоніми, тобто синоніми, які володіють конотаціями емоційності, оцінковості

і експресивності.

нейтр. розм.

malo 'поганий' chungo

fácil 'легкий' chupado

francés 'француз' franchute,

gabacho (презир.)

extranjero 'іноземець' guiri (презир.)

policía 'поліцейський' madero, bofía (презир.)

rubio 'блондин, світловолосий' rubiales (презир.)

dentista 'зубний лікар' sacamuelas (презир.)

sudamericano 'південноамериканець' sudaca (презир.)

viejo 'немолодий, старий' viejales (презир.)

cara 'обличчя' morro (презир.)

Виникнення стилістичних синонімів в розмовному стилі іспанської мови, як

і в українській, концентрується навколо пріоритетних тем повсякденного спілку-

62

вання: робота, сім'я, здоров'я, харчування, відносини з іншими людьми, характе-

ристика людини, гроші, соціальні проблеми і т. д. Таким чином, організовуються

численні класи семантично пов'язаних між собою слів, які являють собою великі

лексико-семантичні єдності. В розмовному стилі іспанської мови можна виділити

наступні великі семантичні єдності [4]: «праця / робота / професія», «розум

/навчання / знання», «характер людини», «зовнішність», «фізичний стан людини»,

«емоційні стани, відносини і взаємини», «гроші», «ставлення до власності, спосіб

її присвоєння», «характеристика різкого фізичного впливу (в тому числі удару),

«особливості пересування», « їжа », «дружба, любов», «доля / удача / невдача»,

«смерть», «дозвілля, розваги, жарти», «здоров'я і хвороби», «спорт», «транспорт

/засоби пересування »,«політика,соціальні проблеми» та ін. Наприклад:

праця / робота / професія, ставлення до неї:

нейтр. trabajar 'працювати' - розм. currar, currelar, pringar, darse unapaliza,

нейтр. trabajar mucho 'важко, багато працювати' - розм. deslomarse, trabajar

como un animal, romperse el lomo,

нейтр. trabajo 'робота' - розм. curro, currele/ сurrelo, tajo,

нейтр. trabajador, proletario 'працівник' - розм. prole,

нейтр. administrativo 'адміністративний працівник ' - розм. сhupatintas.

Особливу групу утворюють побутовизми - слова, які хоча і не мають

спеціального стильового маркування, але належать до розмовного стилю в силу

прихильності до семантичного контексту побуту і повсякденності.

Серед лексичних одиниць у складі розмовної лексики іспанської мови

виділяють також слова-маркери, або слова-заповнювачі. Вони надають особли-

вої розмовної забарвленості мовним актам, а також виконують ряд важливих

функцій, що диктуються специфікою умов реалізації розмовного стилю.

Отже, проблема дослідження розмовного стилю іспанської мови є досить

актуальною і в наш час. Можна знайти досить багато робіт про особливості роз-

мовного стилю іспанської мови та тенденції її розвитку, розглядаючи окремі

особливості розмовного стилю в рамках методики викладання іспанської мови

як іноземної.

63


1. Beinhauer W. El español coloquial. Madrid, 1991.

2. Zamora Vicente A. Lengua, literatura, intimidad. Madrid, 1966

3. Фирсова Н. М. Грамматическая стилистика современного испанского

языка. Имя существительное. Глагол. М., 2002.

4. Васильева А. Н. Курс лекций по стилистике русского языка. Общие

понятия стилистики. Разговорно-обиходный стиль речи. М., 2005.

____________________________________________________________________

УДК 882 Англійська мова

«ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ПРИ ВИВЧЕННІ

АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ»

Зінченко Т.П.

Викладач англійської мови

Смілянського коледжу харчових технологій

Національного університету харчових технологій

Слово «інновація» має латинське походження і в перекладі означає

оновлення, зміну, введення нового. Інновація - навчання зорієнтована на

динамічні зміни в навколишньому світі навчальна та освітня діяльність, яка

ґрунтується на розвитку різноманітних форм мислення, творчих здібностей,

високих соціально-адаптаційних можливостей особистості [1].

У педагогічній інтерпретації інновація означає нововведення, що

поліпшує хід і результати навчально-виховного процесу. Інновацію

розглядають як процес і продукт цієї діяльності. Нині існує нова педагогіка,

характерною ознакою якої є інноваційність. Отже, інноваційні технології як

процес – це цілеспрямоване, систематичне й послідовне впровадження в

практику оригінальних, новаторських способів, прийомів педагогічних дій і

засобів, що охоплюють цілісний навчальний процес від визначення його мети

до очікуваних результатів. Розрізняють поняття новація, або новий спосіб та

інновація, нововведення. Новація – це сам засіб (новий метод, методика,

64

технологія, програма тощо), а інновація – процес його освоєння. Одні науковці

(В Сластьонін, Л. Подимова) вважають інновації комплексним процесом

створення, розповсюдження та використання нового практичного засобу в

галузі техніки, технології, педагогіки, наукових досліджень. [2]. Інші

заперечують, що інновації не можуть зводитись до створення засобів.

Так, М. Ігнатенко вважає, що інновації – це ідеї, і процеси, і засоби, і

результати, взяті в якості якісного вдосконалення педагогічної системи. Основу

і зміст інноваційних освітніх процесів становить інноваційна діяльність, сут-

ність якої полягає в оновленні педагогічного процесу, внесенні новоутворень у

традиційну систему. Прагнення постійно оптимізувати навчально-виховний

процес зумовило появу нових і вдосконалення використовуваних раніше

педагогічних технологій різних рівнів і різної цільової спрямованості. [3].

Широке застосування у навчальному процесі знаходять мультимедійні

інформаційні технології. Принципи технології мультимедіа характеризуються

актами одномоментності візуального та процесуальності слухового сприймання,

синтезу та синхронізації вербалізованих та невербалізованих знань, синхроніза-

ції та інтеграції часово-просторових та візуально-просторових джерел худож-

ньої та навчальної інформації. Системи мультимедіа широко використовуються

для реалізації електронних підручників з кольоровою графікою, навчаючих сис-

тем, мультимедійних бібліотек, довідкових географічних інформаційних систем.

Використання інформаційних мультимедіа — технологій у системі освіти дозво-

ляє розривати творчий і інтелектуальний потенціал студента, його здібності

сприймати та генерувати нові знання, а також застосвувати їх на практиці.

Використання мультимедійних інформаційних технологій в освіті (а саме

розробка мультимедійних видань) за рахунок наявності множини аналітичних

процедур, можливості зберегти й опрацьовувати велику кількість різнорідної

інформації (звукової, графічної, текстової та відео) та компонувати її в

зручному виді сприяє:

· розкриттю, збереженню та розвитку індивідуальних здібностей сту-

дентів, належного кожній людині унікального сполучення особистих якостей;

65

· формуванню у студентів пізнавальних можливостей, прагнення до

самоудосконаленню;

· забезпеченню комплексності вивчення явищ дійсності, безперервності

взаємозв’язку між гуманітарними, технічними науками та мистецтвом;

· постійному динамічному оновленню змісту, форм та методів

навчальних процесів.

Мультимедійний електронний підручник сьогодні використовується не

менш, ніж традиційний підручник, тому постає питання про створення

бібліотек мультимедійних компакт-дисків з курсами з дисциплін, що

викладаються в освітньому закладі та з супутньою інформацією. Електронний

підручник має стати для студентів та викладачів таким же легкодоступним та

простим у використанні джерелом інформації, як і звичайна книга.

Іншим засобом доступу та обміну інформацією є електронна пошта.

Найбільшого застосування електронна пошта знаходить у таких освітніх

програмах, де виникає необхідність:

· поділитися з колегами ідеями, досвідом, даними або результатами,

консультацій зі спеціалістами, експертами різних рівнів;

· безпаперового обміну поштовими відправленнями;

· швидкого спілкування з людьми без фізичного пересування;

· розвитку навичок колективної роботи.

Слід підкреслити, що через електронну пошту студенти та викладачі

можуть легко і швидко спілкуватися один з одним. Поряд з електронною пош-

тою для доступу й обміну інформацією все більшою мірою використовуються

засоби телеконференцій, особливо у рамках дистанційного навчання. Недарем-

но дистанційну освіту називають освітою, що зруйновує кордони, освітою май-

бутнього. За прогнозами вчених, саме дистанційна освіта (у поєднанні з

традиційними формами навчання) буде превалювати в наступному столітті.

Телеконференція дозволяє організувати колективну роботу студентів,

реалізувати поряд з традиційними такі активізуючі прийоми навчання, як ділові

ігри, мозковий штурм і т.п. Усе це стає можливим завдяки реалізації на основі

66

телеконференції територіально-розподілених або віртуальних класів.

Якісна мовна підготовка студентів неможлива без використання сучасних

інноваційних освітніх технологій. Розглядаючи питання щодо використання

інноваційних технологій, зокрема комп’ютера у навчанні іноземним мовам,

можна виділити такі позитивні моменти його впровадження:

мотивує процес навчання;

дає можливість викладачу застосовувати індивідуальний підхід;

сприяє розвитку самостійності студента, спонукає користуватися інфор-

мацією, що безпосередньо стосується їх особистого чи професійного життя;

підвищує інформованість щодо інших мов та культур;

завдяки наявності різноманітних типів текстів підвищує мовні

компетенції;

забезпечує сучасний матеріал, що відповідає інтересам і потребам

студентів; пропонує автентичний і актуальний матеріал.

Застосування комп'ютерів на заняттях англійської мови істотно підвищує

інтенсивність освітнього процесу. Інтерактивне навчання за допомогою

навчальних комп'ютерних програм сприяє реалізації цілого комплексу

методичних, педагогічних, дидактичних, психологічних принципів, робить

процес навчання цікавішим. За допомогою такого способу навчання

створюються умови, за яких ураховується темп роботи кожного. Комп’ютер у

навчальному процесі – не робот, не механічний педагог, чи заступник

викладача, а засіб для навчання студентів, що підсилює і розширює можливості

його навчальної діяльності. Те, що викладач бажає одержати в результаті

використання машини, у неї необхідно запрограмувати.

Серед сучасних підходів до застосування інноваційних технологій на

заняттях з англійської мови можна виокремити використання різних відеомате-

ріалів лінгвокраїнознавчого характеру, електронних словників, текстів для

аудіювання, створення проектів, мультимедійних презентацій тощо. Не менш

корисним способом використання інноваційних технологій є створення сайтів,

публікацій, мультимедійних курсів, розроблення та створення дидактичного

67

матеріалу, ведення телемосту із застосуванням веб-камер, використання

Інтернет-ресурсів тощо.

Навчальні сайти, зазвичай, мають кілька рівнів складності; щодо

інформаційних сайтів, то викладач має сам визначитися з добором матеріалу

відповідної складності [4].

Викладач має пропонувати завдання, спрямовувати пошукову діяльність

студентів, допомагати їм зрозуміти інформацію та спілкуватися в Інтернеті

іноземною мовою.

Проведення Інтернет-проектів дає можливість практично використовувати

здобуті знання в реальних життєвих ситуаціях, сприяє розвитку комунікативних

умінь та навичок студентів. Iнтернет-проекти розраховані на те, що студенти

отримують завдання, для виконання якого їм необхідно знайти інформацію в

Інтернеті і представити потім результати свого пошуку. Зазвичай, E-mail-проекти

проводяться за участю двох чи декількох груп студентів із різних країн, для яких

мова, яка використовується, є іноземною, а не рідною. У проведенні E-mail

проектів дуже важливим є етап планування. Спочатку необхідно знайти

партнерів і обговорити з ними тему, потім обумовити часові рамки проекту.

Необхідно вирішити, який продукт заплановано отримати після закінчення

проекту. Перевагою E-mail-проектів є те, що комунікація іноземною мовою

відбувається з реальними партнерами. Студентам важливо, що тексти створю-

ються не для виклачдача з метою продемонструвати свої знання та отримати

оцінку, а для партнерів-однолітків з метою передачі цікавої інформації чи

обговорення актуальної проблеми. Це сприяє розширенню мовної компетенції

студентів і підвищенню мотивації вивчення іноземної мови [5].

Розвиток системи освіти вимагає від педагогічної науки й практики

вивчення і впровадження нових методів навчання і виховання студентів. Ком-

паративістикою та відбором, педагогічних інновацій займається нова галузь

педагогічного знання – педагогічна інноватика. Її аналіз складає вагому

цінність для педагогічної практики.

Сьогодні стали активно розвиватися інноваційні педагогічні технології

68

навчання іноземних мов такі як: навчання в співробітництві, ігрові технології,

проблемне навчання, проектні технології, модульні технології, інтерактивні

технології, комп’ютерні технології, технології інтенсивного навчання, інформа-

ційні технології, технології дистанційного навчання, тренінгові системи

навчання та інші[6].

Перші спроби використання інноваційних технологій у процесі викладання

іноземних мов з’явилися на початку ХХ століття. Завдяки засобам від ображен-

ня інформації при навчанні іноземних мов суб’єкти навчання відпрацьовують

усі аспекти мови, процес викладання переходить на якісно новий рівень, адже

використання новітніх інформаційних технологій дозволяє змоделювати ситуа-

ції реального, природного спілкування.

Метод проектів як один із шляхів інтенсифікації навчання був запропоно-

ваний на початку ХХ ст. американським педагогом У. Кілпатріком, згідно теорії

якого, надання студентам можливості для самостійного отримання знань в про-

цесі вирішення практичних завдань та проблем, які спонукали до пошуку необхі-

дної інформації у різних наукових джерелах,було головною метою цього методу,

а завданням педагога є корегування діяльності студента та їх консультування [7].

Модернізація процесу викладання англійської мови зумовила не обхідність

використання особистісно орієнтованого підходу до викладання. Щодо інноваці-

йних технологій викладання спостерігається усвідомлення переваг інтерактив-

них методик викладання, а саме створюють необхідні передумови для формуван-

ня мовленнєвої компетенції, здатності критично мислити, приймати колективні

та індивідуальні рішення та удосконалення власного потенціалу розвитку.У зв’я-

зку з сучасними тенденціями розвитку освіти, зокрема, в умовах компетентнісно

діяльнісного підходу, запровадження інноваційних технологій навчання інозем-

них мов є вимогою часу і одним із пріоритетних напрямів реформування іншо-

мовного сегменту освіти є пошук нових форм і методів навчання, сприяє резуль-

тативності формування комунікативної компетенції, підвищенню мотивації, роз-

критті творчого потенціалу, покращенні організації роботи у групах і колективі,

дозволяє посилити міжпредметні зв’язки та забезпечує інтегрованість курсів [8]

69


1. Дячківська І.М. Інноваційні педагогічні технології. / І.М.Дячківська. – К:

Академвидав, 2004. – с.9- 23.

2. Дячківська І.М. Інноваційні педагогічні технології. / І.М.Дячківська. – К:

Академвидав, 2004. – с.9- 23.

3. Ігнатенко М. Сучасні освітні технології / М.Ігнатенко // Математика в школі

- 2013. – №4. – С.2-6.

4. Ситдикова І. Комп’ютер поспішає на допомогу // Іноземні мови в навчальних

закладах. – 2004. – №1. – С. 116-119.

5. Подопригорова Л.А. Использование Интернета в обучении иностранным

языкам // Иностранные языки в школе. – 2003. – № 5. – С. 25-31.

6. Моісеєва Ф. А. Роль іноземної мови в загальній концепції підготовки

сучасного фахівця [Електронний ресурс] / Ф. А. Моісеєва // Донецький

державний університет економіки та торгівлі імені М. ТуганБарановського

7. Шубин С. В. Мотивация овладения иностранным языком в условиях

билингвального обучения в вузе : дис. канд. пед. наук : 13.00.01 / Шубин С.

В. − Великий Новгород, 2000. – 279 c.

8. Fischman, J. A. Bilingual education. An international sociological perspective / J.

A. Fischman. –Rowley, MA : Newbury House, 2000.

____________________________________________________________________


ОСОБЛИВОСТІ ЛІНГВІСТИЧНОГО ВИВЧЕННЯ МЕДІАТЕКСТІВ

Тахтарова Е.Е.,

студентка ННІ філології та жуурналістики

Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського

м. Київ, Україна

У сучасних умовах становлення інформаційного суспільства особливої

актуальності набуває вивчення одиниць медіапотоку. Поза всяким сумнівом,

основною такою одиницею є медіатекст, рамки якого дозволяють об'єднати такі

70

різнопланові і багаторівневі поняття, як газетна стаття, радіопередача, телевізі-

йні новини, Інтернет-реклама та інші види продукції засобів масової

інформації. [1]

Останні дослідження показують, що при аналізі медіатекстів, основна

увага все більше зміщується з тексту як об'єкта, і переходить до контексту

(соціального, культурного, політичного) і локалізації значень. Подібні зміни

спостерігаються і в лінгвістиці, бо міждисциплінарні підходи до вивчення

медіатекстів стають все більш поширеними.

Значну увагу даній проблематиці приділяли такі відомі вчені, як Теун Ван

Дейк, Мартін Монтгомері, Алан Белл, Норман Фейерклаф, Роберт Фаулер,

Кожанова В.Ю., Іщенко Н.А., Добросклонська Т.Г., які розглядали тексти масо-

вої інформації з точки зору самих різних шкіл і напрямків: соціолінгвістики,

функціональної стилістики, теорії дискурсу, контент-аналізу, когнітивної

лінгвістики, риторичної критики. Вчені приділяли увагу широкому колу

питань: це і визначення функціонально-стильового статусу мови ЗМІ, і способи

опису різних типів медіатекстів, і вплив на медіамовлення соціокультурних

чинників, і лінгвомедійні технології впливу. [2, с.50]

Іщенко Н.А. зазначає, що ЗМІ - «це основний інструмент поширення пові-

домлень, що впливають на суспільну свідомість». Саме у формуванні певної

медійної картини світу полягає «орієнтуюча функція дискурсу преси». [3, с.108]

Оскільки немає текстів, які не мають стилістичного маркування, яке

багато в чому визначає інші фактори текстотворення, лінгвістичний аналіз

тексту повинен проводитися з урахуванням його стилістичних параметрів.

Лінгвістичний аналіз, таким чином, може розглядатися як частина

стилістичного аналізу, що відображає мовні особливості тексту в їх

конкретному жанрово стилістичному втіленні.

Мовностилістичний аналіз орієнтований на відображення в тексті

узагальнено абстрагованого або конкретного типу мислення. Болотнова Н.С. в

своїх роботах, присвячених мовностилістичному аналізу, відзначає, що даний

71

аналіз має пряму спрямованість на відображення змістовного плану тексту і

його ідею. Фактично цей аналіз є лінгвосмисловим. [4, с.50]

Роль звукових засобів в медіатекстах ослаблена, тому лінгвістичний

аналіз цих текстів спрямований головним чином на їх лексичну організацію і

граматичні особливості.

Автори розробок семантичних алгоритмів (моделей розуміння) і

семантичних метамов (Б. Ю. Городецький, У. Чейф, Т. Виноград і ін.)

займалися дослідженням фактора адресата, в результаті чого було встановлено,

що для вибору адекватної форми викладу інформації автору необхідно мати

уявлення про інтелектуальні можливості адресата, а також що принципово

важливим моментом вербалізації і сприйняття є інтерпретація.

Коптякова Е.Е. в своїй статті, присвяченій специфіці аналізу медіа-

текстів, пише, що ці «постулати дослідників отримують подальший розвиток в

рамках дискурсивної (Т. А. ван Дейк, М. Л. Макаров та ін.) і когнітивної

лінгвістики (В. З. Дем'янков, Е . С. Кубрякова, Ю. Г. Панкрац і ін.). З позицій

даних наукових напрямків особлива увага звертається на контекст, що

розглядається як набір певних когнітивних структур, що відбивають

концептуальний світ мовця. Для повного розуміння мовця, адресатові

необхідно мати не тільки знання про мову, а й знання про світ, соціальний

контекст висловлювання, вміння використовувати збережену в пам'яті

інформацію, планувати і управляти дискурсом і т. д. Дані положення були дуже

затребуваними в області вивчення взаємодії автора і адресата в ЗМІ ». [5, с.213]

Значну роль у вивченні медіатекстів зіграла теорія мовленнєвих актів

(Дж. Л. Остін, Дж. Р. Серль, Г. Г. Кларк, Т. Б. Карлсон). В контексті даної теорії

був зроблений акцент на вивченні не тексту і мови як раніше, а мовного

контексту системи мовленнєвих актів.


1. Добросклонська Т. Г. Медіатексти: теорія і методи вивчення // Вісник

Московського університету. Серія 10: Журналістика. - 2005. - № №2.

72

2. Кожанова, В.Ю. Проблема рецепції медіатексту як фактор взаємодії

автора і читача / В.Ю. Кожанова. // Вісник Адигейського державного

університету. - Серія 2: Філологія і мистецтвознавство. - Майкоп: АМУ, 2010. -

№ 4. - С. 48-53.

3. Іщенко Н. А. Перо сильніше, ніж клинок ... Міфологія Кримської війни

1853 - 1856 років в літературі Великобританії другої половини XIX століття:

монографія. / Н. А. Іщенко; Тавр. нац. ун-т ім. В.І.Вернадського. - Симф. :

Крим. архів, 2007. - 324 c.

4. Болотнова Н.С. Філологічний аналіз тексту: Учеб.пособие /

Н.С.Болотнова. - М.: Флинта: Наука, 2009. - 520 с.

5. Коптякова Е. Е. Особливості лінгвістичного аналізу медіатекстів / Е. Е.

Коптякова // Політична лінгвістика. - 2015. - № 3 (53). - С. 213-215.

6. Чейф У. Л. Пам'ять і вербалізація минулого досвіду // Нове в

зарубіжній лінгвістиці. - М., 1983. Вип. 12: Прикладна лінгвістика. С. 36-65.

7. Павільоніс Р. І. Проблема сенсу: сучасний логіко-філософскій аналіз

мови. - М.: Думка, 1983

____________________________________________________________________

УДК 378 Філологычні науки

МЕДІАОСВІТА У ВИЩИЙ ШКОЛІ ЯК СПОСІБ РОЗВИТКУ СУЧАСНОГО

СУСПІЛЬСТВА

Ковалевська О.В.

викладач англійської мови

кафедри українознавства та іноземних мов

Дніпропетровського

державного університету внутрішніх справ

Медіаосвіта, що оголошена ЮНЕСКО одним із пріоритетних напрямків

педагогіки ХХI століття, досить впевнено входить у коло сучасних

гуманітарних наук як інтеграційна дисципліна. Про це свідчать теорії

медіаосвіти, творці яких представляють різні галузі наукового знання.

73

Реформаційні процеси, що відбуваються в сучасному інформаційному

світі, вимагають від вищих навчальних закладів створення умов навчального

процесу, які розкривають потенційні можливості кожного, що забезпечують

високий рівень професійної підготовки.

Актуальність впровадження медіаосвіти в систему вищої освіти за

допомогою інтегрування медіаосвітніх технологій в професійну підготовку

майбутніх фахівців обумовлена тим, що в навчальному процесі виникає

принципово нова концепція професійної підготовки, що включає медіаосвітні

стратегії з метою формування медіакультури як необхідної складової

професійної культури майбутнього фахівця.

В останні роки в Україні були успішно захищені дисертації з

використання мас-медіа в навчальному процесі вищої школи.

Наприклад, Катерина Калицева в своїй роботі «Передумови використання

медіа-ресурсів в процесі професійної підготовки юристів» [1, с. 214] вважає, що

використання медіа-ресурсів має певні передумови і перспективи та є

важливим компонентом професійного навчального процесу студентів ВНЗ

юридичних спеціальностей.

Разом з тим, медіаосвітні технології здійснюють значний вплив на сус-

пільство. Одним з напрямків такого впливу є можливість формувати правову

культуру громадян, створювати цивілізоване демократичне правове поле.

Ольга Янишин у дисертації «Формування комунікативних умінь

майбутніх документознавців засобами медіаосвітніх технологій» [2] вперше

теоретично обґрунтувала і експериментально довела ефективність

використання медіаосвітніх технологій для формування комунікативних умінь

майбутніх документознавців. Підкреслюється, що медіаосвітні технології

готують до умов інформаційного суспільства та продовження освіти протягом

усього життя; впроваджують принципи гуманізації освіти; сприяють

удосконаленню інтелектуального, культурного, духовного світу індивіда і

демократизації суспільства; можуть використовуватися разом з традиційними

освітніми засобами завдяки інтеграції в різні навчальні курси. При цьому

74

дотримуються основні принципи інтеграції медіаосвіти в навчально-виховний

процес.

Формування медіа- та інформаційної грамотності є одним з пріоритетів

Стратегічного плану Програми ЮНЕСКО «Інформація для всіх». Оволодіння

медіа- та інформаційною грамотністю сьогодні – це не тільки ресурс розвитку

сучасного суспільства [3], але й невід’ємна умова створення товариств знань

майбутнього. Завдяки тому, що медіа- та інформаційна грамотність передбачає

оперування всіма типами інформаційних ресурсів: усними, письмовими та

мультимедійними, можемо спрогнозувати, що роль інтерактивних методик

медіаосвіти у вищій школі найближчим часом зросте та їй буде належати одне з

провідних місць в навчальному процесі.


1. Медиаобразование 2013: Сб. Трудов Международного форума

конференций «Медиаобразование 2013». М., 31 октября – 2 ноября 2013/ Под

редакцией И.В. Жилавской. М.: РИЦ МГГУ им. М.А. Шолохова, 2013. – 442 с.

2. Янишин О.К. Формування комунікативних умінь майбутніх документо-

знавців засобами медіаосвітніх технологій : автореф. дис. ... канд. пед. наук.

Київ, 2012. 22 с.

3. Онкович, Г. В. Медіаосвіта як ресурс розвитку сучасного суспільства /

Г.В.Онко-вич, А. Д. Онкович // Проблеми освіти : наук. зб. / Інститут інновацій-

них технологій і змісту освіти МОНМС України. Київ, 2012. Вип. 73. С. 3-6.

75

НОТАТКИ

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

76

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

el-conf.com · 2018. 12. 3. · Підлітковий вік має сенс розділити...

Documents