Якщо хтось думає, що День студента – це стародавнє свято веселощів і п’яного виспівування “Гаудеамуса”, той, м’яко кажучи, помиляється.

Міжнародний день студента приурочений аж ніяк не весе-лим подіям. У 1939 році нацисти вбили чехословацького студента під час протесту. Через два роки англійські спудеї підтримали че-хословацьких з метою довести всім, що студентство – соціаль-

ний елемент, який здатний від-стоювитити свої переконання. Так з’явився Міжнародний день студента. Хоча це й було давно, та досі правда. Я ж вам розпо-вім, як можна відсвяткувати цей день.

Наймасштабніший Міжнарод-ний студентський фестиваль – The International Student Festival in Trondheim (ISFiT) проводить-ся у Норвегії. Раз на два роки в норвезьке місто Тронгейм з’їж-джаються студенти більш ніж зі 150 країн світу. З кожним роком фестиваль перетворюється із звичайного гуляння в серйозний захід: основними його темами стають актуальні на сьогодні про-блеми: освіта, глобальні кордони, здоров’я та інші. Як відомо, все велике починається з малого, варто започаткувати подібний за-хід і в нашому університеті.

А поки такої традиції не з’яви-лось святкування здебільшого

прив’язане до місця, де всі зби-раються, а далі все залежить від колективу, фантазії і любові до пригод.

̳ñöå ¹1. Áàð àáî êàôå

Мабуть, це найпростіше і най-популярніше рішення. У кафе можна культурно відпочити, дівчата одягнуть красиві сукні, хлопці – костюми. Але варто

пам’ятати, що студенти – ауди-торія емоційна, і через кілька тостів вже не доречні вишукані костюми чи вечірні сукні, а треба лише щиро поспілкуватися так, щоб було про що згадувати до випускного. Але в кафе це часто стає проблемою, адже, крім Вас, там можуть бути ще відвідувачі. Тому важливо наперед почати планувати святкування, зібрати якомога більшу компанію, щоб заповнити заклад виключно студентами.

̳ñöå ¹2. ͳ÷íèé êëóá

Ті, хто любить потанцювати, можуть обрати клубну вечірку. Нічні клуби Рівного пропонують тематичні гуляння до Дня студен-та. Втім, будьте готові, що це може обійтися дорожче, ніж святкуван-ня в кафе, та й врахуйте концен-трацію натовпу, який збереться в

одному закладі. І якщо ви твердо вирішили, що хочете відсвяткува-ти День студента у нічному клубі, не забувайте, що головне – це компанія. Адже від оточення за-лежить ваш настрій та враження від вечірки.

̳ñöå ¹3. “Íà êâàðòèð³”

Зручніше буде, якщо у когось з однокурсників є вільна квартира, проте можливий варіант орен-ди житла. Позитивні сторони тут очевидні. По-перше, ви абсолют-но одні та вільні. По-друге, якщо не вистачить їжі, то завжди поруч є цілодобовий магазин. Серед недоліків варто відзначити не за-вжди готових до шумних гулянок сусідів. Та й прибирати після ве-чірки не завжди хочеться.

̳ñöå ¹4. Íà äà÷³

І тут розумієш, які щасливі сту-денти Фінляндії і Португалії, що святкують День студента в травні. Здавалося, б святкувати молодіж-не свято шумним колективом на природі, що може бути кращим. Але, на жаль, в листопаді не дуже розгуляєшся серед опалого лис-тя і калюж. Тому альтернативою

святкуванню на природі може бути відзначення Дня студента на дачі. Але для цього треба, щоб хоч у когось була ця сама дача, адже знімати заміський будинок досить дорого. У більшості дач є сад, де легко можна зробити шашличок, є будинок, де можна сховатися від дощу і снігу. Буде відмінно, якщо на дачній ділянці є лазня або сауна.

̳ñöå ¹5.  ãóðòîæèòêó

Ось тут то і творяться головні чудеса, особливо на верхніх по-верхах. У гуртожитку, якщо гуляє одна кімната, то збігаються й усі інші. В умовах обмеженого про-стору Ви навряд чи зможете вла-штувати танці або рухливі ігри в кімнаті. Але це не біда – адже в гуртожитку є ще довгі коридори і величезні кухні, на яких можна влаштувати справжню дискотеку.

Чи святкувати День студента так, щоб “Вконтакті”, “Інстаграмі” і “Твіттері” всі про це знали? Вирі-шувати вам. Але пам’ятайте голо-вне – де б ви не відзначали день студента головне – ідея, яка вас об’єднала.

Катерина Швед , ННІЕМП (М-31)

“Трибуна студента”, № 6 (2128), 31 жовтня 2013 рокуПЕРШОКУРСНИКУ

“Трибуна студента” газета Національного університету водного господарства та природокористування.

Виходить один раз на місяць. Автори матеріалів відповідають за достовірність наведених фактів.

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій. Редактор – Пікула Микола. Коректор – Якимчук Ольга.

Адреса редакції: 33028, м. Рівне, вул. Соборна 11, НУВГП. Обсяг 1,0 друк. арк..Тираж 500. Віддруковано в НУВГП Зам. №2462.

17 листопада не за горами, всі студенти вже в очікуванні свого першого професійного свята. Кажуть, його ще відзначають 25 січня на Тетянин день, але що нам, студентам, заважає святкувати двічі. То ж як краще зустріти Міжнародний день студента?

ßê ñâÿòêóþòü Äåíü ñòóäåíòà?

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

ЧЕТВЕР 31 жовтня2013 року

газета виходить

з 1930 року

Ïîâèíåí áóòè “ïåðøèì â ñòðîþ”

№ 6(2128)

Стор. 6-7

ІМЕННІ СТИПЕНДІЇ НУВГП Що потрібно, щоб їх отримати?

Стор. 4

Польська Делегація завітала до НУВГП

Стор. 2

Посвята “водників” у козаки та берегині

Стор. 5

СТУДЕНТ – ЦЕ НЕ ЛИШЕ “БОТАН” ІЗ КНИЖКОЮ...

Стор. 10-11

“Трибуна студента”, № 6 (2128), 31 жовтня 2013 рокуПУЛЬС ПОДІЙ

Представники найбільшого округу, де є університети та вищі школи Польщі, віддали перевагу НУВГП серед інших університетів Рівненської області. Вони зацікавлені в подальшій співпраці з нашим університетом як в гуманітарному напрямку, так і в технічному

Делегація прибула з Вармін-сько-Мазурського воєводства. Засідання розпочав в.о. ректора КорецькийМ.Х., який детально розповів про історію універси-тету, сьогодення і плани на май-бутнє, надбання університету та

педагогічний склад, навчально-наукові лабораторії.

Згодом представник Сейму розповів про університети і вищі школи, які знаходяться у двох іс-торичних регіонах – Вармії та Мазур. Згодом розповів про на-міри обміном наукових кадрів як викладачами, так і студентами.

Представники сеймику висло-вили побажання щодо підписан-ня Україною договору з ЄС: “Кіль-ка років тому ми стояли перед таким вибором, але цей договір дав змогу нам “зняти кордони”, тобто це дало змогу людям ви-їжджати в інші країни Європей-ського Союзу та здобувати освіту і працювати”.Польська делегація зауважила, що це дасть можли-

вість участі в програмі Леонардо да Вінчі.Програми практичних проектів у галузі професійної освіти і навчання. Ініціативи ва-ріюються від роботи, навчання за кордоном до великомасштабно-го співробітництва зусиль.

Частина програми безпе-рервної освіти Європейської комісії – це програма фондів різних видів діяльності різно-гомасштабу, а такожініціативи мобільності. До них наежать надання людям можливості ста-жування в іншій країні, проектів співпраці для передачі або роз-робки інноваційних практик та мереж з акцентом на актуальні теми в цьому секторі.

Мали можливість поставити

запитання студенти і викладачі. В ході обговорення прозвучало за-питання про стажування студентів в Польщі та проведення спільних навчально-наукових конференцій. На ці та інші запитання делегати відгукнулися привітно, розповіли про різні нюанси.

Корецький М.Х. висловив прагнення університету вийти на новий рівень та бажання співпрацювати.

На завершення на делегацію чекав приємний сюрприз, який був виконаний хором на укра-їнську тематику, а також про-звучала композиція польською мовою.

Дарина Сінгаєвич, ННІВГП

Äîðîã³ ïðàö³âíèêè àâòîìîá³ëüíîãî òðàíñïîðòó ³ äîðîæíüîãî ãîñïîäàðñòâà!

Президент НУВГП Микола Петрович Сорока

та колектив університету сердечно вітають вас

з нагоди професійного свята –

ÄÍß ÀÂÒÎÌÎÁ²Ë²ÑÒÀ ² ÄÎÐÎÆÍÈÊÀ.Транспортна система країни виходить на все більш високий рівень. Сучасні транспорт-

ні шляхи стають ознакою модернізації життя, свідченням стабільного та динамічного розвитку держави. Вірю, що автодорожники та автомобілісти й надалі докладатимуть зусиль для покращення умов пасажирських та вантажних перевезень, впровадження нових послуг та маршрутів.

Так уже склалося, що без автомобілів зараз не можливо уявити наше життя. Автомо-більний транспорт є найважливішою системою життєзабезпечення будь-якого міста, незалежно від кількості проживаючих у ньому мешканців. Усі ми щодня користуємося транспортом, а виходить – вашою працею. І це професійне свято – ще один привід для нас висловити слова вдячності за вашу працю.

ПОЛЬСЬКА ДЕЛЕГАЦІЯ ЗАВІТАЛА ДО НУВГП

“Трибуна студента”, № 6 (2128), 31 жовтня 2013 рокуНАШІ ТРАДИЦІЇ

студентського життя кінця 50-х років київ-ського періоду ставали парки і сквери, де на літніх естрадах студентська художня са-модіяльність збирала багато шанувальни-ків. В рівненський період серед “водників” поширилася мода на студентський фоль-клор, авторську самодіяльну пісню, СТЕМ. Традиційно цим опікувався комсомол. В лісових масивах Тучина, Решуцька, Оржева в різні роки відбувалися конкурси вико-навців комсомольських пісень. Нові пісні в студентському середовищі з’являлися і по-ширювалися після приїзду будівельних за-гонів “водників” із Сибіру, Далекого Сходу, інших регіонів СРСР. Таланти від авторської творчості багато із того, що запозичали, пе-реробляли, адаптували до реалій “водника”. Особливо, коли пісня потрапляла до турис-тів із туристичного клубу “Азимут”. Традицій-ний туристичний зліт “Азимуту” – “Берези” – окрім змагань із туризму, обов’язково мав у програмі конкурс самодіяльної пісні, кон-курс кулінарної страви, котроїсь із світової кухні (згідно жеребкування), але із продук-тів, знайдених в студентському гуртожитку, конкурс “байкарів” (брехунів) біля табірного вогнища. Глядачі бачили сценки із життя на студентському жаргоні, пародії на виклада-чів та інших знаменитостей “водника”.

У 70-80-ті роки студенти УІІВГ брали участь не тільки у русі будівельних заго-нів, але і у “третьому трудовому семестрі”. Шефська допомога у зборі урожаю на по-лях колективних господарств Рівненської області передбачала тісну співпрацю з міс-цевим населенням. Кожний трудовий загін віз із собою концертну програму, з якою ви-ступали перед трудівниками села. На місці дислокації студентів вивішувався прапор з емблемою та назвою загону, щоб всі знали, хто проживає і трудиться на полях.

Часто доводилось працювати у вихідні – на суботниках чи недільниках, і денний заробіток перераховувати на конкретну справу: для купівлі баяну в сільський клуб, на іграшки для колгоспного дитячого садка, для благоустрою пам’ятника полеглим у ВВВ.

Із здобуттям незалежності (початок 90-х – 2000 рр.) студенти-”водники” стали більш політично активними: брали участь у мітин-гах під час Помаранчевої революції 2004 року в Рівному та їздили до Києва, вступали до лав прибічників різних політичних партій, займали активну громадянську позицію. Роз-чарування, що настало після того, як керів-ники держави розпорядилися завоювання-ми Помаранчевої революції, звело нанівець студентський рух за демократію. Однак, з 2005 року до Дня захисту дітей, на Паску чи на Різдво почали збирати благодійні внески і купувати подарунки для дітей, позбавлених батьківської ласки, пекти для них печиво чи просто віддавати гроші в дитячі будинки.

– Чому, на вашу думку, студенти стали менш активними за останні роки?

– По-перше – Інтернет став невід’ємною частиною кожного студента і спілкування стало більш віртуальним, а ніж реальним.

Весь вільний час витрачається на Інтернет і студенти просто не прагнуть займатись чи-мось справжнім, “живим”, новим і креатив-ним. По-друге, нема “вожаків”, тобто таких особистостей, які б змогли заохотити своїх однокурсників, організувати їх, повести за собою, віднайти бажання до створення чо-гось нового. По-третє, люди стали занадто прагматичними та корисливими, даремно ніхто нічого робити не хоче. По-четверте, студенти пасивні тому, що непевні перед “реаліями суворого життя” – вони до зустрічі з ним просто не готові. Роки навчання в уні-верситеті для них – своєрідна відстрочка від відповідальності за свої дії, думки, реаліза-цію бажань та планування свого подальшого життя. Багато хто все ще не самостійний і по-требує допомоги батьків, як в матеріальному, так і в моральному плані.

– Єво Олександрівно, дайте декілька порад нашим читачам, щоб це їх надихну-ло наповнити своє життя чимось новим і креативним?

– Щоб запам’ятатись, привернути до себе увагу, потрібно бути не тільки розумним чи найкращим у навчанні, але і бути активіс-

том. Головне, щоб від цієї активності була користь не тільки в плані самозростання, але й користь для суспільства. Потрібно бути небайдужим і до всього мати діло. Коли прагнеш вершити добро, а не знаєш, як це зробити, чи не вмієш – просто не роби зла (ні собі, ні людям). Ми повинні дотриму-ватись традицій минулого, адже без мину-лого – немає майбутнього, запроваджувати нові традиції, бо світ і життя змінюються, відповідно, змінюємося і ми самі. Після вас прийдуть інші студенти, і я вважаю, що для них буде корисно і цікаво знати про те, що можна робити в університеті, як реалізувати себе у культурному плані, як перетворити стандартне студентське життя на веселу, сповнену пригод історію.

P.S. Ця порада є дуже слушною і корисною, адже студент – це не лише ботан із книжкою, який не має вільного часу на відпочинок, а це активна, життєрадісна людина, яка встигає побувати одночасно в декількох місцях і від-дати частинку себе не лише навчанню, але й самому університету.

Наталя ГАВРИЛЮК, ННІАКОТ

“Трибуна студента”, № 6 (2128), 31 жовтня 2013 рокуНАШІ ТРАДИЦІЇ

Традиції – це елементи культури, що передаються від покоління до покоління і зберігаються впродовж тривалого часу. Звичаї тією чи іншою мірою і в тих чи інших формах присутні в будь-якому суспільстві і практично в усіх сферах культури. Традиції можуть утілювати певні суспільні інституції, норми поведінки, цінності, ідеї, звичаї, обряди і т. д.

Традиції також є невід’єм-ною частиною студентського самоврядування. Починаючи із початкового періоду історії НУВГП, довоєнних років та років Великої Вітчизняної Ві-йни, післявоєнного київського та рівненського періодів і до років у незалежній Україні, самоорганізація студентської спільноти відбувалася задля відтворення спільних ідей, думок, бажань, заради ство-рення своїх традицій, своєї студентської історії, нарешті – дружби...

Впродовж усіх років істо-рія творилася поколіннями пересічних студентів, які, пе-реважно, в офіційній версії історії НУВГП залишились безіменними. На жаль, поспілкуватися зі свідками того дійства я не мала можливості, але мені вдалося про дещо дізнатися від завідувачки музею історії НУВГП Єви Олександрівни Філіпович.

Вона була присутньою на зустрічі випус-кників 1959 року, які поділились з нею сво-їми спогадами, тривалий час вивчала віхи історичного шляху університету, знає багато цікавих і майже нікому не відомих подробиць зі студентського життя. Своїми знаннями Єва Олександрівна поділилась зі мною і все це я хочу передати вам.

– Єво Олександрівно, чи зберігають сті-ни нашого університету традиції минуло-го? Якщо так, то які з них студенти відтво-рюють у своєму житті?

– Звичайно, незважаючи на те, що студенти стали менш активними, декілька традицій ми-нулого вони все ж пам’ятають і дотримуються. Зокрема, це такі традиції: посвята в студенти, відзначення отримання студентського квит-ка, перша стипендія, здача першої сесії, отри-мання диплома.

– Які найяскравіші традиції змогли б від-творити студенти в наші дні?

– На початку 80-х рр. стала випадковим свідком “посвяти” в професію гідротехніка. Після першої виробничої практики, на 3 кур-сі, студенти-гідротехніки, керівники практи-ки, студенти старших курсів факультету зібра-лись на Басів Куті, де і відбувався так званий обряд посвяти. Очевидно, це була ініціатива

старшокурсників, які завжди полюбляють “вчити жити” молод-ших від себе. Студенти, які пройшли виробни-чу практику, стоячи на одному коліні перед портретом декана, палко і урочисто за ведучим-старшокурс-ником повторювали слова клятви стати хорошими спеціаліс-тами-гідротехніками і не забувати, під чиїм

керівництвом відбувалося їх становлення як фахівців. Після чого “неофітів” затягували у воду з обов’язковим зануренням з головою. На березі на них чекали “чашники” з водою (у баклажках більших за одну літру), котру потрібно було випити всю до дна. Було ве-село, смішно і галасливо. Ніхто не уник про-цесу “хрещення” – довкола дійства чатували “охоронці”. Дівчат не рятували ніякі хитрощі. Ті, котрим було протипоказано в даний мо-мент “прийняти ванну”, потрапляли під “душ”... Процедура посвяти поступово переходила

в неофіційну фазу – вогнище, “шашлики” із сала, пісні, тісне коло товаришів, спілкуван-ня... Лише пройшовши всі ці етапи, студент міг назвати себе гідротехніком. Таких от традицій зараз і не вистачає. Я вважаю, що подібні “по-святи” в професії у кожному інституті. Потріб-но придумати щось нове та цікаве, відповідне до конкретної спеціальності – пам’ятне на все життя. Якщо зробити це цього ж навчального року, то в майбутньому студенти будуть про-довжувати цю традицію і передавати її з по-коління в покоління.

– Про які традиції розповідають Вам на своїх зустрічах наші випускники?

– Випускники-гідротехніки КІІВГ 1959 року запросили мене на свою зустріч аж у Київ на 50-річчя свого випуску. Вони мені показали місця, пов’язані з історією київського пері-оду: гуртожиток на Солом’янці, кінотеатр “Зірка”, місце колишнього стадіону... Тради-ційно гуртожиток – це школа співжиття в колективі. Звісно найкращий спосіб прогу-ляти пару – це втекти із лекції на кіносеанс в “Зірку”. “Цивілізовано” з’ясувати між собою “хто є хто” зазвичай можна було на стадіоні. Про все це та багато про що розповідали сивочолі випускники... Епіцентрами виру

Ñòóäåíò – öå íå ëèøå “áîòàí” ³ç êíèæêîþ...“Трибуна студента”, № 6 (2128), 31 жовтня 2013 року

ПУЛЬС ПОДІЙ

Ïðîãðàìà ñòóäåíòñüêîãî ìàéáóòíüîãî

У НУВГП завершено перший набір студентів на Програму подвійних дипломів бакалаврів та магістрів до Люблінської Політехніки. Якщо хтось думає, що це диплом, який видається одночасно двома університетами з підписами ректорів та двома печатками, то він помиляється. Термін “подвійний диплом” вживається в тому випадку, коли випускник одержує два дипломи: українського університету та (у нашому випадку) Люблінської політехніки, який визнаний в усіх країнах Європейського Союзу. Навчання за спільними програмами буде здійснюватися посеместрово: один семестр в Національному університеті водного господарства та природокористування, другий – у Польщі в Державному університеті “Люблінська політехніка”.

Детальніше про програму “подвійних ди-пломів” нам розповіла начальник відділення європейської освіти – Корнелюк Ірина Андрі-ївна

– Ірино Андріївно, розкажіть що перед-бачає програма “подвійних дипломів” та як з її допомогою НУВГП впроваджує єв-ропейську освіту?

– Національний університет водного гос-подарства та природокористування завжди крокує у ногу з Європою. Наголошую, що диплом буде європейським, а не “європей-ського зразка”, що значно підвищить конку-рентоспроможність наших випускників на ринку праці.

Загалом, переваги такої освіти досить суттєві. По-перше, термін навчання за цією

програмою складає три роки, тобто на один рік менше, ніж в Україні. Це є загально-прийнятою практикою в країнах ЄС, де під-готовка бакалаврів триває лише три роки. По-друге, правила вступних іспитів до поль-ських університетів не передбачають необ-хідності проведення тестування ЗНО.

– Які вимоги висунуті для студентів та чи готує НУВГП до такого навчання за кор-доном?

– Перша вимога до кандидата це знання польської мови. Друга – бажання працювати на свою перспективу. Ось і все. Для студен-тів, які хочуть здобути Єропейський диплом, у НУВГП діють спеціальні курси польської мови, які триватимуть до лютого. Набір на них проводиться без іспитів. І знову ж таки сертифікат ЗНО потрібне лише для отриман-ня подвійного диплома. А ось для польської освіти – необов’язковий.

- Ірино Андріївно, як довго тривав на-бір та скільки студентів виявили бажання здобувати європейську освіту і мати від-разу два дипломи?

– Набір тривав до 20 жовтня. Це пов’язано із термінами польського навчання, новий на-вчальний рік там розпочинається саме в цьому місяці. Ми набрали дві групи студентів за спеці-альностями “Менеджмент” та “Інформатика”.

– Які умови чекають на студентів за кор-доном?

– Ми супроводжуємо наших студентів до Польщі. Під час поселення теж будемо з ними. Умови проживання, які нам пропо-нують, відповідають найвищими вимогам. “Дім студента” це – чотири дев’яти поверхові будівлі, що містять просторі кімнати, кухню, пральню та кімнати гігієни.

Студенти відразу проходять інтенсивний двотижневий курс польської мови. За його результатами вони отримують сертифікат, який дає їм доступ до самого навчання.

Результати студента залежить тільки від нього, тому наполегливість та прагнення до знань і перспективного майбутнього визна-чать пріоритетність навчання. Студент сам повинен контролювати себе і працювати над собою. Всі оцінки заносяться в електронний журнал, тому і батьки мають змогу спостері-гати за успішністю студента.

– Чи можливе поєднання навчання та

роботи за кордоном під час такої програ-ми?

– У Польщі створені всі умови для поєд-нання і навчання, і роботи. Головне, щоб у студента було бажання усе це поєднувати та встигати. Адже вчитися потрібно посилено.

– Яка особливість набору студентів 2013 року?

– Оскільки програма подвійних дипломів є нововведенням для нашого університету, то для перших “ластівочок” діє знижка на оплату. Згідно угоди – вартість навчання буде вдвічі нижчою. На наступний рік сума буде іншою, приблизно на 200 євро вищою за стартову.

– То яка ж вартість навчання за програ-мою подвійних дипломів?

– Рік навчання за програмою подвійних дипломів за спеціальністю “менеджмент”, освітньо-кваліфікаційний рівень – бакалавр коштує – 12 500 грн., спеціальність “інфор-матика” – 11 600 грн. Ціна навчання за євро-пейськими освітніми програмами складає – 10 500 грн. на рік. Навчання проходить за узгодженими навчальними планами.

– Чи передбачається практика під час програми подвійних дипломів?

– Практику можливо проходити за двома освітньо-кваліфікаційними рівнями: перший – бакалавр, а другий – магістр. Ступінь “ба-калавр” передбачає проходження практики на території України, а “магістр” в Польщі. Цьогоріч в Польщі практикуватимуться п’ять студентів на базі Люблінської політехніки. А вже в жовтні ще одна група студентів НУВГП вирушає на двотижневу практику до Полі-техніки Свентокшиської.

– Ірино Андріївно, які плани НУВГП на рахунок продовження співпраці із ВНЗ Європи?

– Безумовно Національний університет водного господарства та природокористу-вання буде і надалі співпрацювати з європей-ськими вищими навчальними закладами, як приватної, так і державної форми власності. У найближчому майбутньому це будуть уні-верситети Угорщини та Польщі. Допоки сту-денти будуть зацікавлені у перспективному майбутньому, доти НУВГП буде намагатися створювати умови для його досягнення

Олена Лавренчук, ННІЕМП

Ïåðø³ ëàñò³âêè ºâðîïåéñüêî¿ îñâ³òè

Національний університет водного господарства та природокористування буде і надалі співпрацювати з європейськими вищими навчальними закладами як приватної, так і державної форми власності. У найближчому майбутньому це будуть університети Угорщини та Польщі. Допоки студенти будуть зацікавлені у перспективному майбутньому, доти НУВГП буде намагатися створювати умови для досягнення цієї перспективи! ”

Ірина Корнелюк

“

“Трибуна студента”, № 6 (2128), 31 жовтня 2013 рокуГОЛОВНА ТЕМА

²ìåíí³ ñòèïåí䳿 ÍÓÂÃÏ

Кращі студенти НУВГП отримують 33 імен-ні стипендії. Зокрема від Президента Украї-ни і Верховної Ради України, стипендія імені Михайла Грушевського та імені Володимира Осадчука, стипендія міського голови та голови Рівненської обласної державної адміністрації, стипендія президента НУВГП Миколи Сороки, а також від професорів НУВГП Миколи Хрис-тофоровича Корецького та Світлани Олексан-дрівни Корецької.

Я мала змогу поспілкуватись із Світланою Корецькою, і розпитати про стипендію від її імені та від імені її чоловіка, щоб дізнатися про особливості призначення такої винагороди.

– Світлано Олександрівно, розкажіть детальніше про цю стипендію і хто може її отримувати?

– Дана стипендія призначається студентам денної форми навчання з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків та дітей з неповних сімей (які втратили одного із батьків) та мають високі показники у навчанні, займа-ються творчою та пошуковою роботою, беруть активну участь у громадському житті, культур-ній, спортивній і науковій діяльності.

– Як виникла ідея створення стипендії Корецьких?

– Ідея виникла давно. Я вважаю, що люди повинні робити добро іншим, принаймні, за таким принципом живу сама. Коли бачу, що розумні і обдаровані студенти не мають мож-ливості оплатити навчання, то природно вини-кає бажання їм допомогти. Це і спонукало до заснування такої стипендії. Але суть ідеїполя-гає ще й у тому, щоб показати позитивний при-клад для інших, щоб таку місію здійснювали і доктори, і професори нашого університету.

– Цікаво, як Ви вирішуєте, кому платити стипендію?

– Серед студентів проводиться конкурс. Хто за його результатами отримав найбільшу кількість балів, той стає власником сертифіка-та на стипендію. Звісно, важливою складовою є активна громадська позиція студента, однак визначальним критерієм все-таки лишається успішність у навчанні. Тобто навчання на пер-шому місці.

– Чи багато студентів вже отримали таку матеріальну підтримку від Вашої сім’ї?

– Стипендія діє з 23 березня 2013 року, за цей період вже відбулось два конкурси. В першому, серед 9 студентів перемогла Катя Сиротюк, а в другому, який проводився у ве-ресні 2013 року, серед 2 конкурсантів, пере-можницею стала Олена Лавринчук.

Тож я вирішила поспілкуватися із стипенді-атами і взяти у них інтерв’ю. Першою на моїй дорозі трапилась студентка ННІЕМП, ОА-51М Катя Сиротюк.

– Привіт, Катю, ти отримувала іменну стипендію Корецьких. Розкажи про свої відчуття.

– Про с т и п е н д і ю професорів Корецького М.Х. та Ко-рецької С.О. я дізналася з оголошення, розміщено-го на сайті НУВГП. Ви-рішила спро-бувати власні

сили та подала заявку. Хоча не була впевнена, що отримаю цю стипендію. Оскільки знаю, що усі студенти НУВГП є талановитими та мають значні успіхи у навчанні, усі беруть активну участь у громадському житті університету. Приємною несподіванкою стало те, що мої досягнення, громадську та наукову роботу оцінили високо та призначили іменну сти-пендію у розмірі 1000 гривень на період з 01 квітня по 31 серпня 2013 року. Офіційне вручення сертифікату на отримання іменної стипендії професорів Корецьких відбулося на засіданні вченої ради університету.

Користуючись нагодою, хочу ще раз подя-кувати професорам Корецьким, адже приєм-но, коли заохочують до роботи та навчання не лише морально, а й матеріально.

– Дякую, Катю, ми раді за тебе і за те, що ти отримала таку можливість.

Ще одна наша студентка, яка має сертифікат на стипендію професорів Корецьких, – Олена Лавринчук. Вона навчається на 4 курсі ННІЕМП за спеціаль-ністю “Об-лік та аудит”. Веде активну громадськ у та навчальну діяльність, ко-респондент газети, соліст-ка ансамблю пісні і танцю “Живограй”.

– Олено, скажи, будь ласка, як ти дізна-лась про іменну стипендію Корецьких і що ти зробила для того, щоб її отримати?

– Про стипендію нашій групі розповів ку-ратор. Потім, на сайті НУВГП, я прочитала де-тальну інформацію і відразу надіслала заявку. Поміж студентами, які претендували на сти-пендію, проводився конкурс, який я і виграла. А вже 30 вересня 2013 року на засіданні вченої ради нашого університету в.о. ректора НУВГП Микола Христофорович Корецький вручив мені цей бажаний сертифікат. Тож, на період з 1 вересня по 31 січня я отримуватиму іменну стипендію в розмірі 1000 грн.

Приємно і відповідально було дізнатися про те, що цю стипендію професори Корецькі на-раховують із власної кишені. Я дуже задоволе-на тим, що існує така матеріальна винагорода, і що мої творчі та навчальні успіхи оцінені не лише родичами та друзями, але й професора-ми нашого університету.

Також, хотілося б детальніше розповісти про іменну стипендію президента НУВГП Ми-коли Петровича Сороки. Вона вручається за хороше навчання та активну громадську ді-яльність. Зараз її отримує студентка 4 курсу спеціальності “Облік і аудит”, ННІЕМП Ольга Герус. З 2013 року Оля очолює Студентську раду НУВГП. Бере активну участь у наукових конференціях, студентських турнірах, є чле-ном ансамблю пісні і танцю “Живограй”.

Поспілкувавшись з Ольгою, я дізналась про її шлях до бажаної стипендії.

– Олю, що ти зробила для того, щоб отримати іменну стипендію президента НУВГП Миколи Сороки?

– Головне – старалася відмінно навчатися. Також мені було цікаво брати участь у студент-ському житті, займалася громадською та науко-вою діяльністю НУВГП. А ще не чекала, а подала заявку на отримання стипендії. Мені незручно себе хвалити і підкреслювати досягнення, за які отримую грошову винагороду. Але я дуже

Ùî ïîòð³áíî, ùîá âîíè áóëè ó Âàøèõ ðóêàõ?Не всі знають, що окрім звичайної стипендії (719 грн.) чи підвищеної (779 грн.), студенти НУВГП мають змогу отримувати ще й додаткові: соціальні та іменні. З соціальними стипендіями наче все зрозуміло – їх виплату регулює закон України, а от про іменні – детальніше. Їх існує декілька видів:1) ті, які призначає університет; 2) встановлені органами державної влади; 3) стипендії приватних осіб та фондів.

На цю пропозицію з радістю відгук-нулась команда ННІ ЕМП “Короче Скли-фосовский” (далі “КС”). Шанувальники водніковського КВНу знають гравців під старою назвою “Шабля” ФЕіП.

Веселим і кмітливим завжди сприяє наш університет. І цей раз – не виклю-чення, а за велику підтримку Команда висловлює подяку першому прорек-тору Левицькій Світлані Олексіївні .

З радістю відрекомендую Вам, любі читачі, склад команди: Сокальський Богдан, Мартюшева Ірина, Михасик Іван, Полюхович Ірина, Бєлка Галина, Бережнюк Максим та Скиданчук Ві-кторія.

Цього року це був 20-ий, фестиваль на якому зібралося аж 40 команд із таких міст України, як Житомир, Севас-тополь, Полтава, Маріуполь, Керч, Ві-нниця, Суми, Ужгород, Тернопіль, Біла Церква, Харків, Тараща (з останньою

трійкою команда НУВГП і позмагалась в одній групі) та інші.

Сам фестиваль, із слів Богдана Со-кальського (учасника команди “КС”), проходив впродовж 5-ти днів: пер-ший – відкриття фестивалю, далі 3 дні гри власне, гра-змагання за кубок у групі, та 3-ій – заключний, в якому додатково проводився фінал Кубка розминки. У цей фінал потрапили саме ті команди, котрі уже виграли розминку у власній групі.

КВНщики скаржаться, що такого холоду на початку жовтня в курорт-ному містечку Затока за останні 20 років ще не було. Але негода не зі-псувала настрою веселим та кмітли-вим, що приїхали на фестиваль.

Здобутки, як для дебюту, відмінні – Команда “КС” зайняла 2 місце у своїй групі та 3 місце на фінальному чем-піонаті розминки серед всіх команд. Ігрові дні були дуже цікаві і насичені та надовго запам’ятались усім учасни-кам. Ми можемо ними пишатися, адже наша команда пройшла в сезон Всеу-країнської Студентської ліги КВН АКУ.

Вітаємо переможців, та бажаємо їм незмінної удачі та підтримки!

Наталія Шийка, ННІЕМП (0А-51М)

“Трибуна студента”, № 6 (2128), 31 жовтня 2013 рокуНАШІ ТРАДИЦІЇ

“Æåì÷óæèíà ó ìîðÿ” ïðèâ³òíî çóñòð³ëà íàøèõ ÊÂÍíèê³â

Асоціація “КВН України” (АКУ) запросила команди КВН НУВГП взяти участь у XX Всеукраїнському фестивалі КВН “Жемчужина у моря”, який відбувся з 2 по 6 жовтня 2013 р. у селищі-курорті Затока Одеської області на базі пансіонату “Рута”.

²íòåðíåò ó âñ³ êîðïóñè òà ãóðòîæèòêè ÍÓÂÃÏ

У жовтні ректорат Національного університету водного господарства та природокористування розглянув питання щодо надання телекомунікаційних послуг на території навчального закладу та можливість заміни існуючої системи – більш комунікативною

У зв’язку з структурною перебудовою в нашому уні-верситеті, перед керівництвом постало питання про зміну провайдера щодо надання телекомунікаційних послуг та встановлення єдиної керованої оптоволокон-ної мережі підключення до Інтернету.

На даний час, корпуси та гуртожитки університету обслуговуються різними постачальниками Інтернет-по-слуг, що неефективно у використанні та невигідно під час оплати. Тож на засіданні ректорату на порядку ден-ному було поставлено питання про надання телекому-нікаційних послуг. По-перше, було висвітлено нинішній стан мережі, проблеми, які існують на даний момент та пропозиції щодо їх вирішення.

Представники мережі, що обслуговує гуртожитки, були незгодні із проблемами, які винесли на обгово-рення та намагалися їх заперечити. На що в.о. ректора НУВГП Микола Корецький зауважив, що університет пе-реходить на новий рівень, тому особливо важливим є питання якісної мережі.

Виступив також представник компанії TRIOLAN, однієї з лідерів інноваційних технологій, який початково озна-йомив учасників із спектром послуг, що можуть нада-ватися їх компанією. Також відзначив, що вони можуть гарантувати високу швидкість доступу до Інтернету, максимальну простість та професійне обслуговування.

Це була лише одна пропозиція, яка розглядалась на даному засіданні. Після чого було ухвалено висновок, що впродовж 10-15 днів в університеті буде проводи-тись конкурс на надання послуг Інтернету, а комісія визначить найкращу пропозицію. Щодо детальнішої ін-формації про компанію Triolan, то її можна знайти на їх-ньому офіційному сайті. Якщо у вас виникнуть додаткові питання присилайте їх на нашу електронну адресу.

Анастасія Аврамишин , ННІЕМП

“Трибуна студента”, № 6 (2128), 31 жовтня 2013 рокуПУЛЬС ПОДІЙ

Лише увійшовши до по-осін-ньому затишного актового залу, всім стало зрозуміло, що вечір буде досить цікавим. Ведучі Зоря-на Мамчур та Павло Гришкевич попередили гостей вечора, що на цій сцені відбудеться справжня баталія.

Та все ж справжньою несподі-ванкою для глядачів став візит до актового залу Віри Брежнєвої, Дмитра Коляденка, DZIDZIO та його компанії (Лесика та Юліка). Звичайно, захід відразу назвали супермегаподією жовтня, а зірки автоматично стали журі. Проте на цьому несподіванки не за-кінчились, новачки насправді дуже серйозно підготувались до концерту та вражали усіх своїми талантами.

Першим запалював сцену справжній грузин Кікадзе Георгій (“Менеджмент організацій”), він

прекрасно зіграв на гітарі, після чого Мазярук Олена (“Менедж-мент організацій” ) не впоралась із емоціями та зізналась усім про своє кохання прямо на сцені, що-правда, піснею. Першокурсники спеціальності “Правознавство” вирішили, що саме час згадати про стиляг та їх бугі-вугі, аби не тільки судді, а й весь зал підтан-цьовував їм у такт. А після неймо-вірного сплеску емоцій на сцені із авторськими віршами з’являлись романтичні і хвилюючі Лисачок Алла (“Фінанси”), Петруля Анна, Вишневська Анна (“Економіка підприємства”) та сколихнули найпотаємніші струни душі на-ших глядачів.

Хочу зауважити, що інституту ніколи не бракувало голосистих дівчат тахлопців, проте цього року у “співочий актив” дода-лись нові неймовірні Бондарчук Анастасія, Роюк Наталія (“Облік і аудит”), Пігарчук Я. Терещук Є. (“Правознавство”), Мельничук Ірина (“Маркетинг”), Бендерев-ська Г. (“Правознавство”).

Яскраво виділився у незвично-му жанрі “Бітбокс” фінансист Ані-кін Іван, хлопець своїм виступом показав справжній майстер клас ведучій Зоряні, яка так хотіла на-вчитись. Також підіймали настрій усім присутнім своєю міні-режи-сурою студенти з напряму підго-товки”Обліку і аудит”. До них до-

лучилась і новостворена команда КВН із студентів-правознавців та обліковців. Про них можу сказати лише одне: вони не лише смішно виглядали, а й жартували.

Але особливо запам’ятались мені бальні танцівники, а саме Калетник О. з партнеркою (“Фі-нанси”). Вони на досить високому рівні продемонстрували надзви-чайно екстримальні підтримки та своїм неймовірним танцем три-мали у напрузі увесь зал.

На одному диханні пройшла супермегаподія. І ось уже на сце-ні остання виконавиця Дмитрук Юлія. Досить незвично було по-чути пісню “Океану Ельзи” у жі-ночому виконанні, але студентка спеціальності “Економічна кі-бернетика”, напевно, має якийсь власний секрет успіху.

Привітати усіх учасників при-йшла і Левицька Світлана Олек-сіївна - в.о. директора інституту економіки менеджменту та права. Вона відмітила, що новий і роз-ширений інститут на чолі із новою командою створив чудове свято для всіх під назвою “Золота осінь”.

P. S. У зірок були перевдягненні студенти НУВГП.

Наталія Шийка, ННІЕМП

DZIDZIO, Лесик, Юлік і Мейсон, а, також Віра Брежнєва і Діма Коляденко відвідали супермегаподію ННІЕМП “Золота осінь”!!! 17 жовтнястуденти-першокурсники вражали гостей своїми вміннями та талантами. Зіркові судді прийняли всіх без виключення до нашої великої студентської родини. Вже цікаво? Тоді я повідаю Вам, любі читачі, про неймовірно вражаючі таланти наших першокурсників

“Õî÷ó V Âîäí³ê”“Трибуна студента”, № 6 (2128), 31 жовтня 2013 року

ГОЛОВНА ТЕМА

Чотирнадцятого жовтня в Церкві Всіх Волинських Святих у храмі Ксенії Блаженної пройшла посвята студентів НУВГП у козаки та берегині Українського Реєстрового Козацтва

Одразу ж після того, як настоятель храму Михай-ло Жаровський провів бо-гослужіння, студенти уро-чисто зачитали присягу на вірність українському народу, після чого про-йшла безпосередньо сама посвята за участі Миколи Христофоровича Корець-кого – в.о. ректора НУВГП, Цимбалюка Валерія Івановича – голови Адміністрації Гетьмана УРК у Північно-Західному регіо-ні України, генерал-полковника УРК. Студенти отримали грамоти реєстрового козака та присяги.

Микола Христофорович Ко-рецький, в.о. ректора НУВГП:

– Шановні друзі, шановні студенти, вітаємо Вас із сьогод-нішнім святом Святої Покрови. Шановні друзі, Ви зробили сього-дні правильний вибір – Ви стали козаками та берегинями Україн-ського Реєстрового Козацтва. Ко-зак – це вільна, свобідна людина. Ми бажаємо, щоб у Вас було щас-тя, здоров’я, щоб ви завжди були з Богом, з Україною і з козацтвом. Всього Вам найкращого.

Цимбалюк Валерій Івано-вич, голова Адміністрації Гетьмана УРК у Північно-За-хідному регіоні України, гене-рал-полковник УРК:

– Я Вас вітаю з такою зна-менною подією у вашому жит-ті. Хочу побажати Вам успіхів у навчанні, успіхів у особистому житті. Я вірю, що Ви, Ваші діти, внуки будуть любити Україну та берегти традиції Українського Реєстрового Козацтва.

Відділ зв’язків з громадскістю

Ïîñâÿòà “âîäíèê³â” ó êîçàêè òà áåðåãèí³ Óêðà¿íñüêîãî Ðåºñòðîâîãî Êîçàöòâà

рада, що є така стипендія, і що керівни-ки нашого університету матеріально за-охочують нас до відмінного навчання та самодіяльності. Дякую їм за це.

Існують й інші стипендії, які надають можливість студенту за його старання отримувати додаткові кошти.

Серед них стипендія імені Фулбрайта для навчання в університетах США. Це навчання в американських університе-тах від одного до двох років на здобуття ступеня магістра. Кандидати повинні мати диплом спеціаліста, бакалавра або магістра на час призначення стипендії. Детальну інформацію про стипендії ви можете отримати на сайті НУВГП. Ака-демічна стипендія імені М. С. Грушев-ського. Дана стипендія призначається студентам та аспірантам державних вищих навчальних закладів III-IV рівня акредитації денної форми навчання, які найбільше відзначилися в навчальній та науковій роботі, починаючи з другого курсу. Кандидати на отримання стипен-дії висуваються вченими радами вищих навчальних закладів. Іменна стипендія Президентського фонду Леоніда Кучми “Україна” видається за особливі успіхи у навчанні та у науковій діяльності. Існує також стипендія фонду Віктора Пінчука. Стипендіати відбираються щорічно на відкритому всеукраїнському конкурсі. До участі запрошуються всі студенти 3-5 курсів денної форми навчання україн-ських ВНЗ 4-го рівня акредитації та ВНЗ-партнерів програми. Критерії відбору – високий рівень професійних знань, самостійна наукова робота, лідерські, комунікаційні та творчі здібності.

Загалом соціальні та іменні стипендії надають нові можливості студентам, стимул реалізовувати себе в навчальній, науковій та культурно-естетичній сферах і отримувати за це грошові винагороди. А якщо студенту подобається займатись тією чи іншою діяльністю, то отримання таких стипендій надає можливість поєд-нувати приємне з корисним. Таким чи-ном, студент отримує не лише моральну підтримку, а й матеріальну, що є важли-вим і актуальним сьогодні.

Хочу побажати всім обдарованим й активним студентам успіхів, нових творчих та наукових досягнень. Будьте активні. Все у Ваших руках.

Наталія Гаврилюк, ННІ АКОТ

“Трибуна студента”, № 6 (2128), 31 жовтня 2013 рокуПУЛЬС ПОДІЙ

У неділю, 13 жовтня, 171 випускник кафедри військової підготовки Національного університету водного господарства та природокористування отримав офіцерські погони

Погони випускникам військової кафедри НУВГП 2013 року вручили в.о. ректора Микола Корецький, секретар Рівненської ради Андрій Грещук, перший проректор НУВГП Світлана Левицька, проректор НУВГП Петро Мельниченко та в.о. завідувача кафедри військової підготовки НУВГП генерал-лейте-нант Сергій Горошніков.

Ми поспілкувалися з випускни-ком військової кафедри Михай-лом Вовчком, студентом п’ятого курсу навчально-наукового меха-ніко-енергетичного інституту.

– Привіт, Михайле, вітаю тебе з отриманням нового звання, скажи, які емоції переповнюва-ли тебе, коли вручали погони?

– Привіт! Насамперед дякую за привітання! Насправді ці вражен-ня були незабутні. Кожен з нас до-клав великих зусиль для того, щоб отримати це звання. І ось ми отри-мали винагороду за нашу працю. Це дуже велика честь для мене, і коли офіцерські погони урочисто нам вручалися, кожен із нас пев-ною мірою поєднував емоції ра-дості та гордості.

– Скажи, а піти навчатися на військову кафедру було твоє бажання чи батьки порадили?

– Я багато чув про військову ка-федру університету. Звичайно, це була моя ініціатива, але і батьки не були проти, адже навчаючись на цій кафедрі, кожен хлопець зна-ходить у собі певні риси мужнос-ті, кожен стає дорослішим, віддає честь нашій Батьківщині.

– А не важко було поєднува-ти навчання за спеціальністю з військовим навчанням?

– Звичайно важко. Доводилося розділяти увагу на два протилежні напрямки. Але це того варте. Адже зараз, через 2 роки навчання, я маю певне звання. І сподіваюся,

це допоможе мені у подальшому житті.

– Можливо ти в подальшому хочеш працювати у військовій сфері? Продовжиш військову кар’єру?

– На рахунок продовження вій-ськової кар’єри, якщо чесно, ще не задумувався, можливо після за-кінчення університету. Насправді мені дуже подобається спеціаль-ність, на якій я навчаюся, але не-можливо знати, що буде далі, і як доля повернеться. Я просто вже знаю, що відкрив собі більше шля-хів до щасливого майбутнього.

– Цього року на військову ка-федру приймають навіть дівчат. Що ти можеш сказати з цього приводу?

– Так, я знаю. Чесно кажучи, я, в деякій мірі, маю роздільну думку. Насамперед, не жіноча це робота автомати в руках тримати. Досить важко навчатися, та і на плацу марширувати не для жіночих ні-жок, а з іншого боку наші дівчата, хоч і тендітні, мають бойовий дух. Я впевнений, що це залежить від бажання самих дівчат, адже якщо можна, то чому б не спробувати. Я впевнений вони впораються.

– Я зрозуміла твою думку. А як ти вважаєш, викладачі кафедри будуть поблажливо ставитися до дівочого взводу?

– Ну можливо і будуть якісь по-блажки, але навряд, адже мета кафедри – підготовка військових фахівців, незалежно від того хло-пець це чи дівчина. Я думаю, якщо дівчата зважуються на такий сер-йозний крок, то вони знають, на що вони йдуть і що їх чекає.

– На що, крім військової під-готовки, викладачі спрямову-ють увагу?

– Велика увага спрямовується на всебічне і гармонійне вихован-ня студентів, формування у них патріотичних, ділових, морально-психологічних та військово-про-фесійних якостей, необхідних для захисту Вітчизни.

– Як вважаєш, ти засвоїв всі “уроки” військової підготовки?

– Все, що мені віддавали, я на-

Ïîâèíåí áóòè “ïåðøèì â ñòðîþ”

“Трибуна студента”, № 6 (2128), 31 жовтня 2013 рокуПУЛЬС ПОДІЙ

магався засвоювати по максимуму, а найголовніше те, що віддавали мені свої знання з великим бажанням та патріотизмом.

– Ти задоволений тим, що вже закінчив навчання на військовій кафедрі?

– Насправді задоволений, адже зараз мені потрібно максимально спрямувати свою увагу на навчання за спеціальністю. Але й навчання на військовій кафедрі було цікавим, захоплюючим та незабутнім.

– Щоб ти хотів сказати тим, хто тільки у роздумах чи йти навчатися на кафедру?

– Звичайно йти, адже це величезний життєвий до-свід. Будьте готові до того, що буде важко, але в нашо-му житті нічого легко не дається, тому будьте сильними і якщо все-таки зважитеся, то викладайтеся на повну.

– Ще хотілося б запитати, який слід у твоєму сер-ці залишило навчання на військовій кафедрі?

– За час навчання на кафедрі я одержав навички військової підготовки, насамперед, ознайомився зі зброєю, якою у випадку військових дій довелося б скористатися, відчуваю себе зобов’язаним своїй кра-їні, народу. Зрозумів, що у будь-якому випадку я, як і кожен з нас, я повинен бути “першим в строю”, тобто добровільно відстоювати честь своєї країни.

– Дякую Михайле за відверту розмову. Наш уні-верситет пишається тим, що тут навчаються справ-жні чоловіки, які готові до будь-яких випробувань у житті.

І хотілося б побажати тобі і надалі підтримувати таке оптимістичне кредо. Не забувай золотого пра-вила: “Хто, якщо не ти!”.

– Дякую! Мені було приємно поспілкуватися з тобою саме на цю тему. Адже саме у цей день душу перепо-внюють неймовірні емоції. Хотів би сказати читачам на останок такі слова: “Боріться, будьте сильними, любіть свою країну. Успіхів у всіх починаннях”.

Світлана Харитончук, ННІБА

Ïèøàþñÿ òèì, ùî ìè ïîñò³éíî éäåìî äàë³!

Інна Григорівна Данилюк – директор аудиторської фірми “Інфо-сервіс-аудит”, випускник Українського інституту інженерів водного господарства та просто успішна жінка

– Я корінна рівнянка. Народилася, виросла та вчилася у Рівному. Здобу-ла вищу освіту за спеціальністю інже-нера-економіста, вступивши у 80-х роках до Українського інституту інже-нерів водного господарства. З еконо-мічною діяльністю були пов’язані мої батьки, тому мій шлях був очевидний. Проте з вибором професії я не поми-лилася. Не для всіх дисциплін я зна-йшла практичне застосування в тепе-рішній моїй діяльності, але основне, що мене навчили викладачі, “інститут” – це наполегливо вчитися, користува-тися спеціалізованою літературою та досягати поставленої мети.

– Важким був шлях до професії аудитора та посади директора ау-диторської фірми?

– Після інституту я пішла працювати за направленням. В ті часи обов’язково було відпрацювати три року після отри-мання диплому. Я закінчила інститут з відзнакою, що для мене було дивно. Адже я вчилася не для того, щоб мати червоний диплом, а вчила ті дисциплі-ни, які для мене просто були цікавими. Я мала змогу застосувати отримані зна-ння у Всесоюзному науково-дослідному інституті “УчПрилад”. Це був абсолютно нормальний шлях людини, яка просто хоче чогось досягти в житті. Мені було цікаво, а матеріальна нагорода – це вже наслідок мого палкого бажання.

– Зараз ви директор відомої рів-ненської аудиторської фірми, ска-

жіть, чим особливо пишаєтесь ? – Пишаюся тим, що ми не зупиня-

ємось на досягнутому – ми постійно йдемо далі ! Я усвідомлюю, що не кож-на аудиторська фірма має обладнаний офіс, не кожна має у своєму складі та-ких висококваліфікованих працівни-ків, які є у нас. Наша фірма “Інфо-сер-віс-аудит” успішно працює на ринку аудиторських і консультаційних по-слуг з 1995 року. Вона створена шля-хом об’єднання досвіду і знань людей, які вже на той час мали досвід роботи у сфері аудиту та бухгалтерського об-ліку, економіки та консалтингу. І з того часу ми не обіцяємо того, чого не мо-жемо зробити якісно.

– Які ваші особисті плани на май-бутнє ?

– Нещодавно я отримала свідоцтво судового експерта та планую най-ближчим часом впровадити у наші послуги трансформацію фінансової звітності. Та найголовніші наші плани – це продовжувати працювати над со-бою та самовдосконалюватись !

– Інна Григорівна, щоб ви поради-ли випускникам, які прагнуть реалі-зувати себе в аудиторській сфері ?

– Якщо людині це цікаво, то вона в будь-якому випадку знайде застосуван-ня своїх знань у цій сфері. Головне впев-нено йти до своєї мети. І тоді перепони та труднощі будуть просто непомітні.

Олена Лавренчук, ННІЕМП

Я досягла успіху тільки тому, що завжди знала чого хочу і ніколи не зупинялася на досягнутому”

“