ПУТІВНИК по СХІДНОМУ КОДЕКСУ Коментар до Кодексу Канонів Східних Церков Власник: Ярослав Смірнов.

За редакцією Джорджа Недунґатта, Т.І.

Львів Видавництво "Свічадо". 2008

Перекладено за виданням: A Guide to the Eastern Code: A Commentary on the Code of the Canons Eastern Churches (Kanonika 100), Rome: Ponificio Instituto Orientale, 2002.

УДК 2-742-266-267-271(036) ББК 86.37-6я23

П 90

З англійської переклав Остап Гладкий

Художнє оформлення Романа Скиби

Видавництво спирається на 'Український правопис. Проект найновішої редакції"

Інституту української мови HAH України, 1999

П 90 Путівник по Східному Кодексу: Коментар до Кодексу Канонів Східних Церков / За ред. Джорджа Недунґатта, Т. І. / 3 англ. Пер. О. Гладкий. - Львів: "Свічадо", 2008.-792 с.

978-966-395-147-8 Автори, які працювали над створенням цього Путівника, мали глибоке переко

нання і розуміння того, що Кодекс Канонів Східних Церков має стати інструментом на службі економії спасіння душі - найвищої мети всіх законів Церкви.

Крім того, він допоможе усім християнам, не тільки східним, "розпізнати не лише свої традиції й дисципліну, але й передусім свою роль і місію в майбутньому Вселенської Церкви і поширенні царства Христа Вседержителя".

ББК 86.37-6я23

ISBN 978-966-395-147-8

© Ponificio Instituto Orientale, 2002 © Видавництво "Свічадо", українське

видання, 2008

ВСТУП

Проект публікації коментаря до Кодексу Канонів Східних Церков (ССЕО) було створено в лютому 1993 року, невдовзі після проголошення кодексу. Однак його реалізація затяглася на значно довший час, ніж планувалося раніше, з причин, що не залежали від проектувальника і редактора цього Путівника. Коментар є результатом співпраці двадцяти учених з різних країн і Церков, троє з яких, - миряни і десятеро - консультанти Папської Ради з перегляду Східного Кодексу. Отець Іван Жужек, Т. І. (Секретар цієї Ради (PCCICOR), написав передмову, у якій розповідається про місце канонічного права у Церкві, належну пошану до священних канонів (які, однак, не слід розглядати як Тору Церкви) і підходи до вивчення та тлумачення Східного Кодексу. Він першим почав писати різні статті, що тепер зібрані в одному томі, Осмислення Східного Кодексу (Kanonika 8), який, хоча і не є коментарем до окремих титулів чи канонів кодексу, усе ж дозволяє краще його зрозуміти, і може вважатися додатковим томом до цього Путівника. Иншим додатком є його Index Analiticus Codicis Сапопит Ecclesiarum Orientalium (Kanonika 2), 1992, чудовий і авторитетний тематичний індекс канонів ССЕО.

До цього тому входить тридцять розділів, відповідно до ЗО титулів Кодексу Канонів Східних Церков. Позаяк коментар стислий, то не можна було відвести в ньому багато місця для порівняння Східного Кодексу (ССЕО) з Латинським Кодексом (СІС), яким би потрібним і корисним не був цей метод досліджень для повнішого розуміння єдиного corpus iuris canonici Католицької Церкви. Це обмеження, однак, виправлене певною мірою завдяки иншому допоміжному тому: Два кодекси в порівнянні Джоба Аббаса (Kanonika 7). До цього Путівника він також написав більш повне і комплексне порівняльне дослідження двох кодексів, яке опубліковане в додатку до згаданого тому.

Окремі читачі, мабуть, бажають, щоб поруч з коментарями був наведений повний текст канонів. Це, звісно, допомогло б їм порівнювати коментар з текстом канонів, але водночас надто збільшило б обсяг видання і склало б надто високу ціну, особливо для студентів, для яких він призначений передусім. Крім того, виправлене видання англійського перекладу Східного Кодексу (ССЕС) готувалося паралельно з цим Путівником. Опублікований трохи раніше ССЕС-2, безперечно, є основним супровідним матеріялом, хоча його, звичайно, можна використовувати з будь-якою версією ССЕС, яку вже має читач. Оскільки автор цих рядків згаданий в ССЕС-2 (Передмова, с. XV) як один з двох консультантів Комітету, що готував новий переклад, не зайве буде зауважити, що консультування в основному полягало у вільному використанні Комітетом моєї книги Посібник зі Східного Кодексу (Kanonika 5). Хоча голова комітету ласкаво прислав мені рукопис ССЕС-2 у квітні 2001 року, робота над цим Путівником поглинула стільки мого часу, що я не зміг перевірити увесь новий переклад, а лише повідомив про деякі випадкові знахідки в tempus utile.

6 ВСТУП

ССЕС-2 містить аналітичний індекс, який відтворює в англійському перекладі згаданий вище Index Analiticus Івана Жужека T. I. (Kanonika 2). Зважаючи на це, ми не вважали за потрібне поміщати аналітичний індекс у цей Путівник. Крім того, наступний номер Каноніки заплановано присвятити загальній бібліографії, а ще инший - богослов 'ю права, з особливим наголосом на біблійній та східній перспективі. Це також стало причиною того, що те й инше частково відсутнє в цьому томі.

Кілька слів потрібно сказати про використання англійської мови, найбільш поширеними варіантами якої є, очевидно, британський та американський. У той час як ССЕО природно дотримується американського варіянту, для цього Путівника вибір не є таким очевидним, і автори, а також перекладачі, використовують той або инший варіянт. Прикладом може служити переклад латинського словаparochus, який зазвичай перекладають як "пастор" в американському варіянті, у той час як у британській англійській мові це "парохіяльний священик" (див. Буква і Дух). Проблеми, які спричинило американське слововживання в ССЕО, були обговорені в Companion, с. 92-94. Однак, визнаючи, що слововживання є головним арбітром у подібних питаннях, у Путівнику перекладач дотримується британського варіянту і послуговується словом "parish priest". Часом для перекладу слова "parochus" вживається "pastor", якщо немає небезпеки сплутати значення. "Pastor" з великою першою літерою вживається тут щодо осіб, які названі латинським словом pastor у ССЕО: єпархіяльний єпископ, митрополит, патріярх і т. д., тобто тих, хто має пастирський сан у Церкві. У Путівнику фігурує як "favour" (британський варіянт), так і "favor" (американський варіянт), "defence" і "defense", "realise" і "realize" і т. ин. Це не приклад для студентів: послідовности вимагали від кожного автора. Деякі деталі щодо вживання окремих слів вказані у "Редакторському методі і порадах щодо використання" (Попередні зауваги).

Парохи особливо хотіли б, щоб коментарі щодо окремих титулів ССЕО мали певне душпастирське спрямування. Те, чого не вистачає в цьому аспекті, сподіваємося, буде певною мірою надолужене в наступному томі серії Kanonika, присвяченому душпастир-ській турботі про вірних Східних Церков: Lorenzo Lorasso, Christifideles orientales e la loro cura pastorale: problematiche e norme canoniche, (Kanonika 11). Для цього Путівника Ло-руссо також підготував дві таблиці відповідностей канонів (ССЕО-СІСО і ССЕО-СІС), завдяки яким з допомогою певних символів читач зможе розпізнати шість різних типів взаємозв'язку канонів, всупереч думці, що зміст відповідних канонів ідентичний.

Передусім слід подякувати вченим, які сприяли глибшому розумінню Східного Кодексу. Цінність згаданого тому залежить виключно від їхньої праці. Вчасно надіславши коментарі, вони змушені були терпляче чекати, поки деякі менш відповідальні особи подадуть свої. Тим часом, після довгого очікування, проф. Джін Ґодеме відійшов до своєї вічної оселі. У своєму останньому листі до редактора, якого він надіслав 26 березня 2001 року, à un âge que je n 'ose plus avouer! після схвалення остаточного тексту англійського перекладу свого коментаря до Титулу XI , "Миряни", він писав: Envoyez-moi un exemplaire du volume où doitfigurer ma contribution quand il paraîtra. Тепер, безперечно, його увагу привертають речі, сповнені більшого блаженства, ніж цей внесок у книгу його життя.

Дві третини усіх доробків потрібно було перекласти на англійську мову з французької, німецької чи італійської. Перекладачі, чиї імена перелічені у Вступних заувагах після імен авторів, заслуговують на окрему подяку. Я особливо хотів би подякувати Отцеві Джобу Аббасу, УБМ., конв., який, разом з власним коментарем до трьох титулів і порівняльним дослідженням двох кодексів (яке демонструє, що ССЕО - це не просто СІС

ВСТУП 7

"з деякими незначними варіяціями", як дехто міг би подумати) переклав коментарі до п'яти инших титулів, перевірив инші переклади і, як редактор, прочитав більшість рукописів у виправленій версії.

Зрештою, слід також подякувати Джону Полу Каймзу, Санні Томасу Коккару, Т. І. і Джеймсу М. Пампарі, КНМ, які здійснювали остаточне редагування. Останній підготував також індекс канонів. Особливо я дякую панові Ярославу Дзєвіцкі за пильність під час набору тексту, в якій поєднувались терпіння, ефективність і професійні стандарти.

Джордж Недунґатт, ТІ. Редактор

Рим, 1 жовтня 2001 року Десята річниця набрання чинности ССЕО, Свято Покрови Пресвятої Богородиці

ВСТУПНІ ЗАУВАГИ

1. Загальні скорочення AAS Acta Apostolicae Sedis AfkKR Archiv für Katholisches Kirchenrecht AnCan L'Anne Canonique ap. const. apostolic constitution ASSCOV Acta Synodalia Sacrosancti Concilii Oecumenici Vaticani I I , 25 tomes,

Vatican, Vatican Press, 1971-1978 CA Crebrae Allatae (Pius XH, MP) CEC Catechism of the Catholic Church, 1996 [editio typica: Catechismus

Ecclesiae Catholicae, LEV, 1997] CCE Congregation for Catholic Education (of Seminaries and Educational

Institutions) CCEC Code of Canons of the Eastern Churches, Canon Law Society of America,

Catholic University of America, Washington, DC, 1992 CCEC-2 Code of Canons of the Eastern Churches, Canon Law Society of America,

Catholic University of America, Washington, DC, 2d ed., 2001 CCEO Codex Canonum Ecclesiarum Orientalium, auctoritate Ioannis Pauli PP.

II promulgate, AAS 82 (1990) N. 11, pp. 1045-1363; CCEO fontium annotatione auctus, ed., Pontificium Consilium de Legum Textibus Inter-pretandis, CdV, LEV, 1995

CD Christus Dominus (Vatican I I , Bishops) CdV Città del Vaticano/Vatican City CDF Congregation for the Doctrine of the Faith CDWDS Congregation for Divine Worship and Discipline of the Sacraments CEP Congregation for the Evangelization of Peoples / (formerly, Congregation

for the Propagation of the Faith) CIC-1917 Codex Iuris Canonici (1917) CIC Codex Iuris Canonici (1983) CICO Codexluris Canonici Orientalis (= CA, CS, PAL, SN, 1949-1957) CivCatt Civiltà Cattolica CLD Canon Law Digest COC Congregation for the Oriental/Eastern Churches/Church COD Conciliorum Oecumenicorum Décrète, ed. J. Alberigo et al., 3d ed., Bo-

logna, Istituto per le Scienze Religiose, 1973 Coll. Lac. Acta et décréta Sacrorum Conciliorum recentiorum Collectio lacensis,

7 vols., Freiburg i. Br., 1870-1890

10 ВСТУПНІ ЗАУВАГИ

Com Communicationes (1978- ; since 1991 managed by PCLTI) CS Cleri Sanctitati (Pius XII, MP) CSCO Corpus Scriptorum Christianorum Orientalium CT Catechesi Tradendae, ap. exhortation of John Paul II (16. 10. 1979), AAS

71 (1979) 1277-1340 de Clercq Charles de Clercq, Conciles des Orientaux Catholiques (Histoire des

Conciles, vol. XI, 1 and 2), Paris, Letouzey, 1949-1952 DDC Dictionnaire de Droit Canonique DE Directory for the Application of the Principles and Norms on Ecumenism

(25. 3. 1993) by PCUniCF, Vatican City, 1993; AAS 85 (1993) 1039-1119; EV 13:2169-2507

DEDOC Dizionario Enciclopedico dell'Oriente Cristiano, ed. Edward G. Farru-gia, Rome, PIO, 2000

DV Dei Verbum (Vatican I I , Revelation) DH Dignitatis Humanae (Vatican I I , Religious Freedom) DS DenzingerSchönmetzer, Enchiridion Symbolorum..., 3236 ed. (1963

1967) DzH DenzingerHünermann, Enchiridion Symbolorum..., 37 ed. ( 1991 ); Italian

ed. (1996) ECJ Eastern Churches Journal (1994) ED Secretariat for Promoting Christian Unity, Ecumenical Directoy (1967),

AAS 59 (1967) 574592; 62 (1970) 705724; EV2: 11941292 Ed. Editor, edition, edited by, Herausgeber, herausgegeben von, a cura di, cu

ravit, etc. EIC Ephemerides Iuris Canonici enc. Encyclical EOS Edizioni Orientalia Christiana, Pontifical Oriental Institute, Rome ES Paul VI,MPEcclesiae Sanctae (6 August 1966), AAS 58 (1966) 758787;

EV 2: 752913 EV Enchiridion Vaticanum, 117, Edizioni Dehoniane, Bologna, 19762000 Festschrift Festgabe, studi/scritti in honore di, escritos en honor de, mélanges, mis

cellanea in honour of, offerred to, etc. Fonti1 ed., Sacra Congregatio "Pro Ecclesia Orientaii", Codificazione Canonica

Orientale, (1930) GOTR The Greek Orthodox Theological Review GS Gaudium et Spes (Vatican I I , Church in the Modern World) Guidelines PCCICOR, "Guidelines for the Revision of the Code of Oriental Canon

Law", Nuntia 3 (1974) 1824; infra pp. 5765 IC /MS Canonicum IE lus Ecclesiae Joannou PériclèsPierre Joannou, Discipline générale antique (Fonti, fascicolo IX,

ed. Pontificia Commissione per la Redazione del Codice di Diritto Canonico Orientale), 4 vols., Rome, 19621964

1 Містить варіанти: 1) Sacra Congregatio "Pro Ecclesia Orientali" (1930) / Sacra Congregazione per le Chi-ese Orientali (1931) / Sacra Congregazione Orientale (1932) / Sacra Congregazione per la Chiesa Orientale (1935); 2) Fontes, ed., Pontificia Commissio ad Redigendum Codicem Iuris Canonici Orientalis (1943) / Pontificia Commissio Codici Iuris Canonici Orientalis Recognoscendo (1990).

ВСТУПНІ ЗАУВАГИ 11

Joannou 1,1 Les canons des conciles oecuméniques (1962) Joannou I, 2 Les canons des synodes particuliers (1962) Joannou II Les canons des Pères grecs (1963) Jurist The Jurist Kanon Kanon, Jahrbuch der Gesellschaft für das Recht der Ostkirchen,Vienna,

1973-Kanonika Kanonika, EOC/PIO, 1992-LEF Lex Ecclesiae Fundamentalis LEV Libreria Editrice Vaticana, Citta del Vaticano / Vatican City LG Lumen Gentium (Vatican I I , The Church) Mansi J. D. Mansi, Sacrorum conciliorum nova et amplissima collectio, 53 vols.

Paris-Leipzig 1901-1927 ME Monitor Ecclesiasticus MP Motu Proprio Nuntia ЛГшгш,(1-31/1975-1990),РСС1СХЖ(з 1991 року під орудою PCLTint),

LEV OE Orientalium Ecclesiarum (Vatican I I , The Eastern Catholic Churches) ОС Orientalia Christiana OCA Orientalia Christiana Analecta Ochoa Xaverius Ochoa, Leges Ecclesiae post CIC editae, Rome, 1967-OCP OIRSI

Orientalia Christiana Periodica Oriental Institute of Religious Studies, Kottayam, Kerala

OpTo Optatam Totius (Vatican I I , Priestly Formation) OR L 'Osservatore Romano PA/PAL Postquam Apostolicis Litteris (Pius XII, MP) PB John Paul I I , ap. const. Pastor Bonus, 28.6.1988, AAS 80 (1988) 841-934 PC Perfectae Caritatis (Vatican I I , Religious Life) PCUniCF Pontificium Consilium ad Unitatem Christianorum Fovendam PCCICOR Pontificia Commissio Codici Iuris Canonici Orientalis Recognoscendo PCCICR Pontificia Commissio Codici Iuris Canonici Recognoscendo PCCOR Pontificia Commissio Codicis Orientalis Redigendo (1935-1972) PCLTInt Pontificium Consilium de Legum Textibus Interpretandis/Pontificia Com

missio ad Codicis Canones Authentice Interpretandos (до 1988 року) Periodica Periodica de re canonica, 80 (1991-) (= раніше PerMCL) Periodica MCL2 Periodica de re morali canonica liturgica, 1-79 (1904-1990) PG Patrologiae Cursus completus, Series Graeca (ed. J.-P. Migne) PIO Pontifical Oriental Institute, Rome (= Pontificio Istituto Orientale) Pitra J. B. Pitra, Iuris ecclesiastici Graecorum historia et monumenta, 2 vols.,

Rome, 1864,1868 PL Patrologiae Cursus completus, Series Latina (ed. J.-P- Migne) PO Presbyterorum Ordinis (Vatican I I , Priests) РОС Proche-Orient Chrétien QDE Quaderni di Diritto Ecclesiale PS Patrologia Syriaca (ed. R. Graffin)

RDC Revue de Droit Canonique 2 Оригінальна назва: Periodica de re canonica et morali (vols. 1-15).

12 ВСТУПНІ ЗАУВАГИ

RBDC Revista Espanola de Derecho Canönico SC Sacrosanctum Concilium (Vatican I I , Liturgy) SCICO Schema Codicis Iuris Canonici Orientalis (1986) SECO Servizio Informazioni Chiese Orienlali, Rome SCU Secretariat for Christian Unity SN Sollicitudinem Nostram (Pius XII , MP) StCan Studia Canonica SG Studi Giuridici (LEV, 1977) Syntagma Georgios A. Rhalles, and M. PoÛes,£vvray{ia z&v Oeiœv Kai iepäv KOVÖ

vcov, 6 vols., Athens, 18521859 ТІ Textus initialis UR Unitatis Redintegratio (Vatican I I , Ecumenism) Vatican Press Typis Poliglottis Vaticanis / Tipografia Poliglotta Vaticana VTQ St. Vladimir 's Theological Quarterly

2. Бібліографічні скорочення Abbass, Two Codes = Jobe Abbass, Two Codes in Comparison, (Kanonika 7), 1997. Acta Symposii Kaslik = Acta Symposii internationalis circa Codicem Canonum Ecclesia-

rum Orientalium, (Kaslik, 24-29 Aprilis 1995), ed. Antoine Al-Ahmar, Antoine Khalife, Dominique Le Tourneau, Kaslik, Lebanon, 1996.

Chiramel, Code Study = Jose Chiramel and Kuriakose Bharanikulangara, eds., The Code of Canons of the Eastern Churches: Study and Interpretation, Alwaye, 1992.

COC, Instruction = COC, Instruction for the Application of the Liturgical Prescriptions ofCCEO, LEV, 1996; EV 15: 5-235.

Commente = Pio Vito Pinto, Commente al Codice dei Canoni délie Chiese Orientali, LEV, 2001.

Coppola, Incontro = Raffaele Coppola, ed., Incontro fra canoni d'orienté e d'occidente (Atti del Congresso internazionale, Bari, 23-29 September 1991), 3 vols., Bari, Cacucci Editore, 1994.

DirCanOrientale = Kuriakose Bharanikulangara, ed., Il Diritto Canonico Orientale nell 'or-dinamento ecclesiale, (SG 34), CdV, LEV, 1995.

Edelby-Dick = Neophytos Edelby and Ignace Dick, Les Églises Orientates Catholiques: Décret "Orientalium Ecclesiarum " (Unam Saftctam 76), Paris, Cerf, 1970.

Faris, EastCathCh = J. D. Faris, Eastern Catholic Churches: Constitution and Governance, New York, Saint Maron Publications, 1992.

Gallagher, Codelntrod = Clarence Gallagher, ed., The Code of Canons of the Oriental Chur-ches: An Introduction, Rome, Mar Thoma Yogam, 1991 [Contents: Presentation address by Pope John Paul I I , The Oriental Catholic Churches (M. S. Marusyn), The Nature and Structure of CCEO (E. Eid), Patriarchal Church (I. 2uzek), Eparchy (M. Brogi)].

Gherro, Studi = S. Gherro, ed., Studi sul Codex Canonum Ecclesiarum Orientalium, Pa-dova, 1994.

Handhuch = Joseph Listl and Heribert Schmitz, eds., Handbuch des katholischen Kir-chenrechts, 2d ed., Regensburg, Pustet, 1999.

ВСТУПНІ ЗАУВАГИ 13

lus in vita = Pontificium Consilium de Lqgum Textibus Interpretandis, éd., lus in vita et in missione Ecclesiae. CdV, LEV, 1994.

Letter and Spirit = The Canon Law, Letter and Spirit: A Practical Guide to the Code of Canon Law, prepared by The Canon Law Society of Great Britain and Ireland, ed. Gerard Sheehy et al., London, Geoffrey Chapman, 1995.

Metz., Nouv. Droit = René Metz, Le nouveau droit des Églises orientales catholiques, Paris, Cerf, 1997.

MùnstKom CIC=Klaus Liidicke, eâ.,MùnsterischerKommentarzum Codexluris Canonici (Loseblattwerk), Essen, з 1984.

Nedungatt, Spirit = George Nedungatt, The Spirit of the Eastern Code, Rome: Centre for Indian and Interreligious Studies / Bangalore: Dharamaram Publications, 1993.

Nedungatt, Companion = George Nedungatt, A Companion to the Eastern Code, (Kanonika5), 1994.

New Commentary = New Commentary on the Code of Canon Law, ed., John P. Beal, James A. Coriden, Thomas J. Green, Mahwah, N.J., Paulist Press, 2000.

Pospishil, ECC Law = Eastern Catholic Church Law, 2d revised and augmented edition, New York, St. Maron Publications, 1996.

Salachas, Istituzioni = Dimitrios Salachas, Istituzioni di diritto canonico delle Chiese cattoliche orientali: strutture ecclesiali nel CCEO, Bologna, Edizioni Dehoniane, 1993.

Tanner, DEC = Decrees of the Ecumenical Councils, ed. Norman P. Tanner, 2 vols., London/Washington, Sheed and Ward/Georgetown University Press, 1990.

Trullo Revisited = George Nedungatt and Michael Featherstone, eds., The Council in Trullo Revisited, (Kanonika 6), 1995.

VatAssPer = Vatican II, Assessment and Perspectives, ed. René Latourelle, 3 vols., New York, Paulist Press, 1989.

£uzek, Understanding = Ivan Éuzek, Understanding the Eastern Code, (Kanonika 8), 1997.

Крім того, деякі автори використовують систему скорочень, характерну для їхньої теми, на що вказують на початку своїх коментарів.

3. Редакторський метод і поради щодо використання 1. У цьому Путівнику слово "канон" скорочується як "к." і "канони" як "кк." Вико

ристане без будь-яких инших уточнень, "к." стосується канону ССЕО, як, наприклад, у к. 130, кк. 902-908. Замість кк. 414 § 1, 1-е, 430, 3-є, 133 § 1, 2-е-6-е, (де використання ком, що відокремлюють канони, а також їх внутрішнє розмежування може бути незрозумілим), ми пишемо к. 414 § 1 ч. 1-е, к. 430 ч. 3-є, к. 133 § 1 чч. 2-е-6-е. Пишучи так, ми вказуємо на номер 1-е, 2-е, 3-є і т. д. після § або к., додаючи "ч". заради більшої чіткости, хоча й коштом певного багатослів'я.

2. Термін "Кодекс" з великою літерою "К" і без подальших уточнень стосується Codex Сапопит Ecclesiarum Orientalium, у той час як слово "кодекс", що вживається як звичайний іменник, пишеться малими літерами, наприклад, "два кодекси", "східний кодекс" або "цей кодекс". Аналогічно, термін "Титул" пишеться з великої літери, якщо мається на увазі один із тридцяти Титулів ССЕО. Тим він і відрізняється він инших вживань того самого слова на кшталт титулів патріярхів чи титулу свячення.

14 ВСТУПНІ ЗАУВАГИ

3. У той час як Codex Iuris Canonici просто скорочується як СІС, Codex Iuris Canonici 1917 року позначений як СІС-1917.

4. Раніше Конгрегації Римської Курії називали Священними Конгрегаціями, наслідуючи давнє слововживання до 1989 року, однак після РВ це означення було опущене. Ця реформа ретроспективно використовується і в цьому Путівнику: Тому, CDF означає Конгрегацію у справах, а також (рііт) Священну конгрегацію у справах віровчення; СОС означає Конгрегацію у справах Східних Церков, а також (оііт) Священну Конгрегацію у справах Східних Церков, і т. ин. Слід зазначити, що ця термінологічна реформа випала з-під уваги Letter and Spirit і ССЕС-2, кожен з яких зберігає додаток "Священний / Sacra" в іменах Римських Конгрегацій, у той час як New Commentary цілком правильно опустив його. Також слід зауважити, що СОС називає себе Конгрегацією у справах Східних Церков, хоча Конгрегація у справах Східних Церков є цілком прийнятним варіянтом. Але ми використовуємо ту форму, яку вживає СОС, називаючи себе.

5. При цитуванні Nuntia, що не поділена на томи, після номера видання наведено рік, коли посилання на рік видається доречним; далі подано сторінку. Приклад: Nuntia З (1976)8.

6. Для післясоборових документів зазвичай подається посилання з AAS і EV, і останнє є найповнішою збіркою цього типу будь-якими мовами. Попри те, що багато з цих документів доступні в англійських перекладах, жодна серія чи збірка не є ані вичерпною, ані загальнодоступною в англомовному світі. Тільки подеколи ми звертаємося до таких публікацій як Origins, однак Путівник повинен слугувати також і людям, чия основна мова не завжди англійська, і яким буде зручніше бачити посилання на AAS і EV, щоб відшукати відповідні видання для них доступні. Такого правила дотримувались і стосовно авторів: наприклад, Karl Rahner, Schriften zur Theologie, а не (англійський переклад) Theological Investigations.

7. "Ecclesia sui iuris" тепер перекладають добре відомим терміном "Церква sui iuris" або часом "Церква свого права". Деякі автори не пишуть sui iuris курсивом, вважаючи, що термін вже усталився в англійській мові. Це незабаром може статися, але поки що ми дотримуємося звичайного слововживання і, як правило, використовуємо курсив. Ми також розрізняємо "Церкву" і "церкву": останнє (з малої літери) позначає будівлю, призначену для християнського богослужіння, у той час як перше (з великою літерою Ц) означає спільноту християнських вірних. Відтак, ми пишемо "Маронітська Церква", "Патрі-ярші Церкви" "Митрополичі Церкви", "Церкви sui iuris" і т. ин., у той час як "патріярх", "митрополит", "єпископ" та ин., вжиті як звичайні іменники, пишуться з малої літери. Однак у таких словосполученнях, як Римський Єпископ, Константинопольський Патріярх і т. ин., які тотожні офіційним власним іменам, "Єпископ", "Патріярх" і т. ин. пишуться з великої літери. Поважаючи православну традицію написання з великої літери терміну "Святий Синод", ми пишемо "Синод Єпископів Патріяршої Церкви", що є католицьким відповідником. Вживання за аналогією вимагатиме, наприклад, написання "Конференції Єпископів" і "Міжцерковні Збори", коли йде мова не про будь-яку конференцію єпископів чи будь-які міжцерковні збори, а про певну канонічну структуру, яка визначена в кодексах і тому вважається власним іменем. Розрізняючи "Церкву" і "церкву", ми також бачимо відмінність в "Церковній Спільноті" і "церковній спільноті". Перше написання пов'язане із соборною нормою, згідно з якою Церковні Спільноти Протестантської Реформації визнано формами Церкви, що перебувають у єдності з Католицькою Церквою

ВСТУПНІ ЗАУВАГИ 15

иншою мірою, ніж давні Церкви Сходу; у той час як "церковна спільнота" стосується, переважно місцевої парохіяльної громади християнських вірних Церкви sui iuris. Зрештою "communion" (у "communion with God", "ecclesial communion", "communion with the Church", "communion with the See of Rome", і т. ин.) відрізняється від "Communion" (у "Eucharistie Communion", "Holy Communion", "Infant Communion", "First Communion" і т. ин.). Такими є наші правила та наміри; будь-який виняток у Путівнику слід розглядати як недогляд редактора та коректора.

8. Добре відомо, що словом "law" в англійській мові перекладають як латинське "lex", так і "ius". Це може иноді призвести до неточностей і стати причиною неясности в розумінні деяких канонів. Де існує така підозра, "ius" перекладено як "Law" з початковою великою літерою. Однак такі стандартні терміни, як "canon law" (канонічне право) і "Roman law" (римське право) чи "common law" (загальне право) і "particular law" (партикулярне право) вважаються чітко визначеними поняттями, які не потребують такого позначення, тому що їх неможливо неправильно зрозуміти.

9. Вислів "Апостольський Престол" вимагає запитання: "Який Апостольський Престол?" - особливо на християнському Сході, де існує кілька апостольських престолів (LG 23, UR 14). Наслідуючи Кодекс, ми, однак, дотримувалися звичайного вживання вислову "Апостольський Престол", хоча й час від часу використовували, згідно з термінологією того самого собору (UR 16) і ССЕО (к. 904 § 1), "Апостольський Престол Риму" або "Римський Апостольський Престол". Множина ("Католицькі Церкви" і "Апостольські Престоли") була цілком звичною для термінології Отців Церкви на кшталт св. Августина.3 Детальне обговорення цього питання див. у Jobe Abbass, Apostolic See in the New Eastern Code of Canon Law, Lewiston, Mellen University Press, 1995.

10. У кількох цитатах з Писання вважалося за потрібне цитувати використане англійське видання. Вони відображають стиль різних авторів і перекладачів. Тому, наприклад, у передмові ми маємо "люби ближнього твого, як себе самого" у Версії короля Якова, що є виявом пошани до впливу традиції, однак Псалом І процитовано за виправленою стандартною версією. В окремих місцях використано також инші сучасні версії: Нову виправлену стандартну версію, Виправлену англійську Біблію і Єрусалимську Біблію.

3 "In canonicis autem scripturis, Ecclesiarum Catholicarum quam plurium auctoritartem sequantur, inter quas sane sint quae Apostolicas Sedes habere et epistolas accipere meruerunt" (St. Augustine, De doctrina Christiana, II, c. VIII, 12), y: Corpus Christianorum, series latina, 32, p. 39. Це можна перекласти таким чином: "Однак у канонічному Писанні потрібно коритися владі дуже багатьох Католицьких Церков, серед яких над усіма ті, що мали привілей посідати Апостольський Престол й одержувати листи від Апостолів".

16 ВСТУПНІ ЗАУВАГИ

4. Список авторів ДЖОБ АББАС, професор канонічного права, Факультет східного канонічного права,

Папський східний інститут, Рим.

ВІНФРІД АЙМАНС, професор канонічного права і директор, Kanonisches Institut, Ludwig Maximilians Universität, Мюнхен; Редактор, Archiv für katholisches Kirchenrecht; консультант PCCICOR.

МАРКО Броджі, апостольський нунцій у Судані; колишній підсекретар Конгрегації у справах Східних Церков; колишній професор канонічного права, Факультет східного канонічного права, Папський східний інститут, Рим; консультант PCCICOR.

ДАНІЛО ЧЕККАРЕЛЛІ МОРОЛЛІ, професор історії канонічного і договірного права, Факультет східного канонічного права, Папський східний інститут, Рим.

ДЖОРДЖІО ФЕЛГЧІАНІ, професор канонічного права, Universitä Cattolica del Sacro Cuore, Мілан; колишній президент Міжнародної асоціації канонічного права.

ЗЕНОН ҐРОЧОЛЕВСКІ, префект Конгрегації у справах католицької освіти; колишній секретар Signatura Apostolica; колишній професор канонічного права, Папський григоріанський університет, Рим.

ДЖОН Д. ФАРІС, заступник секретаря, Близькосхідна асоціація соціяльного забезпечення; колишній лектор канонічного права, Факультет канонічного права, Католицький американський університет, Вашингтон.

КАРЛ Ґ. ФЮРСТ, почесний професор канонічного права та історії канонічного права, Факультет канонічного права, Фрайбурзький університет у Брасґау; ад'юнкт-професор, Факультет канонічного права, Папський східний інститут; колишній президент Товариства права східних церков; консультант PCCICOR.

ДЖІН ҐОДЕМЕ, покійний почесний професор, Інститут канонічного права, Страсбурзький університет; директор, Інститут римського права, Паризький університет; консультант PCCICR і PCCICOR.

ДЖОАКШ ЛЛОБЕЛ, професор процесуального права, Факультет канонічного права, Папський університет святого хреста, Рим; суддя Верховного Третейського Суду Signatura Apostolica; суддя Цивільного Апеляційного Суду, Ватикан, і Конгрегації у справах віровчення.

САЛЬВАТОРЕ МАННА, професор історії вселенських соборів та історії відносин між Римом і Константинополем, Інститут екуменічного патриотичного греко-візантійського богослов'я, Барі.

РЕНЕ МЕТЦ, почесний професор і директор, Інститут канонічного права, Страсбурзький університет; консультант PCCICOR.

ФРЕНСІС МОРРІСІ, професор канонічного права, Факультет канонічного права, Університет св. Павла, Отава.

ЛУЇС НАВАРРО, професор канонічного права, Факультет канонічного права, Папський університет святого хреста, Рим.

ВСТУПНІ ЗАУВАГИ 17

ДЖОРДЖ НЕДУНҐАТТ, професор канонічного права, Факультет східного канонічного права, Папський східний інститут, Рим; редактор, Капопіка; консультант РССІСОЯ.

ВЕЛАЗЮ ДЕ ПАОЛІС, Професор канонічного права, Папський міський університет, Рим; консультант РССІСОІА.

ПГЙ ВІТО ПІНТО, професор канонічного права, Папський міський університет, Рим; консультант РССІСОК

ДЖОЗЕФ ПРАДЕР, колишній ад'юнкт-професор канонічного права, Факультет східного канонічного права, Папський східний інститут, Рим; колишній судовий вікарій, єпархія Бріксену/Брессанону; консультант РССІСОЯ.

ДІМІТРІОС САЛАКАС, ад'юнкт-професор канонічного права, Факультет східного канонічного права, Папський східний інститут, Рим; консультант РСС1СОЫ.

ІВАН ЖУЖЕК, почесний професор канонічного права, Факультет східного канонічного права, Папський східний інститут, Рим; секретар РССІСОЯ.

5. Список перекладачів Ці особи перекладали англійською мовою коментар до відповідних титулів, написа

ний иншими мовами (французькою, німецькою або італійською):

Джоб Аббас Джеффр1 Касаан Джон Д. Фарю Майкл Фезерстоун

Кларенс Галлахер Джордж Галларо Джон Пол Каймз Джордж Недунгатт Врлтер Пукерт Роберт Сарно

Титули XXVI, XXVIII, XXIX, XXX Титули XXIX, XXX Титул XVIВ (шлюб) Титули VII, VIII, ГХ, XI, XIII, XVII, XVIII, XXIII; Передмова;

Коментарі до вступних канонів Рене Метца Титул III Титул XXII Титул XVIА (Богопочитання, Таїнства) Титули XXII, XXIII Титул XXVII Титул І

ПРОМОВА ПАПИ ЙОАНА ПАВЛА II, ВИГОЛОШЕНА ПІД ЧАС ПРЕЗЕНТАЦІЇ ССЕО

У промові, виголошеній перед VI I I загальним засіданням Синоду Єпископів 25 жовтня 1990 року, Його Святість папа Йоан Павло II урочисто презентував Кодекс Канонів Східних Церков. У своїй промові Святий Отець підкреслив, що з проголошенням цього Codex Сапопит Ecclesiarum Orientalium, після Codex Iuris Canonici (1983) для Латинської Церкви і Pastor Bonus (1988) для Римської Курії, перегляд загального законодавства Католицької Церкви, розпочатий після II Ватиканського Собору, дійшов до свого завершення, і що ці три документи становлять єдиний звід законів (corpus iuris canonici) Католицької Церкви. Папа наголосив, що, вибравши Синод Єпископів для презентації ССЕО, він демонструє бажання, щоб цей кодекс прийняла вся Церква; не тільки Східні Католицькі Церкви, для яких він є загальним правом, але й "увесь єпископат Латинської Церкви". Він висловив надію, що цей кодекс може стати "знаряддям любови" у служінні Церкви і в поширенні екуменічної єдности Церкви і бажання, щоб кодекси СІС і ССЕО стали об'єктом порівняльних студій на всіх факультетах канонічного права, навіть якщо їхньою спеціялізацією є вивчення иншого, а також рекомендував вивчення обох кодексів у системі семінарської освіти.

Латинський текст папської промови було вперше опубліковано в L'Osservato-re Romano 27 жовтня 1990 року, с. 4-5. Англійський переклад з'явився в англійському тижневому виданні від 5 листопада 1990 року, який був передрукований з певними виправленнями в Gallagher, Code Introd, с. 9-18. Дана редакція ґрунтується на цьому тексті, у якому було заповнено деякі прогалини і виправлено окремі неточності як у латинському тексті, так і в оригінальному італійському (Nuntia 31 [1990] 17-23), перекладом якого є власне латинський текст (AAS 83 [488-498; Nuntia 31 [1990] 10-16). Ми додаємо цей важливий документ у Путівник, щоб зробити його доступним для всіх і в такий спосіб сприяти реалізації його практичних настанов.

Шановні Брати Кардинали, Патріярхи, Архиєпископи і Єпископи, видатні Ректори й Декани Папських університетів та инших закладів вищих церковних студій, факультетів канонічного права у Римі, дорогі сини й дочки,

1. З глибокою вдячністю і щирою радістю я дякую Богові, подателю усіх дібр і небесної благодати, за цю особливу нагоду урочисто презентувати на цьому

20 ПРОМОВА ПАПИ ЙОАНА ПАВЛА II, ВИГОЛОШЕНА ПІД ЧАС ПРЕЗЕНТАЦІЇ ССЕО

дуже бажаному зібранні Кодекс Канонів Східних Церков. Я проголосив цей кодекс Апостольською конституцією Sacri Canones минулого четверга, 18 жовтня, у день св. Луки Євангелиста, з твердою надією, що Східні Католицькі Церкви, з Божою поміччю і під материнською опікою Преблаго словенної Діви Марії, стануть на ще світліший шлях утвердження в серцях усіх своїх вірних царства Божого, про прихід якого ми молимося щоразу, коли промовляємо "Отче Наш", молитву, якої навчав нас Господь Наш Ісус Христос. "Нехай прийде царство Твоє", Господи Ісусе! Нехай цей кодекс, який є спільним для всіх Східних Католицьких Церков, стане гідним юридичним документом, уперше в історії Церкви проголошеним твоїм Намісником, слугою твоїх слуг!

2. Я дуже щасливий, що зміг проголосити цей кодекс з нагоди скликання Синоду Єпископів, і тепер маю змогу презентувати його впродовж одного із загальних засідань Синоду: презентувати його перед вами, любі брати, які правдиво представляють, навіть якщо й в особливий спосіб, усі Церкви Сходу й Заходу, що мають рівну гідність і однаковою мірою довірені пастирському уряду Римського Архиерея (ОЕ 3); перед тими, хто був покликаний допомагати мені порадою, не тільки задля захисту і примноження віри й моралі", але й заради "збереження і зміцнення церковної дисципліни" (СІС к. 342).

3. Той факт, що це поважне засідання представляє Вселенську Церкву, запевняє мене, що, презентуючи Кодекс Канонів Східних Церков на одному із загальних засідань Синоду, я сповнив своє палке бажання, щоб його прийняла вся Католицька Церква: як Східні Церкви, у яких він матиме силу з 1 жовтня наступного року, так і весь єпископат Латинської Церкви у всьому світі, і щоб він вважався частиною дисциплінарної спадщини Вселенської Церкви, як і Кодекс Канонічного Права, що був нещодавно проголошений у 1983 році, і який має силу права для Латинської Церкви. По суті, обидва кодекси черпають свою силу з тієї самої опіки Намісника Христа і цілковито зосереджені на тому, щоби встановити у Вселенській Церкві той "порядок спокою", який (як я умисне висловився в обох апостольських конституціях, якими проголосив ці кодекси) "підкреслюючи першенство любови, благодати й харизми, водночас сприяє їхньому природному розвитку в житті як церковного суспільства, так і окремих осіб, що належать до нього".

4. Проголошуючи Кодекс Канонічного Права для Латинської Церкви, я усвідомлював, що не все було зроблено, щоб встановити такий порядок у Вселенській Церкві. Законодавства щодо реорганізації Римської Курії поки що не було. І впродовж багатьох століть не було також кодексу, який би містив право, спільне для всіх Східних Католицьких Церков, кодексу, який відображав би не лише їхню обрядову спадщину і забезпечив би її збереження, але й би також оберігав, захищав і примножував їхню життєздатність та силу у сповненні місії, довіреної їм (ОЕ 1).

Докладено багато енергійних і жертовних зусиль, щоб заповнити ці дві прогалини якомога швидше. Апостольська конституція Pastor Bonus від 28 червня

ПРОМОВА ПАПИ ЙОАНА ПАВЛА II, ВИГОЛОШЕНА ПІД ЧАС ПРЕЗЕНТАЦІЇ ССЕО 21

1988 року була покликана реорганізувати Римську Курію. Уже вирішено, що цю конституцію слід долучити до офіційних видань обох кодексів, позаяк це закон, який стосується Вселенської Церкви. А щодо спільного кодексу для Східних Католицьких Церков, то цю справу було щасливо завершено впродовж цього V I I I загального засідання Синоду Єпископів. Справді, тільки тепер оновлення всієї дисципліни Католицької Церкви, розпочате на II Ватиканському Соборі, було доведене до кінця, і хвала Богові за це. Однак, незаперечним є і той факт, що проголошення Кодексу Канонів Східних Церков знаменує початок подорожі, яка, як ми надіємося, буде яскравою і плідною. Ми також заявляємо про свою надію, яка була висловлена в червні 1986 року, що в нещодавно проголошеному Кодексі шановані Східні Церкви "зможуть розпізнати не лише свої традиції й дисципліну, але й передусім свою роль і місію в майбутньому Вселенської Церкви і поширенні царства Христа Вседержителя" 1, так щоб цей кодекс міг дійсно стати "знаряддям любови" у служінні Церкви.

5. Заглиблюючись у суть справи, я вважаю доречним наголосити, що кодекс, який регулює церковну дисципліну, навіть якщо він і викладений у численних канонах та параграфах, також слід розглядати як особливе вираження любови, що її Господь Наш Ісус залишив нам на Тайній вечері. II Ватиканський Собор, говорячи про месіанський народ, що має Христа за свого проводиря, свободу та гідність дітей Божих - за свою умову, і царство Боже - за свою мету, стверджує, що тільки ця любов, по суті, і є законом для цих людей ( Ь в 9). І саме у світлі і на основі цього Закону ці три зводи законів були сформовані під постійною опікою того, хто, як Єпископ Римської Церкви, "головує у любові", як говорив Ігнатій Антіохійський (див. 13), "любови", яка об'єднує всі Церкви.

6. Я радий презентувати новий спільний Кодекс Східних Католицьких Церков перед цим шановним зібранням також і тому, що це те саме зібрання, яке, у нашій спільній турботі про благо Вселенської Церкви, висловило три бажання в останній доповіді Позачергового Синоду 1985 року: по-перше, щоб був підготований компендіум усієї католицької доктрини, як точка опори для катехизмів чи компендіумів для всіх партикулярних Церков; по-друге, щоб було зроблено глибше дослідження природи Єпископських Конференцій; і, по-третє, було висловлено "бажання завершити Кодекс канонічного права для Східних Церков згідно з традиціями цих Церков і нормами II Ватиканського Собору". Я тепло привітав це "бажання" Синоду Єпископів і в особливий спосіб виокремив його у своїй останній промові перед цим самим Синодом 2, позаяк сам глибоко вболівав за нього.

7. Ми можемо бути вдячні Богові, що один з цих трьох "пріоритетів", названих тоді, був втілений у життя в ці дні. З иншого боку, непросто висловити вдячність усім, хто був причетний до формування Кодексу Канонів Східних Церков.

' А А 8 79(1987) 195-196. 2 А А 8 78(1986)435.

22 ПРОМОВА ПАПИ ЙОАНА ПАВЛА II, ВИГОЛОШЕНА ПІД ЧАС ПРЕЗЕНТАЦІЇ C C E O

Минуло багато часу, відколи папа Пій IX, на авдієнції, наданій 3 серпня 1927 року кардиналові Луїджі Сінчеро, визнав нагальну потребу кодифікації східного канонічного права. Відтоді минуло 63 роки, a iter кодексу був довгим, як це описано у Вступі. При кожній нагоді я з вдячністю згадую шановних кардиналів: Петро Гаспарі, Луїджі Сінчеро, Массімо Массімі і Петро Агаджаніяна, які ставали наступниками один одного у керівництві східною кодифікацією до середини 1972 року; кардинала Акакія Куссу, який упродовж багатьох років старанно виконував важливу роботу секретаря, перш ніж став кардиналом. Також я з вдячністю згадую кардинала Йосифа Парекаттіла, який до самої смерти керував переглядом східного кодексу, а також монсеньйора Ігнатія Климента Мензура-ті, який був віце-президентом на першій стадії роботи. Я вдячний двом подальшим високодостойним віце-президентам: монсеньйору Мирославу Стефану Ма-русину, який зробив внесок у цю працю на проміжній стадії, і монсеньйору Ем-лію Ейду, який мав нагоду і честь довести всю справу до щасливого кінця. Я з вдячністю згадую отця Івана Жужека, Т.І., який обіймав посаду секретаря з перегляду Кодексу від самого початку і аж до цих пір. Я дякую також Кардиналам, Патріярхам, Архиєпископам і Єпископам, які у правдиво колегіяльному дусі докладали зусиль для успішного результату цієї праці; усім консультантам, експертам і штатним співробітникам, які співпрацювали з великою посвятою. Особливо я хотів би подякувати консультантам з факультету канонічного права Папського східного інституту, співпраця якого в цій якості була дуже цінною; і видатному професору доктору Карлу Джерольду Фюрсту, разом з Institut fur Kirchenrecht Фрайбурзького університету в Брайсґау, яким він керує, за цінний внесок в coordinatio всього кодексу.

8. Презентуючи цьому засіданню, що насправді представляє Вселенську Церкву, Кодекс, який визначає загальну дисципліну Східних Католицьких Церков, я хотів би зауважити, що вважаю його невід'ємною частиною одного corpus iuris сапопісі, який складається з трьох згаданих вище документів, проголошених упродовж кількох років. Зважаючи на існування цього зводу законів, мимоволі з'являється пропозиція, щоб факультети канонічного права сприяли належному порівняльному дослідженню обох кодексів, навіть якщо вони, згідно зі своїм статутом, основним предметом навчання мають инший кодекс. Справді, каноністика, що повністю відповідає тим науковим ступеням, які присуджують ці факультети, не може залишити поза увагою таке дослідження. Так само і у священичому вишколі загалом слід рекомендувати такі починання, як інформаційні курси і семінари, що сприяють більшому пізнанню всього того, що становить справжню "in ипит conspirons varietas " обрядової спадщини Католицької Церкви.

9. Надії, які я щойно висловив, продиктовані також пильною турботою, яку я маю як Верховний пастир Христової Церкви, особливо про тих вірних Східних Церков, які живуть поза територіями, у межах яких патріярхи, верховні архиє-пископи, митрополити та инші глави Церков sui iuris можуть правосильно здій-

ПРОМОВА ПАПИ ЙОАНА ПАВЛА II, ВИГОЛОШЕНА ПІД ЧАС ПРЕЗЕНТАЦІЇ ССЕО 23

снювати повноваження, надані їм згідно з нормою закону, встановленого верховною владою Церкви, і беручи участь у цій владі. Багатьом з цих вірних було надано допомогу завдяки створенню їхніх власних церковних округів, таких як єпархії та екзархії, керованих єпископами та иншими єрархами, призначеними Святим Престолом і безпосередньо відповідальними за них; инші, натомість, перебувають під опікою латинських ординаріїв. І завжди незмінним бажанням верховних архиєреїв було, щоб усі ці вірні, словами II Ватиканського Собору, "по всьому світі дотримувалися свого обряду, його плекали та по змозі дотримувалися" (ОЕ 4).

Святий Престол, особливо завдяки невтомній праці Конгрегації у справах Східних Церков, яка заслуговує на особливу відзнаку, робив і буде робити все можливе, щоб ці вірні знайшли сприятливі умови у всьому світі для втілення бажання, висловленого щойно. Святий Престол також упевнений, що всі орди-нарії, чиїй пастирській турботі вони були довірені, поділятимуть це дбайливе ставлення, будучи переконані, що таким чином вони надаватимуть суттєву послугу Вселенській Церкві і виявлятимуть своє піклування про те, що є найціннішим і найдорожчим для людини, а саме: мати змогу дотримуватися тої духовної культури, у яку Творець помістив її від народження так, щоб цей спосіб життя цілковито відповідав тому, що потрібне для "спасіння душ".

10. Якщо кожен закон, згідно з відомим висловом св. Томи Аквінського, є "розумним приписом для загального добра, що проголошений тим, хто опікується спільнотою", 3 це особливо стосується, і в дуже винятковий спосіб, канонів, що регулюють церковну дисципліну. В істинному сенсі цього слова, тут йде мова про "священні канони", якщо вживати вислів, який постійно використовують на всьому Сході, у твердій вірі, що священним є все, що вирішують священні пастирі, поки вони наділені владою, даною їм Христом і використаною під орудою Святого Духа задля добра душ усіх тих, хто, освячений хрещенням, становить єдину, святу Церкву. Навіть якщо в кодексах є багато "виключно церковних законів", як це сказано в каноні обох кодексів (к. 1490; CHIC к. 11), які, відтак, можуть бути замінені на инші правосильним законодавцем, їхній raison d'être є цілковито "священним"; і навіть якщо вони належать до людських ordinatio га-tionis, вони були сформульовані не тільки після довгих роздумів, але й також у безперервній молитві всієї Церкви. Слід виходити з того, що всі норми Кодексу містять велику мудрість. Справді, вони були вивчені ґрунтовно і в усіх своїх аспектах завдяки співпраці єрархії Східних Церков і у світлі майже двохти-сячолітньої традиції, схваленої давніми священними канонами, аж до декретів II Ватиканського Собору.

11. Тому нехай цей кодекс буде прийнятий, у своїй цілості і в кожному зі своїх канонів, усією Церквою, у спокої духа і з вірою, що його дотримання притягне до всіх Східних Церков ті небесні ласки, які дозволять їм ще більше процвітати в

3 St. Th., la - Пае, q. ПО, art. 4 ad І.

24 ПРОМОВА ПАПИ ЙОАНА ПАВЛА II, ВИГОЛОШЕНА ПІД ЧАС ПРЕЗЕНТАЦІЇ ССЕО

усьому світі. Це заклик, який стосується особливо тих норм Кодексу, що неодноразово були об'єктом мого зацікавлення і, зрештою, сформульовані саме в такий спосіб, позаяк верховний архиєрей вважає їх потрібними для добра Вселенської Церкви і для оберігання її правильного порядку, а також фундаментальних і вагомих прав людини, спасенної у Христі.

12. До цих норм слід зарахувати ті, в яких іде мова про владу глав Церков sui iuris, що обмежена певною територією, а також норми, які пов'язані зі спільною волею батьків щодо обрядової спадщини дітей. Майте віру, що Цар царів і Владика владик ніколи не дозволить, щоб пильне дотримання цих законів зашкодило Східним Церквам. У будь-якому разі, стосовно першого пункту я повторюю те, що уже говорив перед останнім пленарним засіданням членів ради, яка підготувала Кодекс. Тепер, коли Кодекс проголошений, я буду щасливий розглянути пропозиції, які були сформульовані на Синодах у всіх деталях і з чіткими посиланнями на норми Кодексу стосовно того, що варто було б конкретизувати з допомогою ius speciale і ad tempus і до чого Кодекс сам показав шлях у спеціяльно-му каноні, який містить фразу "ius a Roman Pontifice approbatum". Подібну фразу містить також канон про спільну волю супругів щодо вибору обрядової спадщини для їхніх дітей, що допоможе показати правильний шлях і вжити належних заходів, якщо це справді буде потрібно для захисту і росту Східних Церков в тих місцях, де вони є меншістю. Я, однак, дуже впевнений, що в усіх регіонах компетентні установи, такі як Конференції Єпископів та Міжцерковні Синоди, знайдуть спосіб забезпечити не тільки мирне співжиття вірних, що належать до різних обрядів, але й створити, хоча й у різнорідній багатоманітності, єдину сім'ю дітей Божих, які люблять одне одного так, як Ісус полюбив нас. Я також переконаний, що всі Церкви sui iuris можуть бути впевнені, що їхнє виживання, захист їхньої ідентичности, їхнє зростання і самий їхній образ у сучасному світі не будуть в небезпеці, якщо "серце, сумління, поведінка і дії" їхніх вірних відповідатимуть найглибшим людським і християнським цінностям, а також "взаємній покорі супругів у Христовім острасі". 4

13. Завершуючи презентацію спільного кодексу всіх Східних Католицьких Церков, я не можу не вшанувати своєю увагою також і Православні Церкви. Я хотів би презентувати новий Кодекс і для них, тому що він від самого початку задумувався і формувався згідно з екуменічними принципами понад усе, у великій пошані, яку має до них Католицька Церква як до "Церков-Сестер", що вже перебувають "майже у повній злуці з Римською Церквою",, як твердив Павло V I , і до їхніх пастирів, як тих, кому "була довірена частина Христового стада". У Кодексі нема норми, яка не закликала би до єдности серед усіх християн. У ньому є чіткі норми для Східних Католицьких Церков щодо сприяння цій єдності, "насамперед молитвами, прикладом життя, побожною вірністю стародавнім традиціям Східних Церков, взаємним і кращим пізнанням, співпрацею і братерською оцін-

4 John Paul I I , Апостольське звернення Mulieris dignitatem, 24 § 4.

ПРОМОВА ПАПИ ЙОАНА ПАВЛА II, ВИГОЛОШЕНА ПІД ЧАС ПРЕЗЕНТАЦІЇ ССЕО 25

кою речей і сердець" (к. 903). Ці норми не дозволяють нічого, що мало би навіть віддалений натяк на дії чи починання, які не узгоджуються з тим, що Католицька Церква голосно проголошує в ім'я Спасителя людства стосовно фундаментальних прав кожної людини і кожної хрещеної особи, а також прав кожної Церкви не тільки існувати, але й розвиватися, зростати і процвітати.

Окрім того, що всі католики повинні дотримуватися цих норм, я також маю певність, що всюди буде досягнуто повного взаєморозуміння щодо цих фундаментальних людських і християнських цінностей, і що екуменічний діялог може бути плідним серед братів, які люблять один одного у Христі, аж до того дня, який, як ми надіємося, настане скоро, коли зможемо причащатися в повній єдності з усіма Східними Церквами тілом і кров'ю Христа, у тій єдності, про яку він сам молився Отцеві на тайній вечері.

Нехай новий Кодекс Канонів Східних Церков буде щасливим та дієвим знаряддям порядку в житті Східних Церков, щоб вони могли процвітати заради добра душ і поширення Христового царства на більшу славу Божу!

ПЕРЕДМОВА

Блажен чоловік, що за порадою безбожників не ходить і на путь грішників не ступає, і на засіданні блюзнірів не сідає, але в Господа законі замилування має і над його законом день і ніч розважає. Він - мов те дерево, посаджене над потоками водними, що плід свій дає у свою пору й що лист його не в'яне, і все, що чинить він, йому вдається. (Пс. 1.1-3).

1 достоту так, як упродовж довгого і трудомісткого процесу складення Codex Сапопит Ecclesiarum Orientalium існувало глибоке розуміння того, що він має стати інструментом на службі економії спасіння душ (animarum salutis oecono-mia), що є найвищою метою усіх законів Церкви (supremus universarum Ecclesiae legum finis),1 нехай також кожен, хто візьметься за ретельне його дослідження, робить це у глибокому смиренні, а також священному остраху перед лицем метою, якій Кодекс призначений служити.

Corpus iuris canonici (звід законів канонічного права) 2, що "містить два кодекси: Codex Iuris Canonici для Латинської Церкви, Codex Сапопит Ecclesiarum Orientalium для всіх Східних Католицьких Церков, а також Апостольську конституцію Pastor Bonus, що регулює Римську Курію" не має першорядної ваги у Христовій Церкві. Це лише знаряддя досягнення у Вселенській Церкві того порядку спокою (ilium tranquillitatis ordinem), який, "підкреслюючи першенство любови, благодати й харизми, водночас сприяє їхньому природному розвитку в житті як церковного суспільства, так і окремих осіб, що належать до нього". 3 Це підкреслив Иоан Павло I I 4 в апостольських конституціях, що проголошують оби-

' John Paul II, Апостольська конституція Sacri canones, AAS 82 (1990) 1038: "найвище завершення усіх законів Церкви в економії спасіння душ".

2 Так папа Иоан Павло II назвав його і визначив три його компоненти у двох урочистих випадках: у промові перед Синодом єпископів 25 жовтня 1990 року (AAS 83 (1991) 490 para. 8, і перед "Symposium internationale iuris canonici" 23 квітня 1993, AAS 86 (1994) 245-246.

3 "Praecipuas tribuens partes amori, gratiae atque charismati, eodem tempore facitiore deddat ordinatam eorum progressionem in vita sive ecclesilis sive etiam singulorum hominum, qui ad illam pertinent". - John Paul II, Апостольська конституція Sacri canones, AAS 82 (1990) 1042-1043; cf. ар. Const. Sacra disciplinae leges, AAS 75 (1983), part II (separate fasciele), VH-XIV, atp. XI .

4 Див. термін "consulta" (purposely): AAS 83 (1991) 487.

28 ПЕРЕДМОВА

два кодекси, надаючи, відтак, пріоритет не кодексам, а першорядним цінностям "любови, ласки й харизми", яким вони повинні служити, оскільки були складені і проголошені з метою досягнення у Вселенській Церкві і в кожному з її елементів того порядку, який у спокої сприяє поступу всього того, що ці три слова означають у своїх неосяжних вимірах. Це головні виміри (економії спасіння душ) animanmi salutis oeconomia, що є найвищою метою Христової Церкви.

II Ватиканський Собор, посилаючись в окремих своїх текстах на деякі "канони", 5 в одному зі своїх найбільш знаменитих визначень Церкви як месіанського народу твердить, що цей народ має, загалом, одне-єдине право, тобто, заповідь любити так, як Христос полюбив нас. 6 Це той Закон, який є унікальним і сповненим невимовної сили і краси: заповідь, яку Ісус називає "моєю" (Йо. 15, 12) і "новою" (Йо. 13, 34), встановлена для вдосконалення заповіді Старого Завіту: "Люби... ближнього твого як себе самого" (Лк. 10, 27). Надзвичайне враження справляє "спосіб порівняння", якщо можна це так назвати. У Старому Завіті йде мова про те, щоб любити ближнього "як себе самого"; у своїй новій заповіді Ісус закликає нас любити так, як він полюбив нас, віддавши своє життя заради нас: "Ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів життя своє віддає" (Йо. 15,13).

Це Закон, у той час як будь-яка дисциплінарна норма Вселенської Церкви або Церкви sui iuris, будь-який окремий канон Corpus Iuris Canonici, не може бути нічим иншим, як статтею цього Закону. Справді, Йоан Павло I I , у промові, якою він бажав особисто презентувати Codex Сапопит Ecclesiarum Orientalium Синоду Єпископів у 1990 році, говорив так:

Зазираючи глибше у суть справи, я вважаю за доречне наголосити, що кодекс, який регулює церковну дисципліну, навіть якщо й він викладений у численних канонах та параграфах, також слід розглядати як особливе вираження любови, що її Господь Наш Ісус залишив нам на Тайній вечері. II Ватиканський Собор, говорячи про месіанський народ, що має Христа за свого проводиря, свободу та гідність дітей Божих - за свою умову, і царство Боже - за свою мету, стверджує, що тільки ця любов, по суті, і є законом для цих людей (LG 9). І саме у світлі і на основі цього Закону ці три зводи законів були сформовані під постійною опікою того, хто, як Єпископ Римської Церкви, "головує у "любові", як говорив Ігнатій Антіохійський, "любов'ю", яка об'єднує всі Церкви.7

5 Див. посилання в Декреті ОЕ. 6 L G 9 'Populusille.' 7 Презентаційна промова, ч. 5 "Mihi, rerum veritatem perscrutandi, non extraneum videtur declarare etiam

Codices, disciplinam ecclesiasticam tempérantes, quamquam multis canonibus et paragraphis in ordinem redactos, habendos esse peculiarem expressionem praecepti caritatis, quo Iesus, Dominus Noster in ultima Cena nobis reliquit quodque Concilium Vaticanum II Ioquens de populo messianico habente Christum Caput, condicionem filiorum Dei libertate