Додаток 2 - twinning ombudsman ukraine · Додаток 2 Цей проект...

1

Додаток 2

Цей проект фінансується Європейським Союзом

Проект Закону України Про

РЕАЛІЗАЦІЮ ПРИНЦИПУ РІВНОГО СТАВЛЕННЯ

Проект Закону

«Закон про реалізацію принципу рівного

ставлення»

Короткі коментарі і пояснення

Цей закон визначає організаційні та правові

засади запобігання та протидії дискримінації

з метою забезпечення рівних можливостей

для здійснення прав людини та

громадянських прав і свобод.

Преамбула закону може бути

сформульована досить гнучко. Вона повинна

відображати національну традицію або

сприйняття того, як повинна бути

сформульована преамбула закону.

НАЗВА І

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Мета Закону

2

Мета закону полягає у встановленні

загальної основи для дотримання на

практиці принципу рівного ставлення і

боротьби з дискримінацією за ознакою статі,

расового чи етнічного походження, релігії

або переконань, інвалідності, віку або

сексуальної орієнтації.

Мета даної статті – перерахувати

підстави (ознаки або характеристики), за

якими дискримінація заборонена.

Європейський Союз вимагає підзаконних

актів держав-членів щодо боротьби з

дискримінацією з обмеженого числа підстав

(в той час як український чинний закон

згадує також колір шкіри, політичні

переконання, соціальне походження,

громадянство, сімейний та майновий

стан, місце проживання, мовні або інші (?)

ознаки. Необмежений перелік підстав

містить безліч технічних і політичних

небезпек - небезпека втратити увагу до

головних політичних цілей боротьби проти

найбільш небезпечних дій.

Ключова особливість цієї статті -

сформулювати принцип рівного ставлення

(зміст якого буде представлений в статтях

нижче). З технічної точки зору, буде

нескладно зв'язати різні горизонтальні

положення (про широке застосування, про

антидискримінаційну експертизу, про

залучення соціальних партнерів і т. д.) цього

принципу, а не формулювати кожен раз

зміст заборонених дій.

Стаття 2. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни

вживаються в такому значенні:

1) антидискримінаційна експертиза –

аналіз проектів нормативно-правових актів,

за результатами якого надається висновок

щодо їх відповідності принципу

недискримінації;

Антидискримінаційна експертиза не

визначена та не вимагається директивами

Європейського Союзу. Але їй можна дати

тут визначення, тому що є спеціальне

положення з цього приводу.

3

2) «дискримінація» означає пряму та

непряму дискримінацію, утиски і сексуальні

домагання, підбурення до дискримінації;

Поняття дискримінації охоплює форми

прямої та непрямої дискримінації. В силу

юридичної фікції, такі заборонені дії, як

залякування і сексуальні домагання, та

підбурення до дискримінації прирівнюються

до дискримінації (стаття 2 (2) Директиви

2006/54 і 2 (3) і 2 (4) Директиви 2000/78

тощо.

Множинна дискримінація не згадується як

форма забороненої дискримінації через

пропозицію не включати цей вид

дискримінації в українське законодавство на

сучасному етапі.

Віктимізація може бути заборонена

законом, але вона сама по собі не є формою

дискримінації.

3) пряма дискримінація означає ситуації,

коли до однієї людини ставляться менш

прихильно, ніж до іншої ставилися або

будуть ставитися в аналогічній ситуації,

через будь-яку з підстав, зазначених у статті

1;

Поняття про пряму дискримінацію

передбачене в директивах ЄС. Бажано

взяти ці визначення без істотних змін.

4) непряма дискримінація означає ситуації,

коли формально нейтральні положення,

критерії або практика поставили б осіб, які

мають певну стать, релігію або переконання,

певну інвалідність, або певний вік,

сексуальну орієнтацію в особливо невигідне

становище порівняно з іншими особами,

якщо тільки ці положення, критерії або

практика не є об'єктивно виправданими

законною метою, та засоби досягнення цієї

мети є доречними і необхідними;

Поняття непрямої дискримінації

передбачене в директивах ЄС. Бажано

взяти ці визначення без істотних змін.

Український закон «Про засади запобігання

та протидії дискримінації в Україні» по

суті вже транспонує відповідні положення

директив.

5) підбурення до дискримінації означає,

накази, інструкції або заклики до

дискримінації щодо осіб та/або групи осіб

через будь-яку із підстав, згаданих у статті 1;

Європейські директиви не дають детальне

визначення підбуренню до дискримінації.

Український закон може вказати, що

мається на увазі під підбуренням до

дискримінації більш детально.

6) утиск означає небажану поведінку,

пов'язану з будь-якою з підстав, зазначених

у статті 1, яка відбувається з метою або має

наслідком порушення гідності особи та

створює середовище залякування,

ворожнечі, принизливе або образливе

середовище;

Поняття міститься у статті 2 (3)

Директиви 2006/54. Бажано взяти це

визначення без істотних змін.

4

7) сексуальні домагання означають будь-

яку форму небажаної вербальної,

невербальної чи фізичної поведінки

сексуального характеру, з метою або яка має

наслідком приниження гідності особистості,

зокрема, коли створює середовище

залякування, ворожнечі, принизливе або

образливе середовище;

Поняття міститься у статті 1 (d)

Директиви 2000/78. Бажано взяти це


8) позитивні дії означає спеціальні заходи,

вжиті з метою забезпечення повної рівності

на практиці, що передбачають особливі

переваги для того, щоб сприяти

недопредставленим групам у здійсненні

своїх прав і свобод

Поняття позитивних дій, надане у статті

157 (4) Договору про функціонування

Європейського Союзу. Бажано взяти це


9) віктимізація означає ситуацію, при якій

через звернення особи зі скаргою з приводу

порушень законодавства про запобігання та

протидію дискримінації, ця особа або ті, хто

її підтримує, мають обмеження у визнанні,

реалізації або користуванні своїми правами і

свободами;

Європейські директиви детально не

визначають поняття віктимізації

(запропонований законопроект у Раді).

Український закон може вказати, що

мається на увазі під віктимізацією більш

докладно, оскільки в чинному законі будуть

положення про це.

Пособництво в дискримінації не

визначається в європейських директивах.

Українське законодавство може

кваліфікувати це поводження як

правопорушення, але це має сенс тільки

якщо особлива відповідальність передбачена

для таких посібників.

Європейські директиви не визначають

поняття дискримінації за асоціацією

(ситуація, в якій особа та / або група осіб,

піддаються дискримінації в будь-яких

формах, встановлених цим Законом, через

наявний зв'язок між ними та особами та /

або групами осіб через певні ознаки, як

пропонується законопроектом у Раді).

Український закон може вказати, що під

цим мається на увазі. Однак, на даному

етапі було б доцільно відкласти введення

таких передових положень законів про

недискримінацію.

Стаття 3. Сфера застосування

1. Цей Закон не застосовується в сфері

приватного життя і сімейного життя

людини.

Директиви охоплюють не всі можливі

суспільні відносини, а тільки ті, які мають

вирішальне значення і відкриті для

відстеження.

5

2. Сфера застосування принципу рівного

ставлення для кожного типу відносин

визначається положеннями відповідної

статті цього Закону.

Важливо чітко визначити сферу

застосування предметної юрисдикції для

кожної групи положень, тому що принцип

рівного ставлення не проникає в однаково і в

однаковому обсязі у різні види відносин.

Нехтування цією особливістю права ЄС

може призвести до неефективності

антидискриминаційного законодавства,

оскільки може призвести до несподіваних

результатів.

РОЗДІЛ II

ПОРУШЕННЯ ПРИНЦИПУ РІВНОГО

СТАВЛЕННЯ

Стаття 4. Реалізація принципу рівного

ставлення у сфері праці та зайнятості

1. Дискримінація працівника за ознакою

статі, релігії або переконань, інвалідності,

віку або сексуальної орієнтації заборонена

щодо праці та зайнятості.

2. За винятком випадків, передбачених у

пункті 3 цієї статті, роботодавець

зобов'язаний, незалежно від статі, релігії чи

переконань, інвалідності, віку або

сексуальної орієнтації працівників:

1) застосовувати єдині критерії відбору та

умови найму на роботу, на державну

службу, до самозайнятості та заохочення;

Вимагається статтею 3 (1) D 2000/43, ст.

14 (1) a) D 2006/54

2) створити рівні умови роботи та державної

служби, включаючи доступ до професійної

орієнтації, професійної підготовки,

підвищення кваліфікації та перепідготовки,

включаючи досвід практичної роботи;

Вимагається статтею 3 (1) b) D 2000/43,

ст. 14 (1) b) D 2006/54

3) використовувати єдині критерії для

оцінки офіційних послуг робітників і

державних службовців;

4) забезпечувати рівну оплату за рівну

працю і працю рівної вартості;

Вимагається статтею 3 (1) С) D 2000/43,

ст. 14 (1) С) D 2006/54

5) забезпечувати рівні умови зайнятості і

праці, включаючи умови звільнення;

Вимагається статтею 14 (1) С) D 2006/54,

стаття 3 (1) З D 2000/43, стаття 3 (1) З D

2000/78

6

6) забезпечувати право працівників на

декретну відпустку та повернення до своєї

роботи, або на рівнозначну посаду на не

менш сприятливих умовах і отримання

вигоди від поліпшення умов праці, до яких

людина мала право під час своєї відсутності;

Вимагається статтею ст. 15, 16 D 2006/54

7) забезпечити, щоб людина не піддавалась

сексуальним домаганням і утискам на

робочому місці;

Вимагається статтею 2 (2) а), ст. 26 D

2006/54, ст. 2 (3) D 2000/78, ст. 2 (3) D

2000/43

8) вживати належних заходів щодо

запобігання віктимізації;

Стаття 24 D 2006/54, Ст. 11 D 2000/78

9) вживати належних заходів для

забезпечення можливості людям з

інвалідністю працювати, робити кар'єру або

вчитися, у тому числі належну адаптацію

приміщення, за умови, що такі заходи не є

непропорційним тягарем для роботодавця.

Вимагається ст. 5 D 2000/78

10) не видавати або поширювати або

публікувати дискримінаційні оголошення

про вакансії.

3. Наступні заходи або дії не вважаються

забороненою дискримінацією:

1) вимога говорити державною мовою, якщо

це встановлено законом;

2) заборона на участь у політичній

діяльності, якщо це встановлено законом;

3) відмінне ставлення через громадянство;

4) спеціальні заходи для захисту жінок,

особливо що стосується вагітності і

материнства;

Виключення, передбачені в статті 2 (2) З D

2006/54

5) коли, через специфіку професійної

діяльності або умови роботи, певна стать

працівників є природною і визначальною

професійною вимогою, за умови, що її мета

є законною, а вимоги пропорційними;

Виключення, передбачені в статті 14 (2) D

2006/54

6) відмінності в ставленні за ознакою віку,

якщо вони є об'єктивно і розумно

виправданими законною метою, включаючи

законні правила зайнятості, ринку праці і

завдань професійного навчання, і якщо

засоби досягнення цієї мети є доречними і

необхідними;

Транспозиція ст. 6 (1) д 2000/78

7

7) позитивні дії, якщо встановлені законом. Допускаються статтею 3 D 2006/54,

2000/78 ст. 7, ст. 9 D 2000/43 бажано,

однак, не дозволяти всім і кожному мати

можливість на законних підставах

здійснювати такі дії, оскільки вони навряд

чи виправдані згідно з прецедентною

практикою Суду Європейського Союзу.

4. Стаття не поширюється на співробітників

і працівників релігійних громад та центрів,

створених для релігійної організації, якщо

вимога про наявність у людини певної

релігії, віросповідання або переконань є

законною і обґрунтованою вимогою, беручи

до уваги діяльність і природу релігійних

організацій,

Виняток із ст. 4 (2) D 2000/78

Стаття 5. Реалізація принципу рівного

ставлення у сфері захисту надання послуг

та товарів

1. Кожен продавець, виробник товарів або

постачальник послуг повинен, незалежно від

статі, расового або етнічного походження,

(релігії або переконань, віку, сексуальної

орієнтації, інвалідності) споживача:

Директива 2004/113 регулює втручання у

сферу приватного права тільки в забороні

дискримінації за статевою ознакою (а

Директива 2000/43 - за расовою та

етнічною приналежністю). Необхідно

обговорити, чи суспільство готове до

запровадження таких положень пов'язаних

зі статтю, і більше того, щоб розширити

сферу застосування для покриття інших

підстав.

1) забезпечувати рівний доступ всіх

споживачів до тієї ж продукції, товарів і

послуг, включаючи житло;

2) застосовувати рівні умови оплати і

гарантувати одну і ту саму і однакової

вартості продукцію, товари і послуги;

3) При наданні споживачам інформації про

продукцію, товари і послуги або

рекламуванні своєї продукції гарантувати,

що ця інформація не передає приниження,

зневаги або обмеження прав чи привілеїв за

ознакою статі, расового або етнічного

походження, (релігії або переконань, віку,

сексуальної орієнтації, інвалідності), і не

передбачає, що через ці ознаки одна група

осіб має привілейоване становище.

Європейські Директиви не містять такої

вимоги. Ст. 3 (1) д 2004/113 дозволяє

виключити пропозицію з закону.

8

2. Ця стаття застосовуються до всіх осіб, які

надають товари і послуги, які доступні для

громадськості. Стаття не застосовується для

операцій у сфері приватного і сімейного

життя. Стаття не застосовується до освіти.

Ці обмеження необхідні, оскільки вони

передбачені ст. 3 (1) D 2004/113

Стаття 6. Заборона дискримінації у

професійних організаціях і асоціаціях

1. Будь-яка дискримінація за ознакою статі,

раси або етнічного походження, релігії або

переконань, віку, сексуальної орієнтації,

інвалідності в профспілках і організаціях

роботодавців або інших організаціях

(об'єднаннях) певної професії, щодо

можливості участі в діяльності цих

організацій (об'єднань) , в тому числі пільгах

таких організацій (об'єднань) не

допускається.

Заборона дискримінації передбачена в

статті 3 (1) d D 2000/78 стосовно віку,

інвалідності, релігії або переконань і

сексуальної орієнтації, ст. 3 (1) d D 2000/43

стосовно раси і етнічного походження, а

також ст. 14 (1) d D 2006/54 стосовно

статі.

2. Ця стаття застосовується до відносин в

галузі зайнятості і праці, а також само-

зайнятості.

Стаття 7. Заборона дискримінації за

ознакою статі в системі соціального

забезпечення

1. Забороняється дискримінувати людей за

ознакою статі при визначенні і застосуванні

положень про соціальне забезпечення, в

тому числі схемах, які заміщують або

доповнюють національну систему

соціального захисту:

Передбачено ст. 5-13 Директиви 2006/54

(рівне ставлення у схемах соціального

забезпечення, охорони праці), ст. 3-7 D 79/7

(рівне ставлення в державних схемах

соціального забезпечення)

1) При встановленні вимог для участі у

системах соціального захисту;

2) При визначенні внесків та їхніх розмірів;

3) При визначенні рівнів та умов виплати

допомоги, у тому числі додаткових виплат

для подружжя та утриманців, а також

визначення тривалості виплат та збереження

цього права.

9

2. Забороняється дискримінація у визначенні

і застосуванні соціального забезпечення на

випадок хвороби, інвалідності, старості,

включаючи дострокову пенсію, нещасні

випадки на виробництві та професійні

захворювання, положення про безробіття і

соціальний захист, що передбачають будь-

які соціальні пільги, в тому числі пенсії

дітям-сиротам через втрату годувальника і

матеріальні пільги

3. Різний пенсійний вік не повинен

розглядатися як заборонена дискримінація,

тільки якщо він встановлений для державної

системи соціального забезпечення.

Це передбачено в статті 7 (1) А) D 79/7

(рівне ставлення в державних схемах

соціального забезпечення)

3. Заборона дискримінації за ознакою статі

застосовується для працівників, включаючи

самозайнятих осіб, до осіб, які припинили

свою роботу через хворобу, материнство,

нещасний випадок або вимушене безробіття,

а також осіб, які шукають роботу,

пенсіонерів, осіб з інвалідністю і осіб, які

мають право на отримання допомоги від їх

імені.

РОЗДІЛ III

ЗАХИСТ ПРАВ

Стаття 8. Дотримання принципу рівного

ставлення

Будь-які вимоги, які вказані в правилах і

адміністративних положеннях, у тому числі

органів місцевого самоврядування,

індивідуальних контрактах і колективних

договорах, правилах внутрішнього

розпорядку підприємства, правилах

самостійних фахівців та професій, а також

профспілок і організацій роботодавців,

повинні бути визнані недійсними у

встановленому законом порядку, якщо вони

суперечать принципу рівного ставлення, як

це визначено цим Законом.

Забезпечення вимог європейських директив

(наприклад. Стаття 16 D2000/78, Ст. 14 D

2000/43, Ст. 23 D 2006/54)

Стаття 9. Доступ до правосуддя

10

1. Люди, які були ображені у зв'язку з

порушенням принципу рівного ставлення,

або інших прав, передбачених цим Законом

(напр. віктимізація) можуть порушувати

справи в суді або іншому компетентному

органі відповідно до процедури,

встановленої законом або подавати скаргу в

Секретаріат Уповноваженого з прав

людини.

Принцип доступу до правосуддя є

горизонтальним і передбачений ст. 7 (1) D

2000/43, ст. 9 (1) D 2000/78, стаття 17 (1)

D 2006/54.

2. Неурядові організації, які відповідно до

своїх нормативних документів мають

законні інтереси у захисті прав особи на

рівне ставлення, з письмової згоди особи,

мають право залучатись, або від імені чи в

підтримку заявника в ході будь-якого

судового чи адміністративного розгляду.

Європейська правова норма, яка

неодноразово зустрічається у ст. 7 (2) D

2000/43, ст. 9 (2) D 2000/78, і яка повинна

бути адаптована до національної правової

системи.

Стаття 10. Відшкодування шкоди

1. Потерпілим у зв'язку з порушенням

принципу рівного ставлення, або інших

прав, передбачених цим Законом

(віктимізація) має бути присуджена

компенсація за заподіяну шкоду і

нематеріальну шкоду.

2. Рівень компенсації нематеріальної шкоди

повинен бути ефективною, пропорційною та

стримуючою санкцією у відношенні

правопорушника.

Принцип ефективної, пропорційної та

стримуючої санкції не обмежується лише

адміністративним штрафом, але може

бути подовжений до компенсації

нематеріальної шкоди, яка присуджується

жертві дискримінації (наприклад. Стаття

15 D 2000/43).

Стаття 11. Тягар доведення

В ході судового розгляду в суді, якщо особи,

які вважають себе скривдженими, через те,

що до них не було застосовано принцип

рівного ставлення, викладають факти, з яких

можна припустити, що мала місце пряма або

непряма дискримінація, то саме на

відповідача покладається обов'язок

доведення, що не було ніякого порушення

принципу рівного ставлення.

Поняття тягаря доведення передбачено в

директивах ЄС (стаття 10 (1) D 2000/78,

ст. 8 (1) D 2000/43, ст. 19 (1) D 2006/54).

Бажано взяти це визначення без істотних

змін.

Важливо відзначити, що принцип

оборотності доведення застосовується

тільки в ході судового розгляду,

ініційованого приватними особами, які

вважають себе постраждалими від

дискримінації, а не в рамках кримінального

або адміністративного судочинства.

Стаття 12. Віктимізація

11

Жодна людина не може бути предметом

будь-якого несприятливого ставлення або

несприятливих наслідків через скаргу або

будь-якого виду провадження з метою

відновлення дотримання принципу рівного

ставлення.

Правила стосовно віктимізації вже

передбачені в директивах ЄС (ст. 11 D

2000/78, ст. 9 D 2000/43, ст. 24 D 2006/54).

Бажано взяти це положення без істотних

змін.

РОЗДІЛ IV

ІНСТИТУЦІЇ, ВІДПОВІДАЛЬНІ ЗА

ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЮ

ДИСКРИМІНАЦІЇ

Стаття 13. Інституції, відповідальні за

запобігання та протидію дискримінації

1. Інституціями, наділеними

повноваженнями для забезпечення реалізації

принципу рівного ставлення є:

1) Верховна Ради України;

2) Уповноважений Верховної Ради України

з прав людини;

3) Кабінет Міністрів;

4) державні установи та органи місцевого

самоврядування.

Переформулювання чинного положення.

2. Суди та інші органи вирішення спорів,

прокуратура та інші державні органи захисту

повинні захищати права осіб шляхом

застосування чинного законодавства в

судових та інших юридичних розглядах.

Нове положення.

3. Неурядові організації, які мають законні

інтереси у сприянні здійсненню принципу

рівного ставлення, а також профспілкові

організації та організації роботодавців

беруть участь у реалізації принципу рівного

ставлення у відповідності з цим Законом та

іншими законодавчими актами.

Нове положення.

Стаття 14. Роль Верховної Ради України

Верховна Рада України приймає закони,

необхідні для реалізації принципу рівного

ставлення на практиці, заслуховує щорічну

доповідь Уповноваженого Верховної Ради

України з прав людини, здійснює

парламентський контроль за виконанням

законодавства у відповідності з

положеннями Конституції України.

Перегляд і спрощення чинного положення.

12

Стаття 15. Компетенція Уповноваженого

Верховної Ради України з прав людини у

сфері реалізації принципу рівного

ставлення

В рамках здійснення контролю за

реалізацією принципу рівного ставлення,

Уповноважений Верховної Ради України з

прав людини:

1) надає індивідуальну допомогу жертвам

дискримінації при подачі позовів щодо

дискримінації у суди та інші органи

вирішення спорів;

Вимога 2006/54 D ст. 20 (2) а (гендерна

рівність) і D 2000/43 ст. 13 (2) (раса,

національність)

2) проводить незалежні опитування щодо

ситуації дискримінації і робить їх надбанням

громадськості;



етнічне походження). Публічність

опитувань була додана для ясності.

3) публікує незалежні доповіді і виносить

рекомендації щодо будь-якого питання, що

належить до такої дискримінації.



національність)

4) контролює та підбиває підсумок

моніторингу реалізації принципу рівного

ставлення у щорічній доповіді;

Переформулювання чинної компетенції.

5) розглядає скарги, пов'язані з порушенням

принципу рівного ставлення і накладає

санкції відповідно до Закону «Про

Уповноваженого Верховної Ради України з

прав людини»

Нове формулювання.

6) співпрацює з міжнародними

організаціями та відповідними органами

іноземних держав щодо дотримання

міжнародних стандартів недискримінації;


7) надає судам та іншим органам вирішення

спорів незалежні висновки на їх запит;


8) видає рекомендації щодо реалізації

принципу рівного ставлення законодавчим

органам, органам державної влади та

органам місцевого самоврядування;


13

9) ініціює судовий розгляд у відповідності з

процедурою, встановленою законом для

проголошення недійсними правил

адміністративних положень, і

адміністративних положень, у тому числі

виданих органами місцевого

самоврядування, якщо вони суперечать

принципу рівного ставлення, як це

визначено цим Законом.

Нове формулювання. Індивідуальні трудові

договори, колективні договори, внутрішні

правила компанії та статути профспілок

та організацій роботодавців тут не згадані

навмисно.

10) робить свій внесок в інформаційно-

просвітницькі кампанії;

11) здійснює інші повноваження,

передбачені цим Законом, законом «Про

Уповноваженого Верховної Ради України з

прав людини» та іншими законами України.


Стаття 15. Кабінету Міністрів та інші

державні органи та органи місцевого

самоврядування

1. Кабінет Міністрів України:

1) проводить єдину державну політику,

спрямовану на дотримання принципу

рівного ставлення у всіх сферах суспільного

життя;


2) спрямовує і координує роботу

міністерств, інших органів державної влади

та органів місцевого самоврядування для

забезпечення запобігання і протидії

дискримінації;


3) затверджує порядок проведення

антидискримінаційної експертизи проектів

нормативно-правових актів органів

виконавчої влади


4) приймає державний план дій в сфері

дотримання принципу рівності та забезпечує

реалізацію плану дій;


5) розробляє і реалізує державні цільові

програми з питань забезпечення реалізації

принципу рівного ставлення, спрямовує і

координує роботу міністерств, відомств та

інших виконавчих органів з цього приводу.


14

2. Міністерства, відомства та інші державні

установи, органи місцевого самоврядування,

в межах своїх компетенцій реалізують

державні і регіональні програми щодо

забезпечення рівних прав і можливостей,

реалізації рекомендацій Уповноваженого

Верховної Ради України з прав людини,

співпрацюють з неурядовими організаціями

у сфері просування принципу рівності,

сприяють громадським ініціативам з

підвищення рівня обізнаності.

3. Кабінет Міністрів, міністерства і органи

місцевого самоврядування в межах своїх

компетенцій можуть створювати спеціальні

органи, спрямовані на просування принципу

рівного ставлення.

Стаття 16. Участь неурядових організацій

і соціальних партнерів

1. Відповідні неурядові організації, які

згідно зі своїми нормативними документами

мають законний інтерес сприяти

просуванню принципу рівного ставлення,

мають право:

Діалог з відповідними неурядовими

організаціями передбачений ст. 12 D

2000/43, ст. 14 D 2000/78, ст. 22 DD

2006/54. Пропоноване положення покликане

охопити ці норми, але є досить гнучким і

може бути предметом активної розробки.

1) брати участь у прийнятті рішень

Кабінетом Міністрів, держави і органів

місцевого самоврядування та вносити

пропозиції з метою ліквідації дискримінації

та забезпечення принципу рівності і

недискримінації;


2) Моніторити реалізацію принципу рівного

ставлення на практиці та публікувати

результати моніторингу;


3) проводити неурядову експертизу

законодавства у відповідності з порядком,

встановленим Кабінетом Міністрів, і

надавати пропозиції щодо ліквідації

дискримінації та просування принципу

рівного ставлення;


4) За наявності письмової згоди особи,

виступати або від імені або в підтримку

заявника в ході будь-якого судового чи

адміністративного розгляду, пов'язаного з

дискримінацією цієї особи.


15

2. Секретаріат Уповноваженого з прав

людини повинен ініціювати і брати активну

участь у процесі консультацій з

відповідними неурядовими організаціями на

регулярній основі для спільного подолання

різних форм дискримінації та просування

принципу рівного ставлення.

Більш активна участь Секретаріату в

роботі з НУО може бути прописана в

законі, який надає повноваження і

можливості для просування діалогу між

Секретаріатом та НУО.

3. Профспілкові організації і організації

роботодавців, роботодавці, органи державної

влади і місцевого самоуправління, коли

беруть участь у соціальному діалозі,

включаючи ведення колективних

переговорів на всіх рівнях, повинні вживати

ефективні заходи для запобігання всім

формам дискримінації та забезпечення

принципу рівного ставлення, зокрема, щодо

доступу до зайнятості, професійної

підготовки, просування по службі, умов

праці, утисків і сексуальних домагань на

робочому місці.

Діалог з соціальними партнерами повинен

здійснюватися в силу ст. 13 D 2000/78.

Пропонована норма є досить гнучкою і

може бути предметом активного розвитку.

Стаття 17. Досягнення гендерної рівності

Державні і місцеві органи влади при

здійсненні своїх законодавчих повноважень і

застосуванні законів, правил,

адміністративних положень, політики та

діяльності у межах своєї компетенції,

повинні брати до уваги ціль встановлення

рівності між чоловіками і жінками.

Принцип досягнення гендерної рівності є

центральним положенням м'якого закону

(ст. 10 Договору про функціонування

Європейського Союзу, ст. 29 D 2006/54). Він

зосереджується тільки на гендері через

політичну важливість і необхідність

ефективного еталонного виконання, тому

бажано не збільшувати його обсяг, щоб

покрити інших підстави.

Стаття 18. Антидискримінаційна

експертиза

1. Розробка законопроектів здійснюється з

обов'язковим урахуванням принципу

недискримінації.


2. З метою виявлення норм в проектах

законодавчих актів, які містять елементи

дискримінації, здійснюється

антидискримінаційна експертиза проектів.

Результати антидискримінаційної

експертизи законопроектів, підлягають

обов'язковому врахуванню під час

прийняття рішення про прийняття

(затвердження) відповідного законодавчого

акта.


16

3. Проекти законів України, актів

Президента України, інших нормативно-

правових актів, що розробляються

міністерствами та іншими центральними

органами виконавчої влади, державними

колегіальними органами, органів влади

Автономної Республіки Крим, обласних,

Київської та Севастопольської міських

державних адміністрацій підлягають

обов'язковій антидискримінаційній

експертизі.


4. Правила проведення

антидискримінаційної експертизи органами

виконавчої влади встановлюються

Кабінетом Міністрів України.


РОЗДІЛ V

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Додаток 2 - twinning ombudsman ukraine · Додаток 2 Цей проект...

Documents