current directions of scientific researchconferencii.com/files/archive/2018-12.pdf ·...

Problems of modern science ∙ Fadette editions ∙ Namur, Belgium ∙ 2018

Current directions of scientific research

Collection of scientific articles

Verlag SWG imex GmbH Nuremberg, Germany

2018

Submitted for review in Conference Proceedings Citation Index -

Social Sciences & Humanities (CPCI-SSH)


2

Verlag SWG imex GmbH, Nuremberg, Germany


Reviewers:

Czempas Jan, Doctor Hab. in Economics, Professor, University of Economics in Katowice (Poland)

Dr. Parikshat Singh Manhas,

Ph.D, Director of School of Hospitality and Tourism management, Professor in The Business School University of Jammu (Jammu & Kashmir, India)

Science editor:

Drobyazko S.I.

Ph.D. in Economics, Associate Professor, Doctor of Science, honoris causa, Professor of RANH

Current directions of scientific research: Collection of scientific articles. - Verlag SWG imex GmbH, Nuremberg, Germany, 2018. - 220 p.

ISBN 978-3-9819288-8-2 Collection of scientific articles published is the scientific and practical

publication, which contains scientific articles of students, graduate students, candidates and doctors of sciences, research workers and practitioners from Europe, Russia, Ukraine and other countries. The articles contain the study, reflecting the processes and changes in the structure of modern economy and state structure. The collection of scientific articles is for students, postgraduate students, doctoral candidates, teachers, researchers, practitioners and people interested in the trends of modern economic science development.

ISBN 978-3-9819288-8-2 © 2018 Copyright by Verlag SWG imex GmbH © 2018 Authors of the articles


3

CONTENT

NATIONAL ECONOMICS AND MANAGEMENT .....................................................................6 Marek Garbowski. MAIN PROBLEMS IN IMPLEMENTATION OF EU ANTI-CRISIS PACKAGES IN THE SECTOR OF POLISH COOPERATIVE BANKS............................................ 6 Maharramov E.M. MODERN ASPECTS OF DEVELOPMENT OF BUSINESS IN THE AGRARIAN SPHERE OF AZERBAIJAN.......................................................................................... 14 Galinovsky D.S., Ugodnikov K.V. ANALYSIS OF THE MARKET CONDITION OF NON-GOVERNMENTAL PENSION FUNDS.............................................................................................. 18 Peter Mitev. CHAIN ALLOCATION OF MONEY IN THE VERTICAL SYSTEM STRUCTURE OF THE ECONOMY............................................................................................................................. 21 Tsoy M. P., Berdiqulov A. M., Siddikov M. Y. FOREIGN ECONOMICИACTIVIITY OF THE STATE FOR THE SUSTAINABLE DEVELOPMENT OF THE ECONOMY............................... 25 Valentyna Cherviakova. CAPITAL OUTFLOW FROM UKRAINE: CAUSES, DIRECTIONS AND CONSEQUENCES ...................................................................................................................... 29

WORLD ECONOMY......................................................................................................................33

Mutafchieva-Bakalova V.L. POSITION AND ROLE OF THE LOW-COST AIRLINES IN THE AIR TRANSPORTATION IN EUROPE............................................................................................. 33 Serpukhov Maksym. USE OF TRADE BARRIERS IN INTERNATIONAL TRADE AND THEIR IMPACT ON GLOBAL EXPORT........................................................................................................ 36

ENTERPRISES ECONOMICS AND MANAGEMENT.............................................................44

Jarosław Kaczmarek. THE ATTRIBUTES OF PRODUCTION MESOSTRUCTURE IN TERMS OF ITS COMPETITIVENESS.............................................................................................................. 44 Shchurovska A.Yu., Misyul Dmitry. IMPROVEMENT OF METHODS EVALUATION OF ECONOMIC EFFICIENCY AND RISKS OF INVESTMENT PROJECTS OF TELECOMMUNICATION SPHERE ENTERPRISES...................................................................... 55 Ratkovskaya I.A., Myasnikova S.V. DEVELOPMENT OF PROFESSIONAL COMPETENCE OF YOUNG PROFESSIONALS IN THE FIELD OF PERSONNEL MANAGEMENT................ 59 Uvarova Anastasiya. IMPROVEMENT OF ORGANIZATIONAL AND ECONOMIC LOGISTIC ACTIVITIES SUPPORT OF A TRADE ENTERPRISE..................................................................... 63 Filatova M.V. THE DIRECTIONS OF DEVELOPMENT OF THE INDUSTRY OF FOOD OF THE REGION IN THE CONDITIONS OF THE INDUSTRY 4.0 .................................................... 66

PRODUCTIVE FORCES DEVELOPMENT AND REGIONAL ECONOMY ........................70

Jelena Markovic, Jasmina Stojiljkovic, Gordana Bogdanovic. EFFECT OF TEMPERATURE CHANGE IN ENVIRONMENT FOR THE PERIOD FROM 2015-2017 IN THE CITY OF VRANJE ................................................................................................................................................. 70

MONEY, FINANCE AND CREDIT..............................................................................................77

Goncharova M.V., Kunitsyna K.A. PROBLEMS AND PROSPECTS OF DEVELOPMENT OF CREDIT OPERATIONS OF COMMERCIAL BANKS .................................................................... 77 Kosonogova Ekaterina, Kozlov Leonid. INVESTMENT STRATEGIES AT FINANCIAL MARKETS IN THE CONTEXT OF SUSTAINABLE DEVELOPMENT OF CORPORATIONS81

ACCOUNTING, ANALYSIS AND AUDIT ..................................................................................85

Eleonora Stancheva-Todorova, Iliyana Ankova. ARE ACCOUNTING EDUCATORS READY FOR TEACHING IFRS 15 REVENUE FROM CONTRACTS WITH CUSTOMERS?................. 85 Vydryhan O.V., Popovich O.V. THE DIFFERENCE BETWEEN FINANCIAL LEASE AND LEASING ............................................................................................................................................... 97 Kashperska A., Сhebakova Р. FEATURES OF THE ORGANIZATION OF INVENTORY ACCOUNTING IN PHARMACY ESTABLISHMENTS ................................................................ 100 Lutsyk Yuliia. DEBTOR DEBT IN GOVERNMENT ACCOUNTING SYSTEM........................ 105


4

Taigashinova K.T., Yerzhanov A.K., Dauzova A.M. DEVELOPMENT OF LOGISTICAL SYSTEM AND ITS EFFECT ON THE ACCOUNTING ................................................................. 108

TAXATION AND ACCOUNTING SYSTEM ............................................................................113

Voloshan Iryna. EXPORT OF GOODS FROM UKRAINE: CURRENCY REGULATION AND FEATURES OF ACCOUNTING........................................................................................................ 113 V. Tkachenko, V. Goncharov, M. Shevchenko, O. Drozniak, S. Zakharov. STRATEGIC PLANNING FEATURES OF THE TAX POTENTIAL TO ENTERPRISES ................................. 118

ECONOMIC SECURITY OF BUSINESS ENTITIES ..............................................................121

Panteleimonenko A.A., Sobchak A.M. ACTUAL PROBLEMS OF FOREIGN DENTISTRY ON FOREIGN MARKETS OF DENTAL SERVICES AND THEIR EXPERIENCE ON SOLUTION TOWARDS COOPERATION............................................................................................................ 121

MATHEMATICAL METHODS IN ECONOMY......................................................................125

Yadigarov T.A. oglu, Aghazadeh Z.S. oglu. EVALUATION OF FACTORS AFFECTING TO SMALL BUSINESS ............................................................................................................................ 125 Nadiia Yushchenko. DEVELOPMENT OF MODELS AND METHODS OF OPERATIONS ANALYSIS IN THE MILITARY FIELD.......................................................................................... 129

LAW ................................................................................................................................................133

Dina Bajraktarević Pajević, Marija Lučić-Ćatić, Muamer Kavazović. CHARACTERISTICS OF THE B&H’S SYSTEM OF SANCTIONING LEGAL PERSONS............................................ 133 Barasheva E.V., Zedgenizov I.I., Vlasova E.L. INTERNATIONAL COOPERATION IN CRIMINAL PROCEEDINGS............................................................................................................. 145

TOURISM ECONOMY ................................................................................................................148

Desislava Varadzhakova. ANALYSIS OF THE HOSPITALITY INDUSTRY IN VELIKO TARNOVO REGION (BULGARIA)................................................................................................. 148 Natalyay Bielousova. ANALYSIS OF THE READINESS OF TRAVEL AGENCIES OF UKRAINE TO WORK WITH INCLUSIVE TOURISTS................................................................. 151

MANAGEMENT ...........................................................................................................................154

Nadya Mironova. DO WE RESPECT THE BUSINESS ETIQUETTE RULES IN BULGARIA?............................................................................................................................................................... 154 Bondarenko S.M. IMPROVING THE ACTIVITIES OF ENTERPRISES BASED ON ТQМ AND ЕFQM.................................................................................................................................................... 158 Kazimova E.R., Aliyeva R.S. ROLE OF THE EFFECTIVE LEADER IN THE SOLUTION OF CURRENT PROBLEMS OF MANAGEMENT IN THE CONDITIONS OF THE UNSTABLE EXTERNAL ENVIRONMENT.......................................................................................................... 162 Mammadova E. Sh. PROBLEMS OF EFFICIENCY OF USE OF HUMAN CAPITAL IN THE CONTEXT OF STRATEGIC ROAD MAPS IN AZERBAIJAN.................................................... 166 Stoian Oleksandra. PROBLEMS AND DIRECTIONS OF IMPROVEMENT OF STRATEGIC MANAGEMENT OF RENEWABLE ENERGY OF UKRAINE IN THE CONDITIONS OF TRANSFORMATIONS....................................................................................................................... 169 Tryfonova O.V., Trushkina N.V. CUSTOMER FOCUS AS A MODERN PARADIGM OF LOGISTICS ACTIVITY OF THE ENTERPRISE ............................................................................ 175

MARKETING ................................................................................................................................179

Mario Gjoni. PRICING IN MARKETING STRATEGY OF MOBILE OPERATORS, ALBANIA CASE .................................................................................................................................................... 179 Mario Gjoni. PRICING STRATEGIES IN TELECOMMUNICATIONS. MOBILE TELEPHONY, THE CASE OF ALBANIA ................................................................................................................. 184


5

PSYCHOLOGY, PEDAGOGY, EDUCATION, PHILOSOPHY AND PHILOLOGY..........192 Babenko D., Dotsenko N., Gorbenko O., Kim N. MONITORING THE TRAINING OF FUTURE AGRICULTURAL ENGINEERS IN THE CONDITIONS OF INFORMATIONAL AND EDUCATIONAL ENVIRONMENT.................................................................................................. 192 Bogutskyi Yur., Katsero O., Ridei N. METHODOLOGICAL INTERPRETATION SYSTEMS AND MANAGEMENT YOU............................................................................................................. 196 Panimash Y. V. INTERACTIVE TECHNOLOGIES OF TEACHING IN THE SHAPING OF PREPAREDNESS TO THE MANAGERIAL ACTIVITY OF THE FUTURE SPECIALISTS IN EMERGENCY RESCUE SERVICE OF CIVIL DEFENSE IN THE PROCESS OF THEIR PROFESSIONAL TRAINING............................................................................................................ 199 Svitlana Tolochko, Oksana Voitovska. THE PLACE AND ROLE OF NON-FORMAL EDUCATION IN THE SYSTEM OF POSTGRADUATE PEDAGOGICAL EDUCATION OF UKRAINE ............................................................................................................................................ 205 Han Wen Juan. MODEL OF STUDYING FUTURE TEACHERS OF MUSIC OF PHILOSOPHICAL IDEAS CONFUCTION AS BASES OF THE CONCEPT OF MODERN MUSIC EDUCATION OF CHINA.................................................................................................... 208 Zhang Zhouven, Osenneva M. S. DIDACTIC BASICS OF PUSSIAN TEACHING AIDS ON THE DEVELOPMENT OF READING SKILLS FROM THE SHEET AT THE INITIAL STAGE LEARNING TO PLAY THE PIANO ................................................................................................ 211

SOCIOLOGY AND POLITICAL SCIENCE...............................................................................216

Kivachuk A.A. TRANSHUMANISM - THE CONCEPTUAL BASIS OF THE NEW BIOPOLITICS...................................................................................................................................... 216


6

NATIONAL ECONOMICS AND MANAGEMENT

Marek Garbowski, Ph.D., Assistant Professor

Faculty of Economic Sciences University of Warmia and Mazury in Olsztyn, Poland

MAIN PROBLEMS IN IMPLEMENTATION OF EU ANTI-CRISIS

PACKAGES IN THE SECTOR OF POLISH COOPERATIVE BANKS

1. Introduction One of characteristics regarding the process of bank management is conducting

activity based on the system of numerous norms foremostly aimed at securing the bank against the risk of bankruptcy. In Poland, in the first years after transformation into market-oriented economy, these regulations had the form of state legal norms referring to particular legal-organizational forms of banks. One of the basic conditions for Poland to obtain full membership in the EU was to meet all the requirements set in the directives regarding the rules of bank functioning in the context of European integration and globalisation of financial markets. Another stage of changes in the regulatory system specifying the rules of functioning of Polish banking are actions associated with the implementation of Basel III norms. These assume mainly the obligation of applying significantly higher capital and liquidity requirements with regard to all types of banks, which in effect should have impact on increase of security and stability of the banking system. The aforementioned regulations were implemented as a result of spreading effects of the global crisis on financial markets, which originated in the banking sector in 2008. Their full implementation in the Polish banking system should be completed in 2022. Many experts in the field of banking critically evaluate these solutions, particularly the need to implement them in local banks, which include state cooperative banks.

Major objective in the present article is to present the current state of implementation of main regulatory norms in the Polish cooperative banks.

2. Anti-crisis actions in the Polish banking system As per definition, financial crisis is a phenomenon characterised by a sudden

decrease in value of economic indices, including the prices of non-liquid assets like land and estate. It is also characterised by an unexpected insolvency of enterprises, which often leads to a collapse of financial institutions [1]. Usually economic crisis is associated with open market and capitalism. However, this assumption is incorrect as the biggest crises and economic recessions occur also in the systems where the government owns almost unlimited power and where the role of private sector and legal open market is greatly marginalised. Until now among the economists there is a debate regarding the causes of the global financial crisis which took place in 2008 in the USA and then spread across the majority of developed countries. According to the theory of M. Obstfeld and K. Rogoff, its main cause were the mistakes in microeconomic policy in the majority of rich countries as well as regulations which precisely specified how financial markets set their real economic policy. It needs to be stated that the last financial crisis has its origins in the banking sector. At this


7

point, a significant concept is CDO (Collateralized Debt Obligations). According to the report of Financial Crisis Inquiry Commission which broadly describes the mechanism of CDO functioning, instruments of asset securitization allowed banks in the USA to improve their indices by transferring risk on clients who did not have a credit standing. Of key importance is the fact that by using CDO and transferring risk on other entities, banks could grant credits in any quantity as long as they could find new buyers of these tranches. Evidently, the condition for granting these credits was securing them with a real estate mortgage. [3]. The financial crunch of 2008 in the USA, which was caused by excessive credit granting, resulted in the so-called ripple effect which in the end led to a financial crisis on a global scale. It is assumed that the size of the this crisis was the biggest since the times of the Great Depression in the period between the wars.

Loans granted in the period of credit boom were characterised by a high degree of unprofitability as their quality was very low. At the same time, decrease in value of real estate caused loss of mortgage security. In the normal conditions of banking system functioning, interest rates ought to adjust the level of bank liquidity. Therefore, their changes allow to formulate conclusions regarding the change of liquidity level of this sector. However, it needs to be observed that the level of interest rate is also affected by the risk inseparably connected with granting loans for a particular period of time [4].

A basic and currently realized stage of anti-crisis actions in the Polish banking sector is full implementation (until 2022) of the Guidelines of Basel Committee (Basel III).

The main assumptions of this project are [5]: improving the quality of regulatory capital, developing qualitative and quantitative aspects of risk management, initiating maximum financial leverage ratio, preventing pro-cyclical effects, estimating systematic risk and relations between the big entities, implementing global standards of liquidity. In June 2013 in the Official Journal of the European Union a final version of legal

acts in Polish concerning capital requirements related directly to the activity of Polish banks was published:

Directive 2013/36/EU of the European Parliament and of the Council of 26 June 2013 on access to the activity of credit institutions and the prudential supervision of credit institutions and investment firms, amending Directive 2002/87/EC and repealing Directives 2006/48/EC and 2006/49/EC(Capital Requirements Directive IV, CRD IV). [6]

Regulation (EU) No 575/2013 of the European Parliament and of the Council of 26 June 2013 on prudential requirements for credit institutions and investment firms and amending Regulation (EU) No 648/2012(Capital Requirements Regulation, CRR) [7] Implementation of these regulations will result in full implementation of

standards adopted by the Basel Committee on Banking Supervision into EU legislation. These changes concern particularly the following issues [8]:


8

defining and specifying the capital structure, introducing additional capital requirements for counterparties during market

exchange, specifying capital buffers, financial leverage and liquidity, introducing the requirement to perform transactions of derivatives with the use

of CCPs ( central counter parties). CRD IV/CRR package has been valid since 2013 and initially the date of its

final implementation was planned for December 2019. Due to the complex nature of new standards, this date was extended until January 1, 2022. Longer time for implementation is to facilitate better preparation of banks, including development of IT system [9]. Basel III norms will replace currently binding regulations, i.e. Directive 2006/48/EC of the European Parliament and of the Council of 14 June 2006 relating to the taking up and pursuit of the business of credit institutions and Directive 2006/49/EC of the European Parliament and of the Council of 14 June 2006 on the capital adequacy of investment firms and credit institutions. CRR regulation is a legally binding document which ought to be fully and directly implemented in all EU member states as of the day of its enforcement (with certain exceptions defined in the document). On the other hand, CRD IV directive requires transposition to a domestic legal order, which assumes transition through certain implementation stages [7]. Table 1 presents the scheme of implementation of parameters specified in CRD IV/CRR regulations in the sector of cooperative banks. In accordance with art. 484 and 486 of CRR regulation, share fund of cooperative banks undergoes gradual amortization, so that at the beginning of 2022 this fund will not be classified as the basic capital.

Table 1 Stages of implementing Basel III norms in the Polish banking system

Years Ratios * (%) up to 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2021

LR

supervision of

Polish Financial

Supervision Authority

gradual implementation obligation

of estimation

transfer to the

first pillar

1st pillar

CET 1 - 3.50 4.00 4.50 4.50 4.50 4.50 4.50 CCB - - - - 0.625 1.25 1.875 2.50 CET 1+ CCB - 3.50 4.00 4.50 5.125 5.75 6.375 7.00 Tier 1 reductions (%)

- - 20 40 60 80 80 100

Tier 1 - 4.50 5.50 6.00 6.00 6.00 6.00 6.00 TC - 8.00 8.00 8.00 8.00 8.00 8.00 8.00 TC + CCB - 8.00 8.00 8.00 8.625 9.125 9.875 10.50 CI - Redemption of share fund until January 2022

*LR – Leverage ratio CET 1 – Common Equity Tier 1 ratio; CCB – Capital Conservation Buffer; TC – Total Capital, TC - Tier Capital Ratio; CI – Capital Instruments.

Source: own elaboration


9

CRD IV/CRR regulations impose conduct of prudential supervision which is associated with selection of a macro-prudential body ( designated authority). One of it main duties is appropriate to the market situation use of instruments securing against the risk. These include tools aimed at prevention of systemic risk in a particular country. Still, implementation of one decision concerning one country may have impact on financial markets of other EU member states. This results from uniform conditions prevailing on financial markets of the EU countries. Such a system facilitates free flow of capital and services as well as transborder exchange conducted by business entities. In effect, CRD IV/CRR package introduced the mechanism of reciprocal use of certain instruments ( reciprocity). Its objective is to reduce undesired reactions to changes implemented in one of EU member states from other markets.

Moreover, CRD IV/CRR enforced changes in legal norms regulating selected principles of conducting banking activity in Poland. During the process of amending the Act on Banking Law it was necessary to include the project of act regarding macro-prudential supervision over the financial system. The new law was mainly supposed to include the regulations stipulated in CRD IV. These regulations concern capital buffers, such as conservation buffer, buffer of global institutions with systemic role, buffer of other institutions with systemic role, systemic risk buffer and countercyclical buffer (Table 2).

Table 1 Ratios of regulatory capital and safety buffer values in the Polish banks in the

light of CRD IV norms Regulatory capital and safety buffers of banks

Ratio Narrow Tier 1

Basic Core Tier 1

Total capital

Minimum capital requirement 4.5% 6.0% 8.0% Capital buffer 2.5%

Minimum capital requirement + capital buffer

7.0% 8.5% 10.5%

Countercyclical buffer 0–2,5% Source: www.basel-iii-accord.com

CRR regulation also enforced preparation of changes in the Act on Banking Law and the Act on the functioning of cooperative banks, their associations and associating banks. At this point it also needs to be observed that the aforementioned document is commonly used in the EU member states, however, some of the rules included in the regulation grant state authorities autonomy with respect to decisions concerning particular settlements.

Situation of cooperative banks in the light of implementation of Basel III norms in the Polish banking system

Cooperative bank is a cooperative which organized and conducts a banking enterprise. According to the Polish law, a cooperative bank which owns capital totalling at least the equivalent of 5 mln EUR must act in an association with organizational centre represented by the so-called associating bank, in the form of joint-stock company. It needs to be highlighted that the majority of Polish cooperative banks which own capital totalling at least the equivalent of 5 mln EUR


10

functions within these associations. Minimum capital value required for establishment of associating bank mus total at least the equivalent of 20 mln EUR for banks which simultaneously conduct operating activity on the financial market and minimum 10 mln EUR for banks which offer services exclusively for associate cooperative banks, i.e. apex banks. At the and of 2017 there were 553 cooperative banks, with 352 associated in BPS SA in Warsaw, and 199 in SGB Bank SA in Poznań. Outside the associations functioned Krakowski Bank Spółdzielczy and Bank Spółdzielczy in Brodnica.

The final most important and current till the end of 2021 challenge for Polish cooperative banks is implementation of regulatory framework of Basel III, which will lead to compliance with the norms stipulated in the CRD IV directive and CRR regulation. It needs to be taken into account that these regulations equally concern cooperative an associating banks. In the author's opinion, in the light of no proper instruments to support banks with the smallest capital, but in a good condition, this may result in problems with liquidity and put their future existence at risk.

In CRD IV directive the minimum value of own funds for cooperative banks functioning in associations remained unchanged and totalled the value of 1 mln EUR. However, the basis of their estimation was changed. According to the new definition, supplemental funds will not be classified as own funds. In case of cooperative banks it concerns mainly capitals which were obtained as a result of bond issuance and subordinated loans The need to maintain the minimum capital requirement in cooperative banks forces supervisory authorities of the banks to create a proper plan for the future concerning capital recreation in case of its deficit resulting from implementation of the aforementioned regulations.

On the basis of data from the Polish Financial Supervision Authority it may be concluded that the global value of own funds of cooperative banks at the end of 2017 increased by 5.9% and reached 11.5 mld PLN, and its sum expressed in EUR increased by 12.3% and amounted to 2.8 mld EUR at the end of 2016. Aggregated level of capital ratio of cooperative banks was 17.2% (as compared to 17.1% in December 2016), and Tier 1 ratio 16.3% in relation to 16.2% in December 2016. Two basic factors had a significant impact on TCR ratio [11]:

the appropriation of the profit for 2016. In effect, the reserve capital of cooperative banks increased by 506.0 mln PLN in relation to December 2016.

classifying the whole contributed share funds in CET-1 by banks which made changes in their constitution. Already in December 2016 cooperative banks classified 78.4 mln PLN in CET-1 funds, which evidently was associated with lower (null) position of share fund undergoing amortization. During 2017 they classified additional 188.8 mln PLN, with proper adjustment of the fund subject to amortization.

The value of own capital exceeding the equivalent of 5 mln EUR at the end of 2017 was owned by 172 cooperative banks, i.e. by 36 more than in December 2016.

According to CRR Regulation, associated cooperative banks and associations are obliged to maintain (apart from a certain level of registered capital) a minimum level of own funds, totalling over 1 mln EUR. According to the Polish Financial Supervision Authority, this level is obligatory, yet any decrease of this parameter


11

below the minimum value obliges supervisory authorities to undertake actions aimed at liquidation or fusion.

Also, CRR regulation stipulates capital requirements for cooperative banks, which function outside the associations or those which intend to commence independent activity. Currently it concerns only one cooperative bank, i.e. Krakowski Bank Spółdzielczy, yet in the author's view, in the nearest future the number of such banks will increase due to the fact that the managing boards of economically strong banks will not agree to incur the costs associated with assuring liquidity safety of banks (functioning in the IPS system presented further) with low capital level. Independently functioning cooperative banks are obliged to maintain own funds at the level binding in associations, i.e. totalling the minimum equivalent of 5 mln EUR. In the light of new norms, share fund of cooperative banks, without blockage or limits of its withdrawal, cannot be classified as own funds. This is the consequence of changed definition of own funds, which was introduced in order to increase financial security of banks conducting activity in the EU. According to CRD IV/CRR rules, supervisory authority in cooperative banks ought to be legally entitled to block payout of shares. Implementation of this rule will require amendments in the current law regarding the rules of functioning of cooperative banks. According to the latest law changes, share fund of cooperative banks should be redeemed by 2022, and shares contributed after the enforcement of CRR regulation will not be classified as own capital, which in the future may lead to deficit of own funds which may require realization of fusion or license withdrawal by the Polish Financial Supervision Authority. This problem is escalated by the fact that in the recent years one m observe an intensive process of share withdrawal in this sector. According to the data of the Polish Financial Supervision Authority, in December 2017 the number of shareholders in cooperative banks was 969,171, where 966,020 were natural persons. Since the beginning of 2012 this number decreased by 99,031, including 98,152 natural persons. The author claims that in the nearest future this trend will still be observed.

Value changes of share fund classified as own funds of cooperative banks during 2017 were caused by two major factors interacting in opposite directions. The first one was lowered limit of share fund (from 60% in 2016 to 50% in 2017) subject to the principle of acquired rights, which could be classified as own funds (in minus), whereas the in plus factor was the already mentioned changes in the constitutions of 200 cooperative banks, which on the basis of amended law allowed to classify the whole share fund in CET-1 funds, Balance share fund of cooperative banks at the end of December 2017 amounted to 505.7 mln PLN, and classified in DET-1 funds 380.1 mln PLN, i.e. 75.1% of balance fund. If the balance fund would be wholly classified as own funds, then the average total capital ratio at the end of 2017 would reach 17.4%, not 17.2%.

CRR regulation also obliges cooperative banks to maintain a certain level of liquidity measured with LCR factor (Liquidity Coverage Ratio). This norm concerns cooperative banks. Since 1 October 2015 cooperative banks are also regulated by the Commission Delegated Regulation (EU) 2015/61 of 10 October 2014 to supplement Regulation (EU) No 575/2013 of the European Parliament and the Council with regard to liquidity coverage requirement for Credit Institutions. This regulation


12

indicates that loan institutions are obliged to maintain coverage ratio from net effect (LCR ratio) at the level of 80% as of 1 January 2017, and 100% as of 1 January 2018. Cooperative banks which do not comply with LCR requirement are obliged to inform appropriate authorities and present a plan of quick compliance action. Additionally, at the end of each working day they are to pass information regarding the level and structure of this ratio. LCR norm was stipulated in CRR regulation and implemented into the Polish Act on macro-prudential supervision and crisis management in the financial system. Banks participating in the structures of IPS (Institutional Protection Scheme) may use this ratio consolidated for the whole group on the basis of certain CRR regulations and after gaining individual permissions from the Polish Financial Supervision Authority. According to the reports of the Polish Financial Supervision Authority, at the end of 2017 such permissions were obtained by 195 cooperative banks from IPS SGB and SGB Bank SA, and 283 cooperative banks from IPS BPS and Bank BPS SA. It also needs to be stressed that all cooperative banks participating in IPS structures complied with individual or group LCR norm of 80% at the end of 2017. Moreover, all remaining cooperative banks functioning outside security systems or without the permission for group norm also complied with individual LCR norms.

The system of institutional protection of cooperative banks (Institutional Protection Scheme) assumes stronger internal links with the autonomous reciprocal system of guaranteed liquidity and absolute solvency for association members than in the case of currently organized associations of cooperative banks. As a result, the issue of classifying deposits of cooperative banks, earlier deposited in associating banks as per law, will be solved and they will be classified as liquid assets of cooperative banks or as a stable source of financing their assets. The essence of IPS system is functioning of cooperative banks on basis of a consolidated group, thanks to that the banks may also use innovative solutions connected with assuring stability ans security of the group. An example of such innovation may be the use of 0% credit risk weight in relation to mutual exposures, excluding capital exposures. A completely different method facilitating compliance with norms stipulated in CRD IV/CRR may be a change of constructing the balance of cooperative and associating banks, which would partially and completely reduce commercial activity of associating banks to the benefit of implementation of joint system of liquidity management.

According to the data of the Polish Financial Supervision Authority, at the end of 2017, among 553 cooperative banks functioning in Poland 488 participated in institutional security systems (292 banks from the BPS association and 196 from SGB association). 65 cooperative banks functioned outside the IPS. IPS banks associated 88.2% of all cooperative banks and disposed of 80.5% of banking sector assets. Management boards of the remaining 47 banks outside the IPS decided to establish another group associating cooperative banks within the third associating bank which functions as Polski Bank Apeksowy SA (PBA SA). This bank, after receiving permission from the Polish Financial Supervision Authority, would play the role of the association headquarters. According to the data of the Polish Financial Supervision Authority, at the end of 2017 cooperative banks declaring a membership in the aforementioned association collected capital totalling the equivalent of 11.3


13

mln EUR required to establish such a bank. Currently apex bank is being prepared for operating activity. Preparation of PBA SA bank to conduct activity will be the subject of inspection by the Polish Financial Supervision Authority. Then, after a positive assessment of PBA SA organization, proceedings for the acceptance of new association' contract by the Polish Financial Supervision Authority will be conducted.

The author may conclude on the basis of his observations that cooperative banks have serious objections to implementation of these changes. It results mainly from the fact that stronger banks will have to incur the majority of costs associated with implementation of the presented system in the whole sector of cooperative banks.

Conclusions The main objective of implementing Basel III/CRD IV/CRR norms into the

regulatory framework of banking is to strengthen the capital position of financial institutions. Implementation of these regulations in full scope on the one hand means increased stability and security of the banking system, but on the other hand reduced number of active bank operations and their development potential, which in turn may also decrease their involvement in the social and economic development of the country. Moreover, implementation of such regulations will also cause bigger bank costs and expenditures from the state budget for this aim.

As the aforementioned package enters into force, future existence of numerous cooperative banks is at risk in the nearest future. What is more, new regulations in the light of economic recession will cause additional costs in this sector, which will worsen the results of cooperative and associating banks and, in effect, lower the clients' trust in these institutions. The effects of all these risks may be minimized by improved economic situation. The author observes that the forecast of implementing Basel III regulations is the source of disinformation and panic among the managers and owners of cooperative banks, which leads to increased withdrawal of shares and making wrong decisions. Moreover, during the works on Basel III the legislators should have taken into account the size of banks, their legal-organizational from, specific character of activity of cooperative banks, their long-standing history, tradition and mission fulfilled in the local communities.

References:

1. Ekonomia od A do Z, ed. Sławomir Sztaba, Warszawa 2007. 2. M. Obstfeld, K. Rogoff, Global Imbalances and the Financial Crisis: Products of Common

Causes, "Proceedings", Federal Reserve Bank of San Francisco 2009 A. Matysek – Jędrych ed. Instytucje i rynki wobec kryzysu finansowego – źródła i

konsekwencje kryzysu. Warszawa 2011 3. Knakiewicz, Z., Paluszak, G., Mechanizm regulacji płynności w eurosystemie. Poznań

2006 4. www.gab.com.pl/strony/zkb2012/prezentacje/D.Szkaradek.pdf, DOA; 04.12.2018 5. Dyrektywy Parlamentu Europejskiego i Rady 2013/36/UE z dnia 26 czerwca 2013 roku w

sprawie warunków dopuszczenia instytucji kredytowych do działalności oraz nadzoru ostrożnościowego nad instytucjami kredytowymi i firmami inwestycyjnymi, zmieniająca dyrektywę 2002/87/WE i uchylająca dyrektywy 2006/48/WE oraz 2006/49/WE (Capital Requirements Directive IV, CRD IV).

6. Rozporządzenia Parlamentu Europejskiego i Rady (UE) nr 575/2013 z dnia 26 czerwca 2013 roku w sprawie wymogów ostrożnościowych dla instytucji kredytowych i firm


14

inwestycyjnych, zmieniające rozporządzenie (UE) nr 648/2012 (Capital Requirements Regulation, CRR)

7. Brzozowski M., CRD IV, CRR – instrumenty makroostrożnościowej. NBP, Departament Systemu Finansowego, Warszawa 2014

8. Zygierwicz M., Bazylea III ante portas. NBS, 01/2019 9. www.knf.gov.pl/pakiet_crd4.html, DOA: 15.11.2018. 10. Informacja o sytuacji banków spółdzielczych i zrzeszających w 2017 roku. UKNF 2017.

Maharramov E.M.

Lecturer, Phd in economics Azerbaijan University of Cooperation, Baku, Azerbaijan Republic

MODERN ASPECTS OF DEVELOPMENT OF BUSINESS IN THE AGRARIAN

SPHERE OF AZERBAIJAN

Магеррамов Э.М. преподаватель, к.э.н.

Азербайджанский Университет Кооперации, г. Баку, Азербайджанская Республика

СОВРЕМЕННЫЕ АСПЕКТЫ РАЗВИТИЯ ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСТВА В АГРАРНОЙ СФЕРЕ АЗЕРБАЙДЖАНА

Abstract. Modern aspects of development of business in the agrarian sphere of Azerbaijan

in present conditions are considered in this article. The source of raw materials of development of business in the agrarian sphere is analyzed with this purpose. The total amount of products of agriculture, number of the agricultural enterprises of individual entrepreneurs is considered too. Indicators of the output of main types of agrarian products are given soon. Conclusions, offers and recommendations about modern aspects of development of business in the Azerbaijan Republic are given at the end of article.

Keywords: Azerbaijan, business, agrarian sphere, agriculture, development of agrarian business, modern aspects of agrarian business.

Аннотация. В данной статье рассматриваются современные аспекты развития

предпринимательства в аграрной сфере Азербайджана в нынешних условиях. Анализирована сырьевая база развития предпринимательства в аграрной сфере. С этой целью рассмотрен общий объем продукции сельского хозяйства, численность сельскохозяйственных предприятий и хозяйств индивидуальных предпринимателей. Даны показатели объема производства основных видов аграрной продукции. В конце статьи обобщены и приведены выводы, предложения и рекомендации по современным аспектам развития предпринимательства в Азербайджанской Республике.

Ключевые слова: Азербайджан, предпринимательство, аграрная сфера, сельское хозяйство, развитие аграрного предпринимательства, современные аспекты аграрного предпринимательства.

После распада бывшего СССР Азербайджану, как и другим

постсоветским республикам, потребовался долгий путь для перехода к полноценным рыночным отношениям и хозяйственной системе. Особо затруднялось развитие предпринимательства в сельских местностях и в аграрной сфере, так как в бытности союзного государства функционировали одни колхозы и совхозы, редкие кооперационные общества и традиционные аграрные предприятия, производящие важные виды продовольственной


15

продукции. Однако трансформация хозяйственных отношений вызвала необходимость проведения глубоких аграрных реформ и создания новых конкурентоспособных аграрных предприятий.

Отметим, что развитие предпринимательства обуславливает комплексный подход и глубокое осмысление важных элементов предпринимательства в аграрной сфере. Аграрное предпринимательство и, в целом, аграрный бизнес объединяет важные элементы хозяйственных и кооперационных отношений в сельскохозяйственном комплексе [1]. Более того, оптимизация предпринимательства в аграрной сфере существенно зависит от минимизации совокупных издержек сельхоз товаропроизводителей и аграрных хозяйств [2]. Предпринимательство в аграрном секторе экономики характеризуется в качестве категории «сельское предпринимательство», в котором переплетены управленчески важные решения и реализация ключевых стратегических действий на уровне как сельскохозяйственного, так и аграрного комплекса [3]. Эффективность всей цепочки сельскохозяйственного направления и переработки продукции сельского хозяйства на аграрных предприятиях являются одними из важнейших задач в постсоветских республиках на современном этапе, в том числе, в Азербайджане, где в числе приоритетных стратегических подходов выделяется минимизация зависимости продовольственной безопасности страны от импорта. Справедливо подчеркивает М.М.Хисматуллин, что недостаточно эффективное хозяйствование ряда реформированных сельскохозяйственных организаций связано так же с отсутствием существенных изменений в системе внутрихозяйственных экономических отношений, недооценкой необходимости развития предпринимательства и пр. [4]. Кроме того, требуется развитие предпринимательства в аграрном секторе в контексте нынешних глобальных экономических вызовов и роста потребительского спроса населения страны. Одновременно для дальнейшего повышения эффективности предпринимательства в аграрном секторе необходимо создание институционально-интеграционных бизнес-центров, поддерживающих и развивающих конкурентоспособность предприятий сельского хозяйства и агросектора [5]. Для стабильного и интенсивного развития предпринимательства в аграрной сфере так же необходима сбалансированная и стимулирующая государственная аграрная политика, законодательная база, работоспособные практические механизмы и инструменты. При этом одним из определяющих факторов успешности аграрного предпринимательства выступает обеспечение мотивационного фактора в данной сфере [6].

Следует подчеркнуть, что в Азербайджане разработана и осуществляется государственная политика по повышению мотивации для развития сельского хозяйства, расширения предпринимательской деятельности в аграрном секторе [7]. Для увеличения перерабатывающего потенциала аграрного комплекса и активизации агробизнеса с каждым годом расширяется перечень выращиваемой сельхозпродукции [8; 9]. Выделяется льготная сельхозтехника, удобрения, вводится в строй современные конкурентоспособные аграрные предприятия и создаются благоприятные условия для интенсивного развития предпринимательства в данной сфере [10;11;12]. На Рисунке 1 даны показатели


16

общего объема продукции сельского хозяйства в Азербайджане за 2010-2017 гг., на котором видно, что в последние годы восстановлен темп развития.

Рис. 1. Общий объем продукции сельского хозяйства в Азербайджанской

Республике, в млрд. долл. США и в млрд. азербайджанских манатах, 2010-2017 гг. (подготовлено автором на основе материалов Государственного

Статистического Комитета Азербайджанской Республики - https://www.stat.gov.az). Однако численность сельскохозяйственных предприятий и хозяйств

индивидуальных предпринимателей в Азербайджане за 2011-2017 гг. особо не выросла, наоборот, начиная с 2011 г. замечено ее снижение (рис. 2.). На наш взгляд, эта тенденция больше связана с необходимостью оптимизации деятельности предпринимательских структур, нежели с гонкой за повышение численности неэффективных предпринимательских структур в стране.

Рису. 2. Численность сельскохозяйственных предприятий и хозяйств индивидуальных предпринимателей в Азербайджанской Республике,

2011-2017 гг. (подготовлено автором на основе материалов Государственного Статистического Комитета Азербайджанской Республики - https://www.stat.gov.az).

В табл. 1 отражены основные показатели объема производства важных

видов аграрной продукции в Азербайджане. Здесь замечен рост производства мяса, сыра и творога, муки и разных видов напитков. В то же время наблюдается снижение производства растительных масел, сахара и пр.


17

Таблица 1 Объем производства основных видов аграрной продукции

в Азербайджанской Республике, 2010-2017 гг. 2013 2014 2015 2016 2017 Мясо, тыс. тонн 273,8 278,1 285 288,8 302,6 Сыр и творог, тыс. тонн. 47,3 48,1 48,5 49,4 54,0 Сливочное масло, тыс. тон 21,9 23,4 23,9 25,6 25,3 Растительные масла, тыс. тонн. 100,2 106,9 106,7 82,3 80,4 Сахар, тыс. тонн. 423,1 410,6 335,6 408,7 228,4 Мука, тыс. тонн. 1408 1476 1507 1582 1601 Минеральные и газированные напитки, тыс. дкл.

7923 7946 8174 9638 12598

Безалкогольные напитки, тыс. дкл. 26658 28269 24885 17853 18290 Водка, тыс. дкл. 844,9 668,0 770,7 571,2 549,2 Вино из винограда, тыс. дкл. 835,5 1003,0 1035,0 1049,0 1130,5 Табак, тонн. 2112 2430 1692 1947 3415,9 Папиросы и сигареты, млн.шт. 1009 2013 1979 1656 1241,4 Хлопковое волокно, тыс. тонн. 12,1 13,5 6,6 17,1 37,9 Примечание: подготовлено автором на основе материалов Государственного Статистического Комитета Азербайджанской Республики - https://www.stat.gov.az.

В ближайшей перспективе прогнозируется существенная модернизация аграрной сферы и предпринимательской деятельности в данной отрасли с учетом глобальных экономических вызовов и намерений Азербайджана, ожидается существенное поднятие благосостояния населения, повышение потребительского уровня и создание более конкурентоспособной бизнес-среды в аграрной сфере и агробизнесе.

Литература:

1. Мосина Л.А. Развитие предпринимательства в аграрной сфере: Дис.канд.экон.наук. Нижний Новгород, 1999, 174 с.

2. Скребков А.Г. Формирование и развитие экономико-институциональных основ предпринимательства в аграрной сфере. Дис.канд.экон.наук. Ставрополь, 2003, 163 c.

3. Донахонов И.С. Развитие предпринимательской деятельности в аграрном секторе экономики Республики Таджикистан. Дисс. канд. экон. наук. Душанбе, 2009, 160 c.

4. Хисматуллин М.М. Организационно-экономические факторы развития предпринимательства в аграрной сфере. Дисс.канд.экон.наук. Казань, 2006, 181 с.

5. Растегаева Ф.С. Развитие предпринимательства в агропромышленном комплексе России// Современные технологии управления. №2,(86), https://sovman.ru.

6. Воронин Б.А. Аграрное предпринимательство в современной России - http://bmpravo.ru/show_stat.php?stat=79.

7. Промышленность Азербайджана. Статистическое издание. Баку, 2018, 339 с. 8. Основные экономические показатели предприятий сельского хозяйства и хозяйств

частных предпринимателей. Статистическое издание. Баку, 2018, 330 с. 9. Министр: Успехи аграрной отрасли – результат динамичного развития Азербайджана

- http://vzglyad.az. 10. Дополнительные меры по развитию сельского хозяйства в Азербайджанской

Республике - http://iqtisadiislahat.org. 11. В Баку состоялся аграрный бизнес-форум - https://azertag.az/ru/print/286810. 12. В Азербайджане предложили эффективное развитие аграрного сектора -

http://ru.echo.az/?p=61172.


18

Galinovsky D.S., Postgraduate

Russian state social University, Moscow; Ugodnikov K.V.

Postgraduate Educational Institution of the Trade Unions of Higher Professional Education

«Academy of Labor and Social Relations».

ANALYSIS OF THE MARKET CONDITION OF NON-GOVERNMENTAL PENSION FUNDS

Галиновский Д.С.,

аспирант Российский государственный социальный университет, г. Москва.

Угодников К.В. аспирант

Образовательное учреждение профсоюзов высшего образования «Академия труда и социальных отношений», г. Москва

АНАЛИЗ СОСТОЯНИЯ РЫНКА УСЛУГ НЕГОСУДАРСТВЕННЫХ ПЕНСИОННЫХ

ФОНДОВ Abstract. The article analyzes the state of the market for services of non-state pension funds

in Russia. The conclusion is made about the need for further development and improvement of the system of individual pension capital as the main vector for expanding the market for non-state pension coverage. The initiatives of the self-regulating organization National Association of Non-State Pension Funds to stimulate the system of individual pension capital are considered.

Keywords: non-state pension funds, individual pension capital Аннотация. В статье анализируется состояние рынка услуг негосударственных

пенсионных фондов в России. Делается вывод о необходимости дальнейшего развития и доработки системы индивидуального пенсионного капитала в качестве основного вектора расширения рынка негосударственного пенсионного обеспечения. Рассмотрены инициативы Саморегулируемой организацией Национальная ассоциация негосударственных пенсионных фондов по стимулированию системы индивидуального пенсионного капитала.

Ключевые слова: негосударственные пенсионные фонды, индивидуальный пенсионный капитал

Пенсионная система России в целом и рынок услуг негосударственных

пенсионных фондов (далее – НПФ) претерпевают серьезные изменения. Правительство и Государственная Дума одобрили постепенное повышение возраста выхода на пенсию в солидарной компоненте [2]. При этом, возраст, дающий право на получение пенсии в накопительной компоненте обязательной пенсионной системе и в негосударственном пенсионном страховании сохраняется. Тем не менее, серьезные изменения, как в регулировании отрасли негосударственного пенсионного страхования, так и инициативы по введению системы Индивидуального пенсионного капитала (далее - ИПК) требуют более глубокого осмысления текущей деятельности негосударственных пенсионных фондов.


19

В 2014 году по инициативе Правительства Российской Федерации был объявлен мораторий на формирование пенсионных накоплений гражданами 1967 года рождения и младше в рамках обязательной пенсионной системы [3]. Часть страховых взносов, в размере 6% фонда оплаты труда (ФОТ), ранее направлявшиеся на индивидуальные счета граждан в НПФ и в управляющих компаний, была направлена на текущие выплаты пенсий в солидарной пенсионной системе. В период с 2014 по 2018 год эта мера обошлась гражданам 1967 года рождения и младше в более чем 2 триллиона недополученных пенсионных накоплений. С другой стороны, она позволила отложить во времени принятие непопулярного в обществе решения о повышении возраста выхода на пенсию.

Практически одновременно по инициативе Банка России были изменены законодательные требования к организационно-правой форме НПФ. Вновь создаваемые НПФ могли учреждаться только в форме акционерного общества. НПФ ранее, образованные как некоммерческие организации, должны были принять до конца 2018 года решение о реорганизации в акционерное общество или ликвидироваться.

Изменение было направлено на повышение прозрачности и устойчивости НПФ. Данная мера позволяет регулятору, клиентам и иным заинтересованным лицам получить информацию о структуре собственников НПФ. Кроме того акционирование делало возможным рассмотрение в дальнейшем вопроса об имущественной ответственности руководителей и акционеров фондов за решения, приводящие к отрицательному финансовому результату или недополучению прибыли (фидуциарная ответственность). Еще одним преимуществом акционерной формы является расширение круга потенциальных инвесторов для НПФ.

Требования закона «О негосударственных пенсионных фондах» [4] также предусматривала обязанность НПФ иметь качественную систему внутреннего контроля и систему управления рисками в соответствии с осуществляемыми ими видами деятельности.

В 2016 году Банк России начал подготовку к переходу некредитных финансовых организаций на Единый план счетов и Отраслевые стандарты бухгалтерского учета, который завершился в начале 2018 года. Одновременно с 1 января 2018 года стала обязательной сдача отчетности в формате XBRL (eXtensible Business Reporting Language, расширяемый язык деловой отчетности).

Вышеперечисленные меры, с одной стороны, способствовали повышению надежности и транспарентности пенсионного рынка, с другой, привели к очередному увеличению расходов НПФ на уставную деятельность.

Основные статьи дополнительных расходов связаны с организацией системы управления рисками, переходом на Единый план счетов и Отраслевые стандарты бухгалтерского учета, совершенствованием системы внутреннего контроля (включая ПОД/ФТ) и аудит. Важно отметить, что наиболее существенной нагрузка оказалась для фондов с минимальной и средней величиной активов.


20

Последствия «моратория» на формирование пенсионных накоплений с одновременным усилением регуляторной нагрузки привели к уменьшению количества НПФ более чем в 2 раза - со 120 (по состоянию на 31.12.2013) до 54 (по состоянию на 14.12.2018). По подсчетам Саморегулируемой организацией Национальная ассоциация негосударственных пенсионных фондов (далее - СРО НАПФ, НАПФ), регуляторная нагрузка на бизнес НПФ выросла более чем в 2 раза.

Таким образом, предыдущие 5 лет для пенсионной отрасли можно охарактеризовать 2-мя основными тенденциями:

консолидация отрасли; отказ от осуществления деятельности малых и средних НПФ.

В первом случае речь, как правило, идет о поглощении малых и средних фондов крупными игроками. В первую очередь речь идет о государственных и квазигосударственных фондах. Так, например, НПФ «ВНИИЭФ-гарант» был куплен АО «НПФ Сбербанка».

Во втором случае, действия Банка России по ужесточению требований к НПФ все чаще приводят к тому, что небольшие фонды стали прекращать свою деятельность и отказываться от лицензий. Так, первым в октябре 2016 года от лицензии отказалось АО «НПФ «Башкортостан». В августе на основании заявления была аннулирована лицензия НПФ «Пенсионные сбережения» (г. Уфа). В конце 2017 года свою деятельность прекратил московский НПФ «Выбор». В течение первой половины 2018 года добровольно с рынка ушли еще 3 региональных фонда – АО НПФ «Губернский», РНПФ «СИБИРСКИЙ СБЕРФОНД» (АО) и АО «Межрегиональный Негосударственный пенсионный фонд».

В качестве нового вектора развития отрасли НПФ предлагается концепция индивидуального пенсионного капитала (далее – ИПК). ИПК рассматривается Министерством финансов и Банком России в качестве альтернативы накопительной пенсии. В отличие от накопительной пенсии отчисления в ИПК будут производиться непосредственно работниками на добровольной основе. Размер взноса каждый участник будет определять самостоятельно в размере от 0 до 6 процентов заработной платы.

По нашему мнению, данная концепция требует серьезной доработки. С учетом достаточно низкого уровня средней заработной платы в России, высокой степени закредитованности населения, роста других обязательных платежей, ложащихся на бюджеты домашних хозяйств, представляется маловероятным активное участия населения в ИПК. При этом, предоставление преференций участникам ИПК, в том числе налоговых, выглядят недостаточными. До конца так и не проработан вопрос и о гарантировании государством сохранности средств, направленных в ИПК. Кроме того, нет ясности в принципиальных отличиях и преимуществах ИПК от негосударственного пенсионного обеспечения.

Представляется необходимым формирование в рамках ИПК системы софинансирования индивидуального пенсионного капитала со стороны государства. Целью такого софинансирования должно стать стимулирование граждан к пенсионным накоплениям. Например, СРО НАПФ предлагает в


21

качестве источника софинансирования доходы, получаемые Правительством от управления средствами Фонда национального благосостояния (ФНБ). По нашим подсчетам, расходы государства на такое софинансирование не превысят 65 миллиардов рублей в год. При условии, что на каждый перечисленный в систему ИПК гражданином рубль государство будет добавлять 50%.

При этом НАПФ предлагает наделить правом получения средств софинансирования тех граждан, которые в первый год действия ИПК выберут максимальную ставку отчислений 6% от своей заработной платы, а также, в течение всего периода участия в этой системе ни разу не возьмут так называемые «пенсионные каникулы». Другой стимулирующей мерой может стать софинансирование со стороны работодателя в размере от 1% до 3% от фонда оплаты труда. По прогнозам НАПФ, такие меры будут иметь большую эффективность и позволят вовлечь в систему ИПК не менее 10 миллионов человек с ежемесячным доходом, превышающим 50 тыс. руб. [5]


1. Андрющенко Г.И. Перспективы развития пенсионной системы Российской Федерации. // Актуальные проблемы учета, анализа и аудита в социальной сфере: сб. науч. работ студентов, аспирантов и профессорско-преподавательского состава, 2016.

2. Федеральный закон «О внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации по вопросам назначения и выплаты пенсий» (от 03.10.2018 № 350-ФЗ)

3. Федеральный закон «О внесении изменений в статью 33.3 Федерального закона «Об обязательном пенсионном страховании в Российской Федерации" и статью 6.1 Федерального закона «О внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации по вопросам обязательного пенсионного страхования в части права выбора застрахованными лицами варианта пенсионного обеспечения» (от 11.12.2018 № 462-ФЗ).

4. Федеральный закон «О негосударственных пенсионных фондах» (от 07.05.1998 № 75-ФЗ).

5. [Электронный ресурс]: http://napf.ru/110291 Режим доступа: (Дата обращения 19.12.2018).

Peter Mitev Chief Assistant Professor, Ph.D.,

University of National and World Economy, Sofia, Bulgaria

CHAIN ALLOCATION OF MONEY IN THE VERTICAL SYSTEM STRUCTURE OF THE ECONOMY

Abstract. This paper is focused on the chain and web structure of the economic relations in

the macroeconomy. They are the system connections which realize the synthesis of the macroeconomy as entity. At the same time it is argued that the economy has vertical (hierarchical) system structure. The chain and web structure of the economic relations associates different hierarchical levels. Both the events are result of the division of labor and specialization which in fact create the economic relations. On this basis I argue that the allocation of money on macroeconomic level follows these structures. It is because the division of labor allocates the money resource at each lower hierarchical level in the macroeconomy.

Key words: allocation of money, hierarchical level, vertical system structure


22

INTRODUCTION In its current view the traditional macroeconomics represents the microunits

(companies and households) just like sets. The model of circular flow (Cantillon 1755, Quesney 1759, Marx 1905) generalizes structurally companies and households into 2 differentiated groups. On Figure 1 they are presented schematically by 2 circles – the set of households and the set of companies. As a result of the high level of abstraction companies are shown as an entire aggregate without structure of internal system connections between themselves. However companies differ from one another, and though conditionally, they can be grouped into subgroups depending on the hierarchical level on which they create added value in the economy. The detached hierarchical levels are differentiated by the direction of specialization and division of labor in the activities of the companies.

Figure 1. Hierarchical system structure of the creation of added value in the macroeconomy

The lowest hierarchical level represents the stage of mining and other extractive industries that produce row materials. The semi-manufacture of lower technological order and the intermediate production are produced at the next higher (second) hierarchical level. Thus companies at each higher hierarchical level use as production factors the production of the lower hierarchical levels. Usually the creation of more complex and multifaceted goods is accomplished at higher hierarchical level. So there is a hierarchical system structure in the macroeconomy. This is a fact which is almost completely ignored by the conventional macroeconomic models. In fact they do not handle the term structure at all. However the precise studying of the structure of a given system is of key importance to

COMPANIES

FINAL GOODS AND SERVICES (HIGHEST HIERARCHICAL LEVEL)

FOURTH HIERARCHICAL LEVEL

THIRD HIERARCHICAL LEVEL

SECOND HIERARCHICAL

LEVEL

FIRST (LOWEST)

HIERARCHICAL LEVEL

.....

HOUSEHOLDS


23

understand how it works (Saaty, Т. 1993. 16.). But if we lose information about the structure of the macroeconomy and thus about how it functions, then we don’t have information how to manage it.

2. THE ALLOCATION OF MONEY FOLLOWS THE CHAIN AND WEB STRUCTURE IN THE MACROECONOMY, CREATED BY THE DIVISION OF LABOR

Macroeconomy can be represented through a model of the vertical system analysis of the division of labor. Specialization and division of labor do not apply as a single act only at the highest hierarchical levels, where companies produce complex products and final goods. In this context the process of division of labor can be interpreted not only in the course of time, but also as a sequential decision problem (Hadley, G. 1967, p. 103)). It means that the production of each elaborated and highly structured product is based on its sequential, multilevel decomposition to its subsystems. They are produced by other companies but also following the principle of further division of labor. Chrysler is an emblematic example how the final product is a system at the highest hierarchical level. Each of the detached components is a subsystem at the second lower hierarchical level which is produced by other highly specialized company. However these components are semi-manufacture which also consists of subsystems. The latter are usually specific and their production is assigned at a third lower hierarchical level to companies with the necessary specialized knowledge. The process of division of labor continues as long as the production tasks at each lower hierarchical level demand different specialized knowledge.

All the companies are paid for what they do. It means that the division of labor allocates the money resource at each lower hierarchical level. So the allocation of money in the macroeconomy has vertical system structure. At the same time there is a chain interdependence of all these companies which has financial essence. The profits of the companies at lower hierarchical levels depend on the profits (and generally on the condition of markets) of the producers at higher hierarchical levels and vice versa. If the Japanese competitors of Chrysler reduce its market share because the consumers prefer more Japanese cars, this will result in a chain effect of diminishing the profits of all suppliers of the company at lower hierarchical levels. So the division of labor not only creates a chain and web structure in the macroeconomy which associates different hierarchical levels. The allocation of money in the macroeconomy follows this chain and web structure.

3. THE ALLOCATION OF MONEY FOLLOWS CYCLICAL RECURRENCE IN THE VERTICAL SYSTEM STRUCTURE OF MACROECONOMY

The horizontal system synthesis at each hierarchical level does not always include goods which are produced at lower hierarchical levels. Very often complex goods and machinery produced at high hierarchical levels are needed at the lowest hierarchical level. The value they add is necessary to achieve results which alternatively are impossible.

This phenomenon does not concern a feed-back only between high-tech equipment and the extractive industries of row materials. It can be observed between every two hierarchical levels in the structure of the economy. In fact there is a compound network of economic relations between all hierarchical levels. Consequently there is a cyclical process in the economy of gradually accumulated


24

added value. In reality this cyclic recurrence is far more compound than it can be illustrated graphically.

Figure 2. High tech machinery (equipment), produced at high hierarchical level is often used as a production factor in mining

Figure 3. The hierarchical structure of the economy is characterized by cyclical economic relations between all the hierarchical levels in it

CONCLUSION The allocation of money follows the complex and multifaceted chain and web

structure of economic relations in the macroeconomy. It is a vertical system structure but the allocation follows a cyclical recurrence in it, due to the specificity of the division of labor.

References: 1. Bertalanfy, Ludvig von. (1973). General System Theory, Penguin Books Ltd,

Harmondsworth, England. 2. Baumol, W., A. Blinder, (1988). Economics. Harcourt Brace Jovanovich. 3. Hadley, G. (1967). Introduction to probability and statistical decision theory, Holden-Day,

Inc., San Francisco 4. Suh, S. (2005). Theory of materials and energy flow analysis in ecology and economics.

Ecological modeling 189 (3-4): 251-269. 5. Porter, М. (2005). Konkurencia. М., I.d. “Viliyams” 6. Saaty, T. (1993). Prinyatie reshenii. Metod analiza ierarhii. M., Radio I svyaz.

hierarchical level of mining

high-tech machinery


25

Tsoy M. P., Doctor of Philosophy (PhD), Professor

Berdiqulov A. M., Doctor of Philosophy (PhD)

Siddikov M. Y. Postgraduate

Djizak polytechnical institute, Republic of Uzbekistan

FOREIGN ECONOMICИACTIVIITY OF THE STATE FOR THE SUSTAINABLE DEVELOPMENT OF THE ECONOMY

Цой М. П.,

к.э.н., профессор Бердикулов А.М.,

к.э.н., доцент Сиддиков М.Ю.

соискатель Джизакский политехнический институт, Республика Узбекистан

ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ ГОСУДАРСТВА В ЦЕЛЯХ

УСТОЙЧИВОГО РАЗВИТИЯ ЭКОНОМИКИ

Abstract. There are enlightened the foreign economic activity of the state with a position of the expansion of the export possibilities by the way of import exchanging products for the reason of the firm development of the economy. In particular, there is considered the state politics toward protectionism.

Keywords: the foreign economic activity, the state politics toward protectionism, the foreign economic strategies of the state, tariff and intariff of the restriction and barriers.

Аннотация. В данной статье рассматривается внешнеэкономическая деятельность

государства с позиций расширения экспортных возможностей путем выпуска импортозамещаемых продуктов с целью устойчивого развития экономики. В частности, рассматривается государственная политика в направлении протекционизма.

Ключевые слова: внешнеэкономическая деятельность, государственная политика в направлении протекционизма, внешнеэкономические стратегии государства, тарифные и нетарифные ограничения и барьеры.

Внешнеэкономическая деятельность характеризует степень активности

государства по отношению операций между странами в области купли-продажи товаров и услуг, финансовых потоков и перемещения факторов производства. В январе-сентябре 2018 года внешнеторговый оборот Узбекистана составил 23 миллиардов долларов, что на 17,2 процента больше аналогичного периода прошлого года [1]. Из общего объёма, на долю экспорта пришлось 9,4 миллиарда долларов (снижение на 0,4 процента), на долю импорта – 13,7 миллиарда (33,3 процента). Отрицательное сальдо внешней торговли достигло 4,3 миллиарда долларов.

Доля стран СНГ во внешнеторговом обороте в январе-сентябре 2018 года составила 38,6 процента. Основными внешнеторговыми партнёрами Узбекистана по-прежнему являются Китай (4,43 миллиарда долларов), Россия


26

(4,18 миллиарда долларов), Казахстан (2,14 миллиарда долларов), Турция (1,52 миллиарда долларов) и Южная Корея (1,29 миллиарда долларов).

В составе экспорта удельный вес товаров достиг 75,9 процента, из них энергоносители и нефтепродукты 20,2 процента, продовольственные товары 8,8 процента, химическая продукция и изделия из нее 7,3 процента.

Китай и Россия занимают наибольшую долю в экспорте товаров и услуг из Узбекистана – 37,1 процента. В структуре импорта основную долю занимают машины и оборудование – 40,7 процента, химическая продукция и изделия из нее – 13,3 процента, продовольственные товары – 8,7 процента. Объём импорта услуг составил 1,66 миллиарда долларов, или 12,1 процента от общего объема импорта, и по сравнению с аналогичным периодом прошлого года увеличился на 21,5 процента. На долю России, Китая, Казахстана, Южной Кореи и Турции в общем объеме импорта пришлось 8,36 миллиарда долларов, что составляет 61 процентов.

Протекционизм – государственная политика защиты отечественных производителей от иностранной конкуренции. Для этого существуют как тарифные, так и нетарифные ограничения и барьеры. Из-за введения импортного тарифа общество несет потери в размере, равном уменьшению излишка потребителей. [2] Протекционизм всегда выгоднее производителям, конкурирующим с импортом, чем экспортным отраслям экономики. Как правило, экспортеры выступают за свободную торговлю, отечественные производители – за протекционизм.

В экономической политике развивающихся стран всё большее распространение получают нейтральные методы стимулирования экспорта путём улучшения инфраструктуры, развития телекоммуникаций, улучшение государственных, финансовых и транспортных услуг, что существенно снижает внутренние трансакционные расходы на экспортируемые товары.

Без создания конкурентных преимуществ в производстве готовой продукции в условиях свободной торговли развивающаяся страна рискует стать сырьевым придатком развитым стран, когда повышение курса национальной валюты под влиянием увеличения чистого экспорта одного товара ведет к падению конкурентоспособности продукции по отношению к импорту.[3] И в настоящее время, в частности, для экономики Узбекистана без элементов протекционизма, импортозамещения и локализации производства импортной продукции переход к модели экспортной ориентации на базе промышленной продукции с более высокой долей добавленной стоимости практически невозможен. От того, насколько эффективно на государственном уровне идет распоряжение имеющимися ресурсами, насколько рационально балансируются объемы экспорта и импорта для устойчивого развития экономики, зависит обеспечение её конкурентоспособности и привлечения необходимых валютных средств для реализации модернационной стратегии государства.

В 1990 году профессор Гарвардского университета Майкл Портер разработал теорию о том, что национальная конкурентоспособность определяется способностью промышленности постоянно развиваться и производить инновации. Сделан акцент на четыре основных составляющих эффективности: факторные условия (труд, природные ресурсы,


27

инфраструктура, ресурс знаний, капитал), условие внутреннего и внешнего спроса, уровень развития родственных (технологически взаимодополняющих) и поддерживающих отраслей (поставщики комплектующих изделий, полуфабрикатов), конкуренция на внутреннем рынке, обеспечивающая фирме преимущество в будущем на внешнем рынке.

Одной из первых эту теорию использовала Южная Корея, и при формировании кластеров две последних составляющих представляют особый интерес для стратегии поступательного развития экономики Узбекистана. Примером тому может служить и опыт Китая по созданию и развитию свободных экономических зон, когда перед инвесторами были поставлены жесткие условия и установлены минимальные пределы локализации по освоению производства новой продукции.

Локализацией как инструментом промышленной политики пользуются не только развивающиеся страны, и не только ради импортозамещения. Так, в период кризиса, в 2008-2009 годы в мире было реализовано более ста крупных проектов локализации. Из них в США -14, в Канаде – 5.

Как пример можно рассмотреть модель Сингапура по созданию конкурентоспособной экономики. На начальном этапе промышленной политики в Сингапуре весьма эффективно сочетались и элементы протекционизма (увеличение количества импортных квот), так и достаточно либеральный режим по отношению к прямым зарубежным инвестициям. Причём, протекционизм сопровождался режимом полной валютной конвертации.

В Южной Корее также был период, когда подъем местной промышленности сопровождался мерами импортозамещения. В процессе становления обрабатывающих отраслей, ведущая роль отводилась производству муки, сахара и переработке хлопка. Для ускоренного развития ключевых отраслей применялись протекционистские меры, они сохранялись даже в период экспортоориентированной модели экономики. Страна достигла уровня развития, достаточного для реализации сравнительных преимуществ путем развития текстильной, обувной, деревообрабатывающей и пищевой промышленности.

Промышленная политика в странах Восточной Азии свидетельствует о том, что переход от модели импортозамещения к модели экспорторасширения не происходит легко и быстро. И четко выделить границу между моделями достаточно сложно. Именно на данном переходном этапе находится экономика Республики Узбекистан.

Конкуренция на внутреннем рынке в большей степени связана со структурными проблемами в промышленности и не обеспечивает внешней конкурентоспособности. Поэтому одним из инструментов, на который делается акцент в Стратегии действий Узбекистана на 2017-2021 годы, является импорт современных технологий для поддержания конкурентоспособности отечественных производителей. В Узбекистане акцент делается на расширение экспорта готовых изделий путем более глубокой переработки сырьевых товаров. Применяется национальная система тарифных преференций, используемой ООН. В интересах отечественных производителей установлены


28

сравнительно высокие таможенные пошлины на большинство категорий импортируемой продукции. При таких чрезмерных защитных мерах нарушается сбалансированность торгового режима и через ценовые факторы это приводит к удорожанию не только товаров внутреннего спроса, но и экспортных товаров.

Одним из показателей конкурентоспособности экономики является членство во Всемирной торговой организации (ВТО). В настоящее время между США и Узбекистаном достигнута договоренность о содействии Вашингтона в процессе вступления республики в ВТО.[4] Также в ходе государственного визита президента республики Шавката Мирзияева в Южную Корею 23 ноября 2017 года был подписан меморандум и «дорожная карта» по содействию вступления Узбекистана в ВТО. При этом, по официальным данным, план сокращения импорта на 2017 год был выполнен на 88%. В связи с этим глава государства поручил запустить с 1 января 2019 года национальную электронную торговую площадку, позволяющую реализовывать товары отечественных предприятий-экспортеров зарубежным покупателям. Партнером проекта выступит Южная Корея. За счет всех этих мер правительство Узбекистана рассчитывает вдвое увеличить экспорт своей плодоовощной продукции уже в текущем году.

По экспортным позициям, по которым Узбекистан имеет сравнительные преимущества, целесообразно сохранять ограничения на определенный период времени. При этом чрезмерное увеличение ограничительных мер для стимулирования импортозамещения со временем может привести к переориентации экспортеров с внешнего на внутренний рынок и в результате спровоцировать сокращение экспорта.

Учитывая пожелание Узбекистана в перспективе стать членом ВТО, необходимо учесть набор инструментов промышленной политики, которые страны – члены ВТО имеют право использовать для защиты национальных производителей и стимулирование экспорта.

Для конкурентоспособности национальной экономики необходимы условия развития внутренней конкуренции отечественных экспортеров. Разрабатываемые программы локализации должны сопровождаться мерами, направленными на обеспечение конкурентоспособности отечественного экспорта. Внедрение новой системы организации работы, контроля и мониторинга экспорта, а также разрабатываемые «дорожные карты» охватывают многочисленные стороны стимулирования промышленного развития и повышения конкурентоспособности страны. Регулирующие правила, устанавливаемые руководством государства, заключаются в перемещении акцента с импортозамещения к экспорторасширению.


1. Государственный комитет Узбекистана по статистике. 2. Киселёва Е.А. Макроэкономика – М.: Изд-во Эксмо, 2007.-352 с. 3. www.centralasian.org 4. https://centre1.com/uzbekistan/


29

Valentyna Cherviakova Ph.D., Associate Professor,

National Transport University, Kyiv, Ukraine

CAPITAL OUTFLOW FROM UKRAINE: CAUSES, DIRECTIONS AND CONSEQUENCES

Abstract. Having unfavourable business climate, high level of corruption and high tax

burden, Ukraine is one of the world leaders in terms of capital outflow. The article explores the causes, methods and volumes of capital outflow from Ukraine and determines the main macroeconomic effects of this phenomenon.

Key words: capital outflow, tax planning, investment

Increasing capital mobility facilitates the active development of capital outflow tools by Ukrainian business. Integrating into global financial markets, national companies are mastering the techniques of international structuring of business processes and "aggressive" tax planning, which is associated with the transfer of profit centres out of Ukraine. The capital outflow to low tax jurisdictions is becoming more widespread due to the development of the digital economy and information technologies, as well as the growth of number and professional level of domestic experts in international tax planning [1].

The main reasons for the capital outflow from Ukraine include: complexity, inconsistency and instability of tax and customs legislation and

administration, as well as business regulation legislation; weakness and inefficiency of public institutions, the excessive complexity and

duration of bureaucratic procedures; conflict in international relations with the Russian Federation and consequent

implementation of trade and transit restrictions; annexation of the Crimea and the presence of areas which are not controlled by

Ukrainian authorities due to armed conflict in eastern Ukraine; significant discretionary powers provided by legislation for officials to grant

privileges to citizens and enterprises without personal responsibility for their decisions;

inefficiency of the judiciary and the low level of credibility to it (only 12.3% of the population in Ukraine trust or likely to trust courts) [2];

inefficient systems of registration and re-registration of property and intellectual property rights, as well as significant complexity, duration and cost of protection of these rights;

macroeconomic instability, in particular, the depreciation of the national currency by 3.5 times over the years 2014-2018 and galloping inflation;

instability of the banking system of Ukraine, in particular, the cessation of the activity of 115 banks in 2014-2018, and a significant proportion of non-performing loans in portfolios of present banks, reaching 50% [3];

complexity and duration of procedures of tax reporting and payment of taxes, which takes 328 hours per year and far exceeds the average regional and global indicators [4];


30

high rates of labour taxes paid by both employers and employees, which causes shadow employment;

high rates of tax and customs duties on imported products, as well as the considerable complexity and duration of their customs clearance, causing undervaluation of imports and significant volumes of smuggling;

significant level of corruption in all spheres of economic activity and at all levels of state governance in Ukraine. Thus, according to Corruption Perceptions Index 2017, prepared by Transparency International, Ukraine ranks 130th out of 180 countries [5];

the desire of oligarchic structures, politicians and civil servants to hide real volumes and sources of assets.

Certain conclusions about the ways and volumes of capital outflow from Ukraine can be made on the basis of the analysis of the Ukrainian balance of payments (fig. 1):

Figure 1. Balance of payments of Ukraine in 2000-2017 [3]

1. The capital outflow from Ukraine is carried out by undervaluation of products when exporting from Ukraine and with the use of investment tools.

2. The understatement of the value of export of goods ranges from 3 to 10% which is, respectively, from 1 to 4 billion USD annually [6]. However, since 2014 there has been a gradual reduction in manipulations with prices in the field of foreign trade due to the introduction and improvement of transfer pricing control in commercial transactions with related parties.

3. Since 2006, the payments of domestic business entities via investment tools to nonresidents, which are registered in low tax jurisdictions, have sharply increased and reached a maximum of 9.8 billion USD in 2013. On average, in 2006-2017 the volume of capital outflow from Ukraine with the use of investment tools amounted to about 6 billion USD annually.

4. The dynamics of foreign investment experiences significant fluctuations and indicates the inflow of funds to Ukraine during the periods of relative political and economic stability in the form of direct and portfolio investment and a sharp outflow of funds on the eve of the elections and the change of power in the country in 2004, 2009 and 2014 via operations, which belong to other investments.


31

The processes of capital outflow from Ukraine deepen the disproportions in the Ukrainian economy, restrain structural shifts and hamper its development. The main macroeconomic effects of capital outflow include:

1. Distortions of financial and investment flows. Investments from Ukraine and investments into Ukraine are mostly a part of the schemes for the hidden capital outflow and its partial return. An illustrative example of this is the significant volume of direct investment from Ukraine into Cyprus, which represents over 90% of the total volume of direct investment from Ukraine. At the same time, investments from Cyprus account for almost a third of the total volume of direct investment into Ukraine [7].

2. Reduced sustainability of the national financial system. The capital outflow from Ukraine leads to a growing need for external borrowing by both private and public sectors, which adversely affects the sustainability of Ukraine's financial system. The dynamics of the increase of gross external debt and the reduction of international reserves shows that the economy of Ukraine is becoming increasingly dependent on external borrowing and vulnerable to crisis phenomena while servicing external debt is getting more and more difficult for the country. Almost a third of the state budget of Ukraine in 2019 will be directed on repayment of debts, instead of investment in the country development.

3. Reducing the effectiveness of currency policy. The capital outflow from Ukraine causes a shortage of foreign currency in the country and creates pressure on the hryvnia exchange rate. The depreciation of the national currency leads to a decrease in the price of export products, but further, they are being sold at world prices through foreign companies registered in low tax jurisdictions. Hence, the depreciation of the hryvnia allows the even larger amount of money to be accumulated abroad and does not contribute to an increase in production and exports.

4. Reducing the technological level of enterprises and innovativeness of the economy. The accumulation of capital abroad significantly reduces the level of national savings. Accordingly, the available investment resource in the country is decreasing. Even in case of partial return of the funds, accumulated abroad, in the form of direct or portfolio investments, such imbalance is only partially offset. This is due to the fact that only those financial resources are being returned that the owner plans to invest directly or to replenish working capital. The rest of the withdrawn funds remain outside the national banking system and can not be transformed into an investment resource for the domestic economy.

5. Distortion of competition mechanisms in the economy. As a result of the use of hidden capital outflow schemes by some entities to minimize tax liabilities, different taxpayers operate under different conditions of the actual level of taxation. Accordingly, the mechanisms of competition in the country are distorted, as the role of traditional factors of competitiveness, which promote the innovative development of the national economy, decreasing. Instead, the use of "aggressive" tax planning schemes becomes a determinant competitive advantage.

6. Violation of the balance of the tax system. The outflow of profits beyond the national economy leads to the tax base reduction and necessitates redistribution of the tax burden on less mobile tax bases through indirect taxes, especially on consumption. Thus, in order to secure budget revenues, the tax burden is being


32

gradually transferred from business to the population of Ukraine, especially the most vulnerable part of society [8].

7. Increased tax administration costs. Investigation of hidden capital outflow schemes requires the involvement of skilled professionals, cooperation with international experts and tax authorities in other countries as well as considerable material and human resources, technical and financial support.

The conditions of doing business in Ukraine at the moment can be described as favourable for entities using schemes for the capital outflow from Ukraine and too rigid for conscientious taxpayers. In Ukraine, the mechanisms of taxation of controlled foreign companies have not been implemented yet, the control of transfer pricing remains fragmentary, there is no financial information exchange with other countries, and the BEPS actions are actually not used as an instrument for combating capital outflow. On the other hand, large-scale processes of capital outflow occur in conditions of the high tax burden, administrative pressure on business, political and economic instability in Ukraine. Further dynamics of capital outflow will depend on the stabilization of the political and economic situation, the effectiveness of the fight against corruption and the business climate improvement in Ukraine.

References:

1. Виведення капіталів з України: масштаби та напрямки запобігання. Аналітична доповідь / Т.А. Тищук, А.М. Павлова, Д.О. Махортих, О.В. Іванов (за редакцією Я.А. Жаліла). – К.: НІСД, 2013. – 39 с.

2. Думки і погляди населення України щодо судової реформи: вересень 2018 року. Київський міжнародний інститут соціології. https://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=792&page=1

3. Офіційний сайт Національного банку України. https://bank.gov.ua/ 4. Paying Taxes 2018. Report by PwC and the World Bank Group.

https://www.pwc.com/gx/en/paying-taxes/pdf/pwc_paying_taxes_2018_full_report.pdf 5. Corruption Perceptions Index 2017. Transparency International.

https://www.transparency.org/news/feature/corruption_perceptions_index_2017 6. Illicit Financial Flows to and from Developing Countries: 2005-2014. Global Financial

Integrity. https://www.gfintegrity.org/wp-content/uploads/2017/05/GFI-IFF-Report-2017_final.pdf

7. Офіційний сайт Державної служби статистики України. http://ukrstat.gov.ua/ 8. Порівняльний аналіз фіскального ефекту від застосування інструментів

ухилення/уникнення оподаткування в Україні. / В. Дубровський, В. Черкашин. ‒ К.: Інститут соціально-економічної трансформації, 2017. – 40 с.


33

WORLD ECONOMY

Mutafchieva-Bakalova V.L. Doctor of Economics, Professor

University of National and World Economy, Bulgaria

POSITION AND ROLE OF THE LOW-COST AIRLINES IN THE AIR TRANSPORTATION IN EUROPE

Abstracts. One of the main trends in the air transport of passengers is the continued use of

low-cost airlines which have a successful positioning in the transport market due to the affordability of the services they offer to a wide range of customers. For years to come, the low-cost airlines should seek to increase the quality of transport by way of innovation and extend the product portfolio they offer thus increasing their competitiveness on the global transport market.

Key words: low-cost airlines, air transport, innovations, air traffic, competitiveness Една от основните тенденции в областта на пътническата превозна

дейност в областта на въздушния транспорт е появата и утвърждаването на нискотарифните авиокомпании на световния транспортен пазар. Основната причина за това е тяхната гъвкавост спрямо неговата конюнктура, на основата на осъществяване на т.нар. „no-frills“ или „low-cost“ полети, осигуряващи превозването на пътници на ниска цена без предлагане на допълнително обслужване. Превозите се извършват със собствени или наети летателни апарати, като осъществяват международни, регионални и вътрешни транспортни връзки. Характерно за дейността на нискотарифните авиокомпании е и това, че те обслужват сравнително къси маршрути, от порядъка на 1500 км.

В Европа при сегашните условия нискотарифните превозвачи обслужват около 7 % от въздушния трафик. Преди всичко тяхната дейност е свързана с усвояването на около 25 % от пътникопотока по редовните въздушни линии между Великобритания и другите страни от ЕС.

Основните европейски авиокомпании, извършващи нискотарифни полети са следните:

„Ryan Air“ – ирландски авиопревозвач, започнал дейността си през 1985 г. Заема първо място сред нискотарифните авиокомпании в Европа. Обслужва предимно второстепенни летища, като предлага относително ниска честота на полетите по близо 170 дестинации в Европа и Мароко. Авиокомпанията притежава над 300 самолета Boeing. Нейната стратегия е насочена преди всичко към снижаване на разходите преди всичко чрез намаляване на летищните такси, отколкото върху пазарните ниши, свързани с извършването на бизнес и туристически полети. През последните години авиокомпанията реализира повишение на приходите си с около 44 %. Това е вследствие нарастването на обема на превозите, както и на пазарния й дял, като тя обслужва преди всичко Германия и Франция.

„Easy Jet“ – най-голямата нискотарифна авиокомпания във Великобритания,създадена през 1995 г. Заема второ място в Европа по обем на превозите сред нискотарифните превозвачи. Стратегията на тази авиокомпания


34

е насочена към предлагане на достъп до летищата, при съответни удобства и сравнително добри цени. Основен приоритет в стратегията е и обслужването на бизнес и туристически полети. Авиокомпанията притежава 207 самолета Airbus и обслужва над 600 маршрута в 30 страни. Понастоящем тя е добре позиционирана на транспортния пазар, като се предвижда нарастване на обема на превозите, които ще извършва през следващите години.

Wizzair – унгарска авиокомпания, създадена през 2003 г. Обслужва 220 дестинации в Централна и Източна Европа, Турция, Грузия и Израел, като за целта разполага с 43 самолета Airbus. Сред основните летища, в които осъществява своята дейност, са София, Бургас и Варна.

„BMI British Midland“- тя е една от големите британски авиокомпании, създадена през 1996 г. Авиокомпанията организира икономични полети, като обслужва 9 дестинации на територията на Европа. Освен това извършва полети в Северна Америка, Карибския басейн, Средния Изток, Африка и Централна Азия. Тя притежава 59 самолета Airbus и Boeing. През 1999 г. става член на авиационния алианс Star Alliance, като четири години по-късно /2003 г./ се преименува в BMI. Чрез покупката на British Mediterranean Airway през 2007 г. значително разширява мрежата си от маршрути.

В Източна Европа също се забелязва ориентиране към развитието на нискотарифни превози по въздушен транспорт, особено сред членките на ЕС Полша, Унгария, Чехия, Словакия, Словения, Литва, Латвия и Естония. Впоследствие България се включи заедно с тях в Многостранното споразумение за създаване на общоевропейско авиационно пространство (ЕСАА). Европейската комисия е сключила и международни споразумения в областта на въздушния транспорт с Румъния, Сърбия, Хърватия, Албания, Босна и Херцеговина, БЮР Македония и Черна гора, като е регистриран ръст от 12 % на обема на превозите по въздушен транспорт през последните 10 години между страните от ЕС и Югоизточна Европа.

Може да се подчертае, че създадената през 2002 г. авиокомпания в Братислава и Будапеща „Sky Europe“ беше един от основните превозвачи в този регион, като понастоящем тя осъществява превози по около 20 маршрути, обхващайки дестинации до Лондон, Париж, Милано, Берлин и т.н. На пазара на авиационните услуги в тази конкретна ниша функционират и авиокомпании като „Air Polonia“ и„Wizz Air“, които прилагат модела на нискотарифните авиопревозвачи в Полша и Унгария. На международния транспорт функционират и латвийската „Air Baltic“, чешката „CSA Czech Airlines“, сръбската „JAT Airways“и др.

Основните характеристики на нискотарифните авиокомпании са следните:

- Използване на един тип самолети с оглед улесняване на техническото обслужване и ремонт, както и намаляване на разходите.

- Системата на ценообразуване е сравнително опростена. Може да се отбележи, че цените се увеличават постепенно съобразно степента на използване превозния капацитет на самолета. Това стимулира прилагането на оптимална резервационна система при организирането на полетите.


35

- Полетите се осъществяват при използване на една пътническа класа, без запазване на място, което насърчава пътниците да се качват по-рано на борда на самолета. Характерно е и това, че не се прилагат отстъпки за често пътуващите, което е характерно за другите авиокомпании.

- Превозите по правило са директни, като не се извършват прехвърляния на пътници (междинни кацания) и се посещават преди всичко по-слабо натоварени летища.

- Осигурява се високопроизводително използване на подвижния състав, което води до повишаване ефективността на полетите. Може да се отбележи, че седалките са по-гъсто разположени, което също води до по-пълно натоварване на самолетите.

- Не се предлагат допълнителни услуги като безплатна храна, напитки и др. по време на полета.

- Експлоатационните разходи са по-ниски поради по-малките заплати на персонала, намалените летищни такси, по-улесненото обучение на пилотите и екипажа, поради поддържането на еднотипен самолетен парк и т.н. Специално внимание в тази насока има и увеличаването на онлайн продажбите.

- Сегментирането на пътници води до установяване на следните категории нискотарифни превози: туристически и делови пътувания, насочени към предлагането на по-ниска цена; пътувания с повишена чувствителност към качеството на транспортната услуга. Трябва да се има предвид, че навлизането на нискотарифни авиокомпании по даден маршрут е свързано с разработването на отделни стратегии с оглед обхващането на отделните категории превози и предлагането на конкурентни транспортни услуги.

- Наличието на двупосочен интензивен трафик също е особено важна характеристика. Това се осъществява в рамките на календарния период, а времето за осъществяване на полетите по конкретни дестинации е под 150 минути.

- Осъществяването на полети от нискотарифните авиокомпании води до увеличаване на дейността на редица регионални летища в световен мащаб.

-Нискотарифните авиопревозвачи не осъществяват междуконтинентални транспортни връзки, поради което са сравнително слабо засегнати от глобалната конкуренция в областта на въздушния транспорт.

-При осъществяването на превози от наши авиокомпании се набляга върху наличието на висок оборот от продажби на транспортни услуги и предлагането на резонно ниски цени в зависимост от качеството на полетите.

Важно значение има и оптимизирането на дейността на нискоразходните авиопревозвачи, които при сегашните условия би следвало да насочат усилията си към:

- разширяване на пазарния дял до приблизително 25 % по пътя на навлизането на нови пазари и привличането на клиенти, които предпочитат по-ниска цена на пътуването на по-къси разстояния;

- осъществяване на ефективен контрол върху разходите при извършването на полетите;


36

- развитие на летищната инфраструктура, насочена към обслужването им, с оглед осигуряване на необходимата координация със сухопътния транспорт при обслужването на пътници;

- успешно конкуриране на железопътните превозвачи на разстояния между 400 и 700 км, което е особено важно при осъществяването на превози по натоварени дестинации и др.

В заключение следва да се подчертае, че нискотарифните компании имат успешно позициониране на транспортния пазар, поради достъпните цени на услугите, които предлагат на широка гама от клиенти. Необходимо е обаче през следващите години да се реализират всички възможности за повишаване качеството на превозите по пътя на иновациите, с оглед повишаване конкурентоспособността на разглежданите авиокомпании.


1. Мутафчиева-Бакалова, В., Хр. Първанов, Хр. Николова, Т. Минков и др., Транспорт и застраховане, С., ИК – УНСС, 2016.

2. Николова, Хр., Международен транспорт и спедиция, С., 2011. 3. Бакалова, В., Т. Минков, Икономически анализ на транспортното предприятие, С.,

2012. 4. Airtransport Council International - http: / / www.aci.aero [6.] Eurostat 2017 - http: //

bg.wikipedia.org. 5. Eurostat – official site; 6. Bulgarian Air Traffic Services Authority; 7. Ministry of Transport, Information Technology and Communications, Bulgaria.

Serpukhov Maksym

Ph.D., Associate Professor Simon Kuznets Kharkiv national university of economics (Ukraine, Kharkiv)

USE OF TRADE BARRIERS IN INTERNATIONAL TRADE AND THEIR

IMPACT ON GLOBAL EXPORT

Серпухов М. Ю. канд. економ. наук, доцент

Харківський національний економічний університет імені Семена Кузнеця

ВИКОРИСТАННЯ ТОРГІВЕЛЬНИХ БАР’ЄРІВ В МІЖНАРОДНІЙ ТОРГІВЛІ ТА ЇХ ВПЛИВ НА СВІТОВИЙ ЕКСПОРТ

Abstract. The article analyzes trade barriers and their application in international trade,

elaborates the classification of the use of trade barriers according to the frequency of their application, and analyzes the influence of trade barriers on the development of world GDP. It has been established that, in contrast to the existing opinion, there is a weak correlation between the number of trade and exports created and GDP. There are other factors influencing the dynamics of world exports and GDP.

Key words: foreign trade, export, import, international trade, trade barriers, protectionism, classification of trade barriers.

Анотація. У статті проаналізовано торгівельні бар’єри та їх застосування у міжнародній торгівлі, розроблено класифікацію використання торгівельних бар’єрів за


37

критерієм частоти їх застосування, а також проаналізовано вплив торгівельних бар’єрів на розвиток світового ВВП. Встановлено, що на відміну від існуючої думки, існує слабкий взаємозв’язок між кількістю створених торгівельних та експортом і ВВП. На динаміку світового експорту та ВВП значний вплив здійснюють інші фактори.

Ключові слова: зовнішня торгівля, експорт, імпорт, міжнародна торгівля, торгівельні бар’єри, протекціонізм, класифікація торгівельних бар’єрів.

Лібералізація світової торгівлі є визнаним пріоритетом розвитку світової

економіки на сучасному етапі. Багатовікова боротьба між прихильниками протекціонізму та вільної торгівлі здавалась завершеною, переваги вільної торгівлі доведеними та переконливими, проте сучасний стан розвитку світової торгівлі у контексті застосовування торгівельних бар’єрів набуває нового початку. Незважаючи на переваги вільної торгівлі та діяльність СОТ, яка значно обмежує можливість використання торгівельних бар’єрів у міжнародній торгівлі, країни все частіше застосовують інструменти прихованого протекціонізму та створюють нові торгівельні обмеження, формально не порушуючи правил СОТ.

Чимало наукових праць присвячено питанням дослідження торгівельних бар’єрів та оцінки їх впливу на економічний розвиток. Серед сучасних дослідників питань міжнародної торгівлі та торгівельних бар’єрів, значний внесок зробили наступні вчені: Т. Дідьє Брандао, М. Пінат, які дослідили взаємозв’язок природи зв’язку між торгівлею та економічним зростанням та добробутом та вплив структури торгівельних зв’язків на економічне зростання [1]; С. Евенетт дослідив природу прихованого протекціонізму та її вплив на міжнародну торгівлю та економічні процеси [2]; питання протидії протекціонізму присвячено дослідження Баккіні Л. [3]; Менсфілд Е. дослідив питання інституційних бар’єрів, крізь призму підписання угод про преференційну торгівлю між окремими країнами, що з одного боку сприяє пожвавленню торгівлі між країнами-учасниками угоди та створює бар’єри в торгівлі з іншими країнами [4]; Марано В. дослідив питання впливу на торгівлю між країнами внутрішніх та зовнішніх економічних конфліктів [5]; питанням торгівельної політики та виявленню чутливих галузей економіки в рамках підписання торгівельних угод займались А. Дирдорф, До Куан Тан, А. Левченко [6].

Проте існуючий науковий доробок та сучасна практика використання торгівельних бар’єрів, наочно демонструє існування недослідженої проблеми – застосування інструментів прихованого протекціонізму та створення штучних бар’єрів у міжнародній торгівлі, що значно стримує економічне зростання.

Ціллю дослідження є аналіз застосування торгівельних бар’єрів в практиці міжнародної торгівлі та оцінка їх впливу на динаміку світового експорту та ВВП.

Динаміка торгівельних бар’єрів в світі в супереч повсякчасної лібералізації та посилення процесів інтеграції, має позитивне зростання. З кожним роком збільшується кількість торгівельних обмежень, які стримують міжнародну торгівлю та погіршують економічний розвиток країн світу за рахунок того, що обмежується доступ товарів на ринки країн світу. Загальна


38

динаміка впровадження торгівельних бар’єрів в світі наведено на рис. 1.

Рис. 1. Динаміка торгівельних бар’єрів в міжнародній торгівлі за 2009-2018 рр. (побудовано автором з даних [7])

Як бачимо, з аналізу рисунку 1. Кількість торгівельних бар’єрів має тенденцію до зростання, особливо активно в останні роки, що засвідчує актуальність дослідження даної тематики.

Зростання торгівельних бар’єрів в міжнародній торгівлі створює загрози для розвитку світової економіки, оскільки зниження темпів експорту веде до ізоляції країн та посилює панування протекціонізму, разом з погіршенням рівня життя населення країни.

Також протекціоністські заходи призводять до того, що: ціни на товари в країні-яка запроваджує торгівельні обмеження, будуть

вищі, оскільки погіршується конкурентний стан за рахунок обмеження доступу на ринок – імпортної продукції;

нераціонально витрачаються ресурси, оскільки країна, яка запроваджує протекціоністські заходи, намагається самостійно виготовити продукцію в супереч своєї спеціалізації;

Аналіз інструментів прихованого протекціонізму проведений в роботі [7] засвідчує, що країни повсякчас намагаються використати різноманітні нетарифні бар’єри для обмеження доступу іноземних товарів на свій ринок. З часом застосування тих чи інших інструментів змінюється, та виникають нові інструменти зі створення торгівельних бар’єрів.

Велике розмаїття застосованих інструментів зі створення торгівельних бар’єрів актуалізує необхідність їх дослідження.

Враховуючи величезну кількість інструментів зі створення торгівельних


39

бар’єрів, доцільно провести їх класифікацію за ознакою – поширеність застосування, тобто за кількість раз коли вони були застосовані. За цим критерієм ми отримуємо 3 групи торгівельних бар’єрів:

Найбільш часто застосовані торгівельні бар’єри (від 50 разів). Інколи застосовані торгівельні бар’єри (від 10 до 50 разів). Рідко застосовані торгівельні бар’єри (до 10 разів). Динаміка застосування торгівельних бар’єрів за запропонованим

критерієм, у першій групі наведено на рис. 2.

Рис. 2. Перша група – найбільш часто застосовані торгівельні бар’єри

в міжнародній торгівлі, од. Як бачимо з рисунку 2 серед торгівельних бар’єрів, які найбільш

поширені як інструменти обмеження імпорту країн є наступні: субсидії (основна частина з яких експортні субсидії). Країни достатньо

часто стимулюють розвиток економіки за рахунок збільшення експорту продукції та намагаються досягнути ефект масштабу, використовуючи іноземні ринки, але при цьому порушують принципи вільної торгівлі. Активне зростання використання даного інструмента приходиться на період з 2012 по 2016 роки;

наступним не менш поширеним інструментом створення торгівельних бар’єрів є - умовні торгівельно-захисні заходи. Це заходи, спрямовані на протидію особливому негативному впливу імпортної продукції на ринок країни-імпортера, включаючи заходи, спрямовані на несправедливу зовнішньоекономічну практику, залежно від виконання певних процедурних та матеріальних вимог. Практика застосування цих заходів свідчить, що в період з 20010-2014 роки вони були найбільш популярними, потім поступились такому інструменту – як субсидіювання, а зараз знов є найбільш поширеним інструментом створення торгівельних обмежень;


40

тарифні заходи та заходи пов’язані з стимулюванням експорту займають 3 та 4 місце за частотою використання та мають нестійку динаміку практичного застосування, що свідчить про певні обмеження в їх використанні;

До другої групи відносяться наступні заходи зі створення торгівельних обмежень (рис. 3):

Рис. 3. Друга група – інколи застосовані торгівельні бар’єри в міжнародній

торгівлі, од.

Державні закупівлі. Цей інструмент дозволяє державам зловживати при здійсненні державних закупівель, при цьому окремі держави не обирають кращого з постачальників, а відають перевагу місцевому виробнику, чим погіршують чесну конкуренцію. Як бачимо з рисунку 3 в період з 2012-2016 роки відбувалось поступове зростання кількості зловживань державними закупівлями, але після 2016 року їх рівень знизився практично у двічі.

Наразі у групі 2 превалюють інвестиційні заходи які пов’язані з торгівлею, за допомогою яких відбувається підтримка національних виробників та дискримінація іноземних конкурентів. Найбільш активне використання даного інструменту приходилось на 2016 рік, потім кількість випадків скоротилась, проте досі цей інструмент активно використовується.

Квотування та відсутність автоматичного ліцензування є поширеною практикою при дискримінації національних виробників на світовому ринку, застосування цього інструменту достатньо поширене та має поступову динаміку зростання з 2009 року.

Поступово знижується у період з 2013 по 2016 роки застосування інструмента – міграційні заходи, які впливають на експортну та імпортну діяльність.


41

Загальна динаміка застосування інструментів 2 групи засвідчує їх активізацію з 2009 року, які значно зростають, що засвідчує активізацію інструментів прихованого протекціонізму та збільшення торгівельних бар’єрів.

Стосовно 3 групи – рідко застосовані торгівельні бар’єри їх результати наведені на рисунку 4.

Рис. 4. Третя група – рідко застосовані торгівельні бар’єри в міжнародній

торгівлі, од. В третій групі наявні інструменти прихованого протекціонізму, які рідко

застосовуються, серед них: Фіто-санітарні заходи. Це група інструментів за допомогою яких країни

обмежують імпорт продукції таким чином створюють конкурентні переваги для національних виробників на внутрішньому ринку та дискредитують іноземних виробників на інших ринках. Наразі кількість фіто санітарних заходів є найбільшою в цієї групі, але порівнюючи з минулим періодом, слід зазначити, що їх кількість знизилась.

Заходи з управління капіталом, це інструмент створення торгівельних бар’єрів, застосування якого поступово скорочується.

Заходи з контролю за ціною, включаючи додаткові податки та збори – є інструментом за допомогою якого створюються торгівельні бар’єри. Практичне застосування даного інструменту має нестійку динаміку, в залежності від ринкової ситуації країни починають його використання.

Загалом торгівельні бар’єри, які потрапили до 3 групи мають тенденцію до скорочення їх використання, практично за всіма категоріями обмежень, що є позитивним сигналом, проте частота застосування зазначених обмежень досить мала.

Таким чином, у міжнародній торгівлі існують 3 групи торгівельних обмежень, які включають в себе різноманітні торгівельні обмеження, згруповані за кількістю застосованих інструментів. Найбільш поширеними є торгівельні бар’єри з 1 групи такі як:експортні субсидії та інші торгівельні


42

заходи. Активного використання набули тарифні інструменти та заходи пов’язані зі стимулюванням експорту.

Існує думка, побудована на логічному зв’язку між створенням торгівельних бар’єрів та зростанням експорту у тому, що при збільшенні торгівельних бар’єрів у міжнародній торгівлі буде скорочуватись світовий експорт та зменшуватись світове ВВП. Для підтвердження або спростування цієї думки побудуємо економетричну модель та виміряємо силу взаємохвязку між цими показниками. Вихідні данні для побудови моделі наведено в табл. 1.

Таблиця 1 Вихідні данні для розрахунку взаємозв’язку між торгівельними бар’єрами

та показниками експорту і ВВП Показник 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017

Кількість створених торгівельних обмежень (Y)

292 306 272 262 466 472 628 600 599

Світова динаміка зміни ВВП (% в

рік) (X1) -1,73 4,31 3,1 2,5 2,61 2,85 2,58 2,5 3,1

Світовий експорт, трлн. Дол. США

(X2) 15,89 18,93 22,4 22,8 23,4 23,8 21,2 20,8 22,9

Загальний вид рівняння, що описує даний вид залежності має наступний

вигляд: y=50,533x+180,33 R квадрат дорівнює 0,8182 що засвідчує незначний ступень взаємозв’язку між кількістю створених торгівельних обмежень та їх впливу на світову динаміку зміні ВВП та світового експорту.

Підбір математичних функцій, які спроможні описати таку залежність не привів до позитивних результатів, кожна з функцій не може коректно описати подібну залежність, що приводить до висновку:

сильного взаємозв’язку між зазначеними факторами не існує, що спростовує думку про те, що застосування торгівельних обмежень значно впливає на світовий експорт;

на світовий експорт та ВВП впливають інші фактори, які потрібно дослідити та проаналізувати;

кількість торгівельних бар’єрів у світовий економіці має позитивну тенденцію, що є негативною ознакою для розвитку суспільства, оскільки існуючи ресурси використовуються не ефективно.

Таким чином, за підсумками дослідження слід зробити висновок про зростання кількості застосованих торгівельних бар’єрів, які можливо класифікувати на 3 груми за частотою використання. Найбільш поширеними торгівельними бар’єрами є субсидії (основна частина з яких експортні субсидії), умовні торгівельно-захисні заходи, державні закупівлі, тарифні заходи та заходи пов’язані з стимулюванням експорту, субсидіювання тощо. Торгівельні бар’єри, які найбільш часто застосовуються мають тенденцію до зростання, але при цьому доведено, що зростання торгівельних бар’єрів не впливає на динаміку світового експорту та динаміку світового ВВП, оскільки їх


43

зміна обумовлюється іншими факторами, що потребують додаткового дослідження та вивчення.

Література: 1. Didier Brandao, Tatiana; Pinat, Magali. 2017. The nature of trade and growth linkages.

Policy Research working paper; no. WPS 8161. Washington, D.C. : World Bank Group., Режим доступу: http://documents.worldbank.org/curated/en/900341502818068705/The-nature-of-trade-and-growth-linkages

2. Evenett S., Akman M. Sait, Berger Axel, Dadush Uri, Johnson Lise, Mendez-Parra Maximiliano, Ochoa Raul, Schmucker Claudia. Key Policy Options For the G20 in 2017 to Support An Open and Inclusive Trade and Investment System, Режим доступу: http://hdl.handle.net/11540/6922.

3. Baccini L. Preventing protectionism: International institutions and trade policy / L. Baccini, S.Y. Kim // Review of International Organizations. – Volume 7, Issue 4. – 2012 – P. 369-398

4. Mansfield E.D. The expansion of preferential trading arrangements International. / E.D. Mansfield, J.C.W. Pevehouse, // Studies Quarterly. – Volume. 57, Issue 3, September – 2013 – P. 592-604

5. Marano V. The Impact of Conflict Types and Location on Trade / V. Marano, A. Cuervo-Cazurra, C. Kwok // International Trade Journal. – Volume. 27, Issue 3 – 2013 – P. 197-224

6. Alan V. Deardorff, Do, Quy-Toan and Andrei A. Levchenko, "Trade Policy and Redistribution when Preferences are Non-Homothetic," / V. Deardorff. Quy-Toan, A. Levchenko // Economics Letters, 155 (June 2017), 92-95.

7. Global Trade Alert – Access mode: http://www.globaltradealert.org 8. Серпухов М. Ю. Ієрархія інструментів прихованого протекціонізму у міжнародній

торговельній політиці. Електронний ресурс: http://evn.nuos.edu.ua/article/view/23344


44

ENTERPRISES ECONOMICS AND MANAGEMENT

Jarosław Kaczmarek CUE Associate Professor, Ph.D. in economics sciences, hab.,

Cracow University of Economics, Cracow, Poland,

THE ATTRIBUTES OF PRODUCTION MESOSTRUCTURE IN TERMS OF ITS COMPETITIVENESS

Abstract. The aim of the article is the assessment of competitiveness and identification of

the attributes of Poland's production mesostructure in 1990–2016. The study covered: the phases of mesostructure development, the changes in the location of its objects (sections of the Polish classification of activities), the ways of the central point and the classification of objects. The competitiveness is the selected dimension of the model that was used to study one of the four development and transformation processes. Employed measurement range assumed a multivariate measure of competitiveness, its two sub–measures and their factors (cost and unit labor productivity, intensity of export and general efficiency).

Key words: Competitiveness, productivity, production mesostructure.

INTRODUCTION Transformations and economic transformation constitute a wide field of

research exploration [4, pp. 79–80]. The core is the developmental processes of the economy, which in fact create the image of many parallel transformations [13, p. 54–56]. Detailed objectives and corresponding key development processes include: structural transformations, increase of competitiveness, restructuring and improvement of the financial condition of economy entities [2, p. 24].

Competitiveness is a differentiated concept [5, p. 110], often criticised for the re–evaluation of its role, undefined, difficulty in assessing and selecting measures [8, p. 303–317]. It arouses controversy to the point of doubting its meaning as a factor of change [11, pp. 29–30]. These problems are visible in the description of the economic transformation in Poland [9, p. 122–150; 15, p. 315–353].

From the subjective point of view, competitiveness is multi–level [6, pp. 4–13]. In micro and meso terms, the study concerns its level, rank, results, while at the macro and mega levels – its ability to compete in the long term [3, p. 322]. The mesoeconomic level is most rarely present in studies, despite the emphasis that in order to understand the factors of efficiency and growth of the economy, attention should not be focused on it, but on its elements (sectors and their segments) [12, p. 200].

The definition ambiguity of competitiveness is transferred to its assessment, in which theoretical measures are definitely more broadly defined than the possibilities of their application in practice [14, p. 77]. Competitiveness assessment (trade and competition theories) usually uses efficiency measures – financial results and the share of export sales and unit costs [10, p. 700–722, 1, p. 93–121]. On the other hand, competitiveness assessment should be avoided using only measures of financial condition (they describe a separate process of transformation and development).

The article presents the results of research concerning one of the four development processes – competitiveness. For this purpose, selected analytical cross–sections of the model [7, pp. 16–17] were used, using the relation of factors and


45

partial measures that make up the synthetic measure of competitiveness. The analysed structure is the production mesostructure of the Polish economy in 1990–2016.

The aim of the article is to assess the competitiveness and identify the properties of the mesostructure under study: development phases, changes in the location of objects (PKD departments), the road of the central point and classification of objects.

Proven hypotheses are: (1) the development of the production mesostructure is characterised by its phased nature, dispersion of its objects and durability of their rank positions, (2) the factor of competitiveness growth of the mesostructure, correlated with the dispersion of its objects, lies in the scope of productivity to a greater extent on the export side than on the labour side.

ENTITIES, SUBJECT AND METHOD OF MESOSTRUCTURE RESEARCH

The paper presents the results of the analysis aimed at determining the properties of Poland's productive mesostructure in 1990–2016 in terms of its competitiveness. Objects of the analysed mesostructure are divisions of PKD created from the whole, which are enterprises1. The study used the model described in more detail in [7, p. 103–137] and the constructed synthetic (multi–characteristic) measure of competitiveness (MK), which uses four factor elements, their structural compounds forming two partial measures and statistical procedures2 aimed at describing the synthetic measure. In the field of its perception there are properties and results of the following areas: productivity and unit costs of work3 as well as export intensity and overall efficiency4.

Cost (KP) and unit labour productivity (WP) are the key economic relations describing the use of the human labour factor. Their size, and above all the direction and dynamics of changes (KP advancement coefficient by WP), allow to explain the resultant value shaped by them in the form of productivity of the labour cost stream (PP).

Intensity of export activity (EK) quantifies the participation in the international division of labour and is an element of the assessment of the position and competitive capacity of the management unit. On the other hand, using the measure of productivity of total costs (PK) it is possible to assess the overall effectiveness of its functioning. Applying both factors to each other, the strength of their impact on the resultant value (productivity of costs in relation to exports – PE) and the degree of advancement of factors (PK by EK) were assessed.

1 The survey in 2007–2016 (classification of PKD 2007) covered 16,713 enterprises (non–financial entities with the

number of employees from 10 persons who submitted statistical reports F–01/–01 and F–02 and SP) within 34 production divisions of PKD. For 1990–2007 (classification of PKD 2004) it was 15,489 enterprises and 29 divisions of PKD. The share of the surveyed enterprises in the added value of the whole community is nearly 2/3. The source of original numerical data: PONT Info – Gospodarka (SŚDP).

2 The values of the resultant measures were standardized, destimulant conversion into stimulants and their negative values were eliminated by subtraction of the scalar (minimum value of the variable). In the last step the Euclidean distance of objects from the antivirus coordinates (the beginning of the coordinate system) was determined.

3 Unit labour productivity is described by the relation of total revenues to the number of employees, and unit labour cost by the relation of labour costs (costs of salaries, social security and other benefits) to the number of employees.

4 Export intensity is described by the relation of revenues from export to total revenues, and overall efficiency as the relation of revenues to total costs.


46

The density of mesostructural objects, location of the central point5 and its route were analyzed and evaluated, as well as the classification of objects. It was carried out using the average rank position6 and its variability7. The resulting four groups of objects are characterized by competitiveness (MK): high and stable position, high position with significant variability, low and stable position, low position with significant variability8. The density of objects was tested with the use of the density factor constructed for this purpose9.

EXPORT INTENSITY AND GENERAL EFFICIENCY The long horizon of productivity observation (PE) shows three main phases of

change. The first one begins the period of transformation recession (1990–1992) with a rapid decrease in the value of PE and its two factors (EK and PK). Then, until 2000, the stabilisation of the PE is progressing, with the overall efficiency (PK) still deteriorating. The second phase (until 2007) is a rapid increase in export intensity (EK) and improvement in overall efficiency – PE productivity is growing significantly. In 2008, the short–term negative effects of the crisis can be seen. Since 2009 there has been an increase in PE productivity thanks to an increase in EK, with PK stabilisation (third phase). In the analysed period (1990–2016), the former showed a high correlation with the resultant measure (0.98), while the latter significantly lower (0.50) (Figure 1).

Figure 1. PE productivity factors of the production mesostructure in 1990–2016

Notes: values of measures given as standarized. PK – the right axis. Source: own elaboration. Mesostructure in 1992 (at the end of the transformation recession) is a set of

objects without clear clusters, quite dispersed. The outgoing EK observation concerns

5 The central point of the mesostructure is expressed by reference to each other of the sum of factorial (and not

resultant) objects' sizes. 6 A medium–ranking method was chosen to solve the problem of associated ranks. The rule was to assign the lowest

value of the rank to the highest value of the analyzed measure. 7 The standard deviation was used as a measure of variability. The smaller the deviation, the more focused the

observations around the mean (less differentiation). 8 Groups are delimited by an average ranked position of 15 and a standard deviation of 3. 9 For a set of objects in a two–dimensional coordinate system, it is calculated as the square root of the determinant of

their covariance matrix. Its value is proportional to the surface area of the ellipse covering the tested set of objects on the plane.


47

the PKD department "Manufacture of office machines and computers", while the PK factor – "Manufacture of medical, precision and optical instruments, clocks".

Results of 2016 observations point to the similarity of mesostructural objects in terms of the PK factor (two outliers in plus), and EK became the differentiating factor of objects. Its highest value was recorded for the PKD division "Manufacture of motor vehicles, trailers and semi–trailers, excluding motorcycles" and "Mining of metal ores", which was also characterized by the highest value of the PK factor (followed by "Mining of crude oil and natural gas") (Figure 2).

Figure 2. Location of production mesostructure objects determined by PE

productivity factors in 1992 and 2016 (left panel) and the way of the central point (right panel)

Comments: a waypoint with the use of uniforms. Source: own elaboration. Extension along the EK axis and approximation along the PK axis of objects in

2016 illustrates the path of the central point of mesostructure (PE productivity). It is divided into three sections: 1990–1992 – decrease in the value of EK and especially PK, 1999–2003 – significant increase in the value of EK and weaker in the value of PK, 2009–2016 – increase in the value of EK and stabilization of PK. Between these sections, two periods of change can be seen without a clear trend (multiple changes of direction). Therefore, the most favourable and intensive period of changes in the mesostructure in the scope of PE were the years 1999–2003 and the second phase of changes. The last phase is the strong, exclusive effect of the EK factor (Figure 2).

Concentration of objects lasted until 1997, and then the process of their dispersion progressed with variable intensity, especially in 2010–2012. The test of correlation of time series of ZG and PE measures indicated their strong dependence (–0.79) – together with the increase in PE productivity, there was an increase in dispersion of ZG objects.

In the analysed period (1990–2016), there were small – for transformation processes – changes in PKD departments with high and permanent positions ("leaders") and the lowest positions. The most frequent changes took place in the middle of the list. In addition, the increasing durability of the mesostructure is particularly visible for the years 2007–2016 – only one of its objects was in the group of high variability (and low rank position).

1992

2016


48

In terms of comparison (1990–1996 and 1997–2016), the "leaders" include the repeated presence of metal ore mining (including furniture production) and the promotion of oil and natural gas mining (two extractive industries in the first group of 13 objects). On the other hand, in 2016 there were only two modern (and desirable) industries: production of computers, electronic and optical products and production of motor vehicles.

COST AND PRODUCTIVITY OF WORK In the long run, three phases of change can be distinguished from the point of

view of productivity of labour costs (PP). The first one (1990–1999), with an initial period of transformation recession, is the alternating fluctuations of PP with a slight downward trend – since 1995 the productivity (WP) and unit labour cost (KP) have started to increase. The second phase – since 2000 – is followed by a clear increase in PP, followed by a stabilisation until 2011 (disrupted by the observation of the beginning of the financial crisis in 2007). It is dominated by years with the rate of advancement of KP by the ND above one (positive assessment). Third phase – from 2012. PP shows a downward trend with a decrease in NP and an increase in KP (negative rating). In the analysed period (1990–2016) the WP factor showed a higher correlation with the measure PP (0.89) than the KP factor (0.78) (Figure 3).

Figure 3. PP productivity factors of production mesostructure in 1990–2016

Notes: the values of measures given as standarized. KP – right axis. Source: own elaboration. Mesostructure in 1992 (at the end of the transformation recession) is a set of

clearly focused objects. The most distant in plus observation of the value of the factor WP concerns the PKD division "Manufacture of coke, refined petroleum products" and "Mining of crude oil and natural gas". The results of 2016 observations point to the dispersion of mesostructure objects – more in terms of WP (outliers in plus – again "Production and processing of coke and refined petroleum products"). For the KP factor, the outlier observation in plus is "Oil and gas mining". (Figure 4).

Approaching the picture of mesostructure in 2016 is illustrated by the way of its central point (PP productivity) divided into four characteristic sections: 1990–2001 – close to the proportional changes in ND and NP, 2002–2006 – increase in ND and stabilisation of NP, 2008–2012 – again close to the proportional changes in ND and NP, 2013–2016 – increase in NP with a decrease in ND (observation analogous


49

to that of 2007). The most favourable and intensive period was 2001–2006 as part of the second phase of change, while the third phase was a period of clearly defined unfavourable trends (Figure 4).

Figure 4. Location of production mesostructure objects determined by PP's productivity factors in 1992 and 2016 (left panel) and the way of the central

point (right panel) Comments: the path of the focal point to the unified values Source: own elaboration. For 2004–2012, there was an increase in the density factor (ZG) – the objects

were distant from each other due to a faster increase in the value of the NP factor than KP. After 2012, the mesostructure started to thicken – the value of ZG decreased by nearly 1/3. The correlation test of time series of ZG and PP measures indicated their strong correlation (–0.73) – with the increase in PP's productivity there was an increase in the dispersion of ZG objects.

The years 1990–2016 are characterized by generally small changes in the sections of PKD occupying high and low ranked positions, and at the same time permanent. By 2006, the average volatility of ranged positions was 2.6, and in 2007–2016 it decreased to 1.7 (by more than 1/3). The biggest changes concerned the middle positions, thus in 2016 no PKD sections were included in the group of objects with above–average variability and high rank position.

In 1990–1996 and 1997–2016 (comparatively), among the high and most stable objects, the two leading positions were taken by the PKD departments dealing with the production of coke and refined petroleum products and the production of tobacco products. What is more, for 1997–2016, half of the 14 divisions of PKD were also in this group in 1990–2006. On the other hand, as industries which were promoted to these groups, and at the same time modern, one can indicate: production of computers, electronic and optical products, production of motor vehicles and production of pharmaceutical substances and medicines.

CHANGES IN MESOSTRUCTURE IN TERMS OF COMPETITIVENESS

From the point of view of the value of the MK competitiveness measure, the mesostructure went through three phases of transformations in 1990–2016:


50

1. 1990–1999 – gradual decrease in MK with relatively stable productivity of PE and having PP (with an initial deeper decrease in the transformation recession period) and a thickening of mesostructure,

2. 2000–2007 – with a high growth trend (until 2004) and further lower intensity of changes in MK, its components and ZG,

3. 2008–2016 – with an initial increase in dispersion of objects and an increase in MK and PE, with a decrease from 2012. PP and stabilization of ZG.

Figure 5. Measure of competitiveness (MK), its components and density (ZG)

of the production mesostructure in 1990–2016 Notes: values of measures given in standarized forms. PP – Right axis. Source: own elaboration. The second phase of transformations was the most dynamic and beneficial for

mesostructure, despite the occurrence of a strong disruption of the growth path in 2007–2008, and an additional statement specific for 1990–2016 is the greater amplitude of fluctuations of the PP factor than the PE factor, despite the fact that the latter is a channel connecting the mesostructure exchange streams with the international environment, commonly defined as more variable (Figure 5).

The correlation test of time series of MK and ZG measures showed a strong correlation between them (–0.92) – the increase in competitiveness was matched by the increase in dispersion of mesostructural objects. The average rate of PE factor changes (1.78%) was higher than PP factor (1.24%), and the advantage of the former occurred in 18 out of 26 examined annual periods. A cause and effect study on a dynamic basis showed that the competitiveness growth factor of the mesostructure, correlated with the density of its objects, lies more on the export side of productivity (63.1%) than on the labour side (36.9%).

The image of mesostructure at the beginning and end of the analyzed period shows the displacement of its objects along the PE rather than PP axis and their greater dispersion. The most distant observation in plus in 1992 of the value of the PE factor refers to the PKD division "Production of office machinery and computers", while in 2016 the "Mining of metal ores". For the PP factor in both cases it concerns the PKD division "Manufacture and processing of coke and refined petroleum products". (Figure 6).


51

Fig. 6. Location of the production mesostructure objects determined by the

factors measuring the competitiveness of MK in 1992 and 2016 (left panel) and the way of the central point (right panel)

Comments: the way of the focal point to the unified values Source: own elaboration. The path of the central point of MK shows numerous turns until 1998

(similarly in 2007–2010), while the determined regression curve10 clearly describes the path of transformations and indicates the most positive ones in 1999–2011. After this period, the regression curve drops towards the axis of the PE factor, and the path of the central point illustrates its increasing influence, and the decreasing PP factor (Figure 6).

VARIABILITY OF MESOSTRUCTURAL OBJECTS IN TERMS OF COMPETITIVENESS

Analyzing the obtained results of the ranking of mesostructural objects, their evaluation highlights the division of the years 1990–2016 into three periods: the first one (1990–1998) is characterized by not very deep, but visible changes in rank positions (beginning, middle and end of the list), the second one (1999–2006) is an image of mesostructure with weakening movements of objects on ranked lists, taking on features of durability, the third one (2007–2016) is a mesostructure showing a slight variability – even more concentration of objects with features of high durability, especially on the highest and lowest ranked positions are visible (Table 1 and Figure 7).

Table 1 Average volatility of ranked positions of the production mesostructure in terms

of the measure of the competitiveness MK in 1990–2016

Description of product 1990–1998 1999–2006 2007–2016

First ten divisions of PKD 3,5 2,2 1,2 PKD divisions of central positions 3,7 2,5 2,0 Last ten divisions of PKD 3,8 1,7 1,4 Mesostructure 3,6 2,1 1,6

Source: own elaboration.

10 Third degree polynomial – fit close to very good, R2=0.88.

1992

2016


52

Figure 7. Ranks established for production mesostructure objects in relation to

the value of the measure of the competitiveness in 1990–2016 Notes: the objects included in the last ten were marked in darker grey, and the objects included in the first ten objects of mesostructure were marked in lighter grey. Source: own elaboration. The recognized property of mesostructure in the form of increasing durability

is also reflected in the classification of objects from the point of view of the average rank position and its variability. In the first period (1990–1998) 41.4% of the objects were characterized by above–average variability of the average rank position (second and fourth group), while in the third period (2007–2016) these objects were only 9%, while 38.1% belonged to the first group, and over half (52.9%) to the third group (Figure 8).

The classification of mesostructure objects opens the field of wide research exploration – objects and their groups (also other structures, e.g. macro in the form of PKD sections or micro in the form of PKD classes). For each group or a single division of PKD (object) it is possible to analyse competitiveness (EK, PK » PE; WP, KP » PP; PE, PP » MK), which may be the subject of in–depth research.

Figure 8. Divisions of PKD production mesostructure by the average ranked position of the MK competitiveness measure and its variability in 1990–1998

(left panel) and 2007–2016 (right panel) Source: own elaboration.

17,3%

24,1%

31,0%

27,6%

6,0%

3,0%

52,9%

38,1%

PKD

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

19 2 1 1 1 1 1 1 1 1 17 1 2 2 2 2 2 2 2 2 229 3 3 3 3 3 3 3 3 3 326 4 5 5 5 4 4 7 6 4 430 5 6 6 7 7 7 4 5 7 531 8 7 8 6 5 5 5 4 5 627 7 4 4 4 6 6 6 7 6 732 10 15 10 17 12 8 10 8 8 815 12 11 14 13 9 10 9 9 10 96 11 9 12 12 14 14 13 13 9 1022 17 12 11 10 11 11 8 10 12 1128 9 10 9 9 10 12 12 12 13 1224 14 14 19 16 15 16 17 15 14 1313 19 17 15 15 8 9 11 11 11 1420 15 13 16 14 16 15 16 14 15 1525 21 20 17 19 18 17 14 16 16 1614 20 21 20 20 19 18 18 17 18 1716 18 19 18 18 21 20 20 20 20 1821 23 23 21 21 20 21 21 19 19 1917 16 18 13 11 17 19 19 18 17 2012 6 8 7 8 13 13 15 21 21 2118 22 26 26 23 22 24 22 22 22 2223 24 27 27 24 26 26 24 23 23 2310 26 24 24 22 24 22 23 25 24 2411 25 22 23 25 23 23 25 24 25 2535 27 25 25 27 27 27 26 26 26 2633 28 28 28 29 29 28 29 27 27 2739 30 30 30 30 30 33 27 28 28 285 34 34 34 34 34 31 31 31 32 2938 29 29 29 28 28 29 30 30 29 308 31 31 31 31 31 30 32 32 31 319 13 16 22 26 25 25 28 29 30 3237 32 32 32 32 32 33 33 33 33 3336 33 33 33 33 33 34 34 34 34 34

PKD

1990

1991

1992

1993

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

23 4 3 1 1 1 4 6 6 6 6 6 6 3 1 1 1 113 3 1 2 2 2 1 3 1 1 1 2 4 5 2 3 2 234 25 26 19 9 8 9 8 11 8 8 5 3 1 3 2 3 332 19 28 27 23 20 11 7 4 2 2 3 2 4 4 4 4 416 16 15 18 13 11 15 24 24 17 19 23 24 9 9 5 6 536 14 9 6 5 4 3 4 5 4 4 7 5 8 5 6 5 635 5 5 4 3 3 2 2 3 3 3 4 7 6 7 8 7 731 10 11 11 10 14 8 10 8 7 7 8 8 7 6 7 8 829 13 18 16 17 19 21 21 19 19 21 18 18 17 17 15 13 920 15 14 12 8 7 14 13 13 11 10 10 10 10 11 9 9 1025 21 24 21 20 18 22 19 17 16 17 15 14 13 15 13 12 1121 26 16 14 15 13 7 9 12 10 12 11 11 14 12 10 11 1227 12 10 8 7 6 10 14 10 13 13 14 15 19 18 11 14 1328 17 17 15 18 22 18 16 16 15 14 13 12 15 14 14 10 1418 11 12 5 4 5 5 5 7 5 5 9 9 11 10 12 15 1524 6 6 13 14 10 12 12 14 14 15 12 16 18 19 19 16 1617 22 25 24 22 24 24 25 23 20 18 17 17 16 20 18 18 1711 7 4 3 29 27 27 1 2 9 11 1 1 2 13 16 17 1819 20 20 20 24 23 17 18 20 22 16 16 13 20 21 20 19 1933 9 21 23 26 26 25 26 26 26 25 26 25 25 22 21 20 2037 8 8 7 6 12 16 17 15 21 22 20 20 21 16 17 21 2126 24 22 22 19 17 20 20 21 24 24 21 21 23 23 23 23 2215 18 19 17 16 15 23 23 22 23 23 22 23 22 25 22 22 2340 23 7 10 12 16 19 15 18 18 20 24 22 24 24 24 25 2430 1 13 25 21 21 6 11 9 12 9 19 19 12 8 25 24 2522 28 27 28 27 28 28 28 28 27 26 28 27 28 26 26 26 2614 2 2 9 11 9 13 22 25 25 27 27 28 27 28 28 27 2710 27 23 26 25 25 26 27 27 28 28 25 26 26 27 27 28 2841 29 29 29 28 29 29 29 29 29 29 29 29 29 29 29 29 29


53

When presenting conclusions concerning changes in the composition of groups of objects only, in the mesostructure shaped in 2007–2016, one can indicate participation in the first group (above–average competitive position and its low variability – 13 objects) of four divisions of PKD, also present in this group in 1990–1998 and four raw materials industries: coke and refined petroleum products, mining of metal ores, crude oil and natural gas, and production of chemicals.

Table 2 PKD divisions of production mesostructure by average rankings and their

volatility in terms of the measure of competitiveness MK in 1990–2016

1990–1998 2007–2016

First group – first ten positions (highest)

Mining of metal ores 19. Manufacture and processing of coke and refined petroleum products

35. Manufacture of other transport equipment 07. Mining of metal ores 23. Manufacture of coke and refined petroleum products

29. Manufacture of motor vehicles, trailers and semi–trailers excluding motorcycles

18. Manufacture of wearing apparel 26. Manufacture of computer, electronic and optical products

31. Manufacture of machinery and electrical equipment not elsewhere classified

27. Manufacture of electrical equipment

27. Manufacture of metals 30. Manufacture of other transport equipment 24. Manufacture of chemical products 31. Manufacture of furniture 20. Manufacture of wood and products of wood and cork

22. Manufacture of rubber and plastic products

06. Extraction of crude petroleum and natural gas

20. Manufacture of chemicals and chemical products

Third and fourth group – last ten positions (lowest) 41. Water collection, treatment and supply 36. Water collection, treatment and supply 22. Publishing activities; printing and reproduction of recorded media

37. Sewage disposal and treatment

10. Mining of coal and lignite 05. Mining of coal and lignite 17. Textiles 08. Other mining and quarrying 33. Manufacture of medical, precision and optical instruments, clocks

09. Mining and quarrying support service activities

26. Manufacture of other non–metallic mineral products

39. Remediation activities and other waste management services

19. Manufacture of leather and related products 38. Waste collection, processing and neutralizing activities; materials recovery

25. Manufacture of rubber and plastic products 33. Repair, maintenance and installation of machinery and equipment

15. Manufacture of food products and beverages 35. Electricity, gas, steam, hot water and air conditioning manufacturing and supply

28. Manufacture of fabricated metal products, except machinery and equipment

23. Manufacture of other non–metallic mineral products

Source: own elaboration. As modern industries, recognized as carriers of technical progress, can be

distinguished in this group: production of motor vehicles, computers, electronic and optical products and electrical equipment. The last rankings are occupied by three divisions of PKD related to hard coal and lignite mining (also in 1990–1998),


54

production and supply of electricity, gas, etc. and related to water and sewage management (Table 2).

CONCLUSIONS Synthesizing the results of competitiveness assessment (MK), its factors and

their compounds presented in the article, the research hypotheses were positively verified and their detailed explanation are the following properties of production mesostructure:

three phases of mesostructure development took place, with the most dynamic growth occurring in 2000–2007 – an increase in competitiveness and its factors, with a highly correlated with it dispersion of mesostructure objects towards the PE factor,

the average rate of changes in the PE factor in over 2/3 of the analysed years was higher than PP factor, and in terms of cause and effect, the factor of increased competitiveness of the mesostructure in terms of productivity is reflected in a greater extent on the export side (63.1%) than on the labour side,

in 2007–2016 the durability of the composition of the ranked lists of mesostructure has deepened – the communities distinguished in them are characterised by a high frequency of occupying the highest and lowest ranked positions in terms of competitiveness,

an above–average competitive position and its low variability were shown at the end of the analysed period by 38.1% of PKD divisions – among them nearly 1/3 are raw materials industries, also distinguished at the beginning of the analysed period – less than a quarter are modern industries, considered as carriers of technical progress,

in terms of the PE factor, there were three phases of mesostructure development, with the most dynamic years 2001–2007, with the approximation of objects (their similarity) in terms of overall efficiency – since 2008, the key factor of PE growth and object diversification is the intensity of export,

PP factor is characterized by three phases of mesostructure development, with the most dynamic years 2001–2011, and the objects were distant from each other due to a faster increase in productivity than unit labour cost – since 2012, this dependence has been adversely reversed, causing a decrease in labour productivity.

References:

1. Aiginger, K. (1998). Unit Value to Signal the Quality Position of CEECs. In The Competitiveness of Transition Economies. Paris: OECD Proceedings.

2. Bałtowski, M., & Miszewski, M. (2006). Transformacja gospodarcza w Polsce [Economic transformation in Poland]. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN.

3. Bieńkowski, W., Weresa, M.A., & Radło, M.J. (2010). Konkurencyjność Polski na tle zmian gospodarczych w krajach OECD. Ewolucja znaczenia czynników konkurencyjności [Poland's competitiveness against the background of economic changes in OECD countries. Evolution of the importance of competitiveness factors]. Warszawa: Oficyna Wydawnicza SGH.

4. Csaba, L. (1995). The Capitalist Revolution in Eastern Europe. A Contribution to the Economic Theory of Systemic Change. Cheltenham: Edward Elgar Publishing.


55

5. Dunford, M, Smith, A., Tsoukalis, L., Hall, R., Louri, H., & Rosenstock, M. (2001). Competition, Competitiveness and Enterprise Policies. In R. Hall, A. Smith, L. Tsoukalis (Eds.), Competitiveness and Cohesion in EU Policies (pp. 109–146). Oxford: Oxford University Press.

6. Dzikowska, M., & Gorynia, M. (2012). Teoretyczne aspekty konkurencyjności przedsiębiorstwa – w kierunku koncepcji eklektycznej [Theoretical aspects of the competitiveness of the company – towards an eclectic concept]. Gospodarka Narodowa, 4, 1–30.

7. Kaczmarek, J. (2012). Mezostruktura gospodarki Polski w okresie transformacji. Uwarunkowania, procesy, efektywność [Mesostructure of the Polish economy in the period of transformation. Conditions, processes, efficiency]. Warszawa: Difin.

8. Kaczmarek, J. (2017). Wielopłaszczyznowość konkurencyjności w ujęciu charakterystyki zdolności absorpcyjnej, adaptacyjnej, innowacyjnej i jej ocena [Multidimensionality of competitiveness in terms of the characteristics of absorption, adaptation, innovative capacity and its assessment]. Marketing i Rynek, 7, 303–317.

9. Krugman, P.R., Obstfeld, M., & Melitz, M. (2014). International Economics. New York: Prentice Hall.

10. Marsh, I.W., & Tokarick, S.P. (1994). Competitiveness Indicators. A Theoretical and Empirical Assessment. International Monetary Fund, 29, 700–722.

11. Nazarczuk, J.M. (2008). Wybrane aspekty konkurencyjności polskiej gospodarki [Selected aspects of competitiveness of the Polish economy]. In A.P. Balcerzak, E. Rogalska (Eds.), Konkurencyjność gospodarki Polski [Competitiveness of the Polish economy] (pp. 28–38). Toruń: Publishing House A. Marszałek.

12. Porter, M.E. (2008). Competitive strategy: Techniques for analyzing industries and competitors. New York: Simon and Schuster.

13. Roland, G. (2000). Transition and Economics: Politics, Markets and Firms. London: IMT Press.

14. Skawińska, E. (2002). Reakcje na zmiany a konkurencyjność przedsiębiorstw [Reactions to change vs. competitiveness of enterprises]. In E. Skawińska (Ed.), Konkurencyjność przedsiębiorstw – nowe podejście [Competitiveness of enterprises – a new approach] (pp. 59–112). Warszawa–Poznań: Wydawnictwo Naukowe PWN.

15. Zinnes, C., Eilat, Y., & Sachs, J. (2001). Benchmarking competitiveness in transition economies. Economics of Transition, 9, 315–353.

Shchurovska A.Yu.,

PhD (Economic), Associate Professor, Misyul Dmitry master's student

Odessa National Academy of Telecommunications O. S. Popova, Ukraine

IMPROVEMENT OF METHODS EVALUATION OF ECONOMIC EFFICIENCY AND RISKS OF INVESTMENT PROJECTS OF

TELECOMMUNICATION SPHERE ENTERPRISES

Щуровська А. Ю., к.е.н., доцент, Місюль Д. І. магістрант

Національна академія зв'язку ім. О. С. Попова, Україна


56

УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДІВ ОЦІНКИ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ І РИЗИКІВ ІНВЕСТЕЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ ПІДПРИЄМСТВ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНОЇ

СФЕРИ Abstract. The article deals with methods of estimation economic efficiency and risks of

investment projects of enterprises of telecommunication sphere Key words: investment, investment project, risk, uncertainty, telecommunications,

telecommunication sphere. Анотація. У статті розглянуті методів оцінки економічної ефективності і ризиків

інвестиційної проектів підприємств телекомунікаційної сфери Ключові слова: інвестиції, інвестиційний проект, ризик, невизначеність,

телекомунікації, телекомунікаційна сфера. На даному етапі розвитку світового ринкового господарства однією з

найактуальніших проблем країни з перехідною економікою та країн, що розвиваються, є залучення та використання інвестицій, які є найважливішим чинником економічного зростання, що забезпечує збільшення певної частки щорічного реального продукту країни. Активний інвестиційний процес зумовлює економічний потенціал країни в цілому. [1]

Необхідними умовами розвитку діяльності та підвищення конкурентоспроможності українських підприємств телекомунікаційної сфери є постійне вдосконалення виробничих процесів та впровадження прогресивних технологій. Підвищення якості продукції та ефективності діяльності функціонування підприємств вимагає активізації інвестиційної діяльності та пошуку реальних джерел інвестиційних ресурсів як для поточної виробничо-господарської діяльності, так і для перспективного розвитку.

Важливим аспектом процесу управління інвестиціями є визначення їх ефективності. Проблеми сучасних методів оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів та оптимального співвідношення ризику і прибутку інвестування, ризику інвестиційного проектування досліджуються в роботах., Ідрісов А.Б., Ніконова И.А., Шарп Г. Александер, Дж. Бейлі, Рогожин П., Черваньов Д.М., Царьов В.В., і т.д.

У системі управління реальними інвестиціями оцінка ефективності інвестиційних проектів є одним з найвідповідальніших етапів [2]. Від того, наскільки об’єктивно та всебічно проведена ця оцінка, залежать строки повернення вкладеного капіталу, варіанти його альтернативного використання, додатковий потік прибутку підприємства у наступному періоді.

Поняття економічної ефективності інвестиційного проекту уособлює результативність економічної діяльності системи, реалізації економічних програм та заходів, що характеризуються відношенням отриманого економічного ефекту (результату) до витрат ресурсів, які обумовили отримання цього результату. Якщо у якості системи (об’єкту дослідження) розглядається інвестиційний проект, як форма реалізації інвестиційної діяльності, під економічним ефектом слід розуміти зростання теперішньої вартості усіх активів, якими володіє інвестор, що дає підстави для визначення економічної ефективності як вирішального фактору при прийнятті рішення стосовно доцільності реалізації інвестиційного проекту [3].


57

Відомі такі принципи щодо оцінювання ефективності реальних інвестицій [4]:

1. Оцінка повернення інвестованого капіталу на основі показника «чистий грошовий потік» ,сформованого за рахунок суми чистого прибутку та амортизаційних відрахувань під час експлуатації інвестиційного проекту. Цей показник можна приймати під час оцінювання як диференційований за окремими роками експлуатації інвестиційного проекту чи як середньорічний.

2. Обов’язкове приведення до дійсної вартості як інвестованого капіталу, так і суми чистого грошового потоку. Процес інвестування проходить низку етапів. Тому за винятком першого етапу всі наступні суми, що інвестуються, повинні приводитись до дійсної вартості диференційовано з кожним етапом наступного інвестування. Сума чистого грошового потоку також коригується.

3. Вибір диференційованої ставки відсотка (дисконтна ставка) під час дисконтування грошового потоку для різних інвестиційних проектів. Розмір доходу від інвестицій формується з обліком таких факторів: середньої реальної депозитної ставки; темпу інфляції; премії за ризик; премії за низьку ліквідність та інших з урахуванням особливостей інвестиційних проектів.

Порівнюючи два інвестиційних проекти з різними загальними періодами інвестування (ліквідністю інвестицій), вищу ставку відсотка потрібно приймати за проектом з більшою тривалістю реалізації.

4. Варіація форм використовуваної ставки відсотка для дисконтування залежно від цілей оцінювання. При цьому можна використовувати такі ставки відсотка: середня депозитна ставка, середня кредитна ставка, індивідуальна норма прибутковості інвестицій з урахуванням рівня інфляції (рівня ризику, рівня ліквідності інвестицій), норма прибутковості за іншими можливими видами інвестицій.

В умовах ринкових відносин планування та реалізація інвестиційних проектів відбувається як в умовах визначеності, так і в умовах невизначеності, що породжується зміною внутрішнього та зовнішнього середовища. Під невизначеністю розуміють відсутність повної та достовірної інформації про умови реалізації проекту.

Невизначеність, пов’язана з можливістю виникнення під час реалізації інвестиційного проекту несприятливих умов, ситуацій та наслідків, називається інвестиційним ризиком.

В умовах невизначеності економічного середовища варто використовувати такі методи оцінювання інвестиційних проектів [5]:

1. Метод кращого стану, який являється модифікацією методу чистої поточної вартості для умов невизначеності. Застосовується ставка дисконту з поправкою на ризик інвестування.

2. Модель оцінювання капітальних активів (САРМ) передбачає оцінювання можливої прибутковості портфеля цінних паперів загалом. Проте ця модель має низку недоліків: розрахована на один інвестиційний період; відсутні механізми прогнозування ризику і прибутковості інвестицій.

3. Арбітражна теорія оцінювання не дозволяє оцінити ефективність інвестиційного портфеля з погляду середньої прибутковості і допускає, що на прибутковість активів може впивати не один фактор – ринковий ризик, а


58

декілька (приріст промислового виробництва, приріст очікуваної інфляції, несподівана інфляція тощо).

4. Метод порівняння прибутковості проекту із середньозваженою вартістю капіталу фірми (WACC) згідно з яким інвестиційний проект береться до виконання, якщо очікувана прибутковість дорівнює або є більшою за вартість капіталу фірми. Недоліки: не враховує розбіжності у рівнях ризику різних проектів.

5. Концепція стратегічної чистої поточної вартості (спрощений метод дисконтування), зміст якої полягає в тому, що грошові потоки мають вигляд лінійної функції від ставки прибутковості по ліквідних активах.

Отже, оцінювання інвестиційних проектів необхідне для ухвалення рішень по широкому колу завдань: від заміни устаткування на діючому підприємстві до створення нових промислових комплексів або створення об’єктів сфери послуг багатоцільового призначення.

До проекту, як до системи, можна і необхідно застосовувати системну методологію аналізу, що потребує послідовного виконання певних кроків. Необхідно приділяти значну увагу початковій (доінвестиційній) фазі проекту, щоб уникнути несподіванок на наступних етапах і досягти очікуваного результату.

У специфічних умовах перехідної економіки його застосування може призвести до неповноцінного використання інвестиційних ресурсів підприємств, а в кінцевому підсумку – є стримувальним фактором інноваційного розвитку та нарощування темпів економічного зростання країни.

Пропонується вдосконалення системи показників оцінки ефективності інвестиційних проектів з урахуванням синергетичного ефекту.

Використання синергетичного підходу при здійсненні інвестиційної діяльності рекомендовано враховувати керівникам низки вітчизняних підприємств у процесі стратегічного управління з метою підвищення його ефективності. Інформація, з визначення напрямку розвитку підприємства є вкрай необхідною керівникам підприємств, оскільки покликана сприяти збільшенню загальної ефективності інвестиційної діяльності підприємства за рахунок реалізування синергетичних ефектів, які є зміною кількісних та якісних показників діяльності організації під впливом синергії. Висновки та перспективи подальших наукових розробок у цьому напрямі полягають у врахуванні синергетичної основи при реалізації інвестиційних проектів, що дозволить підвищити ефективність формування інвестиційної політики. Якісно спланована система інвестиційних заходів та рішень у сучасних умовах інтеграції економічних процесів забезпечує виникнення синергетичних ефектів. Усе це дасть змогу підвищити достовірність оцінки, з одного боку, та з іншого – істотно зростуть якість і перспективність інвестиційних пропозицій у зв'язку зі значним підвищенням їхньої ефективності та конкурентоспроможності.

Література:

1. Идрисов А.Б. Планирование и анализ эффективности инвестиций. – М: Про-Инвест-ИТ, 1995. – 157 с.

2. Никонова И.А. Финансирование бизнеса. – М.: Альпина-Паблишер, 2003. – 196 с.


59

3. Шарп У. Инвестиции: Пер. с англ. / У. Шарп, Г. Александер, Дж. Бэйли. – М.: ИНФРА, 2007. – 1027 с.

4. Черваньов Д.М. Менеджмент інвестиційної діяльності підприємств / Д.М. Черваньов. – К.: Знання – Прес, 2003. – 622 с.

5. Царёв В.В. Оценка экономической эффективности инвестиций / В.В. Царёв. – СПб.: Питер, 2004. – 464 с.

Ratkovskaya I.A., Сandidate of Economic Sciences, Associate Professor

Myasnikova S.V. Сandidate of Economic Sciences, Associate Professor

Novgorod branch The Russian Presidential Academy of national economy and public administration, Russia

DEVELOPMENT OF PROFESSIONAL COMPETENCE OF YOUNG

PROFESSIONALS IN THE FIELD OF PERSONNEL MANAGEMENT

Ратковская И.А., кандидат экономических наук, доцент

Мясникова С.В. кандидат экономических наук, доцент

Новгородский филиал Российской академии народного хозяйства и государственной службы при Президенте Российской Федерации

РАЗВИТИЕ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИ У МОЛОДЫХ

СПЕЦИАЛИСТОВ В СФЕРЕ УПРАВЛЕНИЯ ПЕРСОНАЛОМ

Abstract. The article says about the some theoretical aspects of the competence approach and the experience of its application in the practice of some Russian companies. The analysis of the types of competencies and definition of their level of development in the practice of Russian companies, highlighted the problems of using the competence approach.

Key words: competence approach, definition, types and levels of competences, model of competences.

Аннотация. В статье рассмотрены некоторые теоретические аспекты

компетентностного подхода и опыт его применения в практике некоторых российских компаний. Дан анализ видов компетенций и определение уровней их развития в практике российских компаний, выделены проблемы использования компетентностного подхода.

Ключевые слова: компетентностный подход, определение, виды и уровни компетенций, модель компетенций.

Реализация компетентностного подхода в России связана с вхождением в единое европейское пространство высшего образования для академической мобильности студентов и преподавателей, обеспечения успешного трудоустройства выпускников вузов исходя из запросов рынка труда, работодателей. Компетентностный подход к управлению персоналом в современных организациях позволяет унифицировать требования к сотрудникам и создать единые стандарты оценки персонала. Появление профессиональных стандартов еще более активизировало этот процесс.

Переход в подготовке специалистов на компетентностной платформе подразумевает формирование в ходе обучения поведенческих характеристик,


60

способствующих выполнению профессиональных задач и функций. Анализируя многолетнюю практику подготовки специалистов в области управления персоналом, мы пришли к выводу, что в рамках вуза, как хорошо не был бы отлажен процесс обучения, невозможно привить будущим специалистам устойчивые навыки профессиональной деятельности, т.к. их наращивание зависит от практики применения. Причем этот компетентностный капитал будет увеличиваться по мере его использования. Обеспечить вариант практического научения профессиональным действиям, а по сути текущей деятельности в организации, вуз не в состоянии. Это задача предприятий и организаций, куда приходят молодые специалисты после окончания обучения.

Таким образом, уровень компетентности молодого специалиста определяет его способность решать не только типовые, рутинные задачи, но и некоторые сложные задачи в меняющихся условиях, т.е. освоение определенного уровня компетенции, это способность использовать в сочетании знания, умения и навыки в зависимости от изменения требований определенной ситуации.

Многие современные организации используют описание деятельности сотрудников с позиции компетентности, т.е. формируют компетентностную модель персонала. При этом используют различные виды компетенций и их уровни развития, например, 4–х уровневая модель:

1 уровень понимания понимает необходимость данных компетенций, но не всегда

получается их проявлять. 2 базовый уровень компетенция развита нормально, работник проявляет необходимые

для работы качества. 3 - сильный уровень дополняет базовый уровень, может проявляться в трудовых

процессах при решении сложных задач. 4 - лидерский уровень дополняет базовый и сильный уровень, работник задает нормы для

коллектива, когда кроме него и другие проявляют данную компетенцию, помогает другим проявлять необходимые навыки.

В других компаниях ориентируются только на 3 уровня компетенции (табл.1):

Таблица 1 Уровни компетенции [6]

1) начальный уровень – имеет общее представление о навыках/знаниях и целях/применимости этих навыков/знаний, хотя необязательно имел практический опыт в этой области;

2) базовый уровень – обладает широкими знаниями основ и методов применения, приобретенными через практический опыт, в текущий момент, возможно, работает в данной области;

3) квалифицированный уровень

– недавно или уже в течение какого-то времени работает в данной сфере и обладает детальным знанием принципов и имеет практический опыт, приобретенный в нескольких областях


61

В ОАО “НК “Роснефть” используется также три уровня: базовый (осведомленность), знаниевый (практический опыт) и профильный.

В ОАО “Газпромнефть” для оценки профессиональных компетенций специалистов отдельных департаментов используются уже четыре уровня: начинающий, рабочий, опытный и экспертный [2].

Организация, определяя число и название уровней, исходит из своей стратегии, философии управления, корпоративных ценностей и т.д. Благодаря учету этих особенностей организация создает свою собственную модель компетенций, которая предоставляет, в большинстве случаев, конкурентное преимущество на рынке.

Анализируя данные подходы к выделению уровней развития компетенций, необходимо четко представлять разницу между знаниями, умениями и навыками, а также условия их приобретения.

Так, знания – это та информация, которую можно получить и использовать для выполнения работы. Источниками знаний выступают прежде всего учебные заведения. Именно за качество знаний они должны нести ответственность перед работодателями.

Умения – это уже действия, которые выполняются осознанно с учетом имеющихся знаний и инструкций по их применению. Цель практических занятий и практики как элемента обучения в учебном заведении как раз и заключается в формировании умений на базе приобретенных знаний.

Навыки – это наивысший уровень сформированности умения, это действия на уровне подсознания, доведенные до автоматизма. Применение навыка может сопровождаться отсутствием четкого понимания знания, которое заложено в основу этого действия.

Рассмотрим возможность формирования компетенции применительно к специалистам по управлению персоналом с позиции понимания терминов. Профессиональная компетенция - «знание основ разработки и внедрения требований к должностям, критериев подбора и расстановки персонала, основ найма, разработки и внедрения программ и процедур подбора и отбора персонала, владение методами деловой оценки персонала при найме и умение применять их на практике». Данная компетенция содержит несколько компонентов, которые распределяются между уровнями получения знаний и умений:

1- знания – это «знание основ разработки и внедрения требований к должностям, критериев подбора и расстановки персонала, основ найма, разработки и внедрения программ и процедур подбора и отбора персонала»,

2 - умения – «умение применять на практике методы деловой оценки персонала при найме» и уровнем навыков, т.к. владение подразумевает именно устойчивое действие, - «владение методами деловой оценки персонала при найме».

При этом в рамках дисциплин, которые изучаются студентами по направлению подготовки «Управление персоналом» вуз может гарантировать получение необходимого объема знаний (лекционные занятия) и частичного формирования умений (практические занятия), а также проверить их, затем в рамках освоения программ практик совместно с профильными организациями


62

продолжить формирование умения, то вопрос навыков остаются открытым. Временные ресурсы обучения и возможность создать разнообразные ситуации по заявленной проблематике в условиях учебного заведения сильно ограничены. Таким образом, взаимодействие между вузами и «заказчиками» должно осуществляться не только на этапах подготовки и реализации образовательных программ, но и за ее пределами, т.е. на этапах адаптации молодых специалистов в организациях.

Модели компетенций – это описание стандартов поведения, знаний, умений и навыков, профессионально важных качеств, мотивационных стимулов и потенциала работника. Модели компетенций позволяют стандартизировать требования к поведению работников и могут использоваться для оценки и продвижения работников 6.

Практическая реализация модели компетенций в практике компаний требует предварительного проведения еетестирования для ознакомления всех сотрудников с целью понимания всего многообразия навыков, умений и знаний, необходимых для выполнения конкретной работы с высокой степенью профессионализма. Для оптимизации модели компетенций необходим анализ высказываний экспертов-профессионалов для устранения ненужных или второстепенных качеств, модифицирования более важных.

Наиболее сложным этапом является интеграция модели компетенций в HR-процессы компании, что связано с возможными трудоемкими организационными и нормативно-методическими изменениями, требующими нередко не одного, а нескольких лет преобразований, иногда до 5 лет. Основной причиной является непонимание руководителями необходимости и правильного применения компетенций, непонимание смысла той или иной компетенции, не говоря уже об умении определять ее наличие у своих подчиненных. Финансовые и человеческие затраты порой несопоставимы с ценностью полученной информации, что вызывает недоверие к эффективности компетентностного подхода.

Основными проблемами использования модели компетенций, по мнению Надежды Шаумян являются субъективность про определении компетенций, затруднения в оценке влияния изменения ситуативных факторов на поведенческие характеристики, сложность самой системы оценки, то что работодатели часто не видят связи между компетенциями и бизнес-результатами [5].

Оценка по компетенциям важна при отборе и подборе персонала, обучении, аттестации персонала, вознаграждении, карьерном росте персонала, т.к. соответствие компетенций персонала направлению развития организации задают основу для обеспечения конкурентоспособности в контексте ее стратегического развития [1].


1. Акатов Н.Б., Молодчик А.В., Орёл С.В. Критические факторы успешности применения компетентностного подхода на предприятии // Вестник Университета (Государственный университет управления). - 2014. - № 13. - С.257-264.


63

2. Антошкина А.В. Компетентностный подход в системе управления персоналом нефтегазовых компаний России.

3. Ветошкина Т. Роль компетенций в управлении персоналом // Кадровик. Кадровый менеджмент. – 2008. – № 3.

4. Восприятие и использование модели компетенций в России [URL-http://www.trainings.ru/library/reviews/?id=14257]

5. Надежда Шаумян Компетентностный подход себя не оправдал: за и против. [URL-https://hr-tv.ru/articles/author-opinion/kompetentnostnii-podhod-sebja-ne-opravdal.html]

6. С.В. Орел, М.М. Кустова. Вовлеченность персонала как фактор повышения эффективности применения компетентностного подхода на предприятии. // Вестник ПНИПУ. Социально-экономические науки. 2015. № 4 [URL-https://cyberleninka.ru/article/v/vovlechennost-personala-kak-faktor-povysheniya-effektivnosti-primeneniya-kompetentnostnogo-podhoda-na-predpriyatii].

7. Система коммерческих компетенций ТНК_ВР [Электронный ресурс]. – М.: ТНК

Uvarova Anastasiya postgraduate student

Simon Kuznets Kharkiv National University of Economics (Ukraine, Kharkiv)

IMPROVEMENT OF ORGANIZATIONAL AND ECONOMIC LOGISTIC ACTIVITIES SUPPORT OF A TRADE ENTERPRISE

Уварова А.Є.

аспірант кафедри міжнародної економіки та менеджменту ЗЕД Харківський національний економічний університет імені Семена Кузнеця

УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ЛОГІСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Abstract. The article deals identifies the main elements and proposes a system of indicators for assessing the organizational and economic logistics activities support of a trade enterprise. The research presented the sequence of determination of directions and tools for improvement of the organizational and economic logistics activities support of a trade enterprise

Key words: logistic activity; logistics competencies; logistics capabilities; the organizational structure; relational matrix; methods of evaluation.

Анотація. В статті визначено основні елементи та запропоновано систему

показників для оцінювання організаційно-економічного забезпечення логістичної діяльності торговельного підприємства. На основі проведеного дослідження наведено послідовність визначення напрямів та інструментів удосконалення організаційно-економічного забезпечення логістичної діяльності.

Ключові слова: логістичні активності; логістичні компетенції; логістичні можливості; організаційна структура; реляційна матриця; методи оцінки.

Глобалізація ринкових відносин в Україні та значна конкуренція на

споживчому ринку вимагає від вітчизняних торговельних підприємств радикальних змін в організації та управлінні виробництвом. Все частіше ефективність функціонування торговельного підприємства пов’язують з інтеграцією матеріальних, технічних та інформаційних ресурсів, що, насамперед, забезпечується завдяки дотриманню логістичного підходу в


64

управлінні та організацією ефективної логістичної діяльності торговельного підприємства.

Слід зазначити, що теоретико-методичні та практичні засади впровадження логістики в управління торговельним підприємством є предметом вивчення багатьох як вітчизняних, так і зарубіжних вчених. Проте, незважаючи на такий великий здобуток, як в сфері логістичного управління підприємствами торгівлі, так і в питаннях щодо формування ефективного організаційно-економічного забезпечення діяльності підприємства загалом, ряду робіт притаманна певна фрагментарність. Так, на сьогодні не існує жодного чітко сформованого організаційно-економічного забезпечення логістичної діяльності торговельного підприємства, що обумовило актуальність даної роботи.

Аналіз наукових публікацій щодо сутності та основних характеристик організаційно-економічного забезпечення (ОЕЗ) дозволяє зробити висновок про широке використання цього поняття стосовно різних об’єктів управління та сфер діяльності підприємства, так для визначення ОЕЗ використовують найчастіше наступні підходи: процесний, структурний та системний [1-4].

На підставі узагальнення існуючих трактувань щодо підсистем забезпечення функціонування та розвитку господарюючого суб’єкта ОЕЗ діяльності підприємства слід визначити як сукупність взаємопов’язаних елементів організаційної та економічної підсистем підприємства, поєднання яких створює передумови реалізації цільових настанов діяльності підприємства.

Рис. 1. Модель організаційно-економічного забезпечення логістичної

діяльності підприємства (розроблено автором) Дотримуючись структурного підходу до визначення сутності ОЕЗ,

інтегральної концепції підприємства та враховуючи особливості логістичної діяльності обґрунтовано модель організаційно-економічного забезпечення логістичної діяльності підприємства, що включає організаційну та економічну складові, основу яких становлять елементи організаційної структури логістики та економічних ресурсів, що використовуються для забезпечення логістичних

Організаційна структура

логістики на підприємстві

Здатності до логістичних активностей та забезпечення розвитку логістичної діяльності

Економічні ресурси, що залучені та використовуються

у логістичній діяльності підприємства

Організаційне забезпечення логістичної діяльності

Економічне забезпечення логістичної діяльності

Організаційно-економічне забезпечення логістичної діяльності підприємства


65

процесів і побудови економічних відносин підприємства з учасниками логістичного ланцюга, а також здатностей до логістичних активностей, зокрема реалізації базисних, ключових, підтримуючих логістичних функцій та розвитку логістичної діяльності підприємства (рис. 1).

В свою чергу, система показників для діагностики ОЕЗ логістичної діяльності торговельного підприємства слід розділити на показники, які дозволять оцінити сформовано організаційну структуру управління логістикою торговельного підприємства, а саме: коефіцієнт оптимальності організаційної структури; ефективність організаційної структури, грн/грн; коефіцієнт дублювання функцій, показник, який визначає достатність технічних, товарних, сировинних, просторових, фінансових, кадрових ресурсів торговельного підприємства, що використовуються у логістичній діяльності - коефіцієнт достатності і-го ресурсу, та показник, який розраховує рівень здатностей щодо управління закупівлями, доставкою товарів, товарними запасами, виробництвом власних торгових марок, розробки та реалізації логістичної стратегії, впровадження інновацій в галузі логістики на підприємстві – коефіцієнт рівня здатностей підприємства за j-м напрямом оцінки [5-7].

В свою чергу, структуризація та встановлення сукупності показників ОЕЗ є значущими під час визначення напрямів вдосконалення цієї підсистеми, що, з точки зору автора, має здійснюватися у такій послідовності:

1. Діагностика логістичної діяльності торговельного підприємства. 2. Визначення проблемних зон організаційно-економічного

забезпечення за основними елементами. 3. Оцінка організаційно-економічного забезпечення з урахуванням

реалізації цілей логістичної діяльності. 4. Визначення напрямів удосконалення підсистеми організаційно-

економічного забезпечення логістичної діяльності торговельного підприємства [8].

Для розвитку діагностики проблемних зон ОЕЗ логістичної діяльності торговельного підприємства слід використовувати реляційні матриці, що побудовані за ланцюгами «ресурси – можливості розвитку логістичної діяльності», «ресурси–здатності», «здатності –компетенції» з акцентуванням на можливостях торговельного підприємства щодо реалізації цільових настанов логістичної діяльності відповідно певної логістичної стратегії (мінімізації логістичних витрат, покращення якості логістичного сервісу, мінімізації інвестицій у логістичну інфраструктуру, логістичний аутсорсинг).

Слід зазначити, що залежність між окремими елементами матриць слід встановлювати експертним шляхом з використанням 5-бальної шкали оцінок, згідно якої в разі сильного зв’язку за певними елементами встановлюється 5 балів, середнього та низького – 3 та 1 бали відповідно, відсутності зв’язку – 0 балів. Зв’язок нижче середнього та достатньо суттєвий характеризується 2 та 4 балами відповідно.

Результати діагностування проблемних зон системи ОЕЗ є підґрунтям для визначення заходів, спрямованих на оптимізацію організаційної структури управління логістикою, вирішення проблем ресурсного забезпечення та підвищення логістичних здатностей торговельного підприємства.


66

Література: 1. Лакіза В.В. Організаційно-економічне забезпечення функціонування підприємства/

В.В. Лакіза, К.Я. Кочмарик // Національний лісотехнічний університет України. – 2011. – Вип. 21.8. – С.224-229.

2. Сергєєва О.Р. Організаційно-економічне забезпечення конкурентоспроможності торговельного підприємства / О.Р. Сергєєва // Європейський вектор економічного розвитку. – 2014.–№2 (17). – С.204-210.

3. Топольницька Т.Б. Формування системи організаційно-економічного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності підприємства / Т.Б. Топольницька// Сталий розвиток економіки. – 2013. – № 2 (19). – С. 111-115.

4. Колодизєва Т.О. Моделювання організаційного забезпечення функціонування логістичних систем промислових підприємств / Т.О. Колодизєва, Г.С. Панасьянц //Бізнес Інформ. – 2012. – № 10. – С. 254-259.

5. Краснокутська Н.С. Управління потенціалом торговельного підприємства: монографія / Н.С. Краснокутська. – Харків: Харк. держ. ун-т харчування та торгівлі, 2012. – 322 с.

6. Луцяк В.В. Складові елементи та метод оцінки динамічних здібностей малого виробничого підприємства / В.В. Луцяк //Теоретичні та практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності. – 2015. – Вип. 2(1). – С. 66-72.

7. Петренко Л.А. Оцінювання рівня організації управління підприємством / Л.А. Петренко, М.М. Трейтяк // Стратегія економічного розвитку України. – 2015. - № 36. – С. 107-117.

8. Уварова, А.Є. Обґрунтування напрямів удосконалення організаційно-економічного забезпечення логістичної діяльності торговельного підприємства / Анастасія Євгенівна Уварова // Економічний аналіз: зб. наук. праць / Тернопільський національний економічний університет. – Тернопіль, 2018. – Том 28. – № 3. – С. 208-216.

Filatova M.V. Candidate of Economic Sciences, Associate Professor

Voronezh State University of engineering technologies, Russia

THE DIRECTIONS OF DEVELOPMENT OF THE INDUSTRY OF FOOD OF THE REGION IN THE CONDITIONS OF THE INDUSTRY 4.0

Филатова М.В.,

к.э.н., доцент Воронежский государственный университет инженерных технологий, Россия

НАПРАВЛЕНИЯ РАЗВИТИЯ ИНДУСТРИИ ПРОДОВОЛЬСТВИЯ РЕГИОНА В

УСЛОВИЯХ ИНДУСТРИИ 4.0 Abstract. The article the directions of strategic management of development of the industry

of food of the region are considered. Characteristic of distinctive features of management of development of the industry of food in the conditions of the Fourth industrial revolution is given.

Keywords: food industry, strategic management, region, Industry 4.0 Аннотация. В статье рассмотрены направления стратегического управления

развитием индустрии продовольствия региона. Дается характеристика отличительных черт управления развитием индустрии продовольствия в условиях Четвертой промышленной революции.

Ключевые слова: индустрия продовольствия, стратегическое управление, регион, Индустрия 4.0


67

В условиях Четвертой промышленной революции, реализации концепции «Индустрия 4.0», внедрение цифровой экономики в индустрию продовольствия позволит увеличить объем сельскохозяйственного производства, обеспечивая при этом его устойчивость по пяти ключевым направлениям развития:

1) кастомизированное продовольствие, состав которого адаптирован под конкретного потребителя, и сопутствующие сервисы;

2) современные методы селекции сельскохозяйственных культур и животных;

3) альтернативные источники пищевого и кормового белка и жира; 4) точное земледелие - услуги и технологии для повышения

производительности посевов; 5) продовольствие, произведенное на базе органического земледелия, и

сопутствующие сервисы. Цифровая трансформация индустрии продовольствия начала активно

осуществляться с появлением новых сквозных технологий, таких как Big Data и Интернет вещей. В этих условиях необходимо оказывать поддержку передовым исследованиям и инновациям в ряде решений, которые будут по-настоящему использовать все возможности из того, что обещает стать подлинной революцией индустрии продовольствия XXI века [1].

Основная цель цифровой трансформации индустрии продовольствия – обеспечение населения доступным высококачественным продовольствием с требуемым уровнем персонализации. Чтобы достичь этой цели, необходимо сфокусироваться на развитии пяти вышеописанных прорывных направлений.

При осуществлении цифровой трансформации индустрии продовольствия, необходимо опираться на два основных принципа [2]:

• ключевыми для цифровой трансформации индустрии продовольствия являются те области, где возможен инновационный прорыв, а не постепенный рост;

• результатом цифровой трансформации индустрии продовольствия региона должно явиться появление в ключевых направлениях игроков, конкурентоспособных на мировом рынке, а не только региональном или страновом.

Кастомизированное продовольствие обеспечивает персонализацию по предпочтениям, вкусу и питательным свойствам, персонализацию продовольствия по генетическому портрету организма, а также функциональное питание [3]. Кастомизированное продовольствие – это зарождающийся сегмент, следовательно, он является потенциалом для прорыва. Важной характеристикой потенциала по данному направлению является наличие в РФ технологических заделов (например, расшифровка генов) и кадровой базы (IT-специалисты, биотехнологи).

Современные методы селекции сельскохозяйственных культур и животных обеспечиваются использованием передовых технологий и технологических пакетов. Потенциал развития направления характеризуется [4, 5]:

обширными научно-техническими компетенциями (ИОГен РАН, ВНИИФ, ВНИИССОК, Сколтех) и коллекцией биоматериала;


68

успешными компаниями с релевантным опытом (Русагро, Гавриш, Агроплазма, Мой Ген и др.).

Альтернативные источники сырья подразумевают производство пищевого и кормового белка на основе, например, насекомых, водорослей, псевдозлаковых культур. Потенциал по направлению включает [6]:

наличие в РФ предприятий с опытом разработки конкурентоспособных продуктов;

уникальную научную базу для производства биопрепаратов (ВИЗР, ВНИИБЗР, ВНИИФ и др.).

Понятие точного (прецизионного) земледелия возникло в условиях конвергенции наук, кроссотраслевого характера развития региональных экономических систем как одно из направления биоэкономики. Целью прецизионного земледелия является формирование системы подготовки, принятия и исполнения решений для управления с целью оптимизации отдачи на входе при сохранении ресурсов [7, 8, 9]. Точное (прецизионное) земледелие имеет потенциал для содействия более широкой цели удовлетворения растущего спроса на продовольствие, обеспечивая при этом устойчивость первичной продукции на основе более точного и ресурсоэффективного подхода к управлению производством - по существу, «производства большего с меньшим затратами» [2]. Благодаря тому, что 70-80 % нового сельскохозяйственного оборудования имеет в своем составе точный сельскохозяйственный компонент, технологии точного земледелия присутствуют на всех этапах цикла выращивания сельскохозяйственных культур и скота [10]. Экономический эффект от точного земледелия выражается не только экономией на расходах без сокращения производства, но и возможностью значительно увеличить урожайность, тем самым, обеспечивая еще более сильный рост индустрии продовольствия. Методы точного земледелия широко финансируются Евросоюзом через программы FP7 и Horizon 2020.

Потенциал развития направления включает [11, 12]: РФ обладает конкурентоспособными технологиями (напр.,

ГЛОНАСС) и игроками с существенным потенциалом (напр.: РусАгро, ИТЦ СКАНЭКС);

обширные пахотные земли. Органическое земледелие подразумевает производство продовольствия

без использования синтетических удобрений, пестицидов, кормовых добавок и с учетом локальных особенностей экосистем. Потенциал по направлению можно охарактеризовать следующим образом:

РФ обладает колоссальными природными ресурсами для органического земледелия;

наличие уже существующих разработок продуктов, обеспечивающих возможность ведения органического земледелия (биоудобрения и др.).

Россия обладает космическими технологиями мирового значения, опираясь на которые можно достичь синергетических эффектов при переходе к так называемой Агрокультуре 4.0. По оценкам Национальной технологической инициативы (НТИ) [3] в 2025 г. начнется экспоненциальный рост, связанный с


69

активным освоением технологий быстрого производства функционального продовольствия.


1. Shaping the digital (r)evolution in agriculture EU 2017 2. Куприяновский В. П. и др. Агрокультура 4.0: синергия системы-систем, онтологии,

интернета вещей и космических технологий //International Journal of Open Information Technologies. – 2018. – Т. 6. – №. 10.

3. Фуднет / АСИ. — Екатеринбург : Издательские решения, 2017. — Т. 26. — 62 с. — (Серия 04. НТИ: большая ставка).

4. Антропова Т.Г. Экономическое развитие территорий : монография / Т.Г. Антропова, А.Ю. Быстрицкая, Л.В. Бычкова, Ж.А. Горобец, В.Г. Зарецкая и др. Курск, 2016.

5. Поляков А.В. Интеграционные процессы в инновационной среде региона: новое в теории и практике / А.В. Поляков, Н.В. Сироткина, М.В. Филатова // Вестник Белгородского университета кооперации, экономики и права. – 2015, № 4 (56). – С. 190-198.

6. Сироткина Н.В. Инструментальное обеспечение индикативного управления предприятиями пищевой промышленности и его совершенствование / Н.В. Сироткина, А.В. Брякина // Вестник Воронежского государственного университета инженерных технологий. – 2013, № 3 (57). – С. 222-229.

7. Сироткина Н.В. Кластеризация экономического пространства региона в контексте формирования индустрии продовольствия / Н.В. Сироткина, О.Г. Стукало // Terra Economicus. – 2015. Т. 13, № 3. – С. 99-109.

8. Баутин В.М. Направления сотрудничества агропромышленных предприятий в рамках интеграционных формирований / В.М. Баутин, М.В. Филатова, С.В. Олейников // Вестник Воронежской государственной технологической академии. – 2010, № 4 (46). – С. 32-34.

9. Doroshenko S.V., Shelomentsev A.G., Sirotkina N.V., Khusainov B.D. Paradoxes of the "natural resource curse" regional development in the post-soviet space // Экономика региона. 2014. № 4 (40). С. 81-93.

10. Баутин В.М., Сироткина Н.В. Совершенствование форм агропромышленного взаимодействий субъектов молокопродуктового подкомплекса АПК. Воронеж, 2002.

11. Сироткина Н.В., Титова М.В. Региональная инновационная политика в фокусе экономики знаний // Регион: системы, экономика, управление. 2015. № 4 (31). С. 63-70.

12. Сироткина Н.В., Грищенко Н.В. Теория и практика формирования корпоративных образований. Воронеж, 2013.


70

PRODUCTIVE FORCES DEVELOPMENT AND REGIONAL ECONOMY

Jelena Markovic, PhD,

Jasmina Stojiljkovic, MSc,

Gordana Bogdanovic, PhD

Colledge of Applied Professional Studies, Vranje, Serbia

EFFECT OF TEMPERATURE CHANGE IN ENVIRONMENT FOR THE PERIOD FROM 2015-2017 IN THE CITY OF VRANJE

Abstract. This paper describes the operation of devices that measure temperature, air and

soil. Analyzes and obtained results were performed at the Metrology Station in Vranje. Temperature values were monitored at a monthly level in one year, 2016, and compared to the values in the next year of 2017, using minimum and maximum thermometers. It has been shown that absolute maximum air temperatures are in 2015. were in August, and that the absolute minimum air temperatures were in January and December of 2015. The average annual temperature for 2016 was 10.8°C. The lowest recorded temperature in 2017 was in January and was 1°C, and the highest recorded cemberember in the same year was in July at 25°C.

Keywords: temperature, air, soil, thermometers.

INTRODUCTION The weather station in Vranje works according to the ISO 9001: 2008 standard.

This standard is not only valid at the state level, it is already valid worldwide. This standar provides hydrometeorological system for various announcements and the provision of services in the field of aeronautical meteorology, meteorological and hydro-meteorological measurement, analysis and forecast, calibration and calibration of meteorological instruments, climate analysis, monitoring climate variability, climate forecasts and assessment of the impact of climate change.

The station consumes energy only to heat the rooms. The meteorological station in Vranje daily and regularly records all meteorological elements and phenomena, their duration and intensity according to the meteorological guidelines. The meteorological station they measure certain parameters of air temperature, soil and makes the comparison of the values by months, annually. For measuring the temperature of air used are the maximum and minimum thermometers, and the values were compared to the temperature of the Celsius are and the Fahrenheit scale

METODS Of MEASUREMENT Temperature of the atmosphere and surface layers of the Earth, measured by

thermometers of different types, as well as thermographs. While thermometers are now reacting to a change in the temperature of alcohol or mercury, thermometers are used for the same purpose by special elements composed of two different metals (bimetals) and hollow metal elements in which alcohol is found (Burdon tube). For special purposes and for very precise measurements, metal thermometers are used. Based on very modest historical data, it is assumed that Galileo was the first instrument for measuring temperature. In 1597, he constructed an instrument consisting of a glass vessel with water in which a closed glass tube with air enters the


71

upper part. Galileo thermoscope works on the principle of raising and lowering the water level in the vessel, which is due to the expansion and collection of air in the pipe due to changes in its thermal state (Gburcik, 1975). This air thermometer was very imprecise due to a number of shortcomings. This first instrument for measuring the temperature was called the thermoscope at that time, and the term thermometer was first mentioned in 1624 (Delijanic, 1976).

The effect of heat energy in one medium is determined by the degrees of the thermometric scale and of which there are several types. Today, meteorological practice uses two thermometer scales, Celsius and Farenhajtov. For theoretical purposes in meteorology and physics, as well as in some other sciences, the absolute or Kelvin thermometer scale is used. The Celsius scale is divided into a hundred equal units (degrees) from 0°C to 100°C. 0° on this scale (0°C) corresponds to the water freezing temperature, and 100°C point of boiling water. This scale is applied in most countries around the world, including our country. The World Meteorological Organization accepted that scale as a unique international scale for measuring temperature. The Farenhajt scale was divided into 180°C, between 32°F of the temperature corresponding to the point of water freezing and 212°F of the temperature at which the water is the key. (Delijanic, 1976).

Table 1 Comparison of Celsius and Farenhain scale

Celsius Farenhajtovi -40° -40° -20° -4° -10° +14° 0° +32°

+10° +50° +20° +68° +30° +86° +-40° +104° +100° +212°

For theoretical calculations, the absolute or Kelvin scale is most often used,

named after its maker by the famous English physicist Kelvin. The initial or zero point of this thermometer scale is the rounded absolute zero value, which is -273°C. The degrees of this scale, which are counted from the absolute zero, and therefore have no negative values, correspond to the degrees of the Celsius scale.

The air temperature is the degree of its heat, and it is determined by how much heats up the mercury or alcohol in the thermometer. Therefore, the thermometer should be exposed to free flow of air and protected from direct sunlight and also from precipitation. If the sun's rays fall on the thermometer, they will not show the temperature of the air, but the temperature of the living or the alcohols heated by the Sun's radiation (Popovic, 2007). When a thermometer is exposed to direct sun rays, it can show a temperature greater than 10°C from ambient temperature. The influence of the wind on the display of the thermometer is much less than the influence of the solar radiation. With an increase in wind speed, the thermometer shows a higher temperature because it is heated by friction with the air current. There are two thermometers for measuring temperature-dry and wet, which measures the


72

temperature during a certain time, usually for 24 hours. It is filled with mercury as a regular thermometer, but differs from it because its capillary is narrowed directly above the vessel. A dry thermometer shows the current air temperature. A wet thermometer always fails when reading. By reading the temperature from the dry and wet thermometer and tabular calculations, humidity is obtained.

There are two more thermometers that are maximum and minimum. The maximum thermometer is used to determine the maximum (maximum)

temperature during a certain time interval, usually for 24 hours. It is filled with mercury as a regular thermometer, but it differs from it because its capillary is narrowed directly above the vessel. At the site of this capillary constriction, the following happens: when the temperature rises, the mercury is pierced through the seal by occasional and barely noticeable spinning, and thus its thread rises along the capillary for as long as the temperature rises. When the temperature drops, the live stream remains in the place where it is found in the capillary, as it is not able to return itself through the seal back into the vessel. In this way, the top of the column of mercury shows the maximum temperature on the scale. In order to make this retention in the capillary safer, the maximum thermometer is kept in an almost horizontal position, so that the end of the thermometer with the vessel is somewhat lower than the opposite end of the thermometer.

Fig. 1. Absolutely minimum (left) and maximum (right) air temperature (°C)

in Vranje for 2015

The minimum thermometer is used to determine the lowest (minimum) temperature for a specified time, for 12 or 24 hours. He is usually filled with pure, colorless alcohol. His court is mostly rakish, to have as large a surface as possible, and thus come into contact with a higher amount of air, since alcohol is slower than living adapts to the outside temperature. In the alcohol in the capillary there is a small (metal or glass) stick, a bulge from both ends. The division to degrees is the same as for the maximum thermometer.

The minimum ground thermometer is used to measure the lowest air temperature during the past night at 5cm above the ground. If the floor is covered with snow, then this thermometer is used to measure the lowest air temperature at 5cm above the surface of the snow. Knowing the value of this temperature, among other things, is extremely important for the life of plants, which in most cases starve at temperatures below zero degrees. This temperature is important for plants at the time of planting. If the temperature below 0°C can damage and freeze crops and if the temperature of the high plant can be dried. The temperature above and below the ground is different.


73

Geothermometers are used to measure the soil temperature at different depths, up to 1m maximum.

The thermometer should not be kept even on the ground, as it will indicate the temperature of the soil in this case. Therefore, for the purpose of measuring under the same conditions, it was agreed that the thermometer at the meteorological stations is kept at a height of 2m above the surface of the earth, on a standard stand and in a wooden shelter, away from residential buildings, in the conditions of free air flow and in the shade (Popovic, 2007.).

CALCULATION OF CENTRAL TEMPERATURE For many scientific and practical purposes, such as to learn about their change

over time and distribution in space, it is necessary to measure numerous measured or observed values of meteorological elements for a certain period - day, month, season, and year. The calculation of these mean values is done in a similar way to all meteorological elements using data from a one-year or two-year measurement period.

Table 2 Average monthly air temperature in 2016 and 2017 in Vranje Average monthly air temperature

in 2016 in Vranje Average monthly air temperature

in 2017 in Vranje Month Temperature Month Temperature January 4°C January 1°C February 7°C February 3°C March 9°C March 6°C April 11°C April 11°C May 15°C May 18°C Jun 19°C Jun 19°C Jul 22°C Jul 25°C

August 22°C August 24°C September 17°C September 19°C Oktombar 12°C Oktombar 12°C November 9°C November 8°C December 3°C December 3°C

The average annual temperature for 2016 was 10.8°C. The calculation of the average monthly temperature is done in a similar manner

in all meteorological elements using data from a one-year or a per-year measurement period.

From Table 1 and Table 2 it can be seen that there was no spawning and temperature drop in 2017 compared to 2016. The lowest recorded temperature in 2016 was in December and was 3°C, and the highest recorded cemberember in the same year was in July and August and was 22°C. The lowest recorded temperature in 2017 was in January and was 1°C, and the highest recorded cemberember in the same year was in July at 25°C.


74

Fig. 3. Average monthly air temperature (° C) in Vranje for 2015

One-year calculation of meteorological elements is done in order to arrive at a

conclusion on the weather conditions that prevailed in a certain period of the observed year.

The data of long-term measurements for the observed period of the year are used to understand the conditions in the state of the atmosphere.

Table 3 Average perennial temperature by months in Vranje

Month Temperature January 1°C February 2°C March 6°C April 11°C May 16°C Jun 19°C Jul 21°C

August 21°C September 17°C Oktombar 12°C November 6°C December 1°C

As the multi-year series of data is longer, the mean values of the

meteorological elements provide more precise data on their mean or predominant characteristics in the observed place or areas. It is considered that in any case it should not be shorter than 5 years, and it is desirable to reach and even exceed the length of the so-called. normal sequence. According to the adopted international criterion, the normal range includes a period of 30 years of uninterrupted measurement or observation. The length of this string is obtained by the mean values of the meteorological elements that can be considered balanced. By this, it is understood that they are not conditioned by ectr. exceptional values, because such values over a long period of time, since they are the opposite sign, are pushed against one another. Therefore, the mean value is conditioned by the most common values of meteorological elements that do not deviate much from it.


75

Average daily air temperatures represent basic values for calculating mean, monthly, seasonal and annual air temperatures. The mean monthly values are calculated by adding the average daily air temperatures and dividing the given collection with the number of days in the period to which they relate. The obtained average monthly temperatures are collected for a certain season, half a year or a year and divided by the number of months of the period to which they relate. In this way, the mean air temperatures of the seasons are obtained, then for the warmer and cooler half of the year and for the year. If it is a value from a multi-year series, the calculated mean values for a certain period for all available years are summed up and divided by the number of years. Thus, a mean multi-year value is obtained in which a large number of measured data is included. Also, these mean values allow to determine the laws of air temperature change over time (days or years), and their comparing from different periods or areas can reveal various effects on the values, changes, and distribution of this significant meteorological element.

DAYS AND ANNIVERSARY OF THE AIR TEMPERATURE The temperature of the air above the land, due to the medium of heating in the

medium, begins to grow about 15 minutes after the beginning of the rise in the surface temperature of the earth. The maximum daily value at the upper limit of the microspheres (2m height) reaches about 2-3 hours after the culmination of the Sun, ie 1-2 hours after the maximum on the surface of the soil. In the afternoon, when radiation already exceeds the insolation, the temperature of the air decreases rapidly until sunset, following a rapid fall in the surface temperature of the soil. During sunset, it is higher than when it exits, which is quite understandable as the temperature drop, which is slowly slowed, continues throughout the night, so the lowest daily temperature is just around the sun's outbreak. Usually this is after the beginning of the insolation, except in cases when the Sun's exodus from the cloud reflects the Sun's rays to the Earth's surface. Then the Earth's surface and the air above it are warmed up.

The increase in air temperature over water surfaces in the morning is somewhat slower than above the mainland because of the water's characteristic to give it a very small amount of heat. The maximum air temperature above it is 2-3 hours, and the minimum is at least 2 hours earlier than in the air above the mainland. When it comes to the impact of water surfaces on the annual flow of air temperature, the influence of the lake, certainly those larger and deeper, should not be forgotten.

Disorders in daily and annual air temperature travel - nonperiodic changes The described daily and annual air temperature rates, which, due to the

periodicity in the reporting of maximum and minimum values, are called periodic, are characteristics of weather conditions that are not affected by atmospheric disturbances. Therefore, these periodic movements are solely due to the unaltered changes in the radiation balance and the balance of heat. However, the temperature of the air does not change beyond a certain area only depending on the apparent daily and annual Sun's movement above the horizon. Non-periodic changes in air temperature are at least in the tropics, where the air masses of different thermal characteristics are considerably lower than in higher latitudes.


76

CONCLUSION An analysis of the multi-annual data of the World Meteorological

Organization, collected from several thousands of meteorological stations, found that in the last 130 years, until 1988, the global temperature has increased by about 0.6 to 0,7°C. The eighth decade of the last century occupies a special place, having had four or five hottest years in that century. These solutions do not rule out the possibility of very low temperatures. Thus, at the end of this century, the global temperature will be highest in the last 150 years. The temperature rise will be around 0.3°C per decade, which many plant and animal species, especially forest ecosystems, will not be able to handle. Southern Europe will drown, tropics will be rich in precipitation, as are Northern Canada and Siberia, new potential world cornices. With the rise in temperature, the snow cover will decrease, which will affect the reduction of precipitation. In the first decade of the 21st century, the sea level will increase from 9 to 88cm.

References: 1. Delijanić I. Belgrade, 1976, Basics of meteorology. 2. Dukic D. 1968., Climatology with Basics of Meteorology, II Revised Edition, Publishing

Printing Company of Serbia and Montenegro, University of Belgrade, 3. Gburcik P., 1975, Metereological instruments and observation, Publishing Information

Center of Students, Belgrade 4. Markovic J., (2014) Contolling the quality of wheat at arrival points in the region of Vranje

(Quality control of wheat in receiving venues in the Region of Vranje), Jounal of Process Mangamement - New Technologies, INTERNATIONAL, ISSN: 2334-7449 Vol. 4, Special edition, 2014, Vranje

5. Mcintyre, B., et al., 2011. The best-laid plans: climate change and food security. Climate and development, 3, 281-284.

6. Milosavljevic M., (1982), Klimatology, Scientific book, Beograd 7. Popović M., 2007, Tales of Time and Climate, Meteorology, Belgrade, 8. Radinović Dj., 1968, Time Analysis, Institute for Textbook Adaptation, Belgrade 9. Simurdic M., 2010, Climate Change - Studies and Analysis, European Movement in Serbia,

Belgrade, Mladost group, pp. 170 10. Vujevic P. 1948., Metereology, Prosveta publishing company of Serbia, Belgrade


77

MONEY, FINANCE AND CREDIT

Goncharova M.V., Doctor of Economic Sciences, Professor

Kunitsyna K.A. master student,

Volgograd branch of REU them. G.V. Plekhanov, Russia

PROBLEMS AND PROSPECTS OF DEVELOPMENT OF CREDIT OPERATIONS OF COMMERCIAL BANKS

Гончарова М.В., д.э.н., профессор Куницына К.А.

магистрант, Волгоградский филиал РЭУ им. Г.В. Плеханова, Россия

ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ КРЕДИТНЫХ ОПЕРАЦИЙ

КОММЕРЧЕСКИХ БАНКОВ

Abstract. The article considers the current problems of the development of credit operations

in Russian commercial banks. The analysis of the main problems and directions of improving lending in commercial banks is given.

Keywords: credit relations, consumer credit, mortgage, leasing Аннотация. В статье рассмотрены современные проблемы развития кредитных

операций в российских коммерческих банках. Дается анализ основных проблем и направлений совершенствования кредитования в коммерческих банках.

Ключевые слова: кредитные отношения, потребительский кредит, ипотека, лизинг Кредитные отношения между банком и заемщиком имеют ряд проблем,

характерных для нынешнего этапа развития экономики России. Наличие данных проблем говорит о необходимости корректировки кредитной политики, как самими кредитными организациями, так и Центральным банком.

Основную доходность коммерческим банкам приносят кредитные операции, основным направлением считается кредитование реального сектора экономики. Однако, кредитование реального сектора экономики также имеет ряд проблем, которые существенно отражаются на деятельности банков.

Главной проблемой кредитных операций следует признать дороговизну кредитов. Банки, устанавливая процентные ставки по долгосрочным кредитам, ориентируются на ставку рефинансирования и учитывают премию за риск, который, в условиях нестабильности, трудно прогнозируемого курса рубля и инфляции увеличивается при кредитовании на долгосрочную перспективу. Отсюда вытекает следующая проблема:

- нежелание банков рисковать. В итоге получается высокая процентная ставка по кредиту, что не соответствует возможностям и средней рентабельности реального сектора;

- необеспеченность. Также на степень риска влияет обеспечение.


78

Выдавая кредиты, банки обязаны создавать резервы под возможные потери, что обусловлено рисками. Однако под обеспечением понимается только залог. В то время как поручительство и банковские гарантии во многих случаях являются более привлекательными. Многие российские организации являются некредитоспособными в результате отсутствия необходимого обеспечения. В связи с этим, кредитование вновь создаваемых предприятий сводится к нулю.

В результате банки получают узкую клиентскую базу реального сектора, в основном среди постоянных клиентов и теряют возможные доходы, которые можно бы было получить, кредитуя реальный сектор экономики, который, в свою очередь, недополучает необходимые средства, необходимые для развития [4].

Важной категорией клиентов для банков является малый и средний бизнес. Многие банки усовершенствовали продукты с целью увеличения доступности тех продуктов для малых предприятий, которые ранее были доступны лишь крупным предприятиям. Однако, несмотря на потенциал роста и важное стратегическое значение для банков, в кредитовании малого и среднего бизнеса существуют следующие проблемы:

- непрозрачность малого бизнеса. Она влечет за собой высокие риски невозврата, которые закладываются в ставки, делая недоступными заемные средства для малого бизнеса. Банку трудно определить стабильность такого потенциального заемщика;

- недоверие малым предприятиям. У малого бизнеса, как правило, нет кредитной истории, они недолго существуют на рынке, у предприятий нет имущества, которое они могли бы предоставить в виде залога по кредиту, чаще всего – это арендованное имущество. Отсутствие залога, также отражается на процентной ставке. Часто, из-за высокой налоговой нагрузки малые предприятия не показывают прибыль, имеющиеся активы. Такой кредитной заявке банк вынужден отказывать. Альтернативой для малого бизнеса здесь выступают лизинг и коммерческий кредит, где нет таких жестких требований кредитора. При создании бизнеса «с нуля» эти проблемы ещё актуальнее: у такого предприятия нет кредитной истории, имущества, и неизвестно, сможет ли этот бизнес развиться.

С точки зрения самих предпринимателей проблемы кредитования следующие: высокая цена кредита, жесткие требования банков, долгое рассмотрение заявок, вследствие чего недоступность заемных средств.

Способами снижения рисков кредитных организаций являются гарантийные механизмы. В России господдержка находится под властью некоммерческих структур, в результате чего поддержка становится «подачкой», где, кроме того, отсутствует четкая политика поддержки, в результате чего она становится неэффективной.

Господдержка должна стать результатом совместной выработки коммерческих интересов государства, банков и предпринимателей [2].

Другим способом снижения кредитного риска является личный выезд и знакомство кредитного эксперта с собственником бизнеса. Такие способы неформального общения кредитора позволяют получить более достоверные сведения о платежеспособности заемщика. Уменьшить стоимость кредитов


79

можно за счет субсидирования процентной ставки. Бюджетные средства, средства стабилизационного фонда, золотовалютные резервы и пенсионные средства – правильное введение государственных средств в банковское обращение расширило бы ресурсную базу привлечения долгосрочных средств и позволило бы уменьшить ставку по кредиту [2].

Другим способом уменьшения ставки является ужесточение требований к заемщику, которое позволило бы уменьшить рисковую составляющую процентной ставки и уменьшить долю просроченной задолженности.

Однако, не смотря на все трудности, кредитные организации, понимая перспективность этого сегмента кредитования, и исходя из желания укрепить свои конкурентные позиции, начинают наращивать объемы кредитования этого быстро растущего сегмента экономики.

Важную роль в российской экономике играет потребительский кредит. Приобретение товаров в кредит становится неотъемлемой частью жизни. Опыт зарубежных стран показывает, что потребительское кредитование стимулирует экономический рост. Однако, и в этом сегменте существуют проблемы. Высокая доля просроченной задолженности говорит о низком качестве организации кредитного процесса. Упрощение требований к заемщикам и удешевление кредита стимулирует спрос, также существенно уменьшились сроки рассмотрения заявок [6].

Существует проблема конкуренции между банками за клиентов, в результате чего рекламные кампании банков не отражают полностью важную информацию, в частности, о стоимости кредита. Ясность процентных ставок напрямую связана с платежеспособностью заемщика, а значит с риском невозврата.

Организация потребительского кредитования связана с существенными издержками, однако, кредитные организации могут выигрывать за счет эффекта от масштаба при широкой клиентской базе [3].

Основной проблемой ипотечного кредитования является острая социальная значимость вопроса, население нуждается в улучшении жилищных условий. Основной проблемой у банков следует назвать привлечение средств. Так как ипотечное кредитование предполагает долгосрочный характер вложения средств (10-15 лет), у банков появляется необходимость в «долгих» деньгах при их дешевизне [5]. Риски невозврата увеличивают стоимость ипотеки, в результате чего ставки по ипотеке остаются высокими при низких доходах населения. Ипотечное кредитование охватывает проблемы различного характера: банковского, социального, капитального строительства, макроэкономической ситуации в стране, законодательного регулирования.

Таким образом, обобщение проблем, существующих в сфере банковского кредитования, позволяет перейти к возможным путям их решения, а именно:

– создание эффективной инфраструктуры бюро кредитных историй, а также улучшение методического обеспечения оценки кредитоспособности заемщиков, которое должно включать широкое использование скоринговых систем;

– сокращение доли кредитных средств в наличной форме, что будет способствовать уменьшению издержек обращения и усиление контроля за


80

целевым использованием кредита; – установление плавающих ставок по кредитам, размер которых

будет пересматриваться ежемесячно и будет привязан к учетной ставке; – внедрение высокопрофессиональных юридических служб,

способных эффективно оценивать все правовые аспекты взаимодействия банков с клиентами и в случае необходимости реализовывать права банка в судебном порядке;

– активное использование инструментов маркетинга, а именно сегментации и кластерного анализа, с целью уменьшения расходов банков на рынке розничного кредитования [1].

Таким образом, кредитные операции коммерческих банков содержат некоторые проблемы: дороговизна, высокие процентные ставки по кредитам, недоверие банкам, нежелание банков рисковать, высокая доля просроченных ссуд, недобросовестность банков и скрытие важной информации от заемщиков, высокие требования к заемщикам и др. Однако, у кредитных операций есть перспективы роста. Это расширение объемов кредитования малого и среднего бизнеса, розничного, ипотечного кредитования, рост электронного и мобильного банкинга, более широкое распространение пластиковых карт, образовательный кредит, приравненные к кредитным операциям лизинг и факторинг. Более того, есть перспектива, что экономика России достигнет такого уровня развития рыночной экономики и макроэкономической стабильности, при котором кредитование станет неотъемлемой частью жизни.

Литература: 1. Гадомская, Ю.Ю. Проблемы и перспективы развития банковского потребительского

кредитования / Ю.Ю. Гадомская, У.Р. Байрам // Символ науки. – 2016. - №12(24). – С. 67-71.

2. Кокин, А.С. Пути решения проблем кредитования малого бизнеса / А.С. Кокин, М.С. Ващурин // Вестник Нижегородского университета им. Н.И. Лобачевского. – 2015. - №5. – С. 143-145.

3. Лукашевич, Н.С. О проблемах и тенденциях развития потребительского кредитования в России / Н.С. Лукашевич // Актуальные вопросы экономических наук. – 2015. - №4. – С. 241-246.

4. Развадовская, А.В. О проблемах совершенствования механизма кредитования / А.В. Развадовская // Вестник Белгородского университета кооперации – 2015. - №4. – С. 311-316.

5. Тугушева, Р.В. Проблемы и перспективы развития ипотечного кредитования в России / Р.В. Тугушева, Р.Р. Юняева // Известия Пензенского государственного педагогического университета им. В.Г. Белинского.– 2015. - №6. – С. 58-61.

6. Jean, L. A. Too much finance / Jean Louis Arcand, Enrico Berkes, Ugo Panizza / Journal of Economic Growth.– 2015. P. 105-14. – На англ. яз.


81

Kosonogova Ekaterina, PhD

Emperor Alexander I St. Petersburg State Transport University, Saint Petersburg, Russia

Kozlov Leonid School of Business. MANHATTAN COLLEGE, NY, USA

INVESTMENT STRATEGIES AT FINANCIAL MARKETS IN THE

CONTEXT OF SUSTAINABLE DEVELOPMENT OF CORPORATIONS Abstract. The article is devoted to the study of relation of investment scenarios of the

corporation to results and architecture of various models of the corporation: financial, social, value-oriented.

Keywords: investment, financials markets and sustainable development Introduction. The strategy for building investment portfolio by a corporate

entity is closely related to the value of funding sources as well as the effect on final value of economic entity's capital. In addition to the traditional financial approach to evaluation of effectiveness of investment policy in capital markets, focused on the categories of the financial accounting model (mainly IFRS and GAAP), the need in inclusion of social, ecological, cultural, intellectual and psychological aspects as well as informational assets, business reputation, accumulated knowledge and efficient corporate management and operational models into the system for evaluation of the effect of investment activity on market financial instruments as immanent values of sustainable development concept is becoming increasingly important.

Major results. There is an evident relations as well as cause-and-effect and correlative interconnection between architecture of the traditional financial model based on profit and equity growth, quantified on the basis of monetary measures and architecture of the sustainable development model, including wide range of non-financial values. Logical and transitive relations are formed between the models. These relations are essential in the methodology for evaluating the effectiveness and rationality of the investment behavior of corporate economic entity at financial markets, as well as determining the investment strategy depending on the chosen combination of targets and performance indicators of the financial and value-based models.

Figure 1. Common transitive relations between models of business entity that performs its business, investment and social-oriented activity

Investment model

Financial model Value-based model


82

Architecture and performance indicators for financial and value models are formed based on implemented investment model and the chosen portfolio investment scenario.

Moreover, immanent methods of management of all three models imply transitive relations between all models. The study of the influence of the choice of the investment model on the financial and value-based model, change in relations between them, as well as the flow and use of funding sources for creation of these models is the most interesting. It will be of relevance to study of methods and tools for expanding the method of assessing the effectiveness of investment behaviour of investment entity and considering relations and results of the investment model of an economic entity with financial and value-based models. The portfolio and project approach to the management of financial assets in a corporation's portfolio model allows us to present these assets as a variable set of parameters, the choice of which will affect final economic benefit

Table 1 Presentation of investment process at financial markets in relation to financial

and value-based model of corporation Investment scenario Portfolio 1 Portfolio 2 … Portfolio i

Risks R¹…Rn R²…Rm … Ri…Rх

Expenses and losses L¹…Rn L²…Rm … Li…Lх Income and benefits I¹…Rn I²…Rm … Ii…Iх Values and non-financial assets

А¹…Аz А²…Аc … Аi…Al

Funding source F¹…Fj FL²…Fk … Fi…Fх Architecture of financial and value-based model (description languages: financial statements, investment analysis, non-financial statements)

Type 1 Type 2 … Type i

Changes in the value of funding sources and the distribution of corporation capital between models

ΔI1 ΔI2 … ΔIj

Level of sensitivity of financial and value-based model to investment type *

λ1 λ2 … λi

*This level can be measured as degree and scope of changes in architecture and results of certain model based on results of implementation of investment scenario.

The following can be considered as parameters affecting the final strategic

goals of the company and its economic benefits gained from sale of financial assets portfolio:

A. measures aimed at the outflow of economic benefits and liabilities; B. measures aimed at observing the principle of fulfilling social obligations and

maintaining a positive social image, forming an optimal value model of a corporation, including also an expanded list of non-financial assets;


83

C. The choice of the financial model of the enterprise, the priority of which is to achieve the optimal key indicators of financial efficiency (cost effectiveness, profitability, IRR, NPV, EBITA and others).The main task of building asset portfolio to optimize the economic benefits and risks of business entity, providing assets with such characteristics that are unattainable in terms of single asset.

Thus, the economic benefit, as an indicator of effectiveness of a assets portfolio, will be reduced by the amount of expenses (cost savings, savings on transaction costs of an economic entity). The value of such reduction (optimization) will depend on the chosen parameters of the portfolio (specific i-scenario of investment behavior at financial markets. However, with this approach to portfolio design, respective scenarios are considered without consideration of funding sources and architecture and the results of the implementation of a particular type of models. Therefore, it is advisable to create a complete picture that considers the effect of the chosen investment scenario and the formation of the investment portfolio as well as specific parameters of on the composition, structure and value of the remaining funding sources of operational and investment cycle of business entity [1] as well as the effect on the architecture and performance indicators of financial and social models of the business entity. Table 1 shows the approach to the formation of relations between the main components of the corporate investment process at financial markets and their impact on the architecture and performance of corporation models.

Conclusions. The proposed approach to the presentation of the links between the process of investing in financial markets and the formation of a financial and value model in conjunction with sources of funding can significantly expand the approach to methods for evaluating the effectiveness of a corporation’s investment behavior due to inclusion of paradigms of sustainable development, knowledge-based economy, environmental and social responsibility and other aspects of value-oriented development of the economic entity. Major fields of further research:

- development of the terminological and categorical apparatus of the concepts of financial and value models, as well as determination of forms and types of relations between them, the features of resource allocation as well as significance of the generated results in various fields of evaluation of the performance of business entity;

- study of the relations and methodology for assessing the effect of the choice of investment scenario on the value funding sources and parity in the distribution of capital used for implementation of the financial and social model of a corporation;

- research and development of an assessment of the system of performance indicators of the financial and social model as transitively related models due to implementation of a specific investment scenario;

- development and expansion of the language tools for describing the financial and value-based model of a corporation from the point of view of their architecture, including the creation of metamodels describing both models through creation of languages for information and analytical support (financial and non-financial reporting, investment analysis, controlling and others).

- development of a mathematical model for describing the sensitivity of the financial and value-based model to the type of investment and the development of


84

methods for managing the investment process based on a systematic cognitive approach.

References: 1. Kosonogova E.S., Sushkov A.V. Assessment methods of assets in a portfolio model based

on the cost of financing sources. Modern aspects of the economy 2018. No. 8 (252). P. 5-10. 2. Efremenko I. MODERN WORLD FINANCIAL ARCHITECTURE DEVELOPMENT

IMPERATIVES IN GLOBAL FINANCIAL CRISIS'S OVERCOMING ASPECT. The Black Sea Region (ASECU). 2011. - P. 44-52.


85

ACCOUNTING, ANALYSIS AND AUDIT

Eleonora Stancheva-Todorova, Associate Professor, Ph.D.,

Sofia University “St. Kliment Ohridski”, Sofia, Bulgaria Iliyana Ankova,

Associate Professor, Ph.D., Sofia University “St. Kliment Ohridski”, Sofia, Bulgaria

ARE ACCOUNTING EDUCATORS READY FOR TEACHING IFRS 15

REVENUE FROM CONTRACTS WITH CUSTOMERS? Abstract. The objective of this paper is to outline and analyse the issues related to teaching

IFRS 15 in the higher education institutions and to offer guidelines for the integration of the new standard in the curricula and educational content for accounting majors. Following the example of the Faculty of Economics at Sofia University "St. Kliment Ohridski" a specific approach is proposed. It is aimed at building on the accounting knowledge in the educational process, adapted to the specifics of the programme (bachelor or master's) and its nature (specialised or non-specialised).

Key words: IFRS 15, challenges, teaching, universities, curricula and syllabi changes INTRODUCTION The new International Financial Reporting Standard (IFRS) 15 Revenue from

Contracts with Customers was the outcome of the convergence project of the International Accounting Standards Board (IASB) and the US Financial Accounting Standards Board (FASB). Work on the standard started in 2002 and its final version was published 12 years later – on 28 May 2014. FASB also issued an Amendment of the FASB Accounting Standards Codification Topic 606. IFRS 15 was envisaged to become effective for reporting periods beginning on or after 1 January 2017, with earlier application permitted. On 11 September 2015 the IASB published an amendment setting a new effective date – 1 January 2018. IFRS 15 replaces International Accounting Standard (IAS) 18 Revenue and IAS 11 Construction Contracts, as well as the related Interpretations of the IFRS Interpretations Committee (IFRIC): IFRIC 13 Customer Loyalty Programmes, IFRIC 15 Agreements for the Construction of Real Estate, IFRIC 18 Transfers of Assets from Customers, Interpretation of the Standing Interpretations Committee (SIC) 31 Revenue: Barter Transactions Involving Advertising Services. In order to provide an opportunity for identification and discussion of the issues related to the application of the new revenue recognition rules the IASB and the FASB established a Joint Transition Resource Group for Revenue Recognition. As a result of the work of this Group, on 12 April 2016 the IASB issued Clarification to IFRS 15, which is effective as of 1 January 2018 (IASB website, Standards, IFRS 15 Revenue from Contracts with Customers, 2018). IFRS 15 was officially endorsed by the European Commission by virtue of Commission Regulation (EU) 2016/1905 of 22 September 2016, OJ, issue L 295 of 29 October 2016, amended by virtue of Regulation (EU) 2017/1987 of 31 October 2017, OJ, issue L 291 of 9 November 2017.

The main reasons, necessitating the development of a new revenue standard, are related to the crucial importance of revenue as key indicator to the external and


86

internal financial statement users in assessing the entity's current performance, financial stability and future development perspectives. Due to the expanding globalisation many businesses are using both the IFRS and the US Generally Accepted Accounting Principles (US GAAP) as their reporting bases. Until now revenue recognition requirements under IFRS and US GAAP were different, thus making it difficult to compare businesses preparing their financial statements based on these regulations. The general nature was pointed out as a key weakness of IFRS, lacking guidance as to the reporting of specific transactions. US GAAP, on the other hand, were too detailed, introducing rules for individual sectors, thus making it difficult to compare businesses from different sectors. The disclosure of revenue information under both reporting bases was determined to be inadequate to the information needs of the users (Deloitte, 2018).

In response to the globalisation of markets, the complexity of economic transactions and the increased information needs of the financial statement users, IFRS have become increasingly complex, complicated and longer, which made their practical implementation difficult. Indicative in this respect is the Joint Transition Resource Group for IFRS 15. Abstract thinking, as well as "good" assessment skills in making decisions on specific cases are required for the understanding of the set of notions, for the probing into the logic of the structure of the standards and their requirements. This is set out as a key competency requirement for accountants and auditors. The new IFRS 15 is not an exception – a huge challenge in applying the Standard is the need to exercise professional judgement, without which the recognition of the transactions is impossible. This justifies the need to develop the so-called "soft" skills, which university graduates in accounting should master during their studies. On the other hand, IFRS are constantly changing and adapting to the dynamic environment in which businesses operate. This means that one of the priorities in accounting education at universities should be the development of certain self-preparation skills, which should help graduates in handling the challenges of the accounting career.

The objective of this paper is to outline and analyse the issues related to teaching IFRS 15 in the higher education institutions and to offer guidelines for the integration of the new standard in the curricula and educational content for accounting majors. Following the example of the Faculty of Economics at Sofia University "St. Kliment Ohridski" a specific approach is proposed. It is aimed at building on the accounting knowledge in the educational process, adapted to the specifics of the programme (bachelor or master's) and its nature (specialised or non-specialised).

Attaining this objective is related to the implementation of the tasks set out below:

Overview of the changes in the model for the accounting of revenue Outlining the issues related to teaching IFRS 15 based on the five-step model

for recognition of revenue from contracts with customers Critical analysis of the educational content on the revenue topic in F3

"Financial Accounting" and F7 "Financial Reporting" modules from the


87

internationally recognised professional qualifications of the Association of Certified Chartered Accountants (ACCA)

Proposing a model for the integration of the standard's requirements in the curricula and the educational content of the accounting subjects, taught as part of the bachelor and master's degrees.

1. OVERVIEW OF THE CHANGES IN THE MODEL FOR THE ACCOUNTING OF REVENUE

Today's business places a key focus on attaining goals. From the standpoint of the managers and employees this may be related to receiving bonuses. From the standpoint of the shareholders this may be related to the decision as to whether to dispose of or hold the interest in the respective entity. Revenue is the most important indicator used to measure the extent to which goals are attained. It generally fosters the development and success of companies, as it is a prerequisite for the generation of profits and appreciation of capital. This is why the proper revenue recognition and their disclosure in the financial statements is of utmost importance to provide the users with a basis for their assessments as to the attainment of the entity's goals. As mentioned above, despite the crucial importance of the revenue indicator, until the beginning of this year entities using IFRS and / or US GAAP as their reporting base, reported the same revenue using different rules, which made comparability extremely difficult. With the revenue recognition convergence process IASB and FASB have set the following key objectives:

Elimination of the discrepancies and weaknesses in the existing revenue recognition rules

Provision of a much more sustainable framework aimed at resolving revenue recognition issues

Improvement of the comparability with respect to revenue recognition for businesses operating in different sectors, jurisdictions and capital markets

Provision of more useful information to financial statement users through improvement of the disclosure requirements

Facilitation of the financial statement preparation through reduction of the number of standards and interpretations that companies need to refer to in relation to revenue recognition (Ernst & Young, 2017).

However, the convergence achieved does not bring full overlay of the revenue requirements in the two reporting bases, as in 2016 the IASB and the FASB have introduced different amendments to the standards.

IFRS 15 introduced a single comprehensive framework for the recognition of revenue from contracts with customers, except the following:

lease contracts insurance contracts certain arrangements with return options agreed in favour of the customers

and sale and repurchase certain non-monetary exchanges The currently effective revenue recognition concept, set out in IAS 18, is based

on the transfer of the risks and rewards from the ownership on the goods and services. IFRS 15 introduces a new revenue recognition concept based on transfer of


88

control. According to the new standard revenue is recognised to present the transfer to the customer of the promised goods and services, at an amount reflecting the consideration the entity expects to be entitled to in exchange for these goods or services.

Table 1 The five-step model

Step 1: Identifying the contract with the customer IFRS 15 introduces the terms contract and customer. A contract is an agreement between two or more parties that creates enforceable rights and obligations with a clarification that enforceability is a matter of law. A contract can be written, oral or implied by other customary business practices, but should give rise to enforceable rights and obligations. The Standard provides detailed guidance as to how to identify a contract. A customer is a party that has contracted with an entity to obtain goods or services that are an output of the entity's ordinary activities in exchange for consideration. Step 1 also considers when it is appropriate to combine contracts and the consequences of revenue recognition in case of contract modifications.

Step 2: Identifying the performance obligations under the contract A performance obligation is the commitment to transfer goods and / or services that are distinct. Two criteria that have to be met simultaneously are applied to determine whether goods / services are distinct. IFRS 15 contains additional guidance as to identifying the performance obligations in specific cases: guarantees customer options for additional goods and services with a discount non-refundable upfront fees

Step 3: Determining the transaction price The transaction price is the amount of consideration to which an entity expects to be entitled in exchange for transferring the promised goods and / or services, excluding amounts collected on behalf of third parties. When determining the amount of the consideration the entity takes into account also: the amount of the variable consideration and the constraints related thereto the existence of a significant financing component in the contract that requires an adjustment for the time value of money the fair value of non-cash consideration consideration payable to the customer in the form of checks, vouchers, etc.

Step 4: Allocating the transaction price to performance obligations IFRS 15 requires allocation of the transaction price to each performance obligation on a relative stand-alone selling price basis of each distinct good or service, with regulations as to how to treat any discount or variable consideration. There are additional requirements as to how entities should account for: customer's unexercised rights changes in the transaction price

Step 5: Revenue recognition when a performance obligation is met IFRS 15 requires recognition of revenue when the seller meets the performance obligation by transferring the good or service to the customer. Goods and services are deemed transferred to the customer when the customer obtains control. The new standard places the emphasis on when control of the good or service is transferred to the customer, which may happen over time or at a point in time.

Source: IFRS 15 Revenue from Contracts with Customers; Deloitte (2018) Revenue from Contracts with Customers — A guide to IFRS 15


89

Revenue is recognised upon the transfer of the control of the goods or services to the customer, which is determined by the ability to direct the use of and to obtain substantially all of the remaining benefits from the asset (IFRS 15, par. 33). The timing of revenue recognition is the key to the proper reporting of revenue and it is determined depending on the extent in which the performance obligation is satisfied (transfer of control on the goods / services) (IFRS 15, par. 32), which may occur over time or at a point in time.

IFRS 15 introduces a five-step model applicable to revenue from contracts with customers regardless of the type of transaction, economic sector or markets (Table 1).

2. COMPARISON BETWEEN IFRS 15 REVENUE FROM CONTRACTS WITH CUSTOMERS AND THE EXISTING REVENUE REPORTING REQUIREMENTS

As mentioned above the new IFRS 15 replaces the revenue reporting framework existing to date, as set out in several standards, IFRIC and SIC. The most noticeable changes with respect to revenue recognition are summarised in Table 2 below:

Table 2 Comparison of revenue recognition requirements

Comparison criterion

Standards and interpretations effective until the entering into

force of IFRS 15 IFRS 15

Revenue recognition

requirements

Set out in several standards and interpretations

Set out in one single standard

Revenue recognition

concept

Based on the transfer of risks and rewards of ownership

Based on the transfer of control of goods and services. The transfer of risks and rewards remains as a criterion for the transfer of control when the performance obligation is satisfied over time

Measurement of the revenue

Based on the fair value of the consideration received or receivable

Based on the amount that the entity expects to be entitled to

Identifying performance obligations

Limited requirements to identify the performance obligations under the contract

Specific guidance as to identifying the performance obligations under the contract

Revenue recognition over time

Incomplete guidance as to revenue recognition over time (i.e. under construction contracts)

Specific requirements allowing determination when the performance obligation is satisfied over time

Source: Deloitte (2018) Revenue from Contracts with Customers. A guide to IFRS 15 3. TEACHING IFRS 15 AS A CHALLENGE 3.1. New models, principles and concepts The issuance of IFRS 15 stirred controversial reaction amongst accounting and

audit practitioners, who, while perceiving it as yet another regulatory challenge, focused their efforts towards the timely and adequate improvement of their professional qualifications through organised, specialised training courses and self-education. Over a few years the big international audit firms published myriad of clarifications on the content of the standard, guidelines on its practical implementation, containing examples, illustrating certain paragraphs (Chartered


90

Professional Accountants (Canada) & Deloitte. 2015, 2016, Ernst & Young. 2014, 2017, KPMG. 2016, 2017, BDO. 2015). IFRS 15 is subject to the researchers' interest amongst the academia as well, where the experts discuss both issues related to the new requirements and some of the conceptual aspects of the standard.

Figure 1. The five-step model through the prism of teaching it

In this article we would like to focus the attention of the college to a different

set of questions, which in our opinion are underestimated, but which we believe to be important from the standpoint of accounting education in universities. We believe that the five-step model for recognition of revenue from contracts with customers requires a new consideration focus, namely through the prism of its teaching and identification of those key aspects that require our special attention in the auditorium. Students would find it difficult to perceive the regulatory texts without the proper understanding of the overall philosophy of IFRS 15, its principles, which are underlying and are "visible" in each of the model's five steps. Actually the issue requires a much deeper analysis as one of the prerequisites for success is the engaging in and fostering the abstract thinking of the students, a real challenge for the lecturer. The practical illustrative examples of the standard's regulations, which are complicated to clarify, should not be underestimated and are surely an important part of the study materials, but the inductive – deductive approach to the causal method will be insufficient for the students to comprehend the link between IFRS 15 and the entity's business model, the essence of the control model, the concept of the performance obligations, etc., adopted by the IASB for the accounting of revenue from the entity's primary business.


91

In the context of the raised issue, related to the teaching of the standard, we will attempt to consider each step of the model, but not through the prism of its features, but rather those specifics that teaching objectives should lay the emphasis on (Figure 1). The goal is to find the most appropriate approach to the successful perception of the requirements in the study auditoriums and their practical implementation.

Clarifying the term "customer" is important so that the students would understand step 1, as a certain counterparty to a contract may not fall in the scope of the definition. The objective of the agreement should be generating revenue from the entity's ordinary activities and to this end the joint participation in a process or activity and the sharing of the risks and rewards does not give rise to relations that are subject of IFRS 15. This is a significant shift in the philosophy of the new standard that students should master well. Another specific feature that has to be in the lecturer's focus is the accounting treatment of modifications in the scope and / or the price of the contract, which depends on the method of renegotiation.

The emphasis in explaining step 2, in our opinion, should be on the proper understanding of the performance obligations concept and their distinct nature. Despite of the criteria introduced by the standard, some performance obligations may not be stated explicitly in the contract, but they may be parts of the entity's customary business practices and as such they may give rise of valid expectations by the customer. The students should be able to recognise such cases of existing, but hard to identify constructive obligations, which would be helpful in their future profession. We have to point out that this formulation of IFRS 15 results in significant complications in the accounting practice for entities operating in certain sectors and may require changes in their accounting policies related to the reporting of operating revenue.

Step 3, which is related to determining the transaction price, i.e. the measurement of the contract revenue, puts to the foreground the significantly more complicated question as to the entity's business model and the need for the students to understand its importance with respect to financial reporting today. The allocation of costs and recognition of revenue for entities operating in different sectors are issues closely related to the interpretation of their business models. Another important aspect in this step is the understanding of the requirements of the standard concerning the variable consideration under the contract (if any) and its accounting. The inclusion of case studies to illustrate the practical application of the discussed formulations of IFRS 15 is extremely appropriate.

The emphasis in the presentation of step 4 should be on the acceptable methods to determine the stand-alone selling price necessary for the allocation of the transaction price to the individual performance obligations, which is important from practical implementation point of view. Despite the fact that the standard does not make an explicit mention of it, knowing them is useful for the students and would compensate, although partially, the lack of practical experience at the beginning of their professional career. More specifically we have in mind the adjusted market assessment approach of the expected cost plus a margin and the residual approach (Bashikarov and Stoyanov, 2016). The students have to be able to apply these in


92

practice, not just be aware of their existence, which requires the use of suitable case studies to illustrate these approaches in the auditorium.

Step 5, on the other hand, is crucial for the understanding of the philosophy of the new regulations, as it is exactly the provision that introduces the transfer of control requirement in assessing the timing of the recognition of the revenue from the contract. As we have already mentioned the control model, fundamental in IFRS 15, differs from the currently applied requirement for analysis of the risks and rewards related to the ownership. In fact this is just one of the factors that have to be taken into account in the reporting of the generation of the revenue when the performance obligation is satisfied at a point in time or over time, very typical in service contracts. The latter are part of the more complicated formulations of the standard and require good knowledge of the practical implementation of the methods to determine the stage of completion of the transaction – input methods, based on internal information of the entity, and output methods, for which external data is used.

3.2. Guidelines as to the inclusion of IFRS 15 in the curricula and the educational content for accounting majors

This article proposes a build-on teaching model based on adapting the allocation of the educational material related to the recognition of revenue from contracts with customers in modules F3 and F7 of ACCA.

Figure 2. Build-on model adopted by ACCA

Source: ACCA F3 Financial Accounting & F7 Financial Reporting


93

F3 defines only those fundamental terms that are required for the solution of case studies, related to the recognition of revenue from contracts with customers, where the performance obligation is satisfied at a point in time (Figure 2). These include short-term commitments where control over goods or services is transferred upon their delivery to the counterparty. More specific transactions considered involve discounts upon prepayment, which are treated as a type of variable consideration in accordance with IFRS 15. Therefore some of the new terms such as contract asset and contract liability remain outside the scope of the ACCA module under review.

Another specific feature of the educational content of module F3 is related to the impairment of receivables from contracts with customers. The emphasis is placed on the accounting for the losses and their presentation in the entity's financial statement, rather than their measurement under the expected credit loss method in accordance with IFRS 9 Financial Instruments. The latter is considered complicated and in order to simplify the exam materials, impairment losses are calculated using a percentage of the amount of the entity's receivables.

For comparison, module F7 considers both the fundamental requirements of the new revenue standard and some more specific transactions, such as: guarantees provided, principal versus agent considerations, sale with a right of return (forward, call option and put option), consignment contracts, bill and hold arrangements. A separate topic is devoted to IFRS 15, and quite logically, only impairment of receivables is part of the accounting for financial instruments, and more specifically – financial assets. It is impressive that the study material is significantly more complicated as compared to F3, which we consider a shortcoming. A smoother transition is necessary from the fragmented study of certain requirements of the standard to the presentation of its philosophy, the five-step model and the standard's specific implementation in the practice. We believe that a well-balanced approach is a prerequisite for the better success rate of the students. This approach is underlying the accounting studies in the bachelor and master's programmes of the Faculty of Economics at Sofia University "St. Kliment Ohridski" and it is applied in teaching IFRS 15 as well.

4. Teaching IFRS 15 as part of the bachelor and master's programmes of the Faculty of Economics at Sofia University "St. Kliment Ohridski“

In our opinion the successful adaptation of the model to build-on the knowledge about the reporting of revenue from contracts with customers requires consideration of the following factors:

specifics of the programme – bachelor or master's nature of the programme – whether specialised or non-specialised accounting subjects taught There are two bachelor programmes11 of the Faculty of Economics at Sofia

University "St. Kliment Ohridski", which are not specialised in the field of accounting and audit, but which cover extensively accounting disciplines. Students study "Introduction to accounting", "Financial accounting"12 and „Management

11 Bachelor's degree programmes in "Business administration" and "Economics and finance“. 12 The courses in „Financial accounting“ in the bachelor's degree and master's degree programmes at the Faculty of Economics are based on IFRS.


94

accounting“. The mentioned studies are taught in more hours and gain more credits, while the latter reflect not only the hours of lectures and exercises, but also the complexity of the study material taught and the difficulty of the exam (table 3). A significant number of hours are envisaged for self-preparation. The allocation of the subjects by semester is indicative of the applied approach to build on the accounting knowledge having in mind their importance for the students graduating the "Economics" and "Business administration“13 majors. This approach is also reflected in the curricula for the courses.

Table 3 Accounting subjects in the bachelor's degree programmes at the Faculty

of Economics

Subject Course Hours studied,

lectures/exercises

Extra-curricular

studies, study hours

ECST

Introduction to accounting Second 45/30 105 6 Financial accounting Third 45/30 105 6 Management accounting Fourth 30/30 90 5 The subject "Introduction to accounting" defines sales revenue in relation to the

reporting of the process of selling products and goods. No emphasis is placed on revenue as a separate reporting item and only case studies where the transfer of control occurs upon the physical transfer of the assets to the customer. The subject „Financial accounting“, on the other hand, includes a separate topic dealing with operating revenue reporting, which is based on IFRS 15. Its content is a combination of study materials from modules F3 and F7 (Figure 3), although bachelor's degree programmes are not accredited by ACCA. It is taken into account that many of the graduates do not continue their education in specialised master's degree programmes and they will rely on their knowledge in accounting acquired during this educational – qualification degree.

Figure 3. Presentation of IFRS 15 in the "Financial accounting" subject

(non-specialised bachelor's degree programmes)

13 It is well known that the accounting information is characterised by its integrity with respect to the other types of

management information and involvement at all levels within the entity's management structure, This is what makes it so important in the decision making process.


95

Unlike bachelor's programmes, there are many master's degree programmes at the Faculty of Economics and they are diverse, which is part of the Faculty's development strategy and is an expression of the aspiration of the management to offer education services meeting the demand in the labour market. Some of the programmes are supported by the business, and there are programmes launched at the initiative of companies in a specific sector which take into account the need in the practice of specialists with specific knowledge and skill sets.

Table 4 Allocation of the study material on the revenue topic to the master's degree

programmes at the Faculty of Economics Master's degree

programme

Modules accredited by

ACCA

ACCA qualifications

Subjects Educational content related to the reporting of operating

revenue

Financial accounting

⁎ the respective material on the topic from module F3 ⁎ part of module F7: 1) contracts for which the performance obligation is satisfied over time are considered 2) case studies illustrating the practical application of some of the steps in the revenue recognition model are included

Accounting and audit

F1-F9

ACCA qualification (after passing, at an exam centre, the remaining four exams of a total of 13, required to acquire the qualifications)

International Financial Reporting Standards – part one and two

⁎ the remaining uncovered part of the topic dealing with the recognition of revenue from contracts with customers from module F7

Accounting and big data analysis

F1-F4

ACCA Diploma in Accounting and Business (after passing at an exam centre of one of the accredited modules)

Financial accounting

⁎ the respective material from module F3 ⁎ the five-step revenue recognition model is presented in more detail ⁎ contracts containing more than one performance obligation are considered ⁎ contracts for which the performance obligation is satisfied over time are considered ⁎ the impairment of receivables from contracts with customers is based on the expected credit loss model

Two specialised programmes are currently offered in the area of accounting

and audit – master's degree programme "Accounting and audit" and master's degree programme "Accounting and big data analysis“. The first one is accredited by the


96

international professional organisation ACCA, where F3 and F7 are the accredited modules. Their content is split into two compulsory subjects, part of the educational plan of this master's degree programme – "Financial accounting" and "International Financial Reporting Standards – part one and two“. The revenue topic is covered by both. For comparison, the master's degree programme "Accounting and big data analysis" includes this topic only in the content of the "Financial accounting" course. We have to point out that its content is different in the two master's degree programmes mentioned above, as it complies with the modules accredited by ACCA for each of them and the opportunities to acquire the ACCA qualification upon graduation. Accordingly, the revenue topic involves different level of complexity (Table 4).

As pointed out in table 4 the two accounting majors mentioned above in the master's degree programme "Accounting and audit" not only cover the study material from the F3 and F7 modules of ACCA and complement each other, but the content of the topic for the reporting of revenue in them is allocated in a way so as to achieve building on the knowledge and their smoother and easier mastering by the students. On the other hand, good judgement as to what to be studied on the topic is required in the master's degree programme "Accounting and big data analysis" as it is included only in the subject "Financial accounting", and master's degree graduates should have sufficient accounting knowledge in order to be successful in their professional career as junior specialists.

CONCLUSION IFRS 15 is a challenge for accounting and audit practitioners, as well as for the

academic community. The issues related to education are related to the complexity of the new requirements and their practical application, on one hand, and on the other – to the need to foster abstract thinking in the students so that they would understand the philosophy of the standard and the principles underlying the five-step model. In this respect the proposed model to integrate the requirements of IFRS 15 in the curricula and the educational content for the accounting majors takes into account the specifics of the programme – bachelor's or master's degree, the nature of the programme – whether it is specialised or non-specialised, and the accounting subjects taught.

References:

1. Bashikarov, К., G. Stoyanov. (2016). The new approach to reporting revenue from contracts with customers. ICPA Year book 2016, pp. 307-334.

2. BPP Learning Media. (2017). ACCA Paper F3 Financial Accounting. For exams from 1 September 2017 to 31 August 2018 (Interactive Text).

3. BPP Learning Media. (2017). ACCA Paper F7 Financial Reporting. For exams from 1 September 2017 to 31 August 2018 (Study Text).

4. BDO. (2015). IFRS in practice - IFRS 15 revenue from contracts with customers. 5. Chartered Professional Accountants (Canada) & Deloitte. (2015). IFRS 15 Revenue from

contracts with customers, Your questions answered. 6. Deloitte. (2016). Bringing Clarity to an IFRS World. IFRS 15: Revenue from Contracts with

Customers. 7. Deloitte. (2018). Revenue from Contracts with Customers - A guide to IFRS 15. 8. Ernst & Young. (2014). IFRS 15: The new revenue recognition standard.


97

9. Ernst & Young. (2017). Applying IFRS Presentation and disclosure requirements of IFRS 15.

10. Ernst & Young. (2017). Applying IFRS: A closer look at the new revenue recognition standard.

11. IASB. (2018). Annotated Issued IFRS Standards 2018. 12. KPMG. (2016). Revenue issues in depth. 13. KPMG. (2017). IFRS 15 revenue supplement. Guide to annual financial statements.

Vydryhan O.V.,

Student, National Aviation University

Popovich O.V. PhD in Economics, associate professor,

National Aviation University

THE DIFFERENCE BETWEEN FINANCIAL LEASE AND LEASING

Видриган О.В., студентка,

Національний авіаційний університет Попович О.В.

канд. економ. наук, доцент, Національний авіаційний університет

ВІДМІННОСТІ МІЖ ФІНАНСОВОЮ ОРЕНДОЮ ТА ЛІЗИНГОМ

Abstract. The article is devoted to the comparison of financial and operating leases of

accounting. The methods of calculating interest on financial lease are disclosed, and the difference between leasing and leasing is considered.

Key words: Lease, financial lease, leasing, International Accounting Standard Board (IASB), International Financial Reporting Standards (IFRS).

Анотація. Стаття присвячена порівнянню фінансової та операційної оренди

бухгалтерського обліку. Розкриті методи нарахування відсотків за фінансовою орендою та розглянута відмінність оренди від лізингу.

Ключові слова: Оренда, фінансова оренда, лізинг, Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО), Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ).

В господарській діяльності суб’єкту господарювання для досягнення

поставленої мети необхідні необоротні активи, яких іноді у його господарстві не має, оскільки вони досить дорогі або недоступні. Для вирішення даного питання суб’єкт господарювання може орендувати майно на певний строк, або ж з подальшим його викупом.

На сьогодні існують два види оренди: операційна та фінансова. Операційна оренда (лізинг) – це господарська операція фізичної чи

юридичної особи, що передбачає передачу орендарю права користування основними фондами на строк, що перевищує строку їх повної амортизації, з обов’язковим поверненням таких основних фондів їх власнику після закінчення строку дії орендної (лізингової) угоди.


98

Фінансовою вважається оренда, при якій відбувається передача всіх ризиків і доходів, пов'язаних з використанням орендованого майна орендарю. Право власності на майно може передаватися (або не передаватися) в кінці строку оренди.

Оренда розглядається як фінансова у наступних випадках: по закінченні терміну оренди майно передається орендарю, орендар має переважне право на купівлю майна за справедливою ціною, термін оренди збігається з терміном економічної служби майна, на початку строку оренди величина мінімальних орендних платежів складає практично всю справедливу вартість майна.

Згідно МСФЗ фінансова оренда викликає амортизаційні витрати для активів, що амортизуються і фінансові витрати для кожного облікового періоду. Амортизаційна політика для амортизованих орендованих активів в обов'язковому порядку повинна відповідати тій, яка застосовується у відношенні амортизованих активів, що перебувають у власності, а визнана сума амортизації обов'язково повинна розраховуватися згідно з МСФЗ 16 «Основні засоби» [5] та МСБО 38 «Нематеріальні активи» [6]. Якщо немає обґрунтованої впевненості в тому, що орендар отримає право власності до кінця терміну оренди, актив в обов'язковому порядку повинен бути повністю амортизований протягом коротшого з двох строків: оренди або корисної служби.

На сучасному ринку економічних взаємовідносин досить часто ототожнюють поняття фінансової оренди і лізингу. В широкому сенсі лізинг є організаційною формою підприємницької діяльності, яка виражає відносини власності, особливу систему господарювання. Саме про це йдеться у визначенні лізингу, що наводиться в Законі України «Про лізинг»: лізинг – це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоотримувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням із лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів [3].

Для того щоб зрозуміти відмінність оренди від лізингу пройдемося по таких їх характерних ознаках:

1. Рух майна та призначення. Супроводжуються передачею майна від одного суб’єкта іншому. Оренда та лізинг – це надання фізичною або юридичною особою у тимчасове використання майна іншій фізичній або юридичній особі.

2. Однакові види за окупністю майна. Оренда може бути операційною (оперативною), яка базується на умовах терміновості, платності й повертання, та фінансовою (це оренда, що передбачає передачу орендарю всіх ризиків та вигід, пов'язаних з правом користування та володіння активом) [2]. Лізинг також буває оперативним (це договір лізингу, у результаті якого лізингоотримувач по своєму замовленню отримує у платне користування від лізингодавця об’єкт на строк, який менше строку, за який амортизується 90% вартості об’єкту лізингу) та фінансовим (це договір лізингу, у результаті якого лізингоотримувач за своїм замовленням отримує у платне користування від


99

лізингодавця об’єкт на строк, менший строку, за який амортизується 60% вартості об’єкта лізингу) [1].

3. Платність і терміновість. Оренда і лізинг – це надання фізичною або юридичною особою у тимчасове використання майна іншим фізичним або юридичним особам за визначену плату на певний термін.

4. Специфічні риси: Об’єктами оренди можуть бути цілісні майнові комплекси

підприємств, їх структурні підрозділи, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення), майно, яке не увійшло у статутні фонди господарських суспільств [4];

Об’єктами лізингу можуть бути будь-яке рухоме і нерухоме майно, яке може бути віднесено до основних фондів підприємства згідно із законодавством, в тому числі продукція, виготовлена державними підприємствами. В лізинг не можуть передаватися земельні ділянки та природні комплекси [1].

5. Цілі використання об’єктів: при оренді комерційні та некомерційні та при лізингу виключно комерційні.

6. Суб’єкти: 6.1. Суб’єкти оренди: 1)орендодавець – юридична особа, яка передає право користування майном на визначений термін за певну плату; 2)орендар – фізична або юридична особа, яка отримує право користування предметом оренди [2]. 6.2. Суб’єкти лізингу: 1) лізингодавець - юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу; 2) лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця; 3) продавець - фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу [1].

В умовах сьогодення, лізинг є найбільш ефективним засобом довгострокового фінансування при придбанні основних засобів. Проведена порівняльна характеристика сутності лізингу та фінансової оренди надала можливість виокремити спільні та специфічні риси досліджуваних категорій з урахуванням положень законодавчо-нормативних актів та дозволяє стверджувати про відмінність категорій лізингу та оренди. Лізинг, хоча тісно і пов’язаний з орендою, проте є ширшим поняттям, оскільки містить в собі одночасно якості інвестиційної та орендної діяльності. Впровадження лізингових операцій сприятиме оновленню основних засобів завдяки збільшенню доступу суб’єктів господарювання до зовнішніх джерел фінансування інвестицій та направленням вивільнених коштів на інші господарські потреби.


1. Закон України «Про фінансовий лізинг» від 11.12.2003 року №1381-4 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1381-15


100

2. Закон України «Про оренду державного і комунального майна»від 10. 04. 1992 р. № 2269-12. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2269-12

3. Закон України«Про лізинг» від 23.03.1998 № 01-8/104 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v_104800-98/conv

4. Положення (Стандарти) бухгалтерського обліку 14 «Оренда». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0487-00

5. Міжнародні стандарти фінансової звітності «Фінансова оренда» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://studme.com.ua/106201279434/buhgalterskiy_uchet_i_audit/finansovaya_arenda.htm

6. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 17 (МСБО 17). Оренда від 01.01.2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/929_018

7. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 16 (МСБО 16) «Основні засоби» від 01.01.2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/929_014

8. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 38 (МСБО 38) «Нематеріальні активи» від 01.01.2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/929_050

Kashperska A., Senior Lecturer, Сhebakova Р.

Student Kharkiv State University of Food Technology and Trade, Kharkiv, Ukraine

FEATURES OF THE ORGANIZATION OF INVENTORY ACCOUNTING

IN PHARMACY ESTABLISHMENTS

Кашперська А.І., старший викладач

Чебакова П.І. студентка

Харківський державний університет харчування та торгівлі, Харків, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ТОВАРНИХ ЗАПАСІВ В АПТЕЧНИХ ЗАКЛАДАХ

Abstract. The essences of inventory accounting in pharmacy establishments are considered.

The theoretical positions are generalized, scientifically substantiated methodical recommendations for the improvement of the organization of inventory accounting in pharmacy establishments are developed. It is proved that the definition and reflection of the actual cost, trade surplus and discounts on goods, occupy an important place in the organization of accounting and tax accounting of inventory in pharmacy facilities.

Key words: accounting, inventory, pharmacy establishments, organization of accounting, inventory accounting.

Анотація. Розглянуто особливості обліку товарних запасів в аптечних закладах.

Узагальнено теоретичні положення, розроблено науково-обґрунтовані методичні рекомендації з удосконалення організації бухгалтерського обліку товарних запасів в аптечних закладах. Доведено, що визначення та відображення фактичної собівартості, торгової надбавки та знижок на товари, посідають важливе місце в організації бухгалтерського та податкового обліку товарних запасів в аптечних закладах.


101

Ключові слова: облік, товарні запаси, аптечні заклади, організація обліку, облік товарних запасів.

Сьогодні торгівельна галузь зростає швидкими темпами та неможлива без участі роздрібних підприємств, які є сполучною ланкою між виробником та споживачем, а товарні запаси є однією з найважливіших економічних категорій, що є основою для функціонування та здійснення господарської діяльності будь-якого підприємства сфери торгівлі. Проблеми обліку товарних запасів в сучасних умовах набувають особливої актуальності у зв’язку з потребою представлення достовірної інформації керівництву для прийняття правильних управлінських рішень, що підвищують ефективність діяльності суб’єктів господарювання.

Обліком товарних запасів на підприємствах роздрібної торгівлі займались ряд вітчизняних і зарубіжних вчених таких як, Х. Андерсен, Е. Аренс, М. Т. Білуха, Ф. Ф. Бутинець, Ф. Вуд, З. В. Гуцайлюк, В. П. Завгородній, М. В. Кужельний, та інші.

На сьогодні проблемним залишається питання синтетичного та аналітичного обліку товарів в аптечних закладах, порядку визначення торгової надбавки, знижок, фактичної собівартості продукції та відображення операцій, пов’язаних з обліком товарів у бухгалтерському і податковому обліку.

Розглянемо аптечні заклади, що відносяться до підприємств роздрібної торгівлі. В своїй діяльності для відображення операцій з товарними запасами вони використовують рахунки 282 "Товари в торгівлі" та 285 "Торгова націнка". Що стосується обліку транспортно-заготівельних витрат, існують декілька варіантів їх відображення: на рахунку 282 «Товари в торгівлі» та на рахунку 289 «Транспортно-заготівельні витрати». В той же час, в окремих закладах ТЗВ несе постачальник оптової торгівлі, який відразу прямо включає їх до ціни товару. В цьому випадку, ТЗВ такі заклади не мають, і, відповідно, не використовують а ні рахунок 289, а ні 282 для обліку даних витрат.

На підставі проведеного дослідження аптечних закладів встановлено, що більшість з них не мають аналітичних рахунків до субрахунку 282 «Товари в торгівлі», що є недоліком, оскільки заклад має велику товарну номенклатуру і при проведенні інвентаризації відсутність даних в кількісному вираженні не дає змогу виявити розкрадання запасів. Інвентаризація проводиться у вартісному вираженні: всі товари підсумовуються за цінами та звіряють із сумою, що зазначена в товарному звіті на дату проведення інвентаризації. Тобто при виявленні нестач на певну суму неможливо встановити якого саме товару не вистачає. Тому з метою підвищення аналітичності за рахунками запасів до робочого плану рахунків доцільно внести доповнення у вигляді субрахунків четвертого порядку: 282.1 «Лікарські засоби»; 282.2 «Отруйні та наркотичні речовини»; 282.3 «Сильнодіючі речовини»; 282.4 «Інші лікарські засоби»; 282.5 «Перев’язочні засоби та допоміжні матеріали»; 282.6 «Косметичні засоби»; 282.7 «Вироби медичної техніки».

Крім того, аптечні заклади доволі часто не використовує рахунок 284 «Тара під товарами», оскільки мають однооборотну тару, яка використовується одноразово (папір пакувальний, плівка, картонні коробки). Після використання цю упаковку знищують або передають на утилізацію. Пакувальний матеріал не підлягає оприбуткуванню та як тара не враховується.


102

Порядок відображення операцій на рахунках обліку передбачено Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій (наказ МФУ від 30.11.1999 р. № 291).[3]

Варто відмітити, що особливістю аптечного бізнесу є застосування 2-х ставок ПДВ (рис. 1):

Рис. 1. Види ставок податку на додану вартість для аптечних закладів

Так, пунктом 193.1 (в) ст. 193 ПКУ встановлено, що за операціях з

постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів за переліком, затвердженим КМУ, встановлюється ставка ПДВ в розмірі 7 %. Треба відзначити, що дана ставка є пільговою і підприємство, що її використовує, кожного кварталу складає Звіт про пільги форми 1-пп на 13%, що залишилися.[4] КМУ затверджений «Перелік медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків» від 03.09.2014 р.[2]

Що стосується ставки 20% - вона використовується у випадку, коли на лікарські засоби та медичні вироби, закуплені за ставкою 7%, через обмежену купівельну спроможність населенню не вдається реалізувати до закінчення терміну дії їх реєстраційного посвідчення/свідоцтва про державну реєстрацію, що автоматично призводить до їх вилучення із Державного реєстру лікарських засобів/Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення та відповідно оподаткування таких лікарських засобів/медичних виробів здійснюється вже за ставкою ПДВ у розмірі 20% та на всі інші лікарські засоби та вироби медичного призначення.

Державне регулювання цін на лікарські засоби й вироби медичного призначення сьогодні полягає, насамперед, у встановленні максимально допустимих розмірів надбавок на ціни зазначеної продукції під час здійснення оптової та роздрібної торгівлі нею. Так, ціни на ліки й вироби медичного призначення, включені до Національного переліку (крім наркотичних, психотропних лікарських засобів, прекурсорів і медичних газів), встановлено граничні постачальницько-збутові (оптові) надбавки на рівні не вище ніж 12% оптово-відпускної ціни та граничні торговельні (роздрібні) надбавки на рівні не вище ніж 25% закупівельної ціни. До того ж, постачальницько-збутова (оптова) надбавка не повинна перевищувати її встановленого граничного розміру незалежно від кількості операцій із продажу товару, здійснених дистриб’юторами.

ПДВ

7%

По операціях з постачання та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування та внесених до Державного реєстру за переліком, затвердженим КМУ.

На лікарські засоби і медичні вироби, закуплені за ставкою 7%, які не вдається реалізувати до закінчення терміну дії їх свідоцтва про реєстрацію, що призводить до їх вилучення із Державного реєстру.

20%


103

Згідно постанові КМУ № 955 «Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби і медичні вироби» встановлено максимально допустимий рівень торгової надбавки на лікарські засоби і вироби медичного призначення, що належать до Національного переліку основних лікарських засобів і виробів медичного призначення та обов’язкового мінімального асортименту лікарських засобів для аптечних закладів та фельдшерсько-акушерських пунктів.[7] Максимально допустимі торгові надбавки відповідно до закупівельної ціни товару представлено на рис. 2.

Рис. 2. Максимально допустимі торгові надбавки в аптечних закладах

Так, якщо оптово-відпускна лікарського засобу нижча ніж 12 грн. за одну упаковку, вони не підлягають державному регулюванню, крім тих, які купуються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів

Також КМУ було прийнято постанову №862 «Про державне регулювання цін на лікарські засоби» від 09.11.2016 р., згідно якої державне регулювання цін на ліки впроваджується за трьома напрямками: серцево-судинні захворювання; цукровий діабет ІІ типу; бронхіальна астма.[6]

Було розроблений реєстр, куди потрапили 89 препаратів, розроблених на підставі 21 діючої речовини - міжнародної непатентованої назви (МНН). І саме діючу речовину, а не назву препарату, лікарів зобов'яжуть вписувати в рецепти.[1]

Крім того, МОЗ дозволяє максимальну торгову надбавку 20% від собівартості (5% оптова і 15% роздрібна). Вище цієї граничної суми реалізація заборонена.

Окремі аптечні заклади надають знижки фізичним особам (пенсіонерам та всім групам інвалідів) на постійній основі у момент реалізації при пред’явленні документу (посвідчення) тільки на лікарські засоби, наприклад: до 500 грн. – 10%, 500 грн. і більше – 5%.

У бухгалтерів, що працюють у сфері роздрібної торгівлі, виникають питання щодо визначення собівартості реалізованих товарів. Адже вони мають справу з великою номенклатурою товарних позицій, отриманих та реалізованих протягом звітного періоду з тією чи іншою торговельною націнкою.

Згідно П(С)БО 9 «Запаси» до фактичної собівартості включають: суми сплачені постачальнику товарів згідно договору; суми ввізного мита на

Максимально допустимі торгові

надбавки

25%

23 %

20%

10 %

15 %

до 100 грн

від 101 грн до 300 грн





104

імпортні товари; суми непрямих податків, що не відшкодовуються підприємству; ТЗВ; вантажно-розвантажувальні роботи; витрати на страхування і відсотки за комерційний кредит постачальників.[5]

Для визначення собівартості реалізованих лікарських засобів та виробів медичного призначення аптечні заклади використовують метод оцінки за цінами продажу, який базується на визначенні та застосуванні середнього відсотка. За П(С)БО 9 “Запаси” його використовують підприємства, які мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торгової націнки. Метод оцінки вибуття запасів не може змінюватися протягом року.

Різниця між продажною і купівельною вартістю товару складається з торговельної націнки та ПДВ, сплаченого постачальнику при купівлі товару. Суму ПДВ включають до продажної ціни товару. Облік товарів протягом місяця ведеться за цінами реалізації, які включають торгову націнку і ПДВ. Наприкінці місяця визначається собівартість реалізованих товарів за дебетом рахунку 902 «Собівартість реалізованих товарів» та кредитом рахунку 282 «Товари у торгівлі».

Щодо самої торговельної націнки, яка припадає на реалізований товар, то її відображають: або за дебетом рахунку 285 «Торгова націнка» та кредитом рахунку 282 «Товари у торгівлі», або за дебетом рахунку 902 «Собівартість реалізованих товарів» та кредитом рахунку 285 «Торгова націнка» («червоне сторно»).

Виручка з реалізації лікарських засобів та виробів медичного призначення здається бухгалтером або інкасатором підприємства щодня до установи банку.

Таким чином, в аптечних закладах з метою інформаційного забезпечення системи управління діяльністю підприємства і задоволення інформаційних запитів зовнішніх і внутрішніх користувачів необхідно формувати систему показників, що розкривають дані про об'єкти бухгалтерського обліку, а також майновий та фінансовий стан підприємства з різним ступенем деталізації.

Література: 1. Наказ Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Реєстру лікарських

засобів, вартість яких підлягає відшкодуванню станом на 22.01.2018 р.» № 111 від 22.01.2018 - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://moz.gov.ua/article/ministry-mandates/nakaz-moz-ukraini-vid-22012018--111-pro-zatverdzhennja-reestru-likarskih-zasobiv-vartist-jakih-pidljagae-vidshkoduvannju-stanom-na-22-sichnja-2018-roku

2. Перелік медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків, затв. Кабінетом Міністрів України №410 від 03.09.2014 - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/410-2014-%D0%BF/paran10#n10

3. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затв. наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.1999 р. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1557-11

4. Податковий кодекс України № 2755 від 02.12.2010 р. - [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затв. наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 N 246 - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0751-99.


105

6. Постанова «Про державне регулювання цін на лікарські засоби», затв. наказом Кабінету Міністрів України №862, від 09.11.2016 р. - [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/862-2016-%D0%BF

7. Постанова КМУ «Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби і медичні вироби» № 955 від 17.10.2008 р. - [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/955-2008-%D0%BF

Lutsyk Yuliia Ph.D. in Economics, Associate Professor,

Military Institute of Taras Shevchenko National University of Kyiv (Ukraine, Kyiv)

DEBTOR DEBT IN GOVERNMENT ACCOUNTING SYSTEM

Луцик Ю.О. к.е.н., доцент кафедри фінансового забезпечення військ,

Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка

ДЕБІТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ В СИСТЕМІ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ДЕРЖАВНОГО СЕКТОРУ

Abstract. The article studies debtor debt as an integral part of the accounting system and

management decision making in accordance to the requirements of national accounting standards. Proved that the search for the effective management of debtor debt is one of the most

important tasks of the entities of government sector. Key words: debtor debt, accounting, organization of the accounting system, national

accounting standards. Анотація. У статті розглянуто питання дебіторської заборгованості як складової

системи бухгалтерського обліку і прийняття управлінських рішень відповідно до вимог національних стандартів бухгалтерського обліку.

Доведено, що пошук ефективного управління дебіторською заборгованістю є одним із актуальних завдань суб’єктів державного сектору.

Ключові слова: дебіторська заборгованість, бухгалтерський облік, організація обліку, національні положення (стандарти).

В сучасній практиці фінансово-господарської діяльності суб’єкт

державного сектору вступає в відносини з юридичними і фізичними особами, які є як зовнішніми контрагентами (постачальниками, покупцями, державними органами тощо), так і внутрішніми (працівниками установи). Сукупність усіх цих процесів становить основу нормального функціонування суб’єкта господарської діяльності.

У процесі організації господарських відносин між сторонами виникають певні особливі права та зобов’язання. Дана система відносин регламентується та встановлюється договорами. Моментом виникнення прав та зобов’язань, з юридичної точки зору, вважається укладення договору, разом із тим, і виникнення дебіторської заборгованості, яка являє собою об’єктивний процес фінансово-господарської діяльності і тим самим є неминучим і природним фактором.


106

Актуальність даного питання полягає у тому, що питання сутності і обсягу дебіторської заборгованості потребує постійного і системного дослідження, так як питома вага заборгованості є одним із елементів фінансових активів, які фінансуються за рахунок власних або позикових коштів і відповідно займає важливе значення у показниках балансу суб’єкта державного сектору.

Дослідженням поняття «дебіторська заборгованість» займалась низка українських вчених – Ф.Бутинець, О.Губачова, О.Кушина, М.Яструбський. В науковій літературі, достатньою мірою приділена увага питанням сутності та причинам виникнення дебіторської заборгованості, методологічним та практичним аспектам вивчення даного виду заборгованості і вирішенню питань управління останньою. Але, не зважаючи на це, є ряд не до кінця вивчених аспектів дебіторської заборгованості. Основна проблема полягає в тому, що більшість науковців акцентують увагу на вивченні проблематики приватного сектору та розкритті теоретичних основ та понять саме в тій галузі. В той же час, як питання практичного застосування даних категорій та їх аналіз у державному секторі, залишаються відкритими і відповідно потребують подальшого дослідження. За таких умов, розгляд питання дебіторської заборгованості є актуальним напрямком для подальших наукових досліджень.

Метою даної роботи є дослідження сутності дебіторської заборгованості, її причин виникнення та механізмів утворення в умовах формування сучасної системи бухгалтерського обліку відповідно до вимог національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Аналіз наукової літератури доказує, що існує велика кількість поглядів науковців на проблему визначення поняття «дебіторська заборгованість». Деякі підходи щодо визначення сутності дебіторської заборгованості зазначені у нижче наведеній таблиці.

Таблиця 1 Визначення категорії дебіторська заборгованість

Джерело Визначення категорії дебіторська заборгованість Москаленко Г.О. суми, очікувані до надходження від клієнтів за вже продані товари

Лищенко О.Г. фінансовий актив, який є контрактним правом отримувати грошові кошти або цінні папери від іншого підприємства

Яструбський М.Я. форма відстрочки платежу – відкритий кредит, угода, яка передбачає виконання послуг замовником або реалізації продукції покупцю з відстрочкою оплати за них

Кушина О.Ю. фактична безвідсоткова позика контрагентам

Губачова О.М. фінансовий актив, що є контрактним правом однієї сторони отримати гроші й узгоджується з відповідним зобов’язанням сплати іншої сторони

Бугай В. сума боргів, які винні підприємству юридичні або фізичні особи та які виникли у результаті господарських взаємовідносин з ними

Бутинець Ф. Ф. сума заборгованостей підприємств на певну дату

Розглянувши таке розмаїття визначень поняття «дебіторська заборгованість», водночас можна дійти висновку, що дебіторська заборгованість – це фінансовий актив установи, що виникає унаслідок


107

договірних відносин між двома юридичними особами, серед яких одна, що є власником активу, після настання відповідних умов угоди має право на отримання платежів, товарів, робіт та послуг. А дебіторами зазвичай виступають юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

При розгляді поняття та обліку дебіторської заборгованості в державному секторі слід керуватися нормативними актами, що регламентують засади облікової політики та порядку ведення бухгалтерського обліку у бюджетних установах. Отже, одним з основних нормативів щодо обліку дебіторської заборгованості є наказ Міністерства фінансів України № 372 «Порядок бухгалтерського обліку окремих активів та зобов’язань бюджетних установ» (далі – Порядок) від 02.04.2014 року.

Відповідно до зазначеного Порядку дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів установі на певну дату, а дебітори – це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували установі певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

Доцільно зазначити, що дебіторська заборгованість в державному секторі може утворюватись в наступних напрямках:

Отже, безумовно, дебіторська заборгованість є складним об’єктом

управління, який вимагає прийняття кваліфікованих рішень в різних областях: фінансових, юридичних, тощо. Фундаментальна обізнаність із питань дебіторської заборгованості, тобто процес управління нею, є важливим фундаментом у діяльності установи і вимагає належної уваги керівників і головних бухгалтерів. Визначення підходів до управління дебіторською заборгованістю – проблема яка не має однозначного рішення, вона залежить від


108

специфіки діяльності установи і особистих якостей керівництва. Таким чином, провівши детальний аналіз структури дебіторської

заборгованості, шляхів її утворення, дійшли висновку, що необхідно звернути особливу увагу на ряд ключових питань. Особливо, на етапі реформування системи бухгалтерського обліку в державному секторі. А також не залишити без огляду, зважаючи на складну ситуацію у державі, питання економічної безпеки, захисту інформації та стабільності у фінансовій системі держави.


1. Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

2. Наказ Міністерства фінансів України від 02.04.2014 №372 «Про затвердження положення з бухгалтерського обліку окремих активів та зобов’язань бюджетної установи»

3. Бутинець Ф. Ф. Бухгалтерський управлінський облік: [Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів]. / [За ред.] Ф. Ф. Бутинця, Т. В. Давидюк, Н .М. Малюги, Л. В. Чижевської [2-ге вид.,перероб і доп.] – Житомир: ПП «Рута», 2008. – 480 с.

4. Губачова О. М. Облік у зарубіжних країнах: Підручник /О. М. Губачова, С. І. Мельник – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 432 с.

5. Кушина О. Резерв сумнівних боргів: суто бухгалтерський інструмент / О. Кушина // Збірник систематизованого законодавства. – 2010. - № 9. – С. 155-159

6. Яструбський М. Я. Дебіторська та кредиторська заборгованість / М. Я. Яструбський // Науковий вісник НЛТУ − 2011. − №21.4. − С. 276-281

Taigashinova K.T.,

Doctor of Economic Sciences, Professor Yerzhanov A.K.,

Doctor of Economic Sciences, Professor Dauzova A.M.

Doctor PhD Almaty academy of economics and statistics

DEVELOPMENT OF LOGISTICAL SYSTEM AND ITS EFFECT ON THE

ACCOUNTING

Тайгашинова К.Т., д.э.н., профессор, Ержанов А.К.,

д.э.н., профессор Даузова А.М. Доктор PhD

Алматинская академия экономики и статистики

РАЗВИТИЕ ЛОГИСТИЧЕСКОЙ СИСТЕМЫ, И ИХ ВЛИЯНИЕ НА УЧЕТ Abstract. The article the foundations of the logistic system is discovered. It is a model of

logistic system. They are bringing the deep controversy. Keywords: logistic, logistical system, logistical costs, management accounting of logistic

expenses, control, management of logistic expenses.


109

Аннотация. В статье раскрываются основы логистической системы. Приводится

солидная полемика в этом направлении. Описывается модели логистической системы. Ключевые слова: логистика, логистическая система, логистические затраты,

управленческий учет логистических издержек, контроль, управление логистическими издержками.

Актуальность раскрытия логистической системы в успешном развитии

бизнес-процесса как никогда своевременна и важна. Логистическая система в развитии любой компании должна обеспечить максимальный эффект или результат.

Организация транспортных коридоров на основе логистических центров играет роль внешней координационной структуры. Вместе с тем создается логистическая система обеспечивающая мультипликативный эффект комплексной организации перевозок. Развитие бизнес-процесса организует новые методы информатизации перевозочного процесса, система электронного документооборота, спутниковые технологии и др. Учитывая то, что компания (субъект) осуществляя логистическую деятельность управляет логистическими системами. Выполнение логистических функций в логистической системе – это есть адаптированная система с обратной связью. Сквозные логистические технологии на всем цепи следования грузопотоков рационализируют трансакции взаимодействия материалопотоков на уровне макрологистических, мезологистических и микрологистических систем. Логистическая деятельность осуществляют диспетчеризацию перевозок и взаимодействия поставщиков и потребителей с железнодорожным транспортом и припортовыми станциями, содействуют увеличению их пропускной способности, ускорению выгрузки вагонов и погрузки судов и др., если ведут мультимодальные перевозки.

На наш взгляд, следует раскрыть понятие логистической системы. Исследование литературных источников ученых из России свидетельствует о том, что данное понятие более емкое и требует глубокого изучения. В.И.Сергеев утверждает, что «логистическая система – относительно устойчивая совокупность звеньев (структурных/функциональных подразделений компании, а также поставщиков, потребителей и логистических посредников), взаимосвязанных и объединенных единым управлением логистическим процессом для реализации корпоративной стратегии организации бизнеса» [1,с.28], управление логистическим процессом в логистической цепи.

В.В.Волгин полагает, что «в практике известны три основных вида логистических систем продвижения товаров, ориентированных по каналам сбыта: тягущие системы товары; толкающие системы товары; точно в срок»[2,с.17].

Логистическая система раскрывалась в терминологическом словаре как «адаптивная (самонастраивающаяся или самоорганизующаяся) система с обратной связью, выполняющая те или иные логистические функции и логистические операции, состоящая, как правило, из нескольких подсистем и


110

имеющая развитые связи с внешней средой» [3, с.120]. Такое утверждение не наделена конкретикой в указанном направлении.

Рис.1. Классификация логистической системы и совокупности элементов Иного мнения, но не убедительного, с которыми можно согласиться,

придерживаются Ю.Н.Егоров и О.А.Александров, которые считают, что «целью логистической системы является доставка товаров и изделий в заданное

Лог

ист

ич

еск

ая с

ист

ема

Закупка

Поступление материальных потоков в логистической деятельности

Закупка имеет номенклатуру продукции, общая масса, вес параметры

Условия транспортировки, передача в собственность, финансы, платежи и т.д.

Склады Внутрихозяйственные склады, их расходы

Склады временного хранения (СВХ), перевалочные склады, их затраты

Запасы Сырье и материалы, инвентарь, спецодежда для процесса

производства-переработки

Товары для перепродажи в коммерческих целях и получение дохода

Информация Внутренняя информация на основе управленческого учета и планирования

Внешняя информация в целях обеспечения конкурентных преимуществ субъекта

Транспорт Водный, автомобильный, железнодорожный, воздушный и т.д.- обеспечение транспортом

Сбыт

Процесс реализации и сбыта товаров и услуг

Дизайн, расфасовка, взаимосвязь с покупателем, платежеспособность, доставка, расчеты, авансы, платежи и

т.д.

Обслуживание производства

Логистический менеджмент в управлении производством

Управление запасами, складами

Управление затратами-рисками

Управление доходами

Кадры Персонал, обеспечивающий управление компанией процессами заготовление, производство, сбыт-реализацию и конкурентные

преимущества


111

место, в нужном количестве и ассортименте, в максимально возможной степени подготовленных к производственному или личному потреблению при заданном уровне издержек»[4, с.20].

В зарубежном словаре «APICS»логистическая система (logisticssystem) определяется как процесс «планирования и координации всех аспектов физического движения материалов, компонентов и готовой продукции для минимизации общих затрат и обеспечения желаемого уровня сервиса» [5, с.49]. В этом определении заслуживает одобрения минимизация затрат и обеспечения желаемого уровня сервиса логистических услуг.

В.И. Сергеевым отмечается, что «многие логистические компании, технологии и системы возникли, и получили дальнейшее развитие именно в указанных функциональных областях. Например, в материальном (операционном) менеджменте – логистические концепции Just-in-time (точно в срок), Requirements / resourceplanning (планирование потребностей / ресурсов) и соответствующие модули (подсистемы) логистики (рис. 1).

Kanban, MRP 1, OPTв КИС класса MRPII, ERP. В сфере физического распределения (дистрибьюции) комплекс логистических концепций Demand-drivenLogistics(логистика, ориентированная на спрос) и системDRP 1, DRPII»[6,с.45].

Поддерживая исследования ученого, что действительно логистическая система «точно в срок» имеет свои основания, так по системе «канбан» без складского хозяйства работает только японцы, в этой связи к конвейеру при сборке автомашин точно в указанную секунду должен быть доставлена та деталь, которая именно сейчас должна монтироваться при сборке автомашины, и многое другое.

Поэтому поводу Л.Б.Миротин утверждает следующее: «Логистическая система - упорядоченное множество (совокупность) элементов, находящихся в определенных связях и отношениях друг с другом, образующих определенную целостность и единство»[7, с.21].

Как видно, в вышеотмеченных утверждениях нет единого мнения в определении «логистических систем», однако, на наш взгляд, их многообразие позволяет сделать определенную систематизацию и соответствующие выводы. Характерной для всех высказываний является то, что логистическая система представляет собой совокупность внутренних и внешних элементов. Нами ниже приводится классификация логистической системы и совокупности их элементов (рис.1).

В исследованиях К.Т. Тайгашиновой отмечается анализ моделей логистических систем и исследование устойчивости их функционирования [8, c.67].

Анализ логистических систем – процедура разбивается на детализированные части, более доступные для ее решения. Определяются критерии оценки эффективности логистической системы. Осуществляют проектирование и анализ будущих ситуаций. Определяют оценку существующей программы развития.


112

Анализ логистической системы – инструмент, способствующий выявления процедур в логистической цепи, и является основой конкурентных преимуществ в логистической деятельности любой компании.

Не менее важен в логистической цепи – контроль. Он осуществляется в целях реализации функций управления. Управление способствует достижению цели логистической системы.


1. Сергеев В.И. Корпоративная логистика: 300 ответов на вопросы профессионалов. М.: ИНФРА – М, 2002.

2. Волгин В.В. Склад: логистика, управление, анализ / В.В.Волгин – 10-е изд., перераб. и доп.- М.: ИТК «Дашков и К», 2009.- 736 с.

3. Родников А.Н. Логистика. Терминологический словарь. М.: ИНФРА-М, 2000.-120 с. 4. Егоров Ю.Н., Александров О.А. Логистика. Учебное пособие для бакалавриата по

направлениям: ГМУ и Менеджмент.- М.: Изд-во «МПА-ПРЕСС»,2013.-191 с. 5. APICS Dictionary. 8 Edition. American Production and Inventory Control Society Inc.

1995.P.45 (Пер. науч. ред.). 6. Сергеев В.И. Логистика в бизнесе. М.: ИНФРА-М, 2001. 7. Логистика: управление в грузовых транспортно-логистических системах: учеб.

пособие / Под ред. д-ра техн. наук, проф. Л.Б.Миротина.- М.: Юристъ, 2005.-414 с. 8. Тайгашинова К.Т. Углубленный управленческий учет: учебник/ К.Т.Тайгашинова,

С.А.Сатаев, С.Ш.Лапбаева.-Алматы: Экономика, 2014.-184 с.


113

TAXATION AND ACCOUNTING SYSTEM

Voloshan Iryna Ph.D., Associate Professor

Simon Kuznets Kharkiv National University of Economics (Ukraine, Kharkiv)

EXPORT OF GOODS FROM UKRAINE: CURRENCY REGULATION AND FEATURES OF ACCOUNTING

Волошан І. Г.

канд. екон. наук, доцент Харківський національний економічний університет імені Семена Кузнеця

ЕКСПОРТ ТОВАРІВ З УКРАЇНИ: ВАЛЮТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ

ОБЛІКУ

Abstract. The article is devoted to the problems of export of the Ukrainian company’s products to the European market. The features of currency regulation and currency control of export operations are determined. The restrictions on export transactions in Ukraine depending on the status of the exporter and the taxation system are given. A comparison of the structure of the accounting system of the exporter, depending on the chosen system of taxation and organizational-legal form.

Key words: export, currency regulation, currency control, taxation system, accounting system.

Анотація. Стаття присвячена проблемам експорту продукції українських

підприємств на європейський ринок. Визначено особливості валютного регулювання та валютного контролю експортних операцій. Наведено обмеження щодо здійснення експортних операцій в Україні залежно від статусу експортера та системи оподаткування. Здійснено порівняння будови системи обліку експортера, залежно від обраної системи оподаткування та організаційно-правової форми.

Ключові слова: експорт, валютне регулювання, валютний контроль, система оподаткування, система бухгалтерського обліку.

Стратегічною метою нашої держави є членство України в Європейському

союзі, тому ми продовжуємо інтегрувати українську економіку до європейського ринку. Ключовими проблемами, з якими зіштовхуються експортно-орієнтовані підприємства в Україні, є відсутність якісного інформаційного забезпечення щодо організації експорту для підприємств малого та середнього бізнесу, які не мають у своїй структурі експортних відділів. [1]

Загалом в Україні в 2017 році у порівнянні з 2016 роком темп росту експорту складає 119% або 43 264,7 млн. $ США, в свою чергу імпорт зріс на 126,4% та склав 49607,2 млн. $ США, що досить негативно характеризує економіку нашої країни. За даними Державної служби статистики у 2017 році зовнішня торгівля України товарами з країнами Європейського союзу має від’ємне сальдо у 6342,4 млн. $ США, імпорт на 18,6 % випереджає експорт. [2] Однак, експорт українських товарів до країн Європейського союзу має тенденцію до постійного зростання за рахунок переорієнтації України до зовнішньої торгівлі в країни ЄС та відмови від російських ринків збуту.

За структурою український експорт носить переважно сировинний


114

характер. Мова йде про необроблену сировину, яка отримується з агропромислового комплексу, металургійної, хімічної, добувної промисловості та вивозиться з країни, замість того, щоб створювати готовий продукт з доданою вартістю в Україні. Крім експорту сировини в Україні спостерігається явний експорт трудових ресурсів, що також вповільнює економічний розвиток держави. Ми вважаємо, що сталий розвиток України можливий лише за умови створення та розвитку несировинних галузей з випуску конкурентоздатної продукції з високою доданою вартістю, повернення мільйонів українських трудових мігрантів та підвищення кваліфікації населення.

Причиною сировинного експорту в Україні є низька технологічна складова, а отже низька якість готової продукції або продукція українського виробництва не може конкурувати з європейськими аналогами. Європейські споживачі не знають українські бренди, а отже споживання українських товарів в країнах ЄС на низькому рівні, а розкрутити бренд на світовому рівні для українських експортерів дорого та складно. [1]

Початковим етапом експорту товарів, робіт та послуг є укладання експортного контракту, одним з обов’язкових підрозділів якого є умови розрахунків між експортером та імпортером. Розрахунки за експортними контрактами проводяться в іноземній валюті, а отже є об’єктом валютного регулювання та валютного контролю.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» [4] виручка у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення такої продукції, а в разі експорту робіт (послуг) – з моменту підписання акту, що засвідчує виконання робіт, надання послуг. Вказаний Закон визначає правила валютного регулювання, а умови валютного контролю визначає Постанова Правління НБУ «Про затвердження Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями» [7].

Національний банк України знімає експорту операцію з валютного контролю після зарахування виучки за експортним контрактом на валютний рахунок експортера. При цьому, зауважимо, що експортна виручка при надходженні від імпортеру спочатку зараховується на розподільчий рахунок експортера, а після обов’язкового продажу частин валютних коштів на Міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) зараховується на валютний рахунок експортера їх залишок, а на поточний рахунок експортера – гривневий еквівалент проданої валюти. Зауважимо також, що на даний момент п. 2 постанови Правління НБУ «Про запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті та встановлення розміру обов'язкового продажу таких надходжень» [6] встановлено вимогу про обов'язковий продаж на МВРУ надходжень в іноземній валюті за експортними контрактами на користь юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців в розмірі 50%.

Суб’єкти підприємницької діяльності, залежно від статусу поділяються на фізичних осіб – підприємців та підприємства (юридичні особи) різних форм власності. Згідно зі ст. 5 Закону про ЗЕД [3], всі суб'єкти ЗЕД мають рівне


115

право здійснювати будь-які її види діяльності, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак. Залежно від статусу суб’єкта підприємницької діяльності можна обрати відповідну систему оподаткування (загальна чи спрощена), яка впливає на податковий тягар та будову системи обліку. В табл. 1 наведені обмеження щодо здійснення експортних операцій в Україні залежно від статусу експортера та системи оподаткування.

Таблиця 1 Обмеження щодо здійснення експортних операцій в Україні залежно від

статусу експортера та системи оподаткування Спрощена система оподаткування

Платники єдиного податку за групами Податкова

система Статус 1 група 2 група 3 група 4 група

Загальна система

оподаткування

Фізичні особи – підприємці

Експортні операції

заборонено

Експортні операції дозволено.

Виключення:

підакцизні товари; послуги; заборонені товари для 2 групи


дозволено.

Виключення: підакцизні товари.


дозволено.

Юридичні особи

х х

Експорті операції дозволено.

Виключення:

підакцизні товари.


дозволено.

Отже, для того щоб обрати найбільш оптимальну для себе податкову

схему ведення господарської діяльності та, зокрема, зовнішньо-економічної діяльності, необхідно ознайомимося з вимогами, встановленими для кожної з них Податковим кодексом (далі – ПКУ) [5].

Спрощена система оподаткування передбачає два види обмежень: обмеження щодо експортних операцій які діють на всіх суб’єктів господарювання та обмеження за групами до яких належать платники єдиного податку. Загальним обмеженням є заборона всім платниками єдиного податку здійснення операцій з експорту підакцизних товарів (пп. 3 пп. 291.5.1 ПКУ), при цьому перелік таких товарів визначено п. 215.1 ПКУ.

Фізичним особам – платникам єдиного податку 1 групи заборонено займатися експортом. Відповідно до пп. 1 п. 291.4 ПКУ платники єдиного податку 1-ї групи можуть провадити діяльність тільки з роздрібного продажу товарів із торговельних місць на ринках та/або провадити господарську діяльність з надання побутових послуг населенню.

Фізичним особам – платникам єдиного податку 2 групи заборонено займатися експортом робіт та послуг відповідно до п. 291.5 ПКУ, а експорт товарів – не заборонений (окрім підакцизних).

Платники єдиного податку 3 та 4 груп не мають окремих обмежень щодо експорту, окрім загальної заборони щодо експорту підакцизних товарів.

Фізичні особи – підприємці та юридичні особи суб’єкти ЗЕД можуть обрати загальну систему оподаткування, яка не містить обмежень щодо


116

експортних операцій. Відмінністю спрощеної системи оподаткування від загальної є звільнення

від податкового зобов’язання за такими податками (п. 297.1 ПКУ): 1) податку на прибуток підприємств; 2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів, що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої – третьої групи (фізичної особи); 3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України (з обмеженнями); 4) податку на майно (в частині земельного податку); 5) рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи. [5] Крім того, ставки та розмір єдиного податку значно менші за ставку податку на прибуток (18%), що суттєво зменшує податковий тягар суб’єкта ЗЕД.

Сучасна облікова система фізичної особи – підприємця та підприємства – юридичної особи будується на поєднанні бухгалтерського та податкового обліку. Первинні облікові документи та регістри обліку в більшості випадків є джерелом формування інформації щодо нарахування та сплати податкових платежів, а також джерелом інформації про результати діяльності та фінансовий стан суб’єкта господарювання. Але статус суб’єкта господарювання та обрана ним система оподаткування впливають на необхідний обов’язковий обсяг облікових даних та визначають будову системи обліку. В табл. 2 наведено порівняння системи обліку експортера, залежно від обраної системи оподаткування.

Обрана система оподаткування та статус суб’єкта господарювання визначає будову системи обліку, а отже витрати часу на обробку облікової інформації та необхідність залучення облікового персоналу для ведення бухгалтерського обліку.

Таблиця 2 Порівняльна таблиця будови системи обліку експортера, залежно від

обраної системи оподаткування Спрощена система оподаткування

Платники єдиного податку за групами

2 група 3 група (не

платник ПДВ) 3 група

(платник ПДВ) 4 група

Загальна система оподаткування

План рахунків не застосовується. Бухгалтерський облік здійсню-ється лише за надходженням готівкових та безготівкових коштів. Ведуть Книгу обліку доходів.

Застосовують спрощений план рахунків. Можуть вести бухгалтерський облік без под-війного запису. Ведуть Книгу обліку доходів.

Застосовують спрощений план рахунків. Бухгалтерський облік за мето-дом подвійного запису. Ведуть Книгу обліку доходів та вит-рат.

План рахунків не застосовуєть-ся. Бухгалтерсь-кий облік здій-снюється лише за надходжен-ням готівкових та безготівко-вих коштів. Ве-деться облік земельних угідь на їх видів

Застосовують за-гальний план рахун-ків. Бухгалтерський облік за методом подвійного запису. Зобов’язані мати всі первинні та під-тверджуючі доку-менти на всі витрати та щодо походжен-ня товару.

Найбільш спрощена будова системи обліку у фізичної особи –

підприємця, суб’єкта ЗЕД, платника єдиного податку 2 та 4 групи. Найбільш складна будова система обліку у суб’єктів господарювання що обрали загальну


117

систему оподаткування (незалежно від статусу платника ПДВ) та платників єдиного податку 3 групи (платників ПДВ).

Таким чином, суб’єкту господарювання, що має намір експорту товарів, робіт та послуг необхідно визначитися з системою оподаткування. Оптимальна система оподаткування дозволить збалансувати податковий тягар та оптимізувати витрати на побудову облікової системи підприємства. Крім того, при укладанні експортного контракту врахувати умови здійснення валютних операцій та валютний контроль за ними.


1. Волошан І.Г. Особливості організації експортної діяльності на підприємстві та документального оформлення товарів на експорт / І.Г. Волошан // БІЗНЕС-ІНФОРМ. – 2018. – № 9 (488). – С. 35 – 40.

2. Державна служба статистики України – офіційний сайт – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.

3. Закон України «Про зовнішньо-економічну діяльність» від 16.04.1991 р. № 959-ХІІ зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/959-12.

4. Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/card/185/94-%D0%B2%D1%80.

5. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17.

6. Постанова Правління НБУ «Про запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті та встановлення розміру обов'язкового продажу таких надходжень» від 13.12.2017 № 129 зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0129500-17.

7. Постанова Правління НБУ «Про затвердження Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями» від 24.03.1999 р. № 136 зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0338-99.


118

Valentyna Tkachenko, Professor, Ph.D., Chancellor of Lugansk State Agrarian University,

SEI LPR “Lugansk State Agrarian University”, Lugansk Valentin Goncharov,

Professor, Ph.D., Department’s head of enterprise Economics and human resources management),

SEI LPR “Lugansk State Agrarian University”, Lugansk Mariya Shevchenko,

Associate Professor, Ph. D., Dean of economical faculty, SEI LPR “Lugansk State Agrarian University”, Lugansk

Olga Drozniak, Associate Professor, Ph. D., Department of enterprise Economics and human

resources management, SEI LPR “Lugansk State Agrarian University”, Lugansk

Sergey Zakharov Associate Professor, Ph. D., (Economics and Management),

Shakhty institute (branch) of the South-Russian state polytechnic university (NPI) by M.I. Platov

STRATEGIC PLANNING FEATURES OF THE TAX POTENTIAL TO

ENTERPRISES

Abstract. The article deals with the social - economic aspects development to enterprises at the stage of tax forecasting; where the actual problem is to identify the legal optimization the tax payments possibility based on features application of taxation in order to optimize the assessment for their tax potential.

Keywords: tax potential, strategic planning, tax forecasting, prognostication, tax levy, fiscal incentives.

INTRODUCTION The social - economic development of the regions is significantly influenced

by the general taxation system, where the tax potential managing problem of the enterprise as a base for taxation is at the central place. One of the main directions for improving the tax potential management to enterprises is tax planning. The problem studies connected with formation and tax potential planning to the enterprises were engaged in many national and foreign scientists, in particular: V. P. Vishnevsky, A. V. Gerebcov, Y. B. Ivanov, V.V. Karpova, S. V. Kalambet, and N. V. Kashina etc.

Therefore, in the tax planning theory and practice distinguish the following types: strategic and current. Strategic planning in the tax administration system is nothing more than forecasting, the main purpose of which is to forecast and assess the tax potential, tax proceeds and fees to the all levels budgets.

As part of the overall enterprise development strategy, the tax forecasting is secondary to it. At the same time, the tax forecasting significantly affects the overall enterprise development strategy and corrects its formation. For example, profits taxation and its main parameters have a serious impact on the investment pattern, as companies invest primarily based on tax considerations and only then consider the rate of return. In EU Commission researching, which covered 8 thousand


119

transnational companies, 48% of them pointed out that, as a rule, the problems of taxation are the decisive factor in the investment projects formation.

On the forecasting phase, the identifying the possibilities problem of tax payments legal optimization is based on the taxation features. Such features, first, include the tax benefits variety: tax benefits in the form of tax rates reduction for activity certain branches; tax benefits in the form of tax exemption for enterprises on certain categories; tax benefits in the form of tax exemption for certain business operations types and

products types (works, services); tax benefits which are considered the regional differences in the tax system.

Thus, the decisions making which provide the tax benefits using with respect to the products port that are produced, activities, directions of capital reinvestment, subsidiaries organizational forms and regional features for their location. Already at the long-term planning phase, all of that make the prerequisites for legal reduction on this tax liabilities basis enterprises and their net profit maximization.

Therefore, it is possible to concretize the tax-forecasting concept in order to determine ways to implement its basic problems in the context of an adequate assessment to the tax potential for enterprises (Fig.1).

Fig.1. Implementation scheme for the basic problems of strategic planning on the enterprises tax potential

Accordingly, the tax forecasting is the part general tax strategy development in

the formation process of long-term development goals the enterprise, where considered possible changes in tax legislation and economic policy of local authorities.

STRATEGIC PLANNING OF TAX POTENTIAL TO THE ENTERPRISES

Assessment of the tax potential to the

enterprises

The tax potential forecasting to the enterprises

Prognostication volumes distribution of the regulated tax proceeds between

different levels budgets

Annual budgets projects development to the enterprises in the tax proceeds

terms.

Control actions development for taxes and fees


120

However, the changes unpredictability in tax legislation and the effects of "declaration" to taxes are particularly dangerous for strategies that are projected in the long term. The latter notion content is that some the taxation effects the economy of the enterprise can feel long before the introduction or tax changes but as already a result it declaration. For example, the future tax announcement on any assets will have negative impact on their value. The assets price may significantly decrease, and their owners, after the tax announcement accept the main load of the fiscal burden. Therefore, the accurate tax forecasting proceeds is one of the main conditions for the successful work for both economic entities and tax authorities. The tax bodies often have to deal with the current forecast and the formation of monthly tasks for subordinate territorial inspectorates. Forecast valuations on the end of the future period are usually determined by history using different prognostics types. Tax potential assessment and forecasting allows improving the planning tax proceeds processes at the budget system different levels, to detect and compare tax opportunities and the tax level activity of the regions and, the same can characterize the socio-economic business entities development. The tax legislation instability, the effect of "announcement" permanent nature to tax innovations do not allow developing forecasts for the long term. The long-term tax norms system is repeatedly corrected in the current plans formation, which generally has a negative impact on the formation and management of the tax potential to enterprises.

References:

1. Vishnevsky V. P. Methodological bases of improvement of taxation of enterprises [Text]: dis. ... d-RA Ekon. Sciences / V. P. Vishnevsky. - Donetsk, 2016. - 410.

2. Gerebcov A. V. Methodological framework for the assessment of the tax potential of the region / Gerebcov A.V. // Bulletin of the Moscow Academy of market labor and information technologies (Series "Regional economy"). 2016. - № 18 (40), pp 233-237.

3. Ivanov Y. B. Tax planning: essence, differences, methods / Ivanov Y. B. // Accounting. - 2014. - №40, pp 37-40.

4. Kalambet S. V. Podatkowy potential: theory, practice, management: [Text]: monograph / Kalam Beth S. V. – Dnipro: Nauka I Osvita, 2016. - 304.

5. Karpova V. V. Formuvannya system podatkovih planuvannya na pdprimstvi: [Text]: dis. ... d-RA Ekon. Sciences / Karpova V. V.-Kharkiv, 2017. - 192.

6. Kashina N. V. The method of calculation of the tax potential / Kashina N. V. // The Finance. - 2017. - №12, pp 181-186.


121

ECONOMIC SECURITY OF BUSINESS ENTITIES

Panteleimonenko A.A., Doctor of Economic Sciences, Professor

Sobchak A.M. Postgraduate

Poltava University of Economics and Trade, Ukraine

ACTUAL PROBLEMS OF FOREIGN DENTISTRY ON FOREIGN MARKETS OF DENTAL SERVICES AND THEIR EXPERIENCE ON SOLUTION

TOWARDS COOPERATION

Пантелеймоненко А.О., д.е.н., професор

Собчак Г.М. видобувач

Полтавський університет економіки та торгівлі, Україна

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ДРІБНИХ СТОМАТОЛОГІВ НА ЗАРУБІЖНИХ РИНКАХ СТОМАТОЛОГІЧНИХ ПОСЛУГ І ДОСВІД ЇХ ВИРІШЕННЯ ШЛЯХОМ

КООПЕРУВАННЯ

Abstract. The article deals with the European experience of consolidation of small dental clinics by creating cooperatives, for solving many common problems.

Keywords: service cooperatives, dental cooperatives. Анотація. У статті розглянутий європейський досвід консолідації дрібних

стоматологічних клінік шляхом створення кооперативів, за для вирішення багатьох спільних проблем.

Ключові слова: обслуговуючі кооперативи, стоматологічні кооперативи. Ринок стоматологічних послуг у секторі охорони здоров’я є одним з тих,

що найбільш швидко розвивається. В медичній галузі він є високоприбутковим, оскільки послуги стоматологів вважаються одними з найдорожчих чи не в усіх країнах. Таким чином, попит на якісне стоматологічне обслуговування, що пропонується приватним сектором ринку стоматологічних послуг є, і залишиться, стабільним. При цьому, світова практика переконливо свідчить про те, що представники стоматологічного бізнесу – практикуючі стоматологи мають низку господарських проблем, що часто обумовлює тісну співпрацю окремих стоматологів з їхніми колегами.

Аналіз світового досвіду у галузі стоматологічних послуг переконливо свідчить про те, що проблеми цього бізнесу мають інтернаціональний характер.

До найбільш актуальних проблем ринку стоматологічних послуг, з точки зору практикуючих стоматологів, належать такі:

- конкуренція (особливо у великих містах); - недосконалість стоматологічного страхування; - витратність стоматологічної практики; - недостатність кваліфікованих управлінських кадрів;


122

Все це стимулює окремо взятих дрібних представників стоматологічного бізнесу до консолідації.

Одним із шляхів консолідації є створення і активізація функціонування обслуговуючих кооперативів стоматологів, що поєднують ресурси окремих практикуючих стоматологів з метою скорочення витрат, пов’язаних із їхньою практикою (у тому числі – з її організацією).

Аналізуючи опубліковані джерела що відображають зарубіжний досвід функціонування кооперативів, що діють на ринку медичних послуг, передусім, слід зазначити, що їх об’єднує Міжнародна організація медичних кооперативів (International Health Co-operative Organisation – IHCO). Одні з них надають медичну допомогу своїм членам-споживачам (пацієнтам), а інші – забезпечують самозайнятість «виробників медичних послуг», тобто медпрацівників (лікарів, медичних сестер та ін.). Одним із завдань IHCO – є інтеграція кооперативів споживачів та виробників, що в сучасних умовах є доцільним кроком.

Яскравим прикладом успішних кооперативів стоматологів у США є American Dental Cooperative, Inc. (ADC; м. Нашвілл, штат Теннессі) та Dental Cooperative (м. Солт-Лейк-Сіті, штат Юта). Основними завданнями є сприяння в організації бізнесу його членів – лікарів-стоматологів шляхом «оптових закупівель і розподілу хірургічних та інших медичних інструментів, апаратури та обладнання».

Місія кооперативів полягає у «посиленні та збереженні незалежної стоматології», зокрема, вони забезпечують платформу для господарської співпраці незалежних стоматологів, які можуть скористатись перевагами об’єднаної великої групи, сформованої з практикуючих дантистів. Зберігаючи свою незалежність стоматологи-підприємці, через кооператив отримують доступ до переваг, які зазвичай доступні тільки для великих корпоративних бізнес-організацій.

Якщо кооперативи стоматологів у США є великими економічними організаціями, то європейська модель названих кооперативів більш локальна і має незначну кількість членів-співвласників. Типовим прикладом може бути німецький GenossenschaftostfriesischerZahnärzteeG (м. Норден, Німеччина, земля Нижня Саксонія). Кооператив має на меті «надання своїм членам практичної допомоги в повсякденній стоматологічній діяльності та пошук зручних способів придбання необхідних матеріалів і послуг».

До групи кооперативів «зі стажем» належить Abrechnungs- und Beratungsgesellschaftfür ZahnärzteeG, створений у1992 році в м. Мюнхен.

Таким же типовим для Німеччини, як і описані вище, є кооператив стоматологів ZahnärztlichenGenossenschaftOldenburg м. Ольденбург, створений 17 спеціалістами в грудні 2011 року.

Поряд із досвідом функціонування кооперативів стоматологів у США та Німеччини привертають увагу досягнення кооператорів Швеції. Ще у 1977 році була створена компанія PraktikertjänstAktiebolag (штаб-квартира в Стокгольмі), що спеціалізується на охороні здоров’я та стоматології. Її діяльність охоплює всю територію Швеції.


123

На жаль розвиток кооперативів стоматологів не набув широкого розповсюдження у світі. Пояснення значною мірою криється у непоінформованості суспільства про переваги спеціалізованих обслуговуючих кооперативів. При цьому, негативним фактором є і нерозуміння урядів багатьох держав того, що кооперативи, зокрема, стоматологів при належній їх підтримці з боку держави значною мірою можуть взяти на себе місію покращення якості стоматологічного обслуговування населення.

Здійснений вище огляд діяльності кооперативів стоматологів, що діють у провідних країнах світу дає підстави зробити деякі узагальнюючі висновки. По-перше, викладена інформація спростовує хибне уявлення про «неактуальність кооперативів», у тому числі кооперативів стоматологів, у країнах з високим рівнем розвитку економіки. По-друге, кооперативи стоматологів ставлять за мету вирішення цілого комплексу проблем, пов’язаних із професійною діяльністю названих спеціалістів. Про це свідчить спектр послуг названих кооперативів. При цьому можна стверджувати, що проблеми приватних стоматологів (враховуючи типові послуги вищезгаданих кооперативів) з різних країн здебільшого характеризуються однотипністю.

По-третє, враховуючи соціальну місію кооперативів стоматологів, доцільним для національних урядів багатьох держав є стимулювання розвитку названих кооперативів і застосування при цьому багаторічного світового досвіду державно-приватного партнерства щодо приватних стоматологів. Такі спільні дії можуть суттєво покращити стан галузі охорони здоров’я. І по-четверте, такі кооперативи є надзвичайно важливими для професійної діяльності українських приватних стоматологів, які сьогодні шукають шляхи оптимізації витрат для здешевлення цін на їхні послуги, з огляду на існуючу конкуренцію на стоматологічному ринку України.

Започатковані в Україні кооперативи стоматологів зможуть взяти на себе й технічне обслуговування, ремонт та прокат стоматологічної техніки; тестування і контроль за якістю послуг; організацію спеціального (професійного) навчання, заходів для обміну досвідом, інформаційного супроводу бізнесу членів кооперативу, ознайомчих поїздок (екскурсій), з метою підвищення кваліфікації членів кооперативу та найманих працівників тощо.

Враховуючи зазначене вище, можна зробити загальний висновок про те, що саме кооперативи стоматологів можуть мати суттєвий вплив на розвиток підприємництва у галузі стоматологічних послуг України. Перспектива започаткування на українському ринку таких кооперативів може мати реальний успіх. При цьому поява кооперативів стоматологів сприятиме не тільки розвитку бізнесу дрібних суб’єктів підприємництва – практикуючих стоматологів і невеликих стоматологічних клінік, вона може істотно змінити ціни на послуги на користь їх пацієнтів.

Література: 1. Global Dental Services Market 2016-2020. URL:

https://www.researchandmarkets.com/research/6k7x32/global_dental 2. Eaton K. The State of Oral Health in Europe 41 р. URL:

https://www.wfpha.org/tl_files/doc/about/OHWG/AttA.pdf


124

3. David E, Dental Marketing: What are the most painful business problems experienced by dentists?URL: https://www.quora.com/Dental-Marketing-What-are-the-most-painful-business-problems-experienced-by-dentists

4. American Dental Cooperative.Company Profile URL: https://www.bloomberg.com/profiles/companies/0397764D:US-american-dental-cooperative

5. Genossenschaft ostfriesischer Zahnärzte eG, Norden. URL: https://www.genossenschaften.de/genossenschaft-ostfriesischer-zahn-rzte-eg-norden


MATHEMATICAL METHODS IN ECONOMY

Yadigarov Tabriz Abdulla oglu, PhD in economics,

Institute of Economics of ANAS Aghazadeh Zeynal Shahid oglu

bachelor in Economics, Academy of State Customsт Committee of the Republic of Azerbaijan

EVALUATION OF FACTORS AFFECTING TO SMALL BUSINESS Abstract. According to the State Statistical Committee of Azerbaijan, under the introduction

of the Eviews software package, investments into fixed capital, labor productivity, average monthly nominal wage and the impact of inflation were examined in the circle of small entrepreneurship subjects. As a result of the research, the degree of influence of these factors calculated on the elasticity coefficients was determined by the relationship between the circulation of small entrepreneurship entities and the factors affecting it.

Key words. Program, method, regression, agroleasing, correlation,coefficient. Since the transition of the Republic of Azerbaijan to the market economy,

measures have been taken to improve the business environment and to improve the economy in accordance with the requirements of time and to increase the state support for all kinds of entrepreneurship including medium and large enterprises. The provision of subsidies for agricultural enterprises and increasing their volume, agricultural machinery and equipment with Agro Leasing under favorable conditions and in the long term, seed, mineral fertilizers, machinery procurement, excluding VAT, profit tax and property tax were particularly important. All these developments have contributed to the growth of economic growth, influenced the growth of the investment attractiveness of entrepreneurship institutions, creating new jobs and opening a business, and encouraged the growth of earnings from services and services. It should be noted that the order and mobility of small enterprises react more quickly to market needs and can adapt to changes in the country more quickly.

Table 1

Years Turnover,

(mln manat)

Fixed capital investments (mln manat)

Labor productivity

Added Value, (mln

manat)

Average monthly

nominal wage, manat

İnflation (%)

2007 1653,5 289,4 17953 449,2 170,7 16,6 2008 2475,7 371,2 23983 718,7 182,1 20,8 2009 2910,1 289,3 27480 844,8 195,2 1,6 2010 3835,5 276,3 48985 1120,0 207,0 5,7 2011 4208,5 737,6 46657 1227,0 222,2 7,9 2012 5100,6 531,6 53405 1346,5 263,3 1,0 2013 6072,6 486,5 55712 1466,2 303,5 2,4 2014 5951,7 746,5 51754 1437,0 348,0 1,4

Source: State Statistics Committee of the Republic of Azerbaijan [7]. One of the main factors that make this work efficiency is the fact that

employees follow each other, the mutual aid and the information disseminate and do


126

not require large investment, which leads to the cost-down release of the product produced. Increasing the efficiency of small entrepreneurship services will accelerate economic growth and will affect the growth of revenue from these services. The volume of small entrepreneurship services is essentially influenced by many factors, as well as the volume of investments, investments in core capital, inflation rate, labor productivity, value added, employee nominal wages and others. We use the following table information to evaluate the factors affecting the turnover of small businesses.

Table 1 summarizes the regression dependence of the mathematical software packages from Eviews, MatLab, MS Excel, MathCad and others among the factors affecting the turnover of small entrepreneurship institutions in the Republic of Azerbaijan between 2007-2015 [6]. For this purpose we will use the Eviews software package according to Table 1 data.

Table 2 Dependent Variable: Y Method: Least Squares Date: 10/21/18 Time: 11:15 Sample: 2007 2015 Included observations: 9

Variable Coefficient Std. Error t-Statistic Prob. X5 -11.40944 27.59339 -0.413484 0.7070X4 14.31631 4.136302 3.461139 0.0406X3 -0.015688 1.482263 -0.010584 0.9922X2 0.047751 0.035252 1.354572 0.2685X1 -0.208096 1.140071 -0.182529 0.8668C -1137.007 868.5033 -1.309157 0.2817

R-squared 0.982395 Mean dependent var 4243.833Adjusted R-squared 0.953053 S.D. dependent var 1651.302S.E. of regression 357.7934 Akaike info criterion 14.83251Sum squared resid 384048.3 Schwarz criterion 14.96399Log likelihood -60.74629 Hannan-Quinn criter. 14.54877 F-statistic 33.48069 Durbin-Watson stat 2.094414Prob(F-statistic) 0.007806

Source: The authors prepared the information using the Eviews application software. Based on the results of the Eviews application software package, the regression

equation will be as follows: Estimation Command: ========================= LS Y X5 X4 X3 X2 X1 C Estimation Equation: ========================= Y = C(1)*X5 + C(2)*X4 + C(3)*X3 + C(4)*X2 + C(5)*X1 + C(6) Substituted Coefficients: =========================

Y = -11.4094353318*X5 + 14.3163128489*X4 - 0.0156880882568*X3 + 0.0477514523254*X2 - 0.208095966428*X1 - 1137.00743564 (1)

Analyzes the correlation dependence between the free variable and the dependent variable in the model (1) and removes the weak correlation dependence


127

factors from the research object and creates a new regression equation. To this end, if we fit the correlation matrix in the MS Excel Application Software package based on Table 1, we have the following table:

Table 3 Correlation matrix

Y X1 X2 X3 X4 X5 Y 1 X1 0,739723 1 X2 0,935954 0,713848 1 X3 0,936419 0,787376 0,972781 1 X4 0,945853 0,743442 0,806449 0,837727 1 X5 -0,73789 -0,37218 -0,69266 -0,66804 -0,6697 1

Source. The table was developed by the authors using the MS EXCEL application software package.

As can be seen from the table, the variables Y and X1 and X5 have direct (0,7-0,9) on the Chedoke scale ( ) , Y and X2, X3 and X4 have a very high direct relationship ( ). Y and X1, X2, X3, X4 and X5 have a high correlation relationship, so the relationship between the 1 contact equation remains. That is, no changes from the research object will be excluded. The regression equation will be as follows. Y = -11.4094353318*X5 + 14.3163128489*X4 - 0.0156880882568*X3 + 0.0477514523254*X2 - 0.208095966428*X1 - 1137.00743564 (2)

According to this relationship equation, we can conclude that the volume of small entrepreneurship issues in the Republic of Azerbaijan (X1), which represents the volume of investments for core capital, is increased by a unit of 0,920 units of volume of small entrepreneurship issues, a unit of the volume of annual labor productivity (X2). increase in the volume of small entrepreneurship issues by 0.0477, increase in the volume of added value (X3) by a unit volume of small entrepreneurship issues by 0.0157 units, increase in the average monthly nominal volume by volume (X4) by a unit increase of 14.316 units in the volume of small entrepreneurship issues, X5) an increase in interest rates leads to a decrease in the volume of small entrepreneurship issues by 11.4 units. As can be seen, one of the most important factors affecting the increase in the volume of small entrepreneurship issues is the increase of labor productivity and the nominal salary of employees.

The multiplicity correlation coefficient R=0.953053 shows that the relationship between the Y-dependent variable indicating the turnover of small entrepreneurial assets and the free variables (X1, X2, X3, X4 and X5) that express the factors entering the model are quite high. The determinant coefficient R 2 = 0.982395 means that the corresponding regression equation has 98.2% distribution results and 1.8% other factors. The high determinant coefficient indicates that the regression equation is better represented by the initial data and that the majority of the result factor (98.2%) depends on the modeling factor. The graph below shows the dynamics of actual prices, including the balances based on the Eviews application package, and the setup equation of the set 2 models.


128

-400

-200

0

200

400

1,000

2,000

3,000

4,000

5,000

6,000

7,000

2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015

Residual Actual Fitted Graphic 1

Source: The graphic was developed by the authors using the MS EXCEL application software package.

With the help of the F-Fisher criterion, it is possible to check the statistical

significance of all regression equations. For this purpose, the F-Fisher criterion should be compared with the value of F-table (A; m; n-m-1) [3]. According to the Table 2 of the Eviews software package, F-statistic = 33.48. If we set the price of the

F-table with the help of the formula in Excel,

then. 3,48 The F-Fischer criterion > (33.48> 3.48) occurs when comparing the (a; m; n-m-1) with the Fischer criteria. This means that the regression equation

is a statistically significant character. This means the adequacy of the built-in model (2).

The following are some features of the equation for the purpose of foresight, as well as the use of equations and standard errors for the turnover of small entrepreneurship issues in the recursive equation based on the Eviews program [2].

0

1,000

2,000

3,000

4,000

5,000

6,000

7,000

8,000

2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015

YF ± 2 S.E.

Forecast: YFActual: YForecast sample: 2007 2015Included observations: 9Root Mean Squared Error 206.5721Mean Absolute Error 185.5015Mean Abs. Percent Error 5.253155Theil Inequality Coefficient 0.022861 Bias Proportion 0.000000 Variance Proportion 0.004440 Covariance Proportion 0.995560

Graphic 2

Source: The graphic was developed by the authors using the MS EXCEL application software package.

Using the graph, it is possible to define the estimated prices of income from the

work and services of small entrepreneurship institutions in Azerbaijan. Conclusion. Research, in the Republic of Azerbaijan small entrepreneurship

enterprises with 0.025% of the fixed capital investment volume increased by 1%, the annual average labor productivity increased by 1% and small business organizations increased the turnover by 0,493% said. 1% increase in turnover in small entrepreneurship businesses, 0,00435% increase in monthly average nominal wage 1%, increase in small business enterprises' turnover by 0,822% and 1% increase in inflation in the country -% 0,02 decrease in turnover in small enterprises.


129

References: 1. Decree of the President of the Republic of Azerbaijan of December 6, 2016 The Strategic Road

Map for the Production and Processing of Agricultural Products in the Republic of Azerbaijan" 2. Cesar Prez Lopez, Applied Econometrics with EViews, Apress, 2015 380 p. 3. Musayev A.F., Gahramanov A.T. Mathematical Modeling and Programming in Economics.

Baku: Sabah, 1999, 452 p. 4. Ядигаров Т.А. Analyzes of profitability of productive production in the economic and

mathematical methods // Contemporary world in the global economy: science, technology, Russia, №1, 3, 2017.pp.154-157

5. T.A.Yadigarov. Monograph "Sea transport in the economy of Azerbaijan: problems and prospects" Baku-2018. 350 pp. "EUROPE" publishing house

6. http: //azstat.org- State Statistical Committee of the Republic of Azerbaijan

Nadiia Yushchenko C.Sc. (Economics), Associate Professor,

Chernihiv National University of Technology, Chernihiv, Ukraine

DEVELOPMENT OF MODELS AND METHODS OF OPERATIONS ANALYSIS IN THE MILITARY FIELD

Abstract. The article is devoted to the relevance of the application of modern information

technologies in the field of ensuring national security and such sections of operations research as matrix game theory, linear and dynamic programming, inventory management theory, queuing theory, simulation modeling, expert estimation methods, network flow theory and other , due to the possibility of simultaneously taking into account all economic and physical conditions and finding the best option in the face of increasing cost and value clarity in terms of the consequences of hostilities.

Key words: expenditure, mathematical models and methods, military sector, national security and defence system.

Reform of the national security and defence system, the main goal of which is

to increase the state's defence capability, reform of the Armed Forces and other military formations of Ukraine in accordance with modern requirements and taking into account the experience gained during the antiterrorist operation, as well as development of defence and industrial complex for the maximum satisfaction of needs of the army have been identified as priorities within the framework of implementation of Ukraine-2020 Sustainable Development Strategy [1]. Rising scale of expenditures on the national security and defence to at least 3% of the gross domestic product, the increase in the number of professional military personnel from 2.8 to 5.6 persons per 1,000 of population (according to the calculations of Stockholm International Peace Research Institute) has been included among 25 assessment indicators of implementation of reforms and programs outlined in the Strategy. The main measures for implementation of reforms of the national security and defence system of Ukraine in order to ensure its ability to safeguard peace not only within its borders, but also in the European region, introduce functional improvement, central planning of purchases, optimization of logistic support system, updating of doctrinal and conceptual approaches to the national security protection, creation of the effective state crisis response system (the network of situation rooms of central executive bodies) supported by the leading role of the National Security


130

and Defence Council of Ukraine, attraction of foreign investments and establishment of an effective model of public-private collaboration, adaptation of the cluster-based principle of personnel’s rotation, review of qualification requirements and assurance of their strict observance together with the complete re-attestation of personnel.

Application of reasonable mathematical models and methods, which have already confirmed their efficiency in the world practice allows to reduce the degree of impact of subjectivity factors in relation to the economic analysis and to increase justification of relevant decisions [2], [3], [4]. Development of models and methods of operational analysis in the military sector has stimulated formation of the military policy doctrine of the states in peacetime, as well as execution of programs for the defence complexes under uncertainty, analyzing the problems of the choice and performance evaluation of new types and systems of armament, making the tactics.

Existing general methods of operational research (the term was first introduced in 1938) or, in the American version, operational analysis and methods related to such units as system analysis, scientific management, economic efficiency and expert analysis, which are available for application not only in the military field, according to E. Quayd [5, p. 505] can be divided into the following four groups without clear distinction between them, as their importance grows in making the appropriate decision and at the same time reducing the possibilities of system analysis implementation for elaboration of correct recommendations,.

1. Methods of people, armament and facilities management in peacetime can provide a sufficiently high level of their cost effectiveness and combat readiness, and these are the most formalized and productive methods. For example, management methods of logistic assistance [6], [7], [8, p. 211-249]; Methods of planning the number and assignment of various military experts [9], [10, p. 158-163], the distribution of financial and material resources [8, p. 133-145], routing orders [11, p. 134-208], optimization of networks for different purposes including physical defences [12] etc.

2. Methods of using people, weapons and facilities, which are available for command and ensure implementation of the designated military mission in the context of conflict negotiations. For example, optimizing the distribution of missile weapons on targets with the available stock of missiles and predetermined targets [13]

3. Definition of types of weapons, equipment, troops contingent and material supplies that need to be generated, produced, purchased and deployed as part of general defence strategy. For example, determination of the number of different types of strategic armament [14]; planning of the military equipment development [15].

4. Working out the defence strategy of the state, in particular based on current intelligence information and forecasting [16] or policy formulation during the international crisis [17] that presupposes consideration of political and state treaties along with the engineering, economic, scientific and managerial aspects of relevant issues; consequently, the less data to analyze, the less accurate it is.

References on the application of operation research methods in the military field are contained, for example, in the following works [18], [19].

Among the informational sources, the lack of which is the main problem in application of operation research methods in the military sphere, field trials, map


131

training and combat experience can be involved, which have gradually become irrelevant during the evolution of weapons for hostilities, thus leading to the emergence of such analysis techniques as strategic (operational) games and simulation modelling, development of planning methods under uncertainty, in particular methods for testing the sensitivity of existing models to the change in their parameters.

In response to the rising costs and dangers as regards of hostilities’ effects, the use of modern information technologies in the field of national security protection, as well as the application of such sections of operational analysis as theory of matrix games in decision-making under conflict conditions; linear programming, inventory theory and mass service theory for the transportation and supply chain management, maximum utilization of land and air vehicles; dynamic programming within the allocation of limited resources; simulation modelling and expert evaluation methods for the analysis of military operations and defence setting; theory of flows in the networks and others will become more and more urgent in Ukraine with financial support from the Ministry of Defence, since they allow to take into account all economic and physical conditions simultaneously and identify the best option.

References:

1. The Strategy for Sustainable Development "Ukraine 2020": Decree of the President of Ukraine No. 5/2015 dated January 12, 2015 URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5/2015

2. Chuyev, Yu. V. Investigation of Operations in Military Affairs / Chuyev Yu. V. - M.: Warenizdat, 1970. - 256 p.

3. Yushchenko NL On the expediency of application of models and methods of investigation of operations when making decisions in military systems / Yushchenko N. L. // Ukraine - EU. Modern Technology, Business and Law: collection of international scientific papers: in 2 parts. Parts 2. Societal Challenges. Innovations of Social Work, Philosophy, Psychology, Sociology. Environmental Protection. Management and Public Administration. Innovations in Education. Current Issues in the Reformation of the Higher Education System in the Aspect of Ukrainian Eurointegration. Current Issues of Legal Science and Practice. - Chernihiv: CNUT, 2016. - P. 188-191.

4. Yushchenko N.L. Aspects of the classification of models and methods of investigation of operations in national security and defense systems / Yushchenko N. L. // Current problems in the management of socio-economic systems: materials international. science-practice Internet-conference, Lutsk, December 7. 2017, Part 1. - Lutsk: RVB of Lutsk National Technical University, 2017. - P. 246-248.

5. Investigation of operations: [in 2 t.]. Per. from english / ed. J. Mauder, S. Elmagrabi. - M.: World, 1981. - T. 2. - 677 pp.

6. Bukan, J. Scientific Stock Management / J. Bukan, E. Königsberg, lane from english E. G. Konovalenko [ed. B.V. Gnedenko]. - Moscow: Science, 1967. - 424 pp.

7. Kulish, S.A. Mathematical methods in planning of material and technical supply / Kulish S.A., Valovelskaya S.N., Rabinovich I.A. - K.: Higher school, 1974. - 228 p.

8. Sakovich, VA. Investigation of operations (deterministic methods and models): Reference book / Sakovich VA - Mn. : Out Shk., 1984. - 256 pp.

9. Wilson, N.A. (1969). Manpower Research in a Defense Context, American Elsevier, N. Y. URL: http://www.jstor.org/stable/2629148

10. Linear and nonlinear programming / I. N. Lyashenko, E. A. Karagodova, N. V. Chernikova, N. Z. Shor. - K.: Higher school. The main ed., 1975. - 372 pp.

11. Zaychenko, Yu. P. Investigation of operations: study. way. [for the studio. high schools] /


132

Zaychenko Yu.P. - K.: Higher school. The chief ed., 1979. - 392 p. 12. Phillips, D. Network Analysis Methods / D. Phillips, A. Garcia-Diaz, Lane. from english -

M.: World, 1984. - 496 pp. 13. Matlin S. (1970). A Review of the Literature on the Missile Allocation Problem -

Operations Res., 18, No. 2, pp. 334-373. URL: http://pubsonline.informs.org/doi/abs/10.1287/opre.18.2.334

14. Mihram, G. (1970). A Cost Effectiveness Study for Strategic Airlift, Transport. Sci., 4, No. 1, 79-96. URL: http://pubsonline.informs.org/doi/abs/10.1287/trsc.4.1.79

15. Klein B., Meckling, W. (1958). Application of Operations Research to Development Decisions, Operations Res., 6, 3, pp. 352-363. URL: dl.acm.org/citation.cfm?id=358527.358543

16. Brodie, B. (1959). Strategy in the Missile Age, Princeton University Press, Princeton, N.J. URL: www.rand.org/pubs/commercial_books/CB137-1.html

17. Averch, H., Lavin, M. M. (1964). Simulation of Decisionmaking in Crisis: The Three Manual Gaming Experiments, The Rand Corporation, Santa Monica, CA, RM-4202 PR. URL: www.rand.org/content/dam/rand/pubs/research_memoranda/.../RM4202.pdf

18. Malik, H. J. (1969). Bibliography on Military Applications of the Operations Research, Computation and Analysis section, Defense Research Board, Ottawa, Canada. URL: content.yudu.com/Library/A1zw38/.../26.htm

19. Shubik, M., Brewer, G.D. (1972). Models, Simulations and Games - A Survey, The Rand Corporation, R-1060-ARPA / RC, 160. URL: http://www.rand.org/content/dam/rand/pubs/reports/2008/R1060. pdf


133

LAW

Dina Bajraktarević Pajević, PhD, Associate Professor;

Marija Lučić-Ćatić, PhD, Associate Professor;

Muamer Kavazović, PhD, Associate Professor;

Faculty of Criminal Justice Science, Criminology and Security Studies, University of Sarajevo, Bosnia and Herzegovina

CHARACTERISTICS OF THE B&H’S SYSTEM OF SANCTIONING LEGAL

PERSONS

Abstract. This paper is focused on the issue of sanctioning legal persons in legal system of Bosnia and Herzegovina. It provides insight into characteristics of criminal sanctions which may be imposed on legal persons that are liable for criminal offences and its results should improve knowledge on specificities of sanctioning legal persons. Current state in practice is analyzed through examination of cases regarding the liability of legal persons for criminal offences that are heard before the Court of Bosnia and Herzegovina.

Keywords: sanctioning system, criminal sanctions against legal persons, punishments, protective measures

INTRODUCTION Important aspect of criminal liability of the legal persons relates to the

sanctions that can be imposed on the legal person, because differences that exist between the position of natural person and legal person criminal law system are also reflected in the developed sanctions arsenal that can be imposed on a legal person. Retribution to a legal person for criminal offence was basis on which sanctioning system of legal persons was generally developed. According to the Kalvodová, punishment in the core of the sanctioning system of legal persons should be understood as a reaction to some criminal offence committed by a legal person, whose aim is to cause substantial injury to the offender – the legal person.14 Thus, for a long time, underlying perception was that only punishment that could be imposed on legal person was a pecuniary punishment or a fine, because as Günter Heine states: “Penalogical wisdom may have been constrained by its anthropomorphic tendencies.”(1999:237). However, established criminal sanctions system focused on the imposing pecuniary sanctions, which was developed on the basis of reactive approach, soon was seen as ineffective in regard to the influential and dominant legal persons (such as corporations). Due to this, in many legal systems situations have been recently changed and a broad scope of new sanctioning instruments designed especially for a legal person was promulgated. Based on a preventive and proactive approach, these new sanctions are often aimed directly at preventing or deterring future occurrences of harmful misconducts (Günter Heine,1999:238). In European Union, according to the study from 2015 on the legal framework that governs the

14 However, according to the Dan-Cohen (2010) the effort to adjust criminal punishment to a corporate context is

hampered by the assumption of individuality.


134

liability of legal persons for offences in member states, the established sanction arsenals are very diverse, even though some member states have not included separate sanctions for legal persons in their legal system (Vermeulen et al. 2015:11). Namely, 24% respondents said that their legal regime makes no separation in sanctions for legal persons as opposed to natural person and 76% stated that their legal regime opted for a number or sanctions, in conciliation with legal person's specific status, or has created certain types of sanctions, aimed at targeting legal persons (Vermeulen et al. et al. 2015:83).15

Regarding the typology of sanctions, member states, which have introduced sanctions specifically (designed) for legal persons, reported the following types of sanctions: closing down of – affected - branches; loss of legal personality; public pronouncement of the conviction; prohibition to participate in public tenders, prohibition to advertise goods or services; prohibition of any specific patrimonial operations that may entail the significant reduction of the patrimonial assets or the legal person's insolvency; (public) admonition; financial sanctions; winding-up of the legal person; dissolution of the legal person; placement of the legal person under judicial administration in order to safeguard the rights of employees or creditors; liquidation; prohibition of entering into certain agreements; prohibition to the right to receive subsidies; prohibition to trade with financial instruments; prohibition of acquisition of licenses; authorizations or concessions; prohibition of the legal person's merger; division or reduction of the share capital; and prohibition of doing business (Vermeulen et al. 2015:85-86). Another research showed that different jurisdictions have different classification of sanctions (OECD, 2015). While in some legal regimes difference is made between principal punishments and complementary punishments, others set apart punishments and protective measures. Thus, the same sanction, e.g. disbarment from public procurement, may be considered a punishment in one country (Romania), a security measure in another (Croatia) and an administrative sanction in a third country (Estonia) (See: OECD, 2015).

In the European Union study was indicated that in 38% of the member states exists relation between the sanctions and the offences in that some sanctions are only imposed with respect to some offences on the basis of two main reasons for the links between sanctions and offences: first, the severe nature of some sanctions results in being brought in relation to severe offences: second, some sanctions are linked to a constituent element of the offence or a specific concurrence of facts (Vermeulen et al. 2015:88).

Liability of legal persons for criminal offences was in legal system of Bosnia and Herzegovina (B&H) introduced relatively late16 - only in 2003 with the entry into force of the new criminal legislation. As an integral part of regulation of the liability of legal person for criminal offences, the system of sanctioning of the legal persons was introduced into general legal framework on criminal sanctions. The aim of this paper is to review the specific nature of imposing sanctions on legal persons in legal system of Bosnia and Herzegovina (abbreviated as: B&H). Thus, it provides insight

15 For example, Luxembourg has expressly indicated that the introduction of the criminal liability of legal persons was not associated

with a distinction between the sanctions imposed to natural and legal persons (Vermeulen et al. 2015:83). 16 Due to influence of Roman law, for a long time there was strong opposition to the attribution of criminal liability to legal persons

emphasized through the principle societas delinquene non-potest.


135

into characteristics of criminal sanctions which may be imposed on legal persons that are liable for criminal offences and it also provides overview of current state in practice through examination of cases regarding the liability of legal persons for criminal offences, which were heard before the Court of B&H. In this paper methods of content analysis, description and comparison as well statistical method were used.

SANCTIONING OF LEGAL PERSONS IN LEGAL SYSTEM OF BOSNIA AND HERZEGOVINA

The system of sanctioning legal person is based on tripartite division of criminal sanctions, i.e. three types of criminal sanctions can be imposed on the legal person liable for criminal offence: punishments, probation and protective measures. The Criminal Code of B&H (abbreviated: CCB&H)17 stipulates specific punishments aimed at legal persons for criminal offences:18 pecuniary punishment; confiscation of property; and sanction of winding – up of the legal person. In regard to the protective measures, the CC B&H provides following measures: measure of confiscation or seizure of an object; measures of publication of judgement and measure of prohibition of performance of certain activities.19 Therefore, established system of sanctioning legal persons is adaptable, so criminal sanctions can be selected to suit the profile of legal person and perpetrated criminal offence. Even tough, differences between above mentioned sanctions exist, it should be noted that some of them may have the identical detrimental consequences for the legal person to which they have been imposed, for example, the confiscation of a legal person’s properties and punishment of winding - up may have same result - ultimate closure of that legal person. Likewise, the effect of bad publicity resulting from the protective measure of publication of an adverse judgment may lead to bankruptcy (Günter Heine, 1999:238).

Having in mind that the CCB&H doesn’t entail specific provisions on the purpose of imposing sanctions to legal persons, general provisions of the CC B&H on the purpose of sanctioning, probation and safety/protective measures are applicable to the legal persons (Filipović and Ikanović, 2010:48). Notwithstanding the differences between the concepts of liability of legal person for criminal offence and criminal liability of natural persons, certain criminal sanctions can be imposed on legal persons as well as on natural persons (pecuniary punishment, punishment of confiscation of property, probation and protective measure of confiscation or seizure of a object) while other are specifically aimed at legal person (such as: sanction of winding – up of the legal person, and protective measures of public announcement of court’s ruling and prohibition or limitation of the company’s activities, i.e. a ban on activity).

It is important to note that even though in criminal system of B&H generally sanctions are not linked to the typology of the offence, in provision contained in 17 “Official Gazette of B&H”, no. 3/03, 32/03, 37/03, 54/04, 61/04, 30/05, 53/06, 55/06, 32/07, 8/10, 47/14, 22/15, 40/15. 18 Article 131 of the CC B&H. Identical provision is contained in the Article 135 of the Criminal Code of Federation of B&H

(Abbreviated: CC FB&H) (“Official Gazette of FB&H”, no. 36/03, 37/03, 21/04, 69/04, 18/05, 42/10, 42/11, 59/14, 76/14, 46/16, 75/17), Article134 of the Criminal Code of Republika of Srpska (Abbreviated: CCRS) (“Official Gazette of RS”, no. 64/17) and Criminal Code of Brcko District B&H (Abbreviated: CC BD B&H) (“Official Gazette of BD B&H”, no. 33/13).

19 Article 137 of the CC B&H. Identical provision is contained in the Article 141 of the CC FB&H, Article 140 of the CCRS (however this Law provides also protective measure: prohibition of performance of certain economic activity) and Article 141: of the CC BD B&H.


136

Article 144 of the CC B&H is emphasized that for criminal offences with prescribed pecuniary punishment or imprisonment up to three years, on legal person will be imposed pecuniary punishment not exceeding BAM 850.000 or tenfold amount of inflicted material damage or financial gain acquired by criminal offence. In case of criminal offences with prescribed imprisonment over three years, on legal person will be imposed pecuniary punishment of at least BAM 2.500.000 or up to twenty-fourfold amount of inflicted material damage or financial gain acquired by criminal offence.20 For criminal offences with prescribed imprisonment of five years or more severe sentence, instead pecuniary punishment on legal person may be imposed punishment of confiscation of property.21 For criminal offences mentioned in the Article 144(4) of the CCB&H22 pecuniary punishment may be substituted with punishment of winding - up legal person under conditions stipulated by Article 134 of the CCB&H.23

As previously stated, there are three types of punishment that can be imposed on the legal person: pecuniary punishment; punishment of confiscation of property; and punishment of winding – up of the legal person. Pecuniary punishment24 is the oldest and probably the most important type of property punishment for legal persons and undoubtedly the most frequently imposed type of sanction (See: Kalvodová, 2013:2263). The sanctioning of legal persons by means of pecuniary punishment is prescribed by international law instruments25 and necessitated by the European Union legislation.26 From the wording of the provisions of the CCB&H it is evident that pecuniary punishment may be imposed for all criminal offences for which legal person is found liable. General minimum and general maximum of pecuniary punishments for legal persons are prescribed by the Article 132 of the CC B&H. In regard to pecuniary punishment imposed to legal person, it is stipulated that it cannot be lesser than BAM 5.000 or bigger than BAM 5.000.000.27 Having in mind that the minimum and maximum of pecuniary punishment is determined by fixed sum of money this indicates that the CCB&H established closed system of imposition of pecuniary punishment (See: OECD 2015:35). Suitability of pecuniary punishment for legal persons resulted in its long-term application in every national legal regime that incorporated criminal liability of legal persons. Therefore, it could be concluded that effectiveness, fairness/proportionality and dissuasiveness of the sanctioning framework depend greatly on the question of whether the amounts of the pecuniary punishment are considered enough in context of certain criminal offence. In OECD study (2015) is indicated that legislation as well as judicial practice concerning

20 Identical provision is contained in the Article 148 of the CC FB&H and Article 148 of the CC BD B&H. 21 Article 144(3) of the CCB&H. Identical provision is contained in the Article 148(3) of the CC FB&H and Article 148(3) of the CC

BD B&H. 22 Criminal offenses with a prescribed pecuniary punishment or imprisonment up to three years. 23 Identical provision is contained in the Article 138 of the CC FB&H, Article 137 of the CCRS and Article 138 of the CC BD B&H. 24 In literature are also used terms financial sanction or monetary sanction or fine. 25 See: the OECD Convention on Combating Bribery of Foreign Public Officials in International Business Transactions, the Council

of Europe’s Criminal Law Convention on Corruption, UN’s Convention against Corruption etc. 26 See: Directive 2011/36/EU of the European Parliament and of the Council of 5 April 2011 on preventing and combating trafficking

in human beings and protecting its victims, and replacing Council Framework Decision 2002/629/JHA (OJ L 101, 15.4.2011); Directive 2008/99/EC of the European Parliament and of the Council of 19 November 2008 on the protection of the environment through criminal law (OJ L 328, 6.12.2008); Council Framework Decision 2003/568/JHA of 22 July 2003 on combating corruption in the private sector (OJ L 192, 31.7.2003); etc.

27 Article 132(1) of the CCB&H. Identical provision is contained in the Article 136(1) of the CC FB&H, Article 135(1) of the CCRS and Article 136(1) of the CC BD B&H.


137

sanctions of legal entities in small countries should not be calibrated solely with the projections focused on average domestic companies, but in relation to the biggest domestic and foreign entities. According to the CCB&H, if criminal offence for which legal person is liable caused to another party material damage or if legal person acquired through criminal offence illegal financial gain, the maximum of imposed pecuniary punishment may be equivalent to double amount of that damage or gain.28 If pecuniary punishment is not paid within the deadline set by judgement without delay procedure of enforced collection will be carried out.29 However, it should be noted that in literature is suggested that important limiting factor for imposition of this sanction are the rights of the injured party because the imposition of pecuniary punishment shouldn’t have detrimental effect to the injured party’s rights, thus it is possible that after, consideration of all relevant aspects of the case (such as: the property of the legal entity, the number and amount of claims of injured parties) pecuniary punishment may not be imposed at all or it will be accordingly reduced (Kalvodová, 2013:2263). In literature is suggested that deterrence with this “conventional corporate sanction” may be achieved by raising the punishment so that it exceeds the expected gain from the misdemeanor while considering critical variables such as the offender's perception of the likelihood of apprehension and conviction as it relates to the perception of an expected gain from the crime (See: Coffee et al. 1988). Companies and corporations are more predictably profit-motivated than individuals and they respond to profit incentives and disincentives in decision-making (See: Parker, 1989; also Wray, 1992).

The CCB&H doesn’t contain specific provision regarding the determination of single pecuniary punishment to a legal person that is announced liable for several criminal offences in the same criminal proceedings. In that case are applicable general provisions of the CCB&H on determination of pecuniary punishment for criminal offences committed in conjunction contained in the Article 53(1).30 Thus, after individual pecuniary punishments are determined for every criminal offence that legal person is considered liable, single pecuniary punishment, which must be larger than every single, determined pecuniary punishment, but must not reach their sum (See: Filipović and Ikanović, 2010:56).

Notwithstanding the suitability and longevity of pecuniary punishment in context of the criminal liability of legal persons, due to its limited ability to achieve control and prevention of crime of legal persons, a wider range of sanction must be used in order to achieve the purpose of sanctioning. This change in an approach to sanctioning of the legal persons is also influenced by perspective that sanctions should have proactive purpose i.e. they should create incentives for legal persons to maintain internal mechanisms for preventing, detecting, and reporting criminal conduct (See: Günter Heine, 1999:238).

In literature, punishment of confiscation of property of the legal person is mentioned as the most severe proprietary sanction i.e. as “corporate death penalty” (see: Günter Heine, 1999:239) given its aim to put a corporation, company or other

28 Article 132(2) of the CCB&H. 29 Article 132(3) of the CCB&H. 30 Identical provision is contained in the Article 54(1)(2) of the CCFB&H and in the Article 54(1)(2) of the CCDB B&H. The CCRS

provides in Article


138

legal person out of business. In U.S. legislation this punishment is provided for “criminal purpose organizations”31 and its objective is to is to confiscate all net assets from organization (United States Sentencing Commission, 2018:523).

In legislation of B&H confiscation of property may be imposed to the legal person for criminal offences carrying a sentence of imprisonment for a term of five years or a more severe punishment.32 Three forms of this punishment are prescribed in the Article 133(2) of the CCB&H: confiscation of the half of the property of a legal person; the confiscation of a large part of the property of a legal person; and confiscation of the entire property of a legal person. From the previous is evident that imposition of the punishment of confiscation of property requires previous determination of the property of legal person in its entirety. Therefore, the prosecutor, when intending to propose the imposition of this sentence, is obliged to obtain evidence and information about the property of a legal person (Filipović and Ikanović, 2010:51).

In the event of insolvency proceedings resulting from the imposed punishment of confiscation of property, the creditors may settle their claims from confiscated insolvency estate.33 Furthermore, court on the proposition of prosecutor may impose to a legal person temporary protective measure in order to prevent its bodies from evading the enforcement of imposed punishment of confiscation of property before judgement becomes effective.34

Maybe the most severe punishment in sanctioning arsenal provided by criminal law legislation of B&H is the punishment of the winding – up of the legal person given that it entails liquidation and termination of its further activities (Kalvodová, 2013:2263). This punishment is often categorized as the form of "restrictions of entrepreneurial liberty" (Günter Heine, 1998:245). Even though, most commonly, the winding – up of a legal person is imposed when if it was founded for an unlawful purpose or if its activity was entirely or predominantly used for committing crimes, in some countries this punishment is also possible when a liable legal person fails, in bad faith, to fulfil one of the complementary penalties (Romania) or for recidivism or even the risk of recidivism (FYR of Macedonia)35 (OECD, 2015:42). The basis of the winding-up of a legal person (corresponding to the total confiscation of property) is the protection of the society from criminal organizations, enterprises which pose a high degree of practical danger or have failed to prevent serious risk for the public, those which have a history of mismanagement, or those whose new management demonstrates irresponsibility (Günter Heine, 1998:245). According to the Kalvodová purpose of the punishment of winding - up the company is to ultimately prevent the legal person from performing any further activity that consists in the continuous commission of crime (2013:2263). This is also evident from the provision of the 31 Organization operated primarily for a criminal purpose (e.g. a front for a scheme that was designed to commit fraud; an

organization established to participate in the illegal manufacture, importation, or distribution of a controlled substance) or operated primarily by criminal means (e.g., a hazardous waste disposal business that had no legitimate means of disposing of hazardous waste) (United States Sentencing Commission, 2018:523).

32 Article 133(1) of the CCB&H. Identical provision is contained in the Article 137(1) of the CC FB&H, Article 136(1) of the CCRS and Article 137(1) of the CC BD B&H.

33 Article 133(3). Identical provision is contained in the Article 137(3) of the CC FB&H, Article 136(3) of the CCRS and Article 137(3) of the CC BD B&H.

34 Article 386 of the CPCB&H. Identical provision is contained in the Article 407(1) of the CPC FB&H, Article 409(1) of the CPCRS and Article 386(1) of the CPC BD B&H.

35 For more see: Stojanovski,


139

Article 134(1) of the CCB&H which states that punishment of winding – up of the legal person may be imposed in case when activities of that legal person were used in entirety or to a large extent for the purpose of perpetrating criminal offences.36 From the used wording it could be concluded that this provision refers to legal person founded for the purpose of legalizing of the proceeds of crime (actual criminal organization) and to legal person that gradually changes its activities from lawful to criminal. In addition to the punishment of winding – up of the legal person, court may also impose punishment of the property confiscation.37 According to Filipović and Ikanović the cumulative imposition of these two punishments is justified in case when it is expected that after termination of liquidation proceeding, which is resulting as a consequence of the imposition of punishment of a winding - up of a legal person and after creditors of legal person are settled, remaining assets of legal person could be used by members of legal person whose activities in entirety or in significant part were used for perpetration of criminal offences (2010:53). It should also be noted that even in case when punishment of confiscation of property is inflicted to a liable legal person as accessory punishment to punishment of winding – up of that legal person, it only may be imposed in case of criminal offence with prescribed sentence of imprisonment for a term of five years or a more severe sentence.38

The CCB&H provides that simultaneously to this punishment, the court must propose the initiation of a liquidation procedure.39 Creditors may be paid out from the property of the legal person upon which the punishment of winding – up of the legal person has been imposed. 40

In regard to the methods of determining the punishment to a liable legal entity, Article 135(1) of the CC B&H prescribes that in addition to the general rules on this subject,41 economic power or strength of that legal person should also be taken into account when determining the punishment.42 The economic power of a liable person represents one of the most common elements for determining the punishment accepted in many national legal regimes (See: OECD, 2015:46). However, it should be noted that criminal law legislation in B&H doesn’t contain provision on other circumstances43 which court should consider when determining punishment to a legal

36 Article 134(1) of the CCB&H. Identical provision is contained in the Article 138 of the CCFB&H, Article 137 of the CCRS and

Article 138 of the CCBD B&H. 37 Article 134(2) of the CCB&H. Identical provision is contained in the Article 138(2) of the CCFB&H, Article 137(2) of the CCRS

and Article 138(2) of the CCBD B&H. 38 See: Article 133(1) of the CC B&H. 39 Article 134(3) of the CCB&H. Identical provision is contained in the Article 138(3) of the CCFB&H, Article 137(3) of the CCRS

and Article 138(3) of the CCBD B&H. 40 Article 134(4) of the CCB&H. Identical provision is contained in the Article 138(4) of the CCFB&H, Article 137(4) of the CCRS

and Article 138(4) of the CCBD B&H. 41 Prescribed in Article 48 of the CCB&H 42 Article 135(1) of the CCB&H. Identical provision is contained in the Article 139(1) of the CCFB&H, Article 138(3) of the CCRS

and Article 138(1) of the CCBD B&H. 43 Generally in national legal regimes as relevant for determining the punishment for legal person are identified following

circumstances: seriousness of a criminal offence, especially endangering of general interests; the circumstances under which the criminal offence was committed; the extent of liability of the legal entity for the perpetrated criminal offence; previously conviction for a criminal offence; the positions and number of responsible individuals within the legal person who committed the criminal offence; previous business operations of the legal person, including the violations of laws and other regulations; the amount of damage; the nature and amount of the undue benefit that was received or could have been received by the legal person; the economic power and business results of the legal person; the measures taken by the legal person to prevent criminal offence; the conduct of the legal person after the commission of the criminal offence; the behaviour towards the victim of the criminal offence (for example: compensation for the damages and rectifying of other harmful consequences caused by the commission of criminal offence); return of the financial gain acquired by criminal offence; report of the criminal offence before finding out that the criminal proceedings were initiated; cooperation with authorities; etc. (for more see: OECD, 2015)


140

person. The CCB&H in Article 135(2) stipulates that the pecuniary punishment is imposed for criminal offences which are also punishable by punishment of property confiscation, imposed pecuniary punishment may not exceed one half of the amount of the legal person’s property.44

As previously stated, probation represents second type of criminal sanctions that can be imposed on the legal person, which is liable for criminal offence. In literature, probation is perceived as criminal sanction with several advantages: the impact of the measure is largely felt internally, with less punitive emphasis on corporate managers; it can be borne by corporations without causing their financial ruin; and, a corporation can be required to report on its progress in detail during the probationary period, in itself a means of promoting self-discipline (Günter Heine, 1998:249). However, the sanctioning system in B&H doesn’t provide elaborate system of probation. According to the CCB&H, the court may impose probation to a legal person instead of pecuniary punishment.45 Moreover, the CC B&H stipulates the scope of pecuniary punishment, which may be imposed on a legal person within the suspended sentence and length of inspection period. With probation, court may impose on the legal person a pecuniary punishment not exceeding BAM 1,500,000, and at the same time decide that punishment shall not be executed unless the legal person becomes liable for a new criminal offence within the period of time set by the court, which may not be shorter than one year nor longer than five years.46 Having in mind that purpose of imposing probation on legal person is the same as in the case of natural persons, according to the general provisions of the CC B&H47 the court will impose probation on legal person if it finds that purpose of criminal sanctions may be fulfilled without execution of punishment or if execution of punishment is not necessary for protection (Filipović and Ikanović, 2010:59). Additionally, other general provision of the CC B&H regulating probation as specific criminal sanction accordingly apply to legal person. Thus, same provisions apply to legal and natural persons in regard to: purpose of probation,48 the circumstances that should be taken into account when deciding on application of probation,49 obligations of the person under probation,50 and revocation of probation due to commission of a new criminal offence.51

Protective measures aimed at legal person for criminal offence are: measure of confiscation or seizure of an object; measures of publication of judgement and measure of prohibition of performance of certain activities.52 Even though protective measures are usually imposed on legal person in combination with sanctions, they

44 Identical provision is contained in the Article 139(2) of the CCFB&H, Article 138(2) of the CCRS and Article 138(2) of the CCBD

B&H. 45 Article 136(1) of the CCB&H. Identical provisions are contained in the Article 140 of the CCFB&H, Article 139 of the CCRS and

Article 140 of the CCBD B&H. 46 Ibidem. 47 Article 58 of the CC B&H. Identical provisions are contained in the Article 60(2) of the CCFB&H, Article 45(2) of the CCRS and

Article 60(2) of the CCBD B&H. 48 Ibidem. 49 Article 59 of the CC B&H. Identical provisions are contained in the Article 61(2) of the CCFB&H, Article 62(2) of the CCRS and

Article 61(2) of the CCBD B&H. 50 Article 60 of the CC B&H. Identical provisions are contained in the Article 62 of the CCFB&H and Article 62 of the CCBD B&H. 51Articles 61, 62, 63 and 64 of the CC B&H. However, one should interpret this provision in context of Article 136(2) of the CC

B&H (See: Filipović and Ikanović, 2010:59). 52 Article 137 of the CCB&H. Identical provisions are contained in the Article 139 of the CCFB&H, Article 116 of the CCRS and

Article 139 of the CCBD B&H.


141

may be imposed as only criminal sentence, for example in a case of insolvent legal person only security measure of confiscation of objects or gain acquired by criminal offence.53 One or several protective measures may be imposed to a liable legal person under the condition prescribed by law. Protective measure of confiscation of object, which may be imposed to natural persons as well as legal persons, is imposed under the conditions prescribed in Article 74 of the CC B&H.54 The purpose of this protective measure is prevention (Kalvodová, 2013:2262). Moreover, protective measure of confiscation of objects may be imposed on legal person, which is the legal successor of the liable legal person if its managerial or supervisory bodies had knowledge of perpetrated criminal offence.55

Protective measure of publication of judgement is imposed when it’s useful that public learn about the conviction, especially if the publication would be useful for elimination of a threat to life or health of people or to ensure traffic safety or to protect or promote social values. Furthermore, additional rationale of publication of judgement is achievement of fairness of business competition, because legal persons are aware of their public image (See: Günter Heine, 1998:250). Having in mind preventive nature of protective measures, the court should impose it when it considers that is useful to inform public about the conviction, given the nature and character of consequences of criminal offence, in order to prevent spreading of further consequences of the offence or committing new criminal offence (Filipović and Ikanović, 2010:61). However, publication of judgement may yield some unpredictable results such as consumers and business partners reaction and reduction of assets of the legal person, and even in some case result in bankruptcy of legal person.

Having in mid the significance of a criminal offence and the need for the public to learn about the judgement, the court shall assess following circumstances: in which media judgement will be published and whether explanation of judgment will be published in entirety or in excerpt. When imposing this measure and deciding on method of publication of judgement, the court must consider interests of injured party (Filipović and Ikanović, 2010:62).

According to the Article 139 of the CCB&H56 protective measure of prohibition of performance of certain activities (i.e. a ban on activity) may be imposed as: prohibition of production of certain products, or prohibition of conducting certain business operations, or prohibition of certain operations of commerce of goods, or prohibition of performance of other activities. This security measure is imposed on legal person when further performance of certain activity would be dangerous to life and health of people; or further performance of certain activity would be detrimental to the economic or financial performance of others or for the economy or if the legal person in the last two years prior to the criminal offense was already punished for the same or similar criminal offense.57 According to 53 Article 126(1) of the CC B&H. Identical provisions are contained in the Article 128(1) of the CCFB&H, Article 107(1) of the

CCRS and Article 128(1) of the CCBD B&H. 54 Identical provision is contained in the Article 78 of the CCFB&H, Article 62 of the CCRS and Article 78 of the CCBD B&H. 55 Article 126(2) of the CC B&H. Article 126(2) of the CC B&H. Identical provisions are contained in the Article 128(2) of the

CCFB&H, Article 107(2) of the CCRS and Article 128(2) of the CCBD B&H. 56 Article 139 of the CC B&H. Identical provisions are contained in the Article 141 of the CCFB&H, Article 118 of the CCRS and

Article 141 of the CCBD B&H 57 Article 139(2) of the CCB&H. Identical provisions are contained in the Article 141(2) of the CCFB&H, Article 118(2) of the


142

Article 386(2) of the Criminal Procedure Code of B&H (CPC of B&H),58 if there is justified fear that criminal offence will be repeated within the accused legal person for which legal person will be liable or is threatened with the perpetration of the offence, the court may in same proceeding prohibit performance of one or more activities for a certain time. However, it should be noted that legal person may be prohibited from performing only registered activity or activities related with the criminal offence (Filipović and Ikanović, 2010:62). This security measure may be imposed for a period of between six months and five years, calculating from the day when the conviction became final.59

Finally, the CCB&H provides for measures of confiscation and forfeiture. If a legal person acquires financial gain through commission of criminal offence, that gain shall be confiscated from the legal person.60 The term financial gain indicates any increase of assets or prevention of decrease in assets of legal person, which resulted from criminal office committed on behalf, for account or in a favor of legal person (Filipović and Ikanović, 2010:64). In order to ensure enforcement of measure of confiscation of financial gain resulting from the criminal offence, court might choose following the proposition of prosecutor to impose on legal person in criminal proceedings temporary security measures.61

Legal consequences of conviction of legal persons stipulated by Article 141(1) of the CCB&H prescribes are: a) prohibition of activities based on a permit, authorization or concession issued by the authorities of foreign country; b) prohibition of activities based on a permit, authorization or concession issued by the institutions of Bosnia and Herzegovina. Given its content, this provision indicates only framework for specific laws, which regulate legal consequences of conviction of the legal person. Having in mind provision of Article 113(2) of the CCB&H, it may be concluded that legal consequences of conviction shall not occur when probation is imposed on legal person or when legal person is exempt from punishment. Legal consequences of a criminal conviction for a legal person may take effect even when financial sanction was imposed on legal person for committed criminal offence.62

SANCTIONING OF LEGAL PERSONS IN CASE LAW OF THE COURT OF B&H: FINDINGS AND GENERAL CONCLUSION

In order to determine application of sanctioning arsenal prescribed by relevant legislation in judicial practice, we decided to analyze cases against legal persons that are heard before the Court of B&H. Our research encompassed all cases relating to legal persons, which are available on the official web site of the Court of B&H: http://www.sudbih.gov.ba/. To be more precise, research included total of 39 cases that are categorized as finalized. Limitations of this research result from specific competence of the Court of B&H and exclusivity in selection of cases63 and from the

CCRS and Article 141(2) of the CCBD B&H

58 The CPC B&H (“Official Gazette of B&H”, no. 3/03, 32/03, 36/03, 26/04, 63/04, 13/05, 48/05, 46/06, 76/06, 29/07, 32/07, 53/07, 76/07, 15/08, 58/08, 12/09, 16/09, 93/09, 72/13),

59 Article 139(3) of the CCB&H. Identical provisions are contained in the Article 141(2) of the CCFB&H, Article 118(2) of the CCRS and Article 141(2) of the CCBD B&H.

60 Article 140 of the CCB&H. Identical provision in Article 144 of the CCFB&H and Article 119 of the CCRS. 61 Article 386(1) of the CPCB&H. 62 Article 141(2) of the CCB&H. 63 In accordance with the provisions contained in Art. 7(1) of the Law on Court of B&H, the Court has jurisdiction over criminal


143

fact that there is strong possibility that not all judgments are published on the official website of the Court of B&H.

As previously stated, the criminal offence and criminal sanction represent two fundamental elements of criminal liability, which are also present in the case of legal persons in a sense that the core of the sanctioning system of legal persons consists of the punishment understood as a reaction to some criminal offence, which is committed by perpetrator on behalf, for the account or for the benefit of the legal person and when is present one or more forms of a legally prescribed contribution of legal person.64 The general aim of the punishment is to cause substantial injury to the legal person. In our sample size, criminal sanction were imposed on the legal person in 96,2% cases.

From the analysis of relevant laws of B&H is evident that the system of sanctioning legal person is based on three types of criminal sanctions, which can be imposed on the legal person liable for criminal offence: punishments, probation and protective measures. The CCB&H stipulates specific punishments aimed at legal persons for criminal offences:65 pecuniary punishment, confiscation of property; and sanction of winding – up of the legal person.66 In regard to the protective measures, the CC B&H provides following measures: measure of confiscation or seizure of an object; measures of publication of judgement and measure of prohibition of performance of certain activities.67 In our sample is evident that in majority of cases is imposed punishment as a type of criminal sanction, but unfortunately from the analyzed judgements it was not clear, which protective measures were imposed on the legal persons liable for criminal offences. Regarding the probation as criminal sanction, there were no cases in our sample in which probation was imposed to the liable legal person. Regarding the types of punishment that can be imposed on the legal person, in our sample of analyzed judgements pecuniary punishment was imposed 56,7 % cases, punishment of confiscation of property was imposed in 3,3% of the cases; and punishment of winding – up of the legal person was imposed in 40% cases. These results of our research confirmed that pecuniary punishment is the most frequently imposed type of punishment, which is in accordance with results of other researches (See: OECD, 2015). The second ranked punishment according to the results is the punishment of winding – up of the legal person. This punishment is perceived as the most severe in sanctioning arsenal given the consequences which it entails (liquidation of legal person and termination of its further activities). Having in

offences defined in the Criminal Code of Bosnia and Herzegovina and other laws of Bosnia and Herzegovina. The following provision in Art. 7(2) of the Law on Court of B&H stipulates that the Court has further jurisdiction over criminal offences prescribed in the laws of the Federation of Bosnia and Herzegovina, the Republika Srpska and the Brčko District of Bosnia and Herzegovina when such criminal offences: a) endanger the sovereignty, territorial integrity, political independence, national security or international personality of Bosnia and Herzegovina; b) may have serious repercussions or detrimental consequences to the economy of Bosnia and Herzegovina or may have other detrimental consequences to Bosnia and Herzegovina or may cause serious economic damage or other detrimental consequences beyond the territory of an Entity or the Brčko District of Bosnia and Herzegovina.

64 Article 124 of the CC B&H. Identical provisions are contained in the Article 141(2) of the CCFB&H, Article 118(2) of the CCRS and Article 141(2) of the CCBD B&H.

65 Article 131 of the CC B&H. Identical provisions are contained in the Article 132 of the CCFB&H, Article 111 of the CCRS and Article 132 of the CCBD B&H.

66 There is far greater diversity in sanctions that can be imposed on legal persons in EU member states: Vermeulen et al. 2015:85-86. 67 Article 137 of the CC B&H. Identical provisions are contained in the Article 137 of the CCFB&H, Article 116 of the CCRS and

Article 132 of the CCBD B&H.


144

mind, that this punishment is imposed when activities legal person was used in entirety or to a large extent for the purpose of perpetrating criminal offences (legal person was acting as a criminal organization).

Punishment of confiscation of property was imposed to liable legal person in 3,3 % cases. In legislation of B&H confiscation of property may be imposed to the legal person for criminal offences carrying a sentence of imprisonment for a term of five years or a more severe punishment. In our research this punishment was imposed only in 3,3 % of the cases. In order to ensure its enforceability, the courts verdict that declares liability of legal person for certain criminal offence and imposes punishment of confiscation of the property, must precisely state on which part of the property punishment will be executed.

Finally, it should be noted that in our sample of analyzed judgements financial gain acquired through commission of criminal offence was confiscated from legal person only in 35,5% cases. However, more worrying than limited success in confiscation of financial gain, is the result that in 41,9 % cases financial gain wasn’t confiscated. Even though different criminal sanctions may be used against liable legal person in legal system of B&H, from the analyzed case law is evident that court predominantly uses punishments and especially: pecuniary punishment and punishment of winding -up legal person. The most preventive punishment – confiscation of property is the least used in practice. Moreover, from our research is unclear why the Court of B&H doesn’t impose protective measures to legal persons in addition to punishments or separately.

At the end it may be concluded that in comparison to the broad spectrum of sanctions which may be used against liable legal person in other legal regimes, arsenal of criminal sanctions in B&H is quite modest albeit effective. Therefore, in future adoption of new criminal sanctions should be considered, because sanctioning system applied to legal persons in B&H must be considered as essentially adequate and consistent with the standards found in other European countries.

References: 1. Dan-Cohen, M (2010), Sanctioning Corporations. Journal Law and Policy, Vol. 19, No. 1,

pp. 15-43, 2010; UC Berkeley Public Law Research Paper No. 1769262. Available at SSRN: https://ssrn.com/abstract=1769262;

2. Coffee J. C. et al. (1988), Standards for Organizational Probation: A Proposal to the United States Sentencing Commission, Whittier L. Rev. pp 77-102;

3. Filipović and Ikanović (2010), Krivični postupak protiv pravnih lica. Available at: https://vstv.pravosudje.ba/vstv/faces/docservlet?p_id_doc=4859;

4. Günter Heine (1999) “Sanctions”, 235-293; In: Albin Eser, Günter Heine and Barbara Huber (eds), Criminal responsibility of legal and collective entities: international colloquium. Freiburg: Max-Planck-Institut für ausländisches und internationales Strafrecht;

5. Kalvodová, V. (2013), Legal entities and criminal law – principles of sanctioning. Acta Universitatis Agriculturae et Silviculturae Mendelianae Brunensis, 2013, LXI, No. 7, pp. 2261–2268;

6. OECD (2015), Liability of Legal Persons for Corruption in Eastern Europe and Central Asia, Available at: https://www.oecd.org/corruption/ACN-Liability-of-Legal-Persons-2015.pdf;

7. Parker, J. S. (1989), Criminal Sentencing Policy for Organizations: the Unifying Approach of Optimal Penalties, 26 AM. CRIM. L. REV, pp. 513-604;


145

8. United States Sentencing Commission (2018), Guidelines Manual, §3E1.1 (Nov. 2018). Available at: https://www.ussc.gov/sites/default/files/pdf/guidelines-manual/2018/GLMFull.pdf;

9. Vermeulen et al. (2012), Liability of legal persons for offences in the EU, Principal European Commission DG Justice (JLS/2010/JPEN/PR/1009/E4). Antwerpen, Apeldoorn, Portland: Maklu-Publishers. Available at: https://publications.europa.eu/en/publication-detail/-/publication/e6a11989-48d3-41a1-b4ee-8f7051d84253/language-en.

10. Wray, C. A. (1992), Corporate Probation Under the New Organizational Sentencing Guidelines, 101 Yale L.J. (1992), pp. 2017-2042. Available at: http://digitalcommons.law.yale.edu/ylj/vol101/iss8/12;

Barasheva E.V.,

Candidate of Economic Sciences, Associate Professor Zedgenizov I.I.,

Candidate of Economic Sciences, Associate Professor Vlasova E.L.,

Candidate of Economic Sciences, Associate Professor Russian State University of Justice, Russia

INTERNATIONAL COOPERATION IN CRIMINAL PROCEEDINGS

Барашева Е.В.,

к.э.н., доцент Зедгенизова И.И.,

к.э.н., доцент Власова Е.Л., к.п.н., доцент

Российский государственный университет правосудия, Россия

МЕЖДУНАРОДНОЕ СОТРУДНИЧЕСТВО В УГОЛОВНОМ СУДОПРОИЗВОДСТВЕ

Abstract. This article reveals the essence of international cooperation and the interaction of

law enforcement agencies of different states. Analyzed international legal assistance in promoting the detection of crimes at the national level.

Keywords: international cooperation, legal assistance, law enforcement agencies, crime, criminal justice.

Аннотация. В данной статье раскрывается сущность международного

сотрудничества и взаимодействие правоохранительных органов разных государств. Производится анализ международной правовой помощи в содействии раскрытию преступлений на национальном уровне.

Ключевые слова: международное сотрудничество, правовая помощь, правоохранительные органы, преступление, уголовное судопроизводство.

Разнообразие действующих Конвенций о борьбе с международными преступлениями и преступлениями международного характера, может говорить лишь об одном, что Правительства разных европейских государств стремятся обеспечить организованное противостояние преступности. Данное стремление можно анализировать в ряде конвенций по борьбе с незаконным оборотом наркотикотических средств и психотропных веществ, против коррупции,


146

транснациональной организованной преступности и других. Чтобы следовать положениям данных конвенций и оказывать правовую помощь, свое национальное законодательство следует привести в соответствии с нормами международного права.

Международное сотрудничество по борьбе с преступностью – сотрудничество по борьбе с преступными деяниями, общественная опасность которых требует объединения усилий государств в борьбе с ними: сотрудничество государств по борьбе с международными преступлениями и преступлениями международного характера, а также совместные усилия государств по борьбе с преступностью. [1]

Резолюция Генеральной Ассамблеи ООН относит к основным направления международного сотрудничества:

- содействие обмену опытом, накопленным государствами в области борьбы с преступностью и обращения с правонарушителями;

-содействие внедрению более эффективных методов и способов предупреждения преступности и борьбы с ней, в т.ч. путем разработки программ международного сотрудничества в этой области;

-обсуждение наиболее важных профессиональных вопросов, составляющих основу для международного сотрудничества по борьбе с преступностью;

Анализируя данную резолюцию и ее положения, можно видеть явное стремление усовершенствования методов борьбы и повышения профессионализма сотрудничества государств.

Международное сотрудничество осуществляется взаимно, добровольно, с соблюдение суверенитета и безопасности государств-участников, с применением иностранного уголовного процесса, с соблюдением прав и интересов третьих стран участников договорных отношений, законности, выполнения условий, все перечисленное можно отнести к специальным принципам, на основе которых и осуществляется международное сотрудничество.

Одним из проявлений международного сотрудничества можно выделить правовую помощь по уголовным делам в борьбе с преступностью. Правовая помощь – это выполнение определенных процессуальных действий на основании запроса иностранного государства. [2]

Взаимодействие правоохранительных органов заключается в исполнении органами одного государства по запросу иностранного государства поручений о производстве на своей территории процессуальных действий. Международными договорами данной перечень определен довольно широко. Такими процессуальными действиями могут быть:

- розыск лиц; - допрос; - проведение экспертизы; - передача вещественных доказательств и другие; Такого рода оперативно-розыскные мероприятия способствуют

обеспечению возможности расследования или рассмотрения дела совершенного на территории и против интересов другого государства. Выполнению подлежат


147

лишь действия предусмотренные запрашиваемой стороной. При исполнении запроса иностранного государства применяются нормы уголовно-процессуального кодекса Российской Федерации, также могут быть применены и процессуальные нормы законодательства иностранного государства, если это не противоречит законодательству и международным обязательствам Российской Федерации.

Следует отметить, что запросы о производстве процессуальных действий направляются через:

- Верховный Суд; - Министерство Юстиции РФ; - Следственный Комитет РФ, МВД России, ФСБ России, ФСКН России; - Генеральную прокуратуру РФ. В 20018 г. Главным управление международного-правового

сотрудничества Генеральной прокуратуры РФ рассмотрено 3217 запросов о правовой помощи иностранных государств; направлено 2583 российских запроса о правовой помощи. [3]

Следует отметить, что в соответствии с ч.4 ст.453 УПК – запрос и прилагаемые к нему документы переводятся на официальный язык того иностранного государства, в которое они направляются.

В заключении можно сделать вывод, что на данном этапе борьбы с преступность в уголовном судопроизводстве на международном уровне в соответствии с международными договорами разработаны действенные механизмы борьбы и методы содействия уголовному судопроизводству на национальном уровне.


1. Зиннуров Ф.А. Международное сотрудничество в сфере оказания правовой помощи по уголовным делам. Учебно-практическое пособие // Юнити-Дана, 2016. -32

2. Маланюк А.В. Специальные принципы предоставления правовой помощи в сфере уголовного судопроизводства // Феникс, 2009. – с.60

3. Милинчук В.В. Институт правовой помощи по уголовным делам // АСТ, 2001. – с.19


148

TOURISM ECONOMY

Desislava Varadzhakova Assoc. Prof., PhD

St. Cyril and St. Methodius University of Veliko Tarnovo, Bulgaria

ANALYSIS OF THE HOSPITALITY INDUSTRY IN VELIKO TARNOVO REGION (BULGARIA)

Abstract: The main goal of the present paper is to analyze the hospitality industry in Veliko

Tarnovo region (Bulgaria). For this reason, a theoretical review of the legal acts regulating the processes of registration and categorization of the accommodation places in Bulgaria is made. Descriptive analysis of the hotels is used and an assessment of their activity according their economic indicators as count, occupancy, incomes, etc. is realized.

Key words: Veliko Tarnovo, hotels, tourism

INTRODUCTION Tourism industry is one of the fast-developing sectors in XX and in the

beginning of XXI century. According to the World Tourism Organization it is the main export industry for 83% of its member countries. The data of the Ministry of Tourism and the National Statistical Institute of Bulgaria shows that in the last years the country has a sustainable growth regarding occupancy, number of tourists and nights spent.

I. THEORETICAL FRAME 1. Types of accommodation places The main indicators defining the types of accommodation places are location,

capacity, main function, forms of service, price groups and period of exploitation. There are some accommodation places that can’t be listed in any of the classification groups and others that could be part of two or more of them because they cover their features.

According the Tourism Act of Bulgaria the accommodation places could be classified as follow:

- Class A – hotels, motels, apartment complexes, holiday villages’ complexes, tourism complexes and villas;

- Class B – family hotels, hostels, pensions, holiday houses, guest houses, guest rooms, guest appartments, chalets and campings.

According to Art. 4 of the Directive regarding the requirements to the accommodation places the hotels could be classified in several groups. By period of exploitation they are all year-round and seasonal hotels. By their territorial location they are seaside hotels, mountain hotels and city hotels. By their function they are apartment hotels, hotel-residence, business hotels, medical spa hotels, spa hotels, wellness hotels.

2. Categorization of the accommodation places The categorization of the tourism establishments is the fullest and most

detailed assessment of the accommodation places. It is realized based on the requirements pointed out at the Tourism Act and the Directive for categorization of the tourism establishments. The main goal is to offer to the consumers preliminary information about the level and type of service.


149

The categorization process is obligatory for all subjects independеntly of the form of ownership and management. The rating of the accommodation places is shown by the symbol – star and it is from 1 to 5 stars gradually. The lowest category is 1 star and the highest – 5 stars.

At the Touism Act there are minimum obligatory criteria about the categorization regarding building features, futniture and facilities, type and number of services, professional and linguistic qualifications of the staff. The certificate of categorization is valid 5 years.

II. ACCOMMODATION PLACES IN VELIKO TARNOVO REGION 1. Administration characteristics and tourism potential of Veliko Tarnovo

region Veliko Tarnovo region is one of the 28 regions of Bulgaria. The total area is

4 661,6 km2 and the population is 267 113 persons (2011)68. It has 10 municipalities: Veliko Tarnovo, Gorna Oryahovitsa, Elena, Zlataritsa, Lyaskovets, Pavlikeni, Polski Trambesh, Svishtov, Strazhitsa and Suhindol. The region has excellent tourism potential – remakable nature, temperate climate, mineral springs, historical and cultural monuments and museums, unique architecture, many monasteries.

In the region ther are more than 140 cultural monuments with national importance that are 15% of all in Bulgaria. 67% of them are located on the territory of Veliko Tarnovo municipality. The administrative center Veliko Tarnovo was capital of Bulgaria during the Renaissance. The fortresses of Tsarevets and Trapezitsa date from this period. Their greatness is outlined by the audio-visual spectacle “Tsarevgrad Tarnov – sound and light” that is unnique for the Balkans. Every year in May and in July there are international folklore festivals and the participants – musicians, singers, dancers come from all over the world69.

In the forests located in the mountains in this region there is big diversity of game. This is prerequisite for development of hunting tourism70.

There are few centers of wine tourism in the region of Veliko Tarnovo. They are in Lyaskovets, Suhindol and Karaysen. In Lyaskovets there is a museum of horticulture and viticulture. Wine tasting from the local wineries are offered in authentic atmosphere in the museum.

The central location of Veliko Tarnovo region makes it a crossroad of important national and international transport routes.

2. Accommodation places by type and category in Veliko Tarnovo region analysis

According the National Statistical Institute in September 2018 in Veliko Tarnovo region there are 117 accommodation places with more than 10 beds – hotels, huts and other establishments for short term accommodation. The number of beds is 4870 and the number of the rooms is 2 348.

According to the register of the accommodation places of the Ministry of Tourism of Bulgaria in Veliko Tarnovo region there is only one 5-star hotel71. It is

68 Markov, I., Geografia na turizma, izd. Fabr, Veliko Tarnovo, 2016 69 http://www.vt.government.bg/index.php?page=1 70 Statev, V., Turizmat v izvangradska sreda, izd. Faber, Veliko Tarnovo, 2013 71 http://ntr.tourism.government.bg/CategoryzationAll.nsf/mn.xsp


150

registered in Veliko Tarnovo municipality in the village of Arbanasi – hotel Arbanasi Palace.

There are eight 4-star hotels in Veliko Tarnovo region and all of them are in Veliko Tarnovo municipality. In the city of Veliko Tarnovo these are Grand hotel Veliko Tarnovo, Grand hotel Yantra, hotel Panorama, hotel Meridian-Bolyarski, hotel Premier, Interhotel Veliko Tarnovo and in Arbanasi are Rachev hotel residence and Park hotel Arbanasi.

Five 3-star hotels are located in Veliko Tarnovo region. Two of them are in Veliko Tarnovo municipality - hotel Arena in the city of Veliko Tarnovo and hotel Bryasta in the town of Debelets. There are two 3-star hotels in Elena municipality – Sunny hills and Hanche Boaza. In Pavlikeni municipality there is only one 3-tar hotel – Park hotel Bora.

There are seventeen 2-star hotels in Veliko Tarnovo region. They are located in the municipalities of Elena, Veliko Tarnovo and Gorna Oryahovitsa. Part of the 2-star hotels are family hotels. All 2-star hotels in the municipality of Elena and the municipality of Gorna Oryahovitsa are family hotels. The exception is hotel Panorama. In Veliko Tarnovo municipality there isn’t any 2-star family hotel.

Four hotels in Veliko Tarnovo region are rated 1-star. They are located in the municipality of Elena (hotel Eleni Palace), in Gorna Oryahovitsa municipality (Family hotel Perla) and in Svishtov municipality (hotel Manastira and hotel Ivanov). For both hotels in Svishtov municipality the registration is terminated.

All guest houses in Veliko Tarnovo region are in Elena municipality. The exception is the guest house Boneva kashta in Suhindol.

There are other types of rated accommodation places in Veliko Tarnovo region. They are Bungalows Laki in the village of Maryan and pension Vililand in the village of Miykovtsi both in Elena municipality, camping in the village of Gorno Kosovo in Suhindol municipality, guest houses in Elena, Svishtov and Gorna Oryahovitsa municipality.

The analysis of the accommodation places is realized based on data of the National Statistical Institute and the newest data from September 201872. In the region of Veliko Tarnovo there is mostly 1 to 3-star accommodation places. These are mostly guest houses and guest rooms in the municipality of Elena. The reason is the well developed cultural, rural and eco tourism at the municipality. There takes place many events and local traditional festivals. The 4 and 5-star hotels are located in Veliko Tarnovo city and municipality. The target group of these hotels is visitors of important national and international events.

The total number of overnights in all accommodation places in September 2018 is 34 500. There is trend of increase of the overnights. The highest trend is at the 3-star hotels – 38,1%, followed by the 4 and 5-star hotels – 4,7% and 1 and 2-star establishments – 4,4%. In September 2018 in the accommodation places rated 1 and 2-star are realized 68,8% of the overnights of Bulgarian citizens and 34,7% of the foreigners. In the 3-star establishments 15,6% of the overnights of Bulgarians and

72 www.nsi.bg


151

12,2% of foregneirs are realized. In the 4 and 5-star establishments these shares are respectively 15,7% and 53% 73.

Tourists accommodated in the establishments in Veliko Tarnovo region in September 2018 are 22 399. 59,9% of them are Bulgarian citizens and 68,1% of them spent the night in 1 and 2-star accommodation places. The foreigners that spent nights in the region are 8 983 and 60,7% were accommodated in 4 and 5-star hotels. The biggest share has the French citizens with 11,3% of all foreigners.

The total occupancy of the accommodation places in September 2018 in the region of Veliko Tarnovo is 23,6%. It is highest at the 4 and 5-star hotels – 36,1%, followed by 1 and 2-star establishments – 20,8% and 3-star accommodation places – 20,7%. The total occupancy in the region is 13,8 % lower that the average for the country at the same month. In September 2018 it is 37,4%.

The incomes of overnights in the region of Veliko Tarnovo in September 2018 are 1 331 600 Bulgarian leva. The biggest share is for the 1 and 2-star establishments – 45,5%.

CONCLUSION. Veliko Tarnovo region is one of the most visited tourism destinations in Bulgaria. The most developed types of tourism in the region are cultural, urban and MICE tourism in the cities of Veliko Tarnovo and Svishtov. The rural tourism is very well developed in Elena municipality. The main reason for tourism development is the attractive natural environment and the rich cultural and historical heritage. The accommodation places in the region satisfy the needs of tourism and have good quality.

References: 1. Markov, I., Geografia na turizma, izd. Fabr, Veliko Tarnovo, 2016. 2. Statev, V., Turizmat v izvangradska sreda, izd. Faber, Veliko Tarnovo, 2013 3. http://ntr.tourism.government.bg/CategoryzationAll.nsf/mn.xsp 4. http://www.nsi.bg/tsb/wp-content/uploads/2018/11/DMNVTSept2018.pdf 5. http://www.vt.government.bg/index.php?page=1&subpage=4 6. www.nsi.bg

Natalyay Bielousova

Professor, Ph.D., Candidate of Geographical Sciences National Aviation University, Kyev, Ukraine

ANALYSIS OF THE READINESS OF TRAVEL AGENCIES OF UKRAINE

TO WORK WITH INCLUSIVE TOURISTS

Abstract. The scale of the problem of disability determines the need for the adoption at the state level of a set of measures for the reintegration of people with disabilities into society. One of the priority areas of social adaptation of people with inclusions, especially people with disabilities, is the development of inclusive rehabilitation and social tourism in Ukraine with the provision of quality, professional travel services. The imperfection of the political and economic system of Ukraine has led to a number of reasons connected with the lack of desire and the capacity of travel agencies to develop tourist routes for inclusive rehabilitants and provide them with a full range of tourist services. The way out of this situation is to monitor foreign analogous methods that will be adapted for Ukrainian society.

73 http://www.nsi.bg/tsb/wp-content/uploads/2018/11/DMNVTSept2018.pdf


152

Key words: Inclusive Rehabilitation and Social Tourism, Persons with Disabilities, Adaptation Problems, Prospects for Development

INTRODUCTION At the current stage of development of Ukrainian society, solving the problems

of people of inclusive groups is one of the priority directions of social policy and largely determines the level of social well-being of both the entire population of the country and its socially vulnerable groups. Actuality of the problem is determined by the presence in the social structure of a significant number of people with disabilities of different groups and nosologies. According to forecasts of scientists, due to the unfavorable socio-economic situation, in the coming years, an increase in the number of people of inclusive groups, including people with a disability in 4-5 times, or even more, is expected in the coming years. This testifies to the scale of the problem of disability and determines the need for a state-level set of measures for the reintegration of people with disabilities into society [1].

At the moment, the basic program of rehabilitation has not been adopted as a basis, the system of monitoring and evaluating the effectiveness of individual rehabilitation programs, including rehabilitation programs with the help of tourism services (the package of documents for the provision of inclusive rehab tourism, the status of rehabilitation services with the help of tourism is not prepared by the Association of Inclusive rehabilitation and social tourism to the Cabinet of Ministers of Ukraine).

Taking into account the fact that logistics plays the main role in travel agencies, we can not bypass the issue of the availability of tourist facilities in Ukraine that are ready to accept people with disabilities and other groups of inclusive tourists, as well as the development of routes, adapted for inclusive groups of tourists.

The question remains open to the desire and capacity of travel agencies to develop tourist routes for inclusive rehabilitants and provide them with a full range of travel services. The reason is that most travel agencies have a private form of activity for which the main goal is the economic feasibility of their activities, and only in the second place the quality of service to tourists. And if the issue concerns people with disabilities, then the conversation comes to a standstill. This is due to the fact that tour operators do not want or do not consider the actual direction of inclusive tourism for several reasons [2]:

1. To provide tourist services for people with disabilities, it is necessary to study the features of each of the nosologies (and their 132) in order to identify the destinations which, according to the tour operator, will be more promising in terms of safety of tourist trips and in terms of financial profitability;

2. In order to receive a tourist agency profit, quantitative indicators of tourists are required. Inclusive tourists require special attention, if necessary - escort, presence of sign language interpreters, rehabilitants or specialized medical staff. According to the quantitative composition, the tourist groups are formed according to the nosologies of future tourists and the level of necessary services (from 3 to 19 people). Therefore, priority is given to tourist groups (the bigger the group is the better), for which standardized tourist routes are already tested and which give the agency the desired profit.

3. A separate issue is the transport services for a group of inclusive tourists


153

who may require special conditions of transportation. For example, wheelchair users need special transport, for blind people - support, for people with overweight - dimensions of transport, for pensioners - comfortable transport, etc. The duration of such trips is reduced (there is a quick fatigue than usual tourists), or the route is maintained in full time, but is formed in such a way that tourists could have more time to rest. Then the total time of travel - increases. In doing so, the physical, psychological and physiological features of the tourists should be taken into account.

4. For tourists of inclusive rehabilitation and social groups, special conditions for rest and recreation (pensions, hotels, recreation centers, catering and leisure) are needed, which would have the most comfortable conditions and architectural accessibility of the environment.

5. A number of inclusive tourists are individuals from different social groups that have low state benefits, which offset the desire of travel agencies to provide their services and opportunities for the recipient to receive tourist services. The only correct way in this case is to attract foreign inclusive tourists to the Ukrainian tourism industry, which, in the eyes of foreigners, does not stand up to criticism (post-Soviet architecture of hotels, low quality of tourist services, lack of sufficient number of multilingual guides and service staff of hotels and restaurants (the norm is the mismatch quality of dishes, price policy of the institution), low level of professional staffing, critical condition of highways, lack of tourist specialties nsportu.

Monitoring of travel agencies in Kiev showed that all of the above reasons and other factors frustrating travel agencies from the development of tourist routes for inclusive tourists. Not always the leaders of travel agencies or tour companies understand the relevance of creating a tourist segment. And even those agencies that originally agreed to take part in the experiment to create tourist destinations for inclusive tourists on the territory of Ukraine (TREVEL@HAB), were quickly abandoned, explaining their decision to economic unprofitability.

Other travel agencies (Kyiv, Kharkiv, Odesa, Cherkasy) would like to join this project but do not have methodological support for working with tourists of inclusive groups, which is also a significant obstacle in the process of integration and socialization of Ukrainian inclusive tourists in the modern social environment.

Therefore, it is expedient, in our opinion, to analyze the existing foreign methods of providing tourist services to inclusive groups of tourists and to create a similar methodology that will be adapted for Ukrainian society.

Summarizing all of the above, one can conclude that the Ukrainian tourist sector has not yet been formed to provide tourist services to inclusive tourists, and this task should become a priority for the development of the tourism industry in Ukraine.

References: 1. Bielousova N.V. Theoretical aspects of the development of inclusive rehabilitation and

social tourism in Ukraine. Scientific journal "Scientific notes of Sumy State Pedagogical University. Geographic Sciences». - Sumy: Sumy MPU named after ASMakarenko, 9th issue, 2018 - C.205-213;

2. Bielousova N.V. Inclusive tourism in the system of rehabilitation geography: from theory to practice: monograph / Belousova N.V. - K., TALCOM, 2018. - 346 pp.


154

MANAGEMENT

Nadya Mironova Assoc. Prof. Dr.,

Head of Management Department University of National and World Economy, Sofia, Bulgaria

DO WE RESPECT THE BUSINESS ETIQUETTE RULES IN BULGARIA?

Abstract.The researching in the field of business communications are increasingly focused in

technology and content. The business etiquette stays a little bit out of its importance. It can guarantee adherence of the communication rules, it is in company’s culture and it is a practical bridge between different cultures in the process of globalization.(3) The article contains interesting and useful information about the knowing of the business culture in the Bulgarian practice. It could be of use of researchers on company’s culture and business communication, and especially for foreign companies researching the business possibilities in Bulgaria.

Key words: business communications, business etiquette, business protocol, management The commonly accepted business etiquette rules (1) are etiquette of loyal

behavior and their adherence is part of corporate image of the organizations over the globe. The partnership proposes game in equal rules. The same rules are enshrined in the business etiquette. Surprisingly the implemented researching are not enough and could be counted on fingers of one hand. In the implemented researching are encompassed only defined element of the contemporary business etiquette. The core topics encompassing the etiquette includes: type of business dress, organization of business dinner and set of many different events.(2)

In the current scientific researching was taken place questionnaire researching. The researching embraces the stage of clarity of the Bulgarian business with the rightful and corresponding to the business etiquette behavior in many key aspects. The researching is not representative. The purpose is to be seen and accessible the contemporary tendencies in the business etiquette in Bulgaria.

In the questionnaire took part 572 persons. They represent the active labor people, working in meaningful companies in the Bulgarian economic sector and leading good quality life.

Table 1 Age and gender profile of the participants in the questioner (%)

Gender 18-30 years 31-40 years 41-50 years 51-65 years Male 7 21 4 2

Female 7 35 16 8 Total % 14 56 20 10

The great part of the participants in the survey are part of the labor active representatives and they work in foreign international companies, they represent 58%. The civil servants are 18% working in municipal administrations, National Income Agency, and National Insurance Institute. The researching included and 40 local entrepreneurs and developing its business for more than 20 years. In the researching are asked the follow questions.

First question: Do you respect the rules of contemporary business etiquette in your organization?


155

Table 2 Answer to first question

Answers Relative share fully yes 4,3%

rather Yes 23,7% rather No 41,3% fully No 30,7%

Total 100% As a result, 72 % of the respondents define the development of the business

etiquette as a low or without any presence. Only three of the respondents show that their companies adhere strictly the all norms of behavior, 23,7 % define the business etiquette of their work places as a satisfactory. In a detail, the results show that business etiquette is at paramount importance by the international banking institutions and insurance foreign companies and IT sector. In the state administration, the situation is rather good. In addition, the employees from the SMEs (industry and trading) and restaurant business finds the business etiquette as a missed element in their daily work.

Second question: Has your organization possess in-house business etiquette standards?

Curious results were received. The banking sector, sector insurance, human resources and consulting services have elaborated in-house standards in relation to the business etiquette. In almost of the half of the respondents (6 of the respondents), it is available control in relation to the adherence of the business norms. Only 25% of the respondents of the IT sector agree the availability of the current rules, as well as in the state administration the share is 50%. On the reverse pole are employees of the restaurant business, there is only one employee admitting that there is a business etiquette. In the retail sector 18% admit the presence of the business etiquette and in the industry sector nobody has answered the presence of business etiquette. The business etiquette is lightly possible or there is no any presence of etiquette in the corporate sector.

Third question Which of the noted components of the business etiquette are available at your working place?

Table 3 Answer to third question

Business etiquette components Answer Yes Dress etiquette 114

Accuracy 170 Communication with clients 164

Behavior in meetings 100 Courtesy and empathy 96

Positive attitude 96 Negotiation skills 46

Ref.: to the every one responds are done more than one answer

In accordance to the data, some components are on a paramount importance for many organizations without any strict forms of accepted officially


156

standard in the business etiquette world. The accuracy is the main element for all another, the late without any serious reason it is not acceptable. The communication with clients has strict rules for 89% of the respondents. The courtesy, empathy and positive attitude and negotiation skills do not have alternative in the daily work for 64% of the respondents.

The fourth question: Do you consider you are familiar with the business etiquettes and to what stage?

Table 4 Answer to fourth question

Answers Relative share Fully Yes 16,6%

Rather Yes 29,2% Rather No 9,7% Fully No 23,6%

Cannot say 20,8%

Total 100%

The cognizant with the norms of the business etiquette are in direct correlation with the implemented labor activity. The employees working in the insurance, banking, consultancy, and IT sector deem that they are familiar with the business etiquette. Only 16.6% agree that are familiar with the rules, 29.2% have rather in deep knowledge about the business etiquette. At about 33% of the respondents do not understand at all or have a little familiarity and at about 20% of the participant cannot assess the presence of good business behavior.

Fifth question: Have you ever available at a company’s business meetings and

what type? Table 5

Answer to fifth question Type of the event Answers Yes %

Business lunch/dinner 18 Cocktail 15

Celebrity dinner 72 Business breakfast 13

Garden party 21 Anniversary Celebration 72

Team building out of the working place 17 Ref.: to the every one responds are done more than one answer

The all respondents have been direct witnesses of the celebrity events (mainly

Christmas and Easter events) and Anniversary Celebration (company’s birthdays). There is a significant difference in relation to the corporate events concerning only feeding. Barely between 18,5% and 29,2% of the respondents have been invited on a business lunches or dinners, company’s cocktails, team buildings out of the work, business breakfasts and etc. As a conclusion, the chief employees of the companies do not use distinct possibilities of informal meetings of employees in case of increasing of group and individual motivation. They are restricting its possibilities


157

only in two, New Year’s Eve celebration and Company Anniversary. The sixth question: Which are the most significant omissions allowed by the

organizations of such events? Table 6

Answer to the sixth question Type of omission Answer Yes in %

Free choice of table and place 66 Disregarding the type of establishment with eh nature of the occasion

40

Limit of the free consumption 62 Engagement of the regular staff with organization 31 No adherence with commonly accepted invitation periods 27 Food and service quality 16 No any requirement about the cloths 57 Free smoking in the restaurant 61 Disregarding of the menu with the specific requirements (no gluten for some employees)

68

No adherence of current hour by the high level management 25 Ref.: to the every one responds are done more than one answer The underlying rules of the business etiquette, as evidenced, are rarely

respected. Seemingly, serious companies with large-scale activity either do not know the essential norms, or simply ignore them as unimportant. A total of 94.5% of the respondents noted that the menu is predetermined without taking into account the presence of vegetarians or employees who are on special diets. Only two people were asked for specific tastes in organizing a business event related to eating. A 92 % of the respondents chose to sit down, while 86 % complained about consumption limits set by management. In 84.5 % of cases, in the restaurants the smoking has been free, without regard to non-smokers. A special dress etiquette for the event were not restricted to 79.2% of the respondents, and just over ½ considered that the choice of restaurant did not match the importance of the occasion being noted. Significantly less are the other gaps identified by the respondents: commitment of the regular staff to the organization (43%), food and service quality (22%), not respected starting time by the bosses (34.7%), announcement of the event immediately before the scheduled date (37.5%).

Despite of the aforementioned unpredictability of the implemented survey, as a conclusion could be found out some practical cases. They represent insights into the trends in relation to the business etiquette in Bulagria.

Conclusions The business etiquette rules are taken into account in meaningless degree in the

company activity. Only 37,5% of the companies have developed in-house rules regarding their

business etiquette. The standards are not full, they encompass only part of the total number of the possibilities.

At 62,5% of the respondents do not have any established norms of behavior. Accuracy and communication with clients are the most significant components

under control of the business etiquette in the organizations.


158

Dress etiquette is being established as an element of the contemporary business etiquette but it is not important to the organizations in Bulgaria (local and foreign), barely, one in six of the respondents admit that in their companies is available requirement about the dress of the employees.

More than a half of the respondents consider that they have significant gaps in their knowledge of matter or it does not mean anything. The business etiquette appears to be left by the researchers as a quiet dying

topic. Some of the new business leaders love T-shirts and ride bicycles, and it is probably the future. However, the importance of the business etiquette stays in our business flexibility. The global business needs its precious etiquette. The data presented in the article is a reason for discussion and rethinking, as well as providing useful information for mutual understanding with foreign and local partners.

References:

1. Barbara Pachter. The Essentials of Business Etiquette: How to Greet, Eat, and Tweet Your Way to Success.McGraw Hill Education, NY,2013.

2. Harisanova M., N. Mironova (2010). Business communication. AvangardPrima, S., pp.164-2007.

3. Rosanne J. Thomas. Excuse Me: The Survival Guide to Modern Business Etiquette. AMACOM. New York.2017.

Bondarenko S.M.

Ph.D., Associate Professor Kyiv National University of Technology and Design

IMPROVING THE ACTIVITIES OF ENTERPRISES BASED ON ТQМ AND

ЕFQM

Бондаренко С.М. к.е.н., доцент

Київський національний університет технологій та дизайну

УДОСКОНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ НА ОСНОВІ ТQМ ТА ЕFQM

Abstract. The article considers ways of improving the activity of enterprises on the basis of socially-oriented concepts of ТQМ and ЕFQM.

Key words: general management of quality ТQМ, model of business perfection ЕFQM, premium for quality, enterprise, quality.

Анотація. У статті розглядаються шляхи удосконалення діяльності підприємств на

основі соціально-орієнтованих концепцій ТQМ та ЕFQM. Ключові слова: загальне управління якістю ТQМ, модель ділової досконалості ЕFQM,

премії за якість, підприємство, якість.

В умовах глобалізації світової економіки загострюється міжнародна

конкуренція між виробниками. На сьогоднішній день уже не знайдеться ринку, недоступного для виробників з усіх країн світу, тому питання забезпечення конкурентних переваг підприємств на глобалізованому ринку є особливо


159

актуальними та важливими. Це змушує виробників постійно шукати нові можливості і резерви для удосконалення технології, організації та управління підприємством. Удосконалення в сфері забезпечення високої якості продукції є найбільше дієвими для підвищення конкурентоспроможності виробників. Підприємствам вже не достатньо відповідати вимогам вітчизняних та міжнародних стандартів, зокрема ISO 9000, та мати сертифікат відповідності на систему управління якістю. Конкурентна боротьба за споживача давно вже точиться вище норм стандартів. В світовій практиці найбільш прогресивними підходами, що зорієнтовані на перевищення норм стандартів, є соціально-орієнтовані концепції ТQМ та ЕFQM.

Методологічні та методичні підходи до управління якістю на підприємстві сформовано у джерелах [1,5,6,7]. На важливості забезпечення якості як вирішального чинника позитивного ділового іміджу та конкурентоспроможності сучасного підприємства наголошено в працях [2,3,4,8].

Загальне управління якістю ТQМ (Тоtаl Quality Management) — це підхід до управління організацією, який об'єднує бізнес-моделі управління підприємством і сучасні технічні засоби в науково обґрунтовану систему, метою якої є постійне поліпшення трудової діяльності і результатів цієї діяльності. Концепція ТQМ охоплює весь персонал підприємства, всі види його діяльності і направлена на використання всіх видів ресурсів для найбільш ефективного задоволення потреб споживачів, персоналу та суспільства у цілому. Концепція ТQМ може бути використана в організації будь-якої сфери діяльності. Вона сприяє підвищенню якості результатів трудової діяльності і забезпеченню фінансового успіху підприємства.

Система ТQМ виникла в результаті удосконалення підходів до управління якістю. Вона і наразі активно розвивається і вбирає в себе все прогресивне, що є у теорії та практиці управління підприємством.

За ТQМ якість продукції визначається не тільки якістю її виготовлення, а і якістю обслуговування при продажу та реалізації продукції, якістю після продажного обслуговування, монтажу та ін.

Ідеологія ТQМ – постійне удосконалення, що відображається у впровадженні новацій як шляхом радикальних змін, які потребують великих фінансових вкладень та мають великі ризики, так і кайдзен-удосконалень, які не потребують великих коштів і несуть невеликі ризики.

Велике значення в ТQМ надається персоналу підприємства, адже від нього залежить ефективність та життєздатність підприємства. Для того щоб персонал продуктивно і якісно працював, потрібно приділяти йому належну увагу. Міра орієнтованості підприємства на власний персонал відбивається в задоволеності співробітників. Задоволеність співробітників – головний чинник задоволення споживачів. Вірність службовців призводить до вірності споживачів. А при зростанні задоволеності споживачів можна очікувати на підвищення конкурентоспроможності підприємства та зростання його фінансових результатів. Для забезпечення задоволеності персоналу керівництво турбується про здоров’я та самореалізацію співробітників, про добробут їх


160

родин та ін. Частиною мотивації в ТQМ стає навчання співробітників, яке має безперервно продовжуватись протягом усього їх трудового життя.

Принципи управління якістю в TQM такі: орієнтація на замовника, лідерство, задіяність персоналу, процесний підхід, поліпшення, прийняття рішень на підставі фактичних даних, керування взаємовідносинами.

Підприємство несе корпоративну соціальну відповідальність за свою діяльність перед стейкхолдерами – споживачами, партнерами, працівниками, довкіллям, державними органами, місцевою громадою, та всім суспільством у цілому.

Важливим елементом TQM є самооцінка отриманих результатів діяльності, яка проводиться силами самої організації. При здійсненні самооцінки підприємством важливо вибрати модель, за якою буде проводитись порівняння. Багато об’єктів господарювання використовують для цього моделі міжнародних премій з якості. Підприємство проводить самооцінку своєї діяльності за обраною моделлю і представляє матеріали на відповідний національний конкурс з якості. Переможці національних конкурсів допускаються до участі у міжнародному конкурсі.

В Україні самооцінка проводиться за Європейською моделлю премії з якості ЕFQM. Її ще називають моделлю ділової досконалості ЕFQM, бо це не тільки система критеріїв для визначення призових місць у конкурсах з якості, але і інструмент для досягнення підприємством ділової досконалості.

Модель ділової досконалості ЕFQM вміщує 9 критеріїв і 32 підкритеріїв. Вона описує сучасну ідеальну організацію з точки зору передових вчених, науковців та менеджерів не тільки Європи, але і всього світу.

Модель ЕFQM містить групи критеріїв, за якими оцінюються можливості підприємства із забезпечення якості та результати діяльності підприємства із реалізації цих можливостей. Критерії моделі ЕFQM такі: лідерство; персонал; стратегія; партнерство та ресурси; процеси, продукція та послуги; результати для споживачів, результати для персоналу, результати для суспільства, результати бізнесу. Кожен критерій має встановлену максимальну кількість балів, за якими може бути оцінений. Співвідношення між цими групами критеріїв — 50:50. Кожна група критеріїв оцінюється однаковою кількістю балів — 500. Максимальна кількість балів, яку може в ідеалі набрати підприємство, дорівнює 1000. Кожен критерій містить декілька підкритеріїв. Вагомість критеріїв, які входять до складу моделі, різні. Процентне співвідношення вагомості критеріїв характеризує відносну важливість кожного критерію. З дев'яти критеріїв найвищою кількістю балів оцінюються "результати, щодо споживачів" та "результати бізнесу" — до 150 балів. Всі інші критерії мають однакову кількість балів – 100. Це відображає сучасний погляд на пріоритети в управлінні якістю.

Щорічно в Україні за моделлю ділової досконалості ЕFQM проводяться національні конкурси з якості. Українська асоціація якості розробила і з 2003 року впроваджує в практику «Комплексну систему оцінювання та визнання рівнів досконалості підприємств і організацій в Україні». Рівень досконалості претендента визначається кількістю балів, які він отримує під час оцінювання за критеріями моделі ЕFQM. Системою


161

передбачено визнання досконалості в масштабах України та Європи. На сьогоднішній день ідеальна організація за шкалою ЕFQM відповідає 1000 балам. Кращі в Європі оцінюються в 650-800 балів. Лідери України сьогодні досягають 500-650 балів.


1. Бондаренко С.М. Особливості використання соціально-орієнтованої концепції загального управління якістю TQM в Україні / С.М. Бондаренко, І.М. Строкач // Технології та дизайн. – 2014. – № 1 (10). – Режим доступу: http://www.irbisnbuv.gov.ua/cgibin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=njuu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=I=&S21COLORTERMS=0&S21STR=EJ000048%2F2014%2F1

2. Бондаренко С.М. Оцінка конкурентоспроможності підприємства / С.М. Бондаренко, А.А. Невмержицька // Технології та дизайн. – 2014. – № 2 (11). – Режим доступу до журн.: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/td_2014_2_15.pdf

3. Бондаренко С.М. Імідж організації: сутність, зміст та основні етапи формування / С.М. Бондаренко, К.В. Ліфар // Технології та дизайн. – 2014. - № 2 (11). – Режим доступу до журн.: https://drive.google.com/drive/folders/0B_w9huKeXPEIZjdYeExyTHM5WHM

4. Касич А.О. Управління конкурентними перевагами підприємства / А.О. Касич, Ж.В. Харькова // Економічний аналіз. – 2016. –№ 2. – С. 79-85.

5. Лойко Д.П. Управління якістю: навч. посіб. 2-ге вид. – Львів: Магнолія 2006, 2015. – 336 с.

6. Момот О. І. Менеджмент якості та елементи системи якості: Навч. посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007 – 368 с.

7. Фомичев С. К., Старостина А. А., Скрябина Н. И. Основы управления качеством – К.: МАУП, 2002. – 191 с.

8. Харченко Т. О. Принципи корпоративної соціальної відповідальності як фактор формування конкурентних переваг організації / Т.О. Харченко, К.П. Вєдєніна // Економічні студії. Науково-практичний журнал. Випуск 5 (18) грудень 2017 р. м. Львів. – 2017. – С. 15-19.


162

Kazimova E.R., Senior Lecturer

Azerbaijan University, Baku, Azerbaijan Republic Aliyeva R.S.

Senior Lecturer Azerbaijan University, Baku, Azerbaijan Republic

ROLE OF THE EFFECTIVE LEADER IN THE SOLUTION OF CURRENT

PROBLEMS OF MANAGEMENT IN THE CONDITIONS OF THE UNSTABLE EXTERNAL ENVIRONMENT

Казимова Э.Р.,

старший преподаватель Университет Азербайджан, г.Баку, Азербайджанская Республика

Алиева Р.С. старший преподаватель

Университет Азербайджан, г.Баку, Азербайджанская Республика

РОЛЬ ЭФФЕКТИВНОГО ЛИДЕРА В РЕШЕНИИ АКТУАЛЬНЫХ ПРОБЛЕМ МЕНЕДЖМЕНТА В УСЛОВИЯХ НЕСТАБИЛЬНОЙ ВНЕШНЕЙ СРЕДЫ

Abstract. Problems of modern management, feature of its development in innovative

conditions are considered in this article. Key issues of effective management in the organizations are analyzed too. Solutions of possible problems are described. And the prospects of development of the modern manager as person are given in the end of the article.

Keywords: management, modern management, problems of management, innovation in management, effective management.

Аннотация. В данной статье рассматриваются проблемы современного

менеджмента, особенности его развития в инновационных условиях. Автор анализирует ключевые вопросы эффективного управления в организациях, определяет пути решения возможных проблем, обозначает перспективы развития современного руководителя как личности.

Ключевые слова: менеджмент, современный менеджмент, проблемы менеджмента, инновации в управлении, эффективный менеджмент.

В настоящее время системы управления характеризуются разнообразием и зависят от ряда задач и факторов, с которыми они сталкиваются. От менеджеров требуются определенные способности и навыки, вследствие того, что современный мир требует использования инновационных методов и механизмов управления. Так, менеджмент выступает в роли координатора деятельности предприятия, механизма обоснования эффективности и результативности деятельности, но в контексте общества и инновационного развития экономики существует много проблем управления, с которыми сталкиваются все руководители при выполнении своей профессиональной деятельности. Так, вследствие того, что экономические законы зависят от поведения людей, их суждений, то точность и правильность принимаемых решений, устранение проблем современного менеджмента являются наиболее важными вопросами в этой сфере. Отметим, что Азербайджан в сфере


163

управления оперирует некоторыми механизмами современного менеджмента, основанными на обобщении и интерпретации зарубежной практики с точки зрения особенностей развития национальной экономики. На наш взгляд, автоматический трансферт мирового опыта по стратегическому менеджменту в нашу страну является нецелесообразным, важнее переплести опыт развитых и развивающихся стран с особенностями развития национальной экономики, с факторами, способствующими интенсификации развития отдельных секторов экономики и др.

В современной эпохе позиция менеджера на любом уровне заключается в том, что базовые знания в теории и методологии управления персоналом важны для его успешной и продуктивной деятельности в дальнейшем [1]. Методология управления в организации играет ключевую роль, так как обеспечение эффективного бизнеса во многом зависит от принимаемых ключевых решений и применяемых механизмов со стороны высшего менеджерского персонала и руководителей. Современный менеджер должен владеть не только основами управления, но и эффективно применять свои знания на практике - в системе управления современной экономикой [2]. Например, внедрение новой модели управления в бизнесе открывает новые возможности для менеджеров в их деятельности на предприятии и в личной деятельности. Последовательность перехода на новую модель менеджмента в условиях инновационного развития экономики отражены в Таблице 1.

Таблица 1 Переход на новую модель менеджмента в условиях инновативного

развития Классическая модель Новая модель

Управление активами Управление способностями Фокусирование на цифрах Фокусирование на создание активов Самостоятельная функция Адаптирование Руководство и контроль Распределение полномочий Эффективность и анализ Интуиция и системный анализ

Административное наказание Принятие риска, поощрение новых идей и креативности

Примечание: таблица составлена автором на основе материалов исследования.

В современных условиях, безусловно, в организации управлении имеются проблемы, которые требуют решения и рассмотрим группу этих проблем:

общие проблемы, касающиеся, в целом, организации управления и его компонентов;

проблемы, связанные с деятельностью в отдельно взятой фирме или компании;

непредвиденные проблемы, с которыми сталкивается предприятие впервые и т.д.

Кроме того, в нынешнем времени одной из наиболее важных проблем является управление персоналом, механизмы восполнения недостатка квалифицированных кадров, которые препятствуют эффективному решению проблем и выполнению задач, стоящих перед предприятием. Сегодня невозможно представить эффективное управление персоналом без


164

оптимального определения полномочий руководителя, без эффективного мониторинга возникающих проблем, которые могут со временем устранить сложность и разногласия в рабочем процессе, в целом, на предприятии. Более того, одним из востребованных способов совершенствования современных механизмов управления является применение и внедрение креативного менеджмента в организации [3]. В этом случае креативный менеджмент ставит конкретные задачи по повышению эффективности предприятия: освоение персоналом определенными знаниями и профессиональными

навыками; мотивация к творческому мышлению, креативности в действиях; обеспечение права работника на результаты его интеллектуальной

деятельности; обеспечение прав и интересов предприятия как экономической системы; обеспечение работников необходимыми ресурсами для реализации

креативного управления. Отметим, что эффективное руководство считается важным ресурсом

современного общества и системы управления национальной экономикой. Эффективные менеджеры отличается своими возможностями и способностями - выполнять задачи, однако у них разные характеристики, уровни знаний и интересы, в целом, они различны во всем, что идентифицирует личность, однако их объединяет способность действовать правильно. Эффективные руководители способны добиться прогнозируемых результатов во всем и их успехи не зависят от места их бизнеса и характера их деятельности, они применяют продуктивные методы и подтверждают свою профессиональность [4].

Рис. 1. Качества, способности и умения эффективного руководителя

(составлено автором на основе материалов исследования)

Эффективный руководитель

- логика

- ум

- рассудительность

- проницательность

- оригинальность

- концептуальность

- образованность

- интуитивность

- речевая развитость

- знание дела

- любознательность

- стремление к познанию и

Интеллектуальные способности

- инициативность

- дипломатичность

- гибкость

- честность

- целостность

- уверенность в себе

- уравновешенность

- самостоятельность

- работоспособность

- настойчивость

- энергичность

- участливость и др.

Личностные черты

- амбициозность

- умение брать на себя ответственность

- организаторские способности

- надежность

- умение менять себя

- умение сотрудничать

- умение разбираться в людях

- умение убеждать

- умение заручаться поддержкой

Приоритетные умения


165

Другими словами, эффективность в работе - это комплекс определенных практических методов. Рассмотрим пять ключевых методов эффективной работы руководителя в современных условиях:

1. Эффективные руководители систематически осуществляют контроль использования своего времени.

2. Эффективные руководители сосредотачивают свое внимание на деятельности за пределами своей организации. Они ориентированы не только на выполнение поставленных задач, но и на конечный результат.

3. Эффективный руководитель развивает сильные стороны себя, своих коллег и подчиненных.

4. Эффективные руководители сосредоточены на нескольких основных направлениях, в которых они достигают успехов.

5. Наконец, эффективные руководители принимают эффективные решения. Они знают, что правильные решения - это не что иное, как последовательность правильных шагов в правильной последовательности.

Обобщая вышеприведенное, считаем, потенциальный успешный руководитель должен обладать рядом качеств, приведенных на рис. 1.

Таким образом, эффективное руководство сделает все, чтобы извлечь пользу из сильных сторон организации и преобразовать их в максимально продуктивные. Отсюда можно сделать вывод, что менеджмент является главным компонентом внутренней социально-психологической программы, поэтому для эффективного управления предприятием важно проанализировать все особенности экономического развития страны с учетом мирового опыта.


1. Мычко С.Ю., Шаталов М.А «Аутстаффинг в системе оптимизации бизнес-процессов организации» территория науки. 2015. № 2. С. 121-124.

2. Мычко С.Ю., Шаталов М.А «Проблемы современного менеджмента в условиях инновационного развития региона». Наука. 2014. № 4-3. С. 481.

3. Шаталов М.А. Смольянинова И.В. «Обоснование стратегии диверсификации предпринимательских структур в условиях нестабильности внешней среды» государственный советник. 2015. № 3. С. 9-13.

4. Друкер П. Эффективный руководитель. Москва, изд-во Манн, Иванов и Фербер, Эксмо, 2014. - 240 с.


166

Mammadova E. Sh. Senior Lecturer

Sumgait State University, Sumgait, Azerbaijan Republic

PROBLEMS OF EFFICIENCY OF USE OF HUMAN CAPITAL IN THE CONTEXT OF STRATEGIC ROAD MAPS IN AZERBAIJAN

Маммедова Э.Ш.

старший преподаватель Сумгаитский Государственный Университет, г. Сумгаит, Азербайджанская Республика

ПРОБЛЕМЫ ЭФФЕКТИВНОСТИ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ ЧЕЛОВЕЧЕСКОГО ПОТЕНЦИАЛА В КОНТЕКСТЕ СТРАТЕГИЧЕСКИХ ДОРОЖНЫХ КАРТ В

АЗЕРБАЙДЖАНЕ

Abstract. Problems of efficiency of use of human potential in the context of strategic road maps in Azerbaijan are considered in this article. The essence and the main lines of formation of human potential and its effective use is analyzed for this purpose. Importance of objective assessment of the existing human capital and a condition of growth of its potential is considered too. Need of creation of the demanded environment and mechanisms on ensuring the most rational use of the human capital in modern conditions in global economic challenges is considered. The recommendations and offers on the considered problems are given in the end of the article.

Keywords: Azerbaijan, human capital, investments into the human capital, standard of living of the population, social policy, strategic road maps.

Аннотация. В данной статье рассматриваются проблемы эффективности

использования человеческого потенциала в контексте стратегических дорожных карт в Азербайджане. С этой целью анализирована сущность и основные черты формирования человеческого потенциала и его эффективного использования. Рассмотрена важность объективной оценки существующего человеческого капитала и условия роста его потенциала. Обоснована необходимость создания востребованной среды и механизмов по обеспечению максимально рационального использования человеческого капитала в современных условиях с учетом глобальных экономических вызовов. Даны соответствующие рекомендации и предложения по рассматриваемым проблемам.

Ключевые слова: Азербайджан, человеческий капитал, инвестиции в человеческий капитал, уровень жизни населения, социальная политика, стратегические дорожные карты.

В современных условиях приоритетные экономические направления,

исполнение основных стратегических задач и определение новых стратегических целей в соответствии с глобальными экономическими вызовами обуславливают максимально эффективное использование человеческих ресурсов в стране. Обеспечение рациональности использования человеческого капитала является одним из основных направлений и целей стратегических дорожных карт Азербайджана [1]. С этой точки зрения, использование человеческого капитала обеспечивает адекватное моделирование особенностей развития национальной экономики страны и укрепление ее устойчивости. Кроме того, повышение уровня и качества человеческого капитала являются приоритетными для каждого предприятия. Так, человеческий капитал расценивается не только в качестве производственного ресурса предприятия, но


167

и как важный элемент социального компонента фирмы [2]. Таким образом, интеллект личности как составляющей части человеческого капитала, играет решающую роль в достижении предприятием своих стратегических целей - с помощью эффективного управления человеческим потенциалом предприятием достигается увеличение производительности труда и в результате этого возрастает объем производства продукции, создаются продуктивные источники экономического роста [3;4;5].

В современном мире эффективное использование человеческого капитала играет важную роль и в процессах усиления национальной экономической безопасности. За счет развития человеческого потенциала возможно проведение системных мероприятий по определению и устранению внутренних и внешних угроз национальной экономической безопасности страны [6]. Во многих странах мира на формирование и развитие человеческого капитала направляются крупные инвестиции, так как инвестиции в человеческий капитал придают дополнительные стимулы росту и усилению экономики страны, способствуют созданию добавочной стоимости. Кроме того, развитие человеческого капитала приводит к укреплению места экономики страны в мировой системе, усиливает ее конкурентоспособность, приводит к ее устойчивости в условиях роста глобальных экономических угроз [7, с.294; 8, с.137].

Отметим, что одним из важнейших направлений развития национальной экономики является поднятие уровня доходов населения за счет увеличения производства необходимой продукции на различных промышленных предприятиях. Формирование и развитие этих компонентов человеческого потенциала зависит от уровня развития социальных сфер деятельности и социальной инфраструктуры, как на государственном уровне, так и на уровнях различных отраслей, предприятий и фирм. Одновременно, уровень экономического развития каждой страны определяет эффективная социальная политика повышения благополучия населения. Таким образом, те страны, в которых относительная доля в расходах бюджета на развитие социальной сферы высока, относятся к странам с наиболее развитой экономикой социальной ориентации [9, с.101].

Следует подчеркнуть, что социальная политика каждой страны, в основном, зависит от национальных особенностей развития, тем не менее, факторы, влияющие на формирование социальной политики можно разделить на 2 основные группы - внешние и внутренние факторы. Так, факторы как природные бедствия, войны, национальные конфликты и пр. можно отнести к внешним факторам, а экономический потенциал страны, уровень ее экономического развития, индекс потребительских цен на товары и услуги и др. - к внутренним. Вне зависимости от внутренних и внешних факторов, социальную политику внутри страны можно классифицировать так же в зависимости от уровня ее проведения: государственный уровень, уровень исполняющих органов правительства и социальная политика, проводимая на уровне отдельных предприятий и фирм. Социальная политика, проводимая на государственном уровне, несомненно, играет основную роль, однако фактически эта политика определяет характер и содержание социальной


168

политики реализуемой различными предприятиями и фирмами, вследствие того, что основное направление государственной социальной политики - это достижение развития социальных сфер страны. Нужно учитывать, что развитие социальной сферы возможно, в первую очередь, за счет строительства новых объектов социальной инфраструктуры социального назначения, расширения масштаба охвата социальных услуг и улучшения их качественных показателей. Сюда относятся такие социальные сферы национальной экономики как образовательные учреждения, объекты здравоохранения и культуры, жилищное хозяйство, социальное страхование, пенсионное обеспечение и другие социальные сферы жизни населения [10]. В последние годы за счет проводимых мероприятий наравне с ростом доходов населения повысилось как качество, так и спектр предоставляемых социальных услуг внутри страны. Так, за последние 15 лет уровень бедности в стране с 49 % снизился до 5,4 %, а уровень занятости трудоспособного населения значительно вырос. В 2017 году согласно статистическим данным уровень безработицы составлял 5,4 %, а средний уровень заработной платы по стране - 528,2 манат. Динамика вышеперечисленных показателей за 2001-2017 гг. представлены в Таблице 1.

Таблица 1 Основные экономические показатели, отражающие социальное состояние

населения в Азербайджанской Республике за 2001-2017 гг.

Годы Уровень бедности,

в %

Среднемесячная заработная плата, в

манатах Годы

Уровень бедности, в

%

Среднемесячная заработная

плата, в манатах 2001 49,0 52,0 2010 9,1 331,5 2002 46,7 63,0 2011 7,6 364,2 2003 44,7 77,4 2012 6,0 398,4 2004 40,2 99,4 2013 5,3 425,1 2005 29,3 123.6 2014 5,0 444,5 2006 20,8 149,6 2015 4,9 466,9 2007 15,8 215,8 2016 5,9 499,8 2008 13,2 274,4 2017 5,4 528,2 2009 10,9 298,0

Источник: Государственный Статистический Комитет Азербайджана - http://www.stat.gov.az.

Из результатов анализа, в нынешних условиях основные направления развития социальной политики национальной экономики, на наш взгляд, можно сформировать нижеследующим:

улучшение показателей качества и количества всех предоставляемых социальных услуг;

повышение показателей прожиточного минимума, минимальной заработной платы и увеличение доходов населения;

увеличение уровня занятости трудоспособного населения; подготовка и реализация мероприятий по обеспечению

соответствующей работой населения, которое относится к категории частично потерявших трудоспособность;

усиление мероприятий по социальной защите населения, которое потеряло свою трудоспособность путем увеличения социальных пособий и т.д.



169

1. Стратегические дорожные карты по перспективам национальной экономики Азербайджанской Республики. Утверждено Указом Президента Азербайджанской Республики от 6 декабря 2016 года.

2. Смирницкий Е.К. Экономические показатели промышленности. Москва, Экономика, 2009, 282 с.

3. Магомедов Р.Б. Совершенствование методов и моделей прогнозирования воспроизводства трудовых ресурсов для промышленного комплекса региона. Дисс. канд. экон. наук. Махачкала, 2007, 151 с.

4. Басырова Э.И. Совершенствование системы управления промышленным предприятием на основе эффективного использования трудового потенциала. Дисс. канд. экон. наук. Казань, 2009, 169 с.

5. Коновалова Н.С. Совершенствование оплаты труда работников промышленных предприятий на основе факторов мотивации труда. Дисс.канд.экон.наук. Брянск, 2003, 238 с.

6. Тонких А.С. Управление ресурсами предприятия в патоэкономических процессах. Автореферат дисс. канд. экон. наук. - Ижевск, 2007, 30 с.

7. Шаркова А.В. Теоретико-методологические проблемы воспроизводства трудовых ресурсов общества. Дисс.д-ра экон.наук. Москва, 2008, 319 с.

8. Рябцева И.Ф. Обеспечение эффективности развития промышленного предприятия на основе стимулирования роста производительности труда. Дисс.канд.экон.наук. Курск, 2012, 183 с.

9. Генкин Б.М., Никитина И.А. Управление человеческими ресурсами - Москва, Норма: НИЦ ИНФРА-М, 2013, 464 с.

10. Налоговый Кодекс Азербайджанской Республики. - www.taxes.gov.az.

Stoian Oleksandra Doctor of Sciences in Public Administration, candidate of economic sciences, Head

of Management Department, Associate Professor of Managment Department Petro Mohyla Black Sea national University (Ukraine, Mykolaiv)

PROBLEMS AND DIRECTIONS OF IMPROVEMENT OF STRATEGIC

MANAGEMENT OF RENEWABLE ENERGY OF UKRAINE IN THE CONDITIONS OF TRANSFORMATIONS

Стоян О.Ю.

д.держ.упр., к.е.н., завідувач кафедри, доцент кафедри менеджменту Чорноморський національний університет імені Петра Могили

ПРОБЛЕМИ ТА НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

ВІДНОВЛЮВАЛЬНОЮ ЕНЕРГЕТИКОЮ УКРАЇНИ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЙ

Abstract. The article deals with the strategic management of renewable energy of Ukraine in the conditions of transformations. The problems and directions of improvement of strategic management of renewable energy of Ukraine in the conditions of transformations are outlined, taking into account the requirements of the Energy Community and the EU.

Key words: strategic management, renewable energy, transformations, electricity, Energy Community.

Анотація. У статті розглянуто стратегічне управління відновлюваною

енергетикою України в умовах трансформацій. Наведено проблеми та напрями


170

удосконалення стратегічного управління відновлювальною енергетикою України в умовах трансформацій, з урахуванням вимог Енергетичного Співтовариства та ЄС.

Ключові слова: стратегічне управління, відновлювальна енергетика, трансформації, електроенергетика, Енергетичне Співтовариство.

Україна переживає важливий етап соціально-економічного розвитку, в

якому одним із найважливіших факторів є розвиток енергоефективності та енергозбереження. Необхідність адаптації національної економіки до ринкових цін на енергоносії стала каталізатором проблеми ефективного використання енергоресурсів. Цілком зрозуміло, особливо враховуючи існуючу надмірну залежність національної економіки від поставок вуглеводних енергетичних ресурсів з інших країн, для України, поряд з нагальними завданнями раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів, модернізації існуючих технологічних та енергетичних процесів, приєднання до енергетичних міжнародних програм, інтеграції вітчизняної енергетики з енергетичним ринком країн ЄС, постає невідкладно першочергова робота державних органів влади, місцевого самоврядування, вітчизняного бізнесу та іноземних інвесторів у використання існуючого потенціалу відновлювальних джерел енергії (далі-ВДЕ) України як найголовнішого резерву збереження існуючих в країні невідновлювальних паливно-енергетичних ресурсів, боротьби із забрудненням навколишнього середовища та покращення платіжного балансу і зовнішнього боргу України.

З метою вирішення накопичених проблем в енергетиці, визначивши нові цілі та завдання Кабінет Міністрів України у серпні 2017 року прийняв нову (третю з часів незалежності України) Енергетичну стратегію України до 2035 року, яка передбачає три етапи стратегічного розвитку енергетичної галузі держави (І-й до 2020 року, ІІ-й до 2025 року, ІІІ-й до 2035 року) [1]. На жаль в силу багатьох об’єктивних та суб’єктивних причин стратегічний документ не є комплексним і не дає відповіді відносно шляхів вирішення багатьох існуючих проблем енергетики, до того ж великий обсяг інформації, розрахунків, розробку майбутніх механізмів реалізації цієї стратегії вирішено перенести до майбутньої «Дорожньої карти реалізації стратегії», яка до цього часу так і не розроблена.

На першому етапі (до 2020 року) реалізації Енергетичної стратегії України на період до 2035 року протягом неповних трьох років головна увага приділятиметься впровадженню реформ і розвитку конкурентоспроможних умов, сприятливих для інвестицій. Ключовими завданнями для держави і бізнесу мають стати: створення повноцінних ринків природного газу, електроенергії і ринку вугільної продукції; реструктуризація і реформування енергетичних компаній і вугільної промисловості; інституційна інтеграція України до Європейської мережі системних операторів постачання природного газу, виконання більшої частини заходів з інтеграції Об’єднаної енергетичної системи України до енергетичної системи Європейської мережі системних операторів передачі електроенергії; зниження енергоємності ВВП; подальший, стрімкий процес розвитку ВДЕ; інші, у т.ч. у сфері охорони довкілля.


171

Нещодавні висновки європейських партнерів щодо виконання Україною взятих зобов’язань відповідно до Угоди з ЄС [2], на жаль, не є позитивними. Починаючи з 2016 року у щорічних звітах акцентується увага на незадовільну низьку швидкість в проведенні реформ. До того ж прийняті ВР України рамкові закони та плани дій передбачають лише незначні зміни у секторах енергетики і не забезпечують досягнення необхідного прогресу, який очікує ЄС. Ключовою умовою досягнення позитивних змін є координація роботи як всередині українського уряду, так я між Урядом, Верховною Радою та Президентом України. В цій ситуації найбільшим ризиком в умовах незавершеності реформування економіки, розпочатих трансформаційних процесів в електроенергетиці України, забезпечення гарантій продовження останніх є те, що практично весь 2019 рік буде втраченим у зв’язку із черговими виборами Президента України (грудень 2018 року – травень 2019 року), Верховної Ради України (серпень-жовтень 2019 року) та формуванням наступного складу кабінету Міністрів України.

Аналіз виконання першої (2006 рік) та другої (2013 рік) Енергетичної стратегії України до 2030 року [3;4], а також затримка майже на рік із затвердженням плану заходів з реалізації першого етапу третьої Енергетичної стратегії України викликає сумнів в отриманні позитивних результатів першого етапу. Саме такий, незмінний і неспішних підхід української бюрократії ми спостерігаємо до реалізації чергової стратегії.

За наявності ринкової підсистеми управління розвитком відновлювальної енергетики, яка опирається на стійку, ґрунтовну і ефективну законодавчу базу та наявний висококваліфікований менеджмент, вказані ризики не мали б вирішального значення.

Проте аналіз Угоди ІІ УДЕЦ [5], підписаної 27.02.2018 року, відносно продовження співробітництва у сфері розвитку та діяльності Українсько-данського енергетичного центру дозволяє зробити висновок про відсутність такої підсистеми. Ставлячи за мету сформувати ефективне середовище для залучення інвестицій у сталу енергетику, сприяти Україні в досягненні цілей щодо відновлювальної енергетики, енергоефективності та енергонезалежності сторони констатують, що «… Енергетична стратегія України на період до 2035 року, Національний план дій з енергоефективності і Національний план дій з відновлювальної енергетики не підкріплені належними системами та моделями моніторингу і прогнозування, щоб відстежувати частку відновлювальної енергії та рівень енергоефективності у загальному рівні енергоспоживання в Україні…» [5]. Але ж вказані стратегічні документи були затверджені, відповідно у 2017, 2015 та 2014 роках?! Далі сторони зафіксували відсутність довгострокової системи прогнозування, необхідних інструментів прогнозування і моделювання вироблення електроенергії із вітру і сонця, забезпечення розвитку відповідної інфраструктури. Більш того, зазначено, що потрібна розробка нового Плану дій з енергоефективності до 2035 року, оскільки діючий план затверджено лише до 2020 року.

Відсутність державницького мислення, необхідного досвіду і послідовності у вищого і середнього менеджменту в проведенні енергетичної політики підтверджує ситуація в енергетичній галузі, зокрема з розвитком ВЕ.


172

Вже сьогодні нескоординований розвиток відновлювальної енергетики попри певні позитивні досягнення, спричинив суттєві технічні і економічні проблеми. Зокрема це викликано обмеженими можливостями інтеграції об’єктів ВДЕ в ОЕС України, особливо на півдні, де зафіксована найбільша локалізація сонячних і вітрових електростанцій, а також необхідністю забезпечень операційної безпеки та збалансованості. Так, видані технічні умови вже передбачають будівництво об’єктів відновлювальної енергетики потужністю більше 7000 МВт, у тому числі в 2018 році більше 2800 МВт, в той час коли енергосистема спроможна прийняти без ризику її розбалансування лише 3000 МВт, якщо одночасно не буде забезпечено введення в експлуатацію додатково до існуючих маневрових потужностей до 3000 МВт. Окрім цього ЄБРР та інший банківський капітал зупинили фінансування нових проектів в Україні, в першу чергу сонячної енергетики до реального започаткування сучасної, нової, більш раціональної системи підтримки розвитку об’єктів ВДЕ – «зелених аукціонів», які однозначно є більш прогресивним, ринковим механізмом у порівнянні із «зеленими тарифами». Підставою для цих вимог є те, що в Україні вартість тарифу, в залежності від дати введення в експлуатацію та ін., складає відповідно для СЄС 12,01÷16,37 євроцент за кВт.·год., а для ВЄС 4,52÷10,18 євроцент за кВт.·год. До того ж, дія «зелених тарифів» законодавчо обмежено терміном 2030 року, а окупність проектів за цими тарифами складає приблизно 10 років. Нині діючі об’єкти відновлювальної енергії, що працюють за «зеленими тарифами» (за різними даними), трохи більше 1% енергетичної енергії, а отримують приблизно 7% від сумарної виручки усіх об’єктів електричної генерації України, тобто є дотаційними для цієї енергетики і фактично державного бюджету.На відміну від зелених тарифів в Україні, за минулі роки (2010-2016) європейські та світові країни, задіявши зелені аукціони знизили вартість тарифів в 2-4 рази. Зокрема Мексика має тариф 3,62 цента, а Німеччина – 8,1 цента.

Така ситуація з розвитком відновлювальної енергетики вже спонукала Службу безпеки України вважати дії енергетичного менеджменту загрозою для України [6] і запропонувала створити систему моніторингу, аналізу та прогнозування збільшення генерації електроенергії потужностями об’єктів ВДЕ.

Слід констатувати, що аналізуючи процеси, які відбуваються в енергетичній галузі країн з ринковою економікою, в першу чергу країн – членів ЄС, українські законодавці спільно з представниками державних інституцій та провідних експертів працюють над створенням законодавчої і нормативно-правової бази, що дозволить забезпечити досягнення необхідних показників розвитку об’єктів ВДЕ, визначених положеннями Енергетичної стратегії України на період до 2035 року. Опираючись на прийнятий у ЄС у 2018 році проект Керівних принципів політики щодо конкурсного відбору і підтримки ВДЕ, профільний комітету ВР України опублікував оновлений варіант Концепції впровадження конкурентних механізмів ціноутворення на електричну енергію ВДЕ, безпосередньо для ВЄС и СЄС, починаючи з 1 липня 2019 року - дати початку функціонування в Україні конкурентного енергоринку. Цей процес передбачає введення нового механізму підтримки


173

ВДЕ – «зелені аукціони». Саме під час проведення аукціону відбувається конкурентний відбір інвестора та визначення остаточної ціни за вироблену електроенергію, яка закріплюється соціальною угодою на 10-15 років. Такий підхід до цінової політики для України є дуже слушним, адже він виключає адміністративний та політичний вплив, який безумовно присутній зараз при визначені «зеленого» тарифу. Якщо на зелені аукціони буде виноситись земельна ділянка під будівництво конкретного об’єкта відновлювальної енергетики, з технічними умовами та встановленою потужністю, узгодженими з НЄК «Укренерго», то Уряд і його структури виводяться з процесу ціноутворення і контролюють лише джерела і обсяги генерації електричної енергії. Тим самим мінімізують ризики для інвесторів, а об’єднана енергосистема України буде уникати розбалансування. На жаль розробка цього механізму невиправдано затягується. Існує досить багато варіантів, з яких кінцевий так і не обрано. До речі, за наявності розробленої Дорожньої карти розвитку відновлювальної енергетики регіонів України механізм земельних аукціонів, якого так потребує розвиток об’єктів ВДЕ, запрацював би швидко, ефективно, уникаючи корупційну складову.

Досліджуючи в 2015-2016 роках розвиток механізмів державного регулювання сфери відновлювальної енергетики в Україні [7] автор вважає вкрай важливим саме регіональний підхід до визначення загального потенціалу розвитку ВДЕ. Визначення можливого потенціалу розвитку відновлювальної енергетики в розрізі регіонів України, виходячи із природно-кліматичних умов, загального обсягу споживання електроенергії, стану розвитку ОЕС України, наявності тих інших об’єктивних обмежень, є запорукою успішної стратегії впровадження кожного із видів відновлювальних джерел на території України. Саме завдяки цьому показнику держава разом з інвесторами мають змогу вирішувати питання щодо впровадження енергетичного обладнання на основі тих чи інших видів ВДЕ, побудови об’єктів відновлювальної енергетики в кожному конкретному регіоні. При цьому беззаперечним залишається і той факт, що задля правильного обрання та вдосконалення механізмів державного регулювання розвитку відновлювальної енергетики, яке безперечно, є необхідним у сучасним умовах є вивчення питання щодо визначення доцільного та необхідного рівня розвитку кожного напряму ВДЕ з урахуванням всіх особливостей генерації електроенергії кожного з них, а також можливостей ОЕС України щодо підключення зазначених об’єктів до енергопостачальної мережі, існуючих потенціальних обмежень у маневрових потужностях об’єднаної енергосистеми та можливостях енергопостачальних мереж.

В Україні необхідно: змінити ставлення до прийнятих стратегій, національних планів розвитку відновлювальної енергетики та відповідних державних програм, які за стандартами ЄС та інших країн світу є засобом досягнення головної мети – забезпечення прозорості процесу розвитку ВДЕ та сприяння сталому розвитку сучасних технологій для отримання енергії з усіх ВДЕ, у першу чергу для інвесторів, а також для розуміння напрямів та засобів державного регулювання розвитку цієї сфери; забезпечити як спільну роботу усіх гілок влади, так і координацію дій безпосередньо в уряді, адже для подальшого прогресу в умовах трансформаційних процесів в


174

електроенергетиці, поступовому наближенні українського законодавства до стандартів і норм ЄС існує нагальна потреба удосконалення законодавчої бази з енергетичних питань з урахуванням кращого світового досвіду; техніко-економічне оцінювання використання закордонного обладнання в українських природних умовах; подальше вдосконалення законодавства у сфері відновлювальної енергетики (у тому числі розробка чітко прописаного правового механізму приєднання генеруючих установок до електромереж); урегулювання питання компенсації витрат енергокомпаній, що працюють на альтернативних джерелах енергії, за підключення до єдиної електромережі; забезпечення пріоритетного надання кредитів на пільгових умовах для компаній, які займаються виробництвом обладнання, що виробляє енергію з відновлювальних джерел, а також енергокомпаній, які працюють на альтернативних джерелах енергії; узгодження цілей виробництва і споживання енергетичних ресурсів; приєднання України до програми ЄС «Розумна енергетика».

Важливою умовою ефективного стратегічного управління енергетичним розвитком є саме врахування всіх особливостей використання кожного напряму ВЕ, проведення виваженої політики щодо стимулювання державою розвитку окремих напрямів ВЕ задля унеможливлення створення додаткового надмірного навантаження на окремі підгалузі паливно-енергетичного комплексу та зайвого навантаження на споживачів енергоресурсів.


1. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Енергетичної стратегії України на період до 2035 року “Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність”» від 18.08.2017 р. № 605-р [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/605-2017-%D1%80.

2. Офіційний сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс] / Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 – Режим доступу: http:// rada.gov.ua.

3. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Енергетичної стратегії України на період до 2030 року» від 15.03.2006 р. № 145-р [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/145%D0%B0-2006-%D1%80.

4. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Енергетичної стратегії України на період до 2030 року» від 24.07.2013 р. № 1071-р [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1071-2013-%D1%80.

5. УГОДА II УДЕЦ Угода між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та Міністерством закордонних справ Королівства Данія про продовження співробітництва у сфері розвитку та діяльності Українсько-данського енергетичного центру підписання від 27.02.2018 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/208_001-18.

6. Економічна правда [Електронний ресурс] / СБУ побачила загрозу енергосистемі України в "зеленій енергетиці" – Режим доступу: https://www.epravda.com.ua/news/2018/09/28/641094/.

7. Стоян О. Ю. Розвиток механізмів державного регулювання сфери відновлювальної енергетики в україні : дис. докт. держ. упр. : 25.00.02 / Стоян Олександра Юріївна – Миколаїв, 2015. – 464 с.


175

Tryfonova O.V., Doctor in Economics, Associate Professor

NTU «Dnipro Polytechnic», Dnipro, Ukraine Trushkina N.V.

Ph.D. in Economics, Senior Research Fellow Institute of Industrial Economics of NAS of Ukraine, Kyiv, Ukraine

CUSTOMER FOCUS AS A MODERN PARADIGM OF LOGISTICS ACTIVITY

OF THE ENTERPRISE

Трифонова Е.В., доктор экономических наук, доцент

НТУ «Днепровская политехника», г. Днепр, Украина Трушкина Н.В.

кандидат экономических наук, научный сотрудник Институт экономики промышленности НАН Украины, г. Киев, Украина

КЛИЕНТООРИЕНТИРОВАННОСТЬ КАК СОВРЕМЕННАЯ ПАРАДИГМА

ЛОГИСТИЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ПРЕДПРИЯТИЯ Abstract. The article examines the evolutionary development and stages of the formation of

the customer focus as a modern paradigm of logistics activity of enterprises. Existing approaches to the definition of customer focus are summarized and systematized and its key components are identified. Scientific views on the definition of the concept of «customer focus» are analyzed. Author's wording of the term proposed as a tool for the formation and development of the system of partnership relations with customers in the context of logistics management.

Keywords: customer focus, logistics activity, logistics service, customer loyalty, paradigm, tool, scientific approaches, effect.

Аннотация. В статье исследованы эволюционное развитие и этапы становления

клиентоориентированности как современной парадигмы логистической деятельности предприятий. Обобщены и систематизированы имеющиеся подходы к определению клиентоориентированности и определены ее ключевые компоненты. Проанализированы научные взгляды к определению понятия «клиентоориентированность». Предложена авторская формулировка данного термина как инструмента формирования и развития системы партнерских взаимоотношений предприятия с потребителями в контексте управления логистической деятельностью.

Ключевые слова: клиентоориентированность, логистическая деятельность, логистический сервис, лояльность потребителей, парадигма, инструмент, научные подходы, эффект.

В настоящее время повышаются требования к уровню обслуживания,

появляются новые критерии к качеству логистического сервиса, то есть возникает необходимость формирования клиентоориентированного подхода как ключевого фактора повышения эффективности функционирования предприятий. В связи с этим предприятия должны решать проблемы увеличения уровня удовлетворенности и лояльности потребителей, внедрять инновационные стандарты обслуживания, обучать сотрудников принципам и технологии работы с клиентами, рассматривать их жалобы, налаживать взаимоотношения с потребителями. Все это способствует повышению общей


176

культуры логистического сервиса, который становится стратегическим конкурентным преимуществом предприятий в современных условиях.

Согласно исследованиям компании Booz Allen Hamilton и Института Аспена, в 88% заявлений о ценностях упоминается об интересах клиентов [1]. По оценкам исследовательской группы Technical Assistance Research Program, средняя отдача от инвестиций в качественный сервис для промышленных предприятий составляет 100%, банковских учреждений – до 170%, предприятий в сфере розничной торговли – до 200% [2, с. 16].

Результаты исследований Ф. Райхельда и Т. Тила показывают, что 5% роста количества лояльных компании потребителей сопровождается увеличением прибыли от 25 до 85% в зависимости от вида экономической деятельности [3]. По расчетам Дж. Коулмана, реализация стратегий, методов и систем для роста лояльности клиентов способствует повышению прибыльности компании на 25-100% [4]. При этом при правильном внедрении программ лояльности на 15% увеличиваются объемы продаж, на 20% - маркетинговый эффект, на 23% - уровень лояльности к бренду [5, с. 12].

Американские исследователи установили, что 1% роста индекса удовлетворенности покупателей приводит к 3% увеличения капитализации компании. Средний кумулятивный эффект прироста рентабельности (на 11,5% за пять лет) составляет от 1% ежегодного прироста индекса удовлетворенности потребителей [6].

Для американской компании повторные покупки на основе потребительской лояльности составляют до 70% от выручки. Затраты на приобретение нового потребителя в 5-10 раз больше, а на возврат потерянного потребителя в 50-100 раз больше затрат на удержание удовлетворенного потребителя. Доказано, что согласно принципу Парето, 80% прибыли компания получает от 20% постоянных клиентов, а стоимость привлечения нового клиента в 5 раз выше стоимости удержания имеющегося. Увеличение товарооборота от имеющихся клиентов на 10% приводит к росту акционерной стоимости компании на 15,5% [7].

Таким образом, проблемы повышения уровня и качества обслуживания потребителей предприятий на основе формирования клиентоориентированного подхода остаются актуальными и требуют дальнейших исследований.

Анализ специальной литературы показывает, что не существует единого научного подхода к определению клиентоориентированности. Установлено, что ученые используют разные термины для определения сущности и содержания клиентоориентированности, а именно: клиентоцентричность, рыночная ориентация, клиентоориентированный подход, ориентация на клиента, лояльность клиента по отношению к предприятию, управление взаимоотношениями с потребителями, удовлетворение потребителя.

В результате исследования обобщены разные научные взгляды к трактовке сущности и содержания понятия «клиентоориентированность». Как правило, зарубежные и отечественные ученые под этим термином понимают:

философию бизнеса, пронизывающую все бизнес-процессы организации и направленную на удовлетворение потребностей клиентов;

умение, характеристику бизнеса;


177

бизнес-перспективу; качество менеджмента, проявляющееся в различных аспектах; инструмент (инструмент повышения качества обслуживания и уровня

лояльности клиентов; инструмент партнерского взаимодействия организации и клиента по удовлетворению его потребностей; инструмент управления взаимоотношениями с клиентами; набор инструментов выстраивания качественного обслуживания для клиентов; инструмент маркетинга, повышающий уровень лояльности клиентов);

подход к продажам и отношение с покупателями; концепцию (концепция маркетинга отношений, концепция бизнеса); стратегию или способ ведения бизнеса (стратегия бизнеса; стратегия

максимизации прибыли компании; стратегия предприятия, направленная на удовлетворение потребностей клиента);

клиентский опыт или оценку клиента; способность организации извлекать дополнительную прибыль за счет

эффективного удовлетворения потребностей клиентов; способность компании создавать дополнительный поток клиентов; ориентацию предприятия на максимальное удовлетворение клиента; принцип ориентации на клиента; процесс, направленный на увеличение жизненного цикла взаимодействия

компании с клиентом; понимание целевых покупателей, удовлетворение их потребностей; часть корпоративной культуры, набор убеждений, ставящий интересы

клиентов на первое место; усилия компании по изучению потребностей клиентов, созданию

ценностей для них. Исходя из вышеизложенного, уточнено содержание термина

«клиентоориентированность» как инструмента формирования и развития системы партнерского взаимодействия предприятия с потребителями в контексте реализации концепции маркетинга взаимоотношений. Это способствует повышению качества и уровня логистического сервиса, поддержке постоянных и привлечению новых потребителей за счет внедрения программ лояльности, снижению затрат на организацию логистической деятельности.


1. Йон Д. Ли. Пять запретных слов. URL: https://hbr-russia.ru/management/korporativnyy-opyt/P25591.

2. Шоул Дж. Первоклассный сервис как конкурентное преимущество. 5-е изд., перераб. и дополн. Пер. с англ. И. Евстигнеевой. Москва: Альпина Паблишер, 2013. 664 с.

3. Райхельд Ф., Тил Т. Эффект лояльности. Движущие силы экономического роста, прибыли и непреходящей ценности. Пер. с англ. Москва: Вильямс, 2005. 384 с.

4. Коулман Дж. Никогда не теряйте клиента. Превратите любого покупателя в пожизненного клиента за 100 дней. Пер. с англ. М. Чамахидзе-Дорониной. Москва: Библос, 2018. 340 с.

5. Жильцова О.Н. Клиентоориентированность бизнеса. Ведомости. 2015. № 48. С. 12-13.


178

6. Fomell C., Rust R., Dekimpe M. The Effect of Customer Satisfaction on Consumer Spending Growth. Journal of Marketing Research. 2010. Vol. 47. No 1. P. 28-35.

7. Schulze C., Skiera B., Wiesel T. Linking Customer and Financial Metrics to Shareholder Value: The Leverage Effect in Customer-Based Valuation. Journal of Marketing. 2012. Vol. 76. No 2. P. 17-32.


179

MARKETING

Mario Gjoni, Candidate PhD, MSc. University of Tirana

PRICING IN MARKETING STRATEGY OF MOBILE OPERATORS,

ALBANIA CASE Abstract. Services are intangible, consumers are increasingly looking for evidence of

service in every interaction they have with the organization. Services strategies in mobile market in Albania will be studied in this paper. Also, customer satisfaction will be measured and will test to see whether there’s a link between the quality of service of mobile products and consumer satisfaction, the correlation that exists between them and the relationship direction. To measure the quality of services Servqual model is used.

Keywords: Telecommunication, Albania, Quality of Service, Customer Satisfaction, Marketing Strategies.

Introduction A. Parasuraman et al. (1988)74studied quality of service and has identified

factors that contribute to quality. He summarized these factors in five who are: tangibility, reliability, responsiveness, assurance and empathy or sensitivity. For the measurement of service quality perceptions authors have used one scale with many elements. The authors claim that the extensive statistical analysis of data from five different samples of respondents give a more reliable and valid instrument (SERVQUAL) which contains 22 questions or participate. All these parts of SERVQUAL are divided into five groups: (i) the tangible or physical, physical facilities, equipment, and personnel appearance (ii) Reliability: Ability to perform the promised service accurately (iii) reaction: Willingness to helping customers and providing a fast service (iv) insurance: Knowledge and courtesy of employees and their ability to convey trust and confidence (v) Empathy: personalized care and attention that the firm provides to its customers. Further refinement and reassessment of the SERVQUAL scale was suggested again by A. Parasuraman et al.75(1991), five-dimensional structure of the scale SERVQUAL serves as a framework for monitoring the performance and quality of service the firm over time by comparing it with the performance of competitors.

To make tangible some services are added after 4 p of the marketing mix. Three main categories of evidence as experienced by consumers are people with whom we interact, the processes through which pass the physical and the company. These elements are referred to as a marketing add-on or extension beyond the marketing mix that companies cannot fail to take into account and do not work for

74A. Parasuraman, Valarie A. Zeithaml, and Leonard L. Berry. (1998). SERVQUAL: A Multiple Item-Scale Measurement and customer perception of service quality. Journal of Retailing, Volume 64, Number 1, Elsevier Science Publishing Company Inc., p. 12-40. 75A. Parasuraman, Valarie A. Zeithaml, and Leonard L. Berry. (1991). Refining and revaluation instance SERVQUAL. Journal of Retailing, Volume 67, Number 4, Elsevier Science Publishing Company Inc., p. 420-450.


180

these because these services or 3P-extra marketing services have an important place in customer experience and the impact of their choices, present or future.

People: All human elements involved in providing services or supplying services affect the perceptions of buyers. The customer care personnel, maintenance personnel, persons representing the company, and other customers play a vital role in marketing services. The provider of telecom services in strategically managing human element primarily through providing information. Customer care and care of the call center are professionally trained. Telecom service providers offer excellent support for client contact points. They use IT skills to extend service to these points which reflect the customer service. The service provider will dictate terms to franchisees about the code of conduct, dress code, personal cleansing, attitude and behavior while acting with the client. Franchises benefit from profitable business relationships.

Physical evidence: Physical evidence is the environment in which service is offered and where firms and consumers interact, and anything tangible component that facilitates communication performance or service. Telecom service providers are eager to prove their presence through staff clothing, uniforms, brochures, information sheets on Tariffs and bids, business cards, etc. Fees ever changing immediately updated and made available to all retailers or wholesalers. Their physical presence is evident even in rural areas. The cell phone companies mainly rely on customer care centers and sales network to prove physical presence. As part of establishing eligibility, telecom service providers to offer value-added services to customers for a limited period. This is followed by various sales promotion techniques and to become enthusiastic consumers of the services subscribers. Advertising, events, important events and public relations help build physical evidence.

Process: Current procedures, mechanisms and flow of activities by which service becomes possible is called process. The sector providers fully utilize retailer network to distribute their products and services. The process and procedures to take advantage of numbers and internet services are very simple. Sellers are motivated by a scheme of bonuses, base salary and percentage of the sale targets, other incentives and appropriate support to increase their sales. Although procedures and processes have been improved there is always the opportunity to raise standards and keep competitors away.

Quality of services related to customer satisfaction The hypothesis in this paper is: There are significant relationship between

service factors and customer satisfaction. Variables used to test the hypothesis are: the satisfaction of the customer and

customer loyalty for mobile services, service benefits consist of: customer services, quality of service, competitive prices, variety of tariffs or tariff plans and unethical practices of service providers mobile. customer loyalty in this case is obtained by analyzing and combining customer services or parts of services dealing directly with service to see the quality of service and end this new variable obtained to see how connected it is with pleasure consumer, which is a separate variable, what customers think about the company. Seen from correlation to consumer satisfaction has a relatively strong positive correlation with the loyalty which is measured by its customer services, billing, competitive prices and ethical pricing practices.


181

Table 1 Service-Satisfaction Correlation

Correlation

Unë_jam_me_të_vërtetë_i_kënaqur_me_ofruesin_e_sh

ërbimit_tim.

faithfulness

Pearson Correlation 1 , 798 ** Sig. (2-tailed) , 000 The amount of square and armsProducts

420.449 2157.274

covariance 1,343 7,143

Unë_jam_me_të_vërtetë_i_kënaqur_me_ofruesin_e_shërbimit

_tim.

N 314 303 Pearson Correlation , 798 ** 1 Sig. (2-tailed) , 000 The amount of square and armsProducts

2157.274 18512.339

covariance 7,143 61.097

faithfulness

N 303 304 **. Correlation is Significant at the 0:01 level (two-tailed).

Source: Author Simulations It is observed that the correlation is strong which shows that these two

variables tend to grow together, go in the same direction and explained that if the client services and the quality of services increases consumer satisfaction tends to do the same. For further analysis the level of importance of the measure is too small or smaller than 0.01, which can be interpreted that this correlation is statistically significant. So, positive connection is strong between the two and this relationship is statistically significant.

Advice that can be given to all companies is that when the service provided or perceived by their customers is not too high or smaller than the industry, then the company should work to enhance customer service because it is directly related with consumer satisfaction and whether the company has the lowest indication it would harm the image in the eyes of customers and their choices.

Conclusions Service provided by mobile phone operators in Albania is measured by

Servqual model. The different operator strategies differ from each other in some indicators in a statistically significant way. In terms of consumer satisfaction, it will be seen that there is a strong positive correlation between the level of service and consumer satisfaction. It should be noted that the strong correlation of these indicators have between them, and towards the quality of service to customers satisfaction.

So, mobile companies should have more consideration with the quality of services because it will directly affect consumer satisfaction and perception that customers have for the company.


182

References: 1. Andy Field. (2009).Discovering Statistics Using SPSS, (3rd ed.). Sage Publications. 2. Carmen Antón, Carmen Camarero, and Mirtha Carrero. (2007).The mediating Effect on

Satisfaction of Consumers' Switching Intention. Psychology & Marketing, Vol. 24 (6), INTERSCIENCE Wiley, Wiley Periodicals, Inc., pp. 511-538.

3. Crimp LT M. and Wright (1995).The Marketing Research Process (4th ed.), Prentice Hall, London.

4. Christine Bailey, Paul R. Baines, and Hugh Wilson. (2009).segmentation and customer insight services in contemporary marketing practice: Why Customers grouping is no longer enough.Journal of Marketing Management, Vol. 25, No. 3-4, Westburn Publishers Ltd., pp. 227-252.

5. Chun-Yao Huang. (2011).Rethinking leapfrogging in the end-user telecom market. Technological Forecasting & Social Change, 78, Elsevier Inc., pp. 703-712.

6. Dan Steinbock. (2005).The Mobile Revolution - The Making of Mobile Service Worldwide. Kogan Page, London.

7. David L. Kurtz and Louis E. Boone. (2007).Principles of Marketing (12th ed.). South-Western, Thomson Learning Inc.

8. Dong-Won and Shin Hee-Yong Kim. (2008).Forecasting customer switching Intention in mobile service: An Exploratory Study of Predictive Factors inmobile number portability. Technological Forecasting & Social Change 75, Elsevier Inc., pp. 854-874.

9. FORNELL C. Johnson MD, EW Anderson, J. & Cha EU Bryang (1996).The American Customer Satisfaction Index: Nature, Purpose, and finding.Journal of Marketing, 60, pp. 7-18.

10. Grinnel Richard Jr. (1993).Social Work, Research and Evaluation (4th ed.). FE Peacock Publishers, Illinois.

11. Gheorghe meghişand an M-Georgetaordorlina meghişan. (2009).Analysis of the Emerging Demand of Telecommunication Services. Annals of the University of Petroşani, Economics, 9 (4), Romania, pp. 63-68.

12. Gloria CC Agyapong. (2011).The Effect of Service Quality on Customer Satisfaction in the Utility Industry - A Case of Vodafone (Ghana).

13. Lars Gronholdt, Anne Martensen and Kai Kristensen. (2000). The relationship between customer satisfaction and loyalty, cross-industry Differences. Total Quality Management, Vol. 11.

14. Ho Kyun Shin, Andrey Kim and Chang Won Lee. (2011). Relationship between consumer's preference and service attributes in mobile telecommunication service. Expert Systems with Applications, 38, Elsevier Ltd.

15. Hugh Burkitt and John Zealley. (2007).Marketing Excellence - Winning companies Reveal the Secrets of Their Success.Wiley India Pvt. Ltd., New Delhi.

16. Michael R. Hyman and J. Jeremy Sierra. (2000).Research for Marketing Kit Dummies.Wiley Publishing Inc., USA.

17. Ian N. Lings and Gordon E. Greenley. (2009). The impact of internal and external market orientations on firm performance. Journal of Strategic Marketing, Vol. 17, No. 1, Taylor & Francis.

18. Jarmo Harno. (2010). Impact of 3G and beyond technology development and pricing on mobile data service provisioning, usage and diffusion. Telematics and Informatics, 27, Elsevier Ltd.

19. Jean-Jacques Lambin, Ruben Chumpitaz and Isabelle Schuiling. (2007).Market -Driven Management: Strategic and Operational Marketing, (2nd ed.). Palgrave Macmillan, New York.

20. Joe Peppard and Anna Rylander. (2006). From Value Chain to Value Network: Insights for Mobile Operators. European Management Journal Vol. 24, Nos. 2-3, Elsevier Ltd.


183

21. John W. Mullins, Orville C. Walker Jr., Harper W. Boyd Jr. and Jean-Claude Larreche. (2005).Marketing-A Strategic Management Decision-Making Approach, (5th ed.). Irwin McGraw-Hill, New York.

22. Ken Wong Kwong-Kay. (2009). Potential moderators of the link between rate plans and customer suitability Tenure: A Canadian case in the mobile telecommunications industry. Journal of Database Marketing & Customer Strategy Management, Vol. 16, 2, Palgrave Macmillan.

23. Kerlinger Fred N. (1986).Foundations of Behavioral Research (3rd ed.). Holt, Rinehart and Winston, New York.

24. Lucio Fuentelsaz., Juan Pablo Maı'cas., & Yolanda Polo. (2008). The evolution of mobile communications in Europe: The transition from the second to the third generation. Telecommunications Policy, 32, Elsevier Ltd.

25. Lukasz Grzybowski and Chiraz Karamti. (2010). Competition in Mobile Telephony in France and Germany. Journal compilation, The University of Manchester and Blackwell Publishing Ltd., Oxford.

26. Mark Daniel. (2006).The Elements of Style: A pocket guide to the essence of Successful business strategy.Palgrave Macmillan, New York.

27. Nicoletta Corrocher and Lorenzo Zirulia. (2010). Demand and innovation in services: The case of mobile communications. Policy Research, 39. Elsevier BV

28. Naresh K. Malhotra and Satyabhushan Dash. (2011).Marketing Research - An Applied Orientation (6th ed.). Pearson Prentice Hall.

29. Orville C. Walker Jr. and John W. Mullins. (2008).Marketing Strategy: A Decision-Focused Approach (7th ed.). Irwin McGraw-Hill International, New York.

30. Parasuraman, Valarie A. Zeithaml, and Leonard L. Berry. (1998). SERVQUAL: A Multiple-Item Scale for Measuring Consumer Perceptions of Service Quality. Journal of Retailing, Volume 64, Number 1, Elsevier Science Publishing Company Inc.

31. Parasuraman Valarie A. Zeithaml, and Leonard L. Berry. (1991). Refinement and reassessment of The SERVQUAL Scale. Journal of Retailing, Volume 67, Number 4, Elsevier Science Publishing Company Inc.

32. Pat Wellington. (2010).Effective Customer Care. Kogan Page Limited. 33. Pat Weymes. (2006).Win - Win Sales Management - A powerful new approach for

increasing sales from your team. Pentagon Press. 34. Paul Fifield and Colin Gilligan. (1995). Strategic marketing

Management. Butterworth-Heinemann Ltd., Oxford. 35. Paul R. Timm. (2008).Customers Service - Career Success Through CustomersLoyalty (4th

ed.). Pearson Education, Inc., New Delhi. 36. Philip Kotler, Hermawan Kartajaya and Iwan Setiawan. (2010). Marketing 3.0 from

Products to Customers to the Human Spirit. 37. Philip Kotler, Kevin Lane Keller, Abraham Koshy and Mithileshwar Jha. (2009).Marketing

Management-A South Asian Perspective (13th ed.). Pearson Education. 38. Barrena Ramo and Mercedes Sánchez. (2009). Using Emotional Benefits as a

Differentiation Strategy in Saturated Markets. Psychology & Marketing, Vol. 26 (11), Wiley Periodicals, Inc.

39. Rob Markey, Fred Reichheld and Andreas Dullweber. (2009). Closing the Customer Feedback Loop. Harvard Business Review South Asia, December 2009.

40. Robert Wollan. (2011). The Service Provider - Customer Paradox. Customer Relationship Management, March 2011, Information Today Inc.

41. Roland T. Rust, Christine Moorman and Gaurav Bhalla. (2010). Rethinking Marketing. Harvard Business Review South Asia, January-February 2010.

42. J. Sheridan Coakes, Lyndall Steed, and Peta Dzidic. (2007).SPSS Version 13.0 for Windows, Analysis without anguish. Wiley Student Edition.

43. Shu-Ling Liao, Cheng Yung-Shen, and Chia-Hsien Chu. (2009). The effects of sales promotion strategy, product appeal and consumer traits reminder on impulse buying


184

Behavior. International Journal of Consumer Studies, 33, Journal compilation, Blackwell Publishing Ltd.

44. Tomi T. Ahonen, Timo Kasper and Sara Melkko. (2004).3G Marketing - Communities and Strategic Partnerships. John Wiley & Sons, Ltd., England.

45. Udechukwu Ojiako and Stuart Maguire. (2009). Seeking the perfect customer experience: a case study of British Telecom. Strategic Change, 18, INTERSCIENCE Wiley, John Wiley & Sons, Ltd.

46. Valarie A. Zeithaml and Mary Jo Bitner. (1996).Marketing Services. McGraw-Hill Companies, Inc., New York.

Mario Gjoni

Candidate PhD, MSc. University of Tirana

PRICING STRATEGIES IN TELECOMMUNICATIONS. MOBILE

TELEPHONY, THE CASE OF ALBANIA Abstract. This study is an attempt to identify and illustrate the different marketing strategies

of telecom service providers in product differentiation, price, distribution and sales promotion, or what is known as the traditional marketing mix marketing. Specifically, this paper will focus on the differences that exist in pricing strategies for mobile companies. The study is based on client's perspective and their assessment for cellular companies. The study evaluates the distribution of service benefits, personalization, customer services, service quality, brand value, promotional offers, competitive prices, and unethical practices of telecom service providers in Albania.

Introduction The liberalization policies and privatization initiated in Albania since 1990,

ended the monopoly of state-owned entities in the telecommunication services sector. The entry of private sector providers of telecom services including foreign companies in the market creates a great competition. Innovations in products, better customer service, superior quality of service, competitive pricing, attractive promotional offers and effective marketing communication became mandatory for telecom service providers to retain existing customers and acquire new customers. Expectations of mobile customers grow due to a competitive world. Mobile portability or transfer of mobile number allows the customer to change operators without changing cell phone number. The operators of telecom services have to try hard to design and implement marketing strategies to provide the best experience for customers in order to exceed their expectations. Marketing strategies vary significantly from operator to operator. This study is an attempt to identify and illustrate the different strategies adopted by the marketing service providers.

The questionnaire was designed to gather the information required to reply to specific objectives of the research study and empirically tested hypotheses. In most cases, it is using a simple language statements. Questions are arranged in logical order and requested directly. Measuring and services model which is widely used in similar studies in the field based on 22 degrees and is SERVQUAL model developed


185

by A. Parasuraman et al. (1991)76for measuring consumer perceptions of service quality. The scale is used with appropriate modifications in the wording of the questions to fit the telecom services industry. The fourth part contains questions to identify the brand value, variety of tariff plans, pricing strategy, and advertising effectiveness of mobile service providers.

Pricing Strategy Price targets are different for different service providers. Objectives may

include: quick profits, sustainable profit growth market, price leadership or to enhance the image of the firm in order to attract more customers or to attack competitors strategically. During the mid 2000s, with the presence of new introductory telecom operators, competition in the mobile phone market grew and inevitably began the competition on prices. Their prices and the establishment became larger strategy of all telecom operators. Varieties of tariff plans are introduced by the telecom service providers to attract customers multiple segments. Special services allow consumers to make calls, or send SMS and have Internet access cheaply. One of pricing strategies may be considered copying as a marketing strategy that is effective in a turbulent environment. Since the rules of patents and intellectual property rights are not applicable in copying a strategy to introduce a provider of telecom services from others, copying the leader or strong opposition in certain segments has become a strategy widely used among telecom service providers.

We have also entered the market innovative online services, electronic recharge, credit recharge via e-banking, special offers and combined voice, data and messages all in one payment. exclusive tariff plans are applied to closed user groups such as friends, family, official groups or business groups. These tariff plans are to have a goal to achieve and maintain no specific clients, but natural customer groups, such as the family, or business people who frequently communicate with each other. Offer and promotion packages customized for individuals are also offered by some telecom services. Prices vary on how often there is a change of the players in the market. There can be mentioned super high prices at the beginning of the first operator AMC in 1995-96. With the entry of the second operator Vodafone prices fell drastically, much more so in 2005 when Eagle became third operator in Albania, and Albanian consumers experienced lowest prices when there were four operators in the market. Since last year the mobile operator Plus has gone bankrupt, causing prices to come back to higher levels as they were before entering operator 4th.

The main hypothesis of this paper is: There is significant difference between the pricing strategies of mobile

telecom service operators in Albania. This is a sign of diversity plans and the bid that the company makes to segment

the population and to better serve all segments. Tariff plans are important for consumers because it has to do with meeting the specific needs of clients such as the

76A. Parasuraman, Valarie A. Zeithaml, and Leonard L. Berry. (1991). Refinement and reassessment of The SERVQUAL Scale. Journal of Retailing, Volume 67, Number 4. Elsevier Science Publishing Company Inc., pp. 420-450.


186

importance they associate to calls, domestically or abroad, internet, SMS and the importance they have in spending wallet of each client. Questions that make up this element are the variety of tariffs of the company. Next is the transition from one plan to another within the company, and the latter is advising by the company's employees to tariff plans. The descriptive statistics of these three variables notes that the first question for a variety of tariff plans and ease the transition from one tariff plan to another Plus Communication has taken note and the highest average of its existing customers. In the third question Eagle Albtelecom has the highest average in terms of advice that gives its users regarding tariff plans and meeting their needs.

Table 1 Anova Tariff Plans

ANOVA

The amount

of square df Average square F Sig.

between Groups

13.722 3 4,574 2.825 , 039

within Groups 498.727 308 1,619

Ka_shumë_varietete_tërheqëse_të_planeve_tarifore.

total 512.449 311 between Groups

4,600 3 1,533 1,017 385

within Groups 458.205 304 1,507

Është_shumë_e_lehtë_për_të_kaluar_nga_plani_tarifor_ekzistues_në_ndonjë_plan_tjetër_tarifor.

total 462.805 307

between Groups

5.399 3 1,800 1,197 , 311

within Groups 460.072 306 1,504

Ofruesi_im_i_shërbimit_me_këshillon_në_lidhje_me_planet_tarifore_më_të_përshtatshme. total 465.471 309

Source: Author Simulations Anova Table 1 above it can be seen that there is a difference in coefficient of

importance in relation to the first variable for the variety of tariff plans. It turns out that there is a smaller ratio than 0.05, indicating that the null hypothesis that there is no statistically significant difference between the variances of the groups may be rejected and the alternative hypothesis is accepted which means that there are statistically significant differences between groups. The same result is confirmed by Welch and Brown-Forsythe tests, where the level of importance coefficient again confirms the significant difference between variables.

Value-Payment Ratio This indicator is intended to measure the true value of the brand back in

monetary terms and in real terms, and where the price compared to competing companies seen but this is seen in relation to the value offered. The report will test what consumers spend and what they get back. Another question has to do with the sales, it is very common now among cellular operators that they apply sales that have a very significant weight of sales of companies because they include all in one, calling on the phone, sms and internet. Fee for services and extra costs that may be visible or hidden is the question which is directly linked with another question if there are unethical practices in pricing. And the last question is the most important


187

service a real value that customers receive compared to the money they spend. This is quality price ratio of this study which measures competition for four operators and one of the important indicators of why customers choose an operator instead of another.

Descriptives of Anova test give a clear picture of how telecom companies stand in relation to competition, in all variables asked about the price, unethical practices, hidden costs, and real value the customer gets. It is noted that the company most valued above is Plus Communication, in almost all variables. Vodafone has the largest deficit in terms of averages obtained for the measured variables. These averages are variables associated with the brand, the price element visible and invisible fees. Telecom company ranks third with a considerable margin to Plus and Vodafone is at the bottom of operators with an average not very good in terms of price and services that provide value for money required.

Table 2 Anova Price-Value

ANOVA

The amount

of square df Box Average F Sig.

between Groups

50.423 3 16.808 9.520 , 000

within Groups 540.226 306 1,765

Çmimi_i_shërbimeve_të_kompanisë_time_është_më_i_mirë_sesa_shërbimet_celulare_te_kompanive_të_tjera.

total 590.648 309

between Groups

47.027 3 15.676 9.788 , 000

within Groups 491.681 307 1,602

Ofertat_janë_tërheqëse_në_krahasim_me_ato_të_konkurrentëve


24.834 3 8.278 4.185 , 006

within Groups 609.205 308 1,978

Tarifimi_për_shërbime_është_transparent_dhe_nuk_ka_kosto_të_fshehta. total 634.038 311

between Groups

23.242 3 7.747 4.492 , 004

within Groups 529.491 307 1,725

Ofruesi_im_i_shërbimit_nuk_ka_praktika_joetike_të_çmimit.


41.528 3 13.843 7.589 , 000

within Groups 556.323 305 1,824

Shërbimet_e_ofruara_kanë_vlerë_reale_sa_paratë_e_shpenzuara_për_to. total 597.851 308

Source: Author Simulations From what is shown in Table 2 statistical significance of the coefficients are all

smaller than 0.01 except for the variable that has to do with transparent tariffs and non-existence of hidden costs. Also, in the following question to unethical practices that have a direct connection with the second part of the previous question it shows that there is a statistical significance difference. Homogeneity of variances assumes that there is no statistically significant difference between the variances of variables across groups or control factor. Null hypothesis in this case is that no statistically significant difference between the averages of groups in each of the variables dealing


188

with service pricing and value compared to the price. Based on the importance coefficients it can be said that there is a statistically significant difference between the average and the null hypothesis can be rejected in the range of 5% significance level. Further for these variables, especially variables for hidden costs and unethical practices the coefficients are at the limit of acceptance or rejection of the null hypothesis. Further examination requires a robust test for equality of means. In this analysis it can be clearly observed through post-hoc Welch and Brown-Forsythe tests the level of significance is less than the acceptable level of 0:05 as shown in Table 2. Can be concluded that there is a statistically important difference for different groups in all variables that have to do with price.

Table 3 Robust Tests

Robust Tests for Equality of Means Statistikaa DF1 df2 Sig.

Welch 9.489 3 65.638 , 000 Çmimi_i_shërbimeve_të_kompanisë_time_është_më_i_mirë_sesa_shërbimet_celulare_të_kompanive_të_tjera.

Brown-Forsythe 9.546 3 115.039 , 000

Welch 9.383 3 64.994 , 000 Ofertat_janë_tërheqëse_në_krahasim_me_ato_të_konkurrentëve

Brown-Forsythe 9.477 3 117.848 , 000

Welch 5,075 3 67.835 .003 Tarifimi_për_shërbime_është_transparent_dhe_nuk_ka_kosto_të_fshehta.

Brown-Forsythe 4.693 3 153.542 , 004

Welch 4.941 3 67.057 , 004 Ofruesi_im_i_shërbimit_nuk_ka_praktika_joetike_të_çmimit.

Brown-Forsythe 4.802 3 146.450 .003

Welch 7.902 3 65.702 , 000 Shërbimet_e_ofruara_kanë_vlerë_reale_sa_paratë_e_shpenzuara_për_to.

Brown-Forsythe 7.782 3 129.037 , 000

a. F asymptotically distributed. Source: Author’s Simulations.

The conclusion is that there are significant differences between the averages of groups. The next step is to check which groups have greater difference between them. To control the magnitude of change of groups among which ones there’s a change will be tested by Multiple Comparisons to Anova. Tukey test is used to make these comparisons, which assumes that the variances are the same and Games Howell test which assumes the premise that variances are supposed to be different.

The first change is seen in the first variable price of my company's service is better than that of other companies. In this variable there are significant differences between the averages between Albtelecom and Eagle Telekom, and no difference also between Albtelecom and Eagle Vodafone. There are important differences between the Plus Communication and Telecom, also there is a difference between Plus and Vodafone. Mean of Plus to the first question is that 4:06, which is a very good mean for evaluation that users have for their company about the applicable prices. Eagle comes second with a 3.76 average; the difference is not statistically significant. But it is statistically significant with two other operators, Vodafone and Telecom whose means are 2.81 and 3:05 respectively.


189

The second variable is the offers are attractive relative to those of competitors, statistically significant differences exist between the means of Eagle Telecom and Telekom, as well as between Eagle and Vodafone. There is a statistically significant difference between Plus and Telekom, and Plus with Vodafone. Even in this variable Plus company has a better average than others, 4:11 which is an excellent result. Plus Communication has no significant statistical difference with Eagle which has a mean of 3.72 but it has so with Vodafone and Telecom which average 2.84 and 3:06 respectively. Eagle also has statistically significant difference with Vodafone and Telecom.

Fee is transparent and there are no hidden costs, even in this variable Plus Communication has a super high average 4:11 distract from other competing companies. On this question there is a statistically significant difference between Plus and Vodafone, but not with the other competitors. Vodafone mean in this variable is 3:08. Vodafone mean is slightly higher than average, and this is not a positive assessment, the company needs to work on clear communication of fees and total costs of services or regulation to match the competition. The question that has to do with unethical pricing practices related to be a direct company with the stated prices and decisive and clear communication of pricing and informing its customers in a reasonable time. Plus Communication has shown that the highest rating again taking an average of 4.00. Other companies are less than this rating. It is seen that there is a statistically significant difference between Eagle and Vodafone, as well as between Plus and Vodafone. Vodafone and Eagle averages are 3.83 and 3:17 respectively. The companies need to have a more complete explanation and timely customer information when they set prices and change them.

Last variable is money spent versus value. Plus Communication has the highest mean with 4.11. In the Multiple Comparisons table it is observed that there are significant differences between Plus and Vodafone, and between Plus and Telekom. Vodafone and Telekom have lower means with 2.96 and 3.07 respectively. There is also a significant difference between Eagle and Telekom. Both companies that are negatively differenced Telekom and Vodafone should make promotions and try to repair the customer perception or enhance their services quality.

Coclusions In this paper the pricing strategies of operators in the mobile phone market in

Albania in 2016-2017 years are studied. Even though rates are very similar between companies and the absolute value or cost per person, there is a perceived change in customer evaluation. In this paper we analyzed if there are changes and how big are these changes. It can be concluded that in some constituent elements of the price there are statistical significant differences between mobile operators.

Companies that have a lower assessment should work with their customers to improve their image.

References:

1. Aaker A. David. (2005). Strategic Market Management, (7th ed.). Wiley India (P.) Ltd. 2. Ajai S. Gaur and Sanjay S. Gaur. (2009). Statistical Methods for Practice and Research – A

Guide to Data Analysis Using SPSS, (2nd ed.)Response Books.


190

3. Andy Field. (2009). Discovering Statistics Using SPSS, (3rd ed.). Sage Publications. 4. Chun-Yao Huang. (2011). Rethinking leapfrogging in the end-user telecom market.

Technological Forecasting & Social Change, 78, Elsevier Inc., pp. 703–712. 5. Fornell C. Johnson M. D., Anderson E. W., Cha J. & Bryang B. E. (1996). The American

customer satisfaction index: Nature, purpose, and finding. Journal of Marketing, 60, pp. 7-18.

6. Frederic Jallat and Fabio Ancarani. (2008). Yield management, dynamic pricing and CRM in telecommunications. Journal of Services Marketing, 22/6, Emerald Group Publishing Limited, pp. 465–478.

7. Fujun Lai, Mitch Griffin, and Barry J. Babin. (2008). How quality, value, image,create loyalty and satisfaction at a Chinese telecom. Journal of Business Research, 62, Elsevier Inc., pp. 980-986.

8. Grinnel Richard Jr. (1993).Social Work, Research and Evaluation (4th ed.). FE Peacock Publishers, Illinois.

9. Gheorghe meghişand an M-Georgetaordorlina meghişan. (2009).Analysis of the Emerging Demand of Telecommunication Services. Annals of the University of Petroşani, Economics, 9 (4), Romania, pp. 63-68.

10. Gloria CC Agyapong. (2011).The Effect of Service Quality on Customer Satisfaction in the Utility Industry - A Case of Vodafone (Ghana).

11. Hugh Burkitt and John Zealley. (2007).Marketing Excellence - Winning companies Reveal the Secrets of Their Success. Wiley India Pvt. Ltd., New Delhi.

12. Michael R. Hyman and J. Jeremy Sierra. (2000).Research for Marketing Kit Dummies. Wiley Publishing Inc., USA.

13. Ian N. Lings and Gordon E. Greenley. (2009). The impact of internal and external market orientations on firm performance. Journal of Strategic Marketing, Vol. 17, No. 1, Taylor & Francis.

14. Ingo Vogelsang. (2009). The relationship between mobile and fixed-linecommunications: A survey. Information Economics and Policy 22, Elsevier BV

15. John W. Mullins, Orville C. Walker Jr., Harper W. Boyd Jr. and Jean-Claude Larreche. (2005).Marketing-A Strategic Management Decision-Making Approach, (5th ed.). Irwin McGraw-Hill, New York.

16. Ken Wong Kwong-Kay. (2009). Potential moderators of the link between rate plans and customer suitability Tenure: A Canadian case in the mobile telecommunications industry. Journal of Database Marketing & Customer Strategy Management, Vol. 16, 2, Palgrave Macmillan.

17. Kerlinger Fred N. (1986). Foundations of Behavioral Research (3rd ed.). Holt, Rinehart and Winston, New York.

18. Kevin Lane Keller. (2008).Strategic Brand Management - Building, Measuring and Managing Brand Equity. Pearson Education Inc.

19. Lifang Peng and Zhang Xiaoli. (2009). The study of service innovations model for Chinese Telecom Operators - China Mobile Ltd. as an example. IEEE.

20. Lucio Fuentelsaz., Juan Pablo Maı'cas., & Yolanda Polo. (2008). The evolution of mobile communications in Europe: The transition from the second to the third generation. Telecommunications Policy, 32, Elsevier Ltd.

21. Lukasz Grzybowski and Chiraz Karamti. (2010). Competition in Mobile Telephony in France and Germany. Journal compilation, The University of Manchester and Blackwell Publishing Ltd., Oxford.

22. Orville C. Walker Jr. and John W. Mullins. (2008).Marketing Strategy: A Decision-Focused Approach (7th ed.). Irwin McGraw-Hill International, New York.

23. Parasuraman, Valarie A. Zeithaml, and Leonard L. Berry. (1998). SERVQUAL: A Multiple-Item Scale for Measuring Consumer Perceptions of Service Quality. Journal of Retailing, Volume 64, Number 1, Elsevier Science Publishing Company Inc.


191

24. Parasuraman Valarie A. Zeithaml, and Leonard L. Berry. (1991). Refinement and reassessment of The SERVQUAL Scale. Journal of Retailing, Volume 67, Number 4, Elsevier Science Publishing Company Inc.

25. Pat Wellington. (2010).Effective Customer Care. Kogan Page Limited. 26. Pat Weymes. (2006).Win - Win Sales Management - A powerful new approach for

increasing sales from your team. Pentagon Press. 27. Paul Fifield and Colin Gilligan. (1995). Strategic marketing Management. Butterworth-

Heinemann Ltd., Oxford. 28. Philip Kotler, Hermawan Kartajaya and Iwan Setiawan. (2010). Marketing 3.0 from

Products to Customers to the Human Spirit. 29. Philip Kotler, Kevin Lane Keller, Abraham Koshy and Mithileshwar Jha. (2009).Marketing

Management-A South Asian Perspective (13th ed.).Pearson Education. 30. Barrena Ramo and Mercedes Sánchez. (2009). Using Emotional Benefits as a

Differentiation Strategy in Saturated Markets. Psychology & Marketing, Vol. 26 (11), Wiley Periodicals, Inc.

31. Rick C. Farr and Paul R. Timm. (2004).Business Research: An Informal Guide. 32. Rick Ferguson and Bill Brohaugh. (2008). Telecom's search for the ultimate customer

loyalty platform. Journal of Consumer Marketing 25/5, Emerald Group Publishing Limited. 33. Rob Markey, Fred Reichheld and Andreas Dullweber. (2009). Closing the Customer

Feedback Loop. Harvard Business Review South Asia, December 2009. 34. Robert Wollan. (2011). The Service Provider - Customer Paradox. Customer Relationship

management, March 2011, Information Today Inc. 35. Roland T. Rust, Christine Moorman and Gaurav Bhalla. (2010). Rethinking Marketing.

Harvard Business Review South Asia, January-February 2010. 36. Sheridan J. Coakes, Lyndall Steed, and Peta Dzidic. (2007). SPSS Version 13.0 for

Windows, Analysis without Anguish. Wiley Student Edition. 37. Shu-Ling Liao, Yung-Cheng Shen, and Chia-Hsien Chu. (2009). The effects of sales

promotion strategy, product appeal and consumer traits on reminder impulse buying behaviour. International Journal of Consumer Studies, 33, Journal compilation, Blackwell Publishing Ltd.

38. Tomi T. Ahonen, Timo Kasper and Sara Melkko. (2004). 3G Marketing - Communities and Strategic Partnerships. John Wiley & Sons, Ltd., England.

39. Udechukwu Ojiako and Stuart Maguire. (2009). Seeking the perfect customer experience: a case study of British Telecom. Strategic Change, 18, INTERSCIENCE Wiley, John Wiley & Sons, Ltd.

40. Valarie A. Zeithaml and Mary Jo Bitner. (1996).Marketing Services. McGraw-Hill Companies, Inc., New York.


192

PSYCHOLOGY, PEDAGOGY, EDUCATION, PHILOSOPHY AND PHILOLOGY

Babenko Dmytro,

Ph.D., Associate Professor Dotsenko Nataliia,

Ph.D., Associate Professor Gorbenko Olena,

Ph.D., Associate Professor Kim Nataliia

Ph.D., Assistant Mykolaiv National Agrarian University (Ukraine, Mykolaiv)

MONITORING THE TRAINING OF FUTURE AGRICULTURAL ENGINEERS IN THE CONDITIONS OF INFORMATIONAL AND

EDUCATIONAL ENVIRONMENT

Бабенко Д. В. канд. техн. наук, професор

Доценко Н. А. канд. техн. наук, доцент

Горбенко О. А. канд. техн. наук, доцент

Кім Н. І. канд. техн. наук, асистент

Миколаївський національний аграрний університет

МОНІТОРИНГ НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ АГРОІНЖЕНЕРІВ В УМОВАХ ІНФОРОМАЦІЙНО-ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

The article deals with the means of monitoring the training of future agricultural engineers

in the conditions of the informational and educational environment. There are: monitoring assessments and responses of higher education applicants of the specialty "Agricultural engineering" for the tasks performed in the informational and educational environment, the means of controlling the work of applicants for higher education with the training modules, theoretical content, practical tasks, training simulators. There are given the recommendations for correction of actions and formation of educational content.

Keywords: monitoring, future agricultural engineers, informational and educational environment.

У статті розглянуто засоби моніторингу навчання майбутніх агроінженерів в

умовах інформаційно-освітнього середовища. До них відносяться: моніторинг оцінок та відповідей здобувачів вищої освіти спеціальності «Агроінженерія за виконані завдання в умовах інформаційно-освітього середовища, засоби контролю роботи здобувачів вищої освіти з навчальними модулями, теоретичним контентом, практичними завданнями, навчальними тренажерами. Надано рекомендації щодо корекції дій та формування навчального контенту.

Ключові слова: моніторинг, майбутні агроінженери, інформаційно-освітнє середовище.


193

Сучасні агроінженери в своїй професійній діяльності мають виконувати такі задачі як: дослідження із застосуванням сучасних методик; проведення експериментів; організація ефективного застосування автоматики і машин в сільському господарстві; здійснення контролю за якістю сировини і переробки продукції; організація збору, переробки та зберігання продуктів сільськогосподарської діяльності; розрахунок і конструюванням робочих вузлів автоматики та ін. А отже, майбутній фахівець з агроінженерії має володіти такими вміннями і навичками: грамотне та ефективне використання різного обладнання, створення сприятливих умов для збереження функціональності обладнання та машин; забезпечення безперервного робочого процесу на виробництві, технічне обслуговування машин; створення і впровадження нових технологій виробництва, розробка нового обладнання; контроль якості створюваної продукції, випробування сільськогосподарських машин, визначення ефективності та доцільності використання нових машин та ін. Для підготовки такого фахівця потрібно не тільки надати йому навчальний контент та надати доступ до нього у будь-який час, а і систематично моніторити ступінь озброєння його знаннями. Тобто моніторинг навчання в умовах інформацйно-освітнього середовища є невід’ємною частиною в системі підготовки майбутнього агроінженера.

Під моніторингом будемо розуміти спостереження, оцінку і прогноз стану навколишнього середовища в зв'язку з діяльністю людини. Педагогічний моніторинг - це система організації збору, зберігання, обробки поширення інформації про діяльність педагогічної системи, що забезпечує безперервне спостереження за її станом і прогнозуванням її розвитку [1].

Під інформаційно-освітнім середовищем слід розуміти таке середовище, яке побудоване на основі інтеграції інформаційних та комп'ютерних технологій, які включають в себе віртуальні бібліотеки, розподілені бази даних, навчально-методичні комплекси та системи моніторингу [2, 3]. Моніторинг навчання майбутніх агроінженерів в умовах інформаційно-освітнього середовища здійснюється за допомогою аналізу систем, які передбачають роботу з наступними елементами.

1. Моніторинг оцінок за виконані завдання в умовах інформаційно-освітього середовища. Стосовно кожного здобувача вищої освіти можна переглянути якість виконання завдань – виконано в повній мірі, частково виконано, не виконано (рис.1) [3]. Такий моніторинг інформаційно-освітнє середовище подає у вигляді, що дозволяє обробляти результати тестування, аналізувати і оцінювати якість кожного тестового завдання або питання з точки зору його складності.

Оцінка може бути сформована за кожне завдання і представлена в інформаційно-освітньому середовищі у вигляді графіку гістограм (рис.2).

2. Моніторинг відповідей здобувачів вищої освіти спеціальності «Агроінженерія» в умовах інформаційно-освітнього середовища. Система середовища дозволяє аналізувати та обробляти текстові відповіді здобувачів вищої освіти. Викладач може формувати коментарі стосовно цих відповідей на кожне питання (рис.3).


194

Рис. 1. Моніторингова таблиця оцінок в інформаційно-освітньому

середовищі стосовно тестових питань курсу «Механіка матеріалів і конструкцій»

3. Моніторинг роботи здобувачів вищої освіти спеціальності

«Агроінженерія» в умовах інформаційно-освітнього середовища з тематичними модулями. Такий моніторинг дозволяє індивідуально підійти до кожного здобувача вищої освіти, скоректувати систему накопичених знань, та, якщо потрібно, заповнити «прогалини в знаннях».

Рис. 2. Моніторинг оцінок за кожне виконання завдання в інформаційно-

освітньому середовищі у вигляді гістограми

4. Моніторинг роботи здобувачів вищої освіти спеціальності «Агроінженерія» в умовах інформаційно-освітнього середовища з теоретичним контентом. На основі спостережень стосовно частоти перегляду теоретичного матеріалу можна зробити висновок стосовно найбільш доцільного вигляду теоретичного контенту – мультимедійні презентації, лекції з аудіовізуальним супроводом, відеоуроки тощо.


195

Рис. 3. Моніторинг відповідей здобувачів вищої освіти інженерних

спеціальностей в умовах інформаційно- освітнього середовища

5. Моніторинг роботи здобувачів вищої освіти спеціальності «Агроінженерія» в умовах інформаційно-освітнього середовища з практичними завданнями дозволяє визначити труднощі у виконанні завдань та на основі цих даних звернути увагу та детально проробити проблемні моменти. Також на основі даних про час виконання завдання викладач може підібрати найбільш сприятливий виконання здобувачами вищої освіти практичних завдань та орієнтуватися щодо часу викладання контенту в інформаційно-освітнє середовище.

6. Моніторинг роботи здобувачів вищої освіти спеціальності «Агроінженерія» в умовах інформаційно-освітнього середовища з навчальними тренажерами. Під час складання питань для проходження навчального тренажера викладач використовує різні інструменти: коротка відповідь; числова відповідь; розрахунковий; на відповідність; вкладені відповіді; вибір пропущених слів; перетягування в текст; перетягування маркерів; перетягнути на зображення; простий розрахунковий тощо.

Рис.4. Моніторинг використання здобувачами вищої освіти навчальних

тренажерів в умовах інформаційно-освітнього середовища


196

Ефективному підбору завдань для навчальних тренажерів сприяє моніторинг використання здобувачами вищої освіти спеціальності «Агроінженерія» в умовах інформаційно-освітнього середовища навчальних тренажерів, де кожен тип питання має свої статистичні показники, які дають змогу визначити частоту випадкового вгадування, кількість спроб, час виконання тощо (рис.4).

Отже, здобувачі вищої освіти спеціальності 208 «Агроінженерія» в ході виконання завдань та отримання оцінок формують статистичні дані курсу, згідно до яких викладач може оцінити успішність виконання завдань та врахувати недоліки та виправити їх. В умовах інформаційно-освітього середовища доцільно виконувати моніторинг оцінок за виконані завдання, аналіз відповідей та роботи здобувачів вищої освіти з навчальними модулями, теоретичним контентом, практичними завданнями, навчальними тренажерами тощо. Такі засоби контролю допомагають здобувачам вищої освіти та викладачам коректувати подальші дії та формувати навчальний контент.


1. Енциклопедія освіти / [гол.ред. В. Г. Кремень]. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с. 2. Биков В. Ю. Відкрите навчальне середовище та сучасні мережні інструменти систем

відкритої освіти // Інформаційні технології і засоби навчання: зб. наук.праць / за ред. В. Ю. Бикова, Ю. О. Жука / Ін-т засобів навчання АПН України.− К. : Атіка, 2005. − 272 с.

3. Технологія розробки дистанційного курсу: навчальний посібник / Биков В. Ю., Кухаренко В. М., Сиротинко Н. Г., Рибалко О. В.; за ред. В. Ю. Бикова та В. М. Кухаренка. – К.: Міленіум, 2008. – 324 с.

4. Бабенко Д. В. Механіка матеріалів і конструкцій: практикум / Д. В. Бабенко, О. А. Горбенко, Н. А. Доценко. – Миколаїв. : МНАУ, 2017. – 384 c.

Bogutskyi Yur.,

postgraduate student of adult education department Katsero O.,

PhD student of adult education department Ridei N.

doctor of pedagogical sciences, professor of adult education department Dragomanov National Pedagogical University (Ukraine, Kyiv)

METHODOLOGICAL INTERPRETATION SYSTEMS AND MANAGEMENT

YOU Abstract. The axiological analysis of the terminology apparatus of the general interpretation

of the system and its properties, the management system, the organizational structure of management, the organizational architecture of management, and the types of system-management activities are specified.

Key words: system, its properties, system management, organizational architecture of management, its efficiency.

Today, considering the global environmental and socio-economic problems

associated with the threat of a new type of war, terrorism, cloud organization of


197

systems and the uncertainty of the development of organizational systems of the European Union, which must ensure its safety as a priority scientific knowledge, is the methodology of studying nonlinear systems, as well as management.

Most scholars of the last centuries see the system as a complex of entities or real components (of different nature) responding to the impact and interaction to the maximum possible effect of functioning; synergy-complexing elements of interaction and mutually agreed objects and subjects for a previously agreed functional achievement; the distinguished variables from the comprehensive public, inherent in a certain methodology and mechanism; units of quantities considered at a certain level and functionality of the analysis system; systematically-placed personification of the objects of things (of different origin), the constituent elements, encompassed by relations with integral properties that form a certain emergency unity; not only units, each of which is individually coordinated with the laws of causation but also the interdependencies and interrelations among them of all actions (functions) associated in time, in motion and space by many functional and practical tasks for the adoption of managerial decisions and expert evaluation and management; a group of management components required for a particular operation; diagnosed (identified) real or imagined elements systematized with given connections between them, each of which is considered to be indivisible outside the system and interacts in unity and evolves in a holistic manner under conditions of unambiguous correspondence among its elements (subsystems); the selection of relationships between components with variable classification criteria or partial components which are inherent in the conceptual or physical essence; interconnected components of one or another nature, which is arranged in interdependencies (relations) with a predetermined property; interconnected elements, each of which directly or indirectly interacts with others, but any components of the system can not be independent; orderly unity of objects or their properties; elements with internal relations and dependencies that reflect the essence of the properties of elements intrinsically more weighty than the interdependence of elements that are not inherent to it, or in the inter-system interaction with other systems; ordered interconnected elements, which are inherent in structure and organization [1, 3, 7].

Changes in the levels in vectors according to the tasks of strategic transformations of any system are related to the material-energy flows (resource supply) and are always informational, limited or open to a certain space (scale, cloud, network) due to the direction of movement in order to transform into functional purpose of the system . Systems of target functional purpose (industrial, institutional, technological – agro-, urbo-, techno) have a certain closeness – production administrative-territorial, organizational and in a certain sense are outlined by the frontier [4, 5, 7, 8].

Natural (terrestrial and water), social (human, humanitarian), political (transboundary, global, regional), managerial (by types and levels of management), educational and scientific are open systems. Their integrity as the aggregated quality of the system's emergence involves the renewal of the structural-system organization in the parameters of the system's boundaries, the system goal-setting is in interaction with the environment (natural, social, industrial, political) in a certain unity.


198

Moreover, the disclosure of systemic integrity manifests itself in: resistance to external influences (anticipation, prevention, elimination of systemic risks and dangers), sovereignty, amplitudes of variability which provide for demarcation endurance, organization and interdependence of structural components and components of organizational and functional spatial (external and internal functions ) Application of the system approach and analysis to the post-parametric estimation of the system quality of transformations and their level provides the opportunity to obtain modern scientific knowledge on the theory of systems, establishment of their state and modeling the prospects for the development of their development, qualitative security value.

The integrity of systems depends on the diversity of functional interaction. The stability of the future perspectives of the system's development ensures harmony at the system, inter-system and super systems levels of the potential diversity of current and future interaction, in connection with the transformation of systemic development, sustainability becomes variable quality. System-forming frames are complexity and variety (corresponding to the dynamics of spatial-temporal properties development, kaleidoscope unity, a set of processes and phenomena, system components, subsystems and systems of higher order [2, 3, 6, 8].

The complexity of the system is studied when evaluating the system of its etiology, the complexity of the behavior (functioning) of the system in intersystem and extraterrestrial spaces (morphological and genetic, transboundary-political, genesis-historical, material-energy, space-time). Multivariate diversity, as a system-generating factor for multiple-objective and variably-functional processes [1, 4, 6, 9].

Management system – complex of means of influence on processes, phenomena for achievement of the goal of optimal existence and modernization of the transformation of the object of management (on the basis of constancy). The objects of the management system have their components of system-structured relationships.

Organizational architectonics of management – organizational-management system, structure, synergetic unity of the components of the organization with the relationship among them, hierarchically structured in the levels of coordination and subordination; but reflects the structural-logical, structural-organizational and structural-functional distribution of professionally-competent authorities (different competence levels from elementary to complex job) and responsibilities for making managerial decisions; the basic notion of flaccid management, management as a science that embodies functional classification features and taxonomic elements by specializing in the types of work assigned to posts in the qualification characteristics of job descriptions, the generalization of positions by structural and organizational units (in terms of composition in the competence and structure of the hierarchy), which are arranged in the interrelationships between them (positions and divisions); its outfit is formalized dynamically and statically and governed by law; Structural elements are staffed by structural and organizational units for the purposeful functional purposes of management processes.

Organization of the structure of management - a form of system in the relationship and subordination of its constituent parts of the subjects of management activities (including educational and scientific); interpersonal relationships are


199

maintained through coordination-horizontal (at elementary levels of coordination) and subordinate-vertical subordination of relationships in it.

Thus the scale of management activities, functional and technological characteristics, strategic programming and planned current planed except linear functional, linear functional, decentralized (divisional), matrix (sometimes puzzled) are linear generalized (staff), program-project, task, unit, model, cluster, etc.

References:

1. Geoinformation monitoring of the ecological state of local agroecosystems: monograph / N.M. Ridei A.A. Gorbatenko, V.P. Strokal, D.L. Shofolov, Yu.V. Rybalko - Kherson: Grin D. S., 2013. - 236 p.

2. Multimodal principles of postgraduate education for sustainable development. [collective monograph] / for colleagues. edited by Ridei N.M., Sergienko V.P. - View of the Dragomanov National Pedagogical University, 2018.- 642 p.

3. Bertalanfi L. General theory of systems: a critical review / L. Bertalanfi / / Research on the general theory of systems: a collection of translations. - M.: Progress, 1969.

4. Blauborg I.V., Formation and essence of a systemic campaign / I.V. Blauberg, E.G. Yudin. - M.: Nauka, 1972.

5. Bogdanov A.A. General organizational science (tectology) / A.A. Bogdanov. - M.: [b. e.], 1965.

6. Kartashov V.A. System of systems. Essays on general theory and methodology / V.A. Kartashov. - M.: Progress-Academy, 1995.

7. Sadovsky V.N. Fondations for the general theory of systems. Logico-methodological analysis / V.N. Sadovsky. - M.: Nauka, 1974.

8. Surmin Yu. P. Theory of Systems and System Analysis: Study manual / Yu.P. Surmin. - K.: MAUP, 2003.

9. U'omov A.I. System Approach and General Systems Theory / A.I. U'omov. - M.: Misl, 1978.

Panimash Y. V.

Postgraduate Cherkassy Institute of Fire Safety Named after Chernobyl Heroes of National

University of Civil Defense in Ukraine, Ukraine

INTERACTIVE TECHNOLOGIES OF TEACHING IN THE SHAPING OF PREPAREDNESS TO THE MANAGERIAL ACTIVITY OF THE FUTURE

SPECIALISTS IN EMERGENCY RESCUE SERVICE OF CIVIL DEFENSE IN THE PROCESS OF THEIR PROFESSIONAL TRAINING

Панимаш Ю.В.

соискатель Черкасский институт пожарной безопасности имени Героев Чернобыля

НУГЗ Украины, Украина

ИНТЕРАКТИВНЫЕ ТЕХНОЛОГИИОБУЧЕНИЯ ВФОРМИРОВАНИИ ГОТОВНОСТИ К УПРАВЛЕНЧЕСКОЙ ДЕЯЛЬНОСТИ БУДУЩИХСПЕЦИАЛИСТОВ ОПЕРАТИВНО-

СПАСАТЕЛЬНОЙ СЛУЖБЫ ГРАЖДАНСКОЙ ЗАЩИТЫ В ПРОЦЕССЕ ИХ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ПОДГОТОВКИ


200

Abstract. The article deals with the use of interactive technologies in shaping preparedness to the managerial activity of the future specialists in emergency rescue service of civil defense in the process of their professional training. Main attention is focused on the interactive methods used in the emergency rescue service specialists’ professional training: case method, incident method, business game training, “respiration” exercise. Their characteristics and role in the creative approach to building the professionalism and creativity of the individual are etermined.

Keywords: interactive technology, case method, method of exercises on the basis of interactive simulators, creative process, creative imagination, creative thinking.

Аннотация. В статье рассматриваются вопросы применения интерактивных

технологий в формировании готовности к управленческой деятельности будущих специалистов оперативно-спасательной службы гражданской защиты в процессе их профессиональной подготовки. Сосредоточено внимание на интерактивных методах, используемых в профессиональной подготовке специалистов оперативно-спасательной службы: метод анализа конкретных ситуаций, метод инцидента, метод упражнений на основеинтерактивных тренажеров, упражнение «дыхание».Определены их особенности и роль в творческом подходе к формированию профессионализма и креативности личности.

Ключевые слова:интерактивные методы,интерактивные технологии, метод анализа конкретных ситуаций, метод инцидента, метод упражнений на основеинтерактивных тренажеров,упражнение «дыхание»

Проблема готовности к управленческой деятельности будущих специалистов оперативно-спасательной службы гражданской защиты требует использования современных методов ее формирования в учреждениях высшего образования. Соглашаемся с мнением А. Демченко относительно того, что, анализ деятельности сотрудников оперативно-спасательной службы «свидетельствует о необходимости применения специальных методик и программ для формирования готовности к деятельности вследствие наличия большого количества неблагоприятных факторов [1, с. 67]». Современные учреждения высшего образования используют различные методы формирования готовности будущих специалистов с учетом их специальности. Профессиональная подготовка будущих специалистов оперативно-спасательной службы гражданской защиты осуществляется в учреждениях высшего образования гражданской защиты (УВОГЗ). В этом определении четко прослеживается ориентация на подготовку управленческих кадров или начальствующего состава в учреждениях высшего образования гражданской защиты. Следовательно, будущие специалисты оперативно-спасательной службы гражданской защиты должны сформировать во время обучения в вузе готовность к управленческой деятельности как личностное качество, особенно на втором уровне высшего образования, в магистратуре.

Для нашего исследования исходной стала позиция, что профессиональная подготовка современного специалиста требует не руководства личностью, а руководства процессом ее развития. Этот постулат определяет направления работы преподавателя с курсантами, а именно: отказ от силовых методов, от излишнего дидактизма и авторитаризма; применение диалогических методов общения и сотрудничества; развитие курсантов на основе ситуативного обучения, привлечения их к творческой деятельности. Удовлетворить определенные потребности и реализовать заданные направления работы предоставляет возможность внедрения интерактивного обучения.Слово


201

«интеракция» (от англ. interaction – взаимодействие, inter – взаимный, aсt – действовать) возникло в социологии и социальной психологии (К. Левин, Дж. Мид, Дж. Морено, К. Фопель, Т. Шибутани и др.). С психологической точки зрения «интеракция» – это способность к взаимным действиям, или диалогу. Социальную интеракцию можно рассматривать как процесс коммуникации, когда индивиды в группе своим поведением влияют на других индивидов и вызывает определенные реакции. Особенностями интерактивного взаимодействия является пребывание субъектов образования в едином пространстве, совместное погружение в проблемное поле определенного ситуативного задания, создание атмосферы сотрудничества, взаимодействия, кооперации, согласованность в выборе методов его решения; совместное вхождение в близкое эмоциональное состояние, переживание созвучных чувств в процессе преодоления проблемы; продуктивное обучение, постоянная взаимосвязь с примерами из жизни.Положительные стороны интеракции обусловили использование интерактивных методов и технологий, осуществляемых путем активного взаимодействия индивидов в процессе совместной деятельности. Проблеме применения интерактивных методов и технологий посвящены научные труды таких исследователей как В. Блах, А. Власенко, С. Кашлєв, С. Кожушко, Ю. Колесник-Гуменюк, Н. Побирченко, Г. Коберник, О. Комар, Т. Торчинская; А. Моисеева С. Наход, А. Пометун,В. Помилуйко, А. Саргош, А. Катрушов, Т. Матвиенко, В. Филатова, Л. Нечепаєва, С. Сысоева, Д. Швец, Ю. Бойко-Бузиль и др. Методы интерактивного обучения ориентированы на широкое взаимодействие студентов не только с преподавателем, но и друг с другом и на доминирование активности студентов в процессе обучения [8, с. 187]. Следовательно, интерактивные методы – упорядоченные способы организации активного взаимодействия участников образовательного процесса с целью его оптимизации.

Теперь перейдем к определению сущности понятий «интерактивные технологии», «интерактивные технологии обучения». В. Помилуйко в «Современном психолого-педагогическом словаре» интерактивные технологии определяет как научно-обоснованную систему действий, операций и процедур, обеспечивающих целенаправленное и поэтапное развитие у личности определенных психологических качеств, передачу им знаний и опыта социальных взаимодействий на основе «субъект-субъектных» отношений и партнерства [6, с. 171]. О. Пометун в «Энциклопедии образования» отмечает, что интерактивные технологии обучения содержат четко спланированный ожидаемый результат обучения, отдельные интерактивные методы и приемы, стимулирующие процесс познания, и умственные и учебные условия, формы, средства и процедуры, с помощью которых можно достичь запланированных результатов. Интерактивные методы обучения являются частью интерактивных технологий обучения и вместе с целями, соответственно структурированным содержанием и средствами обучения составляют интерактивную модель [7, с. 358]. Итак, ученые при определении понятий «интерактивные технологии», «интерактивные технологии обучения» акцентируют внимание на использовании совокупности интерактивных форм, методов, приемов, средств


202

обучения; на «субъект-субъектных» отношениях и партнерстве; на организации, последовательности и творчестве учебного процесса. Обстоятельный анализ основных дефиниций проблемы исследования позволил нам уточнить определение понятия интерактивные технологии обучения как системного метода, предполагающего использование в определенной последовательности форм, приемов, средств обучения с целью организации образовательного процесса на принципах партнерства, активного диалога и творчества.

Интерактивные методы, технологии, техники, современные средства обучения меняют весь образовательный процесс с традиционного на интерактивный. Следовательно, их применение приводит к переориентации обучения на его интерактивность.

А. Голубкова, И. Кефели разделяют интерактивные методы обучения на три группы с учетом их коммуникативных функций: дискуссионные методы (диалог, групповая дискуссия, разбор и анализ жизненных ситуаций), игровые методы (дидактические игры, творческие игры, в том числе деловые, ролевые игры, организационно-деятельные игры, контрігри), психологическая группа интерактивных методов·(сенситивный и коммуникативный тренинг, эмпатия) [9, с. 16].

А. Січкарук дифференцирует интерактивные методы обучения в высшей школе на две группы, где одной из сторон выступает преподаватель (лекции с включенными беседами, дискуссиями, проблемные лекции, семинары-обсуждения, семинары «вопрос – ответ», дискуссии с провокационными вопросами, консультации); общение происходит между студентами (беседы, дискуссии, круглые столы, «мозговой штурм», групповое решение конкретных ситуаций, деловые, ролевые и дидактические игры, бизнес-симуляции, проекты, панельные упражнения) [10, с. 19].

Итак, в большинстве классификаций интерактивных методов или методов интерактивного обучения наличествуют такие группы: дискуссионные, игровые, тренинговые или одной из сторон выступает преподаватель, общение происходит между студентами.

В процессе профессиональной подготовки будущих специалистов оперативно-спасательной службы гражданской защиты интерактивное обучение организуется с учетом специфики этой специальности. Современные ученые (П. Волянский, Н. Кусий, А. Лептуга, А. Придатко, К. Шихненко и др.) для этой квалификации предлагают использование целого ряда методов интерактивного обучения. Так, П. Волянский предлагает применять в процессе обучения метод «анализа конкретных ситуаций» с элементами командно-штабной (деловой) игры, который заключается в том, что преподаватель моделирует несколько сценариев развития чрезвычайной ситуации и предоставляет возможность курсантам для каждого сценария определить свой вариант решения. В ходе занятия курсанты обосновывают выбранные варианты решений, а преподаватель направляет их умственную деятельность на принятие наиболее оптимального решения в этой ситуации; при этом необходимо поощрять их к творческому процессу, дискуссии и т. п. [2,с. 26].


203

А. Лептуга применяет упражнение «дыхание» – интерактивный метод, предполагающий периодическое поочередное взаимодействие преподавателя и студентов во время практических и лекционных занятий. Переключение активности от оратора к аудитории и наоборот позволяет, по мнению ученого, избежать пассивности в восприятии учебного материала и объективно оценивать знания и умения студентов (курсантов) [3, с.42].

Как интерактивный метод, который является эффективным в процессе профессиональной подготовки будущих специалистов оперативно-спасательной службы гражданской защиты, К. Шихненко выделяет «метод инцидента», который предусматривает ознакомление слушателей с экстремальным случаем, формулировка течение короткого времени (10-15 минут) проблемы и принятия правильного решения. Как пример автор приводит фрагмент занятия по оказанию спасателями экстренной помощи пострадавшим. Спасателям демонстрируется видеофрагмент и описание чрезвычайной ситуации. После чего слушатели в группах составляют план организации помощи пострадавшим. Как итог, каждая группа презентует свой оптимальный групповой план действий. Требованиями к использованию примеров из профессиональной деятельности спасателей, по мнению автора, является достоверность, типичность, яркость и доступность примеров, использование реальных статистических данных [4, с. 93-94].

А. Придатко с целью рационального использования ресурсов, привлекаемых во время отработки практических упражнений с пожарной техники, предлагает внедрять в процесс профессиональной подготовки метод упражнений на основе интерактивных тренажеров. Автор доказывает, что на практике специалисту так или иначе приходится работать на реальном агрегате, поэтому организацию проведения практических отработок по технической подготовки он предлагает осуществлять по комбинированной схеме «тренажер-автомобиль» [11, с. 90].

М. Кусий доказывает, что использование интерактивных технологий обучения (проблемная лекция, парадоксальная лекция, эвристическая беседа, поисковая лабораторная работа, решение ситуационных задач, коллективное и групповое обучение, ситуативное моделирование и тому подобное) является необходимой составляющей профессиональной подготовки будущих специалистов оперативно-спасательной службы. Они могут быть использованы на разных этапах занятия: во время первичного овладения знаниями, во время закрепления и усовершенствования, при формировании умений и навыков. Их можно применять как фрагмент занятия с целью достижения определенной цели или же проводить целое занятие с использованием отдельной технологии [5, с. 80].

Следовательно, интерактивное обучение занимает сегодня значительное место в системе профессиональной подготовки будущих специалистов, в том числе и специалистов оперативно-спасательной службы гражданской защиты, как организации совместного процесса познания, получения знаний, умений и навыков путем диалога, партнерства между преподавателями и студентами. Использование интерактивного обучения в процессе подготовки будущих специалистов оперативно-спасательной службы гражданской защиты помогает


204

изменить позицию каждого курсанта в процессе обучения от пассивного наблюдателя за действиями других людей в активного участника образовательного процесса. Опыт и знания участников образовательного процесса, полученных в результате интерактивного обучения, служат источником их взаимообучения и взаимообогащения. Интерактивное обучение способствует развитию инициативности, формированию у курсантов самостоятельности, готовности к действию, ответственности, решительности, умение достигать намеченной цели, работать в команде. Для интерактивного обучения характерно: атмосфера доброжелательности и комфорта; взаимная поддержка в обучении и сотрудничество преподавателей и студентов (курсантов); высокий уровень взаимно-направленной активности субъектов взаимодействия; эмоциональное, духовное единение участников; привлечение их к творческой деятельности.

Использование интерактивного обучения имеет значительный потенциал в формировании готовности к управленческой деятельности будущих специалистов оперативно-спасательной службы гражданской защиты, ибо учит курсантов не только управлять другими, но и договариваться с подчиненными; не только выполнять приказы, но и принимать самостоятельные решения; не заучивать учебный материал, а осознавать и творчески подходить к его использованию; не только защищать собственные амбиции и интересы, но и чувствовать поддержку других, работать в команде и тому подобное.


1. Демченко А. В. Формування педагогічної готовності майбутніх фахівців оперативно-рятувьної служби до виховної роботи у підрозділах: автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.04 / ДВНЗ «Переяслав-Хм. держ. пед. ун-т імені Григорія Сковороди». Переяслав-Хмельницький, 2013. 21 с.

2. Волянський П. Б. Підвищення рівня підготовки керівників сфери цивільного захисту за рахунок розвитку їх креативних якостей. Вісник Науково-методичного центру навчальних закладів сфери цивільного захисту. 2017.№26. С. 21-27.

3. Лептуга О.К.«Дихання» як інтерактивний метод навчання.Вісник Науково-методичного центру навчальних закладів сфери цивільного захисту. 2017.№26. С. 42-43.

4. Шихненко К. І. Теоретичні засади іншомовної підготовки фахівців Державної служби України з надзвичайних ситуацій.Вісник Науково-методичного центру навчальних закладів сфери цивільного захисту. 2017.№26. С. 89-95.

5. Кусій М. І. Підготовка майбутніх фахівців оперативно-рятувьної служби до професійної діяльності: дис. … канд. пед. наук: 13.00.04 / Львів. держ. ун-т безпеки життєдіяльності. Львів. 2011. 267 с.

6. Сучасний психолого-педагогічний словник / авт. кол. за заг. ред. О. І. Шапран. Переяслав-Хмельницький (Київська обл.): Домбровська Я. М., 2016.473 с.

7. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України: головний ред, В. Г. Кремень. Київ: Юрінком Інтер, 2008. 1040 с.

8. Саргош О. Д., Катрушов О. В., Матвієнко Т. М., Філатова В. Л., Нечепаєва Л. В. Застосування інтерактивних методів навчання під час викладання дисципліни «Гігієна та екологія». Сучасні технології управління навчальним процесом у вищих медичних навчальних закладах»:матер. навчально-наук. конф. ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія/ редкол.: В.М. Ждан (гол. ред.), В.М. Бобирьов, С.М. Білаш та ін. Полтава, 2014.С. 186-187.


205

9. Голубкова О. А., Кефели И. Ф. Использование активных методов обучения в учебном процессе : учеб.-метод. пособ. СПб., 1998. 42 с.

10. Січкарук О. І. Інтерактивні методи навчання у вищій школі: навч.-метод. посіб. Киів: Таксон, 2006. 88 с.

11. ПридаткоО. В. Моделювання процесу практичної підготовки фахівців оперативно-рятувальної служби при проектно-орієнтованому управлінні.Вісник Львів.держ. ун-ту БЖД. 2012.№ 6.С. 90-100.

Svitlana Tolochko,

Ph.D., Associate Professor of Department of Management of Professional Education National Aviation University (Ukraine, Kyiv)

Oksana Voitovska Ph.D., Associate Professor

Dragomanov National Pedagogical University (Ukraine, Kyiv)

THE PLACE AND ROLE OF NON-FORMAL EDUCATION IN THE SYSTEM OF POSTGRADUATE PEDAGOGICAL EDUCATION OF UKRAINE

Abstract. The article deals with factors, which provide training future professionals, especially in

English for professional purposes in agrarian higher educational establishments, on competency-based approach.

Key words: competency, competency-based approach, approaches and methods of teaching English for professional purposes, typical program of Ministry of Agrarian Policy of Ukraine in English for professional purposes.

Informal education, legally enshrined in the Law on Education [1], in this normative

document is interpreted as education, which is acquired, as a rule, by educational programs, and does not stipulate the award of educational qualifications recognized by the state levels of education, but may result in the awarding of professional and / or awarding partial educational qualifications. Learning outcomes acquired through informal and / or informational education are recognized in the system of formal education in the manner prescribed by law.

According to the educational glossary of UNESCO (http://uis.unesco.org/en/glossary) [2], this education is institutionalized, intentional and planned by the subject of educational activities. The determining characteristic of informal education is that it is an appendix, an alternative and / or an addition to formal education in the process of human learning throughout life. It is often introduced to guarantee the right of access to education for all. It is intended for persons of any age, but does not necessarily imply a continuous path of education. In particular, it may be short-term programs and / or low-intensity programs provided in the form of short courses, workshops and seminars. Informal education usually leads to qualifications that are not recognized as formal by the relevant national education authorities or do not provide for qualifications at all.

These definitions interpret informal education as a logical complement to formal education in the context of education throughout life. The task is to expand opportunities for access and education for adult citizens; creation of potential abilities for continuous improvement of the person, its adaptation to socio-economic changes both in the country and in the world; regardless of age, gender, acquired pre-education and social experience, an opportunity to feel an active driving force of social progress.


206

The profile ministry increasingly uses the term «providers of educational services» in regulatory documents. It should be noted that the Glossary of the UNESCO Institute [2] uses the notion of «educational provider» in the sense of public education institutions, private enterprises, non-governmental organizations or other non-state institutions that provide educational services as their primary or secondary goal.

The implementation of the provisions and requirements of the aforementioned normative legal documents is entrusted to domestic providers of educational services, among which we will call the Ministry of Education and Science, the National Academy of Pedagogical Sciences, the State Research Institute «Institute for the Modernization of Content of Education», the regional education administration authorities, Kyiv City State Administrations with participation local government bodies, institutions of higher education, institutions of postgraduate pedagogical education and public organizations, the constituent documents of which specify luminous activity.

In particular, the scientific and pedagogical project «Preparation of educational, pedagogical and scientific-pedagogical staff for work on innovative educational technologies» under the name «Academy of innovative development of education» is being implemented by the Ministry of Education and Science, the National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, including the Institute for Content Modernization education. «Academy» is a part of Ukrainian’s first innovative educational cluster whose main goal is to increase the internal and international competitiveness of participants in the educational process in Ukraine through commercial and non-commercial cooperation, training, implementation of innovative projects and other events.

Traditionally, institutions of postgraduate pedagogical education play a major role, and recently this function has successfully taken over institutions of higher education, which represent modernized programs for the development of teachers’ qualifications and internships.

Yes, there are many training courses, academies and schools in which teachers can get an education. However, there is also an alternative version – online educational platforms on which anyone can get knowledge from different disciplines, somewhere on a free basis. In the framework of this study, we will attempt a partial analysis of some of them by referring to official sites (as of December 20, 2014).

Coursera is a massive online education project (https://about.coursera.org/) that includes courses in a multitude of specialties in various languages taught by leading American universities.

Prometheus is a well-known Ukrainian platform for the Ministry of Internal Affairs (mass open online courses – https://prometheus.org.ua/) offering courses for free (Entrepreneurship, Data Analysis, Civic Education, Preparedness for NDA), etc.

The Khan Academy is an online platform (https://uk.khanacademy.org//), a nonprofit organization that seeks to make education better by providing free and high-quality online knowledge to everyone and everywhere and pays special attention to educational videos.

EdCamp Ukraine, a community of responsible teaching (https://www.edcamp.org.ua/), which holds conferences, usually names them as «non-conferences», the purpose of which is to obtain interactive professional experience by school teachers.

EdEra – Ukrainian Online Education Platform (https://www.ed-era.com/) has opened a registration for new courses: an online course for elementary school teachers; the


207

work of the elementary school teacher with children with special educational needs; hitchhiking in biology; man and state and so on.

– LearnLifelong.net – an online platform for informal education in Ukraine – (https://mail.ukr.net/desktop#readmsg/15337980823146364778/f0) offers the following educational activities: International Volunteer Webinar, Second All-Ukrainian Competition for Best Education Projects adults and more.

– Education – online media about education and upbringing of children in Ukraine (https://osvitoria.media/), on the web-site of which the headlines «News», «Journal», «Afisha», «Blogs» are interesting about education and upbringing;

– The platform of online education «Higher» (http://gohigher.org/education) combines the teaching staff of higher education institutions and provides them with tools for development with a view to upgrading higher education through the creation of a modern teacher training system.

– Due to certain limitations within the framework of this study, we will call the following providers of informal educational services, such as:

– The Company «All Universe» (https://vseosvita.ua/); – Portal of Public Experts «Educational Policy» (http://education-ua.org/ua/), – The Teacher’s Professional Development School (http://mykma.org/-

interviews/-natalya-starynska-osvita-majbutnogo.html). – Tutor Association of Ukraine; – School of Educational Coaching – EdCoach School

(https://www.facebook.com/groups/827254647388868/); – Workshop of coaching – Department of the World Federation of Coaches

(https://icf-ukraine.org/majsternya-kouchinga-89); – National Association of Facilitators of Ukraine (http://nafu.com.ua/); – «Workshop of the teacher» / «Ivan Ivanov Center for New Education»

(http://mozaikaped.blogspot.com/2017/04/); – Coaching group «Other Education» (http://insha-osvita.org/mission/); – Partnership Network «Education for Sustainable Development in Ukraine»

(http://www.ecoosvita.org.ua/); – All-Ukrainian Foundation «Step by Step» (http://www.ussf.kiev.ua/); – Ukrainian Leadership Academy (http://www.ual.org.ua/about/history/); – Teaching Update: A Modern Teacher’s Studio

(https://www.facebook.com/events/teaching-update) etc. Therefore, based on the information provided above, we can state that the role of

informal education in the current realities of the implementation of the reform «New Ukrainian School» has increased. As the present shows, it is an instrument that allows adult Ukrainian citizens, including teachers, to be in demand, to adapt to labor market demands.

For several years now, the draft Law on Amendments to certain Laws of Ukraine (on recognition of informal education) has been registered under the number 2121 on the official website of the Verkhovna Rada of Ukraine (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc4_1? pf3511 = 54026). It remains to be hoped for further discussion and adoption of the domestic education system for implementation in the legislative space.


208

Література: 1. About education: Law of Ukraine 05.09.2017 № 2145-VIII. URL:

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 (дата звернення: 20.12.2018). 2. The UIS Glossary. UNESCO Institute of Statistics. URL: http://uis.unesco.org/en/glossary

(дата звернення: 20.12.2018).

Han Wen Juan, graduate student

Moscow state pedagogical university, Russia

MODEL OF STUDYING FUTURE TEACHERS OF MUSIC OF PHILOSOPHICAL IDEAS CONFUCTION AS BASES OF THE CONCEPT OF

MODERN MUSIC EDUCATION OF CHINA

Хань Вэнцзюань, аспирант

Московский педагогический государственный университет, Россия

МОДЕЛЬ ИЗУЧЕНИЯ БУДУЩИМИ УЧИТЕЛЯМИ МУЗЫКИ ФИЛОСОФСКИХ ИДЕЙ КОНФУЦИЯ КАК ОСНОВЫ КОНЦЕПЦИИ СОВРЕМЕННОГО

МУЗЫКАЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ КИТАЯ Abstract. The article analyzes the components of the model of studying the philosophical

ideas of Confucius by the future teachers of music in Russia as the basis of the concept of modern music education in China: organizational, meaningful, effective and evaluative. The organizational component identifies the purpose, objectives, principles and methods of implementation of the model; the content - presents modular blocks, the results-evaluation-criteria for the formation of the competence of future music teachers of Russia to implement the knowledge in their own professional activities in the context of the development of children's folk and academic musical culture of China.

Key words: Confucius philosophy, model, education, music teachers, purpose, tasks, principles, methods.

Аннотация. В статье проанализированы компоненты модели изучения будущими

учителями музыки России философских идей Конфуция как основы концепции современного музыкального образования Китая: организационный, содержательный, результативно-оценочный. В организационном компоненте выявлены цель, задачи, принципы и методы реализации модели; в содержательном – представлены модульные блоки, в результативно-оценочном – критерии сформированности компетенций будущих учителей музыки России к реализации полученных знаний в собственной профессиональной деятельности в контексте освоения с детьми народной и академической музыкальной культуры Китая.

Ключевые слова: философия Конфуция, модель, образование, учителя музыки, цель, задачи, принципы, методы.

Модель изучения будущими учителями музыки философских идей

Конфуция как основы концепции современного музыкального образования Китая предполагает единство ряда взаимосвязанных блоков: организационного, содержательного и результативно-оценочного.


209

Организационный блок: это единство цели, задач и принципов. Цель: формирование компетенций будущих учителей музыки России выявлять методологические основы современной концепции философии музыкального образования Китая ↕ Задачи: 1. Развитие когнитивной сферы студентов в области философских идей Конфуция в обосновании цели, задач, методов и содержания образования. 2.Развитие мотивационно-ценностной сферы будущих учителей музыки к изучению философии образования моделей музыкального образования стран мира. 3. Становление компетенций учителей музыки России в применении полученных знаний в собственной профессиональной деятельности в контексте освоения детьми народной музыки Китая и музыки китайских композиторов.

↕ Принципы: - концептуальности методологического подхода, основанного на интеграции локальных знаний студентов из областей истории Китая, философии, эстетики и педагогики для выявления характерных особенностей модели музыкального образования в Китайской Народной Республике; – сбалансированности традиции и новаторства, истории и современности в моделировании представлений учителей музыки России об актуальности философских воззрения Конфуция; – обеспечении рационального сочетания учебного материала, предполагающего его применение в условиях лекционных занятий, семинаров и самостоятельной работы.

↕

Организационный блок

Методы междисциплинарных взаимодействий, современных цифровых технологий, практикоориентированные

Содержательный блок представляет единство ряда модулей: 1. Обзор жизни и творчества Конфуция (551 — 479 до н.э.), символа

культуры Древнего Китая, известного мыслителя и педагога, основателя Конфуцианской школы. Знакомство с толкованием Конфуция литературного наследия прошлого «И-цзин»（易经; «Книга Перемен»), «Ши-цзин» (诗经; «Книга песен»), «Юэ-цзин» (乐经; каноническая книга о музыке, ныне утерянная) «Шу-цзин（书经; «Книга преданий»), «Ли-цзи» （礼记; «Книга церемоний»). Анализ философской мысли Конфуция в контексте его труда «Чунь-цю»（春秋; «Весна и осень») и книги учеников Конфуция «Лунь Юй» («Беседы и суждения»). Влияние идей учения Конфуция (в частности, идеи «жэнь» 仁 («человеческое начало», «любовь к


210

людям», «человеколюбие», «милосердие») на современную педагогику музыкального образования.

2. Обзор основного содержания педагогических идей Конфуция в контексте интеграции различных видов искусств. Актуальность образовательных принципов Конфуция в современной педагогике Китая (в обучении не должно быть различий в зависимости от положения учеников, студенты должны соответствовать основным канонам этикета, а именно почитать своего учителя и стремится к знаниям).

3. Толкование Конфуцием цели образования, как служение политике и гуманная защита сознания общественной морали. Анализ «лучших качеств человека» в контексте трудов «Ши-цзин» («Книга стихотворений»), «И-цзин» («Книга Перемен»), «Ли-цзи» («Книга этикета»).

3. Трактовка Конфуцием содержания образования, как синтеза шести видов искусств /этикета «ли» (礼) - воспитание моральных качеств на уровне осознания нравственных норм; музыки «лэ» (乐) – воспитание моральных качеств на уровне эмоций, вызываемых воздействием музыки, танца и поэзии; стрельбы из лука «шэ» (射); управления лошадьми (боевой колесницей) «юй» (御), каллиграфии «шу» (书) – становление грамотности и элементарных познаний естествоведения; математики «шу» (数) – формирование общих математических знаний, представлений о календарной системе, состоящей из дат, месяцев и лет, восьми триграмм Ицзина/ и четырех заветов. Современное прочтение 6 видов искусства Конфуция, как гармонии дисциплин гуманитарного и естественнонаучного блоков; обучения и воспитания (нравственного, эстетического, художественного, физического).

4. Дидактические принципы в контексте идей Конфуция: – взаимосвязь обучения, воспитания и развития в учении Конфуция в

контексте традиционных основ китайской культуры (общее происхождение слов «цзяо» (教) («преподавать») и «сюэ» (学) («учить, изучать»). Слово «сяо» (教) jiao — «преподавать» предопределяет слово «сяо» (敩) — «учить, наставлять». В «Шовэнь цзецзы» («Происхождение китайских иероглифов» говорится: «Слово «сяо» «敩» — учить, наставлять появилось от слова «цзюэ у» (觉悟) — просветлять, сознавать и слова «сяо» (教) — преподавать, обучать. После правления династии Цинь «сяо» (敩) — учить, наставлять стало писаться как «сюэ» «学» — изучать, учиться, «цзюэ у» (觉悟) — просветлять, сознавать;

– дифференцированный подход к обучению и воспитанию. Концепция Конфуция «вести учение сообразно индивидуальным способностям учеников», использовать метод «не доверять словам слепо, а судить по поступкам» на примерах из книги «Лунь Юй» («Беседы и суждения»);

– взаимосвязь освоения нового материала и повторения пройденного («обращаясь к старому, способность открывать новое»);

– единство фронтальной и индивидуальной форм работы с обучающимися.


211

Оценочно-результативный блок

Критерии оценки сформированных компетенций будущих учителей музыки России к реализации полученных знаний в собственной профессиональной деятельности в контексте освоения с детьми народной и академической музыкальной культуры Китая.


1. Ян Боцзюнь. Перевод и комментарии «Лунь Юй». Пекин: Китайское книгоиздательство, 2006 . – 265 с.

2. Тан Вэй. Заметки об идеях обучения музыке Конфуция / Вэй Тан // Педагогика в провинции Чжэцзян. – 2009. – N3. – С. 51-56.

Zhang Zhouven,

master student Osenneva M. S. Ph. D., Professor

Moscow state pedagogical university, Russia

DIDACTIC BASICS OF PUSSIAN TEACHING AIDS ON THE DEVELOPMENT OF READING SKILLS FROM THE SHEET AT THE

INITIAL STAGE LEARNING TO PLAY THE PIANO

Чжан Чжовэнь, Магистрант

Осеннева М.С., к.п.н., профессор

Московский педагогический государственный университет, Россия

ДИДАКТИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ РОССИЙСКИХ УЧЕБНО-МЕТОДИЧЕСКИХ ПОСОБИЙ ПО РАЗВИТИЮ НАВЫКОВ ЧТЕНИЯ С ЛИСТА НА НАЧАЛЬНОМ

ЭТАПЕ ОБУЧЕНИЯ ИГРЕ НА ФОРТЕПИАНО Abstract. The article analyzes the methods of Russian piano pedagogy on the formation of

reading skills from a sheet at the initial stage of learning to play the piano - orientation in the keys; mastering a variety of rhythmic patterns, understanding and visual coverage of musical notation by technical units; conscious choice of suitable fingering; following the author's instructions (dynamics, strokes, character, pace); perception of the structural components of the work (phrases, motives, etc.)

Key words: reading skills, awareness, visual perception, motor-motor abilities. Аннотация. В статье проанализированы методы российской фортепианной педагогики по

формированию навыков чтения с листа на начальном этапе обучения игре на фортепиано - ориентирования в тональностях; освоения разнообразных ритмических рисунков, осмысления и визуального охвата нотной записи техническими блоками; осознанного выбора целесообразной аппликатуры; следования авторским указаниям (динамика, штрихи, характер, темп); восприятия структурных составляющих произведения (фразировки, мотивов и т.д.)

Ключевые слова: навык чтения с листа, осознанность, визуальное восприятие, моторно-двигательные способности.

В России существует ряд изданий для формирования у учащихся навыка

чтения с листа на фортепиано. Среди таковых можно назвать: Т. Камаева, А.


212

Камаев «Чтение нот с листа»; Ф. Брянская, Л. Ефимова, С.Ляховицкая «Пособие по чтению нот с листа»; И.Рябов, С. Рябов «Чтение с листа на уроках фортепиано» и др.

Для реализации образовательных, развивающих и воспитательных задач составители учебно-методического сопровождения процесса формирования навыков чтения с листа сборников исходят из характерных наблюдений как педагоги-практики.

Условно в чтении с листа российские авторы выделяют следующие этапы (классификация Ф. Брянской):

1) предварительный анализ нотного текста исполнителем: жанра, характера, темпа, лада, размера и т.д.

2) "озвучивание" нотного текста, перевод визуального восприятия на уровень моторики [1].

Важной особенностью чтения с листа является опережающее восприятие ближайшего развертывания музыкального текста. На данную особенность обращал внимание И. Гофман, по убеждению которого чтение с листа в значительной мере сводится к предугадыванию. Однако следует отметить, что этот феномен возможен при ряде условий: меры трудности нотного текста, уровня профессиональности музыканта. В этой связи Ф. Брянская в качестве методологической основы рассматривает концептуальные положения теории И. Гофмана, который, в частности, отмечал, что скорость успеха зависит от уровня образования, чем оно шире, тем более легко предугадать логическое продолжение начатой фразы [2].

Размышляя логически, можно сказать, что подобное предугадывание предполагает многоуровневость, поскольку не только связано с визуальным восприятием, но и моторно-двигательной способностью. Потому авторы российских современных пособий по чтению с листа исходят из убеждения, что у учащихся необходимо формировать навык восприятия и исполнения определённых «моделей». Та или иная «модель» должна быть многократно отработана, но не на примере единственного произведения, а на примере ряда музыкальных примеров. В этой связи в качестве довода Ф. Брянская приводит вновь утверждение И. Гофмана, который справедливо отмечал, что лучший способ научиться читать с листа - это как можно больше читать. При этом И. Гофман подчеркивал, что важным является – скорость прочтения, умение «схватывать» детали в единое целое.

Авторы современных учебных пособий в РФ, Б. Милич, Т. Смирнова, Е. Толкунова, Т. Камаева, А. Камаев, уделяют внимание восприятию графики нотного текста: зрительному «прочтению» восходящего или нисходящего движения, поступенного или скачкообразного, двойными нотами или аккордами. Так, Т. Камаева и А. Камаев [3] считают, что пианисту, который имеет высокий уровень навыка чтения с листа достаточно взглянуть на общий рисунок мелодии, фактуры гармонического сопровождения, особенности метроритма, чтобы воссоздать идею композитора. «Плох тот музыкант, - говорил Р.Шуман, - который растерялся или остановился, когда ему перевернули страницу на половину такт позже, чем нужно» [4, с.45] .


213

Многолетний опыт российской фортепианной школы показал, что типичными ошибками при чтении с листа являются: элементарное незнание нот, типовых ритмических фигур и рисунков; потактовое чтение как принцип восприятия нотного текста, отсутствие периферийного зрения, ошибочная установка на замедленное и повторное восприятие нотного текста, отсутствие уверенной ориентация рук на клавиатуре. В этой связи имеющиеся сегодня учебно-методические издания по чтению с листа направлены на коррекцию указанных выше типичных ошибок учащихся. Рассмотрим, к примеру, сборник Т. Камаевой и А. Камаева «Чтение с листа. Игровой курс».

Обучающий курс состоит из двух частей. Первая часть включает в себя задания, направленные на снятие стрессовых состояний при встрече ребёнка с незнакомым текстом. Исходя из принципа обучения с увлечением, авторы сборника предлагают учащимся реально выполнимые задания, имеющие развивающий характер. Каждое задание сопровождается графой для оценки, которую выставляет педагог для дополнительного поощрения учащегося.

Важнейшим принципом сборника «Чтение с листа. Игровой курс» Т. Камаева и А. Камаев считают принцип постепенности усложнения исполнительских задач:

–формирование навыка чтения с листа горизонтально мелодических построений на основе гамм, повторяющихся в тональностях до 2 – х знаков, соседних звуков, секунд, формирование ощущения непрерывности течения музыки;

– чтение с листа мелодий с аккомпанементом в виде баса или квинты. Развитие слуховой и двигательной координации. Ощущение лада, тоники, тяготения в тональности. Чтение с листа ансамблевых пьес в игре с педагогом;

– формирование навыка чтения горизонтальных и вертикальных звуковых комплексов. Выполнение штрихов, оттенков и прочих указаний автора;

– формирование навыков чтения горизонтальных (гаммы, арпеджио и т.д.) и вертикальных (интервалы, аккорды с обращениями, гармонические обороты) звуковых комплексов и построений;

– чтение с листа пьес различного характера; – формирование двигательных умений, развитие навыков аппликатурных

реализаций в различных типах движений и видах фактуры [3]. Понимая значимость сформированности психического процесса

восприятия для формирования у учащихся навыков чтения с листа, Т. Камаева и А. Камаев активизируют внимание ребёнка на отдельных элементах нотного текста – ключевых знаках, аппликатуре, динамике, темпе и т.д. В качестве дополнительной формы работы используется метод «слепой игры» на фортепиано (руки учащегося во время игры прикрываются листком бумаги). Тем самым, у ребёнка развивается тактильное восприятие клавиатуры, снижается зависимость от визуального контроля за движениями рук. Такие примеры в сборнике отмечены условно значком «очки».

Разумеется, что формирование навыка чтения с листа – это процесс, который требует системности и планомерности, авторы Т. Камаева и А.Камаев


214

рекомендует заниматься чтением с листа на уроках под контролем педагога. Оптимальным временем рассматриваются 7 минут.

Вторая часть сборника Т. Камаевой и А. Камаева «Чтение с листа» состоит из пьес, которые авторы сборника подобрали в соответствии с порядком следования тем в первой части. По сложности пьесы соответствуют 4-5 году обучения.

Репертуар, предлагаемый детям для чтения с листа, расширяют издания «Музицирование для детей и взрослых» в трёх выпусках. Репертуар данных сборников содержит произведения композиторов-классиков, современных композиторов, в том числе, джазовые и эстрадные пьесы, мелодии из известных фильмов.

Работая с существующими сегодня в РФ полиграфическими изданиями по чтению с листа, педагоги ДМШ и ДШИ стремятся к решению следующей цели: создание комфортных условий для формирования устойчивого интереса к музицированию, посредством формирования и развития у учащихся навыков быстрого, грамотного, самостоятельного прочтения и воспроизведения нотного текста.

Для беглого чтения нотного текста, согласно методике Ф.Брянской, необходимо работать с учеником в следующих направлениях:

ориентирование в тональностях; ознакомление с разнообразными ритмическими рисунками; осмысление и охват нотной записи техническими блоками; применение целесообразной аппликатуры; умение следовать авторским указаниям (динамика, штрихи,

характер, темп); умение видеть структурные составляющие произведения

(фразировка, мотив, повторность, вариационность) [1]. Критериями в оценке по чтению с листа, как отмечают Т. Камаева и А.

Камаев являются: непрерывность чтения, степень быстроты осознания текста и реакция – отклика рукой, проникновение в художественный образ произведения. Позитивными методами формирования навыков чтения с листа педагоги-

музыканты РФ считают: словесный (рассказ, беседа, объяснение); метод упражнений и повторений (выработка игровых навыков учащегося, работа над художественно-образной сферой произведения); метод показа; репродуктивный метод; метод проблемного изложения.

Таким образом, российские педагоги-музыканты считают необходимым формирование комплекса навыков по чтению с листа как синтеза фортепианных навыков технологического характера, навыков владения операциями музыкального мышления (анализа, сравнения, обобщения). Условиями формирования данных навыков рассматриваются обладание учащимися внутренним слухом, быстротой реакции визуального восприятия и автоматизации перевода знаковых символов (нот) в двигательную моторику пальцев, способностями к волевому усилию.


215

Литература: 1. Брянская, Ф.Д. Формирование и развитие навыка игры с листа в первые годы

обучения пианиста. - М.: Классика-XXI, 2005. - 68 с. 2. Гофман, И. Фортепианная игра. - М.: Государственное музыкальное издательство,

1961.– 245 с. 3. Камаева, Т., Камаев А. Чтение с листа. Игровой курс. – М.: Классика XXI, 2007. - 98 с. 4. Шуман Р. Альбом для юношества. – М.: Музыка, 2011. – 72 с.


216

SOCIOLOGY AND POLITICAL SCIENCE

Kivachuk A. A. Master of Political Science

Pridnestrovian State University named after Taras Shevchenko, Tiraspol

TRANSHUMANISM - THE CONCEPTUAL BASIS OF THE NEW BIOPOLITICS

Кивачук А. А.

Магистр политологии Приднестровский Государственный Университет им. Т.Г. Шевченко (г. Тирасполь)

ТРАНСГУМАНИЗМ - КОНЦЕПТУАЛЬНАЯ ОСНОВА НОВОЙ БИОПОЛИТИКИ

Abstract. This article examines the problematic issues of the introduction of the latest

generation of biotechnology. In place of natural regulation, the power of rapidly developing biotechnologies is being established. Against the background of the increasing influence of politics on the biosocial components of human life, new opportunities for manipulating the population have arisen.

Keywords: biopolitics, biotechnology, transhumanism, posthuman. Аннотация. Исследуются проблемные вопросы внедрения биотехнологий последнего

поколения. На смену естественному регулированию устанавливается власть стремительно развивающихся биотехнологий. На фоне возрастающего влияния политики на биосоциальный компонент жизни человека, предоставляются новые возможности манипулирования населением.

Ключевые слова: биополитика, биотехнологии, трансгуманизм, постчеловек.

В современном мире достижения науки становятся инструментом политического контроля над людьми в особой мере тогда, когда их предназначением, стратегической установкой и миссией оказывается техническое улучшения человеческой жизни и самого человека. С наступлением нового тысячелетия, большую распространенность получили суждения о путях развития человека в контексте доктрины трансгуманизма, которая рвет с идеей просвещенного, облагороженного моралью и этикой человека в традиционном понимании, и борется за отказ от него в пользу постчеловека, преодолевающего исконно природные физиологические и интеллектуальные свойства. Мы предлагаем рассмотреть это направление мысли как интеллектуальный проект, который предполагает и уже реализует на практике новые возможности для биополитики.

В качестве термина трансгуманизм был предложен основателем ЮНЕСКО биологом Д. Хаксли в 1957 году, изначально предполагавший несколько иную коннотацию, нежели предлагаемая трансгуманистами сегодня. В своей нынешней форме как доктрина и культурно-интеллектуальное течение трансгуманизм был сформулирован в 1970-1980-е годы в публикациях иранского футуролога, идеолога и адепта трансгуманизма Ф. М. Эсфендиари (FM-2030). Он заявлял, что «важнейшая цель трансгуманизма состоит в


217

усовершенствовании человека при содействии передовых научно-технических достижений» [1, С. 23]. Строго говоря, такое понимание стратегии и тактических задач сохранилось и на сегодняшний день. Согласно словарному определению, «трансчеловек – некто, активно готовящийся стать постчеловеком» [2, С. 24], максимально видоизмененным на всех уровнях, значительно превосходящим свой исконный потенциал. В таком смысле Homo Sapiens воспринимается как существо, принципиально не окончившее свой эволюционный путь и способное с поддержкой научно-технического оснащения свершить эволюционный прорыв.

Человек является здесь центральным объектом и исходя из этой посылки, трансгуманизм закрепляет свою генеалогию от гуманизма и объявляет себя новейшим этапом его развития. Ложность этой позиции доказывают теоретики идейного лагеря, противостоящего трансгуманизму, подчеркивая подмену понятий в том, что истинные цели доктрины в постепенной дегуманизации человечества, а не в выходе на новый уровень гуманизма.

По мысли последователей трансгуманизма, они не считают свое мировоззрение политической идеологией в привычном значении, а придают ей статус квазиполитической идеологии. Причина задействования политической сферы заключается в том, что неизбежная реализация идей трансгуманизма наиболее демократичным и гуманным способом невозможна без политического консенсуса по основным вопросам.

Другой аспект продвижения идей трансгуманизма – борьба по отстаиванию морального права ученых на продвижение конвергентных технологий, на эксперименты, направленные на «улучшение» человека. «Конвергенция» – схождение в одной точке, означает не только взаимное влияние, но стирание границ между отдельными технологиями, когда многочисленные значимые и интересные результаты возникают именно в рамках междисциплинарной работы на стыке наук. В отношении НБИК (NBIC)-конвергенции – (N-Нано, B-Био, I-Инфо, C-Когно) можно говорить о слиянии этих сфер в единую научно-технологическую область знания, что обеспечивает небывалый прорыв как синергетический, суммирующий эффект их принципиально нового взаимодействия.

Трансгуманисты защищают моральное право тех, кто хочет воспользоваться передовыми технологиями для расширения своих умственных и физических способностей, включая репродуктивные, и улучшения контроля над жизнью за пределами нынешних биологических границ. Это положение явно направлено на то, чтобы снять не только сакральное табу и традиционные морально-нравственные запреты и ограничения на изменения природы человека, но и создавать нормативно-правовое поле для реализации трансгуманистических установок.

Известно, что эффективным инструментом, широко применяемым для реализации подобного морального и ценностного «обезболивания», направленного на широкие массы населения, является технология «Окно Овертона» [3, С. 60], которая незаметно снимает социальную чувствительность к появлению новых ценностных установок, форм поведения, социальных отношений и взаимодействий. Предметом легализации может выступать что


218

угодно, при этом универсальный алгоритм манипуляции остается неизменным и сводится к шести последовательным этапам: немыслимо, радикально, приемлемо, разумно, популярно, политическая и правовая норма. Представляя собой многократно апробированную манипуляцию сознанием, внедрение «Окна Овертона» призвано с наименьшими финансовыми и временными затратами готовить общественное мнение к переводу трансформированных морально-нравственных и ценностных установок на уровень нормативно-правового закрепления. Таким образом внедрение нового уровня биополитики происходит для масс незаметно, как при анестезии. По сути, в положениях Декларации трансгуманистов речь идет о «…защите права на достойную жизнь всех высокоразвитых существ с чувственным восприятием, о каком бы мозге не шла речь – человеческом, искусственном, постчеловеческом или животном» [4], и о юридическом закреплении подобного правового статуса.

Полемика о роли и месте трансгуманизма обрела мировой масштаб, как и движение трансгуманистов, которое давно стало трансграничным. По одну сторону дискуссионных баррикад находятся яростные поборники этой концепции, видящие в ней прогрессивное, единственно возможное мировоззрение, устремленное в светлое будущее. Другую сторону заняли бескомпромиссные критики, определяющие трансгуманизм как «наиболее опасную в современном мире идею» [5].

В критике заявлений трансгуманизма, так же, как и в его собственных границах, формируется гуманитарная дискуссионная площадка, на которой возможно осмысление наиболее авангардных и противоречивых научных достижений в фокусе их воздействия на привычный мир человека. По этой причине, начатый диалог выступает в востребованной и практически значимой роли, реализуясь в дискурсе проблемы внедрения новых форм контроля над населением со стороны государств методами на принципиально новом уровне.

Безусловно, мы сталкиваемся с активно продвигаемой идеологической доктриной, способной аккумулировать солидный административный, финансовый и научно-технический ресурс, объединять немалое число единомышленников. Более того, трансгуманизм позиционируется не только как мировоззрение, но и как передовая область междисциплинарных научных исследований. Трансгуманистическое измерение перспектив человека и общества для биополитики на фоне развития технологий, в контексте трансформирующихся правовых основ и социально-политических отношений, составляет социальный факт в дюркгеймовском смысле и попытки концептуального обоснования, в силу чего, подлежит всестороннему изучению.

Используя положения трансгуманизма как новой идейной платформы для реализации биополитики в меняющихся условиях, становится возможным вторжение в правовой, демографический, военный, образовательный, продовольственный и прочий суверенитет, являющиеся основой государственного суверенитета. Очевидно, что одной из актуальных проблем современной политической науки и практики становится эффективное управление рисками по направлениям, связанным с реализацией биовласти.


219

Литература: 1. Цит. по: Беляев, Д. А. Постчеловек как тип сверхчеловека техногенной культуры

XXI в. [Текст] / Д. А. Беляев // Теория и практика общественного развития – 2011. – № 8. – С. 23–25.

2. Крайнов, А. Л. Трансгуманизм как идеология нового социального порядка [Текст] / А. Л. Крайнов // Известия Саратовского университета. – 2017. – Вып. 1. – С. 23–27.

3. Дробышева, Е. Э. Культура vs цивилизация: взгляд через «окно Овертона» [Текст] / Е. Э. Дробышева // Вестник МГУКИ – 2015. – № 5 (67). – С. 58–64.

4. Трансгуманистическая Декларация [Электронный ресурс] // Официальный сайт Всемирной трансгуманистической ассоциации – Режим доступа: https://humanityplus.org/philosophy/transhumanist-declaration/.

5. Фукуяма, Ф. Наше постчеловеческое будущее. Последствия биотехнологической революции [Текст]: монография / Ф. Фукуяма. – М.: АСТ, 2004.


220


Collection of scientific articles

Copyright © 2018 by the authors All rights reserved.

WARNING Without limitation, no part of this publication may be reproduced, stored, or introduced in any manner into any system either by mechanical, electronic,

handwritten, or other means, without the prior permission of the authors Edited by the authors.

ISBN 978-3-9819288-8-2

current directions of scientific researchconferencii.com/files/archive/2018-12.pdf ·...

Documents