Падіння Люцифера с.6

Час дякувати Господу с.2

Євангелька мета «Барвінку» с.10

Не лінуйся, а тренуйся с.4

Домашнє завдання для

спортсменів с.3

Поезія с.5

Церква повинна знати своїх

героїв с.9

№ 110листопад 2013

Газета Західної конференції Церкви адвентистів сьомого дня

2 № 110 листопад 2013 НадіїГолос

Після спекотного літа осіння прохолода дуже приємна. Осінь для християнина завжди асоцію-ється із жнивами. Нива чекає на женців; у полях, садах і на городах вже достигли плоди і чекають свого часу. Свято подяки Господеві за уро-жай здавна відоме в нашій церкві. Всі адвентисти з нетерпінням чека-ють на це свято, ретельно готуються до нього.

29 вересня громада села Іль-ниця провела Служіння подяки. Радість, яка наповняла кожного в цей день, допомогла провести його якнайкраще. Погода також підні-мала настрій — яскраво світило со-нечко. Зал був прибраний гарними вазонами осінніх квітів та овочами і фруктами з наших городів.

Ільницька громада славиться великою кількістю дітей та молоді, які активно беруть участь у про-веденні різних видів служіння. Бог благословив нас цими талантами і жодна подія, чи акція за участі на-шої громади не проходить без їх-ньої підтримки. Тож і цього дня програма складалася з численних виступів молоді та дітей.

Музичне служіння розпочав духовий оркестр під керівництвом Святослава Ловски. Після прочита-них слів з Духа Пророцтва звучала пісня хору. Ведучі гармонійно поєд-нували номери служіння та приві-тання гостей. Наймолодші учасни-ки, діти 4–6 років, гарно розповіли

віршики про дари природи. Свято продовжилося виступом дітей, які славили Господа на сопілках та дзвониках.

А що за свято без наших скрипа-лів під керівництвом Інни Капітан, тож і цього дня не одна пісня луна-ла на славу Богові. Молодь показа-ла сценку про вміння кожен день бачити руку Господню в нашому житті.

Чоловічий хор також взяв участь у цьому святі, і слава Господу за те, що поважні мужі громади актив-но підтримують його. Пастор гро-мади Іван Варцаба звернувся до присутніх з привітаннями та Сло-вом Божим. Після проповіді всі об’єдналися у співі псалму «Пише краєвиди дивовижні».

На святі, традиційно, були при-сутні голова села Ільниця та голова містечка Іршава, які звернулися до присутніх зі словами подяки за те-плоту і радість, яку дарує громада вже протягом багатьох років.

Музичний номер скрипалів та пісня молоді «Молитва» урочисто завершили програму. Після благо-словення служителів, під музику духового оркестру, гості та члени церкви вийшли на подвір’я де були накриті столи з дарами: смакували кавуни, виноград та солодкий мед з хлібом. Ніхто не залишився голо-дним.

Хліб Духовний та хліб тілесний нікого не залишив байдужим. А чи може людина яка любить Бога і до-віряє Йому бути голодною чи спра-глою?

Мирослава Зейкан Час дякувати Господу

3№ 110 листопад 2013 НадіїГолос

Анатолій Маценюк

Спортсменам у Любомлі задали домашнє завдання

Вихованці спортивно-виховного клубу «Самсон», Любомльського професійного ліцею, продовжують розвиватись, як у спорті,

так і в соціальних акціях.

Вже другий рік поспіль спортсмени клубу отриму-ють домашні завдання пов’язані не лише з правиль-ним харчуванням і особистими відпрацюваннями тех-ніки на дому. Нормою стало виконання домашнього завдання, яке полягає в здійсненні доброї справи і прочитанні будь-якої книги українською мовою. Тому не дивуйтеся, жителі Любомльського краю, коли вам хтось терміново захоче допомогти – це домашнє за-вдання.

Є речі на які людина не завжди може впливати на 100% тому кожного тренування (а це тричі на тиж-день), весь колектив спортсменів звершує загальну молитву за пацієнтів Любомльської лікарні.

В контексті виховання у спортсменів позитивних рис характеру, і з метою допомоги дітям Головнен-ської школи-інтернат, клуб «Самсон» продовжує від-

відувати цей заклад. 24 вересня відбувся вже другий візит з гуманітарною місією. Але цього разу спортсме-ни і їх друзі частину подарунків зібрали самі, а також до них додали мобільні телефони, спортінвентар, за-соби гігієни і одяг від благодійників з Києва і Львівської області.

«Не лише заради спорту» з таким девізом займа-ються спортом молоді люди в клубі «Самсон» і з усього видно, що їм це вдається.

Михайло Онуфрійчук

Місіонерський конгрес відбувся на Виноградівщині

Делегати громад місм Виноградова, Берегово та сіл Підвиноградова і Дротинці роздумували над життям та служінням адвентиста, як

жителя ХХІ століття.

Місіонерський конгрес відбувся 12 жовтня у с. Під-виноградово, Закарпатської обасті. Він розпочався з молитви на якій пастори запросили особливим гостем Ісуса Христа. Впродовж богослужінння розглядались методи та найуспішніші засоби вістки Євангелія. Семі-нари про методи та ефективність служіння проводили Віктор Власюк, Павло Процюк та Михайло Онуфрійчук. Урочисте служіння було сповненне співу і молитов. На завершення пастори проголосили літанію посвячення, закликаючи кожного присутнього перепосвятити себе на служіння Господу.

Після богослужіння учасники конгресу прийняли участь у практичній частині заходу. Делегати розпо-всюдили біля 100 книг «Велика боротьба», 800 газет «Світло твого життя» та 50 інших християнських книг. Після місіонерського виходу в селище, брати та се-стри ділились досвідами практичного служіння. Деякі із розповідей змусили місцевих жителів замислитись над запитанням: «Чому так багато людей в нашому селі ще не знають хто такі Адвентисти і так мало ще знайомих з вісткою останнього часу?». Завершенням

4 № 110 листопад 2013 НадіїГолос

конгресу були загальний спів, молитва та слова благо-словення.

Подібні заходи висвітлюють потребу нашого служін-ня в суспільстві, вказують як мало ще людей знайомих з вісткою Божої любові та пробуджують духовність самих адвентистів.

Даша Шевчук

Флеш-моб відбувся у РівномуКреативним способом молодь з Рівного вирішила нагадати жителям міста про здоровий спосіб життя. 20 жовтня в центрі міста було проведено флеш-моб «Не лінуйся,

а тренуйся».

Флеш-мо́б (англ. flash mob — «спалахуючий на-товп», flash — спалах, mob — натовп) — це заздале-гідь спланована масова акція, зазвичай організована через Інтернет або інші сучасні засоби комунікації, у якій велика кількість людей оперативно збирається у громадському місці, протягом декількох хвилин вико-нує заздалегідь узгоджені дії (сценарій), і потім швид-ко розходяться.

Для рівненських громад це другий флеш-моб, в якому з радістю прийняла участь молодь з Рівного та Рівненської області, а також пресвітери і пастори, які в той день приїхали на семінарську зустріч в Рівне.

Прогулюючись в центрі міста біля торгового цен-тру «Злата Плаза» всі учасники вдавали ніби не зна-ють одне одного. Хтось розмовляє по телефону, хтось сидить на лавочці та спілкується, хтось біжить чи ще щось інше робить.

І ось залунала музика… В центрі майданчика мо-лодий хлопець почав робити вправи, потім до нього приєдналось ще 5 людей, а до них приєдналися ще 5 людей… І таким чином колона за колоною вишукува-лось біля 30 чоловік, які злагоджено та весело робили прості фізичні вправи просто неба. Як перестала луна-ти музика всі «незнайомці» розійшлись, а той перший хлопець підняв табличку «Не лінуйся, а тренуйся».

Під час флеш-мобу пастори разом з пресвітерами пропонували газету «Моя здорова сім’я» та запрошу-

вали на футбольний та волейбольний клуб, що відкри-ються незабаром.

В сучасному суспільстві дуже гостро стоїть питання здоров’я. Все частіше в ЗМІ освітлюють питання пра-вильного харчування, фізичної активності, відпочинку та ін.. Ми як церква дотримуємось певних правил здо-рового життя: правильне харчування, фізично актив-ний спосіб життя, вживання достатньої кількості води, сонячне світло, чисте повітря, стримання, відпочинок, віра в Бога.

Ольга Ношин

На «Бамбетлі» заговорили німецькою

Львівське арт-кафе «Бамбетель» відкрило новий клуб «Німецька на Бамбетлі», який

щонеділі збирає охочу до навчання молодь.

Арт-кафе «Бамбетель», яке розташоване у третій львівській громаді потішило поціновувачів іноземних мов новим клубом з вивчення німецької мови.

Заняття відбуваються щонеділі, їх відвідують 6-8 слухачів. Займається з молоддю Андрій Левшевич з першої львівської громади. Він приділяє велику увагу практичній частині уроку — перевірка засвоєного ма-

5№ 110 листопад 2013 НадіїГолос

теріалу, індивідуальні завдання, перегляд навчально-го відео.

Організатори мають на меті невдовзі організувати також клуб «Англійська на Бамбетлі».

Михайло Онуфрійчук

У Виноградові вчилися цінувати час

Подячне служіння за щедрий врожай і Божі дари відбулось 6 жовтня в м. Виноградів.

Урочисте богослужіння розпочали загальним спі-вом. Потім церковний хор продовжив славити Госпо-да. Далі присутніх зі святом жнив вітали дітки — через сценічне представлення намагались донести важли-вість доброти і радість ділитись нею з оточуючими.

Потім продовжили свято ведучі, які вміло нала-штували уяву присутніх на важливість і скороплинність часу, адже саме про «Час» — ресурс подарований Бо-гом, йшлося на урочистому служінні.

Час дуже швидко минає, він здатний зробити наше життя щасливим, але усвідомлення його втрати викли-кає почуття розгубленості. Все залежить від того який людина зробить вибір.

Пісні, вірші, проза були спрямовані на підкреслен-ня цієї істини. З проповідю звернувся до присутніх пас-тор місцевої громади Павло Процюк. Свято завершив загальний спів всього зібрання.

Звичайно не обійшлось і без традиційного на гос-тинній Виноградівщині столу. Всі присутні були запро-шенні не тільки бачити чудове твориво Господнє, але й скуштувати вміло приготовлені страви. Духовна насо-лода завершилась смакуванням вишуканої закарпат-ської кухні.

На святі було багато приятелів та друзів членів гро-мади. Глядачі висловлювали своє задоволення програ-мою. Навіть у районній газеті «Новини Виноградівщи-ни» з’явилась стаття місцевої кореспондентки, яка була присутня на богослужінні. Всіма своїми позитивними враженнями вона поділилася з читачами газети.

Таким чином вістка Божої любові, яка була прого-лошена на святі, пролунала і за межами молитовного будинку.

Человек в пустыне ищет Бога. Далека и призрачна дорога. Где он — путь? Дорог в пустыне нет. Миражей мерцает зыбкий свет. Человек устал. Он хочет пить. Мочи нет подняться и ступить. Шаг вперед — быть может в никуда. Человеку грезится вода. Звезды высыпали к ночи — свет во тьме. Но в песках на выжженной земле, Человек не верит небесам, Не по звездам ищет путь, а по следам. И оставив славу неба синего, К человеку Бог пришел в пустыню. Он пришел в любви, в тоске, в тревоге, Став водой и хлебом, и дорогой.

Наталья Щеглова

Христу В смирительной рубахе нашей плоти Ты жил, страдая долгих тридцать лет, Трудясь без устали до крови и до пота В горниле наших горестей и бед. Гримасами порока и отчаянья Вокруг был искорежен каждый лик... Живые воды истин изначальных, Покоя исцелительный родник, Который мы смешали с липкой грязью, Ты нес в душе, чтоб исцелить больных, Ты жил как раб, оставив титул князя, Как узник в подземелиях сырых Сходил с ума по вольным неба высям, Ведь дом для сумасшедших — вся земля, — Единственный на свете здравомыслящий, Прости, что мы не поняли Тебя.

Наталья Щеглова

6 № 110 листопад 2013 НадіїГолос

Падіння Люцифера

Олександр Сєрков

Інше пророцтвоДавайте звернемося ще до одно-

го пророцтва на цю тему — це книга пророка Ісаї. У 14 розділі говорить-ся про царя Вавилонського. Тут опис якийсь таємничий і, схоже, що мова також йде не про людину, а про ан-гела.

Ось 4 вірш: «То ти заспіваєш оцю пісню глумливу про царя Вавилону та й скажеш: Як гнобитель минувся, ми-нулося гноблення! »

І далі візьмемо вірші 12-15: «Як спав ти з небес, о сину зірниці досвітньої, ясна зоре, ти розбився об землю, погромнику люду! Ти ж сказав був у серці своєму: Зійду я на небо, по вище зір Божих поставлю престола свого, і сяду я на горі збору богів, на кінцях північних, підіймуся понад гори хмар, уподібнюсь Всевишньому! Та скинений ти до шеолу, до найглибшого гробу!».

Людина чи ангелЯк і в книзі Єзекіїля, ми знову стикаємося з питан-

ням: «Про кого тут йде мова, про людину чи про анге-ла»?

Існує думка, що 14 розділ книги пророка Ісаї вза-галі не має відношення до небесної духовної реаль-ності. Дійсно, на початку цього розділу йдеться про царя Вавилону, тобто про людину. Але, так само як і у Єзекіїля, у пророка Ісаї ми знаходимо елементи, які ніяк не вписуються в розповідь про людську особу. Да-вайте подивимося на 12 вірш цього розділу: «Як упав ти з неба...». Чи може це відноситися до людини? Ні! Для того щоб впасти з неба, потрібно там перебувати. Але, наскільки нам відомо з історії, жоден цар вави-лонський на небо не підіймався, ні на супутнику, ні на

літаку, тим більше до престолу Бога, як ми побачимо далі.

У 12 вірші описується істота названа словами «о сину зірниці досвітньої». У сучасній українській мові слово «зірниця» вживається рідко, а тому для нас не зовсім зрозуміле. «Зірниця» є перекладом староєврейського слова לליה «хелель» яке має значення «світиться», «світлоносний», «несе світло» або «ранкова зоря». Тому «зірниця» — це той, хто несе день, світлу части-ну доби. У богословській літературі вживається слово латинського походження «Люцифер» (лат. Lucifer — «світлоносний», «той, що несе світло» утворене від слів lux — «світло» і fer — «нести» ).

Чи може такий опис відноситися до вавилонського царя? Навряд чи! А ось істота, з якою ми познайоми-лися в 28 розділі книги Єзекіїля, дійсно випромінюва-ла світло. Значить і тут мова йде про того ж помазано-го Херувима. А оскільки характер і дії вавилонського царя були схожі з характером і діями помазаного Лю-цифера, саме про нього йдеться в цьому контексті. Да-вайте подивимося, що ж з ним сталося.

Таємні наміри«... А говорив у серці своєму ...» ( Іс.14:13). Слово

«серце» перекладене з давньоєврейського בל בָ «ле-баб», і означає «внутрішній світ, розум, воля, серце». Фраза «говорив у серці своєму» — означає «розміркову-

вав», «всередині себе промовляв», «в розумі своєму виношував думку».

Ця фраза говорить про те, що спочатку він вголос нікому не розпо-відав про свої істинні наміри. І Біблія дає нам унікальну можливість зазир-нути у внутрішній світ помазаного херувима і розповідає про те, які за-думи, приховані від оточуючих, були

Продовження. Початок статті читайте у №7 (серпень 2013) с. 5.

У богословській літературі вживається слово латинського походження «Люцифер» (лат. Lucifer — «світлоносний», «той, що

несе світло» утворене від слів lux — «світло» і fer — «нести»)

7№ 110 листопад 2013 НадіїГолос

у нього всередині. Чого він хотів, якими були його мотиви, до чого він прагнув? Бог знав усі його помисли і відкрив нам його намірами.

У 14 вірші цього ж розділу Ісаї записані наміри Люцифера: «...буду подібний до Все-вишнього». Подумати тільки, помазаний херувим, повставши проти Закону Божого, у пихатості захотів мати такий же статус, як у Бога. Але як це зробити?

Він прекрасно усвідомлював, що є лише творін-ням! Він не має життя в самому собі і не має творчої сили для того, щоб створити ангелів, які могли б по-клонятися йому як богу.

Був лише один шлях стати подібним до Бога, і цей шлях він обдумував у своїй свідомості. Він говорив у серці своїм: «... вище зірок Божих поставлю престол свій».

Що таке «зірки»? Що вони означають? У 12 розді-лі книги Об’явлення, віршах 4,7,8 і 9, ясно і конкретно сказано: зірки Божі — це ангели. Ми ще повернемось до цього.

Помазаний херувим мав намір піднести себе на рі-вень Бога і змусити ангелів служити собі як богу. Він за-хотів сидіти на престолі, як і Бог. Люцифер думав, що спо-кусивши ангелів, він досягне своєї мети, стане подібним Всевишньому.

Тут важливо відзначити ще один нюанс щодо укра-їнського перекладу Біблії. У 13 вірші сказано: «... сяду я на горі збору богів». Відразу ж виникає питання: Чому саме «богів», чому це слово вжито в множині? Звідки береться безліч богів?

На жаль, ця фраза є спотворенням тексту оригі-налу, тому що там вживається словосполучення, що означає «гора зібрань», а слова «збору богів» в оригі-налі відсутні. Він забажав встановити свій престол там, де до Бога збираються всі ангели, всі створені істоти, щоб вони вклонялися йому замість Бога.

Що ж відбулося насправді? Вдалося йому здійсни-ти свій підступний план? Про це ми читаємо в книзі Об’явлення: «І скинений був змій великий, вуж старо-давній, званий дияволом і сатаною» (Об. 12:9). «…його хвіст змів третину зір із Неба та й кинув додолу.» (Об. 12:4).

Згідно цього тексту, змій — це диявол і сатана. Ці слова вже про щось нам кажуть. Але чи розуміємо ми повністю значення цих слів? Слово «сатана» похо-дить від давньоєврейського ָש טׂ ָ ן «Шатан». Значен-ня цього слова — «противник», «ворог». Слово «ди-явол» прийшло до нас з грецької мови, де διάβολος «діаболос» означає «наклепник», «брехун».

Так от, сатана або диявол, у тексті — змій, хвостом своїм «змів з неба третю частину зірок і кинув їх на зем-лю».

Війна на небіТепер повернемось до зірок: 9 вірш пояснює, що

означають зірки: «І скинений був змій великий, вуж ста-родавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усес-віт, і скинений був він додолу, а з ним і його ангели були скинені».

Отже, змій — це диявол і сатана, а третя частина зірок — це ангели.

Я не вважаю, що третина ангелів це конкретне ма-тематичне число 33,333... Я бачу тут іншу картину. Всі ангели розділилися на три частини. Прихильники са-тани, прихильники Бога і ті, хто сумнівались, але зали-шилися на боці Бога. Три частини ангелів за статусом.

Одна частина ангелів розділила з Люцифером дух повстання проти Бога, саме вони і були скинуті на зем-лю. Дві частини ангелів залишилися з Богом. Після Гол-гофи у ангелів на небі не залишилося ніякого сумніву щодо справедливості і любові Божої. Христос Своєю жертовною смертю розвіяв будь-які сумніви. І тепер на небі нема ангелів, які сумніваються.

Після того, як одна третина ангелів приєдналася у повстанні до диявола, а на боці Бога залишилося дві третини «... сталась на небі війна: Михаїл та його Анго-ли вчинили зо змієм війну. І змій воював та його ангели, та не втрималися, і вже не знайшлося їм місця на небі» (Об.12:7-8).

Що може означати фраза «не знайшлося їм місця на небі». У якому значенні в Священному Писанні вико-ристовується слово «небо»?

Він забажав встановити свій престол там, де до Бога збираються всі ангели,

всі створені істоти, щоб вони вклонялися йому замість Бога

8 № 110 листопад 2013 НадіїГолос

Місце перебування БогаМи знаємо, що існує три неба. Найближче до

нас — це повітряна оболонка навколо землі. Чи мав на увазі Іван це небо у вищенаведеному тексті? Ні. Адже Сатана, після його скинення з неба знаходиться саме в межах атмосфери землі і навіть є правителем цього неба: «Князь, що панує в повітрі…» (Ефес.2:2). Словом «небо» позначається також космос, або весь Всесвіт. Може про це небо йдеться тут? Ні.

У Священному Писанні є ще одне значення слова «небо» — це місце проживання Бога, де знаходиться Божий престол, святилище, храм, де Бог виявляє себе створеним істотам видимим чином. Це місце зустрі-чі — «гора зібрань». Бог обіймає весь Всесвіт, але, об-разно кажучи, на цьому місці Бог сидить, як Цар царів на престолі. І поруч з Божим престолом ніхто із створе-них істот не може встановити ще один престол. Тому саме там дияволу не знайшлося місця! Коли його вну-трішні задуми стали очевидними, коли вже почалося протистояння між його ангелами і ангелами Божими, тоді він був відсторонений від Божого престолу. Лю-цифер вже не міг бути Херувимом хоронителем, пере-бувати серед «огнистого каміння» і вважати це місце своїм домом.

Місце перебування ЛюцифераДе ж опинився сатана після усунення його від Бо-

жого престолу? Давайте уважно подивимося на три місця, які описані в цьому уривку.

Перше, як ми вже знаємо — це небо, де знахо-диться престол Божий. Друге місце — Земля. І третє — Всесвіт. Вірш 9 говорить: «... що зводить Всесвіт», у перекладі Огієнка. Ця ж фраза у перекладі Турконяка звучить: «... що ошукує ввесь світ; скинений він був на землю». Яка послідовність і взаємозв’язок цих подій? Після того як сатані не знайшлося місця на небі, він спокушав Всесвіт і потім був скинутий на землю.

Роботу диявола і його спокушування людей на землі ми знаємо, але кого він спокушав у Всесвіті? Фраза «зводить Всесвіт» не може означати «спокуша-ти ангелів», третина їх перейшла на його сторону ще до війни на небі, і вже більше ніхто з ангелів за ним не пішов. Хто ж живе у Всесвіті, кого сатана міг спокушати після ангелів і до спокушення людей на землі?

Хто такі Сини Божі?Ключ до відповіді на це питання знаходимо у тек-

сті: «Де ти був, коли землю основував Я? Розкажи, якщо маєш знання! Хто основи її положив, чи ти знаєш? Або хто розтягнув по ній шнура? У що підстави її позапу-

щувані, або хто поклав камінь наріжний її, коли разом співали всі зорі поранні та радісний окрик здіймали всі Божі сини?» (Йов.38:4-7).

Тут описано час створення нашої Землі у Всесвіті, і це відбувалося «коли разом спі-вали всі зорі поранні та радісний окрик зді-ймали всі Божі сини» (7 вірш). «Зорі поран-ні» — це ангели, які тішаться появі нової планети. Однак поряд з ними згадуються також «сини Божі». Про кого тут йдеться?

Ми читаємо в посланні до Євреїв 1:5 про те, що Бог ніколи нікому з ангелів не говорив «ти син Мій». Ан-гели не називаються в Біблії Божими синами, але Ісус Христос і люди — так. Апостол Павло говорить: «Всі ви сини Божі» (Гал.3:26). Коли Бог творив нашу землю, на ній ще не було жодної людської істоти, проте у Всесвіті раділи ангели («зорі поранні») і людські істоти — «всі Божі сини».

Ми дізнаємося, що Всесвіт насправді населений. Подібно до нашої планети Землі, є інші планети, на яких живуть подібні до нас людські істоти. І саме на них звернув свою увагу давній змій. Йому вдалося по-вести за собою третину ангелів, після чого він почав спокушати синів Божих, що живуть у Всесвіті. Чи були успішні ці спроби? Читаємо, що про це говорить про-рок Ісая: «ми були вагітними та корчилися з болю, не-мов би родили ми вітер, ми спасіння землі не вчинили, і мешканці всесвіту не народились...» (Іс.26:18). У цьому тексті в оригіналі використовуються два абсолютно різних слова, що дуже точно відповідає українсько-му перекладу: слово א רֶ ץֶ «Ерец» — «Земля» і слово Тевель» — «Всесвіт». Пророк Ісая описує муки» לבּתлюдей на землі і вказує на те, що інші жителі לבּת «Те-вель» — Всесвіту, не впали. Коли у Люцифера нічого не вийшло у Всесвіті, він перекинув всю свою силу і спокуси на нашу планету Земля.

Йому вдалося повести за собою третину ангелів, після чого він почав спокушати синів Божих, що живуть у Всесвіті... Коли у Люцифера нічого не

вийшло у Всесвіті, він перекинув всю свою силу і спокуси на нашу планету

9№ 110 листопад 2013 НадіїГолос

відсвяткувала 35-річний ювілей у Готелі Руанда

Міністр Джеймс Мусоні, як представник уряду Республіки Руанда, привітав Авентистське агенство допомо-ги та розвитку, на святкуванні 35-річного ювілею, у суботу 19 жовтня в столиці держави — Кігалі. Святкування відбулось у Готелі Тисячі Пагорбів (Hôtel des Mille Collines), який під час геноциду 1994 року дав притулок 1270 біженцям. Ці події відтворено у художньому фільмі «Готель Руанда».

На святкуванні були присутні: Джонатан Даффі, президент АДРА; Воллі Амундсон, засновник АДРА Руанди та Карл Уілкенс Директор АДРА Руанди у 1994, який у час геноциду відмовився залишити країну і зостався, щоб допомогти вижити тисячам людей. Його книга «Я залишаюся» перша річ, яка зустрічає відвідувачів у сувенір-ній крамничці Музею геноциду у Руанді. http://news.adventist.org/all-photos/photo/go/2013-10-25/adras-35th-at-hotel-rwanda/

Церква повинна знати своїх героїв

Карл Уілкенс (англ. Carl Wilkens; род. 20 листопада 1957, Такома Парк, Меріленд, США) — американський волонтер і борець за права людини. Найбільш відо-мий тим, що під час геноциду в Руанді в 1994 році від-мовився евакуюватися, залишившись єдиним у країні американцем, і, ризикуючи своїм життям, врятував від геноциду безліч людей. Газета «The New York Times» назвала його «руандійським Раулем Валленбергом»1. Став пастором1. Батьки — Джон і Евелін Уілкенс, ад-вентисти сьомого дня.

Події у РуандіКарл Уілкенс приїхав з родиною до Руанди навесні

1990 року як співробітник програми гуманітарної до-помоги агентства «Adventist Development and Relief Agency International» (ADRA), який діяв під егідою Церкви адвентистів сьомого дня.

Після початку геноциду його сім’я, разом з праців-никами американського посольства та іншими аме-риканцями була евакуйована на машинах у Бурунді (використовувати аеропорт було визнано занадто не-безпечним після знищення літака президента Жюве-наля Хабіарімана).

Однак сам Уілкенс навідріз відмовився евакуюва-тися, хоча і уряд США, і його церква, і батько, і друзі радили йому це зробити1. Уілкенс мотивував своє рі-шення тим, що не може покинути і залишити на роз-терзання своїх друзів з числа тутсі, з якими він жив і працював у Руанді.

Перші три тижні після початку геноциду обстанов-ка на вулицях Кігалі була настільки напруженою, що Уілкенс не міг навіть вийти з дому. Однак, як тільки йому випала така можливість, він почав їздити по кра-їні, намагаючись врятувати людей.

Відчайдушні спробиОдного разу, заїхавши до сирітського притулку

Гізімби в кігалійском районі Ньямірамбо, Уілкенс ви-явив там близько чотирьохсот сиріт і ще безліч бі-

1 The New York Times: Saying No To Killers

женців тутсі2, оточених п’ятдесятьма озброєни-ми бойовиками інтер-ахамве, що готувалися до кривавої бійні. Розра-ховуючи, що присутність громадянина США може стримати бойовиків, Уіл-кенс провів ніч в притул-ку.

Наступного дня, вико-ристовуючи свої зв’язки, Уілкенс дістав чотири гра-нати для оборони при-тулку, і, залишивши їх ке-рівнику притулку Дамасу Мутезінтаре Гізімбе, відправився за допомогою в офіс префекта Тарсіссе Рензахо (фр. Tharsisse Renzaho).

Прибувши в офіс, він знайшов там Жана Камбан-да — прем’єр-міністра хуту, одного з організаторів всього геноциду. Однак, коли Уілкенс, керуючись чи-єюсь порадою, попросив самого Камбанда про допо-могу в порятунку притулку, той несподівано відповів згодою і особисто гарантував безпеку всім присутнім там людям.

Камбанда стримав слово, сироти та біженці ви-явилися врятовані і пізніше переправлені Уілкенсом в безпечний притулок. Уілкенс також зіграв вирішальну роль у порятунку людей, які перебували у притулку Ва-тье і в церкві в Ньямірамбо.

ADRA SOSПід час геноциду Уілкенс пересувався на машині,

на якій було нанесено напис «ADRA SOS», багато руан-дійців запам’ятали його під цим прізвиськом.

Коли одного разу ввечері бойовики інтерахамве прийшли в будинок Уілкенса, щоб убити його і домро-бітницю з тутсі, то його сусіди, жінки з числа хуту, вста-ли перед входом в його будинок і не допустили бойо-виків всередину1.

Карл Уілкенс був знятий в кількох документальних фільмах, присвячених геноциду в Руанді, і в 2011 році опублікував книгу «I’m not leaving».

http://ru.wikipedia.org/wiki/Уилкенс,_Карл

2 Guardian — Rwanda heroes: 17 years on

АДРА

10 № 110 листопад 2013 НадіїГолос

Гості центру оздоровлення та відпочинку «Барвінок» мають мож-ливість відчути на собі руки Спа-сителя і насолодитися перевагами здорового способу життя. Багато з тих, що приїхали, мали одну мету — поправити фізичне здоров’я. Однак вони знаходять і те, чого навіть не очікували — зцілення душі, а це є найважливішим. Опинившись, як вони кажуть, в атмосфері раю, хо-четься бути такими ж привітними і позитивними, як ті, хто їх оточує.

Програма оздоровлення по-чинається з енергійної зарядки і натхненних роздумів, які допома-гають кожному усвідомити Божу любов і знайти свій власний шлях до Господа. Тут слухачі, можливо вперше, чують Слово Боже. Деякі цікавляться духовними питаннями, на які згодом отримують відповіді від пастора, лікаря або інструктора.

У центрі здоров’я та відпочинку «Барвінок», кожен працівник — мі-сіонер на своєму робочому місці.

Візьмемо, приміром, роботу лікаря. Гості помітили, що в інших медичних закладах медперсонал не відноситься до своїх пацієнтів з такою теплотою і любов’ю, як тут. Особливо їх вражає щира молитва лікаря за здоров’я під час першого огляду. Одна жінка, яка пережила важку втрату і перебувала в депре-сії, після молитви лікаря розпла-калася, хоча довгий час не могла плакати. З цього часу у неї почалося нове життя. Вона зрозуміла, що Бог

її любить. Усвідомлення цього зці-ляло змучену душу і наповнювало серце радістю. До закінчення сана-торного заїзду вона стала абсолют-но іншою людиною, яка знайшла надію в Бозі.

Під час ранкових і вечірніх лек-цій відпочиваючі можуть глибше дізнатися про принципи здорового способу життя, а також про прості методи профілактики і лікування різних захворювань. У будь-який час дня лікар готовий прийняти, вислухати і надати необхідну до-помогу пацієнтові. Таке ставлення завойовує довіру гостей і вони по-чинають відкривати свої проблеми лікареві й інструкторам, для того, щоб ті помолилися за них.

Часто доводиться вислухову-вати довгі історії життя. Завдання інструктора — людини, яка безпо-

середньо працює з пацієнтом впро-довж заїзду, не тільки надати фізич-ну допомогу, а й знайти підхід до хворого. Одних потрібно вислуха-ти, іншим сказати слова підбадьо-рення. Треті потребують уваги. Ми також використовуємо спів на про-цедурах або християнську музику. Це заспокоює нервову систему лю-дини і створює теплу атмосферу.

Санаторій пропонує для оздо-ровлення масаж, гідротерапію, ін-галяції, фізіопроцедури, фітотера-пію, інфрачервону сауну, програму для поліпшення зору.

Родзинкою програми є здоро-ве і смачне вегетаріанське харчу-вання. Наші гості можуть не тільки скуштувати різноманітні страви у їдальні, але також і навчитися їх готувати на кулінарному майстер-класі.

Працівники кухні також є місіо-нерами на своєму місці. Більшість гостей переконується, що саме таке харчування допомагає вирі-шити багато проблем зі здоров’ям. Кухарі розуміють, що для задово-лення потреб кожного пацієнта і допомоги в його одужанні, вони потребують Божої мудрості і сили. Тому кожен день просять їх у Бога. Результати не змушують себе довго

ЄВАНГЕЛЬСЬКА МЕТАЦЕНТРУ ЗДОРОВ’Я І ВІДПОЧИНКУ

«БАРВІНОК»

Тетяна Гнатюк

«Господь дав нам можливість мати наші медичні установи, щоб ми навчилися найпривабливішим чином відкривати хворим істини небесного походження. Нам ніколи не слід упускати з виду той факт, що ці установи є знаряддями в руках Бога, щоб

донести світло істини, тим людям, які знаходяться у темряві» (Елен Уайт Медичне служіння, с. 194).

чекати. Гості це відчувають і дяку-ють кухарам.

Усі спільні заходи, які прово-дяться в нашому центрі відпочин-ку: гімнастика, прогулянки, лекції, теж приносять свою позитивну дію. Гості ближче дізнаються один про одного, набувають нових друзів і стають однією великою родиною.

Усі бажаючі відвідують книжко-вий центр, де можна придбати кни-ги про здоров’я, сімейні відносини, виховання дітей а також інші духо-вну літературу. У середньому за мі-сяць відпочиваючі купують книги на суму від 4 до 7 тисяч гривень.

Гості, які відчули на собі дію оздоровчої програми, починають

запрошувати своїх близьких і дру-зів відвідати Центр здоров’я та від-починку. Це і є жива реклама, вона діє краще, ніж щось інше.

Найцікавіший захід на заїзді — це прощальний вечір, або ми ще його називаємо «Вечір благосло-вень», де наші гості діляться свої-ми враженнями від перебування у санаторії. Тут є місце сльозам, емоціям, творчості, а також можли-вості сказати все, що накопичилося за весь цей час. Як правило, люди більше дякують, розповідають про поліпшення здоров’я і про духовні відкриття.

Про те, як склалася подальша доля наших пацієнтів, ми найчасті-ше можемо і не знати. Знаємо одне: те, що було посіяно — обов’язково рано чи пізно зійде. Але іноді ми отримуємо радісні звістки про те, що хтось почав відвідувати церкву, а хтось навіть уклав заповіт з Богом.

Запитує Олег: «Чи може адвентист служити в армії?»

Мир Вам , Олеже !

Служба в Армії передбачає можливість вбивства інших людей. Ми повинні любити державу, в якій жи-вемо. Але ця любов не повинна приводити до вбив-ства жителів сусідньої держави.

По-суті християни громадяни Божого Царства. «Усі вони повмирали за вірою, не одержавши обітниць, але здалека бачили їх, і повітали, і вірували в них, та визна-вали, що вони на землі чужаниці й приходьки. Бо ті, що говорять таке, виявляють, що шукають батьківщини. І коли б вони пам’ятали ту, що вийшли з неї, то мали б були час повернутись. Та бажають вони тепер кра-щої, цебто небесної, тому й Бог не соромиться їх, щоб звати Себе їхнім Богом, бо Він приготував їм місто». (Євр.11:13-16).

Рішення конфлікту інтересів між державними ви-могами і Божими ми бачимо на прикладі Апосто-лів у книзі Дії 4:15-19: «І, звелівши їм вийти із сине-дріону, зачали радитися між собою, говорячи: Що

робити нам із цими людьми? Бож усім мешканцям Єру-салиму відомо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити. Та щоб більш не поширювалось це в народі, то з погрозою заборонімо їм, щоб нікому з людей вони не говорили про Це Ім’я. І, закликавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Ймення. І відповіли їм Петро та Іван, та й сказали: Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?» (Дiї.4:15-19).

А згодом читаємо у Дії 5:27-29 27 «Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх перво-священик, говорячи: Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім’я не навчати? І ото, ви своєю наукою пере-повнили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припрова-дити на нас... Відповів же Петро та сказали апостоли: Бога повинно слухатися більш, як людей!» (Дiї.5:27-29).

Божих вам благословень!

Джерело: www.bible.com.ua

“Голос Надії” — газета Західної конференції Церкви Адвентистів сьомого дня. Засновник — Церква Адвентистів сьомого дня. Свідоцтво про реєстрацію — РВ№345 від 4.10.2002 р. Відповідальний за випуск — директор Відділу інформації ЗК Руслан Бабій babiy-rus@ukr.net Редактор, комп’ютерна верстка і дизайн — Ольга Ношин. Редакційна колегія: Олександр Антонюк, Віталій Шевчук, Валентин Шевчук. Газета є некомерційним неприбутковим виданням, що видається і розповсюджується за пожертви.Адреса редакції: м. Львів, вул. І. Багряного, 36а, тел.: 237-12-13. Для листування: 79041 м. Львів а/с 6241. Друк ФОП Прокопович С.А. Наклад 600 примірників

Місіонерські конгреси2 листопада • Ковель-1, Шацьк, Любомль, Дроздні,

Львів-1 9 листопада• Львів-2, Помлинів, Рава Руська, Броди,

Буськ, Львів-4;• Костопіль, М. Мидськ, Березне, Сівки,

Степань; • Вишково, Кричево, Руське Поле, Бу-

штино, Тячево16 листопада • Ратно, Раків Ліс, Камінь-Каширськ,

Ковель-2; • Луцьк-2, Ківерці, Підгайці, Маневичі,

Любешів, Луцьк-3

24 листопада — молодіжна зустріч в арт-кафе «Бамбетель» м. Львів, 17:00

залишаючи таких людей з їх непереможеними гріховними рисами характеру на волю злих ангелів» (Свідоцтва для церкви т.1 с.187).

96. Що роблять ангели для людей?

«Знову і знову ангели говорять до людей, так само як люди розмовляють з друзями, і про-вадять їх у безпечне місце. Знову і знову їхні слова підба-дьорення оновлюють знеможе-ний дух віруючих, підносячи їх над земною марнотою, дають їм побачити білий одяг, вінці, пальмове віття, які отримають переможці, коли стануть перед білим престолом» (Дії апостолів с.153).«Робота небесних ангелів по-лягає у тому, щоб наблизитись

до спокушуваних страждальців. Вони довго і неупинно трудять-ся, щоб спасти душі за які по-мер Христос» (Сини та доньки Бога с.36).

А ви знаєте, що...

... У своїх працях вона торкалась багатьох тем, включаючи спіри-тизм, гіпноз, питання сільського господарства, пожежу в Сан-Франциско, суд, епоху Мартіна Лютера, Громадянську війну, «Хатину дядька Тома», рабство, Боротьбу і перемогу, небо і нову землю, служіння ангелів, розва-ги, різноманітні хвороби.ЇЇ праці включають більше 4600 статей в періодичних виданнях; близько 2000 із них написані для «Рев’ю енд Геральд» (зараз «Адвентіст рев’ю»).

94. Чи відвідують анге-ли нашу Землю?

«Небесні істоти все ще відвіду-ють нашу землю, як і колись у ті часи, коли вони ходили і роз-мовляли з Авраамом і Мойсеєм» (Наочні уроки Христа с.176).

95. Коли ангели зовсім залишать нас?

«Кожна людина випробовуєть-ся і з часом стає зрозуміло чи готові ті чи інші пожертвува-ти своїм ідолом і підкоритися голосу Вічного свідка. Якщо хтось не очиститься через по-слух істині і не переможе сво-го егоїзму, гордість і лихі риси характеру, — тоді ангели Божі скажуть: «Приліпився до своїх ідолів, залиште його», — і під-уть далі звершувати своє діло,

Шановні читачі газети “Голос надії”! Наша мета не лише інформувати Вас про події в Західній конференції, але й ділитися знаннями. Тому ми відкриваємо рубрику “Відповідь пастора”, де ви може отримати вичерпну відповідь на запитання які вас турбують. Надсилайте їх за адресою: babiy-rus@ukr.net

“Біблія — наш найбільший авторитет і правило віри... Свідоцтва не применшують

значення Слова Божого, але навпаки підносять Його і приваблюють свідомість

людей до Нього...” Елен Уайт

На обкладинці — фрагмент декорацій сцени на святі врожаю у с. Ільниця, Закарпаття.