УДК 339 - the repository of vnaurepository.vsau.org/getfile.php/5750.doc · web...

УДК 339.54:338:321(063)Матеріали третьої щорічної регіональної студентської

конференції «Митна служба України – запорука економічної та продовольчої безпеки держави» за темою: «Формування концептуальних засад забезпечення митної безпеки та організаційно-економічного механізму її реалізації». - Вінниця, ВНАУ, 2013 – 150 с.

У збірнику наведені матеріали, які докладалися на третій щорічній регіональній студентській конференції «Митна служба України – запорука економічної та продовольчої безпеки держави» за темою: «Формування концептуальних засад забезпечення митної безпеки та організаційно-економічного механізму її реалізації» (м. Вінниця, 24 січня 2013), висвітлюються результати науково-методичної роботи студентів вищих аграрних навчальних закладів України, а також інших країн світу з питань сучасних тенденцій розвитку митної справи, міжнародні стандарти якості продукції, електронні митниці.

Організаційний комітет конференції:Голова: ЯРЕМЧУК О.С., к. с-г. наук, професор, перший проректорЗаступник голови: ГУНЬКО І.В., к. т. н., професор, проректор з науково-педагогічної та навчальної роботиЧлени оргкомітету: БАНДУРА В.М., к. т. н., доцент, заступник директора інституту організації та моніторингу якості навчального процесуКОВАЛЬЧУК С.Я., к. е. н., доцент кафедри міжнародної економікиЦИМБАЛ Л.Д., перший заступник начальника Вінницької митниці

Вінницький національний аграрний університет, 2013

3

Зміст

ЗМІСТСекція 1. Сучасні моделі інтегрування України в міжнародний торговельно-

економічний простірМатковська О.С., Волонтир Л.О.

СТРУКТУРА МИТНОЇ ЛОГІСТИКИ.................................................................7Мельничук А.Б., Ковальчук С.Я.

ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В МИТНІЙ СПРАВІ УКРАЇНИ...............................................................................................9

Олійник В.В., Волонтир Л.О.ЗАСТОСУВАННЯ МИТНОЇ СТАТИСТИКИ У ТВАРИННИЦТВІ.............12

Томчук О.В., Волонтир Л.О.МИТНЕ ОФОРМЛЕННЯ ОПЕРАЦІЙ З ДАВАЛЬНИЦЬКОЮ

СИРОВИНОЮ..........................................................................................................14Сотніченко І.В., Потапова Н.А.

МІЖНАРОДНІ МИТНІ ОРГАНІЗАЦІЇ............................................................16Бойко Д.Б., Волонтир Л.О.

МЕТОДИ І ЗАСОБИ ЗАХИСТУ В ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМАХ........18Мазуренко М.М., Мазур С.А.

РОЗВИТОК КОНТРЕЙЛЕРНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ В СУЧАСНИХ УМОВАХ.............................................................................................................21

Дмитренко І.А., Мазур С.А.ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ МИТНОЇ СПРАВИ В УКРАЇНІ........25

Козаренко Ю.В., Потапова Н.А.МИТНА СТАТИСТИКА ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ....................28

Герасимчук Я.Б., Волонтир Л.О.ВЗАЄМОДІЯ ДЕРЖАВ В СФЕРІ МИТНОЇ СТАТИСТИКИ........................30

Білик О.М., Матвієнко О.Л.ЄДИНА АВТОМАТИЗОВАНА ІНФОРМАЦІЙНА СИСТЕМА ДМСУ....32

Порохня В.О., Мазур С.А.НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ МИТНОЇ СПРАВИ........................34

Мудрик О.В., Мазур С.А.ТЕНДЕНЦІЇ СУЧАСНОЇ МИТНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ, ПРОБЛЕМИ ЇЇ РОЗВИТКУ, ПРОПОЗИЦІЇ ВДОСКОНАЛЕННЯ........................................36

Липова І.В.,Матвієнко О.ЛПРИЗНАЧЕННЯ І ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ЄДИНОЇ АВТОМАТИЗОВАНОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОЇ МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ.......................................................................39

Кудик Р. В., Ковальчук С.Я.НОВИЙ МИТНИЙ КОДЕКС..........................................................................42

Секція 2. Міжнародні стандарти якості сільськогосодарської продукціїМаколкіна С.В., Костюк О.О.

МІЖНАРОДНА СТАНДАРТИЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ.........................................................................................................47

3

Зміст

Липова І.В., Казьмірук Л.В.ДИНАМІКА ОБСЯГІВ ЕКСПОРТУ МОЛОКА ТА МОЛОКОПРОДУКТІВ В

УКРАЇНІ................................................................................................................ 51Старінець А.О., Костюк О.О.

СТАНДАРТИЗАЦІЯ ПШЕНИЦІ В УКРАЇНІ. ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА З МІЖНАРОДНИМ СТАНДАРТОМ.........................54

Барський Д. О., Смілянець О.Г.ДЕЯКІ ПИТАННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЯКОСТІ АГРАРНОЇ ПРОДУКЦІЇ.........................................................................................................57

Герасимчук Я.Б., Казьмірук Л.В.АКРЕДИТАЦІЯ В МИТНИХ ОРГАНАХ........................................................61

Блоха А.М., Костюк О.О.МІЖНАРОДНА СТАНДАРТИЗАЦІЯ СИСТЕМ ЯКОСТІ У РІЗНИХ КРАЇНАХ СВІТУ................................................................................................63

Коваленко Р.Г., Паламарчук В.Д.СИСТЕМА ЯКОСТІ ЗА УКРАЇНСЬКИМИ ТА МІЖНАРОДНИМИ СТАНДАРТАМИ................................................................................................66

Стефанішена І.М., Костюк О.О.УДОСКОНАЛЕННЯ І РОЗВИТОК МІЖНАРОДНОЇ СТАНДАРТИЗАЦІЇ У ЯПОНІЇ ТА НІМЕЧЧИНІ...............................................................................69

Мартинюк О.М., Костюк. О.О.УДОСКОНАЛЕННЯ І РОЗВИТОК МІЖНАРОДНОЇ СТАНДАРТИЗАЦІЇ У США ТА ВЕЛИКОБРИТАНІЇ.......................................................................73

Попук Н.С., Костюк О.О.ОЦІНКА ЯКОСТІ ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА ПШЕНИЦІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ.............................76

Штепан М.О., Паламарчук В.Д.СТАНДАРТИЗАЦІЯ ТА СЕРТИФІКАЦІЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ.........................................................................................................79

Секція 3. Інноваційні тенденції інформаційних технологійКущ А.О., Матвієнко О.Л.

МЕТОДИ ПРОГНОЗУВАННЯ ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ МИТНИХ ОРГАНІВ.......................................................................................83

Жуковська Я.Л., Смілянець О.Г.НОВІТНІ ШЛЯХИ ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У РОБОТІ ДЕРЖАВНОЇ МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ..............................85

Суківська В.Ю., Потапова Н.А.ЕЛЕКТРОННИЙ ЦИФРОВИЙ ПІДПИС.........................................................88

Хора О.В., Потапова Н.А.РОЗВИТОК ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЕРЖАВНОЇ МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ...........................................................................................91

Цимбалюк М.О., Потапова Н.А.ЕТАПИ МИТНОЇ СТАТИСТИКИ. ПОКАЗНИКИ СТАТИСТИКИ ТВАРИННИЦТВА..............................................................................................94

4

Зміст

Меклич О.В., Смілянець О.Г.ЕЛЕКТРОННА МИТНИЦЯ – ЦЕ КРОК ДО ВДОСКОНАЛЕННЯ ТА ПОЛІПШЕННЯ СИСТЕМИ НАДАННЯ ЯКІСНИХ ПОСЛУГ БІЗНЕСУ 97

Маламура О.М., Потапова Н.А.ОСОБЛИВОСТІ ЄДИНОЇ АВТОМАТИЗОВАНОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ДЕРЖАВНОЇ МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ.................................................99

Ємець Л.В., Матвієнко О.Л.«ЕЛЕКТРОННА МИТНИЦЯ» – ГОЛОВНИЙ МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МИТНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ......................................................................102

Бринцев І.О., Красняк О.П.ЕЛЕКТРОННА МИТНИЦЯ – МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ МИТНОЇ СПРАВИ В УКРАЇНІ.........................................................................................................105

Гниненко С., Смілянець О.Г."ЕЛЕКТРОННА МИТНИЦЯ" - ШЛЯХ ДО ДОСКОНАЛОСТІ РОБОТИ

МИТНИЦІ...............................................................................................................110Василенко Т.С., Смілянець О.Г.

ЕЛЕКТРОННЕ ДЕКЛАРУВАННЯ В ДЕРЖАВНІЙ МИТНІЙ СЛУЖБІ УКРАЇНИ.............................................113

Чумак Ю.А., Смілянець О.Г.ОСОБЛИВОСТІ ЗАПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ «ЕЛЕКТРОННА МИТНИЦЯ» В УКРАЇНІ..................................................................................117

Рябошапко А.О., Мазур С.А.ВПРОВАДЖЕННЯ «ЕЛЕКТРОННОЇ МИТНИЦІ», ЯК НАПРЯМ УДОСКОНАЛЕННЯ МИТНОЇ СПРАВИ В УКРАЇНІ..................................120

Заводнюк Л.В., Смілянець О.Г.ПРОЕКТ«ЕЛЕКТРОННА МИТНИЦЯ» - ШЛЯХ ДО ВДОСКОНАЛЕННЯ ТА РЕФОРМУВАННЯ МИТНОЇ СПРАВИ В УКРАЇНІ..............................124

Мельничук А.Б., Волонтир Л.О.ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ «ЕЛЕКТРОННОЇ МИТНИЦІ» В УКРАЇНІ.........................................................................................................128

5

СЕКЦІЯ 1

СУЧАСНІ МОДЕЛІ ІНТЕГРУВАННЯ УКРАЇНИ В МІЖНАРОДНИЙ

ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ПРОСТІР

6

Сучасні тенденції розвитку митної справи

УДК 303.71:339.543(477)СТРУКТУРА МИТНОЇ ЛОГІСТИКИ

Матковська О.С., ст. гр. 31 - ММС, факультету менеджментуНауковий керівник: Волонтир Л.О., доцент кафедри ІТМ

Анотація: В статті розглянуто новий напрямок логістики, що з’єднує дві державно-господарські сфери, важливі для розвитку України, а саме – логістичну та митну діяльність. Логістична функція митної діяльності займає важливе місце поряд з тарифно-регулюючою інформаційно-аналітичною, контрольно-пропускною та фінансово-економічною, інтегруючи їх.

Ключові слова: митна справа, митний режим, логістика.Митна логістика характеризується наявністю компонентної, регіональної

та функціональної структури. Компонентна структура розкриває логістичні особливості 13 митних режимів, які визначає митний кодекс України. Регіональна структура відображає регіональні рівні (системи) митної логістики – локальний , мікро, мезо, макро, мега, мета. Функціональна структура показує логістику митного контролю на залізничному, повітряному, автомобільному та інших видах транспорту.

У компонентній структурі митної логістики розглядаються логістичні особливості митних режимів. Митний режим – це сукупність положень, які визначають статус товарів і транспортних засобів, переміщених через митний кордон для митних цілей. Митний кодекс України включає 13 видів митних режимів, зокрема: 1) імпорт; 2) реімпорт; 3) експорт; 4) реекспорт; 5) транзит; 6) тимчасове ввезення (вивезення); 7) митний склад; 8) спеціальна митна зона ; 9) магазин безмитної торгівлі; 10) переробка на митній території; 11) переробка за межами митної території; 12) знищення або руйнування; 13) відмова на користь[1].

Регіональна структура митної логістики включає шість рівнів регіональних митно-логістичних систем, в яких реалізуються митні режими щодо потоків митної переробки вантажів: 1) Локальний рівень - митно-логістична діяльність здійснюється на митних постах та пунктах пропуску. 2) Мікрорівень представлений митницями - базовими підрозділами ДМСУ, на які покладена безпосередня відповідальність за здійснення митної діяльності. 3) Мезорівень - зосереджується в регіональних митницях. 4) Макрорівень - це рівень національної митної системи. Митна система держави визначається як сукупність форм, засобів і методів державного регулювання експорту та імпорту товарів. 5) Мегарівень - це рівень інтеграційних угруповань країн світу, тобто митних союзів. Як приклад, можна навести ЄС, який створив єдину митну систему Співтовариства і прийняв Митний кодекс ЄС. 6) Метарівень - в глобальному митному просторі відбувається координація та співпраця таких взаємопов'язаних сфер як зовнішньоторговельна, митна, транспортно-логістична. Керує цим процесом Всесвітня митна організація, до якої належить нині 137 країн, в т.ч. Україна. ВТаО - єдина всесвітня незалежна міжурядова організація з митних питань.

7


Функціональна структура митної логістики розкриває логістичні особливості здійснення митної діяльності в ході зовнішньоекономічних переміщень:

1) Автомобільним транспортом, яким переміщуються громадяни та товари через митний кордон України, підлягають митному контролю та митному оформленню. Особи, що переміщують товари під митним контролем автомобільним транспортом, зобов'язані: доставити товари за місцем призначення; не починати розвантаження товарів без дозволу митного органу; пред'явити митному органу необхідні документи;

2) Повітряним транспортом здійснюється через міжнародні аеропорти, в яких розташовані митні органи. Командир повітряного судна зобов'язаний подати:

генеральну декларацію; документи про поштові відправлення, товари; інші документи, передбачені законодавством[2].

3) Залізничним транспортом на державному кордоні України здійснюються перевірка документів, огляд залізничного рухомого складу, а також інші митні процедури, передбачені Митним кодексом України. При надходженні під митний контроль товарів, працівники залізничної станції надають: передатну відомість (багажний список); залізничні накладні; інші документи, передбачені законодавством.

Залізниця несе відповідальність за втрату чи неналежну доставку товарів, що перебувають під митним контролем, до митного органу призначення.

4) Водним транспортом митні органи здійснюють митні процедури в зонах митного контролю. Зони митного контролю в морських та річкових портах розташовуються в межах, відведених адміністрацією цих портів, територій та акваторій. Пропуск через митний кордон України товарів, що перевозяться в міжнародному водному сполученні, здійснюється на підставі оформлених митних декларацій.

5) Трубопровідним транспортом та електронним транспортом (лініями електропередачі), у тому числі з метою транзиту через митну територію України, здійснюється в місцях митного контролю, які визначаються Кабінетом Міністрів України. Для митного оформлення товарів: зовнішньоекономічний договір (контракт);акт (акти) приймання-передачі товару;сертифікат якості;рахунок-фактуру (інвойс); маршрутну телетайпограми;дозволу (ліцензії) відповідних органів державної влади; інші документи, передбачені законодавством[3].

Висновки. Митна логістика інтегрує такі важливі функції митної діяльності, як тарифно-регулююча, інформаційно-аналітична, контрольно-пропускна і фінансово-економічна. Метою логістизації митної діяльності є, насамперед, ефективна логістична організація всіх видів потоків, які існують в митній справі, і їх прискорення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Смирнов И. Г. Логистическая функція таможенной деятельности в

Украине // Logistics. – 2007. - №8. – С. 12 – 16.2. Смирнов І. Г. Митна логістика. – 2007. - №2. – С.160 – 168.3. Основи митної справи в Україні: За ред. П.В. Пашка. 2008. – С. 158.

8


УДК: 339.543:004(477)ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В МИТНІЙ

СПРАВІ УКРАЇНИМельничук А.Б., студентка фінансово-економічного факультету, групи 31 -

ІСУНауковий керівник: Ковальчук С.Я., доцент кафедри Міжнародної

економікиВінницький національний аграрний університет, м. Вінниця

Анотація: В статті розглянуто застосування інформаційних технологій в митній справі України. Наголошується на потребі запровадження інформаційної інфраструктури у національну митну систему.

Ключові слова. Митна справа, електронна митниця, аналітичне забезпечення, інформатизація, інформаційні технології, митне оформлення.

У наш час інформаційні технології є одним з найважливіших факторів, що складають вплив на формування сучасного суспільства. Вони стають усе більш важливим стимулом розвитку всіх галузей економіки. Тому впровадження сучасних інформаційних технологій у повсякденній митній практиці стало насущною потребою сучасності [1].

Митній структурі необхідно мати потужну інформаційну підтримку у вигляді якісно побудованої системи інформаційно-аналітичного забезпечення. Цього можна досягнути створенням системи інформаційних модулів, тобто новий етап розвитку митних систем неможливий без розвитку мережевого інформаційного забезпечення. Електронному бізнесу, торгівлі і електронним зовнішньоекономічним документам повинна відповідати інформаційно-комп’ютерна митна служба. Впровадження автоматизованих інформаційних систем, які забезпечують підтримку процесів обробки митних документів, на практиці дозволяє стандартизувати більшість функцій, тим самим знижуючи можливість посадових осіб митниць суб’єктивно приймати рішення, і перевіряти їх в режимі реального часу митною адміністрацією. Вдосконалення митної системи на базі інформаційних митних технологій сприяє формуванню таких відносно нових для митниці напрямів, як інформаційно-електронна митниця та міжнародний інформаційний обмін [2].

Роль інформаційних технологій в митній справі відображена в Міжнародній конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція, 1999 рік), яка передбачає максимальне практичне використання інформаційних технологій; розглядає інформаційні технології як один з принципів митного оформлення, реалізація якого сприятимете спрощенню та гармонізації митних процедур; установлює стандартне правило використання інформаційних технологій і засобів електронних комунікацій для удосконалення митного контролю [3].

На сьогодні головною метою інформатизації Державної митної служби України є створення інформаційної інфраструктури на основі сучасних інформаційних технологій, програмних, технічних засобів та високошвидкісних наземних каналів зв’язку з урахуванням світових досягнень у цій сфері,

9


спроможної забезпечувати інформаційну підтримку основних напрямів діяльності митної служби України, сприяти вирішенню комплексу найважливіших поточних і перспективних завдань, що вирішують митні органи. Одним із пріоритетних напрямків інформатизації митної справи є не тільки ведення митної статистики, а й формування аналітичних матеріалів з питань зовнішньоекономічної діяльності України та надання на її базі відповідних пропозицій Уряду країни з метою вжиття належних заходів тарифного та нетарифного регулювання. Для виконання цієї відповідальної роботи в системі митних органів України сформовано аналітичні підрозділи як на центральному, так і на регіональних рівнях [4].

З розширенням зовнішньоекономічних відносин України та подальшим збільшенням обсягів зовнішньоекономічних операцій різко зріс потік та масштаби митної інформації. Тому зростала роль системи автоматизації митного оформлення, контролю за ввезення автотранспортних засобів на територію України, доставкою в митниці призначення підакцизних товарів тощо. Вирішенням зазначених проблем стало прийняття рішення про створення загальнодержавної митної системи електронної пошти то оперативного контролю. Надійне функціонування такої системи опирається на транспортну мережу супутникового зв'язку, що дозволяє прикордонній митниці в реальному режимі часу, перевіряти всі зазначенні в декларації реквізити [5].

Питання запровадження новітніх інформаційних технологій неодноразово визначалися в різного роду планах та концепціях та в 2007р. було створено інституціональну основу для широкого запровадження інформаційних технологій в митній справі у вигляді Регіональної інформаційної митниці. Законодавчою підставою для здійснення подальших кроків у цьому напрямі стало розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2008 року «Про схвалення концепції створення багатофункціональної комплексної системи «Електронна митниця» . Державна митна служба України розглядає проект «Електронна митниця» як багатофункціональну комплексну систему, яка поєднає інформаційно-комунікативні технології та сукупність механізмів їх застосування і дасть можливість підвищити якість митного регулювання та вдосконалити митне адміністрування з метою посилення митної безпеки України. Вона повинна об’єднати вже існуючі інформаційні системи контролю за експортом, імпортом та транзитом в єдину автоматизовану систему таким чином, щоб забезпечити обмін електронною інформацією між усіма органами та суб’єктами, задіяними в експортно-імпортних операціях.

Висновок. Враховуючи нагальні потреби сучасного рівня розвитку світової торгівлі та необхідність приведення процедур митного контролю у відповідність до нього, Державна митна служба України повинна активізувати систему автоматизації процедур митного контролю та митного оформлення, запровадити сучасні системи зв'язку та електронних комунікацій. Результатом цього повинна бути дієва система «електронної митниці». Ця нова інформаційна технологія повинна сприяти ефективній реалізації механізму митної справи.

10


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Наказ ДМСУ "Про затвердження Концепції створення,

упровадження і розвитку системи електронного декларування товарів" № 907 від 18.10.2006 // Комплексне інформаційно-правове забезпечення Ліга: Корпорація.

2. Митні інформаційні технології : навч.посіб./ О.Ф. Волик, О.В. Кащеєва, І.В. Дорда та ін.; за ред. П.В.Пашка . − К. : Знання, 2011. − 391 с.

3. Митна складова економічної безпеки і держави: наукове обгрунтування та оцінка сучасного стану/ В.Ф. Мартинюк // Наука молода. – 2009 -188 с.

4. Нові аспекти міжнародної торгівлі в умовах переходу до інформаційного суспільства / Л.І. Мельник // Вісн. КНЕУ – 2011. - №2 – 43 с.

5. Митна політика та безпека України / П.В. Пашко, П.Я.Пісной//Фінанси України. – 2009. - №1- 74 с.

6. Федотова І.О. Організація мтної діяльності / Федотова І.О.// Митна справа – 2011. - №6(78). – 25 с.

11


УДК 303.71:339.543(477)ЗАСТОСУВАННЯ МИТНОЇ СТАТИСТИКИ У ТВАРИННИЦТВІ

Олійник В.В., ст. гр. 34 - ТМ, факультету ТВіППТНауковий керівник: Волонтир Л.О., доцент кафедри ІТМ

Анотація: Розглянуто сучасний стан митної статистики у тваринництві України та проаналізовано систему її статистичного обліку та звітності. Також, описано основні завдання та обов’язки ведення статистики і етапи одержання статистичних показників.

Ключові слова: митна статистика, зовнішня торгівля, статистичні дані.Ведення митної статистики здійснюється за методологією, яка забезпечує

порівнянність даних митної статистики зовнішньої торгівлі України з даними державної статистики інших держав.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи забезпечує регулярне публікування даних митної статистики зовнішньої торгівлі.

Митна статистика зовнішньої торгівлі є частиною статистики зовнішньоекономічної діяльності держави і призначена для вирішення таких основних завдань: забезпечення повного і достовірного обліку даних про експорт та імпорт; здійснення валютного контролю в межах компетенції митних органів; представлення даних митної статистики для складання торговельного і окремих статей платіжного балансів держави; сприяння в здійсненні державами взаємного обміну інформацією з митної статистики зовнішньої торгівлі[1].

Основними завданнями статистики тваринництва є: 1) вивчення стану і розвитку тваринництва в цілому, його окремих галузей і процесів, що відбуваються в ньому; 2) оцінка стану і розвитку тваринництва в окремих сільськогосподарських підприємствах, їх групах, категоріях господарств і в окремих економічних районах, природно-економічних зонах та адміністративно-територіальних одиницях; 3) виявлення і вивчення чинників збільшення обсягів продукції тваринництва, підвищення продуктивності сільськогосподарських тварин.

Вирішення цих завдань вимагає розробки системи показників і методики їх обчислення, вдосконалювання методології статистичного аналізу та організації збору й опрацювання статистичної інформації про тваринництво.

Всебічне і глибоке вивчення стану і розвитку тваринництва та оцінка його ефективності здійснюється на основі системи статистичних показників, що включає:

показники кількості і складу сільськогосподарських тварин; показники відтворення поголів’я сільськогосподарських тварин і його

рух; показники виробництва продукції тваринництва і продуктивності

сільськогосподарських тварин.Формування митної статистики зовнішньої торгівлі України здійснюється

за таким основними показниками: звітний період; направлення товаропотоку 12


(ввезення або вивезення); країна походження; країна призначення; країна купівлі; країна продажу; країна відвантаження (відправлення); статистична вартість; код і найменування товару; вага нетто; вид митного режиму; деякі інші показники.

На стан повноти та достовірності даних митної статистики зовнішньої торгівлі безпосередньо впливають терміни надходження електронних копій вантажних митних декларацій від митних органів до центральної бази даних та рівень контролю за правильністю їх заповнення. Робота з митною статистикою припускає три етапи одержання статистичних показників з метою визначення конкретних характеристик об'єкта спостереження і їхнього аналізу:

— статистичне спостереження; — зведення й групування статистичних даних; — розрахунок і аналіз узагальнюючих показників. Статистичне спостереження – це планомірне і організоване збирання даних

про явища і процеси, що відбуваються в торговому і неторговому обороті шляхом реєстрації їх суттєвих ознак.

Статистичні дані – це масові системні кількісні характеристики соціально-економічних явищ та процесів (обсяг експорту-імпорту товарів). Статистичні дані повинні відповідати певним вимогам: бути вірогідними (відповідати реальному стану); повними (за обсягом та суттю); своєчасними; порівняними за часом або у просторі (за складом сукупності, одиницями виміру, методикою збирання та обробки); доступними.

Підготовка спостереження починається із складання плану спостереження – сукупності програмно-методологічних та організаційних питань.

Одержання статистичних даних, які є підставою для узагальненої характеристики стану та розвитку явища або процесу становить мету спостереження. Кінцевою метою є підготовка управлінських рішень та прийняття заходів[2].

Висновок. Отже зібрані статистичні дані проходять контроль і перетворюються у форму, яка сприймається сучасною технікою, переносяться на машинні носії. Щоб виключити трудомісткі операції при формуванні баз статистичних даних, використовуються нові технології і документи. Особливе значення має контроль одержаних у результаті спостереження даних.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1.Олійник О. Державна інформаційна політика та інформаційна безпека

України: політики-правові аспекти // Право України. – 2005.- № 5. – С. 108-111.2.Основи митної справи в Україні: Навч. посібник / За ред. П.В. Пашка. –

К.: Знання, 2004. -732 с.

13


УДК 303.71:339.543(477)МИТНЕ ОФОРМЛЕННЯ ОПЕРАЦІЙ З ДАВАЛЬНИЦЬКОЮ

СИРОВИНОЮТомчук О. В., ст. гр. 31- ММС, факультету менеджментуНауковий керівник: Волонтир Л.О., доцент кафедри ІТМ

Анотація: Розглянуто процес митного оформлення давальницької сировини та її структурні елементи, перелік документів необхідних для митного оформлення. Розкрито етапи різних операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах.

Ключові слова: давальницька сировина, митна територія, митне оформлення.

Давальницька сировина - сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, ввезені на митну територію України іноземним замовником (чи закуплені іноземним замовником за іноземну валюту в Україні) або вивезені за її межі українським замовником для використання у виробленні готової продукції з наступним поверненням усієї продукції або її частини до країни власника (чи реалізацією в країні виконавця замовником або за його дорученням виконавцем) або вивезенням до іншої країни [2]. Операція з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах - операція з перероблення (оброблення, збагачення чи використання) давальницької сировини (незалежно від кількості замовників та виконавців), а також етапів (операцій з перероблення цієї сировини), ввезеної на митну територію України (чи закупленої іноземним замовником за іноземну валюту в Україні) або вивезеної за її межі з метою отримання готової продукції за відповідну плату. До операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах належать операції, у яких сировина замовника, на конкретному етапі її переробки, становить не менше 20 відсотків загальної вартості готової продукції.

Готова продукція - продукція (товар) вироблена з давальницької сировини (крім тієї частини, що використовується для проведення взаємо-розрахунків за її переробку) і визначена як кінцева у контракті між замовником та виконавцем. Усі операції з давальницькою сировиною можливо розподілити на три групи:

1. Ввезення на митну територію України давальницької сировини іноземного замовника та вивезення з неї готової продукції або реалізація готової продукції на митній території України.

2. Закупівля на митній території України іноземним замовником давальницької сировини за іноземну валюту та вивезення готової продукції за межі митної території України або реалізація готової продукції на митній території України.

3. Вивезення давальницької сировини українського замовника за межи митної території України та повернення в Україну готової продукції або грошових засобів за реалізовану за межами митної території України готової продукції.

14


Реалізація готової продукції, виробленої з давальницької сировини ввезеної іноземним замовником на митну територію України, може здійснюватися на митній території України через зареєстроване ним в Україні постійне представництво, яке оформляє ввізну ВМД на готову продукцію (без фактичного її ввезення на митну територію України) і сплачує ввізне мито, інші податки та збори передбачені законодавством для аналогічних імпортних товарів. Основні документи на митне оформлення частини давальницької сировини що перероблятиметься: ввізна ВМД на частину давальницької сировини, що підлягає переробці, вексель (письмове зобов'язання за відсутності податків на імпорт давальницької сировини) на сплату мита, податків та зборів (крім митних зборів), взятий на облік (авізований) у податковій адміністрації за місцем держреєстрації підприємства, контракт на переробку давальницької сировини, укладений між іноземним замовником та українським виконавцем, рахунок-фактура (інвойс), товаросупровідні документи на вантаж, документ контролю доставки вантажу та ін.

Основні документи на митне оформлення готової продукції що вивозиться з митної території України: вивізна ВМД на готову продукцію, копія векселя (письмового зобов'язання), контракт на переробку давальницької сировини, укладений між іноземним замовником та українським виконавцем, копія ВМД на ввезення давальницької сировини, картка реєстрації-обліку контракту (у разі потреби), дозвіл ДСКК на вивезення готової продукції (у разі потреби), дозволи інших держорганів на вивезення готової продукції [3].

Основні документи на митне оформлення готової продукції що реалізується на митній території України: ввізна ВМД на готову продукцію (без фактичного ввезення, надається покупцем готової продукції), контракт на купівлю готової продукції, укладений між резидентом України - покупцем та іноземним замовником-продавцем, контракт на переробку давальницької сировини, укладений між іноземним замовником та українським виконавцем, копія векселя (письмового зобов'язання), копія ВМД на ввезення давальницької сировини, рахунок-фактура (інвойс), акт здачі-приймання готової продукції [1].

Висновок. Давальницька сировина, що ввозиться на митну територію України іноземним замовником, обкладається ввізним митом за ставками Єдиного митного тарифу України, податками та зборами, що справляються у разі ввезення товарів. Сплата ввізного мита, податків та зборів (крім митних зборів) проводиться українським виконавцем шляхом видачі простого векселя державній податковій інспекції за місцезнаходженням виконавця з терміном платежу що дорівнює терміну здійснення операції з давальницькою сировиною але не більш як на 90 календарних днів з моменту оформлення ввізної ВМД.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Дубініна А.А. Митна справа. Підручник /А.А. Дубініна, С.В.Сорокіна,

О.І.Зельніченко. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 320 с.2. Дьомін Ю.М. Митне право України. Навч. пос. / За заг. ред. Юлдашева

О. Х. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 232 с. 3. Основи митної справи в Україні: Навч. посібник / За ред. П.В.

Пашка. –К.: Знання, 2004. – 732 с.15

http://www.twirpx.com/file/355586/


УДК 303.71:339.543(477)МІЖНАРОДНІ МИТНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

Сотніченко І.В., ст. гр. 31 - ММС, факультету менеджментуНауковий керівник: Потапова Н.А., доцент кафедри ІТМ

Анотація: В статті розглянуто діяльність міжнародних міжурядових організацій у формуванні структури та змісту міжнародного митного права, розширенні напрямків багатостороннього міжнародного митного співробітництва, конвергенції митного законодавства різних держав, вдосконаленні законодавства України з питань митної справи, а також участь міжнародних неурядових організацій у розвитку правового регулювання митних відносин.

Ключові слова: міжнародні організації, митні організації, митне право, міжнародні відносини.

Міжнародні організації як форма міжнародного співробітництва виникли порівняно нещодавно – у середині ХІХ ст. За рахунок перерозподілу ряду класичних функцій і повноважень держав, міжнародні організації поступово посіли важливе місце у системі міжнародного правового спілкування та відіграють значну роль у розвитку різноманітних видів міжнародних відносин.

За даними Союзу міжнародних асоціацій, який з 1909 р. веде офіційну реєстрацію міжнародних організацій, нині на планеті існує 64 818 організацій(міжурядових та неурядових) у різних галузях людської діяльності. Міжнародний союз розпочав свою діяльність з 1 квітня 1891 р. як інформа-ційно- технічна організація, що систематизує, видає та розповсюджує матеріали про митні тарифи й митне законодавство різних держав світу.

Отже, це міждержавне об’єднання слід розглядати не лише як міжнародну організацією з обмеженою міжнародною правосуб’єктністю у сфері здійснення інформаційного співробітництва з митних питань, а й як першу міжнародну митну організацію, в рамках діяльності якої державами на багатосторонній основі було закладено підґрунтя для формування у майбутньому єдиної системи міжнародно-правових норм у галузі митного регулювання, тобто норм міжнародного митного права.

Участь у діяльності Міжнародного союзу публікації митних тарифів нині здійснює 50 держав. Наступною міжнародною організацією, що зробила внесок у формування системи норм міжнародного митного права слід вважати Лігу Націй. Саме з її діяльністю В. В. Мицик пов’язував здійснення перших спроб організації міждержавного митного співробітництва, згадуючи про початок розробки під її егідою у листопаді 1923 р. проекту першої міжнародної конвенції про спрощення митних та інших формальностей.

Крім цього, в рамках діяльності міжнародних конференцій 1923 і 1928 рр., держави – члени Ліги Націй намагалися вирішувати питання пов’язані із зведенням до мінімуму заборон і обмежень у зовнішній торгівлі, боротьбою з контрабандою тощо. Завдяки діяльності в структурі Ліги Націй Постійної палати міжнародного правосуддя, з’явилися перші приклади міжнародної судової практики у галузі митного регулювання[2].

16


Метою статті є: Визначення ролі міжнародних організацій у розвитку міжнародних відносин. На сучасному етапі розвитку міжнародного митного права, головна роль у прогресивному розвитку та кодифікації його норм безумовно належить Раді митного співробітництва, яку з 1994 р. ще називають Всесвітньою митною організацією (далі – ВМО). Підтвердженням цього є функції, якими наділена організація з урахуванням мети її створення, а саме – забезпечення якомога вищого рівня погодженості й одноманітності митних систем держав учасниць та посилення вивчення проблем, що виникають у ході розвитку і поліпшення митної техніки і митного законодавства.

Поряд із забезпеченням розповсюдження інформації, що стосується митного регулювання і процедур, до компетенції ВМО віднесено наступні функції: вивчення всіх питань, що стосуються митного співробітництва між державами членами; вивчення технічних аспектів митних систем, і пов’язаних із ними економічних чинників; підготовка проектів конвенцій і поправок до вже діючих конвенцій з митних питань. На основі чинного законодавства України , до “інших міжнародних митних організацій”, слід відносити: Комітет з внутрішнього транспорту ЄЕК ООН; Комітет з питань економічного співробітництва та інтеграції(КЕСІ) ООН; Організація Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС) [1].

Таким чином, виникнення та діяльність міжнародних організацій, а також проведення під їх контролем міжнародних конференцій, шляхом здійснення міжнародного митного співробітництва на багатосторонній колективній основі, безумовно сприяли формуванню системи міжнародного митного права. Численні міжнародні міжурядові та неурядові організації як митні, так і ті, діяльність яких інколи перетинається із вирішенням питань митного регулювання, самостійно або у співпраці з ВМО й нині продовжують працювати у сфері кодифікації та прогресивного розвитку норм міжнародного митного права[3].

Висновок. Отже, продовження досліджень діяльності міжнародних організацій у галузі правового регулювання митних відносин є актуальним і перспективним як для розвитку науки міжнародного митного права, так і в інтересах України. До кола наукових розробок може бути включена діяльність міжнародних міжурядових організацій у формуванні структури та змісту міжнародного митного права, розширенні напрямків багатостороннього міжнародного митного співробітництва, конвергенції митного законодавства різних держав, вдосконаленні законодавства України з питань митної справи, а також участь міжнародних неурядових організацій у розвитку правового регулювання митних відносин тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Свинухов В. Г. Таможенно-тарифное регулирование внешне-

экономической деятельности./ В. Г. Свинухов. – М.: Право, 2008. – 155 с.2. Бобрижна Г. В. Роль митного регулювання в процесі реалізації

зовнішньоекономічної політики держави// Вісник Академії митної служби України. Серія: “Державне управління”. – № 2(5). – 2011. – С. 205.

3. Ківалов С.В. Митна політика України: Підручник. / С.В. Ківалов, Б.А. Кормич. – Одеса: Юридична література, 2001. – 254 c.

17


УДК 303.71:339.543(477)МЕТОДИ І ЗАСОБИ ЗАХИСТУ В ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМАХ

Бойко Д. Б., ст. гр. 34 - ТМ, факультету ТВіППТНауковий керівник: Волонтир Л.О., доцент кафедри ІТМ

Анотація: В статті розглянуто аспекти, пов'язані з безпекою інформаційних систем, які повинні враховуватись на стадії набору персоналу та включені до посадових інструкцій і договорів та підлягають контролю. Також розкрито підходи щодо застосування технічних і програмно-технічних засобів, які реалізують задані вимоги з захисту інформації.

Ключові слова: інформаційні системи, програмні методи захисту, штатні заходи захисту інформації.

Сукупність методів і засобів захисту інформації включає програмні й апаратні засоби, захисні перетворення та організаційні заходи.

Апаратний, або схемний, захист полягає в тому, що в приладах ЕОМ та інших технічних засобах обробки інформації передбачається наявність спеціальних схем, що забезпечують захист і контроль інформації, наприклад, схеми контролю на чесність, які контролюють правильність передачі інформації між різними приладами ЕОМ, а також екрануючими приладами, що локалізують електромагнітні випромінювання.

Програмні методи захисту – це сукупність алгоритмів і програм, які забезпечують розмежування доступу та виключення несанкціонованого використання інформації.

Сутність методів захисних перетворень полягає в тому, що інформація, яка зберігається в системі та передається каналами зв'язку, подається в деякому коді, що виключає можливість її безпосереднього використання.

Організаційні заходи із захисту інформації містять сукупність дій з підбору та перевірки персоналу, який бере участь у підготовці й експлуатації програм та інформації, чітке регламентування процесу розробки та функціонування інформаційної системи[2].

Лише комплексне використання різних заходів може забезпечити надійний захист інформації, тому що кожний метод або захід має слабкі та сильні сторони.

Існуючі штатні заходи захисту інформації в ЄАІС ДМСУ. КСЗІ будується на основі штатних вбудованих механізмах захисту інформації системного ПЗ за модульним принципом, що дозволяє доповнювати її склад додатковими програмно-апаратними засобами захисту. Адміністрування КСЗI відбувається централізовано поряд з адмініструванням ЄАІС ДМСУ.

Розробка і реалізація технічного проекту КСЗІ в ЄАІС Держмитслужби України виконується на трьох рівнях: правовому, організаційному, технічному.

На правовому рівні забезпечення безпеки інформації повинні бути вироблені підходи щодо організації системи нормативно-правового забезпечення робіт з захисту інформації в ЄАІС Держмитслужби України та контролю її виконання.

18


На організаційному рівні забезпечення безпеки інформації повинні бути вироблені підходи щодо забезпечення фізичного захисту обладнання та інших ресурсів в ЄАІС Держмитслужби України.

На технічному рівні забезпечення безпеки інформації повинні бути вироблені підходи щодо застосування технічних і програмно-технічних засобів, які реалізують задані вимоги з захисту інформації.

Взагалі КСЗІ ЄАІС будується за модульним принципом. Цей поділ забезпечує:

- розробку і впровадження спільних для інформаційних систем модулів КСЗІ та їх використання для всіх інформаційних систем, що входять до складу ІТС;

- мінімізацію витрат та часу при впровадженні захисту інформації в інформаційних. системах, які існують та будуть створюватись в подальшому, шляхом розробки лише окремого модуля, що враховує особливості конкретної ІС;

- достатність заходів і засобів захисту та виключає їх надлишковості;- можливість модернізації без припинення функціонування ЄАІС.За допомогою сукупності модулів КСЗІ ЄАІС, на окремому об’єкті

інформаційної діяльності утворює компонент КСЗІ, що забезпечує можливість проведення державної експертизи у сфері захисту інформації згідно діючим нормативним документам у сфері захисту інформації. Поділ КСЗІ на модулі здійснюється наступним чином:

Для забезпечення інформаційної безпеки ресурсів ЄАІС Держмитслужби України повинні виконуватися наступні правила експлуатації ЄАІС. Вимоги до засобів керування інформаційної безпеки:

- надійність засобів керування безпекою забезпечується поділом ролей і обов'язків адміністраторів;

- повинні бути присутні як мінімум інспектор із захисту інформації, адміністратор БД, користувачі;

- повинні контролюватися питання перерозподілу і додавання посадових обов'язків, зв'язаних з інформаційною безпекою;

- засоби адміністрування, що відносяться до інформаційної безпеки, повинні контролюватися на предмет їхнього несанкціонованого використання, модифікації, знищення;

- у системі повинні використовуватися механізми захисту при реєстрації нових користувачів;

- повинен бути встановлений граничний час пасивності користувачів, після якого вони виключаються з числа легальних користувачів;

- системний адміністратор повинен мати можливість проводити аудит дій одного чи обраної групи користувачів;

- засоби проведення аудита повинні бути захищені від неавторизованого використання, модифікації, знищення;

- повинен існувати захисний механізм, що забезпечує доступ тільки авторизованого персоналу до виконання функцій адміністратора[1].

19


Висновок. Аспекти, пов'язані з безпекою, повинні бути враховані на стадії набору персоналу та включені до посадових інструкцій і договорів та підлягають контролю протягом усього часу роботи даного співробітника. Про порушення режиму інформаційної безпеки необхідно негайно повідомляти по адміністративних каналах. Усі співробітники повинні бути ознайомлені з процедурою повідомлення про різні типи інцидентів (порушення безпеки, загрози безпеці чи збій).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Копылов В.В. Информационное право: Учебник. 2-е изд., перераб. и

доп. – М.: Юристъ, 2010. – 132 с.2. Новосад О. Інформаційне забезпечення управлінської діяльності у

митних органах // Митниця.- 2011. - № 1. – 97 с.

20


УДК 656.073(477+100)РОЗВИТОК КОНТРЕЙЛЕРНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ В СУЧАСНИХ

УМОВАХМазуренко М. М., cтудент факультету менеджменту, групи 12 - ММСНауковий керівник: Мазур С.А., ст. викладач кафедри менеджмент

зовнішньоекономічної діяльностіВінницький національний аграрний університет, м. Вінниця

Анотація: У статті розглянуто питання ефективності комбінованих і контрейлерних перевезень в Україні у сучасних умовах, а також наведено динамічні характеристики, які впливають на навантажені автопоїзда при перевезенні на спеціальних платформах. Досліджуються питання пiдвищення ефективностi контрейлерних перевезень в Українi. Розглянуто вплив дiяльностi контрейлерних перевезень на розвиток транспортної галузi й забезпечення економiчної безпеки держави.

Ключові слова: комбіновані і контрейлерні перевезення, платформа, динамічні характеристики, iнтермодальнi перевезення, мiжнароднi перевезення, перетин кордону.

Постановка проблеми: При комбінованих та контрейлерних перевезеннях використовуються залізничний транспорт, а саме спеціальний рухомий склад – платформи із заниженою базою та автопоїзди з автомобільними причепами або напівпричепами. Перспективнiсть розвитку контрейлерних перевезень пов’язана iз можливiстю забезпечувати високi швидкостi доставки, знизити собiвартiсть перевезень, що пiдвищить конкурентоспроможнiсть нацiональних перевiзникiв. Поряд iз зазначеними чинниками перспективи контрейлерних перевезень в Українi у найближчi роки будуть визначатися розвитком мережi мiжнародних транспортних коридорiв, створення яких вiднесено до прiоритетних напрямкiв вiтчизняного транспортного комплексу. А також розвиток митної справи на Україні.

Мета статті: У пропонованій роботі розглянуто особливості використання комбінованих і контрейлерних перевезень в Україні у сучасних умовах. Визначення перспектив розвитку iнтермодальних перевезень в Українi й питаня поширення контрейлерних перевезень в Українi та за її межами. Аналіз сучасного стану контейнерних перевезень в Україні. Особливості використання контрейлерних перевезень в Україні у сучасних умовах.

Виклад основного матеріалу. Одним із сучасних тенденцій розвитку митної справи є Контрейлерні перевезення.

Питання доставки вантажiв з використанням вантажних модулiв дослiджували такi вченi як: Воевудський Е. М., Мироненко В.К., Правдiна Н.В., Смехова А.А, та iн. Розвиток контрейлерних перевезень, зокрема і в українськiй транспортнiй галузi, дослiджували у своїх роботах Дьомiн Ю .В., Мироненко В.К., Кiрпа Г.М. [1]

На думку Куренков П.В і Котляренко А.Ф., що у зв’язку з зростанням обсягiв мiжнародних перевезень актуальнiсть застосування комбiнованих автомобiльно залiзничних перевезень стосовно зростає. Так у країнах

21


Евросоюзу частка іитермодальних перевезень (основними серед них е автомобiльно-залiзничнi) становить 10 - 15 %. [2]

В наш час залізничний транспорт є провідною галуззю в дорожньо-транспортному комплексі України, який забезпечує 82% вантажних і майже 50% пасажирських перевезень, здійснюваних всіма видами транспорту. За обсягами вантажних перевезень залізниці України займають четверте місце на Євразійському континенті, поступаючись лише залізницям Китаю, Росії та Індії. Вантажонапруженість українських залізниць в 3-5 разів перевищує відповідний показник розвинених європейських країн.[7]

Питання ефективності контрейлерних перевезень і питомих капіталовкладень в основні та обігові засоби досліджував Г.М. Кірпа. Він доказав, що необхідно враховувати низку чинників, а з врахуванням лише кількох критеріїв не можна отримати однозначного розв'язку.

Контрейлерним перевезенням властивi такi переваги, як поеднання якостей двох домiнантних видiв транспорту — маневреностi, оперативностi i швидкостi автомобiльного транспорту i високої продуктивностi, незалежностi вiд погодних умов i безпеки залiзничного транспорту; забезпечення збереження автомобiльних дорiг та iнше.

Таким чином, втiлюеться в життя найпривабливiший на ринку транспортних послуг принцип доставки вантажу “вiд дверей до дверей”. Окрiм того, створюються сприятливi умови для розширеного використання технології JIT (“Just in time”).[3, 4]

Для вирішення першочергових завдань здійснення контрейлерних перевезень в якості найбільш ефективного був обраний варіант створення парку спеціалізованого рухомого складу шляхом модернізації платформ, що експлуатуються. Одночасно із введенням у регулярну експлуатацію контрейлерних потягів із модернізованих платформ запропоновано розпочати розробки принципово нових для залізниць країн СНД типів рухомого складу [5].

Подальша iнтеграцiя транспортної системи України в мiжнародну вимагає вирiшення певних завдань з iнтенсивного оновлення основних засобiв та iнфраструктури в цiлому, забезпечення швидкостi, надiйностi, цiлiсностi та безпеки доставки вантажiв, пристосування вiтчизняного законодавства до вимог i стандартiв Європейського Союзу, а також приєднання до мiжнародних конвенцiй та угод. Основа правового, економiчного, органiзацiйного та соцiального регулюванiвi дiяльностi транспортно-дорожнього комплексу вiдбувається на пiдставi Законiв України «Про транспорт», «Про залiзничний транспорт», «Про автомобiльний транспорт», «Про транспортно-експедиторську дiяльнiсть», «Про транзит вантажiв», Кодексiв Господарського, Повiтряного, Торговельного мореплавства, Концепцiї розвитку транспортно-дорожнього комплексу України на середньостроковий перiод та до 2020 р. тощо.

Одним із пріоритетних напрямків розвитку комбінованих перевезень є організація міжнародних контрейлерних перевезень. Важливою складовою виконання міжнародних комбінованихперевезень є уникнення перевантаження

22


в Західному напрямку (країни ЄС) і приведення транспортних засобів вітчизняних автоперевізників до стандартів екологічних викидів від вихлопних газів Євро-5, а починаючи з 31 грудня 2013 року – Євро-6, створення спеціалізованих залізничних платформ для здійснення контрейлерних перевезень змінної колії (1520/1435 мм) дозволить забезпечити вантажообіг з країнами ЄС.

Перспективним напрямком розвитку комбінованих перевезень є також і Східний напрямок (вантажообіг з Китаєм через Казахстан і Російську Федерацію). На даному етапі Укрзалізницею ведуться переговори з російською стороною стосовно сумісних зусиль з розвитку цих видів перевезень. У цілому необхідне розроблення із залізничними адміністраціями Росії, Білорусії, Словаччини, Угорщини, Литви, Польщі та Казахстану.

Одним з пріоритетних напрямків з розвитку законодавства у сфері комбінованих перевезень є розроблення і прийняття закону України «Про змішані (комбіновані) перевезення», що у свою чергу сприятиме створенню умов для залучення автоперевізників.[5]

При виконанні перевезень у залізнично-автомобільному виді доставка вантажів залізницею виконується, як правило, маршрутними поїздами за графіком руху. У випадку міжнародних перевезень маршрути руху поїздів організовують таким чином, щоб кількість і час зупинок для проведення митних операцій були б мінімальними. Це досягається за рахунок виконання митних процедур у пунктах технічного обслуговування вагонів під час виконання операцій навантаження – вивантаження. Це зумовить ефективність проведення митних операцій. [6].

Висновок. Розглядаючи переваги, які обумовлюють сьогодні актуальність розвитку контрейлерних перевезень вантажів, можна виділити наступні важливі завдання:

– впровадження новітніх технологій перевізного процесу, що поєднають в собі відносно високу швидкість і помірну вартість доставки вантажів;

– здійснення організаційно-технічної роботи зі створення нових контейнерно-контрейлерних терміналів та розвитку нових транзитних маршрутів даного напрямку перевезень в перспективних географічних напрямках;

– можливість застосування до експортних та імпортних контрейлерних перевезень спрощених митних процедур і лояльних тарифних ставок.

Для здійснення ефективного розвитку контрейлерних перевезень потребують подальшого врегулювання митні процедури перетину кордонів, розподіл доходів між учасниками перевізного процесу, а все це неможливо без державної підтримки. Рішення цих питань зацікавить нових замовників, підвищить конкурентоспроможність контрейлерних перевезень, що вплине на формування ефективної транспортної системи країни та на розвиток митної справи в Україні.

23


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Мукмінова Т.А. Комбінований залізничний транспорт: сучасні

виклики //Залізничний транспорт України, 2007. – № 5. – С 24-30.2. Куренков ПВ., Котляренко А.Ф. Внешнеторговые перевозки в

смешанном сообщении. Экономика. Логистика. Управление. — Самара: МПС, “Самарская ГАПС”, 2002. — 628 с

3. Науково - аналітичний журнал з питань митної справи 4(82) 2012 рік.4. Кірпа Г.М. Підвищення ефективності використання рухомого складу для

інтенсифікації перевезень у міжнародному сполученні// Проектування, виробництво та експлуатація транспортних засобів і поїздів: Праці Західного наукового центру ТАУ. – 2006, № 13. – С. 40-50.

5. Савченко, В.В. Інтеграція залізниць України до міжнародної транспортної мережі [Текст] / В.В. Савченко // Залізничний транспорт України. – 2003. – № 4. – С. 47.

6. Науково - аналітичний журнал з питань митної справи та ЗЕД № 1-6 2012 р.

7. Вісник економіки транспорту і промисловості № 38, 2012

24


УДК 339.543 (477)ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ МИТНОЇ СПРАВИ В УКРАЇНІДмитренко І.А., студентка факультету менеджменту, групи 12 - ММСНауковий керівник: Мазур С.А., ст. викладач кафедри Менеджменту


Анотація: В статті розглануті основні напрями розвитку митної справи в Україні, досліджені можливі шляхи подолання уповільненого розвитку митної політики та виявлено пріоритетні шляхи покращення митної справи в Україні;

Ключові слова: інтеграції, митна системи, митна політика, митно-тарифне регулювання.

Вступ. Зі становленням України як незалежної держави, розкріпаченням економічної активності населення та міграційної політики особливого значення набуло забезпечення її економічної самостійності, невід'ємним елементом якої є митна система. Відповідно до розділу УІ Декларації про державний суверенітет Україна самостійно створює банківську (включаючи зовнішньоекономічний банк), цінову, фінансову, митну, податкову системи, формує державний бюджет. Отже, самостійний розвиток України визначально пов'язувався з її суверенітетом у зовнішньоекономічній діяльності, де особливого значення набуває митна справа, основу якої складає митне законодавство.Митна справа має тисячолітню історію і на всіх етапах свого розвитку була одним з атрибутів держави.

Проте, якщо говорити про сучасний розвиток Української держави як демократичної, правової, незалежної та її подальшої інтеграції у світову європейську співдружність то він практично неможливий без фундаментального науково-обґрунтованого оновлення національного законодавства. Йдеться, зокрема, про регулювання зовнішньоекономічних відносин та організації митної системи, які мають на меті захист національних інтересів, національної безпеки, економічного суверенітету держави. Незважаючи на багаторічну роботу відомих вчених з митної справи, а саме С.С. Сандровського, С.В. Ківалова, П.В. Пашка, Є.В. Додін, І.Г. Бережнюка, В.В. Ченцова та інших залишаються недостатньою скоординованість планування перспективних та поточних наукових досліджень у галузі фундаментальних і прикладних розробок, а також систематизованого впровадження результатів наукових розробок у практичну діяльність. [1]

Основними напрямами щодо розвитку митної справи в умовах сьогодення вважаю:

1. Захист національних інтересів України засобами митної політики та митної економіки, вдосконалення митно-тарифного регулювання ЗЕД з врахуванням приєднання України до СОТ.

2. Розвиток економіко-правових основ митної діяльності, оцінка та прогнозування економічної ситуації в Україні після приєднання до СОТ.

3. Наукове дослідження правоохоронної діяльності митних органів, протидія контрабанді та порушенням митних правил, а також активне сприяння

25


нашим колегам – правоохоронцям у боротьбі з тероризмом, відмиванням "брудних" грошей, незаконним переміщенням наркотиків, зброї, культурних цінностей та ін.

4. Удосконалення структури та інфраструктури митних органів, формування компетентного кадрового потенціалу, підвищення ефективності його використання, у тому числі шляхом наукового опрацювання:

– досліджень і оцінки персоналу;– вивчення та вироблення рекомендацій з питань підвищення рівня

виховного процесу та професіоналізму в митних органах;– аналізу правопорушень та корупційних діянь серед деяких працівників

митної служби;5. Дослідження та розвиток сучасних інформаційних митних технологій;6. Міжнародна співпраця у сфері визначення митної вартості, забезпечення

прозорості інформації з цих питань;Не менш важливим чинником, що призведе до успішного процвітання та

перспективного розвитку митної політики є міжнародне співробітництво у сфері наукової та науково-технічної діяльності Державної митної служби в умовах сьогодення, взаємний обмін науковою і науково-технічною інформацією, використання міжнародних інформаційних фондів та систем, поєднання зусиль науковців різних наукових підрозділів у справі вдосконалення форм і методів боротьби з контрабандою, корупцією, незаконним обігом наркотичних засобів, зброї та вибухових речовин, здійснення комплексу науково-дослідних і технологічних заходів у сфері організаційно-управлінської діяльності Служби.[2]

Значний вплив матиме і участь у програмах двостороннього обміну науково-педагогічних та науковими кадрами, їх стажування в наукових центрах і митних установах країн з високим рівнем економіки та митної справи. На часі провадження видавничої діяльності, опрацювання та узагальнення окремих аспектів митної справи.

Висновок. Реалізація вищезазначеного на мою думку сприятиме формуванню оновленої системи наукового забезпечення діяльності Державної митної служби України, спрямованої на організацію, координацію та поєднання зусиль науковців, керівників структур Служби, регіональних митниць і митниць у вдосконаленні форм і методів захисту економічних інтересів держави, забезпечення прав і свобод громадян. А також прискорить визначити місце митної науки, тобто митного права в правовій системі держави.

26


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Харченко О.Б. Теорія митної політики УНР:, арх. док. / В.Григораш,

П.Григораш. — К. : Київ акад., 2003. — 295, [1] с. 2. В. Володин, П. Повчан “Правила митно-тарифного регулування” //

За ред. А..В. Яцька. К.,2008. – 313 с3. Саллі В.І., Трифонова О.В., Швець В.Я. Основи

зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посіб. — К.: ВД “Професіонал”, 2003. — 176 с.

4. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Підручник / За ред. І. В. Багрової. — К.: Центр навч. літ-ри, 2004. — 580 с.

5. Новицький В. Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підруч. — К.: КНЕУ, 2003. — 514 с.

27


УДК 303.71:339.543(477)МИТНА СТАТИСТИКА ЗОВНІШНЬОЇ ТОРІВЛІ УКРАЇНИ

Козаренко Ю.В., ст. гр. 31 - ММС, факультету менеджментуНауковий керівник: Потапова Н.А., доцент кафедри ІТМ

Анотація:Розглянуто сучасний стан митної статистики України та проаналізовано систему її статистичного обліку та звітності. Зокрема, висвітлено основне завдання та обов’язки, які на неї покладені.

Ключові слова: митна статистика, статистична інформація, зовнішня торгівля.

Митна статистика є складовою частиною загальнодержавної системи статистичного обліку і звітності. Відповідно до визначених завдань митна статистична інформація формується, узагальнюється, аналізується митними органами і використовується в інтересах зміцнення зовнішньоекономічних зв'язків, поліпшення тарифного та нетарифного регулювання, подальшої інтеграції України у загальносвітову систему економічних відносин. Разом з тим забороняється вимагати від митних органів статистичну інформацію, не передбачену державною статистичною звітністю, МК та іншими законами України [1].

Відповідно до ст. 303 МК України завданнями митної статистики є: 1) об'єктивний та достовірний облік даних про переміщення товарів через митний кордон України; збирання, формування, опрацювання, узагальнення, всебічний аналіз та зберігання статистичної інформації з питань митної справи та зовнішньої торгівлі товарами;

2) подання статистичної, довідкової, аналітичної інформації з питань митної справи та зовнішньої торгівлі товарами органам державної влади в порядку, встановленому законом;

3) захист статистичної інформації, яка відповідно до законодавства України не підлягає розголошенню.

Метою ведення митної статистики зовнішньої торгівлі є створення інформаційної бази для аналізу стану і розвитку зовнішньої торгівлі країни, її торговельних, платіжних балансів і економіки загалом. Без такої бази неможливе прийняття оптимальних управлінських рішень органами державної влади. Вона формується, узагальнюється та аналізується ДМСУ на основі даних, які містяться у вантажних митних деклараціях. Потім ці дані використовуються відповідними органами державної влади для здійснення контролю за надходженням податків, зборів та інших обов'язкових платежів до Державного бюджету України, валютного контролю, аналізу стану зовнішньої торгівлі України, її торговельного і платіжного балансів та економіки в цілому. Ведення митної статистики здійснюється за методологією, яка забезпечує порівнянність даних митної статистики зовнішньої торгівлі України з даними державної статистики інших держав. Державна митна служба України забезпечує регулярне публікування даних митної статистики зовнішньої торгівлі [2].

28


Статистична інформація з питань зовнішньої торгівлі використовується для:

1) визначення стратегії, тактики та основних напрямів розвитку зовнішньоекономічної діяльності;

2) аналізу та прогнозування зовнішньоекономічної політики і ситуації, що склалася чи складатиметься на світовому ринку;

3) проведення переговорів з торговельно-економічних питань;4) застосування методів тарифного і нетарифного регулювання;5) складання торговельного та платіжного балансів України;планування і проведення валютно-фінансової політики;6) визначення ринків збуту товарів;7) формування статистики зовнішньоекономічних зв'язків України.Митна статистика зовнішньої торгівлі відповідно до «Єдиної методології

митної статистики зовнішньої торгівлі» спрямована на вирішення таких завдань:

- забезпечення повного й достовірного обліку даних про експорт і імпорт держави;

- аналіз основних тенденцій, структури і динаміки зовнішньоторговельних товаропотоків країни разом з аналізом його макроекономічної ситуації;

- інформаційне забезпечення вищих органів державної влади й управління для прийняття ними рішень у сфері митної політики і державного регулювання зовнішньої торгівлі;

- аналіз кон’юнктури ринку держави;- контроль за надходженням митних платежів у державний бюджет;- здійснення валютного контролю в межах компетенції митних органів;- надання даних митної статистики для упорядкування торговельного й

окремих статей платіжних балансів держави [3].Характерною особливістю митної статистики зовнішньої торгівлі є те, що

вона спирається на первинні документи, які подаються учасниками зовнішньоекономічних зв'язків незалежному від них контролюючому відомству і які містять офіційно задекларовані дані про товари, що переміщуються через митний кордон.

Висновок. За допомогою митної статистики зовнішньої торгівлі держава враховує ввіз і вивіз товарів на основі так званої Загальної системи обліку зовнішньої торгівлі. Вона охоплює всі товари (у тому числі цінності, за винятком валютних цінностей, що перебувають в обігу), які надходять у межі статистичної території держави або залишають ці межі. Межею статистичної території держави є її державний кордон.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Бєрежнюк І. Г. Оншикевич В. А., Корнійчук О. Т., Войцещук А. Д.

Експорт товарів. - Хмельницький, 2011.2. Григорук Н. Е. Статистика внешнеэкономических связей. - М., 2010.3. Зовнішньоекономічна діяльність / В. М. Ільницький, І. М. Томільцев, І.

В. Голодець та ін. - К., 2012. Ч. 3.

29


УДК 303.71:339.543(477)ВЗАЄМОДІЯ ДЕРЖАВ В СФЕРІ МИТНОЇ СТАТИСТИКИ

Герасимчук Я.Б., ст. гр. 34 - ТМ, факультету ТВіППТНауковий керівник: Волонтир Л.О., доцент кафедри ІТМ

Анотація: Стаття містить дані про розвиток міжнародних відносин у сфері митних послуг. Описано підходи що застосовуються в різних країнах при формуванні даних митної статистики зовнішньої торгівлі.

Ключові слова: митна статистика, економічний простір, зовнішня торгівля.

Впродовж останніх років Державною митною службою України, іншими митними відомствами держав – учасниць СНД накопичений позитивний досвід практичної роботи з проведення порівняльного аналізу даних статистики зовнішньої торгівлі.З метою обміну досвідом та на виконання Рішення Ради керівників митних служб держав – учасниць СНД від 6 червня 2012 року № 5/67, в м. Києві було проведено перше засідання Робочої групи експертів, створеної за ініціативою Держмитслужби України[1].До столиці України приїхали представники митних служб Республіки Білорусь, Республіки Вірменія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Узбекистан.

Засідання Робочої групи було присвячене питанням, пов’язаним з необхідністю актуалізації методики проведення порівняльного аналізу статистики взаємної торгівлі, вдосконалення інформаційного обміну даними статистики взаємної торгівлі та обговоренню пропозицій української сторони щодо подальшого розвитку взаємодії митних служб країн СНД в цьому напрямку.

Під час засідання українська сторона ознайомила учасників з:- презентацією "Про вдосконалення Методики проведення порівняльного

аналізу даних митної статистики взаємної торгівлі країн СНД";- пропозиціями стосовно формалізації та уніфікації принципів проведення

робіт із зіставлення даних взаємної торгівлі;- пропозиціями щодо розширення структури статистичної інформації, якою

на сьогоднішній день обмінюються митні служби країн СНД, затвердженою Рішеннями Ради керівників митних служб держав – учасниць СНД від 23.12.98 № 2/21 і від 16.03.2000 № 5.26;

- пропозиціями стосовно подальшого розвитку взаємовідносин митних служб країн СНД в межах Робочої групи.

Прийняття державами СНД в якості первинних статистичних даних при формуванні статистики зовнішньої торгівлі даних митних документів про товари, що переміщуються через митний кордон держави, сприяє значному підвищенню рівня їх достовірності та оперативності збору та обробки. Зокрема, проведення порівняльного аналізу даних митної статистики взаємної торгівлі товарами надає можливість виявити причини розбіжностей даних, які можуть бути як наслідками методологічних особливостей ведення митної статистики зовнішньої торгівлі країн СНД, так й можуть бути обумовленні іншими

30


причинами, в тому числі шахрайськими діями з боку суб’єктів підприємницької діяльності.

Проект методики містить рекомендації щодо порядку попередньої підготовки даних і проведення зустрічей експертів по зіставленню даних митної статистики взаємної торгівлі країн – торгівельних партнерів методом "дзеркальної" статистики, але при цьому дана Методика не виключає інших методів проведення зіставлення даних статистики взаємної торгівлі.

Для мінімізації впливу методологічних чинників на результати зіставлення експертами зі статистики митних служб країн – торгівельних партнерів проводиться аналіз основних методологічних підходів, які застосовуються в цих країнах при формуванні даних митної статистики зовнішньої торгівлі.

Митна статистика зовнішньої торгівлі є невід’ємною частиною статистики зовнішньоекономічних зв’язків держави, яка покликана забезпечити повний і достовірний облік даних про імпорт та експорт держави, що використовуються органами державної влади при прийнятті рішень в сфері митної політики та державного регулювання зовнішньої торгівлі.Зрозуміло, що це потребує постійного вдосконалення, як з метою підвищення достовірності та якості зібраної інформації, так й з метою гармонізації застосованої методології з діючою міжнародною системою обліку зовнішньоторговельних операцій[2].Таким чином в даний момент, коли розширюється співробітництво й обмін статистичною інформацією з міжнародними статистичними організаціями та митними службами інших країн, питання співставлення даних набуває особливого значення.

Висновок. В умовах подальшої інтеграції України до міжнародного економічного простору зростає вплив зовнішньої торгівлі на розвиток економіки нашої країни. Статистика зовнішньоекономічних зв’язків при ринковій економіці є одним з головних індикаторів такого впливу, який повинен відображати, як поточний стан справ, так давати можливість оцінити подальші перспективи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Митний Кодекс України / Відомості Верховної Ради України (ВВР).– К., 2012, –№ 44-45, № 46-47, 48, ст.552.

2. Боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил : підручник / [М.М. Іванюк, І.Г. Калетник, П.В. Пашко та ін. ; за заг. ред. А.Д. Войцещука]. – Хмельницький : ІНТРА-ДА, 2008. – 329 с.

3. Гуляйкін О. Поглиблення взаємодії держав-учасниць СНД в сфері митної статистики / О.П. Гуляйкін // Митниця. – 2009. – № 3. – С. 5.

4. Дьяченко О.В. Організація статистичних спостережень у сфері зовнішньої торгівлі товарами в Україні / О.В. Дьяченко // Статистика України. – 2006. – № 3. – С. 4–8

31


УДК 303.71:339.543(477)ЄДИНА АВТОМАТИЗОВАНА ІНФОРМАЦІЙНА СИСТЕМА ДМСУ

Білик О. М., ст. гр. 31 - ММС, факультету менеджментуНауковий керівник: Матвієнко О. Л., асистент кафедри ІТМ

Анотація: У статті розглянуто поняття єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМСУ, визначено її головну мету. А також, сформульовано її основні завдання та функції.

Ключові слова: інформаційна система, митний контроль, митні органи.Згідно Положення про Єдину автоматизовану інформаційну систему

(Наказ Держмитслужби України від №1341 від 4.11.2010р.), Єдина автоматизована інформаційна система Держмитслужби України – це багатофункціональна інтегрована автоматизована система, що забезпечує інформаційну підтримку митної справи в Україні, та яка являє собою сукупність кількох взаємопов’язаних систем, зокрема, автоматизованої інформаційної системи «Центр», автоматизованої системи митного оформлення вантажів, інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронна пошта» та інших систем, підсистем, комплексів задач, програмно-інформаційних комплексів, які проектуються, розробляються та впроваджуються у процесі модернізації та розвитку ЄАІС Держмитслужби України .

Метою ЄАІС Держмитслужби України є забезпечення, збирання, оброблення, накопичення, аналіз та зберігання інформації у сфері митної справи, шляхом інтеграції та об’єднання відповідних інформаційних ресурсів митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, а також інформаційних ресурсів центральних органів виконавчої влади, інформаційних ресурсів інших недержавних установ (організацій, підприємств) – суб’єктів ЗЕД, митних та правоохоронних органів інших країн з метою автоматизації основних процесів діяльності митних органів, підвищення ефективності митного контролю та митного оформлення, а також контролю за переміщення вантажів, що знаходяться під митним контролем, як через митний кордон України так і в її межах [1].

ЄАІС Держмитслужби була створена з метою забезпечення реалізації державної політики у митній справі.

Основними завданнями ЄАІС Держмитслужби є:– інформаційна підтримка основних процесів діяльності митних органів під

час виконання завдань та функцій, покладених на них законодавством України, з метою підвищення їх ефективності;

–контроль за переміщенням вантажів, що перебувають під митним контролем, як через митний кордон України, так і в її межах;

–автоматизація формування даних митної статистики та підвищення її достовірності;

–підвищення ефективності контролю своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України;

32


–зменшення часу на митне оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та витрат, які несуть митні органи під час здійснення митного контролю та митного оформлення;

–підвищення оперативності вирішення митними органами завдань, покладених на них законодавством України, зменшення часових та фінансових витрат на інформаційно-пошукові, розрахункові та аналітичні роботи, формування належної звітності з питань діяльності митних органів;

–забезпечення інформаційної взаємодії з центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та недержавними установами – суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, митними та правоохоронними органами інших країн .

Основними функціями ЄАІС Держмитслужби є:–збір, накопичення, систематизація, обробка та узагальнення інформації в

сховищі даних, перетворення її до форми зручної для проведення аналізу;–автоматизація процесів митного контролю та митного оформлення, а

також контролю за переміщенням вантажів, що знаходяться під митним контролем;

–надання користувачам регламентованого (санкціонованого) доступу до інформації, що зберігається в ЄАІС;

–забезпечення захисту інформації на всіх етапах її збору, накопичення, систематизації, обробки, узагальнення та збереження, ведення системи розмежування доступу до інформації, що зберігається в базах даних ЄАІС і контроль журналів моніторингу системи захисту [2].

Висновок. Отже, ЄАІС ДМСУ передбачає підвищення ефективності митного контролю та митного оформлення шляхом формування єдиної державної автоматизованої системи митного контролю та митного оформлення, на підставі відомостей, що подаються до митних органів юридичними та фізичними особами виключно в електронному вигляді.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Наказ ДМСУ № 1341 від 04.11.10 "Про затвердження Положення

про Єдину автоматизовану інформаційну систему Держмитслужби України"2. Волик О.Ф., Кащева О.В. Митні інформаційні технології :

навчальний посібник / О.Ф. Волик, О.В.Кащева – К.: Знання, 2011. – 391 с.

33


УДК 339.543:339.9НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ МИТНОЇ СПРАВИ

Порохня В.О., студентка факультету обліку та аудиту, групи 12 - КМОНауковий керівник: Мазур С.А., старший викладач кафедри Менеджменту


Анотація: Розглянуто напрямки сучасної митної справи та досліджено порядок створення положень митної справи України. Визначено також роль органів державної влади у цьому процесі.

Ключові слова: митна справа, митна політика, зовнішньоекономічна діяльність, напрямки митної справи.

Актуальність даної теми обумовлена великим значенням митної справи України для здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Від інтенсивності розвитку митної справи залежить стабільність внутрішнього ринку, економічні показники вітчизняних товаровиробників, а також поповнення доходної частини Державного бюджету України. Ефективність дій митних органів України також залежить від від вибору стратегії та напрямків митної політики України.

Слід зазначити, що в умовах інтеграції економіки України до світової торгівлі, дії державних органів влади повинні бути чітко спрямованими та скоординованими. Держава повинна попереджати внутрішні та зовнішні загрози. Також вона повинна забезпечувати захист національних інтересів України та її громадян.

Митна справа для держави є одним із заходів захисту національного виробника та здійснення зовнішньоекономічних відносин. Митна справа завжди мала велике значення для України. Стаття 5 Митного кодексу України визначає державну політику у сфері державної митної справи як систему цілей, принципів, функцій, напрямів, засобів і механізмів діяльності держави, спрямованих на забезпечення національних митних інтересів та безпеки України, регулювання зовнішньої торгівлі та захист внутрішнього ринку, розвиток національної економіки та її інтеграцію до світової економіки, наповнення державного бюджету, які реалізуються через:

1) механізми тарифного та нетарифного регулювання зовнішньо- економічної діяльності;

2) участь у митних союзах, зонах вільної торгівлі та міжнародних договорах (конвенціях) з митних питань;

3) встановлення порядку переміщення товарів через митний кордон України та здійснення їх митного контролю;

4) законодавство України з питань державної митної справи [1,Ст.5].Митна політика має враховувати не тільки інтереси держави, а й інших

суб’єктів митних відносин. Для цього митне законодавство України передбачає комплекс засобів регулювання. Діяльність держави у цій сфері заснована на принципах дотримання національного митного законодавства законодавства та міжнародних угод, укладених Україною. Положення митної політики повинні захищати митний кордон України та її внутрішній ринок.

34


Стаття 115 Конституії України покладає на Кабінет Міністрів України питання організації зовнішньоекономічної діяльності та митної служби. Статті Конституції закріплюють повноваження Президента та Верховної Ради відносно розробки митної справи. При цьому потрібно враховувати зростання інтенсивності інтеграції до світової торгівлі.

Кінцевою метою митної справи є гарантування митної безпеки. Захищеність має забезпечувати перміщення через митний кордон товарів та транспортних засобів, а такох здійснення митних процедур (митний контроль, митне оформлення та регулювання).

До напрямків сучасної митної справи можна віднести: Розвиток українского імпорту . Прикладом може бути імпорт в Україну

технологічного обладнання, яке є необхідним для збільшення об'єму видобутку природного газу. Держава створює сприятливі умови шляхом зниження розиірів мита. Товари, які потрапляють в Україну в режимі імпорту, не повинні створювати конкуренцію товарам вітчизняного виробника, яким надається перевага.

П осилення взаємодії митних органів із суб’ єктами ЗЕД. Цей напрямок реалізується шляхом укладання меморандумів та інших спільних документів, які дозволяють усунути зайві перешкоди та спростити процедуру митного оформлення.

Боротьба проти ввезення на територію України неякісних товарів . Для реалізації цього напрямку потрібна взаємодія митних органів з правоохоронними органами та органами державного контролю якості.

Розробка сучасних технологій в діяльності митних органів. Новітні технології дозволяють зробити роботу митних органів значно ефективнішою. Значна увага приділяєть впровадженню досвіду інших країн.

Вдосконалення процедури митного контролю. Митна справа повинна забезпечувати належний захист економічних інтересів держави виконання митними органами покладених на них функцій.

Висновок. На мою думку, важливим є приведення митної справи до світових стандартів. Варто також звернути увагу на спрощення митних процедур.

Ефективна реалізація митної справи потребує створення певних умов, що сприятимуть виходу країни на світовий ринок. Основою визначення напрямків розвитку митної справи мають бути не тільки прогнози, а й науково доведені факти. Сьогодення вимагає динамічних постійних змін митного законодавства. Слід зазначити, що проведення таких змін та усунення недоліків митного законодавства є необхідним. Митна справа держави можлива лише за умови її незалежності та територіальної цілісності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Митний кодекс України від 13 березня 2012 № 4495-VI// Відомості

Верховної Ради України, 2012, № 44-45, № 46-47, № 48, 552 с.2. Конституція України від 28.06.1996 р//Відомості Верховної Ради

України, 1996, №30, 115 с.

35


УДК 336.02.001.76(477)ТЕНДЕНЦІЇ СУЧАСНОЇ МИТНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ,

ПРОБЛЕМИ ЇЇ РОЗВИТКУ, ПРОПОЗИЦІЇ ВДОСКОНАЛЕННЯ.Мудрик О.В., студент факультету Облік та аудит,групи 12 - КМОНауковий керівник: Мазур С.А., ст. викладач кафедри менеджменту

зовнішньоекономічної діяльностіВінницький національний аграрний університет, м.Вінниця

Анотація: Розглядаються тенденції сучасної митної політики України, аналізуються проблеми її розвитку та умови функціонування, а також надаються пропозиції щодо шляхів її вдосконалення на прикладі економічно розвинених країн світу.

Ключові слова: зовнішньоекономічна діяльність, митна політика, митний тариф, митна служба.

Вступ. Для України сучасний етап характеризується постійним зростанням обсягів та розширенням масштабів міжнародної торгівлі, ускладненням динамізму торговельних процесів, посиленням вимог міжнародних організацій щодо забезпечення вільного доступу іноземних товарів на внутрішні ринки та зниженням національних торговельних бар’єрів. Відбувається поглиблення інтеграції міжнародних вимог у національну практику митного регулювання України. В таких умовах загострюється потреба підвищення ефективності національної митної політики в сфері реагування на зовнішні загрози та швидкої протидії можливим негативним наслідкам таких загроз напрямку посилення забезпечення економічних інтересів держави й максимального врахування в національній митній системі міжнародних правил та вимог.

Матеріал і результати дослідження. Ще в 2006 році були здійснені значні позитивні зрушення в напрямку вдосконалення національної митної політики. По-перше, активізувалася взаємодія митних органів із суб’єктами господарювання, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність. Цей захід спрямовано на забезпечення лібералізації сфери зовнішньої торгівлі та водночас подолання тіньових механізмів ввезення в Україну товарів. По-друге, активізувалася робота з приведення законодавства України у сфері захисту прав інтелектуальної власності до рівня світових стандартів із метою посилення протидії незаконному переміщенню товарів, що містятьоб’єкти права інтелектуальної власності. Дотримання інтересів об’єктів права інтелектуальної власності відіграє суттєву роль у забезпеченні недискримінаційного ставлення доУкраїни як досуб’єкта міжнародних економічних відносин, який прагне здобувати конкурентоспроможність в умовах добросовісної конкурентної боротьби. По-третє, було досягнуто певного прогресу в напрямку створення, підготовки до впровадження і розвитку системи електронного декларування товарів, що в значній мірі наближує законодавствоУкраїни з митних питань до законодавства Євросоюзу та сприяє прискоренню й спрощенню процедур здійснення митного контролю та оформлення товарів і транспортних засобів [2]. Але, слід відзначити і ряд проблемних питань сучасної митної політики України. Однією з найголовніших проблем митної політики України є

36


відставання митного контролю від сучасних потреб пропускної здатності та світових стандартів контролю товарів. Зростання товаропотоків висвітлило такі проблеми митного контролю: як суттєві часові витрати на проведення митних процедур, застарілі механізми технологічного пропуску товарів. Про значну недосконалість митної політики України свідчать також: значний вміст товарів, що переміщуються контрабандним шляхом; збереження загрозливої ситуації з контрабандою наркотичних засобів та зброї; учинення правопорушень у сфері інтелектуальної власності, особливо через канали незаконного переміщення через митний кордон України дисків для лазерних систем зчитування та іншої аудіовізуальної продукції [3]. Дуже важливою проблемою, також, є поширена практика викривлення митної вартості імпортованих товарів. За даними Держмитслужби України, зберігаються тенденції до заниження митної вартості при імпорті досить широкого асортименту товарів. Такі тенденції актуалізують для України посилення ефективності механізмів моніторингу та визначення справжньої вартості товарів, достовірності їхнього декларування.

Негативним чинником є ще й збереження тенденцій до суттєвого розриву між кількістю зареєстрованих в Україні учасників зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) та їх фактичною активністю в сфері зовнішньої торгівлі.

Для того, щоб реалізувати пріоритети підвищення дієздатності політики держави у найближчий час, необхідно здійснити ряд заходів, які посилять рівень захисту національних інтересів держави, створять сприятливі умови для збільшення обсягів зовнішньої торгівлі та позитивно вплинуть на соціальний та економічний розвиток України. Для цього, на нашу думку, необхідно:

- створити сприятливі нормативно-правові умови розширення прав митних органів у частині доступу до інформації, яка знаходиться в базах даних інших органів державної влади;

- розробити програми реформування процедур митного оформлення;- створити єдину систему використання попередньої інформації з метою

оперативного виявлення потенційно небезпечних вантажів та попередження наслідків ввозу недоброякісної, екологічно-, санітарно- та іншої небезпечної продукції ще на початковій стадії руху;

- запровадити наукові тренінги для працівників митної служби стосовно управління ризиками, імплементації «єдиного вікна» та інтегрованої системи управління кордоном

- підвищити рівень бюджетного фінансування процесів модернізації та реформування системи реалізації митної політики, за вимогами міжнародних норм та стандартів [1].

Висновок. На нашу думку, на сучасному етапі найбільш прийнятним для України є використання досвіду країн центральної та східної Європи, які нещодавно приєдналися до ЄС. Він передбачає дотримання низьких тарифних ставок на переважну більшість товарних позицій, особливо на товари з низьким ступенем обробки. Особливий захист потрібно приділяти продукції сільського господарства та окремим галузям машинобудування. Паралельно слід упроваджувати ефективну систему аналізу ризиків для запобігання митним правопорушенням.

37


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Пашко П.В., Пісной П.Я. Митна політика та митна безпека України//

Фінанси України, – 2006. - №1. – С. 74 - 79.2. Національний інститут стратегічних досліджень // Аналітичні записки

щодо проблем і подій суспільного розвитку. - http:www.niss.gov.ua 3. Міністерство фінансів України // Законодавство. - http:www.minfin.gov.ua

38


УДК 303 71:339.543(477)ПРИЗНАЧЕННЯ І ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ЄДИНОЇ

АВТОМАТИЗОВАНОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОЇ МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Липова І.В., ст. гр. 34 - ТМ, факультету ТВіППТНауковий керівник: Матвієнко О.Л., асистент кафедри ТМ

Анотація: У статті висвітлено основні відомості про призначення та завдання Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМСУ, застосування сучасних інформаційних технологій, ведення електронної бази даних, вантажних митних декларацій. Розглянуто переваги Єдиної автоматизованої інформаційної системи.

Ключові слова: вантажна митна декларація, митне оформлення, автоматизація.

У сучасних умовах економічного розвитку України та виходу її на широку міжнародну арену особливе значення в системі органів державного управління має митна служба. Здійснення митної справи й ефективна діяльність Державної митної служби України можливі лише за умови забезпечення митних органів сучасною комп'ютерною технікою та використання сучасних телекомунікаційних мереж для організації автоматизованого інформаційного обміну, як у межах митної служби, так і з іншими міністерствами і відомствами України, а також з організаціями закордонних держав.

З часу створення митної служби України велика увага приділяється розробці й упровадженню Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) митних органів, призначення якої — виконання функціональних завдань митних органів з використанням передових технологій передачі й обробки інформації за допомогою засобів обчислювальної техніки та зв'язку.

Єдина автоматизована інформаційна система Держмитслужби — багатофункціональна інтегрована автоматизована система, що забезпечує інформаційну підтримку та супроводження митної справи в Україні ї становить сукупність кількох взаємопов’язаних інформаційних систем, зокрема, автоматизованої інформаційної системи „Центр”, автоматизованої системи митного оформлення, інформаційно-телекомунікаційної системи „Електронна пошта” та інших систем, програмно-інформаційних комплексів.

27 липня 1993 р. прийнято концепцію створення Єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України і план її реалізації. Метою створення Єдиної автоматизованої інформаційної системи є підвищення ефективності формування і здійснення єдиної митної політики держави і діяльності митних органів під час виконання основних і допоміжних функцій за допомогою сучасних засобів комп'ютерної техніки, засобів передачі даних, математичних методів, перспективних комп'ютерних технологій [1].

Створення ЄАІС має такі основні завдання: - формування об'єктивної митної статистики з максимальним часом

затримки інформації не більше ніж півдоби;

39


- забезпечення оперативної та ефективної інформаційної взаємодії відповідних підрозділів митної служби з питань боротьби з контрабандою та порушенням митних правил, доведення регламентуючих документів до виконавців і контроль за їх виконанням, підтримка в актуальному стані нормативно-довідкової і звітної інформації як у центральному апараті ДМСУ, так і в підпорядкованих митницях та спеціалізованих митних установах;

- глибока і всебічна автоматизація процесів митного оформлення, обліку митних платежів; обліку кадрового складу; бухгалтерського обліку; фінансового забезпечення; обліку розподілу і поповнення матеріальних ресурсів; обліку й оптимізації контролю виконання на усіх рівнях системи;

- забезпечення автоматизованого інформаційного обміну Державної митної служби з іншими міністерствами і відомствами України, а також з організаціями закордонних держав;

- перехід ЄАІС ДМСУ на сучасні інформаційні технології і міжнародні стандарти, а також розробка матеріальної бази для ефективного використання митних експертних систем [3].

Єдина автоматизована інформаційна система митної служби України за короткий час перетворилася на унікальний інструмент реалізації основних митних інформаційних технологій на всіх рівнях: від митного поста до центрального апарату Держмитслужби України.

Держмитслужбою вживаються дієві заходи в напрямку досягнення належного рівня достовірності та повноти центральної бази електронних копій вантажних митних декларацій (ЕК ВМД) [2].

Застосування сучасних інформаційних технологій ведення електронної бази даних вантажних митних декларацій та розробка даних ВМД дозволяє формувати статистичну інформацію в різних розрізах: за окремими товарами, у тому числі стратегічно важливими для України; за окремими регіонами, територіями, країнами, угрупуваннями країн; у розрізі товар-країна, країна-товар; за видами валют, у яких здійснюються розрахунки за зовнішньоекономічними контрактами, за умовами розрахунків тощо.

Реалізація ЄАІС складається з поетапного процесу розробки й упровадження основних автоматизованих митних інформаційних технологій, поєднаних в технічному, програмному і телекомунікаційному середовищі.

Важливе значення має порядок надання інформації від ДМСУ іншим державним органам, зокрема з наступних аспектів: інформація про проведене митне оформлення товарів щоденно у вигляді баз даних направляється до центральної бази даних ДМСУ, звідки направляється до Державної податкової адміністрації та Національного банку України; в необхідному для контролю обсязі, у вигляді баз даних інформація з центральної бази даних ДМСУ направляється до органів Держстандарту, Державного комітету України у справах захисту прав споживачів та статистики; іншим органам групові обсяги інформації подаються за дозволами Держмитслужби[2,4].

40


Висновок. Основними перевагами створення та розвитку ЄАІС та центральної бази даних ДМСУ є: підвищення достовірності митної статистики, повнота стягнення митних платежів в Державний бюджет, підвищення ефективності митного контролю, зниження затрат на митне оформлення, підвищення оперативності вирішення завдань митними органами, зменшення часових та фінансових затрат на інформаційно-пошукові, розрахункові та аналітичні роботи, адекватна звітність по фінансовим операціям митних органів (контроль нарахування та стягнення митних платежів), мінімізація часу стабілізації системи при внесенні змін нормативно - правової бази та ін.


1. Концепція створення багатофункціональної комплексної системи „Електронна митниця” (на 2008 – 2013 роки). КМУ. Київ 2008.

2. Основи митної справи: Навч. посібник /За заг. Ред. Ю.П. Соловкова, П.В. Пашка. – Х.: Каравела, 2010. – 320 с.

3. Основи митної справи: Навч. посіб./ За ред. П.В. Пашка. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, КОО, 2011. – 318 с.

41


УДК 339.543(477)НОВИЙ МИТНИЙ КОДЕКС

Кудик Р. В. ст. гр. 24-ТМ факультету технології виробництва та переробки продукції тваринництва

Науковий керівник Ковальчук С. Я. викладач кафедри міжнародної економіки

Вінницький національний аграрний університет, м. Вінниця

Анотація: В статті розглянуто нові можливості як громадянам, так і суб’єктам господарювання для активізації зовнішньоекономічної діяльності, які передбачені новим митним Коденсом, що значно спростить існуючі митні процедури.

Ключові слова: митний кодекс, суб’єкти господарювання, митниця, вартість товарів, компроміс у митній справі.

В Україні 1 червня 2012 р., набрав чинності новий Митний кодекс. Він передбачає передачу всіх повноважень з видання наказів нормативного характеру від Держмитслужби Міністерству фінансів України. Кодекс виключає митну брокерську діяльність з числа видів діяльності, на здійснення яких митними органами надаються дозволи. Новий Кодекс дозволяє підприємцям самостійно обирати митницю, в якій вони декларуватимуть товари. Що дозволить підприємцям зменшити витрати на перевезення — після перетину кордону ці товари можна відразу везти на адресу кінцевого споживача, заїхавши до найближчої митниці для їх митного оформлення[1].

Передбачено, що вартість товарів, які можуть ввозитися громадянами на митну територію України без сплати податків через сухопутні і морські пункти пропуску складає 500 євро, повітряним сполученням - до 1 тис. євро, а при поштових пересиланнях - до 300 євро. Крім того, скорочено перелік документів, необхідних для митного оформлення. Тепер їх всього три: митна декларація, інвойс і декларація митної вартості.

Час митного оформлення скорочується з 24 годин до 4-х годин. Суб'єкт зможе самостійно зафіксувати в електронних системах дату і час подання митної декларації. А за порушення терміну митного оформлення посадові особи митниці будуть нести персональну відповідальність. З 1 червня суб'єкти зможуть заявляти товар до оформлення в будь-якому митному органі. На думку експертів, право самостійного вибору місця оформлення є одним з основних спрощень. Воно дозволить істотно знизити часові та фінансові витрати на логістику.

Виключена необхідність надання фінансової страхової гарантії в розмірі не менше 300 тис. євро, а агенту з митного оформлення, що працює з брокером, не потрібно буде підтверджувати кваліфікацію в Держмитниці і рівень спеціальних знань. Також кодексом збільшено загальний термін тимчасового ввезення громадянами-нерезидентами транспортних засобів особистого користування з 183 днів до одного року[3].

42


Позитив для пересічних громадян:Громадяни можуть ввозити на митну територію України товари на

загальну суму: до 300 євро — у міжнародних поштових та експрес-відправленнях

(поріг збільшено з 200 до 300 євро); до 1 000 євро (авіаційні пункти пропуску) та до 500 євро (всі інші

пункти пропуску) і вагою до 50 кг у ручній поклажі — без сплати будь-яких податків товари (поріг збільшено з 200 до 1 000 євро і 500 євро відповідно);

від 1 000 євро до 10 000 євро — із сплатою ввізного мита у розмірі 10 відсотків та ПДВ у розмірі 20 відсотків (зменшена загальна ставка мита з 20 до 10 відсотків);

більше 10 000 євро — в порядку передбаченому для суб’єктів ЗЕД (поріг збільшено з 1 000 до 10 000 євро).

господарі зможуть сміливо й законно перевозити через кордон своїх домашніх улюбленців — тварин, птахів та акваріумних рибок. За умови, звісно, наявності відповідного дозволу.

Через кордон для власного споживання можна перевезти харчові продукти на суму до 200 євро. Надана можливість законно перевозити через кордон домашніх тварин, птахів та акваріумних риб[2].

Для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності:Новий Митний кодекс України узагальнив в собі положення, які

раніше містилися в різних законах та підзаконних актах. Відтепер суб’єкт підприємницької діяльності відкриватиме лише один документ і матиме можливість знайти у ньому повну інформацію про його імпортно-експортну операцію.

Запроваджуються спеціальні спрощені митні процедури для добросовісних конкурентів. Українські підприємці, які тривалий час працюють на ринку, не мають заборгованостей, не допускають суттєвих порушень зможуть отримати статус уповноваженого оператора економічної діяльності. На даний час функціонує обмежений за формою та процедурою застосування механізм «режиму сприяння при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності». Особи ж, які отримали цей статус, матимуть один із дозволів на:

спрощення митних процедур; спрощення митного контролю щодо надійності і безпеки; спрощення митних процедур і митного контролю щодо

надійності і безпеки.Передбачено проведення митних процедур протягом 4-х робочих

годин з моменту подання митної декларації та документів (на сьогодні встановлено термін — 1 доба).

Підприємці матимуть змогу самостійно фіксувати в електронних системах митниці дату та час подання ними митної декларації. А посадові особи митних органів нестимуть персональну відповідальність за порушення строку митного оформлення[4].

43


Вводиться нове поняття «Компроміс у митній справі». Це встановлення випадків, коли при виявленні порушення митних правил товари можуть бути пропущені через митний кордон України до завершення розгляду справи про це порушення. Але це за умови, що такі товари не підлягають конфіскації і не будуть потрібні надалі в процесі провадження у справі або у випадку коли декларант сплачує всі податки чи представляє гарантію їх сплати.

Декриміналізовано товарну контрабанду, тобто переведено її з розряду кримінальних злочинів до складу адміністративних правопорушень.

Скорочено перелік видів порушень митних правил та переглянуто стягнення, які застосовуються за їх вчинення.

Одним із найбільш прогресивних нововведень Митного кодексу видання називає впровадження нового суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - уповноваженого економічного оператора (УЕО). УЕО наділений можливістю використовувати спеціальні спрощення, як, наприклад, можливість тимчасового зберігання товарів на своєму складі та випуску товар зі свого складу без пред'явлення його митному органу, можливість зняти митне забезпечення без дозволу митниці та здійснювати митний контроль в першочерговому порядку.

Згідно з документом, скорочена кількість документів на вантаж - з 28 до 14 одиниць.

Для іноземних автомобілістів збільшений термін перебування в Україні без спеціального дозволу зі своїм транспортом до року, раніше - півроку.

У разі ввезення товарів на суму понад 10 тис. євро застосовуються повні ставки мита. Письмовому декларуванню із поданням митної декларації підлягають товари, сумарна вартість яких перевищує 10 тис. євро.

Встановлений перелік документів, які надаються митним органам для здійснення митного контролю, визначений перелік предметів, які належать до особистих речей громадян і не обкладаються податками при переміщенні через кордон.

Головний акцент робиться на митному контролі після здійснення процедури митного оформлення. Тобто щоб скоротити час митних процедур, митна служба швидко пропускатиме вантажі, проте у будь-який момент митники можуть прийти на підприємство і перевірити достовірність і повноту декларування вантажу. У випадку порушень до підприємства будуть застосовані відповідні санкції, прописані в митному та податковому кодексі[5].

44


Висновок. Новим Кодексом передбачено вичерпний перелік документів, потрібних митниці для митного оформлення. Інші документи, необхідні для здійснення митного контролю й митного оформлення товарів декларантом не подаватимуться, але повинні зберігатися в нього протягом 3-х років та надатися митному органу, в разі потреби.

Даний Закон дозволяє використовувати електронне декларування всім бажаючим підприємцям без будь-яких обмежень, що значно скоротить час проходження товарів через митницю, мінімізує вплив на прийняття рішень та зменшить кількість бюрократичних процедур.

Цей документ надасть нові можливості як громадянам, так і суб’єктам для активізації зовнішньоекономічної діяльності та значно спростить існуючі митні процедури.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. zib.com.ua/.../

9875_noviy_mitniy_kodeks_ukraini_nabrav_chinnosti_analiz_osnovnih.html .

2. www.poltava.pl.ua/news/16413/ 3. forum.finance.ua/topic114519.html4. 24tv.ua/news/showTagNews.do?noviy...kodeks5. www.dpcustoms.com.ua/info.php?ipage=new_mku

45

http://www.poltava.pl.ua/news/16413/

СЕКЦІЯ 2.

МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ЯКОСТІ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ

46

УДК: 006.032:338.432МІЖНАРОДНА СТАНДАРТИЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ

ПРОДУКЦІЇМаколкіна С.В., ст. гр. 21 ІСУНауковий керівник: аспірант Костюк О.О.,асистентВінницький національний аграрний університет

Ключові слова. міжнародні вимоги, екологічна безпека, сільськогосподарські підприємства, управління, система екологічного менеджменту.

Постановка проблеми. Міжнародною вимогою сучасного ринку сільськогосподарської продукції є її відповідність якісним, екологічним характеристикам та екологічна безпека процесу виробництва. Більшість аграрних підприємств України функціонують без врахування екологічної політики держави, яку розроблено відповідно до стандартів міжнародного ринку серії ISO 14000 та ISO 9000. Така діяльність унеможливлює розширення ринків збуту виробленої продукції на світовий ринок, а її виробництво робить не конкурентоспроможним та малорентабельним. Зміна підходу до системи управління сільськогосподарськими підприємствами шляхом застосування міжнародного досвіду з впровадження та функціонування системи екологічного менеджменту у загальній системі управління підприємств аграрної сфери сприятиме поліпшенню економічного стану та якісних і екологічних характеристик господарювання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблему удосконалення системи управління сільськогосподарських підприємств досліджувало досить багато вітчизняних та зарубіжних науковців, а саме: Лучишина К.Л., Мартиненко В.О., Мельник Л.Г., Михайлова Л.І, Пізняк Т.І., Вороновська О.В., Ans Kolk та інші. проте, дана проблема не є вирішеною в повному обсязі і потребує подальшого дослідження [1].

Постановка завдання. Завданням нашого дослідження є розробити модель ефективної та конкурентоспроможної системи управління у сільськогосподарських підприємствах відповідно до міжнародних вимог, яка забезпечить економічно ефективне виробництво якісної екологічно безпечної в процесі виробництва і споживання продукції. Така модель повинна передбачати інтегровану систему управління із включенням до неї системи екологічного менеджменту та менеджменту якості.

Виклад основного матеріалу дослідження. В ринкових умовах господарювання аграрний сектор економіки України не може розвиватись ізольовано від світової економіки та міжнародної спільноти по формуванню продовольчої бази. Для економіки країни, що володіє таким потужним аграрним потенціалом необхідним є розвиток зовнішньої торгівлі продукцією сільськогосподарського виробництва [3].

В умовах світової екологічної кризи важливою постала проблема забезпечення населення високоякісними продуктами харчування, першоджерелом виробництва яких є сільськогосподарські підприємства. Якість

47

вирощеної продукції є комплексним показником, який визначається сукупністю характеристик, що задовольняють її споживача та виражається співвідношенням між споживчою вартістю і вартістю продуктів праці.

Відповідність продукції та процесу її виробництва міжнародним вимогам засвідчується сертифікацією. Підприємству отримати такий сертифікат відповідності до стандартів серії ISO 14000 та ISO 9000 можливо при впровадженні та функціонуванні системи екологічного менеджменту та системи менеджменту якості до загальної системи управління підприємства [4].

У впровадженні системи екологічного менеджменту у сільськогосподарських підприємствах зацікавлені насамперед великі підприємства та корпорації, які виробляють достатню для виходу на міжнародні ринки кількість продукції. Експортуючи вироблену продукцію власники знаходяться в умовах жорсткої конкуренції світового ринку, який вимагає наявності всієї документації, в тому числі і екологічної (сертифікатів якості, екологічних характеристик виробництва та ін.), яка несе оцінку всіх властивостей товару [2].

Об’єднання малих та середніх підприємств, які функціонують відповідно до системи екологічного менеджменту та мають відповідні документи, дасть можливість і їм вийти без посередництва на міжнародні ринки, що стане поштовхом до їх розвитку. Тому впровадження системи екологічного менеджменту на підприємствах аграрного сектору є необхідною перспективою.

Сприяти сільськогосподарським підприємствам у впровадженні системи екологічного менеджменту повинна держава за допомогою нормативно- правового регулювання та встановлення дотацій для таких підприємств, або запровадження «податкових канікул» на певний термін [5].

В умовах ринку, що викликає глобалізацію, інформатизацію та активні зміни існування підприємств важливим є зважений науково обґрунтований, аналітично оцінений та економічно підтверджений підхід до прийняття управлінських рішень. Відсутня на сьогодні система менеджменту у сільськогосподарських підприємствах призвела до майже повного знищення аграрного сектору економіки держави, що є одним із основних джерел бюджетного наповнення та гарантом продовольчого і соціального благополуччя. Для вирішення такої проблеми підприємствам необхідно перейти до відкритої системи фінансово-економічних, суспільно-політичних та культурних зв’язків на основі комунікаційних та інформаційних технологій, що передбачає впровадження і функціонування еколого-економічної політики розвитку підприємства активізувавши інвестиційну та інноваційну діяльність [6].

Управлінському персоналу підприємства необхідно володіти основними правилами та методами прийняття рішень, здійснення оцінки відносної ефективності прийняття управлінських рішень та вміти застосовувати їх в практиці управління сільськогосподарського підприємства, що сприятиме підвищенню його прибутковості, тобто виконанню мети його створення.

48

Прийняття управлінського рішення є складним та відповідальним процесом. Всі функції управління (планування, прогнозування, оцінка, контроль, облік, моніторинг та ін.) повинні бути спрямовані на формування і реалізацію рішення.

Необхідною умовою ефективного прийняття управлінського рішення є побудова математичної моделі із врахуванням логіки для використання у оцінці доцільності його прийняття. Щоб модель вирішення проблеми була найбільш доцільною та еколого-економічно обґрунтованою необхідно спрогнозувати та розробити альтернативи базовій моделі, яка б включала:

- розробку регламентованої послідовності дій для досягнення поставленої мети;

- розробка переліку та схем можливих альтернатив- нормативно-правову обґрунтованість прийняття рішення- задокументоване розпорядження виконання заданого процесу- визначення запланованого результату та ін.Базова модель системи прийняття управлінських рішень передбачає лише

такі етапи:1. Виявлення проблеми2. Прийняття рішення на основі власного досвіду.При застосуванні інноваційного підходу до системи управління

підприємством при впровадженні системи екологічного менеджменту процес прийняття управлінських рішень повинен бути удосконаленим. Він повинен основуватись не лише на власному досвіді керівника підприємства, але і на основі детальної оцінки, аналізу та вибору із можливих альтернативних варіантів найбільш прийнятного, який буде мати вищі показники ефективності під час проведеної статистичної оцінки та математичного моделювання на конкурентоспроможність. Крім того, до оцінки таких моделей слід включити потенційні ризики із врахуванням специфічних методів менеджменту при реалізації потенційно прийнятого управлінського рішення. Такий підхід забезпечить конкурентоспроможні умови функціонування сільськогосподарських підприємств як на вітчизняному, так і на світовому ринку. Крім того, виконання міжнародних екологічних вимог до якості продукції посилить слабкі ринкові позиції аграрних товаровиробників на експортних ринках.

Висновок. Тому, застосування міжнародного підходу до системи управління аграрних підприємств шляхом впровадження до її структури системи екологічного менеджменту та системи менеджменту якості дасть можливість сертифікувати як продукцію, так і виробничий процес відповідно до стандартів серії ISO 14000 та ISO 9000. Управління сільськогосподарськими підприємствами за такою схемою забезпечить конкурентоспроможність виробленої продукції на вітчизняному та міжнародному ринках.

Оптимізувавши систему управління економічними та екологічними процессами в бізнесі сільськогосподарських підприємств можливим стане поліпшення економічного благополуччя аграрних підприємств та якісного стану життя населення, а отже, і держави в цілому.

49

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Вороновська, О.В. Витрати природоохоронної діяльності [Текст] / О.В.

Вороновська // Вісник Сумського національного аграрного університету. – 2006. – Випуск 5 - 6 (22 - 23): Економіка та менеджмент. – С. 389 - 393.

2. Лучишина, К.Л. Основи формування інтегрованої системи управління якістю аграрних підприємств [Текст] / К.Л. Лучишина // Агросвіт. – 2010 р. – № 21. – С. 56 – 60.

3. Мартиненко, В.О. Удосконалення екологічного управління в сфері АПК [Текст] / В.О. Мартиненко // Вісник Сумського національного аграрного університету. – 2008. - № 12/1 (33). – С. 110 - 114.

4. Мельник, Л.Г. Екологічна економіка. [Текст] / Л. Г. Мельник. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. – 367 с.

5. Михайлова, Л.І. Менеджмент аграрних підприємств в контексті реалізації інтеграційних прагнень України [Текст] / Л.І. Михайлова // Вісник Сумського національного аграрного університету. – 2008. - Випуск 12/2 (34): Економіка та менеджмент. – С. 10 - 16.

6. Пізняк, Т.І. Принципи аналізу та прогнозування в системі екологічного менеджменту підприємств агропромислового комплексу [Текст] / Т.І. Пізняк, С.В. Глівенко // Вісник Сумського державного аграрного університету. – 2001. – Випуск 2: Економіка та менеджмент. – С 162 – 165.

50

УДК 637.14:339.564(477)ДИНАМІКА ОБСЯГІВ ЕКСПОРТУ МОЛОКА ТА

МОЛОКОПРОДУКТІВ В УКРАЇНІЛипова І.В., студентка факультету технологія виробництва і переробки

продукції тваринництва ,групи 34 - ТМНауковий керівник: Казьмірук Л.В., доцент кафедри розведення

сільськогосподарських тварин і зоогігієниВінницький національний аграрний університет, м.Вінниця

Анотація: Молочна галузь займає вагоме місце в структурі харчової промисловості України, є провідною ланкою у вирішенні продовольчої проблеми країни. Адже, молоко, як один з головних базових продуктів харчування (характерна особливість якого – легка засвоюваність організмом) є важливою складовою здорового раціону. Споживання молока на душу населення в Україні становить 150 кг за раціональної річної норми 380-390 кг. Обсяг виробництва коров'ячого молока в ЄС становить 147 млн тонн, з яких 135 млн - товарне. Тобто останнє повністю потрапляє на переробку.

Ключові слова: експорт, попит, пропозиція, митний тариф, молоко, молокопродукти, контроль, ціна.

Світовий попит на молокопродукти наразі набагато перевищує пропозицію. Згідно прогнозів, ця тенденція збережеться до 2015 року зі щорічним збільшенням споживання на 12 млн. тонн. Світові лідери, такі як, США, Австралія та Нова Зеландія, виробничі можливості яких на сьогодні обмежені, не можуть забезпечити зростаючий попит на світовому ринку молочної продукції.

Такий розвиток подій має розглядатися в Україні як шанс для вітчизняних виробників молока.

Україна має реальний шанс завоювати долю на світовому ринку молочних продуктів, якщо будуть реалізовані проекти по великотоварному виробництву молока з виконанням всіх необхідних світових стандартів якості продукції.

Тому метою виконання досліджень є аналіз сучасного стану експорту молока та молочних продуктів та тенденцій розвитку експортного потенціалу галузі.

Експорт молока не має великого поширення. Молоко переробляється на масло, сир, згущене та сухе молоко.

Першість у структурі експорту молокопродуктів з України займають сири. Друге місце в експорті молокопродуктів у грошовому вираженні займає сухе знежирене молоко (СЗМ), якого компанії продали на суму понад 200 млн. дол. За 2010 рік з України було вивезено 58 тис. т СЗМ, що на 9% менше, ніж за 2009 рік. В цілому за 2010 рік СЗМ експортували з України приблизно в 46 країн світу. Аналізуючи попередні роки, істотному збільшенню обсягів експорту сприяла активна торгівля молоком з Росією. Значного розвитку набуває і експорт молочного дитячого харчування, однак цей показник ще є незначним. Так у 2005 р. цей показник склав лише 76 тонн[2].

51

Наразі спостерігається приріст, який мав місце в 2006 і 2008 рр. (32% і 73% відповідно), і скорочення в 2007 і 2009 рр. (19% і 17% відповідно). Україна експортує молочне дитяче харчування переважно в одну країну – Молдову. Незначні обсяги експорту (близько 1%) направляються в США і Японію.

Експорту України залежить від країн СНД. Суттєві втрати експорту у 2006 році відбулися саме через обмеження Російською Федерацією експорту сирів твердих, Україна втратила від скорочення експорту сирів 176 млн. дол. США, а від масла вершкового – 20 млн. дол. США за рік. Це дає підстави стверджувати, що питання конкурентоспроможності молочної галузі значною мірою знаходиться в площині якості та безпечності відповідної продукції[3].

У зв’язку із вступом України до Світової організації торгівлі (СОТ) та прийняття нею нових митних ставок на молочну продукцію (до 10%), нові митно-тарифні ставки знизились у 2,5-10 разів, наприклад, при нині діючих ставках мита (1,5 євро/кг) та ціні масла вершкового 20 грн./кг, імпортер сплачує мито - 12 грн. за 1 кг, а при встановленні нової ставки до 10% розмір мита становитиме 1,5-2 грн. за 1 кг. Аналогічна ситуація й для іншої молочної продукції. Це збільшить імпорт молочної продукції у 5-6 разів і відповідно збільшить втрати бюджету за рахунок зниження митних ставок при імпорті продукції у 5-8 разів[1].

У квітні 2009 року японською стороною застосовуються обмеження у вигляді рекомендацій Міністерства сільського господарства, лісництва та рибальства Японії щодо підвищення контролю якості української продукції, яка використовується для відгодівлі худоби. Це призвело до припинення поставок вказаної продукції до Країни сходу сонця. Причиною цього стало виявлення залишків антибіотику хлорамфеніколу у сухому знежиреному молоці українського походження, що перевищує аналогічний показник у молочній продукції виробництва США, країн ЄС та Австралії майже у 25 разів[4].

На початку лютого 2012 р. Російською Федерацією було запроваджено обмеження на увезення сирів з України. Від таких обмежень зазнали шкоди українські виробники сиру. Україна у 2011 році виробила 179 тис. тонн сиру, з яких 76,6 тис. тонн експортувалося, причому 89% усього експорту припадало на РФ і 9% на Казахстан. Дійсно, такі співвідношення українського експорту певним чином роблять залежним українській внутрішній ринок як молочних продуктів, так і молочної сировини від стану торгівельних відносин із РФ.

У результаті, за перший квартал 2012 року:- обсяги експорту сирів знизилися на 16%;- обсяги виробництва сирів жирних знизилися на 2% (з 35,3 до 34,7 тис.

тонн);- закупівельні ціни на молочну сировину у населення за вказаний період,

обсяги якого у структурі поставок на переробку займали 38%, знизилися майже на 7%, з 2224 до 2071 грн./тонну.

Таким чином, обсяг експорту молочної продукції залежить від обсягів її виробництва, експортної ціни, попиту на зовнішньому ринку та інших факторів. Для підвищення попиту на українську молочну продукцію як російських, так і інших іноземних споживачів, а також збільшення обсягів експорту необхідно,

52

насамперед, поліпшити якість продукції, що випускається. Саме через проблему низької якості молочної сировини, 75% якої виробляється в Україні господарствами різних форм власності, ринки збуту країн ЄС все ще залишаються недоступними для українських молочних продуктів. Для того, щоб молочний сектор достойно зустрівся з лібералізацією та посиленням конкуренції, необхідно терміново підвищувати технічну і економічну ефективність переробного сектору, збільшувати концентрацію виробництва та адаптувати сектор до вимог законодавства ЄС з гігієни та якості [5].

Висновок.1. За 2012 рік обсяги експорту сирів знизилися на 16%; обсяги виробництва сирів жирних знизилися на 2%; закупівельні ціни на молочну сировину у населення за вказаний період, обсяги якого у структурі поставок на переробку займали 38%, знизилися майже на 7%.

2. При наявності якісного продукту, сертифікованого та виробленого за світовими стандартами, українські підприємства – виробники та продавці молока мають можливість продавати продукцію на зовнішніх ринках.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Арасланова А. Молоко идёт в дефицит [Електронний ресурс] /

Анастасия Арасланова // Журнал // Экономические известия. – 04.02.2011. – 23с.

2. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]. – Офіційний сайт. - с. 35

3. Шубравська О.В., Сокольська Т.В. Розвиток ринку молока і молочної продукції: світові тенденції і вітчизняні перспективи / О.В. Шубравська, Т.В. Сокольська // Економіка і прогнозування. – 2008. – № 2. – С. 80-93

4. Колот І. Виробництво молока повинно бути рентабельним / І. Колот, Г. Коровніков // Пропозиція. – 2005. - № 1. - С. 34-37.

5. Одінцов О.М. Ринкова структура молокопродуктового ринку та оцінка її монополізації / О.М. Одінцов // Дні науки – 2006 : матеріали II міжнародної науково-практичної конференції, 17-18 квітня 2006 р. : тези доповідей. – Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2006. - Т. 2. Економічні науки. – С. 68-70.

53

УДК 664.7:(006.03.001.36+006.032.001.36)СТАНДАРТИЗАЦІЯ ПШЕНИЦІ В УКРАЇНІ. ПОРІВНЯНЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА З МІЖНАРОДНИМ СТАНДАРТОМ

Старінець А.О., студентка фінансово-економічного факультету, групи 21 -ІСУ

Науковий керівник: Костюк О.О., асистентВінницький національний аграрний університет, м.Вінниця

Актуальність: Україна є однією з найбільших виробників зерна в Європі, збираючи щорічно 35 - 40 млн. тонн. Крім того, за останні десять років країна перетворилася в найбільшого експортера зерна в регіоні [1,3].

Нарощування виробництва зерна – основа створення продовольчого і фуражного фондів. У сумарному вживанні частка продуктів, які одержані безпосередньо з зерна або в наслідок його трансформації в продукти тваринництва, перевищує 50%. Одержання зерна, яке б відповідало вимогам світових стандартів, - проблема cьогодення. Необхідно, щоб у зерні містилась відповідна кількість певних білків, жирів, вуглеводів, білки мали оптимальний вміст амінокислот, жири містили потрібні масла. Цілком очевидно, що кінцева ефективність борошномельної, хлібопекарської і деяких інших галузей промисловості пов’язана з рівнем якості зерна[2].

Порівняння вітчизняних норм показників безпеки зернових культур з європейськими і міжнародними вимогами з метою надання рекомендацій щодо їх оптимізації є необхідним та актуальним завданням.

Ключові слова: міжнародна стандартизація, пшениця, державний стандарт.

Мета дослідження – провести порівняльний аналіз різних груп показників безпеки зерна за вітчизняними, європейськими і світовими і світовими нормами.

Перспективи аграрного сектора економіки України значною мірою залежать від забезпечення та гарантування стандартів якості агропродовольчої продукції, в тому числі якості зернових як значимої експортної статті держави та гарантування продовольчої безпеки країни. Необхідність розробки стандартів та впровадження їх у сфері АПК зумовлено певними вигодами:

- вони виступають гарантією насичення внутрішнього ринку безпечною та якісною с.-г. продукцією та товарами;

-поліпшують умови торгівлі продукцією, підтримуючи її конкурентоспроможність;

- забезпечують доступ до світових ринків [3].За інформацією Європейського комітету зі стандартизації (CEN) 40%

глобального товарообігу провідних компаній світу залежить від стандартів [1, 3].

Зокрема, впровадження новими членами ЄС європейських стандартів і норм технічного, санітарного, фітосанітарного, ветеринарного контролю дало негативний ефект для України, який оцінюється сумою 60 млн доларів США, а загальні збитки від втрати ринків сільськогосподарської продукції – на рівні

54

300 - 400 млн доларів США. При цьому слід враховувати, що європейські стандарти якості стають дедалі жорсткішими та створюють серйозний бар’єр у сфері торговельних відносин між Україною і ЄС [1,5].

Головною функцією національних стандартів на зерно є заохочення виробника до виробництва зерна кращої якості.

Впровадження міжнародних стандартів відбору в Україні значно розширить ринки збуту вітчизняних зернових. Сьогодні у відборі проб зерна на визначення кількісно-якісних показників фахівці керувалися нормами ДСТУ.

Навчитися фахово застосовувати сучасні міжнародні норми був покликаний нещодавній семінар «Контроль кількості та якості зернових, зернобобових, олійних культур та продуктів їх переробки», який провела у Києві Держсільгоспінспекція України [4].

Проведене порівняння максимальних допустимих рівнів мікотоксинів (МБВ 5061-89) європейськими нормами, згідно з Регламентом Комісії ЄЕС № 1881/2006, виявило, що в вітчизняній документації максимально допустимі рівні мікотоксинів не відповідають міжнародним вимогам, в тому числі: норми афлатоксину В1 у 2,5 разів, зеараленону у 10 разів менше ніж потребує міжнародна практика.

Вітчизняні документи (ГН 6.6.1.1-130)[5], в порівнянні з міжнародними (CODEX STAN 193-1995, Rev.2. – 2006 [6], Постановa ЄС 737/90/EEC, Регламент Ради (ЄВРАТОМ) №3954/97), містять незначну кількість радіонуклідів, але норми за цими показниками безпеки у вітчизняних документах строгіші. Тому оптимізація вітчизняних показників можлива шляхом розширення переліку радіонуклідів відповідно до міжнародних вимог.

Залишок пестицидів в Україні регламентується ДСанПіН 8.8.1.2.3.4.000-2001[7], у світовому співтоваристві – згідно CAC/MRL 01, та численними постановами ЄС, в тому числі консолідованим документом Consolidated Text produced by the CONSLEG system of the Official Publications of the European Communities 2006[8], про максимальний вміст залишків пестицидів для зернових.

Деякі види пестицидів використовуються лише для певного виду зернових та є специфічні проти конкретного виду шкідників та хвороб, тому залишковий рівень визначають лише для того виду зерна, при вирощуванні якого він застосовується.

Однак імпортована сировина може містити залишки тих препаратів, які не включені до вітчизняного переліку. Тому пропонуємо розширити існуючий перелік пестицидів з метою найповнішого контролювання їх залишків у імпортованій сировині[2].

55

Висновок. Зважаючи на важливість забезпечення якості зернової продукції в ринкових умовах господарювання необхідним є :

1. Провести аналіз відповідних нормативних документів та розглянути можливість перегляду норм та розширення переліків мікотоксинів, радіонуклідів та пестицидів у відповідності з міжнародними вимогами .

2. Потрібна чітко визначена державна політика та урядова підтримка сектору зернового виробництва як основи продовольчої безпеки країни.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Аграрний сектор України на шляху до євронтеграції / [Бетлій М.,

Бородіна О., Бородін С. та ін.]; за ред. О. М. Бородіної. – Ужгород: ІВА, 2006. – 496 с.

2. http://www.tuv-sud.com.ua 3. www.wikipedia.org 4. http://www.oda.ck.ua 5. ГН 6.6.1.1–130 Допустимі рівні вмісту радіонуклідів 137Сs і 90Sr у

продуктах харчування та питній воді, затверджені наказом МОЗ України від 03.05.2006 № 256.

6. CODEX STAN 193-1995 «Codex General Standard for Contaminants And Toxins іn Foods», Rev 2. – 2006.

7. ДСанПіН 8.8.1.2.3.4-000-2001 Допустимі дози, концентрації, кількості та рівні вмісту пестицидів у сільськогосподарській сировині, харчових продуктів, повітрі робочої зони, атмосферному повітрі, затверджені Постановою Головного санітарного лікаря України від 2001-09-20 №137.

8. Consolidated Text produced by the CONSLEG system of the Official Publications of the European Communities 2006.

56

http://www.oda.ck.ua/

http://www.wikipedia.org/

http://www.tuv-sud.com.ua/

УДК 664.7:[006.03.001.36+006.032.001.36]ДЕЯКІ ПИТАННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЯКОСТІ

АГРАРНОЇ ПРОДУКЦІЇБарський Д. О., студентка агрономічного факультету, групи 11 – ПіВНауковий керівник: Смілянець О.Г., доцент кафедри Вищої математики,

інформатики та математичних методів в економіціВінницький національний аграрний університет, м. Вінниця

Анотація: У статті проведено дослідження правового регулювання якості сільськогосподарської продукції та розробка відповідних рекомендацій щодо внесення доповнень до чинного законодавства

Ключові слова: стандарти, якість, сільськогосподарська продукція, правове регулювання, споживачі, сільськогосподарські підприємства.

Необхідно зазначити, що якість сільськогосподарської продукції в технологічному плані залежить від багатьох чинників, зокрема від: дотримання встановлених вимог щодо організації виробництва, забезпечення сучасними технологіями, раціонального використання природно-ресурсного потенціалу, кваліфікації персоналу тощо. Однак вирішення проблеми якості сільськогосподарської продукції в суто організаційно-технологічному напрямі не забезпечить необхідного результату, оскільки мета виробника і потреби споживача цього виду продукції через низку причин (насамперед економічних) не завжди збігаються. Єдиним чинником впливу при цьому може бути лише правове регулювання, що формує правове поле діяльності у цьому секторі економіки і враховує його особливості. При цьому технологічний розвиток сільськогосподарського виробництва потребує як постійної корекції та вдосконалення існуючої законодавчої бази, так і формування нових інститутів аграрного права України, зокрема щодо якості сільськогосподарської продукції.

При цьому визначальним для вдосконалення правового регулювання якості сільськогосподарської продукції є врахування базових чинників сільськогосподарського виробництва, насамперед, наявності нерозривного, взаємодоповнюючого зв’язку: якість ґрунту якість продукції рослинництва якість продукції тваринництва. Саме чітка правова регламентація правовідносин, що виникають у результаті складної взаємодії базових чинників, які формують кінцеву якість сільськогосподарської продукції, дає змогу реалізувати поширену в багатьох розвинених країнах ідею забезпечення якості сільськогосподарської продукції “ від лану до столу ”.

Необхідно зазначити, що питання правового регулювання якості продукції досліджували такі вчені, як В. Наумов, В. Опришко, організаційно-правові питання забезпечення якості сільськогосподарської продукції вивчав В. Петрина.

Слід зазначити, що у правовому розумінні сільськогосподарською продукцією є продукція, вироблена відповідно до технологічних та організаційно-правових вимог сільськогосподарського виробництва й належна до встановленого законодавством переліку. Відповідно, під якістю

57

сільськогосподарської продукції слід розуміти врегульовану нормами аграрного права та інших галузей права сукупність корисних властивостей і характеристик цієї продукції, які здатні задовольняти потреби споживача [2].

В Україні вимоги до якості продукції формуються з боку споживачів, розробників і виробників продукції, а також уповноважених державних органів та установ. Пріоритет щодо вимог до якості продукції, її відповідності конкретним показникам належить споживачеві. При цьому істотною властивістю якості продукції є її безпечність, зокрема безпека харчових продуктів, яка полягає у відсутності загрози шкідливого впливу цих продуктів, продовольчої сировини та супутніх матеріалів на організм людини [1].

Необхідність удосконалення правового регулювання якості сільськогосподарської продукції в України викликана низкою причин, основними із них є такі: фрагментарність законодавчої бази з цих питань, відсутність базового кодифікованого правового акта, насамперед Аграрного кодексу, відповідно структурованого щодо правового забезпечення якості сільськогосподарської продукції; неефективність правового забезпечення державного контролю за дотриманням встановлених показників якості сільськогосподарської продукції як одного з базових елементів державного управління; перевантаження законодавчої бази з цих питань галузевими нормативно-правовими актами, що ускладнює забезпечення встановленої якості сільськогосподарської продукції та створює правові колізії; повільний процес правової адаптації законодавства України з цих питань до законодавства Європейського Союзу та світових вимог. Загалом від вирішення проблем правового регулювання якості сільськогосподарської продукції та функціонування аграрного виробництва й аграрної сфери в цілому залежить нинішній та майбутній економічний стан України як аграрно-індустріальної держави, що обрала ринковий шлях розвитку і потребує захисту своїх національних інтересів. Актуальним є також удосконалення системи земельного законодавства у сфері забезпечення права власності на землю Українського народу [2].

Як зазначено у ст. 7 Закону України “Про основи національної безпеки України”, на сучасному етапі однією з основних реальних та потенційних загроз національній безпеці України в економічній сфері є критичний стан з продовольчим забезпеченням населення. Особливо актуальним є питання забезпечення якості сільськогосподарської продукції, основні види якої є харчовою продукцією або сировиною для відповідних галузей харчової промисловості. При цьому особливої уваги потребує вирішення проблеми захисту громадян від споживання неякісної продукції, яка безпосередньо впливає на стан їх здоров’я та на життєвий рівень у цілому [3].

Насиченість ринків продукцією і послугами сприяло тому, що споживач одержав можливість вибору. Це привело до того, що забезпечення високої якості продукції перетворилось у магістральний напрям соціально-економічного розвитку більшості країн світу, оскільки тільки продукція високої якості може бути конкурентоспроможною. Актуальним це є і для України: її прагнення інтегруватись у європейські і світові економічні структури потребує

58

засвоєння нових правил гри, що диктує ринкова економіка, в якій виживає той, хто має найсучасніші технології, найвищу якість продукції, найнижчі ціни. Ця проблема багатогранна і має політичний, соціальний, економічний, науково-технічний і організаційний аспекти. Відомий американський спеціаліст із якості Е. Демінг ще в 1950 р. вказував, що на 85% вирішення проблеми залежить не від людей, а від системи управління якістю [4].

Відповідно, конкурентоспроможність продукції українських аграрних товаровиробників значною мірою залежить від якості й екологічної безпеки сільськогосподарської продукції та сировини, включаючи уникнення ризику генетичних, патологічних та інших змін в організмі людини [5].

Як зазначено в Концепції Державної цільової програми сталого розвитку сільських територій на період до 2020 р. (розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.02.2010 р. № 121-р), державна політика в аграрному секторі економіки потребує значного вдосконалення, у тому числі в питаннях якості сільськогосподарської продукції.

Вступ України до Світової організації торгівлі відкриває нові ринки збуту продукції, і в тому числі сільськогосподарської. Однак для реалізації цієї можливості необхідним є забезпечення необхідного рівня якості продукції. Це можливо, зокрема, шляхом удосконалення законодавства щодо правового регулювання цього питання, у тому числі в галузі його адаптації до законодавства Європейського Союзу. При цьому правове регулювання якості сільськогосподарської продукції напряму залежить від загальної ефективності аграрного законодавства, яке на сьогодні потребує вдосконалення [6].

Необхідно зазначити, що для гармонізації законодавства України з питань якості сільськогосподарської продукції до вимог ЄС необхідний певний перехідний період. Сутність цього періоду полягає у переході від обов’язкової сертифікації продукції до оцінювання її відповідності, насамперед, щодо технічних регламентів. При цьому, як відомо, розробка технічних регламентів в Україні відбувається доволі повільно, оскільки потребує співпраці як галузевих фахівців з окремих галузей АПК, так і юристів. Крім того, технічний регламент є базовим нормативно-правовим документом щодо конкретного виду сільськогосподарської продукції і не може містити вичерпних вимог щодо технологічних вимог її виробництва, якості, зберігання тощо. Разом з цим складовим елементом більшості технічних регламентів є посилання на державні стандарти та інші нормативні документи. А найголовніше процес виробництва певного виду сільськогосподарської продукції має відбуватися з дотриманням вимог доброчинної практики ведення певної галузі аграрного виробництва, оскільки від цього фактично залежить кінцева якість продукції. Однак процес розробки галузевої доброчинної практики виробництва сільськогосподарської продукції та її законодавчого закріплення також триває. Тому на перехідному етапі доцільним є забезпечення належного державного контролю за якістю сільськогосподарської продукції та поступове формування інформаційної бази даних з питань її обігу та якості відповідно до вимог ЄС. Важливим є також забезпечення доступу споживачів сільськогосподарської продукції до інформації про її якість та забезпечення відповідного громадського контролю.

59

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Юридична енциклопедія : в 6 т. / – К. : “Українська енциклопедія” імені

М.П. Бажана, 1998. – Т. 6: Т–Я. –2003. –. 508 с.2. Носік В.В. Проблеми здійснення права власності на землю українського

народу: – К., 2007. – 34 с.3. Дудла І.О. Захист прав споживачів: навч. посіб. – К. : 2007. – 448 с.4. Агеєв Є.Я. Управління якістю : навч. посіб. / Є.Я. Агеєв. – Л. : Новий

Світ-2000, 2009. – 240 с.5. Перелік незаконних нормативних актів, що застосовуються без

державної реєстрації // Урядовий кур’єр. – 2010. –№ 131. – С. 19–20.

60

УДК:339.543АКРЕДИТАЦІЯ В МИТНИХ ОРГАНАХ

Герасимчук Я.Б., студентка факультету технології виробництва і переробки продукції тваринництва, групи 34 - ТМ

Науковий керівник: Казьмірук Л.В., доцент кафедри розведення с.-г. тварин і зоогігієни


Анотація: Будь-який господарюючий суб’єкт, перед тим як розпочати власну зовнішньоекономічну діяльність, повинен пройти обов’язкову акредитацію в органах Держмитслужби. Процедуру акредитації можна пройти як самостійно, так і за допомогою посередника (митного брокера).

Законодавчою підставою проходження акредитації в митниці є спільна Постанова КМУ та НБУ від 03.04.96 р. №391 “Про заходи щодо створення єдиної бази статистичних даних та статистичної звітності про зовнішньоторговельні операції” та Наказ Держмитслужби від 31.05.96 р. №237 “Про затвердження Порядку ведення обліку суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності в митних органах” (затвердженого Мін’юстом 12.06.96 р. за №292/1317).

Відповідно до наказу №237, суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності, що має потребу здійснювати митне оформлення будь-яких вантажів, до моменту здійснення митного оформлення, повинен звернутися до митного органу, у зоні діяльності якого він перебуває (як правило, за місцем своєї державної реєстрації) і пройти акредитацію. Відсутність акредитації суб’єкта ЗЕД в митному органі є підставою для відмови у пропуску через митний кордон та митному оформленні вантажів.

Процедура акредитації проводиться відділом статистики митного органу, який перевіряє заявлені в обліковій картці дані та вносить їх до електронної бази даних митної системи України. Суб’єкту ЗЕД, який проходить акредитацію, може бути відмовлено в прийнятті на облік, якщо до митного органу подано не повний комплект необхідних документів або вони містять недостовірні дані.

Через створення спеціалізованих митних установ, які займаються оформленням окремих видів операцій, суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності повинні пройти подвійну акредитацію. Звичайно, подвійна акредитація - це подвійний клопіт для підприємств, але як вважають митники, двічі стати на облік в митниці - лише полегшити ведення зовнішньоекономічної діяльності.

Картки реєстрації суб’єктів ЗЕД, які проходять подвійну акредитацію, оформлюються в тому ж порядку, як і акредитація. При цьому на паперовій та електронній копіях робиться відмітка “Подвійна акредитація. Суб’єкт перебуває на обліку в (назва митниці), номер картки (номер картки першої акредитації)”. Копія картки реєстрації суб’єкта ЗЕД в митному органі за місцем Державної реєстрації зберігається разом із документами, що свідчать про взяття на облік суб’єкта ЗЕД.

61

В Україні існує декілька спеціалізованих митних установ. Скажімо, Енергетична регіональна митниця, яка здійснює митне оформлення та митний контроль за імпортом, експортом, транзитом енергоносіїв - електроенергії, сирої нафти, сирих нафтопродуктів, нафтопродуктів, природного газу, продуктів їх переробки.

Суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності України, який бажає здійснювати такі операції, повинен пройти акредитацію, окрім місцевої, ще й в Центральній енергетичній митниці.

Аналогічною є ситуація з акредитацією в Київській центральній спеціалізованій митниці (КЦСМ). Ця спеціалізована митниця здійснює митне оформлення та митний контроль у місті Києві дипломатичних вантажів і багажів, вантажів іноземних представництв міжнародних організацій та інофірм, вантажів кур’єрських служб, вантажів, які переміщуються через митний кордон каналами кур’єрських служб, багажними вагонами, вантажів і транспортних засобів організацій, що безпосередньо здійснюють міжнародні авіаційні перевезення та обслуговування авіаційної техніки в пунктах пропуску для повітряного сполучення “Київ - аеропорт” та “Гостомель”, міжнародних поштових відправлень.

Таким чином, суб’єкт ЗЕД, який здійснює такі операції, повинен перебувати на обліку в Київській спеціалізованій митниці.

Висновок: 1. Відсутність акредитації в митному органі служить підставою для відмови в пропуску через митницю та митному оформленні вантажів компанії.

2. Акредитація проводиться відділом статистики митного органу, який перевіряє облікові дані і вносить їх в електронну базу даних.

3. Через створення спеціалізованих митних установ, які займаються оформленням окремих видів операцій, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності повинні пройти подвійну акредитацію.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Богатирьов А.А., Філіппов Ю.Д. Стандартизация статистичних методів

управління. М.: Вид. Стандартів. 2009., 121с.2. Гурман В.Є. Теорія ймовірностей і математична статистика: Учеб.

посібник для вузів. — М.: Вищу школу, 2011., 479 с.3. Глазунов А.В. Документи системи QS-9000/1 // Стандарти і якість. 2008.

№6. С. 56-60.4. «Економічні і правові реформи», М:ИМПЭ, 2006, збірник наукової

праці.

62

УДК: 006.032:006.83(100)МІЖНАРОДНА СТАНДАРТИЗАЦІЯ СИСТЕМ ЯКОСТІ У РІЗНИХ

КРАЇНАХ СВІТУБлоха А.М., ст. гр.21 - КРМНауковий керівник: О.О. Костюк, аспірантВінницький національний аграрний університет

Ключові слова: міжнародні стандарти; якість продукції; торгівля; гармонізовані стандарти; міжнародні організації.

Актуальність: На сучасному етапі більшість економічних проблем неможливо розв'язувати ізольовано, тільки на національному рівні. В умовах гострої конкуренції продукції на світовому ринку виробники, які прагнуть підтримувати високу конкурентоспроможність своєї продукції, змушені використовувати МС ISO чи інших міжнародних і регіональних організацій. Тому всі країни світу виявляють зацікавленість до роботи міжнародних організацій зі стандартизації у сфері створення МС.[2]

Основним видом діяльності міжнародних організацій в галузі стандартизації є розробка МС — документів, які базуються на консенсусі та приймаються міжнародними організаціями на добровільній основі. МС не є юридично обов'язковими документами для виконання.[4,8] Кожна країна має право застосовувати їх цілком, окремими розділами чи зовсім не застосовувати. Ці стандарти носять рекомендований характер і встановлюють вимоги та показники, які відповідають світовому технічному рівню.[1]

У МС регламентуються питання сумісності та взаємозамінності продукції, методи випробувань різних видів продукції, класифікації (терміни та визначення), технології, транспортування і зберігання та інше. Питання ж встановлення вимог до якісних характеристик продукції залишаються, як правило, поза змістом МС. Це пояснюється тим, що якість товарів на світовому ринку є прерогативою виробника та споживача. Від технічного рівня і і якості продукції залежить її ціна, конкурентоспроможність і ефективність виробництва. Однак показники і вимоги, які пов'язані з безпекою обладнання, охороною навколишнього середовища, охороною здоров'я тощо, достатньо повно охоплюють усі характеристики об'єкта в МС.[11]

У МС обов'язковими вимогами до об'єктів стандартизації є вимоги до їхньої безпеки для життя і здоров'я людей, охорони навколишнього середовища, взаємозамінності та технічної сумісності.[3]

МС акумулюють новітні досягнення науки і техніки провідних країн світу, відображають інтереси більшості країн, і тому вони беруться за основу при розробці національних та регіональних НД.[5]

Регіональні НД, на відміну від МС, дозволяють чітко визначити сутність та межу економічних і торговельних договорів, бо вони об'єднують діяльність країн, які визначені близьким географічним положенням і традиційними зв'язками. Локальний характер цих відносин не вимагає глобальних рішень зі стандартизації з залученням значної кількості країн. Тому питання уніфікації національних НД чи розробка нових, у тих сферах, де ще не діють МС,

63

вирішуються найбільш успішно в регіональних організаціях. При цьому менший ступінь розрізнення і сутність рішень конкретних проблем в регіоні обумовлюють більш швидку процедуру розробки і затвердження регіональних НД порівняно з МС.[7,11]

МС широко використовуються в усьому світі, особливо промислово розвинутими країнами. Ступінь використання МС окремими країнами різна. Країни, економіка яких значною мірою залежить від зовнішньої торгівлі, широко використовують МС ISO та інших міжнародних організацій. До таких країн належать Франція, Нідерланди, Швеція, Данія, Бельгія, Австрія, Великобританія. У цих країнах частка зовнішньої торгівлі у загальному обсягу виробництва продукції складає 70—80%.[12] Тому ці країни не розробляють національні НД на продукцію, на яку вже діють МС [14]

Такі країни, як США, Канада, Австралія меншою мірою використовують МС, хоча останніми роками вони переглядають свої позиції щодо цього питання. США намагаються не використовувати МС, коли вони не відповідають національній практиці в галузі стандартизації і національним інтересам у сфері виробництва продукції.[13]

Японія посідає найвищі позиції на світовому ринку в багатьох галузях техніки. Тому вона приділяє значну увагу відповідності вимог національних НД вимогам МС у тих галузях, в яких експортні можливості країни великі. В Японії використовується два методи застосування МС: включають вимоги МС ISO/1 EC до національних стандартів чи здійснюють пряме застосування МС.

За масштабами використання МС в тій чи іншій країні можна визначити розвиток економіки країни. Цікава особливість останніх років — значна увага транснаціональних корпорацій до стандартизації. Вони прагнуть до глобальної стандартизації, тому що чим менше національних і більше міжнародних стандартів існує, тим легше для корпорації потрапити на національні ринки різних країн.[8]

Гармонізовані стандарти - це стандарти до одного і того самого об'єкта стандартизації, які затверджені різними органами. Ці стандарти можуть бути різними за змістом і формою подання матеріалу. Гармонізовані стандарти, ідентичні за змістом і формою подання матеріалу, називають ідентичними стандартами.[6]

Останнім часом поширюється практика прямого застосування в економіці країн міжнародних та регіональних НД як національних. Упровадження МС дозволяє виробникові не тільки підвищувати якість своїх товарів та послуг до рівня міжнародних вимог, але й забезпечує перебудову виробництва, його організації, технології, системи якості відповідно до рівня розвинених країн світу, а наявність сертифіката відповідності для продукції, яка виробляється згідно з МС, забезпечить доступ для українського виробника на міжнародний ринок.[15]

В Україні як національні діють МС із систем якості — ISO серії 9000, з перевірки систем якості — ISO серії 10000, з управління навколишнім середовищем — ISO серії 14000 та EN 45000, які регулюють діяльність у галузі оцінки відповідності, та інші. Упровадження цих стандартів необхідне для

64

доступу українських товарів та послуг на ринки економічно розвинених країн. Завдяки їх уведенню вітчизняні підприємства мають можливість отримати інформацію про ТВТ і вести підготовку щодо їх подолання.

Висновок: Нині підприємства мають право самі впроваджувати МС на різні види товарів та послуг, але при цьому вони повинні враховувати те, що норми та вимоги МС мають укладатися в технологію виробництва, а вимоги до товарів та послуг — відповідати вимогам як МС, так і національних НД.

Участь України у розробленні міжнародних і міждержавних НД вирішує такі основні завдання: узгодження національної технічної політики з технічною політикою, яку впроваджують її торгові партнери; урахування інтересів при розробленні МС з метою подолання технічних бар'єрів у торгівлі; використання МС для підвищення технічного рівня економіки, якості та конкурентоспроможності українських товарів та послуг; захист прав споживачів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Нормування праці: Підручник / За ред. В. М. Данюка і В. М. Абра-мова. -

К.: 1995. - 208 с.2. Стивенсон В. Дж. Управление производством: Пер. с англ. - М.:

Лаборатория базовых знаний: БИНОМ, 1998. - 928 с.3. Герасимчук В. Г. Розвиток підприємств: діагностика, стратегія,

ефективність. - К.: Вища шк., 1995. - 265 с.4. Гупалов В. К. Управление рабочим временем. - М.: Финансы и

статистика, 1998. - 240 с.5. Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2000. -

200 с.6. Економіка підприємства: Зб. практ. задач і конкретних ситуацій: Навч.

посібник / За ред. С. Ф. Покропивного. - К.: КНЕУ, 1999. - 328 с.

65

УДК 006.83(477+100)СИСТЕМА ЯКОСТІ ЗА УКРАЇНСЬКИМИ ТА МІЖНАРОДНИМИ

СТАНДАРТАМИ

Коваленко Р.Г., студент факультету механізації сільського господарства, групи 23 - ТЗКвМО

Науковий керівник: Паламарчук В.Д., доцент кафедри рослинництва та технологій


Анотація: Запропонована система якості продукції, сертифікація та міжнародні стандарти, оцінка якості продукції. Описується мета використання сертифікації, а також аналізуються міжнародні стандарти ISO серії 9000.

Ключові слова: продукція, якість, стандартизація, ISO, «петля якості».Жодне суспільство не може існувати без технічного законодавства та

нормативних документів, які регламентують правила, процеси, методи виготовлення та контролю продукції, а також гарантують безпеку життя, здоров’я і майна людей та навколишнього середовища. Стандартизація якраз і є тією діяльністю, яка виконує ці функції.

В останні роки широко застосовуються стандарти, в яких відображено світовий досвід управління якістю продукції на підприємстві. У 1987 р. Міжнародна організація зі стандартизації прийняла міжнародні стандарти (ISO) серії 9000 з систем якості. Вони були розроблені з широким використанням радянських (Львівської, Саратовської, Ярославської та інших систем бездефектного праці), японських та інших систем забезпечення або управління якістю продукції. У багатьох країнах світу (Австрія, Німеччина, Фінляндія, Франція, Великобританія та ін) стандарти ISO серії 9000 прийняті в якості національних. Відповідно до цих стандартів формується політика підприємства в області якості, тобто система якості, що включає в себе забезпечення, поліпшення і керування якістю продукції.Політика в області якості може бути сформульована у вигляді принципу діяльності підприємства або його довгострокової мети.

Змістом цієї політики є:– поліпшення економічного стану підприємства;– розширення або завоювання нових ринків збуту; – досягнення технічного рівня продукції, що перевищує рівень провідних

підприємств та фірм; – орієнтація на задоволення вимог споживача певних галузей або певних

регіонів; – освоєння виробів, функціональні можливості яких реалізуються на нових принципах;– поліпшення найважливіших показників якості продукції;

–термінів гарантії на продукцію;– розвиток сервісу;– поліпшення економічного стану підприємства;

66

У відповідності зі стандартами ISO життєвий цикл продукції, що у закордонній літературі позначається як "петля якості", охоплює 11 етапів.У стандарті ISO серії 8402 міститься наступне визначення "петлі якості": це концептуальна модель взаємозалежних видів діяльності, що впливають на якість продукції на різних стадіях від визначення потреб до оцінки їх задоволення.

"Петля якості" наочно показує послідовне відображення якості процесів на якість кінцевого результату. З допомогою на - "петлі якості" здійснюється взаємозв'язок виготовлювача продукції зі споживачем, з усією системою, що забезпечує рішення задачі керування якістю продукції.Стандарти ISO все більше застосовуються при укладанні контрактів між фірмами як моделі для оцінки системи забезпечення якості продукції у постачальника. Як зазначають західні дослідники [9], в даний час більше 90% споживачів при укладанні контрактів вимагають підтвердження наявності у виробника систем якості по ISO серії 9000.Важливу роль у забезпеченні відповідності продукції стандартам ISO, підтримки довіри та охорони суспільних інтересів відіграють незалежні випробувальні лабораторії та сертифікаційні органи. В Європі налічується більше 1000 сертифікаційних органів і більше 10 тис. випробувальних лабораторій. В Україні робота з сертифікації знаходиться на стадії завершення [1].

Сертифікація є найважливішою підсистемою системи управління якістю продукції і в той же час - метою цієї системи управління. Фактичне відповідність якості що поставляється на ринок продукції перевіряється різними організаційно-технічними процедурами, формами і методами. Один з них (найбільш поширений, що виконується, як правило, виробником) полягає в контролі, випробуванні, діагностуванні, аналізі причин браку, відмов, рекламацій та інших невідповідностей. Інший вид контрольних процедур, що забезпечують одержання інформації про якість, - держнагляд у вигляді Держстандарту, Госсанепідем-нагляду та ін Однак в умовах конкуренції завоювати відповідний ринковий сегмент можна тільки в разі надання потенційним споживачам достовірної інформації про якість товару. Органом, який забезпечує достовірну інформацію про якість, є третій вид контролю - сертифікація. Вона здійснюється третьою, незалежною організацією [2].

Майже у всіх країнах Західної Європи, в США і Японії сертифікація є обов'язковою і пов'язана, як правило, з безпекою, охороною здоров'я і навколишнього середовища.

Організація сертифікації включає в себе дві стадії:забезпечення та реалізації умов для створення і виробництва продукції, що підлягає сертифікації; організації та проведення сертифікації продукції як підтвердження її відповідності вимогам нормативно-технічної документації. Сертифікація охоплює економічні та організаційно-технічні аспекти. Поряд із сертифікацією виробництв і продукції ISO проводить сертифікацію або акредитацію випробувальних центрів, які можуть сертифікувати продукцію. Цим центрам ISO видає ліцензію на сертифікацію.

67

Міжнародною організацією із стандартизації ISO були розроблені і впроваджені міжнародні стандарти серії 9000, доповнені в подальшому стандартами 10000, які сконцентрували досвід управління якістю, нагромаджений в різних країнах, і в багатьох із них були впроваджені як національні так і міжнародні стандарти [3].

Тотальне впровадження та сертифікація систем управління відповідно до вимог національних або міжнародних стандартів в найближчій перспективі у першу чергу дозволить підвищити конкурентоспроможність продукції вітчизняних виробників. Другим позитивним фактором стане потенційна можливість активізації залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій у сертифіковане виробництво. Наприклад, за оцінками міжнародних реєстраторів, сертифікація системи управління якістю підвищує ринкову вартість підприємства в середньому на 10 - 20 %.

Висновок. На тлі викладеного видається очевидним, що якщо ми хочемо досягти високих стандартів життя, то повинні навчитися, перш за все, жити за міжнародними стандартами якості [4].

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. http :// library . if . ua / book /145/9632. html 2. Конспект лекцій «Митна справа в Україні»3. Фомичев С. К. «Основи управління якістю (2002)»4. http :// b - ko . com / book _76_ glava _12_% C 2% A 7_2.1._% D 0%9 D

% D 0% B 0% D 1%86% D 1%96% D 0% BE % D 0% BD % D 0% B 0% D 0% BB % D 1%8 C % D 0% BD % D 1%96. html

68

http://b-ko.com/book_76_glava_12_%C2%A7_2.1._%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96.html



http://library.if.ua/books/150.html

http://library.if.ua/books/12.html

http://library.if.ua/book/145/9632.html

УДК: 006.32(430+520)УДОСКОНАЛЕННЯ І РОЗВИТОК МІЖНАРОДНОЇ СТАНДАРТИЗАЦІЇ У ЯПОНІЇ ТА НІМЕЧЧИНІ

Стефанішена І.М, ст. гр. 21 - КРМНауковий керівник: Костюк О.О., асистентВінницький національний аграрний університет

Актуальність. Особливої актуальності набула сертифікація продукції у зв'язку з тенденцією підсилення законодавства у галузі забезпечення якості продукції побутового призначення, охорони здоров'я споживачів та навколишнього середовища

Ключові слова: Міжнародна стандартизація, якість, сертифікація, контроль, стандарт.

Прикладом може бути добре розвинена в західних країнах сертифікація у таких галузях як: будівництво, електротехніка, хімічні виробництва, точна механіка й оптика, документація і діловодство, охорона здоров'я, сільське господарство, машинобудування і суднобудування, авіація. Саме в цій галузі держава законодавчо зобов'язує виробників використовувати сертифікацію. Видаються спеціальні нормативні акти, що стосуються безпеки окремих видів товарів, та більш загальні - щодо захисту прав споживачів.

У даній роботі досліджується основні тенденції розвитку стандартизації за кордоном, зокрема в таких несхожих один на одного країнах як Німеччина і Японія, виявлення її головних напрямків. При цьому розглядаються такі питання, як використання стандартизації в боротьбі за якість продукції, основні національні організації, що займаються стандартизацією, їх структура, діяльність, цілі і завдання[1].

Закон про стандартизацію в Японії був прийнятий у 1949 р. Відповідно до цього закону була створена національна організація по стандартизації - Японський комітет промислових стандартів (ДИСК).

До складу ДИСК входять: Рада з стандартизації, який проводить Генеральні конференції Комітету, розробляє плани роботи та стежить за їх виконанням, а також на основні види продукції. Основними завданнями ДИСК є сертифікація промислової продукції, проведення досліджень та підготовка кадрів у галузі національної стандартизації. Серед багатьох урядових, громадських та приватних організацій, що займаються питаннями стандартизації та забезпечення якості, провідне місце займають Японська асоціація стандартів і Японський союз вчених та інженерів. Основні функції Японської асоціації стандартів: видання і розповсюдження національних стандартів;контролю якості; проведення досліджень у галузі стандартизації та методів контролю якості; участь у роботах з міжнародної стандартизації.Фахівці Асоціації займаються розробкою стандартів на термінологію в галузі якості та методів контролю. У всіх місцевих відділеннях Асоціації проводяться семінари з стандартизації та якості, а також діють комітети і групи з дослідження засобів і методів контролю та управління якістю. Японський союз вчених і інженерів - основна організація в країні, що

69

займається проблемами забезпечення якості промислової продукції [3]. Він є національною організацією з якості і представляє Японію в міжнародній роботі в області якості. Основні види робіт, що проводяться Союзом - наукові дослідження, навчання в сфері якості, видавничо-пропагандистська діяльність. Крім промислових національних стандартів є національні сільськогосподарські стандарти спеціально для продукції лісового та сільського господарства. Вони затверджуються міністром сільського і лісового господарства та проходять експертизу в Японській асоціації. Для забезпечення обліку досягнень національної та зарубіжної науки і техніки та відповідності вимогам стандартів ISO та IEC, національні японські промислові стандарти переглядаються кожні три роки. Діють також галузеві стандарти - стандарти промислових асоціацій. Враховуючи важливість зовнішньоекономічних зв'язків для розвитку національної економіки, уряд Японії та промислові монополії країни приділяють особливу увагу питанням міжнародної стандартизації, розробці стандартів на експортну продукцію, контролю її якості [4]. На кожній фірмі (підприємстві) існує відділ стандартизації, який розробляє єдину термінологію, систему умовних позначень, проекти основних стандартів фірми, становить посібника з застосування фірмових стандартів і т. д. Розробка стандартів на фірмах (підприємствах) здійснюється спеціальними комітетами або безпосередньо співробітниками відділу стандартизації.

У Японії стандартизація розглядається як основа забезпечення ефективності виробництва, однак при цьому велика увага приділяється етапам розробки і проектування продукції. Питання про прийняття нового стандарту вирішують після закінчення проектування. При проектуванні виробів здійснюються наступні види стандартизації:стандартизація показників якості виробів; стандартизація конструкції виробу; стандартизація конструкції деталей виробів; стандартизація показників якості деталей. При цьому недостатньо враховувалися вимоги, як виробників, так і споживачів продукції, не в повній мірі відслідковувався науково-технічний рівень при розробці, застосуванні та оцінці ефективності стандартів. Вважається, що для раціонального, науково-обгрунтованого проведення стандартизації необхідне створення «інжинірингу стандартизації» [2].

Німецький інститут стандартів: Історія стандартизації у Німеччині починається з 1917р. У 1917 р. був створений Комітет норм для загального машинобудування, що вважається датою виникнення національної системи стандартизації в Німеччині. Основоположний стандарт DIN 820 визначає принципи діяльності німецької національної організації зі стандартизації: добровільність, забезпечується правом будь-якої особи брати участь у створенні стандарту, а нормативні документи носять рекомендаційний характер; гласність; участь усіх зацікавлених сторін; єдність і несуперечність; конкретність; орієнтованість на загальну вигоду;міжнародний характер стандартизації - діяльність DIN спрямована на усунення технічних бар'єрів у торгівлі та створення єдиного ринку у Європі, на застосування міжнародних та європейських стандартів. DIN складається з основної організації та дочірніх підрозділів. Національною стандартизацією в Німеччині охоплені такі галузі:

70

будівництво, електротехніка, хімічні виробництва, точна механіка й оптика, фотографія і кінематографія, документація і діловодство, охорона здоров'я, сільське господарство, машинобудування і суднобудування, авіація, , годинне , ювелірне справу та деякі інші. Особливе місце відводиться стандартизації в області забезпечення безпеки товарів і послуг, захисту навколишнього середовища та створенню основних стандартів. Дочірні організації DIN - Німецьке товариство з інформації та продукції, Німецьке товариство з сертифікації систем забезпечення якості, Німецьке товариство з маркування продукції. Національні німецькі стандарти носять рекомендаційний характер і розглядаються не як юридичні норми, а як "загальновизнані правила техніки". Між інститутом і урядом укладено угоду, згідно з яким DIN зобов'язується діяти в інтересах всього суспільства і сприяти усуненню технічних бар'єрів у торгівлі, а також в охорону праці, захист споживачів і навколишнього середовища. Діяльність DIN фінансується на основі договорів із зацікавленими сторонами - замовниками нормативних документів [5]. Витратні статті бюджету на 64% покриваються доходами від видавничої діяльності, на 18% - внесками замовників. Дотації державних органів складають 18%. Великі німецькі фірми виділяють на стандартизацію 0,24%.

Крім стандартизації, DIN займається питаннями сертифікації відповідності продукції. Цю сферу діяльності інституту пов'язана з Німецьким товариством з маркування продукції (DQWK), яке створене за рішенням Президії DIN і займається організацією, управлінням і наглядом за системами сертифікації продукції , розробляють стандарти, одночасно є і комітетами з сертифікації. У міжнародних організаціях з питань стандартизації (ISO / IEC) і європейських (СЕН та СЕНЕЛЕК) фахівці DIN ведуть понад чверті секретаріатів технічних комітетів. Питаннями сертифікації в цих організаціях з Німецької сторони займається Німецька рада з сертифікації (DINZERT), створений Президією DIN. В обов'язки цього органу, крім роботи в міжнародних організаціях, входить також координація діяльності з сертифікації, контролю і оцінками продукції, сертифікація систем забезпечення якості в країні. У DINZERT створено банк даних про служби сертифікації і сертифікованої продукції з метою обміну інформацією в рамках ЄЕК ООН, СОТ і ЄС. Діяльність DIN з інформаційного забезпечення ведеться на базі фонду стандартів, який налічує більше 30 тис. стандартів та проектів стандартів. Розвивається співробітництво DIN з Держстандартом Росії. Кілька років працює спільне підприємство DIN, Держстандарту Росії і Союзу технічного нагляду Берлін-Бранденбург - "Товариство з сертифікації в Європі" (CZE). Завдання цього підприємства - сприяння експорту західноєвропейської продукції в Росію і Україну, для чого виконується досить велика кількість робіт, перш за все сертифікація товарів і послуг [6].

Висновок: Таким чином, в даний час неможливо уявити розвиток нового виробництва без вимог стандартів. Стандартизація відіграє величезну роль у розвитку виробництва, в боротьбі за зростання якості. Одночасно стандартизація є невід'ємною частиною міжнародного співробітництва, оскільки дозволяє скоординувати рівень якості продукції, що випускається в

71

різних країнах, налагодити спільне виробництво по загальним вимогам, незважаючи на їх віддаленість один від одного, не тільки в географічному плані, але й в економічному розвитку.


1. Басаков М.І. Основи стандартизації, метрології, сертифікації. Р н // Д: Фенікс, 2002. - 192 с.

2. Крилова Г.Д. Основи стандартизації, сертифікації, метрології. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. – 411 с.

3. Мережко Н.В. Сертифікаціятоварів і послуг. — К.: КНТЕУ, 2002- 378с.4. Мороз В. І., Єгоров В. Г., Смаг В. К. та ін. Метрологія, стандартизація і

сертифікація: Навч. посіб. — Харків: ХарДАЗТ, 2000. — 77 с.5. Сергєєв О.Г., Латишев М.В., Терегеря В.В. Метрологія, стандартизація,

сертифікація. М.: Логос, 2004. – 560 с. 6. Шаповал М. I. Менеджмент якості: Підруч. — К.: Т-во "Знання", КОО,

2006. — 475 с.

72

УДК:006.032(73+410)УДОСКОНАЛЕННЯ І РОЗВИТОК МІЖНАРОДНОЇ

СТАНДАРТИЗАЦІЇ У США ТА ВЕЛИКОБРИТАНІЇМартинюк О.М., студент групи 21 - КРМНауковий керівник: Костюк О.О., асистентВінницький національний аграрний університет

Актуальність: Проблема стандартизації продукції актуальна для всіх країн незалежно від їх зрілостіринкової економіки. Щоб стати учасником світового господарства іміжнародних економічних відносин необхідно вдосконаленнянаціональної економіки з урахуванням світових досягнень і тенденцій

Ключові слова: стандарт, якість, сертифікація, міжнародна стандартизація, контроль.

Сьогодні виробник та його торговий посередник, що прагнуть піднятирепутацію торгової марки, перемогти в конкурентній боротьбі, вийти на світовийринок, зацікавлені у виконанні як обов'язкових, так і рекомендованихвимог стандарту. У цьому сенсі стандарт набуває статус ринковогостимулу [3].Таким чином, стандартизація є інструментом забезпечення не тільки конкурентоспроможності, але і ефективного партнерства виробника,замовника і продавця на всіх рівнях управління.

У сучасному світі люди цінують багато речей. У насущних речі - товари,продукти, послуги - люди перш за все цінують якість. А якістьдосягається багатьма факторами один з яких є стандарт. Останнім часом,у зв'язку з тим що світова економіка розвивається за принципамигеографічного поділу праці, інтеграції та глобалізації, важлива рольінститутів стандартизації провідних країн світу. Взаємодія цихінститутів дає в цілому позитивний економічний ефект[2].

Розглянемо детальніше діяльність таких інститутів, в таких розвинених країнах, як США і Великобританія.

Американський національний інститут стандартів і технології (NIST)NationalInstituteofStandards&Technology. Ця організація координує роботи з добровільної стандартизації

вприватному секторі економіки, керує діяльністю організацій,розробників стандартів, що має в своїй компетенції можливість доданнястандарту статусу національного.

NIST стандарти не розробляє, а затверджує національні стандарти іосновне завдання цього інституту саме вирішення проблем загальнонаціональногомасштабу (захист природи, умов праці, економії ресурсів, та інше)[4].

NIST займається цільовими програмами планування, а стандартами наготову продукцію займаються фірми та їх нормативні документи. Національні стандарти містять обов'язкові до виконання вимоги,що стосуються аспектів безпеки. Поряд з обов'язковими стандартамидіють технічні регламенти, які затверджуються відповіднимиміністерствами і відомствами.

73

Якщо фірмові стандарти враховують абоперевершують вимоги національних, то вони можуть автоматично статинаціональними.

Розробляють федеральні стандарти авторитетні організації, що мають відповідну акредитацію NIST [5]. Перерахуємо деякі з цих організацій: Об'єднання випробувальних лабораторій страхових компаній, Товариство інженерів автомобілебудівників (SAE),Товариство інженерів механіків (ASME), Американський транспортний департамент (DOT).

Фінансування ведеться з внесків організацій-членів, фірм-членів, розробка спеціальнихпрограм на замовлення зацікавлених організацій, а також від продажурізних друкованих видань[1].

Британський інститут стандартів. (BSI) BritainStandardizationInstitute.Основні функції BSI - координація діяльності з розробки стандартів на

основі угоди між усіма зацікавленими сторонами та прийняття стандартів.У штаті 1300 чоловік, куди входять колективні та індивідуальні члени; BSI

підрозділяється на структури: Вищий законодавчий орган, вищий виконавчий орган іРада директорів, що вирішує загальні питання управління.

Але основні робочі органи BSI - технічні комітети.Розглянемо процедуру розробки нормативного документа. Процес

починається з отримання замовлення від будь-яких зацікавлених організацій.Кожна пропозиція розглядає Керуюча рада, яка у разі позитивного

рішення доручає відповідному технічному комітету розробити проект стандарту [5]. Технічний комітет у своїй роботі зобов'язаний керуватися організаційно-методичним британським стандартом BS-O (британська система стандартів) Якщо аспект стандартизації представляє інтерес для уряду, то в якості консультанта у роботі комітету можуть брати участь уповноважені члени від уряду. Загальна кількість національних стандартів у Британії становить 20 тисяч. BSI представляє Великобританію в міжнародних організаціях з стандартизації та приймає рішення про використання міжнародних стандартів у країні.

Варто відзначити про розвинену систему інформаційного забезпечення стандартизації та поширенні інформації про стандарти. Цим займається центральна довідкова служба, яка має автоматизовану систему інформації "Standardline". Система організована з урахуванням участі BSI в діяльності ІСО і є складовою частиною ІСОНЕТ. Система обміну даних побудована на високому рівні і постійно вдосконалюється. Важливо додати що якісна та швидка інформація зменшує час розгляду стандарту, запустити її в серію, і, тим самим, фірми швидше запускають нові товар в оборот[3].

У Британії існує спеціальний знак якості - "Кайтмарк", що підтверджує безпеку виробу в експлуатації. BSI видає спеціальний довідник, куди заносять фірми, які виробляють продукцію високої якості.

Цікаво те, що Великобританія як провідна держава в світі в своїх стандартах спирається на міжнародний досвід: близько 20% національних стандартів прийнято методом обкладинки міжнародних стандартів; 70% розроблюваних стандартів враховує напрямки міжнародної стандартизації; більше 16% стандартів - часткове прийняття міжнародних.

74

BSI має службу технічної допомоги британським фірмам-експортерам, з питань, пов'язаних з технічними регламентами, системами сертифікації країн імпортерів.

BSI бере участь у роботах з єдиного ринку Європи. Полягають угоди про взаємне визнання сертифікатів якості, що виключають повторні перевірки.

BSI бере участь у забезпеченні безпеки інвалідів, зокрема сліпих. ( "Вимоги до відчутних знаків на упаковці")[ 3].

Спробуємо порівняти взаємовідношення BSI з урядом країни і розглянутий раніше NIST в цьому аспекті. Нагадаємо, що NIST практично не залежить від держави. З BSI справи йдуть трохи інакше. У 1952 році між урядом і BSI був підписаний меморандум про взаєморозуміння, в якому BSI визначається як уповноважений орган, відповідальний за розвиток національної стандартизації[2].

Меморандум визначає статус BSI, зумовлює якість стандартів, їх зручне використання, а також можливість їх використання для поліпшення перспектив торговельних відносин з іншими країнами. У свою чергу BSI вважає пріоритетними ті стандарти, які уряд визначає ,які відповідають національним інтересам.

Висновок: Після розгляду інститутів з стандартизації двох провідних країн, миможемо для себе відзначити деякі закономірності, що діяльність стандартизації в світі спрямована на поліпшення умов життя та захист суспільства, захист навколишнього середовища та природи. Стандартизація сприяє просування товарів окремих країн, як на ринки інших, так і на внутрішній ринок. Дотримання стандартів не завжди обов'язково, але майже завжди престижно(товар з маркою якості користується більшою популярністю на ринку. Фінансування стандартизації вигідно (в США не фінансується державою, у Німеччині, Франції і Великобританії фінансується державою частково, а в Японії практично повністю фінансується державою). Діяльність інститутів з стандартизації сприяє світової інтеграції, глобалізації світової економіки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Басаков М.І. «Основи стандарітзаціі, метрології, сертифікації.»// Р н

/ Д: Фенікс, 2002. – 192 с. 2. Крилова Г.Д. «Основи стандартизації, сертифікації,

метрології.»//М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 411 с. 3. Ліфиць І.М. "Основи стандартизації метрології та сертифікації",//

М., "Юрайт", 2000. – 230-231 с.4. Саранча Г. А., Якимчук П. Р. «Метрологія, стандартизація та

управління якістю.» //К.: МАУП, 2004 – 454с.5. Сергєєв О.Г., Латишев М.В., Терегеря В.В. «Метрологія,

стандартизація, сертифікація.»//М.: Логос, 2004. – 560 с.

75

http://ua-referat.com/%D0%9C%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F

УДК: 006.015.5.003.12:633.1ОЦІНКА ЯКОСТІ ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА ПШЕНИЦІ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИПопук Н.С., студент групи 21 - КРМНауковий керівник: Костюк О.О., асистентВінницький національний аграрний університет

Актуальність. В сучасних умовах проблема якості та конкурентоспроможності зернової продукції є однією з основних проблем цивілізованого розвитку ринкових відносин в Україні. Успіх сільськогосподарського підприємства як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках залежить від рівня конкурентоспроможності його продукції. Очевидно, що тільки товари високої якості матимуть попит на ринку, тому лише ті підприємства, які докладають значних зусиль щодо забезпечення й управління якістю зерна та його конкурентоспроможністю, можуть успішно конкурувати й мати прибуток.

Ключові слова: стандарти, зерно, виробництво пшениці, показники якості.

В 2010 році Україна експортувала 12,7 млн. т пшениці, з яких – тільки 1,8 млн. т була продовольчою. Хоча наша країна є третім у світі експортером фуражного зерна, міжнародні трейдери констатують невисоку якість навіть кормової української пшениці. Нестача елеваторних потужностей, недотримання технологій вирощування, збору, сушіння та зберігання зерна щорічно коштує країні мільйони гривень.

Однак, торгівля зерном у всьому світі ведеться з урахуванням його якості. Під час торговельних операцій, як правило, немає можливості бачити партії зерна, які купуються, щоб визначити їхню фактичну якість, тому покупці й продавці зерна змушені керуватися певними нормами якості, зафіксованими у відповідних офіційних документах, якими і є стандарти на зерно. Однак при проведенні торговельних операцій необхідно враховувати особливості стандартів, що діють як у країнах-продавцях, так і в країнах-покупцях зерна, а також основні технологічно значимі показники якості й методи їхнього визначення. Тому основною функцією національних стандартів на зерно є заохочення виробника до виробництва зерна кращої якості[1].

Уніфікованих товарних класифікацій пшениці на увесь світ не існує. Виключення становлять деякі міжнародні стандарти на окремі показники якості пшениці й методи їхнього визначення, що діють у деяких регіонах світу. У різних країнах товарне зерно пшениці класифікується по різних ознаках з різними показниками й нормами якості, а також системами його оцінки, прийнятими в конкретній країні

Проте, слід зазначити, що досить важко однозначно порівняти параметри, за якими оцінюють якість зерна в Україні й країнах СНД, в Північній Америці й країнах ЄС, зважаючи на відмінності в самих параметрах і на різне їх трактування. Втім дуже часто сама класифікація не така важлива, як методи визначення якісних показників параметрів, за якими їх проводять [2].

76

Наприклад, офіційні стандарти США на пшеницю базуються на товарних якостях зерна, таких як виповненість, твердість, доброякісність, колір, загальний стан тощо. Вологість, вміст білка та вміст клейковини для поділу не є визначальними. Найважливішим показником якості зерна, на якому ґрунтується американська класифікація, є виповненість. Виповненість встановлюється визначенням його натури. Натура є показником передбачуваного виходу борошна з даного зерна [4].

Наприклад, офіційні стандарти США на пшеницю базуються на товарних якостях зерна, таких як виповненість, твердість, доброякісність, колір, загальний стан тощо. Вологість, вміст білка та вміст клейковини для поділу не є визначальними.

Стандартів зерна США розрізняють шість, заснованих на сезоні висівання, кольорі, склоподібності і твердості зерен, типів пшениці, що зазвичай продаються й купуються. До цих типів належать дурум, тверда червонозерна ярова, тверда і м'яка червонозерна озима, тверда і м'яка білозерна. Є два додаткових типи пшениці – нетипова й змішана – для пшениці, що потрапила до зазначених шести категорій.

Система стандартизації зерна в Європейському Союзі складніша, вона передбачає обов’язкове визначення білка для пшениці й не потребує визначення вмісту клейковини. Але в інших європейських країнах (Австрія, Угорщина) вміст клейковини лежить в основі стандартизації зерна пшениці.

Отже, згідно з європейськими стандартами на продовольчі цілі використовують зерно з такими параметрами: вміст клейковини – не менше 25 - 26%; вміст білка в перерахунку на суху речовину – не менше 11% [3].

У нашій країні класифікація якості пшениці заснована на вмісті клейковини та її якості (ДСТУ 3768:2010 «Пшениця. Технічні умови»). Тому для нашої країни кількість та якість клейковини – дуже важливі показники, оскільки при ушкодженні, наприклад, клопом-черепашкою відбувається руйнування білкових речовин, які утворюють клейковину. Крім того, саме зерно по різному реагує на ушкодження цим шкідником, тобто існує різна сортова чутливість на ушкодження. В Україні на сьогоднішній день також приділяється недостатня увага вирощуванню «чистих» сортів пшениці, при яких певний кількісний і якісний вміст клейковини гарантується генетичними властивостями того чи іншого сорту. Крім того, при оцінці якості зерна пшениці визначають стан зерна, запах, колір, скловидність, типовий склад, натуру, вологість, зернову і смітну домішки, зараженість шкідниками, масову частку білка, число падіння [5].

В Україні вся пшениця, м'яка й тверда, крім м'якої 6-го класу (а раніше – й частково 5-го класу), належить до продовольчої. Клас визначається за найгіршим значенням одного з показників якості. На Заході, як ми зазначали, класифікація ґрунтується не на вмісті білка чи клейковини, а на фізичних товарних ознаках. Зерно пшениці з натурною вагою 70 кг/гл або менше належить до фуражного, 76 кг/гл або більше – до борошномельного. Між цими показниками – зона зерна "середньої якості".

77

Таким чином, для забезпечення поліпшення якісних характеристик зернової продукції та її конкурентоспроможності, на нашу думку, необхідно:

- удосконалювати систему техніко-технологічних і агротехнічних заходів виробництва зерна та його збуту;

- впроваджувати у виробництво нові енергозберігаючі технології вирощування, транспортування, зберігання, переробки й реалізації зерна;

- здійснювати належний контроль за якістю зерна на всіх етапах його виробництва та збуту;

- впроваджувати у виробництво нові високоврожайні сорти й гібриди зернових культур.

Мета досліджень. Оцінка якісних показників виробництва зерна сільськогосподарськими підприємствами як основного чинника їх конкурентоспроможності та визначення заходів щодо її підвищення.

Об’єкт дослідження –формуваннярівня якості зерна як основного чинника конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Предмет дослідження.Якісні властивості зерна як одного з головних показників у сільському господарстві та його товарний вигляд на ринку.

Висновок. Таким чином, зіставляти показники стандартів різних країн неможливо. В світі не існує жодного міжнародного стандарту на зерно або іншу сільськогосподарську культуру. Є лише міжнародні класифікації складових частин зерна, в яких уточнюється, що таке зерно основної культури, бите зерно, проросле зерно, зернова домішка, смітна домішка, шкідлива домішка та інше. Отже, актуальною є сертифікація проб (зразка) пшениці, класифікованої згідно з чинними стандартами, наприклад України – США, і навпаки. Тому слід розуміти, що зерно низької якості – це проблема не лише сільського господарства, а й суміжних галузей переробної промисловості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Кузьміна М. Визначення поняття «якість продукції» та критерії її

оцінки/ М. Кузьміна // Підприємництво, господарство і право. – К.2007.–№ 12. – 140 с.

2. Сокольська Т. В. Оцінка відповідності параметрів якості пшениці європейським вимогам / Т. В. Сокольська // Збірник наукових праць Уманського державного аграрного університету. Економіка. – 2008. –Част. 2. – Вип.70. – С. 224-231.

3. МазурН.А.Конкурентоспроможність виробництвасільськогосподар-ської продукції та основні напрями її підвищення // Н. А. Мазур, М. В. Місюк // Економіка АПК. – 2007. – № 2. – С. 123-127.

4. Порівняння показників якості пшениці України, США та ЄС // Пропозиція. 2008. – № 9. – С. 106-109.

5. СиротюкА. М. Управління якістю продукції АПК як ключовий фактор покращення її конкурентоспроможності на світовому ринку / СиротюкА. М. // Збірник наукових праць Таврійського державного агротехнологічного університету (економічні науки). – Мелітополь, 2010. – № 2 (10). – С. 335-338.

78

УДК 658.56:006.83СТАНДАРТИЗАЦІЯ ТА СЕРТИФІКАЦІЯ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇШтепан М.О., студент факультету механізації сільського господарства,

групи 23 - ТЗКвМОНауковий керівник: Паламарчук В.Д., доцент кафедри рослинництва та

технологійВінницький національний аграрний університет, м. Вінниця

Анотація: Запропоновані система якості продукції, сертифікація та міжнародні стандарти. Мета використання сертифікації, а також аналізуються міжнародні стандарти ІSО серії 9000.

Ключові слова: стандартизація, якість, сертифікація, продукція, ISO.

В умовах розвитку міжнародної торгівлі і споріднених їй видів діяльності, усіх окремих підприємств та галузей економіки на зовнішньому і внутрішньому ринках повністю залежить від того, наскільки їх продукція або послуги відповідають стандартам якості. Тому я вважаю що проблема забезпечення і підвищення якості продукції актуальна для всіх країн і підприємств. Від її вирішення в значній мірі залежить успіх і ефективність національної економіки. При цьому необхідно враховувати те, що підвищення якості продукції – задача довгострокова і безперервна.

Сертифікація- це система мір і дій, що підтверджують відповідність фактичних характеристик продукції вимогам міжнародних стандартів, технічних умов і інших нормативних документів, що діють на світовому ринку в тій чи іншій країні-імпортері продукції чи послуг [1, с.48].

Сертифікат- це документ, що підтверджує високий рівень якості продукції і її відповідність вимогам міжнародних стандартів ISO серії 9000. Сертифікація продукції здійснюється з метою:

- запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього природного середовища;

- сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції;- створення умов для участі суб'єктів підприємницької діяльності в

міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі[1, с.48].

Кожен вид товарів, який підприємство хоче вигідно продати на світовому ринку, має бути сертифікованим, тобто мати документ, що засвідчує високий рівень його якості та відповідність вимогам міжнародних стандартів.

Існує два види сертифікації: обов'язкова й добровільна сертифікацію.Обов'язкова сертифікація здійснюється тільки в межах державної системи

управління суб'єктами господарювання, охоплює перевірку й випробування продукції з метою визначення її характеристик (показників) та подальший державний технічний нагляд за сертифікованими виробами.

Добровільна сертифікація може проводитися з ініціативи самих суб'єктів господарювання на відповідність продукції вимогам, які не є обов'язковими (на

79

договірних засадах).Нормативно-технічна документація, що застосовується на підприємствах, охоплює певні категорії стандартів, які різняться за мірою жорсткості вимог до виробів і за сукупністю об'єктів стандартизації:

- Міжнародні стандарти ІSО серії 9000- Галузеві стандарти- Державні стандарти України- Стандарти науково-технічних інженерних товариств та союзів- Технічні умови- Стандарти підприємствСлід підкреслити, що міжнародні стандарти не є юридично обов'язковими

документами для використання. Кожна країна має право застосовувати їх цілком, окремими розділами чи зовсім не застосовувати. Ці стандарти носять рекомендований характер. Однак вони встановлюють вимоги і показники, які відповідають світовому технічному рівню і впливають на національні стандарти, а через них обумовлюють попит на ту чи іншу продукцію на міжнародному ринку.

Найбільш жорсткі вимоги щодо якості містять міжнародні стандарти, розроблені Міжнародною організацією стандартизації — ІSО, що їх використовують для сертифікації виробів, призначених для експорту в інші країни і реалізації на світовому ринку. Нині існують міжнародні стандарти ІSО серії 9000:

- 9000 – 1 -94. Загальне управління якістю та стандарти для забезпечення якості

- 9001 -1994. Системи якості. Модель забезпечення якості та проектування, розробки, виробництва, монтажу та обслуговування

- 9002 – 1994. Системи якості. Модель забезпечення якості за виробництва, монтажу та обслуговування

- 9003-1994. Системи якості. Загальне управління якістю та елементи системи якості.

- 10011-1-1990. Системи якості. Керівні вказівки щодо перевірки систем якості.

- 10011-2-1991. Системи якості. Керівні вказівки. Кваліфікаційні критерії для експортів – аудиторів щодо перевірки систем якості.

- 10011-3-1991. Системи якості. Керівництво програмою перевірок[4, c. 64-65].

Висновок. Значну роль в підвищенні якості продукції відіграють стандарти, які є організаційно-технічною основою систем якості. На перших порах мала місце практика внесення в контракти вимог до систем якості, що доповнювали вимоги до продукції, а також до перевірки систем якості на підприємстві у виробника. Для регулювання процесу перевірки систем якості в ряді країн (США, Канада, Великобританія та інших) були створені національні стандарти, що встановлюють вимоги до систем якості, а в 1987 р. Міжнародною організацією із стандартизації ISO були розроблені і впроваджені міжнародні стандарти серії 9000, доповнені в подальшому стандартами 10000, які

80

сконцентрували досвід управління якістю, нагромаджений в різних країнах, і в багатьох із них були впроваджені як національні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Бойчик І.М. Економіка підприємств: Навчальний посібник. -Львів: Вид-

во "Сполом", 1999. -211 с.2. Гетьман О. О.Економіка підприємства: Навчальний посібник. -К.: Центр

навчальної літератури, 2006. -487 с.3. Должанський І. З. Конкурентоспроможність підприємства: Навч.

посібник для студ. вузів. -К.: Центр навчальної літератури, 2006. -381, с.4. Економіка виробничого підприємництва: Навчальний посібник. -К.:

Знання, 2001. -405 с.5. Економіка підприємства: Навчальний посібник для студ. вуз. -К.:

Знання-Прес, 2001. -334, с.

81

СЕКЦІЯ 3

ІННОВАЦІЙНІ ТЕНДЕНЦІЇ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

і

82

УДК 303.71:339.543(477)МЕТОДИ ПРОГНОЗУВАННЯ ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ

ДІЯЛЬНОСТІ МИТНИХ ОРГАНІВ Кущ A.О., ст. гр. 31 - ММС, факультету менеджментуНауковий керівник: Матвієнко ОЛ., асистент кафедри ІТМ

Анотація: Наведено аналітичний огляд підходів та методів оцінювання перспективних значень показників основної діяльності митних органів. Досліджено питання основних складових та етапів оцінки прогнозів та їх роль в діяльності митної служби.

Ключові слова: прогноз, методи прогнозування, масштаб прогнозу, причинно-наслідкові моделі, ряди динаміки, екстраполяція, середня ковзна,

Розвиток сучасних тенденцій в дослідженнях діяльності митних органів потребує розробки концептуальних засад на основі нових підходів з використанням методів та моделей економіко-математичного моделювання. Основною ідеєю впровадження даних методів є оцінка процесів, що відбуваються в митних органах, з точки зору їх формалізації, систематизації, оптимізації, прогнозування та адаптації в умовах використання нових інформаційних технологій. Якість прийняття управлінських рішень залежить від точності та надійності розроблених перспективних оцінок. В зв’язку з цим, одним із актуальних напрямків досліджень в митній справі є розробка та впровадження аналітично-інформаційного забезпечення, що складають ефективну основу для досягнення тактичних та стратегічних цілей.

В роботах по прогнозуванню прогноз визначається як науково обґрунтована оцінка функціонування економічного процесу на перспективу з деяким ступенем вірогідності [1]. Методологія прогнозування включає складові: методи прогнозування, методики прогнозування і системи прогнозування [2]. Серед основних ознак класифікації прогнозів можна виділити ознаки: масштабність, складність, інформаційна визначеність, період прогнозування та ступінь локалізації в часі.

З точки зору розрахункових характеристик методи прогнозування можна розділити на кількісні та якісні [3]. Кількісні методи прогнозування використовують при роботі з динамічними рядами на основі статистичних даних діяльності митної служби за ретроспективний період. Якісні методи використовують експертну оцінку з використанням анкет та опитувань.

Загальний вигляд прогнозної моделі описується функціональною залежністю факторів в часовому просторі:

,(1)

де – прогнозоване значення досліджуваного параметру митного процесу;х1t, х2t, ..., хnt – незалежні параметри митного процесу, що обумовлюють

причинно-наслідкові зв’язки з фактором ;еt – випадкова змінна відхилень прогнозу (похибка моделі).

83

Складність побудови таких моделей пов’язують із обґрунтуванням досліджуваних зв’язків між факторами хіt і тестовою реалізацією з використанням базових прийомів математичної оцінки статистичних гіпотез та методами теорії імовірності.

Основою моделей прогнозування діяльності митних органів можна вважати методи екстраполяції даних, згідно яких шляхом екстраполяції значень параметру митних процесів на основі зібраних статистичних даних за минулі періоди будують прогнозну оцінку. При цьому вибірку упорядковують в хронологічній послідовності таким чином, що кожному часовому інтервалу відповідає лише одне значення параметру. Послідовність операцій побудови аналітичної прогнозної оцінки діяльності митних органів можна представити у наступний вигляд: формування ретроспективного ряду уt; дослідження тренду (розрахунок аналітичних середніх показників динаміки, оцінка за методом середньої ковзної, оцінка за методом найменших квадратів); виключення тренду; дослідження сезонних коливань; виключення сезонної компоненти; розробка моделі прогнозу та розрахунок довірчих інтервалів; оцінка похибки прогнозу.

Методи прогнозування на основі екстраполяції передбачають розрахунок аналітичних показників динаміки: приростів та коефіцієнтів росту [4]. Недоліком використання даних моделей є неоптимальне згладжування по всіх точках даних, оскільки у розрахунках приймають участь тільки крайові значення показника. Даний недолік можливо усунути застосувавши методи із використанням середньої ковзної та метод найменших квадратів, до основних переваг якого слід віднести простоту в розрахунках, адаптацію в умовах комп’ютерної обробки даних, високий рівень згладжування випадкових відхилень, можливість отримати найбільш точні оцінки прогнозів для лінійних та нелінійних моделей.

Висновок. Використання методів прогнозування в діяльності митних органів дозволяє отримати обґрунтовані перспективні плани діяльності зі зниженою часткою інформаційної невизначеності. В сучасних умовах багатоплановості митної інформації та зростання її обсягів, на перший план слід віднести методики побудовані на основі алгоритмізації, що придатні для швидкого розрахунку в офісних прикладних програмних пакетах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1.Федосеев В.В. Экономико-математические методы и прикладные

модели/ В.В. Федосеев, А.Н. Гармаш, Д.М. Дайитбегов и др., под ред. В.В. Федосеева. – М.: ЮНИТИ, 2002. – с. 8 - 19.

2.Потапова Н.А. Кількісні методи в прогнозуванні запасів матеріально-технічних ресурсів/ Н.А. Потапова// Вісник Національного університету "Львівська політехніка" "Логістика". – Львів, 2007. – № 580. – С. 468-477.

3. Мур Джеффри, Уэдерфорд Ларри Р. Экономическое моделирование в Microsoft Excel, 6-е изд.: Пер. с англ./ Джеффри Мур, Ларри Р. Уэдерфорд. – М.: Издательский дом "Вильямс", 2004. – с. 793 - 839.

4.Стохастическое моделирование и прогнозирование/ Под ред. А. Г. Гранберга. – М.: Финансы и статистика, 1990. – с. 180-192.

84

УДК 339.543:004НОВІТНІ ШЛЯХИ ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ

ТЕХНОЛОГІЙ У РОБОТІ ДЕРЖАВНОЇ МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИЖуковська Я.Л., студентка факультету агрономії, групи 12 - АНауковий керівник: Смілянець О.Г., доцент кафедри вищої математики,


Анотація: У цій статті викладено матеріал про роль інформаційних технологій у митних службах. Також тут розповідається про заснування проекту «Електронна митниця» і його використання.

Ключові слова: Інформаційні технології, «Електронна митниця», технологічний лідер, електронне декларування, митні декларації.

Світовий розвиток сучасних інформаційних технологій (ІТ) стикнувся з одною з домінуючих задач бізнесоутворення - переходом від ІТ як допоміжної бізнес-функції (в реаліях Держмитслужби - забезпечення виконання основних її завдань) до ІТ як основного інструменту утворення вартості продукту (в реаліях Державної митної служби України – реалізація проекту«Електронна митниця»)

У 2000 році перед провідними лідерами технологічного ринку США було поставлене завдання — надати перспективний план розвитку технологій для утримання США як технологічного лідеру світу на період до 2040 року. Провідними корпораціями, такими як Дженерал Електрик (General Electric), Дженерал Моторз (General Mоtrs) були сформульовані конкретні пропозиції щодо новітніх розробок якісного технологічного спрямування. Ця доповідь була презентована Сенату США у 2002 році, та тоді ж була затверджена програма реалізації ідей, закладених в нього.

Одним із ключових питань, висвітлених у доповіді, було запитання до лідерів ІТ-ринку на предмет того, яким чином будуть підтримуватися новітні розробки у сфері високих технологій зі сторони IT. І на який концептуальний інструмент можливо буде спиратися протягом найближчих 25 років.

В даний час в Україні спостерігається етап активного створення електронного декларування, в особливості перехід Держмитслужби на новий рівень документації проекту «Електронна митниця».

Голова митної служби І. Калетнік у своєму інтерв’ю сказав: «На сьогоднішній день залишилось декілька державних органів, які знаходяться на завершальній стадії підготовки своїх узгоджувальних документів, необхідних для митного оформлення в електронному вигляді. Митна служба перейде на цю форму і дасть можливість великій частині суб’єктів ЗЕД користуватись цією послугою»

Виходячи із даного інтерв’ю Ігор Григорієвич також наголосив на можливих перевагах електронного декларування, а саме - при електронному декларуванні буде змога поєднувати три речі:

декларування товарів без фізичної присутності, без посадової особи, через Інтернет;

огляд вантажів, про які говорилось вище;85

часові нормативи. Таким чином, фірма, яка передасть в електронному вигляді декларацію і

буде підпадати під всі ці вимоги, через 2 години отримає завершене митне оформлення без будь-яких спілкувань з посадовою особою. Митна служба знаходиться на завершальному етапі цієї роботи, є відповідне доручення Прем’єр-міністра, очікується рішення трьох міністерств.

Перший досвід в електронному декларуванні належить Київській обласній митниці.

На базі Київської обласної митниці проводився пілотний проект з декларування, митного контролю та оформлення товарів із застосуванням електронних вантажних митних декларацій. Метою цього проекту було напрацювання досвіду «безпаперового» митного контролю та оформлення товарів та подальше впровадження електронного декларування у практику митних органів.

В зоні діяльності Київської обласної митниці на обліку знаходяться тринадцять підприємств-резидентів, які включені до Реєстру, шість з них залучені до Пілотного проекту Державної митної служби України з електронного декларування.

Станом на 20 червня оформлено 353 електронних декларації, з них 153 попередніх декларацій, 79 вантажних митних декларацій в і режимі «імпорт» та 121 вантажна митна декларація в режимі «митний склад» (свідчення обласної митниці).

Метою електронного декларування є прискорення товарообігу, скорочення часу на здійснення митного контролю, виключення суб'єктивних факторів при здійсненні митних процедур шляхом застосовування при здійсненні митного оформлення товарів вантажної митної декларації та документів контролю за доставкою товарів (попереднього повідомлення та попередньої митної декларації) в електронному вигляді.

Реалізація процедури електронного декларування товарів дозволить сформувати необхідні умови для застосування інформаційних технологій на якісно новому рівні й забезпечить запровадження електронного документообігу між митними органами та підприємствами із використанням механізму електронного цифрового підпису.

З метою ефективного впровадження електронної форми декларування товарів Державною митною службою видано низку регуляторних актів, які регламентують цю процедуру. Держмитслужбою переглянуто встановлені раніше критерії оцінки, яким повинні відповідати підприємства для подання електронних документів та наказом Держмитслужби від 17.03.2011 № 216 затверджено Умови електронного декларування. Для того, щоб розпочати електронне декларування підприємство-суб’єкт ЗЕД має бути внесене до Реєстру підприємств, до товарів яких може застосовуватись процедура електронного декларування. Наказом Держмитслужби України 17.03.2011р. №216 суттєво спрощено процедуру допуску підприємств до електронного декларування, ведення їх Реєстру, передбачено включення до такого Реєстру митних брокерів.

86

До кінця 2011 року Державною митною службою на шляху впровадження електронного декларування заплановано впровадження механізму подачі попередніх повідомлень усіма суб’єктами ЗЕД виключно в електронному вигляді та подання електронних вантажних митних декларацій у режимах – «магазин безмитної торгівлі», «митний ліцензійний склад», «експорт».

Висновок. Аналіз практики роботи митних служб у країнах Європи засвідчує, що з року в рік вони поступово відходять від фіскальних функцій і дедалі більше уваги приділяють створенню максимально сприятливих умов для розвитку зовнішньої торгівлі, а також захисній роботі. Ці кроки є об’єктивним наслідком створення прозорого митного законодавства, контрольованого ринку та прозорої роботи підприємств у цих державах. Останні події, також свідчать, що українська держава також переходить до цього. Отже, ця робота дасть можливість на ряду із вирішенням насущних питань у боротьбі із корупцією також здійснити відповідний розвиток телекомунікаційної інфраструктури Держмитслужби для забезпечення реалізації інших задач багатофункціональної комплексної системи «Електронна митниця».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Митний кодекс України.: К.:ПАЛИВОДА А.В., 2012. – С. 138-157.2. Постанова Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450 із

змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2012 року № 1081 «Питання повязані із застосуванням митних декларацій». – [Електронний ресурс]. – http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/450-2012-%D0%BF.

3. Держана митна служба України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.customs.gov.ua.

87

http://www.customs.gov.ua/

УДК 303.71:339.543(477)ЕЛЕКТРОННИЙ ЦИФРОВИЙ ПІДПИС

Суківська В.Ю., ст. гр. 31 - ММС, факультету менеджментуНауковий керівник: Потапова Н.А., доцент кафедри ІТМ

Анотація: Основою статті є розкриття сутності електронно-цифрового підпису цілком та застосуванням його на митниці. Розглянуто можливості використання електронного цифрового підпису у прикладних системах підприємства (документообіг, електронна пошта та ін.).

Ключові слова: електронний цифровий підпис, відкритий ключ, особистий ключ, електронне декларування, митниця.

Електронний цифровий підпис - вид електронного підпису , отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача . Електронний цифровий підпис (ЕЦП) – це блок інформації, який додається до файлу даних автором (підписувачем) та захищає файл від несанкціонованої модифікації і вказує на підписувача (власника підпису).

Для функціонування ЕЦП використовуються 2 ключі захисту (які зберігаються в різних файлах): таємний ключ, який зберігається у підписувача; відкритий ключ, який, публікується в загальнодоступному або спеціалізованому довіднику.

Для накладання ЕЦП використовується таємний (особистий) ключ, а для його для перевірки – відкритий (загальновідомий) ключ. Доцільно зазначити, що таємний (особистий) ключ підписувача є повною особистою власністю підписувача і не надається будь-яким іншім особам (навіть центру сертифікації ключів). Особистий ключ – параметр криптографічного алгоритму формування електронного цифрового підпису, доступний тільки підписувачу. Відкритий ключ – параметр криптографічного алгоритму перевірки електронного цифрового підпису, доступний суб'єктам відносин у сфері використання електронного цифрового підпису [1].

Одним із елементів обов'язкового реквізиту є електронний підпис, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу.

Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник з електронним цифровим підписом автора.

Електронний цифровий підпис є складовою частиною інфраструктури відкритих ключів.

Електронний цифровий підпис призначений для використання фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу: - для ідентифікації підписувача; - для підтвердження цілісності даних в електронній формі.

ЕЦП як спосіб ідентифікації підписувача електронного документу, дозволяє однозначно визначати походження інформації (джерело інформації), що міститься у документі. Завдяки цьому ЕЦП є також надійним засобом

88

http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%94%D0%B6%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D1%96%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97&action=edit&redlink=1

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A6%D1%96%D0%BB%D1%96%D1%81%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C_%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%85

http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9F%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%B8%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87&action=edit&redlink=1

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8%D1%84%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%B3

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%83%D0%B1'%D1%94%D0%BA%D1%82

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AE%D1%80%D0%B8%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%BD%D1%84%D1%80%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%80%D1%83%D0%BA%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BA%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%B8%D1%85_%D0%BA%D0%BB%D1%8E%D1%87%D1%96%D0%B2

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%BD%D1%84%D1%80%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%80%D1%83%D0%BA%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BA%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%B8%D1%85_%D0%BA%D0%BB%D1%8E%D1%87%D1%96%D0%B2

розмежування відповідальності за інформаційну діяльність у суспільстві, зокрема, відповідальності за дезінформування.

Електронний цифровий підпис, як засіб контролю походження і цілосності інформації, є ефективним інструментом забезпечення інформаційної безпеки на всіх рівнях інфраструктури суспільства: від персональної інформаційної безпеки людини до інформаційної безпеки держави. Тому ЕЦП, зокрема, і інфраструктура відкритих ключів, у цілому, є стратегічною оборонною технологією, від якості й надійності реалізації якої залежить Інформаційна безпека України.

Особистий ключ є унікальною послідовністю символів довжиною 264 біта, яка призначена для створення ЕЦП в електронних документах. Працює особистий ключ тільки в парі з відкритим ключем.

Перевірка ЕЦП одержаного документу проводиться декількома етапами:1. На першому етапі адресат за допомогою програмного забезпечення

посиленим Сертифікатом відкритого ключа автора розшифровує підписаний відбиток і одержує відбиток початкового документа.

2. За допомогою програмного забезпечення і спеціальної математичної функції з документу, який був одержаний, обчислюється його відбиток.

3. При перевірці ЕЦП порівнюються відбитки початкового і одержаного документів. Результат перевірки - одна з відповідей: «вірний»/«невірний».

Акредитований центр сертифікації ключів Державної митної служби України (далі - АЦСК Держмитслужби) надає повний спектр послуг пов'язаних з використання електронного цифрового підпису.

У складі АЦСК Держмитслужби використовуються спеціалізовані програмно-апаратні рішення, які забезпечують високий рівень надійності захисту інформації.

Надання послуг електронного цифрового підпису передбачає:- Використання надійних засобів електронного цифрового підпису;- Обслуговування посилених сертифікатів (формування, блокування,

поновлення, скасування);- Надання допомоги при генерації ключів;- Надання відомостей щодо статусу посиленого сертифіката;- Надання позначки часу;- Можливість криптографічного захисту інформації, переданої у відкриті

мережі, завдяки направленому шифруванню;- Забезпечення цілодобового супроводу;- посадовим особам митних органів - суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності

Висновок. Електронний цифровий підпис є доцільним для використання на митниці, оскільки надає можливість при використанні в системах управління дозволяє прискорити операції пов'язані з передачею документів, скоротити паперовий документообіг, підвищити надійність захисту інформації що зберігається та передається.

89

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0_%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D0%BA%D0%B0_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0_%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D0%BA%D0%B0_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D0%B7%D1%96%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Основи митної справи в Україні: Навч. посібник / За ред. П.В. Пашка.

–К.: Знання, 2004. – 732 с.2. Тодощак О.В. Деятельность Государственной таможенной службы

Украины по вопросам взаимодействия с общественностью // Митна справа. – 2005. – № 6.– С. 55 – 60.

3. Про захист інформації в автоматизованих системах: Закон України. Про електронний цифровий підпис: Закон України від 22 травня 2003 р.// Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 36. – Ст. 276.

90

УДК 303.71:339.543(477)РОЗВИТОК ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЕРЖАВНОЇ

МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИХора О.В., 34 - ТМ, факультету ТВіППТНауковий керівник: Потапова Н.А., доцент кафедри ІТМ

Анотація: Основою статті є дані про розвиток інформаційних технологій ДМСУ. Розглянуто план подальшого розвитку інформаційних систем в Україні, а також необхідні для цього цілі та завдання.

Ключові слова: інформаційні технології, електронна митниця,технологічні процеси.

План розвитку інформаційних технологій Державної митної служби України в рамках реалізації багатофункціональної комплексної системи "Електронна митниця" (далі - План розвитку ІТ) визначає основні параметри заходів з розвитку інформаційних систем митної служби . Дані заходи мають створити інформаційно-технічні та організаційні передумови для виконання ключових завдань, покладених на Державну митну службу України. В першу чергу ці завдання визначені наступним:

1. Затверджено Порядок інформаційного обміну між митними та іншими державними органами за допомогою електронних засобів передачі інформації (далі - Порядок).

2. Врегульовує видання документів, необхідних для здійснення митного контролю та оформлення товарів, транспортних засобів, та їх передання до Держмитслужби України з використанням ресурсів Національної системи конфіденційного зв'язку.

3. Органам державної влади, які відповідно до законодавства видають документи, необхідні для здійснення митного контролю та оформлення товарів та транспортних засобів, необхідно забезпечити видачу таких документів в електронній формі та їх передачу в режимі реального часу до Держмитслужби України починаючи з 1 січня 2014 року.

4. Митним кодексом України передбачено створення і перехід до нової системи автоматизованого митного оформлення, а також подальший всебічний розвиток інформаційних технологій в державній митній справі[2].

Для виконання цих завдань Урядом та Парламентом України забезпечено виділення Державній митній службі України додаткового фінансування за бюджетною програмою КПКВ 3506080 "Створення багатофункціональної комплексної системи "Електронна митниця" на модернізацію інформаційних систем Держмитслужби України - локальних обчислювальних мереж, відомчої телекомунікаційної мережі та насамперед створення та модернізацію центрів обробки даних.

Впровадження основних проектів розвитку в рамках створення програми "Електронна митниця" забезпечить можливість Держмитслужбі України виконувати завдання, ефективне виконання яких неможливе без розвитку інформаційних технологій (далі - ІТ).

91

Основні функції Державної митної служби України: забезпечення сприятливих умов для розвитку зовнішньоекономічної діяльності, гарантування безпеки зовнішньої торгівлі та суспільства, захист митних інтересів України.

Встановлені законодавством України порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу, реалізація якої на найвищому рівні ефективності не можлива без розвитку інформаційних технологій.

Подальший розвиток інформаційних технологій Держмитслужби України має відбуватись з урахуванням існуючого стану та таких стратегічних цілей:

1. ефективного захисту економічних інтересів держави та безпеки суспільства;

2. впровадження європейських стандартів та рекомендацій світових організацій щодо спрощення митних процедур;

3. комп'ютеризації митних органів та автоматизації митних процедур, прискорення обробки інформації, усунення дублюючих та неефективних процедур;

4. створення засад інтеграції єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України (далі - ЄАІС) до єдиного інформаційного простору органів державної влади України;

5. зменшення паперового документообігу, переходу до електронного декларування;

6. приєднання України до міжнародних програм та проектів у сфері інтегрованого управління кордонами, підвищення транзитного потенціалу України.

Розвиток інформаційних технологій Держмитслужби України підтримується такими стратегічними завданнями: створення простого та безпаперового середовища для митниці та торгівлі на основі впровадження та регулярного оновлення митних ІТ-систем, які відповідають вимогам користувачів митних органів, суб'єктів ЗЕД, державних установ та міжнародних стандартів ведення митної справи; забезпечення захищеності, цілісності та доступності систем для обміну інформацією, що міститься в митних деклараціях (Постанова N 431 ) та супроводжуючих документах; забезпечення модернізації ІТ-систем та технологій у відповідності до новітніх вимог та стандартів; забезпечення раціонального використання коштів при прийнятті та реалізації технічних рішень (включаючи технічну архітектуру, операційні системи, прикладні програми, засоби зв'язку та системи управління базами даних) [1].

92

http://document.ua/pro-zatverdzhennja-formi-mitnoyi-deklaraciyi-dlja-pismovogo--doc98790.html

Абсолютна більшість технологічних процесів у митній справі забезпечуються та підтримуються інформаційними технологіями, митна служба використовує у своїй роботі одну з найбільш розгалужених і найскладніших інформаційних систем в Україні.

Висновок. Розвиток інформаційних технологій Держмитслужби України спрямований на удосконалення інформаційної інфраструктури Держмитслужби України, зміцнення митної безпеки України, адаптацію ЄАІС та нової комп'ютеризованої транзитної системи ЄС, оперативне отримання актуальної і достовірної інформації про зовнішньоекономічні операції, створення умов для прискорення процедур митного контролю та оформлення, поліпшення інформаційного обслуговування населення, запровадження обміну інформацією про товари та транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, з митними адміністраціями іноземних держав.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Гребельник О.П. Основи митної справи : навч. посіб. / О.П. Гребельник.

— К.: Центр навч. л-ри, 2003. — 600 с2. Гужва В.М. Інформаційні системи і технології на підприємствах : навч.

посіб. / В.М. Гужва. — К.: КНЕУ, 2001. — 400 с.

93

УДК 303.71:339.543(477)ЕТАПИ МИТНОЇ СТАТИСТИКИ. ПОКАЗНИКИ СТАТИСТИКИ

ТВАРИННИЦТВАЦимбалюк М.О., ст. гр. 34 - ТМ, факультету ТВіППТНауковий керівник: Потапова Н.А., доцент кафедри ІТМ

Анотація: В статті розглянуто етапи ведення митної статистики, як окремий напрямок державної політики, загальноекономічні класифікації, а також внутрішньогалузеві класифікації, що регламентують виділення підгалузей тваринництва, видів груп тварин, видів і підвидів продукції тваринництва.

Ключові слова: митна статистика, статистична інформація, продукція тваринництва.

Слово «статистика» (від лат. status — стан речей) означає кількісний облік масових, насамперед соціально-економічних, явищ і процесів. Статистикою називають також науку, яка об'єднує принципи та методи роботи з масовими числовими даними — кількісними характеристиками зазначених явищ і процесів.

Отже, об'єктами статистичного аналізу можуть бути найрізноманітніші явища й процеси суспільного життя. Предметом статистики є розміри і кількісні співвідношення між масовими суспільними явищами, закономірності їх формування, розвитку, взаємозв'язку.

Ведення статистики в Україні виділено як окремий напрямок державної політики, що закріплено Законом України “Про державну статистику”. В цьому Законі накреслені головні завдання, що повинні вирішуватися державною статистикою.

Митна статистика ведеться по таких основних етапах: 1) Статистичний нагляд та збір матеріалів; 2) Об’єднання та систематизація нагляду; 3) Аналіз результатів та їх узагальнення; 4) Прогнозування. Митна статистика є складовою частиною статистики зовнішньо-

економічних зв’язків, яка, в свою чергу, охоплює не тільки облік експорту і імпорту товарів, а й облік товарів, які не підлягають декларуванню митними органами.

Для формування митної статистики використовуються документи та відомості, що подаються до митних органів юридичними та фізичними особами згідно з нормами цього Кодексу, якими визначається порядок здійснення митного контролю та митного оформлення.

Документи й відомості, що використовуються для формування митної статистики, представляються відповідно до положень існуючих на даний час нормативних актів, а саме: Митного кодексу України, постанов Кабінету Міністрів України, наказів та розпорядчих листів Держмитслужби. Для цілей ведення митної статистики зовнішньої торгівлі використовується вантажна митна декларація - документ, який подається митному органу

94

суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності при митному оформленні зовнішньоторговельних операцій.

Для ведення спеціальної митної статистики використовуються як документи, що подаються до митного органу суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та громадянами, так і документи, що створюються самими митними органами в процесі їх діяльності. Уся статистична інформація комплектується у зведені вихідні статистичні форми, які затверджуються відповідними наказами Держмитслужби. Звітність по терміну надання розподіляється на щоденну, щодекадну, щомісячну, щоквартальну, щорічну.

Статистична та інша інформація, надана митним органам відповідно до цього Кодексу, інших законів України, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, використовується виключно для митних цілей.

Інформація щодо обсягів експорту та імпорту конкретних видів товарів може надаватися лише органам, які ведуть державну статистику, а інформація щодо експортно-імпортних операцій конкретних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - тільки органам досудового слідства у зв'язку з розслідуванням кримінальних справ.

Всебічний аналіз даних митної статистики є об'єктивним підґрунтям для вивчення сучасного стану зовнішньої торгівлі, визначення стратегії, тактики та основних напрямів розвитку зовнішньоекономічної діяльності, стосунків з окремими країнами та регіонами світу, складання реальних прогнозів розвитку зовнішньоекономічної політики.

Дані митної статистики являються важливим джерелом інформаційного забезпечення переговорних процесів з торговельно-економічних питань.

Аналіз статистичних даних про ввезення та вивезення окремих товарів дозволяє робити висновки щодо збалансованості внутрішнього ринку та вживати відповідні заходи щодо стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, у тому числі зовнішньоекономічній діяльності, своєчасно приймати рішення щодо необхідності застосування тих чи інших методів тарифного та нетарифного регулювання, а також заходів щодо захисту інтересів національних товаровиробників[1].

Тваринництво - найважливіша галузь сільського господарства. Система показників статистики тваринництва повинна забезпечити достовірне всебічне висвітлення стану галузі в кожен момент, розкрити закономірності її розвитку і найбільш істотні взаємозв'язки, оцінити ефективність ведення виробництва та заходів його регулювання, розкрити наявні диспропорції, показати можливі шляхи їх подолання та використання наявних резервів. Ця система включає в себе в першу чергу дві групи специфічних показників:

1. Показники поголів'я сільськогосподарських тварин - чисельність, склад, якість, рух, використання.

2. Показники валової продукції тваринництва (обсяг, склад, якість, формування і рух), продуктивності тварин, подібні по формі зпоказниками врожаю і врожайності у рослинництві.

95

Поряд з цим для аналізу стану і розвитку тваринництва використовується система статистичних показників, що характеризують матеріальні умови тахарактер виробництва: стан кормової бази і використання кормів, забезпеченість приміщеннями, кадрами, технікою та іншими засобами, характер технології, рівень зоотехнічних заходів та організаціїпраці.

У тваринництві статистика має справу із статистичними сукупностями двох видів:

- сукупність сільськогосподарських підприємств (комерційних організацій), селянських, особистих підсобних та інших господарств населення з ознаками самих цих одиниць спостереження і які містяться в них тварин,

- сукупність тварин з їх індивідуальними ознаками виду, статі.віку, ваги, продуктивності, стану здоров'я, характеру використання[2].

Висновок. Отримання та аналіз показників статистики тваринництва ведеться в територіальному, соціальному і галузевому розрізах. Повнота і ступінь охоплення об'єктивно існуючої системи показників залежить від рівня управління, потреби в інформації і завдань аналізу, матеріальних та інших можливостей її вивчення. При вивченні системи показників тваринництва широко використовуються існуючі загальноекономічні класифікації, а також внутрішньогалузеві класифікації, що регламентують виділення підгалузей тваринництва, видів груп тварин, видів і підвидів продукції тваринництва, заготовлених і використовуваних кормів та технологій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Информационная политика: Учебник/ Под общ. ред. В.Д. Попова. – М.:

Издательство РАГС, - 2003. – 463 с. 2. Кірєєва О. Формування інформаційної політики України – шлях до

інтеграції у світове співтовариство // Вісник Національної академії державного управління. - 2005. – №1. – С. 364 – 373.

96

УДК 636.073.5.004ЕЛЕКТРОННА МИТНИЦЯ – ЦЕ КРОК ДО ВДОСКОНАЛЕННЯ ТА

ПОЛІПШЕННЯ СИСТЕМИ НАДАННЯ ЯКІСНИХ ПОСЛУГ БІЗНЕСУМеклич О.В., студентки факультету агрономії, групи 13 - АНауковий керівник: Смілянець О.Г., доцент кафедри вищої математики,


Анотація: У статті проаналізовані процедури електронного декларування та можливості «Електронної митниці» в Україні.

Ключові слова: Електрона митниця, митна діяльність, електронне декларування

На даний час в Україні відбивається процес автоматизації та інформатизації усіх сфер соціальної, економічної, громадської діяльності. Одним з цих явищ можна відмітити впровадження інформаційних технологій в державній митниці.

Реформування органів державного управління, що триває зараз у нашій країні, передбачає створення таких умов, які б максимально зменшили адміністративний вплив на бізнес-середовище. Щодо послуг у митній сфері, то, насамперед, це – перехід з паперового на електронний документообіг.

Важливим було також обговорення процедури електронного декларування, його основних принципів, а також плідної співпраці митниці та податкових органів, органів ДАІ УМВС України та Держстандарту в електронному режимі.

Особлива увага була приділена проблемі відсутності достатнього впровадження електронного документообігу з іншими державними службами..

Підводячи підсумки зустрічі, ще раз було наголошено на важливості переходу на повноцінне електронне декларування.

Це – основа реалізації концепції розвитку Служби «Чистий бізнес, чесні податки» . З боку бізнесу – чесне декларування і сплата платежів у повному обсязі, з боку митниці – довіра, відсутність упередженості, стягнення платежів

Також можна звернути увагу на теледебати, які провела південна митниця в 2011 році на тему: «Електронне декларування: шляхи впровадження та перспективи» за участю голови Громадської ради при Південній митниці Олега Платонова, заступника начальника Південної митниці Сергія Куца, начальника відділу ІР та МС Тетяни Захарової та директора ТОВ «Порт Кліренс» Олександра Гладиліна.

Протягом години у прямому ефірі обговорювалися електронного декларування, результати його впровадження у митній системі України взагалі та у Південній митниці зокрема, проблемні питання, шляхи їх вирішення, переваги та перспективи електронного декларування.

Під час проведення теледебатів працювала «гаряча лінія»: провідні фахівці Південної митниці з питань впровадження електронного декларування давали відповіді на питання телеглядачів.

І митники, і підприємці, і представники громадськості одностайні щодо переваг безпаперового митного простору. «На момент презентації проекту

97

«Електронна митниця» електронне декларування називали кроком у майбутнє митного оформлення. Сьогодні воно стало реальністю», - відмітив заступник начальника Південної митниці Сергій Куц.

Голова Громадської ради при Південній митниці Олег Платонов повідомив про проведення найближчим часом пілотного проекту зі створення «Локального єдиного вікна» на базі портів Одеси, і що саме електронне декларування є кроком до «єдиного вікна» у масштабах загальноєвропейського простору.

Учасники теледебатів наголосили, що такі зустрічі, які мають на меті популяризацію електронного декларування серед широких кіл громадськості, мають стати традиційними.

Внаслідок проведених вищезазначених заходів Південною митницею досягнуті суттєві зрушення в частині популяризації та впровадження електронного декларування. Так, наприклад, якщо на початок другої фази пілотного проекту у реєстрі підприємств, допущених до електронного декларування було включено лише 3 підприємства, то станом на 01.07.2011 кількість підприємств в цьому реєстрі зросла у чотири рази і склала 12 підприємств. А станом на 01.01.2012р. вже 114 підприємств.

То ж, всі ці заході дозволять виключити так званий суб’єктивний фактор, а відповідно й корупційну складову у роботі митника, ще більше спростити митні процедури, водночас, не зменшуючи ефективність митного контролю. Багатофункціональність комплексної системи "Електронна митниця" спрямовано на зміцнення митної безпеки України, адаптацію Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби та нової комп'ютеризованої транзитної системи ЄС, оперативне отримання актуальної і достовірної інформації про наміри щодо здійснення зовнішньоекономічних операцій, створення умов для прискорення процедур митного контролю та митного оформлення, поліпшення соціального та інформаційного обслуговування населення, удосконалення інформаційної інфраструктури Держмитслужби.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1.Про схвалення Концепції створення багатофункціональної комплексної

системи «Електронна митниця»: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.09.2008 № 1236-р // Офіційний вісник України. – 2009.- №93.

2. Концепція реформування діяльності митної служби України «Обличчям до людей» – затв. Рішенням Комісії ДМСУ 20 жовтня 2010 року.

3. Офіційний сайт Державної митної служби України: http://www.customs.gov.ua/

98


УДК 303.71:339.543(477)ОСОБЛИВОСТІ ЄДИНОЇ АВТОМАТИЗОВАНОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ

ДЕРЖАВНОЇ МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИМаламура О. М., ст. гр. 34 - ТМ, факультету ТВіППТНауковий керівник: Потапова Н.А., доцент кафедри ІТМ

Анотація: Розглянуто основні поняття єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМСУ. Сформульовано основні завдання та функції Єдиної автоматизованої інформаційної системи. Описано можливості інформаційного забезпечення автоматизованої обробки даних ДМСУ.

Ключові слова: інформація, інформаційна система, митний контроль, митні органи.

Однією з основних ознак сучасної державної влади є її інформаційно-інтелектуальний характер, який виражається в тому, що будь-які процеси організації вимагають інформаційного забезпечення, наявності повних і достовірних відомостей про об'єкт і середовище, у якому він перебуває, інформація забезпечує життєздатність органів державної влади.

Інформація - основа нормальної діяльності усіх державних органів, в тому числі і митних. Без інформації неможливо ефективно керувати митною системою, забезпечувати її раціональне функціонування та успішний розвиток, виконувати основні завдання в процесі реалізації митної політики, відсутність необхідної інформації - джерело суб’єктивізму, необґрунтованих рішень і дій. Якісне інформаційне забезпечення - важливий елемент успіху на шляху досягнення поставленої мети.

У процесі реалізації митної політики інформація виконує наступні функції:- є формою взаємозв’язку, взаємодії компонентів митної системи, а також

системи з оточуючим середовищем;- обслуговує весь процес прийняття управлінських рішень – від підготовки

та прийняття рішення до підведення підсумків його виконання;- є безпосередньою причиною, що визначає вибір того чи іншого варіанта,

поведінки, перехід митної системи до нового стану, що забезпечує її рух до визначеної мети.

До основнихелементів інформаційних відносин відносяться:1. Суб'єкти, які вступають у відносини при здійсненні інформаційних

процесів:- виробники, або творці, інформації, зокрема автори;- власники інформації (інформаційних об'єктів);- споживачі інформації.Митні органи за цією класифікацією являються одночасно і виробниками і

споживачами інформації, як і переважна більшість органів державної влади. Так, наприклад, для підготовки та опублікування звітів про результати діяльності митних органів за певний період необхідно вивчити та опрацювати внутрішню інформацію про роботу митних органів за визначений період[1].

Важливою складовою інформаційної сфери є інформаційна інфраструктура як сукупність систем, що забезпечують продукування, накопичення, зберігання

99

та поширення інформаційних продуктів, виробництво засобів виробництва інформаційних продуктів та їх поширення, виробництво інформаційних технологій, сервісне обслуговування елементів інфраструктури та підготовку кадрів.

ДМСУ вважає своїм першочерговим завданням розвиток присутності в мережі Інтернет, яка має базуватися на принципах доступності, прозорості та ефективності.

В ДМСУ функціонує Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) як сукупність окремих автоматизованих інформаційних систем різного функціонального призначення, об'єднаних за допомогою телекомунікаційних мереж та множини інформаційних об'єктів, що ними обробляється. ЄАІС ДМСУ містить в собі засоби для накопичення, обробки, зберігання та передавання даних, що є необхідними для діяльності митних органів.

В законі України „Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах” під автоматизованою системою розуміють організаційно-технічну систему, в якій реалізується технологія обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів. Дані, що знаходяться в інформаційній системі строго систематизовані і упорядковані. Структура ЄАІС може бути представлена у вигляді зв’язків:

- база даних. Центральна база даних ДМСУ дає можливість отримувати детальну інформацію у будь - якому розрізі даних, що містяться в електронних копіях митних документів, внутрішній документації митних органів та ін.;

- особи, що обслуговують систему (розробники програмно - інформаційних комплексів, адміністратори, інспектори спеціалізованих підрозділів);

- технічні засоби;- користувачі системи.ЄАІС ДМСУ складається з таких розділів: митне оформлення, доставка

вантажів, довідники, спеціальна інформація, контрабанда, інформаційні системи, звіти, навчання та тестування, регламентований доступ.

Інформаційне забезпечення автоматизованої обробки даних ДМСУ — сукупність системи класифікації і кодування, системи показників, уніфікованих систем митної документації і файлів баз даних, яка використовується митними органами та співпрацюючими організаціями для отримання та обробки інформації. Бази даних системи автоматизованої обробки даних підрозділяються на:

1. Бази даних нормативно-довідкової (умовно-постійної) інформації: системи класифікації і кодифікації, тарифікації, обмежень, правові і нормативні акти, системи реєстрації й обліку.

2. Бази даних оперативної інформації: електронні копії документів, які використовуються у ході митного оформлення і контролю, дані оперативного характеру, що забезпечують технологічні процеси (облік, контроль, аудит і т.п.).

100

3. Бази даних статистичної інформації, що є похідними від баз даних оперативної інформації або первинними, якщо формування таких баз даних автоматично не може вироблятися засобами системи автоматизованої обробка даних[2].

Таким чином, ЄАІС - сукупність інформаційно-обчислювальних центрів, банків даних, систем телекомунікацій і захисту інформації, що забезпечують доступ користувачів до інформації, що зберігається, і використання інформаційних технологій, а також засобу отримання і документування інформації. В даний час однією з основних задач удосконалення і сучасного розвитку ЄАІС є необхідність можливості легкого доступу і обміну інформацією всіх зацікавлених осіб.

Висновок. Основною метою інформаційної роботи в органах державної влади є оперативне надання кінцевому користувачеві необхідного об’єму достовірної інформації. У системі органів державної влади таким користувачем є, як правило, особа, яка приймає рішення, а до зовнішніх користувачів можуть належати практично любі суб’єкти суспільних відносин, зацікавлені в інформації даного органу державної влади.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ3. Корнєва Т. Правове регулювання інформації як елемента державного

управління в митних органах України // Інформаційне право. - 2004.- № 10. – С. 65-68.

4. Копылов В.В. Информационное право: Учебник. 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2003. – 512 с.

101

УДК 303.71:339.543(477)«ЕЛЕКТРОННА МИТНИЦЯ» – ГОЛОВНИЙ МЕХАНІЗМ

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МИТНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИЄмець Л.В., ст. гр. 32 - ЕО, агрономічного факультетуНауковий керівник: Матвієнко О.Л., асистент кафедри ІТМ

Анотація: Основою статті є розкриття поняття «Електронна митниця» та її складових, сучасного стану справ при впровадженні проекту «Електронна митниця» в Україні, її роль у забезпеченні митної безпеки держави. Запропоновані нововведення необхідні для координування напрямків розвитку митних органів України .

Ключові слова: електронна митниця, інформаційні технології, митні органи України.

Питання впровадження проекту «Електронна митниця» розглядалися Комісією Європейського Союзу, яка представила на розгляд країнам ЄС багаторічний стратегічний план дій впровадження «Електронної митниці»[1].

«Електронна митниця» - це багатофункціональна комплексна система, яка існує у митних органах країни та поєднує інформаційно-комунікативні технології та сукупність механізмів їх застосування і дає можливість підвищити якість митного регулювання та вдосконалити митне адміністрування з метою забезпечення митної безпеки держави, шляхом:

- технологічної підтримки безперервного двостороннього потоку електронної інформації від органів державної влади, суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, митних адміністрацій інших держав до митній адміністрації країни, його накопичення та обробки;

- впровадження новітніх процедур автоматизації процесів митного контролю і оформлення та їх супроводження;

- створення та технічної підтримки організаційно-технічних систем для функціонування всеохоплюючих автоматизованих процедур оцінки якості виконання митної справи;

- інформаційного забезпечення правоохоронної діяльності, контролю за переміщенням товарів та інших функцій, які покладені на митні органи.

Cкладовими елементами «Електронної митниці» повинні бути такі підсистеми, як: електронне декларування; електронний документообіг; аналіз ризиків і керування ними; контроль за транзитом; єдина міжвідомча автоматизована система збору, збереження й обробки інформації, в тому числі від різних відомств; автоматизоване здійснення усіх видів державного контролю; уніфікована база нормативних та довідкових документів, які використовуються в митних цілях; інформаційне забезпечення пост-аудиту та правоохоронної діяльності.

Тобто «Електронна митниця» повинна стати ядром, стрижнем не тільки митних технологій, але ще й інструментом керування та контролю митної діяльності, тобто головним механізмом забезпечення митної справи.

«Електронна митниця» - механізм реалізації митної справи. Одна з найважливіших задач, яку необхідно вирішити в митній службі України в

102

найближчій перспективі - це впровадження в митну справу міжнародних норм і правил, що дозволить перейти до застосування єдиних стандартів в області митної справи і вирішити питання, пов'язані з приєднанням до міжнародних конвенцій по гармонізації і спрощенню митних процедур, а також здійснити поетапне зближення митного законодавства і митних процедур, які застосовуються в Україні, до країн Євросоюзу.

У рішеннях Європейського Союзу «Електронна митниця» є базою для створення «єдиного вікна», яке зобов'язані використовувати інші відомства, що задіяні у митній справі. Тому і на митні органи України повинні бути покладені додаткові обов'язки з координації дій міністерств та відомств в цьому напрямку, затвердження яких необхідно відповідними рішеннями Уряду.

Об’єднуючий стрижень митної служби в наступному – це інформаційні механізми. Ця система повинна бути створена на нових інформаційних технологіях та, відповідно, на сучасній матеріальній базі, яка дозволить побудувати модернізовану багаторівневу систему із застосуванням телекомунікаційних технологій, забезпеченою комплексною системою захисту інформації, що потребує тривалого часу та значних капіталовкладень.

Технологічні та технічні проблеми (формати даних, які передаються, програмні продукти, канали зв'язку, забезпечення надання та використання інформації) не дозволяють сьогодні широкомасштабно розпочати уведення процедур інформаційних технологій. А саме для їх вирішення необхідне забезпечення пріоритетного фінансування.

Для реалізації зазначеного потрібно розробити та представити розширений детальний план переведення митної служби України на поглиблене застосування інформаційних технологій, відмови від паперових технологій, введення контрольної системи, яка буде охоплювати усі сфери митної діяльності та стане базою для прийняття управлінських рішень. Це потребує активного інституційного розвитку самої митної служби.

На цьому шляху можливо: - створення окремої юридичної особи у вигляді «Регіональної

інформаційної митниці» з підрозділами подвійного підпорядкування у митницях та усіх митних установах;

- створення оперативного центру для обробки інформації та прийняття управлінських рішень (головним завданням якого буде постійний моніторинг усієї вхідної інформації, її аналіз з використанням системи управління ризиків та надання оперативних вказівок митним органам для цільового використання методів вибіркового контролю і забезпечення своєчасного реагування на загрози, які пов'язані з порушенням митного законодавства);

- ведення окремого підрозділу у складі центрального апарату, який буде розробником інформаційної стратегії, замовником інформаційних технологій та незалежним контролером втілення їх в життя.

Запропоновані нововведення необхідні для координування напрямків розвитку митних органів України, які повинні бути основані на інформаційних технологіях та в основному співпадати з принципами діяльності та механізмами реалізації митних служб провідних країн світу та базуватися на міжнародних

103

конвенціях і рекомендаціях. Це також важливо для втілення в життя міжнародних стандартів якості, які є міжнародним еталоном для створення та оцінки систем якості, у тому числі якості виконання митної справи.

Митна безпека держави визначається як стан захищеності національних інтересів, забезпечення та реалізація яких покладено на митні адміністрації країни, який дає можливість незалежно від будь-яких зовнішніх і внутрішніх загроз забезпечити здійснення митної справи. Тоді базою для оцінки митної безпеки України може стати оцінка якості виконання митної справи, яка, в свою чергу, визначаться розрахунково-програмними способами через організаційно-технічні системи в рамках «Електронної митниці»[2].

Висновок. Весь світ крокує до інформаційного об’єднання та створює для цього електронні інформаційні системи, які будуть для різних країн функціонально сумісні між аналогічними системами, доступні, керовані, безпечні, об’єднані та контрольовані. Митні органи багатьох країн визначають, що одним з шляхів до цього може стати зменшення різниці між митними процедурами країн світу та називають механізм його реалізації «Електронною митницею».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Многолетний Стратегический План: TAXUD/477/2004 – Версия 7 - EN,

Інтернет видання, сайт митної організації Європейського Союзу http://www.revenue.ie/.

2.Митні інформаційні технології: навч. посіб. /. П.В. Пашко - К. : Знання, 2011. — 256 с.

104

http://www.revenue.ie/

УДК 339.543:681.5

ЕЛЕКТРОННА МИТНИЦЯ – МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ МИТНОЇ СПРАВИ В УКРАЇНІ

Бринцев І.О., студент факультету менеджменту, групи 21 - ММСНауковий керівник: Красняк О.П., доцент кафедри організації агробізнесуВінницький національний аграрний університет, м. Вінниця

Анотація: У статті проаналізовано стан інформаційних технологій провідних митних служб світу. Досліджено поетапне просування України до створення сучасної власної електронної інформаційної системи «Електронна митниця». Доведено, що митна безпека України передбачає визначення принципів побудови Електронної митниці, а також створення передумов для інтеграції України у світову інформаційну спільноту.

Ключові слова: Електронна митниця, експорт, імпорт, зовнішньоекономічна діяльність.

Постановка проблеми. Стратегія розвитку суспільства в світі однозначно засвідчує, що перемоги досягають ті структури, які накопичують та вміло розпоряджаються наявною інформацією. Збір і обробка великих об’ємів інформації, на теперішній час, можливі тільки із застосуванням інформаційних технологій, які реалізуються шляхом створення комплексних систем. Провідні митні служби світу Німеччини, Франції, Росії, Японії, Китаю, США, Канади та інших держав активно застосовують сучасні інформаційні технології. Тенденції світового розвитку встановлюють нові завдання по спрощенню митних процедур та процедур логістики при експорті та імпорті товарів з території країни, зменшення ризиків порушення безпеки. Для цього необхідно створювати електронні інформаційні системи, що зможуть сумісно функціонувати з аналогічними системами різних країн і будуть доступні, керовані, безпечні, об’єднані та контрольовані. Тому «Електронна митниця» — це не тільки утворення декількох країн. Це — майбутнє митної спільноти світу[1].

Мета статті. Проаналізувати сучасний стан інформаційних технологій та принципів побудови Електронної митниці в Україні.

Виклад основного матеріалу. Україна поетапно просувається до створення сучасної власної інформаційної системи. Постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. № 208 встановлено, що одним з пріоритетних завдань розвитку інформаційного суспільства є надання громадянам і юридичним особам інформаційних та інших послуг шляхом використання електронної інформаційної системи «Електронний Уряд», яка забезпечує інформаційну взаємодію органів виконавчої влади між собою, з громадянами та юридичними особами на основі сучасних інформаційних технологій [2].

Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» встановлює основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів [3].

105

Сьогодні створено всі передумови для формування і розвитку інформаційного суспільства в Україні. Розроблена законодавча база, успішно розвиваються інформаційно-телекомунікаційні технології, зростає парк сучасних засобів обчислювальної техніки. Цей процес має глобальний характер, неминуче входження і нашої країни до світової інформаційної спільноти.

До характерних рис і ознак інформаційного суспільства належать:— формування єдиного інформаційно-телекомунікаційного простору

України як частини світового інформаційного простору;— повноправна участь України в процесах інформаційної і економічної

інтеграції світової спільноти;— становлення і в подальшому домінування в економіці нових

технологічних принципів, що базуються на масовому використанні сучасних інформаційних технологій, засобів обчислювальної техніки і телекомунікації;

— створення і розвиток ринку інформації і знань як чинників виробництва на додаток до ринків природних ресурсів, праці і капіталу, фактичне задоволення потреб суспільства в інформаційних продуктах і послугах;

— зростання ролі інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури у системі суспільного виробництва;

— підвищення рівня освіти, науково-технічного і культурного розвитку за рахунок розширення можливостей систем інформаційного обміну на міжнародному, національному і регіональному рівнях;

— створення ефективної системи забезпечення прав громадян і соціальних інститутів на вільне отримання, розповсюдження і використання інформації як найважливішої умови демократичного розвитку.

Роль інформаційних технологій у митній справі відображена в Міжнародній конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція, 1999 р.) яка:

По-перше, передбачає максимальне практичне використання інформаційних технологій;

По-друге, розглядає інформаційні технології як один з принципів митного оформлення, реалізація якого повинна сприяти спрощенню і гармонізації митних процедур;

По-третє, встановлює стандартні правила використання інформаційних технологій для вдосконалення митного контролю [3].

У рішеннях Європейського Союзу «Електронна митниця» є базою для створення «єдиного вікна», яке зобов’язані використовувати інші відомства, що задіяні у митній справі (рис.1). Тому і на митні органи України повинні бути покладені додаткові обов’язки з координації дій міністерств та відомств у цьому напрямі, затвердження яких має бути закріплене відповідними рішеннями уряду [4].

Враховуючи завдання, покладені Президентом і Урядом України на митну службу, які спрямовані на наближення митних правил України до світових норм і стандартів, Держмит-службою України розроблено Концепцію створення системи «Електронна митниця» .

106

Рис.1. План впровадження проекту «Електронна митниця» в Європейському Союзі та Україні

Цей план розрахований на впровадження до 2013 року. Для реалізації в Україні такого плану, головною метою якого є використання інформаційних технологій замість паперових, необхідно внести зміни до Митного кодексу та інших нормативно-правових актів.

Об’єднувальний стрижень митної служби — це інформаційні механізми, які є запорукою посилення авторитету та могутності митниці. Такий підхід потребує змін на рівні не тільки інформаційних підрозділів, а й управлінської ланки центрального апарату Державної митної служби України.

Портал загальної інформації

Система реєстрації торговцівТочка єдиного доступу

ECS (експортна

митна система)

AES (автоматизована митна система)

Структура управління ризиками

Середина єдиного тарифу

Єдине вікно

ПСТS (транзитна система) ПСТS-TIR (транзитна система)

ПСТS-TIR (транзитна система)

ICS (імпортна митна система) AІS (автоматизована імпортна система)

Україна

АСМО

Електронне декларування

Система управління ризиками

Електронний цифровий підпис Модернізована трьохрівнева система за архітектурою Клієнт – Сервер (веб – технології)

Відомча електронна пошта Сервери додатків

Відомча телекомунікаційна мережа

Комплексна система захисту інформації

Європейський Союз

107

Митна безпека держави визначається як стан захищеності національних інтересів, забезпечення та реалізація яких покладені на митні адміністрації країни, що дає можливість незалежно від будь-яких зовнішніх і внутрішніх загроз забезпечити здійснення митної справи. Тоді базою для оцінки митної безпеки України може стати оцінка якості виконання митної справи, яка, у свою чергу, визначається розрахунково-програмними способами через організаційно-технічні системи в рамках «Електронної митниці».

«Електронна митниця» — це багатофункціональна комплексна система, яка існує у митних органах країни та поєднує інформаційно-комунікативні технології та сукупність механізмів їх застосування і дає можливість підвищити якість митного регулювання та вдосконалити митне адміністрування з метою забезпечення митної безпеки держави шляхом:

— технологічної підтримки безперервного двостороннього потоку електронної інформації від органів державної влади, суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, митних адміністрацій інших держав до митної адміністрації країни, його накопичення та обробки;

— впровадження новітніх процедур автоматизації процесів митного контролю і оформлення та їх супроводження;

— створення та технічної підтримки організаційно-технічних систем для функціонування всеохоплюючих автоматизованих процедур оцінювання якості виконання митної справи;

— інформаційного забезпечення правоохоронної діяльності, контролю за переміщенням товарів та інших функцій, покладених на митні органи [5].

Враховуючи провідну роль митниці в зовнішньоекономічній діяльності, інформаційна складова діяльності митної служби повинна бути домінуючою.

Висновок. Митна служба України як один з основних інститутів держави бере участь у формуванні і розвитку інформаційного суспільства, розпочавши втілення новітніх технологій у митну справу ще в 1992 році. У 2005 р. почався новий етап цієї роботи з розробки принципів побудови системи «Електронна митниця» та її часткової реалізації, складовими якої повинні бути такі підсистеми: електронне декларування; електронний документообіг; аналіз ризиків і керування ними; контроль за транзитом; єдина міжвідомча автоматизована система збору, збереження й обробки інформації; уніфікована база нормативних і довідкових документів, які використовуються в митних цілях, а також створення передумов для інтеграції України у світову інформаційну спільноту.

108

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Многолетний Стратегический План: TAXUD/477/2004 – Версия 7 - EN,

Інтернет видання, сайт митної організації Європейського Союзу http://www.revenue.ie/.

2. Про заходи щодо створення електронної інформаційної системи «Електронний Уряд» від 24 лютого 2003 р. N 208. Постанова [Електронний ресурс]: Кабінет Міністрів України; Документ 208-2003-п, Київ - Режим доступу до Постанови: zakon . rada . gov . ua ›laws / show / 208 - 2003 -п .

3. Про електронні документи та електронний документообіг. (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 36, ст.275 ) (Із змінами, внесеними згідно із Законом Закон України N 2599-IV ( 2599-15 ) від 31.05.2005, ВВР, 2005, N 26, ст.349) [Електронний ресурс]: Документ 851-15, чинний, поточна редакція - Редакція від 24.06.2005, підстава 2599-15. Режим доступу до Закону zakon . rada . gov . ua ›laws / show /851-15 .

4. Ланг М. Обзор подходов Европейского Союза к вопросу построения инфраструктуры открытых ключей. – Доповідь на другій науково-практичній конференції «Безпека сучасних інформаційних та телекомунікаційних систем», 2005. – Інтернет видання, сайт Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України. – http://www.dstszi.gov.ua/.

5. Колобов С.О. Інфраструктура захисту інформаційних ресурсів на основі Національної системи конфіденційного зв’язку. – Доповідь на другій науково-практичній конференції «Безпека сучасних інформаційних та телекомунікаційних систем», 2005. – Інтернет видання, сайт Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України. – http://www.dstszi.gov.ua/.

6. Ніколайчук О.О. Електронне декларування, шляхи вирішення / О.О. Ніколайчук – Київ, «Митниця», 2011. – № 5. – С. 13-15.

109

http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/851-15

http://zakon.rada.gov.ua/

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2599-15

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2599-15

http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/208-2003-%D0%BF

http://zakon.rada.gov.ua/

http://www.revenue.ie/

УДК: 339.543:004.94«ЕЛЕКТРОННА МИТНИЦЯ» - ШЛЯХ ДО ДОСКОНАЛОСТІ

РОБОТИ МИТНИЦІ

Гниненко С., студент факультету механізації сільського господарства, групи 13 – ТЗКМО

Науковий керівник: Смілянець О.Г., доцент кафедри Вищої математики, інформатики та математичних методів у економіці


Анотація: У статті викладено інформацію про розвиток та становлення системи "Електронна митниця" в України та запропоновано нові шляхи удосконалення цього процесу.

Ключові слова: митний кодекс, інформаційні технології, електронне декларування, електронна митниця, електронний підпис .

Створення багатофункціональної комплексної системи "Електронна митниця" спрямовано на поліпшення соціального та інформаційного обслуговування населення, удосконалення інформаційної інфраструктури Держмитслужби, оперативне отримання актуальної і достовірної інформації про наміри щодо здійснення зовнішньоекономічних операцій, створення умов для прискорення процедур митного контролю та митного оформлення, адаптацію Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби та нової комп'ютеризованої транзитної системи ЄС, зміцнення митної безпеки України.

Одним з напрямків розвитку електронної митниці є впровадження технологій електронного декларування. Відповідно до положень статті 257 Митного кодексу України митна декларація та інші документи оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.

Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для митного контролю та митного оформлення не змінються. Для створення електронної митниці необхідно виконати деякі послідовні пункти. Перший пункт це ознайомитися із вимогами законодавства України, якими встановлено основні організаційно-правові засади електронного документообігу Закон України № 851-IV, а також ознайомитись з електронно цифровим підписом, що записані у Закон України 852 – IV. Також необхідно ознайомитися з умовами електронного декларування, яке записане в наказі Держмитслужби України № 216, зареєстрований в Міністерстві юстиції України № 468/19206. З порядком здійснення митного контролю й митного оформлення товарів, які декларуються з поданням вантажної митної декларації в електронному вигляді можна у наказ Держмитслужби України №800, зареєстрований в Міністерстві юстиції України №1166/14433 зі змінами. Прикладами договору про надання посадовим особам митних органів права безперешкодного доступу до фінансових і банківських документів підприємства, що стосуються

110

переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, після закінчення митних процедур і пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України наказ Держмитслужби України № 437. Після ознайомлення з потрібно звернутися до Держмитслужби України із письмовою заявою довільної форми та додати: два оригінали Договору, підписані керівником підприємства та скріплені печаткою підприємства, копію облікової картки суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності, інформацію про електронну адресу, яка буде використовуватись підприємством для передання електронних вантажних митних декларацій та інших електронних документів митним органам і отримання ним зворотної інформації від митних органів. У випадку відсутності програмного забезпечення, придбати у відповідних фірм-розробників спеціалізоване програмне забезпечення для декларантів, яке дозволяє створювати попередні повідомлення, попередні митні декларації, вантажні митні декларації, у тому числі у формі електронного документа детальна інформація в мережі Інтернет за адресами: www.dbridge.com.ua, www.mdoffice.com.ua, www.qdpro.com.ua. Також необхідно придбати в Акредитованому центрі сертифікації ключів особисті ключі електронного цифрового підпису. Після виконання усіх вище сказаних пунктів необхідно облаштувати автоматизоване робоче місце з підключенням до мережі Інтернет та здійснити тестову перевірку, з метою перевірки правильності налаштування програмного забезпечення. Після отримання позитивних результатів, програмне забезпечення готове для використання. Почати роботу електронної митниці необхідно з подання митному органу ЕПП та ЕПД.

Уряд України в становив певні терміни здачі пункті електронної митниці, таким чином на 2009 рік виконали: створення нормативно-правової бази для застосування багатофункціональної комплексної системи "Електронна митниця", створення оптимальної структури інформаційного наповнення електронних систем, призначених для підготовки рішень, забезпечення митних органів сучасними інформаційно-телекомунікаційними системами та упорядкування практики застосування технічних засобів митного контролю, поступове об'єднання автоматизованих систем, що функціонують у митній службі, забезпечення захисту інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах митних органів. А в 2010 році було виконано: розвиток інформаційно-телекомунікаційного комплексу електронної пошти як інфраструктури транспортної системи електронного документообігу Держмитслужби, створення системи адміністрування рішень митних органів під час підготовки, що є необхідною умовою для мінімізації часу проходження митних процедур, запровадження електронного цифрового підпису в межах комплексної системи, створення комплексної системи захисту інформації, прийняття, доведення рішень та контролю за їх виконанням, введення в дію у повно функціональному режимі резервного центру обробки даних,виконання робіт щодо гармонізації документів комплексної системи з вимогами Європейського Союзу створення та введення в дію резервного центру обробки даних електронної митниці, введення в дію засобів централізованого управління, та адміністрування комплексної системи. Проте для створення повноцінної системи не вистачає

111

http://www.qdpro.com.ua/

http://www.mdoffice.com.ua/

http://www.dbridge.com.ua/

декількох пунктів такі як: запровадження на всіх рівнях системи аналізу ризиків як складової частини автоматизованої системи митного оформлення товарів і транспортних засобів, забезпечення функціонування комплексної системи в повному обсязі, впровадження системи електронного документообігу у всій системі управління митними органами. Український уряд планує виконати дані пункти до 2014 року.

Перехід до електронного декларування дасть можливість суб’єктам зовнішньо економічної діяльності використовувати електронні документи. А також дане декларування надасть можливість спростити та прискорити процедури декларування товарів, дозволить перейти до без паперової взаємодії з митними у подальшому, з іншими державними органами.

З допомогою даного нововедення громадяни матимуть можливість ознайомитись з проведеними нарадами, семінарами із представниками підприємств, з порядком і вимогами оформлення митних процедур. А в подальшому і на інших підприємствах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Закон України від 22.05.2003 № 851-IV "Про електронні документи

та електронний документообіг"2. Закон України від 22.05.2003 852-IV "Про електронний цифровий

підпис"3. Наказ Держмитслужби України від 26.09.2007 № 800 "Про митний

контроль та митне оформлення товарів, які декларуються з поданням вантажної митної декларації та документів контролю за переміщенням товарів у електронному вигляді" (зі змінами)

4. Наказ Держмитслужби від 17.03.2011 № 216 "Про затвердження Умов електронного декларування"

5. Наказ Держмитслужби України від 26.05.2011 № 437 "Про затвердження Примірної форми договору"

112

УДК: 004.94:336.24.07ЕЛЕКТРОННЕ ДЕКЛАРУВАННЯ В ДЕРЖАВНІЙ МИТНІЙ СЛУЖБІ

УКРАЇНИ

Василенко Т.С., студентка факультету механізації сільського господарства, групи 13 – ТЗКМО

Науковий керівник: Смілянець О.Г., доцент кафедри Вищої математики, інформатики та математичних методів в економіці


Анотація: У статті викладено інформацію про розвиток електронного декларування у Державній митній службі України та запропоновано нові шляхи удосконалення цього процесу

Ключові слова: інформаційні технології, електронне декларування, електронна митниця, інформаційні термінали.

В сучасних умовах без використання інформаційних технологій практично неможливо зробити митне оформлення швидким і прозорим. Виключення впливу суб’єктивного людського фактору залишається невирішеним питанням протягом багатьох століть існування митниці.

Роль інформаційних технологій в митній справі відображена в Міжнародній конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур [1], яка передбачає максимальне практичне використання інформаційних технологій, розглядає інформаційні технології як один з принципів митного оформлення, реалізація якого сприятимете спрощенню та гармонізації митних процедур, установлює стандартне правило використання інформаційних технологій і засобів електронних комунікацій для удосконалення митного контролю.

Одним з етапів впровадження інформаційних технологій в діяльність митних органів є електронне декларування. Саме електронне декларування дає переваги в вирішенні низки питань. Це економія часу – декларанту не потрібно виходити з офісу, він готує митну декларацію та надсилає її в електронному вигляді на адресу митниці, це скорочення матеріальних витрат підприємства, зокрема на транспорт і офісну техніку. Важливо, що електронне декларування є загальноприйнятою європейською нормою, стандартом, який застосовується на всій території Європейського Союзу, впроваджується серед держав-учасниць Митного союзу.

Так, державами – членами Європейського Союзу протягом 2005-2006 років було прийнято рішення діяти в рамках структури «Електронної Європи» та затверджено Рішення Ради Європи щодо простого та безпаперового середовища для митниці та торгівлі. Було розроблено Багаторічний стратегічний план упровадження «Електронної митниці». Цей план розрахований на впровадження до 2013 року.

Слід зазначити, що 16 серпня 2010 року Президентом Росії було доручено Уряду Російської Федерації, при реалізації положень Митного кодексу Митного союзу і національного законодавства у сфері митної справи, розробити і

113

впровадити митні процедури і технології, що передбачають, в тому числі, перехід з 1 січня 2011 року на електронне декларування при експорті та імпорті товарів, без подання до митних органів відповідних документів на паперових носіях.

В Україні, електронне декларування було запроваджено у діяльність митних органів, як пілотний проект з 5 квітня 2011 року за дорученням Прем'єр-міністра України від 25.12.2010 N 65649/4/1-10 щодо запровадження митними органами та іншими органами державної влади комплексної системи електронного документообігу.

1 червня 2012 року набув чинність новий Митний кодекс України, який виключив будь-які обмеження щодо використання електронного декларування. Ця процедура доступна абсолютно всім підприємствам, які переміщують товари через митний кордон України та для будь-яких режимів, будь то експорт, імпорт або транзит [3]. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450 «Питання, пов’язані із застосуванням митних декларацій» було уточнено порядок заповнення електронних та паперових декларацій [4].

Отже, здійснити митне оформлення товарів можна взагалі без відвідування митниці. А це і веде до інформаційної прозорості митних органів. І що важливо, виключається пряме спілкування посадових осіб та учасників зовнішньоекономічної діяльності. Це сприяє зниженню корупційних порушень.

Електронне декларування являється підсистемою комплексної системи «Електронна митниця». Ця процедура доступна абсолютно всім підприємствам, які переміщують товари через митний кордон України та для будь-яких режимів, будь то експорт, імпорт або транзит.

Процес електронного декларування відбувається за схемою[2]:1. Декларант створює електронну митну декларацію в звичайному порядку. 2. Формує електронне повідомлення, що містить електронну митну

декларацію та електроні документи, засвідчує його електронним цифровим підписом, та надсилає на поштову скриньку в мережі Інтернет [email protected].

3. Сервер Держмитслужби України в автоматичному режимі опрацьовує надіслане повідомлення та пересилає його в митний орган, що обраний декларантом для оформлення.

4. Посадова особа митного органу за допомогою Автоматизованої системи митного оформлення перевіряє отримане повідомлення з електронною митною декларацією.

5. Подальша процедура митного оформлення аналогічна роботі з електронною копією митної декларації поданою в паперовому вигляді за виключенням того, що дії інспектора засвідчуються його електронним цифровим підписом.

6. Інформація про всі дії посадових осіб митниці відносно декларації, а також оформлена митна декларація у форматі *.xps надсилаються декларанту на його електронну адресу.

114

mailto:[email protected]

З метою прискорення митних процедур для оформлення товарів та транспортних засобів на регіональних митницях і митних постах на початку 2012 року почали встановлювати «Інформаційні термінали». Такий сучасний механізм спрощує та прискорює процедуру прийняття митних декларацій та дозволяє на початковому етапі митного оформлення виявити помилки, допущені декларантом. Тож тепер декларант самостійно вносить на знімних носіях інформацію до спеціального терміналу, який містить електронну копію декларації митної вартості та фіксує дату і час її подання (в Київській регіональній митниці 22 лютого 2012 року встановлено та введено в експлуатацію перший такий інформаційний термінал) [5].

Вінницька митниця завжди була сильним резервом кваліфікованих працівників. Підводячи підсумки роботи за 2011 рік та обговорюючи пріоритетні напрямки діяльності на 2012 рік представники Вінницької митниці підтримали нововведення щодо створення системи відеоспостереження під час проходження митного контролю. І наголосили, що будуть робити все можливе, щоб покращувати і піднімати потенціал економічного розвитку регіону.

За повідомленням служби статистики вінницької митниці на даний час на електронне декларування перейшло майже 90 відсотків суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності. Вінницька митниця готова до повного переходу на електронне декларування.

Висновок. Електронне декларування стає важливою складовою, яка поліпшить митне оформлення. Електронне декларування надає цілий ряд переваг, окрім тих, що зазначені вище: 1) значно прискорюється і спрощується процес здійснення митних операцій та митного контролю; 2) економиться час і папір; 3) бБез істотних додаткових витрат учасники ЗЕД отримують можливість подати митну декларацію на будь-який український митний пост; 4) усі митні декларації будуть знаходитись у електронній бухгалтерії від початку митного оформлення; 5) знизиться рівень корумпованості митних органів.

На даному етапі розвитку та вдосконалення митного оформлення шляхом застосування електронного декларування в першу чергу треба проводити роз’яснювальну роботу серед суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності щодо переходу на електронне декларування, отримання електронних підписів, заохочувати їх. Ввести низку нормативних актів щодо удосконалення цієї системи. Необхідно розглянути можливість зворотного повідомлення суб’єкта після отримання електронної декларації Держмитслужбою України, вдосконалити систему захисту електронної декларації, розглянути та розробити порядок дій при помилковій відправці або збою сервера (відключення електропостачання).

На наступному етапі необхідно удосконалити алгоритм застосування електронного декларування, захисту інформації від атак хакерів. Це забезпечить цілісність процесу митного оформлення, та вдосконалить процес перетину митного кордону України.

115

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Міжнародна конвенція про спрощення і гармонізацію митних процедур

від 18 травня 1973 року в редакції Протоколу від 26 червня 1999 року. – [Електронний ресурс]. – http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_643.

2. Інтерв’ю з начальником відділу митних інформаційних технологій Запорізької митниці Cергієм Манишевим про тонкощі процесу електронного декларування. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.customs.zp.ua/ru/component/content/article/678-2012-10-04-08-35-16.

3. Митний кодекс України.: К.:ПАЛИВОДА А.В., 2012. – с. 138-157.4. Постанова Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450 із

змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2012 року № 1081 «Питання повязані із застосуванням митних декларацій». – [Електронний ресурс]. – http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/450-2012-%D0%BF.

5. Держана митна служба України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.customs.gov.ua.

116

УДК: 339.543:004.94ОСОБЛИВОСТІ ЗАПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ «ЕЛЕКТРОННА

МИТНИЦЯ» В УКРАЇНІЧумак Ю.А., студентка факультету менеджменту, групи 21 – ПЗНауковий керівник: Смілянець О.Г., доцент кафедри Вищої математики,


Анотація: У статті розглянуто особливості та принципи створення системи «Електронна митниця» в Україні, переваги та труднощі запровадження даної системи; проаналізовані можливості електронного декларування.

Ключові слова: Електронна митниця, електронне декларування, інформаційні технології, інформатизація митних операцій.

Тема електронних митниць, на мій погляд,досить важлива та актуальна в багатьох країнах,включаючи і Україну. Стратегія розвитку суспільства в світі однозначно засвідчує,що перемоги досягають ті структури,які накопичують та вміло розпоряджаються наявною інформацією. Збір і обробка великих об’ємів інформації,за теперішніх умов,можливі тільки із застосуванням інформаційних технологій,які реалізуються шляхом створення комплексних систем. В провідних країнах світу митні служби активно переходять на сучасні електронні технології. Тенденції світового розвитку встановлюють нові завдання зі спрощення митних процедур,для чого й необхідно створювати електронні інформаційні системи: доступні,керовані,безпечні та контрольовані. Тому корисно й цікаво буде розглянути стан впровадження електронних митниць в Україні.

Вагомий внесок у дослідженні даного питання внесли такі науковці як І.Муратов, О.Демченко,О.Мостовенко, І.Владимировський.

Електронна митниця – це багатофункціональна комплексна система,яка поєднує інформаційно-комунікативні технології та сукупність механізмів їх застосування і дає можливість підвищити якість митного регулювання та вдосконалити митне адміністрування з метою забезпечення митної безпеки країни [4].

Електронна митниця будується на таких принципах як:— законність;— достовірність, цілісність та доступність інформації;— єдність форматів даних, технічних і технологічних параметрів;— уніфікованість документів;— багаторівневість зберігання та доступу до інформації.Метою автоматизованої системи «Електронна митниця» є забезпечення

митної безпеки держави, завдяки:- постійному двосторонньому потоку інформації від суб'єктів ЗЕД, органів

державної влади, а також митних адміністрацій інших держав;- автоматизації всіх процесів митних процедур, з митного контролю та

оформлення вантажів до їх супроводження;

117

- інформаційному забезпеченню правоохоронної діяльності та контролю за переміщенням товарів [2, с.275].

Європейська спільнота визначає, що шлях до реалізації нових завдань зі спрощення митних процедур,зменшення ризику порушення безпеки мешканців країни , зменшення відмінностей між митними процедурами країн світу можна реалізувати за допомогою програми «Електронна митниця». Держави-члени ЄС прийняли рішення діяти в рамках структури «Електронна Європа» та затвердили Рішення Ради Європейського Союзу щодо простого та безпаперового середовища для митних адміністрацій та суб’єктів зовнішньо-економічної діяльності. Тому «Електронна митниця» — це не тільки утворення декількох країн. Це — майбутнє митної спільноти світу [1, с.19].

Україна поетапно просувається до створення сучасної власної інформаційної системи. Митна служба України розпочала втілення новітніх технологій в митну справу ще в 1992 році. Пізніше, постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. № 208 встановлено, що одним з пріоритетних завдань розвитку інформаційного суспільства є надання громадянам і юридичним особам інформаційних та інших послуг шляхом використання електронної інформаційної системи «Електронний Уряд», яка забезпечує інформаційну взаємодію органів виконавчої влади між собою, з громадянами та юридичними особами на основі сучасних інформаційних технологій. А у 2005 році почався новий етап роботи з розробки принципів побудови системи «Електронна митниця» та її часткової реалізації [3].

Кабінет Міністрів України затвердив порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для створення багатофункціональної комплексної системи «Електронна митниця». Відповідну постанову №776 прийнято на засіданні уряду 22 серпня 2012 року. Як повідомляє прес-служба уряду, проект цього документа розроблений Державною митною службою України на виконання вимог статті 20 Бюджетного кодексу України та відповідно до Закону "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2012 рік". Метою постанови є забезпечення цільового та ефективного використання бюджетних коштів, що виділяються на створення багатофункціональної комплексної системи «Електронна митниця». В уряді зазначають, що прийняття постанови сприятиме зміцненню митної безпеки України, подальшому розвитку та адаптації інформаційних систем Держмитслужби України до стандартів Європейського союзу, створенню умов для прискорення процедур митного контролю та митного оформлення, поліпшення рівня послуг, що надаються державою в митній сфері, обмеження можливості здійснення протиправних та корупційних дій [4].

На даний час укладено договори на закупівлю серверного обладнання на суму 26,9 млн. грн. та обладнання інженерної інфраструктури на суму 10,1млн. грн. для центру обробки даних, а також програмного забезпечення на суму 30,3 млн. грн.

Побудова нового центру обробки даних є одним з ключових проектів розвитку інформаційних технологій Держмитслужби України, а успішна

118

реалізація вищезгаданих завдань забезпечить подальший сталий розвиток ІТ інфраструктури митної служби України.

Повний перехід до електронного декларування в Україні позитивно вплине на роботу підприємств, оскільки у них з’явиться можливість декларувати товари шляхом подання документів, вантажної митної декларації виключно в електронному вигляді,тобто через мережу Інтернет не виходячи зі свого офісу, що дозволить їм заощаджувати свій час на здійснення митних формальностей. При цьому перевірка та обробка відомостей, занесених у електронні копії митних документів, буде здійснюватися автоматично, що,у свою чергу, сприятиме скороченню тривалості та покращить ефективність проведення митних процедур.

Отже, нам залишається лише чекати того дня, коли «Електронна митниця» офіційно запрацює в Україні, а це, на мою думку, буде скоро.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Конвенція про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотська

конвенція) від 18.05.1973 р. // Офіційний вісник України. – 2011. – №18. – Ст.19.

2. Про електронні документи та електронний документообіг: Закон України від 22.05.2003 р. №851 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №36. – Ст. 275.

3. Про схвалення Концепції створення багатофункціональної комплексної системи «Електронна митниця»: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.09.2008р. №1236. // Офіційний вісник України. – 2009. - №93.

4. Постанова Верховної Ради України щодо створення «Електронної митниці» №776 від 22.08.2012р.

119

УДК 339.543:004(477)

ВПРОВАДЖЕННЯ «ЕЛЕКТРОННОЇ МИТНИЦІ», ЯК НАПРЯМ УДОСКОНАЛЕННЯ МИТНОЇ СПРАВИ В УКРАЇНІ

Рябошапко А.О., студентка ННІ менеджменту, 12 - ММС групиНауковий керівник: Мазур С.А., ст. викладач Кафедри менеджменту зовнішноекономічної діяльностіВінницький національний аграрний університет, м. Вінниця

Анотація:. В статі розглянуто етапи впровадження електронної митниці, визначено позитивні та негативні сторони такого впровадження, досліджено кінцевий результат впровадження електронної митниці, проаналізовано готовність митних органів до таких змін.

Ключові слова: митник, митні органи, митна безпека, електрона митниця,Митник - професія стародавня. За своїм віком вона стоїть поряд з

професіями: землероб, мисливець, воїн, лікар та інші. Ще у III i II тисячоліттях до н. е. були митні відносини між найпершими рабовласницькими державами Стародавнього Сходу - Єгиптом, Ассирією, Вавилоном, Грецією, Римом.[1]

Вступ. На даний час особисто мене і наше суспільство цікавить стан і розвиток митної справи в Україні. Адже коли відбулось проголошення незалежності України потреба в забезпеченні захисту економічних інтересів України значно зросла, і в зв’язку з цим Президент України видав указ від 11 грудня 1991 року „Про утворення Державного митного комітету України».

У спадок від Радянського Союзу Україна отримала 25 митниць, 49 митних постів із чисельністю особового складу в 1991 році 2 тис. осіб. Функціонувало 29 автомобільних пунктів пропуску, 14 залізничних, 4 авіаційних та 17 морських і річкових пунктів пропуску.

Зосереджені переважно на заході та півдні країни, ці митні органи, за своїм технічним і кадровим забезпеченням, а також за умов відсутності законодавчого врегулювання не мали змоги забезпечити належну організацію митного оформлення та контролю на більш, ніж 7 тисячах кілометрів державного кордону[2]

З роками розвивалась наша країна, її економіка, інфраструктура, ринкові відносини, тощо, і звісно розвитку піддавалась і митна справа. Нещодавно був перевиданий Митний кодекс (чинний Митний кодекс України був прийнятий 13 березня 2012 року за № 4495-VI), і впроваджена «електрона митниця».

Мета статті полягає у визначенні концепції впровадження «електронної митниці», (саме це особисто мене дуже цікавить, і я вважаю є цікавим для тих хто взагалі цікавиться сучасною модернізацією у галузі митної справи.)

Завдання: Дослідити етапи впровадження «електронної митниці»; З’ясувати позитивні і негативні наслідки цього впровадження; Проаналізувати, що принесе електронна митниця в кінцевому результаті; Визначити готовність митних органів до цієї системи роботи.

120

Впровадження концепції «електронної митниці» розраховано на 2007 — 2013 pp.

Перший етап (2007 р.) упровадження Електронної митниці в Україні: Створено законодавче підґрунтя для застосування інформаційно-

телекомунікаційних технологій у взаємовідносинах. Створено оптимальну структуру інформаційного наповнення

електронних систем, призначених для підготовки рішень (приписів). Удосконалена та розвинена автоматизована система, що функціонує

у митній службі. Забезпечено захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних

систем митних органів. Збільшено рівень забезпеченості митних органів сучасними

інформаційно-телекомунікаційними засобами, тощо.На другому етапі (2008-2010 pp.) створено систему адміністрування створено системи оперативного виконання рішень впроваджено відомчу нормативно-правову базу ДМСУ впроваджено систему електронного цифрового підпису (ЕЦП); створено та впроваджено відомчу КСЗІ; розвинуто інформаційно-телекомунікаційний комплекс

"Електронна пошта" як інфраструктура транспортної системи електронного документообігу Держмитслужби України;

уведено в дію засоби централізованого управління та адміністрування Електронної митниці.

На третьому етапі (2010 — 2013 pp.) завершення введення в дію системи аналізу ризиків як складової

автоматизованої системи митного оформлення товарів і транспортних засобів як на рівні центрального апарату, так і на рівні митного органу (пункту митного оформлення);

впровадження системи електронного документообігу між усіма ланками системи управління митними органами (на рівні: суб'єкт ЗВД — пункт митного оформлення, пункт митного оформлення — адмінприміщення митного органу, митний орган - центральний апарат ДМСУ, пункт митного оформлення митний орган - РЩ, і також у зворотному напряму).[3], [4]

Комплексна система «Електронна митниця» є поєднанням інформаційно-телекомунікаційних технологій. Створення системи й запровадження в Україні електронного декларування товарів дозволить підвищити якість митного регулювання й удосконалити митне адміністрування [5].

На сьогоднішній день при митному оформленні вантажів подається вантажна митна декларація та її електронна копія. Ще в 90-ті роки Державною митною службою України для обліку зовнішньоекономічних операцій був розроблений програмно-інформаційний комплекс для накопичення та обробки електронних копій вантажних митних декларацій. В майбутньому планується повністю перейти на електронне декларування. Уявіть собі, особа, не відходячи від свого робочого місця через Інтернет робить заявку митному органу про те,

121

що вона очікує певний вантаж. Заповнює в електронному вигляді декларацію, відсилає її через інтернет в Державну митну службу. Остання, в свою чергу, перевіряє електронну копію вантажної митної декларації на форматно-логічний контроль і, в разі позитивного результату, їй присвоюється ідентифікаційний номер і повертається до відправника [6].

Позитивні наслідки впровадження «електронної митниці» Полегшиться процес митного контролю. Автоматизація процесу проведення митних послуг дозволить

досягти строгого контролю над операціями по експорту та імпорту товарів. Відбудеться забезпечення контролю над реальною валютною

виручкою від експорту. Митне оформлення можна буде здійснити з будь-якої точки де є

змога зайти в інтернет. Робота митної служби буде прозорою. Особа перебуваючи на робочому місці, отримуватиме повідомлення

про дії з її вантажем, чи перетнув він кордон, чи доставлений у пункт призначення, і т.д.

Забезпечуватиметься митна безпека тощо.Негативні сторони впровадження електронної митниці: Швидке переведення на електронне декларування може спричинити

хаос, тому це слід робити поступово. Електроні повідомлення може бути перехоплено чи змінено

комп’ютерними шахраями. Погане з’єдання інтернету може завдавати певних незручностей. Деяким учасникам митних операцій, буде слід покращити свої

знання ПК, та навики роботи в інтернет - мережі Зменшиться кількість робочих місць. ТощоВ кінцевому результаті впровадження «електронної митниці» виведе

Україну на новий рубіж зовнішньоекономічних стосунків. В більшості розвинених країн вже давно впроваджена електронна митниця, і це лише покращило їхню економіку, ринкові відносини, інфраструктуру. І я вважаю, що Україні це впровадження піде лише на користь.

Але є одне «але», на сьогоднішній день митні органи України, поки не готові в повній мірі забезпечити свою роботу на рівні міжнародних стандартів у зв'язку з тим, що не вирішений цілий ряд ключових, системних проблем, без усунення яких неможливо піднятися на якісно новий рівень.

Робота митних органів і підвищення ефективної діяльності Державної митної служби України в цілому, передбачає просування етапами їхньої реалізації і потребує багато ресурсних витрат.

122

Висновок. Отже, на сучасному етапі розвитку митної справи впровадження «електронної митниці» грає важливу роль. Завдяки цьому роботу усієї структури митних органів покращено і полегшено. Оскільки робота для працівників митної служби полегшилась, це дає їм змогу збільшити обсяг своєї роботи, і за той самий час що раніше виконати набагато більше доручень, перевірок, оглядів, ніж виконували раніше. Звісно такі зміни в діяльності митних органів потребують велику кількість коштів, час для реалізації, але легких шляхів не буває, тому не слід зупинятися,а слід покращувати роботу митної служби.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Дубініна А. А., Сорокіна С. В., Зельніченко О. І. Митна справа:

Підручник. — К.: Центр учбової літератури, 2010. — 320 с.2. Сайт державної митної служби України / Режим доступу - http://www.customs.gov.ua/dmsu/control/3. Митні інформаційні технології: навч. посіб. / О.Ф.Волик,

О.В.Кащеєва, І.В.Дорда та ін.; за ред. П.В. Пашка. – К.: Знання, 2011. – 391 с.4. Про схвалення Концепції створення багатофункціональної

комплексної системи "Електронна митниця" : Розпорядження Кабінету міністів України від 17 вересня 2008 р. N 1236-р

5. Про затвердження Примірної форми договору про застосування вантажної митної декларації в електронному вигляді: Наказ Державної митної служби України від 06.12.07 № 1028 // 2007.

6. Митна логістика в регіональному вимірі [Електронний ресурс] / І. Г. Смирнов — Режим доступу:

http://www.rusnauka.com/NPM/Geographia/1_1_smirnov_mitna.doc.html

123

http://www.rusnauka.com/NPM/Geographia/1_1_smirnov_mitna.doc.htm

http://www.customs.gov.ua/dmsu/control/

УДК: 339.543:004.94ПРОЕКТ«ЕЛЕКТРОННА МИТНИЦЯ» - ШЛЯХ ДО

ВДОСКОНАЛЕННЯ ТА РЕФОРМУВАННЯ МИТНОЇ СПРАВИ В УКРАЇНІ

Заводнюк Л.В., студентка факультету менеджменту, групи 21 – ПЗНауковий керівник: Смілянець О.Г., доцент кафедри Вищої математики,


Анотація: У статті розглянуто основні засади створення системи «Електронна митниця» в Україні, можливості та складові даної системи, етапи запровадження, переваги та труднощі.

Ключові слова: Електронна митниця, інформаційні технології, митна діяльність, інформатизація митних операцій.

Постановка проблеми: Застосування інформаційних технологій дозволяє не лише високоякісно й ефективно працювати в сучасному глобалізованому світі, але й заощаджувати час та ресурси і відповідно збільшувати прибутки. І провідні митні адміністрації в різних країнах світу активно переходять на електронні технології. Звісно, Україна також не може залишатись осторонь цих процесів.

Мета статті полягає у визначенні поняття «електронна митниця» та її складових, сучасного стану справ при впровадженні проекту «Електронна митниця» в Україні, її роль для митної діяльності держави.

Виклад основного матеріалу. Питання, пов'язані з впровадженням європейських стандартів у митній сфері, потребують детального вивчення та виваженого наукового підходу. Вітчизняні вчені С.О. Колобов, О.О. Ніколайчук, С.В. Жлуктенко, С.М. Коваль, М. Ланг, І.В. Коновалов, В.С. Давидюк, В.В. Наумов, С.О. Фесенко розглядають механізми реалізації проблем, які виникають при впровадженні інформаційних технологій.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.09.08 №1236р була схвалена Концепція створення багатофункціональної комплексної системи «Електронна митниця», що спрямована насамперед на ліквідацію різниці між митними процедурами в Україні та країнах Європейського союзу і перехід на якісно новий рівень надання митних послуг.

«Електронна митниця» – це багатофункціональна комплексна система, яка існує у митних органах країни та поєднує інформаційно-комунікативні технології та сукупність механізмів їхнього застосування і дає можливість підвищити якість митного регулювання та вдосконалити митне адміністрування з метою забезпечення митної безпеки держави шляхом:

– технологічної підтримки безперервного двостороннього потоку електронної інформації від органів державної влади, суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, митних адміністрацій інших держав до митної адміністрації країни, його накопичення та обробки;

– впровадження новітніх процедур автоматизації процесів митного контролю і оформлення та їх супроводження;

124

– створення та технічної підтримки організаційно-технічних систем для функціонування всеохоплюючих автоматизованих процедур оцінки якості виконання митної справи;

– інформаційного забезпечення правоохоронної діяльності, контролю за переміщенням товарів та інших функцій, які покладені на митні органи.

В Україні програма «Електронна митниця» передбачає її реалізацію в три етапи протягом 2009-2013 років.

На першому етапі (2009 рік) впровадження комплексної системи було поставлено такі завдання: створення законодавчої основи для застосування інформаційно-телекомунікаційних технологій у роботі контролюючих органів, суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; удосконалення автоматизованих систем, що функціонують у митній службі та базуються на сучасних інформаційно-телекомунікаційних технологіях, які спрямовані на технологічне забезпечення безперервності потоку, накопичення та обробки електронної митної інформації в електронному вигляді, впровадження механізму електронного декларування; забезпечення взаємодії відомчої телекомунікаційної мережі, призначеної для передачі даних, голосу, відео зображення, з іншими аналогічними мережами органів державної влади; забезпечення захисту інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах митних органів.

На другому етапі (2009 - 2010 роки) передбачалось створення систем:- адміністрування (в тому числі міжвідомчого) процесів, які відбуваються

під час підготовки, прийняття, доведення рішень та контролю за їх виконанням, що є необхідною умовою для мінімізації часу проходження митних процедур (для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності) та раціоналізації дій контролюючих органів;

- оперативного виконання рішень, які потребують певних дій щодо товарів і транспортних засобів (огляду, затримання, обмеження руху тощо), що є необхідною умовою для недопущення несанкціонованого поводження з ними;

- електронного цифрового підпису та захисту інформації; подальше вдосконалення програмного забезпечення функціонування механізму електронного декларування (розробка програмного забезпечення, що дасть змогу приймати повідомлення від суб'єктів зовнішньо економічної діяльності як на рівні центральної бази даних (з подальшим інформуванням відповідного митного органу), так і безпосередньо на рівні митного органу); виконання робіт щодо гармонізації документів з вимогами ЄС та забезпечення сумісності системи контролю за переміщенням вантажів з новою комп'ютеризованою транзитною системою ЄС.

На третьому етапі (2010 - 2013 роки) передбачається:Завершення створення системи аналізу ризиків як складової

автоматизованої системи митного оформлення товарів та транспортних засобів на всіх рівнях митної системи; впровадження системи електронного документообігу у всій системі управління митними органами.

125

Концепція впровадження «Електронної митниці» ґрунтується на вимогах Конституції України, законодавства України, міжнародних митних конвенцій та враховує досвід інших країн.

Але, на жаль, ініціативи про наведення порядку в митній системі поки не просунулися далі прийняття 1 червня 2012 нового Митного кодексу. Інформаційна співпраця між Держмитслужбою та Державною податковою службою відкладається, а проект «Електронна митниця», потребує нормального фінансування.

Концепція «Електронної митниці» була прийнята ще в 2008 році. На її реалізацію передбачалося виділення з держбюджету в 2009-2013 рр.. більше1,5 млрд.грн. Але за минулої влади грошей так і не знайшлося. Лише в змінах до держбюджету-2012 завдяки прийняттю Митного кодексу булопередбачено100 млн.грн. – але і це 15 разів менше запланованого. До того ж, прийнятий кодекс фактично відкладає перехід на електронне декларування до 2017 року.

В Департаменті митних інформаційних технологій та статистики ведуть активну підготовчу роботу до втілення проекту. Гроші планується направити на будівництво нового центру обробки даних Держмитслужби, на розвиток відомчої мережі, на закупівлю програмного забезпечення, активного обладнання для комп'ютерних мереж митних органів, сканерів штрих-коду, а також на розвиток автоматизованої системи митного оформлення.

На даний час укладено договори на закупівлю серверного обладнання на суму 26,9 млн. грн. та обладнання інженерної інфраструктури на суму 10,1 млн. грн. для центру обробки даних, а також програмного забезпечення на суму 30,3 млн. грн.

Намагається допомогти Україні в цьому напрямку і Захід. Навесні цього року уряд США надав технічну допомогу в сумі $ 3 млн.

Кошти також будуть спрямовані на розвиток інформаційно-технічних можливостей Держмитслужби в управлінні ризиками та збільшення пропускних можливостей у зонах митного контролю Україну на території морських та річкових портів, а також в акваторії портів, відкритих для міжнародних перевезень.

Висновок. На сьогоднішній день митні органи України поки не готові повною мірою забезпечити свою роботу на рівні міжнародних стандартів у зв'язку з тим, що не вирішений цілий ряд ключових, системних проблем, без усунення яких не можливо підняти на якісно новий рівень роботу митних органів і підвищити ефективність діяльності Державної митної служби України в цілому. Повинні бути використані нові шляхи вирішення застарілих проблем. Необхідно визначити етапність їхньої реалізації і ресурсні витрати, а проект «Електронна митниця», який може стати ключовим інструментом у боротьбі з корупцією, через дефіцит фінансування може стартувати лише з 2017 року.

126

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1.Про схвалення Концепції створення багатофункціональної комплексної

системи «Електронна митниця»: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.09.2008 № 1236-р // Офіційний вісник України. – 2009.- №93.

2. Концепція реформування діяльності митної служби України «Обличчям до людей» – затв. Рішенням Комісії ДМСУ 20 жовтня 2010 року.

3. http://www.customs.gov.ua/- Офіційний сайт Державної митної служби України

127


УДК 303.71 339 543(477)ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ «ЕЛЕКТРОННОЇ МИТНИЦІ» В

УКРАЇНІМельничук А.Б., 31 - ІСУ, фінансово–економічного факультетуНауковий керівник: Волонтир Л.О., доцент кафедри ІТМ

Анотація: Розглянуто етапи розвитку «Електронної митниці», її сучасний стан та ефективність застосування. Описано основну частину запровадження «Електронної митниці» в Україні, нововведення що необхідні для координування напрямків розвитку митних органів України.

Ключові слова: електронна митниця, інформаційні технології, інформатизація.

Стратегія розвитку суспільства у світі однозначно засвідчує, що перемоги досягають ті структури, які накопичують та вміло розпоряджаються наявною інформацією. Збір та обробка великих об’ємів інформації, на теперішній час, можливі тільки з застосуванням інформаційних технологій, які реалізуються шляхом створення комплексних систем. Провідні митні служби світу (Німеччини, Франції, Росії, Японії, Китаю, США, Канади та багато інших держав) також активно переходять на сучасні електронні технології [1].

Митна служба України розпочала втілення новітніх технологій в митну справу ще в 1992 році. У 2005 році почався новий етап роботи з розробки принципів побудови системи «Електронна митниця» та її часткової реалізації. Розвиток багатофункціональної комплексної системи "Електронна митниця" сприяє впровадженню європейських стандартів в реформі митних процедур і покращує співробітництво між митними органами України.

Серед науковців, роботи яких висвітлювали питання щодо інформатизації митної справи, слід виокремити таких, як Додін Є.В., Кормич Б.А., Пашко П.В., Федотов П.О. та інших. На думку Голови Держмитслужби Анатолія Макаренка, «Електронна митниця» – це завтрашній день не тільки Держмитслужби, а і взагалі зовнішньоекономічного простору [2].

«Електронна митниця» - це багатофункціональна комплексна система, яка поєднує інформаційно-комунікативні технології та сукупність механізмів їх застосування і дає можливість підвищити якість митного регулювання, з метою забезпечення митної безпеки України, шляхом:

- впровадження новітніх сучасних електронних процедур митного контролю і оформлення та їх супроводження;

- інформаційного забезпечення правоохоронної діяльності та контролю за переміщенням товарів;

- технологічного забезпечення безперервного потоку, накопичення та обробки електронної інформації між митними адміністраціями держав, органами державної влади України і суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності [1].

Основою «Електронної митниці» є інтегрована база даних та телекомунікаційне середовище. Інтегрована база даних Електронної митниці

128

формується на базі центральної бази даних Державної митної служби України (ДМСУ), центрів обробки даних митних органів.

В Україні 5 квітня 2011 року Митниця почала реалізацію пілотного проекту з декларування, митного контролю та оформлення товарів із застосуванням електронних декларацій. Кабінет Міністрів України має на меті широко застосовувати систему «Електронна митниця». Саме тому Кабмін затвердив порядок використання у 2012 році коштів державного бюджету для створення багатофункціональної комплексної системи «Електронна митниця». Про це йдеться в постанові уряду № 776 від 22 серпня. Головним розпорядником коштів за програмою документом визначено Міністерство фінансів, а відповідальним виконавцем – Державна митна служба [3].

Згідно з постановою, бюджетні кошти підуть на закупівлю програмного забезпечення для створення сховищ даних, систем автоматизації діяльності та управління бізнес-процесами, послуг з розробки та впровадження складових частин системи «Електронна митниця», робіт і послуг, необхідних для модернізації центру обробки даних і відомчої телекомунікаційної мережі.

Крім того, буде проведена закупівля обладнання інженерної інфраструктури для центру обробки даних, послуг по створенню систем управління проектами, бізнес-процесами та управління ризиками у сфері інформаційних технологій, по розробці комплексних систем захисту інформації, серверного та мережевого обладнання, організаційної та комп'ютерної техніки, систем безперебійного живлення[4].

Враховуючи провідну роль митниці в зовнішньоекономічній діяльності, інформаційна складова діяльності митної служби повинна бути домінуючою.

У рішеннях Європейського Союзу "Електронна митниця" є базою для створення "єдиного вікна", яке зобов'язані використовувати інші відомства, що задіяні у митній справі. Тому і на митні органи України повинні бути покладені додаткові обов'язки з координації дій міністерств та відомств у цьому напрямі, затвердження яких має бути закріплене відповідними рішеннями Уряду. Для реалізації зазначеного потрібно розробити та представити розширений детальний план переведення митної служби України та інформаційні технології, відмови від паперових технологій, введення контрольної системи, яка буде охоплювати усі сфери митної діяльності та стане базою для прийняття управлінських рішень. Це потребує активного інституційного розвитку самої митної служби.

Основними етапами плану запровадження «Електронної митниці» в Україні є: створення окремої юридичної особи у вигляді «Інформаційної регіональної митниці» з підрозділами подвійного підпорядкування у митницях та усіх митних установах; створення у складі центрального апарату ДМСУ оперативного центру для обробки інформації та прийняття управлінських рішень (головним завданням якого буде постійний моніторинг усієї вхідної інформації, її аналіз з використанням системи управління ризиків та надання оперативних вказівок митним органам для цільового використання методів вибіркового контролю і забезпечення своєчасного реагування на загрози, які пов'язані з порушенням митного законодавства); уведення окремого підрозділу

129

у складі центрального апарату (наприклад, департаменту інформаційних технологій), який буде розробником інформаційної стратегії, замовником інформаційних технологій та незалежним контролером втілення їх в життя.

Запропоновані нововведення необхідні для координування напрямків розвитку митних органів України, які повинні бути основані на інформаційних технологіях та в основному співпадати з принципами діяльності та механізмами реалізації митних служб провідних країн світу та базуватися на міжнародних конвенціях і рекомендаціях[1].

Висновок. Одна з найважливіших задач, яку необхідно вирішити в митній службі України – це впровадження в митну справу міжнародних норм і правил, що дозволить перейти до застосування єдиних стандартів в області митної справи і вирішити питання, пов’язані з приєднанням до міжнародних конвенцій по спрощенню митних процедур (Кіотська конвенція, редакція 1999 року), а також здійснити поетапне зближення митного законодавства і митних процедур, які застосовуються в Україні, до країн ЄС.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. «Електронна митниця»-головний механізм забезпечення митної

безпеки держави [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.customsbooks. com/articles/p9_elektronna_mytnycia.html

2. Українська митниця робить прорив у без паперове середовище [Електронний ресурс].- Режим доступу:http://www.customs.gov.ua/dmsu/ control/uk/publish/article;jsessionid=7BCA9C30B8159E B124E 42E111B2 D59CF?art_id=1573903&cat_id=297456

3. Кабмін затвердив використання коштів для «Електронної митниці» [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://www.epravda.com.ua/news/ 2012/08/27/332885/

4. Митні інформаційні технології: навч. посіб. /. П.В. Пашко - К. : Знання, 2011. — 391 с.

130

http://www.epravda.com.ua/news/%202012/08/27/332885/

http://www.epravda.com.ua/news/%202012/08/27/332885/

МАТЕРІАЛИ ТРЕТЬОЇ ЩОРІЧНОЇ РЕГІОНАЛЬНОЇ СТУДЕНТСЬКОЇ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ

«Митна служба України – запорука економічної та продовольчої безпеки держави»

за темою:«Формування концептуальних засад забезпечення

митної безпеки та організаційно-економічного механізмуїї реалізації».

Текст подано в авторській редакції

Формат 70х100х16Ум. друк. арк. 22,23

Редакційно-видавничий відділ ВНАУ

Адреса редакції, видавця і виготовлювача:Вінницький національний аграрний університет

вул. Сонячна, 3, Вінниця, Україна, 21000

131

УДК 339 - the repository of vnaurepository.vsau.org/getfile.php/5750.doc · web...

Documents